ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені К.Д.УШИНСЬКОГО

ГОЛОТЮК Олена Володимирівна

УДК 371.134:81’243 (44)

ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ
В УНІВЕРСИТЕТАХ ФРАНЦІЇ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Одеса – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Херсонському державному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент
Кнодель Людмила Володимирівна
Навчально-науковий інститут підготовки кадрів
громадської безпеки та психологічної служби,
Київський національний університет внутрішніх
справ України,
завідувач кафедри мовної підготовки

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук,
старший науковий співробітник,
Лавриченко Наталія Миколаївна
Інститут педагогіки АПН України,
завідувач лабораторії порівняльної педагогіки

кандидат педагогічних наук, доцент
Трубіцина Ольга Михайлівна
Південно-український державний педагогічний
університет імені К.Д. Ушинсь-кого,
доцент кафедри германської філології
та методики викладання іноземних мов

Захист дисертації відбудеться „ 25 ” червня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.053.01 при Південно-українському державному педагогічному університеті імені К.Д.Ушинсь-кого за адресою: 65029, м. Одеса, вул. Нищинського, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Південноукраїнсь-кого державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського за адресою: 65020, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26.

Автореферат розісланий „ 21” травня 2007 року

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради О.С. Трифонова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Важливим джерелом визначення сучасної стратегії розвитку педагогічної освіти в Україні є аналіз світового досвіду професійної підготовки вчителів, дослідження закономірностей і тенденцій розвитку цієї складової частини освітньої сфери в різних соціокультурних регіонах планети. Особливе значення у зв’язку з цим набуває вивчення сучасних процесів становлення педагогічної освіти на Європейському континенті, зокрема у Франції, що є винятково актуальним завданням у світлі перспектив інтеграції України в загальноєвропейський освітній простір.

Аналіз сучасних наукових джерел засвідчує, що в теорії і практиці вищої освіти українськими вченими (Н.Абашкіна, Г.Алексевич, А.Алексюк, Г.Єгоров, Л.Латун, В.Мельниченко, Є.Москаленко, О.Овчарук, О.Рибак, Г.Степанко, І.Тараненко, І.Фольварочний та ін.) набуто певний досвід вивчення зарубіжної педагогіки, який може стати основою удосконалення професійної підготовки вчителів іноземних мов. Зокрема, розглянуто деякі аспекти проблеми, що досліджується, а саме: професійна підготовка і діяльність учителя (О.Абдуліна, Є.Барбіна, Г.Касянович, Т.Кошманова, С.Сисоєва); різноманітні аспекти педагогічних технологій у професійно-педагогічній підготовці (І.Богданова, О.Дубасенюк, Л.Костельна, О.Пєхота, Б.Свирида, Т.Царегородцева та ін.); формування окремих якостей особистості (Т.Алексєєнко, В.Зінкевич, Т.Мишковська, П.Стефаненко та ін.); ресурсне забезпечення інформацією педагогічних кадрів у Франції (І.Жуковський); початкова школа Франції у XXI столітті, артистичне виховання учнів у школах і ліцеях Франції в контексті сучасної естетичної теорії, нові тенденції у підготовці вчителів Франції (Л.Зязюн); система освіти Франції (Г.Єгоров, І.Зязюн, К.Корсак, Л.Пуховська); соціалізація шкільної молоді засобами громадянської освіти: французький досвід, формування змісту навчальних програм для сучасних французьких колежів (Н.Лавриченко); педагогічні дослідження у системі професійної підготовки вчителів у Франції (В.Минько); формування готовності до науково-дослідницької діяльності в майбутніх учителів Франції (О.Романенко).

Водночас у вітчизняній педагогіці відсутні наукові праці, в яких обґрунтовувалися б конкретні питання професійної підготовки вчителів іноземних мов. Відтак дослідження становлення і розвитку системи професійної підготовки вчителів іноземних мов Франції засвідчило наявні в сучасній професійно-педагогічній підготовці істотні суперечності, зокрема: 1) між вимогами до професійних якостей учителя і реальними умовами його роботи; 2) ілюстративно-пояснювальним типом традиційної педагогічної освіти й активним інноваційним характером професійної діяльності; 3) інтенсивним використанням загальнонаукових сучасних ідей і методів у більшості наук і недостатнім теоретичним обґрунтуванням їх використання в педагогіці; 4) потребою розробки комплексних моделей професійної діяльності вчителя і домінуванням ізольованих моделей у педагогічній теорії і практиці.

Необхідність розв’язання означених суперечностей, об’єктивна потреба процесу вдосконалення професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов у нашій країні, недостатня теоретична і практична розробленість цієї проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження „Підготовка вчителів іноземних мов в університетах Франції”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до тематики, передбаченої планом науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Херсонського державного університету. Напрям наукового пошуку – „Підготовка вчителя в системі неперервної педагогічної освіти” (№ 0106U000875). Автором досліджувався аспект підготовки вчителів іноземних мов в університетах Франції. Тема дисертації та науковий керівник затверджені вченою радою Херсонського державного університету (протокол № 6 від 06.02.2006 р.), тема закоординована на бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 3 від 21.03.2006 р.).

Мета дослідження: виявити й обґрунтувати основні напрями професійної підготовки вчителів іноземних мов в університетах Франції, окреслити шляхи використання прогресивних ідей французького досвіду в Україні в контексті Болонського процесу та Європейського виміру.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати процеси формування національної педагогічної системи Франції на різних історичних етапах реформування національної загальноосвітньої школи.

