ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

ЖЕРДЕЦЬКА ЛЮБОВ ЛЕОНІДІВНА

УДК 159.923.2 + 165.194

КОГНІТИВНІ СТИЛІ ЯК ЧИННИК ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Івано-Франківськ - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі психології, Педагогічного інституту

Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент
Белен Михайло Дмитрович, завідувач кафедри
психології, Педагогічного інституту,

Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, доцент Симоненко Світлана Миколаївна, завідувач кафедри педагогічної та вікової психології Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського, м. Одеса;

кандидат психологічних наук, доцент Юрченко Віктор Іванович,

доцент кафедри педагогіки і психології вищої школи, Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, м. Київ.

Провідна установа: Слов'янський державний педагогічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра психології.

Захист відбудеться "30" січня 2007 року о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.20.051.04 в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79.

Автореферат розіслано "29" грудня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Литвин-Кіндратюк С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. У Національній доктрині розвитку освіти в Україні визначено: “Головне завдання вищої школи – професійна підготовка студентів, формування фахівців із вищою освітою, здатних до творчості, прийняття оптимальних рішень, таких, що володіють навичками самоосвіти й самовиховання, вміють узгоджувати свої дії з діями інших учасників спільної діяльності”.

Провідною діяльністю у вищій школі є навчально-професійна, яка вимагає від студента значної навчальної (і наукової) активності, засвоєння нових психологічних норм і критеріїв соціокультурного розвитку. Саме вона найбільш інтенсивно впли-ває на особистісне зростання та професійне становлення студентів, набуття ними важ-ливих фахових знань, умінь і навичок. У процесі навчально-професійної діяль-ності завершується професійне самовизначення суб’єкта, трансформується струк-тура його самосвідомості, формується соціально-професійний аспект “Я-концепції”, ви-никають такі новоутворення як професійна ідентичність, професійна рефлексія, про-фесійне мислення, готовність до професійної діяльності (Л. Г.Подоляк, В.І. Юрченко).

Початковий період професіоналізації трактується багатьма дослідниками як ключовий, який надалі визначатиме все подальше життя людини. На жаль, як по-казує аналіз літератури, дослідження процесу професійного та особистісного станов-лення університетських психологів практично відсутні (Буякас, 1997; Михєєв, 1997; Дмитерко-Карабин, 2004). Недостатньо вивчено і більш загальну проблему – вплив характеру предметної діяльності на професійний вибір та самовизначення (Климов, 1995). Останнім часом появились роботи, в яких зроблено спробу висвітлити процес засвоєння діяльності з позицій когнітивно-стильових відмінностей особистості.

Когнітивний підхід нагадує другу “революцію у психології” (Е.Борінг), яка не просто змінила парадигму багатьох сучасних досліджень, а й зробила когнітивну проблематику однією з найбільш популярних тем дослідження, розширивши географію її застосування. Виступивши проти засилля біхевіоризму і психоаналізу, когнітивна психологія спробувала дати свої визначення детермінації поведінки людей. На думку У.Найсера, – це питання є “надто важливим, а тому його не варто віддавати на відкуп лише біхевіористам і психоаналітикам”.

Когнітивні стилі – це тонкі інструменти з допомогою яких вибудовується індивідуальна “картина світу” особистості. Вони виступають в якості своєрідних посередників між ментальним світом суб’єкта і світом реальності, забезпечуючи, в решті-решт, унікальність інтелектуальних можливостей людей з різним складом розуму. Когнітивні параметри впливають на різні аспекти поведінки та життє-діяльності людини. На цьому акцентують увагу такі автори як В.М. Аллахвердов, О.Г. Асмолов, М.Вікат, В.Колга, Р.Гарднер, О.В. Лібін, Е.Т. Маствіліскер, І.М. Па-лєй, С.М. Симоненко, М.В. Смірнов, Ю.Л. Трофімов, М.О. Холодна, Н.В. Чепелєва, J. Biery, Е.Вегgег, М.Вегtіnі, J. Кagan, Р.МсКеnnа, G. Кеllу, C.Nosal, W.Роwегs, R.Riding, H.Witkin та ін.

Питання активності людини як суб’єкта регуляції своєї діяльності і поведінки знайшли різнобічне висвітлення в роботах К.О. Абульханової-Славської, Л.Ф. Бур-лачука, З.С. Карпенко, О.В. Киричука, Г.С. Костюка, О.Н. Леонтьєва, С.Д. Макси-менка, В.А. Роменця, В.О. Татенка, Т.М. Титаренко, Ю.Л. Трофімова та ін.

Незважаючи на той великий інтерес, який виявляє багато дослідників до проблем когнітивно-стильових особливостей в сучасній психології, розробка цілої низки питань (і навіть напрямків) знаходиться ще на стадії зародження. До певної міри можна стверджувати, що когнітивна психологія розкриває необмежені мож-ливості у дослідженні багатьох проблем сучасної психології. Особливі сподівання на це у тих науковців, які займаються питаннями дослідження особистості і пізнавальними процесами. В зв’язку з тим, що наші наукові зацікавлення пов’язані одночасно з двома напрямками, то ми для себе визначили наступний аспект дослідження, який і став темою для написання дисертаційної роботи: “Когнітивні стилі як чинник професійного становлення майбутніх психологів”.

