КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФЕЩЕНКО Юлія Іванівна

УДК 811.111'373.72

ІДІОМАТИЧНИЙ ПРОСТІР “HOMO SOCIALIS”

У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ: ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ ТА КОМУНІКАТИВНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТИ

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі лексикології та стилістики англійської мови Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник |

доктор філологічних наук, професор

Левицький Андрій Едуардович,

Інститут філології Київського національного

університету імені Тараса Шевченка,

професор кафедри теорії та практики перекладу

з англійської мови

Офіційні опоненти: |

доктор філологічних наук, професор

Зацний Юрій Антонович,

Запорізький національний університет,

завідувач кафедри теорії та практики перекладу

кандидат філологічних наук, доцент

Гонта Ігор Анатолійович,

Київський університет туризму, економіки і права,

доцент кафедри іноземних мов

Захист відбудеться “_13_” ___червня 2007_ р. о _10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03680 МСП, м. Київ – 150, вул. Червоноармійська, 73).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету.

Автореферат розісланий “_10_” _травня_ 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

професор О.М.Кагановська

____________________________________________

Підписано до друку 19.04.2007 р. Формат 60х90/16.

Ум. друк. арк. 0,9. Обл.-вид арк. 0,9.

Тираж 100. Зам. 48

_____________________________________________“

Видавництво “Науковий світ””®

Свідоцтво ДК № 249 від 16.11.2000 р.

м. Київ, вул. Боженка, 17, оф. 504.

200-87-13, 200-87-15, 8-050-525-88-77

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферована дисертація присвячена дослідженню лінгвокогнітивного та комунікативно-функціонального аспектів ідіом сучасної англійської мови на позначення людини як соціальної істоти.

Незважаючи на те, що питання ролі людського фактору в мові та мовленні розглянуто у значній кількості наукових праць (Н.Д.Арутюнова, В.Гумбольдт, Г.В.Колшанський, О.С.Кубрякова, І.П.Сусов), воно продовжує привертати увагу лінгвістів завдяки сучасному антропоцентричному спрямуванню гуманітарної науки. Відображення та інтерпретація людиною навколишнього світу отримує вираження в мовних одиницях емоційно-оцінного забарвлення, зокрема в ідіоматиці, значну частину якої складають ідіоми на позначення людини. Вони передають ставлення індивіда до самого себе та оточуючих людей. Окремі групи таких ідіом вже були предметом вивчення в лінгвістиці: вік (І.С.Беженар), емотивно-чуттєва сфера (О.І.Бабій), ментальні якості (Н.Б.Дем’яненко), риси характеру (М.М.Літвінова), багатство/бідність суб’єкта (А.М.Трибуханчик), поведінка (Н.Ф.Грозян), стосунки між людьми (Ж.О.Зубова) тощо. У дисертації досліджуються ідіоми сучасної англійської мови на позначення людини як соціальної істоти, а саме, особливостей її соціобіологічних характеристик, зовнішності, внутрішнього світу, поведінкових проявів, стосунків з іншими членами суспільства. Зазначені одиниці вербалізують концепти різних рівнів абстракції, об’єднані в межах ідіоматичного простору “homo socialis”.

Вибір лінгвокогнітивного та комунікативно-функціонального аспектів дослідження ідіом на позначення людини зумовлений напрямами розвитку сучасної лінгвістичної думки, одним з яких є когнітивне вивчення мовних явищ (М.М.Болдирєв, С.А.Жаботинська, Дж.Лакофф, М.Тернер, Ж.Фоконьє), зокрема засобів ідіоматики (Р.Гібс, Д.О.Добровольський, С.М.Прокоп’єва, Т.В.Філіпенко). Комунікативно-функціональний ракурс наукового пошуку спрямований на розкриття комунікативно-прагматичних характеристик ідіом (В.І.Грицутенко, С.П.Коновець), особливостей їхнього функціонування у тексті (С.Б.Пташник), комунікативного й номінативного аспектів значення ідіом (О.М.Мелерович, В.М.Мокієнко), на виявлення стратегій і тактик мовленнєвої поведінки комунікантів (А.Д.Бєлова, О.М.Ільченко, О.С.Ісерс, С.А.Сухих) та на роль мовних одиниць в їхній реалізації (О.В.Фадєєва), у тому числі й ідіом.

Актуальність теми дисертації випливає із загального антропоцентричного характеру сучасної лінгвістичної науки й зумовлена спрямованістю дослідження на розв’язання проблеми моделювання вербалізованих знань, що об’єктивовані в ідіоматиці сучасної англійської мови, зокрема тих її одиниць, які позначають людину як соціальну істоту. Науковий пошук пов’язаний з такими актуальними проблемами сучасної лінгвістики, як вивчення номінативної діяльності людини, особливостей функціонування ідіом у різних видах художнього мовлення та модифікацій ідіом відповідно до інформативної значущості повідомлення й умов комунікації.

