ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

ГУЛЬПА ЛЮДМИЛА ЮЛІЇВНА

УДК 372.8: 81’ 243(439) Г 94

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ІНШОМОВНОЇ ОСВІТИ

У СЕРЕДНІХ НАВЧАЛЬНИХ

ЗАКЛАДАХ УГОРСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Івано-Франківськ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки Академії педагогічних наук України, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук, доцент,

завідувач лабораторії навчання іноземних мов

Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України

Редько Валерій Григорович,

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Руснак Іван Степанович,

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича

завідувач кафедри педагогіки та методики початкового навчання

кандидат педагогічних наук, доцент Білавич Галина Василівна,

Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника

доцент кафедри теорії та методики початкового навчання

Провідна установа: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України, м. Київ

Захист відбудеться ? 26 ? червня 2007 року об 13.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.01 у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79, конференц-зала Будинку вчених

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79)

Автореферат розісланий ? 25 ? травня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.Р. Кирста

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В останнє десятиліття найбільш перспективні та широкомасштабні зміни відбуваються в освітній галузі країн Європи. Розвиток європейських держав актуалізує різні підходи до формування сфери іншомовної освіти. Угорська Республіка, яка не так давно (2004) долучилася до членства в Європейському Союзі, значно підсилила значущість національної іншомовної освітньої сфери в умовах середнього навчального закладу.

У контексті європейських тенденцій та з опертям на національні освітні традиції (впровадження профілізації іншомовної освіти, новітні мовні проекти, дворівнева державна підсумкова атестація з іноземної мови тощо), Угорщина в числі перших постсоціалістичних держав екстраполювала рекомендації Ради Європи з питань мовної освіти й виробила національну доктрину її розвитку. За період з кінця ХХ – до початку ХХІ ст. в країні вже є очевидними дидактико-розвивальні здобутки. Бажання угорців опановувати іноземними мовами в середній школі та їхнє прагнення до багатомовності і сьогодні знаходить велику державну підтримку на рівні належного фінансування інноваційних педагогічних технологій.

В організації дібраного для дослідження матеріалу, ми спираємося на лінгводидактичний підхід, який передбачає наукове обґрунтування загальних закономірностей розвитку іншомовної освіти, специфіку змісту, методів і засобів навчання іноземним мовам залежно від дидактичної мети й завдань, характеру навчального матеріалу, який вивчається, умов багатомовності, етапу навчання та інтелектуального розвитку учнів.

Відповідно до означеного, в працях учених України актуалізовано різні аспекти проблеми іншомовної освіти: особливості її розвитку й функціонування в контексті сучасних підходів до викладання іноземних мов у європейських країнах (Г.Гринюк, С.Ніколаєва, О.Мисечко); соціокультурний компонент змісту навчання іноземної мови у контексті європейської шкільної освіти (О.Максименко, О.Першукова,); порівняльний аналіз тенденцій управління базовою освітою в сучасних європейських державах та місце середнього навчального закладу в цьому процесі (Л.Гриневич, А.Сбруєва); тенденції розвитку теорії й практики тестування навчальних досягнень учнів і практичний аспект їх організації у загальноосвітньому навчальному закладі (О.Петращук, М.Чорна); теорія й практика перебудови викладання іноземних мов у середній школі (О.Вишневський, О.Шерстюк); лінгвістичні засади проблем формування іншомовної мовленнєвої компетенції школярів і студентів (В.Плахотник, В.Редько та ін.).

Значущими розглядаємо дослідження зарубіжних науковців у царині комунікативно-орієнтованого навчання іноземної мови (І.Бім, М.Болдирев, Н.Гез, М.Дем’яненко, Г.Китайгородська, Ю.Пассов та ін.), в яких увиразнено цілі, засоби, інноваційні технології навчання іншомовного спілкування в умовах середнього навчального закладу.

Відповідні трактування особливостей комунікативної природи усного мовлення знаходимо в працях психологів. А саме – мету, завдання, методи вивчення іноземної мови (В.Артемов), передумови формування особистісно-діяльнісного підходу до навчання російської мови як іноземної (Л.Божович, І.Зімняя та ін.). Важливим підтвердженням актуальності порушеної теми розглядаємо результати досліджень іншомовної освіти зарубіжними вченими: дидактичні й методичні принципи навчання мови (Д.Гармер); сутність мультинаціонального компоненту “lingua franca” в системі іншомовної освіти (М.Клейн, А.Фірс та ін.), принципи інтеркультурного виховання особистості (С.Кленз, Д.Рослер); розвиток умінь і навичок критичного мислення та креативного мовлення на уроках іноземної мови (Р.Сібауер) та ін.

У галузі педагогіки до науково вартісних відносимо праці з проблем розвитку й практики навчання в школах Угорщини та європейських державах колишньої соціалістичної співдружності (В.Гоммонай); впливу угорської шкільної реформи на становлення загальноосвітньої школи Закарпаття в
XIX – початку ХХ ст. (А.Ігнат); освітньо-виховної специфіки взаємодії з національними меншинами Закарпаття та інтеркультурний компонент освіти (В.Сагарда).

