ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

КРИВЕНКО Анатолій Петрович

УДК 796.011.3-057.875

ЕФЕКТИВНІСТЬ КОМПЛЕКСНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ВПРАВ

З РІЗНИМ РІВНЕМ ГРАВІТАЦІЙНОГО НАВАНТАЖЕННЯ У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ СТУДЕНТОК

24.00.02 – фізична культура, фізичне виховання різних груп населення

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з фізичного виховання і спорту

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Чернігівському державному педагогічному університеті імені Т.Г. Шевченка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Носко Микола Олексійович,

Чернігівський державний педагогічний університет імені

Т.Г. Шевченка, ректор.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Максименко Георгій Миколайович,

Луганський національний педагогічний університет імені

Тараса Шевченка МОН України, завідувач кафедри

спортивних дисциплін;

кандидат біологічних наук, професор

Терентьєва Наталія Миколаївна,

Харківська державна академія фізичної культури Міністерства

України у справах сім’ї, молоді та спорту, завідувач кафедри теорії

та методики фізичного виховання.

Провідна установа: Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова,

кафедра фізичного виховання олімпійських та масових видів спорту,

Міністерство освіти і науки України, м. Київ.

Захист відбудеться 31 січня 2007 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.862.01 в Харківській державній академії фізичної культури за адресою: 61022, м. Харків, вул. Клочківська, 99.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківської державної академії фізичної культури (61022, м. Харків, вул. Клочківська, 99).

Автореферат розіслано 29 грудня 2006 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради В.С. Ашанін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Проблема фізичного розвитку і удосконалення на сьогодні залишається важливою і актуальною, а центральне місце в ній посідає розвиток рухових здібностей (В.С. Гуменний, 2006; Н.Я. Бондарчук, Т.Ю. Круцевич, В.А. Товт, 2006). В Указі президента України Про затверд-ження Цільової комплексної програми „Фізичне виховання – здоров’я нації” (1998) зазначено, що 61% населення України у віці 16-19 років має низький рівень фізичної підготовленості. Невирі-шеною залишається проблема підвищення фізичної підготовленості студентів. Особливу роль у цій проблемі відіграє аспект ефективності занять з фізичного виховання у вищих навчальних закладах (В.А. Грибков, А.И. Бурханов, 1994; А.І. Драчук, 2002).

Аналіз спеціальної літератури свідчить, що до вивчення проблеми фізичного виховання студентів зверталося багато авторів (О.О. Малімон, 1999; І.Р. Боднар, 2000; Т.Б. Кутек, 2001; Н.І. Фалькова, 2002; В.В. Романенко, 2003 та інші). Однак зустрічаються різні думки щодо застосування засобів фізичного виховання. Ряд авторів рекомендують в основу занять ввести один із видів рухової активності В. Гумен, 2004; Л.П. Сергієнко, 2004), інші (Є.М. Корабльова, 1983; В.І. Філінков, 2004) – використо-вувати технічні засоби (тренажери), або їх поєднання з традиційними засобами (атлетичною гімнастикою, легкою атлетикою, спортивними іграми). Установлені розбіжності в особливостях вияву оздоровчого ефекту під впливом занять різними видами оздоровчої гімнастики для жінок різного віку (Ю.І. Таран, 1998; О.С. Губарєва, 2001).

Ряд авторів (А.М. Лапутін, 1999; Бенсбаа Абделькрим, 2001; М.О. Носко, 2003; С.В. Гаркуша, 2005) вивчали вплив фізичних вправ, моделюючих різні рівні гравітаційного навантаження на стан моторики молоді. Вони довели, що заняття будь-якими видами спорту з різним рівнем гравітаційного навантаження позитивно впливають на стабілографічні показники коливань тіла людини, які характеризують розвиток м’язів тіла, що формують поставу і її стійкість. Установлено, що найкращі показники мають люди, які тренуються в умовах супергравітації (з максимальними ваговими навантаженнями) і в умовах гіпогравітаційного навантаження, тобто в водному середовищі. Для гармонійного розвитку рухових здібностей рекомендуються заняття вправами, які моделюють гіпергравітаційне навантаження.

Але питання вибору засобів навчання за рівнем гравітаційного навантаження і їх оптимального поєднання в процесі занять із студентами все ще залишається невирішеним. Закономірним є питання про підвищення ефективності комплексних занять з фізичного виховання.

Актуальність цієї проблеми, необхідність її реалізації й зумовила вибір теми дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2001-2005 рр. Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України за темою 2.1.3 „Управління руховою активністю людини”, номер державної реєстрації 0196U021118. Тема затверджена Вченою радою Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка (протокол № 4 від 24 листопада 1999 року). Роль автора у виконанні цієї теми полягає у накопиченні фактологічного матеріалу та розробці методик комплексного застосування вправ, що моделюють різні рівні гравітаційного навантаження у фізичному вихованні студенток.

