Миколаївський державний аграрний університет

Гронська Марина Василівна

УДК 332.3:330.341.1(477)

РОЗВИТОК ІННОВАЦІЙНО-ОРІЄНТОВАНОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Миколаїв – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Миколаївському державному університеті імені В.О. Сухомлинського Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: В’юн Валентин Георгійович, доктор

економічних наук, професор, завідувач

кафедри міжнародної економіки

Миколаївського державного

університету ім. В.О. Сухомлинського.

Офіційні опоненти: Горлачук Валерій Васильович, доктор

економічних наук, професор, завідувач

кафедри економіки підприємства

Миколаївського державного

гуманітарного університету

ім. Петра Могили;

Танклевська Наталя Станіславівна,

кандидат економічних наук, доцент, завідувач кафедри фінансів Херсонського державного аграрного університету.

Провідна установа: Дніпропетровський державний аграрний

університет, кафедра обліку та аудиту, м. Дніпропетровськ.

Захист відбудеться „ 19 ” січня 2006р. о 09.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.38.806.01 в Миколаївському державному аграрному університеті за адресою: 54010, м. Миколаїв, вул. Паризької комуни , 9.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Миколаївського державного аграрного університету за адресою: м. Миколаїв, вул. Карпенка, 73.

Автореферат розісланий „ 18 ” грудня 2006р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Клочан В.Ф.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі реформування земельно-майнових відносин власності неодмінною детермінантою розвитку продуктивних сил і земельних відносин є розвиток інноваційно-орієнтовного вектора аграрного сектора, в тому числі, однієї із важливих його складових – землекористування. Наукове визначення об’єктивної необхідності переходу на інноваційну модель зумовлена низькою ефективністю землекористування, посиленням деградаційних процесів ґрунтового покриву, суперечливим і складним характером земельних відносин у контексті завдань соціально-економічного розвитку регіону.

Дослідження економічних поглядів на історичному шляху щодо процесів інноваційного розвитку землекористування свідчать, що інноваційна діяльність не знаходить свого глибинного відображення в нових умовах господарювання на землі. Система поглядів, яка побутувала в економічних дослідженнях, спрямувала наукову думку в руслі догматизму та спрощення, через що остання не могла претендувати на сформовану економічну доктрину.

Кардинальна переорієнтація на інноваційний вектор розвитку землекористування на основі нарощування інвестицій з тим, щоб придати їм визначальну роль у раціоналізації землекористування в Україні почала поступово окреслюватись в останні роки незалежності України. Це яскраво простежується у наукових джерелах вітчизняних та зарубіжних вчених: В.Г. В’юна, С.М. Волкова, В.В. Горлачука, Б.М. Данилишина, Д.С. Добряка, М.І. Долішного, С.І. Дорогунцова, Л.Я. Новаковського, І.М. Песчанської, А.Я. Сохнича, Ю.І. Стадницького, А.Г. Тихонова, В.М. Трегобчука, А.М. Третяка, Ю.Ю. Туниці, П.П. Руснака, Й. Шумпетера та ін.

Публікації робіт згадуваних авторів формує встановлення певної ідеології в цьому сегменті науки, в результаті чого окреслюються концептуальні основи інноваційно-орієнтованого землекористування. Проте і досі в центрі публічної уваги залишається багато актуальних, але не розв’язаних проблем, які б розкривали теоретико-методологічне обґрунтування та методичні положення розвитку інноваційно-орієнтованого землекористування, що мають вирішальне значення у сфері життєдіяльності людей. Тому практична потреба розв’язання цих проблем, яка покликана забезпечити функціонування сталого землекористування і визначила актуальність дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є частиною спільних наукових досліджень кафедри економіки підприємства Миколаївського державного гуманітарного університету ім. Петра Могили та Миколаївського державного університету ім. В.О. Сухомлинського, що виконувалася у рамках програми “Агротехнології, спрямовані на запобігання забруднення та руйнацій екосистем” (номер державної реєстрації 0103U005605).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування і розробка теоретико-методичних засад та практичних рекомендацій розвитку інноваційно-орієнтованого землекористування в умовах ринкової економіки.

Для досягнення мети в дисертації вирішувались такі завдання:

· вдосконалити наукові підходи до розвитку сталого землекористування;

· поглибити теоретико-методичні засади розвитку інноваційно-орієнтованого землекористування;

· здійснити аналіз розвитку інноваційно-інвестиційної діяльності в землекористуванні;

· вдосконалити організаційно-господарський механізм інноваційної моделі землекористування;

· обґрунтувати доцільність створення інвестиційних комплексів;

· розробити методичні підходи формування інвестиційних програм земельно-майнових комплексів.

Об’єкт дослідження процес розвитку інноваційно-орієнтованого землекористування в Україні.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та практичні засади інноваційно-орієнтованого землекористування.

Методи дослідження. Теоретичною основою дослідження є сучасна економічна теорія, праці видатних вітчизняних та зарубіжних вчених з економічних, екологічних та організаційних проблем природокористування, законодавчі та нормативні акти. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання. Для вирішення окремих задач використано такі методи: економіко-статистичний метод - для вивчення та узагальнення тенденцій і закономірностей динаміки розвитку інноваційно-інвестиційної діяльності в землекористуванні; метод порівняння – визначення наукової сутності “екологія” і “екологізація”, “екологогічне управління” та “екологічний менеджмент” та ін.; методи наукового узагальнення – вдосконалення системи землекористування на основі теорії і практики інноваційного менеджменту, управління земельними ресурсами та ін.; методи системно-структурного і порівняльного аналізу – для співставлення фактичних даних звітного та попереднього років; графічний – для наочного зображення динаміки показників; метод експертних оцінок, моделювання і прогнозування - для визначення основних напрямів і шляхів вдосконалення системи землекористування на засадах розвитку інноваційно-інвестиційної діяльності та ін.

