ВСТУП
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ХРІМЛІ ІРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА
УДК 17+340
МОРАЛЬ ТА ПРАВО ЯК РЕГУЛЯТОРИ
ВІДНОСИН У СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ СОЦІУМІ
09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук
Донецьк – 2007
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник: доктор філософських наук, професор
Андрєєва Тетяна Олександрівна,
Донецький національний університет,
завідувач кафедри філософії
Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор
Проценко Ольга Петрівна,
Національний аерокосмічний університет
ім. М.Є. Жуковського “ХАІ”,
професор кафедри філософії;
кандидат філософських наук, доцент
Дрожжина Світлана Володимирівна,
Донецький державний університет економіки і
торгівлі ім. М.Туган-Барановського,
завідувач кафедри правових дисциплін
Провідна установа: Національний технічний університет України “КПІ”,
кафедра філософії, Міністерство освіти і науки України, м. Київ.
Захист відбудеться “___” квітня 2007 року о _____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .051.06 у Донецькому національному університеті за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.
Автореферат розісланий ____________ 2007 року
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради М.І. Сушинський
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Мораль і право – це чинники, історичне існування яких традиційно пов’язане як з упорядкуванням, організацією та регуляцією відносин між людьми, так і зі створенням та впровадженням нових механізмів соціальної взаємодії, які безпосередньо спрямовані на оптимізацію і раціоналізацію діяльності соціальних суб’єктів. Особливу значущість регулятивний потенціал нормативних систем моралі і права набуває в умовах здійснення глобалізаційних процесів завдяки їх можливостям у реалізації стратегічної орієнтації на формування планетарної єдності людей на засадах загальної відповідальності, співпраці та партнерства у міжнародних відносинах та бізнес-комунікаціях, а також їх ролі в адаптації особистості до сучасних соціально-комунікативних форм спілкування та в засвоєнні універсальних цінностей світового співтовариства.
Для України, яка затверджує себе в світі самостійних і рівноправних держав, що звернулися до нових напрямків у політиці, економіці, міжнародному праві, концептуальний аналіз моралі і права потребує реального наповнення. На фоні радикальних перетворень соціального буття виникає гостра необхідність вивчення проблем безпосередньої взаємодії нормативних систем моралі і права в контексті побудови нового соціуму, які виступають як регуляторами поведінки окремих осіб, так і детермінантами суспільного розвитку в цілому. Тому формується очевидна потреба в глибокому проникненні у сутність такого взаємозв'язку на основі соціально-філософського осмислення як в теоретичному, так і в практичному аспектах.
Важливим чинником актуальності роботи виступає та обставина, що в наш час, коли аксіологічна сфера духовних потреб переживає трансформацію, висока морально-правова культура людей сприяє збереженню гуманістичних принципів життя, таких як порядок, дисципліна, погодженість, справедливість, уважне ставлення до почуття власної гідності кожного. У ситуації кризи біосоціальної екології, контролю над використанням досягнень науки і техніки, стримування економічної експансії та невтримної гонки озброєння особливого значення набуває морально-правовий вимір діяльності, в першу чергу – легітимність соціальних рішень, програм, заснованих на позитивних ціннісних орієнтирах.
Актуалізує тему дисертації і процес формування моральних і юридичних настанов членів сучасного соціуму, що відбувається під впливом державних рішень, які інколи виявляються помилковими і несправедливими. Правова реформа, що проводиться нині, покликана подолати розбіжність між сущим і належним, зокрема, неврегульованість і повільність прийняття основоположних законів, їх низьку якість, половинчастість, відсутність матеріальної бази для реалізації. Прогнозується, що у результаті перетворень закон, наповнений моральним змістом, стане єдиним верховним правителем для населення України, а права і свободи громадян будуть надійно захищені державою від будь-яких посягань. Значення і сутність взаємодії моралі і права в розвитку ринкових відносин ще не усвідомлені повною мірою владними структурами держави, що негативно впливає як на ефективність трансформаційних процесів, так і на темпи їх здійснення.
Актуальність роботи обумовлена також і тим, що на початку нового тисячоліття практично немає наукових робіт, предметом аналізу яких ставало б глибоке і всебічне соціально-філософське дослідження проблем оптимізації взаємодії нормативних систем моралі і права як пріоритетних соціальних регуляторів сучасного українського соціуму і складних ідеологічних форм соціального буття.
Мораль і право відносяться до традиційних об’єктів філософського дослідження, інтерес до яких супроводжується як оцінкою їх регуляторної ролі в суспільстві, так і відзначається постійним прирощенням нового знання, про що свідчить філософська спадщина від античності до сучасності.
З огляду на загальні завдання даного дослідження, значними є результати аналізу морально-правової проблематики у філософському аспекті, що були започатковані Платоном, Арістотелем, П.А. Гольбахом,
Ж.-Ж.Руссо, Т.Гоббсом, А.Смітом, І.Кантом, Г.Сковородою, Г.Гегелем, К.Марксом, П.Сорокіним, М.Владімірським-Будановим, М.Костомаровим, М.Драгомановим, І.Франком, М.Гоголем, Б. Кистяковским.
Вивченні питань співвідношення моралі і права з середини 50-х рр. ХХ ст. стає предметом уваги радянських дослідників, серед яких слід назвати Л.О. Андрєєву, М.П. Кареву, В.І. Мураускас, П.М. Сергейка, І.І. Сергунова, Я.З. Хайкина, В.О. Шебаліна, Ю.В. Шебанова, О.К. Уледова, І.Е. Фарбера, В.Г. Чудинова.
