НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

ГРИГОР’ЄВА МАРИНА ЄВГЕНІЇВНА

УДК 343.234

ЗВІЛЬНЕННЯ ОСОБИ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ЗВ’ЯЗКУ З ЇЇ ДІЙОВИМ КАЯТТЯМ

Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право і кримінологія;

кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор юридичних наук, професор Баулін Юрій Васильович, директор Інституту вивчення проблем злочинності Академії правових наук України, академік Академії правових наук України.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Осадчий Володимир Іванович, Київський національний університет внутрішніх справ, завідувач кафедри кримінального права;

кандидат юридичних наук, професор Андрушко Петро Петрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри кримінального права та кримінології.

Провідна установа:

Інститут держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України, відділ проблем кримінального права, кримінології та судоустрою, м. Київ.

Захист відбудеться “18” квітня 2007 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий “16” травня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.Ю. Шепітько

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У сучасній правовій науці питання, пов'язані з дійовим каяттям, носять достатньо проблемний характер і тому вимагають свого повного і послідовного дослідження. Це має особливе значення саме в теперішній час, коли діє Кримінальний кодекс України 2001 р. (далі КК), в якому вперше в Загальній частині (ст. 45 КК) передбачено, що “особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду”.

Існування в КК України зазначеної статті свідчить про те, що держава готова за певних умов застосовувати заохочення до осіб, які вперше вчинили злочин невеликої тяжкості. Саме тому теоретичне обґрунтування і розробка питань, пов'язаних із звільненням від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, є своєчасним і актуальним. Це підтверджується і тим, що КК вніс зміни не тільки в спеціальні норми, а і в загальні положення про звільнення від кримінальної відповідальності, виділяючи їх окремо в розділ IX Загальної частини КК. Проблема звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям знайшла своє відображення і в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”. Названа постанова усунула певні труднощі в регулюванні звільнення особи від кримінальної відповідальності. Зокрема, сформулювала умови та підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності взагалі та у зв’язку з дійовим каяттям, а також витлумачила і дала коротку характеристику кожному елементу дійового каяття.

Відомо, що окремі аспекти даної проблеми досліджувалися в роботах Х.Д. Алікперова, С.Г. Келіної, В.М. Кудрявцева, О.С. Міхліна, А.В. Наумова, К.А. Панько, Р.А. Сабітова, О.В. Савкіна, В. Сверчкова, О. Чувільова, С.П. Щерби та інших. У даному дослідженні автором також використовувалися роботи Ю.В. Бауліна, Б.Г. Віттенберга,
В.М. Галкіна, Ю.В. Голіка, Л.В. Головка, В.А. Єлеонського,
І.Е. Звечаровського, Л.В. Іногамової-Хегай, С.О. Комарова,
Т.В. Кленової, Л.М. Кривоченко, Л.Л. Круглікова та інших криміналістів, які присвячені загальним проблемам звільнення від кримінальної відповідальності. Використовувалися також загальнотеоретичні положення науки кримінального права, які визначені в роботах М.І. Бажанова, М.Й. Коржанського,
П.С. Матишевського, М.І. Панова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація та інших.

Суттєвий внесок у висвітлення проблеми звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям вніс
О.О. Житний, який в своєму дисертаційному дослідженні (2003 р.) розглянув питання розвитку інституту звільнення від кримінальної відповідальності у вітчизняному законодавстві і законодавстві зарубіжних країн, визначив поняття і дав загальну характеристику звільнення від кримінальної відповідальності, показав соціально-правову обумовленість встановлення звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, охарактеризував підстави і умови такого звільнення від кримінальної відповідальності, об'єктивні та суб'єктивні ознаки дійового каяття. Слід погодитися з тим, що історичний розвиток кримінального законодавства сприяв введенню до КК статті про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, і що інститут звільнення від кримінальної відповідальності на сучасному етапі знайшов своє місце в інституті заохочення соціально корисної поведінки. Разом з тим в роботі О.О. Житного не знайшли відображення питання механізму кримінально-правового регулювання відносин, що виникають при звільненні від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, психологічної характеристики дійового каяття, кримінально-правових наслідків звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям тощо.