Інформаційну базу дослідження склали закони України; постанови Верховної Ради і Кабінету Міністрів України; матеріали Держкомстату України, Головного управління земельних ресурсів Миколаївської області, управління сільського господарства, управління екології Миколаївської облдержадміністрації; доповіді, монографії та науково-аналітичні статті; спеціальні наукові видання; літературні джерела вітчизняних і зарубіжних авторів; власні дослідження тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. У результаті проведеного дослідження виносяться на захист такі наукові результати:

вперше:

- обґрунтовано модель інноваційного розвитку землекористування, яка складається з основних компонентів екологічного підходу та забезпечує прийняття оптимальних організаційно-управлінських рішень щодо раціонального використання і охорони земель;

- розроблено методичні положення інвестиційних програм земельно-майнових комплексів та обґрунтовано доцільність створення інвестиційних компаній, які б забезпечували ефективне управління інвестиційною програмою та залучали первинні інвестиційні ресурси.

отримали подальший розвиток:

- класифікація інновацій в землекористуванні, яка на відміну від існуючих відповідає сучасним вимогам таксономії;

- сутність понять “сталий розвиток землекористування”, “управління земельними ресурсами”, “стратегічне управління земельними ресурсами”, “інноваційне управління в землекористуванні”, що дає змогу сформувати понятійно-категорійний апарат економіки землекористування на якісно новому рівні та сприяє підвищенню ефективності розробки заходів в визначені напряму розвитку землекористування;

удосконалено:

- механізм землекористування і природоохоронної діяльності шляхом розвитку інноваційно-інвестиційної діяльності, яка спрямована на одержання максимального прибутку з мінімальною шкодою для земельних ресурсів.

Практичне значення отриманих результатів. Практична цінність дисертаційного дослідження полягає в тому, що отримані висновки і рекомендації забезпечують підвищення ефективності використання і охорони земельних ресурсів на регіональному рівні в ринкових умовах.

Дисертаційні розробки можуть бути використані землевпорядними організаціями, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Висновки і рекомендації, запропоновані автором виробництву, широко використовується приватним сільськогосподарським підприємством “Партизанська іскра” с. Кримка Первомайського району Миколаївської області (акт про впровадження, відповідно рішення загальних зборів пайщиків протокол №2 від 12.02.2005р) та ФГ „Оазис” с. Іванівка Первомайського району Миколаївської області ( акт про впровадження, згідно розпорядження голови ФГ „Оазис” №8 від 03.03.2005 р.) в частині створення земельно-майнових комплексів.

Результати дослідження використані при розробці Проекту “Загальнодержавна програма “Використання і охорона земель” ”, яка розроблена на підставі Закону України “Про охорону земель” від 19 червня 2003 року № 962/IV (довідка від 20.05.05 № 205/03 ДП “Головний науковий і проектний Інститут землеустрою”).

Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто розроблено і обґрунтовано теоретико-методичні засади інноваційно-орієнтованого землекористування.

Обґрунтування запропонованого автором підходу щодо розвитку інноваційно-орієнтованого землекористування є його особистим вкладом у розвиток вітчизняної науки.

Результати наукових досліджень, наведених у роботі, знайшли відображення в списку публікацій.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідались і отримали позитивну оцінку на науково-практичній конференції “Проблеми та шляхи оптимізації економічних та екологічних взаємовідносин у сталому розвитку Причорноморського регіону”, м. Миколаїв, 2005 р.; науково-методичній конференції “Могилянські читання – 2003” 20-26 жовтня 2003р м. Миколаїв; програмі ІІ Всеукраїнського наукового зібрання з подальшого розвитку ідей В.І.Вернадського „Пріоритети еколого-економічного розвитку України” 18-19 жовтня 2004р м. Миколаїв; міжнародній науково-практичній конференції „Соціально-економічні проблеми села в пореформений період” 2004р м. Миколаїв; науково-методичній конференції “Могилянські читання – 2004” 23-26 листопада 2004р м. Миколаїв; щорічної наукової конференції Дні науки Національного університету „Києво-Могилянська академія” 24-28 січня 2005р м. Київ.

Публікації. За темою дисертаційного дослідження автором опубліковано п’ять наукових праць у фахових виданнях загальним обсягом 2,3 друкованих аркуша.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, cписку використаних джерел та додатків, що викладені на 143 сторінках комп’ютерного тексту. Робота містить 21 таблицю, 13 рисунків, список використаних джерел із 196 найменувань, 8 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, завдання, об’єкт та предмет дослідження; викладено методи дослідження; обґрунтовано наукову новизну отриманих результатів та шляхи їх практичної реалізації; відзначено ступінь апробації і впровадження основних результатів роботи в економічну практику та особистий внесок здобувача.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади розвитку інноваційної діяльності в землекористуванні” відзначено, що в умовах нової національної парадигми перебудови взаємин між людиною і природою актуальною залишається проблема розвитку інноваційно-орієнтованого землекористування. Вирішення цієї проблеми зумовлює переосмислення його теоретико-методологічних положень та ціннісних аспектів, результатів досліджень до спільного аргументовано-переконливого інтерпретування.

