УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ІНСТИТУТ ТВАРИННИЦТВА

Губарєв Андрій Анатолійович

УДК 636.2.082.355.083.312.1

Вплив технологічних умов вирощування

ремонтних телиць на їх продуктивні

показники і адаптаційну здатність

06.02.04 - технологія виробництва продуктів тваринництва

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Луганському національному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник – доктор біологічних наук, професор

Каци Георгій Дмитрович,

Луганський національний аграрний університет

Міністерства аграрної політики України,

завідувач кафедри біології тварин

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор,

Котенджи Геннадій Павлович

Сумський національний аграрний університет

Міністерства аграрної політики України,

завідувач кафедри технології виробництва продукції тваринництва

доктор сільськогосподарських наук, професор,

Прудніков Василь Григорович

Харківська державна зооветеринарна академія

Міністерства аграрної політики України,

завідувач кафедри технології переробки і стандартизації

продукції тваринництва

Захист відбудеться " 11" вересня 2007 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 65.365.01 Інституту тваринництва Української академії аграрних наук за адресою: 62404, м. Харків, п/в Кулиничі, вул. 7-ї Гвардійської Армії, 3.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту тваринництва УААН (62404, м.Харків, п/в Кулиничі, вул. 7-ї Гвардійської Армії, 3).

Автореферат розісланий " 10 " серпня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради ____________________________ І.В. Корх

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Численними дослідженнями встановлено, що основним резервом при спрямованому вирощуванні ремонтного молодняку великої рогатої худоби, поряд із забезпеченням кормової бази, є створення оптимальних технологічних умов, до яких відносятся показники мікроклімату (Є.І. Адмін, 1982). Перевага при цьому надається саме тому способу утримання, за якого найповніше використовуються фізіологічні можливості організму у ранній постнатальний період і який не є високозатратним. Одним із таких є запропонований в Інституті тваринництва УААН (м. Харків) спосіб вирощування ремонтних телиць у молочний період з використанням приміщень полегшеного типу (Т.А. Місостов, 1971, 1972; Е.Б. Калмиков, 1988). Також, нині пріоритетного значення набуває вивчення особливостей впливу технологічних умов утримання на організм ремонтних телиць різних порід та генотипів, які створені останнім часом (М.В. Зубець, В.П. Буркат, М.Я. Єфіменко та ін., 1996). Разом з цим широке використання у молочному скотарстві сперми голштинських бугаїв-плідників зумовлює необхідність вивчення особливостей адаптації голштинських помісей відносно кліматичних і господарських умов певних регіонів.

Відомо, що продуктивність корови значною мірою залежить від якості ремонтних телиць, їхнього генотипу і онтогенетичних особливостей (К.Б. Свєчін, 1961). У спеціальній літературі є безліч даних щодо вивчення продуктивних показників ремонтного молодняку різних порід, а також впливу способу утримання на їхню подальшу продуктивність (С.М. Деркенбаєв, 1984; Й. Томова, І. Шерієв, С. Станєв, 1984; В.І. Вайло, 1986; І.Г. Мороз, Г.Д. Каци, В.Г. Іваненко та ін., 1997). Але на жаль, особливості продуктивності ремонтних телиць червоної степової худоби східного регіону України у взаємозв'язку з способом утримання і його адаптаційною здатністю висвітлені недостатньо. Стосовно таких відомостей щодо голштинізованої худоби, то їх ще менше, так само як і відсутня порівняльна оцінка цих порід у регіональних виробничих умовах сходу України. Недостатньо також даних про їхні адаптаційні здатності залежно від онтогенетичних особливостей розвитку при вирощуванні у різних технологічних умовах, на фоні впливу кліматичних і господарських умов сходу України.

У зв’язку з цим актуальним є вивчення впливу технологічних умов утримання чистопородних і помісних телиць у молочний період вирощування в телятниках полегшеного типу на формування показників продуктивності і адаптаційної здатності.

Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у період із 1996 по 2000 рр. за розділом “Оцінити адаптаційні якості телят різних генотипів при “холодному вирощуванні”” і була складовою частиною тематичного плану науково-дослідних робіт, які проведено кафедрою біології тварин Луганського національного аграрного університету за темою: “Вивчити акліматизаційні та адаптаційні якості червоної степової і чорно-рябої порід з голштинами в умовах Донбасу” (державний реєстраційний № 0197004952 № 4- 96ДЗ).

Мета і завдання дослідження. Метою досліджень було визначення впливу способу утримання до 6-місячного віку в капітальних телятниках і телятниках полегшеного типу на продуктивність й адаптаційну здатність телиць червоної степової породи та помісей генотипів 3/4Г1/4ЧР і 3/4Г1/4ЧС в умовах різкоконтинентального клімату сходу України.

Відповідно до цього були поставлені завдання:

-

-

-

-

-

-

Об`єкт дослідження – телятники полегшеного типу і типові капітальні телятники, телички та первістки червоної степової породи і помісі другого покоління, отримані від схрещування голштинських бугаїв із напівкровними коровами червоної степової (1/2Г1/2ЧС) і чорно-рябої (1/2Г1/2ЧР) порід.

Предмет дослідження – технологічні умови утримання у телятниках полегшеного типу і капітальних типових телятниках, показники росту і розвитку, відтворювальної та адаптаційної здатності телиць, молочна продуктивність первісток.