За результатами аналізу джерельної бази дослідження доходимо висновку, що тенденції розвитку іншомовної освіти у постсоціалістичних державах все ще не стали предметом спеціального порівняльно-педагогічного вивчення науковцями. Натомість перші спроби осягнення витоків становлення іншомовної шкільної освіти знаходимо вже у працях учених Угорщини другої половини ХІХ сторіччя – П.Берг, І.Дєрі, Б.Крейчі, Д.Ланці, Л.Фейлмирі, Е.Фінанці.

Інтерес дослідників Угорської Республіки та переосмислення ними пріоритетів означеної сфери пожвавішав у 90-ті роки ХХ сторіччя, тобто в період її демократичного розвитку. Об’єктом наукових пошуків дослідників стали особливості та зміст іншомовної сфери освіти (Р.Баллер, К.Петнекі іноземної мови, як навчального предмета (І.Сіладі, Ш.Фест); теоретичні й практичні засади її розвитку (Є.Бардош, Ж.Куртан К.Філеп);сучасні тенденції розвитку навчально-виховного процесу в середніх навчальних закладах (Ж.Куті, П.Медєші, М.Ніколов); лінгводидактичні принципи навчання іноземних мов (І.Ваго, Й.Нодь, І.Раб, Т.Терестийні, С.Туша); діяльнісно-орієнтований підхід до укладання змісту й завдань з урахуванням особливостей навчального матеріалу (В.Герчни-Мужаї, П.Лазар, А.Лесняк, Б.Менуш, І.Мігаль, Л.Надудварі, Л.Ян).

У працях науковців Угорської Республіки розкрито технологію впровадження рекомендацій експертів Ради Європи та інших європейських держав щодо реформування іншомовної освіти й використання їхнього досвіду задля утвердження національної доктрини.

Сутність державного сприяння реформуванню галузі іншомовної освіти окреслено в Постанові Кабінету Міністрів Угорської Республіки “Національний стандарт освіти”, Державній освітній програмі, Програмі розвитку іншомовної освіти, наказах міністерства освіти Угорщини щодо підготовки учнів до складання мовного іспиту. Спеціальним урядовим розпорядженням “Вивчення мови – політична доктрина розвитку” (2002-2003) увиразнено завдання й шляхи переосмислення усталених підходів до сфери освіти з урахуванням вимог часу та рекомендацій Ради Європи. Такий підхід уможливлює періодичний порівняльний аналіз напрацювань угорських учених і практиків з дотичними європейськими стандартами задля інтерпретації одержаних результатів в інших країнах, у тому числі й в Україні.

За результатами аналізу джерельної бази порушеної проблеми доходимо висновку, що теорію й практику іншомовної освіти в середніх навчальних закладах Угорської Республіки все ще мало досліджено українськими вченими, отож у контексті перспективних змін в означеній сфері країн Європи доводимо актуальність проблеми нашого дослідження. По цьому, значущість мовної освіти в загальнонаціональному, культурно-освітньому й політичному відродженні України та відсутність аналогічних досліджень вітчизняними вченими зумовили вибір теми дисертації “Тенденції розвитку іншомовної освіти у середніх навчальних закладах Угорської Республіки”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є складовою частиною науково-дослідницької роботи лабораторії навчання іноземних мов Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України з проблеми "Лінгводидактичне забезпечення навчання іноземних мов у основній школі?, номер державної реєстрації 0105U000326. Тему дисертаційної роботи затверджено на засіданні Вченої радою Інституту педагогіки АПН України (протокол №1 від 31 січня 2005 р.) та погоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 7 від 25.10. 2005р).

Мета дослідження – виявити провідні тенденції розвитку іншомовної освіти у середніх навчальних закладах Угорщини досліджуваного періоду та розробити рекомендації щодо їхнього використання в освітній галузі України.

Відповідно до мети визначено низку завдань:–

проаналізувати пріоритетні напрями еволюції теорії й практики іншомовної освіти в середніх навчальних закладах Угорської Республіки від середини ХІХ до початку ХХІ сторіччя;–

охарактеризувати сучасну національну доктрину розвитку іншомовної освіти в середніх навчальних закладах Угорської Республіки;–

обґрунтувати мету, зміст і принципи управління іншомовною освітою учнів середніх навчальних закладів Угорщини;–

проаналізувати теорію й практику моделювання процесу вивчення іноземних мов в угорських середніх навчальних закладах задля окреслення шляхів творчого використання його здобутків на етапі утвердження європейських стандартів мовної освіти в Україні.

Об'єкт дослідження: іншомовна освіта у середніх навчальних закладах Угорської Республіки.

Предмет дослідження: становлення та розвиток теорії й практики іншомовної освіти в середніх навчальних закладах Угорської Республіки (середина ХІХ – початок ХХІ сторіччя).

Методи дослідження. Специфікою предмета дослідження зумовлено використання теоретичних й компаративістських методів. Це: загальнонаукові (аналіз і синтез, порівняльно-історичний метод, що уможливили вивчення соціально-педагогічних фактів, явищ та результатів в їхньому історичному розвитку); інтерпретаційно-аналітичний (зумовив вивчення директивних і нормативно-правових документів); моделювання (уможливив синтез завдань різних видів мовленнєвої діяльності); структурно-функціональний та метод узагальнення; імовірнісний (вибір фактів); кількісний (структурно-порівняльний аналіз наукових й архівних джерел).