Зв’язок роботи з науковими темами. Дослідження виконано в рамках колективної наукової теми кафедри лексикології та стилістики англійської мови Київського національного лінгвістичного університету “Основні категорії стилістики і лінгвістики тексту в синхронії й діахронії та лінгво-методичні аспекти їхнього дослідження”. Проблематика дисертації вписується в коло питань, досліджуваних згідно з держбюджетною науковою темою Міністерства освіти і науки України № 0106U002115 “Функціональні моделі тексту та дискурсу в синхронії та діахронії: когнітивний, комунікативний та емотивний аспекти” (тему затверджено вченою радою КНЛУ, протокол № 6 від 30 січня 2005 року).

Мета дослідження полягає у виявленні особливостей номінації людини (рис її характеру, зовнішності, станів, поведінки, дій) засобами ідіоматики сучасної англійської мови, а також функціональних і комунікативних аспектів використання таких одиниць у сучасній англомовній художній прозі. Досягнення окресленої мети передбачає виконання таких завдань:–

уточнити визначення ідіоми на основі аналізу різних підходів до фразеологічної системи мови;–

визначити поняття ідіоматичного простору “homo socialis” і виявити особливості його складу в сучасній англійській мові;–

виокремити типи структур представлення знань, які об’єднують ідіоми на позначення людини в сучасній англійській мові;–

виділити групи ідіом сучасної англійської мови, що вербалізують основні концепти, на яких ґрунтуються номінації людини;–

розкрити взаємодію виокремлених концептів та побудувати концептуальну ієрархію ідіоматичного простору “homo socialis”;–

з’ясувати особливості функціонування ідіом на позначення людини в сучасній англомовній художній прозі;–

виявити роль виокремлених ідіом у реалізації комунікативних стратегій і тактик у сучасній англомовній художній прозі.

Об’єктом дослідження є ідіоми сучасної англійської мови на позначення людини як соціальної істоти.

Предмет вивчення – лінгвокогнітивні та комунікативно-функціональні особливості ідіом сучасної англійської мови на позначення людини як соціальної істоти.

Матеріалом дисертації слугували дванадцять словників фразеологічних одиниць сучасної англійської мови та тринадцять творів художньої прози американських і британських письменників ХХІ століття загальним обсягом 4915 сторінок, із яких шляхом суцільної вибірки було відібрано 3163 ідіоми на позначення людини.

Методи дослідження зумовлені метою та завданнями роботи. Для представлення когнітивної моделі ідіоматичного простору “homo socialis” залучалася методика фреймового моделювання (у термінах С.А.Жаботинської). Метод компонентного аналізу було використано для виділення компонентів значення ідіом на позначення людини як соціальної істоти. Метод фразеологічної ідентифікації застосовувався для формування корпусу досліджуваних ідіоматичних одиниць. Виділення концептів, які представляють різні ділянки ідіоматичного простору “homo socialis”, здійснювалося на підставі аналізу словникових дефініцій. Кількісний аналіз ідіом на позначення людини як соціальної істоти дозволив порівняти ідіоматичне втілення виокремлених концептів. Для виявлення функцій досліджуваних ідіом у сучасній англомовній художній прозі використовувався метод функціонального аналізу. Застосування методу контекстуального аналізу дозволило описати текстові фрагменти, де вживалися ідіоми на позначення людини.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в роботі вперше систематизовано ідіоми на позначення людини в межах ідіоматичного простору “homo socialis” у сучасній англійській мові; уточнено набір концептів, які відображені в ідіомах і стосуються позначення різних сфер життя людини; виявлено функції ідіом на позначення людини в сучасній англомовній художній прозі; виокремлено комунікативні стратегії й тактики, у реалізації яких беруть участь ідіоми антропоцентричного спрямування.

Теоретичне значення дисертації полягає у тому, що її результати та висновки роблять внесок у когнітивну лінгвістику, фразеологічну семантику, теорію комунікації та емотіологію. Виявлення глибинних метафоричних і метонімічних процесів, які є основою породження ідіом на позначення людини, сприяє розвиткові фреймової семантики. Лінгвокогнітивний підхід до вивчення ідіоматичних засобів сучасної англійської мови дозволив виявити структури представлення знань, на яких ґрунтуються досліджувані одиниці, що є внеском у фразеологічну семантику в когнітивному висвітленні. Крім того, інтерпретація ідіом як комунікативних ходів, що забезпечують реалізацію тактик та стратегій міжособистісного спілкування, сприяє розвитку теорії комунікації. У дисертації проведено поглиблене дослідження ідіом, які є емоційно-експресивними засобами сучасної англійської мови, тому результати реферованої роботи важливі для розвитку емотіології.

Практична цінність результатів дослідження визначається можливістю їхнього використання в науково-дослідницькій роботі та у навчальному процесі, а саме, в курсах з лексикології (розділи “Семасіологія”, “Ономасіологія”, “Фразеологія”) та стилістики англійської мови (розділ “Стилістична лексикологія”), у спецкурсах з когнітивної семантики, теорії комунікації, емотіології, а також у лексикографічній практиці.

