ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ІМЕНІ Г.С.СКОВОРОДИ
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ
ГАВРІЛОВА НАТАЛІЯ СЕРГІЇВНА
УДК 215+141.113 (477)
РЕЛІГІЙНА СВІДОМІСТЬ СУЧАСНОГО СТУДЕНТСТВА
В КОНТЕКСТІ СВІТОГЛЯДНОГО ПЛЮРАЛІЗМУ
(НА МАТЕРІАЛАХ УКРАЇНИ)
Спеціальність 09.00.11 — релігієзнавство
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук
Київ — 2007
Дисертація є рукописом
Робота виконана у Відділенні релігієзнавства Інституту філософії
імені Г.С.Сковороди НАН України.
Науковий керівник доктор філософських наук, професор
Филипович Людмила Олександрівна
завідувач відділу проблем релігійних процесів в Україні
Відділення релігієзнавства Інституту філософії
імені Г.С.Сковороди НАН України
Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор
Черній Анатолій Михайлович
заступник директора Природничо-гуманітарного інституту Національного аграрного університету, завідувач кафедри політології та соціології
кандидат філософських наук, доцент,
Здіорук Сергій Іванович
завідувач відділу гуманітарної політики Національного інституту стратегічних досліджень
Провідна установа: Національний університет „Києво-Могилянська
академія ”, кафедра філософії та релігієзнавства.
Захист відбудеться “16березня 2007 року о 14 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.161.03 в Інституті філософії імені Г.С.Сковороди НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.
Автореферат розісланий 16 ” лютого 2007 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат філософських наук, доцент
БУЧМА О.В.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Cтруктурні зміни в духовному житті світу та України відображають парадигмальні напрямки розвитку суспільства на глобальному і локальному, спільнотному та індивідуальному рівнях. У цій неповторній динаміці трансформаційних процесів особливої ваги набуває розгляд питань, пов’язаних із особливостями сучасної свідомості, в тому числі й релігійної, яка в умовах постмодерну набирає нових якісних рис у всіх формах свого вияву.
Сьогодні, коли релігія і церква активно повертаються до різних сфер суспільного життя і стають важливими маркерами ідентифікаційних пошуків людини, релігійна свідомість в протистоянні із секуляризмом, матеріалізмом та сцієнтизмом перетворюється на вагомий альтернативний світській свідомості чинник, намагаючись утвердитися знову в культурному, ідеологічному та політичному просторі.
Будь-які – кардинальні і малопомітні – зміни в індивідуальній та суспільній свідомості, що зумовлені різними обставинами, зокрема науково-технічною й антропологічною революціями, утвердженням світоглядного плюралізму, законодавчо зафіксованою і гарантованою більшістю країн свободою совісті і віросповідання, стають предметом уваги багатьох наук. Стан і новітні тенденції в розвитку релігійної свідомості цікавлять не тільки релігієзнавців чи психологів, соціологів чи юристів. Державний інтерес до проблеми демонструє влада. Крім того, самі церкви вже не можуть не враховувати в своїй діяльності тих трансформацій, яких зазнає світоглядне поле. Сучасний віруючий – освічена людина, обізнана в багатьох сферах знань і суспільного життя. Його релігійна свідомість є результатом різновекторної і багаторівневої взаємодії світської культури, що визначає життєвий світ віруючого, і конфесійної релігійної культури, яка, знаходячись в центрі цього світу, трансформує його.
Найінтенсивніший період процесу кристалізації релігійної свідомості припадає на студентські роки – унікальний екзистенційний час, коли закладаються духовно-ціннісні преференції людини, її рівень культури, ступінь включеності до соціуму, міра готовності до суспільнозначимої праці. Студентство потенційно є найінтелектуальнішою і найактивнішою частиною соціуму, яка визначатиме перспективу його розвитку на десятиліття. Тому свідомість студентів можна розглядати вірогідною основою світоглядної моделі суспільної свідомості майбутнього, прогнозуючи водночас і стан релігійності суспільства, і тенденції її розвитку.
Як специфічна соціокультурна спільнота, яка характеризується тимчасовістю свого соціального статусу, інтенсивністю та широтою контактів, нестачею власного життєвого та соціального досвіду, практичних навичок, мінливістю орієнтирів поведінки, а разом з тим допитливістю, потягом до розширення знань, полярним баченням проблем та намаганням їх вирішити в найбільш радикальний спосіб, максималізмом, перебільшеною оцінкою власної думки, конфронтаційністю щодо старших, студентство найбільш яскраво генерує та презентує новітні ідеї, передові погляди. Це відбивається на кількісних та якісних показниках релігійності суспільства. В умовах кризи релігійної спадковості зростає інтерес молоді до нетрадиційної релігійності, в якій вона прагне відшукати співзвучні з часом концепції світу і людини.
Опинившись в епіцентрі значних суспільних перетворень, студентство шукає способи і шляхи входження в сучасну реальність, таку неоднозначну, полікультурну (в нашому аспекті й поліконфесійну), з сукупністю різних поглядів на одні й ті ж явища. Сьогодні, коли більшість моральних проблем людини вважаються сферою її особистої екзистенції (у тому числі й релігійна приналежність), коли мас-медіа та комп’ютерні засоби комунікації радикально змінюють життя особи, розвиток її потреб, мотивацій, емоційно-інтелектуальну сферу, все менше залишається фундаментальних цінностей, на які можна опертися молодій людині. Релігія, своєчасно відповідаючи на виклики сучасності, забезпечує прогресуюче засвоєння людиною релігійних догм і норм, самоорганізуючу системну цілісність її свідомості, формування таких необхідних нині її складових, як толерантність.