2. Охарактеризувати структуру, зміст і процеси реформування професійної підготовки вчителів у педагогічних університетах Франції на сучасному етапі.

3. Виявити особливості методики навчання іноземних мов та їх вплив на професійну підготовку викладачів-лінгвістів в університетських інститутах підготовки вчителів (УІПВ).

4. Визначити сучасні вимоги щодо якості професійної підготовки вчителів іноземних мов у світлі Європейських завдань.

5. Розробити науково-методичні рекомендації щодо творчого використання прогресивних ідей досвіду підготовки вчителів іноземних мов в університетах Франції у вищих закладах освіти України.

Об’єкт дослідження – підготовка вчителів в університетах Франції.

Предмет дослідження – професійна підготовка вчителів іноземних мов в університетах Франції.

Гіпотеза дослідження: вивчення соціально-педагогічної, науково-методичної літератури, узагальнення позитивних ідей набутого досвіду інноваційної діяльності вчителів іноземних мов Франції в умовах стрімкозмінного суспільства становить значний інтерес для України з метою утвердження її як гідного партнера світової освітньої спільноти. З огляду на це, логічним видається припущення, що наявна інтенсифікація наукових досліджень у цій сфері сприятиме виявленню дієвих педагогічних і професійних підходів до організації навчального процесу та професійної підготовки вчителів іноземних мов, що становитимуть теоретико-практичний інтерес для вітчизняних педагогів.

Методологічні засади дослідження ґрунтуються на: а) загально-теоретичних і методологічних принципах пізнання, що дозволяють розглядати педагогічний процес крізь призму категорій загального, особливого й одиничного з погляду сходження від абстрактного до конкретного і від конкретного до абстрактного; б) філософських положеннях про взаємозумов-леність явищ об’єктивної дійсності; в) принципах системного підходу, які в порівняльних дослідженнях потребують вивчення явищ і фактів у зв’язку з різними соціальними системами (економікою, політикою, культурою тощо); г) положеннях щодо актуальності вивчення світового досвіду розвитку професійної освіти у зв'язку з інтернаціоналізацією сучасного життя, соціаль-ної поведінки особистості та особливостей її формування в умовах науково-технічної революції, збагачення національного педагогічного досвіду на основі полікультурного підходу; д) узагальненні кращих зразків педагогічної практики різних країн із метою збереження загальнолюдських цінностей та ідеалів національного виховання на основі принципів культурологічного підходу, полікультурної поступальності, безперервності освіти.

Вивчення праць видатних французьких педагогів: у галузі професійної педагогіки (А.Абувіль, Ф.Ансель, К.Бедув, М.-М.Берньє, Ж.-К.Бокко, Г.Брюсі, С.Буке, А.Бургарель, Л.Демайі, Ж.Жерм, Р.Поркьє); соціології (Ф.Балюто, А.Бентоліла); психології та проблем виховання (М.-К.Анн-Ніссен, Є.Ботьє, А.Кордьє, М.Матоно); організаційної педагогіки (А.Давісс, Ш.Коста, К.Кузєн, Ж.-І.Роше); методики іноземних мов (Б.Арно, Р.Бурдонкль, Д.Коломбель, Д.Шампань, Д.Шовель) – дозволило з'ясувати питання, пов'язані із суспільними вимогами щодо професійної підготовки вчителів іноземних мов у педагогічній системі Франції.

Теоретичні засади дослідження склали наукові праці вчених, виконаних у межах проблем: загальної і професійної педагогіки (А.Богуш, І.Богданова, С.Гончаренко, І.Зязюн, З.Курлянд, Н.Ничкало, О.Цокур); інтеграційних процесів в освіті (К.Колесіна, О.Сергєєв); психології і творчості вчителя (Г.Балл, Л.Виготський, Н.Кічук, А.Линенко, В.Семиченко, Р.Хмелюк); порівняльної педагогіки (Б.Вульфсон, В.Лапчинська, З.Малькова); наукових досліджень системи освіти Франції (Г.Єгоров, І.Жуковський, Л.Зязюн, К.Корсак, Л.Пуховська, О.Романенко); інтенсифікації фахової підготовки майбутніх учителів іноземної мови (С.Будак, Т.Корольова, Л.Таланова); соціологічного аналізу проблем французької педагогічної системи (Ж._Л.Дерує, Б.Дефранс, Б.Доріа, А.Сере); когнітивної педагогіки (Ф.Де Ляє, А.Л’єрі); філософсько-педагогічних праць (Ж.-Ф.Дені, Є.Єм, П.Жарсіні, Ж.-Ж.Руссо, С.Френе).

Методи дослідження: а) метод порівняльно-історичного аналізу, який дозволив вивчити стан досліджуваної проблеми у Франції та Україні, виявити причинно-наслідкову й історичну залежність, простежити закономірності та тенденції її розвитку; б) інтерпретаторсько-аналітичний метод, що дозволив здійснити концептуальний аналіз науково-педагогічної літератури (з використанням інтерпретацій, систематизації, порівнянь і узагальнень); в) метод індуктивної логіки, при якому спочатку виділяються культурні особливості, потім інтегруються загальнокультурні цінності і таким чином виявляються міжнародні тенденції та перспективи; д) метод наукового пошуку з метою формування узагальнених оцінок, виявлення раціонального і практично цінного в наукових розробках французьких учених.

