НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

УДК 336.71:03.20

ГАЙДАЙ Тетяна Євгенівна

Формування механізмів державного регулювання інвестиційними процесами комерційних банків

Спеціальність: 08.00.03 -

економіка і управління національним господарством

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КИЇВ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Науково-дослідному економічному інституті (НДЕІ).

Науковий керівник доктор економічних наук, професор

Вісящев Володимир Андрійович,

Донецький економіко-гуманітарний інститут

Міністерства освіти і науки України, завідуючий

кафедрою "Економіка підприємства"

Офіційні опоненти: доктор економічних наук

Сігайов Андрій Олександрович,

Національний технічний університет України

(КПІ), професор кафедри економіки і підприємництва

кандидат економічних наук, доцент

Жданов Володимир Ігоревич,

Київський національний економічний

університет ім. В. Гетьмана,

доцент кафедри макроекономіки

та державного управління доктор економічних наук,

Захист відбудеться 25 жовтня 2007 р. о 16 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д. 26.801.01 по захисту дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук НДЕІ за адресою: 01103, м. Київ-103 бульвар Дружби народів, 28, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці НДЕІ за адресою: 01103, м. Київ-103, бульвар Дружби народів, 28, перший поверх.

Автореферат розісланий _______ 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук О.Ю. Рудченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Для досягнення стабільного розвитку української економіки об’єктивно потрібне динамічне нарощування інвестицій у її реальний сектор. Інвестиції необхідні підприємствам і організаціям для переозброєння виробництва, підвищення конкурентоспроможності продукції як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках. Особливої значимості ці процеси набувають на макроекономічному рівні, де держава повинна регулювати створення в країні сприятливого інвестиційного клімату.

Перехід до інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки потребує глибокого переосмислення сутності інвестиційної діяльності, визначення раціональних джерел її фінансування, принципової зміни галузевої структури інвестицій. Історичний досвід доводить, що, незважаючи на важливість іноземних інвестицій в Україні в умовах перехідної економіки, пріоритетною має бути власна інвестиційно-інноваційна політика, реалізація якої базувалася б передусім на внутрішніх джерелах інвестування, зокрема шляхом ефективного спри-яння діяльності банківської системи.

Необхідність активізації участі банків в інвестиційному процесі випливає з взаємозалежності успішного розвитку банківської системи й економіки в цілому. З одного боку, комерційні банки зацікавлені в стабільному економічному середовищі, що є необхідною умовою їхньої діяльності, а з іншого — стабільність економічного розвитку багато в чому залежить від ступеня надійності банківської системи, її ефективного функціонування. Разом з тим, оскільки інтереси окремого банку як комерційного утворення орієнтовані на одержання максимального прибутку при допустимому рівні ризику, участь кредитних установ в інвестуванні економіки відбувається лише за наявності сприятливих умов.

Дослідженням проблем залучення банків до інвестиційних процесів, форм та методів їх участі в них займалися такі вітчизняні вчені, як І.Бланк, Б.Губський, К.Зуллас, Б.Луців, А.Мо-роз, С.Науменкова, А.Пересада, М.Савлук та інші. Вивченню передумов і тенденцій розвитку фінансування бан-ками корпорацій присвятили свої праці також багато зарубіжних учених-економістів. Серед них — М.Бірман, В.Бочаров, Р.Брейлі, Ю.Біргхем, Дж.Ван Хорн, С.Майєрс, Ф.Модільяні, М.Міллер, С.Росс, У.Шарп. Адаптація їхніх досліджень до умов і специфіки ук-раїнської економіки становить знач-ний науковий і практичний інтерес.

Однак, незважаючи на численні пуб-лікації та значні досягнення у теорії і практиці інвестування, є низка невирішених питань, які залишаються пос-тійним предметом наукових дискусій. Суперечності виникають переважно через відсутність дієвого механізму державного регулювання, який би відповідав макроекономічним реаліям та новим ресурсним можливостям банків з одного боку, а з іншого - через низький науковий рівень менеджменту банків, зокрема інвестиційного, що в свою чергу перешкоджає повноцінному функціонуванню банківського інвестиційного обслуговування. Розв'язати ці проблеми можна за рахунок розробки науково-методичних основ діяльності як з боку держави, так і інвестиційного менеджменту комерційних банків. Тому особливо важливим питанням є вдосконалення регулювання всієї системи фінансування підприємницької діяль-ності за участю банківських установ. Актуальність та значимість вказаних проблем зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з тематикою науково-дослідних робіт НДЕІ, зокрема з темою: "Розроблення методологічних основ аналізу і прогнозування основних макроекономічних показників за фазами відтворення і секторами економіки з урахуванням структурних зрушень і за умов реалізації інноваційно-інвестиційної моделі розвитку" (2006р., № державної реєстрації 0106U011445). Автор приймала участь у розробці загальної концепції теми, методики і наукового апарату, організації експериментальних випробувань та впровадження рекомендацій.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є створення науково-методичних засад і розробка на їх основі механізму державного регулювання, який дозволив би вирішити проблему активізації участі комерційних банків в інвестиційному процесі. Згідно з метою в роботі вирішувалися такі задачі:

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження є інвестиційні процеси комерційних банків України, а його предметом – теоретичні, методологічні та методичні питання щодо державного регулювання інвестиційної діяльності комерційних банків.

Теоретичною та методологічною базою стали загальні положення економічної теорії щодо господарської сутності банків, їхнього механізму функціонування та ролі в процесі суспільного відтворення, методичні розробки Міжнародного валютного фонду та Світового банку, наукові праці зарубіжних та вітчизняних провідних вчених-економістів з визначеної тематики, Закони України, Укази Президента України та інші документи і матеріали.

Під час реалізації задач дисертаційного дослідження використовувалися наступні методи: системного і статистичного аналізу (дозволив уточнити понятійний апарат економічної теорії щодо визначення інвестиційного процесу з точки зору системи, а також здійснити аналіз сучасного стану інвестиційної діяльності комерційних банків, визначенні чинників її розвитку та проблем, що перешкоджають її активізації) індексний, екстраполяції, економіко-математичного моделювання, експертний (дали можливість кількісно оцінити фактори впливу на кредитну діяльність банків та розробити економетричну модель для розрахунку прогнозу довгострокових кредитів, наданих в економіку України). Розрахунки виконувались із застосуванням табличного процесору Microsoft Excel 7.0. та пакету Econometric Views 3.0

Наукова новизна одержаних результатів В процесі проведеного дисертаційного дослідження отримано наступні результати, які складають його наукову новизну:

одержано вперше:

-

-

удосконалено:

-

-

дістало подальший розвиток:

-

-

Практичне значення наукових результатів полягає у підвищенні рівня наукового обґрунтування практичних заходів щодо запровадження механізмів державного регулювання інвестиційними процесами розвитку економіки України, можливості ресурсного забезпечення економічного зростання за рахунок участі комерційних банків у проектах різного рівня (макро-, галузевих, регіональних), а також значному зміцненні фінансово-економічної безпеки держави, мінімізації впливу на економіку країни негативних чинників світового фінансового ринку в цілому та окремих великих фінансових системах світу. Основні положення дисертації були використані у практичній діяльності Міністерства економіки України (довідка № 47-23/156 від 10.07.2007р.) та знайшли застосування у НДЕІ при розробці методичних рекомендацій щодо прогнозування показників інвестиційної діяльності (довідка №2/310 від 11.07.2007р.)

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є закінченим науковим дослідженням, самостійно виконаним автором, яке має наукове і практичне значення.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи були викладені та отримали позитивну оцінку на міжнародних науково-практичних конференціях: "Ринкова трансформація економіки України: проблеми регулювання" (Умань, 2005р.); "Україна та її регіони на шляху до інноваційного суспільства" (Донецьк 2006р.); "Інвестиції XXI століття: соціальні аспекти інноваційної моделі розвитку" (Умань, 2007р.)

Публікації за результатами дослідження. Основні положення роботи були викладені у 9 публікаціях (з них 7 одноосібних), в тому числі 8 – у фахових наукових виданнях. Загальний обсяг публікацій, які належать автору, складає 3.8 друкованих аркушів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (141 найменування). Основний зміст дисертації викладено на 192 сторінках, робота містить 19 таблиць, 19 рисунків.

Основні положення дисертаційної роботи

У першому розділі “Державне регулювання інвестиційної діяльності в умовах переходу до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку” розглянуті теоретичні питання інвестування: інвестиційної діяльності, інвестицій, наведена широка їх класифікація; окреслено характерні ознаки банківських інвестицій; сформульовано і обґрунтовано ідею про необхідність зміни акцентів у державній політиці залучення інвестицій для забезпечення сталого розвитку національного господарства в напрямах більш повного використання власних джерел (зокрема, ресурсів комерційних банків нашої країни), а також узагальнено іноземний досвід функціонування банківських систем, регулювання процесу інвестування банками та проведений аналіз сучасного стану інвестиційної діяльності банків України.