Апробація результатів дисертаційного дослідження здійснювалася на чотирьох міжнародних наукових конференціях: “Мова і культура” (Київ, 2004), “Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації” (Київ, 2005), “Слов’янська та германська лексикографія і проблеми перекладу: сучасний стан та перспективи” (Житомир, 2005), до 75-річчя доктора філологічних наук професора С.В.Семчинського (Київ, 2006); національному з’їзді “Communication in this Global Age: Celebrating Ten Years of Development and Success” (Київ, 2005); міжвузівській конференції “Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (Донецьк, 2006); регіональній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми германського мовознавства та методики навчання іноземних мов і літератури” (Чернігів, 2003) та трьох науково-практичних конференціях Київського національного лінгвістичного університету: “Мова, освіта, культура в контексті Болонського процесу” (Київ, 2004), “Лінгвістична наука і освіта в європейському вимірі” (Київ, 2005), “Актуальні проблеми лінгвістики та лінгводидактики в контексті євроінтеграції” (Київ, 2006).

Публікації. Основні положення та результати дослідження відображені в 6 одноосібних статтях автора, 5 з яких опубліковані в наукових фахових виданнях України (2,6 др. арк.), а також у 2 тезах конференцій. Загальний обсяг публікацій – 3,5 др. арк.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційне дослідження загальним обсягом 222 сторінки (текст дисертації становить 193 сторінки) складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списків використаної літератури, довідкових джерел та джерел ілюстративного матеріалу. Дисертація містить 37 рисунків. Список використаних джерел складається з 264 позицій, у тому числі 41 іноземними мовами. Список довідкових джерел включає 16 позицій, а джерел ілюстративного матеріалу – 13 найменувань.

У вступі обґрунтовано вибір теми, актуальність проведеного дослідження, подано мету та завдання дисертаційної роботи, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, визначено матеріал і методи наукового пошуку, а також представлено основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі проаналізовано різні підходи до визначення ідіоми; обґрунтовано доцільність широкого підходу до поняття ідіоми й подано його авторське тлумачення; розглянуто основні диференційні ознаки й види модифікацій антропоцентричних ідіом; розкрито поняття ідіоматичного простору “homo socialis” і запропоновано його визначення; представлено фреймову організацію ідіоматичного простору “homo socialis”.

Другий розділ присвячено виявленню особливостей вербалізації ідіомами антропоцентричного спрямування концептів різного ступеня абстракції, які формують ієрархію ідіоматичного простору “homo socialis” у сучасній англійській мові; розкриттю взаємодії концептів досліджуваного простору.

У третьому розділі розглянуто текстотвірні та прагматичні функції ідіом на позначення людини як соціальної істоти у текстах сучасної англомовної художньої прози; виявлено комунікативні стратегії й тактики, в реалізації яких беруть участь ідіоми на позначення людини, її властивостей і дій; розкрито роль досліджуваних ідіом у досягненні прагматичної мети висловлення.

У загальних висновках викладено основні теоретичні та практичні результати дисертації; окреслено можливі перспективи подальших досліджень з обраної тематики.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. “Поняття ідіоматичного простору сучасної англійської мови”. У сучасній лінгвістичній науці не існує єдиного тлумачення терміна “ідіома”. Традиційно її визначають як нарізнооформлену одиницю з принаймні двома повнозначними елементами, які відзначаються повною ідіоматичністю, тобто таким переосмисленням, яке призводить до трансформації значення одиниці в цілому (О.В.Кунін, Р.Мун, В.М.Савицький). Проте низка вчених (Н.О.Зубець, Дж.Нунберг, І.А.Саг) визнає також існування цільнооформлених одиниць ідіоматики – мікроідіом, або однослівних ідіом, які входять до фразеологічної системи мови поряд з нарізнооформленими одиницями, оскільки їм притаманні такі основні властивості фразеологізмів, як відтворюваність у мовленні, відносна стійкість компонентного складу і структури, ідіоматичність та граматична категоріальність. Зазначені тлумачення відображають відповідно вузький (Д.Каррі) та широкий (Л.М.Медведєва) підходи до меж фразеології.

Ми поділяємо думку представників широкого підходу (Ф.Б.Альбрехт, А.Маккай, Н.О.Янко-Триницька) й визначаємо ідіому як стійкий комплекс, представлений словом, словосполученням чи реченням з цілком або частково переосмисленим значенням компонентів, що має емоційне забарвлення. Наприклад, greaseball – “італієць”, pearl-diver – “людина, яка миє посуд у ресторані”, milk and water – “слабка людина, яка не має власної думки”, beat the pants off somebody – “бути кращим за когось у певній діяльності”. Ідіоми сучасної англійської мови, як й інші номінативні одиниці, вербалізують концепти, які складають концептуальну картину світу представників англомовного колективу, тобто їхню систему поглядів, спосіб сприйняття та організації дійсності.

Вербалізовані концепти можуть утворювати різні види просторів, дослідження яких є поширеним у сучасній лінгвістичній науці, наприклад, концептуальний простір (Д.М.Колесник, М.Тернер, Ж.Фоконьє), номінативний простір (О.С.Кубрякова, І.В.Недайнова, Т.О.Шишкіна), орієнтаційний простір (С.І.Потапенко). Концептуальний простір (за І.С.Беженар) – це структура певного кола концептів у свідомості визначеної мовної спільноти, загальні універсальні категорії. Номінативний простір є вербалізованою частиною концептуального простору, складовими елементами якої є функціонально-семантичні поля, представлені мовними одиницями, у тому числі й ідіомами (І.В.Недайнова). Ідіоматичний простір – сукупність взаємопов’язаних концептів різного рівня абстракції, об’єднаних подібними категоріальними ознаками та актуалізованих ідіоматичними засобами мови.

