ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА

ГУРЕВИЧ ІГОР

УДК 575.17:314:616.89-008.441.33(569.4)

ГЕНЕТИКО-ДЕМОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ

НАРКОМАНІЇ В ІЗРАЇЛІ

03.00.15 – генетика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти та науки України.

Науковий керівник: | доктор біологічних наук, професор

Атраментова Любов Олексіївна

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна

Міністерства освіти та науки України,

професор кафедри генетики і цитології.

Офіційні опоненти: | доктор біологічних наук

Обухан Катерина Іванівна

Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва

Академії медичних наук України, м. Київ,

головний науковий співробітник.

кандидат біологічних наук

Філіпцова Ольга Володимирівна

Національний фармацевтичний університет

Міністерства охорони здоров'я України, м. Харків,

доцент кафедри біології.

Провідна установа: | Інститут молекулярної біології і генетики

НАН України, м. Київ.

Захист дисертації відбудеться 16.05.2007 р. о 1515 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.21 у Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, біологічний факультет, ауд. ІІІ-15.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий 14.04. 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради К 64.051.21 О.М. Федота

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однієї з найбільш серйозних проблем людства протягом останніх десятиліть є наркоманія, а її вивчення буде залишатися актуальним ще багато років. Причини формування наркотичної залежності вивчалися і вивчаються в різних країнах на представниках різних етнічних груп (L.Edelmann et al., 2002; G.Gerra et al., 2004.). На сьогодні визнається, що в розвитку наркоманії відіграють роль три групи причин (R.Eiselt et al., 2001; S.Fuke et al., 2001; S.Specker et al., 1998). Насамперед, це соціальне середовище; далі – психолого-фізіологічні фактори, що відбивають стан, який спричинено прийомом наркотику. І, нарешті, різноманітні і складні за своєю природою генетичні причини. Усі ці фактори знаходяться у взаємодії, і в різні періоди роль кожного з них міняється. Генетичні відмінності індивідів, їх соціальне оточення визначають відповідну реакцію на вплив наркотичних речовин. У зв'язку з цим актуальним є дослідження наркоманії з урахуванням генетико-демографічної структури населення. В Ізраїлі ці дослідження епізодичні. Актуальність таких досліджень у нашій країні викликана низкою причин. Насамперед, в Ізраїлі, як і в багатьох інших країнах, число наркоманів стрімко зростає. Знання причин наркоманії дозволить проводити її ефективну профілактику. Ізраїль має ряд демографічних особливостей. Це країна з невеликою територією і досить високою щільністю населення. У населенні Ізраїлю виражена значна етнічна і генетична різнорідність, яка обумовлена низкою причин. Одна з них – репатріація євреїв із країн, де вони жили багато віків у відносно невеликих ізольованих громадах (Марокко, Ірак, Ємен, Туніс, Туреччина, Індія, Ефіопія і т.д.) (Y.D.Neumark et al., 2002; A.Quint еt al., 2005). Крім того, євреї репатріювалися з країн, у яких уже багато років не тільки немає ізоляції громад, але навіть мається асиміляція з корінним населенням, або вихідцями з інших місць (США, Росія, Україна, інші країни колишнього СРСР, Аргентина, Бразилія, Колумбія, Франція й ін.) (R.J.Smith et al., 2005). Протягом багатьох років в Ізраїлі проживають невеликі ізольовані громади арабів. Демографічна структура населення Ізраїлю внаслідок змішання різних груп населення постійно міняється. Усе це змінює генетичні характеристики населення і, як наслідок, впливає на формування різних захворювань, у тому числі і наркоманії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі генетики і цитології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна в рамках теми “Структура і генетичні процеси, поширеність спадкової патології в популяціях різного ступеня урбанізації” № держреєстрації 0103U005742.

Мета дослідження – провести генетичний аналіз наркоманії в різних етнічних групах населення Ізраїлю.

Для досягнення цієї мети передбачалося вирішити наступні задачі:

·

·

·

·

·

Об'єкт дослідження. Населення Ізраїлю.

Предмет дослідження. Основні фактори, що впливають на формування наркоманії в різних етнічних групах населення.

Методи дослідження. Демографічний, популяційно-генетичний, сімейно-генетичний, статистичний аналіз. Демографічний метод дозволив охарактеризувати статево-віковий розподіл населення. Популяційно-генетичний метод надав можливість одержати характеристики популяційної структури. Сімейно-генетичним методом протестовано моногенні та полігенні моделі успадкування, запропонована модель успадкування і визначене співвідношення спадковості і середовища у формуванні наркоманії. За допомогою статистичного аналізу проводилася перевірка нульових гіпотез.

Наукова новизна. Дана робота запровадила початок систематичним генетичним дослідженням наркоманії в Ізраїлі. Отримано показники шлюбної структури в єврейському й арабському населенні, обчислені показники успадковуваності наркоманії в євреїв та арабів, показана неоднакова роль кровного споріднення батьків у формуванні наркоманії в різних етнічних групах.

Теоретичне значення. Показано неоднакову роль спадкових факторів та факторів середовища у формуванні наркоманії в групах населення, які розрізняються генетичною структурою.