Об’єкт дослідження – професійне становлення психолога в умовах підготовки у ВНЗ.

Предметом дослідження є вплив когнітивно-стильових характеристик на процес професійного становлення майбутніх психологів.

В основу дослідження було покладено наступні гіпотези:

1.

2.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експеримен-тальному підтвердженні впливу когнітивно-стильових відмінностей особистості майбутніх психологів на їх професійне становлення.

Основна мета роботи та висунуті нами гіпотези визначили необхідність розв’язання наступних завдань:

1.

2.

3.

4.

5.

Методологічну і теоретичну основу дослідження склали принципи єдності свідомості та діяльності, діяльнісного опосередкування та системного підходу при аналізі психічних явищ (Б.Г. Ананьєв, Л.С, Виготський, Г.С. Костюк, О.М. Леон-тьєв, С.Д. Максименко, С.Л. Рубінштейн), які передбачають врахування багато-рів-невої особистісної організації індивіда та когнітивної складності його індиві-дуаль-ної конструктної системи (Дж. Келлі), як основи суб’єктної багатовимірної моделі реальності, що реалізується у внутрішній (через систему поєднання індивідуально-психологічних параметрів) і зовнішній (у формі різноманітних видах взаємодії індивіда з середовищем) формах; положення про когнітивний стиль людини, як пат-терн стильових ознак, що визначається типом (якістю) зв’язків між харак-те-рис-тиками різноманітної детермінованості; положення про стратегії надання пере-ваги як центральну ланку стильового симптомокомплексу, оскільки саме стилі реагу-вання пов’язані з когнітивними, афективними та поведінковими рівнями ієрар-хічної струк-тури психіки; про формування професійної складової Я-концепції як результат деталізації внутрішнього образу змістовних характеристик професійної діяльності.

Методи дослідження. Для перевірки гіпотез і розв’язання поставлених завдань використовувався комплекс взаємодоповнюваних методів, адекватних об’єкту, предмету і меті дослідження: теоретичні – аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та систематизація теоретичних даних; експериментальні методи (анкетування, опитування, контент-аналіз, методи вивчення продуктів діяльності, психометричні тести, репертуарні решітки); .методи математичної статистики (кореляційний, факторний аналіз, використання параметричних та непараметричних критеріїв) з поєднанням якісних результатів дослідження. Обробка даних здійснювалася на базі комп’ютерних програм SPSS 10.05 та ExceL.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експеримен-таль-на робота здійснювалась протягом 2003–2006 рр. на базі Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Емпіричну вибірку склали студенти-психологи 1, 3 і 5-го курсів денної форми навчання спеціальності “Психологія” (ПС) філософського факультету і “Початкове навчання. Практична психологія” (ПНП) Прикарпатського університету загальною кількістю 168 осіб віком 17–24 р.

Наукова новизна і теоретичне значення роботи полягає у розширенні і по-глибленні знань про природу когнітивних стилів, їх змістовно-динамічні особ-ливості та якісні відмінності, які у поєднанні з особистісними властивостями, визна-чають специфіку впливу цих утворень на процес професійного становлення май-бутніх психологів. Науково обґрунтовано і експериментально підтверджено існуючі відмінності у життєвих та професійних стратегіях досліджуваних, що зумовлені спе-цифікою поєднання їх основних когнітивно-стильових та індивідуально-особис-тіс-них характеристик. Виявлено і підтверджено наявність емпіричних корелятів, які мож-на розглядати як індикатори відмінностей у професійному становленні когні-тивно складних (КСС) та когнітивно простих (КПС) студентів.

Практична цінність отриманих результатів визначається тим, що запро-по-новані і використані в ході дослідження методичні прийоми і засоби можуть успіш-но використовуватись в процесі професійної підготовки майбутніх психологів. Їх також можна застосовувати як ефективний діагностичний інструментарій при професійному відборі, плануванні професійної кар’єри та працевлаштуванні.

Дисертація є особистим внеском автора у вирішення проблеми професійного становлення в цілому і майбутніх психологів зокрема.

Впровадження у практику. Матеріали дослідження були використані у прак-тиці професійної підготовки студентів-психологів Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, а саме спеціальностей “Психологія” (ПС) філо-софського факультету і “Початкове навчання. Практична психологія” (ПНП) Педа-гогічного інституту. Вибраний напрям дослідження має зв’язок з науковими програ-мами фахових кафедр Прикарпатського національного університету.