Ідіоматичний простір “homo socialis” складається з вербалізованих концептів, що містять інформацію про людину, яка живе й діє в суспільстві, дотримується чинних морально-етичних норм і встановлених правил поведінки й бере участь у їхньому формуванні та зміні.

Ідіоми сучасної англійської мови на позначення людини як соціальної істоти актуалізують тридцять взаємопов’язаних концептів (рис. 1). Виокремлені концепти різняться за ступенем абстракції і формують ієрархію у вигляді піраміди, вершиною якої є мегаконцепт ЛЮДИНА СОЦІАЛЬНА з підпорядкованими йому чотирма мезоконцептами, 14 макроконцептами та 11 катаконцептами (у термінах О.М.Кагановської).

Кожен концепт вербалізований ідіомами сучасної англійської мови, які позначають людину у всіх її проявах: фізіологічні ознаки (вік: the awkward age – “перехідний вік”, long in the tooth – “старий”; стать: lord of creation – “чоловік”, baby doll – “жінка”), особливості внутрішнього світу (темперамент: gloomy Gus – “сумна, меланхолійна людина”; характер: have sand in one’s craw – “бути рішучою, мужньою людиною”; почуття: as happy as a lark – “дуже щасливий”) та зовнішнього вигляду (look (like) a million dollars – “привабливо виглядати”, an ugly duckling – “потворна людина”), поведінку (be (way) out of line – “погано, неприйнятно поводитися”, be on the side of the angels – “поводитися згідно з високими моральними нормами”) й стосунки з оточуючими (make advances – “загравати”, take by the short hairs – “командувати, тримати у покорі”, a friend in need – “друг, який допомагає долати труднощі”). Концепти наведеної ієрархії є взаємопов’язаними, оскільки значна кількість ідіом сучасної англійської мови на позначення людини як соціальної істоти може актуалізувати два концепти одночасно. Наприклад, ідіома speak daggers – “говорити зі злістю, гнівом” вказує на емоційний стан мовця (концепт ПСИХІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ), який виявляється в його вербальній поведінці (концепт ПОВЕДІНКА).

Розділ 2. “Концептуально-семантична організація ідіоматичного простору "homo socialis" у сучасній англійській мові”. Значна кількість і різноманітність антропоцентричних ідіом на позначення усіх сфер життя й діяльності людини та особливостей її внутрішнього світу зумовлює складну структурну будову ідіоматичного простору “homo socialis”. Він є інтегративною концептуальною моделлю, утвореною поєднанням чотирьох типів фреймів: предметноцентричним, акціональним, партонімічним й асоціативним (у термінах С.А.Жаботинської), які організують інформацію, наявну в названих концептах.

Центральним слотом кожного з наведених фреймів є ХТОСЬ-людина, а решта фреймових блоків кваліфікують та оцінюють категорію суб’єкта за різними параметрами: якість, кількість, спосіб буття та діяльності, положення у просторі та часі (див. рис. 2):

Наведена схема показує, що предметноцентричний фрейм є системою взаємопов’язаних пропозицій, де центральним логічним суб’єктом є ХТОСЬ-людина як соціальна істота, якій приписуються такі ознаки: якісні – ТАКИЙ (bright and breezy – “веселий і впевнений”, not a hair out of place – “той, що гарно виглядає”), кількісні – СТІЛЬКИ (one of the world’s worst – “погана людина”), буттєво-акціональні – ІСНУЄ/ДІЄ (be on the stage – “бути актором”), оцінні – ТАК/ТАКИМ ЧИНОМ (come down hard on sb – “суворо покарати когось”), локативні – ТУТ (be miles away – бути неуважним, думаючи про своє) і темпоральні – ЗАРАЗ, які в ідіомах на позначення людини виражені переважно імпліцитно (be on the mend – “перебувати у процесі одужання” (ЗАРАЗ)). Предметноцентричний фрейм слугує основою для розгортання інших типів концептуальних структур, таких як акціональний фрейм, що включає декілька іпостасей – ЩОСЬ/ХТОСЬ/ХТОСЬ1/ХТОСЬn, які виконують різні семантичні ролі, центральною з яких є роль агенса. Суб’єкт-агенс є головним учасником події, оскільки розподіл ролей між іншими складниками залежить від дії, яку він виконує.