Хронологічно дослідження охоплює такий період: 1879 рік – оприлюднення в Угорщині першої Державної навчальної програми з іноземної мови до періоду зміни пріоритетів у сфері іншомовної освіти (90-ті роки
ХХ ст.) та формування новітніх тенденцій її розвитку на початку ХХІ ст.

Джерельна база дослідження: Фонди Угорського національного архіву ("Magyar Leveltar" (MOL) у Будапешті; бібліотек: Національної імені І.Сечені,
м.Будапешт ("Orszagos Szecsenyi Konyvtar"), Педагогічного факультету Наукового університету імені Лоранда Етвеша, м.Будапешт ("Eotvos Lorand Tudomanyegyetem"), Національної імені В.І.Вернадського НАН України, Ужгородського національного університету; періодичні видання -"Uj Pedagogiai Szemle" ("Новий педагогічний вісник"), "Modern Nyelvoktatas" ("Сучасна мовна освіта"), "Magyar Pedagogia" ("Угорська педагогіка") та інші.

Методологічною основою дослідження є основи наукового пізнання про єдність теорії й практики, що зумовлює цілісність уявлень про сутність структури й логічної організації іншомовної освіти, її методів і засобів; взаємовплив і взаємозалежність свідомості з діяльністю індивіда. За основу педагогічного дослідження обрано системний підхід до аналізу технології організації навчального процесу з іноземної мови в Угорській Республіці та його динаміки; історико-педагогічний аналіз і синтез явищ. У методології дослідження спирались на принципи свідомості як закономірної спрямованості іншомовної мовленнєвої діяльності; розуміння й тлумачення процесу іншомовного спілкування як моделі реальної комунікації; цілісності навчання мов та неперервності освіти.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше проаналізовано пріоритетні напрями іншомовної освіти в Угорщині досліджуваного періоду і виокремлено історичні етапи становлення й розвитку її теорії та практики як результатів діяльності культурно-освітніх діячів, педагогів і психологів; вперше проаналізовано пріоритетні напрями іншомовної освіти в Угорщині досліджуваного періоду і виокремлено історичні етапи становлення й розвитку її теорії та практики як результатів діяльності культурно-освітніх діячів, педагогів і психологів; розкрито сутність і уточнено зміст понять “іншомовна освіта”, “середній навчальний заклад Угорщини”, “профілізація іншомовної освіти”, відповідно до національної доктрини розвитку мовної освіти в країні. Виявлено основні закономірності розвитку і моделювання процесів її забезпечення з використанням новітніх освітніх проектів у сфері іншомовної освіти (конкурсний пакет підпрограм “Світові мови”), а також окреслено шляхи творчого запозичення угорського досвіду в Україні на етапі реформування її іншомовної освітньої галузі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що одержаними результатами (теоретичні, організаційні, методичні засади функціонування іншомовної освіти; особливості й тенденції її розвитку в середніх навчальних закладах Угорської Республіки) можуть послуговуватися в Україні, оскільки вони сприяють удосконаленню сфери іншомовної освіти, уніфікації та варифікації освітніх технологій навчання іноземної мови в сучасних умовах з урахуванням рекомендацій Ради Європи щодо мовної освіти. Одержані результати можуть бути використані для розробки спецкурсів з історії педагогіки, загальної педагогіки для студентів вищих педагогічних навчальних закладів різних рівнів акредитації, семінарів-практикумів для слухачів курсів підвищення кваліфікації вчителів суспільно-гуманітарних дисциплін ЗІППО. Натомість для слухачів курсів учителів англійської мови та студентів вищих педагогічних навчальних закладів видано одноосібний навчально-методичний посібник “Розвиток навичок спілкування”. На основі завдань з англійської мови для дворівневої державної підсумкової атестації випускників шкіл Угорської Республіки (рівень В1) розроблено тренувальні тестові завдання для відповідної категорії учнів, які апробовано в умовах загальноосвітніх навчальних закладів Берегівського району (довідка № 542 від 30.10.06), Мукачівського гуманітарно-педагогічного інституту (довідка № 334 від 06.11.06), а також в Ужгородського національного університету (довідка № 01-10/1524 від 26.10.06) й Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 03/3- 09/272 від 30.10.06).

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дослідження обговорювалися на засіданнях лабораторії навчання іноземних мов Інституту педагогіки АПН України (2003-2005 рр.), викладено в наукових статтях, виступах і доповідях на Міжнародних – “Розширення Європейського Союзу: нові реалії і перспективи на міжнародному ринку вищої освіти” Ужгород (Україна) – Сніна (Словаччина, 2004), “Теорія і практика євроінтеграційних процесів вищої освіти і науки” і “Перспективи розвитку та сучасний стан інтеграції в європейському освітньому просторі (у контексті Болонського процесу)” Ужгород (Україна) – Сніна (Словаччина, 2005); Всеукраїнських – “Розвиток навичок креативного мислення через спілкування у контексті оновлення змісту освіти та технологій навчання у навчальних закладах України” (Мукачево, 2004); “Соціально-педагогічні засади навчання іноземної мови у сучасній школі” (Ужгород – Мукачево, 2005), науково-практичних конференціях, а також на обласному науково-методичному семінарі “Впровадження інтерактивних форм та методів навчання у процесі викладання суспільно-гуманітарних дисциплін (Ужгород, 2005).

