МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

Горяча

Тетяна Семенівна

УДК 59.9.072:159.938.363.6(043.3)

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я В ОСІБ

ІЗ “СОМАТОГЕННОЮ ФРУСТРАЦІЄЮ”

( на прикладі хворих на остеохондроз)

19.00.04 – медична психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Харків - 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті математики, економіки та механіки

Одеського національного університету імені І.І.Мечникова МОН

України

Науковий керівник: академік УАН,

доктор психологічних наук, професор

Вісковатова Тетяна Павлівна

Інститут математики, економіки та механіки

Одеського національного університету

ім. І.І.Мечникова МОН України

завідуюча кафедрою диференціальної

та експериментальної психології

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, доцент

Балабанова Любов Матвіївна

Харківський національний університет

внутрішніх справ

начальник кафедри прикладної психології

доктор медичних наук, професор

Чабан Олег Созонтович

Український НДІ соціальної та судової психіатрії

та наркології МОЗ України (м. Київ)

завідуючий сектором пограничних станів

та соматоформних розладів

Захист відбудеться “20 ” листопада 2007р. о 11-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.609.03 при Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків,

вул. Корчагінців 58.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корчагінців 58.

Автореферат розісланий “18” жовтня 2007р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат психол. наук,

доцент Н.К. Агішева

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Суспільство, зорієнтоване на демократично-гуманістичні та національні цінності, розвиток творчого потенціалу особистості, потребує інформації про процес її життєдіяльності, де психічне здоров’я є необхідною умовою успішного перебігу цього процесу.

Незважаючи на свою життєву актуальність, у психологічній літературі зазначена проблема представлена досить неоднозначно. Так, у психоаналізі досліджується проблема психічного здоров’я через вивчення механізмів психічних порушень. Зокрема, порушення психічного здоров’я розглядається як наслідок внутрішньоособистісного конфлікту (З. Фрейд, 1990), індивідуальної соціалізації (А. Адлер, 1997; К. Хорні, 1997; Є. Фром, 1995); дезінтегрованості особистості (К.Юнг, 1994,1998).

У рамках концепції “позитивного психічного здоров’я” А. Маслоу (1997), Р. Мея (1994), Г. Оллпорта (1999), К. Роджерса (1999), В. Франкла (1990) - здорове функціонування особистості розглядається як позитивний процес, що має самостійну цінність та описується через поняття “самореалізація”,“самоактуалізація” (К. Гольдштейн, А. Маслоу, Ш. Бюлер (1982), “

повноцінне людське функціонування” (К. Роджерс, 1994,1997), “устремління до смислу” (В. Франкл, 1999).

У роботах, які об’єднують основні положення психоаналізу та гуманістичної психології, проблема психічного здоров’я розглядається через аналіз поняття “норми” і “патології” (Л. Балабанова, 1998, 1999; Б. Братусь, 2003; Т. Вісковатова, 1996; В. Гавенко, 2003; Х. Кохут, 2002; А. Кочарян, 2003; П. Лушин, 2005; C. Максименко, 2004; Н. Марута, 2004; О.Чабан, 2004).

Увага дослідників проблеми психічного здоров’я зосереджувалася також на вивченні його детермінації та механізмів (І. Ральнікова, 2006), критеріїв (І. Гурвіч,1995), багаторівневості (Б. Братусь,1988; Ф. Василюк,1984;

Б. Михайлов, 2002; Є. Калітеєвська, 1995; Л. Шестопалова, 2005, 2007).……

Разом з тим, бракує розробок щодо психокорекційної та психо-терапевтичної роботи з людьми, які страждають хронічними соматичними захворюваннями, що супроводжуються хронічними больовими синдромами (В. Кришталь, Б. Михайлов, Н. Марута, Л. Шестопалова, 2006).

За даними ВОЗ, больові синдроми вертеброгенного походження досягають розмірів пандемії в країнах Західної Європи, де ними страждають від 40 до 80% населення. Така сама тенденція спостерігається і в Україні. Дані статистики говорять про те, що понад 1/3 людей, які звертаються за нейрохірургічною допомогою в Обласну клінічну поліклініку м. Одеси після малоефективного медикаментозного і фізіотерапевтичного лікування, продовжують страждати вертеброгенним больовим синдромом.

Неможливість актуалізувати свої потреби, дискомфортність стану, що супроводжується роздратованістю, тривожністю, зумовлює виникнення у таких осіб “соматогенної фрустрації”. Ми вводимо це поняття і трактуємо його як психічний стан, викликаний соматичною хворобою, що, в першу чергу, спричиняє тривалий стан болю, який стає бар’єром на шляху до реалізації потреб особистісного і соціального існування.

Оскільки “соматогенна фрустрація” здійснює негативний вплив на психічне здоров’я людей працездатного віку, стало необхідним вивчення проблеми психічного здоров’я осіб із “соматогенною фрустрацією”.

Соціальна значущість зазначеної проблеми, її недостатнє експериментальне вивчення зумовили вибір направлення дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до плану досліджень кафедри диференціальної та

експериментальної психології Інституту математики, економіки та механіки

Одеського національного університету імені І.І. Мечникова за темою основних дослідницьких робіт “Психологія часу” (номер держреєстрації 0197U019181) наукового центру психології часу Одеського національного університету імені І.І. Мечникова.