Слот ЩОСЬ може виступати інструментом, за допомогою якого агенс – ХТОСЬ здійснює певну цілеспрямовану дію (kill sb with kindness – “шкодити комусь занадто добрим ставленням до нього”), паціенсом – об’єктом, на який спрямована дія (hit the books – “старанно вчитися”) або результатом, отриманим унаслідок діяльності (pick sb’s pocket – “непомітно красти з чиєїсь кишені” – де результатом дії є украдене майно). Паціенсом виступає живий об’єкт – ХТОСЬ1, який зазнає зміни/впливу внаслідок діяльності суб’єкта – ХТОСЬ (sell somebody down the river – “зрадити того, хто тобі довіряє”). Низка ідіом показує, що паціенсом може бути і сам агенс, якщо його дії спрямовані на себе, наприклад, kill yourself (laughing) – “багато сміятися”, lift oneself/pull oneself up by one’s own bootlaces – “власноруч, без допомоги виправити ситуацію”. ХТОСЬn позначає бенефіціанта – особу, для якої діяльність суб’єкта є вигідною, причому n вказує на те, що такою особою може виступати сам агенс – ХТОСЬ (throw the book at sb – “карати або критикувати когось”), паціенс – ХТОСЬ1 (lick/kiss sb’s ass – “підлещуватись”) або третя особа – ХТОСЬ2 (lie through your teeth – “нахабно брехати”, де суб’єкт може казати неправду заради іншої людини).

Асоціативний фрейм (за С.А.Жаботинською) – структура, яка включає декілька предметних сутностей (ХТОСЬ/ЩОСЬ/ХТОСЬ1), між якими встановлюються відношення подібності. У межах асоціативного фрейму ХТОСЬ-людина є концептуальним референтом – об’єктом зіставлення, а ЩОСЬ/ХТОСЬ1 – концептуальним корелятом – еталоном, з яким порівнюється суб’єкт за одним або декількома параметрами, представленими в предметноцентричному фреймі. Залежно від характеру асоціативного зв’язку (ототожнення, уподібнення) та від семантичного вмісту ідіоми, деякі компоненти компаративного фрейму можуть бути факультативними. У більшості ідіом на позначення людини об’єкт порівняння (людина) стає фоновим актантом й виражається імпліцитно, наприклад, as weak as a cat – “слабкий, як кішка”, look like something the cat has brought in – “жахливо виглядати”. В основі більшості ідіом лежить метафоричний перенос, тому особливістю таких одиниць є співіснування в них концептуального референта і корелята за рахунок одночасної актуалізації однієї або декількох подібних ознак. Наприклад, ідіоми brick-top, carrot(-)top, carrothead позначають рудоволосу людину, оскільки містять референт – голову суб’єкта (top, head) та корелят – цеглина, морква (brick, carrot), спільною ознакою яких виступає колір.

Партонімічний фрейм виражає відношення приналежності (посесивності). У його межах ХТОСЬ-володар має ЩОСЬ/ХТОСЬ-приналежне. В антропоцентричних ідіомах сучасної англійської мови відображені три різновиди посесивних відношень: 1) власник – власність (have (got) money to play with – “бути дуже багатим”), 2) контейнер – уміст (a woman of pleasure – “куртизанка”), 3) ціле – частина (have (got) a heart of stone – “безжалісна, жорстока людина”). Останній різновид посесивних відношень є основою для створення метонімічних перетворень, коли суб’єкт ототожнюється з предметом його одягу (black coat – “священик”) або з частиною тіла (brown nose – “підлещуватися до начальства”). Крім того, людина як об’єкт кваліфікації може виступати власником (have money to burn – “бути багатим”) або власністю (a printer’s devil – “кур’єр у друкарні”), цілим (have (got) nerves of steеl – “бути спокійним, холоднокровним”) або частиною (limb of the law – “адвокат, поліцейський”). Низка ідіом актуалізує “негативну” приналежність, коли наголошується на відсутності у володаря (ХТОСЬ) приналежного (ЩОСЬ/ХТОСЬ1). Наприклад, ідіома not have much upstairs – “дурень” демонструє відсутність у суб’єкта (ХТОСЬ-контейнер), а саме в його свідомості, яка метафорично асоціюється з верхнім поверхом, достатньої кількості інтелекту (ЩОСЬ-уміст), тому що контейнер не є абсолютно наповненим. Ідіома not have two cents to rub together – “зовсім не мати грошей” підкреслює відсутність у володаря (ХТОСЬ-власник) засобів до існування (ЩОСЬ-власність), а ідіома out of/off your head – “не при своєму розумі” показує відсутність у суб’єкта (ХТОСЬ-ціле) здорового глузду (ЩОСЬ-частина).

Розділ 3. “Функціональні та комунікативні особливості антропоцентричних ідіом як компонентів ідіоматичного простору "homo socialis" у сучасній англомовній художній прозі”. Компоненти ідіоматичного простору “homo socialis” у текстах сучасної англомовної художньої прози виконують два види функцій: прагматичні й текстотвірні (у термінах С.Б.Пташник). Прагматичні функції включають вираження авторської оцінки персонажів, створення ефекту несподіванки, посилення перлокутивного ефекту використання стилістичних фігур. До текстотвірних функцій відносяться фокусування уваги читача, компресія, редуплікація та контекстуальна асиміляція.

Авторська оцінка персонажів виражається як у словах автора, так і у висловленнях персонажів й може позначатися антропоцентричними ідіомами з позитивним/негативним оцінним забарвленням. Так, негативне ставлення письменника до персонажа твору висловлене у текстовому фрагменті, де один із героїв роману (Боб) у розмові з молодим чоловіком (Кевіном) намагається наставити останнього на істинний шлях й ділиться з ним своєю оцінкою батька Кевіна, який був злочинцем. Наприклад:‘

I remember it like it were yesterday, this great fat, big-headed brute thinking he owns the place, ordering folk about. Then at the first sight of a problem he’s out robbing. He was a nasty piece of work from day one and you’re no different’ (Ph.Collins, The Men from the Boys).