Про окремі аспекти аналізованих феноменів йдеться в роботах із загальної теорії права, зокрема, С.С. Алексєєва, С.М. Братуся, І.С. Самощенка, В.Г. Смирнова, Ю.К. Толстого. Глибокі думки про взаємний вплив моралі і права були висловлені в етичній та юридичній літературі Л.Б. Алексєєвою, С.Ф. Анісімовим, О.Г. Дробницьким, В.М.Кудрявцевим, В.С. Нерсесянцем, Ф.М. Рекуновим, Т.В. Самсоновою та іншими.
При цьому слід підкреслити, що до цього часу мало робіт, в яких соціальні функції пріоритетних систем регулювання відносин аналізувалися б у цілому. Виняток – монографія О.О. Якуби “Право і моральність як регулятори суспільних відносин при соціалізмі” (1970 р.), де вперше зроблений системний аналіз моральних і юридичних явищ, досліджується їх співвідношення як певних систем, як складних ідеологічних форм суспільства.
Аналіз феномена моралі та її історичних типів базується на фундаментальних роботах відомих сучасних вітчизняних і зарубіжних учених: Т.Г. Аболіної, В.П. Андрущенка, Р.Г. Апресяна, В.С. Бакірова, В.О. Бачиніна, Г.В. Гребєнькова, А.А. Гусейнова, А.М. Єрмоленка, О.С. Коблікова, А.М. Лоя, В.А. Малахова, І.Д. Невважай, В.С. Пазенка, М.П. Петросяна, О.П. Проценко, Ю.В. Согомонова, Е.Ю. Соловйова, Ю.В. Габермаса, Э. Хоннета, Д.П. Фіолевського.
На етапі соціально-політичної трансформації в Україні проблема взаємозв'язку моралі і права збагачується новаторськими ідеями вчених, зокрема, О.С. Васильева, О.Б. Венгерова, Д.В. Дюжєва, Б.С. Ебзєєвої, О.Г. Лук’янової, В.О. Лучина, К.Х. Момджяна, В.М. Розіна, О.Ф. Скакун, В.Г. Стрекозова, В.М. Хропанюка, М.В. Цвіка, О.Ф. Черданцева. Особливої уваги заслуговують дослідження взаємозв'язку моралі, демократії, політики і права, що проведені О.І. Абрамовим, К.С. Гаджиєвим, І.Д. Демаковою, Б.Г. Капустіним, М.О. Капустіною, Д.А. Керімовим, О.С. Кравцовим, Д.В. Мироновим, М.Ф. Новосадовим, Л.Г. Удовикою, О.Г. Фроловою, Н.Л. Шеховською.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з державною бюджетною науковою темою кафедри філософії Донецького національного університету “Цілісна теорія єдиного закономірного історичного процесу” № 0101V0057200.
Мета і завдання дослідження. Актуальність теми артикулює мету дисертації – дослідження взаємодії нормативних систем моралі і права як пріоритетних в контексті соціальної регуляції українського суспільства.
Реалізація поставленої мети зумовила постановку і розв’язання таких дослідницьких завдань:
сформулювати основні принципи сучасного соціально-філософського дослідження моралі і права як ціннісно-нормативних та світоглядних орієнтирів людської діяльності в контексті глобалізаційних процесів;
окреслити головні вектори трансформаційних тенденцій розвитку нормативних систем моралі і права у перехідний період сучасної української історії;
з’ясувати інваріанти і відмінності моральних і правових норм в аспекті реалізації їх комунікаційно-регуляторних функцій на етапі транзитивних перетворень;
розглянути свободу особистості як передумову її моральної і правової відповідальності та справедливості;
виявити роль морально-правових приписів у впорядковуванні суспільних стосунків у процесі становлення ринкової економіки та удосконалення персональної компетентності соціальних суб’єктів.
Об'єкт дослідження – мораль і право як феномени соціального буття.
Предмет дослідження – репрезентація регулятивних модусів моралі і права у соціально-комунікативному просторі сучасного українського суспільства.