У зв’язку з цим в роботі пропонується впровадження концепції екологізації землекористування, що ініціюватиме суб’єктів господарювання до вираховування природних факторів у господарській діяльності, сприяння усуненню негативних впливів на навколишнє середовище. Щоб досягти завдання-максимуму концепції пропонується її зміст сформувати за напрямами: вироблення теоретико-методологічної та методичної бази екологізації землекористування; узгодженість окремих локальних реформ з процесом екологізації в країні; активізація інноваційної діяльності та підвищення інвестиційної активності в процесі екологізації господарської діяльності; організація ефективної системи екологічного всеобучу та ін.

Об’єктивною необхідністю в умовах поглиблення екологічної кризи в країні є розвиток екологічного управління, як основи забезпечення високорентабельної природоохоронної діяльності.

На основі теоретико-методологічних досліджень встановлена багатоплановість процесу екологічного підходу в землекористуванні та сформовано його модель (рис. 1).

Рис. 1. Модель процесу екологічного підходу в землекористуванні

В роботі особливо акцентується увага на необхідності формування екологічного підходу на принципах екології людини та землекористування, що на відміну від всіх інших наукових напрямів екології, котрі вивчають взаємодію суспільства з природою, включає глибокі знання економіки землекористування та екології.

Теоретичні дослідження та практичний досвід дозволяють стверджувати, що важливим фактором подолання соціальної та еколого-економічної кризи в земельній сфері є розвиток теоретичних положень інноваційно-орієнтованого землекористування. В роботі обгрунтовано актуальність та потенційні особливості стратегічного управління земельними ресурсами, як найбільш ефективного механізму реалізації стратегій екологізації господарської діяльності на землі з використанням наукового, науково-технічного результату й інтелектуального потенціалу. Обґрунтовано важливе значення розвитку стратегічного управління земельними ресурсами, обґрунтування сутності поняття “управління земельними ресурсами”. Обґрунтовуючи варіант тлумачення цієї категорії, автор робить висновок, що управління земельними ресурсами, на відміну від земельного менеджменту, - це діяльність, яка спрямована на раціональне використання і охорону земель.

При формуванні понятійної основи в галузі стратегічного управління, як складової сталого розвитку землекористування, важливе місце належить терміну „сталий розвиток”. На основі аналітичного огляду наукових праць вітчизняних вчених дисертантом зроблено висновок, що сталий розвиток землекористування - це такий розвиток, який забезпечує отримання суспільно необхідної кількості продукції без порушення екосистеми Землі, що формується на основі прийняття стратегічних управлінський рішень.

Разом з тим, визначено структуру системи стратегічного управління земельними ресурсами та запропоновано тлумачення поняття “стратегічне управління земельними ресурсами”, як складного і багатогранного процесу, що передбачає різні вектори розвитку землекористування, які відображені у комплексному плані (програмі), що призначений для здійснення місії землекористування та досягнення його стратегічних цілей.

Оскільки розвиток стратегічного управління перебуває у прямій залежності від інноваційного управління земельними ресурсами обґрунтовано термін “інноваційне управління в землекористуванні” як управлінську діяльність, спрямовану на формування та досягнення цілей інноваційного розвитку землекористування шляхом впровадження досягнень науки і техніки в господарську діяльність на землі з отриманням результату будь-якої форми: матеріального, інформаційного, організаційного тощо.

Зроблено висновок про те, що концепційні засади трансформаційних процесів у землекористуванні самоплинно розвиватися не можуть. Декларативне визнання зміни форм власності і господарювання на землі є небезпечним для розвитку ринкової економіки. Позитивні зрушення у цій сфері діяльності можна досягти тільки за умови ефективно діючої системи управління земельними ресурсами. Причому, у ланцюгу “управління – земельні ресурси” винятково важливе місце належить земельному менеджменту. Автор дослідив об’єктивну необхідність його розвитку - як умову раціонального землекористування. Пріоритетна цінність земельного менеджменту визначається його стратегічним напрямком розвитку - забезпечення сталого розвитку землекористування. При цьому, його потрібно розглядати як процес розвитку землекористування на основі оптимізації соціальної, економічної та екологічної складових господарської діяльності на землі з метою задоволення потреб сучасних і майбутніх поколінь.

У другому розділі „Розвиток інноваційно-інвестиційної діяльності в землекористуванні” досліджено тенденції розвитку інноваційно-орієнтовного землекористування.

На основі критичного аналізу особливостей сталого землекористування визначено потребу в розвитку таких видів інновацій: організаційно-управлінські, екологічні, виробничі, які на відміну від існуючих в інноваційній науці, забезпечують перехід від незадовільного стану земельних ресурсів до якісно нового рівня ? розвитку еколого-економічного землекористування.

Дослідження еволюції чинників, які впливають на впровадження інноваційної діяльності в землекористуванні, дозволило зробити висновок про те, що, незважаючи на існуючі недоліки в інноваційній діяльності, все ж реально задіяні механізми, які забезпечують розвиток інноваційних процесів в землекористуванні, а саме: започатковані економічні механізми регулювання земельних відносин – економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, здійснено грошову оцінку сільськогосподарських та несільськогосподарських угідь, запроваджено плату за землю, створюються передумови для розвитку ринку землі, розроблені основні напрями інноваційної політики держави тощо. При цьому, опрацювання теоретичних та фактичних матеріалів вказало на необхідність екологізації інноваційної політики, тобто розширення екологічних пріоритетів у напрямах інноваційної політики: інновації в екологічне оздоровлення і відтворення земельного потенціалу; розвиток інноваційного екологічного підприємництва, створення екосоціотехнопарків; постійне вдосконалення систем екологічного управління земельними ресурсами; формування еколого-інноваційного потенціалу регіону і відповідних інноваційних інфраструктур. В процесі наукових пошуків досліджено важливість управління земельними ресурсами, його функцій, методів і принципів.

