УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

„ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ І КЛІНІЧНОЇ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ”

ІВАНОВСЬКА ЛЮДМИЛА БОРИСІВНА

УДК619:616.981:579.842.23:616.097.3:636.2

ЕПІЗООТОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ ТА РОЗРОБКА СЕРОЛОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ІЄРСИНІОЗУ ТВАРИН

16.00.08 – епізоотологія та інфекційні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в лабораторії вивчення хвороб рогатої худоби Національного наукового центру „Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини” і на кафедрі епізоотології, організації та економіки ветеринарної справи Сумського національного аграрного університету Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник

доктор ветеринарних наук, професор Бабкін Анатолій Федорович, ННЦ „Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини”, завідувач лабораторії вивчення хвороб рогатої худоби.

Офіційні опоненти:

доктор ветеринарних наук, професор, академік УААН Завірюха Анатолій Іванович, Інститут ветеринарної медицини УААН, завідувач лабораторії бактеріології;

кандидат ветеринарних наук Смолянінов Володимир Костянтинович, Харківська державна зооветеринарна академія, доцент кафедри епізоотології та ветеринарного менеджменту.

Провідна установа

Національний аграрний університет, кафедра мікробіології та вірусології, Кабінет Міністрів України, м.Київ.

Захист відбудеться ” 25” квітня 2007 року о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.359.01 в Національному науковому центрі “Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини” за адресою: 61023, м. Харків, вулиця Пушкінська, 83.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру “Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини” за адресою: 61023, м. Харків, вулиця Пушкінська, 83.

Автореферат розісланий ” 24 ” березня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор ветеринарних наук,

професор Бабкін А.Ф.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з головних умов розвитку тваринництва є ефективна боротьба з інфекційними захворюваннями тварин. Серед інфекційних хвороб, що завдають великих збитків тваринництву, важливе значення має ієрсиніоз (Бабкін А.Ф., 1986, 1987, 1988, 1997, 1998; Скрипник В.Г., 1988, 1991, 1997; Шумілов К.В. і ін., 1998).

Проблема ієрсиніозів набула особливої актуальності в зв’язку з ростом захворюваності серед людей. Заготівля, транспортування і зберігання харчових продуктів (молока, м’яса, овочів, коренеплодів, фруктів) або кормів для тварин з недодержанням санітарно-гігієнічних норм і правил підвищує ризик накопичення збудника та інфікування людей і тварин ієрсиніями (Колос Е.Н., Гнутов И.Н. и др., 1985; Бакулов И.А. и др., 1997; Миролевич В., 1999; Ленченко Е.М., 2000). Про ізоляцією бактерій з роду Yersinia від різних видів тварин, у тому числі сільськогосподарських, повідомляли: Кирьянов Е.А., Савчук И.И., 1987; Куликовский А.В., Джентемирова К.М., 1988; Скрипник В.Г., Митрофанов А.В., 1997; Nattermann H., 1987, дрібних свійських - Owerai S., 1990; Tiscar P.G. e.a., 1992; Jakubczak A. e.a., 1993 та диких тварин - Павлов А., Маркарян М., 1988; Крилова Р.И., Джикидзе Є.К., 2000; Nattermann H., Dedek J., 1986; Iinuma Y., Hayashidani H., 1992.

В Україні дослідженню ієрсиніозу тварин приділяється недостатньо уваги, не з’ясовано багато питань з епізоотології, діагностики, клінічного перебігу, лікування і профілактики ієрсиніозів у різних видів тварин, хоч ієрсиніозна інфекція має епізоотологічне та епідеміологічне значення.

У зв’язку з викладеним вище вивчення особливостей циркуляції збудника, джерел виникнення й шляхів поширення інфекції, розробка лабораторної, зокрема серологічної, діагностики для контролю зазначеної хвороби мають актуальне наукове й практичне значення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно тематичного плану науково-дослідної роботи лабораторії вивчення хвороб рогатої худоби Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН: 0.сх.62.06.03.ДМ „Разработать и внедрить эффективную комплексную систему мероприятий по диагностике, терапии и профилактике инфекционной патологии воспроизводства крупного рогатого скота с учетом технологии содержания” (1986-1990 рр.); ОНТП 0.51.09.01.16Д „Усовершенствовать и внедрить в производство научно обоснованную систему мероприятий по профилактике и борьбе с бруцеллезом сельскохозяйственных животных” (1986-1990 рр.); УАО 1009822Р „Удосконалити диференційну діагностику та профілактику бруцельозу сільськогосподарських тварин” ( 1991-1995 рр.), а також НДР кафедри епізоотології, організації і економіки ветеринарної справи Сумського НАУ „Вивчення епізоотичної ситуації по моно- та асоційованим інфекціям с.-г. тварин і1ё птиці; розробка та впровадження нових методів діагностики, терапіі і профілактики в господарствах України” (№ державної реєстрації 0199U001745, 2000-2005 рр.).

Мета і завдання дослідження. Мета наукових досліджень - епізоотологічний моніторинг і вдосконалення методів лабораторної діагностики ієрсиніозу тварин.

Для досягнення поставленої мети були визначені такі задачі: вивчити ступінь розповсюдження ієрсиніозу серед сільськогосподарських і дрібних свійських тварин; вивчити культурально - морфологічні властивості культур збудника, ізольованих від різних видів тварин; розробити і виготовити специфічний діагностикум для серологічної діагностики ієрсиніозу; провести порівняльну оцінку чутливості й специфічності різних серологічних реакцій; визначити антибіотикограму ізолятів Yersinia enterocolitica; вивчити клінічні й патоморфологічні ознаки ієрсиніозу в різних видів тварин; розробити методичні рекомендації щодо діагностики ієрсиніозу сільськогосподарських тварин і диференційної діагностики бруцельозу й ієрсиніозу.