Практичне значення. Отримано точки відліку для генетико-демографічного моніторингу наркоманії. Складено таблиці повторного ризику, які можуть бути використані для генетичного прогнозування наркоманії.

Особистий внесок дисертанта. Дисертанту належить ідея провести генетичне дослідження наркоманії в Ізраїлі. Виконано збір демографічної і генеалогічної інформації, проведено пошук наукової літератури за темою, розроблено розрахунки, складено таблиці, описано результати. Дисертант взяв участь у написанні статей і тез.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були представлені й обговорені на V Міжнародному конгресі з інтегративної антропології (Вінниця, 2004), III з'їзді Всеросійського товариства генетиків і селекціонерів ім. Н.И. Вавилова (Москва, 2004), Міжнародній науковій конференції “Фактори експериментальної еволюції” (Алушта, 2004), конференції молодих вчених “Биология – наука XXI столетия” (Пущино, 2006), II міжнародної конференції “Молодь та поступ біології” (Львів, 2006), I Міжнародної наукової конференції молодих вчених “Біологія: від молекули до біосфери” (Харків, 2006), спільних наукових семінарах кафедри генетики і цитології і відділу генетики Інституту біології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (2004, 2006).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 9 наукових праць, у тому числі 4 статті у виданнях, рекомендованих ВАК України, і 5 – у матеріалах наукових конференцій і конгресів.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація викладена на 136 сторінках тексту, містить вступ, огляд літератури, розділи матеріалів і методів, результатів власного дослідження й обговорення, заключення, висновків, практичних рекомендацій, додатку, списку використаної літератури, який містить 253 джерела, у тому числі 26 кирилицею і 227 латиницею. Дисертація містить 40 таблиць, 3 малюнка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Інформацію про населення Ізраїлю за 2004 р. отримано в Центральному статистичному бюро. Збір генеалогічного матеріалу проводився протягом 2003-2006 р. у центрах реабілітації хворих на наркоманію по мірі надходження контингенту. Обстежено 431 чоловік з опіоїдною залежністю, з них 249 євреїв і 182 араба. Діагностика наркоманії проводилася лікарями-наркологами відповідно до діагностичних критеріїв DSM-IV, прийнятих в Ізраїлі. У контрольну групу увійшли особи тієї ж соціальної групи (129 чоловік, у тому числі 64 єврея та 65 арабів), які не мали опіоїдної залежності. Обчислено показники шлюбної сполученості, індекси позитивної шлюбний асортативності (О.Л. Курбатова, Е.Ю. Победоносцева, 1986). Коефіцієнт інбридингу для пробанда розрахований за методом С.Райта, середньогруповий показник інбридингу обчислено з урахуванням ступеня споріднення подружжя (L.L. Cavalli-Sforza, W.F. Bodmer, 1971). Порівняння середніх арифметичних після перевірки розподілу дат на нормальність проводили за допомогою критерію Ст’юдента t. Для порівняння часток використовували критерій Фішера F з кутовим перетворенням. Порівняння рядів розподілу проводили за допомогою критерію Пирсона ч2 (Г.Ф. Лакин, 1990). Сегрегаційні частоти та їх статистичні похибки розраховані за методом Вайнберга (L.L. Cavalli-Sforza, W.F. Bodmer, 1971). Коефіцієнти кореляції між родичами (rop, rsb), розраховані за рівняннями полігенної та альтернативної моделей, а також компонентне розкладення фенотипової дисперсії виконано за D.S. Falconer (1965). Знаходження параметрів моделі головного гена з неповною пенетрантністю (q, П2 і П2 ) проведено за допомогою дисперсійних рівнянь. Компонентне розкладання загальної фенотипової дисперсії проведено за D.S. Falconer (1965). Таблиці повторного ризику складені з використанням формули N.E. Моrton (1969).

Результати дослідження та їх обговорення. Населення Ізраїлю наприкінці 2004 року склало 6869500 чоловік. Чисельне співвідношення чоловіків і жінок 0,976:1. Араби складають 19,51%, євреї 76,24% усього населення країни, інші національності 4,25%. Арабській частині населення властиві висока народжуваність і смертність. У євреїв нижче народжуваність, але вище тривалість життя (рис.1). Загальна кількість репатріантів та емігрантів, які прибули до країни в період 1990-2004 р., склала 1010900 чоловік. Особи, які складають шлюби, за походженням розподілилися таким. Корінними жителями Ізраїлю було 13,5% жінок і 12,7% чоловіків. Серед мігрантів більше усього вихідців з Європи: жінки склали 49,8%, чоловіки 49,6% від загального числа мігрантів. Вихідців з Африки вдвічі менше (жінки 23,2%, чоловіки 23,1%). Приблизно стільки ж прибуло з Азії (жінки 22,7%, чоловіка 23,4%). Найменш за все було вихідців з Америки (жінки 4,4%, чоловіка 3,9%). Величина показника шлюбної сполученості за ознакою “місце народження” (К=0,86, р<0,001) вказує на істотне відхилення популяції від стану панміксії, а позитивне значення – на перевагу одружуватися зі співвітчизниками. Індекси позитивної шлюбний асортативності свідчать, що найбільш сильне притягання існує між вихідцями з Європи. Індекс А’ для цієї когорти складає 59,5% (табл.1). Для вихідців з Африки він трохи нижче (А’=49,9%), з Азії – А’=48,8%, приблизно на такому ж рівні у вихідців з Америки: А’=43,7%, а найнижче його значення відмічено у

Рис.1. Віко-статеві піраміди єврейського й арабського населення Ізраїлю.

