ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ГЛАДУН ВІКТОР ОЛЕКСІЙОВИЧ

УДК 340.12 : 32 (477.75)

ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ПОГЛЯДИ

ІСМАЇЛА ГАСПРИНСЬКОГО

Спеціальність 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія

політичних і правових учень

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історико-правових дисциплін та основ правознавства юридичного факультету Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор

Тимощук Олександр Валентинович,

Таврійський національний

університет ім. В.І. Вернадського,

декан юридичного факультету,

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор,

Скакун Ольга Федорівна,

Навчально-науковий інститут права,

економіки та соціології Харківського

національного університету внутрішніх

справ, професор кафедри теорії та історії

права

кандидат юридичних наук, доцент

Андрусяк Тарас Григорович,

Львівський національний університет

ім. Iвана Франка, доцент кафедри історії

та теорії держави і права

Провідна установа: Львівський державний університет

внутрішніх справ, кафедра теорії та

історії держави і права (м. Львів)

Захист відбудеться “09” червня 2007 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02 у Харківському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, вул. 50-річчя СРСР, 27, зал засідань вченої ради

3 дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, вул. 50-річчя СРСР, 27

Автореферат розісланий “07” травня 2007 р

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.Є. Кириченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. За період розбудови новітньої української держави в ній виокремилося чимало соціальних проблем, успадкованих від радянського режиму. Серед них одним з найскладніших є питання вирішення долі кримськотатарського народу. Це створює певне підґрунтя для появи діячів, які апелюють до минулого і, користуючись відсутністю якісних наукових досліджень, суттєво перекручують факти політичної історії свого народу на користь власним деструктивним переконанням.

Саме тому є всі підстави звернутися до витоків формування національної правосвідомості кримських татар, висвітлити особливості розвитку їхньої політико-правової думки.

Однією з найвидатніших історичних особистостей в тюркському світі з числа кримських татар є Ісмаїл Мустафа-огли Гаспринський (1851-1914), якого глибоко шанує власний народ, а діяльність вивчає кілька поколінь науковців різних держав та фахів. Як прогресивний діяч, просвітитель, він заснував потужний освітянський рух серед тюрко-мусульман, очолював органи міської адміністрації Бахчисарая, видавав першу кримськотатарську газету “Переводчик-Терджиман” (“Перекладач”), став автором першого татарського роману “Дар уль рахат мусульманлари” (“Країна спокою мусульман”), стояв біля витоків громадсько-політичного руху та загальноросійської партії тюрко-мусульман “Бутюнрусіє іттіфак ель муслімін”, і намагався реалізувати ідею створення Всесвітнього мусульманського Конгресу – ініціював його скликання, брав участь у науково-краєзнавчій організації Таврійської вченої архівної комісії. За внесок у співробітництво між Російською імперією та Персією, Туреччиною і Бухарським ханатом І. Гаспринського було нагороджено кількома орденами цих східних монархій. Важливо, що саме така помітна людина серед кримськотатарського народу очолила ідейну боротьбу за його права і свободи, сприяла юридичній просвіті одновірців-співітчизників. Проте, незважаючи на низку досліджень історичного, педагогічного, філологічного, філософського напрямів, присвячених діяльності І. Гаспринського, сьогодні немає власне юридичних праць, спеціально присвячених комплексному аналізу його політико-правових поглядів. Відтак, цим дослідженням автор прагне заповнити існуючу прогалину.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає завданням Цільової комплексної програми НАН України № .0.070872 “Актуальні проблеми Українського національного державотворення”, Координаційному плану Міністерства науки і освіти України “Історія етнонаціональних процесів в Україні”. Увійшла до переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права Академії правових наук України. Вона виконувалась у межах наукової теми Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського “Вивчення етнокультурних проблем депортованих народів і малих етнокультурних спільностей у Криму” № V000422 та теми наукових досліджень кафедри історико-правових дисциплін Таврійського національного університету “Автономістські ідеї політико-правової думки кримських татар” № .

Мета і задачі дослідження полягають у проведенні комплексного історико-теоретичного аналізу політико-правового світогляду І. Гаспринського, встановленні етапів формування його як просвітителя, громадського діяча і мислителя, особливостей поглядів на права і свободи кримськотатарського народу та правову просвіту мусульманських народів Російської імперії, а також у виявленні практичної значущості його політико-правових поглядів для розвитку правової свідомості кримських татар в сучасній Україні.

Мета конкретизована у таких наукових задачах:–

зібрати, згрупувати та проаналізувати історіографічну та джерельну базу відповідно до предмету дослідження;–

встановити основні етапи розвитку політико-правових поглядів І. Гаспринського та охарактеризувати їх в контексті його суспільно-політичної діяльності;–

визначити погляди І. Гаспринського на стан виборчого права і доступ кримських татар до нього;–

з’ясувати ставлення І. Гаспринського до існуючих прав на місцеве, земське, станове самоврядування та особливостей їх реалізації в державі;–

встановити ідеї І. Гаспринського щодо ефективності реалізації права на релігійне самоврядування та шляху вирішення вакуфного питання;–

виявити ідейні підходи І. Гаспринського до права на справедливе правосуддя та його усвідомлення кримськотатарським населенням;–

дати політико-правову оцінку ідеї, висунутої І. Гаспринським, про утворення слов’яно-тюркського союзу на умовах свободи договору між слов’янським і тюркським народами;–

визначити погляди І. Гаспринського на правове виховання кримськотатарського народу;–

виявити ставлення просвітителя до принципів правового навчання мусульман та місця в ньому мусульманського права;–

висвітлити погляди І. Гаспринського на роль друкованого слова у правовій поінформованості мусульман та показати його внесок у цей процес.