З урахуванням вимог до змісту інноваційно-орієнтованого моделі розвитку землекористування пропонується модель активізації інвестиційної діяльності. Досліджуючи реальний стан інвестиційної діяльності з боку держави в Україні, виявилось, що він є основною причиною відсутності міцної бази для інноваційного розвитку (табл. 1).

Узагальнюючи результати оцінки реального стану інвестування інноваційної діяльності в землекористуванні, окреслено практичні рекомендацій щодо активізації цієї діяльності. До основних з них відносяться: законодавчо-нормативне забезпечення адаптоване до вітчизняних і зарубіжних інвесторів та формування нормативно-правової бази для рівноправного входження України в науково-технологічний простір країн Європи та світу; збільшення капітальних вкладень за рахунок державного бюджету та активізація участі держави у спільному фінансуванні інноваційних проектів, у наданні кредитів за зниженими обліковими ставками та в емісії цінних паперів; розробка єдиних критеріїв оцінки інвестиційної привабливості інноваційних програм і проектів; залучення суб’єктів малого підприємництва в сфері земельних відносин до реалізації науково-технічних програм і замовлень; розвиток венчурного капіталу в землекористуванні; забезпечення ліберальних умов формування та використання амортизаційного фонду як основного інвестиційного ресурсу із запровадженням моніторингу контролю ефективного використання коштів на відтворення основного капіталу тощо.

Відзначено, що об’єктивним чинником слабкого розвитку інвестиційної діяльності є і слабка поінформованість інвесторів щодо інвестиційно-привабливих об’єктів землекористування. В зв’язку з цим запропоновано створення інформаційних підрозділів при Міністерстві аграрної політики та Держкомземі України. При цьому, особливе місце у формуванні ринку інформації в землекористуванні займатимуть, на нашу думку, інформаційно-маркетингові центри, які, крім основної функції, щодо створення інформаційних баз, здійснюватимуть земельний маркетинг наукомістких замовлень та рекламну діяльність.

В роботі обґрунтовуються принципи інноваційної моделі землекористування, визначено основні принципи його інноваційної моделі, до яких відносяться: екологічна безпека; економічна доцільність; соціальна цілеспрямованість. Досліджено, що головними складовими системи інноваційної моделі є: система розробки наукових знань, розробки інновацій, система освіти та підвищення кваліфікації, використання інновацій, управління та регулювання інноваційного розвитку землекористування.

Таблиця 1

Поточні витрати на основні природоохоронні заходи в Україні, млн. грн.

Показники | 1996р.2000р.2001р.2002р.2003р.2004р. | млн.грн %

Всього | 2177,9 | 2618,4 | 2903,7 | 3080,1 | 3362,0 | 4152,2 | 100,00 | у тому числі з:

держаного бюджету | 28,5 | 35,0 | 57,3 | 63,0 | 66,8 | 87,9 | 2,1 | місцевих бюджетів | 5,1 | 6,9 | 12,3 | 14,3 | 22,7 | 23,4 | 0,6 | власних коштів підприємств, організацій та установ | 2141,3 | 2563,3 | 2822,0 | 2979,6 | 3261,2 | 4035,4 | 97,2 | інших джерел

фінансування | 3,0 | 13,2 | 12,1 | 23,2 | 11,3 | 5,5 | 0,1 |

В роботі обґрунтовано об’єктивну залежність результативності та ефективності інноваційно-орієнтованої моделі землекористування з розвитком управління проектами, яке визначається як методологія інноваційної - інвестиційної діяльності. На основі цього запропоновано визначення поняття "управління проектом", як мистецтво, керувати й координувати людські та матеріальні ресурси протягом життєвого циклу проекту і спрямовувати діяльність на реалізацію проекту з мінімізацією ризиків для досягнення визначених у проекті кінцевих результатів.

В роботі акцентовано увагу на тому, що інноваційно-орієнтоване землекористування повинно ґрунтуватись на засадах диференційованого підходу. Це означає, що з одного боку потрібно опрацювати механізм запровадження моделі, з другого боку – розвинути інфраструктуру запровадження моделі, які б на основі взаємозв’язків були адекватні умовам сталого землекористування.

У третьому розділі “Удосконалення інноваційно-інвестиційної діяльності у сфері використання земельних ресурсів” міститься комплекс досліджень щодо обґрунтування інноваційно-інвестиційної діяльності у землекористуванні.

Обґрунтовано, що найбільш пріоритетним організаційно-господарським механізмом інноваційно-інвестиційної діяльності в умовах ринкової економіки є наявність приватної власності на землю і нерухомість. Власність є фактором подолання безгосподарності, зупинення деградації земельних ділянок як складової частини реального матеріального багатства власника землі .

У методологічному аспекті немає сенсу ставити під сумнів актуальність приватної власності, а потрібно глибше і повніше науково-критично осмислити і розробити механізми реалізації приватної власності на землю і майно.

