НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Грабельников Володимир Анатолійович

УДК 351.734

Організація охорони громадського порядку

в санаторно – курортних та інших зонах відпочинку громадян

12.00.07 – адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України

Науковий керівник ? доктор наук з державного управління, професор,

заслужений діяч науки і техніки України,

ШАМРАЙ Василь Олександрович,

Національний аграрний університет, завідувач кафедри адміністративного та фінансового права

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

ОСТАПЕНКО Олексій Іванович,

Львівський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри адміністративного права та процесу

кандидат юридичних наук, доцент

ТАРАНЕНКО Сергій Михайлович,

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, доцент кафедри

приватного права та інтелектуальної власності

Захист відбудеться 13 грудня 2007 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.16 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв оборони, 15, корп. 3, кім. 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв оборони 13, корп. 4, кім. 28

Автореферат розісланий 10 листопада 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.В. Артеменко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Забезпечення громадського порядку та безпеки громадян є першочерговим конституційним завданням і воно випливає із загальних принципів побудови демократичної правової держави. Виконання завдань, що стоять перед органами внутрішніх справ, передбачає реалізацію принципів, заснованих на визнанні загальнолюдських цінностей на гідному ставленні до особи, визнанні її пріоритету у взаємовідносинах з державою. Конституція України визначає, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, у виконанні якого важлива роль належить правоохоронним органам. Саме такими органами, зокрема міліцією, має здійснюватися комплекс профілактичних та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на забезпечення громадського порядку, безпеки дітей і громадян на території закладів відпочинку та оздоровлення. Таким чином, МВС намагається створити сприятливі умови відпочинку для вітчизняних та іноземних туристів в Україні.

Діяльність міліції свідчить, що вирішальною умовою забезпечення нею належного громадського порядку та громадської безпеки на певній території є, в першу чергу, врахування місцевих особливостей, чітка організація і управління силами і засобами, можливість отримання своєчасної й достовірної інформації про вчинені правопорушення і оперативного реагування на неї. З початком демократизації суспільства, з деполітизацією системи МВС, з наданням більших прав місцевим органам державної влади і самоврядування в ряді регіонів України з’явилися підрозділи міліції, які утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів. Поява таких формувань свідчить про реальне забезпечення права територіальних громад на самоврядування, їх можливість самостійно вирішувати питання місцевого значення. Це стосується також можливостей вживати всіх необхідних заходів до підтримання належного громадського порядку на своїй території.

Отже, сучасні уявлення про призначення та характер діяльності міліції вийшли далеко за межі тих шаблонів, які склалися впродовж десятиліть в умовах жорсткого адміністрування. На сучасному етапі розвитку державності в Україні, в умовах зміцнення інституту самоврядування територіальних громад та усвідомленої необхідності перегляду завдань і функцій МВС та його місцевих органів актуальним стало питання про доцільність повсюдного формування підрозділів місцевої міліції, основним напрямом діяльності якої має стати охорона громадського порядку та забезпечення громадської безпеки в санаторно-курортних інших зонах відпочинку громадян. Як свідчить аналіз, наукові дослідження організаційно-правових засад діяльності підрозділів місцевої міліції щодо охорони громадського порядку на території закладів відпочинку практично відсутні. Тому дослідження організаційних та правових основ діяльності місцевої міліції, основних форм та методів її діяльності щодо охорони громадського порядку у санаторно-курортних та інших місцях відпочинку громадян має велике як теоретичне, так і практичне значення.

Таким чином, необхідність зміцнення правопорядку на регіональному рівні, посилення захисту прав і свобод громадян, гарантій права територіальних громад на самоврядування зумовлює актуальність глибокого і всебічного дослідження організаційно-правових засад діяльності підрозділів місцевої міліції щодо охорони громадського порядку і особливо у місцях масового відпочинку громадян.

Науково-теоретичним підґрунтям для виконання дисертації стали наукові праці фахівців в галузі загальної теорії держави і права, державного управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук: В.Б.Авер’янова, М.І.Ануфрієва, О.М.Бандурки, Д.М.Бахраха, Ю.П.Битяка, Є.В.Додіна, С.В.Ківалова, Ю.В.Кідрука, О.П.Клюшніченка, В.К.Колпакова, А.Т.Комзюка, Д.П.Коренєва, Ю.Ф Кравченка, В.М.Кудрявцева, О.В.Міненка, О.В.Негодченка, В.І.Олефіра, О.І.Остапенка, Р.С.Павловського, В.П.Пєткова, Л.Л.Попова, Є.А.Самойленка, І.С.Самощенка, Ю.О.Тихомирова, М.Ю.Фролова, В.О.Шамрая, В.К.Шкарупи, В.А.Юсупова та ін.