Боб ототожнює поведінку батька й сина, використовуючи ідіому a nasty piece of work, яка містить негативну оцінку й покликана змусити Кевіна замислитися та змінитися на краще.

Функція компресії полягає в ущільненні інформації, тобто у здатності ідіом у більш стислій формі, ніж вільні словосполучення вмістити той самий обсяг інформації. Зазначена функція є типовою для редукованих та однослівних ідіом. Так, наприклад, ідіома skinhead на позначення водія таксі акумулює в собі негативне ставлення суспільства до чоловіків, які голять волосся на голові, так званих “бритоголових”. Такі люди тяжіють до порушення закону, зневажають загальнолюдські цінності, норми поведінки й моралі, відзначаються брутальною поведінкою і лайливою мовою. Оповідач входить до тієї частини суспільства, яка саме так ставиться до “бритоголових”, але він намагається стримати негативні почуття. Наприклад:

As the cab pulled away he noted the cropped hair of the man driving. A skinhead. As a sensitive man he naturally abhorred the thuggish element within society, but was willing to give each individual a chance (J.King, White Trash).

У сучасній англомовній художній прозі більшість ідіом на позначення людини виконує дві або більше функцій одночасно. Наприклад:

She loved him the same as the rest of the nurses, and Dawn called him a dummy because of this wanker they’d had in once, a moaner and a groaner who didn’t like the food and didn’t like the Paddies and didn’t like the Pakis and didn’t like the poofs caring for him, didn’t like anything or anyone… (J.King, White Trash).

Ужита у прикладі ідіома a moaner and a groaner виконує одночасно три функції. По-перше, вона фокусує увагу читача на схильності одного з персонажів до постійних скарг, по-друге, – виражає негативне ставлення письменника до такої риси, як схильність скаржитися. Крім цього, вказана ідіома виконує функцію узагальнення, тобто акумулює наведену після неї інформацію.

Комунікативна діяльність персонажів розкладається на низку задач – стратегій і тактик, реалізація яких відбувається за допомогою конкретних комунікативних ходів – ідіом. Основними комунікативними стратегіями міжособистісної взаємодії є емотивна, конфронтативна й кооперативна.

Емотивну стратегію реалізують тактики інтенсифікації оцінки, пробудження в адресата певних емоцій та емоційної розрядки адресанта. Так, з метою інтенсифікації оцінки під час реалізації емотивної стратегії письменник додає до ідіоми make a song and dance about sth – “хвилюватись через щось неважливе” експресивну лексему terrible. Наприклад:‘

But you see, I didn’t know anything about her until my mother told me. And she only found out after my father …’ Kathy gulped hard; it was still painful, even now. ‘Mother made a terrible song and dance about it, though the way she treated him, I sometimes wonder why he stayed with her’ (J.Cox, The Beachcomber).

У наведеному прикладі донька засуджує дії матері, її перебільшене обурення зрадою чоловіка, до якого остання, на думку дівчини, погано ставилася.

Пробудженню в адресата певних емоцій та емоційній розрядці адресанта сприяє використання ідіом, які виражають психічний або емоційний стан, переживання комуні кантів. Наприклад:‘

Thank God you’re all right, Rowena, I’ve been out of my mind with worry. The doctor’s here to see you’ (Ch.Glazebrook, The Madolescents).

Вжита ідіома спрямована на досягнення двох цілей: відтворити емоційний стан схвильованої жінки та змусити доньку відчути тривогу, піклування з боку матері.

Конфронтативна стратегія спілкування спрямована на завдання моральної шкоди співрозмовнику й складається з таких комунікативних тактик, як навіювання, провокування, скарга, заперечення, присоромлення, негативна оцінка, засудження дій, обурення, емоційний тиск, образа, погроза. Так, використання тактики навіювання спрямоване на те, щоб примусити людину до певних дій, думок, впливаючи на її волю, свідомість. Наприклад:‘

Possibly you work too hard. You should have a few more breaks,’ Hannah said.‘

Possibly indeed.’‘

So you agree you might be overworked, a little tense, ready to fly off the handle, then?’

Cathy saw now where her mother-in-law was coming from. She, Cathy was going to be cast in the role of screaming neurotic, up to high doh over her little business, unable to control herself at functions (M.Binchy, Scarlet Feather).

Наведений уривок є розмовою між невісткою і свекрухою, які напередодні мали неприємну й емоційно напружену суперечку. Свекруха намагається виставити молоду жінку психічно неврівноваженою особою, причому зробити це так, щоб невістка сама дійшла такого висновку. Для цього свекруха прикидається турботливою людиною й намагається навести дівчину на думку про те, що вона забагато працює, наслідком чого є надмірна емоційна збудливість, позначена ідіомою to fly off the handle – “раптово розізлитися”.

