Дніпропетровський національний університет

КЛЯЧИН Андрій Костянтинович

УДК 323.2 (477)

ПОЛІТИЧНА КОМУНІКАЦІЯ ЯК ЧИННИК

ТРАНСФОРМАЦІЇ ПОЛІТИЧНИХ ЦІННОСТЕЙ

Спеціальність 23.00.02 – політичні інститути та процеси

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Дніпропетровськ - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі політології Дніпропетровського національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор

ТОКОВЕНКО Олександр Сергійович,

Дніпропетровський національний університет,

декан соціально-гуманітарного факультету

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор

КОЧУБЕЙ Лариса Олександрівна,

Київський національний університет культури і мистецтв,

професор кафедри зв’язків з громадськістю

кандидат політичних наук, доцент

КАЛЬЦЕВА Світлана Іванівна,

Запорізький національний університет,

доцент кафедри політології

Захист відбудеться “14” грудня 2007 року о 10:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.08 Дніпропетровського національного університету за адресою: 49027, м.Дніпропетровськ, пл. Т.Г.Шевченка, 1 (парк ім. Т.Г.Шевченка), Палац студентів ДНУ, к. 30.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці ім.Олеся Гончара Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м.Дніпропетровськ, вул.Козакова, 8.

Автореферат розісланий “10” листопада 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філософських наук, доцент С.В.СТАВЧЕНКО

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Комунікативні, поведінкові акти політичних акторів визначають характер та напрями політичних процесів у будь-якому суспільстві. Ці акти мають своєю основою сприйняття та інтерпретацію індивідами політичної картини світу, усвідомлення власних інтересів та ставлення до інших учасників політичного процесу. Сприйняття, інтерпретація, усвідомлення та формування ставлення спираються на отриману в ході політичної комунікації інформацію щодо картини світу та її відтворення в індивідуальній свідомості вже в інтегрованому й структурованому вигляді. Основою відтворення цієї картини виступає система політичних цінностей індивіда та певні когнітивні моделі, тому аспекти впливу політичної комунікації на відтворення політичної картини світу в індивідуальній свідомості, а також обумовленість цього процесу певними когнітивними та поведінковими моделями індивіда, що ґрунтуються на його політичних цінностях, стали одними з головних проблем, порушених у дисертаційному дослідженні.

Актуальність звернення до проблеми ціннісного виміру політичної комунікації зумовлена тим, що в сучасній Україні в процесі розвитку політичних відносин, які спричиняють зміни цілей і структури суспільства, відбувається трансформація цінностей і завдяки цьому індивід отримує можливість діяти в нових соціально-політичних умовах. До епохи індустріальної революції суспільна структура була доволі статичною, а створені системи цінностей існували тривалий час. Сьогодні суспільство динамічно змінюється, прискорюючи процес утворення нових цінностей. Якщо в традиційних суспільствах, заснованих на звичаєвому праві, люди приймали систему цінностей завдяки давній традиції й вірі, то для постіндустріального суспільства створення нових і трансформація старих цінностей стали продуктом суспільного дискурсу. Останній містить як інституціональні, так і неінституціональні форми комунікації. Усі елементи поля політики так чи інакше опосередковані дискурсом, відбиваються в дискурсі, реалізуються через нього: вони або становлять власне предмет комунікації (її референційний аспект), або виступають елементами прагматичного контексту. Особливу роль у бутті політичного дискурсу відіграє дискурс мас-медіа, який є в сучасну епоху основним каналом здійснення політичної комунікації, у зв’язку з чим відзначається тенденція до зрощування політичного спілкування з дискурсом мас-медіа.

Політична комунікація в сучасному суспільстві забезпечує інтеграцію та диференціацію групових агентів політики, розвиток конфліктів і досягнення консенсусу, здійснення вербальної політичної діяльності та інформування про неї, створення “мовної реальності” поля політики та її інтерпретацію, маніпулювання свідомістю й перетворення вражень на досвід, а також контроль за діями політичних акторів. Але вона не обмежується цими функціями, активно вторгаючись у традиційно усталені сфери політичної реальності, такі як політичні цінності, і здійснюючи їх динамічну трансформацію.

На зламі століть ми стали свідками подвійного конфлікту цінностей: усередині кожного суспільства, кожної культури та між різними культурами й цивілізаціями. Завдяки засобам масової комунікації, які втілюють так звану “реальну віртуальність”, відбувається взаємопроникнення цінностей різних культур і цивілізацій, які привертають одних і відштовхують інших людей. За умов конфлікту цінностей необхідним є розвиток мистецтва політичного діалогу, який починається з визнання суверенності волі партнера, що сприймається як рівноправний суб’єкт. Такий діалог актуалізує потребу партнерів у виході за межі своєї “самості”, включенні у самосвідомість людини іншої культури, тим самим стверджуючи її не як межу своїх можливостей, а їх розширення.

Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Дніпропетровського національного університету. Дослідження заявленої тематики є частиною розробки наукової теми “Проблема забезпечення стабільного політичного розвитку України в контексті сучасних соціальних та політичних трансформацій”, яка здійснюється кафедрою політології Дніпропетровського національного університету.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні специфіки, механізму, основних напрямків та властивостей впливу політичної комунікації на процес трансформації політичних цінностей у сучасному суспільстві.