Актуальність даного дослідження обумовлена також необхідністю підвищення рівня правової культури населення. Змін вимагає і юридичне мислення працівників правоохоронних органів, оскільки існує необхідність орієнтації їх на забезпечення прав людини у сфері кримінального і кримінально-процесуального права. Цьому здатне сприяти і дослідження принципових питань даної проблеми.

Таким чином, дослідження проблем, пов'язаних із звільненням особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, є актуальним для науки кримінального права, має важливе значення для подальшого вдосконалення положень КК про звільнення від кримінальної відповідальності та для практики його застосування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до цільової комплексної програми “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-виконавчого права і системи попередження злочинності” (номер державної реєстрації 0186.0.070883), над якою працює кафедра кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Тема цього дослідження затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 27 жовтня 1998 року (протокол №2).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формулювання теоретично обґрунтованих висновків щодо поняття і юридичної природи дійового каяття, передумови, підстав і кримінально-правових наслідків звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з її дійовим каяттям, а також розробка рекомендацій щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства України та практики його застосування.

Для досягнення визначеної мети були поставлені такі завдання:

1. Визначити юридичну природу і поняття дійового каяття.

2. Дослідити механізм кримінально-правового регулювання відносин, які виникають при звільненні особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.

3. Визначити передумову і підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.

4. Визначити кримінально-правові наслідки даного виду звільнення від кримінальної відповідальності.

5. Вивчити і узагальнити судову практику у справах про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з її дійовим каяттям, обґрунтувати пропозиції щодо її удосконалення.

6. Сформулювати рекомендації по вдосконаленню КК України щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з її дійовим каяттям.

Об'єктом дослідження є звільнення особи від кримінальної відповідальності згідно КК України. Предметом дослідження є один із видів такого звільнення, а саме звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з її дійовим каяттям у вчиненні злочину.

Нормативно-правовою базою дослідження є положення вітчизняного законодавства, законодавства окремих зарубіжних країн щодо звільнення від кримінальної відповідальності, а також практика його застосування. Теоретичну базу дослідження склали роботи вітчизняних та зарубіжних вчених минулого та сучасності в галузі кримінального права. Крім того, були використані роботи з психології, філософії, теорії права, конституційного права, інших галузевих юридичних наук.

Методи дослідження. У роботі використовувалися загальнонаукові методи дослідження, а також спеціальні методи, які застосовуються в дослідженнях в окремих правових науках. З використанням філософського (діалектичного) методу пізнання, відповідно до якого всі предмети (явища) вивчаються в єдності і боротьбі їх протилежностей, досліджувалося поняття дійового каяття в єдності і зміні його змісту і форми. Широко застосовувався системно-структурний метод, за допомогою якого здійснено наукове узагальнення правового матеріалу: розкрита юридична природа дійового каяття, досліджені передумова і підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям тощо. За допомогою догматичного методу проаналізований зміст законодавчих положень, що передбачають дійове каяття як підставу звільнення особи від кримінальної відповідальності. Застосування порівняльно-правового методу дозволило порівняти положення законодавства України з відповідними положеннями кримінального законодавства зарубіжних країн, а з використанням історичного і порівняльно-історичного методів досліджено окремі чинні положення про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям особи порівняно з раніше діючим, вже не чинним законодавством України; за допомогою соціологічних опитувань (було опитано 120 суддів) досліджено позицію практичних працівників відносно необхідності вдосконалення приписів КК щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з її дійовим каяттям.

Наукова новизна одержаних результатів. У роботі обґрунтовуються положення, які, на думку автора, є новими для науки кримінального права, зокрема:

1. Вперше визначена юридична природа дійового каяття як самостійного кримінально-правового явища, яке використовується не тільки при звільненні особи від кримінальної відповідальності, але й як елемент, що знижує ступінь суспільної небезпечності особи, яка вчинила злочин, при пом'якшенні їй покарання (як обставина, яка пом'якшує покарання, при призначенні більш м'якого покарання, ніж передбачено законом);при її звільненні від кримінального покарання (при звільненні від кримінального покарання з випробуванням); при звільненні від відбування покарання (умовно-достроковому звільненні від відбування покарання), при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким, а також при достроковому знятті судимості.

