НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОГО

ВИХОВАННЯ І СПОРТУ УКРАЇНИ

УДК 796.431.071.5

КОЛОТ Андрій Васильович

УДОСКОНАЛЕННЯ ШВИДКІСНО-СИЛОВИХ ЯКОСТЕЙ ВИСОКОКВАЛІФІКОВАНИХ ЛЕГКОАТЛЕТІВ У РІЧНОМУ ТРЕНУВАЛЬНОМУ ЦИКЛІ (НА ПРИКЛАДІ ПОТРІЙНОГО СТРИБКА)

24.00.01 - Олімпійський і професійний спорт

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з фізичного виховання і спорту

Київ – 2007

Дисертація є рукописом

Роботу виконано у Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту

Науковий керівник

кандидат педагогічних наук, доцент

Бобровник Володимир Ілліч,

Національний університет фізичного виховання і спорту України,

завідувач кафедри легкої атлетики

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор

Бізін Віктор Петрович,

Кременчуцький державний політехнічний університет,

професор кафедри фізичного виховання;

кандидат педагогічних наук, доцент

Артюшенко Олександр Федорович,

Черкаський національний університет імені Б. Хмельницького,

завідувач кафедри спортивних дисциплін

Захист відбудеться “22” червня 2007 р. о 16 год 00 хв на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.829.01 Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 1).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 1).

Автореферат розіслано “18” травня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради В.І. Воронова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сьогодні у зв'язку з розширенням зимового та літнього календаря змагань і збільшенням кількості стартів з індивідуальних запрошень, спортсмени, які посідають у світовому рейтингу високе місце, мають можливість виступати протягом року не менш, ніж у тридцяти змаганнях. Постійне прагнення до досягнення високих спортивних результатів у різних змаганнях, безсумнівно, стабілізує можливість показу високих результатів, однак пов'язане із зайвими нервово-психічними й фізичними навантаженнями, погіршенням технічної підготовленості та, як правило, призводить до зниження результативності в головних змаганнях. Досягнення українських спортсменів, які спеціалізуються в потрійному стрибку, уже протягом низки років значно відстають від закордонних результатів.

Результати виступів, показані на Іграх XXVII Олімпіади в Сіднеї (2000 р.) і XXVIII Олімпіади в Афінах (2004 р.), чемпіонатах світу 1999, 2001 і 2003 рр. і чемпіонатах Європи 1998 і 2002 рр., розкрили основні недоліки в підготовці українських стрибунів потрійним. Вони підтвердили думку багатьох фахівців про те, що наявна система застосування засобів і методів удосконалення швидкісно-силових якостей не відповідає сучасним завданням підготовки висококваліфікованих стрибунів потрійним (М.С. Микіч, 1999; Т.П. Юшкевич, 2000; В.К. Бальсевич, 2001; В.І. Бобровник, 2005; А.П. Бондарчук, 2007; J.V. Verchoshanskij, 1999).

Потрійний стрибок є складнокоординаційним швидкісно-силовим видом легкої атлетики й відрізняється подоланням великих динамічних навантажень. Високий рівень спортивних досягнень у світі в цьому виді ставить перед вітчизняними фахівцями складну проблему, пов’язану з удосконаленням швидкісно-силових якостей висококваліфікованих стрибунів. Кожний новий крок в удосконаленні техніки потрійного стрибка перебуває в прямій залежності від рівня швидкісно-силової підготовленості, що забезпечується застосуванням спеціальних груп вправ (В.А. Креєр, 1980; А.В. Левченко, О.Є. Матвєєв, 1986; Л.С. Хоменков, 1987; М.Г. Озолін, В.І. Воронкин, Ю.М. Примаков, 1989; Р. Зотько, 2000).

Тренери й учені постали перед необхідністю пошуку нових шляхів підвищення ефективності удосконалення швидкісно-силових якостей (Є. Разумовський, 1994; Р.А. Абзалов, О.М. Павлова, А.В. Мастров, 2000; Ф.П. Суслов, 2002; В.М. Платонов, 2004; Є.Є. Аракелян, Ю.М. Примаков, М.П. Шестаков, 2006; М. Grosso, 2006).

Швидкісно-силова підготовка, у ході якої удосконалюються спеціальні фізичні якості стрибунів потрійним, вимагає виконання великого обсягу вправ у різних зонах інтенсивності. Тренувальні засоби мають сприяти не тільки удосконаленню необхідних фізичних якостей, але й умінню використовувати їх у руховій структурі змагальної вправи (В.А. Креєр, 1980; А.Л. Оганджанов, М.М. Чесноков, 2004; В.Б. Попов, 2006; V. Kreyer, 1988; V. Popov, 1988).

Підбір тренувальних засобів стає все більше актуальною проблемою. Вихід на новий рубіж спортивних результатів пов'язаний з необхідністю виконання такого обсягу тренувальних навантажень, що забезпечує успішний виступ в основній змагальній вправі. З цією метою слід використовувати тренувальні засоби, що дають змогу створити базу швидкісно-силової підготовленості, яка перевищує змагальну інтенсивність окремих характеристик потрійного стрибка (В.А. Коробенко, 2006; І.М. Мироненко, 2006; А.Л. Оганджанов, М.М. Чесноков, 2006). Незважаючи на великий накопичений практичний досвід і численні публікації, присвячені проблемам підготовки висококваліфікованих стрибунів потрійним, питання планування й змісту тренувальних навантажень швидкісно-силового характеру в річному циклі розглянуті недостатньо.

Назріла необхідність подальшого удосконалення традиційної системи застосування засобів і методів швидкісно-силової підготовки, що забезпечують досягнення високих спортивних результатів у потрійному стрибку.