Мета і завдання дослідження. На підставі теоретичного аналізу та практичного визначення особливостей психічного здоров’я осіб із “соматогенною фрустрацією” розробити комплекс психокорекційних заходів щодо покращання їхнього психічного здоров’я.

Поставлена мета визначила необхідність вирішення таких завдань.

1. Проаналізувати та висвітлити основні теоретичні підходи і сучасні погляди, які склалися в психологічній літературі щодо проблеми психічного здоров’я особистості.

2. Обгрунтувати поняття “соматогенна фрустрація”.

3. Визначити особливості психічного здоров’я в осіб із “соматогенною фрустрацією”.

4. Дослідити особливості самоактуалізації в осіб із “соматогенною фрустрацією”.

5. Виявити основні фактори, які зумовлюють особливості психічного здоров’я цих осіб.

6. Розробити, обгрунтувати та реалізувати комплекс психокорекційних заходів, спрямований на покращання показників психічного здоров’я осіб із “соматогенною фрустрацією” та визначити його ефективність.

Об’єкт дослідження: характеристики психічного здоров’я особистості.

Предмет дослідження: особливості характеристик психічного здоров’я в осіб із “соматогенною фрустрацією” (на прикладі осіб з болем у спині при остеохондрозі хребта).

Методи дослідження: клініко-психологічний: бесіда, спостереження; психолого-діагностичні дослідження особистості: тест самоактуалізації (САТ) Ю. Альошиної, Л. Гозмана, О. Дубовської (1993) на основі опитувальника особистісної орієнтації (РОІ) Е. Шостром; фрустраційний вербальний тест (ФВТ) Л. Собчик (1998); опитувальник індексу життєвого стилю (ІЖС)

Р. Плутчика (1998); тест смисложиттєвих орієнтацій (СЖО) Д. Крамбо і

Л. Махоліка (1993), адаптованого Д. Леонтьєвим; методика діагностики психічних станів за Айзенком (1998); проективний тест “шести малюнків” за методикою А. Менегетті (1997, 2000), який використовувався як допоміжний, а також дослідження самооцінки за методом Дембо-Рубінштейн (1986); дослідження рівня тривожності Дж. Тейлор (1998), в адаптації Нємчинова; методи математичної статистики: описова статистика; визначення достовірності відмінностей середніх величин за t-критерієм Ст'юдента; вибірковий кореляційний аналіз (за Пірсоном), факторний аналіз.

Розрахунки виконувалися з використанням пакету прикладних комп’ютерних програм універсальної обробки табличних даних Microsoft XP і пакету статистичного аналізу SPSS for Windows №11.

Наукова новизна одержаних результатів. На базі теоретичного та практичного дослідження вперше введено і теоретично обґрунтовано поняття “соматогенна фрустрація”, яке трактується як загальнопсихологічний механізм реагування особистості на зміну стану здоров’я, в першу чергу, на тривалий стан болю; вперше больові синдроми розглядаються в концепції фрустраційних теорій. Виявлено особливості психічного здоров’я в осіб із “соматогенною фрустрацією”, зокрема, самоактуалізації, смисложиттєвих орієнтацій (свідоцтво № 19762).

Новим є розроблений комплекс психокорекційних заходів, що сприяє виходу зі стану “соматогенної фрустрації” і обумовлює покращання психічного здоров’я осіб із “соматогенною фрустрацією” (свідоцтво № 19763).

Встановлено відмінності в ієрархії показників психічного здоров’я у осіб із “соматогенною фрустрацією” на початку та після завершення психокорекційної роботи.

Набули подальшого розвитку змістові параметри психічного здоров’я особистості.

Практична значущість отриманих результатів. Структурована феноменологія змін психічного здоров’я у осіб із “соматогенною фрустрацією”. Визначено вплив і взаємообумовленість змін психічного здоров’я і перебігу основного захворювання.

Для психології практичне значення має розроблений, науково обгрунтований та впроваджений комплекс психокорекційних заходів для осіб із “соматогенною фрустрацією” з метою покращання їхнього психічного здоров'я. Виявлено чинники психічного здоров'я в осіб із “соматогенною фрустрацією” та встановлено ієрархію їх змін під впливом психокорекційних заходів. Встановлена досить висока ефективність впровадженої психокорекційної роботи.

Результати проведеного дослідження впроваджено у професійну підготовку психологів-практиків на теоретичних семінарах Української Спілки Психотерапевтів (УСП), Одеського проекту, в четвертому семестрі (довідка №1 від 16.04.2006р.), в роботу обласної консультативної поліклініки м. Одеси 2002 – 2006 рр., у навчальний процес психологів-практиків Інституту математики, економіки та механіки Одеського національного університету імені І.І. Мечникова 2007 р. (акти впровадження: №3 від 11.01.2007 та №7 від 19.03.2007).

Апробація результатів дисертації: матеріали дисертації були висвітлені у доповідях та повідомленнях автора на науково-практичній конференції “Психологія душі”(Одеса,2003),на Міжнародній науково-практичній конференції “Теоретико-методологічні проблеми дослідження психології особистості: досвід минулого – погляд у майбутнє” (Одеса, 2004), на IV Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених (Київ, 2006), на VIII Міжнародній конференції молодих науковців “Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (Київ, 2006), методсемінарі “Особливості психічного здоров’я в осіб із “соматогенною фрустрацією” (Одеса, 2007).