Мета зумовлює постановку таких завдань дослідження:

- визначити основні теоретико-методологічні засади дослідження ціннісного виміру політичної комунікації;

- розкрити взаємозв’язок політичної комунікації та політичних цінностей у процесі створення політичної картини світу;

- розробити модель дослідження ціннісного виміру політичної комунікації;

- охарактеризувати специфіку, механізм, основні напрямки та властивості впливу політичної комунікації на трансформацію політичних цінностей.

Об’єктом дослідження є політична комунікація як чинник формування та сприйняття політичної реальності.

Предметом дисертаційної роботи є вплив політичної комунікації на трансформацію політичних цінностей у сучасному суспільстві.

Методи дослідження. Формування методології дисертаційного дослідження обумовлене визначеними метою й завданнями дослідження, його об’єктом та предметом. В основу дисертаційного дослідження поряд із загальнонауковими методами (аналіз, синтез, типологізація, аналогія) покладено системний підхід до вивчення взаємовпливу політичної комунікації та політичних цінностей суспільства, біхевіористський метод аналізу споживацької поведінки, а також історико-генетичний метод у вивченні динаміки розвитку політичної комунікації як складової частини процесу суспільного розвитку. Також був застосований метод порівняльного аналізу головних соціальних цінностей окремих категорій індивідів, що відрізняються ступенем залучення до відносин влади. При дослідженні специфіки інформаційного простору України були використані дані, отримані за допомогою соціологічних методів.

Наукова новизна отриманих результатів дисертаційного дослідження полягає в адаптації та застосуванні класичної маркетингової моделі споживацької поведінки індивіда до аналізу впливу політичної комунікації на трансформацію політичних цінностей. Вона конкретизується в таких наукових положеннях:

- визначено, що специфіка впливу політичної комунікації на процес трансформації політичних цінностей полягає в перетворенні тлумачень загальносоціальних цінностей у ході їх екстраполяції на політичну сферу, тобто в межах політико-комунікаційного процесу виникають та змінюються певні інтерпретації одних і тих самих загальносоціальних цінностей;

- доведено, що специфіку впливу політичної комунікації на трансформацію політичних цінностей визначає також взаємообумовленість комунікативних актів учасників політичних відносин та системою їх політичних цінностей, тобто, з одного боку, у ході політико-комунікаційного процесу відбувається трансформація тлумачень політичних цінностей учасників цього процесу, а з іншого боку, існуючі інтерпретації загальносоціальних цінностей у свідомості кожного з цих учасників обумовлюють їх подальші комунікативні акти;

- визначено структуру та послідовність рівнів інтерпретації інформації індивідом у процесі комунікації (“природний”, “технічний”, “вторинний” та “моделювання”) відповідно до існуючого у його в свідомості тлумачення політичних цінностей, що стає підґрунтям для створення політичної картини світу та подальших комунікативних і поведінкових актів індивіда;

- показано, що вплив політичної комунікації на трансформацію політичних цінностей у сучасному суспільстві відбувається у двох напрямках: щодо політичних цінностей суб’єктів, безпосередньо задіяних у відносинах влади і змагань за неї (суб’єкти політичної системи), а також щодо тієї частини суспільства, яка в цих відносинах влади задіяна опосередковано (громадянське суспільство). Доцільність такої диференціації систем політичних цінностей і трансформаційних процесів, що відбуваються у їх межах, зумовлена тим фактом, що політичні цінності є підведенням соціальних явищ під певний клас абстракцій, які відображають якості політичних явищ і виступають типологічними термінами для кожної з вказаних частин суспільства та повинні узгоджуватися в процесі політичної комунікації;

- визначено, що основним соціокультурним механізмом впливу політичної комунікації на формування та трансформацію політичних цінностей індивідів є політичний дискурс, який відбувається між владою та громадянським суспільством як в ході безпосередньої взаємодії органів державної влади з тими чи іншими громадськими утвореннями, так і в необмеженому комунікативному просторі, який є характерним для сучасного інформаційного суспільства та створюється завдяки величезним можливостям впливу засобів масової інформації;

- встановлено, що однією з основних властивостей впливу політичної комунікації на трансформацію політичних цінностей є те, що він відбувається в межах процесу створення політичної картини світу у свідомості індивідів, основою якого є інтерпретація інформації, отриманої в ході комунікації, на підставі існуючих політичних цінностей індивіда, оскільки в сучасному суспільстві політичну картину світу, а також динаміку її розвитку визначають не самі політичні процеси та явища, а інтерпретація інформації про них суб’єктами політичної комунікації;

- встановлено, що важливою властивістю впливу політичної комунікації на процес трансформації політичних цінностей є поступова зміна когнітивних та поведінкових моделей індивідів і, як наслідок, створення певної політичної картини світу й формування відповідних поведінкових реакцій на “спонукальні чинники”, які надходять ззовні, що на практиці має прояв у дії чи утриманні від дії учасника політичного процесу;