Об’єкт дослідження: Yersinia enterocolitica-інфекція в сільськогосподарських і дрібних свійських тварин.

Предмет дослідження: поширення ієрсиніозу серед різних видів сільськогосподарських і дрібних свійських тварин, культуральні й біологічні властивості ізолятів Yersinia enterocolitica, спектр чутливості збудника до антибактеріальних препаратів, серологічні варіанти збудника, клінічні, патологоанатомічні, гістоморфологічні, бактеріологічні зміни при захворюванні на ієрсиніоз і розробка серологічної діагностики хвороби.

Методи дослідження: у роботі використані епізоотологічний, бактеріологічний, серологічний, клінічний, гематологічний, патологоанатомічний та гістоморфологічний методи, а також метод статистичної обробки отриманих результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше в Україні встановлено розповсюдження Yersinia enterocolitica-інфекції серед різних видів сільськогосподарських і дрібних свійських (коти, собаки) тварин, вивчені властивості виділених ізолятів Yersinia enterocolitica.

Науково обгрунтовано застосування й інтерпретація результатів реакції аглютинації для вивчення поширення й циркуляції збудника хвороби, а також у лабораторній діагностиці ієрсиніозу тварин з антигенами найбільш поширених серологічних варіантів збудника, з’ясовано спектр чутливості виділених штамів ієрсиній до антибактеріальних препаратів. Описані патологоанатомічні й гістоморфологічні зміни в органах при ієрсиніозі в лабораторних і сільськогосподарських тварин.

Практине значення одержаних результатів. Результати серологічного моніторингу серед різних видів тварин свідчать про широке розповсюдження збудника ієрсиніозу.

Розроблена нормативна документація на виготовлення, контроль і застосування Набору компонентів для серологічної діагностики ієрсиніозів тварин, яка затверджена ГУВетмедицини з держветінспекцією 16 листопада 1995 р. (ТУ У 46.15.091-95). Упроваджена в практику центральної і обласних державних лабораторій ветеринарної медицини серологічна діагностика ієрсиніозу сільськогосподарських тварин з використанням реакції аглютинації. Випробувана і запропонована схема виділення й ідентифікації культур ієрсиній.

Розроблені й впроваджені: “Методические рекомендации по уточнению диагноза и профилактике заболевания при выявлении в стаде единичных животных, реагирующих с бруцеллезными диагностикумами” (розглянуті і схвалені на засіданні секції тваринництва НТС Госагропрому УРСР, протокол №9 від 12 червня 1989 р.); рекомендації “Дифференциальная диагностика бруцеллеза и иерсиниоза и меры по их профилактике” (розглянуті і схвалені на засіданні НТС Госагропрому Нечерноземної зони РРФСР, протокол №5 від 23 квітня 1990 р.); “Методичні рекомендації з ієрсиніозу тварин (діагностика, диференційна діагностика неспецифічних реакцій з бруцельозними діагностикумами)”, які розглянуті й затверджені науково-методичною радою, секція „Ветеринарна медицина” Міністерства аграрної політики України, протокол № 4 від 23 грудня 2006 р.

Результати досліджень щодо біологічних властивостей ієрсиній, клінічного та патологоанатомічного прояву ієрсиніозу використовуються в навчальному процесі при викладенні курсів мікробіології, епізоотології та патологічної анатомії на факультеті ветеринарної медицини Сумського національного аграрного університету, кафедрі мікробіології і фармакології та кафедрі заразних хвороб і ветеринарно-санітарної експертизи Луганського національного аграрного університету.

Особистий внесок здобувача полягає в самостійному проведенні методичної і аналітичної роботи, організації і проведенні моніторингових досліджень щодо ієрсиніозу в Україні, розробці серологічної діагностики ієрсиніозу. У співавторстві з д.вет.н. Бабкіним А.Ф., к.вет.н. Скрипником В.Г. розроблені ТУ У 46.15.091-95, „Набір компонентів для серологічної діагностики ієрсиніозів тварин”.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися й обговорювались на: Всесоюзной конференции “Проблемы научного обеспечения животноводства Молдавии” (Кишенев, 25 мая 1990 г.); Конференции “Ветеринарно-медицинские, экономические, социальные и экологические проблемы” (Харьков, УНИИЭВ, 20-22 ноября 1990 г.); Всесоюзной конференции “Повышение продуктивности с.-х. животных и совершенствование мер борьбы с болезнями в условиях интенсивного ведения животноводства и создания фермерских хозяйств” (Харьков, ХЗВИ, 17-22 сентября 1991 г.); VII Международной конференции по проблемам ветеринарной медицины мелких домашних животных (Москва, 3-5 марта 1999 г.); І Міжвузівській науковій конференції “Інфекційна патологія молодняка с.-г. тварин і птиці ” (Сумський ДАУ, 9-10 червня 1999 р.); Науково-практичній конференції паразитологів (Київ, НАУ, 3-5 листопада 1999 р.); V з’їзді паразитоценологів України з міжнародною участю (Харків, ХЗВІ, 5-6 квітня 2001 р.); ІХ Московском международном ветеринарном Конгрессе (Москва, 12-14 апреля 2001 г.); VI International Veterinary Immunology Symposium, Swedish University of Agricultural Sciences (Uppsala, Sweden, 15-20 July 2001 year); II научно-практической конференции по болезням лошадей (Москва, 21-22 сентября 2001 г.); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції ветеринарних патологів (Київ, НАУ, 21-24 жовтня 2001 р.); Науково-практичній конференції викладачів, аспірантів та студентів (Сумський НАУ, 2-18 квітня 2003 р.); Науково-практичній конференції викладачів, аспірантів та студентів (Сумський НАУ, 6-22 квітня 2004 р.); ІІІ Міжнародній НПК „Молоді вчені – майбутнє вітчизняної ветеринарної науки”(Сумський НАУ, 27 вересня-1 жовтня 2004 р.); Міжнародній НПК „Здобутки і перспективи розвитку ветеринарної медицини” (Сумський НАУ, 28-30 вересня 2005 р.).