Надійність та вірогідність результатів забезпечувалися всебічним теоре-тичним аналізом проблеми та обґрунтованістю основних концептуальних положень, які використовувались у вирішенні завдань дослідження; застосуванням діагнос-тичних методів, адекватних об’єкту і предмету дослідження, а також перевіркою їх достовірності з допомогою статистичних процедур; узгодженням, поєднанням та взає-модоповненням експериментальних даних, одержаних в результаті застосування психометричних і якісних способів дослідження об’єкту, інтерпретацією їх основ-них показників.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації допо-відались та обговорювались на засіданнях кафедри психології і соціальної психо-логії, звітно-наукових конференціях професорсько-викладацького складу Прикар-пат--сь-кого національного університету (Івано-Франківськ 2004–2006 рр.), а також І Між-регіональному семінарі “Психологія конструювання процесу професійної підготовки спеціаліста в контексті реальних проблем сучасного суспільства” (27.05.2004р.), II Міжрегіональному семінарі “Професійне самовизначення особис-тості як соціально-психологічна проблема” (26.05.2005р), III Міжрегіональному се-мі-нарі “Перетин культури, освіти і виховання: соціально-психологічна інтерпре-та-ція”(2.05.2006р.), науково-практичній конференції “Професійна кар’єра педагога: ди-наміка, основні проблеми, шляхи їх вирішення” (м. Iвано-Франківськ, 16.11.2006р.).

Основний зміст роботи висвітлено у 7 працях, які видруковано у фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Робота викладена на 159 сто-рінках з використанням 209 джерел літератури. Текст дисертації містить 20 таблиць, 11 графіків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотези та завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, представлено дані про її апробацію та впровадження у практику.

У першому розділі – “Теоретичні підходи в дослідженні когнітивно-стильових феноменів” – викладено результати аналізу зарубіжних та вітчизняних літературних джерел з відповідної тематики, проаналізовано й узагальнено основні теоретико-методологічні положення та найбільш типові концептуальні підходи до вивчення проблеми когнітивно-стильового різноманіття, зроблено спробу визначити місце і роль когнітивного стилю в системі інших стильових характеристик пізна-вальної діяльності. Зазначається, що в умовах ринкової економіки, коли поглиб-люються суперечності у всіх сферах виробництва, зростають також і вимоги до фахової підготовки випускників ВНЗ, в т.ч і майбутніх психологів.

Основним методологічно-концептуальним положенням роботи є те, що когні-тивний стиль розглядається як системна характеристика, яка наскрізно пронизує всю особистісну організацію індивіда. Вона є своєрідним результатом взаємодії пізна-вальної і особистісної складової суб’єкта, яка безпосередньо впливає на формування способів постановки та розв’язання задач, на прийняття рішень та цілепокладання. В зв’язку з цим, великого значення набувають наукові роботи, які дають можливість виявляти зв’язки між когнітивно-стильовими характеристиками та індивідуальними особливостями суб’єкта, що, в свою чергу, дозволить прогно-зувати його поведінку та результат діяльності, зокрема, навчально-професійної.

Проведена в ході дослідження аналітична робота, дозволила визначитись з низкою принципово важливих теоретичних положень, які склали концептуальну основу подальших наукових пошуків. Так встановлено, що незважаючи на вели-чезну кількість понять, які репрезентують стильові особливості людини, саме психологічна складова розглядається як системоутворююча основа загальної теорії стилю. Першочергове значення в системі основних положень цієї теорії відводиться аналізу закономірностей психологічної природи феномену стилю як властивості людської індивідуальності. При цьому найбільша увага впродовж багаторічних емпіричних досліджень когнітивного різноманіття приділялась таким поведінковим пара-мет-рам як залежність-незалежність від поля (H.Witkin), імпульсивність-рефлективність (J. Кagan), аналітичність-синтетичність або концептуальна диферен-ційованість (R. Gardner), вузькість-широта категоризації (Т. Pettigrew), когнітивна складність-простота (G. Кеllу) та ін. У вітчизняній психології стиль, здебільшого, описують через стійкі та неповторні особливості виконання діяльності, які детер-міновані індивідуальними властивостями найрізноманітніших рівнів, а також специфікою самої діяльності, в якій цей стиль формується.

Важливу роль при написанні роботи відіграло положення про те, що особистісний розвиток індивіда обумовлений рівнем його психологічної дифе-ренціації, який виявляється в ступені артикульованості (ясності та виразності) досвіду (H.Witkin). Відповідно можна говорити про артикулюючий (структу-рований, аналітичний) або глобальний підходи до інформаційного поля. Однією з дуже важливих сфер психологічної реальності, в якій чітко простежується від-мінність у сферах артикульованості, є відчуття особистісної автономності, що озна-чає зростання та поглиблення диференціації уявлень про свій образ “Я”. Зокрема, люди, залежні від поля, схильні до інтерперсональної орієнтації, в той час як не-залежні – до інтраперсональної. Рівень структурної організації індивідуальної поня-тійної системи суб’єкта визначається співвідношенням процесів диференціації та інтеграції, що, у свою чергу, виявляється в конкретному або ж абстрактному спо-собах (стилях) концептуалізації всього, що відбувається. Конкретність характе-ри-зується мінімальним, абстрактність – максимальним рівнем розвитку процесів дифе-ренціації та інтеграції понять. Відповідно можна говорити про індивідуальні від-мінності в способах сприйняття, розуміння та інтерпретації всього, що відбувається.

Когнітивна складність індивідуальної конструктної системи (за даними Дж. Келлі) проявляється у тому, що суб’єкт створює багатовимірну модель реальності, виділяючи в ній безліч взаємозв’язаних сторін. Когнітивна простота, навпаки, є свідченням спрощеного розуміння та інтерпретації реальності у сфері свідомості. Тенденція сприймати реальність когнітивно простим або когнітивно складним способом характеризує стійкі переваги в діяльності та поведінці конкретної особистості.