Нормативною основою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти‚ які регулюють питання діяльності підрозділів місцевої міліції щодо охорони громадського порядку в цілому та у зонах відпочинку зокрема. Інформаційну і емпіричну основу дослідження становлять також політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали, які характеризують діяльність підрозділу місцевої міліції щодо охорони громадського порядку в санаторно-курортних та інших зонах відпочинку громадян.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведено відповідно до п.п. 24, 28, 33, 44, 47 Плану наукових досліджень та розробок з удосконалення діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ на 2002 - 2005 роки, п.п. 1.1, 1.2, 3.1, 6, 7 розділу І та п.п. 2, 3, 9 розділу VІІ Тематики пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002-2005 років, затверджених наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р., а також згідно з Пріоритетними напрямками наукових досліджень Національного аграрного університету в межах державної науково-технічної програми “Ринкова трансформація аграрної сфери економіки України“ та в контексті проведення в державі адміністративно-правової реформи. Крім цього, тема дисертації безпосередньо пов’язана з адміністративно-правовими аспектами наукової теми “Правове забезпечення сталого розвитку аграрного виробництва, безпеки та якості сільськогосподарської продукції“ (номер державної реєстрації 0106U004241).

Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі узагальнень чинного законодавства України та практики його застосування проаналізувати теорію і практику здійснення охорони громадського порядку підрозділами місцевої міліції, дослідити організаційно-правові основи організації її діяльності та проблеми їх практичної реалізації, виробити пропозиції і рекомендації щодо удосконалення охорони порядку у санаторно-курортних та інших місцях відпочинку громадян.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:

здійснити теоретичний аналіз функції органів місцевого самоврядування щодо охорони громадського порядку в санаторно-курортних та інших зонах відпочинку громадян;

проаналізувати закордонний досвід здійснення охорони громадського порядку муніципальною (місцевою) поліцією і можливості його використання в Україні;

визначити пріоритетні і оптимальні моделі місцевих органів охорони громадського порядку;

дослідити організаційні та правові основи діяльності місцевої міліції;

провести аналіз організаційно–правових питань проходження служби в підрозділах місцевої міліції;

визначити основні форми та методи діяльності підрозділів місцевої міліції щодо охорони громадського порядку на території закладів відпочинку громадян;

дослідити основи взаємодії підрозділів місцевої міліції з населенням, державними органами та органами місцевого самоврядування щодо охорони громадського порядку в санаторно–курортних та інших зонах відпочинку громадян;

визначити і охарактеризувати основні засоби забезпечення законності в діяльності підрозділів місцевої міліції;

сформулювати конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності підрозділів місцевої міліції у сфері охорони громадського порядку в санаторно-курортних зонах.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають в процесі охорони громадського порядку в санаторно-курортних та інших зонах відпочинку громадян.

Предметом дослідження є нормативно-правові акти які регулюють діяльність підрозділів місцевої міліції щодо охорони громадського порядку в санаторно-курортних та інших зонах відпочинку громадян.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Системно-структурний, логіко-семантичний, структурно-функціональний методи, методи аналізу і синтезу, порівняльного аналізу застосовувалися для аналізу природи, сутності і перспектив місцевого самоврядування в Україні, закордонного досвіду здійснення охорони громадського порядку муніципальною (місцевою) поліцією і можливостей його використання в Україні, визначення проблем реалізації функції охорони громадського порядку в санаторно-курортних та інших зонах відпочинку органами місцевого самоврядування. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат. Методи класифікації та групування застосовувалися для виділення окремих функцій місцевої міліції, форм та методів її діяльності щодо охорони громадського порядку. Статистичні методи було використано при дослідженні діяльності підрозділу місцевої міліції міста Очакова. Компаративний метод і документальний аналіз використовувалися для вироблення пропозицій, які дають змогу удосконалити законодавство щодо діяльності підрозділів місцевої міліції у галузі охорони громадського порядку на території закладів відпочинку.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших в українській юридичній науці спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки дослідити організаційно-правові засади охорони громадського порядку в санаторно-курортних та інших зонах відпочинку громадян.