Публікації. Результати дослідження відображені в 6 публікаціях (з них 5 статей та 1 тези доповіді), 4 з них надрукованих в фахових виданнях ВАК України. Всі роботи виконані одноосібно.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до розділів, загального висновку, списку використаних джерел та 43 додатків. Текст містить 15 таблиць, 21 рисунок. Загальний обсяг дисертації становить 168 сторінок. Список використаних джерел містить 209 найменувань, з них 23 - іноземними мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Дослідження виконувалося на базі Одеської обласної клінічної поліклініки. Всього було обстежено 207 чоловік, віком від 34 до 43 років. Досліджуваних чоловічої статі було 59 осіб, жіночої статі – 148 осіб. 61% досліджуваних – це люди фізичної праці, 33% досліджуваних – люди інтелектуальної праці, 6% досліджуваних – на момент дослідження були безробітними.

Основну групу складали особи із “соматогенною фрустрацією” у кількості 146 чоловік, для однорідності групи ми брали людей, які страждали від болю при розповсюдженому остеохондрозі хребта і яким не допомогло медикаментозне лікування. Вибір контингенту був зроблений на підставі аналізу медичних карт. З основної групи було виділено 54 особи (порівняльна група), з якими проводилися психокорекційні заходи.

Для здійснення порівняльного аналізу нами було виділено контрольну групу осіб, які не мали зазначених проблем зі своїм здоров’ям, умовно ми їх назвали – “здорові”. Контрольну групу складала 61 особа: чоловіки, у кількості 27 осіб та жінки - у кількості 34 осіб. 57% досліджуваних – це люди інтелектуальної праці, 43% - люди фізичної праці.

Було проведено всебічне психологічне обстеження усіх 207 чоловік за допомогою методик, орієнтованих на вивчення низки особистісних характеристик та психічних станів.

Дисертаційне дослідження базувалося на двох фундаментальних концепціях: концепції “позитивного психічного здоров’я” та концепції цілісності особистості, її психосоматичної єдності та проводилося за 4 етапами. На першому етапі проведено аналіз джерел та висвітлено основні теоретичні підходи, які склалися в психологічній літературі відносно проблеми психічного здоров’я особистості, визначено теоретичні основи проведення дослідження особливостей психічного здоров’я осіб із “соматогенною фрустрацією”, розроблено програму дослідження, підібрано методики та експериментальні завдання, складено програму статистичної обробки отриманих даних та вибрано спосіб їх інтерпретації.

На другому етапі встановлювалися особливості психічного здоров’я осіб із “соматогенною фрустрацією” та осіб, які не фрустровані своїм соматичним станом, зроблено порівняльний аналіз отриманих характеристик. На цьому етапі було запропоновано та обґрунтовано комплекс психокорекційних заходів, спрямований на покращання психічного здоров’я осіб із “соматогенною фрустрацією”. На третьому етапі ми проводили психокорекційну роботу з метою покращання їхнього психічного здоров’я. На четвертому етапі нами здійснено порівняльний та факторний аналіз характеристик, отриманих на початку та після завершення психокорекції, вивчалась ефективність впровадженого комплексу психокорекційних заходів.

Узагальнюючи основні положення теорій фрустрації, ми дійшли висновку, що окремі чинники, які обмежують можливості досягнення мети, задоволення потреб людини можуть визначати особливості функціонування тіла. У нашому випадку, в осіб з болем у спині такими чинниками є хвороба, різні її аспекти, які стають перешкодою для особистості у досягненні поставленої мети, у задоволенні потреб. Відповідно, ми вводимо поняття “соматогенна фрустрація”, яке трактуємо як психічний стан, викликаний соматичною хворобою, що, в першу чергу, спричиняє тривалий стан болю, який стає бар’єром на шляху до реалізації потреб особистісного і соціального існування. “Соматогенна фрустрація” проявляється на різних рівнях: на поведінковому рівні спостерігається обмеження свободи людини, звужується можливість її діяльності; на емоційному рівні фрустрація може провокувати агресивні реакції шляхом формування негативного афекту; на когнітивному рівні людина часто неадекватно оцінює ситуацію і не бачить виходу з неї.

Аналіз проведеного дослідження дозволяє стверджувати, що люди із “соматогенною фрустрацією” мають специфічні особливості проявів основних показників психічного здоров’я, зокрема, самоактуалізації (Рис. 1).

Рис. 1 Показники психічного здоров’я за методикою САТ

у представників порівняльної та контрольної груп

Примітка 1: вісь Y – сирі бали; вісь X – показники психічного здоров’я:

1. КОМП – компетентність у часі; 2. ПТР – підтримка; 3. ЦОР – ціннісні орієнтації;

4. ГНП – гнучкість поведінки; 5. СЕНЗ – сензитивність; 6. СПН – спонтанність;

7. СМПВ – самоповага; 8. СМСПР – самосприйняття; 9. РПЛ – розуміння природи

людини; 10. СИНГ – синергічність; 11. ПРАГР – сприйняття агресії;

12. КНТ – контактність; 13. ПП – пізнавальні потреби; 14. КР – креативність.

Примітка 2: - у осіб із “соматогенною фрустрацією”- сірий колір;

- у здорових осіб – чорний колір, усі відмінності - на рівні статистично значимих (p<0,01; p<0,001).