Встановлено, що найважливішим з таких механізмів є ринок землі. Тільки інститут приватної власності на землю та інститут земельного ринку є фундаментом розвитку інноваційно-інвестиційної діяльності у галузі землекористування.

У процесі дослідження автор отримав результати, які свідчать, що в останні роки при формуванні законодавчо-правового поля інноваційної діяльності відбулися певні зрушення, проте воно ще залишається недосконалим. У зв’язку з цим запропоновано заходи щодо подальшого законодавчого врегулювання інноваційної діяльності: створення на рівні Держкомзему України державного органу управління інноваційним розвитком землекористування, який має координувати дії всіх органів виконавчої влади, щодо здійснення державної політики в цій сфері, визначення необхідних для цього фінансових, матеріальних, інформаційних та інших ресурсів; визначення завдань, відповідальності та повноважень виконавчих органів державного управління щодо питань інноваційного розвитку землекористування на всіх рівнях системи управління земельними ресурсами; вдосконалення механізмів впровадження наукових досліджень в діяльність господарюючих суб’єктів на землі; подальше формування інноваційної, інформаційно-аналітичної, організаційно-технічної інфраструктури; формування інституціонального забезпечення інноваційних процесів, шляхом сприяння розповсюдженню організаційно-економічних структур, найбільш ефективних з точки зору продукування та впровадження інновацій; створення механізмів стимулювання інноваційної активності, здійснення інноваційного тиску на господарюючі суб’єкти запровадженням санкцій на використання неефективних ресурсо - та енергоємних, екологічно небезпечних технологій в землекористуванні тощо.

Проведений аналіз розвитку законодавчої бази інноваційної діяльності в землекористуванні, обґрунтовано доцільність стимулювання інноваційних процесів. На підставі вивчення зарубіжного досвіду запропоновано комплекс стимулюючих засобів інноваційної діяльності в землекористуванні: зменшення ставки земельного податку для інноваційних підприємств; списання витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) на собівартість продукції (послуг); не підлягає оподаткуванню юридична форма ризикового капіталу; обов’язкове залучення венчурних фірм до виконання крупних інноваційних проектів в землекористуванні; субсидії на проведення досліджень з розробки нових видів продукції чи технологій; цільові безоплатні субсидії підприємствам, що освоюють нову технологію; оплата витрат на технічну експертизу проектів, оцінку можливостей патентування результатів проведення НДДКР; пільгові кредити малим і середнім підприємствам, що вступають у промислову кооперацію з іншими фірмами і ін.

В роботі обґрунтовано положення про те, що ефективність інноваційної стратегії потрібно розглядати через призму інноваційної інфраструктури, до якої відносяться ринкова інфраструктура землі (інвестиції, іпотека, оцінка землі і нерухомості, маркетинг земельного ринку і нерухомості, кредитно – фінансова діяльність, коучінг і ін.) та науково-технічна інфраструктура (науково-технічні розробки, інвестиційні проекти, страхування інвестиційних ризиків, венчурне інвестування і ін.), (рис.2), що забезпечує функціонування взаємозвязків учасників інноваційного процесу і просування науково-технічних розробок на ринку інновацій.

Рис. 2. Схема реалізації інноваційної стратегії

В системі інноваційної інфраструктури особливе місце належить технопаркам, на які поширюється спеціальний режим інноваційно-інвестиційної діяльності, що передбачає податкові та митні пільги, державну підтримку стимулювання пріоритетних напрямків інноваційної діяльності. При цьому, зекономлені гроші можуть спрямуватися на реінвестицію, що дозволить зробити значний поступ у розвиток інноваційної інфраструктури. На основі розрахунків, зроблено висновок, що в умовах низької ціни, на землю поки що рано піднімати питання про продаж земель сільськогосподарського призначення, передачі їх під заставу, оскільки диспаритет цін, який існує між окремими галузями виробництва (наприклад, між продукцією сільського господарства і продукції галузі машинобудування) призводить до втрати її цінності як товару. Для визначення реальної ціни орних земель потрібно виходити з того, що ґрунти України потенційно можуть забезпечити земельну ренту на рівні 2,0-2,5 тис. грн. При терміні капіталізації земельної ренти у 33 роки, встановленого Кабінетом Міністрів України грошова оцінка земель складатиме 66-80 тис. грн. У методологічному аспекті підвищення ціни землі до її реальної вартості свідчитиме про соціально-економічну орієнтованість землекористування.

Обґрунтовано принципові положення інноваційно-інвестиційної політики, завдяки яким Україна може досягти лідерства на світовому і вітчизняному ринках. При цьому, враховуючи обмеженість наявного фінансового потенціалу країни, залучення інвестицій потрібно, сам перед, спрямовувати на пріоритетні інноваційні проекти, до яких відноситься, зокрема, Загальнодержавна програма використання землі або її складові. Причому, концепція інвестування інновацій повинна розроблятися на основі системного підходу, коли останнє не буде розпорошуватись за окремими підприємствами, а концентруватись у межах яружно-балкових зон чи водозбірних басейнів, на території яких розміщено агроформування. Протиерозійна організація території Ржищевської яружно-балкової системи площею понад 54 тис. га, яка охоплює Обухівський, Кагарлицький і Миронівський адміністративні райони Київської області є свідченням цього. Зменшивши втричі змив ґрунту щорічний чистий прибуток складатиме майже три мільйони гривень.

