НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Гунько Людмила Анатоліївна

УДК 332.33:332.5;502.33

ЕКОЛОГО-ЛАНДШАФТНЕ ЗЕМЛЕВПОРЯДКУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

В РИНКОВИХ УМОВАХ

08.00.06 – економіка природокористування

та охорони навколишнього середовища

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України

Науковий керівник доктор економічних наук, професор,

членкор УААН

Третяк Антон Миколайович,

Українська академія аграрних наук,

академік-секретар відділення аграрної

економіки

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, членкор УААН

Гуцуляк Григорій Дмитрович,

Івано-Франківський інститут

агропромислового виробництва УААН,

провідний науковий співробітник

кандидат економічних наук, доцент

Леонець Володимир Олександрович,

Комунальне підприємство „Київський

інститут земельних відносин”,

завідувач відділу проблем землеустрою

Захист відбудеться “17” січня 2008 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.17 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус № 4, к. 28

Автореферат розісланий “12” грудня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.В. Паламарчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах становлення в Україні ринкових земельних відносин набуває особливої актуальності організація території новостворених підприємств ринкового типу, яка повинна базуватися на врахуванні об’єктивних економічних та біологічних законів, які діють незалежно від волі і свідомості людей в процесі господарської та природоохоронної діяльності.

Така організація території сільськогосподарських підприємств пов’язується з еколого-господарським станом земель і їх впорядкуванням. Тому землеустрій повинен включати в себе систему управлінських і господарських заходів (правових, технічних, економічних, екологічних), які забезпечать збереження, відтворення і раціональне використання земель та інших природних ресурсів в інтересах населення даної території і всього суспільства. Це завдання може бути виконане за умови встановлення для конкретного ландшафту параметрів інтенсивного, активного, консервативного і природного чи близького до природного ландшафту напрямів використання території. У зв’язку з цим кардинально зростає роль еколого-ландшафтних досліджень.

Розробка наукової проблематики, пов’язаної з обґрунтуванням напрямів раціоналізації використання та охорони земель, а також формуванням сталого землекористування, в останні роки посилилася. Необхідно, перш за все, відмітити праці таких науковців, як Д.І. Бабміндра, С.Ю. Булигін, В.М. Волощук, М.Д. Гродзинський, Г.Д. Гуцуляк, Д.С. Добряк, О.П. Канаш, В.М. Кривов, В.О. Леонець, А.Г. Мартин, Л.Я. Новаковський, С.О. Осипчук, А.Я. Сохнич, О.Г. Тараріко, В.М. Трегобчук, А.М. Третяк, А.Д. Юрченко та інших.

Разом з тим, багато аспектів раціоналізації землекористування, особливо еколого-ландшафтного землевпорядкування сільськогосподарських підприємств в умовах ринкових земельних відносин та оцінки ефективності формування землекористування, залишаються невирішеними як в методичному, так і практичному відношеннях. Деякі з них є дискусійними і потребують більш фундаментальних наукових досліджень та обґрунтувань. Все це зумовило вибір теми роботи та визначення її основних завдань.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась у складі програми наукових досліджень кафедри землевпорядного проектування Навчально-наукового інституту (ННІ) земельних ресурсів, правознавства та педагогіки Національного аграрного університету відповідно до завдань НДР “Розробка наукових основ економіки землекористування та землевпорядкування” (державний реєстраційний № 0104U003801), у рамках якої автором розвинуто теоретичні засади сталого землекористування, землеустрою території сільсько-господарських підприємств, та НДР “Розробка методів еколого-ландшафтного землевпорядкування сільськогосподарських підприємств” (державний реєстраційний № 0103U008807), у якій здобувачем поглиблено наукові основи еколого-ландшафтного методу землевпорядкування сільськогосподарських підприємств.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у теоретико-методичному обґрунтуванні сутності принципів та завдань еколого-ландшафтного методу землевпорядкування сільськогосподарських підприємств в умовах нових земельних відносин, розробці методичних основ його проведення.

Для досягнення поставленої мети були сформульовані такі завдання:

- визначити вплив природноекономічних і соціально-історичних чинників на стале сільськогосподарське землекористування;

- поглибити теоретичні засади організації території сільсько-господарських підприємств на еколого-ландшафтній основі;

- дати оцінку сучасного стану та ефективності землевпорядкування сільськогосподарських підприємств;

- розробити методику еколого-ландшафтного землевпорядкування сільськогосподарських підприємств в умовах нових земельних відносин;

- удосконалити критерії оцінки еколого-економічної ефективності формування сільськогосподарських землеволодінь на еколого-ландшафтній основі.

Об’єктом дослідження є процеси формування сталого сільськогосподарського землекористування методом еколого-ландшафтного землевпорядкування.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних положень щодо еколого-ландшафтного землевпорядкування сільськогосподарських підприємств у системі природокористування в умовах ринкових земельних відносин.

Методологія та методи дослідження. Дисертаційне дослідження здійснено на основі діалектичного методу пізнання екологічних та соціально-економічних явищ, системного підходу до аналізу процесу встановлення напрямів цільового використання земель.