Методи дослідження обумовлюються його предметом і завданнями, а також специфікою аналізу під впливом глобальних процесів формування взаємозв’язаного світу та трансформаційних перетворень в Україні. Соціально-філософська перспектива дисертаційної роботи дозволила застосувати комплексну методологію, де окрім традиційних загальнонаукових подано компаративний, структурно-функціональний, системний методи, використовуються феноменологічні, герменевтичні, синергетичні принципи. Аналіз проблем, пов’язаних із з’ясуванням морально-правової атрибутивності у трансформаційних процесах, складності і суперечності нормативних систем моралі та права, з різними вимірами їх регулятивних можливостей, надав особливого теоретичного і методологічного значення роботам вітчизняних авторів, які здійснювали системний аналіз моральних і правових явищ, досліджували їх співвідношення як своєрідних систем та ідеологічних форм життя суспільства.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що у період трансформації сучасного українського соціуму вперше здійснено соціально-філософське дослідження дієвості моралі і права як соціальних регуляторів і на концептуальному рівні розкрито складну мережу взаємодоповнюючих зв’язків між їх нормативними системами. Основні ідеї й висновки, які визначають наукову новизну, конкретизуються у таких положеннях, винесених на захист:
вперше у вітчизняній соціальній філософії запропонована комплексна методологія дослідження феноменів моралі і права – діалектика, компаративістика, герменевтика, синергетика та аргументована доцільність її використання для ґрунтовного осмислення аксіосфери сучасного українського суспільства, де морально-правова регуляція в умовах глобалізації виступає центром реформування „життєвого світу” людини, культури поведінки і цивілізованості спілкування, що в свою чергу сприяє інтеграції і консолідації різних верств населення, поглибленню демократії;
виявлено тенденції щодо трансформації і диференціації нормотворчої взаємної дії моралі і права: у процесі формування цінностей у зв’язку з їх радикальними змінами, причому ефективність гармонізації соціальних відносин залежить від ступеня їх збалансованості, злагодженості механізмів реалізації нових законодавчих актів з урахуванням сучасних морально-етичних принципів; у інтенсифікації взаємодії українського соціуму із світовим співтовариством, що викликає інтернаціоналізацію, соціалізацію права та уніфікацію моральної сфери;
доведено, що мораль і право є вищими цінностями для сучасних систем соціальної комунікації, а їх норми мають суттєві відмінності як за змістом, так і за характером функціонування: правовій регламентації, порівняно з моральною, притаманна більша формальна визначеність, чіткість дефініцій, стійкість, а реалізація юридичних норм забезпечується і контролюється державою; норми моралі мають більш широкі можливості впливу на внутрішній світ особистості і в своєму функціонуванні підтримуються авторитетом громадської думки;
удосконалено положення про роль нормативних систем моралі і права у виробленні елементарних навичок гуманітарної експертизи суспільних явищ і в ефективності їх впливу на особистість, що виводить на авансцену філософського обігу поняття персональної компетентності соціального суб’єкта, яка пов’язана, перш за все, з наявністю морально-правового світогляду.
дістала подальшого розвитку теза, що морально-правові виміри свободи в умовах розширення комунікативного простору зорієнтовані на втілення в духовне життя принципів толерантності, колективної відповідальності, які спрямовано на злагоду у суспільстві;
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання основних положень та висновків у подальших теоретичних розробках у галузі соціальних відносин. Отримані результати наповнюють більш конкретним змістом категоріально-понятійний апарат соціально-філософського знання, за допомогою якого досліджуються закономірності розвитку пріоритетних систем соціальної регуляції в умовах глобалізації та трансформації сучасного українського соціуму.
Основні положення і результати дисертації можуть бути використані у таких сферах:
науково-дослідній – при розробці стратегії становлення, функціонування і подальшого поступального розвитку України;
правотворчій – при підготовці проектів законів та інших нормативно-правових актів, спрямованих на підвищення ефективності правового і морально-етичного регулювання, а також для уточнення відмітних особливостей моралі і права;
навчальній – у процесі викладання навчальних курсів із соціальної філософії, етики, теорії держави і права, філософії права, юридичної деонтології, політології, при розробці спецкурсів “Духовне життя суспільства”, “Морально-правове виховання молоді”, “Особистість і морально-правова культура суспільства”, при написанні методичних посібників і підручників.
Основні ідеї дисертації були втілені автором на лекційних і семінарських заняттях, проведених протягом 2005-2007 рр. у Донецькому національному університеті і Донецькому університеті економіки та права.
Особистий внесок здобувача. У публікаціях №1 і № 2 особисто автором здійснено постановку проблеми, розробку методології її аналізу та основні висновки.
Апробація результатів дисертації. Результати проведених досліджень пройшли апробацію на засіданнях і семінарах кафедри філософії Донецького національного університету. Принципові ідеї, теоретичні положення роботи обговорювалися на науково-методичній конференції “Впровадження нових інформаційних технологій навчання” (Харків, 2004 р.), Міжнародній науково-методичній конференції “Гуманізм та освіта” (Винниця, 2004 р.), XVII Міжнародній науково-практичній конференції “Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості” (Донецьк, 2005 р.); ХІХ Міжнародній науково-практичній конференції “Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості” (Донецьк, 2006 р.); Міжнародній науково-теоретичній конференції “Ідентичність у сучасному соціумі” (Донецьк, 2006 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації викладено у 9 наукових публікаціях, з яких 4 наукових статті опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації зумовлена логікою дослідження феноменів моралі і права. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (221 найменування). Обсяг роботи становить 176 сторінок, з них 160 - основного тексту.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми і ступень її наукової розробки, визначено мету і завдання, об’єкт і предмет дослідження, методологічні принципи аналізу, сформульовано наукову новизну, можливості теоретичного і практичного використання одержаних результатів дослідження; наведено дані про апробацію, публікації та структуру роботи.
У першому розділі “Мораль і право у методології соціально-філософських досліджень” здійснено науково-теоретичний аналіз методологічних аспектів моралі і права, досліджено основні тенденції їх розвитку на тлі глобалізаційних процесів і трансформації соціальних реалій в Україні.