В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

визначено пріоритетні і оптимальні моделі місцевих органів охорони громадського порядку;

сформульовано конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності підрозділів місцевої міліції у сфері охорони громадського порядку в санаторно-курортних та інших зонах відпочинку громадян, внесення змін до законів України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про місцеві державні адміністрації”, “Про міліцію”;

удосконалено:

систему основних форм і методів діяльності підрозділів місцевої міліції щодо охорони громадського порядку в санаторно-курортних та інших зонах відпочинку громадян;

основні засоби забезпечення законності в діяльності підрозділів місцевої міліції;

визначення форм взаємодії підрозділів місцевої міліції з населенням, державними органами та органами місцевого самоврядування з питань охорони громадського порядку в санаторно-курортних та інших зонах відпочинку громадян;

механізм реалізації функції охорони громадського порядку на території санаторіїв, курортів та інших закладів відпочинку громадян органами місцевого самоврядування;

дістали подальшого розвитку: поняття сутності і перспектив розвитку місцевого самоврядування в Україні;

у новому аспекті проаналізовано:

зарубіжний досвід здійснення охорони громадського порядку муніципальною (місцевою) поліцією і можливості його використання в Україні;

питання організаційних та правових основ діяльності місцевої міліції у сфері охорони громадського порядку в санаторно-курортних та інших зонах відпочинку громадян;

порядок і особливості проходження служби в підрозділах місцевої міліції, яка займається охороною громадського порядку в санаторно-курортних та інших зонах відпочинку громадян.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:–

у правотворчості – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для уточнення ряду законодавчих та підзаконних актів, зокрема, законів України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про місцеві державні адміністрації”, “Про міліцію” та ін.;–

у правозастосовній діяльності – використання одержаних результатів дозволить покращити діяльність місцевої міліції щодо охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки в санаторно-курортних та інших зонах відпочинку громадян;–

у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки організаційно-правових засад діяльності підрозділів місцевої міліції щодо охорони громадського порядку в санаторно-курортних та інших зонах відпочинку громадян;–

у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть використовуватись під час проведення занять з дисциплін “Адміністративне право”, “Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ”, відповідних спецкурсів щодо організації діяльності місцевої міліції і окремих її служб, а також у практичному навчанні.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень науки адміністративного права, всі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора. У дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювали на засіданні кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права юридичного факультету Національного аграрного університету. Апробація результатів дисертації здійснювалася шляхом оприлюднення дисертантом на науково-практичних конференціях: Міжвідомчій науково-практичній конференції “Боротьба з протиправною діяльністю на державному кордоні України: теорія, практика, проблеми взаємодії” 8 грудня 2005 року (м. Хмельницький); міжвузівській науково-практичній конференції “Проблеми розвитку та модернізації податкових і правоохоронних органів України, боротьба з корупцією та злочинністю“ 30 травня 2005 року ( м. Ірпінь); на VII Всеукраїнській науково-практичній конференції “Верховенство права людини в Україні“ 26 травня 2006 року (м. Острог); на міжвідомчому круглому столі в Національній академії внутрішніх справ України “Адміністративна реформа в Україні: сучасний стан та шляхи її оптимізації“ 17 червня 2005 року (м. Київ).

Основні висновки дисертаційного дослідження також впроваджено у навчальний процес Національного аграрного університету, Академії управління МВС України та Донецького юридичного інституту МВС України.

Публікації. Основні наукові положення та результати дисертації опубліковані у трьох наукових статтях у фахових наукових журналах та збірниках наукових праць, п’яти тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях та трьох навчальних посібниках.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, що містять підрозділи, висновки, список використаних джерел і додатки. Обсяг дисертації становить 182 сторінки. Список використаних джерел містить 217 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність, сформульовано мету та завдання, визначено теоретичні засади, предмет, об’єкт і методи дослідження; вказано на зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, окреслено наукову новизну, теоретичну і практичну цінність дисертації; наведено відомості про апробацію результатів дослідження, структуру та обсяг дисертації.

Розділ І “Теорія і практика організації охорони громадського порядку в санаторно-курортних та інших зонах відпочинку громадян“ містить дослідження основних теоретичних і практичних проблем охорони громадського порядку в санаторно-курортних та інших зонах відпочинку громадян. Основна увага приділяється організації роботи місцевої міліції щодо охорони громадського порядку у місцях відпочинку громадян.