корінних жителів Ізраїлю: А’=35,9%. Величина показників К и А' указує на підрозділеність ізраїльського населення і відносну репродуктивну ізольованість мігрантів, які прибули з різних континентів. Генеалогічні дані свідчать, що рівень екзогамії у євреїв вище, ніж у арабів (табл.2). За генеалогічними даними була розрахована оцінка середньогрупових коефіцієнтів інбридингу (F), яка у євреїв (F=0,0014) виявилася на порядок нижче, ніж у арабів (F=0,0157).

Таблиця 1

Показники шлюбної асортативності за місцем народження євреїв

Походження подружжя | А | Аmax | А', %

Ізраїль

Азія

Африка

Європа

Америка | 2,30

1,90

1,98

0,78

11,1 | 6,40

3,89

3,97

1,31

25,40 | 35,9

48,8

49,9

59,5

43,7

Примітка. А – абсолютна шлюбна асортативність, Аmax – максимально можлива шлюбна асортативність, А' – відносна шлюбна асортативність.

Таблиця 2

Походження батьків, %

Батьки | Євреї | Араби | p

Родичі | 3,1 | 30,8 | <0,0001

З однієї країни не родичі | 64,1 | 60,0 | >0,05

З різних країн не родичі | 32,8 | 9,2 | <0,0001

Таблиця 3

Середні розміри родини в різних етнічних групах

Родичі пробандів | Євреї | Араби

s | s

Нащадки

·

·

Сибси

·

·

Сибси батька

·

·

Сибси матері

·

·

0,81±0,16

0,42±0,11

2,13±0,15

2,13±0,24

2,14±0,20

1,20±0,14

1,27±0,22

1,13±0,18

1,25±0,13

1,28±0,19

1,22±0,19 | 1,09

1,27

0,85

1,75

1,93

1,56

1,60

1,76

1,44

1,51

1,53

1,51 | 0,61±0,11

0,72±0,17

0,49±0,13

3,42±0,18

3,52±0,23

3,32±0,28

1,79±0,20

1,88±0,30

1,71±0,28

2,03±0,21

2,12±0,32

1,94±0,27 | 1,22

1,38

1,05

2,08

1,87

2,27

2,31

2,41

2,22

2,38

2,57

2,19

Примітка. – середнє арифметичне та його статистична похибка, s – стандартне відхилення.

Єврейські й арабські родини розрізняються за розміром (табл.3). Середнє число дітей у першому поколінні євреїв складає 2,23, в арабів – 2,91 (p<0,01). Середній розмір родини в євреїв у другому поколінні складає 3,13 чоловік, а в арабів – 4,42 (p<0,001). У третьому поколінні розходження в розмірі родин не виявлена: середня кількість нащадків у євреїв 0,62, в арабів – 0,61 (p>0,05). Можливо, це зв'язано з тим, що вивчені пробанди ще знаходяться в репродуктивному віці та їх плідність не є вичерпаною. Не виключено, однак, що орієнтація на зниження числа дітей у цивілізованих країнах нівелює міжетнічні розходження.

Середньопопуляційний ризик наркоманії розрахований за даними про співвідношення арабів і євреїв у загальному населенні і серед обстеженого контингенту. Обстежені – це особи, які мають відношення до нелегального обороту наркотиків. Етнічний склад обстежених відрізняється від загального населення великою питомою вагою арабів (табл.4). У групі соціального ризику євреї складають 49,6%, араби 50,4% (р<0,001). Імовірність потрапити у групу соціального ризику для араба втричі більше, ніж для єврея, а імовірність для єврея выдносно араба складає 33%. Ризик стати наркоманом в араба в 2,86 разів вище, ніж у єврея, відповідно ризик єврея щодо араба складає 35%. Відзначені розходження можуть мати генетичні та середові причини.

Таблиця 4

Розподіл євреїв та арабів в різних групах

Національність | У населенні | Група соціального ризику | Наркомани | Відносний соціальний ризик* | Відносний ризик наркоманії*

Євреї

Араби | 5 237 600

1 340 200 | 314

246 | 249

182 | 0,33

3,06 | 0,35

2,86

Примітка. * стосовно іншої етнічної групи, ризик якої прийнятий за одиницю.

Знижений соціальний рівень наркоманів – факт широко відомий. У вивченій групі в осіб з опіоїдною залежністю освітній рівень нижче, ніж у контрольній групі. Євреї наркомани частіше, ніж здорові чоловіки, не мають спеціальності, не призивалися в армію, рівень освіти в них вище, ніж в арабів (табл.5).