У підрозділі 1.1. “Мораль і право в умовах глобалізації” аналізується роль моралі і права як пріоритетних регулятивних і комунікативних систем сучасного українського соціуму, перед якими стоїть важлива задача – гармонізація процесів глобалізації. Досліджено, що в розв’язанні проблем, які виникають в процесі спілкування між людьми в повсякденному житті, при встановленні взаємостосунків між державами, різними культурами та ідеологіями, динамічно зростає роль моралі і права, які сьогодні завдяки інтеракції суб'єктів покликані забезпечити людське взаєморозуміння відносно основних змістовних взаємозв'язків сучасності. Виникають нові механізми легітимації людської діяльності, соціальних інститутів, які передбачають досягнення взаєморозуміння на основі певних процедур. Названі обставини детермінують вивчення загальних напрямків розвитку моралі і права як головних соціальних інструментів гармонізації процесів глобалізації. Основними з них є: інтернаціоналізація; стандартизація; розширення і поглиблення сфери регулювання; зміна джерельної бази; соціалізація; підвищення процесуальності регулювання; політизація; демократизація і гуманізація; екологізація.
У підрозділі 1.2. “Міждисциплінарна парадигма інтерпретації моралі і права як регулятивних систем” наголошується та обставина, що мораль і право як регулятори людської поведінки переважно вивчаються в етиці. У ході соціально-філософського дослідження в одному і тому ж об'єкті чітко виділено ті аспекти, які відносяться до прерогативи етики, і ті, які повинні бути проаналізовані в соціальній філософії. Мораль і право – явища соціальні і, закономірно, що соціальна філософія включає їх в свій предмет дослідження.
Науково-теоретичний аналіз термінів “мораль” і “моральність” для виявлення їх можливої тотожності або відмінності дозволив встановити їх рівнозначність, синонімічність. У той же час визначено, що складна структура моралі включає два рівні, а також основні елементи – свідомість, відносини і діяльність. Автором уточнено визначення моралі для використання у соціальній філософії. Мораль – це сфера суспільної свідомості, що відображає абстрактні ідеальні погляди, ідеї, думки про добро і зло, честь і безчестя, борг, совість, що склалися в соціумі на певному етапі історичного розвитку. Це - еталон, зразок, відповідно до якого порівнюються, оцінюються вчинки, думки, погляди, переконання особистості, певної спільності або суспільства в цілому.
У дисертації зроблено системний аналіз основних історичних напрямків моралі – феліцитології, епікуреїзму, перфекціонізму. Сучасні погляди на мораль було подано у роботах Т.Г. Аболіної, В.П. Андрущенка, Р.Г. Апресяна, А.А. Гусейнова, В.О. Бачиніна, В.С. Бакірова, О.Г. Дробницького, В.А. Малахова, А.М. Єрмоленка та ін. У ході аналізу та узагальнення теоретичних концепцій інтерпретації поняття “мораль”, що відобразили соціальні реалії певного етапу суспільно-історичного і культурного розвитку суспільства, у сучасному трактуванні мораль предстає як особлива духовна, ціннісно-регулятивна сфера. Вона прагне з'єднання і гармонізації індивідуальної своєрідності особистості і загального порядку. Мораль виникає з усвідомлення відокремленості і відчуженості людського існування, з прагнення до комунікації і має подвійний характер – особистісний та надособистісний. Вона одночасно унікальна та універсальна, абстрактна та конкретна. Мораль витікає із совісті, загостреної самосвідомості людини, яка має зобов'язання не тільки перед законом, але і перед собою.
У ході дослідження сучасного поняття “право” встановлено, що в наш час існує багато розумінь цього феномена. С.С. Алексєєв через філофізацію спробує обґрунтувати праворозуміння. В.М. Кудрявцев і В.Ф. Черданцев вважають, що ефективним напрямком є прагматичний підхід, В.С. Нерсесянц обґрунтовує відмінності між правом як суспільним явищем життя і законом як формою його вираження. На основі аналізу та узагальнення їх поглядів можна виділити в праві специфічну ознаку, яка відрізняє його від інших соціальних регуляторів – це формальна рівність, яка в юридичній сфері предстає у вигляді абстрактного вираження справедливості. Домінанта правового поля – незмінна спрямованість на свободу людей, їх активність та творчість. Насущною проблемою періоду глобалізації є піднесення уявлень про право до рівня загальнонаціональної ідеї. Стрижнем такої трансформації нарівні з гуманістичною спрямованістю права можуть стати законність і правопорядок як найближчі і цінні для людства.
У підрозділі 1.3. “Соціально-комунікативна природа моралі та права” аналізуються мораль і право як пріоритетні системи соціальної регуляції і комунікації в період глобалізації в сучасному українському соціумі. Методологічну основу дослідження становить діалектика, принципи, закони і категорії якої, відображаючи об'єктивні якості розвитку світу у всьому його різноманітті, орієнтують і спрямовують наукове пізнання на пошук істини і набуття нових соціальних реалій.
У роботі обґрунтовується доцільність використовування синергетичних методів “малих дій”, які сприяють виявленню морально-правових особливостей таких станів сучасного українського суспільства, як рівновага, стійкість, конфронтація.
Компаративістика і порівняльно-історичний метод, який лежить в її основі, стали найважливішим інструментом соціально-філософського осмислення феноменів моралі і права, визначення основних тенденцій розвитку пріоритетних систем соціальної регуляції на початку нового тисячоліття.
Названі принципи в поєднанні з використаним історичним, загальнокультурним, теоретичним матеріалом дозволили визначити вектор розвитку моралі і права на початку нового тисячоліття, шляхи побудови правової, демократичної і соціальної держави в Україні.
У другому розділі “Морально-правова нормативність у конструюванні соціальної комунікативності” досліджуються норми пріоритетних соціальних регуляторів, особливості морального і правового регулювання поведінки, свобода як передумова морально-правової відповідальності особистості у період глобалізації.