Підрозділ 1.1 “Юридична природа, сутність і перспективи здійснення охорони громадського порядку в санаторно-курортних та інших зонах відпочинку громадян в Україні“ присвячений дослідженню місцевого самоврядування як соціального феномену, основного органу забезпечення громадського порядку в санаторно-курортних та інших зонах відпочинку, який сьогодні знову перебуває в центрі уваги широкого кола українських вчених і практиків. Однак сучасна спроба осмислення і реалізації ідей самоврядування - усього лише повернення на новому більш високому рівні розвитку до однієї з найбільш давніх проблем управління суспільством. Із самоврядування почалася історія людства, самоврядування в тому чи іншому варіанті зустрічається практично у кожному суспільстві, із самоврядуванням пов'язують майбутнє соціального управління. Самоврядуванню, так само як і управлінню, притаманна постановка цілей, тобто наявність цілей, що обумовлюють регулювання, коректування параметрів даної системи. Цим самоврядування якісно відрізняється від самоорганізації і саморегулювання, що мають в більшій мірі спонтанний, мимовільний характер. У той же час у будь-якому самоуправлінському процесі можна знайти елементи самоорганізації і саморегулювання. Самоврядування в соціальних спільнотах, об'єднаних на професійній основі чи на основі взаємних інтересів, є одним з найважливіших атрибутів громадянського суспільства. Однак велика частина проблем з якими громадяни зіштовхуються в процесі своєї життєдіяльності і які вимагають повсякденних управлінських рішень, виникає за місцем їх проживання, або відпочинку. Переважно комунальний зміст діяльності органів місцевого самоврядування, пріоритет задач забезпечення життєдіяльності жителів муніципального утворення складають основу ще однієї сучасної теорії місцевого самоврядування - теорії соціального обслуговування. Власне кажучи, це не стільки теорія місцевого самоврядування, скільки концепція соціального управління, при якому органи управління і самоврядування розглядаються як установи по обслуговуванню населення, задоволенню приватних і публічних інтересів громадян, що складають територіальну спільноту.

Вивчення історії муніципалізму свідчить про постійну динаміку поглядів на сутність самоврядування, його політико-правової природи.

Тепер місцеве самоврядування входить у політичну систему більшості зарубіжних країн як важлива структура народного представництва й організації соціально-політичного життя суспільства в рамках громади, комуни, району, округу. Воно являє собою низову, найближчу до громадянського суспільства, територіальну ланку політичної системи, за допомогою якої окремі громадяни можуть артикулювати свої часткові інтереси, переслідувати їх у повсякденному житті, оформляючи їх як своєрідну політичну “ініціативу знизу”, і тим самим впливати на державу. Місцеве самоврядування, таким чином, є закономірною та об'єктивно існуючою формою здійснення влади, без якої, так само як і без державної влади, неможливе управління справами і суспільством.

Місцеве самоврядування є неодмінним атрибутом будь-якого сучасного демократичного суспільства. Закордонний муніципалізм знає величезну кількість різноманітних моделей і типів організації місцевого самоврядування. Розходження в побудові систем місцевого самоврядування залежать від багатьох факторів: політичного режиму, що домінує в країні, ідеї організації влади і управління на місцях, державного устрою та адміністративно-територіального розподілу держави, національних традицій тощо. У даний час в науковій літературі найбільш часто зустрічається класифікація відомих у світовій практиці моделей організації влади на місцях, в основі якої лежать відносини між органами місцевого самоврядування (управління) та органами центральної влади. Сучасні погляди на місцеве самоврядування дозволяють розглядати його одночасно і як право громадян, що утворюють місцеве територіальне співтовариство, на самостійну організацію і ведення місцевих справ, і як одну з організаційно-правових форм здійснення публічної влади й управління.

Автор зазначає, що реалізована в нашій країні модель місцевого самоврядування увібрала в себе деякі риси, типові для практики закордонного муніципалізму. У той же час вітчизняна модель має ряд особливостей, що відрізняють її від інших, а також певні недоліки, що вказують на те, що вона не завжди відповідає реаліям сучасного українського суспільства. Все ж час розвиток місцевого самоврядування є неодмінною умовою й основою зміцнення України як демократичної, правової держави.

Підрозділ 1.2 “Проблеми реалізації функції охорони громадського порядку в санаторно-курортних та інших зонах відпочинку громадян“ розглядаються питання роботи органів державної влади, які забезпечують громадський порядок у країні насамперед шляхом створення політичних, правових, економічних, організаційних та інших умов, що дозволяють підтримувати належний громадський порядок і здійснювати його охорону.