Глобалізація всіх сфер життя, зокрема його релігійного сегменту, спонукає осмислювати внутрішні українські процеси в контексті світових зрушень, співставляючи динаміку релігійних трансформацій із загальними тенденціями. Це актуалізує міжнародні виміри даної теми. Адже за умов інтенсивного міжкультурного та міжрелігійного обміну постає необхідність формування позитивного образу України в очах світової громадськості у багатоманітті усіх її проявів. Зважаючи на те, що про українську релігійну культуру та духовність, зокрема про сутність тих процесів, що відбуваються в духовному житті студентської молоді України, мало що відомо поза її межами, запропоноване дослідження, покриваючи цю інформаційну прогалину, набуває додаткової актуальності.
Отже, визначальним чинником для обрання даної теми стало усвідомлення дисертантом необхідності наукового аналізу процесів, пов’язаних із трансформаціями духовного світу людини, її релігійної свідомості, та врахування ним наявного зниження інтересу вчених до зазначеної проблематики, показником чого є відсутність сучасних досліджень релігійної свідомості українського студентства.
Зв’язок дисертаційного дослідження з науковими програмами Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України є безпосереднім, оскільки дисертація виконувалась в контексті планової теми „Релігія в процесі глобалізаційних процесів сучасності” (2003-2005 рр., №0103U000219).
Мета і завдання праці. Метою дослідження є з’ясування особливостей релігійної свідомості сучасного українського студентства та новітніх тенденцій її змін і розвитку в проекції індивідуального й суспільного буття за умов світоглядного плюралізму.
Виходячи з мети, основні завдання теми дослідження були зведені до необхідності:
ь
ознайомившись із станом наукової розробки проблеми, запропонувати найбільш оптимальне розуміння феномену релігійної свідомості, категоріально й операційно відобразивши її суть, типологізувати її вияви, вибрати адекватні методи і методологію дослідження цього духовного явища;
ь
визначити зміст релігійної свідомості сучасної студентської молоді; встановити залежність ідейно-понятійного наповнення свідомості від регіональних особливостей України, специфіки віроповчального та церковного впливу, типу навчального закладу;
ь
з’ясувати основні чинники формування релігійної свідомості та причини змін традиційного релігієвибору студентства, що впливають на його конфесійно-релігійну самоідентифікацію;
ь
аналізуючи вплив глобалізаційних і секулярних процесів на релігійну свідомість сучасного студентства, виокремити провідні тенденції її розвитку;
ь
виходячи із структури релігійної свідомості, дослідити характерні ознаки трансформацій кожного з її піделементів, визначивши специфіку та ієрархічну залежність останніх;
ь
окреслити перспективи функціональності наявної релігійної свідомості студентства в майбутній післявузівській соціальній дійсності.
Об’єктом дослідження є релігійна свідомість сучасного студентства як специфічної соціально-культурної спільноти українського суспільства.
Предметом дослідження є стан та тенденції трансформацій релігійної свідомості сучасного українського студентства в умовах світоглядного плюралізму і останніх змін релігійної картини світу.
Методи дослідження. Дисертаційне дослідження проводилося на стику різних галузей релігієзнавчої науки, зокрема філософії релігії, психології релігії та соціології релігії. Тому в роботі використовувалися переважно загальні методи гуманітарних досліджень: порівняння, аналіз й синтез, абстрагування, узагальнення та ін. На етапі вирішення окремих дослідницьких завдань застосовувався типологічний аналіз (визначення і класифікація типів релігійної свідомості сучасної студентської молоді); порівняльний аналіз (визначення специфічних характеристик релігійної свідомості студентства); історико-генетичний аналіз (дослідження чинників і тенденцій розвитку релігійної свідомості сучасного студентства); структурно-функціональний аналіз (дослідження функціональної ролі релігійної свідомості); системний аналіз (концептуалізація поняття релігійної свідомості). Продуктивними виявилися такі методи соціологічного дослідження, як опитування, зокрема анкетування, спостереження, метод конференцій тощо.
Аналіз феномену здійснений із застосуванням традиційних для вітчизняної релігієзнавчої школи принципів: об’єктивності, історизму, позаконфесійності, світоглядного плюралізму.
Наукова новизна. Будучи результатом взаємодії вихідної батьківської релігійної культури, секуляризованої світської освіти та оточення, що визначає життєвий світ і світобачення молодої людини, релігійна свідомість студентства постає як певна сукупність переважно неструктурованих сакралізованих знань про природне і соціальне довкілля, світ та його надприродну основу, що виявляє себе фрагментарною релігійною вірою, синкретичними релігійними переконаннями та ситуативним релігійним досвідом. При цьому релігійна свідомість студентства як концептуальне ядро його світогляду піддається суттєвим трансформаціям, спричиненим ситуацією релігійного постмодерну, а відтак характеризується неоднорідністю, нестійкістю, амбівалентністю, еклектичністю, синкретичністю, постанням нових видів релігійності.