2. Вперше досліджено механізм кримінально-правового регулювання відносин, які виникають при звільненні від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, який включає: правові норми, юридичні факти, правовідносини і правозастосовчі акти.

3. По-новому досліджено дійове каяття як складний юридичний факт, що змінює зміст кримінально-правових відносин.

4. На відміну від підходів, що мають місце в науці, досліджена динаміка і зміст правовідносин, які виникають при звільненні особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.

5. Наведені додаткові аргументи на користь визначення норми про дійове каяття як двочленної заохочувальної кримінально-правової норми, визначені її гіпотеза та диспозиція.

6. Отримало подальший розвиток запропоноване в літературі виділення передумови (вчинення вперше злочину невеликої тяжкості) і підстави звільнення від кримінальної відповідальності (дійове каяття).

7. Запропоновано нову класифікацію (на три групи) злочинів невеликої тяжкості, які виступають передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, досліджено кримінально-правове значення такої класифікації.

8. Розвинуті положення щодо обґрунтування зміни змісту кожного елементу дійового каяття, передбаченого КК, як підстави звільнення від кримінальної відповідальності, а саме: щире каяття пропонується замінити явкою з повинною; активне сприяння розкриттю злочину – сприянням розкриттю злочину; повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди – загладжуванням шкоди, заподіяної злочином.

9. Багато в чому по-новому визначені кримінально-правові наслідки звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям для основних інститутів Загальної частини кримінального права.

10. Сформульовано пропозиції щодо подальшого вдосконалення практики, пов’язаної зі звільненням особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.

11. Запропонована нова редакція статті 45 КК щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з її дійовим каяттям.

Практичне значення одержаних результатів. Дане дослідження має як теоретичне, так і практичне значення. Зокрема, уявляється, що одержані результати могли б реалізуватися в таких сферах:

- у законотворчості – з прийняттям КК України 2001 року процес вдосконалення кримінального законодавства ще не закінчився, тому окремі положення цієї роботи могли б бути використані для подальшого вдосконалення положень КК;

- у правозастосуванні – для поліпшення практики застосування положень КК про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям;

- у наукових дослідженнях – як певний етап розвитку в пізнанні такого кримінально-правового явища, як звільнення від кримінальної відповідальності і використання його для подальшого дослідження проблем звільнення особи від кримінальної відповідальності;

- у педагогічній сфері – положення даного дослідження могли б бути використані при викладанні студентам вищих навчальних юридичних закладів України курсу Загальної частини кримінального права України.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення даного дослідження були викладені в наукових публікаціях автора, доповідалися і обговорювалися на всеукраїнських науково-практичних конференціях: науковій конференції молодих учених і аспірантів “Актуальні проблеми формування правової держави в Україні” (До 50-річчя Конвенції про захист прав людини і основних свобод) (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 13-14 лютого 1999 р.); міжнародному науково-практичному семінарі “Злочини проти особистої волі людини” (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 19-20 вересня 2000 р.); а також науково-практичній конференції „Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності” (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 5-6 жовтня 2005 р.).

Окрім цього, робота пройшла обговорення і рецензування на кафедрі кримінального права №1 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (2006 р.). Окремі зі сформульованих в ній положень використовуються автором при проведенні практичних занять із Загальної частини кримінального права України зі студентами Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (1999-2007 р.р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені в шести наукових роботах, з яких три є науковими статтями, опублікованими у виданнях, які визнані Вищою атестаційною комісією України фаховими для юридичних наук.

Структура роботи обумовлена метою, предметом і завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які разом містять 12 підрозділів, висновків (до кожного розділу і загальних висновків до всієї роботи) та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 204 сторінки, з них основного тексту 182 сторінки. Кількість використаних джерел - 282. Законодавство і наукова література використані за станом на 10 вересня 2006 року.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються його мета, завдання, наукова новизна, теоретичне і практичне значення результатів дослідження та їх апробація.

Розділ 1 “Загальна характеристика дійового каяття як підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності” складається з трьох підрозділів. У підрозділі 1.1. “Юридична природа дійового каяття в кримінальному праві” виділяються два пункти. Так, у пункті 1.1.1. “Історично-правовий нарис становлення і розвитку дійового каяття у вітчизняному кримінальному законодавстві” проаналізовано положення кримінального законодавства України, починаючи з найдавніших джерел кримінального права і закінчуючи положеннями чинного КК .