Досягнення економічного зростання, забезпечення приросту соціального ефекту, збалансованості макроструктури, підвищення оплати праці до рівня стимулювання її продуктивності, ринкової платоспроможності неможливе без інвестиційної діяльності - послідовної сукупності дій її суб’єктів (інвесторів і учасників) по здійсненню інвестицій з метою одержання прибутку чи бажаного ефекту. Держава в ринковій економіці може виступати як в ролі інвестора, так і в ролі учасника інвестиційної діяльності. В ході розвитку ринкових відносин і стабілізації економіки функції прямого впливу держави на інвестиційний процес поступово звужуються, що дає можливість їй більше зосередитися на методах непрямого впливу на цей процес: державне кредитування, державні позики, роздержавлення і приватизацію, податкове регулювання, амортизаційну політику, державний лізинг, ліцензування і квотування, антимонопольні заходи, стандартизацію.

Все це дало підстави розглядати інвестиційний процес як інвестиційну систему, регулювання якої передбачає вплив держави на суб’єкт та об’єкт інвестиційної діяльності через відповідний механізм, що охоплює цілі інвестиційної діяльності (досягнення певної величини чистого прибутку, зниження рівня ризику вкладень, зміцнення довіри громадян тощо), принципи (законність, гармонізація економічних та соціальний інтересів), методи (державне субсидування, пільгове оподаткування, банківське кредитування, страхування, гарантування та ін.), а також технологічну основу, яка дозволяє здійснювати інвестиційний процес на належному рівні.

Аналіз основних методологічних положень інвестиційної діяльності дав можливість зробити висновок, що банківські інвестиції мають власний економічний зміст. Розглядаючи її з боку економічного суб'єкта (банку), вона націлена на збільшення його доходів. З позицій розвитку економіки інвестиційна діяльність банків містить у собі вкладання, що сприяють одержанню доходу не тільки на рівні банку, але і суспільства в цілому (на відміну від тих форм інвестиційної діяльності, що, забезпечуючи збільшення доходу конкретного банку, пов’язані з перерозподілом суспільного доходу). Отже, з погляду макроекономіки критерієм віднесення до інвестиційної діяльності є продуктивна спрямованість вкладання коштів банку.

В результаті дослідження встановлено, що розробка і реалізація інвестиційної політики передбачає вибір оптимальних форм інвестування комерційними банками з урахуванням різноманітних факторів, що впливають на їхню діяльність. В свою чергу в роботі виділені основні показники-індикатори, такі як: обсяг інвестиційних ресурсів комерційних банків; індекс реальної вартості інвестиційних ресурсів; частка інвестиційних вкладень у сумарних активах банків; структурні показники банківських інвестицій за об'єктами вкладання; приріст активів і прибутку в розрахунку на обсяг інвестицій; показники альтернативної прибутковості інвестування у виробничий сектор (у порівнянні з вкладенням капіталу в доходні фінансові активи) тощо. Вони дозволять в комплексно оцінити ефективність розробленої інвестиційної політики.

Узагальнення іноземного досвіду у сфері банківського інвестування дало можливість зробити висновок, що в Україні на відміну від розвинених західних країн ще не така розвинена інфраструктура фінансово-кредитних організацій, тому кардинальна трансформація характеру зв'язку банків з виробництвом є найважливішою умовою не тільки оздоровлення економіки, але і зміцнення самого банківського сектора. Таким чином, в роботі встановлено, що стратегічним напрямом перебудови діяльності банківської системи повинна стати ефективна взаємодія з реальним сектором економіки, яка передбачає його кредитування комерційними банками. Успішна реалізація цієї стратегії має бути забезпечена, з одного боку, кредитною політикою банку, що являє собою комплекс заходів щодо підвищення прибутковості кредитних операцій і зниженню кредитного ризику, а з іншого - фінансово-кредитною експансивною державною політикою.

Аналізуючи динаміку за 2000-2006рр. розвитку банківської системи (табл.1) можна відмітити:

-

-

-

-

-

Головними факторами, що перешкоджають активізації банківського інвестування реального сектору, є:

-

-

-

Традиційні кредитні ризики підвищуються в українських умовах внаслідок ряду економічних і правових особливостей. Серед них, по-перше, загальний стан української економіки, що, незважаючи на деяке поліпшення, характеризується фінансовою нестійкістю ряду підприємств, некваліфікованим менеджментом та ін. По-друге, недосконалість юридичного захисту інтересів банку як кредитора, властиве діючий системі оформлення застав, і його прав на майно клієнтів. У цих обставинах відбувається значна концентрація кредитних ризиків в обмеженого числа позичальників.