В процесі аналітичної роботи встановлено, що стиль людини реалізується у двох аспектах: внутрішньому – через систему поєднання індивідуально-психоло-гічних параметрів; і зовнішньому – у формі різноманітних типів взаємодії індивіда з середовищем. Що стосується першого з них, то стильові властивості виступають як механізм поєднання “формальних” та “змістовних” характеристик індивідуальності, які утворюють у ній особливу інваріантну психологічну структуру. Природа стилю, у цьому випадку, визначається специфікою співвідношення психологічних пара-мет-рів найближче розміщених підструктур індивідуальності, зокрема темпераменту-ін-те-лекту, характеру-здібностей, здібностей-темпераменту, темпераменту-характеру.

Стиль людини в зовнішній реальності найкраще описується в термінах психо-логічного інтеракціонізму, центральною темою якого є “Особистість і ситуація”. Намагання багатьох авторів (Г.Клаус, Є.Ільїн, Lerner, Thomas & Chess, Rothbart, Bass) відповісти на питання про те, чи можливо на підставі даних про існування взаємозв’язку між стильовими параметрами і зовнішніми елементами середовища побудувати типологічну модель, яка дозволяла б уявити механізми цього явища, не дали бажаного результату. Разом з тим, у відповідності з концепцією М.О. Холодної, зміст паттерну стильових ознак визначається, в першу чергу, якістю (ти-пом) зв’язків між характеристиками різноманітної детермінованості. При цьому центральною ланкою стильового симптомокомплексу є стратегії надання переваги (стилі реагування), оскільки саме вони пов’язані з установками та переживаннями, ставленням до себе та інших, зі структурою життєвого досвіду, тобто з когнітивними, афективними та поведінковими рівнями ієрархічної структури психіки. Власне, це положення і визначило основні завдання щодо подальшої експериментальної роботи.

Найважливішою організаційною особливістю навчання в психологічному вузі є проблема визначення головних напрямів, основу яких складатиме значуща мета або ідея, якій повинно підпорядковуватися все інше. Такою ціллю слід вважати внут-рішню готовність суб’єкта самостійно і усвідомлено планувати, корегувати і реалі-зовувати перспективи свого розвитку (професійного, життєвого і особистісного); розглядати себе в контексті просторово-часових і смислових відношень; постійно розширювати свої можливості і максимально їх реалізовувати.

Важливою проблемою для майбутнього психолога (як і для будь-якого фахівця) є пошук ідеалу в професійному і особистісному самовизначенні. Ідеал припускає орієнтацію на щось “найкраще”, вказуючи шлях і напрям, в якому людині слід розвиватися як особистості і як професіоналові, орієнтуючись при цьому на систему цінностей і смислів. Ціннісні орієнтації, життєві цілі і плани складають ядро життєвої перспективи, без якого вона втрачає свою основну функцію — регулятивну (Є. І. Головаха).

Зважаючи на те, що професія психолога належить до категорії складних і твор-чих, в роботі зроблено спробу відійти від розуміння поняття “моделі фахівця” як чогось стійкого і завершеного. Адже надто складно виписати в “моделі” всі харак-те-ристики цієї професійної діяльності (зважаючи на її творчу основу), а також немож-ливо виділити загальновизнаний, стандартно-зразковий “профіль особистісних і професійних якостей”, під який можна було б “підганяти” майбутніх психологів.

Найголовнішим методологічним положенням при формуванні індивідуального стилю діяльності суб’єкта є готовність до її засвоєння за нормативно-схвалюваним зразком, який гарантуватиме успішне виконання професійних функцій у випадку невдалого експериментування при засвоєнні нових способів діяльності. Тому основним результатом професійної діяльності є розвиток ціннісно-смислової сфери суб’єкта, що дозволить досягнути рівня “творчого самопроектування себе як особистості професіонала”(А. К. Маркова).

Важливе місце у процесі фахового становлення майбутніх психологів відво-дилось формуванню “професійного Я”, основними складовими якого були: 1) усві-домлювані (відрефлексовані) когнітивні та операційні компоненти; 2) неусві-дом-лювані цінності і смисли, які надають емоційного забарвлення окремим про-фе-сійним актам та всій професійній діяльності в цілому; 3) навчально-професійні стра-тегії. Цей процес передбачав постійну роботу суб’єкта спрямовану на формування та деталізацію внутрішнього образу професійної діяльності (Е. Климов,1996; Д. Леонтьєв, 1993; А. Маркова, 1996; Н. Симанюк, 1997; В. Юрченко, 2006).

У другому розділі – “Концептуально-експериментальна основа дослідження когнітивно-стильових утворень майбутніх психологів” – описано основні методологічні засади підбору інструментів дослідження когнітивно-стильових та змістовних характеристик особистості.