Враховуючи те, що для фінансування інновацій у потенційного інвестора не завжди є вільні кошти, тому автором обґрунтовано необхідність створення в Україні мережі іпотечних (земельних) банків, які б могли надавати кредити власникам землі і землекористувачам, здійснювати державний контроль за використанням коштів наданих в кредит, мобілізацію грошових ресурсів для здійснення державних програм використання і охорони земель.

Виходячи із завдань, які мають вирішувати такі банки їх діяльність повинна охоплювати такі основні напрямки: комерційний, економіко-правовий і контролюючий.

З метою створення умов для розвитку ефективної інвестиційної діяльності, надання інвестиційним процесам науково-економічного та екологічного обґрунтування в роботі досліджується процес розробки інвестиційних програм адміністративно-територіальних утворень, які потрібно розглядати через призму планомірного створення інвестиційних земельно-майнових комплексів та випереджаючій широкомасштабній підготовці привабливих інвестиційних проектів і їх продаж через інвестиційну біржу. Це забезпечить прозорість об’єктів інвестицій, незалежно від волі чиновника, зводяться до “нуля” ситуації, що породжують корупцію при розгляді питань надання земельних ділянок у власність чи користування.

З метою ефективного управління Програмою, активного залучення первинних інвестиційних ресурсів, в роботі обґрунтовується необхідність створення інвестиційних компаній, головним завданням яких є заснування якомога більшої кількості господарських структур на землі, незалежно від того чи їх площа складатиме тисячу і більше гектарів, чи 10-20 квадратних метрів. Проведені розрахунки свідчать, що розробка проектів земельно-майнових комплексів з наступною передачею їх інвесторам забезпечить надходження до бюджету Миколаївської області 12-14 млрд. грн. Щоб виробити і здійснювати політику розробки проектів земельно - майнових комплексів потрібно створити Департамент інвестиційного розвитку земельно - майнових комплексів, який повинен координувати роботу в області і районі.

Розроблено сценарій створення земельно - майнових комплексів. В основу створення господарських товариств на землі потрібно брати не тільки земельні частки (паї), а цілий земельно-майновий комплекс, куди б входили польові дороги, лісосмуги, водойми, господарські будівлі, вкраплені земельні угіддя тощо. Ці угіддя потрібно внести до статутного фонду новостворених господарств. Сторона, яка передала до статутного фонду ці землі може отримувати частку чистого прибутку, що розподіляється як дивіденди, виходячи з частки вартості орендованих земельних ділянок. На прикладі сільськогосподарського підприємства „Партизанська іскра” с. Кримка, фермерського господарства „Оазис” с. Іванівна, Первомайського району Миколаївської області доведено, що передача в “одні руки” земельно - майнового комплексу забезпечує порядок на землі, високу ефективність його функціонування. Розроблений бізнес-план (табл. 2) створення сільськогосподарського кооперативу засвідчив, що чиста поточна вартість проекту на кінець прогнозного періоду становить 13  грн.

Отримані результати фінансово-економічної оцінки інвестиційного проекту свідчать, що він є прибутковим, має прийнятний термін окупності – 4, 5 років. Внутрішня норма рентабельності перевищує ставку дисконту, що свідчить про потенційну успішність та стійкість проекту, гарантуючи своєчасне повернення залучених коштів.

Оцінка проекту на основі приведених показників – кожного окремо і всіх в комплексі – підтверджують доцільність його реалізації.

Таблиця 2

Показники бізнес – плану створення сільськогосподарського кооперативу

Показники | Роки

2007 | 2013 | 2016

Чистий прибуток | 298483 | 324 929 | 689 409

Грошові надходження, разом | 1 285 272 | 7 452 720 | 7 457 175

Виручка від реалізації та інших операцій | 4 022 172 | 7 452 720 | 7 457 175

Інвестиції та/або кредити | 8 830 000 | 0 | 0

Грошові витрати, разом  | 3 290 435 | 6 368 821 | 6 011 311

Змінні витрати | 1 849 360 | 3 451 562 | 3 452 991

Постійні витрати | -49 778 | 2 216 705 | 2 215 265

Виплата боргів, інвестицій і відсотків | 1 942 600 | 1 494 040 | 1 134 040

Чистий грошовий потік із залишковою вартістю на кінець прогнозного періоду | 9 561 737 | 1 083 899 | 5 315 460

Чистий дисконтований грошовий потік | 8 314 554 | 407 478 | 1 313 900

Накопичений дисконтований грошовий потік | 8 314 554 | 11 104 738 | 13 365 306

ВИСНОВКИ

У дисертації, яка є завершеною науковою роботою, здійснено теоретичне узагальнення, що виявляється у формуванні основ інноваційно-орієнтованого землекористування, яке спрямоване на вирішення проблем раціонального використання та охорону земель.

Найбільшу цінність мають наступні результати:

1. Стратегією економічного та соціального розвитку України є утворення інноваційної моделі розвитку. Найважливішим організаційно-господарським механізмом інноваційної діяльності в умовах ринкової економіки є наявність приватної власності на землю, основні засоби та майно. Тільки інститут приватної власності на землю і майно, інститут земельного ринку є фундаментом розвитку інноваційної діяльності щодо ефективного розвитку землекористування.