Мета дослідження – розробити методики комплексного застосування вправ з різним рівнем гравітаційного навантаження у навчальному процесі з фізичного виховання студенток.

Завдання дослідження:

1. Вивчити фізичний стан студенток на початковому етапі навчання у вищому навчальному закладі.

2. Визначити ступінь і характер впливу вправ, які моделюють різні рівні гравітаційного навантаження на показники соматичного здоров’я і фізичної підготовленості студенток.

3. Експериментально підтвердити ефективність запропонованих комплексних методик у фізичному вихованні студенток.

4. Розробити методичні рекомендації для викладачів вищих навчальних закладів щодо впровадження комплексних методик, які впливають на фізичний стан студенток.

Об’єкт дослідження – процес фізичного виховання студенток вищого навчального закладу.

Предмет дослідження – удосконалення фізичної підготовки студенток на основі комплексного застосування вправ, які моделюючих різні рівні гравітаційного навантаження.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовували такі методи: аналіз наукової та спеціальної літератури, опитування (анкетування), антропометрію, функціональні методи дослідження серцево-судинної і дихальної систем, педагогічне тестування, тензодинамографію, стабілографію, педагогічний експеримент та статистичну обробку результатів досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

· вперше розроблено, науково обґрунтовано та запроваджено в практику методики комплексного застосування вправ, що моделюють різні рівні гравітаційного навантаження у фізичному вихованні студенток;

· вперше встановлено вплив фізичних вправ, які моделюють різні рівні гравітаційного навантаження, на фізичний стан студенток під час занять фізичним вихованням у ВНЗ;

· встановлена залежність і взаємозв’язок між вправами, що моделюють різні рівні гравітаційних навантажень та рівнем фізичного стану студенток;

· набули подальшого розвитку наукові дані про фізичний розвиток, стан соматичного здоров’я та фізичну підготовленість студенток на початковому етапі навчання у ВНЗ.

Практичне значення одержаних результатів. Комплексні методики занять фізичними вправами, що моделюють різні рівні гравітаційного навантаження, можуть бути використані в практиці вищих закладів освіти з метою покращення фізичного розвитку, соматичного здоров’я та підвищення рівня фізичної підготовленості студенток.

Одержані результати дослідження використані у навчальному процесі вищих навчальних закладів Чернігівської області (акт впровадження від 7.06.2006 р.); у навчальному процесі кафедр фізичного виховання Чернігівського державного інституту економіки і управління (акт впровадження від 16.06.2006 р.) та Чернігівського державного університету імені Т.Г. Шевченка (акт впровадження від 19.06.2006 р.); у навчальному процесі на кафедрі фізичної реабілітації Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (акт впровадження від 12.05.2006 р.) та на кафедрі теорії і методики фізичного виховання Глухівського державного педагогічного університету (акт впровадження від 25.08.2006 р).

Особистий внесок здобувача в даній дисертаційній роботі полягає в постановці мети і завдань дослідження, аналізі і узагальненні літературних джерел, а також у безпосередньому виконанні дослідницької роботи. Самостійно проведений аналіз і статистична обробка отриманих даних, сформульовані конкретні висновки. У спільних публікаціях автору належать дані щодо фізичної підготовленості студентів та систематизація даних літературних джерел з особливостей формування рухових навичок у фізичному вихованні і спорті.

Апробація результатів дослідження. Результати та висновки проведених досліджень були представлені у вигляді публікацій науково-методичних праць і виступів на Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми розвитку руху „Спорт для всіх” у контексті європейської інтеграції України” (Тернопіль, 2004), Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми фізичного виховання і спорту студентської молоді”(Харків, 2004), науково-практичній конференції „Актуальні проблеми фізичного виховання та спорту на сучасному етапі” (Чернігів, 2006) та відображені у наукових звітах кафедри туризму і фізичного виховання Чернігівського державного інституту економіки та управління (1999-2006).

Публікації. По темі дисертації опубліковано 12 наукових статей, у тому числі 9 – у фахових періодичних виданнях України, 3 – у збірниках матеріалів міжнародних і всеукраїнських конференцій (з них 10 самостійні).

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, додатків. Роботу викладено на 236 сторінках, включаючи 13 таблиць, 17 рисунків, 45 додатків. Використано літературних джерел: 218 вітчизняних та 13 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення дисертаційної роботи, особистий внесок здобувача, зазначені місця апробації результатів дослідження і кількість публікацій, подано структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі – „Фізичне виховання студентської молоді” дається аналіз стану досліджуваної проблеми в науково-методичній літературі. Визначена роль методологічної основи, вихідних положень, по відношенню до теорії фізичного виховання молоді. Виділяється роль фундаментальних праць видатних вчених І.М. Сєченова, І.П. Павлова, О.О. Ухтомського,

М.О. Бернштейна у теорії навчання. Відзначається, що застосування наукової методології у фізичному вихованні та спорті допомагає знайти найкоротший та найефективніший шлях досягнення достовірних знань.