У пункті 1.1.2. розглядається “Дійове каяття як елемент кримінально-правових підстав застосування заохочувальних норм КК”. Автор доводить, що юридична природа дійового каяття полягає в тому, що дійове каяття є кримінально-правовим явищем, яке сформувалося впродовж тривалого історичного періоду, і відображає позитивну, післязлочинну, соціально-корисну для суспільства та держави правову поведінку, яка виступає елементом, що знижує ступінь суспільної небезпечності особи, яка вчинила злочин, при пом'якшенні покарання (як обставина, яка пом'якшує покарання, при призначенні більш м'якого покарання, ніж передбачено законом); при її звільненні від кримінального покарання (при звільненні від кримінального покарання з випробуванням); при звільненні від відбування покарання (умовно-достроковому звільненні від відбування покарання); при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким), а також при достроковому знятті судимості.

Дійове каяття в контексті ст. 45 КК характеризується як соціально-активна, позитивна поведінка особи, яка вчинила злочин невеликої тяжкості, що має юридичне значення в якості підстави звільнення цієї особи від кримінальної відповідальності.

В подальшому увага автора концентрується саме на аналізі дійового каяття як підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності.

У підрозділі 1.2. “Ознаки і значення дійового каяття як підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності” обґрунтовується, що дійове каяття слід розглядати як самостійну підставу звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка передбачена ст. 45 КК, охоплює всі його складові частини в єдності і складає одне ціле. В результаті опитування практичних працівників було виявлено, що 99% опитуваних визначають поняття дійового каяття тільки як сукупність його елементів, що передбачені в ст. 45 КК, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди. Аналізується етимологічне і лінгвістичне значення дійового каяття, приділена увага аналізу різних поглядів щодо встановлення суттєвих ознак дійового каяття в кримінальному праві. На підставі проведеного аналізу автор визначає дійове каяття як передбачену КК позитивну післязлочинну поведінку особи, яка свідчить про засудження нею своєї попередньої злочинної поведінки, і загладжування шкоди, заподіяної злочином, що тягне юридичні наслідки у вигляді звільнення особи від кримінальної відповідальності.

У зв’язку з дискусійністю питання щодо поняття та видів звільнення особи від кримінальної відповідальності, в тому числі і у зв’язку з її дійовим каяттям, це питання окремо розглядається в наступному підрозділі 1.3. “Поняття звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям”. Базуючись на тому, що виділяється три види (аспекти) кримінальної відповідальності: законодавчо визначена, індивідуалізована судом і здійснювана спеціальними органами державної влади, автор доводить, що при дійовому каятті особи має місце звільнення від такої кримінальної відповідальності, що індивідуалізується судом, оскільки держава відмовляється від свого повноваження в особі суду на проголошення обвинувального вироку і обмежень особистого, майнового та іншого характеру, що передбачені у відповідній кримінально-правовій санкції. Це пояснюється тим, що кримінальна відповідальність, яка визначена законодавцем, існує з моменту набрання чинності кримінальним законом і звільнити від неї може лише законодавець шляхом скасування припису про кримінальну відповідальність. В той же час, звільнення від кримінальної відповідальності, яке здійснюється виконавчою владою держави, можливе, якщо йому передує індивідуалізована судом кримінальна відповідальність. Оскільки при дійовому каятті держава відмовляється від проголошення особі обвинувального вироку і призначення конкретного покарання, то, звичайно, особа не може нести і кримінальну відповідальність, що здійснюється виконавчими органами держави.

Далі дисертант розрізняє звільнення від кримінальної відповідальності у матеріальному і процесуальному аспекті. Звільнення від кримінальної відповідальності в матеріальному сенсі – це відмова держави від реалізації своїх повноважень по обмеженню передбачених в КК прав і свобод особи, яка вчинила злочин, а в процесуальному сенсі – оформлення такої відмови судом у вигляді постанови (ухвали) про закриття провадження у справі. В подальшому звільнення особи від кримінальної відповідальності розглядається лише в матеріальному аспекті.