Наукова новизна і теоретична значущість дослідження визначається тим, що: вперше в Україні досліджено історико-педагогічні аспекти досвіду підготовки вчителів іноземних мов у Франції; визначено провідні напрями розвитку теорії професійної підготовки викладачів іноземних мов у Франції; окреслено теоретичну модель педагогічної освіти як відкритої динамічної системи; охарактеризовано провідні концептуальні й організаційні моделі професійної підготовки вчителів іноземних мов; виявлено спільні тенденції й особливості структурних перетворень у національній системі професійної підготовки викладачів іноземних мов в умовах освітніх реформ середини 80-х – першої половини 90-х років у Франції; висвітлено нові грані теорії і практики педагогічної науки в контексті міжпредметних зв’язків у процесі підготовки вчителів іноземних мов; уточнено місце практики в загальній структурі професійної підготовки вчителів іноземних мов у Франції; подальшого розвитку набули положення щодо органічної виключності системи професійної підготовки викладачів іноземних мов у Франції у формуванні загальноєвропейського освітнього простору, досліджено сутність цього соціопедагогічного явища.

Практичне значення дослідження полягає в розробці рекомендацій щодо педагогічного обґрунтування сучасної стратегії розвитку педагогічної освіти України з метою інтеграції в Європейське та світове культурно-освітнє середовище. Здобуті результати є обґрунтованою системою ідей для цілісного вивчення процесу професійної підготовки вчителів іноземних мов у Франції (з урахуванням внутрішніх і зовнішніх чинників еволюції), осмислення сучасного стану педагогічної системи освіти у Франції та прогнозування її розвитку в майбутньому. Отримані результати можуть застосовуватись у дослідженнях з теорії та історії педагогіки, філософії освіти, порівняльної педагогіки, педагогічного прогнозування, а також для розробки спецкурсів і спецсемінарів як у системі підготовки майбутніх учителів іноземних мов, так і в системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

Упровадження результатів дослідження. Основні розробки та рекомендації, викладені в дисертаційному дослідженні, реалізовано в 3 авторських програмах з курсу інтенсивного навчання французької мови „Французька мова професій-ного спрямування” для студентів-бакалаврів, молодших спеціалістів та магістрів на основі модульно-рейтингової системи навчання та контролю, а також у навчально-методичних рекомендаціях з теми „Мистецтво” для студентів ІV-V курсів спеціальності 7.010103 ПМСО. Мова і література (англійська, французька), які використовуються на кафедрі романо-германських мов інституту іноземної філології Херсонського державного університету. Матеріали дисертаційного дослідження впроваджено в навчально-виховний процес кафедри перекладознавства Інституту іноземної філології Херсонського державного університету (акт № 01-12/163 від 22.05.2006 р.), кафедри іноземних мов Миколаївського державного університету імені В.О.Сухомлинського (довідка № 1 від 05.09.2006 р.), кафедри практики іноземних мов факультету іноземної філології Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (довідка № 21/02 від 15.01.2007 р.), філологічного факультету Київського міського педа-гогічного університету імені Б.Д.Грінченка (протокол № 16 від 26.01.2007 р.).

Достовірність наукових результатів дослідження визначається тим, що його теоретичні й практичні результати отримані адекватними методами й підтверджуються аналізом широкого кола джерел, системою узагальнення фактів і матеріалів; забезпечується методологічною обґрунтованістю його теоретичних положень, застосуванням різноманітних взаємодоповнювальних методів науково-педагогічного пошуку, адекватних його об'єкту, предмету, меті й завданням.

Апробація результатів дослідження здійснювалась у виступах на Всеукраїнських науково-методичних конференціях “Становлення педагогічної думки в Україні: витоки, реалії, перспективи” (Херсон, 2000), “Актуальні проблеми теорії та практики навчання іноземних мов та літератури” (Херсон, 2002), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції з питань методики викладання іноземної мови, присвяченій пам’яті доктора педагогічних наук, професора В.Л.Скалкіна (Одеса, 2002р.), науково-практичній конференції „Професіоналізм викладача вищої школи: освітні технології” (Миколаїв, 2002), міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми викладання французької мови в контексті Болонського процесу” (Франція, Мец, 2003), франко-українському семінарі „Педагогічна майстерність викладачів французької мови” (Одеса, 2005), всеукраїнській науково-теоретичній конференції „Пушкінсько-декабристська доба в історико-культурному контексті” (Херсон, 2005), на лекційних та семінарських заняттях для студентів інституту іноземної філології Херсонського державного університету. Окремі аспекти дослідження обговорювалися на засіданнях викладацького колективу колежу імені Поля Елюара міста Сент-Етьєн-дю-Рувре (2000 р.), ліцею Ля Брюєр міста Руан (2001 р.) та педагогічного відділення університету міста Мец (2003 р.), де автор вивчала досвід психолого-педагогічної підготовки вчителів іноземних мов Франції.

Основні результати дослідження висвітлено в 14 одноосібних публікаціях, з них 9 статей у провідних наукових виданнях, затверджених ВАКом України, 3 авторські програми інтенсивного навчання французької мови професій-ного спрямування, 1 – навчально-методичні рекомендації навчання французької мови.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст дисертації викладено на 192 сторінках. Список використаної літератури охоплює 281 найменування, із них 215 – французькою та англійською мовами. У роботі вміщено 14 малюнків, 9 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методологічні й теоретичні засади; розкрито наукову новизну, теоретичну й практичну значущість, а також шляхи апробації і впровадження одержаних результатів.

У першому розділі – „Історико-педагогічні аспекти становлення та розвитку педагогічної системи Франції” – визначено історичні етапи становлення та розвитку педагогічної системи Франції, проаналізовано процеси реформування національної загальноосвітньої школи, подано організацію навчання в сучасній системі вищої педагогічної освіти Франції.