Ефективність управління навчальним процесом вимагає необхідності врахування соціально-психологічних і психофізіологічних особливостей студентського віку. Багато дослідників вважають студентський вік найбільш продуктивним і сприятливим для вдосконалення рухових здібностей, як заключного етапу поступального вікового розвитку психофізіологічних і рухових можливостей людини (А.Г. Іванов-Смолевський, 1953; В.К., Бальсевич, В.А. Запорожанов, 1987; І.П. Закорко, 2000).

Вивчення та аналіз літератури (Ю.В. Новицький, 1997; О.О. Малімон, 1998; О.А. Томенко,

С.О. Старченко, 2001; М.О. Носко, 2001; І.П. Чабан, 2002; Т.Ю. Круцевич, 2003 тощо) свідчить про те, що на ефективність фізичного виховання студентської молоді впливають різні фактори.

В фізичному вихованні, в різних системах вправ, мають місце елементи гравітаційного тренування. Для ефективного втілення в життя ідей гравітаційного тренування вченими розроблені засоби, що дозволяють моделювати для людини умови підвищеної й зниженої гравітації при виконанні фізичних вправ (А.М. Лапутін, 1999; М.О. Носко, 2003).

Спеціалісти (М.В. Курочкіна, 1999; І.Р. Боднар, 2000; Т.Б. Кутек, 2001; О. Слімаковський, 2001) вказують на стійку тенденцію до зниження рівня фізичної підготовленості та погіршення стану здоров’я студентів. Тому закономірним є питання пошуку нових ефективних засобів та методів фізичного виховання студенток. Застосування фізичних вправ, що моделюють різні рівні гравітаційного навантаження, підвищить ефективність занять з фізичного виховання студенток.

У другому розділі дисертації „Методи та організація дослідження” описано методи, які використано для розв’язання визначених завдань.

Дослідження проводилося в три етапи упродовж 1999-2005 років.

Протягом першого етапу (1999-2001 рр.) вивчалася та аналізувалася педагогічна та методична література з проблеми дослідження, встановлювалися мета, предмет і об’єкт дослідження, конкретизувалися завдання.

На другому етапі (2001-2002 рр.) проводився попередній педагогічний експеримент, вивчався вплив занять із різним рівнем гравітаційного навантаження на стан здоров’я та фізичну підготовленість студенток.

Педагогічний експеримент включав 72 навчальних заняття відповідно до робочої програми – 4 години на тиждень. В експерименті брали участь 4 групи студенток: 3 експериментальні і контрольна. Кожна налічувала близько 30 студенток, які належали до основної медичної групи. За рівнем фізичної підготовленості групи суттєво не відрізнялися. Студентки експериментальної групи 1 ( ЕГ 1) займалися оздоровчим плаванням, тобто виконували вправи, моделюючі умови гіпогравітації. В експериментальній групі 2 (ЕГ 2) студентки займалися фізичними вправами за загальноприйнятою методикою, яка відрізнялася від методики контрольної групи (КГ) інтенсивністю виконання спеціальних вправ та використанням обтяжувальних поясів (моделюючі умови гіпергравітації). Студентки експериментальної групи 3 (ЕГ 3) займалися атлетичною гімнастикою (моделюючі умови супергравітації), а студентки КГ займалися вправами в звичайних умовах.

На третьому етапі (2002-2005 рр.) проводився основний експеримент, в якому оцінювалась ефективність занять, які проводилися за комплексними методиками. На підставі попередніх обстежень студенток було сформовано три експериментальні і контрольна групи, в кожній по 30-32 особи. Заняття в групах проводилися протягом навчального року, два рази на тиждень (4 години).

Студентки ЕГ 1 займалися за спеціальною комплексною програмою, яка передбачала виконання вправ, які моделювали різні рівні гравітаційного навантаження. Вони виконували фізичні вправи у звичайних умовах, в умовах гіпергравітації (вправи із обтяжувальними поясами) та в умовах супергравітації (вправи атлетичної гімнастики). Співвідношення засобів у тижневому циклі занять було таким: звичайні умови – 10 %, гіпергравітація – 70 % та супергравітація – 20 %.

Студентки ЕГ 2 на одному занятті займалися фізичними вправами за методикою ЕГ 1, а на наступному – в умовах, моделюючих гіпогравітаційне навантаження. Співвідношення засобів у тижневому циклі занять було таким: звичайні умови – 5 %, гіпергравітація – 35 %, супергравітація – 10 % та гіпогравітація – 50 %.

В ЕГ 3 на одному занятті студентки займалися вправами в умовах, моделюючих супергравітацію, а на наступному – в умовах гіпогравітації. Співвідношення засобів у тижневому циклі занять було таким: гіпогравітація – 50 % і супергравітація – 50 %.

Студентки КГ – виконували вправи за загальноприйнятою методикою.

У третьому розділі дисертації „Дослідження фізичного стану студенток на початковому етапі навчання у вищому навчальному закладі” подаються дані про фізичний розвиток, функціональний стан і фізичну підготовленість студенток після вступу до вищого навчального закладу.