Об’єктом дослідження є інтелектуальна спадщина І. Гаспринського, його публіцистичні праці, документи Бахчисарайської міської Думи, де він працював, а також суспільні відносини, що склалися у мусульманській, етно-конфесійній спільноті у взаємодії із політико-правовою системою, яка сформувалася в колонізованому Російською імперією Криму наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Предметом дослідження є ідеї (погляди) в галузі політики і права, які є частиною інтелектуальної спадщини І. Гаспринського, та його політико-правова практична діяльність як просвітителя мусульманської спільноти взагалі і кримськотатарського населення зокрема.

Методи дослідження. У процесі реалізації поставлених задач дисертант передусім спирався на методологічний принцип історизму, який забезпечив багатоаспектне бачення становлення та розвитку І. Гаспринського як просвітителя свого народу у галузі права. Автор дотримувався вимоги даного принципу – уникати беззастережного екстраполювання сучасних понять і категорій на минуле і навпаки. Використовувалися історико-аналітичний та історико-порівняльний методи, що посприяли послідовному розкриттю змін у світогляді І. Гаспринського, який у своїх політико-правових думках пройшов шлях від правового інформатора до правового пропагандиста, ініціатора пропозицій про проведення певних державних реформ тощо. За допомогою історичної біографістики виконано науковий пошук щодо встановлення основних етапів життєвого шляху І. Гаспринського.

Системний метод, здійснюваний через структурний і функціональний аналіз, допоміг дослідити політико-правові погляди І. Гаспринського, висловлені в газеті “Терджиман”, у поєднанні з його практичною діяльністю в органах бахчисарайського міського самоврядування. Синтезований матеріал газети “Терджиман” дав можливість проаналізувати комплекс публікацій політико-правового напряму, виявити систему прогресивних ідей просвітителя щодо прав і свобод кримськотатарського народу та його правового виховання, освіти, інформованості. Герменевтичний метод, взятий у сукупності з онтологічним і феноменологічним методами, став у нагоді при встановленні точного смислу політико-правових ідей, викладених І. Гаспринським в його публіцистичних статтях, і тим самим допоміг виявити особливості правових аспектів його творчості. Формально-догматичний метод застосовувався в тій частині наукових пошуків, коли залучалися нормативні акти (“Міське положення 1870 року”, “Статут про цензуру” та ін.), що діяли в Російській імперії і до яких апелював І. Гаспринський. Крім того, цей метод допоміг проаналізувати комплекс нормативно-правової документації, впорядкованої та запровадженої в Бахчисараї за активної участі І. Гаспринського. Певною мірою залучено соціологічний і статистичний методи. За їх допомогою вдалося зробити корективи щодо відсоткового складу виборців Бахчисарая за суспільними станами відповідно до загальнодержавних показників. Акцентування уваги на цьому методі зумовлено й тим, що його активно використовував І. Гаспринський, наприклад, у випадку, коли звертався до міністра внутрішніх справ з пропозицією про зміну закону про вибори у зв’язку із етно-конфесійною ситуацією у місті Бахчисараї тощо. Вводячи в історичне полотно результати використання цього методу, можна спостерігати, яким оригінальним явищем постають політико-правові ідеї І. Гаспринського на тлі карколомних правових перетворень принаймні під час проведення реформ імператора Олександра ІІ та контрреформ імператора Олександра ІІІ. Щодо власне статистичного методу, то він на евристичному рівні допоміг довести, що обсяг історико-правової інформації в газеті І. Гаспринського цілком достатній для висвітлення його основних політико-правових поглядів. Цей метод дозволив також зробити статистичні узагальнення про кількісний, етнічний та становий склад бахчисарайської міської громади і органів самоврядування та адміністрації. Крім того, аналіз статистичних даних про прибутки та витрати міського бюджету Бахчисарая наочно показав, що саме під час керівництва І. Гаспринського міська скарбниця збільшилася у кілька разів, а це давало змогу проводити радикальні зміни в муніципальному господарстві.

У дослідженні застосовувався методологічний потенціал вітчизняних і зарубіжних істориків України і Росії, вчених з педагогіки, філології, філософії, спеціалістів в галузі історії держави і права, теорії держави і права, історії політичних і правових вчень: Б.С. Абдижапарова, Э.А. Аблаєва, С.С. Алексєєва, Т.Г. Андрусяка, О. Беннігсена, Ж.-Л. Бержеля, Х. Бехруза, І.О. Богдановича, Г. Бурбієля, В.Ю. Ганкевича, М.А. Дамірлі, Ю.В. Делія, І.В. Дробуша, І.А. Керимова, І.Д. Ковальченко, Л.Й. Корольової, Е. Лаззеріні, Р.М. Масакової, В.С. Нерсесянца, І.М. Овчаренка, І.І. Полякова, А.В. Санцевича, В.О. Серьогіна, О.Ф. Скакун, М.Т. Степанянца, П.Є. Тарана, О.В. Тимощука, Р.Б. Тополевського, І.Б. Усенка, Р.Р. Фахрутдинова, Р. Циппеліуса, О.Н. Ярмиша та ін.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що подана на здобуття наукового ступеня робота є першим у вітчизняній науці комплексним дослідженням політико-правових поглядів видатного діяча кримськотатарського народу, який стояв біля витоків його національно-політичного та культурно-просвітянського відродження.