Показники самоактуалізації в осіб із “соматогенною фрустрацією” (порівняльна група) у співставленні з даними здорових осіб (контрольна група) за ступенем відмінності мають таку ієрархію – найбільше різняться середні показники за шкалою самоповаги на 25,2%, це означає, що здатність суб’єкта оцінювати позитивні властивості характеру, поважати себе за них нижча, ніж у здорових осіб. Далі спостерігається така послідовність показників: спонтанність на 23% - здатність беспосередньо і спонтанно виражати свої почуття. Компетентність у часі на 19,3% – здатність людини жити теперішнім, тобто переживати дійсний момент свого життя як наповнений, а не як фатальний наслідок минулого чи підготовку до майбутнього “справжнього життя”; сензитивність на 18,3% - ступінь, наскільки людина віддає собі звіт про свої потреби і почуття, наскільки вона їх добре відчуває і рефлексує; ціннісні орієнтації на 16,8% - ступінь, за яким людина розділяє цінності, які присутні людині, яка самоактуалізується; самосприйняття на 16,6% - ступінь сприйняття людиною себе такою, якою вона є, незалежно від оцінки своєї гідності чи недоліків, можливо, всупереч останнім; підтримка на 15,1% - ступінь незалежності поведінки суб’єкта від впливу ззовні; синергічність на 14,3% - ступінь здатності людини до цілісного сприйняття світу і людей, до розуміння зв’язку протиріч, таких як гра та робота, тілесне та духовне; гнучкість поведінки на 13,7%, що вказує на знижений ступінь гнучкості суб’єкта в реалізації власних цінностей в поведінці, у взаємодії з оточуючими людьми, здатність швидко і адекватно реагувати в ситуації, яка змінюється. Спостерігається тенденція в бік збільшення цих показників у здорових осіб. Зміни на рівні статистично значимих.

Як показав аналіз результатів дослідження, проведених за методикою СЖО (смисложиттєвих орієнтацій), показник осмисленності життя

(СЖО-ОЖ) у осіб із “соматогенною фрустрацією” знаходиться на нижній межі встановленої мінімальної норми (76,7 балів), в той час, коли в групі здорових осіб цей показник набирає 114 балів (це верхня межа норми). Те саме ми спостерігаємо за іншими показниками, отриманими за допомогою методики СЖО. Це вказує на те, що більшість людей із “соматогенною фрустрацією” (66,7%) мають у своєму житті цілі, які придають їхньому життю осмислення і направленність, але, разом з тим, у цій групі є люди (33,3%), які дискретно сприймають свій життєвий шлях, будують великі плани, не маючи реальної основи і особистісної відповідальності за їх реалізацію. Взагалі, люди із “соматогенною фрустрацією” не задоволені своїм життям сьогодні. Різниця між показниками СЖО в осіб із “соматогенною фрустрацією” та у здорових осіб на вірогідному рівні (p<0,01; p<0,001).

Емоційний стан осіб із “соматогенною фрустрацією” також має свої особливості. Згідно зі шкалою виміру тривожності за Дж.Тейлор, люди із “соматогенною фрустрацією” у своїй більшості (55,5%) знаходяться у стані середнього рівня тривожності з тенденцією до високого (15-25 балів), у 35,2% осіб спостерігається висока тривожність (25-40 балів). Середній рівень тривожності з тенденцією до низького мають лише 9,3% осіб.

Підтвердженням такого висновку є аналіз результатів, отриманих за допомогою методики самооцінки психічних станів за Айзенком, відповідно до яких 42,6% осіб із “соматогенною фрустрацією” перебувають у стані середнього рівня тривожності (8-14 балів), дуже високу тривожність (15 - 20 балів) мають 48,1% осіб, лише у 9,3% осіб тривожність відсутня (до 7 балів). У 53,7% осіб цієї групи спостерігається середній рівень фрустрації (8 -14 балів), у 40,7% осіб із “соматогенною фрустрацією” рівень фрустраціі високий (15 - 20 балів), що вказує на їхню низьку самооцінку, вони бояться труднощів, тікають від невдач, лише 5,6 % осіб (до 7 балів) характеризуються високою самооцінкою, стійкістю до невдач та не бояться труднощів. Агресивність в 85,2% осіб даної групи складає 8-16 балів, що ваказує на її середній рівень. Дуже агресивних, невитриманих 9,3% осіб (15-20 балів), та лише 5,7% осіб спокійних, витриманих (до 7 балів). У 51,8% осіб ми спостерігаємо дуже виражену ригідність (15-20 балів), яка проявляється у тенденції до зберігання своїх установок, стереотипів, засобів мислення, нездатності змінити власну точку зору. Середній рівень ригідності мають 42,6% осіб із “соматогенною фрустрацією” (8-14 балів), лише у 5,5% осіб ригідності немає (0-7 балів), вони легко переключаються.

Методику ФВТ ми використовували для того, щоб визначити наявність фрустрації. Результати дослідження показали, що не дивлячись на те, що життєві цінності знаходяться в межах статистичної норми, у 94,5 % осіб із “соматогенною фрустрацією” фрустрована цінність “здоров’я” (від 1,2 до 2 балів), спостерігається аутоагресія.

Більшість осіб цієї групи частіше вдаються до психологічних механізмів захисту, особливе місце серед яких посідають механізми заперечення (9-12 балів у 64,8% осіб) та проекція (9-12 балів у 85,2% осіб). Вони відмовляються визнати, що трапилася неприємна подія, схильні приписувати власні почуття, думки, поведінку іншим людям, оточенню. Для того, щоб визначити неусвідомлені механізми захисту, які характерні для осіб із “соматогенною фрустрацією” ми використали методику ІЖС.