Вибір методів дослідження виконувався виходячи з комплексного загальнотеоретичного осмислення об’єктивних природноекономічних процесів формування та розвитку землекористування. При вирішенні поставлених завдань у роботі використовувалися такі методи: монографічний (при опрацюванні наукових публікацій із питань еколого-економічних засад оцінки земель, нормативних документів з питань землекористування, статистичних збірників, енциклопедій); історичний (при аналізі історичних, соціальних і економічних передумов розвитку земельного кадастру); абстрактно-логічний (при визначенні наукових засад удосконалення земельного-кадастрового обліку для потреб еколого-економічної оцінки земель); економічний аналіз, визначення відносних величин, середніх величин, індукції й дедукції (при аналізі факторів, що впливають на цінність землі); групування (при аналізі статистичних відомостей обліку кількості та якості земель) тощо. Широко використана чинна нормативно-правова база, яка регулює земельні відносини в Україні: наукова література, статистичні збірники, наукові звіти, оперативні дані Держкомзему України, а також інша наукова інформація.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвитку теоретичних засад і практичних способів удосконалення еколого-ландшафтного землевпорядкування сільськогосподарських підприємств, а саме:

вперше:

- обґрунтовано теоретичні основи ландшафтної типізації земле-користування, які передбачають розподіл земельного фонду, виходячи з екологічних та економічних факторів для інформаційного забезпечення землевпорядного проектування на різних рівнях прийняття відповідних рішень;

- запропоновано механізми формування інвестиційно-привабливих типів сільськогосподарського землекористування шляхом створення (реконструкції) стійкого і високопродуктивного сільськогосподарського землекористування із визначенням придатності земель для ведення розширеного виробництва найдохіднішої сільськогосподарської продукції із забезпеченням збереження врівноваженого стану природного середовища;

удосконалено:

- методологію організації території сільськогосподарських підприємств на еколого-ландшафтній основі в ринкових умовах, спрямованість якої полягає в тому, що діяльність людини має здійснюватися з високим рівнем адаптації до природних умов території, а ресурси мають використовуватися з відновленням і збереженням рівноваги в ландшафтних екосистемах;

- еколого-економічну класифікацію придатності орних земель, яка, на відміну від існуючих, базується на показниках їх економічної оцінки;

- підходи до еколого-економічної оцінки впливу землевпорядкування на процес формування сільськогосподарського землекористування у сучасних ринкових умовах;

- методику еколого-ландшафтного землевпорядкування сільсько-господарських підприємств, яка базується на даних оцінки земельно-ресурсного та природного потенціалу території;

набули подальшого розвитку:

- оцінка ефективності еколого-ландшафтного землевпорядкування сільськогосподарських підприємств, яка, на відміну від існуючих, передбачає аналіз приросту валової доданої вартості або доходу на впорядковуваних територіях сільськогосподарських угідь дохідним методом;

- критерії визначення екологічної стабільності землекористування, в основу яких покладено диференціацію території України на природно-сільськогосподарські регіони.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що обґрунтовані в дисертації методологічні основи організації території сільськогосподарських підприємств на еколого-ландшафтній основі, а також підходи до оцінки ефективності еколого-ландшафтного землевпорядкування сільськогосподарських підприємств, можуть використовуватися при розробці документації із землеустрою. Результати дисертаційного дослідження використовуються ДП “Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” у землевпорядному виробництві для методичного забезпечення еколого-ландшафтного землевпорядкування сільськогоспо-дарських підприємств (довідка № 482/04 від 06.07.2006 р.).

Теоретичні результати досліджень здобувача використані при розробці НДР “Розробка наукових основ економіки землекористування та землевпорядкування” (державний реєстраційний № 0104U003801), а також НДР “Розробка методів еколого-ландшафтного землевпорядкування сільськогосподарських підприємств” (державний реєстраційний № 0103U008807) та землевпорядкуванні території Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області. Одержані наукові результати також використовуються у навчальному процесі в Національному аграрному університеті при викладанні курсу „Землевпорядне проектування” для підготовки фахівців за спеціальністю 7.070904 „Землевпорядкування та кадастр” (акт від 27.09.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації наукові положення, висновки та пропозиції належать особисто здобувачу та є його науковим доробком. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено підхід до вирішення важливої наукової проблеми – вдосконалення методології еколого-ландшафтного землевпорядкування сільськогосподарських підприємств.

Наукові результати дисертаційного дослідження є внеском у розвиток економічної науки з питань природокористування і охорони навколишнього середовища.

Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті положення, які одержані здобувачем особисто.

Апробація результатів дисертації. Результати наукових досліджень здобувача пройшли апробацію й одержали позитивну оцінку на науково-практичній конференції “Реформування земельних відносин і охорона земель” (м. Львів, 2627 вересня 2003 р.); на V симпозіумі Україна – Австрія (м. Київ, 911 вересня 2004 р.); на Міжнародній науковій конференції “Екологічні проблеми сталого розвитку агросфери в умовах реформування земельних відносин та шляхи раціонального використання і охорони земель” (м. Харків, 47 жовтня 2005 р.); на засіданні “Круглого столу” на тему “Управління земельними ресурсами в контексті стратегії сталого розвитку” (м. Київ, НАУ, 2526 листопада 2005 р.); на засіданнях кафедри земельного кадастру, кафедри управління земельними ресурсами ННІ земельних ресурсів та правознавства Національного аграрного університету.

За результатами наукових досліджень видано „Методичні рекомендації еколого-ландшафтного землевпорядкування сільськогосподарських підприємств” (К.: ННЦ „Інститут аграрної економіки”, 2006. – 92 с.) та навчальний посібник „Землевпорядне проектування: еколого-ландшафтне землевпорядкування сільськогосподарських підприємств” (К.: Аграрна наука, 2007. – 120 с.), в яких особисто здобувачем розроблено систему типізації землекористування, запропоновано підходи до оцінки інвестиційної привабливості сільськогосподарського землекористування, удосконалено методологічні основи організації території сільськогосподарських підприємств на еколого-ландшафтній основі та методику еколого-ландшафтного землевпорядкування сільськогосподарських підприємств з урахуванням оцінки земельно-ресурсного та природного потенціалу території.