Наступний фактор ризику — невідповідність короткострокових пасивів українських банків потребам в інвестиціях, унаслідок чого інвестиційне кредитування несе загрозу ліквідності банку. Розрахунок співвідношення залучених і розміщених банками засобів свідчить про те, що найбільш урівноваженими з позицій ресурсної забезпеченості є короткотермінові вкладення. В міру збільшення термінів вкладень розриви між їхніми обсягами і джерелами їхнього фінансування зростає до п'яти разів по коштах, вкладених на термін понад три роки.

Таблиця 1

Динаміка основних показників діяльності банків України

№ з/п | Показники | 01.01.

2001 | 01.01.

2002 | 01.01.

2003 | 01.01.

2004 | 01.01.

2005 | 01.01.

2006 | 01.01.

2007 | 01.01.

2008 (прогноз) | АКТИВИ, млн. грн. | 1. | Загальні активи | 39866 | 50785 | 67774 | 105539 | 141497 | 223024 | 353086 | 462184 | 1.1 | Чисті активи | 37129 | 47591 | 63896 | 100234 | 134348 | 213878 | 340179 | 445579 | 2. | Високоліквідні активи | 8270 | 7744 | 9043 | 16043 | 23595 | 36482 | 44851 | 52732 | 3. | Кредитний портфель | 23637 | 32097 | 46736 | 73442 | 97197 | 156385 | 269688 | 363466

3.1 | Кредити, надані суб’єктам господарювання | 18216 | 26564 | 38189 | 57957 | 72875 | 109020 | 167661 | 209487 | 3.2 | Кредити, надані фізичним особам | 941 | 1373 | 3255 | 8879 | 14599 | 33156 | 77755 | 110923 | 4 | Довгострокові кредити | 3309 | 5683 | 10690 | 28136 | 45531 | 86227 | 157224 | 217180 | 4.1 | Довгострокові кредити, надані суб’єктам господарювання | 2761 | 5125 | 9698 | 23239 | 34693 | 58528 | 90576 | 120778 | 5. | Проблемні кредити | 2679 | 1863 | 2113 | 2500 | 3145 | 3379 | 4456 | 6340 | 6. | Вкладення в цінні папери | 2175 | 4390 | 4402 | 6534 | 8157 | 14338 | 14466 | 15954 | 7. | Резерви за активними операціями банків | 2737 | 3194 | 3905 | 5355 | 7250 | 9370 | 13289 | 17041 | ПАСИВИ, млн. грн. | 1. | Пасиви, всього | 37129 | 47591 | 63896 | 100234 | 134348 | 213878 | 340179 | 445579 | 2. | Балансовий капітал | 6507 | 7915 | 9983 | 12882 | 18421 | 25451 | 42566 | 50988 | 3. | Зобов’язання банків | 30622 | 39676 | 53913 | 87352 | 115927 | 188427 | 297613 | 394591 | 3.1 | У тому числі кошти суб’єктів господарювання | 13071 | 15653 | 19703 | 27987 | 40128 | 61214 | 76898 | 85696 | 3.1.1 | із них строкові кошти суб’єктів господарювання | 2867 | 4698 | 6161 | 10391 | 15377 | 26807 | 37675 | 38147 | 3.2 | Кошти фізичних осіб | 6649 | 11165 | 19092 | 32113 | 41207 | 72542 | 106078 | 130094 | Довідково | 1. | Питома вага активів банків у ВВП,% | 23,4 | 24,9 | 30,0 | 39,5 | 41,0 | 50,5 | 65,7 | 72,6

2. | Частка наданих в економіку кредитів у ВВП,% | 11,6 | 13,9 | 18,6 | 25,4 | 25,7 | 32,5 | 45,6 | 50,3 | 3. | Регулятивний капітал, млн. грн. | 5148 | 8025 | 10099 | 13274 | 18188 | 26373 | 41148 | 57068 | 4. | Адекватність регулятивно-го капіталу (Н2) | 15,53 | 20,69 | 18,01 | 15,11 | 16,81 | 14,95 | 14,19 | 14,69