Педагогічна освіта Франції пройшла довгий шлях свого становлення. Французькі просвітителі (Д.Дідро, К.-А.Гельвецій, Ф.Вольтер та ін.) визнавали вирішальну роль виховання й освіти. Епоха Просвітництва запропонувала програму прогресивних реформ виховання й освіти, проголосивши загальне право на навчання. Проекти Талейрана, Кондорсе та Годена передбачали створення шкіл нового типу. Новим кроком у становленні педагогічної думки у Франції була педагогічна система Ж.-Ж.Руссо, згідно якої виховання носить індивідуальний характер. Найвидатнішим педагогом Франції ХХ сторіччя, який розвив ідеї просвітителів був С.Френе, педагогічна концепція якого була за своїм змістом відкритим і різким протиставленням традиційній педагогіці.

Теоретичне підґрунтя реформаторської педагогіки розробив видатний французький педагог А.Біне, який стверджував, що пріоритетами мають стати фундаментальні знання і компетентність, громадянськість і розвиток особистості. Французькі педагоги (Ф.Де Ляє, А.Л’єрі), вважали, що зміст гуманітарної освіти полягає у формуванні особистості і загальнолюдських цінностей, що було передвісником майбутніх реформ.

Як показують дослідження французьких педагогів, найзагальнішими орієнтирами нових програм з іноземних мов є: а) розвиток громадянських якостей учнів здатності до свідомої, самостійної і відповідальної суспільної діяль-ності, до вміння вільно висловлювати власні погляди, розуміти співрозмовника, поважати його думку, до засвоєння ціннісно-смисло-вих основ буття; б) формуван-ня світогляду; в) фундаменталізація знань, залучення та розвиток творчої уяви учнів у процесі їх засвоєння; г) естетизація знань, прищеплення мовного й літе-ратурного смаку.

Видатні педагоги Франції (М.Бернуссі, А.Біне, А.Вейль-Барє, М.Гате-Тюрле, Ф.Гізо, Ф.Де Ляє, Ж.-Л.Дерує, Б.Дефранс, Є.Єм, Ж.-М.Жіліга, Р.Зебрі-Юрцель, Ф.Карді, П.Кергоа, В.Коєн, Ж.-Л.Меленшон, Ж.Міжо-Альварадо, Ю.Монтане, К.Нік, Ж.Скаллон, А.Флорен, С.Шанва та ін.) досліджують проблеми формування сучасної середньої й вищої освіти та визначають характерну рису французької системи середньої освіти: різке зростання труднощів із переходом до наступного класу. Останній клас лицею завершується іспитом на одержання ступеня бакалавра, потрібного для вступу у вищі навчальні заклади.

У Франції наявні такі види дипломів бакалаврату: 1) бакалаврат загальноосвітній; 2) бакалаврат технічний; 3) бакалаврат професійно-технічничний. Важливим досягненням демократизації освіти Франції є те, що особи без бакалаврату можуть одержати перепуску у вищі заклади шляхом складання іспитів на „Диплом доступу до вищої школи” (DAEU), який визнається еквівалентним замінником „баку”. На відміну від останнього DAEU має лише дві версії: А – гуманітарну, В – природничі та інші спеціальності.

Середня і вища освіта у Франції є продуктом тривалого розвитку. В останні два десятиріччя головним об’єктом реформування стали середні заклади освіти (структура і зміст навчання) та окремі сектори вищої освіти (наприклад, система підготовки педагогічних кадрів і програми короткої тривалості).

Французькій системі вищої освіти Франції характерна велика різноманітність навчальних закладів. Вищі навчальні заклади у Франції є державними і приватними. Державні вищі навчальні заклади фінансуються державою, тому навчання в них майже безоплатне. Встановлено, що частина вищої освіти Франції є практично відкритою (університети) і вступ до них полягає у записі на навчання. Друга частина – закрита (не університетські заклади), оскільки прийом ведеться із суворою селекцією.

Для підготовки вчителів іноземних мов існують такі основні категорії навчальних закладів вищої педагогічної освіти: 1) вищі педагогічні школи (ВПШ); 2) університети та при них університетські інститути підготовки вчителів.

Вищі педагогічні школи (Нормальні школи) готують студентів до фундаментальних або прикладних досліджень, до викладання в університетах і класах підготовки до вищих шкіл. ВПШ мають багато дослідницьких центрів. Вступ у ВПШ є дуже селективний: необхідно успішно закінчити дворічні підготовчі класи відповідного профілю. За умовами вступу випускники повинні не менше 10 років провести в державному секторі освіти. Навчання триває чотири роки; випускники дістають сертифікат, який дає право викладання, що може доповнюватися додатковим іспитом („агрегація”), складання якого позитивно впливає на підвищення зарплатні і кар’єру.

Аналіз навчальних планів і програм свідчить, що підготовка майбутніх учителів іноземних мов проводиться в постбакалавратських класах ліцеїв вищої філології, що поділяються на три категорії: а) класи з підготовки до Вищої педагогічної школи з класичних мов; б) класи з підготовки до ВПШ із сучасних мов; в) класи з підготовки до ВПШ з гуманітарних наук. Під час навчання студенти – майбутні вчителі іноземних мов – проводять одне або кілька стажувань за кордоном.