У відношенні сімейного стану обстеженого контингенту встановлене наступне. У євреїв серед наркоманів одружених (24%) менше, ніж у контрольній групі (36%). В арабів різниця в питомій вазі одружених практично відсутня (наркомани – 41% при 37% у контрольній групі). Наркомани частіше розведені, причому в євреїв різниця між основною та контрольною групами трьохкратна (11 і 31%), в арабів чотирьохкратна (5 і 21% відповідно). Абсолютна кількість розлучень в арабських родинах менше як в контрольній, так і в основній групах, у порівнянні з євреями. Це свідчить про відносно терпиме відношення до вживання наркотиків в арабських родинах.

Таблиця 5

Освіта, професія, служба в армії

Національність | Група | Освіта, років | Наявність спеціальності, % | Служба в армії, %

s

Євреї

Араби | Контроль

Наркомани

Контроль

Наркомани | 11,0±0,2

9,1±0,1

9,3±0,4

7,1±0,2 | 2,1

2,0

3,2

3,3 | 73,4

51,4

69,2

70,3 | 64,1

49,0

10,8

2,8

Для наркоманії, як і взагалі мультифакториальних захворювань, важливі вікові характеристики. Вік маніфестації є одним з показників клінічного поліморфізму. Достовірних розходжень середнього віку на момент обстеження (29-36 років) у порівнюваних групах арабів і євреїв не виявлено. Середній вік батьків (31-34 років) і матерів (26-27 років) на момент народження пробандів не є чинником ризику наркоманії в потомства.

Таблиця 6

Середній вік початку вживання наркотичних засобів пробандами, які страждають від наркотичної залежності

Речовина | Євреї | Араби

n | s | n | s

Гашиш | 243 | 14,90,2 | 3,3 | 168 | 16,60,3 | 3,5

Опіати | 249 | 19,60,3 | 5,2 | 182 | 21,50,4 | 5,4

Сигарети | 234 | 13,10,3 | 3,8 | 148 | 14,40,3 | 3,2

Алкоголь | 183 | 15,90,5 | 4,8 | 104 | 16,70,4 | 4,4

Екстазі | 199 | 24,40,7 | 9,1 | 105 | 23,60,7 | 7,2

ЛСД | 191 | 22,30,7 | 7,6 | 79 | 22,80,8 | 7,4

Бензодіазепини (таблетки) | 188 | 21,80,6 | 7,2 | 104 | 23,20,7 | 6,9

Кокаїн | 216 | 25,70,6 | 7,7 | 114 | 27,70,8 | 8,2

Вживати наркотики, як правило, починають у молодому віці. Виявлено, що у євреїв прилучення до наркотичних засобів у середньому починається раніше, ніж в арабів (табл.6). Абсолютна різниця в 2-3 роки простежується за усіма складовими. Раніше за все починають курити і вживати гашиш. Вік першої проби сигарет і гашишу має невисоку дисперсію. Очевидно, це зв'язано з тим, що сигарети взагалі доступні, а для гашишу, очевидно, мається свого роду “віковий коридор”, і якщо людина у визначеному віці благополучно його проходить, то надалі імовірність придбати залежність сильно знижується.

Розподіл випадків наркоманії серед родичів і свояків пробандів не відповідає якомусь одному типу успадкування. Виявлено накопичення у родичів пробандів випадків наркоманії, а також алкоголізму. У зв'язку з цим при подальшому генетичному аналізі обидві ці залежності у родичів розглядали як один фенотип, позначений “залежність”. Цей фенотип частіше виявлявся у родичів чоловічої статі (батьків і братів), ніж жіночої (матерів і сестер, табл.7).

Таблиця 7

Розподіл випадків наркоманії й алкоголізму (%) серед батьків

та сибсів пробандів

Група | Націо-нальність | Родичі пробандів

батьки | сибси

нарк | алк | нарк+алк | нарк | алк | нарк+алк

Контроль

Наркомани | Євреї

Араби

Євреї

Араби | 2,4

2,3

6,6

5,5 | 2,4

3,1

15,3

10,7 | 4,8

5,4

21,9

16,2 | 1,8

1,3

12,4

8,6 | 0,0

0,2

8,5

9,5 | 1,8

1,5

20,9

18,1

Таблиця 8

Результати компонентного аналізу в квазібезперервній моделі

Показник | Євреї | Араби

rop ± Sop

rsb ± Ssb

Ga ± SGa

Gd ± SGd

Gt

E | 0,4518±0,0136

0,6844±0,0122

0,9036±0,0272

0,9304±0,0731

1,000**

0,000** | 0,2878±0,0085

0,5922±0,0109

0,5756±0,0170

1,2176±0,0553

1,000**

0,000**

Примітка. Ga і Gd – адитивна та домінантна складові генетичної компоненти, Gtоt.. – загальна генетична компонента, E – середова компонента, rpar., rsib. – коефіцієнт кореляції між родичами, Sr-par., Sr-sib. – статистична похибка коефіцієнта кореляції між родичами.

Тестування домінантної та рецесивної моногенних моделей успадкування дало негативний результат. Неспроможність моногенної моделі з'явилася підставою для аналізу захворювання у рамках полігенної моделі (табл.8).