5. | Доходи, млн. грн. | 7446 | 8583 | 10470 | 13949 | 20072 | 27537 | 41645 | 35812 | 6. | Витрати, млн. грн. | 7476 | 8051 | 9785 | 13122 | 18809 | 25367 | 37501 | 32158 | 7. | Результат діяльності, млн. грн. | -30 | 532 | 685 | 827 | 1263 | 2170 | 4144 | 3654 | 8. | Рентабельність активів, % | -0,09 | 1,27 | 1,27 | 1,04 | 1,07 | 1,31 | 1,61 | 1,47 | 9. | Рентабельність капіталу, % | -0,45 | 7,50 | 7,97 | 7,61 | 8,43 | 10,39 | 13,52 | 11,5 | 10. | Частка кредитів банків та інших позик в інвестиціях в основний капітал, % | 1,7 | 4,3 | 5,3 | 8,2 | 7,6 | 14,8 | 15,5 | 15,9 | Джерело: НБУ, Держкомстат, розрахунки автора.

У другому розділі “Науково-методичні засади формування механізмів активізації інвестиційної діяльності комерційних банків” розглянуті концептуальні засади інвестиційної діяльності комерційних банків, досліджені методи і технології банківського інвестиційного менеджменту, включаючи управління інвестиційним, кредитним портфелем і портфелем цінних паперів.

Проведений в дослідженні аналіз інвестиційної діяльності комерційних банків показав, що комерційні банки можуть брати участь в інвестуванні таким чином: обслуговувати рух коштів, що належать інвесторам-клієнтам і призначені для інвестування; мобілізувати нагромадження для заощаджень і спрямовувати їх на інвестування через ринок цінних паперів; вкладати в інвестиційні проекти власні та залучені кошти. А основними напрямами участі банків в інвестиційному процесі є наступні: мобілізація банками коштів на інвестиційні цілі; надання кредитів інвестиційного характеру; вкладення в цінні папери, паї, пайової участі (як за рахунок банку, так і з доручення клієнта).

При обґрунтуванні основних принципових положень банківського інвестування ми звернули увагу на двояку природу банківської інвестиційної діяльності: розглядаючи її з боку економічного суб'єкта (банку), вона націлена на збільшення його доходів. Ефект інвестиційної діяльності в макроекономічному аспекті полягає в досягненні приросту суспільного капіталу.

Існує стійка залежність між прибутковістю, ліквідністю і ризиком як інвестиційними властивостями об'єктів вкладень, що проявляються усереднено на значному масиві даних. Вони виражаються в тому, що, як правило, по мірі збільшення прибутковості знижується ліквідність і зростає ризик вкладень. Ця залежність засвідчує, що немає інвестиційних цінностей, що максимально відповідають одночасно всім критеріям.

В роботі визначені основні об’єктивні та суб’єктивні фактори на мікро- та на макрорівні, що перешкоджають здійсненню вкладень в економіку і які банк повинен враховувати при формуванні кредитної політики, а також напрями зменшення негативного впливу деяких з них. Вжиття відповідних заходів на макроекономічному рівні (у сфері фінансової, грошово-кредитної політики та відповідного законодавчого забезпечення), а також на рівні банку – розробка чіткої, врегульованої внутрішньої системи інвестиційного менеджменту, що дозволить запобігти або значно знизити ризик втрат за кредитно-інвестиційними операціями.

Розробка механізму дії інвестиційного банківського менеджменту складає елемент всієї системи регулювання інвестиційними процесами в банківських сфері і направлений на вирішення наступних завдань: усунення ризику; потенційного чергуван-ню доходів за інвестиційними позичками та цінними паперами; досягнення географічної диверсифікації; послідовної підтримки ліквідності; забезпечення високої гнучкості банківського портфелю ак-тивів тощо.

В роботі виділені два основні напрями інвестиційного менеджменту – управління портфелем цінних паперів і управління кредитним портфелем. Перший напрям передбачає використання як традиційних методів, які базуються на аналізі відповідності ринкової ціни внутрішній ціні активу або на прямому передбаченні поведінки цін, так і теорії оптимального портфелю, яка полягає у його виборі за критеріями дохід і ризик. Зроблено висновок про те, що використання теорії оптимального портфелю та залучення до цього процесу багатофакторних моделей є більш науково-обґрунтованим з точки зору ефективності вкладання коштів, і з розвитком фондового ринку (коли більш можливим буде його кількісне передбачення) може успішно застосовуватися банками.

З точки зору комплексності найкраще характеризують інвестиційний банківський кредит: строкові кредити суб’єктам господарювання; револьвертне кредитування (коли в межах строку кредитної лінії відбувається погашення і повторне залучення коштів), яке дозволяє вирівняти коливання в рамках інвестиційного циклу проекту; довгострокові проектні кредити (базою виплати процентів та боргу такого виду кредиту є доходи самого проекту), які є найбільш ризикованими. Впровадження андерайтингу в комерційних банках сприяє розширенню інвестиційних операцій, розвитку ринку цінних паперів в Україні, виходу цінних паперів українських підприємств на світові фінансові ринки.