Крім того, автор, виходячи із поділу кримінальної відповідальності на два види: потенційну і реальну, доводить, що звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з її дійовим каяттям відноситься до виду звільнення від реальної кримінальної відповідальності. Це пояснюється тим, що потенційна кримінальна відповідальність виникає з моменту набрання чинності кримінальним законом, і передбачає певні обмеження правового характеру для індивідуально невизначеного кола осіб у випадку вчинення ними злочину. В свою чергу реальна кримінальна відповідальність виникає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо конкретної особи. Отже, оскільки у випадку дійового каяття конкретна особа звільняється від проголошення обвинувального вироку суду, то тим самим вона звільняється від реальної кримінальної відповідальності.

Таким чином, звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям визначається як звільнення особи від обмежень особистого, майнового та іншого характеру, тобто від реальної, індивідуалізованої судом кримінальної відповідальності, що здійснюється виконавчими органами держави.

Автор підсумовує, що звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям відноситься до такого виду, як обов’язкове, безумовне і остаточне звільнення особи від реальної кримінальної відповідальності, що індивідуалізується судом.

Розділ 2 “Механізм кримінально-правового регулювання відносин, які виникають при звільненні особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям” складається з п’яти підрозділів. У підрозділі 2.1. “Попередні зауваження” дослідженню піддаються елементи механізму кримінально-правового регулювання відносин, які виникають при звільненні особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям, а саме: правова норма, юридичний факт, правовідношення і юридичні акти (акти застосування норм права). У підрозділі 2.2. “Характеристика кримінально-правової норми, яка передбачає звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з її дійовим каяттям” аналізується відповідна кримінально-правова норма, що передбачена в ст. 45 КК. Розглядаючи різні характеристики цієї норми, автор доводить, що вона за своєю природою є імперативною заохочувальною кримінально-правовою нормою. Заохочення, яке вона містить, полягає у безумовному звільненні особи від кримінальної відповідальності у разі її дійового каяття у вчиненому злочині. У цьому підрозділі розглядається й питання про структуру цієї норми. Дисертант аргументовано доводить двочленність будь-якої правової норми, в тому числі й норми кримінального права. З цих позицій в структурі норми про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям виділяються гіпотеза (в ній описується злочин невеликої тяжкості, за вчинення якого особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, і позитивні послязлочинні дії, що становлять підставу такого звільнення (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди) та диспозиція, у якій передбачені повноваження держави звільнити особу від кримінальної відповідальності. У підрозділі 2.3. “Юридичні факти в правовідношенні при звільненні особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з її дійовим каяттям” доводиться, що кримінально-правове регулювання звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з її дійовим каяттям побудоване на законодавчому описанні трьох видів юридичних фактів: правопороджуючого – вчинення особою вперше злочину невеликої тяжкості; правозмінюючого – здійснення надалі впродовж терміну існування кримінального правовідношення дійового каяття особою, яка вчинила злочин; правоприпиняючого – набуття законної сили постанови (ухвали) суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з її дійовим каяттям.

У підрозділі 2.4. “Правовідносини, які виникають при звільненні особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з її дійовим каяттям” розглядається ґенеза правовідносин, що складаються між державою та особою, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, у зв’язку зі звільненням останньої від кримінальної відповідальності. Проаналізовано права, обов’язки та повноваження, що належать суб’єктам даних правовідносин, і становлять їх юридичний зміст.

У підрозділі 2.5. “Застосування норми про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям” аргументується, що застосування гіпотези норми про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям складається з кваліфікації злочину невеликої тяжкості та позитивної післязлочинної поведінки, тобто щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, повного відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди. Виходячи з того, що диспозиція норми, що передбачає поведінку державних органів при дійовому каятті особи, яка вчинила злочин, полягає в описі дій суду, за наявності передумови і підстав, передбачених в ст. 45 КК, а саме: обов’язку суду звільнити від кримінальної відповідальності, застосуванням диспозиції кримінально-правової норми слід вважати ухвалення судом рішення про закриття провадження у справі у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Розділ 3 “Передумова, підстава і кримінально-правові наслідки звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з її дійовим каяттям” складається з чотирьох підрозділів. У підрозділі 3.1. “Попередні зауваження” дисертант стверджує, що необхідно розрізняти передумову звільнення від кримінальної відповідальності, якою є вчинення злочину невеликої тяжкості вперше, та підставу звільнення від кримінальної відповідальності, а саме: дійове каяття за наявності його трьох елементів: щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, повного відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.