Генетичний компонент, який наближається до 100%, свідчить про неспроможність істинно полігенної моделі, і вказує на наявність у системі генетичного контролю не цілком пенетрантного головного гена. У зв'язку з цим подальший аналіз проводився по рівняннях альтернативної моделі успадкування (табл.9). Успадковуваність наркоманії за умови головного гена в євреїв склала 92%, в арабів 60%, середовий компонент відповідно 8% і 40%.

Таблиця 9

Результати компонентного аналізу в альтернативній моделі

Показник | Євреї | Араби

rop ± Sop

rsb ± Ssb

Ga ± SGa

Gd ± SGd

Gt

E | 0,1721±0,0094

0,2682±0,0005

0,5363±0,0188

0,3843±0,0753

0,9207

0,0793 | 0,1013±0,0085

0,2010±0,0005

0,2026±0,0170

0,3988±0,0681

0,6013

0,3987

Примітка. Див. як у табл.8.

Величини, отримані при компонентному розкладанні згідно альтернативній моделі, використані для перебування частоти головного гена і пенетрантності у гомо- і гетерозигот. Дисперсійні рівняння дали чотири варіанти рішень, серед яких вибрали не суперечні біологічному сенсу, тобто, корені якого знаходяться в межах від 0 до +1. Звертає на себе увагу неоднакова частота “алеля схильності” передбачуваного гена. У євреїв його частота вище (0,57), чим в арабів (0,23). Пенетрантність передбачуваного алеля у гомозиготі в євреїв складає 16%, в арабів 38%. У гетерозигот захворювання не виявляється взагалі: абсолютні величини негативних значень П1 настільки малі, що в даному аналізі прирівняні нулю. Нульова пенетрантність алеля у гетерозиготі є підставою розглядати його як рецесивний (табл.10).

Частота і виразність наркоманії, як захворювання з генетичним компонентом, обумовлюється структурою популяції, яку складають характеристики гетерогенності (частоти алелей) і система схрещування: ступінь відхилення від панміксії, рівень інбридингу й аутбридингу. Про виразність і патогенний ефект наркоманії судили по наявності в пробандів психічних розладів, тілесних самоушкоджень, соматичних захворювань, суїцидальних спроб. Ці ознаки зустрічаються й у контрольній групі, однак у наркоманів вони виявляються частіше (табл.11).

Міжетнічні розходження з частоти дезадаптивних ознак виявляються вже на рівні контролю. В арабів соматичні захворювання (10,7%) зустрічаються втричі частіше, ніж у євреїв (3,6%, р<0,05), тілесні самоушкодження вдвічі частіше (7,1 і 3,6%, р<0,05). У 7,1% арабів виявлені суїцидальні спроби, а в 3,6% – особистісні розлади, у групі євреїв індивідів з такими ознаками не було (р<0,05). Порівняння за частотою дезадаптивних ознак основної і контрольної груп арабів показало меншу відмінність, чим у євреїв (табл.11). Так, в арабів основна і контрольна група не розрізняються за частотою соматичних захворювань (близько 10%), а в євреїв при наркоманії частота соматичних захворювань підвищується в п'ять разів (3,6 і 16,8%, р<0,01). Частота тілесних самоушкоджень, які свідчать про розлади психіки, в арабів при наркоманії збільшується втричі (7,1 і 22,4%, р<0,01), а в євреїв майже у вісім разів (3,6 і 28,0%, р<0,01). Те ж у відношенні частоти суїцидальних спроб і особистісних розладів. У євреїв-наркоманів частіше виявляються соматичні захворювання (16,8%), чим в арабів-наркоманів (10,5%, р<0,05), трохи частіше зустрічаються тілесні самоушкодження (28,0 і 22,4%), суїцидальні спроби (17,1 і 24,8%) і особистісні розлади (12,9 і 5,3%, р<0,05).

Таблиця 10

Параметри моделі головного гена

Показник | 1) k=1, m=1, n=1 | 2) k=1, m=1, n=-1 | 3) k=-1, m=1, n=1 | 4) k=-1, m=1, n=-1

Євреї | Араби | Євреї | Араби | Євреї | Араби | Євреї | Араби

Vp | 0,0146 | 0,0136 | 0,0146 | 0,0136 | 0,0146 | 0,0136 | 0,0146 | 0,0136

Va | 0,0078 | 0,0028 | 0,0078 | 0,0028 | 0,0078 | 0,0028 | 0,0078 | 0,0028

Vd | 0,0056 | 0,0054 | 0,0056 | 0,0054 | 0,0056 | 0,0054 | 0,0056 | 0,0054

a | 0,0002 | 0,0002 | 0,0002 | 0,0002 | 0,0002 | 0,0002 | 0,0002 | 0,0002

b | 0,0237 | 0,0132 | 0,0237 | 0,0132 | 0,0192 | 0,0091 | 0,0192 | 0,0091

с | -0,0139 | -0,0039 | -0,0139 | -0,0039 | -0,0139 | -0,0039 | -0,0139 | -0,0039

р | 0,5692 | 0,2306 | 0,0163 | 0,0627 | 0,7041 | 0,3675 | 0,0162 | 0,0570

П2 | 0,1575 | 0,3793 | 5,5164 | -0,9546 | 0,1273 | 0,2380 | 5,5465 | -1,0513

П1 | -0,0739 | -0,0180 | 0,4173 | 0,1493 | -0,1160 | -0,0395 | 0,4198 | 0,1602

Примітка. Vp – фенотипова дисперсія, Va – адитивний компонент дисперсії, Vd – домінантний компонент дисперсії, П2 – пенетрантність гомозигот, П1 – пенетрантність гетерозигот, р – частота алеля, що тестують, k, m, n – коефіцієнти, що визначають знак кореня при рішенні квадратних рівнянь; a, b, c, – допоміжні величини.