У підрозділі 2.1. “Норми моралі і права: інваріанти і відмінності” серед різноманіття соціальних регуляторів (мораль, право, релігія, естетичні норми) виділено для дослідження норми моралі і права, аналізуються ті сфери життєдіяльності сучасного українського соціуму, які стають об'єктом нормативного регулювання. У ході роботи відзначено обставину, що в період трансформації соціальних реалій немає повної єдності між нормами моралі і права. Правда, жодне суспільство в історії розвитку людства не досягло гармонії між цими феноменами. Тут фіксуються вічні розбіжності між сущим і належним, неспівпадання емоційного і раціонального у деонтологічному полі. Проте взаємозв'язок і взаємопроникнення моралі і права має глибоку внутрішню основу. Їх єдність ґрунтується на спільності соціально-економічних інститутів, культури, виховання, прихильності людей до ідеалів свободи, рівності і справедливості. Загальним у норм моралі та права є таке: в їх основі втілена норма. Їх призначення – встановлення і підтримка рівноваги, стабільності і порядку в соціумі. Найважливіші регулятори виконують загальну функцію – соціального компромісу, пов’язаного із створенням еталону, зразка поведінки; мають єдину духовну природу, наявний загальний ціннісний потенціал – справедливість. Вони є універсальними критеріями оцінки поведінки особи в різних сферах соціальної діяльності. За змістом морально-правова нормативність відповідає певному типу культури, рівню історичного розвитку соціуму. Мораль та право детермінують соціалізацію особистості.
Проведене дослідження дозволило встановити відмінності між нормами моралі та права. За походженням – норми моралі обов'язкові для кожного суспільного ступеня розвитку соціуму, норми права виступають необхідним атрибутом держави, в якій мораль не може забезпечити поведінку, відповідну певному громадському порядку. За формою вираження – норми моралі не мають чітко вираженої форми, оскільки зберігаються і передаються з покоління в покоління у вигляді неписаних правил, християнських заповідей, норми права чітко зафіксовані у визнаних в суспільстві джерелах – формах права. За способами охорони і захисту – моральні норми поведінки підтримуються громадською думкою, юридичні – силою державного примусу; за ступеням деталізації – норми моралі дають загальну оцінку поведінки особи, тоді як норми права чітко встановлюють і конкретизують вид юридичної відповідальності і санкцію за порушення законодавчих імперативів. За способом формування – моральні норми складаються в соціумі стихійно, на основі уявлень про добро і зло, справедливість, право ж створюється державою і відображає його законодавчу політику; за рухливістю, мобільністю зміни – моральні норми набагато більш рухомі, трансформуються швидше, ніж норми права. За широтою обхвату всього спектра суспільних відносин – мораль регулює незрівнянно більшу сукупність відносин в суспільстві, ніж право. У порівнянні з правом мораль ставить більш високі вимоги до людської поведінки.
Не дивлячись на відзначені істотні відмінності, норми права і моралі багато в чому інваріантні, органічно зв'язані між собою, доповнюють, взаємообумовлюють і взаємозабезпечують один одного як соціальні регулятори в період глобалізації. Об'єктивна обумовленість такої взаємодії визначається тим, що законодавчі акти, які приймаються в сучасному українському соціумі, утілюють в себе принципи гуманізму, рівності, справедливості, відповідальності. Оскільки право пройняте моральними початками оцінок, думок, відповідних транзитивному періоду історії України, тим самим воно одержує моральну підтримку більшості членів соціуму. Виступаючи як пріоритетні соціально-комунікативні системи сучасного українського соціуму, мораль і право взаємно доповнюються, коректуються і посилюються. Проте було невірно б їх змішувати або ототожнювати.
У підрозділі 2.2. “Особливості морально-правового регулювання соціальних відносин” досліджується механізм морального і юридичного регулювання у сучасному українському соціумі. Вдосконалення суспільних зв'язків за допомогою досліджуваних феноменів детермінує створювання системи впорядкованих соціальних відносин – громадського порядку. Поведінка особистості в соціумі підвладна дії зовнішніх чинників – сукупності об'єктивних економічних, політичних, соціально-культурних, а також суб'єктивних – психологічних, соціальних і біологічних особливостей. У роботі досліджуються елементи соціальних систем моралі і права, потреби, інтереси і орієнтації особистості. Уся сума зовнішніх чинників переломляється через знання, норми і цінності. Таким чином виробляється вектор дії на внутрішню структуру особистості. Під механізмом етичного і правового регулювання розуміється функціонування взаємозв'язаних елементів досліджуваних систем в їх спільній дії на суспільне буття.
У підрозділі 2.3. “Свобода як передумова морально-правової відповідальності” здійснено системний аналіз історико-філософських вчень, в яких відображається шлях формування концепції діалектичної єдності свободи і необхідності. Сучасне наукове розв’язання цієї проблеми виходить з визнання об'єктивної необхідності як первинного, а свободи і свідомості особистості як похідного. У період трансформації сучасною буття свобода стає чимось більшим, ніж об'єктивна необхідність і усунення зовнішніх обмежень. Набагато більш істотною стає внутрішня свобода, свобода у виборі істини, добра, справедливості, гуманізму.