Наукова новизна найповніше виражена у наступних результатах дослідження:–

виявлено, систематизовано і проаналізовано правові ідеї І. Гаспринського, що висловлені в його найчисленніших публікаціях, зокрема на сторінках газети кримськотатарського народу “Терджиман”, та зібрано документи, що складають джерельну базу дослідження, включаючи архівні документи, частина з яких вперше введена у науковий обіг;–

встановлено основні етапи розвитку політико-правових поглядів І. Гаспринського в контексті суспільно-політичної діяльності: етап боротьби за реалізацію активного виборчого права; етап самореалізації у сфері міського самоврядування; етап утвердження як політичного діяча ліберального напряму;–

розкрито внесок І. Гаспринського у проведення виборів гласних міської думи Бахчисарая та її посадових осіб (голови та заступника) роз’ясненням законів про процедуру виборів до органів місцевого самоврядування і вимогою дотримання чинного законодавства;–

показано, що чималими зусиллями І. Гаспринського як голови Бахчисарайської міської думи акти цього виборного органу охоплювали основні сфери суспільного життя Бахчисарая, виходячи з потреб та інтересів його мешканців, та створили певний комплекс обов’язкових для виконання норм місцевого значення;–

визначено, що І. Гаспринський утвердився як політичний лідер тюрко-мусульманської еліти Російської імперії ліберального спрямування, яка групувалася навколо організації “Бутюнрусіє іттіфак ель муслімін” (1905-1914 рр.), що трансформувалася у політичну партію, близьку за програмою до Партії народної свободи;–

доведено, що І. Гаспринський розцінював виборче право як легітимний засіб приходу до місцевої влади одновірців та надавав принципового значення такому представництву мусульман Криму в органах місцевого самоврядування, губернських та повітових дворянських зібраннях, міщанських управах, яке було б адекватним кількості цього населення (наприклад, для місцевої думи Бахчисарая – це половина її гласних);–

встановлено, що приділяючи пильну увагу питанню про чинні права на місцеве, земське та станове самоврядування, І. Гаспринський диференційовано підходив до їх оцінки, надаючи першорядного значення двом першим (безстановим) як виявам назрілих потреб і інтересів жителів півострова і держави взагалі, вказав на їх достоїнства і недоліки, вніс пропозиції щодо їх вдосконалення;–

з’ясовано, що право на релігійне (мусульманське) самоврядування розглядалося І. Гаспринським як таке, що дане Аллахом і сформоване людьми за його заповітом, забезпечується духовно-моральною діяльністю імамів та інших служителів мусульманської релігії, матеріально підтримується вакуфом – власністю, як правило, нерухомою, відказаною державою або приватною особою на релігійно-благодійні цілі;–

виявлено, що не вдаючись до аналізу судоустрою, І. Гаспринський на основі приписів законів про порядок розгляду кримінальних і цивільних справ у судах та практики їх застосування констатував, що винесені судом рішення не завжди були справедливими, ознаки правосуддя (до них він відносив доступність; рівність сторін; дотримання норм права; особливий порядок судового процесу) нерідко порушувалися, хоч підсвідомо мусульмани вірили у право на справедливе правосуддя;–

розкрито, що правовиховна функція стала основною для І. Гаспринського як редактора газети “Терджиман”, який пропагував як реформування мусульманської шкільної системи (новометодні мектебе), так й ісламського суспільства таким чином, щоб воно в правовому сенсі базувалося на синтезі мусульманського права та сучасних російських законів і підзаконних актів;–

встановлено, що черпаючи зміст правової інформації у чинному законодавстві й мусульманському праві, успадкованому кримськотатарським народом від предків, І. Гаспринський вбачав головні аспекти правового інформування, котре здійснюється пресою, у гуманізмі, правдивості, об’єктивності, етичності, своєчасноті, конкретності;–

конкретизовано, що в політичному плані І. Гаспринський виношував ідею свободи договору щодо утворення слов’яно-тюркського союзу, намагався зблизити тюрко-мусульманські народи із слов’янськими народами православної Росії, які б співіснували на рівних.

Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає передусім у заповненні певної прогалини у вивченні такого наукового напряму як політико-правова думка кримськотатарського народу. Результати дослідження можуть бути використані у подальшій науковій розробці зазначеного наукового напряму, при підготовці і викладанні спецкурсу з історії політичних і правових ідей визначних діячів кримських татар. Фрагменти праці можуть слугувати ілюстративним матеріалом при складанні методологічних розробок, навчальних посібників, підручників з історії політико-правової думки України, історії держави і права України. Політико-правовий спадок І. Гаспринського може бути використаний правоохоронними органами під час проведення конкретної профілактичної роботи із татарською молоддю АР Крим. Більш широке залучення спеціалістів-юристів до наукових та культурних заходів кримських татар сприятиме взаєморозумінню та взаємоповазі народів, що проживають у Криму.

Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана та обговорена на кафедрі історико-правових дисциплін і основ правознавства Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертаційному дослідженні, доповідалися та обговорювалися на таких науково-практичних конференціях: Х Міжнародній історико-правовій конференції “Історико-правові проблеми автономізму та федералізму” (22-24 вересня 2003 р., Севастополь); ХІ Міжнародної історико-правової конференції “Місцеві органи державної влади та самоврядування: історико-правовий аспекти” (16-18 квітня 2004 р., Суми); ХІІ Міжнародній історико-правовій конференції “Етнонаціональні чинники в історії державно-правового будівництва” (10-13 вересня 2004 р., Бахчисарай); ХІV Міжнародній історико-правової конференції “Міграційні процеси в Україні і світі: історико-правові аспекти” (4-7 вересня 2005 р., Севастополь); ХVІ Міжнародній історико-правової конференції “Природа, право і держава: історико-юридичні аспекти” (15-18 вересня 2006 р., м. Ялта).

Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження викладені в п’яти статтях, опублікованих у фахових виданнях, що входять до переліку наукових видань, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, що об’єднують 13 підрозділів (із висновками), загальних висновків та списку використаних джерел і літератури. Для всебічного розкриття теми дисертаційного дослідження в основу викладу матеріалу покладені у єдності хронологічний (другий розділ) і проблемно-категоріальний (третій і четвертий розділи) способи. Загальний обсяг дисертації становить 229 сторінок, із них основного тексту 159 сторінок. Список використаних джерел і літератури містить 206 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі здійснено характеристику обов’язкових елементів наукової роботи: актуальності, наукової новизни, практичної значущості, об’єкта, предмета, мети, завдань та методів дослідження, апробації та публікацій основних положень і результатів дисертації, її структура.

Перший розділ “Стан наукового опрацювання проблеми та джерельна база дослідження” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Теоретико-методологічні основи дослідження” за хронологічним принципом здійснено аналіз праць попередників автора, в яких тією чи іншою мірою висвітлювались питання, пов’язані з особистістю І. Гаспринського. В результаті виокремлено кілька умовних блоків, що концентрують в собі наукові думки російського імперського, післяреволюційного та пострадянського періодів, а також вагомий доробок вчених юристів, істориків та спеціалістів інших галузей.

Одним із перших дослідників поглядів І. Гаспринського був його сучасник, відомий діяч на ниві мусульманської просвіти М.П. Остроумов, перу якого належить стаття “Что такое Коран? По поводу статей гг. Гаспринского, Девлет-Кильдеева и Мурзы-Алима” (Ташкент, 1883). Цікаві факти про просвітянську та політичну позицію І. Гаспринського наведено у книзі А. Кричинського “Очерки русской политики на окраине” (1919). Казанський вчений Дж. Валідов, аналізуючи художню творчість І. Гаспринського у книзі “Очерк истории образованности и литературы татар (до революции 1917 г.)” (1923), показав його ідеологічний вплив на шляхи розвитку тюрко-мусульманських народів Росії кінця ХІХ – початку ХХ ст. Досліджував погляди просвітителя, його творчий доробок і відомий український сходознавець академік А.Ю. Кримський, про що свідчить його праця “Лiтература кримських татар” (1930).

Серед радянських вчених 70-80-х рр. ХХ ст., які торкалися питання про публіцистичні досягнення І. Гаспринського, були І.С. Брагинський, Р.І. Нафігов та Л.І. Климович. Найбільшу цінність для дисертаційної теми має стаття Л.І. Климовича “На службе просвещения. О первой тюркоязычной газете “Терджиман” и ее издателе И.Гаспринском” (1987). Однак слід зауважити, що зазначені та інші радянські вчені применшували роль І. Гаспринського у громадсько-політичному та просвітянському русі тюрко-мусульманських народів Росії, нерідко плямували його ім’я ідеологічними штампами. Від них відрізняється лідер національного руху кримських татар Ю.Б. Османов – автор змістовної політико-теоретичної розвідки “Исмаил бей Гаспринский и социалистические доктрины”, вміщеної в 1991 р. в кримських газетах “Ленинец” та “Янъы Дюнья”, в яких він виявляє себе ідеологічним спадкоємцем І. Гаспринського.

Певна група праць сучасних вчених-істориків, філологів, педагогів, краєзнавців тощо присвячена реконструкції біографії та творчої наследства І. Гаспринського. Серед них найавторитетнішим дослідником біографії І. Гаспринського є історик В.Ю. Ганкевич. Ним було вперше комплексно опрацьовано життєвий шлях І. Гаспринського та проаналізовано його основні художні та публіцистичні твори.

Аналізується внесок науковців різних спеціалізацій у вивчення життя, діяльності та творчого доробку І. Гаспринського, вказується на дисертаційні дослідження з політико-правового становища Криму тих часів, які допомагають уявити специфічні умови його життєдіяльності. Відмічається, що творчість І. Гаспринського досліджували західні вчені О. Беннігсен (Франція), Е. Лаззеріні (США), Г. Бурбієль (ФРН), але їм, на жаль, не були доступні важливі джерела через відомі обмеження творчості радянологів на теренах СРСР.

Автором зазначається, що науковий доробок усіх поколінь дослідників є нерівнозначним. Навіть ті вчені, які зробили суттєвий внесок у вивчення біографії та ідеологічної спадщини І. Гаспринського, спеціально не займалися висвітленням його політико-правових поглядів. Ця проблема залишалася ще невирішеною.