Більш висока частота дезадаптивних ознак у контрольній групі арабів, очевидно, обумовлена як спадковими, так і середовими причинами. Як генетичну причину можна розглядати більш часте, чим у євреїв кровне споріднення батьків, негативний вплив якого на потомство загальновідомо. Для перевірки цього припущення всіх обстежених розділили на групи, які розрізняються за ступенем генетичної віддаленості їх батьків. Першу (I) групу екзогамії склали індивіди, чиї батьки були кровними родичами. В другу (II) групу включили осіб, батьки яких були родом з однієї країни. Індивідів, чиї батьки походили з різних країн, віднесли до третьої (III) групи екзогамії. При порівнянні основної і контрольної груп відзначено, що розподіл здорових і уражених наркоманією арабів за групами екзогамії практично не розрізняється. У той же час група наркоманів євреїв у більшому ступені інбредна, чим контрольна. Ці результати свідчать, що інбридинг не є чинником ризику наркоманії арабів, але підвищує імовірність захворювання євреїв (табл.12).

Таблиця 11

Частота дезадаптивних ознак, %

Група | Національність | Соматичні захворювання | Тілесні самоушкодження | Суїцидальні спроби | Особистісні розлади

Наркомани

Контроль | Євреї

Араби

Євреї

Араби | 16,8

10,5

3,6

10,7 | 28,0

22,4

3,6

7,1 | 24,8

17,1

0,0

7,1 | 12,8

5,3

0,0

3,6

Таблиця 12

Розподіл обстежених за типом шлюбу батьків

Ступінь екзогамії
батьків | Євреї | Араби

Наркомани | Контроль | Наркомани | Контроль

% | % | % | %

I

II

III | 3,2

71,2

25,6 | 0,0

46,4

53,6 | 23,7

73,7

2,6 | 25,0

76,4

3,6

Середовою причиною міжетнічних розходжень у схильності наркоманії, очевидно, є більш низький, у порівнянні з євреями, культурний і матеріальний рівень життя арабів. Наркоманія знижує рівень здоров'я, при цьому деструктивний вплив наркоманії на здоров'я сильніше виражено в євреїв. Як пояснення можна винести наступне припущення. Араби – споконвіку східне корінне населення. Для народів сходу вживання наркотичних речовин рослинного походження було явищем культури, і протягом багатьох поколінь відбулася адаптація до такого способу життя. Для євреїв, багато з яких прибули з Європи, уживання наркотиків не є типовим.

Можна припустити, що багатовікове існування популяції арабів в умовах відносної ізоляції, присутність в їх культурі наркотичних засобів, привели популяцію до адаптації до цих умов, чого не можна сказати про євреїв, як відносно молоде населення. Триваюча репатріація впливає на генофонд населення Ізраїлю і може змінити структуру спадкової схильності до наркоманії.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі представлені теоретичне обґрунтування і практичне рішення наукової задачі, яка складається з вивчення генетичних особливостей наркоманії в двох різних етнічних групах Ізраїлю, що дало можливість оцінити вплив генетичних та середових факторів ризику в її розвитку.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Результати, отримані в даній роботі, можуть бути використані в державній політиці при розробці програм з подолання наркоманії.

2. При проведенні профілактики наркоманії доцільно враховувати етно-генетичну специфіку населення.

3. При генетичному консультуванні родин використовувати таблиці ризику наркоманії, з огляду на міжетнічні розходження.

4. Подальші роботи з розкриття механізмів наркоманії проводити з урахуванням етнічної специфіки населення.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гуревич И.Я., Атраментова Л.А. Проявление наркомании в различных этнических группах Израиля // Матеріали V Міжнародного конгресу з інтегративної антропології, Вінниця, 2004, №2. – С.18-19.

2. Гуревич И.Я., Гуревич Я.Л., Атраментова Л.А. Наследственная предрасположенность к наркомании в различных этнических группах Израиля // Сборник III съезда Всероссийского общества генетиков и селекционеров им. Н.И. Вавилова, Москва, 2004. – С.124.

3. Гуревич И.Я., Атраментова Л.А. Генетические аспекты наркозависимости у населения Израиля // Вестник Украинского общества генетиков и селекционеров. – 2004. – Т.2, №2. – С.188-193.

4. Гуревич И.Я. Наркомания у евреев и арабов Израиля. Сегрегационный анализ // Actual problems of obstetrics, gynecology, clinical immunology and medical genetics. 12 ed. – Kyiv-Lugansk, 2005. – Р.259-263.