Методи дослідження – гігієнічні, зоотехнічні, гематологічні, імунологічні, гістологічні, біометричні та економічні методи досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. За результатами досліджень дано оцінку та одержано нові дані щодо позитивного впливу технологічних умов утримання ремонтних телиць червоної степової породи і помісей генотипів 3/4Г1/4ЧР і 3/4Г1/4ЧС у ранній період онтогенезу в телятниках полегшеного типу в умовах різкоконтинентального клімату сходу України на формування росту, розвитку, відтворювальної функції і адаптаційної здатності.

Установлено, що значні відхилення температури і рухливості повітря від нормативних у телятниках полегшеного типу в зимовий період при вирощуванні теличок до 6-місячного віку, у порівнянні з аналогами, яких вирощували у типових капітальних телятниках, сприяють підвищенню адаптаційної здатності тварин, про що свідчить активність ланок клітинного (Т-загальні лімфоцити) та гуморального (циркулюючі імунні комплекси) імунітету, а також специфічний розвиток мікроструктури шкіри та волосяного покриву.

Практичне значення одержаних результатів. Установлено доцільність і можливість застосування в умовах різкоконтинентального клімату східної України способу утримання телиць до 6-місячного віку в зимовий період у телятниках полегшеного типу, що забезпечує загартовування організму тварин у раньому віці і на цій основі поліпшення показників їх росту і розвитку до 18-місячного віку, відтворювальної здатності та наступної молочної продуктивності.

Використання в молочний період вирощування молодняку телятників полегшеного типу в КСП ім. Пархоменко Краснодонського району Луганської області не зменшило, а навіть дало змогу підвищити середньодобові прирости живої маси ремонтних телиць від народження до 18-міс віку на 1,6 % та їх запліднюваність – на 10 %, а у КСП “Бешівський” Старобешівського району Донецької області відповідно на 3,4 % та на 20 % у порівнянні з використанням типових капітальних телятників.

При використанні телятників полегшеного типу для вирощування голштинських помісей до 18-міс віку зменшується сума витрат коштів на 1 голову на 161,4-170,6 грн, збільшується рівень рентабельності на 15,9-17,1 % порівняно з аналогами, яких утримували в типових капітальних телятниках.

Результати досліджень впроваджені в КСП “Бешівський” Старобешівського району Донецької області на поголів’ї 100 телиць, що підтверджується актом впро-вадження з річним економічним ефектом 397,6 грн. на 1 голову за цінами 2005 року.

Отримані результати досліджень використовуються у навчальному процесі Луганського національного аграрного університету на зообіотехнологічному факультеті.

Особистий внесок здобувача. Самостійна робота автора полягає в формулюванні мети та завдань досліджень, проведенні експериментальної частини роботи та виробничої перевірки, статистичному опрацюванні матеріалів, аналізі та узагальненні отриманих даних, апробації та підготовці до друку результатів, аналізі літературних джерел, написанні та оформленні рукопису дисертації. Розробка методики та схеми досліджень проведені під керівництвом наукового керівника. У співавторстві зі співробітниками наукової лабораторії кафедри госпітальної педіатрії Луганського державного медичного університету виконані імунологічні аналізи крові, а з фахівцями Луганської обласної державної ветеринарної лабораторії – біохімічні аналізи крові тварин.

Із спільних досліджень, за згодою зі співавторами, в дисертаційній роботі використана лише своя частина роботи. Загальний внесок здобувача 80 %.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідалися на: наукових конференціях Луганського національного аграрного університету (1997-2006 рр.); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 90-річчю від дня народження Заслуженого діяча науки України, доктора сільськогосподарських наук, професора К.Б.Свєчіна (Київ, 1997 р.); 5-й межсъездовской конференции пара-зитцинологов Украины (Харьков-Луганск, 1997 р.); Міжнародній конференції молодих вчених "Творчий розвиток наукової спадщини академіка М.Ф. Іванова" в Інституті тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова "Асканія-Нова" УААН (Асканія-Нова, 1998 р.).

Дисертаційна робота розглянута й схвалена на розширеному засіданні викладачів і наукових співробітників кафедри розведення та генетики сільськогосподарських тварин, годівлі тварин і технології кормів, галузевої зоотехнії, біології тварин зообіотехнологічного факультету Луганського національного аграрного університету (2006 р.).

Публікації результатів досліджень. За матеріалами дисертації опубліковано 6 робіт: з них 4 статті у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України і 2 тези доповідей на конференціях.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів (огляд літератури, матеріал і методика досліджень, результати власних досліджень та їх обговорення, аналіз і узагальнення результатів досліджень), висновків, пропозицій виробництву, списку використаних джерел, який містить 216 найменувань у тому числі 22 іноземних. Загальний обсяг роботи складає 142 сторінки. У дисертації міститься 34 таблиці, 8 рисунків та 15 додатків.

матеріал і методика досліджень

Для вивчення поставлених завдань у жовтні – листопаді 1996 року були збудовані телятники полегшеного типу (ТПТ) для утримання телят на глибокій солом’яній підстилці. Схема науково-господарських дослідів наведена в табл. 1.