За результатами досліджень встановлено, що показники фізичного розвитку студенток залежать від року вступу до вищого навчального закладу. Так, у студенток набору 2001 року спостерігалося зниження життєвої ємності легенів. Студентки набору 2003 року мали значно нижчий показник довжини тіла та більшу окружність грудної клітки, що вказувало на гіперстенічність їх тілобудови.

Аналіз даних свідчить, що студентки набору 2001-2003 років за рівнем розвитку рухових здібностей на початковому етапі навчання у вищому навчальному закладі не однорідні. Так, студентки набору 2001 року мали перевагу над студентками набору 2002 і 2003 років у розвитку витривалості (з 6,8 до 7,1 %), швидкісно-силових здібностей нижніх кінцівок (з 2,7 до 3,1 %), силової витривалості м’язів живота (з 3,6 до 9,1 %) та сили м’язів рук та плечового поясу (з 22,1 до 29,7 % ),

р < 0,05. У розвитку спритності перевага була у дівчат набору 2002 року. Зокрема, вони мали значно кращий показник човникового бігу у порівнянні з дівчатами набору 2001 року, р < 0,05.

В результаті дослідження вивчено біодинамічні характеристики опорних реакцій та біомеханічні параметри статодинамічної стійкості студенток, що характеризують рівень їх фізичної підготовленості і які можна вважати модельними для студенток на початковому етапі навчання у ВНЗ.

У четвертому розділі „Вплив різних методик занять з фізичного виховання на фізичний стан студенток” розглядаються дані студенток в залежності від методики занять та спрямованості фізичних вправ.

В результаті проведення попереднього експерименту встановлено вплив занять фізичними вправами в різних умовах гравітаційного навантаження: гіпогравітації (ЕГ 1), гіпергравітації (ЕГ 2), супергравітації (ЕГ 3) та в звичайних умовах (КГ).

Порівнюючи середні величини життєвої ємності легенів (ЖЄЛ), слід відзначити, що в кінці експерименту середні показники студенток знаходилися у межах 3010-3280 мл, p < 0,05. Сту-дентки ЕГ 3 мали кращі показники ЖЄЛ (приріст 12,8 %), динамометрії правої кисті (приріст 8,5 %), а середній показник частоти серцевих скорочень у стані спокою покращився на 6,8 %, вірогідність змін показників р < 0,05.

Під впливом занять фізичними вправами у студенток покращився фізичний стан. Середні показники індексу Руф’є були у межах 14,6-16,5 ум.од., а прирости – з 4,2 до 12,3 %. Найкращі показники мали студентки ЕГ 2, у них приріст становив 12,3 %, р < 0,05. Студентки ЕГ 3 мали гірші показники (приріст 9 %), а студентки КГ – 7,7 %, достовірність змін р < 0,05. Найнижчий приріст показників був у студенток ЕГ 1 – 4,2 %, р < 0,05.

Дані фізичної підготовленості студенток представлені на рис. 1.

Аналіз динаміки результатів попереднього педагогічного експерименту показав кількісні та якісні зміни різного ступеня в розвитку фізичних здібностей студенток, які виконували фізичні вправи в різних умовах гравітаційного навантаження. Так, студентки ЕГ 2 мали найвищі прирости показників в таких тестах: біг на 100 м – 4,5 % ; біг на 2000 м – 9,4 % ; човниковий біг 4 х 9 м – 5,5 %; стрибок у довжину з місця – 8,8 %; нахил тулуба вперед із положення сидячи – 35,8 %, вірогідність змін показників р < 0,05. Студентки ЕГ 3 мали найвищі прирости у таких показниках: піднімання тулуба із положення лежачи на спині в сід за 1 хвилину – 20,6 %

(р < 0,05); згинання і розгинання рук в упорі лежачи – 79 % (р < ,05).

За результатами державних тестів визначено загальний приріст показників фізичної підготовленості студенток. Студентки які займалися фізичними вправами в різних умовах гравітаційного навантаження мали такі результати: виконання фізичних вправ із обтяжувальними поясами (ЕГ 2) – 55,5 %; виконання вправ атлетичної гімнастики (ЕГ 3) – 38,9 %; заняття фізичними вправами в звичайних умовах (КГ) – 17,6 %; заняття плаванням (ЕГ 1) – 13,3 %.

Рис. 1. Динаміка розвитку рухових здібностей студенток, які займалися фізичними

вправами, моделюючі різні умови гравітаційного навантаження (%):

1 – біг на 100 м; 2 – біг на 2000 м; 3 – човниковий біг 4 х 9 м; 4 – стрибок у довжину з

місця; 5 – піднімання тулуба із положення лежачи в сід за 1 хвилину; 6 – згинання

і розгинання рук в упорі лежачи; 7 – нахил тулуба вперед із положення сидячи.