На основі концептуальної моделі і вихідних теоретичних положень, було вибудовано модель емпіричного дослідження, яка включала блок когнітивно-стильових та індивідуально-психологічних характеристик, поєднання яких могло впливати на успішність засвоєння студентами навчально-професійної діяльності. Оскільки аналіз багатьох робіт незаперечно підтвердив вплив когнітивної складності та диференційованості на найрізноманітніші перцептивні особливості індивіда, в т.ч. і сприйняття різнобічних характеристик власного “професійного Я”, то одними з основних, в процесі дослідження, були наступні завдання: 1) виявити вплив когнітивної складності та диференційованості майбутніх психологів на різні сторони самосприйняття власного “професійного Я”, а також сприйняття інших людей, представників аналогічної чи близької професії; 2) розглянути взаємозв’язок між стильовими і змістовними характеристиками професійної самооцінки майбутніх психологів та оцінки ними інших фахівців; 3) виявити зв’язки між досліджуваними параметрами когнітивного стилю і такими характеристиками як рівень особистісної тривожності та самооцінки, мотиваційні тенденції професійного вибору і їх динаміка в процесі професійного становлення майбутніх психологів.

Проведений таким чином зріз дозволяв отримати відповідну розмірність інди-ві-дуального семантичного простору кожного досліджуваного (на основі кількості неза-лежних факторів-категорій), факторну вагу кожної ознаки, що давало змогу робити висновки про когнітивну складність свідомості суб’єкта, а також суб’єк-тивну значущість даної ознаки, яка, власне, і характеризуватиме його особистісні смисли.

Особливе місце серед фіксованих в процесі дослідження показників відво-дилось самооцінці як одній з найбільш інформативних характеристик самосвідо-мості студентів. Її динаміка повинна була чітко вказувати на ті зміни, які відбу-вались з досліджуваними. Важливу змістовну роль відігравали показники взаємо-зв’язку усіх змінних з таким значущим (смислоутворюючим) корелятом як ідеал (референтна особистість, група людей). Для реконструкції індивідуальної системи значень, яка представлена у вигляді семантичного простору досліджуваного, було обрано метод репертуарних решіток Дж. Келлі (реп-тест).

Оскільки метою експерименту було виявлення впливу когнітивної складності на диференційованість сприйняття себе і інших людей, то необхідно було підібрати і відповідні індикатори цієї змінної. В зв’язку з тим, що об’єктом дослідження виступав процес професійного становлення майбутніх психологів, то надзвичайно інформативним показником вважався рівень ідентифікації суб’єкта з референтними особами, ієрархічність рангів, позитивність самооцінки та оцінки інших осіб, рівень самооцінки та особистісної тривожності.

Для перевірки гіпотези про взаємозв’язок між характеристиками когнітивної складності досліджуваних з особливостями самосприйняття та самоутвердження ними свого “професійного Я” було проведено кореляційний і факторний аналіз відповідних показників. Зокрема виявлявся зв’язок між параметрами когнітивного стилю і професійною самоідентифікацією суб’єкта, а також його пізнавальною діяльністю і поведінкою, як наслідком такого зв’язку. В якості індикаторів для останніх використовувались показники особистісної тривожності і домінуючих життєвих стратегій. Існування незаперечних даних про зв’язок між когнітивним стилем і мотивацією дозволило детально проаналізувати в роботі мотиви професійного вибору і професійної самореалізації студентів-психологів.

Експериментальна процедура здійснювалася у три етапи. На першому з них визначались стильові особливості досліджуваних. В зв’язку з тим, що детально вивчались лише два стильових параметри, перший етап дослідження передбачав визначення рівнів сформованості когнітивної простоти-складності досліджуваних та сформованості основних індикаторів їх професійного розвитку (мотивації, показників успішності).

На другому етапі дослідження проводилась діагностика індивідуально-психологічних характеристик особистості. При цьому використовувались наступні методики: Реп-тест, процедура (Q-сортування, тест тривожності Спілбергера-Ханіна, тест вимірювання суб’єктивного локусу контролю (РСК), методика виявлення професійної оцінки і самооцінки, рейтинг професійного становлення.

Реалізація завдань третього етапу давала відповідь на основне запитання: Чи існує зв’язок між досліджуваними параметрами когнітивного стилю, індивідуально-психологічними характеристиками особистості та інтенсивністю їх впливу на успішність навчально-професійної діяльності студентів. Індикатором зв’язку між цими змінними вважався середньостатистичний бал успішності досліджуваних. Також студентам було запропоновано написати міні-твір на тему “Я і моє про-фесійне становлення”, який використовувався як своєрідний метод якісного аналізу, що дозволяв (на основі співставлення кількісних результатів найважливіших характеристик) підтверджувати або спростовувати надійність одержаних даних.

З метою отримання достовірних результатів використовувались методи мате-ма-тичної обробки емпіричних даних. Зокрема, для виявлення зв’язків між показ-никами досліджуваних змінних застосовувалися традиційні для математичної ста-тистики методи: рангування даних, визначення коефіцієнтів кореляції і факторний аналіз тощо.