Публікації. Результати наукового дослідження відображено в 11 одноосібних публікаціях: 10 статей, 3 з яких – у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, у розділах 3, 6 навчально-методичного посібника “Розвиток навичок спілкування”, рекомендованого Міністерством освіти і науки України для студентів вищих педагогічних навчальних закладів, і вчителів англійської мови.

Структура дисертації: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (загальна кількість – 241, з них – 204 угорською, російською та англійською мовами). Повний обсяг роботи – 231 сторінок, з них основного тексту – 187 сторінки. Дисертація містить 2 схеми, 25 таблиці, 4 додатки на 43 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, визначено мету, завдання і предмет дослідження, розкрито її новизну, теоретичне й практичне значення, а також відображено апробацію одержаних результатів.

У першому розділі “Соціально-педагогічні засади становлення і розвитку іншомовної освіти в середніх навчальних закладах Угорської Республіки” охарактеризовано еволюцію теорії й практики іншомовної освіти в середніх навчальних закладах Угорської Республіки від середини ХІХ – до початку ХХІ ст. й обґрунтовано внесок угорської громадськості в утвердження її нормативно-правових засад; за результатами аналізу архівних і наукових матеріалів, діяльності культурно-освітніх діячів, педагогів і психологів, періодизовано розвиток іншомовної освіти на різних історичних етапах функціонування середніх навчальних закладів Угорщини. Доцільність використання в дисертаційному дослідженні терміна "середні навчальні заклади Угорщини" зумовлено відповідністю освітнього рівня, який вони забезпечують. Такі заклади існують як самостійна ланка у формі старшої школи (гімназій) або початкова та основна школи, які можуть бути її ступеневими компонентами. У контексті дослідження розглядаємо їх як ступеневу одиницю в структурі середньої освіти, оскільки іноземну мову, як загальноосвітній предмет, вивчають на всіх етапах навчання учня від початкової до старшої школи.

Концептуальне трактування терміна ?іншомовна освіта? розглядаємо через пізнання навколишньої дійсності засобом стимулювання власної пізнавальної діяльності; розвиток практичних умінь і навичок мовлення на рівні, достатньому для здійснення спілкування у всіх чотирьох видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо); виховання творчої ініціативи особистості, визначення власного ставлення до нової культури у процесі оволодіння нею; навчання засобами іноземної мови.

Таким чином коректність і дотичність використання цього терміну в дисертаційному дослідженні зумовлена тим чинником, що іншомовна освіта є частиною загальної освіти, а результат її упровадження увиразнено через пізнання, розвиток, виховання та навчання засобом іноземної мови.

Іншомовна освіта у середніх навчальних закладах формувалася впродовж століття і спрямовувалася на обстоювання доцільності впровадження вивчення різних іноземних мов шляхом використання і верифікації теоретико-методичних надбань британської та німецької освітніх систем задля посилення їхнього впливу на розвиток суспільства загалом. Виявлено, що І етап становлення сфери іншомовної освіти в Угорщині започатковано відповідно до ухвали в 1879 році першої Державної навчальної програми з іноземної мови – передумови для перегляду й удосконалення традиційних форм шкільної освіти (1869) загалом і утвердження опіки та відповідальності держави за зміст і форми організації іншомовної освіти, зокрема (1879-1880). На підставі ретроспективного аналізу розвитку іншомовної освіти доходимо висновку, що початком другого етапу – структурування середніх шкіл та дотичного утвердження змісту їхньої іншомовної освітньої діяльності вважається період до початку Першої світової війни. Відповідно організовано початкові й середні школи з профільним навчанням і, зокрема, з вивченням іноземних мов. Унаслідок реалізації таких заходів уряд Угорщини переглянув усталені підходи до навчання класичних й іноземних мов школярів.

Утвердженню профільного навчання прислужилися наукові знахідки відомих у тодішній Угорщині вчених Бейли Крейчі й Ілони Дєрі. Дослідження англійської освітньої системи, які вони здійснили в пошуках підходів до моделювання угорської іншомовної освіти, передбачали втілення кращих європейських традицій навчання й виховання. Особливо значущим був їхній вплив на процеси організації вивчення англійської мови в середніх навчальних закладах Угорської Республіки, про що свідчать результати досліджень Олександра Бернадта та Шандора Феста Відомі угорські дидакти саме в цей період започатковують системний підхід до вивчення іноземної мови, як основного чинника забезпечення іншомовної освіти й утвердження новітніх для тогочасної школи форм і методів організації систематичного та впорядкованого навчального процесу. За результатами здійснених пошуків учені запропонували створити першу державну програму з вивчення не лише іноземної мови, а й літератури того народу, мову якого вивчають школярі. Розробку такої програми було призупинено в зв’язку з початком Першої світової війни а, відтак, і об’єктивно завершився ІІ етап розвитку іншомовної освіти в Угорщині.

У розділі виокремлено її третій та четвертий етапи. Зокрема відзначено, що вони охоплюють 20–90-ті роки ХХ сторіччя, які стали важливими для посилення зацікавленості широкими колами педагогічної громадськості вивченням іноземних мов. В еволюції іншомовної освіти виокремлюємо ІІІ етап – це включно 1945–90-ті роки. Упродовж цього етапу освітня галузь Угорщини зазнала реформування і розвивалася в руслі теорії й практики освіти в Радянському Союзі. Відповідно російська мова стає однією із іноземних мов для обов’язкового вивчення з 5-го класу в усіх середніх навчальних закладах Угорщини. Набувши статусу пріоритетної, навіть попри бажання школярів вона поступово унеможливлює вивчення ними на достатньому рівні інших іноземних мов (французька, німецька тощо).