У результаті попереднього педагогічного експерименту встановлено, що заняття фізичними вправами, що моделюють різні умови гравітаційного навантаження по-різному впливають на показники фізичного розвитку, на фізичний стан та стан фізичної підготовленості студенток. А тому необ-хідно комплексно застосовувати та оптимально поєднувати засоби фізичного виховання, а їх вибір здійснювати за рівнем гравітаційного навантаження.

Результати основного педагогічного експерименту свідчать про позитивні зміни у функціональних можливостях студенток. У студенток експериментальних груп ЖЄЛ збільшилася з 6,5 до 9,9 %, а у студенток КГ на 4,2 %, вірогідність змін р < 0,05. Найвищий приріст ЖЄЛ був у студенток ЕГ 2 та ЕГ 1, відповідно, 9,9 % і 9,4 %. Показники ЧСС в стані спокою у студенток експериментальних груп покращилися на 5,4-7,1 %, р < 0,05. У студенток ЕГ 1 приріст був 7,1 %, а в ЕГ 2 та ЕГ 3, відповідно, на 5,4 % і 5,5 %. Найнижчий показник мали студентки КГ – 3,8 %, р > 0,05.

Аналіз даних свідчить про покращання фізичного стану студенток. Так, середні показники індексу Руф’є у студенток експериментальних груп зазнали суттєвих змін, р < 0,05. У студенток ЕГ 2 приріст становив 9,2 %, а в ЕГ 3 та ЕГ 1, відповідно, 16,4 % і 14 %. Найнижчий при-ріст показників мали студентки КГ – 8,7 %, р > 0,05.

Тривалість затримки дихання при вдиху (проба Штанге) у студенток експериментальних груп суттєво змінилася, р < 0,05. Найвищі показники були у студенток ЕГ 1 та ЕГ 2 – прирости, відповідно, 28,1 % і 28,1 %. В ЕГ 3 приріст становив 23,9 %. Гірший показник мали студентки КГ – приріст 5,3 %, р > 0,05. При затримці дихання на видиху (проба Генчі) спостерігалися позитивні зміни у студенток експериментальних і контрольної груп, р < 0,05. Найвищий приріст був у студенток ЕГ 1 – 44,2 %. У студенток ЕГ 2 та ЕГ 3 прирости показників становили, відповідно, 26,2 % і 27 %. Найгірший показник був у студенток КГ – 12,3 %.

За допомогою проби Ромберга визначали фізичний стан студенток. Отримані дані свідчать, що середні показники студенток суттєво покращи-лися, р < 0,05. Найвищі прирости показників були у студенток ЕГ 1 та ЕГ 2, які становили, відповідно, 110,4 % і 107,1 %, а у студенток КГ – 68,8 %. Найменший приріст показників був у студенток ЕГ 3 – 67,3 %, але у них середній показник в кінці експерименту був на 42,1 % вищий, ніж у студенток КГ.

Дослідженнями встановлено, що заняття фізичними вправами за комплексними методиками мали більший вплив і на рівень соматичного здоров’я студенток. Так, у студенток ЕГ 1 та ЕГ 2 прирости соматичного здоров’я становили, відповідно, 45,5 % і 45,5 %. Менші темпи підвищення рівня соматичного здоров’я були у студенток ЕГ 3 та КГ, які становили, відповідно 25 % і 18,2 %.

Аналіз динаміки результатів педагогічного експерименту показав, що у студенток експериментальної та контрольної груп відбулися позитивні зміни в розвитку рухових здібностей (рис. 2 і 3).

Найвищий приріст показників з бігу на 100 м був у студенток ЕГ 1 – 7,6 %, а у ЕГ 2 і ЕГ 3, відповідно, 5,8 % і 4 %, вірогідність змін р < 0,05. У студенток КГ приріст найменший – 2,2 %,

р > 0,05.

Результати з бігу на 2000 м у студенток в кінці експерименту суттєво поліпшилися, р < 0,05: у ЕГ 1 – на 19,5 %; у ЕГ 2 – на 14,8 %; у ЕГ 3 – на 9 %; у КГ – на 11,7 %.

У студенток поліпшилися показники човникового бігу 4 х 9 м, р < 0,05. Найвищий приріст (6,1 %) був у студенток ЕГ 1, а у ЕГ 2 і ЕГ 3 прирости показників становили, відповідно 3,7 % і 2,7 %. Для порівняння необхідно відзначити, що у студенток КГ приріст показників становив 2,6 %.

Рис. 2. Динаміка розвитку рухових здібностей студенток, які займалися фізичними

вправами за комплексними методиками і за загальноприйнятою (%):

1 – біг на 100 м; 2 – біг на 2000 м; 3 – човниковий біг 4 х 9 м; 4 – стрибок у

довжину з місця; 5 – піднімання тулуба із положення лежачи в сід за 1 хв.;

6 – згинання і розгинання рук в упорі лежачи; 7 – нахил тулуба вперед із положення сидячи.