Комплексне філософсько-релігієзнавче дослідження феномену релігійної свідомості сучасного українського студентства дало можливість сформулювати низку теоретичних положень, що відзначаються науковою новизною:
ь
існуючі світські підходи до релігійної свідомості обмежують її виключно відображальними та пасивними характеристиками, консервують та ідеалізують її зміст, актуалізують лише її інтелектуально-раціональний елемент, виключаючи інтуїтивно-ейдетичний чинник, а тому потребують в своєму використанні подальшої концептуальної корекції. Оптимальне розуміння релігійної свідомості, не виключаючи класичні визначення її як певної структурованої або неструктурованої сукупності ідей, поглядів, теорій тощо, враховує необхідність доповнення об’єктивованих у відповідній релігійній культурі норм і правил релігійного мислення й поведінки суб’єктивованими через релігійну та конфесійну самоідентифікацію ознаками релігійності свідомості. Останні піддаються різноманітним методам наукового дослідження, найбільш доказовими з яких постають соціологічні;
ь
релігійна свідомість людини змістовно постає як система бачення і сприйняття нею надприродного через визнання Його присутності в світі як Творця і Промислителя, визначальника такого сенсу життя індивіда, яке гарантує світлу есхатологічну перспективу. Насправді нормативно-релігійний спосіб відношення до світу зазнає різноманітних впливів, доповнень, а отже змін, які приводять до втрати чіткої межі між буденним та концептуальним рівнем свідомості, що, в свою чергу, виявляє себе в змішуванні як цих двох рівнів, так і релігійних й нерелігійних компонентів. Разом з тим цю свідомість в її орієнтаціях і зовнішніх виявах можна типологічно поділити на інституціалізовану, яка презентується віруючими, що належать до певної конфесії, церкви, та неінституціалізовану, носії якої або не належать до жодної конфесії, або хитаються між вірою та невір’ям, або перебувають в стані релігійних шукань, або байдужі до релігії, або взагалі невіруючі;
ь
доведено, що на відміну від класичних форм релігійної свідомості, якій притаманні цілісність, первісна чистота і повнота знання про догмати і канони, про ритуали і закони, про спосіб життя віруючої людини, прийняті тією чи іншою релігійною традицією, релігійна свідомість сучасного студентства переважно не утримує в собі в усій повноті таку ідеальну модель. Зміст релігійної свідомості самовільно формується самим суб’єктом (студентом) і декларується ним як результат самовизначення. Незважаючи на свою невідповідність взірцевим варіантам релігійності, певну недосконалість з нормативної точки зору, сучасна молодіжна релігійна свідомість є позитивно-потенційною. Вона знаходиться в динамічному русі поступового прагматичного засвоєння певних знань про релігію, хоча і не позбавлена суперечностей між науковими і релігійними концепціями, між релігійною догматичністю і свободою в релігії, між відданістю традиції і бажанням новизни й модернізації релігійного життя. Більше того, для сучасного українського студентства наявність конфесійно визначеного релігійного світогляду для ідентифікації себе як віруючої людини є неістотною;
ь
встановлено, що змістовне наповнення релігійної свідомості сучасних студентів залежить від регіональних відмінностей сімейного виховання на Сході й Заході країни (вихідцям з Західної України, які є воцерковленими віруючими, більш притаманна інституціалізована релігійна свідомість, ніж це проявляється на Сході); від впливу традиційних для України конфесій (має місце тиск традиційного оточення на релігійні вподобання студентства, що зумовлює позиціонування значної частини національно орієнтованих молодих людей як прихильників традиційних релігій); від напрямку та виду освіти (рівень релігійності студентів гуманітарних спеціальностей дещо вищий, ніж студентів технічного фаху);
ь
з’ясовано, що ключову роль в процесі релігійного самовизначення на етапі первинної соціалізації особи відіграє родина, а також знання і звички, які вона отримує через певну релігійну культуру від народження. Але поступово в процесі свого становлення під час здобуття фахової освіти студент втрачає духовну опіку батьків, вплив конфесійної громадської думки і звичного середовища спілкування. Він вперше одержує можливість вільного релігієвибору, а отже зміни з дитинства притаманної конфесійної свідомості. Студент стає відкритим об’єктом для іноконфесійних впливів, зокрема неорелігійних, для ознайомлення з іншими віросповіданнями і вивчення чужої релігійної літератури. Популярність нових вір у студентському середовищі, поповнення їх спільнот переважно молоддю, зокрема студентами, засвідчує прагнення особи не тільки бачити релігію, беручи участь в традиційних церковних обрядодійствах, а й знати і розуміти їх зміст, приймати у свою свідомість як належне, а відтак виявляти свою релігійну дієвість осмислено, активно, включено;
ь
провідними тенденціями розвитку релігійної свідомості студентства визначено: 1) розмивання самої ідеї Бога, Його пантеїзація та антропоморфізація; 2) довільний вибірковий підхід молодого віруючого до системи віровчення своєї конфесії, в результаті чого релігія постає як система певних життєвих моральних норм; 3) еклектичне поєднання у свідомості догматів різних вірувань (традиційних і нетрадиційних, сцієнтичних та міфологічних), що часто проявляється в світоглядному синтезі західної і східних релігійних парадигм; 4) зникнення впевненості та переконаності в єдиноістинності й єдиноможливості саме свого конфесійного вибору; 5) видозміна соціальних і культурних функцій релігії, наслідком чого є заміщення спільнотної релігійної свідомості особистісною; 6) формування нових типів релігійності; 7) періодична зміна віросповідань, а подекуди й участь однієї людини у діяльності кількох релігійних організацій;