Публікації. Найсуттєвіші теоретичні й практичні результати досліджень, методичні розробки, висновки і пропозиції здобувача по темі дисертації опубліковано у 9 наукових працях загальним обсягом 2,2 друк. арк., з них 5 статей у фахових виданнях, 5 публікаціях у матеріалах конференцій. Усі публікації належать особисто здобувачу.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаних джерел. Обсяг основної частини дисертації становить 169 сторінок комп’ютерного тексту, об’єднує 51 таблицю, 16 рисунків та 16 формул. Повний обсяг дисертації 224 сторінок, до нього входять 11 додатків, які містять розрахунково-аналітичний та графічний матеріал. Бібліографічний список налічує 174 назви, з них 3 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, окреслено особистий внесок здобувача у вирішенні поставлених завдань, подано відомості щодо апробації отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади еколого-ландшафтного землевпорядкування сільськогосподарських під-приємств” – здобувачем розглянуто природні та соціальні передумови формування сталого землекористування на ринкових засадах, удосконалено критерії еколого-економічна класифікація придатності орних земель для вирощування сільськогосподарських культур, поглиблено методологічні підходи до землевпорядкування сільськогосподарських підприємств на еколого-ландшафтній основі.

Встановлено, що саме сільське господарське використовує основну частину земельних і природних ресурсів, тому значною мірою відповідає за екологічну рівновагу. Інтенсифікація землеробства, його індустріалізація та хімізація за останні десятиріччя спричинили екологічну напругу в агроландшафтах, проявами якої є посилення ерозійних процесів, погіршення агрофізичного стану ґрунтів, дегуміфікація, накопичення токсичних речовин, зниження біологічної ємності ґрунтів тощо.

Відзначено, що використання земельних ресурсів у сільському господарстві має бути узгоджене з господарською придатністю території, забезпечувати високу ефективність виробничої діяльності, враховувати властивості й особливості землі та ландшафту, сприяти охороні й відтворенню продуктивних та інших корисних властивостей землі, але в ході земельної реформи землевпорядкування відбувалося спонтанно у зв’язку з прискореними темпами реорганізації сільгосппідприємств.

Визначено, що таку проблему може розв’язати сучасний землеустрій, який є складним комплексом правових, соціально-економічних, організаційно-територіальних, екологічних, агротехнічних та інших заходів, спрямованих на підвищення ефективності сільськогосподарського вироб-ництва, раціональне землекористування.

Організація сільськогосподарського землекористування повинна якомога глибше враховувати екологічні вимоги. Відзначено, що межі агроландшафтних систем, елементарною частиною яких є агроландшафтний контур, – це, як правило, чіткі (на відміну від природних) межі, часто історично сформовані на основі досвіду використання земельних, водних і лісових ресурсів, усталеної практики організації території. Межі агроландшафтних масивів збігаються з межами господарських об’єктів або сільськогосподарських підприємств.

Констатується, що нині організація території, як правило, не передбачає усіх видів та заходів діяльності, а також планування конкретного мікророзміщення об’єктів на певній території. Тому актуальною задачею стає розробка нових форм і методів організації території з урахуванням її зональних та ландшафтних особливостей, а також встановлення оптимального співвідношення сільськогосподарських угідь. Тобто слід розробляти системи землеробства, адаптовані до різних агроландшафтів.

Обґрунтовано, що облік природних властивостей території (клімату, ґрунтів, рельєфу місцевості, умов зволоження та ін.) для цілей сільського господарства і землевпорядкування може здійснюватися за еколого-ландшафтним й агроекологічним підходами. Перший враховує ландшафтну диференціацію території з виділенням еколого-ландшафтних зон (типи, підтипи, види) і припускає устрій території за визначеними частинами агроландшафту (місцевості, урочища, підурочища, фації), а другий передбачає вивчення агроекологічних особливостей території (агроекологічні фактори та режими) щодо окремих видів або груп сільськогосподарських культур і виділення агроекологічно однотипних територій (типи, класів, комплекси, види) як базису для конструювання агроценозів, тобто для здійснення землеустрою.

Обґрунтовано, що еколого-ландшафтний підхід варто застосовувати разом з агроекологічним. При цьому еколого-ландшафтний підхід зумовлює загальну конструкцію агроландшафту (його кістяк), а агроекологічний наповняє його внутрішнім змістом. Пов’язування даних підходів у проекті землеустрою дасть змогу вирішити поряд з екологічними соціально-економічні, правові, технічні, організаційно-господарські, технологічні й інші завдання.

Визначено, що методика агроекологічної типізації сільсько-господарських земель повинна включати:

1) комплексну багатофакторну агроекологічну оцінку території;

2) оцінку екологічних режимів, що визначають придатність земель для вирощування сільськогосподарських культур;

3) виявлення агроекологічно однорідних ділянок (агроекотипів) як фізичної основи для виділення при землеустрої виробничих ділянок (полів сівозмін, робочих ділянок);

4) виділення типів землекористування як агроекологічних комплексів земель, що є базисом для організації виробничих масивів (сівозміни, сіножате- і пасовищезміни, угіддя);

5) виявлення агроекологічно однотипних територій для формування виробничих підрозділів та обґрунтування системи ведення господарства.

Відзначено недосконалість існуючої методології оцінки екологічної стабільності території за допомогою коефіцієнтів екологічної стабільності земельних угідь, що обумовлена константним характером таких коефіцієнтів і неврахуванням просторової диференціації екологічних властивостей територій. Запропоновано підхід до уточнення коефіцієнта екологічної стабільності орних земель із урахуванням імовірності розвитку механічної деградації (змиву) ґрунтів (у тому числі в низькому ступені) на земельних ділянках зі схилами різної крутості.

Визначено, що для аналізу інвестиційної привабливості сільсько-господарського землекористування потрібно знати, який урожай можна одержати з конкретної земельної ділянки і які будуть витрати на його досягнення. Такі дані виробничої продуктивності землі відображає еколого-економічна класифікація придатності орних земель, що ґрунтується на аналізі рівня окупності витрат на вирощування сільськогосподарських культур та агроекологічній придатності ріллі. Розроблено логічну схему еколого-економічної класифікації орних земель за придатністю для вирощування сільськогосподарських культур.