Система конкретних правових і організаційних заходів, що складають зміст безпосередньо охорони громадського порядку, реалізується переважно в муніципальних утвореннях: міських і сільських поселеннях, у яких здійснюється місцеве самоврядування. І оскільки сьогодні Україна є фактично сукупністю муніципальних утворень, функція охорони громадського порядку повинна розглядатися, у першу чергу, як предмет відання місцевого самоврядування, а вже потім як завдання держави. Система органів внутрішніх справ внаслідок своєї громіздкості і бюрократичності вже в недалекому майбутньому може виявитися на грані втрати управління. Централізована структурна побудова системи МВС України і практично повна монополізація в її руках функції охорони громадського порядку не повною мірою відображають нові реалії устрою держави і фактично ігнорують наявність в державі однієї з конституційних форм організацій публічної влади і управління - місцевого самоврядування.

Як зазначає автор потреба в корінній перебудові організації і діяльності органів внутрішніх справ давно усвідомлена не тільки ученими, але й практиками, котрі вважають, що вже пройдено етап, коли підвищувати результативність оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ можна екстенсивним шляхом. Зараз подальше нарощування зусиль у боротьбі зі злочинністю повинне забезпечуватися на основі удосконалення організації роботи. Сьогодні органи і підрозділи МВС України, приділяючи основну увагу проявам організованої злочинності, кидаючи на боротьбу з нею свої кращі сили, не приділяють належної уваги злочинності загально-кримінальній, побутовій, яка набагато більше тривожить населення в містах і сільській місцевості, особливо у місцях відпочинку громадян. Численні служби і підрозділи міліції громадської безпеки діють розрізнено, виконуючи вузьковідомчі інтереси. Повсюдно існує практика відволікання дільничних інспекторів міліції на виконання обов'язків, не пов'язаних з роботою на закріпленій ділянці. Росте число “кабінетних” міліціонерів і керівників, а на вулицях міліції стає з кожним днем все менше. Все це призводить до втрати і без того слабких зв'язків міліції з населенням. Проведені дослідження свідчать, що в умовах високого рівня злочинності в країні і зниження ефективності діяльності правоохоронних органів держави населення відчуває незадоволеність станом охорони громадського порядку і відповідну потребу в поліпшенні цієї діяльності. Найчастіше ця потреба усвідомлюється як бажання мати на місцях такі правоохоронні органи, функції яких найбільш повно відповідали б інтересам населення конкретних територій, а їх правове становище дозволяло здійснювати соціальний контроль за їх діяльністю.

Тому подальший розвиток місцевого самоврядування в Україні висуває завдання створення муніципальних органів охорони громадського порядку - принципово нових для сучасної української держави правоохоронних формувань - у число найважливіших завдань, які треба буде розв'язати найближчим часом.

У підрозділі 1.3 “Закордонний досвід здійснення охорони громадського порядку в санаторно-курортних та інших зонах відпочинку громадян муніципальною (місцевою) поліцією і можливості його використання в Україні“ розглянуто питання побудови системи влади в поліцейських організаційних структурах. У деяких країнах, механізм соціального управління яких достатньою мірою децентралізований, поліцейські системи мають, як правило, багаторівневу побудову. Певна децентралізація поліцейських функцій вкупі з розмежуванням повноважень між судовою і виконавчою владою розглядаються як найважливіші умови демократії, гарантії дотримання рівноваги між потребами правоохоронної діяльності в застосуванні примусових заходів і необхідністю забезпечення прав і свобод громадян.

Автор аналізуючи досвід різних країн зазначає, що у більшій мірі децентралізація поліцейських сил спостерігається в країнах з федеративною формою державного устрою, у той час як унітарні держави тяжіють до деякої централізації своїх правоохоронних систем. Польський дослідник А.Мисюк виділяє дві основні класифікації моделей організації охорони громадського порядку і громадської безпеки: першу - суб'єктивну, до якої належать: державна модель (централізована або децентралізована); самокерована модель, де поліцейські формування безпосередньо підпорядковані місцевим органам влади; державна модель з обмеженою співучастю місцевих органів влади і громадськості; другу - об'єктивну, що включає: модель, засновану на монолітній поліцейській службі; плюралістичну модель, що припускає множинність видів поліцейських служб, які відрізняються одна від одної з погляду походження, підпорядкованості, територіальних меж діяльності, компетенції і функціональності.