Показник “вираженості болю” (2,48± 0,68 балів) свідчить про те, що більшість (91,3%) наших клієнтів мали виражений біль, який проявлявся на фізичному рівні.

Виділені показники були використані для оцінки їхньої динаміки в процесі застосування комплексу психокорекційних заходів.

На основі проведеного нами факторного аналізу було визначено, що основними факторами, які визначають специфіку психічного здоров’я осіб із “соматогенною фрустрацією” є: 1 фактор - “Осмисленність життя”, який об’єднують показники: (цілі у житті; результативність життя; процес життя; смисл життя; локус контролю – “Я”; локус контролю - життя); 2 фактор - “Устремління до самоактуалізації” (який об’єднують показники: ціннісні орієнтації; розуміння людської природи; синергічність; підтримка; самоповага; спонтанность; компетентність); 3 фактор - “Самосприйняття” (який об’єднують показники: підтримка; контактність; гнучкість поведінки; самосприйняття; сприйняття своєї агресії; самоповага).

У групі здорових осіб (контрольна група) ми спостерігаємо іншу ієрархію факторів та показників психічного здоров’я. Так, перше місце посідає фактор “самосприняття”. У цьому факторі найбільше навантаження припадає на показники: гнучкість поведінки, підтримка, самосприйняття, самоповага, спонтанність, контактність. На другому місці - фактор “осмисленність життя”, де найбільше навантаження отримали результативність життя, цілі у житті, локус контролю –життя, процес життя, та локус контролю – “Я”. На третьому місці - фактор “устремління до самоактуалізації”, де найбільше факторне навантаження отримали ціннісні орієнтації, сприйняття агресії, сприйняття людської природи, сенситивність, синергічність.

Визначені особливості психічного здоров’я осіб із “соматогенною фрустрацією” обумовили зміст психокорекційної роботи.

Нами було розроблено комплекс психокорекційних заходів, в основі якого лежав індивідуальний підхід. Психокорекційна робота реалізовувалася двома шляхами: перший шлях – це посилення ЕГО, акцент робили на позитив і здоров’я, на більшу продуктивність, на усвідомлення прихованих можливостей і резервів. Другий шлях – звільнення ЕГО від негативних аспектів: від страхів, образ, негативних емоцій, почуття провини та інших неспокоїв. Люди із “соматогенною фрустрацією” знаходяться у кризовій ситуації, фактично біль, який вони переживають при остеохондрозі хребта, стає перешкодою у досягнені їхніх цілей. Отже, біль є фрустратором. Але висока мотивованість наших клієнтів визначила їхнє швидке включення в психокорекційну роботу, яка характеризувалася двома важливими факторами: скороченням часу та обмеженням цілей. Скорочення часу вимагало високої мотивації клієнта до активної роботи і до швидких змін, так як у даному випадку ми поставили ціль – зняття симптому шляхом переробки проблемного гештальту. Наслідком повинно стати більш ефективне функціонування особистості, а також її біологічне здоров’я. Ми вважаємо, що головним завданням нашої корекційної роботи є не досягнення якогось ідеального стану, а очевидне його покращання порівняно з актуальним.

При формуванні готовності до особистістих змін, наступним завданням було: ознайомлення клієнтів з гуманістичною психологією, основними її поняттями (самоактуалізація, самореалізація, повноцінне людське функціонування), які конкретизувались у ході подальшої індивідуальної роботи з людьми. Такий підхід допомагав забезпечити особистісне включення клієнта в проблематику гуманістичної психології і готовність до власно особистісних змін.

Психокорекційна робота здійснювалася, враховуючи медичний діагноз і можливості корекції. Зміст спеціально розробленої короткотривалої психокорекційної роботи базувався на екзістенційно-психологічному розумінні переживання болю. Сутність такого підходу полягає у тому, що людське життя повинно супроводжуватися вільною реалізацією здібностей, закладених у людині, самоактуалізацією. Згідно з таким підходом, хвороба – це обмежене у свободі життя, загроза людському буттю.

У процесі нашої роботи, на основі психокорекції, здійснювалися розкриття, аналіз, усвідомлення і відпрацювання проблем клієнта, його внутрішньоособистісних і міжособистісних конфліктів. У психокорекційній роботі, враховуючи специфіку нашого контингенту, ми робили акцент на трьох її аспектах, а саме: поведінковому (саморегуляції); емоційному (самовідношенні); когнітивному (саморозумінні). Психокорекційний комплекс містив у собі 4 основних блоки: діагностичний, установчий, власне корекційний, блок оцінки ефективності корекційних впливів.

При розробці концепції діагностики психічного стану ми спиралися на роботу В. Століна (1984). В основу концепції діагностики було покладено таку позицію відносно поняття особистісних характеристик у психології: динамічні функції психічних особливостей значною мірою залежать від міри усвідомлення людиною особливостей власних особистісних характеристик та рівня рефлексії.

Методи релаксації є одними з обов’язкових компонентів, які входять до нашого комплексу психокорекційних заходів. Тому в нашому дослідженні надавалася велика увага роботі з тілом клієнта. Методами релаксації ми знімали м’язові блоки. Згідно з метою та завданнями нашого дослідження, ми трактуємо термін “тіло” як провідник психічного стану.