Розкрито підходи до формування інвестиційно-привабливих типів землекористування як наукового обґрунтування створення (реконструкції) стійкого і високопродуктивного сільськогосподарського землекористування, визначення придатності земель для ведення розширеного виробництва найдохіднішої сільськогосподарських продукції із забезпеченням збереження врівноваженого стану в природному середовищі.

Запропоновано структуру формування інвестиційно-привабливих та екологобезпечних типів землекористування (рис. 1), які мають визначатися з урахуванням оптимальних меж інтенсивного, активного, консервативного і природного або близького до природного ландшафту використання.

Обґрунтовано, що методологічною основою еколого-ландшафтного землевпорядкування сільськогосподарських підприємств є еколого-ландшафтна типізація земель як один з елементів ландшафтного районування та еколого-економічна класифікація придатності земель як база для визначення інвестиційної привабливості землекористування. |

ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ                                        

Агроландшафтний

надтип | Середовище-стабілізуючий надтип | Селітебний

надтип | Промисловий

надтип                 

Польовий тип   | Зерно-буряковий підтип  | Лісоландшафтний тип  | Землі житлової забудови  | Кар’єрно-відвальний тип     

Підтип багатоповерхової забудови     | Нерудниковий підтип    

Лісовий підтип     

Круп’яно-зерновий підтип               

Рудниковий підтип   

Зернофуражний підтип    | Лісозахисний підтип         

Підтип одноповерхової забудови    

Зернотехнічний підтип        | Кар’єрний підтип      

Водоландшафтний тип     

Зерно-трав’яний підтип       

Водно-оздоровчий підтип  | Землі транспорту   | Автотранспортний підтип  | Землі оборони       

Овочево-кормовий підтип      | Підтип ВПК     

Авіатранспортний підтип     

Прибережний підтип     

Зерно-кормовий підтип        

Річковий підтип    | Полігонний підтип       

Зерно-картоплярський підтип     

Природно-заповідний тип    | Морський підтип     

Заповідний підтип     

Грунтозахисний підтип    | Землі енергетики     

Трубопровідний підтип    | Електричний підтип  

Садово-парковий підтип (штучно-створених об’єктів)     

Динамічний підтип        

Землі зв’язку   | Повітряний підтип       

Атомний підтип 

Садовий тип      

Садовий підтип    | Природоохоронний підтип    | Кабельний підтип           

Тепловий підтип     

Супутниковий підтип    

Виноградно-ягідий підтип  | Оздоровчий тип      

Санаторно-курортний підтип       

Телеграфний підтип  | Комерційний тип     

Пасовище-сіножатний тип      | Офісний підтип      

Підтип масового оздоровлення  | Адміністративно-побутові забудови   | Комунальний підтип      

Пасовищний підтип       

Побутовий підтип    | Торгівельний підтип   

Рекреаційний тип | Дачний підтип         

Культурно-освітній підтип  

Туристично-спортивний підтип  | Будівельний підтип

Сіножатний підтип  | Заводський тип    

Релігійний підтип 

Оздоровчо-спортивний підтип  | Деревообробний підтип   

Державно-адміністративний підтип  

Лісово-рекреаційний підтип | Фабричний підтип  

Сільськогосподарський підтип

Рис. 1. Структура формування інвестиційно-привабливих та екологобезпечних типів землекористування

У другому розділі “Тенденції землевпорядкування сільсько-господарських підприємств Київської області та його еколого-економічна оцінка” – детально проаналізовано зміни у землевпорядкуванні

сільськогосподарських підприємств регіону у процесі земельної реформи, визначено тенденції змін еколого-економічного стану сільсько-господарського землекористування.

Обґрунтовано, що у процесі земельної реформи в регіоні створено економічні умови для формування ринкового середовища в землекористуванні.

Встановлено, що у результаті трансформації землекористування в Київській області відбулися значні зміни у структурі земельних угідь і типах землекористування. Зокрема, на базі колишніх колгоспів і радгоспів створено нові агроформування: 373 товариства з обмеженою відповідальністю, 77 акціонерних товариств, 165 приватних (приватно-орендних) підприємств, 109 сільськогосподарських кооперативів.

Проте землевпорядні роботи із формування землекористування новостворених сільськогосподарських підприємств здійснювалися на незначних площах. Почали виникати окремі види нових землевпорядних робіт, інтенсифікувалися землеоціночні роботи, розпочинається розмежування земель державної та комунальної власності. Але попри це, внаслідок сформованої за останнє десятиріччя державної політики, землевпорядкування переважно зводиться до розробки проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Такі зміни у структурі землевпорядних робіт призвели до порушення розмірів землекористування та системи сівозмін, фрагментації земельних угідь, що, в свою чергу, негативно впливає на економічну ефективність виробництва та дестабілізує екологічну ситуацію.

Аналіз структури земель області за їх функціональним використанням свідчить про переважання земель, що використовуються як сільсько-господарські угіддя: на ріллю припадає 48,7 %, багаторічні насадження – 1,4, сіножаті – 4,2, пасовища – 4,9 %.

При цьому, для раціональної організації сільського господарства особливо важливо мати найповнішу характеристику якості земель, зокрема щодо відмінностей їх ґрунтового покриву та екологічного стану. Аналіз динаміки гумусового стану за період з 1990 по 2002 рік свідчить про закономірне зниження вмісту гумусу внаслідок зменшення внесення органічних добрив. Так, якщо на початку 90-х років за рахунок внесення 10,5 т/га органічних добрив гумус компенсувався на 0,49 т/га, то в 1997 році його дефіцит становив 0,17 т/га, а в 2002-му при внесенні органічних добрив 2,1 т/га дефіцит гумусу збільшився до 0,22 т/га.