- обґрунтовано, що властивістю впливу політичної комунікації на процес трансформації політичних цінностей є залежність змісту політичних цінностей індивідів та певного способу інтерпретації отриманої ззовні інформації від двох груп чинників: особистісно-психологічних та соціокультурних;

- з’ясовано, що однією зі значних властивостей впливу політичної комунікації на трансформацію політичних цінностей є взаємодія в цьому процесі між універсальною комунікативною системою політичних цінностей та багатьма “етнічними” ціннісними системами. При цьому доведено, що втілення ідей універсальної комунікативної ціннісної системи розходиться з початковою метою її розробки – вирішити завдання стримування цілераціональності й забезпечити можливість виживання й сумісної життєдіяльності різних народів і культур. Універсальна ціннісна система набуває рис прикриття, необхідного для цілераціональних дій держав-учасниць світового політичного процесу.

Практичне значення отриманих результатів. Дослідження ціннісного виміру політичної комунікації в сучасному суспільстві дає можливість для аналізу цієї комунікації з точки зору її впливу на політичні цінності суспільства та їх трансформацію. Також результати дослідження дають підставу аналізувати політичну комунікацію як результат дії двох основних чинників: “спонукальних чинників” ззовні та політичних цінностей індивіда, які зумовлюють і певну інтерпретацію цих “спонукальних чинників”, і зміст конкретних поведінкових реакцій індивіда на них.

Положення й висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані при моделюванні комплексної картини політичної ситуації в державі з урахуванням залежності змісту політичних процесів, що відбуваються в ній, від соціально-політичних інтеракцій, при вивченні ступеня та характеру впливу різноманітних факторів на політичну свідомість індивідів, при прогнозуванні основних тенденцій розвитку політичної ситуації й визначенні можливих напрямів та наслідків політичних процесів, що можуть стати результатом формування певної політичної картини світу у свідомості індивідів та їх відповідних дій.

Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження в межах заявленої теми дисертації були отримані автором самостійно. За темою дослідження автором одноосібно опубліковано 5 наукових статей, з них 4 - у наукових фахових виданнях ВАК України.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження були оприлюднені на науково-практичних конференціях: “Україна в контексті глобалізації: нові реалії та національна стратегія” (Дніпропетровськ, листопад 2001 р.), “Соціально-психологічний вимір демократичних перетворень в Україні” (Київ, листопад 2003 р.), “Класичні університети, центри науки, освіти і культури регіону: традиції та сучасність” (Дніпропетровськ, грудень 2003 р.), “Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України” (Дніпропетровськ, травень 2005 р.), “Роль кафедр соціально-гуманітарних дисциплін у формуванні морально-етичної культури студентів” (Дніпропетровськ, грудень 2006 р.). Низка положень дисертаційного дослідження була презентована в доповідях на теоретичних семінарах кафедри політології Дніпропетровського національного університету та кафедри філософії та соціології Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту.

Публікації. Основні положення, проміжні результати та висновки були викладені в 5 наукових статтях, чотири з яких вміщені в спеціалізованих фахових виданнях України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Основний текст викладений на 190 сторінках. Список використаних джерел включає 282 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету та завдання, окреслено об’єкт та предмет, описано методику дослідження, визначено наукову новизну роботи, вказано практичне значення отриманих результатів та їх апробацію, наведено дані про структуру роботи.

Перший розділ дисертаційної роботи “Теоретико-методологічні підвалини дослідження ціннісного виміру політичної комунікації” присвячено розгляду структури політичної комунікації, її ціннісного виміру та визначенню системи принципів дослідження зазначеної проблематики.

У першому підрозділі “Основні концептуальні підходи до вивчення ціннісного виміру політичної комунікації в сучасному суспільстві” розглядається стан розробки проблеми комунікації в сучасних соціальних науках. Визначаються основні здобутки досліджень окресленої проблематики в працях різних авторів. Визнається наявність споріднених, таких що перегукуються, та прямо протилежних підходів до дослідження комунікації, які зумовлюють споріднені чи контрарні її визначення. До числа підходів належать: екзистенційний (К. Ясперс, А. Камю); герменевтичний (Х. Г. Гадамер, В. Дільтей, П. Рікер); кібернетичний (Н. Вінер, К. Шеннон, У. Уівер); структуралістський (Р. Барт); лінгвістичний (Ф. де Соссюр, Е. Бенвеніст, Т. ван Дейк); семіотичний (Ч. Пірс); культурологічний (Х. МакЛюен, А. Моль); біхевіористський (Д. Б. Уотсон); структурно-функціональний (Т. Парсонс, Р. Мертон, Н. Лумана). А також такі підходи, як символічний інтеракціонізм (Дж. Мід), етнометодологія, або етнографія комунікації (Т. Гарфінкель), комунікативна (практична) філософія (Ю. Хабермаса, К. Апеля, Г. Дебор), аналітична філософії мови (пізній Л. Вітгенштайн, М. Дамміт, Г. Бейкер).