У підрозділі 3.2. “Передумова звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям” детально аналізуються злочини невеликої тяжкості, які є передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям. Обґрунтовується класифікація цих злочинів в залежності від механізму порушення об’єкта і спричинення йому шкоди на три групи: 1) злочини, в яких негативному впливу піддається суб'єкт суспільних відносин; 2) злочини, в яких деформується благо, яке охороняється правом і у зв'язку з яким існують дані відносини; 3) злочини, де розривається зв'язок між суб'єктами відносин. В наступних підрозділах ця класифікація застосовується для виявлення особливостей всіх елементів дійового каяття, які служать підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Розглянуто зміст такої складової передумови звільнення від кримінальної відповідальності, як вчинення злочину вперше. Дисертант наводить додаткові аргументи на підтримку позиції, висловленої в проекті закону України “Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України (щодо гуманізації кримінальної відповідальності)”, щодо розширення передумови звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям, і поширення її на осіб, які вперше вчинили необережний злочин середньої тяжкості.

У підрозділі 3.3. “Елементи дійового каяття, що передбачені в ст. 45 КК України, як підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності” послідовно аналізуються елементи підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям. В чотирьох наступних пунктах детально розглядаються окремо всі елементи дійового каяття.

Так, у пункті 3.3.1. “Щире каяття” визначається, що таким каяттям слід вважати відверте, таке, що виражає справжні відчуття, очевидне, неприховане визнання особи в неправильному вчинку, і неспокійний її психологічний стан через відчуття своєї провини, а також відчуття етичної відповідальності за свою поведінку перед людьми. Виходячи з того, що каяття відноситься до морально-психологічної категорії, на сьогоднішній день правоохоронні органи не мають певної методики, яка дозволила б встановити наявність каяття, його глибину. Внаслідок опитування практичних працівників встановлено, що у 97% опитуваних виникають суттєві труднощі при встановленні на практиці щирого каяття особи, яка вчинила злочин. Керуючись викладеним, авторка робить висновок, що зазначене поняття підвищує ризик помилок і порушень закону, знижує ефективність реалізації ст. 45 КК, і обґрунтовує пропозицію щодо заміни щирого каяття явкою з повинною.

У пункті 3.3.2. “Активне сприяння розкриттю злочину” визначається, що таким сприянням розкриттю злочину слід вважати добровільне надання особою правоохоронним органам даних, які можуть бути використані як докази у справі. Автор доводить, що під активним сприянням розкриттю злочину при дійовому каятті слід розуміти не тільки правдиве і докладне викладення всіх обставин діяння, але і вказівка на співучасників злочину, надання допомоги в їх виявленні, при необхідності – затримання і доставляння у відповідні органи, активну, ініціативну участь у слідчих діях, допомогу у відшукуванні речових доказів та інших діях. З огляду на те, що само по собі сприяння розкриттю злочину вже припускає активну поведінку особи, дисертант пропонує прикметник „активне” виключити і замінити слова „активно сприяла розкриттю злочину” на словосполучення „сприяла розкриттю злочину”.

У пункті 3.3.3. “Повне відшкодування завданих збитків” дисертант аналізує поняття „збитки” і робить висновок, що під „відшкодуванням збитків” в ст. 45 КК необхідно розуміти добровільне відновлення в міру можливостей тих майнових прав і благ, яких винна особа позбавила потерпілого в результаті вчинення злочину, а саме: повернення, заміна чи компенсація результату злочину, який має майнове вираження і завжди відповідає певному грошовому чи майновому еквіваленту. Принцип повного відшкодування збитків означає, що шкода, яка заподіяна потерпілому, повинна відшкодовуватися особою, яка причинила шкоду у повному об’ємі, згідно з принципами законності, пропорційності та обґрунтованості. Опитуванням практичних робітників встановлено, що 46% опитуваних вважають тотожними поняття збитків та шкоди і у зв’язку з цим у них виникають труднощі на практиці.