Психолого-діагностичне дослідження проводилося двічі: на початку психокорекційних заходів та одразу після завершення роботи. Всього проводилося від 15 до 20 сеансів, періодичністю 5- 6 разів на тиждень. Тривалість кожного сеансу 45- 60 хв. Мета нашої корекційної роботи – покращання психічного здоров’я осіб із “соматогенною фрустрацією” через застосування активних засобів психологічного впливу та дослідження їх ефективності.

Перший етап - діагностичний (1-2 заняття). На цьому етапі метою було усвідомлення клієнтом особливостей власних особистісних характеристик, рівня рефлексії, глибинних причин проблеми. Завданням цього етапу було проведення комплексної психологічної діагностики особистості, первинне формулювання психологічної проблеми; висунення гіпотез про причини психологічної проблеми.

Досліджувалися особистісні характеристики клієнта (показники: осмисленності життя, самосприйняття, самоактуалізації; психічні стани: рівень тривожності, агресивності, ригідності; загальна картина психічної динаміки людини; особливості механізмів захисту та відокремлювалися показники, які підлягали психокорекції. Для досягнення мети цього етапу були використані гуманістичний та гештальт напрямки.

Другий етап - установчий (1 -2 заняття). Метою цього етапу було виявлення мотивації клієнта на роботу по звільненню його ЕГО від негативних аспектів: від страхів, образ тощо; на усвідомлення клієнтом прихованих власних можливостей і резервів. Завданням другого етапу було встановлення контакту і робочих відносин з клієнтом, спільна постановка цілей і визначення термінів. На цьому етапі вивчалися такі характеристики клієнта, які згодом підлягали психокорекції: самосвідомість клієнта, сфера мотивації і потреб, емоційна сфера. Для досягнення мети цього етапу нами було використано такі напрямки в психології: екзистенційно-гуманістичний та гештальт підходи.

Третій етап - власне корекційний (10-11занять). Метою третього етапу було актуалізація додаткових психічних сил і здібностей клієнта, які зможуть забезпечити вихід зі стану “соматогенної фрустрації” та знаходження нових можливостей покращання його психічного здоров’я. Завдання етапу полягало у формуванні у клієнта установок на підвищення рівня самосприйняття та самоактуалізації, зміну показників смисложиттєвих орієнтацій; зменшення тривожності, нормалізацію ставлення до оточуючих, забезпечення умов для глибинної особистісної рефлексії і переживання ситуації вільного і відповідального вибору, формуванні нових мотивів і цілей, нових життєвих цінностей і стратегій.

На цьому етапі вивчалися такі характеристики, які згодом підлягали психокорекції: показники самосприйняття (самоповага, гнучкість поведінки, контактність, спонтанність, підтримка); показники смисложиттєвих орієнтацій: (цілі у житті, результативність життя, локус контролю - “Я”, локус контролю – “Ж”); показники самоактуалізації (розуміння людської природи, сензитивність, синергічність, ціннісні орієнтації). Для досягнення мети цього етапу було використано такі напрямки: екзистенційно-гуманістичний; гештальт підхід; раціональна терпія; НЛП; роджеріанська терапія; психосинтез).

На четвертому етапі оцінювалася ефективність психокорекці (1-2 заняття). Метою цього етапу було встановлення суб’єктивних змін, які переживаються клієнтом, визначення змін об’єктивних показників особистісних характеристик. Для досягнення мети нами використовувалися екзистенційно-гуманістичний та гештальт підходи.

Порівняльний аналіз особливостей прояву психічного здоров’я в осіб із “соматогенною фрустрацією” на початку та після завершення психокорекційної роботи дозволив зафіксувати зміну показників психічного здоров’я особистості, зокрема, самоактуалізації: показників ціннісних орієнтацій (ЦОР) на 26,0%, це означає, що той ступінь, в якому людина розділяє цінності, притаманні особистості, яка само актуалізується, значно зріс. Середній показник самоповаги (СМПВ) піднявся на 20,0%. Це вказує на те, що наші клієнти стали більше цінувати свою гідність, позитивні характеристики своєї особистості і поважати себе за них. Середній показник сензитивності (СЕНЗ) зріс на 16,3%. Зміна цієї важливої характеристики психічного здоров’я є свідченням того, що зріс ступінь усвідомлення людиною своїх власних потреб і почуттів, того, наскільки вона добре їх відчуває і рефлексує. Середній показник розуміння людської природи (РЛП) зріс на 13,1%. Зміна за цим показником свідчить про те, що внаслідок психокорекційних заходів у наших клієнтів збільшилася схильність сприймати природу людини в цілому як позитивну і не вважати дихотомію жіночості - чоловічості, раціональності - емоційності антогоністичною і нездоланною. Показники самосприйняття (СМСПР) і спонтанності (СПН) збільшилися в середньому на 13,0%. Це означає, що клієнти стали здатними більш спонтанно і беспосередньо виражати свої почуття, а також сприймати себе такими, якими вони є, незалежно від оцінки своєї гідності чи своїх недоліків, можливо всупереч останнім. Середній показник синергічності (СИНГ) зріс на 11,6%. Він вказує, що збільшилася здатність клієнтів до цілісного сприйняття світу і людей, до розуміння зв’язку протиріч, таких як тілесне та духовне, гра і робота та ін. Далі йдуть зміни за базовими шкалами підтримки (ПТР) – на 11,8% і компетентності у часі (КОМП) – на 10,0%. Такі зміни свідчать про те, що певною мірою зріс ступінь незалежності цінностей і поведінки наших клієнтів від зовнішнього впливу, вони стали більш вільні у виборі (рис.