Дослідженням безпосередньо політичної комунікації з кожним роком приділяється все більше уваги. Часто центром уваги дослідників є методи інформаційного впливу на виборців, використання інформаційних ресурсів і технологій для зміни пріоритетів суспільної думки, комунікативні стратегії ЗМІ і партій, динаміка інформаційного середовища. Вони проводяться здебільшого в рамках політичної рекламістики, електоральних технологій, зв’язків з громадськістю. Широко застосовуються для пояснення феномена політичної комунікації структурно-функціональний (системний) підхід, започаткований Д. Істоном, Г. Алмондом, К. Дейчем; нормативний підхід, представлений наразі теоріями гегемонії масової комунікації та егалітарної масової комунікації. Також важливими для вивчення процесу масової політичної комунікації є підхід, в основі якого лежить “парадигма користування та задоволення” (Дж. МакЛеод, Л. Бекер), пізнавально-посередницька модель (В. Евеланд), підхід, який займається вивченням питання формування порядку денного (В. Блад, Х. Кеплінгер, Е. Роджерс), підхід, що вивчає вплив інформаційних технологій на глобальні культурні перетворення (М. Кастеллс, Ф. Уебстер, П. Леві), різноманітні теорії ЗМІ (К. Спаркс, Ф. Сиберт, У. Шрамм, Т. Пітерсон, Г. Альтшулл).

У рамках тематики дослідження визначається питання розробки політичних цінностей, розглядаються концептуальні засади проблеми ціннісного виміру політичної комунікації, стан наукової розробленості цієї тематики, надаються приклади визначення самого поняття цінності.

Аналізу різних аспектів політичної комунікації та її ціннісного виміру в контексті політичного процесу, а також формуванню політичної картини світу та чинників, що на нього впливають, приділили увагу вітчизняні науковці: Г. Почепцов, Ф. Кирилюк, О. Токовенко, В. Демченко, Ю. Сурмін, П. Гнатенко, В. Кривошеїн.

Приведені підходи та результати досліджень щодо ціннісного виміру політичної комунікації надають підстави стверджувати наявність теоретико-методологічних засад для вивчення впливу політичної комунікації на трансформацію політичних цінностей сучасного суспільства.

У другому підрозділі “Методологічні засади та загальна методика дослідження” увага була привернута до питань визначення основних напрямів та принципів дослідження, його термінологічного тезаурусу. Окреслена методологічна база дослідження, описується коло методів, що застосовувалися в ході проведення дослідження, - аналізу споживацької поведінки, системний, порівняльний, типологізації, аналогії, герменевтичний, нейро-лінгвістичного програмування, методи аналітичної філософії мови; і сфери їх застосування. Надана характеристика використаних методів стосовно до конкретних аспектів дослідження. Так, системний підхід був застосований до вивчення взаємовпливу політичної комунікації та політичних цінностей, у тому числі сучасного українського суспільства. При аналізі процесу політичної комунікації були задіяні системний підхід та історико-генетичний метод, що надало змогу дослідити динаміку розвитку політичної комунікації як складової частини процесу загального суспільного розвитку. Дослідження основних законів комунікації та її впливу на процеси відтворення елементів політичної реальності у свідомості індивідів і створення політичної картини світу було здійснене із застосуванням комунікативної методології. При дослідженні процесу пізнання індивідом політичної реальності застосовувалася методологія аналітичної філософії мови, що формується на підставі трьох теорій: предикації, референції, пропозицій. Для дослідження процесу формування політичної поведінки індивіда на підставі сприйняття й аналізу його свідомістю певних імпульсів із зовнішнього середовища був застосований біхевіористський метод аналізу споживацької поведінки, зміст якого був сформульований у межах класичного маркетингу. Метод порівняльного аналізу головних соціальних цінностей індивідів, що безпосередньо чи опосередковано задіяні у відносинах влади, був застосований при дослідженні явища екстраполяції соціальних цінностей на політичну сферу. При дослідженні специфіки інформаційного простору України були використані дані, отримані за допомогою соціологічних методів: вивчення статистичних даних, проведення соціологічних опитувань та отримання експертних оцінок. Також були використані дані, отримані за допомогою методу моніторингу покриття та змісту програмного продукту провідних українських засобів масової інформації (ЗМІ).

Другий розділ “Комунікативні засади конструювання політичної картини світу” спрямовано на визначення того, яке місце має комунікація в процесі створення політичної картини світу в масовій свідомості та на рівні кожного індивіда.

У першому підрозділі “Роль політичної комунікації у створенні політичної картини світу” визнається, що політична комунікація виходить на провідні позиції в суспільному житті, оскільки в її рамках відкривається можливість впливу на формування та трансформацію ціннісних систем індивідів і, як наслідок, на сприйняття ними політичного світу та зміст їх політичної поведінки. Важливе значення визнається за симуляціями, які є неодмінною складовою частиною сучасного світу й процесів політичної комунікації, а також можуть виступати її основним змістом та передумовою формування “гіперреальності” (“реальної віртуальності”, “символічного поля політики”).