Результати стрибка у довжину з місця суттєво поліпшилися, р < 0,05: у студенток ЕГ 1 – на 11,0 %; у ЕГ 2 – на 8,5 %; у ЕГ 3 – на 8,2 %. І тільки у студенток КГ приріст був незначний – 2,9 %,

р > 0,05.

Прирости показників у підніманні тулуба із положення лежачи на спині в сід за 1 хв. були такі: найвищий (32,7 %) – у студенток ЕГ 3; у студенток ЕГ 2 – 26,4 %; студентки ЕГ 1 мали приріст 24,1 %. Найменший приріст показників мали студентки КГ – 7,3 %, р < 0,05.

Показники згинання і розгинання рук в упорі лежачи в кінці експерименту зазнали суттєвих змін, р < 0,05. У студенток ЕГ 3 приріст показників найвищий – 175 %, а у ЕГ 1і ЕГ 2 прирости становили, відповідно, 137,3 % і 136,5 %. Найменший приріст показників був у студенток КГ – 60,8 %.

У розвитку гнучкості (нахил вперед із положення сидячи) у студенток експериментальних груп відбулися суттєві зміни, р < 0,05. Прирости показників такі: у студенток ЕГ 2 – 36,6 %; у студенток ЕГ 1 – 34,7 %; у студенток ЕГ 3 – 24,1 %. У студенток КГ показники підвищилися на 7,6 %, р > 0,05.

Встановлено, що найвищий приріст показників фізичної підготовленості у студенток ЕГ 1 – 82,4 %. На другому місці студентки ЕГ 3 – приріст 75 %, а на третьому студентки ЕГ 2 – приріст 55,6 %. У студенток КГ приріст показників становить 18,8 %.

Отже, розроблені нами методики комплексного застосування фізичних вправ з різним рівнем гравітаційного навантаження дозволяють істотно підвищити ефективність занять з фізичного виховання студенток.

Результати регістрації амплітудно-частотних характеристик коливань загального центру маси (ЗЦМ) тіла досліджуваних, студенток ЕГ 1 і КГ, представлені на рис. 3.

Рис. 3. Зміна стабілографічних характеристик тіла досліджуваних при виконанні проби Ромберга (%)

За час експерименту у студенток покращилися амплітудно-частотні характеристики коливань ЗЦМ тіла студенток, вірогідність змін р < 0,05. Кращі показники були у студенток ЕГ 1: зменшення загальної середньої амплітуди коливань А сер. на 10,75 %; збільшення середньої частоти коливань у сагітальній площині f сер. (х) на 125,57 %, середньої частоти коливань у фронтальній площині f сер. (у) на 149,7 % та загальної середньої частоти коливань f сер. на 148,17 %. У студенток КГ показники були нижчими, а саме: зменшення загальної амплітуди коливань А сер. на 9,53 %; збільшення середньої частоти коливань f сер. (х) на 112,14 %, середньої частоти коливань f сер. (у) на 46,53 % та загальної середньої частоти коливань f сер. на 85,13 %.

У студенток ЕГ 1 спостерігалося покращення біодинамічних характеристик опорних реакцій при виконанні стрибка у висоту з місця. Так, максимальна сила відносно сагітальної осі Fy max збільшилася на 16,96 %, р < 0,05. Також збільшилася максимальна сила відносно вертикальної осі Fz max – на 2,1 %, максимальне значення вертикальних складових опорних реакцій F max – на 2,38 %, градієнт сили – на 5,7 %, вірогідність змін р > 0,05. У студенток КГ показники не покращилися.

Аналіз даних амплітудно-частотних та біодинамічних характеристик студенток при виконанні тестових завдань свідчить про ефективність комплексної методики 1.

У п’ятому розділі „Аналіз і узагальнення результатів дослідження” зроблено підсумок проведених досліджень.

Дослідження показали, що в науковій літературі чимало уваги зосереджено на проблемі підвищення ефективності занять з фізичного виховання студентської молоді. Доказом цього є дослідження вчених (Ю.В. Новицький, 1997; І.Р. Боднар, 2000 та інші).

На початковому етапі навчання у вищому навчальному закладі великого значення набуває визначення готовності студенток до виконання вимог навчальної програми. В літературі наведені суперечливі дані відносно деяких показників фізичного розвитку та фізичної підготовленості студенток (Т.Б. Кутек, 2001; О.В. Зеленюк, 2002; Н.І. Наумова, 2002 та інші). Ці розбіжності можна пояснити регіональними відмінностями в показниках фізичного розвитку та фізичної підготовленості студенток.

Доповнено дані щодо закономірностей фізичного розвитку, стану здоров’я та фізичної підготовленості студенток на початковому етапі навчання у вищому навчальному закладі.

Вперше встановлено вплив фізичних вправ, які моделюють різні рівні гравітаційного навантаження, на фізичний стан студенток; вивчалася залежність між рівнем гравітаційних навантажень та рівнем фізичного стану студенток.