У третьому розділі – “Психологічні умови ефективного взаємозв’язку когні-тивно-стильових утворень як важливий чинник професійного становлення майбут-ніх психологів” – проаналізовано індивідуальні відмінності у сфері професійної мотивації представників обох когнітивних профілів і запропоновано методичні підходи до утвердження тих тенденцій, які є професійно-важливими для спе-ціальностей досліджуваних студентів.

У процесі аналізу емпіричних показників вдалося виявити, що студенти 5 курсу спеціальності ПНП загалом задоволені своєю майбутньою професією, в той час як представники 5 курсу спеціальності ПС висловлюють невдоволення. Це можна вважати підставою для припущення: майбутній фахівець, який навчається за двома спеціальностями, більш захищений, оскільки у нього значно вищі можливості щодо свого подальшого працевлаштування і своєї подальшої професійної кар’єри. Тому багато студентів цієї групи чітко усвідомлюють свою найближчу професійну перспективу (адже серед них вже є такі, хто працевлаштований і навчається за індивідуальним графіком). Це робить ще більш зрозумілим той факт, чому завершальний період навчання у вузі для цих студентів не викликає невдоволення і розчарування. Водночас, серед випускників-психологів набагато вищий відсоток тих, хто мріє про іншу спеціальність (36% – середній рівень і стільки ж високий), в той час як на ПНП – 24% – середній і 0% – високий).

наліз показників графічного розподілу (рис. 1), в якому представлено емпіричні дані вивчення мотивації КПС обох професійних груп дає підставу констатувати, що у всіх досліджуваних з кожним роком навчання спостерігається стійка тенденція до зниження показників внутрішньої позитивної мотивації , що є індикатором їх низької пізнавальної активності. Даний факт тим більш очевидний, якщо доповнити його наступним аргументом: КПС мають в цілому низьку успішність (А.А. Студенікін). Ця тенденція характерна і для наших досліджуваних.

Рис. 1. Зведені показники мотивації професійного становлення

в групах КПС (зліва) і КCС (справа) – у %.

Що стосується показників зовнішньої позитивної мотивації, то у досліджу-ваних груп ПНП виявлено наступну тенденцію: дуже високі показники на 1-му курсі (92%), змінюються низькими на третьому (30%), а далі суттєво зростають на 5-му (60%). У психологів картина зовсім інша: на 1-му курсі спостерігаються відносно низькі показники (42%), далі на 3-му вони різко зростають – 75%, і нарешті, на 5-му різко спадають – 33%. Описані тенденції дуже тісно корелюють з показниками КПС, а саме: чим ближче період завершення навчання у вузі, тим глибші переживання виникають серед студентів тих професійних груп, які можуть виявитися професійно невлаштованими. Тому ця група мотивів (”від моїх знань залежить рівень моєї матеріальної забезпеченості у майбутньому” – 2, “хочу отримати диплом про вищу освіту” – 3, “хочу з допомогою знань змінити своє життя на краще” – 15) втрачає свою привабливість. Натомість, у студентів зростають мотиви невдоволення та розчарування (4 гр. мотивів) та сумніву щодо обраної професії (5 гр.). Цілком можливо, що останні, приховують вже описану вище тенденцію.

Так, в ході дослідження виявлено, що у КПС психологічного відділення відбулось одночасне зростання високих і низьких показників в обох групах мотивів. Причому останні мають значно більші абсолютні величини. Такий розподіл якнайкраще ілюструє ту тезу, згідно якої КПС діють за правилом: “з того, що серед нас є багато потенційних безробітних не значить, що до цієї категорії належатиму і я”. Це правило також підтверджує існуюча тенденція серед показників КПС 5 курсу спеціальності ПНП. Вона там ще очевидніша: 0%, 22%, 78% – для 4 групи мотивів і 0%, 6%, 94% – для 5 групи. Що стосується 3-ої групи мотивів – зовнішньої негатив-ної мотивації, то вона в середовищі цих досліджуваних (КПС), так само як і серед КСС має дуже незначний вплив на їх поведінку і навчально-пізнавальну активність.

Зважаючи на те, що самооцінка належить до важливих активізуючих та регу-люючих особистісних чинників, а також на те, що вона є індикатором особистісної зрілості та підготовленості (в т. ч. і професійної), було досліджено рівень про-фесійної самооцінки досліджуваних обох когнітивних профілів. В результаті аналізу отриманих даних, виявлено, що серед усієї вибірки досліджуваних надто мало студентів мають низьку самооцінку. І це при тому, що, зважаючи на об’єктивні критерії їх когнітивної складності і успішності таких осіб повинно бути значно більше. Водночас відсоток показників високої самооцінки мав би бути суттєво меншим. Вважаємо, що пояснення цьому факту також слід шукати у площині когнітивної складності – простоти. Тобто, всупереч реально існуючим фактам і обставинам, які доводять, що у КПС вже надто посередній рівень професійної підготовки, а отже і професійні можливості, вони продовжують думати про себе дещо в іншому контексті.

Важливим інформативним показником, з точки зору пошуку наявних від-мінностей між представниками обох когнітивно-полярних груп, є аналіз середніх значень рангів їх рольової ідентифікації (рис. ). Перше, що стає очевидним з аналізу показників – це їх високий рівень неоднорідності у студентів-психологів. Наприклад, якщо серед студентів груп ПНП можна констатувати що близькість у рольових позиціях ідентифікації складає 50% від їх загальної кількості, то у групах .