Результати аналізу архівних матеріалів та інших наукових фактів доводять, що період “русифікації” був досить тривалим в історії розвитку іншомовної освіти. У країнах-членах Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ), утверджується й концепція виховання особистості згідно з моральним кодексом будівника комунізму і, насамперед засобами іноземної мови (російської). У державній програмі розвитку освіти (1978 рік) такий підхід визнано в Угорщині за першочерговий і тривав він виключно до 90-х років ХХ ст.

На четвертому етапі, який започатковано в 90-ті роки ХХ ст. внаслідок геополітичних трансформацій суспільного устрою в колишніх країнах-членах Ради Економічної Взаємодопомоги, у сфері іншомовної освіти відбувається процес переосмислення пріоритетів. Рада Європи ухвалює низку стратегічних документів у сфері розвитку мовної освіти, а саме: “Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання” (2003), “Про якість шкільної освіти: шістнадцять якісних ознак” (2002), “Вивчення мови у ранньому віці” (2003), “Європейське мовне Портфоліо” (2004) тощо. Збереження мовної різноманітності та утвердження багатомовності цілепокладається на побудову вільного, толерантного та справедливого суспільства на тлі всіх країн-членів Євросоюзу (в 2004 році Угорщина ввійшла до його складу). Відповідно інтенсифікація іншомовної освіти передбачає утвердження солідарності, спільних ціннісних інтересів й синтезу багатовекторної культурної спадщини. Теоретико-методологічними засадами співпраці Угорської Республіки з країнами Євросоюзу на означеному етапі розглядаємо насамперед проект співробітництва 4-х держав і втілення його положень в європейській загальноосвітній школі м.Відня (Австрія).

Згідно стратегії проекту й відповідно до його уніфікованої програми учні різних національностей вивчають за вибором мови європейських країн. Так вони не лише збагачують свій мовний досвід, а й всебічно розвивають особистісний потенціал. Факультативні курси з різних іноземних мов сприяють усвідомленню педагогами і школярами важливості не лише якісних знань, а й пізнання культури інших народів, сприйняття й послуговування єдиними загальноєвропейськими критеріями оцінювання знань, умінь і навичок.

У контексті дослідження проаналізовано основні положення нормативних документів Угорської Республіки щодо розвитку іншомовної освіти (“Вивчення мови – політична доктрина розвитку” (2002-2003.), Національний стандарт освіти (2003), Програма розвитку іншомовної освіти (2003). За результатами аналізу їхнього змісту доведено, що концептуально кожен документ спрямований на відтворення її національних особливостей з урахуванням рекомендацій Ради Європи. Таким чином, з огляду на вище сказане, у спільному мовному проекті міністерства освіти Угорської Республіки та експертів Ради Європи “Вивчення мови – політична доктрина розвитку” означено основні тенденції розвитку сфери іншомовної освіти й подано рекомендації щодо її удосконалення в державі загалом. За важливі розглядаємо чітко визначені внутрішні та зовнішні чинники, які впливають на формування мовної політики в країні, що обопільно піклується державною й іноземною мовами, а також мовами національних меншин і мігрантів.

Результати аналізу змісту Національного стандарту освіти Угорщини доводять, що в його основу покладено європейські гуманістичні цінності, які зумовлюють виховання в угорців демократичного ставлення до традицій та культур інших народів. Встановлено, що зміст розділу “Сучасна іноземна мова” (Національний стандарт освіти) спрямовано на розвиток практичних умінь і навичок з усіх чотирьох видів мовленнєвої діяльності. Досягнення його стратегічної мети – формуванні комунікативної компетентності (практичне опанування мовою та послугування нею в різних сферах життєдіяльності), надає угорцям широкі можливості в реалізації своїх професійних намірів.

У процесі дослідження встановлено інтегровану структуру комунікативної компетенції, яка сукупно з пізнавальною й творчою ґрунтуються на єдиній спільній для них основі – рідній мові. Досліджено, що шість можливих рівнів володіння мовою, які визначено міністерством освіти Угорщини, є дотичними до такого рівня шкали рекомендованих Радою Європи. Отож, відповідно до угорських дескрипторів рекомендованих обов’язкових рівнів, кожен випускник середньої школи сьогодні зобов’язаний досягти рубіжного рівня (В1). Важливо наголосити, що за бажанням він може також скласти іспит згідно з вимогами незалежного користувача (В2). Таку стратегію розвитку іншомовної освіти в Угорщині розроблено відповідним міністерством на період від 2004 до 2017 років та затверджено Кабінетом Міністрів як “Програму розвитку іншомовної освіти”. У дослідженні обґрунтовано, що її реалізація сприятиме утвердженню гуманістичних цінностей розвинутого громадянського суспільства європейського виміру, проявам і підтримці зацікавлення вивченням кількох іноземних мов кожним громадянином країни впродовж усього життя.