Як конкретний приклад подібної системи охорони правопорядку можна привести Великобританію, яку прийнято вважати колискою сучасної поліції. У цій країні названа система ґрунтується на сполученні повноважень держави та органів місцевого самоврядування в сфері правопорядку. До компетенції міністра внутрішніх справ, на якого покладена формальна відповідальність за охорону громадського порядку і забезпечення громадської безпеки, не входить безпосереднє керівництво місцевою поліцією - поліцією графств. Однак за законом від 1964 р. він зобов'язаний здійснювати нагляд за роботою управлінь місцевих поліцейських органів, йому надано право звільняти шефів-констеблів які не відповідають займаній посаді, які очолюють територіальні поліцейські управління. Багаторічна, заснована на принципах демократії практика організації поліцейської діяльності у Великобританії сприяла формуванню досить ефективних механізмів, що забезпечують вплив громадян на роботу правоохоронних установ.

На сьогодні поліцейські формування, підпорядковані і фінансовані органами місцевої влади, існують практично у всіх закордонних державах, де визнається право населення на здійснення в тій чи іншій формі територіального самоврядування. Принципи створення і діяльності цих формувань обумовлені традиційним закріпленням за органами місцевого самоврядування повноважень в сфері охорони громадського порядку, а також інтересами центральної адміністрації в концентрації зусиль підрозділів державної поліції в боротьбі з особливо небезпечними видами правопорушень. Про самостійність муніципальної поліції в даному випадку можна говорити лише у формальному значенні слова. Місцеві поліцейські сили діють під загальним керівництвом центральної влади в особі глав держав та урядів, спеціальних національних Комітетів (рад) з питань забезпечення правопорядку, міністерств внутрішніх справ (юстиції) або ж урядових комісарів у регіонах. Керівний вплив центральної влади може мати загальнообов'язкові директиви і досить чіткий контроль за їх виконанням, а також і фінансові важелі впливу (бюджетну дотацію). У країнах із фрагментарною та інтегрованою моделями правоохоронних систем: США, Великобританії, ФРН, Канаді, Швейцарії, Австрії, Австралії та деяких інших країнах поліцейськими силами, підпорядкованими місцевій владі, виконується найбільша частина повсякденної роботи з підтримання громадського порядку і боротьби зі злочинністю (за винятком боротьби з деякими особливо небезпечними злочинами). Одночасно муніципальна поліція стежить за виконанням загальнодержавних і регіональних законів та норм, віднесених до її компетенції. Будучи найбільш наближеним до населення органом виконавчої влади, виконує різноманітні функції по “обслуговуванню” інтересів конкретних територіальних співтовариств: забезпечує нагляд за безпекою дорожнього руху, санітарним та екологічним станом населених пунктів, порядком у місцях вуличної торгівлі, виконанням розпоряджень місцевих органів влади. Муніципальна поліція грає також роль своєрідного дублера і резерву національних поліцейських сил: службовці муніципальної поліції надають їм допомогу і підтримку при проведенні оперативно-розшукових та інших заходів при розслідуванні злочинів і забезпеченню громадської безпеки, збирають відомості та інформують про осіб і факти, що представляють для неї інтерес, передають у поліцейські органи регіонального та загальнонаціонального рівнів матеріали про злочини, що знаходяться в їх юрисдикції.

Основні напрямки і форми взаємодії муніципальної поліції з органами національного і регіонального рівнів, а також із сусідніми юрисдикціями встановлюються законом або можуть зазначатися у відповідних договорах.

Організаційно-правова самостійність муніципальної поліції не звільняє її від обов'язку суворо дотримуватися вимог загальнонаціонального і регіонального законодавств. Контроль за муніципальною поліцією в країнах, що мають достатньо виражену децентралізацію правоохоронної системи, найчастіше покладається на органи і посадових осіб місцевого самоврядування. Участь місцевої влади в питаннях управління муніципальної поліції формально може виявлятися також через безпосередню роботу членів муніципалітету в складі поліцейської адміністрації.

Автор при вивченні можливості використання досвіду закордонних країн при створенні муніципальних органів охорони громадського порядку Україні, варто враховувати, що особливості організації муніципальної поліції безпосередньо пов'язані з моделлю побудови поліцейських сил, адміністративно-територіальним розподілом держави, географічними умовами, прийнятою правовою системою, історичними та іншими національними традиціями. Ці особливості знаходять своє вираження в правовому регулюванні компетенції і структурі муніципальної поліції, у вирішенні питань комплектування і матеріально-фінансового забезпечення її підрозділів, використанні форм і методів правоохоронної діяльності.