Наразі неможливо говорити про існування політичної реальності незалежно від волі та уявлень індивідів, оскільки сама реальність стає предметом безперервного конструювання в процесі комунікації. Визначається модель формуючого впливу політичної комунікації на створення політичної картини світу в індивідуальній свідомості. Відповідно до неї в сучасному світі політичну картину світу, а також динаміку її розвитку багато в чому визначають не політичні процеси та явища, а інформація про них, точніше, інтерпретація цієї інформації учасниками комунікації.

Для розуміння ролі інтерпретації аналізується її структура й визначаються її рівні. Перший рівень, визначений як “природний”, являє собою відбиття інформації про певне політичне явище (процес, окрему подію тощо) через внутрішні когнітивні та психічні структури людини, тобто через “фільтри” сприйняття та усвідомлення. Другий рівень інтерпретації, умовно визначений як “технічний”, являє собою обов’язкову трансформацію первісної інформації, пов’язану зі специфікою каналу її передачі (каналу комунікації), а також зі ступенем здатності цього каналу до адекватного та повноцінного донесення інформації до адресата (конкретної особистості, соціальної групи чи суспільства в цілому). Третій рівень інтерпретації – “вторинний”, пов’язаний із трансформацією інформації відносно структур громадської думки. Особливо важливим у межах нашого дослідження є четвертий рівень інтерпретації, визначений нами як “моделювання”. Він являє собою відбиття інформації, згідно із заздалегідь визначеною метою, за допомогою спеціальних технологій, з урахуванням особливостей її сприйняття й інтерпретації об’єктом. У кінцевому вигляді мета “моделювання” являє собою трансформування когнітивної структури особистості і, головне, соціальних груп, що приводить до відповідної трансформації структури їх поведінки. У тактичному розумінні створення подібної “моделі” може мати на меті вплив на поведінку людей з урахуванням особливостей їх когнітивної структури без її зміни.

У результаті, після проходження фільтрів “природної”, “технічної”, “вторинної” інтерпретації інформація стає для індивідів відображенням певної політичної реальності. Відповідно, щодо цієї частини політичної реальності індивіди займають певну позицію та, як наслідок, певним чином на неї реагують. Тобто враження індивідів, отримані в ході політичної комунікації, перетворюються на їх досвід, на який вони спираються при формуванні власного ставлення до тих чи інших політичних явищ та мотивації власних дій у ході політичного процесу.

Така ситуація втім не заперечує самостійності суб’єктів суспільної (а отже, і політичної) діяльності, але пропонує чи то нав’язує відмінні від вихідних настанови і мотивації участі в політичному процесі, інше розміщення політичних сил і структуру відносин між суб’єктами політики і, як підсумок, власну модель розподілу ресурсів між суб’єктами політичного процесу. Таким чином, суб’єкти політичного процесу “грають” за запропонованими їм правилами, приймаючи їх за свої, а також у “вибудованій” ситуації, приймаючи її за природну.

Втім важливим елементом процесу інтерпретації інформації та створення політичної картини світу в ході політичної комунікації є існуючі політичні цінності індивідів і соціальних груп та можлива трансформація тлумачення цих цінностей, оскільки процес певного сприйняття, інтерпретації інформації та її передачі має своїм підґрунтям саме цінності. У процесі дослідження зроблено висновок, що політична комунікація сприяє, з одного боку, “постачанню” матеріалу для пізнання та формування певного ставлення до політичної реальності й здійснення (суб’єктом чи групою) тих чи інших дій, а з іншого, – сприяє трансформації когнітивних та поведінкових структур (суб’єкта чи групи). Цей суб’єкт чи група в процесі політичної комунікації (при сприйнятті, інтерпретації та аналізі інформації) орієнтується на власні домінантні цінності, а, з іншого боку, під впливом цього процесу вказані цінності теж зазнають певної трансформації.

У другому підрозділі “Маркетингова модель політичної поведінки як методологічна підвалина дослідження ціннісного виміру політичної комунікації” розглядається традиційна маркетингова модель споживацької поведінки (Ф. Котлер, Н. Малхотра, Є. Дмітрієва, В. Ільїна та ін.) та адаптація її до вимог дослідження зокрема і політичних наук взагалі. Модель ґрунтується на принципі задоволення потреб людей шляхом надання їм певних товарів та послуг. Ключовим її елементом є так звана “чорна скриня”, яка містить низку характеристик “споживача”, відповідно до яких і відбувається процес прийняття рішення про придбання товару чи послуги. Політичні цінності як уявлення про бажане, яке впливає на вибір з можливих варіантів типів, засобів та цілей дій, що мотивують, спрямовують та обґрунтовують дії суб’єктів політики, є основним елементом “чорної скрині” свідомості індивіда, який визначає зміст його поведінкових реакцій щодо політики. Таким чином, на етапі сприйняття індивідами “спонукальних чинників” ззовні відбувається обробка їх у “чорній скрині” та прийняття рішення про придбання певного товару чи послуги і відповідна поведінська реакція.