У роботі наголошено, що проблема відповідальності знаходиться у центрі уваги представників різних науково-теоретичних напрямів. Не дивлячись на різницю підходів, більшість сучасних концепцій виділяє духовно-ціннісний характер даного феномена і його подвійну природу, виражену в морально-правових імперативах і духовно-особистісному змісті, що детермінує поведінку соціальних суб'єктів.
Зв'язок свободи і відповідальності якнайповніше розкривається у сфері морально-правового регулювання, де свобода стає головною передумовою соціальної відповідальності. Різні рівні свободи в сучасних соціальних реаліях, можливість впливати на хід найважливіших для членів соціуму подій, а також екзистенціальні особливості самої людини виступають тими чинниками, які визначають ступінь відповідальності суб'єкта.
У дослідженні встановлено, що специфіка сучасних соціально-економічних і політичних умов ґрунтуються на пріоритетності колективної відповідальності перед суспільством в порівнянні з індивідуальною відповідальністю. Таким чином, морально-правова відповідальність стає регулятором і координатором вчинків не тільки окремих осіб, а і колективних дій, визначаючи їх напрями.
Ціннісне ставлення до ресурсів, що використовуються, природи формує аксіологічне відношення до свободи як передумови соціальної відповідальності, визначає сучасну інтерпретацію відповідальності як на індивідуальному, так і на колективному рівнях.
У роботі аналізуються місце і роль соціальної справедливості у морально-правовому полі. Справедливість в цій сфері передбачає створення і підтримку гармонійної пропорції між практичною роллю людини або соціальної групи в житті суспільства і їх соціальним положенням, між правами і обов'язками окремих особистостей, діями і вдячністю, роботою і винагородою, злочином і покаранням, заслугами та їх суспільним визнанням. Справедливість як цінність, ідея, норма має власні певні зміни, пов'язані з динамікою соціально-економічного життя суспільства. Така еволюційна трансформація справедливості зводиться до визначення, яке детермінує її як поняття про належне. Справедливість у морально-правовому просторі виступає як ціннісно-оцінна категорія. Проте вона є і характеристикою поведінкових стереотипів, визначаючи їх як справедливі. Емпіричне вимірювання справедливості фактично дорівнює сукупності таких понять, як мудрість, чесність, життєвий досвід, гармонійність.
Третій розділ “Мораль та право в імперативних процедурах сучасного українського соціуму” присвячений дослідженню права і моралі як ціннісно-нормативних орієнтирів особистості у глобалізаційних процесах сучасності, можливим стратегіям формування персональної компетентності соціальних суб'єктів.
У підрозділі 3.1. “Роль морально-правових приписів у впорядкуванні соціальної діяльності” на основі міждисциплінарного підходу досліджується проблема цінностей. Більшість сучасних філософських концепцій визначає цінності як особливу реальність, що не виводиться з потреб. Термін “цінність” найбільш підходить тому, що зветься ідеєю, духом певної епохи, культури, що відображає основні риси життєдіяльності. Соціальна цінність моралі і права полягає у здатності підпорядкувати інтереси особистості, певної спільності суспільству в цілому або ж знайти напрямки їх гармонійного поєднання.
У період трансформації в українському суспільстві здійснюється процес переоцінки культивованих раніше аксіологічних основ, заміна їх на цінності, більш адаптовані до сучасних соціальних реалій. Ціннісно-світоглядний і міждисциплінарний підхід до моралі і права дозволяє розглядати їх як пріоритетні соціальні регулятори, засновані на певній аксіологичній основі.
Мораль і право на початку третього тисячоліття все більше набуває актуальності. Тут діє закон впливу суспільної свідомості на суспільне буття. Життя, честь, гідність особистості, екологічна безпека, власність, громадський порядок, соціальне благополуччя, права і свободи громадян предстають як вищі соціальні цінності. Без цих духовних реалій неможливе існування людського суспільства. У такому контексті аналізовані регулятори мають для соціуму величезну цінність. Їх значущість, позитивна або негативна оцінка залежать від того, наскільки вони адекватно відображають, ефективно затверджують і охороняють вищі соціальні цінності.
У підрозділі 3.2. “Морально-правові приписи у формуванні персональної компетентності соціальних суб'єктів” досліджується сучасна концепція виховання особистості. З огляду на те, що в період глобалізації соціального життя механізм формування персональної компетентності соціальних суб'єктів вимагає удосконалення через недостатню ефективність, його доцільно посилити такими елементами, як комплексне морально-правове і громадське виховання особистості. У роботі обґрунтовується, що в ході трансформаційних процесів відбувається зближення і взаємопроникнення моральної і правової свідомості. Уявлення, погляди, думки про правомірність, законність вчинків, дій все частіше співпадають з уявленнями про їх моральний характер, а вимоги, націлені на вдосконалення права, ґрунтуються на глибокому знанні моральних поглядів та імперативів.
Встановлено, що в результаті взаємодії морального і правового виховання виникають нові утворення нормативно-правового характеру: громадянськість, відповідальність, справедливість, які мають подвійну природу, породжену моральним змістом і правовим забезпеченням.
У дисертації обґрунтовується ефективність громадянського виховання особистості. Громадянськість формує вільну індивідуальність, професіонала, патріота, сприяє гармонізації відносин між особою і суспільством. Важливим завданням громадянського виховання є подолання подвійних моральних стандартів, розриву між намірами і вчинками. Вирішальною передумовою цього процесу є гуманізація суспільних відносин, що динамічно посилюється, коли соціальна активність особистості стає джерелом формування в ній доброти, людяності, відповідальності, справедливості та інших благородних моральних якостей.