Прикладами безперечного оновлення змісту іншомовної освіти розглядаємо започатковані в Угорщині сучасні освітні проекти, а саме “Двомовна школа” (1997) та конкурсний мовний пакет “Світові мови” (2003). Вони стали можливими після ухвалення відповідних змін у чинному законодавстві держави щодо введення європейських критеріїв виміру якості освіти. Реальні здобутки Угорської Республіки у царині порушеної проблеми свідчать про його ефективність. Запорукою перманентного поглиблення зацікавлення кожного школяра вивченням іноземних мов розглядаємо державне забезпечення реалізації означених програм і контроль за відповідністю їхнього змісту в національній доктрині мовної політики. Нами виокремлено її основні завдання, які розглядаємо за актуальні для освітньої сфери України. Це:

1. Налагодження тісної співпраці різних міністерств (закордонних справ, соціальної політики та праці, молоді й спорту тощо), які зацікавлені в організації спільних проектів у сфері мовної освіти та забезпечення належних умов для координації їхніх дій.

2. Створення відповідного координаційного центру задля втілення державної політики в сферу мовної освіти й тісної співпраці офіційних організацій з громадськими.

3. Організація всеугорської мовної ради, як дорадчого органу мобілізації зацікавлених інституцій для обговорення проблем іншомовної освіти в країні.

4. Започаткувати створення розгалуженої мережі шкіл задля вивчення різних іноземних мов.

5. Відновлення дружніх стосунків з європейськими містами-побратимами з метою обміну учнями, студентами та поглиблення знань, умінь і навичок з іноземної мови в середовищі її носіїв.

6. Налагодження дружніх стосунків із навчальними закладами прикордонних областей європейських держав.

7. Розробка когерентної мовної політики задля загальноосвітньої та професійної підготовки, відповідно до особистісних запитів індивіда та державних інтересів щодо розвитку певної сфери життєдіяльності суспільства.

8. Актуалізація вивчення російської мови відповідно до економічних обставин, за яких вона набуває особливого статусу в країні.

9. Стимулювання розвитку мов мігрантів та біженців задля сприяння полікультурності й економічному зростанню держави за рахунок їхньої багатомовності.

Нами з’ясовано, що впродовж майже столітнього періоду представникам угорської інтелігенції, культурно-освітнім та суспільно-політичним діячам належить відчутний внесок у популяризацію й утвердження ідей іншомовної освіти та вироблення шляхів її реалізації. Натомість в українській педагогіці лише в доробку закарпатських учених (А.Ігнат, В.Гоммонай, В.Сагарда) почасти актуалізовано окремі аспекти освіти Угорщини досліджуваного періоду.

У другому розділі “Особливості системи навчання іноземної мови в середніх навчальних закладах Угорської Республіки” охарактеризовано складові компоненти системи навчання іноземних мов у руслі сучасних тенденцій розвитку галузі й рекомендацій Ради Європи з питань мовної освіти.

Дослідження теоретичних та практичних аспектів порушеної проблеми нами здійснено в контексті її цілепокладання, визначених дидактичних принципів, завдань і змісту навчання іноземної мови, методів й форм організації навчального процесу, а також підготовки підручників, посібників, словників, добору адекватних засобів комп’ютерної підтримки навчального процесу.

Оскільки ступеневим компонентом середнього навчального закладу в Угорщині є початкова школа, то нами проаналізовано її цілі, завдання і зміст програмового матеріалу з іноземної мови, а також на цій основі доведено ключову роль умінь і навичок аудіювання (сприймання на слух) та говоріння у володінні нею на етапі молодшого шкільного віку.

Натомість угорські дослідники в галузі іншомовної освіти (Ж.Куртан, П.Мєдєші) відносять до важливих засобів реалізації комунікативних завдань дотичний добір засобів навчання і форм діяльності учнів на уроці до особливостей моделювання сучасних технологій навчання.

Результати проведеного дослідження засвідчили також, що Угорська Республіка чи не єдина з-поміж членів Євросоюзу, в якій окрім практичної, чітко окреслено й стратегічну мету суспільства в сфері іншомовної освіти – стимулювання прагнень кожної особи до володіння іншою мовою на рівні рідної. Головним критерієм для доказовості ефективності такого підходу до іншомовної освіти виступили результати аналізу комунікативних завдань рівня автономного користувача (В1). Під час дворівневої державної підсумкової атестації їх пропонували виконати учням у 2005 році, оскільки з 20004/2005 навчального року всі випускники старшої школи відповідно до нормативних документів зобов'язані складати іспит з іноземної мови задля одержання сертифіката відповідного рівня (В1, В2). Попри те, що такий іспит є обов'язковим, він одночасно надає кожному право вступу до вищого навчального закладу за результатами рейтингового конкурсного відбору. Задля об'єктивності зовнішнього тестування експертами Державного освітнього центру розроблено загальні рекомендації для перевірки рівня сформованості знань, умінь і навичок учнів з усіх чотирьох видів мовленнєвої діяльності.

Вивчення педагогічної літератури дозволяє виділити навчальні посібники Л.Будаї, П.Медєші, та Л.Надудварі, як найпоширеніші в Угорській Республіці. У масовій шкільній практиці вони виступають основними джерелами для надання практичної допомоги вчителям і учням з раціональної організації навчального процесу. По цьому відзначаємо широкі можливості педагогів і щодо вибору підручників та посібників з іноземних мов, авторами яких є не лише угорські, а й зарубіжні дидакти. У дослідженні увиразнено, що якість знань для громадян країн-членів Європейського Союзу є визначальним критерієм виміру їхнього рівня освіченості. Важливість вивчення мов та вміння користуватися ними віднесено до найважливіших завдань кожної європейської країни у сфері іншомовної освіти.