студентів-психологів однорідність рангів простежується лише у 25% позицій. У першому випадку близькість рангів спостерігається за такими рольовими позиціями; “професіонал-ідеал”, “друг (подруга)”, “староста групи”, “студент, професійно кра-ще підготовлений”, “улюблений вчитель”, “студент-улюбленець викладачів”, “висо-ко-класний науковець”, “студент відмінник”, “висококласний фахівець”, “мати”.

Рис. 2. Діаграми розподілу показників середніх значень рангів ідентифікацій у групах когнітивно складних і простих студентів

В той же час, серед майбутніх психологів цей рольовий список вдвічі менший: “приваблива людина”, “нелюбимий вчитель”, “неприємна людина”, “мати” і “студент-улюбленець викладачів”. Детальний розгляд усіх емпіричних значень за тими ранговими порядковими номерами, у яких було виявлено близькість позицій досліджуваних в обох полярних групах, дав змогу констатувати, що лише в одному випадку можна говорити про високу щільність показників як в середовищі КСС, так і серед КПС. Йдеться про роль “студент-улюбленець викладачів” (9). Якщо зважати на середні значення рангових показників, то стає очевидним різко негативний підтекст такої ідентифікації, тобто до категорії таких студентів у наших дослі-джуваних спостерігається яскраво виражене негативне ставлення.

Аналіз середньостатистичних даних рангових показників у середовищі КПС дав змогу зробити наступні висновки. Серед представників обох спеціальностей спостерігається суттєве зменшення однорідності показників. Так у групах ПНП вони корелюють лише у 5 випадках: “студент, професійно краще підготовлений” (7), “студент-улюбленець викладачів” (9), “студент-відмінник” (11), “недоброзичлива людина” (14), “мати” (20). В той же час у студентів груп психологів спостерігається наступна близькість позицій: “друг (подруга)” (3), “студент-улюбленець викладачів”, “студент-відмінник”.

Таким чином, стає очевидним факт, що у середовищі КПС однорідність показників є в два рази меншою, ніж серед КСС. Однак тут, на відміну від останніх, можна помітити цікаву особливість, зокрема те, що за трьома рольовими показниками (7,9,11) в обох професійно відмінних групах досліджуваних спосте-рігається висока щільність їх емпіричних значень. На нашу думку, така близькість позицій є невипадковою, оскільки вона дуже тісно корелює з деякими при-пущеннями, які вже висловлювались. Зокрема, йдеться про те, що у студентському середовищі (мабуть, як і у будь-якому іншому) не люблять тих, хто перебуває у фаворі. Якщо додати ще й той факт, що ці коефіцієнти надзвичайно низькі і корелюють з полюсами “нелюбимий вчитель, викладач” (16,12), “недоброзичлива, неприємна людина” (14,18), то стає зрозумілим, яка реальна атмосфера панує навколо таких осіб у студентських групах.

В ході аналізу результатів методики Q-сортування вдалося виявити яскраво виражену тенденцію, яка характеризує в цілому КСС як таких, яким притаманна інтернальна локалізація, а КПС – екстернальна. Відомо, що запитальник РСК побудований за принципом взаємообернених тенденцій, тобто збільшення показників за одним полюсом шкали повинно призводити до їх зменшення на протилежному полюсі. Як видно з графічного розподілу (рис. 3) дана закономірність має місце. Тому таку узгодженість між тенденційними проявами можна вважати (до певної міри) ще і показником надійності одержаних результатів.

Рис. 3. Графіки розподілу показників за основними шкалами тесту

Q-сортування (серед груп досліджуваних студентів спеціальності ПНП і ПС)

Зважаючи на те, що середньонормативні значення знаходяться в діапазоні від 4 до 6, можна констатувати наступне: обидві характеристики (інтернальності-екстер-нальності) чітко розподілились за групами когнітивно контрастних досліджуваних. Також не вдалося виявити ніяких статистично значущих змін у показниках цих тенденцій не тільки у відповідності до курсу навчання, а й за спеціальностями, які здобувають досліджувані.

За шкалою “комунікабельності-некомунікабельності” як у студентів-психо-ло-гів, так і у студентів груп ПНП не виявлено статистично значущих відмінностей між когні-тивно полярними профілями. Тим не менше відмінності існують, зокрема, у середовищі КСС показники комунікабельності, загалом, вищі. До того ж, в обох професійних групах КСС спостерігається незначна динаміка зростання цих показ-ників за курсами навчання, досягаючи найвищих значень у п’ятикурсників. Цей факт можна розцінювати як результат суб’єктивного відчуття свого професійного зростання.

Аналіз емпіричних даних шкали “залежність-незалежність” виявив відносну щільність та збалансованість розподілу показників обох тенденцій як серед КПС, так і серед КСС. Тим не менше, помітні дещо вищі показники залежності серед студентів груп ПНП, у порівнянні з групами ПС. Окремо варто сказати про студентів 5 курсу ПС, у яких показники залежності дуже високі і, до того ж, вони корелюють з аналогічними показниками полюсу “уникнення боротьби”.