Рис. 2 Зміна показників самоактуалізації під впливом

психокорекційних заходів

Примітка 1: Вісь У – сирі бали; Вісь Х – показники психічного здоровя:

1. КОМП – компетентність у часі; 2. ПТР – підтримка; 3. ЦОР–ціннісні орієнтації;

4. ГНП–гнучкість поведінки; 5. СЕНЗ – сензитивність; 6. СПН – спонтанність;

7. СМПВ – самоповага; 8. СМСПР – самосприйняття; 9. РПЛ – розуміння природи

людини;10. СИНГ – синергічності;11. ПРАГР – сприйняття агресії;

12. КНТ – контактність; 13. ПП – пізнавальні потреби;14. КР – креативність.

Примітка 2:

- “-до” психокорекції – чорний колір;

- “після” психокорекції – сірий колір. Всі зміни - на рівні статистично значущих.

Також зросла здатність наших клієнтів жити теперішнім, відчувати нерозривність минулого, теперішнього і майбутнього, тобто бачити своє життя цілісним. Відбулися зміни і за такими показниками, як сприйняття власної агресії (ПРАГР) – на 8,9%, контактності (КНТ) – на 7,0%, гнучкості поведінки (ГНП) – на 8,1% та креативності (КР) – на 7,9%. Найменші зміни відбуваються за характеристикою пізнавальних потреб (ПП) –7,0% в бік підвищення в групі осіб після психокорекційних заходів.

Отже, внаслідок психокорекційних заходів характеристики само-актуалізації, які є одними із основних показників психічного здоров’я особистості, зазнали позитивних змін.

Спостерігається зростання показника осмисленості життя (з 76,7 балів до 111,4 балів), він знаходиться в рамках максимальної межі встановленої норми.

Зміна за показниками самооцінки тривожності (на 5,4 бали), фрустрації (на 5,7 балів), агресивності (на 4,1 бали), ригідності (на 5,5 балів) в бік їх

зменшення є свідченням позитивного емоційного фону наших клієнтів внаслідок психокорекції. Клієнти стали більш спокійними та оптимістичними.

Найменше піддалися впливу механізми психологічного захисту, тут зафіксовані певні зміни (в бік зменшення) за показниками заперечення (на 3,7 балів) та проекції (на 4,4 бали), що свідчить про те, що клієнти стали менше витрачати психічної енергії для створення механізмів захисту, стали більш гнучкі, збільшилася сила ЕГО.

Показник “вираженості болю” змінився з 2,48± 0,68 балів (на початку психокорекційних заходів) до 1,20± 0,06 - після проведення психокорекції.

Отримані результати свідчать про те, що внаслідок психокорекційних заходів, біль, який виражався на фізичному рівні, у клієнтів значно зменшився (у 21,3% осіб), а у багатьох наших клієнтів (67,2%) цей показник став відсутнім.

Аналіз отриманих результатів дає підставу стверджувати, що загальний психофізичний, психоемоційний стан наших клієнтів покращився.

Проведений нами аналіз отриманих результатів факторного аналізу показав, що після психокорекційних заходів змінюється ієрархія факторів, які визначають особливості психічного здоров’я клієнтів. Вона співпадає з ієрархією цих факторів у здорових осіб. Так, на перше місце (з третього) переходить фактор “самосприйняття”, у якому зростає значущість показників: гнучкість поведінки, підтримка, самосприйняття, самоповага та спонтанність. На друге місце (з першого) переміщується фактор “осмисленності життя”, де найбільш значущими стають показники: результативність життя, локус контролю – життя, цілі у житті. З другого місця переходить на третє фактор “устремління до самоактуалізації”, де більше факторне навантаження припадає на сприйняття своєї агресивності, сензитивність, розуміня людської природи, підтримки.

Ефективність комплексу психокорекційних заходів не залежала від тяжкості перебігу остеохондрозу в осіб із “соматогенною фрустрацією”.

Здобуті результати дають підстави вважати, що комплекс психокорекцій них заходів, спрямований на вихід зі стану “соматогенної фрустрації” та покращання психічного здоров’я осіб, є досить ефективним за умови, що він проводиться індивідуально, послідовно за етапами, з урахуванням усіх складових та особливостей характеристик психічного здоров’я особистості.

ВИСНОВКИ

1. У роботі наведено теоретичне обґрунтування і нове рішення завдання щодо визначення особливостей психічного здоров'я осіб із “соматогенною фрустрацією” та розроблено і обгрунтовано комплекс психокорекційних заходів щодо покращання стану їхнього психічного здоров'я.

2. Узагальнюючи аналіз основних теоретичних положень про цілісний характер психічної організації особистості і її психосоматичну єдність, який зробили на підставі аналізу наукової літератури, трактовку психічного здоров’я особистості, ми розглядаємо як зрілість, збереження і активність механізмів особистісної саморегуляції, міру здатності людини трансцендувати свою біологічну, соціальну і смислову детермінованість, яка є активним і автономним суб’єктом свого життя у мінливому світі. Відповідно, здорове функціонування особистості розглядається як позитивний процес, який постійно змінюється, як саморегулююча система, яка здатна до самодетермінації і є достатньо чутливою до зовнішніх умов, що володіє самостійною цінністю і виявляє себе через такі поняття, як “самореалізація”, “самоактуалізація”, “устремління до смислу”.