Обраний Україною демократичний шлях розвитку, схожість прийнятих моделей місцевого самоврядування, дозволяють широко використовувати накопичений у зарубіжних країнах досвід реалізації функції охорони громадського порядку на територіях санаторіїв, курортів та в інших зонах відпочинку громадян.

Розділ 2 “Організаційно-правові основи організації громадського порядку у санаторно-курортних та інших зонах відпочинку громадян“ присвячений особливостям нормативно-правового регулювання та організаційно-правовим основам діяльності місцевої міліції, як гаранта дотримання громадського порядку в санаторно-курортних та інших зонах відпочинку громадян.

У підрозділі 2.1 “Пріоритетні й оптимальні моделі місцевих органів охорони громадського порядку в санаторно-курортних та інших зонах відпочинку громадян: критерії вибору, організаційна основа і компетенція“ розкриваються моделі місцевих органів охорони громадського порядку. Закордонний досвід організації охорони громадського порядку в санаторно-курортних та інших зонах відпочинку громадян підказує, що вибір конкретної моделі місцевих органів правопорядку, визначення їх функцій і структури залежать від сукупності політичних, економічних, криміногенних і інших соціальних факторів, особливостей організації національної правоохоронної системи, розвиненості інститутів місцевого самоврядування, історичних, культурних і інших місцевих традицій.

На основі проведеного дослідження автором досягнуто результати, які дають підстави стверджувати, що набір зазначених критеріїв має велике значення і при виборі пріоритетних моделей місцевих органів охорони громадського порядку в Україні. І тому, оцінюючи сукупність розглянутих критеріїв, можна стверджувати, що у світлі реалій сформованої у країні ситуації варто вважати описані в роботі моделі не як конфронтуючі, а як такі, що доповнюють одна одну.

У підрозділі 2.2 “Організаційна та правова основа діяльності місцевої міліції як гаранта дотримання громадського порядку в санаторно-курортних та інших зонах відпочинку“ висвітлюються проблеми охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю та зазначається, що вони завжди були, є і будуть актуальними для цивілізованого суспільства. Нині більшість країн світу приділяє певну увагу удосконаленню організації та діяльності правоохоронних органів, зокрема поліції, як одному з найважливіших інститутів демократичного суспільства, піднесенню її на рівень вимог сучасності й майбутнього. Особливої гостроти ця проблема набула в умовах радикальних перетворень суспільно-політичного ладу та економічної системи України, які, на превеликий жаль, мають і негативні сторони. Політичне, економічне та соціальне становлення суспільства зумовлює потребу приведення правових, організаційних, структурних та інших засад функціонування органів державної виконавчої влади України. Зараз структурна побудова, завдання та функції, форми і методи роботи міліції, хоч і набули певних змін, все ще неповністю відповідають сучасним політичним, економічним та соціальним реаліям в Україні. Як наслідок, діяльність органів внутрішніх справ не завжди встигає за процесами розбудови нової держави. Структура системи МВС та організація управління нею надто громіздкі. Численні підрозділи і ланки управління дублюють одна одну, що спричиняє неузгодженість та паралелізм у роботі. У системі виконавчої влади Міністерство внутрішніх справ з підпорядкованими йому органами і внутрішніми військами є центральною ланкою забезпечення правопорядку і боротьби зі злочинністю в державі, тому воно повинно переорієнтувати свою діяльність на забезпечення насамперед захисту прав і свобод людини. Ця принципова лінія значною мірою вже реалізується на практиці.

Підрозділ 2.3 “Організація роботи підрозділів місцевої міліції щодо охорони громадського порядку в санаторно-курортних та інших зонах відпочинку громадян“ присвячений питанням організації роботи підрозділів місцевої міліції, яка залежить від якісно організованої служби. Це стосується прийняття на роботу, навчання кадрів, професійної діяльності та якості виконання функціональних обов’язків, додержання законності тощо. Всі ці питання регулюються нормативними актами, які на сучасному етапі потребують змін та удосконалень.