Таблиця 1

Схема дослідів

Група | Кіль- кість, голів | Порода,

генотип | Спосіб утримання

1- період:

від 15-днів до 6 міс | 2- період:

від 6 до 12 міс | 3- період: від 12 до 18 міс

КСП ім. Пархоменка (1 дослід)

1- Контрольна | 10 | Червона степова | типовий телятник | пасовище | типовий телятник

2- Дослідна | 10 | ТПТ

КСП “Бешівський” (2 дослід)

1- Контрольна | 10 | 3/4Г1/4ЧР | типовий телятник | пасовище | типовий телятник

2- Дослідна | 10 | ТПТ

3- Контрольна | 10 | 3/4Г1/4ЧС | типовий телятник

4- Дослідна | 10 | ТПТ

Виробнича перевірка (3 дослід)

1- Контрольна | 50 | 3/4Г1/4ЧР | типовий телятник | пасовище | типовий телятник

2- Дослідна | 50 | ТПТ

3- Контрольна | 50 | 3/4Г1/4ЧС | типовий телятник

4- Дослідна | 50 | ТПТ

Для проведення науково-господарських дослідів було сформовано шість груп (2 – у першому та 4 – у другому) телиць – ровесниць у 15- денному віці. Групи тварин формували за принципом пар-аналогів зі врахуванням віку, живої маси і генотипу (О.І. Овсянніков, 1976).

У дослідженнях були організовані наступні варіанти утримання піддослідних тварин. До 6-місячного віку телиць контрольних груп утримували у типовому капітальному телятнику, а телиць дослідних груп – у ТПТ у групових станках по 10 голів у кожному (1 період). В подальшому тварин утримували до 12-міс віку на пасовищі (2 період), а з 12 до 18-міс віку – в групових станках по 10 голів у типовому капітальному телятнику (3 період).

Раціони складали, виходячи з запланованого середньодобового приросту живої маси на рівні 600 г згідно норм годівлі. Тривалість молочного періоду становила 6 міс, післямолочного 12 місяців.

При оцінці мікроклімату телятників визначали температуру, відносну вологість, швидкість руху і газовий склад повітря за методиками В.Ф. Матусевич (1964); І.Ф. Храбустовський (1984). При вивченні показників макроклімату, таких як температура та відносна вологість повітря, використовували дані Луганської та Ясиноватської гідрометеообсерваторій за період 1996-1997 років. Комплексну оцінку проводили за методикою бальної оцінки показників мікроклімату В.Г. Гов’ядін (1980).

Показники росту і розвитку, відтворювальної здатності піддослідних телиць та молочну продуктивність первісток визначали за загальноприйнятими в зоотехнії методиками.

Визначення морфологічних, імунологічних показників крові та біохімічного складу сироватки крові проводили за загальноприйнятими методиками.

Відбір та вивчення зразків шкірного та волосяного покриву тварин проводили шляхом морфометрії за методиками І.Д. Козлова, З.В. Спєшнєвої, А.М. Кравченко (1968), Н.А. Діомідової, О.Ф. Панфілової, О.С. Сусліна (1969); Г.Д. Каци (1987).

Клінічні показники (температура тіла, частота дихання і пульсу) телиць визначали за загальноприйнятими методиками; теплостійкість – за методикою Ю.О. Раушенбаха (1960, 1967) у 8-міс. віці.

Економічну ефективність вирощування телиць визначали за загальноприйнятою методикою (1986).

Отримані дані опрацьовували методами варіаційної статистики за методикою М.О. Плохинского (1961). Біометричні розрахунки виконані на персональному комп`ютері IBM з використанням програми “MS Excel”.

результати власних досліджень та їх обговорення

Гігієнічна оцінка основних показників мікроклімату телятника полегшеного типу і капітального. Результати вивчення параметрів температури і відносної вологості зовнішнього повітря (макроклімат) свідчать про чітку їхню зміну, яка була обумовлена сезонними коливаннями. Так, середня температура повітря (у молочний період вирощування піддослідних телиць) на території КСП ім. Пархоменко становила – 0,1 0С з коливаннями від +13,1 до –24,4 0С, середня відносна вологість – 81,9 % з коливаннями від 56 до 98 %. Ці показники на території КСП “Бешівський” були дещо вищими, але їхня різниця не суттєва: середня температура повітря за 6 місяців дорівнювала +1,1 0С з коливаннями від +14,9 до –23,3 0С, а відносна вологість становила в середньому 77,3 % з коливаннями від 44 до 97 %. У зимовий період (грудень-лютий) коливання становили відповідно від +10,2 до –23,3 0С та від 61 % до 96 %, що у свою чергу зумовлює складнощі в регулюванні нормативних показників мікроклімату телятників.

Результати визначення вищеназваних показників у телятниках (мікроклімат) наведено в табл. 2.

Результати порівняльної оцінки показників мікроклімату, проведеної у двох господарствах показали, що в усіх обстежених телятниках ці параметри не в повній мірі відповідали нормативним показникам.

Встановлено, що середня оцінка відповідності температури повітря нормативним параметрам у типових капітальних телятниках обох господарств становила 67 %, а у ТПТ вона була нижчою і складала 50 %. Температура повітря у типових капітальних телятниках у зимовий період коливалась у межах від 50 % до 53 % до нормативу та була вища за показники у ТПТ лише на 3,3 %. У перехідні періоди року (осінь-весна) різниця збільшувалась до 30-33,3 %.