Підгрунтям теоретико-методичних досліджень стали загальні закономірності й принципи системи спортивного тренування (М.О. Годік, 1982; В.М. Д’ячков, 1984; Л.П. Матвєєв, 1999; М.Г. Озолін, 2003; В.М. Платонов, 2004); основні положення організації тренувального процесу в макроциклах (М.Г. Озолін, 1970; Л.П. Матвєєв, 1971; Ю.В. Верхошанський, 1979; В.М. Платонов, 1995; О.Ф. Артюшенко, А.І. Стеценко, 2006; J. Berger, 1994), а також методики розвитку фізичних якостей (В.М. Д’ячков, 1967; В.М. Заціорський, 1970; В.В. Кузнєцов, 1975; В.М. Платонов, М.М. Булатова, 1992, D. Harre, 1994); основи програмно-цільового планування та управління підготовкою спортсменів (В.А. Креєр, В.Б. Попов, 1986; В.Г. Алабін, А.В. Алабін, В.П. Бізін, 1993; В.О. Запорожанов, 1988; М.П. Шестаков, 1998; T. Bompa, 1995; D. Harre, 1982).

Зв'язок роботи з науковими планами, темами. Дослідження, що складають зміст даної роботи, виконувались за темою 2.3.2. “Розвиток рухливості функціональних систем організму та стійкості її проявів як резерв підвищення спеціальної витривалості бігунів на довгі дистанції” (номер державної реєстрації 0196U010534) відповідно до “Зведеного плану НДР у галузі фізичної культури і спорту на 1996 – 2000 рр.” Державного комітету з фізичної культури і спорту України.

З 2001 до 2005 рр. дослідження проводилося за темою 1.4.7. “Удосконалення технічної майстерності легкоатлетів-стрибунів у процесі багаторічної підготовки” (номер державної реєстрації 0101U006316) відповідно до “Зведеного плану НДР у сфері фізичної культури і спорту на 2001 – 2005 рр.” Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України (співвиконавець тем).

Мета роботи – удосконалення тренувального процесу висококваліфікованих стрибунів потрійним на підставі виявлення груп раціональних тренувальних засобів і методів швидкісно-силової підготовки і їхнього розподілу в річному тренувальному циклі.

Завдання дослідження:

1. Вивчити сучасний стан проблеми удосконалення швидкісно-силових якостей висококваліфікованих стрибунів потрійним на підставі літературних даних і узагальнення передового практичного досвіду.

2. Визначити вплив швидкісно-силових якостей на техніку виконання потрійного стрибка й спортивний результат висококваліфікованих стрибунів.

3. Виявити різні за спрямованістю групи тренувальних засобів і методи удосконалення швидкісно-силових якостей висококваліфікованих стрибунів потрійним і визначити їхнє раціональне співвідношення в річному тренувальному циклі.

4. Експериментально перевірити ефективність застосування засобів і методів різної переважальної спрямованості удосконалення швидкісно-силових якостей висококваліфікованих стрибунів потрійним у річному тренувальному циклі.

Об'єкт дослідження – процес удосконалення швидкісно-силових якостей висококваліфікованих стрибунів потрійним у річному тренувальному циклі.

Предмет дослідження – швидкісно-силові якості висококваліфікованих стрибунів потрійним.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувався аналіз спеціальної науково-методичної літератури; вивчення й узагальнення передового досвіду спортивної практики; педагогічні, антропометричні, інструментальні методи досліджень і методи математичної статистики.

Наукова новизна отриманих результатів: –

уперше на підставі аналізу змагальної діяльності висококваліфікованих стрибунів потрійним виявлено кінематичні й динамічні характеристики техніки потрійного стрибка, що визначають індивідуальні особливості й рівень швидкісно-силової підготовленості кожного спортсмена і впливають на спортивний результат; отримані результати дозволили підібрати засоби швидкісно-силової підготовки, найбільш відповідні біомеханічній структурі техніки потрійного стрибка, й сформувати раціональний склад груп тренувальних вправ різної переважальної спрямованості (технічної, силової, швидкісно-силової і швидкісної);

- уперше визначено показники, що характеризують біомеханічні властивості скелетних м'язів (індекс жорсткості, індекс демпферності, скорочувальна здатність м'язів) і впливають на стан швидкісно-силової підготовленості висококваліфікованих стрибунів потрійним та рівень спортивних результатів;

- розроблено й обґрунтовано систему поетапного педагогічного контролю швидкісно-силової підготовленості висококваліфікованих стрибунів потрійним із використанням інструментальних методів (міотонометрія, електротензодинамографія);

- виявлено найбільш ефективні засоби й методи швидкісно-силової підготовки висококваліфікованих стрибунів потрійним і встановлено оптимальні величини обсягів засобів різної переважальної спрямованості та їхнє раціональне співвідношення в річному тренувальному циклі, що дало можливість доповнити наукові уявлення про нові підходи до удосконалення методики тренування, основна особливість якої полягала в застосуванні вправ, що найбільше відповідають специфіці потрійного стрибка.

Практична значущість дослідження полягає в тому, що отримані дані можуть бути використані на практиці для удосконалення швидкісно-силових якостей висококваліфікованих стрибунів потрійним на підставі врахування й раціонального розподілу вправ силової, швидкісно-силової та швидкісної спрямованості в річному тренувальному циклі, що дає можливість індивідуалізувати підготовку спортсменів і досягти високих результатів.