Публікації. За матеріалами досліджень опубліковано 22 наукових праці, у т.ч. 10 статей у фахових виданнях, 3 методичні рекомендації, матеріали та тези 9 конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, власних досліджень, аналізу та узагальнення отриманих результатів, висновків, пропозиції виробництву та додатків. Основний зміст викладено на 140 сторінках комп’ютерного тексту, 27 таблицях і 66 рисунках. Список використаних джерел включає 270 найменувань, з них 158 далекого зарубіжжя.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Роботу виконано в лабораторії вивчення хвороб рогатої худоби ННЦ „Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини” і Сумському національному аграрному університеті впродовж 1985–2005 рр. Досліджена ієрсиніозна інфекція у великої і дрібної рогатої худоби, свиней, коней, що утримувалися в господарствах різної форми власності України, м’ясоїдні (собаки, коти), які належали власникам із міст Суми, Одеса і Київ, а також лабораторні тварини. Бактеріологічному дослідженню були піддані 272 матеріали [органи загиблих і вимушено забитих тварин, абортовані плоди, вагінальний слиз (тампони) корів з дисфункцією відтворення, глотковий слиз (тампони), сперма биків-плідників, фекалії].

Виділення ієрсиній здійснювали з використанням методу „холодового збагачення” в фосфатно-буферному розчині з рН 7,2-7,4 (Peterson J.S., Cook R., 1963). Накопичення ієрсиній здійснювали протягом 15 діб з періодичними висівами (3-4 рази) на середовище Ендо. Попередньо матеріал обробляли 0,5%-им розчином їдкого калію на 0,5%-му розчині натрію хлориду. Лужну обробку проводили в лунках полістеролових пластинок, оброблених етиловим спиртом 70є. Засів проводили штрихом з відривами петлі. Посіви інкубували при 25єС.

З метою ретроспективного вивчення розповсюдженості ієрсиніозної інфекції у сільськогосподарських і свійських тварин було досліджено 4819 сироваток крові тварин різних видів і вікових груп. Дослідження проводили за загальноприйнятою методикою в реакції аглютинації з формолантигенами, які виготовлені нами з референтних штамів Yersinia enterocolitica сероваріантів 03, 06.30, 09. Підставою для вибору сероварів ієрсиній були повідомлення Г.С.Андрєєвої з співавторами (1985) про циркуляцію цих сероварів Yersinia enterocolitica на території України. Антигени виготовляли за способом, запропонованим Дунаєвим В.І. (1985).

Для дослідження сироваток крові тварин в реакції аглютинації використовували антиген в кінцевій концентрації бактерій 109 м.к. в 1мл. Титр антитіл 1:200 вважали діагностичним. Реакцію аглютинації і реакцію зв’язування комплементу з єдиним бруцельозним антигеном проводили відповідно до загальноприйнятої методики (Настанова по діагностиці бруцельозу тварин, 1998 р.).

Для постановки РНГА використовували діагностикум кишково-ієрсиніозний еритроцитарний антигенний серотипів 03 і 09 виробництва підприємства по виготовленню бактерійних препаратів Санкт-Петербурзького НДІ вакцин і сироваток.

В ієрсиній вивчали: тинкторіальні властивості, визначали рухливість при 25є і 37єС, ферментацію лактози, глюкози, маніту, сорбіту, мальтози, рамнози, рафінози, арабінози, ксилоли, визначали здатність утворювати індол і сірководень, розріджувати желатину, встановлювали наявність оксидази, каталази, уреази, орнітиндекарбоксилази, фенілаланіндезамінази, здатність утворювати газ на середовищах з вуглеводами, реакцію Фогес-Проскауера при 25є і 37єС і з метиловим червоним, здатність до росту на цитратному агарі Симонса.

Належність виділених нами ізолятів ієрсиній до певного серотипу визначали за допомогою реакції аглютинації на скельцях з гіперімунними сироватками, що були отримані з лабораторії пошукових досліджень ЦНДІ епідеміології МОЗ Росії. Крім того гіперімунні сироватки були виготовлені нами з крові дослідних кроликів і баранів.

Гематологічні дослідження проводили згідно з методиками, які викладені в книзі „Клиническая лабораторная диагностика в ветеринарии” (М.: Агропромиздат, 1985).

Методом паперових дисків визначали чутливість виділених і референтних штамів до 38 антибіотиків із групи пеніцилінів, цефаспоринів, аміноглікозидів, макролідів та тетрациклінів.

Зараження лабораторних тварин проводили відповідно до методик (Западнюк И.П. и соавт. „Лабораторные животные”.- К.: Вища школа, 1983).