Тактика скарги використовується для вираження незадоволення з приводу неприємностей або болю. Наприклад:‘

This place is pure black so it is,’ she said, scrubbing now in circles, her head down, the paste going under her fingernails. ‘I work myself to the bone in here to keep this place clean and nobody else seems to bother their arse. Its bloody manky so it is. Why people don’t clean after theirselves I don’t know’ (A.O’Hagan, Personality).

У наведеному прикладі жінка скаржиться на те, що змушена важко працювати, тому що інші не бажають допомогти. Її скарга, з одного боку, спрямована викликати до себе співчуття, а з іншого – присоромити співрозмовника, засудити його бездіяльність. Використані з цією метою ідіоми (work oneself to the bone – “тяжко працювати” і not to bother one’s arse – “бути байдужим до чого-небудь/кого-небудь”) підсилюють емоційний вплив на адресата і яскраво відбивають емоційний стан адресанта.

Тактика погрози є найжорсткішим виявом конфронтації й полягає в залякуванні, обіцянці завдати опонентові неприємності або шкоди. Комунікативна тактика погрози, як правило, є типовою для спілкування хлопців-підлітків, що пояснюється їхнім бажанням самоутвердитися, виділитися, встановити або підтвердити свій статус у групі однолітків. Так, Саша намагається поглузувати з Кевіна, але останній одразу агресивно реагує на таку спробу й застерігає його від подібної поведінки. Тактика погрози реалізується за допомогою ідіоми laugh on the other side of one’s face – “від сміху перейти до роздратування та сліз”. Наприклад:‘

He’s from Barcelona,’ said Sasha, patting Kevin on the head. Sasha loved quoting comedy programmes, convinced that his delivery added something to the original.‘

What you on about, you dick?’ demanded Kevin.‘

Just joking. Can’t you take a joke?’‘

You’ll be laughing on the other side of your face if you don’t watch it’ (Ph.Collins, The Men from the Boys).

Кооперативна стратегія має за мету пошук взаєморозуміння між комунікантами, налагодження стосунків і реалізується в тактиках вираження оцінки, прохання, скарги, співчуття, поради, переконання, аргументації, попередження, виправдання, непрямого засудження дій. Так, тактика поради, настанови має на меті допомогти людині правильно учинити в певній ситуації. Мати, проводжаючи до великого міста свою доньку – майбутню співачку, намагається підготувати її до нового життя, використовуючи комунікативну тактику поради. Вона вживає ідіоми to stand on one’s own two feet – “бути незалежним” та keep sb at arm’s length – “тримати когось на відстані” як комунікативні ходи, направлені на збереження самостійності та гідності. Наприклад:‘

You need to learn to stand on your own two feet,’ Rosa said. ‘You know there isn’t a man in the world who isn’t out for what he can get. Mark my words. Before you know it you’re washing nappies and looking at the door to see if he’s coming back or not. Just you watch yourself, Maria. Keep them at arm’s length, hen’ (A.O’Hagan, Personality).

Тактика виправдання полягає в наведенні аргументів, на підставі яких людину можуть визнати невинною. Наприклад:

“Lass … please, lass, do as yer ’usband tells you. […] Us’ll manage, lass. Dear Lord, I wouldn’t o’ sent fer yer if I’d known but I were at me wits’ end … ’im slippin’ away, yer name on ’is lips. Oh please, Abby, Mrs Goodwin, go wi’ yer ’usband before –” (A.Howard, Reflections from the Past).

Наведений приклад демонструє ситуацію захисту, під час якої жінка з низьким соціальним статусом намагається вберегти заможну молоду жінку від критики чоловіка, використовуючи тактику виправдання та пояснення. Вживання ідіоми be at one’s wits’ end – “бути настільки збентеженим, що не знати як вчинити” сприяє вираженню емоційного стану матері важкохворого сина, задля порятунку якого вона змушена була покликати дружину хазяїна.

Таким чином, під час міжособистісної взаємодії комуніканти, використовуючи ідіоми на позначення людини, намагаються вплинути на емоційну та/або раціональну сферу співрозмовника для досягнення поставленої комунікативної мети – завдати моральної шкоди опоненту або досягти з ним компромісу.

ВИСНОВКИ

Основу ідіоматичного простору “homo socialis” складають ідіоми сучасної англійської мови на позначення людини, які називають, характеризують особу, її стани або дії. Досліджуваний простір є сукупністю взаємопов’язаних концептів різного рівня абстракції, об’єднаних певними схожими ознаками та актуалізованих ідіоматичними засобами мови, які вербалізують тридцять концептів, що містять інформацію про людину та її місце в суспільстві. Виокремлені концепти формують ієрархію ідіоматичного простору “homo socialis”, що має вигляд піраміди з вершинним мегаконцептом ЛЮДИНА СОЦІАЛЬНА та підпорядкованими йому мезоконцептами, макроконцептами та катаконцептами.

Розгалужена ієрархічна будова ідіоматичного простору “homo socialis” виправдана складністю феномену людини загалом і як соціальної істоти зокрема. Ідіоми сучасної англійської мови відображають усі сфери діяльності людини, які є взаємопов’язаними: її особисте й соціальне життя, фізіологічні ознаки, особливості внутрішнього світу та зовнішнього вигляду, поведінку й стосунки з оточуючими. При цьому зазначені одиниці актуалізують концепти різних рівнів абстракції, які організують чотири види фреймів: предметноцентричний, акціональний, партонімічний та асоціативний. Поєднання вказаних фреймових структур формує міжфреймову мережу.