5. Gurevich I. Assortative mating in ethnic groups of Israel // Сборник ІІ международной конференции студентов и аспирантов “Молодь та поступ біології”, Львов, 2006. – С.168-169.

6. Гуревич И.Я., Атраментова Л.А. Этно-генетические аспекты наркомании в Израиле // Биологический вестник. – 2006. – Т.10, №1. – С.88-91.

7. Гуревич И.Я., Атраментова Л.А. Генетико-демографическая характеристика еврейского и арабского населения Израиля // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. – 2006. – №729. – С.61-66.

8. Гуревич И.Я. Генетическая адаптивность этнических групп Израиля // Сборник трудов 10-й школы-конференции молодых учёных “Биология – наука ХХІ века”, раздел: Социокультурная ниша биологии, Х3, Пущино, 2006. – С.410.

9. Гуревич И.Я. Этнические особенности проявления наркомании в Израиле // Биология: от молекулы до биосферы. – Сборник материалов Первой научной международной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых, Харьков, 21-23 ноября, 2006. – С.102.

АНОТАЦІЯ

Гуревич І. Генетико-демографічний аналіз наркоманії в Ізраїлі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.15 – генетика. – Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, 2007.

Населення Ізраїлю наприкінці 2004 року склало 6869500 чоловік. Араби складають 19,51% від усього населення, євреї – 76,24%. Загальна кількість репатріантів та емігрантів, які прибули в країну в період 1990-2004 р., склало 1010900 чоловік. Вихідці з Європи – 49,7%, з Африки – 23,2%, з Азії – 23,0%, з Америки – 4,2%. Корінні жителі Ізраїлю – 13,2%. Показник шлюбної сполученості за місцем народження К=0,86, індекс позитивної шлюбної асортативності А' для вихідців з Європи складає 59,5%, з Африки А'=49,9%, з Азії А'=48,8%, з Америки А'=43,7%, для корінних жителів Ізраїлю А’=35,9%. Середньогрупові коефіцієнти інбридингу (F) у євреїв 0,0014, в арабів – 0,0157. Ймовірність потрапити в групу соціального ризику для араба в тричі вище, а ризик стати наркоманом у 2,86 разів вище, ніж для єврея. Виявлено накопичення у родичів пробандів випадків наркоманії, а також алкоголізму. Успадковуваність наркоманії в полігенній моделі з наявністю головного гена в євреїв склала 92%, в арабів 60%. Частота передбачуваного алеля в євреїв q=0,57 з пенетрантністю в гомозиготі П2=16%; в арабів – q=0,23, П2 = 38%. В арабів соматичні захворювання (10,7%) зустрічаються втричі частіше, ніж у євреїв (3,6%), тілесні самоушкодження вдвічі частіше (7,1 і 3,6%). У 7,1% арабів виявлені суїцидальні спроби, а в 3,6% – особистісні розлади, у групі євреїв індивідів з такими ознаками не було. Порівняння за частотою дезадаптивних ознак основної та контрольної груп арабів показало меншу відмінність, чим у євреїв. В арабів основна і контрольна група не розрізняються за частотою соматичних захворювань (близько 10%), а в євреїв при наркоманії частота соматичних захворювань підвищується в п'ять разів (3,6 і 16,8%). Частота тілесних самоушкоджень, які вказують на розлади психіки, в арабів при наркоманії збільшується в тричі (7,1 і 22,4%), а в євреїв майже у вісім разів (3,6 і 28,0%). Те ж саме у відношенні частоти суїцидальних спроб і особистісних розладів. У євреїв-наркоманів частіше виявляються соматичні захворювання (16,8%), чим в арабів-наркоманів (10,5%), трохи частіше зустрічаються тілесні самоушкодження (28,0 і 22,4%), суїцидальні спроби (17,1 і 24,8%) і особистісні розлади (12,9 і 5,3%). Розподіл здорових і уражених наркоманією арабів за групами екзогамії практично не розрізняється. Група наркоманів євреїв у більшому ступені інбредна, чим контрольна. Інбридинг не є чинником ризику наркоманії в арабів, але підвищує імовірність захворювання в євреїв.

Ключові слова: наркоманія, генетика, Ізраїль, араби, євреї.

АННОТАЦИЯ

Гуревич И. Генетико-демографический анализ наркомании в Израиле. – Рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.15 – генетика. – Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, 2007.

Население Израиля к концу 2004 года составило 6869500 человек. Арабы составляют 19,51% от всего населения, евреи – 76,24%. Общее количество репатриантов и эмигрантов, прибывших в страну в период 1990-2004 гг., составило 1010900 человек. Среди мигрантов больше всего выходцев из Европы: женщины составили 49,8%, мужчины – 49,6% от общего числа мигрантов. Выходцев из Африки вдвое меньше (женщины 23,2%, мужчины 23,1%). Примерно столько же прибыло из Азии (женщины 22,7%, мужчины 23,4%). Меньше всего было выходцев из Америки (женщины 4,4%, мужчины 3,9%). Коренными жителями Израиля было 13,5% женщин и 12,7% мужчин. Величина показателя брачной сопряжённости по признаку “место рождения” (К=0,86) указывает на существенное отклонение популяции от состояния панмиксии. Индексы положительной брачной ассортативности свидетельствуют, что наиболее сильное притяжение имеется между выходцами из Европы. Индекс А' для этой когорты составляет 59,5%. Для выходцев из Африки он немного ниже (А'=49,9%), из Азии – А'=48,8%, примерно на таком же уровне у выходцев из Америки: А'=43,7%, а самое низкое его значение отмечено у коренных жителей Израиля: А'=35,9%. Среднегрупповые коэффициенты инбридинга (F) у евреев 0,0014, у арабов 0,0157.