3. Нами визначено поняття “соматогенна фрустрація”, яке трактуємо як психічний стан, викликаний соматичною хворобою, що, в першу чергу спричиняє тривалий стан болю, який стає бар’єром на шляху до реалізації потреб особистісного і соціального існування.

“Соматогенна фрустрація” проявляється на поведінковому рівні як обмеження свободи людини, звуження можливості її діяльності; на емоційному рівні провокує агресивні реакції шляхом формування негативного афекту; на когнітивному рівні спричиняє неадекватну оцінку ситуації і неспроможність знайти вихід з неї.

4. Люди із “соматогенною фрустрацією”, у співставленні з даними здорових осіб, мають специфічні особливості прояву основних показників психічного здоров’я. Показник осмислення життя, у осіб із “соматогенною фрустрацією” знаходиться на нижній межі встановленої мінімальної норми (ОЖ-76,7 балів), в той час, коли в групі здорових осіб цей показник набирає 114 балів (це верхня межа норми). Більшість осіб (66,7%) із “соматогенною фрустрацією” мають у своєму житті цілі, які надають їхньому життю осмислення і направленність, але поряд з цим у цій групі є люди (33,3%), які дискретно сприймають свій життєвий шлях, будують великі плани, не маючи реальної основи і особистісної відповідальності за їх реалізацію. Взагалі, люди цієї групи не задоволені своїм життям у теперішньому.

Для багатьох осіб (48,1%) із “соматогенною фрустрацією” характерний високий (понад 25 балів) та середній (у 42,6% осіб) рівень тривожності. Наявність фрустрації (8-14 балів) у 53,7% осіб та її високий рівень у 40,7% осіб цієї групи вказує на те, що вони мають низьку самооцінку, уникають труднощів і бояться невдач. Для 51,8% осіб притаманна виражена ригідність (16 балів) та її середній рівень ( у 42,6% осіб), що проявляється в тенденції до зберігання своїх установок, стереотипів, засобів мислення, нездатності змінити власну точку зору.

Особи цієї групи вдаються до психологічних механізмів захисту, особливе місце серед яких посідають механізми заперечення (у 64,8% осіб) та проекції (у 85,2% осіб). Вони відмовляються визнати, що трапилася неприємна подія, схильні приписувати власні почуття, думки, поведінку іншим людям, оточенню.

5. Вивчення показників самоактуалізації як одних із основних показників психічного здоров’я особистості дозволило стверджувати, що особи із “соматогенною фрустрацією” в порівнянні з даними здорових осіб характеризуються заниженими показниками компетентності у часі на 19,3%; самоповаги - на 25,2%; спонтанності - на 23,0%; сензитивності - на 18,3%; показник ціннісних орієнтацій занижений – на 16,8%; самосприйняття - на 16,6%; підтримки - на 15,1%, синергічності - на 14,3, гнучкості поведінки - на 13,7% та ін. Зміни на рівні статистично значимих.

6. За рангами показники, які визначають специфіку психічного здоров'я осіб із “соматогенною фрустрацією”, розподіляються таким чином: 1- й фактор – “осмисленність життя”,(які об’єднують такі показники, на які припало найбільше факторне навантаження: цілі у житті; результативність життя; життя як процес; локус контролю – “Я”; локус контролю – життя; смисл життя); 2-й фактор – “устремління до самоактуалівзації” (показники: ціннісні орієнтації; розуміння людської природи; синергічність; підтримка; самоповага; спонтанність; компетентність у часі); 3-й фактор - “самосприйняття” (показники: підтримка; самосприйняття; контактність; гнучкість поведінки; сприйняття своєї агресії; самоповага).

7. Спеціально розроблено, науково обгрунтовано та реалізовано комплекс психокорекційних заходів, спрямований на покращання показників психічного здоров’я осіб із “соматогенною фрустрацією”.

Після психокорекційних заходів у людей зросло уявлення про себе як про сильну особистість, яка прагне керуватися у своєму житті власними цілями, установками і принципами. Показник осмисленості життя знаходиться в межах максимальної межі норми (ОЖ-111,4 балів). Спостерігається зростання значущості власного самосприйняття у структурі власного психічного здоров’я. Так, зафіксовано зростання показників: самоповаги - на 20,0%, самосприйняття та спонтанності - на 13,0%, підтримки - на 11,8%, гнучкості поведінки - на 8,1%, сензитивності - на 16,3%. Також зросли показники ціннісних орієнтацій - на 26,0%, розуміння людської природи - на 13,1%, синергічності - на 11,6%. Отже, активізується устремління до самоактуалізації. Усі відмінності - на рівні статистично значимих.

8. У результаті психокорекційної роботи змінюється ієрархія факторів, що визначають структуру показників психічного здоров’я клієнтів. Вона співпадає з ієрархією цих факторів у здорових осіб. Так, на перше місце з третього переходить фактор “самосприйняття”, у якому зростає значущість показників: гнучкість поведінки, спонтаннісь, самосприйняття та самоповага. На друге місце з першого переміщується фактор “осмисленності життя”, де найбільш значущими стають показники: результативність життя, локус контролю – життя, цілі у житті. З другого місця переходить на третє фактор “устремління до самоактуалізації”, де більше факторне навантаження припадає на сприйняття своєї агресивності, сензитивність, розуміня людської природи, підтримки.

Список праць, опублікованих за темою дисертації:

1. Горячая Т.С. Психокоррекция уровня невротизации личности // Матеріали до конференції пам’яті професора І.Г.Білявського // Наука