Цінності у сфері політики є екстраполяцією соціальних цінностей, тобто мають своєю основою головні соціальні цінності У цій ситуації доречно розрізняти екстраполяцію соціальних цінностей на політичну сферу для суб’єктів, безпосередньо задіяних у відносинах влади та змагань за неї (суб’єкти політичної системи), і для тієї частини суспільства, що в цих відносинах влади задіяна опосередковано. Однак два різні значення цих екстраполяцій насправді пов’язані й взаємозалежні особливо в площині реалізації обох цих видів політичних цінностей. Для нормального функціонування будь-якого суспільства вони повинні узгоджуватися в процесі політичної комунікації. Результати такого узгодження втілюються у вигляді певних “ключів”, що мають певний міфологічний статус та універсальне значення як для політичної влади, так і для “громадянського суспільства”. У роботі наводиться зміст екстраполяцій основних цінностей для політичної влади, для суспільства в цілому та зразки вже згаданих “ключів”.

У третьому підрозділі “Соціокультурний механізм впливу політичних комунікацій на формування політичних цінностей”, визнаючи, що конкретні поведінкові акти індивіда щодо політики обумовлені його ціннісною системою та специфікою політичної комунікації в певному суспільстві, ми приходимо до висновку, що зміст політичної поведінки індивіда доцільно розглядати в межах його політичної культури, яка обумовлює і ціннісну базу, і відповідні форми реагування на політичні події та процеси, а також у контексті домінантної в даному суспільстві системи політичної комунікації та поширених принципів взаємодії держави та суспільства. Зміна типів політичної культури це, на нашу думку, фактично зміна політичних орієнтацій.

Конкретні поведінкові реакції індивіда залежать від того, у межах яких політичних культур вони мають своє втілення. Ми вважаємо, що домінування в суспільстві певного типу політичної культури невід’ємне від відповідних рис політичної системи цього суспільства. Тому при розгляді питання формування конкретних поведінкових реакцій ми зробили акцент не тільки на специфічних рисах політичних цінностей індивіда, а й на панівного в цьому соціумі принципу взаємодії держави й суспільства та існування інституціонально-нормативної основи для втілення тих чи інших поведінкових реакцій індивіда. Таким чином, було зроблено висновок про політичний дискурс між владою та громадянським суспільством, як головний соціокультурний механізм впливу політичної комунікації на формування та трансформацію політичних цінностей індивідів. Конкретного втілення цей механізм може набувати передусім у ході безпосередньої взаємодії органів державної влади з інститутами громадянського суспільства та у всепроникаючому інформаційному полі, що створене силами сучасних засобів масової інформації.

У третьому розділі “Характеристика впливу політичної комунікації на трансформацію політичних цінностей” досліджується, яким чином політична комунікація впливає на трансформацію політичних цінностей, особливості цього процесу, а також надається загальна характеристика ціннісної системи українського суспільства та умов і напрямків її трансформації.

У першому підрозділі “Політико-комунікативні детермінанти трансформації політичних цінностей” визначається, що цінності є основою утворення норм, у межах яких діє індивід, і саме вони обумовлюють вибір способів досягнення встановленої мети. Цінності обумовлюють специфіку сприйняття та інтерпретації індивідом інформації, а отже, процес відтворення (конструювання) картини довколишнього світу. Кожна подія чи явище, відповідно, може мати дві головні умови певної інтерпретації: емоційну – відповідність до сформованих норм, та раціональну – відповідність процесу досягнення встановленої мети. Остаточною ланкою цього ланцюга є поведінка індивіда, зміст якої й складають розуміння мети та мотивація, норми та обрані способи досягнення мети, інтерпретація інформації, що надходить, та відтворена картина довколишнього світу. Отже, роль політичної комунікації в процесі трансформації “тлумачень політичних цінностей” полягає в тому, щоб змінити одне розуміння конкретних політичних цінностей на інше, тобто переконати, що пропонована інтерпретація політичних цінностей є такою, що максимально відповідає їх істинному сенсу. Тому було зроблено висновок, що специфіка впливу політичної комунікації на процес трансформації політичних цінностей полягає у трансформації тлумачень загальносоціальних цінностей у ході їх екстраполяції на політичну сферу. Оскільки в ході політичної комунікації відбувається виникнення та затвердження певної інтерпретації тієї чи іншої загальносоціальної цінності, трансформації зазнає саме тлумачення загальносоціальних цінностей в процесі їх екстраполяції на політичну сферу.

Було запропоновано схеми впливу політичних цінностей індивіда на його поведінку та впливу інтерпретації політичних цінностей індивіда під впливом політичної комунікації на коректування його поведінки. Також було акцентовано увагу на ролі, що відіграє в цьому процесі політичний дискурс, у межах якого може змінюватися розуміння змісту політичних цінностей. Адже зміна розуміння змісту політичних цінностей обумовлює певну трансформацію цілей, мотивів, норм, способів дій, змісту політичної картини світу, а отже, і політичної поведінки індивіда.

Феномен інформаційно-комунікаційної революції був розглянутий як основний соціокультурний чинник, що обумовив величезний вплив комунікації на формування ціннісної бази, а отже і поведінки індивіда (у тому числі у сфері політики).