Таблиця 2

Відповідність нормативним параметрам основних показників мікроклімату приміщень за бальною оцінкою, %

Тип

приміщення | Період |

Показники мікроклімату | Сумарна оцінка за

комплексом показників

температура

повітря | відносна

вологість | швидкість руху повітря | концентрація

аміаку | концентрація

сірководню | концентрація вуглекислого газу

1 дослід (КСП ім. Пархоменко)

Капітальний типовий

телятник | У середньому | 67 | 97 | 87 | 100 | 100 | 93 | 90,6

у т.ч. зимовий | 53 | 97 | 83 | 100 | 100 | 100 | 88,9

перехідний | 80 | 97 | 90 | 100 | 100 | 87 | 92,2

ТПТ | У середньому | 50 | 90 | 53 | 100 | 100 | 93 | 81,1

у т.ч. зимовий | 50 | 90 | 57 | 100 | 100 | 100 | 82,8

перехідний | 50 | 90 | 50 | 100 | 100 | 87 | 79,4

2 дослід (КСП “Бешівський”)

Капітальний типовий

телятник | У середньому | 67 | 95 | 83 | 100 | 100 | 92 | 89,4

у т.ч. зимовий | 50 | 97 | 87 | 100 | 100 | 90 | 87,2

перехідний | 83 | 93 | 80 | 100 | 100 | 93 | 91,7

ТПТ | У середньому | 50 | 92 | 55 | 100 | 100 | 90 | 81,1

у т.ч. зимовий | 50 | 90 | 60 | 100 | 100 | 90 | 81,7

перехідний | 50 | 93 | 50 | 100 | 100 | 90 | 80,6

Середня оцінка відповідності відносної вологості нормативам у типових капітальних телятниках була на рівні 95-97 %, дещо нижча у ТПТ – 90-92 %. Різниця за цим показником у зимовий та перехідні періоди була не вища 7 %.

Середня фактична швидкість руху повітря відповідала нормативним показникам у типових капітальних телятниках на 83-87 % і у ТПТ на 53-55 %.

Концентрація аміаку та сірководню в повітрі обох телятників була в межах допустимих нормативів.

За вмістом вуглекислого газу значної розбіжності з нормами не встановлено. Так, у повітрі типових капітальних телятників цей показник, за середньою оцінкою, коливався у межах від 92 % до 93 %, у ТПТ – від 90 % до 93 %.

За сумарною оцінкою фактичні показники мікроклімату типових телятників відповідали нормативним значенням в середньому на 90,0 %, а ТПТ – на 81,1 %. Більша невідповідність нормативам сумарної оцінки у ТПТ в основному була обумовлена більш низькою температурою і більшою рухливістю повітря у цих приміщеннях, що сприяло загартовуванню організму тварин на подальші періоди вирощування.

Годівля піддослідних телиць. У цілому за період досліду годівля була повноцінною і її рівень – достатнім. Частка концентрованих кормів в раціонах годівлі становила 26,8-28,5 %. Аналіз структури раціонів показав, що як за молочний період вирощування, так і за весь дослід, різниця між часткою окремих кормів була незначною.

Аналіз витрат кормів за весь період вирощування (0-18 міс.) свідчить щодо доцільності використання ТПТ при вирощуванні ремонтних телиць. Це дало змогу скоротити витрати кормів до рівня 7,61- 7,73 корм. од і 0,78-0,79 кг перетравного протеїну на 1 кг приросту живої маси за умов отримання середньодобових приростів живої маси 570-620 г.

Динаміка живої маси ремонтних телиць. Телиці, яких утримували у різних технологічних умовах і були різними за генотипом, за практично однакової годівлі мали різну інтенсивність росту живої маси (табл. 3, 4).

Таблиця 3

Вікова динаміка живої маси і середньодобових приростів

у піддослідних телиць за період вирощування (1 дослід), M m (n=10)

Вік, міс | Група

1-

контрольна | 2-

дослідна

Жива маса, кг

при народжені | 26,4 0,16 | 26,6 0,16

2 | 68,6 ±0,7 | 70,5 ±1,0

3 | 91,1 ±0,6 | 90,3 ±1,12

6 | 152,5 2,5 | 148,7 2,3

9 | 205,8 2,9 | 205,6 3,7

12 | 247,8 2,7 | 249,2 3,9

15 | 292,0 2,2 | 299,3 3,0*

18 | 340,5 2,8 | 345,2 2,4

Середньодобовий приріст, г

0-6 | 693 ±13,4 | 671 ±12,5

6-12 | 521 ±7,7 | 549 ±9,9*

12-18 | 509 ±5,7 | 530 ±8,5*

0-18 | 574 ±4,9 | 583 ±4,4

Примітка. * – Р<0,05 відносно контролю

Слід зазначити, що телички всіх груп народились з невисокою живою масою (26,2-26,7 кг), що забезпечило нормальний перебіг отелень, але телички дослідних груп впродовж молочного періоду вирощування незначно поступались аналогам контрольних груп за живою масою, що, на наш погляд, було пов’язано з певним впливом паратипових чинників довкілля, які сприяли більшому використанню поживних речовин кормів на теплопродукцію. Разом з цим ровесниці, яких вирощували у типових телятниках, мали й вищі середньодобові прирости живої маси.