Обґрунтовано, що значна частина земель Київської області має стійку тенденцією до погіршення екологічного стану. В цілому вони характеризуються передкризовим станом, а подекуди – кризовим, що потребує невідкладної реалізації низки науково обґрунтованих заходів до організації їх використання

Відзначається, що реформування земельних відносин, зміна форм власності та господарювання на землі поки що не привели до поліпшення використання земельних ресурсів. За останні роки призупинено здійснення заходів щодо охорони земель, картографування земельних угідь, ґрунтових обстежень, визначення територій техногенного забруднення земель.

Послаблення ролі держави у здійсненні землеустрою порушило комплексність у проведенні землевпорядних робіт, призвело до виникнення хаосу у використанні земель, появи недоліків у землеволодінні та землекористуванні (черезсмужжя, вкраплювання тощо), ігнорування рельєфу схилу і ландшафтних принципів проектування, формування сільсько-господарських підприємств неоптимальних розмірів без урахування інженерної та соціальної інфраструктури, до непроведення консервації малопродуктивних і деградованих угідь. Наслідком цього є нераціональна організація виділених на місцевості земельних часток (паїв), неефективне використання території сівозмін, подальший розвиток процесів водної та вітрової ерозії, дисбаланс економічної та соціальної сфер.

У третьому розділі “Методика еколого-ландшафтного землевпоряд-кування сільськогосподарських підприємств в ринкових умовах” – викладено удосконалену методику еколого-ландшафтного землевпоряд-кування сільськогосподарських підприємств у ринкових умовах, яка базується на даних оцінки земельно-ресурсного та природного потенціалу території.

Здійснено аналіз сучасного стану використання земель досліджуваної території за цільовим призначенням, що дав змогу виділити три типи землекористувань відповідно до їхнього функціонального впливу на навколишнє природне середовище: агроландшафтний, середовище-стабілізуючий, селітебний.

Досліджено питання ландшафтної типізації землекористувань та запропоновано порядок формування агроландшафтів і агросистем при еколого-ландшафтному землевпорядкуванні (рис. 2).

Відповідно до розробленої методики еколого-ландшафтного земле-впорядкування сільськогосподарських підприємств щодо досліджуваної території здійснено:

- ландшафтне зонування земель, еколого-економічну класифікацію придатності орних земель та формування на їх основі інвестиційно-привабливих типів землекористування;

- організацію землеволодінь і землекористувань та їхніх територій, визначення обмежень у використанні земель і земельних сервітутів;

- економічне обґрунтування ефективності формування земле-користувань сільськогосподарських підприємств.

Рис. 2. Порядок формування агроландшафтів і агроекосистем при еколого-ландшафтному землевпорядкуванні

Оскільки еколого-ландшафтний метод землевпорядкування передбачає поєднання ландшафтної типізації земель з еколого-економічною класифікацією їхньої придатності, на території Грушівської сільської ради була проведена еколого-економічна класифікація придатності орних земель: І клас – 840,2 га, ІІ клас – 404,5, ІІ клас – 115,0, ІV клас – 318,1, V клас – 643,6 га.

В результаті розподілу земель Грушівської сільської ради за інвестиційно-привабливими типами землекористування виділено: 1427,8 га – польового типу, 555,8 га – пасовище-сіножатного типу.

Оскільки земельні відносини в сільськогосподарських підприємствах – це відносини щодо володіння, користування й розпорядження землею, моделі земельних відносин для сільськогосподарських підприємств будуються залежно від обраної ними форми господарювання.

Формування і становлення ринкових відносин в аграрному секторі України об’єктивно зумовлюють розвиток його багатоукладності, в основу якої покладено принципи рівних можливостей, здорової конкуренції та ділового співробітництва структур із різними формами власності й господарювання. Однією із форм господарювання на території Грушівської сільської ради є селянські (фермерські) господарства, які були створені на землях запасу (130,5 га), а збільшення їх відбулося за рахунок земельних часток (паїв), узятих фермерами в оренду.

В основу розробки проекту землеустрою Грушівської сільської ради покладено еколого-ландшафтний підхід, при якому організація території вписується у структуру природних ландшафтів з урахуванням агро-економічного потенціалу. Цим досягається стабільність території та створюється інвестиційно-привабливе землекористування. При організації сільськогосподарського землекористування (розміщення полів сівозмін, пасовищезмін, доріг, виробничих центрів тощо) з особливою ретельністю враховували взаємозв’язки морфологічних частин ландшафту (фації, урочища) та їхнє водоохоронне і ґрунтозахисне екологічне значення. Це стало основою для встановлення типів використання земель, а також для виділення екологічно однорідних ділянок, їхньої ув’язки з потребами сільськогосподарських культур, однаковими технологіями їх вирощування.

Одночасно з розробкою пропозицій щодо організації використання земель, вдосконалення землеволодінь і землекористувань у межах території сільської ради обґрунтовано та сформовано обмеження і земельні сервітути у використанні земель, які є механізмом регулювання земельних відносин, без яких важко або неможливо поєднати інтереси власників землі, земельних часток (паїв) із суспільними інтересами.

Обґрунтовано, що глибоке дослідження економічної ефективності землекористування, яке зазнало екологічної оптимізації при проведенні землевпорядкування, може бути виконане, перш за все, на основі методів економіко-математичного моделювання, які дозволяють визначити граничні стани використання орнопридатної частини земель для вирощування провідних товарних культур із, відповідно, найбільшою та найменшою окупністю затрат.