Ідіоми на позначення людини як соціальної істоти є ефективним засобом досягнення прагматичної мети, поставленої адресантом повідомлення, яка може полягати в зміні або збереженні емоційного стану, поглядів, переконань тощо читача/слухача. Особливості функціонування компонентів досліджуваного простору “homo socialis” в сучасній англомовній художній прозі проявляються у виконанні ідіомами двох видів функцій: 1) прагматичних, що включають вираження позитивної та негативної авторської оцінки, створення ефекту несподіванки й посилення перлокутивного ефекту використання стилістичних фігур; 2) текстотвірних, до яких відносяться функції фокусування уваги читача, компресії тексту й інформації, редуплікації та контекстуальної асиміляції. Типовою особливістю вживання ідіом у мовленні є поліфункціональність, яка забезпечує посилення перлокутивного ефекту повідомлення та сприяє досягненню письменником поставленої прагматичної мети.

Вжиті в мовленні, компоненти досліджуваного ідіоматичного простору є комунікативними ходами – складниками тактик, які беруть участь у реалізації трьох основних комунікативних стратегій: емотивної, конфронтативної та кооперативної. Використання ідіом у комунікації пояснюється їхньою високою експресивністю, емотивністю й оцінністю, тобто здатністю впливати на емоційну сферу адресата, що є важливим чинником досягнення ефективності стратегічної установки адресанта.

Подальші перспективи дослідження передбачають побудову аналогічних розглянутому в роботі просторів; виявлення особливостей функціонування компонентів ідіоматичного простору “homo socialis” на матеріалі ширшого в жанровому плані спектру текстів; вивчення оказіонального вживання ідіом на позначення людини та їхнього місця в ідіостилі певних письменників.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Фещенко Ю.І. Структура ідіоматичного простору “homo socialis” в сучасній англійській мові // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. – Вип. 18. Кн. 2. – К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2005. – С. 236-240.

2. Фещенко Ю.І. Концепт ХАРАКТЕР ЛЮДИНИ як структурний елемент ідіоматичного простору ”homo socialis” // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. – Вип. 23. – Житомир: Житомирськ. держ. ун-т, 2005. – С. 207-210.

3. Фещенко Ю.І. Особливості функціонування компонентів ідіоматичного простору “homo socialis” в сучасних британських художніх творах // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія “Лінгвістика”: Зб. наук. пр. – Вип. IV. – Херсон: Херсонськ. держ. ун-т, 2006. – С. 124-128.

4. Фещенко Ю.І. Роль компонентів ідіоматичного простору “homo socialis” у реалізації комунікативних стратегій і тактик (на матеріалі сучасної англійської мови) // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. – Т. 55. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2006. – С. 198-206.

5. Фещенко Ю.І. Когнітивні основи породження англомовних ідіом на позначення людини // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. – Вип. 16. – К.: Видавничий центр КНЛУ, 2006. – С. 219-223.

6. Фещенко Ю.І. Семантичні особливості ідіоматичного простору “homo socialis” в сучасній англійській мові // Матеріали IV Міжвузівської конференції молодих учених (1-3 лютого 2006р.). – Ч. 2. – Донецьк: ДонНУ, 2006. – С. 165-167.

7. Feshchenko Yu. Idiomatic representation of concepts “social status” and “economic conditions” in Modern English // Communication in the Global Age: Celebrating Ten Years of Development and Success: conference abstracts. – Львів: ПП “Марусич”, 2005. – С. 77.

АНОТАЦІЯ

Фещенко Ю.І. Ідіоматичний простір “homo socialis” у сучасній англійській мові: лінгвокогнітивний та комунікативно-функціональний аспекти. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 – германські мови. – Київський національний лінгвістичний університет, Київ, 2007.

У дисертації здійснено лінгвокогнітивний та комунікативно-функціональний аналіз ідіом сучасної англійської мови на позначення людини як соціальної істоти, тобто її зовнішніх ознак, особливостей внутрішнього світу, поведінки, психічної та інтелектуальної діяльності, стосунків з іншими людьми. Результатом дослідження є побудова концептуальної моделі ідіоматичного простору “homo socialis”, який представлений ієрархією концептів різного рівня абстракції з вершинним мегаконцептом ЛЮДИНА СОЦІАЛЬНА та підпорядкованими йому мезоконцептами, макроконцептами та катаконцептами.

У сучасній англомовній художній прозі ідіоми на позначення людини виступають у ролі комунікативних ходів, які допомагають реалізувати певні тактики та стратегії спілкування. За допомогою розглянутих ідіом емотивну стратегію реалізують емоційно-орієнтовані тактики. Конфронтативна стратегія включає тактики скарги, заперечення, провокування, присоромлення, негативної оцінки, засудження дій, обурення, емоційного тиску, образи та погрози. Кооперативну стратегію реалізують тактики оцінки, прохання, скарги, співчуття,