Починаючи з 6-місячного віку, навпаки, спостерігалось збільшення живої маси у теличок дослідних груп відносно аналогів з контрольних. Так, у 18-місячному віці перевага чистопородних червоних степових телиць дослідної групи становила 4,7 кг, помісей – 8,5-11,0 кг (P<0,05).

Таблиця 4

Вікова динаміка живої маси і середньодобових приростів у піддослідних телиць за період вирощування (2 дослід), M m (n=10)

Вік, міс | Група

1-контрольна | 2-

дослідна | 3-

контрольна | 4-

дослідна

Жива маса, кг

при народжені | 26,5 0,17 | 26,7 0,15 | 26,3 0,2 | 26,2 0,13

2 | 66,8 ±1,1 | 69,1 ±0,6* | 67,4 ±0,9 | 69,3 ±1,11

3 | 87,7 ±1,6 | 87,8 ±1,0 | 88,6 ±1,4 | 88,4 ±1,3

6 | 145,7 2,1 | 140,8 2,3 | 147,8 2,8 | 142,8 2,2

9 | 202,1 2,9 | 203,5 2,9 | 205,8 3,0 | 208,8 2,5

12 | 251,4 4,0 | 256,5 2,8 | 254,7 4,1 | 260,5 3,5

15 | 293,2 3,5 | 308,0 3,2** | 302,2 3,4 | 316,3 3,4**

18 | 350,7 4,2 | 359,2 3,4 | 355,7 3,5 | 366,7 4,0*

Середньодобовий приріст, г

0-6 | 659 ±12,4 | 630 ±12,7 | 671 ±15,6 | 644 ±12,4

6-12 | 575 ±11,8 | 629±4,4*** | 581 ±8,4 | 640±9,8***

12-18 | 549 ±6,4 | 567 ±4,7** | 558 ±6,1 | 587±4,3***

0-18 | 594 ±7,9 | 609 ±6,2 | 603 ±6,6 | 624 ±7,4*

Примітки: 1. * – Р<0,05; 2. ** – P<0,01; 3. *** – P<0,001 відносно контролю

При цьому виявлена вища інтенсивність росту голштинізованих телиць порівняно з їхніми чистопородними ровесницями.

У післямолочний період (6-18 міс.) в усіх групах середньодобові прирости дещо знизилися. Телиці дослідних груп мали вищі показники приросту живої маси, порівнянно з ровесницями, вирощеними у молочний період у типових капітальних телятниках, що дає підставу для підтвердження процесу більшого загартовування їх організму.

Динаміка лінійного росту телиць. Упродовж періоду вирощування екстер'єр піддослідних телиць відображав тенденцію до формування молочного типу будови тіла, наближаючись до стандарту червоної степової породи (В.І. Костенко, 1996).

Телиці, яких вирощували в ТПТ, мали вищі індекс збитості на 0,6-6,4 %, довгоногості на 4,4 %, розтягненості на 3,6 % порівнянно з ровесницями, вирощеними у типових капітальних телятниках.

Отже, спосіб утримання телиць в ТПТ не погіршує інтенсивності росту осьового і переферійного скелета, а кращі показники індексів збитості, довгоногості та розтягненості дають підставу вважати, що використання ТПТ сприяє формуванню як у чистопородного, так і помісного молодняку широкого типу будови тіла.

Характеристика мікроструктури шкіри та стану волосяного покриву. У тварин дослідних груп у 2 та 6-міс віці товщина волосся була вірогідно меншою, а довжина і густота його – більшою, ніж у тварин контрольних груп, що пов’язано з меншою реакцією організму піддослідних теличок до дії низьких температур повітря. У період 6-12 місяців, навпаки, телиці з дослідних груп поступались ровесницям, вирощеним у типовому телятнику, за густотою та довжиною волосся. Аналіз структури волосся показав, що в дослідних групах частка пуху з 2- до 6-місячного віку зменшилася, перехідного волосся – збільшилася, а кількість ості – змінилася незначно. З 6-місячного віку кількість пуху стабільно зменшувася. Така структура волосся забезпечувала поліпшення тепловіддачі з підвищенням температури зовнішнього повітря влітку під час утримання на пасовищі. Значний розвиток у помісних тварин фракції перехідного волосся (до 40-60 %) у молочний період є породною особливістю голштинської худоби, що свідчить про високу адаптаційну здатність до сезонного перепаду температур.

Результати дослідження структурних шарів шкіри піддослідного молодняку наведено в табл. 5 та 6.

Таблиця 5

Товщина шкіри і її шарів у піддослідного поголів'я (1 дослід), M m (n=7)

Група | Вік,

міс. |

Шкіра, мкм | У тому числі

епідерміс, мкм | сосочковий шар | сітчастий шар, мкм

мкм | до товшини шкіри, %

1-конт-рольна | 2 | 3415,0 67,4 | 50,6 2,5 | 1400,9 27,4 | 41,0 0,5 | 2013,7 48,9

6 | 3448,7111,3 | 50,9 2,5 | 1770,7 81,8 | 51,4 1,9 | 1678,0 94,8

2-дос-лідна | 2 | 3364,0144,7 | 49,5 1,5 | 1421,0 18,9 | 42,7 2,0 | 1942,9144,3

6 | 3592,0205,9 | 51,3 1,7 | 1667,749,0 | 47,0 1,9 | 1924,3175,6

Таблиця 6

Товщина шкіри і її шарів у піддослідного поголів'я (2 дослід), M m (n=5)