2. Ефективність інноваційної діяльності потрібно розглядати через призму інноваційної інфраструктури землі: інвестиції, іпотеки оцінки землі та нерухомості, маркетингу земельного ринку, кредитно–фінансової діяльності, коучінгу тощо та науково-технічної інфраструктури, яка забезпечує функціонування взаємозв’язків учасників інноваційного процесу і просування науково-технічних розробок на ринку інновацій

3. Однією з причин низької інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств є хибна теорія додаткової вартості, з якої випливає, що тільки праця і капітал є основою економічного зростання. Земля, як ресурс, і технології її використання були проігноровані, що і призвело до повного упадку аграрного сектора, в тому числі земельних ресурсів. Але ж земля приймає участь у сільськогосподарському виробництві, вона формує вартість створеного продукту. ЇЇ вартість повинна входити у склад основного капіталу будь-якого сільськогосподарського підприємства

4. Нині ще передчасно говорити про продаж земель сільськогосподарського призначення, оскільки вона як товар дуже дешева. ЇЇ реальна ціна повинна бути у 10-15 разів вищою від існуючої ціни. Лише за цієї умови економічно вигідною буде іпотека землі розвиток орендних відносин у землекористуванні, як пряме підтвердження обґрунтованості пошуку шляхів ефективного господарювання на землі.

5. Між інновацією і її інвестуванням має пролягати прозорий коридор інноваційного бізнес-проекту, який служитиме зв’язуючою ланкою інтеграції інноваційного процесу. Враховуючи те, що ближчим часом очікувати збільшення прямого фінансування інноваційної діяльності з державного бюджету не приходиться, тому потрібно шукати порятунок у селективній підтримці інноваційної діяльності. Фінансування програм, схем використання і охорони земель, здійснення моніторингу земель, науково-дослідні роботи в галузі охорони земель потрібно здійснювати за рахунок держбюджету .

За рахунок коштів землевласників і землекористувачів потрібно розробляти проекти організації території, протиерозійні агротехнічні заходи, залуження і заліснення деградованих і малопродуктивних земель, поліпшення природних кормових угідь тощо.

6. Щоб гарантувати успіх інвестованих інновацій потрібно, щоб інвестиції носили системний характер, вони не повинні розпорошуватись за окремими адміністративними районними чи сільськогосподарськими, а концентруватись у рамках яружно–балкових зон чи водозбірних басейнів, на території яких розміщується агроформування.

7. Для інвестора, який хоче залучити інвестиції в подальший розвиток землекористування з метою отримання доходу від господарської діяльності на землі вигідно об’єднувати капітал власний і позичковий, оскільки зменшується при цьому фінансовий тягар на інвестора і знижується ризик втрат власного капіталу у випадку форс-мажорних обставин (банкрутство, стихійне лихо і ін.)

8. Визначальною умовою ефективної інвестиційної діяльності, надання інвестиційним процесом наукового та економічного обґрунтування є розробка інвестиційних програм області, району, сільської ради чи конкретного підприємства, які потрібно розглядати через призму планомірного створення інвестиційних земельно-майнових комплексів та випереджаючій широкомасштабній підготовці привабливих інвестиційних проектів і їх продажу через інвестиційну біржу. Це забезпечує прозорість об’єктів інвестицій, незалежно від волі чиновника, зводяться до ”нуля” ситуації, що породжують корупцію при розгляді питань щодо надання земельних ділянок фізичним та юридичним особам.

9. З метою ефективного управління Програмою, активного залучення первинних інвестиційних ресурсів доцільним є створення інвестиційних компаній. Головне завдання інвестиційної компанії – заснування якомога більшого числа господарських структур на землі, незалежно від того чи їх площа складатиме 1000 і більше гектарів, чи 10-20 квадратних метрів. Щоб виробити і здійснювати політику розробки земельно–майнових проектів доцільно створити Департамент інвестиційного розвитку земельно–майнових комплексів, які повинні координувати роботу в області чи районі.

10. В основу створення господарських товариств на землі потрібно брати не земельні частки (паї), а цілий земельно – майновий комплекс, куди б входили польові дороги, лісосмуги, водойми, господарські будівлі, вкраплені в масиви орних земель сіножаті, пасовища, ліси і ін. Ці угіддя потрібно внести до статутного фонду створеного господарства. Сторона, яка передала до статутного фонду ці землі може отримувати частку чистого прибутку, що розподіляється як дивіденди, виходячи з частки вартості орних земель. Причому, вартість таких внесків повинна бути відображена в установчих документах товариства.

Тільки передача “в одні руки” земельно–майнового комплексу забезпечить порядок на землі, високу ефективність його функціонування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ У ФАХОВИХ ВИДАННЯХ

1. Гронська М.В. Ретроспективний аналіз кредитних відносин у землекористуванні // Вісник аграрної науки Причорномор’я.– Миколаїв, 2004, №2(26).– С.99-104.

2. Гронська М.В. Вдосконалення організаційно-господарського механізму інноваційної моделі землекористування //Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 202: В 4 т. Том IV.– Дніпропетровськ: ДНУ, 2005.– С. 957-968

3. Гронська М.В. Проблеми оптимізації кредитного портфеля комерційних банків України // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Миколаїв, 2005, №2(30). – С.142-149.

4. Гронська М.В. Оцінка інвестиційної ситуації в аграрному секторі // Проблеми та шляхи оптимізації економічних та екологічних взаємовідносин у сталому розвитку Причорноморського регіону: Матеріали наукового зібрання, присвяченого пам’яті В.І. Вернадського –Т. 1. Вип.. 1. –Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П.Могили, 2005. – С.101-104.

5. Гронська М.В. Особливості інноваційного потенціалу стратегічного управління земельними ресурсами // Економічний вісник Національного гірничого університету. – Дніпропетровськ, 2004, №4. – С.86-91.