За результатами здійсненого дослідження сфери іншомовної освіти в середніх навчальних закладах Угорської Республіки нами окреслено сучасні тенденції її розвитку. Їхні особливості простежено на тлі соціокультурної ситуації, педагогічної дійсності та відповідно до вимог країн європейської співдружності. У дисертації їх представлено в контексті загального аналізу сфери іншомовної освіти на її сучасному етапі. Означена країна значно випередила інші європейські постсоціалістичні держави щодо утвердження й реалізації національної іншомовної політики в середніх навчальних закладах, урізноманітнивши та збагативши її зміст національним компонентом.

За матеріалами проведеного дослідження нами розроблено методичні рекомендації на допомогу вчителям й органам управління на етапі розбудови сфери іншомовної освіти в Україні з опертям на досвід європейських країн і, передусім, угорський щодо реалізації послідовної іншомовної політики. Нами доведено, що в Україні доцільно впроваджувати адаптовані до реальних умов наступні заходи:–

запровадити в практику використання національні дескриптори рівнів оволодіння іноземною мовою й проводити моніторинг щодо визначення рівня знань, умінь і навичок учнів на проміжковому і завершальному етапі її вивчення;–

встановити для загальноосвітньої школи різнорівневу систему оцінювання навчальних досягнень учнів з іноземної мови;–

упровадити в навчальні програми з іноземних мов компонент інтеркультурної обізнаності й прогнозувати розвиток умінь і навичок критичного мислення та креативного мовлення учнів;–

увести обов'язковий тестовий контроль рівня опанування знаннями, вміннями і навичками з іноземної мови для всіх випускників шкіл;–

розробити та ухвалити нормативні документи регулювання розвитком мовної освіти держави в соціальному і політичному аспектах з опертям на європейський досвід, зокрема Угорської Республіки.

Таким чином, можемо стверджувати, що становлення сфери іншомовної освіти в Угорській Республіці правомірно розглядати в контексті створення для кожної особи належних умов для пізнання й опанування здобутками культури нових держав, а також сприяння кожному інтегруванню в європейську спільноту.

Узагальнення результатів наукового дослідження дає підстави для таких висновків:

1. Становлення й розвиток сфери іншомовної освіти Угорщини середини ХІХ – кінця 80-х років ХХ ст. свідчать про те, що науковці та вчителі тривалий час перебували в пошуках змісту, раціональних форм організації та способів її реалізації. Вирішення порушеної проблеми супроводжувалося впливом суспільно-політичних і культурно-освітніх чинників. Поступу Угорщини на шляху до визнання актуальності вивчення різних іноземних мов відчутно сприяв внесок її національних культурно-освітніх діячів, доробок науковців і працівників освітньої сфери. З початком ХХ ст. зміни пріоритетів у навчанні значно розширюють можливості учнів в опануванні крім класичними, ще й англійською, німецькою та іспанською мовами. Постійні пошуки угорськими науковцями та вчителями найраціональніших шляхів упровадження в середні школи обов'язкового вивчення іноземної мови наштовхувалися на об'єктивні перешкоди.

Доведено, що першочерговою з-поміж них є відсутність демократичного підходу уряду та центральних галузевих управлінських органів Угорщини до сфери іншомовної освіти. Її глобальна політизація в 50–80-ті роки ХХ ст., відсутність достатньої кількості фахівців, для забезпечення потреб учнів та їхніх батьків щодо опанування різними іноземними мовами гальмували реформування освітньої сфери: політичні пріоритети держави домінували в суспільній думці проти визнання доцільності розвитку означеної сфери.

Іншомовна освіта еволюціонувала під впливом ідей західноєвропейської педагогіки, творчих напрацювань угорських учених і педагогів, міжпоколіннєвої трансмісії культурних освітніх традицій народу. Її спрямованість зумовлювали соціально-економічні та політичні особливості тогочасного устрою європейських держав. Розкрито й аргументовано основні підходи до періодизації розвитку іншомовної освіти на різних етапах функціонування середніх навчальних закладів Угорщини; доведено складність переходу від однопартійності й тоталітаризму в сфері іншомовної освіті до демократизації підходів управління нею.

2. За результатами дослідження обґрунтовано вагомість впливу демократичних, ринково-зорієнтованих реформ середньої освіти в розвинених європейських державах (Велика Британія, Німеччина, Австрія) на сферу іншомовної освіти в Угорщині. У 90-ті роки ХХ сторіччя освітні процеси зазнали суттєвих змін, які в Угорській Республіці було спрямовано на підготовку її громадян до сприйняття, усвідомлення й адекватного реагування на реформаційні перетворення. У розвитку іншомовної освіти в середніх навчальних закладах означених років увиразнюємо низку тенденцій, а саме: забезпечення можливостей для утвердження й самореалізації особистості в європейському просторі; підготовка молоді до багатомовності; створення умов для здобуття кожним престижної спеціальності з пріоритетною складовою – знанням не менше однієї іноземної мови. Відкритість суспільства з орієнтуванням на гуманістичні цінності європейської культури сприяли ознайомленню, поширенню й практичному втіленню рекомендацій Ради Європи з мовної освіти, утвердженню її концептуальних принципів у середніх навчальних закладах Угорської Республіки.