Університети навчають за трьома циклами. Як зазначають французькі науковці, університети дають студентам багатий вибір довгострокових і короткострокових програм навчання, наприкінці якого видаються дипломи. З метою удосконалення змісту вищої освіти університети використовують нові методи організації навчання: гнучкий графік занять, різноманітність модулів, навчання з повною або частковою зайнятістю, вечірні курси, стаціонарну чи дистанційну освіту.

У 1991 р. замість ВПШ регіонального рівня було відкрито університетські інститути підготовки вчителів (УІПВ). Встановлено, що інститути забезпечують кадрами дошкільні заклади, початкову і середню школи, старші класи ліцеїв, професійні ліцеї; готують також заступників директора з позакласної роботи, педагогів для розумово відсталих дітей, а також для дітей із фізичними вадами. До інституту приймаються студенти, які успішно закінчили два курси університету, одержали диплом про загальну вищу освіту (DEUG 2), в цьому разі вони зобов'язані за час навчання в інституті скласти іспит і за третій університетський рік; або ті, хто отримав трирічну університетську освіту й одержали диплом „лісанс”.

Наприклад, підготовка майбутніх учителів іноземних мов зі спеціальності „іноземна мова та література”, розпочинається на І курсі університетів. Другий рік навчання дає диплом DEUG 2, тобто бакалавр + 2 роки університетської освіти; ІІІ курс – диплом „лісанс з іноземних мов”, тобто бакалавр + 3. Ступінь „лісанс” дозволяє переходити в УІПВ для продовження професійно-педагогічної підготовки з обраної спеціальності. Такі вимоги до рівня ос-віти майбутніх учителів дають змогу багатьом претендентам переконатись у правильності вибору й осмислити свої можливості. Навчання в інституті триває два роки. Другий рік передбачає професійно-педагогічну підготовку, статус державного службовця й мінімальну заробітну плату в означеної категорії. Таким чином, випускники одержують другий диплом (сертифікат), який дає право викладання іноземної мови.

Аналіз наукової літератури дозволив визначити основні етапи реформування професійної освіти вчителів у Франції: 1) план Ланжевена-Валона 1946 р. щодо докорінної реформи освіти Франції на демократичних засадах та створення системи професійної підготовки вчителів; 2) конференція 1964 р., де було запропоновано використовувати дослідницьку роботу з метою поліпшення підготовки вчителів (Г.Міаларе); 3) колоквіум у Кані 1966 р., де Ж.Ен проголосив звіт про дослідження в галузі педагогічної освіти; 4) колоквіум в Ам’єні у 1968 р., на якому прийнято рішення про створення при кожній академії Університетських Центрів навчання і досліджень у галузі освіти; 5) Урядовий Декрет від 17 грудня 1969 р. вперше за довгі роки вніс зміни в організацію навчального процесу в університетах і Нормальних школах, що визначило головні риси сучасної вищої освіти країни; 6) Декрет від 14 березня 1986 р. закріпив нову двофазову модель підготовки вчителів: дворічне навчання в університеті з одержанням відповідного диплому, а потім – професійно-педагогічна підготовка в Нормальній школі впродовж двох років; 7) „Закон про напрями освіти”, прийнятий у 1989 р., в якому викладено основні напрями розвитку освіти у Франції до кінця минулого століття і обговорено питання щодо створення університетських інститутів підготовки вчителів.

Ураховуючи судження науковців, можна узагальнити досягнення системи освіти Франції переліком кількох її значних особливостей: 1) добре організована система підготовки до обов'язкового навчання; рекордне охоплення дітей дошкільним вихованням; 2) наявність освіти з високим рівнем знань і вмінь випускників вищих закладів освіти всіх типів; 3) значна централізація управління та фінансування освіти; 4) наявність системи передбачення попиту на ринку праці та її використання; 5) висока якість навчання; 6) належна підготовка та оплата вчителів і викладачів; 7) створення складної та багатостадійної системи підтримки здібних до освіти і праці учнів; 8) ідеальна реалізація принципів прав особи та рівного доступу до всіх стадій освіти; 9) цивілізоване регулювання і державна підтримка діяльності приватних закладів освіти; 10) незначна участь населення в оплаті освіти.

Важливим досягненням державної політики Франції відносно оцінки праці вчителів іноземних мов є той факт, що вони, як усі працівники освіти, є державними службовцями. Статус державного службовця, конкурсний відбір, чітке коло обов’язків, широке навчальне стажування, порівняно невелике педагогічне навантаження – це фактори, які позитивно впливають на якість освіти вчителів іноземних мов.

У другому розділі „Структура і зміст професійної підготовки вчителів іноземних мов в університетах Франції” охарактеризовано організацію, структуру і зміст професійної підготовки вчителів іноземних мов в університетах Франції на сучасному етапі, виявлено особливості методики навчання іноземних мов в університетських інститутах підготовки вчителів Франції; розроблено модель структурних компонентів професійної компетентності викладачів іноземних мов; визначено сучасні вимоги щодо якості їхньої професійної підготовки у світлі Європейських завдань, розроблено рекомендації щодо педагогічного обґрунтування сучасної стратегії розвитку педагогічної освіти України з метою інтеграції в Європейське та світове культурно-освітнє середовище.

Французькі педагоги (Ж.Валь, М.Дебесс, Ж.Ен, Р.Караза, Л.Легран, Г.Міаларе, А.Перетті та ін.) сприяли прийняттю у 1989 р. „Закону про напрями освіти” та визначенню місця новоствореним університетським інститутам підготовки вчителів в освітній системі Франції. Нинішня політика Франції в галузі освіти спирається на діяльність двох освітянських структур: академічної місії підготовки кадрів освіти MAFPEN) та університетських інститутів підготовки вчителів (IUFM).