Експериментальна перевірка ефективності розроблених комплексних методик показала достовірно значимі зрушення в рівні фізичної підготовленості та соматичного здоров’я студенток.

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки:

1. Аналіз науково-методичної літератури показав, що для підвищення фізичного стану студенток в практиці фізичного виховання використо-вуються різні засоби навчання. Проте залишається актуальним пошук шляхів їх оптимального поєднання в комплексних заняттях з фізичного виховання студенток. Науковці рекомендують використовувати засоби навчання за рівнем гравітаційного навантаження.

2. За результатами дослідження встановлено, що студентки за рівнем фізичного розвитку та станом серцево-судинної системи при вступі до ВНЗ неоднорідні. Так, студентки набору 2002 року мали вищий показник ЖЄЛ на 4 %, ніж студентки набору 2001 року, р < 0,05. За іншими показниками фізичного розвитку (маса тіла, ОГК, динамометрія кисті) суттєвих відмінностей не виявлено, р > 0,05. Студентки набору 2003 року мали меншу довжину тіла (з 1,9 до 2,3та більшу ОГК (з 5,6 до 6,3 %), ніж студентки набору 2002 і 2001 років, р < 0,05, а також вищий показник ЖЄЛ на 4,9 % у порівнянні із показниками студенток набору 2001 року, р < 0,05. Виявлені суттєві відмінності між показниками ЧСС у стані спокою між студентками набору 2001-2002 і 2003 років, р < 0,05. У студенток набору 2001 року ЧСС у стані спокою не досягала норми, а у студенток набору 2002 і 2003 років вона знаходилася на нижній межі норми.

3. Аналіз даних свідчить, що на початковому етапі навчання у ВНЗ у студенток набору 2001-2003 років середній рівень соматичного здоров’я був у межах 1,1-1,2 бала, а рівень фізичної підготовленості становив 1,7 бала. Студентки набору 2001 року мали достовірну перевагу (р < 0,05) над студентками набору 2002 і 2003 років у розвитку витривалості (за тестом „біг на 2000 м”) – з 6,8 до 7,1 %, сили (за тестом „згинання рук в упорі лежачи”) – з 22,1 до 30 % і за тестом „ стрибок у довжину з місця з 2,7 до 3,1 % та силової витривалості (за тестом „піднімання тулуба в сід”) – з 3,6 до 9,1 %.

4. Дані свідчать, що заняття фізичними вправами, які моделюють різні рівні гравітаційного навантаження, по різному впливають на показники соматичного здоров’я та фізичної підготовленості студенток. Студентки, які виконували фізичні вправи, що моделювали умови гіпергравітаційного навантаження, тобто використовували обтяжувальні пояси, мали загальний приріст (за рівнями соматичного здоров’я і фізичної підго-товленості) 65,6Заняття атлетичною гімнастикою (умови супер-гравітації) дали загальний приріст 56,3 %, а заняття плаванням (умови гіпогравітації) – 44,9Студентки, які виконували фізичні вправи в звичайних умовах, мали загальний приріст 30,5

5. Доведена ефективність комплексної методики 1 у педагогічному експерименті. Студентки за час експерименту поліпшили показники фізичного розвитку. Суттєво підвищилися показники: проба Штанге – на 28,1 %, проба Генчі – на 44,2 % та проба Ромберга – на 110,4 %. Також зазнали суттєвих змін показники фізичної підготовленості: швидкість (за тестом „біг на 100 м”) – на 7,6 %; витривалість (за тестом „біг на 2000 м”) – на 19,5 %; силова витривалість (за тестом „піднімання тулуба в сід”) – на 24,1 %; сила (за тестом „згинання рук в упорі лежачи”) – на 137,3 % та гнучкість (за тестом „нахил вперед із положення сидячи”) – на 34,7 %, вірогідність змін р < 0,05. Показники контрольної групи були значно нижчими. У студенток спостерігалося поліпшення біодинамічних характеристик при виконанні стрибка у висоту з місця, а саме: збільшення максимальної сили відносно сагітальної осі на 16,96 %, р < 0,05 та градієнта сили – на 5,7 %, р > 0,05. Також покращали показники середньої частоти коливань: f сер. (x) – на 125,57 %; f сер. (у) – на 149,7 %; f сер.– на 148,17 %, вірогідність змін р < 0,05. Про ефективність комплексної методики 1 свідчить загальний приріст показників соматичного здоров’я і фізичної підготов-леності студенток, який був найвищий – 127,9 %.

6. Отримані дані свідчать про ефективність комплексної методики 2. За час експерименту підвищилися показники затримки дихання: проба Штанге – на 28,1 % та проба Генчі – на 26,2 %,

р < 0,05. Здатність студенток тримати рівновагу (проба Ромберга) підвищилась на 107,1 %,

р < 0,05. Підвищилися показники фізичної підготовленості студенток (р < 0,05): швидкість (за тестом „біг на 100 м) –5,8 %; витривалість (за тестом „біг на 2000 м”) – на 14,8 %; силова витривалість (за тестом „піднімання тулуба в сід”) – на 26,4 %; сила (за тестом „згинання рук в упорі лежачи”) – на 136,5 % та гнучкість (за тестом „нахил вперед із положення сидячи”) – на 36,6 %. Загальний приріст показників соматичного здоров’я і фізичної підготовленості студенток становив 101,1%.