Група | Вік,

міс. |

Шкіра, мкм | В тому числі

епідерміс, мкм | сосочковий шар | сітчастий шар, мкм

мкм | до товшини шкіри, %

1-конт-рольна | 2 | 2383,0127,1 | 30,5 2,8 | 898,0 63,0 | 37,7 1,3 | 1483,8 79,9

6 | 2641,0158,3 | 43,2 1,4 | 920,4 34,6 | 35,22,0 | 1720,6155,5

2-дос-лідна | 2 | 2208,0 82,1 | 29,9 1,1 | 771,8 41,3 | 35,1 1,8 | 1436,2 79,4

6 | 2701,4 68,9 | 42,5 1,8 | 948,4 32,1 | 35,1 0,6 | 1753,0 44,6

3-конт-рольна | 2 | 2293,6147,3 | 30,8 1,6 | 935,0 54,6 | 40,9 1,2 | 1358,6100,2

6 | 2566,2134,8 | 38,0 1,6 | 978,8 107,9 | 38,0 3,1 | 1587,4111,1

4-дос-лідна | 2 | 2062,6140,1 | 29,7 0,8 | 789,4 79,0 | 38,0 1,4 | 1273,2 67,4

6 | 2671,6 98,7 | 39,5 1,5 | 872,0 17,7 | 32,7 0,7 | 1799,6 82,7

У дослідних теличок з 2- до 6-місячного віку всі шари шкіряного покриву розвивалися краще, крім сосочкового шару в червоних степових теличок, у порівнянні з ровесницями із контрольних груп. При цьому сосочковий шар займав у структурі їхньої шкіри 32,7 % проти 37,7 % у контролі. В цей період у телиць генотипу 3/4Г1/4ЧС краще розвивався сітчастий шар на 41 % (дослідна) і на 17 % (контрольна) проти 22 та 16 % відповідно в помісей генотипу 3/4Г1/4ЧР.

Результати вивчення розвитку функціонально-активних структурних елементів шкіри наведено в табл. 7 та 8.

Площа одиночних залоз до 6-місячного віку у теличок дослідних груп збільшувалася на 18,5 % інтенсивніше, що було пов’язано з більш високим рівнем окисно-відновних процесів в їхньому організмі.

Таблиця 7

Функціонально-активні структури шкіри піддослідного

молодняку (1 дослід), M m (n=7)

Гру-па | Вік,міс. | Залози | Індекс секреції сальних залоз, балів

густота,

шт/см2 | площа, мм2 | ПСП, см2/см2

потової | сальної | потової | сальної

1-контро-льна | 2 | 3271,0 113,4 | 0,187 0,010 | 0,029 0,001 | 6,18 0,93 | 0,95

0,05 | 1,1

0,1

6 | 2879,4 95,5 | 0,261 0,013 | 0,036 0,001 | 7,06

0,6 | 0,95 0,05 | 1,6

0,2

2-дослід-на | 2 | 3499,0 215,6 | 0,179 0,008 | 0,029 0,002 | 6,51 0,61 | 1,02 0,09 | 1,1

0,1

6 | 2652,9 110,8 | 0,283 0,027 | 0,039 0,001* | 8,18 1,10 | 1,11 0,07 | 1,4

0,2

Примітка. * – Р<0,05 відносно контролю

Таблиця 8

Функціонально-активні структури шкіри піддослідного

молодняку (2 дослід), M m (n=5)

Гру-

па | Вік, міс.

| Залози | Індекс секреції сальних залоз, балів

густота,

шт/см2 | площа, мм2 | ПСП, см2/см2

потової | сальної | потової | сальної

1-контрольна | 2 | 4440,0 392,3 | 0,210 0,015 | 0,021 0,001 | 9,25 0,82 | 0,93 0,06 | 2,4

0,4

6 | 3792,3 109,9 | 0,183 0,023 | 0,022 0,001 | 6,89 0,81 | 0,80 0,04 | 1,5

0,3

2-дослідна | 2 | 5549,0 315,9* | 0,159 0,016* | 0,018 0,001* | 8,87 1,00 | 0,99 0,08 | 2,4

0,3

6 | 3219,4 175,3** | 0,185 0,012 | 0,025 0,022 | 5,97 0,57 | 0,84 0,11 | 1,4

0,2

3-контрольна | 2 | 5278,0 280,8 | 0,186 0,016 | 0,019 0,001 | 9,74 0,81 | 0,99 0,06 | 2,4

0,3

6 | 3843,0 471,5 | 0,152 0,010 | 0,024 0,002 | 5,69 0,48 | 0,91 0,12 | 1,8

0,2

4-дослідна | 2 | 5480,0 640,4 | 0,186 0,021 | 0,018 0,002 | 9,65 0,43 | 1,00 0,16 | 2,4

0,4

6 | 4134,0 205,7 | 0,148 0,012 | 0,023 0,002 | 6,10 0,57 | 0,95 0,15 | 1,4

0,2

Примітки: 1. * – Р<0,05; 2. ** – P<0,01 відносно контролю

Густота залоз і волосяних фоликулів у тварин дослідних груп з 2- до 18-місячного віку зменшувалася порівняно з ровесницями із контрольних груп (на 32 % проти 26 % у ЧС, на 60 % проти 42 % у 3/4Г1/4ЧР та на 32 % – дослідна; 26 % – контрольна у 3/4Г1/4ЧС).