Дозу зараження добовою культурою збудника визначали шляхом десятиразового розведення 0,1 мл культури в 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду з подальшим висівом 0,1 мл суспензії на чашки Петрі з МПА і підрахунком кількості колоній в 1 мл.

Сироватку молока і молозива для РА отримували шляхом додавання кристалічного натрію цитрату в кінцевій концентрації 3%. Після чого суміш витримували в холодильнику 30-40 хвилин і центрифугували при 4000 обертах впродовж 15 хвилин. Надосадову рідину досліджували в РА в різних розведеннях.

Гістоморфологічні зміни досліджувалися в парафінових зрізах тканин різних органів, забарвлених гематоксилін-еозином, карміном за Бестом і виготовлених за загальноприйнятою методикою (Меркулов Г.А. „Курс патогистологической техники”.- Л.: Медицина, 1969).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Серологічні дослідженння великої рогатої худоби на ієрсиніоз і хламідіоз у проблемних щодо відтворення тварин господарствах. У лабораторії вивчення хвороб рогатої худоби ННЦ „Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини” впродовж 1986-1990 рр. проводилися серологічні дослідження тварин на хламідіоз і ієрсиніоз у комплексах України по виробництву молока, де спостерігали аборти в корів і нетелів, мертвонародження і народження нежиттєздатного молодняка. За нашою участю були проведені серологічні дослідження з хламідійними й ієрсиніозними антигенами 7094 сироваток крові великої рогатої худоби різних вікових груп. Позитивну реакцію на хламідіоз в РЗК визначали в межах від 3,5 до 58,7%. Крім того були досліджені сироватки 258 корів і нетелів, в яких реєстрували аборти, з 26 господарств, що надійшли з лабораторій ветеринарної медицини різних регіонів України для уточнення діагнозу на хламідіоз і бруцельоз. Хламідійні антитілі були виявлені у тварин з 20 господарств (57 голів або 22%). Також було серологічно досліджено сироватки крові 35 биків-плідників з 9 господарств і 2 племоб’єднань, 1945 сироваток від корів, нетелів і телиць парувального віку з 34 господарств, які досліджувалися в лабораторіях ветеринарної медицини в зв’язку з плановими дослідженнями на бруцельоз і давали сумнівні або різного рівня позитивні реакції. Крім того проводили дослідження сироваток крові телят хворих на бронхопневмонію, ентерити, діарею, конюнктивіти, запалення суглобів. Відсоток позитивно реагуючих сироваток від хворих телят склав 20,7%.

Аналіз результатів епізоотологічних даних і проведених нами лабораторних досліджень показав, що наявність абортів серед великої рогатої худоби не була пов’язана з бруцельозом.

Отримані результати показали: як серед корів і нетелів, які абортували, так і серед хворих телят існує значна група хворих тварин з невстановленим етіологічним фактором. У зв’язку з цим нами були проведені додаткові дослідження сироваток крові тварин, що абортували, з ієрсиніозними формолантигенами, що були виготовлені в лабораторії вивчення хвороб рогатої худоби ННЦ „ІЕКВМ”. Усього було досліджено 525 проб сироваток крові, у тому числі 449 від корів, 30 – від свиноматок і 46 – від вівцематок. При дослідженні сироваток крові корів антитіла в титрі 1:200 виявили до серовару 03 у 10%, до сероварів 09 і 06.30 у 13,1 і 20,8% відповідно. У титрі 1:400 з антигеном 03 реагувало 6,6% тварин, а з антигенами сероварів 09 – 15,4% і з 06.30 – 14,0%. У титрі 1:800 з антигеном 03 реагувало 0,9% сироваток, з 09 – 3,2%, з 06.30 – 2,3% сироваток.

Сироватки крові від свиноматок, у яких були зареєстровані аборти, реагували в титрі 1:200 з антигеном серовару 09 в 80% випадках, з сероваром 06.30 – у 30%, а з сероваром 03 - у 10%. В титрі 1:400 реагували 6,7% сироваток з антигеном серовару 09 і 10 % - з сероваром 06.30, а з сероваром 03 позитивних реакції у цьому титрі не виявили.

Серед досліджених сироваток крові вівцематок позитивні реакції виявили з антигеном сероваріанту 06.30 (в титрах 1:200 – 17,4%, 1:400 – 32,6%, 1:800 – 23,9%, 1:1600 – 4,3%), а з сероваріантом 03 реагувало 50% сироваток лише в титрі 1:400, з сероваром 09 антитіл у розведенні сироватки 1:200 не виявили.

Порівняльне вивчення імунологічних зрушень в сироватках крові в РА, РНГА, РЗК. При проведенні порівняльної оцінки щодо визначення ефективності використання РА і РНГА паралельно досліджені 294 сироватки від корів, нетелів, биків, телят, свиноматок, кнурів, кобил, лошат, овець, баранів, які отримали з 13 господарств 7 областей України. Узагальнений аналіз отриманих даних виявив, що суттєвої різниці при використанні цих двох серологічних реакцій для виявлення ієрсиніозних антитіл не встановлено, в окремих випадках в РА виявлялися антитіла в сироватці, які в РНГА не встановлювали, що може бути пов’язане з різними строками інфікування тварин і виявленням різних за природою антитіл.