У підрозділі 1.2. “Класифікація джерел дослідження” проведено класифікацію й опис джерел, які поділено на чотирі блоки, які згідно з сучасною історичною наукою є вірогідними при використанні джерелознавчої методики опрацювання. До першого блоку віднесено твори самого І. Гаспринського. Другий блок складають архівні джерела, частина з яких вперше введена у науковий обіг. Третій блок – законодавчі акти і опубліковані документи. Четвертий блок представлено газетами того часу, насапмеред численими публікаціями газети “Терджиман”, видавцем якої був І. Гаспринський.

Окільки дана праця побудована за “портретним” принципом, який передбачає особливу конфігурацію відносин “суб’єкт-об’єкт”, де суб’єкт-людина є одночасно й об’єктом, то основним джерелом виступає розумовий та діяльнісний спадок І. Гаспринського. До першого слід віднести його власні художні, суспільно-політичні та публіцистичні твори, серед яких слід вказати “Русское мусульманство” та “Русско-восточное соглашение”. Найбільш багатою інтелектуальною спадщиною І. Гаспринського стала його газета “Терджиман”, що яскраво виявляє зв’язаність історико-правового знання з текстами.

Наступною за значущістю групою джерел є документи і матеріали, які зберігаються у фондах архівосховищ України та Російської Федерації. Серед них слід зазначити Державний архів при Раді Міністрів Автономної республіки Крим (Сімферополь) та Російський державний історичний архів (Санкт-Петербург). У першому архівосховищі було винайдено і залучено до розгляду справи п’ятьох фондів: “Канцелярія Таврійського губернатора (ф. )”, “Таврійське губернське дворянське зібрання” (ф. 9), “Бахчисарайська міська Управа” (ф. ), “Сімферопольська чоловіча гімназія” (ф. ), “Таврійське губернське жандармське управління” (ф. ).

Щодо справ, які зберігаютья у Російському державному історичному архіві, то вони передусім сконцентровані у фонді “Министерство народного просвещения” (ф. ), “Главное управление по делам печати” (ф. ), “Санкт-Петербургский цензурный комитет” (ф. ) тощо.

Ще одним комплексом матеріалів є опубліковані документи, включаючи законодавство. Серед них слід виокремити змістовні збірки “Исмаил Гаспринский (1851-1914). Сборник документов и материалов”, “Известия Таврической ученой архивной комиссии”, “Сборник статистических сведений по Таврической губернии”, “Свод законов Российской империи”.

Суттєво допомогли при розкритті теми газети того часу. Проте найголовнішим джерелом для дисертації стали, власне, публікації газети “Терджиман”, в якій регулярно друкувалися необхідні для мусульман державні закони, підзаконні акти, розпорядження місцевої адміністрації тощо. До того ж саме на її шпальтах просвітитель висловлював свої політико-правові погляди. По суті, це видання було потужним провідником правовиховної роботи серед мусульманського населення не лише Криму, а й усієї Російської імперії.

Другий розділ “Основні етапи розвитку політико-правових поглядів Ісмаїла Гаспринського в контексті його суспільно-політичної діяльності” складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Етап боротьби за реалізацію активного виборчого права” простежується намагання І. Гаспринського реалізувати активне виборче право, бути обраним від кримських татар до органів місцевого самоврядування Бахчисарая. Його наполегливість і юридична самоосвіта (він закінчив 6 класів школи) допомогли досягти мети – стати гласним, потім помічником голови і, нарешті, головою міської Управи. На посаду міського голови його обирали кілька разів. У підрозділі простежуються шляхи його сходження у місцевий представницький орган як обранця від кримських татар.

Підрозділ 2.2. “Етап самореалізації у сфері міського самоврядування” присвячено характеристиці його наполегливої праці на посаді міського голови Бахчисарая (з 1879 р. до 1883 р.). В заслугу І. Гаспринському поставлена плідна організація роботи міської Думи, її засідань з дотриманням порядку денного, чіткість структури міської управи, а також опрацювання низки правових актів, що нею видавалися. Це – “Правила про порядок здійснення візничого промислу в місті Бахчисарай”, “Обов’язкові для мешканців міста Бахчисарая Постанови”. Останній є своєрідним нормативним актом місцевого значення. Його частини охоплювали найважливіші сторони повсякденного життя міста: “Про утримання в справності та чистоті вулиць, тротуарів, водогінних труб та канав”, “Про заходи щодо охорони цілості та чистоти та щодо охорони від псування громадських споруд, садів та інших суспільних місць, які належать місту”, “Про виробництво візничого промислу”, “Про очищення дворів та про облаштування й чистки помийних ям та ретирадних місць”, “Про внутрішній розпорядок на торгових площах, базарах та вулицях”, “Про дотримування чистоти у приміщеннях, для продажу їстівних припасів, напоїв тощо та про заходи щодо забезпечення їхньої не шкідливості”, “Про заходи запобігання проти псування води”, “Про місця, де не дозволялося складувати дрова, сіно, солому, олію, спирт та інші займисті речі та про порядок збереження цих матеріалів”, “Про заходи попередження та ліквідації заразних, повальних та місцевих захворювань”, “Про прийняття заходів щодо збереження порядку в публічних місцях, які пов’язані із витратами та обмеженнями у здійсненні торгівлі та промислів”, “Про нагляд за виконанням цих постанов та про притягнення до відповіді тих, хто їх порушує” тощо. З метою охорони громадського спокою у місті Бахчисарайська управа організувала нічні обходи військовослужбовцями. Завдяки здійсненим заходам очолюваної І. Гаспринським Управи міський прибуток зріс із 6 карбованців у 1878 р. до 19 карбованців у 1884 р. І. Гаспринський зміг опанувати складну функцію реалізації виданих Бахчисарайською управою правових актів і цим самим сприяти помітному укріпленню законності органами самоврядування в місті.