Використання показників, що характеризують ефективність змагальної діяльності й об'єктивно відображають різні компоненти їх технічної й швидкісно-силової підготовленості, дозволяє більш об'єктивно визначити арсенал засобів технічної, силової, швидкісно-силової й швидкісної спрямованості для удосконалення їхніх швидкісно-силових якостей і дає можливість здійснювати корекцію тренувальних планів у річному тренувальному циклі.

Важливим напрямом для реалізації запропонованої методики удосконалення швидкісно-силових якостей висококваліфікованих стрибунів потрійним є використання отриманих даних для підвищення кваліфікації тренерського складу в навчальній програмі з перепідготовки й підвищення кваліфікації.

Результати дослідження впроваджено у практику підготовки членів національної збірної команди України з потрійного стрибка до чемпіонатів світу 2003 і 2005 рр. і чемпіонату Європи 2002 р., у практику підготовки стрибунів потрійним спеціалізованої СДЮШОР з легкої атлетики ЦСК ЗСУ м. Києва, а також у навчальний процес кафедри легкої атлетики НУФВСУ, що підтверджується відповідними актами впровадження.

Особистий внесок здобувача полягає в розробці теоретичного підгрунтя удосконалення швидкісно-силових якостей висококваліфікованих стрибунів потрійним на підставі виявлення найбільш ефективних методів і груп засобів різної переважальної спрямованості, визначення оптимальних обсягів засобів силової, швидкісно-силової й швидкісної спрямованості та їхнього раціонального співвідношення в річному тренувальному циклі; в організації та проведенні експериментальних досліджень; в одержанні фактичного матеріалу; в теоретичному аналізі отриманих даних, а також у розробці методичних рекомендацій. У спільних публікаціях автору належать дані педагогічних та інструментальних досліджень.

Апробація результатів дисертації. Результати проведених досліджень доповідалися на міжнародній конференції „Сучасний олімпійський спорт” (1997, м. Київ), на другій Всеукраїнській науковій конференції аспірантів у сфері фізичної культури і спорту „Молода спортивна наука України” (1998, м. Львів), на ІХ міжнародному науковому конгресі “Олімпійський спорт і спорт для всіх” (2005, м. Київ), а також на щорічних науково-методичних конференціях кафедри легкої атлетики НУФВСУ в 1998 2005 рр.

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 10 праць, з них – 7 у спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційну роботу викладено загалом на 222 сторінках, складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних літературних джерел, додатків. Список літератури вміщує 299 джерел, із них – 235 вітчизняних і 64 закордонних. Дисертація має 27 таблиць та 22 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження; розкрито новизну й практичну значущість роботи; описано сферу апробації результатів досліджень, вказано кількість публікацій.

Перший розділ дисертаційної роботи “Сучасні аспекти теорії спортивного тренування висококваліфікованих стрибунів потрійним” вміщує аналітичний огляд літератури, у якому розглянуто актуальні проблеми й сучасний стан методики тренування висококваліфікованих стрибунів потрійним, дана характеристика сучасної техніки потрійного стрибка й описано чинники, що визначають прояв швидкісно-силових якостей стрибунів потрійним під час змагальної діяльності, загальні положення удосконалення підготовки висококваліфікованих стрибунів потрійним у річному тренувальному циклі.

У процесі багаторічного тренування стрибунів потрійним відбувається розвиток і удосконалення їх швидкісно-силових якостей. Знання закономірностей застосування різних засобів і методів швидкісно-силової підготовки дозволяє в більш короткі терміни досягти бажаного результату й забезпечити подальше його зростання. Досвід тренерів переконує, що традиційно наявні програми підготовки стрибунів потрійним у більшості випадків грунтуються на використанні тренувальних засобів без урахування специфіки біомеханічної структури змагальної вправи, доцільної послідовності й поєднання вправ у заняттях різної спрямованості, індивідуальної схильності спортсменів до їхнього виконання.

Другий розділ “Методи й організація досліджень” вміщує загальну методологію досліджень цієї проблеми, присвячений висвітленню даних щодо організації та застосування методів дослідження.

Для вирішення поставлених у дисертаційній роботі завдань використовувалися такі методи: аналіз спеціальної науково-методичної літератури; вивчення й узагальнення передового досвіду спортивної практики; педагогічні спостереження; педагогічний експеримент; інструментальні методи (міотонометрія, електротензодинамографія, відеозйомка); антропометрія; методи математичної статистики.

Дослідження проводилися у п'ять етапів протягом 1998 – 2005 рр. на кафедрах легкої атлетики й кінезіології НУФВСУ.

На першому етапі (жовтень 1998 – вересень 1999) було проведено детальний аналітичний огляд науково-методичної літератури з питань дослідження, вивчено передовий досвід підготовки стрибунів потрійним високої кваліфікації, проводилося анкетування та бесіди з провідними тренерами країни, аналіз щоденників найсильніших спортсменів України, відеозйомка змагальної діяльності 30 висококваліфікованих стрибунів потрійним.

На другому етапі (жовтень 1999 – вересень 2000) виконувалися антропометричні виміри й тестування фізичних якостей найсильніших українських стрибунів потрійним (12 чоловіків – спортивний результат 16,50–17,09 м), проводилися педагогічні спостереження за підготовкою висококваліфікованих стрибунів потрійним у ході навчально-тренувальних занять і змагань.

На третьому етапі (жовтень 2000 – січень 2001) у ході пошукового експерименту проводилося обстеження членів збірної команди України з потрійного стрибка з використанням біомеханічних методів.

На четвертому етапі, з вересня 2001 до серпня 2002, проводився педагогічний експеримент. Його результати дозволили визначити ефективність застосовуваних у річному тренувальному циклі груп засобів і методів швидкісно-силової підготовки.