Визначення специфічності ієрсиніозних антигенів 06.30, 03 і 09 для застосування в РЗК показало, що при позитивній реакції з ієрсиніозною гомологічною гіперімунною овечою сироваткою (1:80 ++) встановлена негативна реакція з нормальною сироваткою коней і позитивна реакція в титрі 1:10 + з позитивною бруцельозною сироваткою, що може бути пов’язане з перехресними серологічними реакціями, викликаними спорідненістю бруцельозних і ієрсиніозних антигенів. Рівень серологічного відгуку при застосуванні гомологічної гіперімунної сироватки в РЗК при порівнянні з РА значно нижчий, тому остання реакція є більш чутливою і специфічною.

Cерологічний моніторинг ієрсиніозу серед сільськогосподарських тварин. Дослідження 3460 сироваток великої рогатої худоби, проведені в РА з ієрсиніозними антигенами ННЦ „ІЕКВМ” , показали, що у тварин в господарствах двадцяти областей України рівень серопозитивності коливається в межах від 0,7 до 100%. У більшості випадків позитивні реакції встановлювали одночасно з трьома сероваріантами (09, 03 і 06.30) і тільки серед досліджених проб крові великої рогатої худоби Хмельницької і Полтавської областей не виявили позитивних реакцій з ієрсиніозним антигеном сероваріанту 03. Серопозитивність серед досліджених тварин з сероваром 09 виявили в 1,7-100%, з антигеном серовару 03 - в 1,0 до 100%. Серопозитивність з ієрсиніозним антигеном серовару 06.30 мала широке коливання у тварин як з господарств різних областей (0,7-100%), так і в межах однієї області.

У досліджених 492 голів свиней з господарств 5 областей, нами було виявлено антитіла в діагностичних титрах з сероваріантом 09 у 12,5-100% тварин. З ієрсініозним антигеном серовару 03 відсоток позитивно реагуючих коливався в межах 20,0 до 92,9%. При дослідженні тварин з Одеській області позитивних реакцій з антигенами 03 і 09 не виявили, проте з антигеном 06.30 реагувало 20% тварин. При дослідженні свиней з інших областей антитіла в діагностичному титрі до серовару 06.30 виявили у 12,5-100%.

Рівень ієрсиніозної серопозитивності серед дослідженої 101 голови коней з трьох областей України з антигеном серовару 09 коливався в межах 6,3 до 100% тварин, рівень серопозитивності до ієрсиніозного антигену серовару 03 був не- високим, хоч у тварин з Дніпропетровської області сягав 17,7 – 46,2%. З антигеном серовару 06.30 реагувало 17,7-60,0% тварин.

Дослідження 435 сироваток крові овець, які надійшли з 4 областей України і АР Крим, показало, що серопозитивність до антигену 09 коливалася від 15,1% (Миколаївська область) до 100% (Херсонська область, АР Крим). Тварини Кіровоградської області не мали антитіл до антигену цього серовару ієрсиній. Також не спостерігали позитивного відгуку серед овець Херсонської області на антиген 03, проте у тварин з інших областей серопозитивність спостерігали на цей антиген в межах від 53,8 до 100% випадків. З антигеном 06.30 найвищі показники позитивних реакцій були отримані у досліджених тварин Херсонської (100%) і Кіровоградської (65,0%) областей.

Із двох областей України були досліджені 37 сироваток кіз. Позитивна реакція з антигеном 09 була в межах 52,6 - 83,3%. Від 26,3 до 66,7% тварин реагували з антигеном 03, а позитивні реакції з антигеном 06.30 виявили у 20,0 – 91,7%.

Сумовані дані серологічних досліджень сироваток крові сільсько-господарських і дрібних свійських тварин на ієрсиніоз (наведені у табл.1) свідчать, що середній титр антитіл у клінічно здорових биків-плідників з ієрсиніозними антигенами 09, 03 і 06.30 був в межах 1:231+3,4 - 1:298+13,8, у клінічно здорових корів цей показник становив 1:244+ - 1:331+14,1, а у корів, що абортували, середній титр з антигеном серовару 09 сягав 1:343+12,6, із сероваром 03 – 1:299+16,0, а з антигеном серовару 06.30 - 1:200. У сироватках телиць з різних господарств України середні титри були до антигенів 09, 03, 06.30 відповідно 1:263+12,1, 1:276+12,3 і 1:235+7,8, в той час як у нетелів вони сягали 1:307+15,8, 1:318+27,1 і 1:308+50,3. У телят виявлені суттєві коливання у серологічних зрушеннях антитіл на різні антигени. Середній титр антитіл до антигену серовару 09 сягав 1:408+84,1, до антигену 03 -1:350+18,8, а до антигену 06.30 -1:200.

При дослідженні сироватки крові від вівцематок антитіла до антигену 09 встановлено в середньому титрі 1:250+7,9, до антиген 03 – 1:224+5,4, у той же час середній титр з антигеном 06.30 становив 1:668+21,8. Схожими були дані, отримані з сироватками вівцематок, що абортували, відповідно 1:238+4,6, 1:400 та 1:578+43,5, а у баранів середній титр з антигеном 06.30 був вищим - 1:800.

Середні титри у кіз були суттєво вищими за титри у великої рогатої худоби і складали відповідно 1:452+53,2, 1:518+59,1 і 1:600+58,8.

Дослідження сироваток у різновікових груп коней показало, що у кобил титри антитіл коливалися в межах 1:247+11,9 до 1:400, у жеребців і лошат вони стабільно сягали 1:200 незалежно від сероваріанту ієрсиніозного антигену.