Підрозділ 2.3. “Етап утвердження як політичного діяча ліберального напряму” висвітлює активну політичну діяльність І. Гаспринського як одного з лідерів ліберального руху кримських татар та інших тюрко-мусульманських народів Росії (з 1905 р.). Завдяки його наполегливості та організаційним здібностям було проведено кілька регіональних та загальноросійських політичних заходів. Він брав участь у загальному з’їзді представників кримськотатарського народу (Сімферополь, 1905), був обраний до складу депутації для передачі петиції до Уряду у Санкт–Петербург, де у складі делегації відвідав Голову Комітету Міністрів С.Ю. Вітте, міністра народної освіти В.Г. Глазова, міністра внутрішніх справ А.Г. Булигіна та військового Міністра В.В. Сахарова та інших високих урядовців. І. Гаспринський був одним із співорганізаторів “Бутюнрусіє іттіфак ель муслімін” – загальноросійської політичної організації мусульман ліберального спрямування; головою цієї організації (обраний на І Установчому з’їзді 1905 р.), заступником голови (переобраний на ІІІ з’їзді в 1906 р., Нижній Новгород). Тоді ж, на ІІІ з’їзді, “Бутюнрусіє іттіфак ель муслімін” оформилася у політичну партію ліберального спрямування, яка існувала до її IV з’їзду (1914 р., Санкт-Петербург), після якого через жорсткий нагляд урядових агентів згорнула свою роботу. Головним результатом проведення IV з’їзду “Бутюнрусіє іттіфак ель муслімін” можна вважати прийняття проекту “Положення про управління духовними справами мусульман Російської імперії”. Утвердження як політичного діяча ліберального напряму стало вінцем його політико-правових поглядів. Саме на цьому етапі діяльнісного політичного шляху він зміг реалізувати ідею про об’єднання тюрко- мусульманської еліти (а через неї й усіх мусульман) Російської імперії.

Третій розділ “Права і свободи кримськотатарського народу як основа політико-правових поглядів Ісмаїла Гаспринського” складається з п’яти підрозділів.

У підрозділі 3.1. “Виборче право” висвітлюється оцінка просвітителем можливостей використання виборчого права в умовах реформ і контрреформ, що провадилися в Російській імперії другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Він ратував за єдині принципи і умови участі народів різних конфесій і етнічних культур (росіян, вірмен, євреїв, татар тощо) у формуванні виборчих органів чи то місцевих, територіальних, чи то станових – дворянських та міщанських, не наголошуючи на майновій нерівності населення, що стояла на заваді використання виборчого права. І. Гаспринський роз’яснював своїм одновірцям, що виборче право є загальним, його слід розуміти не лише як право обирати, а й право бути обраним, і останнє слід використовувати сповна. Його непокоїла можливість дискримінації у виборчому процесі за національно-конфесійною відмінністю, яка б могла вплинути на пасивне виборче право, оскільки принципове значення ним надавалося такому представництву мусульман Криму в органах місцевого самоврядування, губернських та повітових дворянських зібраннях, міщанських управах, яке було б адекватним кількості його населення. Він закликав кримських татар обирати зі свого середовища гідних представників у владні органи міста і Криму. Гідним представником народу він вважав людину освічену, працьовиту, з високими моральними якостями, котра вболіває за громадські справи і поважає право.

У підрозділі розкривається інтерпретація І. Гаспринським характеру виборів до місцевих органів самоврядування того часу як форми реалізації виборчих прав, процедури обрання гласних місцевої думи, особливостей голосування тощо.

У підрозділі 3.2. “Право на місцеве, земське та станове самоврядування” показано позитивне ставлення І. Гаспринського до різних систем самоврядування, що були допущені царським самодержавством за умов відсутності демократії. Невідступно слідкуючи за новітніми нормативно-правовими актами, які приймалися царським урядом щодо самоврядування різних видів (міського, земського, станового), він концентровано виражав зацікавленість громадськості взагалі та мусульманської умми (общини) зокрема у широкій реалізації права на самоврядування, критично оцінював контрреформи, спрямовані на звуження демократичних реформ 60-70-х рр. ХІХ ст. І. Гаспринський добре розумів, що не можна ставити знак рівності між демократією і самоврядуванням, але наявність права на самоврядування, його використання народами Росії, зокрема й кримськотатарським народом, вважав значним кроком до лібералізації влади Російської держави. Він сподівався, що з часом самоврядування знайде в демократії гаранта своєї ефективності. Розглядаючи співвідношення органів державної влади і місцевого самоврядування, він справедливо зазначав, що “влада” міської думи є підлеглою урядовій (виконавчій) владі – владі губернатора, за яким залишається останнє слово у принципових питаннях.