Рівень розвитку функціонально активних структур шкіри, залежно від способу утримання з 2- до 18-місячного віку, вказує на кращий розвиток площі потових і сальних залоз у помісей дослідних груп: по другій групі – у 2,0; 2,01 раза і по четвертій групі – у 1,62; 2,12 раза відповідно; а їхня густота зменшувалася в середньому на 9 % щодо тварин із контрольних груп. Поряд з цим площа секреторної поверхні залоз у цих тварин також зменшувалася. Отже, у функціональному напрямі терморегуляція у дослідних телиць проходить за рахунок кращого розвитку потових залоз, а значить і більшого потовиділення, починаючи з 6-місячного віку.

Отже, використання ТПТ позитивно впливає на розвиток захисних властивостей шкірного та волосяного покриву як чистопородних, так і помісних телиць.

Морфологічі та біохімічні показники крові. Результатами досліджень встановлено, що тварини дослідних груп поступалися ровесницям із контрольних у 2-місячному віці за вмістом еритроцитів на 2,6-5,7 %, у 6- місячному віці – на 1,9-5,9 %, а в 18 місяців – перевершували їх за цим показником на 1,6-3,1 %. Також виявлено підвищення з віком кількості гемоглобіну в крові телиць дослідних груп.

Кількість лейкоцитів у крові телиць дослідних груп була менша у 2- та 18-місячному віці на 2,7 % та 1,5 % відповідно від величини цього показника у ровесниць з контрольних груп (Р>0,05). Але у 6-місячному віці виявлена їх перевага, що ще раз підтверджує думку щодо збільшення активності захисних систем наприкінці молочного періоду вирощування.

У наших дослідженнях за вмістом у крові нейтрофілів і моноцитів отримані вірогідні розбіжності на користь тварин контрольних груп (P<0,05) у 18-місячному віці. За часткою лімфоцитів у крові різниця між піддослідними групами тварин червоної степової породи статистично значима у 2- та 6-місячному віці на користь дослідних телиць. Це підтверджується співідношенням лімфоцитів до нейтрофілів та коефіцієнтом зрушення ядра (P<0,001), що свідчить про більшу напруженість процесу фагоцитозу.

Аналіз табл. 9 показує, що у чистопородних телиць червоної степової породи розвиток і становлення фагоцитозу відбувся ще до 2-місячного віку.

Таблиця 9

Динаміка показників фагоцитозу піддослідних телиць, M m (n1)

Показник | Норма2 | 1 дослід | 2 дослід

1- конрольна | 2-

дослідна | 1- контро льна | 2- дослідна | 3- контро-льна | 4- дослідна

У віці 2 місяці

ФА,% | 60-65 | 66,0 2,4 | 63,8 2,0 | 63,0 3,0 | 67,0 2,0 | 64,0 4,0 | 60,0 0,0

ФІ, од. | 3,0-4,0 | 3,6 0,5 | 4,1 0,3 | 4,0 0,5 | 3,2 0,4 | 4,4 0,3 | 4,4 0,4

ФЄ, тис./л | 30-60 | 35,8 ±5,2 | 38,4 ±4,0 | 37,1 ±3,0 | 28,4 ±3,4 | 41,0 ±2,5 | 39,8 ±5,2

НСТакт, од. | 9,5-10,5 | 10,0 0,5 | 10,6 0,4 | 10,4 1,0 | 10,0 1,0 | 10,2 0,4 | 9,8 0,6

У віці 18 місяців

ФА,% | 60-65 | 59,3 0,7 | 72,83,1*** | 58,0 1,2 | 64,02,5* | 64,0 2,5 | 70,0 2,7

ФІ, од. | 3,0-4,0 | 3,3 0,4 | 4,6 0,5* | 3,8 0,4 | 3,8 0,2 | 3,6 0,2 | 3,4 0,2

ФЄ, тис./л | 30-60 | 30,3 ±3,1 | 41,9 ±4,7 | 38,9 ±5,1 | 37,6 ±3,2 | 30,3 ±0,9 | 29,4 ±2,8

НСТакт, од. | 9,5-10,5 | 9,0 1,0 | 23,62,0*** | 12,2 2,1 | 13,8 2,9 | 8,4 1,1 | 12,2 1,5

Примітки: 1. 1 – n – у 1 досліді 7, а у 2 досліді – 5; 2. 2 – межі норми кожного показника встановлено з довідкової літератури ; 3. * – Р<0,05; 4. *** – P<0,001 відносно контролю

Фагоцитарний індекс нейтрофілів (ФІ) у телиць першої групи (1 дослід) змінювався з віком незначно. Спостерігалася вірогідна тенденція до зниження кількості активних фагоцитів (ФА) у тварин контрольної групи на 10,2 %, при збільшенні цього показника з 2- до 18-місячного віку на 14,1 % у дослідних телиць. Це, на наш погляд, пов'язано з впливом температури і відносної вологості повітря на організм телиць у ТПТ.