У другому підрозділі “Співвідношення універсальної та “етнічних” систем політичних цінностей” визначається, що політична комунікація є основою процесу взаємовпливу інтерпретації політичних цінностей, притаманних даному суспільству: “етнічної” системи цінностей, з одного боку, і “універсальної” системи цінностей для сучасного світу, що глобалізується, з іншого. Взаємовплив цих інтерпретацій політичних цінностей та їх прагнення до остаточного затвердження у свідомості індивідів у певному суспільстві знаходять своє втілення в процесі політичної комунікації. З одного боку, універсальна ціннісна система частково відбиває певні сторони об’єктивної реальності (актуальність економічної прагматики тощо) та розгортає свою експансію за допомогою значного інформаційно-ідеологічного тиску, в межах якого досягає значного ефекту, затверджуючи в індивідуальній і суспільній свідомості просту, передбачувану, схематичну модель реальності, усіх явищ і процесів. Але не втратили актуальності традиційні “етнічні” ціннісні системи, яким властиві пріоритети духовної, ірраціональної прагматики.

Стосовно політичної сфери, універсальна комунікативна система цінностей стає предметом обговорення, а в подальшому застосування вузьким колом держав, об’єднаних високим рівнем економічного розвитку й так званою “західною культурою”. Але в цій ситуації виникає симбіоз ціннісної кризи “західної культури” і її зростаючих експансійних амбіцій, заснованих на економічній і науково-технічній перевазі. Тому має місце обмеження учасників дискурсу, яке є штучно створеним західною цивілізацією для забезпечення необхідної структури універсальної ціннісної системи.

Було доведено, що намагання втілити універсальну комунікативну ціннісну систему на практиці розходиться з початковою метою її розробки – забезпечення можливість виживання й сумісної життєдіяльності різних народів і культур. У сучасному світі універсальна ціннісна система набуває якостей певного прикриття, необхідного для цілераціональних дій того чи іншого учасника політичного процесу.

У третьому підрозділі “Основні чинники впливу на формування змісту політичних цінностей індивіда в суспільствах перехідного типу” міститься дослідження чинників, які забезпечують вплив політичної комунікації на формування змісту політичних цінностей. Визначається, що він забезпечується через особистісно-психологічні та чинники соціокультурного порядку. Серед особистісно-психологічних чинників необхідно виділити насамперед віковий та чинник індивідуального психічного розвитку. Передусім тут мається на увазі розкол між ціннісною системою молодого покоління, яка формується під впливом сучасних соціально-економічних реалій, більш, ніж під впливом традиційної “радянської” системи соціалізації, і старших поколінь, трансформація цінностей яких не була настільки швидкою через те, що вони були вже сформовані (але необхідно зауважити, що сформованість системи цінностей у людини не виключає маніпуляцію її свідомістю за допомогою певних символічних змістів, які можна транслювати передусім за допомогою ЗМІ). Відсутність спільних цінностей призвела до неможливості розчленовувати й захищати легітимними методами групові інтереси, а також суттєво перешкодила налагодженню комунікації всередині суспільства, вплинула на зміну когнітивних та поведінкових моделей відносно політики.

Стосовно чинників соціокультурного порядку, то найважливішими з них є сукупність соціально-психологічних рис, властивих національній спільноті на певному етапі розвитку, які виявляються в ціннісному ставленні до навколишнього світу, у культурі, традиціях, звичаях тощо. Це, фактично, є тим, що дослідники називають “менталітетом нації”, “національним характером”, який містить як традиційні складники, так і позначений впливом інноваційних елементів. Таким чином, інформація, створена відповідно до суспільних очікувань, що мають своєю основою особливості національного характеру того чи іншого суспільства, сприяє формуванню в індивідів певного ставлення та поведінкової моделі щодо політичних явищ, процесів, окремих суб’єктів цих процесів тощо.

Чинник історичного розвитку України обумовив і розбіжності між моделями політичної комунікації та відтворення політичної реальності у свідомості населення Східної й Західної України. Наразі важливими чинниками, що впливають на ціннісну свідомість українського соціуму і зумовлюють вплив політичної комунікації на генезис поведінкових реакцій індивіда щодо політики, є рівень розвитку українського інформаційного простору та міра впливу навколишнього середовища (сукупності економічних, соціальних, культурних, політичних систем інших суспільств, з якими контактує даний соціум). Цей вплив має вигляд як об’єктивного процесу взаємодії в рамках історичного розвитку, так і спланованої експансії з метою одержання контролю над процесами, і реалізується в різних сферах громадського життя: економічній, політичній, культурній тощо. Ми визначили два напрями її здійснення. Перший – це впровадження в усі сфери життя об’єкта експансії структур, ідентичних існуючим у суб’єкта експансії (у сфері економіки – це ринкові структури, у політиці – інститути представницької демократії тощо). Другий – ідеологічна експансія, покликана забезпечити легітимацію, а значить, ефективне функціонування цих структур. Останній напрямок є багато в чому визначальним для процесів політичної комунікації в сучасній Україні. А найбільш ефективними способами культурно-ідеологічного впливу (експансії) є використання електронних і друкованих засобів масової інформації.

У Висновках узагальнені основні результати дисертаційного дослідження, а також сформульовані практичні рекомендації.

Дослідження проблеми впливу політичної комунікації на процес трансформації політичних цінностей індивідів, у тому числі в сучасному українському суспільстві, дозволяє дійти таких загальних висновків.