ь
встановлено, що структурно релігійна свідомість студента поділяється на такі чотири піделемента: теолого-онтологічний, природно-суспільний, антропо-імморталістський, ціннісно-моральний. З’ясування логіко-ієрархічної значимості кожного з них в свідомості студента, зокрема його орієнтацій оволодіти насамперед цим світом, а вже опісля – потойбіччям, дає підставу для висновку про домінування в ній не догматично-теологічного (віра в надприродне – Бога, сатану, пекло, потойбічне життя тощо), а піделементів „горизонталі” – природно-суспільного і морально-етичного, тобто з’ясування того, що є світ і як я маю в ньому жити. Антропо-імморталістський елемент релігійної свідомості, який в змісті різних богословських вчень займає пріоритетне положення, в світогляді студента не відіграє ту роль, яка на нього традиційно покладається церквою, що постійно актуалізує життя в потойбіччі і необхідність підготовки до нього. Молодий вік і стан здоров’я роблять його неактуальним в релігійному світобаченні студента, а відтак і не дуже результативним в проповідницькій діяльності церков. Зрештою релігія постає як система санкціонування моральних вчинків, а не як засіб спасіння душі в потойбіччі. На відміну від масового віруючого домінуючим елементом релігійності студентства є переважно не релігійне обрядодіяння, а релігійна свідомість;
ь
на основі вивчення тенденцій розвитку релігійної свідомості студента прогнозується, що в своїй наступній професійній діяльності він як фахівець і носій певної релігійності буде скоріше виступати в ролі суб’єкта морально-етичного виховання на певній релігійній основі, ніж спиратися на практично і соціально неактуальні уявлення про потойбіччя. В умовах відсутності зовнішнього контролю за формуванням системи свого релігійного світогляду, студент переживає конфлікт між раніше сприйнятими знаннями про світ і знаннями, переважно секулярними, які він опановує у вузі. Існує перспектива відходу студента від релігії взагалі або його вільнодумства в релігії. Свобода в релігії проявляється в доволі вільному сприйнятті її концептів, обрядодіяння, інституційного вираження його релігійності.
Теоретичне значення праці полягає у комплексному аналізі релігійної свідомості сучасного українського студентства з врахуванням факторів і тенденцій, що виявляють себе у сучасному світі та впливають на ціннісну складову свідомості особистості. Авторка аргументовано з’ясовує роль і місце в житті сучасного студентства, причини трансформаційних процесів та стан релігійної свідомості сучасної студентської молоді, що сприятиме розвитку сучасного вітчизняного практичного релігієзнавства. Приростом теоретичного знання можна вважати систематизацію особисто зібраних та введених в науковий обіг результатів соціологічних досліджень релігійної свідомості сучасного студентства світських (ІІІ-ІV рівня акредитації) та духовних навчальних закладів України.
Практична цінність дисертації полягає у можливості використання матеріалу дослідження під час аналізу сучасного релігійного життя широким колом фахівців, які займаються соціокультурними проблемами релігієзнавства, представниками державних органів влади, релігійними інституціями. Матеріали і висновки дисертації можуть бути використані в процесі викладання гуманітарних дисциплін, зокрема, в курсах релігієзнавства, філософії релігії, психології релігії, соціології релігії.
Апробація. Матеріали дослідження були виголошені на: Міжнародній науково-практичній конференції „Державно-церковні відносини в Україні у контексті сучасного європейського досвіду (4 жовтня 2004 р., м. Київ); Четвертому міжнародному семінарі „Релігія і громадянське суспільство: між націоналізмом і глобалізмом” (9-11 листопада 2004 р., м. Ялта); Міжнародній науково-практичній конференції „Українці: світова нація перед викликами ХХІ століття” (20-21 січня 2005 р., м. Київ); Міжнародній науковій конференції „Релігія і соціальні зміни в сучасному суспільстві”, (18-19 квітня 2005 р., м. Чернівці); Міжнародній науковій конференції „Релігія і суспільство: нові преференції” (17-18 квітня 2006 р., м. Чернівці).
Публікації. Основні положення та висновки дисертації відображені у восьми статтях, шість з яких надруковані у фахових наукових виданнях, а також у п’яти тезах виступів на наукових конференціях.
Структура дисертації. Мета і завдання дослідження обумовили послідовність і логіку викладу матеріалу. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.
У першому розділі релігійна свідомість розглядається як об’єкт релігієзнавчих досліджень. На основі аналізу сучасного стану вивчення феномену релігійної свідомості в філософії, психології, соціології розглянуто особливості розвитку та функціонування релігійної свідомості сучасного студентства, обґрунтовано специфіку методико-методологічних підходів до дослідження проблеми, означено її термінологічну базу. Другий розділ присвячений аналізу студентства, тієї соціокультурної групи сучасного суспільства, що відрізняється від інших прошарків населення наступними критеріями: віковим, соціальним, психологічним і духовним. З причини цього соціальний статус студентства набуває ваги фактора його духовної самобутності. Висвітлено характерні особливості носіїв релігійної свідомості. У третьому розділі простежено стан і трансформація релігійної свідомості сучасного студентства на основі аналізу його основних складових, зокрема догматично-теологічного та ціннісно-орієнтаційного. У висновках узагальнено дослідницькі напрацювання авторки.