Результати економіко-математичного моделювання дозволили зробити висновок про те, що землевпорядкування сільськогосподарських підприємств на еколого-ландшафтній основі дозволить досягнути високих еколого-економічних показників використання земель, причому окупність витрат може змінюватися у діапазоні ±10 % (мінімум – від 2,19, максимум – до 2,62).

Оцінка економічної ефективності еколого-ланшафтного землевпорядкування сільськогосподарських підприємств включала визначення ефективності передбачуваних проектом рішень, систематизацію вартісних показників, які характеризують ефективність проекту.

Оскільки найбільш узагальнюючим показником в умовах ринкової економіки є сукупний ефект землевпорядкування, який характеризується збільшенням валової доданої вартості або вартості землі на земле-впорядкованій території, його оцінка була здійснена дохідним методом за такими етапами:

1) визначення площі ріллі переведенням продуктивності інших сільськогосподарських угідь через поправочні коефіцієнти типів ґрунтів;

2) розрахунок показників нормальної врожайності зернових культур (Кн) з метою їх використання для оцінки показника зернового еквівалента;

3) обчислення показника зернового еквівалента (Уе) в ц/га з урахуванням чистого доходу, одержаного від зернових та інших вирощуваних сільськогосподарських культур на землевпорядкованій території;

4) визначення чистого доходу з 1 га від вирощування земельних культур з урахуванням показника зернового еквівалента (ЧД);

5) обчислення доходу з 1 га від вирощування зернових культур з урахуванням впливу місця розташування земельної ділянки сільськогосподарського підприємства (фермерського господарства);

6) визначення приросту валової доданої вартості;

7) розрахунок вартості земельної ділянки методом капіталізації доходу (Ву).

Оцінка екологічної ефективності проектних заходів виконувалась шляхом визначення площ земель, що виводяться із сільськогосподарського обігу, визначення впливу складу угідь на екологічну стабільність території, стійкість якої залежить від сільськогосподарської освоєності, розораності та інтенсивності використання угідь, проведення меліоративних і культур-технічних робіт, забудови території та характеризується коефіцієнтами екологічної стабільності ландшафту до і після освоєння проекту.

Встановлено, що у результаті вдосконалення структури земельних угідь шляхом збільшення частки лісів та залуження зменшиться розораність території сільської ради на 10,2 %, а площа ріллі скоротиться на 26,8 %. Це позитивно позначиться на еколого-економічній ефективності земле-користування.

Комплексну оцінку ефективності проектних рішень на еколого-ландшафтній основі в розрізі фермерських господарств і сільсько-господарських підприємств наведено в табл. 1.

Обґрунтовано, що найвищої економічної ефективності землевпорядні проектні рішення досягають у фермерському господарстві А.І. Пушняка

Таблиця 1

Комплексна оцінка ефективності проекту еколого-ландшафтного землевпорядкування сільськогосподарських землекористувань

на території Грушівської сільської ради

Показники | Оцінка ефективності

фермерські господарства | СПП

М.П.Торбенка | СВК “Грушів-ський”

В.М.Нероби | А.І. Пушняка

Приріст валової продукції рослинництва, грн/га | 707 | 1026 | 586 | 782

у тому числі. за рахунок:

еколого-ландшафтної організації території, грн/га

зростання врожайності, грн/га | 179 | 498 | 58 | 254

528 | 528 | 528 | 528

Нормативні витрати на додаткову продукцію, грн/га | 258 | 374 | 214 | 285

Вартість розробки проекту, тис.грн | 120 | 25 | 25 | 80

Чистий дохід рослинництва, грн/га

у тому числі.: фактичний, грн/га– | 328– | 34– | 34– | 363

за проектом, грн./га | 31 | 298 | 76 | 72

Приріст чистого доходу рослинництва, грн/га

у тому числі за рахунок:

організації території, грн/га

зростання урожайності, грн/га | 359 | 626 | 404 | 400

99 | 366 | 144 | 140

Приріст чистого доходу на 1 грн вартості проектних робіт, грн | 4,7 | 3,5 | 2,0 | 4,1

Коефіцієнт ефективності капітальних вкладень на

проектні роботи | 0,41 | 1,74 | 0,37 | 0,76

Коефіцієнт екологічної стабільності території | 0,60 | 0,60 | 0,60 | 0,60

Приріст коефіцієнта екологічної стабільності території | 0,08 | 0,08 | 0,08 | 0,08

Приріст валової доданої вартості, тис. грн | Разом по трьох господарствах 889,8 | 953,6

Приріст вартості землі, тис. грн | Разом по трьох господарствах 725,6 | 886,5

(366 грн/га приросту чистого доходу), але в сумі доходу найвигідніший варіант організації території в сільськогосподарському виробничому кооперативі “Грушівський”.

Визначено, що найбільшими приростами валової доданої вартості (953,6 тис. грн) і вартості землі (886,5 тис. грн) характеризуються проектні рішення щодо еколого-ландшафтного землевпорядкування сільсько-господарського виробничого кооперативу “Грушівський”. Продуктивність землекористування можна підняти за рахунок комплексних заходів: організації території, сівозмін, культури землеробства, землеохоронних заходів.

Раціональне використання земельних ресурсів є передумовою зниження собівартості товарної продукції, повнішого задоволення життєвих потреб населення, зростання загального рівня його життя. Це спонукає до виявлення і приведення в дію резервів підвищення еколого-економічної ефективності використання земельних угідь, таких як:

- впровадження раціональної структури землекористування;

- застосування ресурсозберігаючих технологій виробництва на землі;

- використання найновіших екологічних систем у рослинництві й тваринництві;

- впровадження іноземного та вітчизняного прогресивного досвіду в досягненні високих показників еколого-економічної ефективності земле-користування.