У свиноматок позитивні реакції на різні ієрсиніозні антигени були майже однотипні (1:344+23,3; 1:355+19,1; 1:363+30,8). У поросят середні титри до антигену

09 сягали 1:333+66,7, а до антигену 03 - 1:200 і не виявили позитивних реакцій з антигеном 06.30. У клінічно хворих тварин титри антитіл були значно вищими і сягали рівня 1:800 - 1:1600.

Таблиця 1

Результати серологічних досліджень сироваток крові тварин на ієрсиніоз

Вид тварин | К-ть

дослід-

жених

тварин | Позитивно реагували в діагностичних титрах з антигенами сероварів |

09 | 03 | 06.30 | голів | % | середній

титр М+m | голів | % | середній

титр М+m | голів | % | середній

титр М+m | ВРХ

бики-плідники |

868 |

252 |

29,0 |

1:255+9,0 |

153 |

17,6 |

1:298+13,8 |

284 |

32,7 |

1:231+3,4 | корови | 1776 | 271 | 15,3 | 1:289+10,2 | 173 | 9,7 | 1:331+14,1 | 617 | 34,7 | 1:244+4,2 | корови, що абортували | 449 | 153 | 34,1 | 1:343+12,6 | 77 | 17,5 | 1:299+16,0 | 164 | 37,1 | 1:200 | телиці | 231 | 95 | 41,1 | 1:263+12,1 | 82 | 35,5 | 1:276+12,3 | 96 | 41,6 | 1:235+7,8 | нетелі | 63 | 41 | 65,1 | 1:307+15,8 | 39 | 61,9 | 1:318+27,1 | 13 | 20,6 | 1:308+50,3 | молодняк від 2 діб до 6 міс. | 73 | 5 | 6,8 | 1:408+84,1 | 4 | 5,5 | 1:350+18,8 | 2 | 2,7 | 1:200 | ДРХ

вівцематки |

330 |

52 |

15,8 |

1:250+7,9 |

143 |

43,3 |

1:224+5,4 |

124 |

37,6 |

1:668+21,8 | вівцематки, що абортували | 46 | 37 | 80,4 | 1:238+4,6 | 23 | 50,0 | 1:400+0 | 36 | 78,3 | 1:578+43,5 | барани | 59 | 44 | 74,6 | 1:377+35,1 | 24 | 40,7 | 1:467+42,8 | 26 | 44,1 | 1:800 | кози | 37 | 24 | 63,9 | 1:452+53,2 | 17 | 47,2 | 1:518+59,1 | 12 | 33,3 | 1:600+58,8 | Коні

кобили |

40 |

17 |

42,5 |

1:247+11,9 |

6 |

15,0 |

1:400 |

26 |

65,0 |

1:338+37,3 | жеребці | 48 | 5 | 10,4 | 1:200 | 1 | 2,1 | 1:200 | 8 | 16,7 | 1:200 | лошата до 2-х міс. | 13 | 1 | 7,7 | 1:200 | 1 | 7,7 | 1:200 | 1 | 7,7 | 1:200 | Свині

свиноматки |

228 |

75 |

32,3 |

1:344+23,3 |

103 |

45,2 |

1:355+19,1 |

59 |

25,9 |

1:363+30,8 | свиноматки, що абортували | 30 | 26 | 86,7 | 1:215+10,7 | 12 | 40,0 | 1:200 | 12 | 40,0 | 1:250+23,0 | кнури | 223 | 66 | 29,6 | 1:200 | 27 | 12,1 | 1:200 | 68 | 30,5 | 1:200 | поросята від 2 діб до 1,5 міс. | 11 | 3 | 27,3 | 1:333+66,7 | 1 | 9,1 | 1:200 | - | - | - | М’ясоїдні

собаки + |

101 |

- |

- |

- |

36 |

35,6 |

1:344+28,8 |

27 |

26,7 |

1:356+39,4 | -„- > | 87 | - | - | - | 25 | 28,7 | 1:256+18,3 | 18 | 20,7 | 1:222+15,5 | кішки | 59 | - | - | - | 24 | 40,7 | 1:383+48,0 | 19 | 32,2 | 1:295+23,3 | коти | 47 | - | - | - | 24 | 51,1 | 1:283+26,6 | 20 | 42,6 | 1:310+42,2 |

Серед досліджених м’ясоїдних позитивний титр встановили до антигенів 03 та 06.30. Відповідно у сук вони були 1:344+28,8 та 1:356+39,4, у той час як у кобелів 1:256+18,3 та 1:222+15,5. У кішок цей показник складав відповідно 1:383+48,0 та 1:295+23,3, а у котів 1:283+26,6 і 1:310+42,2.

При аналізі позитивних результатів щодо виявлення антитіл у 188 собак різної статі нами встановлено, що з 87 сироваток кобелів з антигеном 03 реагувало від 21,9 до 36,0%, а з антигеном 06.30 – від 12,5 до 26,7%. Проте серед обстеженого поголівя самок цих тварин встановлено випадків позитивних реакцій з антигеном 03 в 1,3 і антигеном 06.30 в 1,4 рази більше.

Аналіз реакції аглютинації сироваток 106 кішок з ієрсиніозними антигенами показав, що серед них також існує певна частина тварин, що мають антитіла до Y.enterocolitica сероварів 03 і 06.30. Як і у собак, нами не встановлена у кішок жодної позитивної реакції з антигеном 09. З антигеном 03 позитивні реакції коливалися в межах від 36,3 до 70,0%, а на антиген 06.30 від 20,0 до 80,0%. Середні показники відгуку на антиген 03 серед котів складали 55,3%, а у кішок – 43,8%. Позитивний відгук на антиген 06.30 в сироватках котів становив 70,5%, а у кішок – 33,2%. Позитивну серологічну відповідь на ієрсиніозні антигени 03 і 06.30 як у собак, так і кішок встановлювали в титрах 1:200 – 1:800.