Дослідження свідчить про те, що створення університетських інститутів – єдиної структури з підготовки вчителів є одна з найбільш значних реформ у системі професійної педагогічної освіти Франції за останні піввіку. Завданнями УІПВ є: 1) розвивати систему навчання державної та іноземних мов; 2) приділяти належну увагу вихованню й навчанню у сфері мистецтв; 3) розширювати плюрдисциплінарні знання та вміння; 4) розвивати інформаційні технології та виявляти взаємозв’язки між різними навчальними дисциплінами.

Дослідження показало, що нова модель педагогічної освіти Франції стала гнучкою й динамічною в багатьох відношеннях: а) з двох до трьох років збільшився термін базової підготовки майбутніх викладачів іноземних мов в університетах; б) з’явилася можливість доступу до педагогічної професії у випускників перших циклів інших ВНЗ; в) із уведенням допрофесійного спеціалізованого педагогічного курсу в університетах і вступної співбесіди відкрилися можливості для кращого професійного відбору майбутніх викладачів. Таким чином, було збережено практичну спрямованість підготовки (пріоритет практичних знань і вмінь) і належну методичну озброєність майбутніх учителів іноземних мов. УІПВ здійснюють також безперервну професійну перепідготовку викладачів іноземних мов і проводять дослідження в галузі виховання.

З’ясовано, що провідними чинниками, що зумовлюють різноманітність і особливості національної педагогічної системи Франції та професійної підготовки вчителів іноземних мов є такі: а) відповідні історичні, політичні та соціальні контексти; б) особливості культурно-національних традицій, переконань та поглядів щодо вчителя, його статусу, ролі, компетентності та професійних функцій; в) сучасні міжнародні педагогічні ідеї: інтеграція, гуманізація, гуманітаризація, професіоналізація, фундаменталізація, глобалізація тощо.

Новітні підходи в поліпшенні професійної підготовки вчителів іноземних мов є такими: 1) забезпечити якнайкраще їхню власну освіту; 2) сконцентрувати освіту викладачів іноземних мов на знаннях, які вони будуть застосовувати у своїй роботі; 3) поновити конкурсний відбір учителів; 4) зробити підготовку до конкурсу більш привабливою, а навчання професії більш прогресивним; 5) готувати викладачів іноземних мов до своєї майбутньої професії, комбінуючи практику з теоретичною підготовкою; 6) розширити поле компетентності вчителів іноземних мов; 7) удосконалити систему оцінювання.

У дослідженні визначено вплив особливостей методики навчання іноземних мов у різноманітних навчальних закладах і на різних етапах навчання на професійну підготовку майбутніх викладачів-лінгвістів. Головною ідеєю методів, що активно застосовуються в освіті майбутніх учителів іноземних мов у Франції, є те, що робота вчителя має бути осмислена через дію. Саме тому „Педагогічні майстерні професіоналізації” зосереджені на аналізі й вивченні практики. Головною метою таких експериментальних лабораторій є підготовка до проведення уроків на високому методичному рівні. Науково-дослідницька діяльність майбутніх учителів іноземних мов сучасної Франції є обов’язковим напрямом їхньої професійно-педагогічної підготовки.

Виявлено, що кінцева мета навчання іноземних мов відповідає загальній меті навчання: а) здобуття знань; б) прилучення до світової культури; в) формування особистості та громадянина. Полікультурна освіта висуває на перший план культурологічну спрямованість підготовки викладачів іноземних мов. Видатні педагоги Франції (М.Вероніка, Д.Роміан та ін.) розглядають ідеї гуманізму в поєднанні з культурологічними й культурознавчими. У кінці XX ст. ідея культурознавчої освіти як невід'ємного компонента навчання іноземних мов досить міцно утвердилася в суспільній педагогічній свідомості Франції. Дослідження дозволило стверджувати, що ідеї гуманізму в поєднанні з культурологічними аспектами викладання іноземних мов є актуальними.

На думку педагогів (Ж.-П.Жонто і Т.Роше), учителі іноземних мов повинні керуватися трьома аспектами культурознавчої освіти: 1) принципом дидактичної культуровідповідності; 2) принципом діалогу культур і цивілізацій; 3) принципом домінанти проблемних форм навчання в культурознавчій освіті.

Нові програми з іноземних мов забезпечують комплексний підхід до проблем комунікації і зберігають закладену в попередній програмі орієнтацію на досягнення триєдиної педагогічної мети: 1) опанування мови, 2) оволодіння культурою, 3) засвоєння методів комунікативної діяльності.

Професійна підготовка вчителів іноземних мов розглядається як: соціокультурний феномен, національна система підготовки педагогічних кадрів, підсистема національної системи педагогічної освіти.

Психологи і педагоги (М.Альте, Д.Брюнер, М.Брюс, Є.Глазерфельд, Е.Ериксон, Д.Косте, Д.-М.Кетель, Г.Лажеле, Д.Леман, В.Лоуден, Г.Міаларе, Ф.Одіжьє, Ф.Перрен, М.Постік, Р.Рейган) визначають дефініцію такого поняття, як „ідеал педагога” як модель структурних компонентів професійної компетентності вчителів іноземних мов.

Європейськими вченими (К.Брюмфит, Д.Брюнер та ін.) визначено поняття компетенції, її види, компоненти та сфери їх використання. Компетенції є сумою знань, умінь і характерних рис, що дозволяє особистості виконувати певні дії.