На п'ятому етапі (вересень 2002 – грудень 2005) розроблялися методичні рекомендації з удосконалення методики тренування, які впроваджувалися у спортивну практику підготовки спортсменів.

Третій розділ “Обґрунтування тренувальних засобів і методів швидкісно-силової підготовки висококваліфікованих стрибунів потрійним” присвячений аналізу результатів досліджень, проведених у лабораторних умовах, де у стрибунів потрійним визначалася низка показників, які характеризують стан скелетних м'язів і рівень їх швидкісно-силової підготовленості. Вивчалися кінематичні й динамічні характеристики потрійного стрибка висококваліфікованих стрибунів, які впливають на спортивний результат і техніку рухових дій спортсменів. Визначався раціональний склад тренувальних засобів і методів удосконалення швидкісно-силових якостей висококваліфікованих стрибунів потрійним, що застосовувався в річному тренувальному циклі.

При аналізі техніки рухових дій стрибунів потрійним установлено чинники, що впливають на спортивний результат, зміст тренувальних програм і їхнє кількісне вираження. Установлено, що навантаження швидкісно-силових засобів різної переважальної спрямованості впливають на техніку рухових дій і рівень швидкісно-силової підготовленості стрибунів потрійним, які об'єктивно характеризуються інформативними кінематичними й динамічними показниками техніки потрійного стрибка, такими як: маса тіла спортсмена; максимальний кут згинання в колінному суглобі опорної ноги у фазі відштовхування від опори; кутова швидкість розгинання в колінному суглобі опорної ноги у фазі відштовхування від опори; кутова швидкість згинання в кульшовому суглобі махової ноги у фазі відштовхування від опори; кут вильоту загального центру мас (ЗЦМ) тіла спортсмена; швидкість ЗЦМ тіла у розбізі перед відштовхуванням; швидкість вильоту ЗЦМ тіла спортсмена в момент відриву від опори; середня повна енергія руху тіла спортсмена у фазі відштовхування; середня потужність відштовхування; тривалість фази відштовхування.

Отримані результати дослідження дозволили виявити основні тренувальні засоби швидкісно-силової підготовки різної переважальної спрямованості, орієнтовані на формування високого рівня стану швидкісно-силової підготовленості, що застосовуються висококваліфікованими стрибунами потрійним у річному тренувальному циклі, до складу яких увійшли такі групи вправ:

- спеціальної технічної підготовки, які моделюють параметри змагальної діяльності: потрійний стрибок з довгих розбігів (16–22 бігових кроків); потрійний стрибок із середніх розбігів (10–14 бігових кроків); стрибок у довжину з довгих розбігів (16–22 бігових кроків);

- стрибкової підготовки (швидкісно-силової спрямованості), які сприяють поєднаному удосконаленню координаційної структури рухів і підвищенню швидкісно-силових якостей: стрибки вгору й вниз (кроки, скачки); стрибки з місця (від потрійного до десятерного); потрійний стрибок з коротких розбігів (2–8 бігових кроків); п’ятірний стрибок з 6 бігових кроків; стрибок у довжину з 8 бігових кроків; стрибки на одній нозі з 2–6 бігових кроків розбігу; зістрибування з висоти 70–90 см із швидким вистрибуванням вгору або вперед; стрибки через низку бар'єрів із відштовхуванням двома ногами (висота 91,4–106,7 см); стрибки через низку бар'єрів із відштовхуванням однією ногою (висота 76,2–91,4 см); стрибки вперед-вгору на двох ногах із напівприсіда;

- бігової підготовки (швидкісної спрямованості), які спрямовані на підвищення швидкісних якостей: біг 10 м з ходу; біг 30 м з низького старту; біг 30 м з ходу; біг на відрізках від 20 до 80 м; біг з розбігу; біг під гору; біг на відрізках понад 80 м;

- силової підготовки, спрямованих на підтримку силових якостей - вправи з обтяженнями: присідання зі штангою на плечах (вага 85–95 % максимальної); підйом з напівприсіда зі штангою на плечах (вага 90–100 % максимальної); ступання на підвищену опору на одну ногу (вага 60–90 % максимальної); підйом на носки зі штангою на плечах (вага 20–60 % максимальної); узяття штанги на груди (вага 60 – 90 % максимальної); вистрибування вгору із присіда з гирею в руках (32 кг); ходьба випадами в гору зі штангою на плечах (вага 20–60 % максимальної); класичні вправи зі штангою (жим, ривок, поштовх); вистрибування з напівприсіда зі штангою на плечах (вага 40–60 % максимальної); вистрибування із присіда зі штангою на плечах (вага 25 % максимальної); пружинисті підскоки (вага 50 % максимальної).

У дослідженні виявлено показники навантажень швидкісно-силової спрямованості висококваліфікованих стрибунів потрійним у річному тренувальному циклі: 5 % загального річного обсягу тренувальних засобів приділяється потрійному стрибку з довгого розбігу; 10 % – потрійному стрибку із середнього розбігу; 30 % – спеціальним вправам, що адекватні за кінематичними і динамічними характеристиками потрійному стрибку; 5 % – бігу з розбігу; 15 % – бігу на відрізках до 80 м; 20 % – бігу на відрізках понад 80 м; 15 % – вправам із обтяженнями.

Дослідження, проведені за допомогою міотонометрії, показали, що основні біомеханічні показники м'язів, що впливають на спортивний результат в потрійному стрибку поштовхової ноги, вище тих самих показників м'язів махової ноги. Останнє свідчить про те, що м'язи ноги, що несе основне навантаження при виконанні потрійного стрибка, мають більш високі показники швидкісно-силової підготовленості. За допомогою кореляційного аналізу було виявлено біомеханічі характеристики, що найбільш повно відображають стан пружнов’язких властивостей скелетних м’язів поштовхової та махової ніг спортсменів.