Нам не вдалося достовірно встановити зв’язок між виникненням абортів і мертвонароджень у сук, народженням слабких або нежиттєздатних цуценят і присутністю в їх організмі Y.enterocolitica зазначених сероваріантів, а також наявністю в них антитіл в діагностичних титрах.

При бактеріологічних дослідженнях із 19 проб фекалій собак було виділено культуру Y.enterocolitica тільки з однієї проби (5,5%).

Десять проб фекалій, штучно інфікованих Y.enterocolitica, піддавали замороженню до -10єС терміном на 1, 3, 5,8,10 і 12 діб. Після розморожування в усіх випадках вдалося реізолювати контамінуючу культуру ієрсиній, що підтверджує здібність Y.enterocolitica переживати в умовах низьких температур, при наявності мінімальної кількості поживних речовин.

Виявлення колостральних антитіл у телят проти збудника ієрсиніозу. Дослідження було проведено на одному з молочних комплексів Харківської області, де стаціонарно реєструвалися шлунково-кишкові й респіраторні захворювання телят, аборти й мертвонародження в корів і нетелів. Було сформовано групу телят однодобового віку в кількості 19 голів з урахуванням клінічного стану при народженні. З 19 новонароджених 9 (47%) мали ознаки м’язової слабкості, не піднімалися на кінцівки, 3 (15%) відмовлялися від смоктання молозива в перші години життя, у 2 (11%) мало місце ураження дихальних органів (важке дихання, кашель), у 16 (84,2%) телят спостерігалися ознаки діареї. Для оцінки колострального імунітету у телят цієї групи в віці 2 діб, 10, 20, 30, 45 і 100 днів відбирали проби крові з яремної вени. Отримані сироватки досліджували розгорнутій РА з виготовленими нами формолантигенами з референтних штамів Y.enterocolitica сероварів 03; 06.30 і 09. При дослідженні сироваток крові телят аглютиніни до антигену серовару 06.30 було виявлено у всіх 19 тварин на другу добу після прийому молозива, у тому числі в титрі 1:200–1:400 у 47,4%, 1:100 – у 15,8% і в титрі 1:50 – у 36,8% тварин. При дослідженні на 10-й день життя антитіла виявили у 78,9% телят у титрі не вище ніж 1:50. На 20–30-й день титр антитіл різко зменшувався, і на 45-й день життя антитіл не виявили. Одночасно зі зниженням титрів антитіл зменшувалась і кількість реагуючих телят. У телят віком 100 днів антитіла виявили в низьких титрах 1:25–1:50 у 42%. При дослідженні з антигеном серовару 03 антитіла в сироватках крові телят 2-денного віку виявили в діагностичному титрі у 52,65% телят, на 10 день титри антитіл різко зменшувалися до 1:10–1:50 і надалі не виявлялися. При дослідженні сироваток крові телят в 2-добовому віці антитіла до антигену серовару 09 виявили в титрі 1:25–1:50, на 10-й день антитіла були виявлені лише у 2-х тварин. Встановлені високі титри антитіл у тварин у 2-денному віці свідчать про їх колостральну природу.

Результати вивчення перехресних серологічних реакцій між бактеріями Yersinia enterocolitica i Brucella abortus. Враховуючи те, що виявлення при планових дослідженнях на бруцельоз поодиноких тварин, що позитивно реагують з бруцельозними діагностикумами, може бути пов’язане з наявністю ієрсиніозних антитіл, ми провели дослідження перехресних серологічних реакцій між Y.enterocolitica сероварів 03, 06.30 і 09 і бруцелами. Для цього використовували виготовлені нами антигени з трьох референтних штамів Y.enterocolitica 03, 06.30 і 09. У дослідах з нормальними (негативними) сироватками морських свинок і кролів у розведенні 1:10–1:20, а також в ізотонічному розчині натрію хлориду виготовлені антигени не мали аглютинуючих властивостей, що свідчило про їх специфічність. При дослідженні 52 сироваток крові корів, що реагували в РА і РЗК з бруцельозним антигеном, в 34,6% випадках встановлено позитивну реакцію в титрах 1:200–1:800 з антигеном Y.enterocolitica серовару 09, з антигеном 06.30 – в 38,5% в титрах 1:200-1:1600, з антигеном 03 – лише 7,7%. Сироватки крові від 117 телиць в 5,1% реагували як з антигеном 09, так і з антигеном 06.30; у сироватках від 65 телиць парувального віку відсоток позитивно реагуючих був більшим, він становив 9,2% і 7,7% випадків відповідно.

При дослідженні сироваток від овець позитивних реакцій з ієрсиніозними антигенами не спостерігали, а сироватки кіз реагували з усіма трьома антигенами в середньому титрі 1:200.