З метою забезпечення максимальної доходності за допустимого рівня ризику в банку повинна бути визначена чітка політика в галузі кредитування. Це означає, що в стратегічному плані повинні бути сформульовані цілі кредитування, політика банку повинна бути гнучкою, адекватно реагувати на зміни ринкової кон’юнктури, постійно повинен здійснюватися контроль при проведенні кредитних операцій.

У третьому розділі “Вдосконалення управління і державного регулювання інвестиційною діяльністю комерційних банків” проведено моделювання довгострокового банківського кредитування комерційними банками, побудовано комплексну систему регулювання інвестиційною діяльністю комерційних банків, передбачені перспективи розвитку банківського інвестиційного кредитування у взаємоув’язці з макроекономічними показниками.

Одним з елементів регулювання інвестиційної діяльності банків є моделювання цих процесів, що дозволяє визначити головні фактори, які впливають на проведення інвестування банками, оцінити їх вплив і отримати прогнозні значення результуючого показника.

На основі розробленого алгоритму моделювання, що дає змогу визначити найбільш оптимальну стратегію прогнозування, була побудована модель інвестиційних довгострокових кредитів комерційних банків, в яких визначальними факторами виступають: зобов’язання нерезидентів, довгострокові депозити суб’єктів господарювання і населення, балансовий та статутний капітал банку і прибуток. Критерієм залучення того чи іншого чинника до моделі виступив коефіцієнт парної кореляції (r), причому вплив зазначених факторів оцінювався при розподілі банків на групи за критерієм розміру сумарних активів. В результаті розроблена регресійна модель залежності обсягу довгострокових кредитів (KD), наданих суб’єктам господарювання, від показників, що характеризують інвестиційний потенціал банків:

KD = 0.117ZN – 0.037DD1 + 0.662DD2 +0.590BC + 1.917SC – 66203, (1)

де KD – довгострокові кредити, надані суб’єктам господарювання; ZN - зобов’язання нерезидентів; DD1 - довгострокові депозити підприємств; DD2 - довгострокові депозити населення; BC - балансовий капітал; SC - статутний капітал.

Проведений факторний аналіз інвестиційної активності банків дозволив зробити висновок, що основними чинниками, що впливають на обсяги інвестиційних кредитів банків, є підвищення рівня капіталізації (передусім за рахунок зростання статутного капіталу та збільшення обсягів довгострокових вкладів населення). Ще одним важливим висновком стало те, що для банків І групи коефіцієнти парної кореляції максимально наближені до значень по всій банківській системі. Це в свою чергу доводить те, що ці банки на сьогодні є провідними інвесторами.

Виходячи з висновків факторного аналізу, основними напрямами підвищення банківського капіталу в роботі визначені такі: збільшення капіталу за рахунок субординованого боргу, консолідації банківської системи та збільшення статутного, додаткового капіталу шляхом удосконалення механізму розрахунку капіталу.

Дослідження внутрішніх і зовнішніх чинників впливу на інвестування банками, систематизація наявних проблем у цій сфері і узагальнення шляхів їх вирішення дали змогу створити систему державного регулювання інвестиційної діяльності комерційних банків (рис.1), що передбачає вплив регулюючих заходів як з боку банку, так і з боку державної політики. Це дозволяє врахувати всі елементи банківського інвестиційного менеджменту, які розробляються з метою створення внутрішніх джерел інвестування, та впроваджувати заходи за головними напрямами впливу державної грошово-кредитної та податкової політики. Перевірка досягнення стратегічної мети – активізації інвестиційної діяльності комерційних банків – проводиться шляхом створеної системи моніторингу за показниками, що найповніше відображають стан у сфері інвестиційного кредитування банками: частка активів до ВВП, рівень капіталізації банків, рівень банківських кредитів, їх вартість тощо.

Вплив на активізацію інвестиційних процесів комерційних банків податкової політики полягає в запровадженні стимулів для здійснення цієї діяльності. Це, насамперед, звільнені від оподаткування кошти, які інвестуються у підприємства реального сектору; диференціація ставок податку на прибуток комерційного банку (через зниження їх у разі довгострокового кредитування високотехнологічних проектів). У сфері грошово-кредитної політики держави дослідження показало, що проведення експансивної політики НБУ (зниження облікової ставки, резервної норми, купівлі державних цінних паперів з метою стимулювання банківських інвестицій) має бути досить обґрунтованим, оскільки можуть бути наслідки інфляційного характеру.