Пропонується для запобігання негативним соціально-економічним наслідкам зниження ефективності використання земельних ресурсів здійснити такі заходи як: надання екологічному напряму пріоритету при розв’язанні господарських завдань; охорона земельних ресурсів і створення умов для розширеного відтворення родючості ґрунту; оптимізація системи удобрення ґрунту, в тому числі співвідношення між елементами живлення у внесених добривах; недопущення перевищення граничнодопустимих концентрацій нітратів, залишків пестицидів у товарній продукції та продуктах харчування. Це дасть змогу отримати соціально-економічний ефект (економія витрат на медичні послуги в результаті зниження захворюваності серед населення, зменшення втрат робочого часу), що сприятиме виробленню додаткової продукції, економії витрат на оплату листків непрацездатності.

Обґрунтовано, що еколого-економічний ефект, якого досягають при впровадженні комплексу заходів щодо охорони земель, передбачених у проекті, матиме значну соціальну ефективність (зростання прибутковості сільськогосподарського виробництва, збереження агроландшафтів, зменшення негативного впливу шкідливих речовин на організм людини).

ВИСНОВКИ

У дисертації на основі аналізу впливу природноекономічних і соціально-історичних чинників на стале сільськогосподарське земле-користування поглиблено теоретичні засади організації території сільсько-господарських підприємств на еколого-ландшафтній основі та удосконалено методику еколого-ландшафтного землевпорядкування сільськогосподарських підприємств в умовах нових земельних відносин. За результатами дослідження сформульовано наступні висновки:

1. Сформульовано теоретичні засади організації території сільськогосподарських підприємств, які базуються на поєднані еколого-ландшафтного та агроекологічного підходів при розробці проектів землеустрою, що дає можливість розв’язувати екологічні, соціально-економічні, правові, організаційно-господарські та технологічні завдання.

Обґрунтовано, що на основі синтезованого методу, який враховує вимоги адаптивно-ландшафтних систем землеробства, агроекологічного підходу, а також спеціальних землевпорядних норм і правил, при проектуванні можна одночасно гармонізувати питання економіки, організації й технології виробництва, устрою території відповідно до місцевих природних умов із продуктивними та територіальними властивостями землі, її агроекологічним потенціалом. Визначено, що у проекті землеустрою еколого-ландшафтний підхід з абстрактного перетворюється на реальний і виражається у формі науково обґрунтованої організації території.

2. Доведено, що еколого-ландшафтний підхід слід застосовувати при розробці проектів формування нових та упорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань, а агроекологічний – при розробці проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь та охорону земель.

Використання еколого-ландшафтного й агроекологічного підходів при землевпорядному проектуванні, обумовлюється тим, що традиційний розподіл земель на категорії за ознаками цільового (галузевого) призначення і супутнього йому правового режиму, а також тільки за придатністю, не може забезпечити одержання оптимізованих землевпорядних рішень щодо підвищення ефективності землекористування конкретних сільгосп-підприємств і на конкретних земельних ділянках.

3. Вдосконалено методику складання проектів землеустрою новостворених та упорядкування існуючих землеволодінь і землеко-ристувань, в основу якої покладено метод суміщення еколого-ландшафтного зонування та еколого-економічної класифікації придатності земель для вирощування основних сільськогосподарських культур.

Запропоновано у якості основи еколого-ландшафтного земле-впорядкування сільськогосподарських підприємств відповідну еколого-ландшафтну типізацію земель як один з елементів ландшафтного районування, що полягає у виявленні однорідних ділянок, придатних для вирощування основних сільськогосподарських культур, а також еколого-економічну класифікацію придатності земель як базу визначення інвестиційної привабливості землекористування, що включає типізацію орних земель за придатністю для вирощування основних сільсько-господарських культур на основі окупності витрат та агроекологічних факторів.

4. Встановлено, що у процесі земельної реформи в цілому створено передумови для формування у Київській області ринкових земельних відносин. У результатів трансформації землекористування відбулися значні зміни в структурі земельних угідь регіону і типах землекористування. Зокрема, на базі колишніх колгоспів і радгоспів функціонують такі новостворені агроформування – товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства, приватно-орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи. Це призвело до порушення розмірів землекористувань, розміщення земельних угідь, системи сівозмін, що негативно вплинуло на економічну ефективність виробництва й порушило екологічну рівновагу.

Сучасна екологічна ситуація землекористування характеризується незадовільним станом родючості ґрунтів. Аналіз динаміки гумусового стану у Київській області за період з 1990 по 2005 рік свідчить про закономірне зниження вмісту гумусу в ґрунті внаслідок зменшення внесення органічних добрив і його мінералізації, а саме в 2005 році при внесенні органічних добрив 2,1 т/га дефіцит гумусу збільшився до 0,22 т/га. Така тенденція є негативною й потребує здійснення заходів щодо землевпорядкування сільськогосподарських підприємств.

5. На основі існуючої методики оцінки екологічної стабільності земле-користування, вдосконалено методичні підходи щодо суттєвого підвищення достовірності оцінок шляхом уточнення коефіцієнтів екологічної стабільності угідь для конкретних природно-сільськогосподарських регіонів, який передбачає диференціацію морфологічних властивостей окремих угідь залежно від природно-кліматичних та господарських умов.

6. Запропоновано методичний підхід щодо еколого-ландшафтного землевпорядкування сільськогосподарських підприємств, який передбачає: ландшафтне зонування земель, еколого-економічну класифікацію придатності орних земель та формування на цій основі інвестиційно-привабливих типів землекористування; організацію землеволодінь і землекористувань та їх територій, визначення обмежень у використанні земель і земельних сервітутів; економічне обґрунтування ефективності формування землекористувань сільськогосподарських підприємств.