Дещо інакше змінювався з віком показник активності нейтрофілів за тестом з нитросинім тетразолієм, який у контрольних телиць червоної степової породи до 18-місячного віку знизився на 10 % (P>0,05). Але у тварин другої дослідної групи, спостерігалося збільшення цього показника, що підтверджує наведені вище дані щодо фагоцитарної активності та індексу фагоцитозу (P>0,001).

Чистопородні телички яких утримували в типовому телятнику, переважали у 2- місячному віці за кількістю Взаг і Тзаг лімфоцитів ровесниць, вирощених у ТПТ (табл. 10).

Таблиця 10

Динаміка показників неспецифічної резистентності піддослідних телиць, M m (n1)

Показ-ник | Норма2 | 1 дослід | 2 дослід

1- конт-рольна | 2-

дослідна | 1-конт-рольна | 2- дослідна | 3- конт-рольна | 4- дослідна

У віці 2 місяців

Гуморальний імунітет

В-заг.,% | 20-25 | 22,3 0,6 | 22,3 0,7 | 23,0 1,2 | 22,0 0,6 | 22,6 0,8 | 23,6 0,7

ЦІК, од. | 25-35 | 32,1 4,7 | 39,311,3 | 25,2 3,2 | 27,4 3,6 | 24,0 3,7 | 24,0 3,5

Клітинний імунітет

Т-заг.,% | 50-52 | 51,6 0,5 | 50,6 0,6 | 51,0 0,5 | 51,6 0,7 | 51,2 0,7 | 51,0 0,5

Т-х., % | 27-31 | 28,6 1,1 | 31,1 1,1 | 29,8 0,7 | 32,0 0,9 | 30,2 0,9 | 30,4 1,1

Т-с., % | 15-19 | 17,1 1,5 | 16,1 1,0 | 16,6 2,1 | 18,0 1,7 | 19,2 1,8 | 16,6 1,8

У віці 18 місяців

Гуморальний імунітет

В-заг.,% | 20-25 | 27,7 0,7 | 26,8 1,7 | 29,2 0,7 | 29,0 1,4 | 29,2 0,9 | 29,2 1,5

ЦІК, од. | 25-35 | 19,0 2,5 | 67,15,7*** | 36,2 4,0 | 33,0 5,4 | 23,5 2,9 | 26,8 4,6

Клітинний імунітет

Т-заг.,% | 50-52 | 50,4 0,3 | 52,10,7* | 50,2 0,5 | 51,0 0,5 | 50,4 1,4 | 50,6 0,7

Т-х., % | 27-31 | 27,8 1,1 | 29,8 2,0 | 26,4 1,3 | 28,4 0,9 | 26,6 2,0 | 26,2 1,2

Т-с., % | 15-19 | 13,7 0,7 | 14,7 0,5 | 14,0 0,8 | 15,4 1,2 | 15,2 1,5 | 14,2 1,0

Примітки: 1. 1 – n – у 1 досліді 7, а у 2 досліді 5; 2. 2 – межі норми кожного показника встановлено з довідкової літератури; 3. * – Р<0,05; 4. *** – P<0,001 відносно контролю

Разом з тим визначена перевага телиць, яких вирощували у ТПТ, за кількістю циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) на 22,4 % та Т хелперів – на 8,7 % при P>0,05. У помісей у 2-місячному віці генотипу 3/4Г1/4ЧР, вирощених у ТПТ, краще розвинені показники Т- і В-систем, про що свідчить кількість Тзаг лімфоцитів і циркулюючих імунних комплексів. Показники імунного статусу помісних 3/4Г1/4ЧС і чистопородних телиць розвивалися синхронно, тобто практично однаково в усі вікові періоди.

У 18-місячному віці спостерігалася деяка перевага за більшістю показників імунного статусу дослідних телиць порівняно з контролем, за винятком Взаг лімфоцитів (P>0,05). При цьому серед помісей у дослідних телиць генотипу 3/4Г1/4ЧР відмічена перевага за усіма показниками імунного статусу. Але вони поступалися ровесницям, вирощеним у типовому телятнику за рівнем ЦІК на 9,7 %. У свою чергу телиці генотипу 3/4Г1/4ЧС перевершували контрольних ровесниць за розвитком гуморального імунітету і показників фагоцитозу.

Використання ТПТ при вирощуванні помісних тварин дало можливість значно підвищити процеси обміну та резистентність їхнього організму і сприяло створенню умов для одержання високих показників продуктивності.

Клінічні особливості телиць. Результати досліджень свідчать, що всі клінічні показники піддослідного поголів’я були в межах фізіологічної норми.

Встановлено, що температура тіла теличок дослідних груп була на 0,10 0С вища у 2-, 3- та 6-місячному віці, ніж у ровесниць контрольних груп. Телички дослідних груп у 2-місячному віці мали вищу частоту артеріального пульсу, ніж аналоги з контрольних груп. Але кількість дихальних рухів у теличок дослідних груп була меншою, ніж у аналогів із контрольних груп, на 0,1-4,6 дих. рух./хв.

Розрахунки індексу теплостійкості дають змогу стверджувати, що висока спроможність адаптуватися до спеки була виявлена в однаковому ступеню у всіх піддослідних тварин. Хоча телиці дослідних груп дещо поступалися ровесницям з контрольних груп – на 2,4 од. – червона степова порода, на 3,2 од. – помісі генотипу 3/4Г1/4ЧР та на