Список використаних джерел та літератури складає 305 найменувань. Повний обсяг дисертації становить 192 сторінки, з них 161 сторінка основного тексту.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі обґрунтовується актуальність теми, формулюється мета та завдання дослідження, визначаються методологічні підходи, науково-теоретичне та практичне значення дисертації, ступінь її апробованості та новизна отриманих результатів.
В першому розділі „Проблема релігійної свідомості як об’єкт наукового дослідження” розглядається стан вивчення теми в науковій літературі вітчизняними та зарубіжними дослідниками, окреслюється джерельна база роботи, визначається специфіка предмету дослідження. Основним об’єктом уваги стали загальнотеоретичні праці Є.Арініна, М.Бабія, В.Бачініна, П.Бергера, О.Бучми, В.Гараджі, Ч.Глока, В.Єленського, С.Здіорука, А.Колодного, П.Косухи, Б.Лобовика, С.Самигіна, Ю.Сінеліної, Д.Угриновича, Л.Филипович, Д.Фурмана, А.Чернія; І.Яблокова, практичні та емпіричні дослідження в сфері вияву та функціонування релігійної свідомості Н.Дудар, М.Мчедлова, А.Невшупи, М.Тарусіна, Д.Фурмана, Л.Шангіної; література, в якій висвітлюється загальні й специфічні проблеми та характеристики молоді загалом і студентства зокрема (О.Балакірєва, Т.Бондар, М.Добрускін, Ю.Колєсніков, В.Лісовський, Б.Рубін, Л.Сокурянська, Н.Черниш, О.Яременко).
На основі здійсненого дискурсу з’ясовано, що релігійна свідомість є однією із важливих складових людської сутності і надає особі інтенційності, впевненості в майбутньому, задоволення від спілкування з Богом. Доводиться, що можливості, які притаманні релігійній свідомості, дозволяють людині генерувати уявлення, образи, ідеї, сходити щаблями богопізнання й осягнути те, що відбувається із світом, природою, соціумом, найближчим оточенням і з нею самою. Належна увага приділена також з’ясуванню складових релігійної свідомості, а саме її гносеологічних, онтологічних, екзистенційних та феноменологічних аспектів. Це дало можливість обґрунтувати основні детермінанти її формування, простежити механізми розвитку та взаємовпливу соціокультурних і релігійних чинників на виникнення і розвиток релігійних уявлень сучасного студентства.
При концептуалізації досліджуваного феномену авторка перевіряла теоретичні положення емпіричним матеріалом, чому у дисертаційному дослідженні надається значна увага. Так, з метою виявлення релігійного компоненту в свідомості студентської молоді світських та духовних навчальних закладів, їх громадянської позиції щодо релігії проведено ряд соціологічних досліджень, матеріали яких зберігаються в аріхіві Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України.
Другий розділ „Формування та якісні характеристики релігійної свідомості сучасного студентства” складається з трьох підрозділів. У підрозділі 2.1. „Соціальний статус студентства як фактор його духовної самобутності” студентська молодь розглядається не лише як спільнота певного віку, а як специфічне соціально-демографічне утворення. Автор доводить, що соціальний статус студента обумовлює його свободу релігієвибору, оскільки він, як вільний від різноманітних зобов’язань й відповідальностей суб’єкт, не залежить від надмірної уваги родини, не пов’язаний контролюючими вузами традиції, громадської думки тощо. Індустріальний урбанізований простір, в який потрапляє студент, руйнує тісні міжособистісні відносини, послаблює наявний ще в недалекому минулому зв’язок поколінь, нівелює контрольну функцію громади за поведінкою релігійної особи.
В підрозділі наголошується, що форма набуття знань та їх осмислення у вищому навчальному закладі дещо відмінна від шкільної. Крім нормативних знань, у вузі навчають критично й творчо ставитися до інформації. Це стимулює зміну поглядів, в тому числі релігійних. Взагалі знання, у такому контексті, не постає як щось усталене, а зокрема догмат сприймається як таке, що може піддаватися трансформаціям. Для студента існує два альтернативні шляхи: сприйнявши нові ідеї, чіткіше визначитися у своїх релігійних поглядах або стати вільнодумним.
Багатоманіття, інтенсивність та широта спілкування студентів з носіями інших полікультурних традицій теж має неабияке значення для формування їхніх релігійних поглядів. Студент усвідомлює, що, окрім звичного для нього шляху до Бога, існують й інші, альтернативні. Зазвичай це характерно для тих молодих людей, яким притаманні інституалізаційовані форми релігійної свідомості. Крім того, студент культивує й нові форми виявлення себе у ставленні до релігії. Зокрема, звернення неорелігій до емоційно-вольової сфери людини (мова релігії, сприйняття релігії через музику, спів) та найповніше вираження актуальних вузлових проблем сучасності в їх релігійно-містичній інтерпретації викликають резонанс в свідомості молодого покоління.
На студентські роки припадає процес самоутвердження молодої людини, коли відбувається пошук форм, засобів, шляхів особистісної актуалізації. Відтак, якщо студент знаходить якусь „нову” релігійну спільноту, сама її „новизна” дає можливість відірватися від старого і таким чином самоутвердитися. При цьому молодість дозволяє нехтувати тим, що тримає в полоні страху старші покоління. Так, студента ще не страшить смерть, оскільки він молодий за віком, що спричинює розгляд її як далекої перспективи. Натомість, він вільний у своїй поведінці, моральних орієнтирах. Ставлення до релігійних вчень змінюється, студента більше цікавить те, що відбуватиметься тут і зараз, а не те, що буде в майбутньому, там і потім.