За допомогою електротензодинамографії отримано інформативні кількісні біодинамічні показники взаємодії з опорою, які характеризують рівень швидкісно-силової підготовленості спортсменів (максимальна сила відштовхування (Fmax) – =2227,3, S=155,91 H; градієнт сили (G) – =5796,12, S=231,84 H·c-1; імпульс сили (I) – =298,89, S=20,92 H·c; час досягнення максимальної сили (tmax) – =0,38, S=0,03 c; висота підйому ЗЦМ тіла спортсмена (Hmax) – =0,49, S=0,03 м). Отримані дані дають підстави для використання їх як об'єктивних критеріїв оцінки швидкісно-силової підготовленості висококваліфікованих стрибунів потрійним у річному тренувальному циклі. Внесок чинників, що впливають на техніку рухових дій спортсменів і демонстрацію стабільних і результативних стрибків, не є рівнозначним. Так, у результаті проведених досліджень установлено значну залежність потрійного стрибка (r) від стану швидкісно-силової підготовленості спортсмена. Взаємозв'язок результату потрійного стрибка із цими показниками такий: з показниками максимальної сили відштовхування коефіцієнт кореляції перебуває на рівні 0,52, градієнта сили – 0,50, імпульса сили – 0,49, часу досягнення максимальної сили – 0,55, висоти підйому ЗЦМ тіла спортсмена – 0,70.

Четвертий розділ “Експериментальна перевірка ефективності застосування засобів і методів удосконалення швидкісно-силових якостей висококваліфікованих стрибунів потрійним у річному тренувальному циклі”.

У ході педагогічного експерименту в результаті дослідження складу основних груп тренувальних засобів швидкісно-силового характеру доведено ефективність їх застосування для удосконалення швидкісно-силових якостей висококваліфікованих стрибунів потрійним у річному тренувальному циклі. Параметри тренувальних навантажень, виконаних спортсменами контрольної й експериментальної груп протягом року, наведено на рис. 2 і 3.

У результаті наших досліджень встановлено оптимальні величини обсягів засобів швидкісно-силової підготовки висококваліфікованих стрибунів потрійним та їх раціональні співвідношення в річному тренувальному циклі: 20 % загального річного обсягу тренувальних засобів відводиться потрійному стрибку з довгого розбігу; 10 % – потрійному стрибку з середнього розбігу; 20 % – спеціальним вправам, які адекватні за кінематичними і динамічними характеристиками потрійному стрибку; 5 % – бігу з розбігу; 20 % – бігу на відрізках до 80 м; 5 % – бігу на відрізках понад 80 м; 20 % – вправам з обтяженнями.

Висококваліфіковані стрибуни потрійним, які взяли участь в експерименті, показали такі спортивні результати в основних змаганнях сезону: в експериментальній групі в середньому 15,94 м, у контрольній групі – 15,28 м. У спортсменів експериментальної групи спортивні результати зросли на 5,9 %, а у спортсменів контрольної групи – на 1,7 % відносно вихідних даних.

З огляду на практичну значущість наукового обґрунтування методики тренування спортсменів високого класу, у нашому дослідженні проведено аналіз, узагальнення й систематизація загальних принципів її побудови в річному тренувальному циклі. Загальна структура побудови методики тренування й схема застосування вправ швидкісного, силового, швидкісно-силового характеру, спрямованих на формування стану високого рівня швидкісно-силових якостей, що орієнтує тренера на підбір вправ для спрямованого удосконалення підготовки, представлена на підставі основних фізіологічних і педагогічних закономірностей удосконалення спеціальної швидкісно-силової підготовленості висококваліфікованих стрибунів потрійним (табл. 1).

У п'ятому розділі “Обговорення результатів дослідження” проаналізовано отримані результати, проведено порівняння основних положень дисертаційної роботи з наявними концепціями, що висуваються перед її метою й завданнями.

У процесі дисертаційного дослідження було отримано три групи даних: підтверджуючі, доповнюючі й абсолютно нові.

У результаті проведених досліджень було підтверджено думку багатьох фахівців про те, що:

- у швидкісно-силових видах спорту вирішальне значення має не стільки величина обсягів навантажень, скільки підбір найбільш ефективних засобів і методів тренування та їх раціональний розподіл на різних етапах річного тренувального циклу (І.М. Мироненко, 1983; Л.С. Хоменков, 1987; М.С. Микіч, 1999; А.П. Бондарчук, 2005; В.І. Бобровник, 2005; Ю.В. Верхошанський, 2005);

- досягнення високих спортивних результатів у потрійному стрибку можливе при максимальному розвитку спеціальних швидкісно-силових якостей та оволодінні складними координаційними навичками, що забезпечується використанням відповідно оптимально підібраних засобів і методів тренування (В.А. Креєр, 1980; А.В. Левченко, А.Є. Матвєєв, 1986; Р. Зотько, 2000; А.Л. Оганджанов, М.М. Чесноков, 2006);

- спортивний результат у потрійному стрибку залежить від швидкості ЗЦМ тіла у розбізі перед відштовхуванням, максимального кута згинання у колінному суглобі опорної ноги у фазі відштовхування від опори, тривалості фази відштовхування, швидкості вильоту ЗЦМ тіла у момент відриву від опори, кута вильоту ЗЦМ тіла (А.Є. Матвєєв, 1985; В.А. Креєр, В.Б. Попов, 1986; А.П. Стрижак, О.А.Александров, С.П. Сидоренко, В.П. Петров, 1989; А.Л. Оганджанов, М.М. Чесноков, Є.М. Тер-Аванесов, 2003; S. Sorenson, 1996).