Дослідження сироваток крові від 92 коней показали, що позитивні реакції з бруцельозним діагностикумом переважно були пов’язані з присутністю антитіл до антигенів Y.enterocolitica різних сероварів. Найчастіше ці позитивні реакції були пов’язані з сероварами 06.30 (37%) і 09 (21,7%) і тільки в 7,6% випадків з сероваром 03. На підставі отриманих даних можна вважати, що позитивні реакції з бруцельозним діагностикумом у досліджуваних тварин були зумовлені анамнестичною реакцією, пов’язаною зі збудником Y.enterocolitica. Результати вивчення перехресних реакцій між Brucella abortus i Y.enterocolitica свідчать, що при внутрішньовенному введенні кролям живих культур ієрсиній сероварів 03, 06.30 і 09 в дозі 2 х 109 м.к. рівень антитіл до гомологічного штаму завжди був вищим, ніж до гетерологічного, в декілька разів і іноді сягав титрів 1:2560–1:5120. Виявлена висока ступінь споріднення між штамами Brucella abortus 19, з якого виготовляють антиген, і Y.enterocolitica серовару 09, а також серовару 03. Підшкірне зараження морських свинок ієрсиніями сероварів 09 і 06.30 і бруцелами викликало незначний підйом рівня антитіл до обох антигенів. При порівняльному дослідженні сироваток морських свинок через 30 днів після інокулювання культури ієрсиній (5 млрд.м.к.) або бруцел (2 млрд.м.к.) нами встановлено перехресну реакцію в РА.

Ізоляція й вивчення біологічних властивостей ієрсиній від сільсько-господарських і дрібних свійських тварин. За період досліджень бактеріологічними методами з різних субстратів (абортовані плоди, фекалії, сперма, вміст кишечнику, зіскрібки з сліпої кишки, тампони, що містили слиз із глотки, вагіни і прямої кишки та ін.) було виділено 48 культур ієрсиній з 272 проб матеріалу від корів, телиць, телят, дрібної рогатої худоби, поросят, свиней, кнурів і собак.

Матеріал для досліджень був отриманий від сільськогосподарських тварин з господарств різних областей України, а саме: Харківської (з 7 районів), Сумської (з 2 районів), Луганської (з 2 районів), Донецької, Кіровоградської, Запорізької, Київської, Івано-Франківської.

Із 48 культур у 35 випадках (72,9%) були ізольовані Y.enterocolitica з сперми биків-плідників, абортованих плодів, патологічного матеріалу від корів, загиблих телят, лохій і навколоплідної рідини корів, фекалій телят, нетелів, собак. Інші види ієрсинії виділяли набагато рідше.

Вивчення культуральних, елективних та біохімічних властивостей. Усі культури ієрсиній виділяли після відповідного їх накопичення в фосфатно-буферному розчині в умовах холодильника (+4єС), схема 1.

При вивченні їх росту на живильних середовищах встановлено, що всі виділені культури ієрсиній мали типові для цього виду культурально-біохімічні властивості референтних штамів.

Для первинної ідентифікації виділених культур нами була розроблена схема (табл. 2), завдяки якій ідентифіковані більш ніж 50% культур ієрсиній.

Результати визначення чутливості культур Y.enterocolitica до основних антибіотиків. У роботі було використано набір з 38 дисків антибіотиків різних груп, до яких визначали чутливість у 35 виділених від різних видів сільськогосподарських тварин і з різних біологічних об’єктів господарств України культур Y.enterocolitica. Дослідження проводили за загальноприйнятою методикою.

Проведений аналіз показав, що всі культури Y.enterocolitica не чутливі до препаратів пеніцилінового ряду і високочутливі в 100% випадків до макролідів (офлоксацину, пефлоксацину, ципрофлоксацину, енрофлоксацину). Щодо цефало-

споринів, їх активність була не однаковою. Деякі з них (цефазолін, цефалотин, цефокситин, цефуроксим) практично не діяли на Y.enterocolitica, проте такі як цефотаксим, цефтриаксон, цефіксим, цефалексин і цефоперазон були високоактивними або активними по відношенню до ізольованих культур ієрсиній.

І ЕТАП

МАТЕРІАЛ

ДЛЯ СЕРЕДОВИЩЕ ЗБАГАЧЕННЯ

ДОСЛІДЖЕННЯ

40 С

3 – 15 ДІБ

ІІ ЕТАП

СЕРЕДОВИЩЕ

ЕНДО

220С, 24ГОДИНИ

ІІІ ЕТАП М П А

220С, 24 ГОДИНИ

ІУ ЕТАП

ВИВЧЕННЯ ВИВЧЕННЯ ВИВЧЕННЯ

МОРФОЛО- ФІЗІОЛОГІЧ- СЕРОЛОГІЧ-

ГІЧНИХ НИХ ВЛАСТИ- НИХ ВЛАСТИ-

ВЛАСТИВОС- ВОСТЕЙ ВОСТЕЙ

ТЕЙ

Схема 1. Етапи виділення і ідентифікації Y. еnterocolitica

Таблиця 2

Скорочена схема біохімічної диференціації ієрсиній

Тест | Y.entero-

colitica | Y.frederik-

senii | Y.interme-

dia | Y.kristen-

senii | Y.pseudo-

tuberculo-

sis | Гідроліз сечовини | + | + | + | + | + | Сірководень | - | - | - | - | - | Кислота з: сахарози | + | + | + | - | - | Рамнози | - | + | + | - | + | Рафінози | - | - | + | - | + | Сорбіту | + | + | + | + | - | Фенілаланіндезаміназа | - | - | - | - | - |

Умовні позначення: + позитивна реакція

- негативна реакція

Більшість культур Y.enterocolitica були чутливими або високочутливими до антибіотиків групи аміноглікозидів. Цікаво, що такі антибіотики, як стрептоміцин і гентаміцин, протягом певного часу залишаються високоактивними