З того випливає, що релігійні погляди студентів неоднорідні і залежать від багатьох факторів, серед яких визначальними є індивідуальні особливості світосприйняття студентів, характер найближчої референтної групи, рівень розвитку студентського колективу. Воднораз, релігійна поведінка людини (в нашому випадку – студента) завжди є відображенням поглядів, ціннісних орієнтацій, установок того соціального прошарку (групи, спільноти), представником якого вона є.
У підрозділі 2.2. „Чинники впливу на розвиток релігійної свідомості студентської молоді” обґрунтовується думка, що, як правило, розвиток особистої релігійності починається з раннього дитинства та набуває протягом життя своєї будови, якісних характеристик і певних індивідуальних рис.
Зрозуміло, що в процесі релігійного самовизначення домінуючу роль зазвичай відіграє сім’я – стрижнева ланка суспільної організації. Саме в родинному колі розпочинається життєвий шлях молодої людини, формуються її початкові уявлення про оточуючий світ, виробляється певна система оцінок явищ навколишньої дійсності тощо. У межах родини молодь засвоює загально значимі духовні традиції, у тому числі й релігійні. Відтак, близько половини (48,5%) студентів вважають, що головну роль у їхньому релігійному самовизначенні відіграло батьківське чи родинне релігійне виховання.
В результаті дослідження авторка з’ясувала, що особисті зусилля визнаються респондентами одними із важливих моментів, що вплинули і впливають на появу чи розвиток їх релігійності. Під ними насамперед розуміється знайомство з релігійною та художньою літературою, завдяки чому відбувалося розширення кругозору сучасної молоді, бажання набути релігійний досвід тощо. Інколи студенти відзначали вплив надприродних сил (зокрема, Бога) на їх вибір у світоглядних питаннях. Отриманий емпіричний матеріал не дає підстав применшувати й роль релігійного навчання та виховання у становленні релігійності: респонденти неодноразово згадували уроки християнської етики, відвідування недільної школи. Опитувані підтвердили думку про те, що релігійно орієнтовані дисципліни здатні формувати ціннісне ядро свідомості молодого покоління. У розділі обґрунтований висновок про комплексну дію усієї сукупності вище окреслених факторів на формування особистої релігійності молодої людини.
Воднораз в студентському середовищі чітко проявляється тенденція, яку ми пов’язуємо з несформованістю релігійності. Так, частина молодих людей заявляють, що їх релігійність ще не є остаточно визначеною. Ця група студентської молоді намагається критично оцінити себе та своє ставлення до релігії. До того ж, у молодіжному співтоваристві є незначна частина людей, яку не влаштовує формальна зовнішня належність до тієї чи іншої релігії, а важливішим є якісне наповнення зв’язків з трансцендентним.
У підрозділі 2.3. „Релігійна самоідентифікація сучасного студентства” остання розглядається як самоототожнення особою або групою з певною віросповідністю, порівняння себе з іншими членами або спільнотами суспільства, в результаті чого окрема людина чи група людей усвідомлюють свою спільність або відмінність від інших.
В підрозділі з’ясовано, що в сучасному студентському середовищі представлене усе багатоманіття релігійної палітри сучасної України. Це підтверджено детальними емпіричними даними. Найбільша кількість опитаних ідентифікує себе з православ’ям (33,7%). Серед студентства є носії греко- і римо-католицизму (відповідно 2,3% і 1,3%), адвентисти сьомого дня (0,2%), євангельські християни-баптисти (1,0%), християни віри євангельської (0,5%), послідовники Церкви Повного Євангелія (0,9%), мусульмани (1,7%) та ін. Цікаво, що зв’язок із певною конфесією тієї чи іншої соціальної групи, в т.ч. і студентства, не завжди слід ототожнювати з релігійністю. Адже, є люди, які суб’єктивно відчувають себе належними до певної конфесії, проте об’єктивно є зовсім нерелігійними. Так, за результатами опитування, тільки 41,2% студентської молоді притаманна інституціалізована релігійна свідомість, носії якої чітко визначили свою належність до певної конфесії, церкви. Зауважено, що неінституціалізованою релігійною свідомістю характеризується третина (33,8%) сучасної студентської молоді. Не будучи пов’язаною з конкретною конфесією, людина залишається вільною в поведінці, способі життя, в етичній орієнтації. Для такого індивіда притаманне особистісне сприйняття і розуміння Бога, світу, проблем життя та смерті, релігійної практики. Цей напрямок мислення і життєвої орієнтації можна схематично визначити як зв’язок „Я – Бог”. Зазвичай ця категорія віруючих не має чіткого уявлення про конфесійні відмінності і найчастіше це просто загальний рух до Бога, симпатії до тих або інших релігійних традицій. Така позиція ні до чого не зобов’язує молодих людей, не ставить перед ними жодних віросповідних вимог, конфесійне знання для таких віруючих не є важливим. Подібне сприйняття виводить священиків, культові практики на другий план, зводить прагнення до вияву своєї віри до мінімуму, при цьому зберігаючи віру в існування абсолютної реальності, в сакральні корені життя.