ВИСНОВКИ
У висновках на підґрунті використання методологічних прийомів науково-теоретичного дослідження, а також за результатами інтерпретації феноменів моралі та права у гуманітарному знанні формуються головні положення соціально-філософського аналізу їх як регуляторів суспільних відносин у сучасному українському соціумі в умовах глобалізації і транзитивних змін.
1. Доводиться, що поширення сфери як правового, так і морального регулювання пов’язані з диференціацією нормостворювання у новій, видозмінюваній соціальній активності, зв’язаній з демократизацією всіх суспільних відносин в умовах ринкової економіки. При інтенсивному використанні природних ресурсів, впровадженні складних і небезпечних технологій зростає необхідність у більш ефективних законодавчих регламентаціях соціальної взаємодії, втілюючи критерії дозволеного і недозволеного, що впливає на зростання ролі процесуального права та інституціональної етики.
2. Констатується, що мораль та право як нормативні регулятори упорядковують соціальні відносини, здійснюють контроль над поведінкою людей через обмеження їх соціальної активності. Правова регламентація порівняльно з моральною має більш формальну визначеність, чіткість дефініцій, стійкість. Реалізація правових норм підтримується авторитетом держави, в той час як моральних – суспільною думкою. Однак норми моралі мають більший вплив на внутрішній світ особистості.
3. Формулюється положення про те, що в період побудови української державності проглядається тенденція до взаємозалежності норм моралі та права. Ефективність гармонізації соціальних відносин визначається ступенем її збалансованості, відладженості механізмів реалізації нових правових приписів з урахуванням існуючих етичних норм. Чинне законодавство у соціокультурній динаміці сучасного українського суспільства все більше орієнтується на затвердження прогресивних принципів, пов’язаних зі свободою як передумовою моральної та правової справедливості, з відповідальністю особистості за свої вчинки.
4. Обґрунтовується положення про те, що морально-правова регуляція в умовах глобалізації входить до аксіосфери сучасного українського соціуму. Вона спрямована на інтеграцію та консолідацію різних прошарків суспільства, сприяє поглибленню демократизації, шануванню прав, гідності та достоїнств особистості. Правові та моральні тенденції нормостворювання включаються до процесу формування цінностей у зв’язку з їх переоцінкою.
5. Аргументується ідея про те, що система заборони та заохочення морально-правового характеру, здійснюючи контроль за девіантною поведінкою, попереджує конфлікти, знімає крайні форми протистояння соціальних суб’єктів, транслюючи в суспільні відносини принципів толерантності, компромісу, наділяючи життєдіяльність людей злагодою та благополуччям.
6. Проводиться думка про те, що в умовах поширення комунікативного простору сферу духовного життя орієнтовано на перетворення морально-правової нормативності у конструктивні стереотипи поведінки, що пов’язано з новими підходами до інформування про морально-правову імперативність. Персональна компетентність соціального суб’єкта пов’язана з наявністю сукупності поглядів на змісто-життєвий пріоритет, закріплений у нормативному зразку людини, яка знає та поважає закони та має систему якостей громадянської спрямованості.
СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Давидов П.Г., Хрімлі І.О. Філософсько-деонтологічні засади діяльності суддів // Наука. Релігія. Суспільство. – 2005. – №1. – С.168-172.
2. Давидов П.Г., Хрімлі І.О. Право і моральність як соціальні цінності // Наука. Релігія. Суспільство. – 2005. – №2. – С.104-111.
3. Хримли И.А. Перспективы развития права и морали в третьем тысячелетии // Інтелект. Особистість. Цивілізація: Темат. зб. наук. пр. із соц. – філос. пробл. Вип. 4 . – Донецьк: Дон ДУЕТ. – 2006. – С. 3-8.
4. Хримли И.А. Мораль и право в процессе глобализационных преобразований в Украине // Гуманітарний часопис: Зб. наук. пр. – Харків: ХАІ. – 2006. – С.138-142.
5. Давидов П.Г., Хрімлі І.О. Соціально-філософські та педагогічні аспекти дистанційної освіти // Тезі доповідей науково-методичної конференції “Впровадження нових інформаційних технологій навчання”. – Харків: Нац. Аерокосмічний ун-т (ХА І). – 2004. – С.28-33.
6. Давидов П.Г., Хрімлі І.О. Соціально-філософська парадигма та педагогічно-психологічні аспекти дистанційної освіти // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції “Гуманізм і освіта”: у 2-х тт. – Т.2. – Вінниця: УНІВЕРСУМ. – 2004. – С.2-5.
7. Давидов П.Г., Хрімлі І.О. Право і моральність як соціальні цінності // Матеріали XVII Міжнародної науково-практичної конференції “Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості”. – Донецьк: ІПШІ, Наука і освіта. – 2005. – С.96-99.
8. Хримли И.А. Гражданское воспитание – основа морально-правовой концепции развития личности в период трансформации // Матеріали ХІХ Міжнародної науково-практичної конференції “Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості”. – Донецьк: ІПШІ, Наука і освіта. – 2006. – С.131-133.
9. Хримли И.А. Социальная идентичность личности в транзитивный период: моральные и правовые аспекты // Матеріали Міжнародної науково-теоретичної конференції “Ідентичність у сучасному соціумі”. – Донецьк: Юго-Восток . – 2006. – С.395-397.