Рис. 1. Принципова схема державного регулювання інвестиційної діяльності комерційних банків

Таблиця 2

Прогнозна динаміка кредитів, наданих комерційними банками в економіку України

Станом на |

ВВП номінальний, млн. грн. |

Кредити, надані суб’єктам господарювання, млн. грн |

Темпи зростання кредитів, у % до попереднього року |

Питома вага кредитів, наданих суб’єктам господарювання у ВВП, %

01.01.2001 | 170070 | 18216 | - | 10.7

01.01.2002 | 204190 | 26564 | 145.8 | 13.0

01.01.2003 | 225810 | 38189 | 143.8 | 16.9

01.01.2004 | 267344 | 57957 | 151.8 | 21.7

01.01.2005 | 345113 | 72875 | 125.7 | 21.1

01.01.2006 | 424741 | 109020 | 149.6 | 25.7

01.01.2007 | 536234 | 167661 | 153.8 | 31.3

01.01.2008 | 646329 | 215463 | 128.5 | 33.3

01.01.2009 | 791572 | 320116 | 148.6 | 40.4

01.01.2010 | 968789 | 402241 | 125.7 | 41.5

01.01.2011 | 1177079 | 586243 | 145.7 | 49.8

01.01.2012 | 1417438 | 771500 | 131.6 | 54.4

Деякі з перелічених заходів сприяли покращенню роботи системи, що і підтверджує розроблений прогноз кредитування реального сектору економіки на період до 2012р. Вибраний середньостроковий період пояснюється тим, що система містить заходи, котрі почнуть діяти в короткостроковій перспективі, а в подальшому від них очікується ефект, що проявиться в збільшенні питомої ваги наданих кредитів у ВВП – до 54,4% у 2012р. (табл.2).

ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота спрямована на розв’язання важливої економічної проблеми формування механізмів державного регулювання інвестиційними процесами комерційних банків. Вона узагальнює та розвиває теоретичні та методологічні положення економічної теорії щодо сутності, механізму функціонування та ролі регулювання діяльності комерційних банків у напрямі інвестування реального сектору економіки. Одержані розробки дали можливість сформулювати наступні висновки.

1. Ринкова трансформація національної економіки у інвестиційно-інноваційному напрямі потребує ефективного сприяння діяльності банківської системи, що передбачає ефективну взаємодію з реальним сектором економіки. Тому нагальною є необхідність створення більш дієвого механізму державного регулювання банківської системи, який би відповідав макроекономічним реаліям та новим ресурсним можливостям комерційних банків.

2. Проведений аналіз розвитку банківської системи України та його впливу на інвестування економіки показав значну активізацію інвестиційної діяльності банків, що проявляється у зростанні питомої ваги кредитів у ВВП, частки кредитів, наданих суб’єктам господарювання, а також частки наданих їм довгострокових кредитів. Поряд з цим існують такі проблеми, як незначний рівень надійності та капіталізації банківської системи, ризикованість кредитної політики комерційних банків та недосконалість їх відсоткової політики, нестабільність фінансового стану значної кількості комерційних банків та нерозвинутість фондового ринку України, вирішення яких можливо досягти завдяки створенню системи регулювання та реалізації комплексу заходів як з боку банку, так і держави.

3. Дослідження динаміки та сучасного стану розвитку банківського інвестування дозволило визначити причини і наслідки недостатньої інвестиційної активності комерційних банків в Україні: причини – створення умов, коли кошти вигідніше вкладати у посередницьку діяльність і сумнівні фінансові проекти (короткострокові облігації, займи, різні спекуляції та ін.), а не в об'єкти виробничої діяльності; наслідки – все ще обмежений обсяг інвестицій в реальний сектор економіки з боку комерційних банків.

4. Узагальнення іноземного досвіду регулювання інвестиційної діяльності банків дозволило зробити висновок, що в умовах нерозвинутості фінансового і фондових ринків в Україні дуже складно переймати досвід у розвинених західних країн, а вітчизняні розробки в цій сфері зводяться до вузького кола питань банківського менеджменту та маркетингу.