Матеріали наших досліджень достатньою мірою доповнюють теоретичні положення про те, що організація і проведення педагогічного контролю, впровадження його в широку практику підготовки спортсменів є найбільш суттєвою мірою підвищення ефективності навчально-тренувального процесу (В.В. Петровський, 1978; М.А. Годик, 1982; В.В. Іванов, 1987; В.О. Запорожанов, 1988; В.Г. Алабін, А.В. Алабін, В.П. Бізін, 1993; М.П. Шестаков, 1998; В.М. Платонов, 2004). Здійснення педагогічного контролю за допомогою інструментальних методів дало можливість, з одного боку, залежно від рівня технічної і швидкісно-силової підготовленості стрибунів потрійним підбирати засоби швидкісно-силової підготовки різної переважальної спрямованості, які найбільш адекватні специфіці потрійного стрибка та стану підготовленості, а, з іншого боку, – об’єктивно оцінювати динаміку швидкісно-силової подготовленості стрибунів потрійним протягом річного тренувального циклу після впливу вправ різної переважальної спрямованості.

У ході проведених досліджень були отримані абсолютно нові дані:

- вперше встановлено показники, що характеризують біомеханічні властивості скелетних м’язів висококваліфікованих стрибунів потрійним. Стан пружнов’язких властивостей м’язів згиначів та розгиначів стегна й гомілки свідчить про рівень спеціальної швидкісно-силової підготовки висококваліфікованих спортсменів, їх здатність реалізовувати динамічно складні акти відштовхувань у потрійному стрибку;

- вперше було проведено біомеханічний аналіз техніки рухових дій спортсменів за 42 кінематичними і динамічними характеристиками потрійного стрибка та виділено з них ті, що визначають досягнення високих спортивних результатів. Одержані дані стали підставою для визначення раціонального складу груп вправ різної спрямованості для удосконалення й максимальної реалізації спеціальної швидкісно-силової підготовленості висококваліфікованих стрибунів потрійним в річному тренувальному циклі. Було встановлено, що спортивний результат в потрійному стрибку залежить від кутової швидкості розгинання в колінному суглобі опорної ноги при відштовхуванні від опори, кутової швидкості згинання в кульшовому суглобі махової ноги у фазі відштовхування від опори, середньої повної енергії руху тіла спортсмена у фазі відштовхування, середньої потужності відштовхування.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз і узагальнення вітчизняних і закордонних літературних джерел дозволив установити, що проблема удосконалення швидкісно-силових якостей висококваліфікованих стрибунів потрійним є досить актуальною й значущою, особливо в частині підбору й раціонального розподілу вправ швидкісно-силової спрямованості в річному тренувальному циклі. При їхньому застосуванні слід дотримуватися принципів динамічної відповідності, поєднаного розвитку фізичних якостей і вдосконалення спортивної техніки.

Сучасний рівень спортивних досягнень вимагає організації цілеспрямованої підготовки спортсменів високого класу, пошуку усе більш ефективних засобів і методів удосконалення швидкісно-силових якостей і організаційних форм побудови навчально-тренувального процесу. Саме раціоналізація й оптимізація тренувального процесу є в цей час найбільш актуальною. Рівень результатів стрибунів потрійним значною мірою обумовлює швидкісно-силова підготовка, що посідає значне місце в тренуванні стрибунів протягом усього річного циклу підготовки.

У процесі багаторічного тренування стрибунів потрійним відбувається розвиток і удосконалення їх швидкісно-силових якостей. Знання закономірностей застосування різних засобів і методів швидкісно-силової підготовки дозволяє в більш короткий термін досягти бажаного результату й забезпечити подальше його зростання. Досвід тренерів переконує, що традиційно наявні програми підготовки стрибунів потрійним у більшості випадків грунтуються на використанні тренувальних засобів без урахування специфіки біомеханічної структури змагальної вправи, доцільної послідовності й поєднання вправ у заняттях різної спрямованості, індивідуальної схильності спортсменів до їхнього виконання.

2. Шляхом аналізу техніки рухових дій висококваліфікованих стрибунів потрійним виявлено кінематичні показники і їхні кількісні вираження, що залежать від рівня розвитку швидкісно-силових якостей спортсменів і впливають на спортивний результат у потрійному стрибку:

? максимальний кут згинання в колінному суглобі опорної ноги у фазі відштовхування від опори – х=127,46, S=9,19° у першому відштовхуванні, х=122,85, S=8,98° – у другому й х=119,98, S=9,06° – у третьому при результаті х=15,06, S=0,12 м і х=131,33, S=10,40° в першому відштовхуванні, х=129,71, S=6,11° – у другому й х=130,09, S=4,21° – у третьому при результаті х=16,61, S=0,08 м;

? кутова швидкість розгинання в колінному суглобі опорної ноги при відштовхуванні від опори – х=8,46, S=0,76 рад·с-1 у першому відштовхуванні, х=5,80, S=0,41 рад·с-1 – у другому й х=6,07, S=0,48 рад·с-1 – у третьому при результаті х=15,06, S=0,12 м і х=10,75, S=0,86 рад·с-1 у першому відштовхуванні, х=9,18, S=0,73 рад·с-1 – у другому й х=8,73, S=0,71 рад·с-1 – у третьому при результаті х=16,61, S=0,08 м;