Представники невизначеної релігійної свідомості, тобто такі що хитаються між вірою та невір’ям (13,2% з усіх опитаних) сумніваються в існуванні Бога та правомірності релігійних догматів, хоча їм притаманна й певна релігійна ідентифікація: культові дії вони здійснюють епізодично, релігійної літератури вони зазвичай не читають і мають доволі розмиті уявлення про конфесійне віровчення, оскільки знайомі з ним переважно з розповідей інших. У такої особи переважно відсутні постійні зв’язки з релігійною групою, самі ж релігійні погляди обмежені й не розширюються, її соціальна діяльність не мотивована релігійними стимулами.
Ситуативна релігійна свідомість характеризує 3,3% респондентів, мінливість поглядів яких проявляється в переході з однієї Церкви до іншої, в зміні віросповідання, одночасній належності до різних релігійних інститутів, церков, організацій тощо. Результат таких пошуків важко спрогнозувати: він може завершитися включенням особи в якусь релігійну систему або не знайти свого релігійного вияву.
Що ж стосується індиферентних (2,2%) та невіруючих (6,3%), то вони не випадково зараховані до однієї категорії, оскільки, як правило, молода людина на певному етапі свого життя неодмінно потрапляє в ситуацію вибору власної системи релігійних поглядів.
Таким чином, перш ніж здійснити релігієвибір, індивід має зрозуміти та осмислити наявні релігійні парадигми, проникнути в сутність та, в ідеалі, усвідомити їх. При цьому відбувається своєрідний відбір інформації про конфесії, їх віровчення, культову практику, вимоги до неофітів, на основі чого і можливий пошук та віднайдення такого віросповідання, яке відповідає духовним потребам особистості.
Третій розділ „Стан та особливості трансформації релігійної свідомості сучасного українського студентства в контексті світоглядного плюралізму” містить аналіз змісту структурних елементів свідомості, та тих змін яким вони піддаються в сучасну епоху.
У підрозділі 3.1. „Догматично-теологічний елемент релігійної свідомості сучасного студентства” вихідним пунктом розмірковувань вважається теза про те, що Бог в релігійному світогляді сприймається як першооснова та першоджерело всього сущого. Тобто, віра в Бога або Його заперечення виступають визначальною засадою світогляду людини. З’ясовано, що ідея Бога у релігійній свідомості молоді піддається суттєвим трансформаціям. На основі отриманих відповідей про розуміння Бога робиться висновок про те, що значна кількість студентської молоді заявляє про віру в певну Вищу силу, що сприймається нею як Абсолют, Дух, Ідея, всесвітній закон, безоособистісна всюдисуща субстанція чи якась духовну сутність, єдність матерії, духу та енергії.
Усвідомлення того, що людина у релігійній свідомості студентства наділяється божественними рисами та характеристиками, а Бог зосереджений в самій людині, що має визначальну роль у житті конкретного індивіда, дає підставу говорити про антропоцентричну парадигму релігійної свідомості, коли поклоняються не Богові, а сакралізованій людській особистості.
У висновковій частині підрозділу вказується на рівноцінність релігійних та арелігійних елементів у свідомості сучасних студентів, що породжує думки про суперечливість релігійної свідомості з огляду на логіко-гносеологічні виміри феномену надприродного, про чітко виражений релігійний еклектизм в молодіжній релігійній свідомості. Підтвердженням тому – архаїчні і містичні елементи у свідомості студентів, зокрема віра у переселення душ (таких нараховується 41,8%). Як не дивно, але різноманітні синтезуючі світоглядні явлення, які органічно поєднують у собі цінності як західних, так і східних культур, відбиваються й у свідомості студентів православних духовних шкіл. Зокрема, ідею реінкарнації підтримують 12,5% їх слухачів, ще 23,4% – не змогли однозначно відповісти „так” чи „ні”. Для респондентів, які ідентифікували себе з православ’ям, такі показники є доволі високими, адже зазначене положення йде в розріз з християнським віровченням.
Наведені матеріали розділу доводять, що у свідомості студентства доби постмодерна домінують толерантні підходи до релігій. Майже три чверті студентської молоді вважає за важливе вивчати інші релігії; чверть опитаних молодих людей відчувають потребу в спілкуванні з людьми інших релігій; понад половини опитаних заявляють, що в більшості релігій закладені цінні знання про Бога і стільки ж вважає, що знання більш ніж однієї релігії тільки збагачує їхню власну духовність. Молодь переконана, що кожна релігія по-своєму істинна, тому немає трагедії у виборі релігії за волею випадку або сили обставин. У сьогоднішнього студентства зникає впевненість і переконаність у тому, що їх конфесійний вибір – єдиноможливий шлях до пізнання Бога. Так, лише 22,6% з усього масиву респондентів зазначають, що їх релігійна традиція є єдиноістинною. Показово, що означена тенденція спостерігається і серед студентів протестантських навчальних закладів, конфесійно визначеної молоді (кожний третій студент-протестант (30,8%) вважає, що його релігія є єдиноправдивим джерелом знань про Бога, таку думку не поділяють 59,1% респондентів). Ці факти дають підставу стверджувати, що принципи релігійного плюралізму і толерантності, входячи в свідомість нової генерації, поступово глобалізують і трансформують її.