Учений-компаративіст Ф.Ваніскотт визначив поняття „професіоналізм учителя-європейця”, який включає: а) особистісну відповідальність учителя за свій безперервний професійний розвиток; б) наукову обґрунтованість та творчий характер праці; його безперервну і системну освіту та професійну підготовку. Він здійснив ґрунтовну розробку проблеми мобільності вчителів в умовах формування єдиного освітнього простору в Європі, вперше ввів у педагогічній обіг термін “мобільність”, на базі якого можливо окреслити поняття мобільності вчителя іноземних мов: це здатність до змін, до системного мислення, прийняття нового, розуміння взаємозв’язків і взаємозалежностей у суспільному розвитку, постійний розвиток своїх професійних здібностей, виховання розуміння особливості національних культур. Визначаючи „внутрішню” та „зовнішню” мобільності вчителя іноземних мов, Ф.Ваніскотт виходить на проблеми якості його професійної підготовки та компетентності.

На підставі вивчення різноманітних джерел, визначення базових понять і зіставного аналізу документів сучасної реформи педагогічної освіти Франції розроблено теоретичну модель структурних компонентів професійної компетентності викладача-лінгвіста, що відображає загальні тенденції професійної підготовки вчителів іноземних мов у вищій педагогічній системі Франції. Професійна компетентність майбутнього викладача-лінгвіста визначається 1) фундаментальною базовою підготовкою, яка включає досконале володіння комунікативними й технічними вміннями, обізнаність із процесом пізнання, знання із загальної й вікової психології, культурології, теорії педагогіки, системи національної освіти, гуманітарних дисциплін, кількох іноземних мов та 2) якісними характеристиками особистості.

Новим напрямом розвитку педагогічної освіти Франції є її інтернаціоналізація, що є надзвичайно важливо для професійної підготовки вчителя іноземної мови, і є органічним наслідком економічних, політичних, соціальних і культурних процесів на Європейському континенті.

Прибічники ідеї спільного європейського дому (М.Брюс, Д.Бюшетон, Б.Доріат, К.Кодрон, К.Лабрі, Ж.-Л.Меленшон та ін.) вважають, що європейська свідомість повинна базуватися на знанні європейських цінностей, духовних витоків і культурної спадщини Європи, спільного історичного шляху.

Рада Європи підтверджує політичні цілі навчання сучасних іноземних мов: підготувати всіх європейців до зростаючих потреб міжнародної мобільності; сприяти взаємному розумінню і толерантностіості, повазі до особистості і культурних відмінностей; підтримувати і розвивати надалі багатство і різноманітність європейського культурного життя; враховувати потреби мультилінгвальної і мультикультурної Європи. Метою країн Європейської співдружності є розвиток лінгвістичного репертуару, в якому присутні всі мовні здібності. При цьому передбачається, що іноземні мови, які пропонуються для вивчення в освітніх установах, повинні бути урізноманітнені, а студентам слід надавати більше можливостей для розвитку їхньої плюрилінгвальної компетенції.

Відповідно здобутих результатів дослідження, було визначено сучасні вимоги щодо якості професійної підготовки вчителів іноземних мов у світлі Європейських завдань, які передбачають: наявність професійної компетентності, творчого потенціалу; знання кількох іноземних мов; глибоке розуміння педагогічних явищ, постійне підвищення професійного рівня. Ключова фігура майбутнього Європейського суспільства – вчитель-європеєць, відкритий для світу, який поважає культури різних країн, спрямований на діалог з іншими культурами, мобільний у своєму розвитку та праці; спеціаліст, який оволодіває фундаментальними соцільно-гуманітарними й фаховими знаннями, спроможний розв’язувати типові професійні завдання і водночас здатний до самоусвідомлення, саморозвитку і самовиховання, до навчання й виховання підростаючого покоління.

У висновках подано результати дослідження, основні з них такі.

У дисертації вперше досліджено процес становлення та розвитку професійної підготовки вчителів іноземних мов Франції, виявлено структуру і зміст професійної освіти вчителів іноземних мов в університетських інститутах підготовки вчителів; розроблено теоретичну модель структурних компонентів професійної компетентності викладача-лінгвіста; визначено сучасні вимоги щодо якості професійної підготовки вчителів іноземних мов у світлі Європейських завдань.

1. На основі вивчення досвіду Франції виявлено, що її педагогічна освіта – галузь із усталеними традиціями, яка постійно модернізується, чуттєво реагуючи на будь-які зміни в житті суспільства; професійна підготовка вчителів іноземних мов спрямована на формування професійних знань і вмінь, вироблення здатності адаптації до соціальних, технічних та інформаційних змін у суспільстві в період глобалізації.

2. Виявлено, що система професійної підготовки вчителів іноземних мов у Франції зумовлена усім національним розвитком педагогічної думки країни. У 70-х – 80-х роках у Франції здійснювалася розробка та утвердження нових підходів у розв’язанні проблем підготовки вчителів іноземних мов для загальноосвітньої та вищої школи. Інформаційно-технологічний виклик XXI століття об’єктивно зумовлює необхідність широкого впровадження інноваційних підходів до змісту та організації навчання в умовах безперервної професійної освіти. З’ясовано, що останнім часом здійснюються активні розробки нових технологій з модернізацією системи професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів іноземних мов, спрямованою на вдосконалення педагогічної освіти.