АНОТАЦІЯ
Хрімлі І.О. Мораль та право як регулятори відносин у сучасному українському соціумі. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. – Донецький національний університет. – Донецьк, 2007.
Дисертація присвячена соціально-філософському аналізу моралі та права як феноменів соціального буття у період трансформації. Дослідження охоплює коло питань, пов’язаних з теоретико-філософською інтерпретацію даних феноменів, їх взаємодією, взаємопроникненням, взаємообумовленістю на початку нового тисячоліття.
На основі діалектичного методу, синергетики і компаративістики розглянуто основні риси моралі та права у ході глобалізаційних процесів, визначено основні тенденції їх розвитку в Україні. Досліджується загальне та відмінне таких компонентів моральної та правової систем, як норми пріоритетних соціальних регуляторів. Аналізуються особливості механізму морального та правового регулювання у транзитивний період суспільно-історичного розвитку нашої держави.
Констатуються властивості моралі і права встановлювати аксіологічні координати, які дозволяють моделювати цивілізовану практику соціально-комунікативної діяльності в Україні. До основних констант віднесено морально-правову відповідальність і справедливість, пошану до відчуття власної гідності соціальних суб’єктів.
Ключові слова: мораль, право, глобалізація, трансформація, комунікативність, відповідальність, свобода, справедливість, соціальні цінності, морально-правове регулювання, громадянське виховання.
АННОТАЦИЯ
Хримли И.А. Мораль и право как регуляторы отношений в современном украинском социуме. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 – социальная философия и философия истории. – Донецкий национальный университет. – Донецк, 2007.
Диссертация посвящена социально-философскому анализу морали и права как феноменов социального бытия в ходе трансформационных процессов. Исследование охватывает круг вопросов, связанных с интерпретацией этих приоритетных систем коммуникативной регуляции в современном украинском социуме.
На основе комплексной методологии, включающей диалектику, синергетику и компаративистику, анализируются характерные черты морали и права, позволяющие определить основные тенденции их развития в начале нового тысячелетия.
Принципиальное значение для понимания социально-коммуникативной природы морали и права в современном украинском обществе имеет исследование инвариантов и различий норм приоритетных регуляторов. В результате анализа обосновывается их сходство, органическая взаимосвязь, взаимопроникновение и взаимообеспечение. Объективная обусловленность такого взаимодействия определяется тем, что принимаемые в современном украинском социуме законодательные акты воплощают в себе принципы гуманизма, равенства, справедливости, ответственности. Поскольку право проникнуто моральными началами оценок, суждений, мнений, соответствующих транзитивному периоду истории Украины, оно получает моральную поддержку членов социума. Выступая в качестве приоритетных социально-коммуникативных систем, мораль и право дополняют, корректируют и усиливают друг друга. При этом они остаются самостоятельными социальными регуляторами.
В настоящее время, когда аксиологическая сфера духовного измерения переживает трансформацию, мораль и право гармонизуют отношения между отдельной личностью и социумом, утверждают такие гуманистические принципы общения, как справедливость, ответственность, уважение к чести и достоинству каждого. Исследуемые феномены приобретают огромное значение в формировании планетарного единства человечества, в совместной деятельности, партнерстве, международных отношениях.
Обосновывается, что в ситуации сохранения биосоциальной экологии, контроля над использованием достижений научно-технического прогресса, стремительной гонки вооружений особого внимания заслуживает морально-правовое измерение человеческой деятельности, в первую очередь, легитимность социальных решений, программ, основанных на позитивных ценностных ориентирах. В исследовании констатируются свойства морали и права устанавливать аксиологические координаты, которые позволяют моделировать цивилизованную практику социально-коммуникативной деятельности в Украине, выступать основой для выработки ценностной экспертизы общественных явлений.
Обоснована эффективность использования идеи диалектической взаимосвязи морали и права в формировании персональной компетентности социального субъекта. Констатируется, что в результате комплексного морального и правового воспитания личности возникают новые социальные образования нормативно-правового характера – гражданственность, ответственность, справедливость, которые имеют двойственную природу, детерминированную моральным содержанием и правовым обеспечением. Только совместное морально-правовое и гражданское воспитание личности позволит преодолеть существующие в современном социуме двойные моральные стандарты, воспитать достойного гражданина и патриота.
Ключевые слова: мораль, право, глобализация, трансформация, коммуникативность, свобода, ответственность, справедливость, социальные ценности, морально-правовое регулирование, гражданское воспитание.
SUMMARY
Kсhrimly I.A. Morals and right as regulation of relations in modern Ukrainian society. - Manuscript.
Dissertation for competition of Candidate Philosophy degree in speciality index 09.00.03 – social philosophy and the philosophy of history. – Donetsk National University. – Donetsk, 2007.
The thesis is devoted to study the social – philosophic analysis of morals and right as phenomena of social reality in the period of globalization and transformation. Research contains many questions, connected with theoretically – philosophic interpretation of these phenomena, their interaction, interrelation and correlation in the beginning of the new century.
The principal features of morals and right are examined on the base of the dialectical method of synergetic and comparatevistick during the global process, the main tendencies of their development are defined in Ukraine.
It’s investigated common and different of such components of moral and legal systems, as standard.
Peculiarities of the mechanism of moral and legal regulation are analysed in the transit period of socially – historical development of our country.
Peculiarities of morals and right to determine valuable co-ordinates, which allow to