В группе социального риска по наркомании евреи составляют 49,6%, арабы 50,4%. Вероятность попасть в группу социального риск для араба в три раза больше, чем еврея, риск стать наркоманом у араба в 2,86 раз выше, чем у еврея. Достоверных различий среднего возраста на момент обследования (29-36 лет) в сравниваемых группах арабов и евреев не выявлено. Средний возраст отцов (31-34 лет) и матерей (26-27 лет) на момент рождения пробандов не является фактором риска по наркомании у потомства. У евреев приобщение к наркотическим средствам в среднем начинается на 2-3 года раньше, чем у арабов.

Выявлено накопление у родственников пробандов случаев наркомании, а также алкоголизма. Этот фенотип чаще обнаруживался у родственников мужского пола, чем женского. Тестирование доминантной и рецессивной моногенных моделей наследования дало отрицательный результат. В полигенной модели генетический компонент превосходит 100%, свидетельствует о несостоятельности этой модели и указывает на наличие в системе генетического контроля не полностью пенетрантного главного гена. Наследуемость наркомании при условии главного гена у евреев составила 92%, у арабов 60%, средовый компонент соответственно 8% и 40%. У евреев его частота выше (0,57), чем у арабов (0,23). Пенетрантность этого аллеля в гомозиготе у евреев составляет 16%, у арабов 38%.

У арабов соматические заболевания (10,7%) встречаются в три чаще, чем у евреев (3,6%), телесные самоповреждения в два раза чаще (7,1 и 3,6%). У 7,1% арабов выявлены суицидальные попытки, а у 3,6% – личностные расстройства, в группе евреев индивидов с такими признаками не было. Сравнение по частоте дезадаптивных признаков основной и контрольной групп арабов показало меньшее отличие, чем у евреев. Так, у арабов основная и контрольная группа не различаются по частоте соматических заболеваний (около 10%), а у евреев при наркомании частота соматических заболеваний повышается в пять раз (3,6 и 16,8%). Телесные самоповреждения, которые указывают на расстройства психики, у арабов при наркомании увеличиваются в три раза (7,1 и 22,4%), а у евреев почти в восемь раз (3,6 и 28,0%). То же в отношении частоты суицидальных попыток и личностных расстройств. У евреев-наркоманов чаще обнаруживаются соматические заболевания (16,8%), чем у арабов-наркоманов (10,5%,), немного чаще встречаются телесные самоповреждения (28,0 и 22,4%), суицидальные попытки (17,1 и 24,8%) и личностные расстройства (12,9 и 5,3%). Более высокая частота дезадаптивных признаков в контрольной группе арабов, по-видимому, обусловлена как наследственными, так и средовыми причинами. В качестве генетической причины можно рассматривать более частое, чем у евреев, кровное родство родителей, негативное влияние которого на потомство общеизвестно. Для проверки этого предположения всех обследованных разделили на группы, различающиеся по степени генетической отдалённости их родителей. Первую (I) группу экзогамии составили индивиды, чьи родители были кровными родственниками. Во вторую (II) группу включили лиц, родители которых были родом из одной страны. Индивидов, чьи родители происходили из разных стран, отнесли к третьей (III) группе экзогамии. При сравнении основной и контрольной групп отмечено, что распределение здоровых и поражённых наркоманией арабов по группам экзогамии практически не различается. В то же время группа наркоманов евреев в большей степени инбредна, чем контрольная. Эти результаты свидетельствуют, что инбридинг не является фактором риска по наркомании арабов, но повышает вероятность заболевания евреев.

Ключевые слова: наркомания, генетика, Израиль, арабы, евреи.

SUMMARY

Gurevich I. Genetic and demographic analysis of drug addiction in Israel. – Manuscript.

A dissertation for candidate degree submission in biological sciences at speciality 03.00.15 – genetics. – Kharkov National University named after V.N. Karazin, Kharkov, 2007.

At the end of 2004 the population of Israel comprised of 6869500 people. Arabs comprise 19,51% of total population, Jews – 76,24%. Total number of repatriates and emigrants, arrived to the country during 1990-2004 comprised of 1010900 people. From European origin – 49,7%, from African – 23,2%, from Asian – 23,0%, from American – 4,2%. Native-born Israeli population – 13,2%. Index of marital contingency for birthplace К=0,86, index of positive assortative mating А' for descendants from Europe is 59,5%, from Africa А'=49,9%, from Asia А'=48,8%, from America А'=43,7%, for native-born Israeli population А'=35,9%. Mean of the group inbreeding coefficients (F) among Jews is 0,0014, among Arabs – 0,0157.

Probability for an Arab to enter a social risk