? кутова швидкість згинання в кульшовому суглобі махової ноги у фазі відштовхування від опори – х=32,75, S=1,57 рад·с-1 у першому відштовхуванні, х=31,59, S=1,29 рад·с-1 – у другому й х=26,83, S=2,04 рад·с-1 – у третьому при результаті х=15,06, S=0,12 м і х=33,87, S=2,67 рад·с-1 у першому відштовхуванні, х=33,56, S=2,64 рад·с-1 – у другому й х=27,95, S=1,82 рад·с-1 – у третьому при результаті х=16,61, S=0,08 м;

? тривалість фази відштовхування – х=0,12, S=0,01 с у першому відштовхуванні, х=0,14, S=0,01 с – у другому й х=0,18, S=0,01 с – у третьому при результаті х=15,06, S=0,12 м і х=0,10, S=0,01 с у першому відштовхуванні, х=0,12, S=0,01 с – у другому й х=0,15, S=0,01 с – у третьому при результаті х=16,61, S=0,08 м;

? швидкість ЗЦМ тіла у розбізі перед відштовхуванням – х=10,34, S=0,45 мс-1 у першому відштовхуванні, х=9,51, S=0,70 мс-1 – у другому й х=8,04, S=0,71 мс-1 – у третьому при результаті х=15,06, S=0,12 м і х=10,77, S=0,18 мс-1 у першому відштовхуванні, х=9,95, S=0,44 мс-1 – у другому й х=9,04, S=0,66 мс-1 – у третьому при результаті х=16,61, S=0,08 м;

? швидкість вильоту ЗЦМ тіла спортсмена в момент відриву від опори – х=9,68, S=0,33 мс-1 у першому відштовхуванні, х=8,82, S=0,50 мс-1 – у другому й х=7,50, S=0,56 мс-1 – у третьому при результаті х=15,06, S=0,12 м і х=10,37, S=0,19 мс-1 у першому відштовхуванні, х=9,51, S=0,30 мс-1 – у другому й х=8,07, S=0,53 мс-1 – у третьому при результаті х=16,61, S=0,08 м;

? кут вильоту ЗЦМ тіла спортсмена – х=16,16, S=1,32° – у першому відштовхуванні, х=12,28, S=0,98° – у другому й х=17,80, S=1,24° – у третьому при результаті х=15,06, S=0,12 м і х=18,11, S=1,24° у першому відштовхуванні, х=14,89, S=1,19° – у другому й х=19,71, S=1,77° – у третьому при результаті х=16,61, S=0,08 м.

3. У результаті аналізу техніки виконання потрійного стрибка висококваліфікованими спортсменами встановлено, що такі біодинамічні показники, як середня повна енергія руху тіла спортсмена у фазі відштовхування, середній результат якої становив =5163,34, S=117,95 Дж у першому відштовхуванні, =4131,77, S=371,89 Дж – у другому й =3218,84, S=257,51 Дж – у третьому при результаті =15,06, S=0,12 м і =6157,64, S=545,19 Дж у першому відштовхуванні, =4654,78, S=372,38 Дж – у другому й =4337,69, S=347,01 Дж – у третьому при результаті =16,61, S=0,08 м, і середня потужність відштовхування – =5010,69, S=400,85 Вт у першому відштовхуванні, =5191,65, S=415,33 Вт – у другому й =1450,20, S=116,02 Вт – у третьому при результаті =15,06, S=0,12 м і =6232,41, S=498,59 Вт у першому відштовхуванні, =7515,47, S=601,24 Вт – у другому й =3018,84, S=271,69 Вт – у третьому при результаті =16,61, S=0,08 м, збільшуються з підвищенням рівня швидкісно-силової підготовленості й впливають на техніку рухових дій стрибунів потрійним і спортивний результат.

4. Поліпшення спортивних результатів і техніки виконання потрійного стрибка пов'язане з підвищенням рівня розвитку швидкісно-силових якостей спортсменів, що проявлялося у взаємозв'язку результатів у потрійному стрибку (r) зі станом швидкісно-силової підготовленості, вираженої показниками взаємодії з опорою при відштовхуванні: з результуючою силою на рівні 0,52; градієнтом сили – 0,50; імпульсом сили – 0,49; часом досягнення максимальної сили – 0,55; висотою підйому ЗЦМ тіла спортсмена – 0,70 (прийнятий критерій r=0,25).

5. У результаті дослідження змагальної і тренувальної діяльності висококваліфікованих стрибунів потрійним виявлено групи засобів різної переважальної спрямованості й методи удосконалення швидкісно-силових якостей та їхнє раціональне співвідношення в річному тренувальному циклі:

? засоби спеціальної технічної підготовки, які моделюють параметри змагальної діяльності (потрійний стрибок з довгих розбігів (20 % річного обсягу тренувальних засобів), застосовуються в підготовчий період на етапах спеціальної фізичної й техніко-фізичної підготовки й у змагальний період, метод виконання змагальний; потрійний стрибок з укорочених розбігів (10 % річного обсягу тренувальних засобів) застосовується в підготовчий і змагальний періоди на всіх етапах річного циклу, метод виконання повторний);

? засоби стрибкової підготовки (швидкісно-силового характеру), які сприяють поєднаному удосконаленню координаційної структури рухів і підвищенню швидкісно-силових якостей висококваліфікованих стрибунів потрійним (20 % річного обсягу тренувальних засобів), застосовуються в підготовчий і змагальний періоди на всіх етапах річного тренувального циклу; метод виконання повторний;