7. Проведений експеримент підтверджує ефективність комплексної методики 3. Підвищилися показ-ники затримки дихання: проба Штанге – на 23,9 % і проба Генчі – на 27 %, р < 0,05. Покра-щилися показники фізичної підготовленості студенток: швидкість (за тестом „біг на 100 м”) – на 4,0 %; витривалість (за тестом „біг на 2000 м) – на 9 %; силова витривалість (за тестом „підні-мання тулуба в сід”) – на 32,7 %; сила (за тестом „згинання рук в упорі лежачи”) на 175 % та гнуч-кість (за тестом „нахил вперед із положення сидячи”) – на 24,1 %, вірогідність змін р < 0,05. Загальний приріст показників соматичного здоров’я і фізичної підготовленості студенток становив 93,8 %. Необхідно зазначити, що цей показник у студенток контрольної групи стано-вив лише 37 %.

8. Розроблені практичні рекомендації для викладачів вищих навчальних закладів щодо комплексного застосування фізичних вправ, моделюючих різні рівні гравітаційного навантаження у фізичному вихованні студенток. Підставою є експериментально обґрунтовані комплексні методики, які підвищують фізичний стан студенток.

Перспективним напрямком подальшого дослідження може бути удосконалення фізичної підготовки студенток з застосуванням наших методик, які враховують індивідуальні рухові характеристики студенток, соціально-психологічні фактори та їх мофофункціональні здібності. Їх можна рекомендувати для впровадження в практику роботи кафедр фізичного виховання вищих закладів освіти України.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Носко М.О., Кривенко А.П. Вплив занять з фізичної культури на стан здоров’я та фізичну підготовленість студентської молоді // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць під ред. Єрмакова С.С. – Харків: ХХПІ, 2000. –

№ 22. – С. 14-18.

2. Носко М.О., Кривенко А.П., Маневич О.Р. Формування рухових навичок у фізичному вихованні і спорті // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць під ред. Єрмакова С.С. – Харків: ХХПІ, 2001. – № 8. – С. 7-9.

3. Кривенко А.П. Об’єм та інтенсивність навантажень – фактори, що визначають фізичну підготовленість студентів // Вісник Чернігівського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. Випуск 7. Серія: педагогічні науки: Збірник. – ЧДПУ, 2001. – № 7. – С. 38-40.

4. Кривенко А.П. Вплив занять атлетичною гімнастикою на фізичний стан студенток

// Акту--альні проблеми розвитку руху „Спорт для всіх” у контексті європейської інтеграції України: Матеріали міжнар. наук-практ. конф., Тернопіль, 24-25 червня 2004 р. – Тернопіль, 2004. – С. 287-290.

5. Кривенко А.П. Фізичний розвиток та стан здоров’я студенток на початковому етапі навчання у вищому навчальному закладі // Педагогічні основи навчально-виховного процесу у вищих закладах освіти України: Збірник наукових праць // Проблеми сучасності: культура, мистецтво, педа--гогіка. – Харків-Луганск: СтильІздат, 2004. – С. 114-119.

6. Кривенко А.П. Комплексне застосування фізичних вправ різного рівня гравітаційного навантаження, як засіб підвищення фізичної підгото-вленості студенток // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць за ред. Єрмакова С.С. –

Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2005. – № 3. – С. 18-23.

7. Кривенко А.П. Стан здоров’я і мотивація фізкультурно-оздоровчої діяльності студенток на початковому етапі навчання у вищому навчальному закладі // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць за ред. Єрмакова С.С. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2005. – № 4. – С. 24-29.

8. Кривенко А.П. Влияние комплексного применения физических упражнений, которые моделируют разные уровни гравитационной нагрузки, на показатели физического развития и состояния здоровья студенток // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць за ред. Єрмакова С.С. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2005. – № 5. –

С. 45-51.

9. Кривенко А.П. Вплив комплексного застосування фізичних вправ, які моделюють різні рівні гравітаційного навантаження на структуру фізичної підготовленості студенток // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наукова монографія за редакцією проф. Єрмакова С.С. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. – № 1. – С. 52-54.

10. Кривенко А.П. Фізичні вправи з різним рівнем гравітаційного навантаження у тижневому циклі занять як засіб підвищення фізичної підготовленості студенток // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наукова монографія за редакцією проф. Єрмакова С.С. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. – № 2. – С. 64-66.

11. Кривенко А.П. Фактори, які визначають ефективність фізичного виховання студентської молоді // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наукова монографія за редакцією проф. Єрмакова С.С. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. – № 3. – С. 47-49.

12. Кривенко А.П.