У підрозділі наголошується на увазі І. Гаспринського до таких проблем місцевого самоврядування, як: зміни у законодавстві щодо місцевого самоврядування; вибори до органів місцевого самоврядування; соціальні послуги на місцях, особливо малозабезпеченому населенню; розвиток міської інфраструктури; стан міського господарства в мусульманських районах Російської імперії, та зокрема Бахчисараї. Підкреслюється, що він таврував шовіністичні погляди та корисливі дії посадових осіб місцевого самоврядування, наполегливо рекомендував органам місцевого самоврядування зважати на мусульманську віру – дотримуватися релігійних норм щодо часу молитви і днів відпочинку (п’ятниця) тощо.

Певне місце в дослідженні відведено показу ставлення І. Гаспринського до земського і станового самоврядування, яке в кінцевому підсумку виражалося в пропозиціях використовувати їх можливості та фінансові потужності для задоволення потреб населення, передусім кримських татар.

Підрозділ 3.3. “Право на релігійне самоврядування. Вакуфне питання” містить аналіз поглядів І. Гаспринського на структуру органів релігійно-мусульманського управління; зміни, внесені Державною Радою в обрання таврійських муфтія та каді-ескера; процес обрання голови Таврійського магометанського духовного Правління тощо. Зазначається, що І. Гаспринський вітав моральність діяльності імамів та інших служителів мусульманської релігії, їх прагнення зберегти віру мусульман в прогресивні постулати цієї релігії, в усталені традиції. Зокрема, він підтримував таку традиційну особливість релігійного самоврядування у мусульман, як обрання суддів – кадіїв з числа імамів.

У підрозділі містяться цікаві дані щодо “подружніх справ”, що вирішувалися Таврійським магометанським духовним Правлінням, які наводив І. Гаспринський, відстоюючи необхідність додержуватися норм мусульманського права при вступі до шлюбу, його розірванні, народженні дитини та інших випадках.

Особливе місце І. Гаспринський відводив інституту цивільного права вакуфу – майну, заповіданому на користь релігійної установи “на богоугодні та релігійні цілі”, присвятивши йому низку статей: “О вакуфах”, “Вакуфная собственность”, “Крымская вакуфная комиссия”, “К деятельности вакуфной комиссии”, “Вакуфное явление”, “Крымские вакуфы”. Він пропонував єдиний шлях вирішення вакуфного питання – свято дотримуватися традиційних правил функціонування вакуфу, не зловживати правом його управління, не давати привід для російських юристів ставити питання про секуляризацію вакуфного майна, тобто не порушувати “волю заповідачів та настанови шаріату”.

У підрозділі 3.4. “Право на справедливе правосуддя” систематизовано погляди І. Гаспринського на ті приписи законів, що стосуються процесуального порядку розгляду справ у судах, судової практики застосування нормативних актів. Він не аналізує судоустрій країни, однак компетенція суддів простежується за тими справами, які висвітлювалися в редагованій ним газеті “Терджиман”. Чільне місце в них займають судові справи щодо проблем землеволодіння, злободенні на той час (як і зараз!) для південного узбережжя Криму. Він підтримував судові рішення про відновлення порушеного володіння за позовами сільських громад щодо поселян своєї волості. Узагальнюючи позови до судів щодо спадкування майна, І. Гаспринський справедливо зазначав, що “спадкоємці за шаріатом не можуть добиватися права” за загальними законами країни. Лише у разі передання спадку не за заповітом, а за законом, потрібний розгляд справи у цивільному суді в процесуальному порядку. Він вітав притягнення до суду осіб, котрі спонукали мусульман до масової еміграції у Туреччину. Взагалі судові рішення він оцінював відповідно до принципу справедливості, який розумів як вищу цінність, що має захищатися судом, надаючи кожному своє, віддаючи кожному заслужене. Справедливість правосуддя, на його думку, характеризують реалізація права на рівний захист мусульман у суді, відкритість розгляду справ у всіх випадках. Він виокремив необхідні ознаки правосуддя. Серед них: доступність; рівність сторін; дотримання норм права; особливий порядок судового процесу.

У підрозділі наводяться конкретні приклади того, як І. Гаспринський тлумачить рішення суддів з кримінальних і цивільних справ, наголошуючи на необхідності додержання правосуддя, яке за природою має бути справедливим, але не завжди таким є. Він виходить з гуманістичного принципу – кожна людина, яка звернулась до суду для вирішення справи, має право на справедливе правосуддя незалежно від етно-конфесійної чи станової належності.

І. Гаспринський журився з приводу заміни інституту мирових суддів новим інститутом земських начальників, розцінював цей факт як “відступ не лише від реформ 60-70-х рр., а й від петровських новацій початку XVIII ст.”, і висловлював “заслужену вдячність” мировим суддям Криму за здійснені ними “високі, священні акти правосуддя”. Щоправда, аналіз річної діяльності земських начальників оцінено І. Гаспринським загалом також позитивно.