5. В дисертаційній роботі розвинені методи регулювання банківської інвестиційної діяльності як на мікро-, так і на макрорівні, що дозволило створити систему, яка передбачає: а) врахування потенційних можливостей і перешкод вкладання коштів в реальний сектор економіки; б) запровадження заходів регулювання як на рівні банку, так і держави; в) регулювання за взаємопов’язаними напрямами участі банків в інвестиційному процесі – мобілізація банками засобів на інвестиційні цілі; надання кредитів інвестиційного характеру; вкладання в цінні папери, паї, пайової участі (як за рахунок банку, так і з доручення клієнта).

6. Розробка механізму дії інвестиційного банківського менеджменту складає елемент всієї системи регулювання інвестиційними процесами в банківських сфері та передбачає управління інвестиційним, кредитним портфелями, а також портфелем цінних паперів. Доведено, що використання теорії оптимального портфелю та залучення до цього процесу багатофакторних моделей є більш науково-обґрунтованим з точки зору ефективності вкладання коштів і з розвитком фондового ринку може успішно застосовуватися банками.

7. Проведений аналіз показав необхідність впровадження заходів грошово-кредитної і податкової політики, направлених на стимулювання надання довгострокових кредитів банками із відповідним нормативно-правовим забезпеченням.

8. Встановлена в дисертації математична залежність розміру довгострокових кредитів від довгострокових депозитів юридичних і фізичних осіб, статутного та балансового капіталу і зобов’язань нерезидентів надає підґрунтя для цілеспрямованого формалізованого аналізу надання інвестиційних кредитів банків з кількісною оцінкою впливу окремих факторів для визначення найбільш ефективних напрямів регулювання банківською кредитною діяльністю, а також прогнозування грошових вкладень в економіку України.

9. У середньостроковій перспективі розвиток інвестиційної діяльності комерційних банків передусім залежатиме від рівня економічного зростання і політичної стабільності. На рішення банків вкладати кошти в реальний сектор економіки впливатимуть терміни залучення і розміщення ресурсів, розширення кола фізичних осіб – вкладників і позичальників, пропорції у розподілі активів і пасивів, рівень процентних ставок.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

В інших виданнях:

9.Вісящев В.А., Гайдай Т.Є. Джерела фінансування структурної перебудови економіки регіону для забезпечення його інноваційного розвитку. Наукові концептуальні доповіді VII Міжнародної науково-практичної конференції “Україна та її регіони на шляху до інноваційного суспільства” 31 жовтня – 1 листопада 2006. – С.100-107. (особистий внесок: дослідження та узагальнення вітчизняного досвіду залучення в економіку України внутрішніх ресурсів комерційних банків).

АНОТАЦІЇ

Гайдай Т.Є. Формування механізмів державного регулювання інвестиційними процесами комерційних банків. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка і управління національним господарством. -Науково-дослідний економічний інститут. – Київ, 2007.

У дисертації досліджено теоретико-методологічні та науково-практичні засади формування і реалізації механізмів регулювання і планування залучення інвестицій у реальний сектор економіки. Проаналізовано стан і умови інвестиційної діяльності в Україні, сучасний стан фінансово-кредитної системи України, інвестиційний клімат.

Встановлено, що функції держави в процесі регулювання інвестиційної діяльності в умовах України виконуються дещо однобічно, тому активне державне регулювання інвестиційними процесами є життєво необхідним в нашій державі. В зв’язку з цим в роботі запропонована система державного регулювання інвестиційної діяльності комерційних банків, яка охоплює розробку заходів на всіх етапах інвестування банками економіки, включаючи надання довгострокових кредитів суб’єктам господарювання та вкладання коштів у цінні папери. Розроблена система дозволяє оцінити потенційні можливості та перешкоди вкладання коштів банками в реальний сектор економіки та визначити основні напрями активізації інвестиційного процесу комерційних банків на макрорівні, у сфері грошово-кредитної та податкової політики, а також на рівні банку, у сфері банківського інвестиційного менеджменту.

Ключові слова: комерційні банки, державне регулювання, державна інвестиційна політика, інвестиційна діяльність, банківський менеджмент, регулювання кредитної діяльності.

Гайдай Т.Е. Формирование механизмов государственного регулирования инвестиционными процессами коммерческих банков. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. -Научно-исследовательский экономический институт. – Киев,2007.

В диссертации исследованы теоретико-методологические и научно-практические основы формирования и реализации механизмов регулирования и планирования привлечения инвестиций в реальный сектор экономики. Проанализировано современное состояние и условия инвестиционной деятельности в Украине, определены проблемы финансово-кредитной системы Украины, инвестиционный климат.

Установлено, что функции государства в процессе регулирования инвестиционной деятельности в условиях Украины выполняются односторонне, поэтому активное государственное регулирование инвестиционными процессами