У підрозділі 3.2. „Ціннісно-орієнтаційний компонент релігійної свідомості сучасного студентства” доводиться, що переважну більшість студентства займають питання ролі релігії в задоволенні духовно-моральних потреб індивіда, тематичну парадигму яких складають спілкування людей на особистісному рівні, подолання буденних турбот і життєвих негараздів, зняття стресового стану, пояснення людині її призначення й сенсу життя, а також дотримання й розвиток національних та сімейно-побутових традицій, можливість емоційного очищення почуттів тощо. Цим, певно, і пояснюється той факт, що лише 2,5% молодих людей надають своєму життю релігійно забарвленого смислу, а 1,5% з усіх опитаних розглядають земне життя як підготовку до життя після смерті. Тобто, сучасна студентська молодь здебільшого не схильна розглядати смерть як перехід в іншу якість. Загальним висновком підрозділу стало визнання того факту, що релігія для молодих людей відіграє у своїй більшості компенсаторно-терапевтичну функцію, в якій особливо наголошується здатність релігійних засобів підтримати людину у скрутну хвилину, або тоді коли вона не може самотужки справитися з життєвими проблемами чи негараздами. А це означає, що за нинішніх умов релігія не формує ціннісного ядра особистісної структури сьогоднішнього студентства або не сприймається ними такою.
У Висновках містяться узагальнюючі положення, які випливають з розгляду автором релігійної свідомості; виділяються основні структурні елементи релігійної свідомості сучасної молоді; подаються стислі характеристики типів релігійної свідомості, їх соціокультурних детермінантів та з ними пов’язаних філософських рефлексій; виокремлюються основні поняття, із врахуванням яких здійснювався запропонований у дисертації аналіз релігійної свідомості сучасного студентства.
В дисертації доведено, що:
ь основними складовими сучасної релігійної свідомості є аксіологічний плюралізм, синкретизм, гетерогенність, динамізм.
ь переважна більшість віруючих різних релігій (конфесій) має розмите уявлення про їх догмати, тобто ті віросповідальні істини, що є базовими, аксіоматичними і мають сповідуватися всіма віруючими даної конфесії як фундаментальні положення їхньої релігії;
ь релігія для більшості студентства асоціюється здебільшого з певними етичними настановами, а її доктринальні й практичні компоненти мають другорядне значення;
ь належність студентської молоді до традиційних релігій детермінована тісним зв’язком релігійної і національної самосвідомості, за якого релігія з усіма її складовими виступає не тільки як власне релігійна система, а як звичайне культурне середовище, національний спосіб життя.
Основні положення дисертації висвітлені автором у таких публікаціях:
1. Гаврілова Н. Релігійність сучасної студентської молоді // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. – Чернівці, 2003. – Вип.163-164: Філософія. – С. 203-205.
2. Гаврілова Н. Релігійний плюралізм як ознака сучасного громадянського суспільства та роль студентства в його утвердженні // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. – Чернівці, 2004. – Вип. 203-204: Філософія. – C. 36-39.
3. Гаврілова Н. Розвиток православної освіти в сучасній Україні // Українське релігієзнавство. – 2005. – №4. – С. 242-256.
4. Гаврілова Н. Державно-церковні відносини в оцінках молодого покоління // Релігійна свобода. Наук. щорічник. – К., 2006. – №10: Взаємини держави і релігійних організацій: правові та політичні аспекти. – С. 142-145.
5. Гаврілова Н. Релігійність сучасного українського студентства в соціологічному вимірі // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. – Чернівці, 2006. – Вип. 301-302: Філософія. – С. 211-217.
6. Гаврилова Н. Особенности религиозного сознания современного украинского студенчества // Материалы XIIІ Международной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых “Ломоносов”. – М., 2006. – Т. . – С. 398-400.
7. Гаврілова Н. До питання про правові засади викладання християнської етики в середній школі // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені В.Гнатюка. Сер.: Історія. – Тернопіль, 2002. – Вип. 4. – С. 112-115.
8. Гаврілова Н. Специфіка молодіжної православної свідомості в глобалізованому суспільстві // http://www.risu.org.ua/ukr/study/religstudy/article;9108.
9. Гаврілова Н. Духовна освіта в реаліях державно-церковних відносин // Державно-церковні відносини в Україні у контексті сучасного європейського досвіду. – К., 2004. – С. 261-265.
10. Гаврілова Н. Характер сучасної молодіжної релігійності та її вплив на формування нового типу духовності // Релігія і соціальні зміни в сучасному суспільстві. Матеріали міжн. наук. конф. (м. Чернівці, 18-19 квітня 2005 р.). – Чернівці, 2005. – С. 105-111.
11. Гаврілова Н. Особливості студентських духовних шукань в умовах трансформації українського суспільства // Духовні засади розвитку людства в епоху глобалізації та українська перспектива – К., 2005. – С. 202-208.
12. Гаврілова Н. Релігійність сучасної студентської молоді: релігійний ренесанс чи секуляризація? // Проблемы управления многоэтничными сообществами в условиях глобализационных и цивилизационных вызовов. – Симферополь, 2006. – С. 51-53.
13. Гаврілова Н. Українська православна молодь між секуляризацією і релігійними відродженням // Українці: перед викликами ХХІ століття: Зб. ст. конф. – К., 2006. – С. 287-294.
АНОТАЦІЯ
Гаврілова Н.С Релігійна свідомість сучасного студентства в контексті світоглядного плюралізму (на матеріалах України) – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.11. – релігієзнавство. – Інститут філософії імені Г.С.Сковороди НАН України (Відділення релігієзнавства). – Київ, 2007.
Дисертація є комплексним дослідженням, що