У пункті 3.3.4. “Усунення заподіяної шкоди” визначається, що під заподіяною шкодою у ст. 45 КК слід розуміти будь-які моральні та фізичні втрати, яких зазнала потерпіла особа в результаті вчинення злочину. Усунення заподіяної шкоди передбачає компенсацію законними засобами того негативного результату, який був завданий вчиненим злочином.

При аналізі поняття „усунення заподіяної шкоди” доводиться, зокрема, що заміна понять „повне відшкодування завданих збитків” та „усунення заподіяної шкоди” на „загладжування заподіяної шкоди” дозволить уникнути при застосуванні кримінального законодавства помилок та плутанини.

Завершується третій розділ підрозділом 3.4. “Кримінально-правові наслідки звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям”, в якому дисертант доводить, що правовим наслідком, який настає за звільненням особи від кримінальної відповідальності, вважається незастосування до неї певних обмежень і позбавлень, що виражають сутність кримінальної відповідальності. Окрім цього, для особи, яка вчинила злочин невеликої тяжкості і дієво розкаялася, можуть наступати сприятливі або несприятливі кримінально-правові наслідки. Сприятливі наслідки звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям наступатимуть у вигляді зняття з особи обмежень правового характеру, які були б покладені на неї та тягли б за собою засудження за вчинений злочин і настання кримінальної відповідальності.

Звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям підлягає тільки особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості і виконала всі дії, передбачені ст. 45 КК України. Автор доводить, що звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з її дійовим каяттям вважається остаточним і безповоротним, тому вчинення нею нового злочину ніяким чином автоматично не може відмінити звільнення від кримінальної відповідальності за попередній злочин, якщо рішення суду було законним і обґрунтованим.

Разом з тим дисертант звертає увагу, що за чинним КК вчинення особою нового злочину і наступне дійове каяття не є перешкодою для нового звільнення її від кримінальної відповідальності за новий злочин. Автор наголошує, що таке положення не є виправданим, тому пропонує обмежити можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності в частині 2 ст. 45 КК України. Таким чином: “Не підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям особа, яка раніше була звільнена від кримінальної відповідальності на підставі частини першої статті 45 цього Кодексу, якщо з дня набрання законної сили постанови (ухвали) суду про припинення провадження у справі не закінчилися строки давності, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 49 цього Кодексу”.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено нове вирішення наукового завдання - сформульовані теоретично обґрунтовані висновки щодо поняття дійового каяття, а також передумови та підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, які мають теоретичне та прикладне значення, а саме:

1. Позитивність післязлочинної поведінки особи, яка звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку з її дійовим каяттям, полягає в тому, що вона втрачає суспільну небезпечність, оскільки повністю визнає свою вину, сприяє повноті, всебічності дослідження обставин справи в ході дізнання, попереднього слідства і судового розгляду, загладжує наслідки вчиненого злочину.

2. Наявність в КК України ст. 45 про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям за своєю сутністю виконує стимулюючу функцію. Одним із засобів стимулювання позитивної післязлочинної поведінки винного є урахування визначених законодавцем форм такої поведінки і надання цій особі, яка діє у вказаних законодавцем межах, певних заохочень (пільг) при вирішенні питання про кримінальну відповідальність і призначення покарання. Підстави і порядок надання цих пільг строго регламентований у КК.

3. Значення дійового каяття як підстави звільнення від кримінальної відповідальності полягає в можливості досягнення при цьому цілей покарання.

4. Дійове каяття як підстава звільнення від кримінальної відповідальності – це позитивна післязлочинна поведінка особи, яка свідчить про засудження нею своєї попередньої злочинної поведінки і загладжування шкоди, заподіяної злочином, що тягне юридичні наслідки у вигляді звільнення особи від кримінальної відповідальності.

5. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям відноситься до обов'язкового, безумовного і остаточного виду звільнення від кримінальної відповідальності.