Числові дані останньої шкали (”уникнення боротьби – прийняття боротьби”) дозволили виявити дві яскраво виражені тенденції як серед професійних груп (ПНП і ПС), так і у групах КСС і КПС. Зокрема у студентів обох когнітивно-полярних груп спеціальності ПНП, в цілому, виявлено щільні показники за полюсом “уникнення боротьби” (вони в межах середніх значень). Натомість, за полюсом “прийняття боротьби” спостерігається розсів емпіричних даних, при чому у середовищі КПС вони різко зростають.

Що стосується показників груп психологів, то у їх розподілі можна помітити зворотній зв’язок: 1) за полюсом “уникнення боротьби” спостерігається їх зростання з 1 по 5 курс у КСС, досягаючи найвищих числових значень у п’ятикурсників; 2) в той же час у КПС зростають показники за полюсом “прийняття боротьби” (окрім пер-шокурсників). Також у когнітивно складних студентів 1 курсу обох груп вияв-лено підвищені показники рівня особистісної тривожності, що можна вважати результатом їх адаптації до умов ВНЗ, в той час як у КПС вони знаходяться у межах норми. Більш того, у останніх не виявлено відчутних змін з 1 по 5 курс навчання в університеті. Натомість, у КСС психологів 5 курсу різко зростають показники тривожності.

Таким чином, за результатами трьох тестів вдалося виявити низку тенденцій між якими існує тісний зв’язок. Зокрема, можна стверджувати, що для КСС психологів характерною є не тільки інтернальна локалізація, а й домінування полюсів “уникнення боротьби” і “залежності”, а також суттєве зростання рівня тривожності на 5 курсі. Серед КПС цієї ж професійної групи помічено, що екстернальна локалізація корелює з зростанням показників полюсу “прийняття боротьби”, досягаючи найвищих значень на 5 курсі. При цьому, показники тривожності знаходяться в межах норми.

Завдяки процедурі Реп-тесту, було виявлено домінуючі тенденції у професійно важливих для психолога якостях, вміннях, навичках. В результаті обробки даних, яка здійснювалась у комп’ютерному режимі завдяки програмі SSРS, для кожного досліджуваного (об’єкту) було визначено різні факторні пріоритети (на основі значень їх факторної ваги), які, врешті-решт, в залежності від домінуючих тенденцій, дозволяли проводити якісний аналіз. На підставі одержаних результатів було зроблено висновок про те, що когнітивно складні студенти найбільш важ-ливими та фахово-цінними для себе вважають такі характеристики, в яких закладено необхідні професійно-значущі вміння і навички: наявність тренерського досвіду; вміння проводити консультативно-корекційну та викладацьку, науково-дослідну і діагностичну роботу; наявність хороших комунікативно-консультаційних та аналітико-експериментальних вмінь і навичок, а також деякі інші.

На відміну від попередньої групи досліджуваних, у когнітивно простих сту-дентів, здебільшого, спостерігаються високі факторні ваги за такими характе-ристиками, як: відповідальність, енергійність, вміння підпорядкувати собі та підпо-ряд-ковуватись самому груповим інтересам, емоційна врівноваженість, добро-совісність, доброзичливість, уважність, турботливість, тактовність, співчутливість, здатність вислухати і розрадити, обов’язковість, здатність планувати своє майбутнє, наявність задатків лідера та деякі інші

Таким чином, в ході дослідження вдалося підтвердити гіпотезу про те, що між когнітивно складними і когнітивно простими студентами існують суттєві від-мін-ності і вони репрезентують себе як у сфері “професійного Я”, так і у сфері навчально-професійної діяльності. Для всієї системи фахової підготовки цей факт має неабияке значення, оскільки завдяки йому у перспективі можна набагато ефективніше вирішувати проблеми професійного вибору, відбору та становлення, а також професійної переорієнтації.

Проведений в процесі написання роботи теоретичний аналіз та результати емпіричного дослідження дозволили зробити наступні висновки:

1. Питання когнітивних особливостей слід розглядати не як окремі харак-теристики, а лише у їх поєднанні та взаємозв’язку. Тільки враховуючи принцип сис-тем-ності можна розраховувати на об’єктивність і правильність одержаних ре-зультатів. В зв’язку з основним змістом робочих гіпотез було встановлено, що своє-рідність процесу професіоналізації майбутніх психологів в умовах ВНЗ, значною мірою, визначається взаємозв’язком між такими параметрами як когнітивна склад-ність і диференційованість суб’єкта та специфікою розвитку його індивідуально-особистісних характеристик. Саме особливості їх поєднання визначають інди-відуально-психологічні відмінності у професійному становленні таких студентів.

2.

3.

4. Те, що серед досліджуваних студентів важливе місце відводиться мотива-ції, яка пов’язана з “Я-концепцією”, тільки підтверджує тезу: психологи, в основному, зорієнтовані на себе, на свою особистість. Очевидно у цьому і проявляє себе механізм рефлексивного пізнання. Тобто, пізнати проблеми іншого можна лише при умові перенесення їх на себе, на свою особистість. В зв’язку з тим, що