7. Проведено апробацію розробленої методики еколого-ландшафтного землевпорядкування сільськогосподарських підприємств на прикладі території Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області. Поєднання ландшафтної типізації земель з еколого-економічною класифікацією їхньої придатності дало змогу сформувати інвестиційно-привабливі типи землекористування. Зокрема, виділено такі типи землекористувань як: польовий (зерно-буряковий підтип – 54,3 % від площі території, зерно-трав’яний підтип – 5,9 %, ґрунтозахисний підтип – 11,9 %), пасовище-сіножатний (сіножатний підтип – 28,0 %).

8. Удосконалено критерії оцінки еколого-економічної ефективності формування сільськогосподарських землеволодінь на еколого-ландшафтній основі. Вони базуються на комплексній економічній оцінці проектних рішень кількості й розмірів сільськогосподарських землеволодінь і земле-користувань, яку необхідно проводити за приростом валової продукції, чистого доходу, валової доданої вартості, вартості землі.

Встановлено, що приріст валової продукції за рахунок земле-впорядкування на досліджуваній території становить від 58 до 498 грн на 1 га ріллі, чистого доходу – від 359 до 626 грн на 1 га ріллі, валової доданої вартості – від 889,8 тис. грн до 953,6 тис. грн, вартості землі від 725,6 тис. грн до 886,5 тис. грн.

Проведена оцінка екологічної стабільності землекористувань після впровадження проектних рішень, що показала приріст коефіцієнта екологічної стабільності на 8 % та дозволила віднести землекористування до середньо стабільних.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Гунько Л.А. Землевпорядкування сільськогосподарських підприємств // Вісник аграрної науки. – 2005. – №8. – С. 72–75.

2. Гунько Л.А. Тенденції зміни екологічного стану сільсько-господарського землекористування Київської області//Науковий вісник НАУ. – 2005. – Вип. 91. – С. 261–267.

3. Гунько Л.А. Удосконалення принципів еколого-ландшафтного землеустрою в сучасних умовах // Землеустрій і кадастр. – 2005. – №4. – С. 68–71.

4. Гунько Л.А. Диференціація показників екологічної стабільності земельних угідь з урахуванням зональної структури землекористування // Землеустрій і кадастр. – 2006. – №2. – С. 69–73.

5. Гунько Л.А. Вплив рельєфу на екологічну стабільність сільськогосподарських угідь//Науковий вісник НАУ. – 2006. – Вип. 104. – С. 234–237.

Матеріали конференцій:

6. Гунько Л.А. Еколого-ландшафтне землевпорядкування – основа раціонального використання земель // Реформування земельних відносин і охорона земель: Матеріали науково-практичної конференції, 2627 вересня 2003 р. – Львів, 2003. – С. 106–110.

7. Гунько Л.А. Еколого-ландшафтне районування – науково-інформа-ційна основа землеустрою//Сільське господарство: наука і практика: Матеріали V Симпозіуму Україна – Австрія, м. Київ, 911 вересня 2004 р. – К.: ЗАТ „Нічлава”, 2004. – С. 191.

8. Гунько Л.А. Екологічний стан сільськогосподарського земле-користування Київської області//Екологічні проблеми сталого розвитку агросфери в умовах реформування земельних відносин та шляхи раціонального використання і охорони земель: Матеріали міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів, м. Харків, 4-7 жовтня 2005 р. – Харків, 2005. – С. 196–197.

9. Гунько Л.А. Землевпорядкування сільськогосподарських підприємств в процесі трансформації їх землекористування // Управління земельними ресурсами в контексті стратегії сталого розвитку: Матеріали „Круглого столу – 2005”, м. Київ, НАУ, 2526 листопада 2005 р. – Львів: НВФ “Українські технології” – 2005. – С. 324326.

Гунько Л.А. Еколого-ландшафтне землевпорядкування сільсько-господарських підприємств в ринкових умовах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.06 – економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. – Національний аграрний університет, Київ, 2007.

У дисертації досліджено теоретико-методологічні засади еколого-ландшафтного землевпорядкування сільськогосподарських підприємств. Обґрунтовано природні та соціальні передумови формування сталого землекористування. Розроблено методологічні основи організації території сільськогосподарських підприємств на еколого-ландшафтній основі.

Розроблено теоретичні підходи до ландшафтної типізації землекористування та систему типізації землекористування. Запропоновано підходи до оцінки інвестиційної привабливості сільськогосподарського землекористування.

Виділено тенденції землевпорядкування сільськогосподарських підприємств Київської області та проведено його еколого-економічну оцінку. Розроблено методику еколого-ландшафтного землевпорядкування сільсько-господарських підприємств та проведено її практичну апробацію.

На основі розроблених наукових підходів щодо організації території сільськогосподарських землекористувань сформовано відповідні механізми регулювання земельних відносин. Проведено оцінку ефективності еколого-ландшафтного землевпорядкування сільськогосподарських підприємств.

Ключові слова: землевпорядкування, еколого-ландшафтний підхід, оптимізація землекористування, типізація земель, ландшафтне зонування, еколого-економічна ефективність.

Гунькo Л.А. Эколого-ландшафтное землеустройство сельско-хозяйственных предприятий в рыночных условиях. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.06 – экономика природопользования и охраны окружающей среды. – Национальный аграрный университет, Киев, 2007.

В диссертации исследованы теоретико-методологические основы эколого-ландшафтного землеустройства сельскохозяйственных предприятий. Обоснованы природные и социальные предпосылки формирования устойчивого землепользования. Разработаны методологические основы организации территории сельскохозяйственных предприятий на эколого-ландшафтной основе.

Разработаны теоретические подходы к ландшафтной типизации землепользования и система типизации землепользований. Предложены подходы к оценке инвестиционной привлекательности сельско-хозяйственного землепользования.

Обосновано, что эколого-ландшафтный подход следует применять при разработке проектов формирования новых и упорядочения существующих землевладений