Анотація

Гронська М.В. Розвиток інноваційно-орієнтованого землекористування – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02. – Економіка сільського господарства і АПК– Миколаївський державний аграрний університет Міністерства агропромислової політики України - Миколаїв, 2006.

Дисертація присвячена поглибленню теоретико-методологічних положень та удосконаленню практичних засад управління інноваційними процесами у землекористуванні. Розроблено методичні положення організації інвестиційних програм земельно-майнових комплексів та обґрунтовано необхідність створення інвестиційних компаній. Проведено класифікацію інновацій у землекористуванні, досліджено понятійний апарат у галузі земельних відносин, обґрунтовано модель інноваційного землекористування.

Обґрунтовується ефективність створення господарських структур на основі цілісності земельно-майнових комплексів, куди б входили не тільки земельні частки, але й польові дороги, лісосмуги, водойми, господарські будівлі, вкраплені в масиви орних земель сіножаті, пасовища, ліси і інші земельні угіддя.

Ключові слова: інновація, інноваційна інфраструктура земель, інвестиція, інвестиційні програми, науково-дослідні роботи, земельно-майнові комплекси, інвестиційні компанії, інвестиційна біржа.

Аннотация

Гронская М.В. Развитие инновационно-ориентированного землепользования – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 –Экономика сельского хозяйства и АПК- Николаевский государственный аграрный университет Министерства агропромышленной политики Украины – Николаев, 2006.

Диссертация посвящена углублению теоретико-методологических положений и усовершенствованию практических путей управления инновационными процессами в землепользовании.

На основании обобщения теоретических исследований сделан вывод, что эффективность инновационной деятельности необходимо рассматривать в контексте инновационной инфраструктуры земли: инвестиций, ипотеки, оценки земли и недвижимости, маркетинга земельного рынка, кредитно-финансовой деятельности и научно-технической инфраструктуры, которая обеспечивает функционирование взаимосвязей участников инновационного процесса и продвижения научно-технических разработок на рынке инноваций.

Проведенное аналитическое исследование позволило сделать вывод, что важное место в системе инновационно–ориентированного землепользования принадлежит стратегическому управлению землепользованием, которое следует рассматривать через призму разработки Общегосударственных и региональных программ использования и охраны земель, составления схем землеустройства, схем использования и охраны земель соответствующих административно – территориальных образований, обоснования установления границ территорий с особенными природоохранными, рекреационными и заповедными режимами, программ охраны плодородия почв.

Обосновано необходимость разработки таких составных частей проектов землеустройства как установление ограничений на использование земли, организацию территории земель природоохранного, рекреационного, оздоровительного предназначения, земель промышленности, транспорта, связи и др.

Установлено, что между инновацией и ее инвестированием должен быть проложен прозрачный коридор инновационного бизнес - проекта. С целью успешных результатов инвестированных инноваций нужно, чтоб инвестиции носили системный характер, то есть концентрировались в рамках овражно-балочных зон или водосборных бассейнов, на территории которых размещаются агроформирования.

Исследовано, что определяющим условием эффективной инвестиционной деятельности есть разработка инвестиционных программ области, района, сельсовета или конкретного предприятия, которые следует рассматривать в контексте планомерного создания инвестиционных земельно-имущественных комплексов при опережающей широкомасштабной подготовке привлекательных инвестиционных проектов. Осуществлять их продажу через инвестиционную биржу, что обеспечивает прозрачность объектов инвестиций от воли чиновников, сводят к “нулю” ситуации, которые порождают коррупцию при рассмотрении вопросов передачи земли в собственность или пользование.

В работе доказано, что с целью эффективного управления упоминаемой ранее программой, активного привлечения первичных инвестиционных ресурсов, нужно создать сеть инвестиционных компаний, главным заданием которых будет создание множества хозяйственных структур на земле, не зависимо от того будет их площадь составлять несколько квадратных метров или тысячу и больше гектаров.

Чтобы разработать и внедрить политику разработки проектов земельно-имущественных комплексов нужно создать Департамент инвестиционного развития земельно-имущественных комплексов, которые будут координировать выполнение этой работы.

Определено, что в основу создания хозяйственных структур на земле нужно брать не только земельные паи, а целый земельно-имущественный комплекс, куда б входили полевые дороги, лесополосы, водоемы, хозяйственные постройки, вкрапленные массивы пахотных земель, кормовых угодий, лесов и прочих угодий. Эти угодья нужно внести в уставной фонд вновь созданных хозяйств. Сторона, которая передала в уставной фонд эти земли имеет право на получение дивидендов, исходя из доли стоимости арендованных земельных участков. Только передача “в одни руки” земельно-имущественного комплекса можно обеспечить высокую эффективность его функционирования.

Поскольку одним из важных вопросов изучения проблем рынка земли есть создание сети ипотечных (земельных) банков, последние следует рассматривать как финансовые организации, которые осуществляют централизацию свободного денежного капитала относительно к цене земли, предоставляют кредиты, осуществляют операции по покупке – продаже, дарении, передаче в наследство, осуществляют государственный контроль за использованием и охраной земель, контроль за использованием денег, предоставленных в кредит, мобилизацию денежных ресурсов для осуществления государственных программ использования и охраны земель.

Ключевые слова: инновация, инновационная инфраструктура земли, инвестиция, инвестиционные программы, научно-исследовательские работы, земельно-имущественные комплексы, инвестиционные компании, инвестиционная биржа.

Annotation

Gronska M.V. Development and formation of innovational oriented