Навчання іноземної мови (складовий компонент іншомовної освіти в середніх навчальних закладах) було і залишається процесом практичного оволодіння іншою мовою впродовж навчання в початковій, основній та старшій школі. Для тенденцій розвитку іншомовної освіти в Угорській Республіці початку ХХІ ст. притаманні цілепокладання на розбудову та адаптацію європейської моделі мовної освіти у контексті таких документів: "Вивчення мови – політична доктрина розвитку" (2002-2003), Національний стандарт освіти (2003), Програма розвитку іншомовної освіти (2003); спрямованість на утвердження діяльнісно-орієнтованого підходу до профілізації (двомовні школи); організація мовних таборів відпочинку з інтенсивним вивченням мови на лоні природи тощо.

Доведено, що оновлення змісту іншомовної освітньої політики Угорщини започатковано ухвалою національних освітніх проектів – програмний пакет підпрограм "Світові мови", система Euro-іспитів, складання обов'язкового дворівневого іспиту з іноземної мови водночас із державною підсумковою атестацією, створення національних дескрипторів рівня володіння мовою та критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів.

3. Встановлено, що надання якісних освітніх послуг з іноземної мови в школі сприяє формуванню продуктивної моделі іншомовної політики, яка щораз стає публічнішою, компетентнішою та діяльнісно-орієнтованою. Визначено змістовні особливості моделі формування іншомовної освіти в Угорщині, яку диференціюють за принципом апробованої, інтегративної та багатовимірної. По цьому апробація є основною характеристикою якості системи іншомовної освіти і реалізується в її профілізації – створенні й функціонуванні двомовних шкіл.

Інтегративність, як валідна форма утвердження європейського вибору Угорської Республіки, увиразнюються в гармонійному синтезі інтелектуального потенціалу держави з її потребами у висококваліфікованих фахівцях зі знанням кількох іноземних мов (європейська загальноосвітня школа). Багатовимірність реалізується в конкурсному пакеті національних програмних проектів "Світова мова" – складовій концепції розвитку іншомовної освіти, що покликаний сприяти інтегруванню Угорської Республіки в європейську спільноту. Цілі, зміст і завдання навчання учнів іноземної мови в середній школі формуються відповідно до мовних потреб особистості й запитів суспільства за умови активного пізнання, навчання, виховання задля різнобічного особистісного розвитку кожного школяра.

Розкрито стрижневі принципи управління діяльністю іншомовним спілкуванням у середніх навчальних закладах Угорської Республіки: опанування всіма бажаючими мовами європейських держав за допомогою ефективних технологій та засобів навчання; поглиблення рівня користування комп'ютером задля розвитку іншомовних мовленнєвих умінь і навичок; практичне оволодіння мовами європейських держав; створення умов для формування в школярів плюрилінгвальної та інтеркультурної мовленнєвих компетенцій на рівні середніх навчальних закладів.

4. У дослідженні доведено перманентність процесу удосконалення якісного рівня національних засобів навчання в закладах Угорської Республіки. Відзначено, що навчальні посібники з іноземних мов П.Медєші, Л.Будої, Ж.Колесарне-Сегварі слугують дієвим чинником удосконалення процесу опанування мовами. Водночас відсутність на книжному ринку альтернативних підручників для початкової та основної школи компенсує використання в Угорщині навчально-методичних комплектів зарубіжних видавництв.

Встановлено, що моделювання новітніх педагогічних технологій навчання іноземних мов у середній школі уможливлює прогнозування їхньої результативності й вибору напрямів розвитку сфери іншомовної освіти, реалізацію вмінь та навичок іншомовного спілкування відповідно до європейських вимог. Відзначено, що національні критерії контролю й оцінювання мовних досягнень учнів розроблено міністерством освіти Угорщини з опертям на європейський досвід.

Результатами дослідження встановлено, що напрацювання України в сфері іншомовної освіти, а саме – навчання іноземної мови з другого (першого) класу, розробка нових програм та навчально-методичних комплектів і перехід до профільної освіти заслуговують на визнання. Водночас можемо обстоювати актуальність низки аспектів у сфері іншомовної освіти на етапі її реформування в Україні: теоретичне обґрунтування й практичне створення системи вивчення іноземної мови; добір її складових компонентів унаслідок синтезу теорії з практикою й популяризації нових підходів до організації іншомовної освіти у зарубіжних освітніх системах; пошук ефективних шляхів утвердження сучасних тенденцій її розвитку в середньому навчальному закладі України (відкриття “двомовних шкіл”; розробка національних мовних програмних проектів для оцінки їхньої якості з опертям на європейські критерії).

Доведено, що сучасні технології проведення дворівневої державної підсумкової атестації з іноземної мови у середніх навчальних закладах Угорщини підлягають дидактичній адаптації задля їх творчого використання в загальноосвітніх навчальних закладах України (проведення обов’язкового тестового контролю рівня знань, умінь і навичок випускників старшої школи; введення у навчальні програми компоненту інтеркультурної обізнаності, елементів критичного мислення й креативного мовлення ).

На зламі XX–XXI