? засоби силової підготовки, спрямовані на підтримку силових якостей висококваліфікованих стрибунів потрійним, у своїй більшості є вправами з обтяженнями (20 % річного обсягу тренувальних засобів), застосовуються в підготовчий період на етапах: загальної фізичної підготовки – метод виконання повторний для розвитку силової витривалості; спеціальної фізичної підготовки – методи максимальних зусиль для розвитку максимальної сили й повторний для розвитку швидкої сили; техніко-фізичної підготовки – повторний метод для розвитку швидкої сили й метод динамічних зусиль для розвитку вибухової сили, а також у змагальний період – повторний метод для розвитку й підтримки швидкої сили й метод динамічних зусиль для розвитку й підтримки вибухової сили;

? засоби бігової підготовки (швидкісного характеру), які спрямовані на підвищення швидкісних якостей висококваліфікованих стрибунів потрійним, у зоні інтенсивності 95–100% особистого результату (30 % річного обсягу тренувальних засобів): біг на відрізках понад 80 м (5 % річного обсягу тренувальних засобів) застосовується на етапі загальної фізичної підготовки для підвищення спеціальної витривалості, на етапах спеціальної фізичної, техніко-фізичної підготовки й у змагальний період для підвищення швидкісної витривалості, методи виконання інтервальний і повторний; біг на відрізках до 80 м (20 % річного обсягу тренувальних засобів) застосовується на етапах загальної фізичної, спеціальної фізичної, техніко-фізичної підготовки й у змагальний період для підвищення швидкості бігу, метод виконання повторний; біг з розбігу (5 % річного обсягу тренувальних засобів) застосовується на етапах спеціальної фізичної, техніко-фізичної підготовки й у змагальний період для вдосконалення техніки рухових дій, підвищення швидкісних якостей стрибунів потрійним і їхньої реалізації в розбізі, метод виконання повторний.

6. Досягнення високого рівня розвитку швидкісно-силових якостей висококваліфікованих стрибунів потрійним обумовлено виявленням і раціональним розподілом груп вправ різної переважної спрямованості в річному тренувальному циклі. Ефективність застосування груп засобів і методів удосконалювання швидкісно-силових якостей у річному тренувальному циклі підтвердили спортивні результати стрибунів потрійним: в експериментальній групі вони зросли на 5,9 %, а в контрольній – на 1,7 %.

Результати педагогічного експерименту свідчать про значне поліпшення стану пружнов’язких властивостей скелетних м'язів і швидкісно-силової підготовленості висококваліфікованих стрибунів потрійним експериментальної групи. Наприкінці дослідження показники максимальної сили у них зросли стосовно показників у контрольній групі на 17,1 %, градієнта сили – на 18 %, імпульса сили – на 13,5 %, часу досягнення максимальної сили – на 65,9 %, висоти підйому ЗЦМ тіла – на 21,8 %.

7. З ростом кваліфікації спортсменів спостерігається збільшення частки засобів спеціальної швидкісно-силової підготовки, що позитивно впливає на формування раціональної техніки рухових дій і удосконалення швидкісно-силових якостей на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей. Результати наших досліджень показали, що при відсутності об'єктивної оцінки біомеханічної структури рухів і швидкісно-силової підготовленості спортсменів ріст їхніх результатів уповільнюються, тому подальші дослідження з цієї проблеми будуть пов'язані:

? з підвищенням якості контролю на підставі застосування високоточних інформаційних технологій в умовах змагальної і тренувальної діяльності, що створить нові можливості для оцінки ефективності виконання вправ і вивчення тонких, недоступних аналізу звичайним способом взаємозв'язків рухових дій у всіх фазах стрибка;

? з розробкою й обґрунтуванням модельних характеристик технічної та швидкісно-силової підготовленості для спортсменів різного віку й кваліфікації на всіх етапах багаторічної підготовки.

СПИСОК РОБІТ, ЯКІ ОПУБЛІКОВАНІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Адаптація членів збірної команди України з легкої атлетики до умов змагань VIII чемпіонату світу 2001 року (Едмонтон, Канада) / В. Бобровник, А. Колот, О. Єременко та ін.: Метод. рекомендації. – К.: Нора-прінт, 2001. – 28 с.

Особистий внесок автора полягає у підборі, аналізі та систематизації теоретичних матеріалів, підготовці висновків та оформленні даної публікації.

2. Формування рухового потенціалу стрибунів у довжину на етапах попередньої й спеціалізованої базової підготовки (11-16 років) / В. Бобровник, І. Кшижинська, А. Колот і ін. / За ред. В. Бобровника, І. Кшижинської: Навч. посібник. – К.: Нора-прінт, 2001. – 38 с.

Особистий внесок автора полягає у підборі, систематизації та узагальненні теоретичних матеріалів, написанні розділів посібника та оформленні даної публікації.

3. Бобровник В., Колот А. Аспекти вдосконалювання технічної підготовки стрибунів у довжину // Наука в олімпійському спорті. – 1998. – № 3. – С. 30–36.

Особистий внесок автора полягає у підборі, аналізі та систематизації теоретичних матеріалів, оформленні даної публікації.

4. Колот А. Біомеханічний контроль швидкісно-силової підготовленості кваліфікованих стрибунів, які спеціалізуються в потрійному стрибку // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. – 2000. – № 1. – С. 18–23.

5. Колот А. Педагогічний контроль у швидкісно-силовій підготовці кваліфікованих стрибунів потрійним стрибком // Фізичне виховання студентів творчих спеціальностей: Зб. наук. праць / За ред. С.С. Єрмакова. – Харків: ХХПІ, 2000. – № 3. – С. 6–9.

6. Колот А. Зміна пружнов’язких властивостей скелетних м'язів у стрибунів потрійним стрибком у річному тренувальному циклі // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць / За ред. С.С. Єрмакова. – Харків: ХХПІ, 2000.– № 14.