Специфіка впливу політичної комунікації на процес трансформації політичних цінностей полягає у трансформації інтерпретацій загальносоціальних цінностей в ході їх екстраполяції на політичну сферу, а також у взаємообумовленості комунікативних актів учасників політичних відносин та системи їх політичних цінностей, у результаті чого в ході політико-комунікаційного процесу відбувається трансформація тлумачень політичних цінностей учасників цього процесу і, одночасно, існуючі інтерпретації загальносоціальних цінностей у свідомості кожного з цих учасників обумовлюють комунікативні та поведінкові акти індивідів.

Загальні цінності людини є достатньо стабільними утвореннями, тому досить складно піддаються впливу, а тим більше трансформації. Трансформація відбувається не зі змістом цих цінностей, а з його інтерпретацією. Саме тлумачення політичних цінностей та їх втілення в життя мають динамічну природу та можуть змінюватися під впливом політичної комунікації. У цьому контексті необхідно зробити висновок щодо визначної ролі політичного дискурсу, у межах якого може змінюватися розуміння змісту політичних цінностей. Послідовно, за зміною розуміння змісту цих цінностей, трансформація відбувається з цілями, мотивами, нормами, способами дій, змістом картини політичної реальності, що обумовлює інший зміст політичної поведінки індивіда.

Ми дійшли висновку, що специфіка процесу формування змісту політичної поведінки індивіда, починаючи зі сприйняття його свідомістю зовнішніх “спонукальних чинників” і інтерпретації їх на основі власної ціннісної системи й до реалізації конкретних поведінкових актів, зумовлена в тому числі й впливом навколишнього середовища (сукупність економічних, соціальних, культурних, політичних систем, інших суспільств, з якими контактує даний соціум). Цей вплив має вигляд як об’єктивного процесу взаємодії в межах історичного розвитку, так і спланованої експансії з метою одержання контролю над процесами, що відбуваються в суспільстві.

Вплив політичної комунікації на трансформацію політичних цінностей в сучасному суспільстві відбувається у двох напрямах: відносно політичних цінностей суб’єктів, безпосередньо задіяних у відносинах влади й змагань за неї (суб’єкти політичної системи), а також щодо тієї частини суспільства, що в цих відносинах влади задіяна опосередковано (“громадянське суспільство”). Але ці два напрями та, відповідно, два різні змісти цих екстраполяцій пов’язані й взаємозалежні, особливо в площині реалізації обох цих видів політичних цінностей. Для нормального функціонування будь-якого суспільства цінності політичної влади й громадянського суспільства повинні узгоджуватися в процесі політичної комунікації. Результати такого узгодження мають вигляд, так би мовити, “ключів”, що отримують універсальне значення як для політичної влади, так і для “громадянського суспільства”.

За підсумками цього дослідження основним соціокультурним механізмом впливу політичної комунікації на формування та трансформацію політичних цінностей індивідів був визначений політичний дискурс між владою та громадянським суспільством. Він відбувається в площині взаємодії конкретних органів державної влади з інститутами громадянського суспільства, а також між владою та широкою громадськістю в інформаційному просторі. Така роль політичного дискурсу стала результатом революційних перетворень у сфері масових комунікацій, а він сам набув глобального та всеосяжного характеру. У цій ситуації необхідний для розвитку суспільства баланс між владою та громадянським суспільством досягається таким чином: продукування громадянським суспільством цінностей і норм, далі державне закріплення цих норм санкцією, що перетворює їх із соціальних у правові, потім інтеграція суспільства завдяки цим нормам, надання цивілізованого вигляду соціальним конфліктам; утворення середовища, у якому формується розвинений соціальний індивід та надання індивіду інституціолізованих каналів для реалізації власних політичних цінностей через політичну поведінку.

Вплив політичної комунікації на трансформацію політичних цінностей має низку властивостей. По-перше, цей вплив відбувається в межах процесу створення політичної картини світу у свідомості індивідів, основою якого є інтерпретація інформації, отриманої в ході комунікації, на підставі існуючих політичних цінностей індивіда. На сучасному етапі розвитку суспільства безпосереднім матеріалом для процесу створення політичної картини світу та формування політичної поведінки індивіда виступають не політичні явища та процеси як такі, а інформація про них, певним чином сприйнята та інтерпретована індивідами та соціальними групами. По-друге, у ході цього процесу відбувається також трансформація когнітивних та поведінкових моделей індивідів, які в кінцевому результаті обумовлюють створення певної політичної картини світу, мотивують індивідів до дії чи утримання від неї у політичному процесі. По-третє, зміст політичних цінностей індивідів та способи інтерпретації ними отриманої ззовні інформації залежать від двох груп чинників: особистісно-психологічних (віковий, індивідуального психічного розвитку, розвитку загальносоціальної свідомості індивіда в процесі соціалізації) та соціокультурних (національний характер, недостатня структурованість українського суспільства, специфіка історичного розвитку України, особливості розвитку сучасного українського інформаційного простору). По-четверте, у межах впливу політичної комунікації на трансформацію політичних цінностей вступають у взаємодію