6. Необхідно відрізняти передумову звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям – вчинення особою вперше злочину невеликої тяжкості; підставу звільнення від кримінальної відповідальності – післязлочинний юридичний факт, який змінює зміст кримінально-правового відношення, а саме дійове каяття; і умови звільнення від кримінальної відповідальності – вимоги до подальшої поведінки особи після прийняття рішення про її звільнення, від якого залежить остаточність такого звільнення.

7. Підстава звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, яка міститься в ст. 45 КК, складається з трьох елементів: щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, повного відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди. Тільки наявність всіх трьох елементів і дає підставу для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Перелік поіменованих, тобто окремо названих у ст.45 КК елементів підстави звільнення від кримінальної відповідальності, є вичерпним, оскільки охоплює всі складові частини дійового каяття, враховані законодавцем.

8. З урахуванням проведеного аналізу ст. 45 КК могла б бути викладена в такій редакції: “

1. Звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, якщо вона з'явилася з повинною, сприяла розкриттю злочину та загладила шкоду, заподіяну злочином.

2. Не підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям особа, яка раніше була звільнена від кримінальної відповідальності на підставі частини першої статті 45 цього Кодексу, якщо з дня набрання законної сили постанови (ухвали) суду про припинення провадження у справі не закінчилися строки давності, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 49 цього Кодексу”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Григорьева М.Е. Уголовно-правовые средства освобождения лица от уголовной ответственности в связи с деятельным раскаянием // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. – Вип. 66. – С. 175-182.

2. Григор’єва М.Є. Щире каяття як складовий елемент підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – Х.: Харків. нац. унів. внутр. справ, 2006. – Вип. 33. – С. 196-201.

3. Григор’єва М.Є. Відшкодування завданих збитків та усунення заподіяної шкоди як самостійні елементи підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - №8. – С.141-144.

4. Григор’єва М.Є. Механізм правового регулювання звільнення від кримінальної відповідальності особи у зв’язку з дійовим каяттям // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні (До 50-ї річниці Конвенції про захист прав та основних свобод людини): Тези доп. та наук. повідом. наук.-практ. конф. молод. учених / За ред. М.І. Панова. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2000. – С. 138-140.

5. Григор’єва М.Є. Звільнення від кримінальної відповідальності у злочинах проти особистої волі людини у зв’язку з дійовим каяттям // Злочини проти особистої волі людини: Зб. мат. міжн. наук.-практ. сем. (м. Харків, 19-20 вересня 2000 р. ) / За ред.: В.В. Сташиса та ін. – Х.: “Книжкове видавництво “Лествиця Марії”, 2002. – С. 141-143.

6. Григор’єва М.Є. Співвідношення підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності, передбачених ст. 45 та ч. 4 ст. 212 КК України // Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності. Мат. наук.-практ. конф. / Ред. кол.: В.В. Сташис та ін. – Х.: „Кроссроуд”, 2006. – С. 31-33.

АНОТАЦІЇ

Григор’єва М.Є. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. Харків, 2007.

Дисертація присвячена проблемам звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям . Розглядаються загальні питання механізму правового регулювання такого звільнення, досліджуються його передумова, підстава та кримінально-правові наслідки. Сформульовані пропозиції щодо вдосконалення відповідних положень чинного кримінального законодавства України та практики його застосування.

Ключові слова: дійове каяття, звільнення від кримінальної відповідальності, післязлочинна поведінка, щире каяття, сприяння розкриттю злочину, відшкодування збитків, усунення шкоди.

Григорьева М.Е. Освобождение от уголовной ответственности в связи с деятельным раскаянием. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. – Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. Харьков, 2007.

Диссертация посвящена проблемам освобождения от уголовной ответственности в связи с деятельным раскаянием. В разделе 1 исследуются теоретические вопросы понятия деятельного раскаяния как основания освобождения от уголовной ответственности. В подразделе 1.2. исследуются признаки и значение деятельного раскаяния как основания освобождения от уголовной ответственности. Формулируется вывод, что деятельное раскаяние как основание освобождения от уголовной ответственности – это положительное постпреступное поведение лица, свидетельствующее об осуждении им своего предыдущего преступного поведения и заглаживании вреда, причиненного преступлением, которое влечет юридические последствия в виде освобождения лица от уголовной ответственности. В разделе 2 исследуются вопросы механизма правового регулирования освобождения от уголовной ответственности в связи с