Розділ 3 “Проблеми діяльності підрозділів місцевої міліції щодо охорони громадського порядку в санаторно-курортних та інших зонах відпочинку громадян“ присвячений дослідженню форм і методів адміністративної діяльності місцевої міліції щодо охорони громадського порядку в санаторно-курортних та інших зонах відпочинку громадян, взаємодії з органами місцевого самоврядування та забезпеченню законності в їх діяльності.

У підрозділі 3.1 “Форми адміністративної діяльності підрозділів місцевої міліції щодо охорони громадського порядку в санаторно-курортних та інших зонах відпочинку громадян“ характеризуються форми адміністративної діяльності. Під формою управлінської діяльності прийнято розуміти управлінську дію, яка має зовнішній вираз. У попередніх підрозділах автор охарактеризував функції місцевої міліції. Окрім цього, міліція здійснює такі види діяльності оперативно-розшукову, адміністративну та кримінально-процесуальну, але зважаючи на завдання, структуру, функції підпорядкованість місцевої міліції треба говорити, насамперед, про форми та методи адміністративної діяльності місцевої міліції. Під формою адміністративної діяльності міліції розуміються однорідні за своїм характером і правовій природі групи адміністративних дій, за допомогою яких вони забезпечують громадський порядок, безпеку і ведуть боротьбу зі злочинністю. Характеристика форм адміністративної діяльності дає уявлення про дії міліції щодо охорони громадського порядку в санаторно-курортних та інших зонах відпочинку громадян, дозволяє з'ясувати їхню правову природу, умови застосовування до них вимог. Зазначені ознаки дозволяють виділити такі форми адміністративної діяльності місцевої міліції: проведення суспільно-організаційних заходів; вчинення організаційно-технічних і матеріальних дій; видання індивідуальних і нормативних актів управління; вчинення інших юридично значимих адміністративних дій.

У підрозділі 3.2 “Методи діяльності підрозділів місцевої міліції щодо охорони громадського порядку у санаторно-курортних та інших зонах відпочинку громадян“ розкриваються методи, які в адміністративній діяльності місцевої міліції покликані забезпечити високу ефективність діяльності працівників міліції, їхню злагоджену роботу, сприяти розвитку творчої ініціативи кожного співробітника.

Адміністративна діяльність місцевої міліції здійснюється за допомогою різних методів. Наявність безлічі методів обумовлено складністю процесів адміністративної діяльності. Методи доповнюють один одного, тому що кожний з них характеризується способом реалізації загальних цілей адміністративної діяльності. Основними методами адміністративної діяльності місцевої міліції щодо охорони громадського порядку є переконання і примус, тому що в реалізації будь-якої функції цієї діяльності мається варіантність співвідношення переконання і примусу.

У підрозділі 3.3 “Забезпечення законності у діяльності підрозділів місцевої міліції“ характеризується законність як правовий режим в суспільстві, при якому вся система підрозділів місцевої міліції, виконуючи функції охорони громадського порядку, громадської безпеки, у тому числі у місцях відпочинку громадян, зобов'язана, з одного боку, суворо дотримуватися вимог законів, а з іншого – вимагати від посадових осіб і громадян безумовного виконання законів та інших законодавчих актів, здійснювати правоохоронні і правозастосовчі заходи з метою зміцнення правопорядку на підлеглій території та у державі в цілому. Крім цього, розглядаються види контролю за діяльністю міліції, які сприяють додержанню законності та забезпеченню конституційних прав громадян.

У підрозділі 3.4 “Основи взаємодії підрозділів міліції з органами державної влади та місцевого самоврядування і населенням щодо охорони громадського порядку у санаторно-курортних та інших зонах відпочинку громадян“ дається авторське визначення взаємодії підрозділів місцевої міліції з органами державної влади та місцевого самоврядування і населенням щодо охорони громадського порядку – це погоджений за містом, часом та характером комплекс певних заходів, які проводяться підрозділами місцевої міліції з метою захисту інтересів держави, прав та свобод громадян, підприємств, установ та організацій всіх форм власності від протиправних посягань. Воно містить своєчасний обмін інформацією між відповідними суб’єктами, одночасність проведення намічених заходів, персональну відповідальність та взаємний контроль.

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його реалізації, вивчення закордонного досвіду здійснення охорони громадського порядку, теоретичного осмислення численних наукових праць фахівців у галузі загальної теорії держави і права, державного управління та адміністративного права, сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення діяльності підрозділів місцевої міліції щодо охорони громадського порядку в санаторно-курортних та інших зонах відпочинку громадян. Основні з них такі:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.