3. Виявлено, що національна система педагогічної освіти Франції є оригінальним утворенням з власними організаційними структурами, формами, змістом тощо, які функціонують і розвиваються в єдності загального й одиничного, спільного і специфічного. Модель педагогічної освіти Франції є відкритою динамічною системою, яка швидко розвивається, відповідно нових вимог суспільства. Провідними тенденціями на сучасному етапі еволюції у національній системі професійної підготовки викладачів іноземних мов в умовах освітніх реформ виступають, з одного боку – збереження культурно-національних традицій у сфері професійної педагогіки, з іншого, – формування спільного духовного поля, європейського виміру в педагогічній освіті Франції у світлі нового соціального замовлення на підготовку вчителя іноземних мов європейського виміру.

4. Установлено, що на межі століть сфера педагогічної освіти Франції зазнає глибоких змін – оновлюються всі ланки її національної системи, модернізуються зміст і методи професійної підготовки вчителів іноземних мов, розвиваються нові форми її зв’язків з навчальними закладами. Університети Франції здійснюють фахову підготовку вчителів іноземних мов на основі інноваційних підходів. В умовах інтеграції посилюються взаємозв’язки і взаємодія між різноманітними дидактичними педагогічними системами професійної підготовки викладачів іноземних мов у різних вищих закладах освіти. У новітніх технологіях навчання важливе місце відводиться міждисциплінарним предметам. Уся система вищої педагогічної освіти Франції будується на основі кредитно-модульної системи. Майбутні вчителі іноземних мов готуються з орієнтацією навчального процесу на особистість, розвиток його своєрідності й неповторності, створення умов для формування творчої ініціативи та педагогічної сміливості.

5. Висвітлено нові грані теорії і практики педагогічної науки в контексті міжпредметних зв’язків у процесі професійної підготовки вчителів іноземних мов. Французька педагогічна школа впродовж останніх 30 років розвивала методи узгодження теорії з практикою. Визначено, що взаємодія теорії і практики є основним принципом організації навчального процесу. Науково-дослідницька діяльність майбутніх учителів іноземних мов сучасної Франції є обов’язковим напрямом їхньої професійно-педагогічної підготовки. Реалізація науково-дослідної, пошукової діяльності в закладах вищої педагогічної освіти сприяє розвитку професійної компетентності фахівців з педагогіки, в контексті самовдосконалення, професійного розвитку і підвищення ефективності індивідуальної або колективної практичної діяльності.

6. Визначено фактори, що сприяють ефективному навчанню іноземних мов: ентузіазм учителя; різноманітна активність під час уроків; орієнтованість на позитивний результат; вдячність і стимулювання студентських ідей; наявність критики; використання різноманітних компонентів методики; керівництво відповідями студентів. Виявлено умови ефективного навчання іноземних мов: створення атмосфери розслаблення і задоволення на заняттях; постійний контроль на заняттях; пояснення матеріалу в цікавій і мотивованій формі; забезпечення розуміння поданого матеріалу; допомога студентам; сприяння пробудженню самоповаги; розвиток особистих, зрілих відносин з учнями; демонстрування особистих талантів чи знань.

7. Теоретичні напрацювання французьких науковців, практичний досвід створення і впровадження програм підготовки вчителів іноземних мов в університетських інститутах підготовки вчителів Франції, фінансова підтримка цих програм на законодавчому рівні заслуговують, безумовно, її серйозного вивчення з метою критичного осмислення і можливого використання в Україні.

Шляхи використання ідей підготовки вчителів іноземних мов в університетах Франції в нашій вітчизняній освітній системі є такими: 1) розробка програм вивчення іноземних мов відповідно сучасних вимог Ради Європи і методик інтенсивного вивчення іноземних мов з метою одержання випускниками педагогічних ВНЗ знань кількох європейських мов; 2) покращення матеріально-технічної бази ВНЗ за допомогою державних і спонсорських засобів; 3) підвищення якості навчально-методичних посібників та вимог до професійних якостей педагогів на основі розробленої в дослідженні моделі відповідно сучасних вимог щодо якості професійної підготовки вчителів іноземних мов у світлі Європейських завдань; 4) уведення іменних стипендій для кращих студентів; 5) виховання морально-етичних норм майбутніх спеціалістів у вищих навчальних закладах; 6) забезпечення належної професійної підготовки та оплати вчителів і викладачів, побудова системи стимуляції до самовдосконалення і розширення фахових знань і можливостей; 7) урахування міжнародного педагогічного досвіду й наставницької діяльності досвідчених педагогів; 8) удосконалення професійно-педагогічної підготовки вчителів іноземних мов у контексті розвитку науково-дослідницьких умінь майбутніх учителів в Україні.

Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Подальшого вивчення й наукового обґрунтування потребує порівняльний аналіз змісту, форм і методів підготовки вчителів іноземних мов у країнах Західної та Східної Європи.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

1. Голотюк О.В. Особенности методики обучения диалогической и монологической речи на французском языке в вузе в сравнении со старшими классами средней школы // Педагогічні науки: Зб. наук. праць. – Вип. 32. – Ч. . – Херсон: Вид. ХДУ, 2002. – С. 121-124.

2. Голотюк О.В. Гуманітарна освіта у Франції // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки. Зб. наук. праць. – Київ – Запоріжжя, 2005. – Вип. 35. – С.334-338.

3. Голотюк О.В. Діяльність вчителів з французької мови та літератури // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць. – Київ – Запоріжжя, 2005. – Вип. 36. – С.314-318.

4. Голотюк О.В. Доктрина „Початкова школа в XXI столітті” у Франції // Рідна школа: Науково-педагогічний журнал. – К., 2005. – № 9 –