Підрозділ 3.5. “Свобода договору щодо утворення слов’яно-тюркського союзу” відрізняється від попередніх підрозділів наголосом на національно-політичній проблемі, якою на той час була проблема народів тюркської мовної спільноти. І. Гаспринський не ставив питання про зміну форми правління в царській Росії, а виношував ідею про свободу волевиявлення (згоди) слов’янського і мусульманського народів щодо утворення єдиного союзу. На його думку, такий державний устрій допоміг би відійти від нерідко нав’язуваної Російською імперією щодо неслов’янських народів несвободи. У створенні слов’яно-тюркського союзу, закріпленому в спеціальному документі, він вбачав відкриття можливостей для розвитку свободи тюркського народу, його рівності із слов’янським народом, рівності не формальної, а фактичної, оскільки розумів, що народи вільні у міру їх рівності і рівні у міру їх свободи. Його розуміння національного в історії, праві, культурі, етнології та філософії мало свої особливості: стрижнем цього розуміння стали ідеї національної злагоди, свого роду міжнаціонального консенсусу, договору. За своїм світоглядом І. Гаспринський був ідеалістом, дотримувався догматики ісламу. У той же час, віддаючи належне часу, він об’єктивно та свідомо виступав за синтез мусульманського віровчення та досягнень сучасної науки. Він вважав, що тільки мова та релігія роз’єднують родинні за духом слов’янські та тюркські народи. Перспективу розвитку свого народу він вбачав у створенні єдиного політичного союзу – християнсько-мусульманської та слов’яно-тюркської державності на засадах права, законності, культури, науки, просвіти – на підгрунті Російської імперії. Такий союз він розцінював як вияв свободи договору народів. Шляхом еволюції, відповідно до справедливості та права, на основі добровільного союзу мала створитися держава, яка б об’єднала в своїх кордонах території, населені насамперед слов’янськими та тюркськими народами. Водночас він був проти “обрусіння” неслов’янських народів, тобто поглинання руським народом інших народів імперії.

Четвертий розділ “Погляди Ісмаїла Гаспринського на правову просвіту кримськотатарського народу” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 4.1. “Правове виховання мусульман” зазначається, що розглядаючи проблему правового виховання мусульман І. Гаспринський на численних прикладах довів, наскільки далекими були державні органи, посадовці від здійснювання правовиховної роботи серед населення, особливо серед мусульман країни. Заповнення цієї прогалини у системі правовиховання мусульманської частини російського соціуму він взяв на себе як приватну ініціативу. В межах свого розуміння та самоосвіти він пізнав основні способи, методи та засоби правового виховання. Завдяки цьому йому вдавалося втілювати правовиховні дії серед мусульман Російської імперії за допомогою власної газети “Терджиман”. Виховання поваги до права, на його думку, - найважливіше завдання, оскільки завдяки тому, що правові вимоги стають особистим переконанням кожної людини, відбувається повсякденне додержання правових норм, а правомірна поведінка стає звичкою.

Підрозділ 4.2. “Правове навчання кримських татар та місце в ньому мусульманського права” тісно пов’язаний з попереднім. Правове навчання кримських татар розглядалося І. Гаспринським як єдина система вивчення не лише мусульманського права, а й законів, підзаконних актів та інших джерел права Росії. Він шкодував, що правове навчання охоплює лише окремі верстви кримськотатарського населення і недоступне всім; закликав мусульман не обмежуватися знанням мусульманського права, а отримувати якісну вищу освіту (його син навчався на юридичному факультеті). Вважав за потрібне мусульманам, які живуть у християнській Росії, знати російські закони та розпорядження, щоб правильно їх реалізовувати. Телеологічною установкою І. Гаспринського у сфері перспективного навчання молодих мусульман став органічний синтез оновленого від схоластики ісламу із найкращими взірцями науки (включаючи правову науку) та техніки християнсько-європейської цивілізації.

У підрозділі 4.3. “Друковане слово у правовій поінформованості мусульман” висвітлюються погляди І. Гаспринського на роль преси у правовому інформуванні мусульман, тобто у забезпеченні населення на систематичному рівні інформацією про правове буття, а також його практичний внесок у цей процес першим періодичним друкованим органом кримських татар – газетою “Терджиман”. Правова інформація, на його думку, має містити відомості про нормативно-правові акти, що видаються державою, та юридичну практику, особливо правозастосовну, зокрема судову, а також оприлюднення відомостей про діяльність органів державної влади та органів міського та інших видів самоврядування. Він ґрунтувався на чіткому розумінні правової інформації як складового елементу правової свідомості та правової культури. Головними аспектами правового інформування, що здійснюється друкованим словом (пресою), він вважав гуманізм, правдивість, об’єктивність, етичність, оперативність (своєчасність), конкретність. Оцінюючи стан висвітлення судової та іншої правозастосовної діяльності сучасною йому пресою, він вказав на властиву їй неповноту та спрямував зусилля на її подолання у своїй газеті. Зміст правової інформації він знаходив як у чинних нормативних актах, так і в мусульманському праві.

У Висновках сформульовані основні результати дослідження.

Політико-правові погляди І. Гаспринського пройшли еволюцію через три важливих етапи: етап боротьби за реалізацію активного виборчого права, етап самореалізації у сфері міського самоврядування та етап утвердження як політичного діяча ліберального напряму. За цей період сформувалися чіткі політико-правові погляди І. Гаспринського, аналіз яких за змістом дає підстави для того, щоб поставити його в один ряд з найвидатнішими мислителями Сходу того часу.

Підняття правової свідомості і правової культури кримськотатарського народу (так званих російських мусульман) стало одним з головних завдань, які поставив І. Гаспринський як перед своїми єдиновірцями, так і перед собою. Аналіз його статей свідчить, що правову культуру кримського татарина він розцінював у