МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КЛЮЧНИК Альона Володимирівна

УДК 338.432:631.1.016 (744.73)

ЕФЕКТИВНИЙ РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНУ

08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Миколаїв – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Миколаївському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Червен Іван Іванович,

Миколаївський державний аграрний університет

Міністерства аграрної політики України,

завідувач кафедри організації виробництва та агробізнесу.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Мармуль Лариса Олександрівна,

Херсонський державний аграрний університет

Міністерства аграрної політики України,

проректор з міжнародних зв’язків,

завідувач кафедри обліку і аудиту;

кандидат економічних наук, доцент

Попович Василь Вікторович,

Одеський державний аграрний університет

Міністерства аграрної політики України,

декан економічного факультету.

Провідна установа: Дніпропетровський державний аграрний

університет Міністерства аграрної політики

України, кафедра менеджменту організацій,

м. Дніпропетровськ.

Захист відбудеться “17” січня 2007 р. о 9.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 38.806.01 в Миколаївському державному аграрному університеті за адресою: 54010, м. Миколаїв, вул. Паризької Комуни, 9, конференц-зала.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Миколаївського державного аграрного університету за адресою: 54010, м. Миколаїв, вул. Карпенка, 73.

Автореферат розісланий “15” грудня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Клочан В.Ф.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сьогодні на селі відроджено історично справедливі відносини між селянами-власниками та підприємствами на основі володіння, користування і розпорядження землею. Селянам надано право власного господарського самовизначення та реалізації їх підприємницької ініціативи. Саме підприємництво є провідною і найбільш привабливою формою людської активності в усіх сферах діяльності.

Нині підприємницькі структури функціонують на принципах самоокупності, самозабезпечення, самостійності у виборі напрямів діяльності і повної відповідальності за результати роботи. Принципи організації підприємницьких структур в АПК України наближуються до вимог ринкових механізмів господарювання. Однак результати роботи вітчизняних аграрних підприємств є значно нижчими від тих, які досягаються в розвинених країнах світу.

Проблеми розвитку підприємницької діяльності розглядаються в працях певної частини науковців, серед яких: В.Г. Андрійчук, Г.О. Андрусенко, В.Я. Амбросов, В.І. Благодатний, П.І. Гайдуцький, М.В. Гладій, Ю.Е. Губені, О.Д. Гудзинський, А.С. Даниленко, Б.М. Данилишин, М.М. Ільчук, М.В. Калінчик, М.Ю. Куліш, І.І. Лукінов, П.М. Макаренко, М.Й. Малік, Л.О. Мармуль, Л.Ю. Мельник, В.Я. Месель-Веселяк, В.В. Попович, Л.В. Романова, П.Т. Саблук, В.Д. Савченко, В.Ф. Семенов, І.Ю. Сіваченко, Р.А. Слав’юк, М.М. Федоров, І.Н. Топіха, В.І. Топіха, І.І. Червен, Ф.К. Шакіров, В.В. Юрчишин. Їх дослідження охоплюють цілу низку питань, пов’язаних з функціонуванням підприємницьких структур. Проте все ж ряд проблем залишаються не до кінця вирішеними. До них насамперед відносяться питання забезпечення ефективного функціонування підприємницьких структур різних організаційно-правових форм та недосконалість механізму державного протекціонізму розвитку аграрного підприємництва. Недостатнім є і вивчення підприємництва стосовно окремого регіонального АПК та механізмів розвитку підприємницьких формувань.

Науково-теоретичне значення та практична цінність, недостатня глибина вивчення вказаних проблем зумовили вибір теми даної дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до плану науково-дослідних робіт кафедри організації виробництва та агробізнесу Миколаївського державного аграрного університету з проблеми “Організація інтенсивного виробництва і забезпечення економічного зростання в підприємствах АПК”, яка є складовою підпрограми “Розробити методологічні та організаційно-економічні засади функціонування підприємницьких структур на основі кооперації та інтеграції агропромислового виробництва” (номер державної реєстрації 0102U000257).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка обґрунтованих наукових і практичних рекомендацій щодо забезпечення ефективного розвитку підприємництва в аграрному секторі економіки регіону. Вказана мета зумовила необхідність вирішення наступних завдань:

- дослідити теоретичні аспекти підприємницької діяльності – з метою узагальнення і уточнення поглядів учених-економістів на їх сутність, значення та необхідність ефективного застосування;

- з’ясувати ретроспективу становлення підприємництва у сільському господарстві;

- визначитись з методичними підходами до оцінки ефективності підприємницької діяльності та ризику аграрних формувань;

- провести аналіз трансформації складу підприємницьких структур регіону та їх місця в розвитку аграрного виробництва;

- дослідити розвиток виробництва та реалізації продукції в підприємницьких агроформуваннях;

- дати оцінку ефективності підприємницької діяльності в аграрному секторі регіону;

- визначити комплекс заходів щодо укріплення та раціонального використання виробничого потенціалу підприємств на основі інноваційно-орієнтованого їх розвитку;

- обґрунтувати напрями розвитку спеціалізації та оптимізації розмірів підприємницьких структур, а також визначити стратегічні заходи щодо активізації кооперування та інтегрування;

- розробити рекомендації щодо удосконалення організації реалізації та підвищення конкурентоспроможності аграрної продукції.

Предмет і об’єкт дослідження. Предмет дослідження - теоретичні, методологічні і прикладні питання розвитку підприємництва в аграрному секторі. Об’єктом дослідження є процеси ефективного розвитку підприємництва в аграрному секторі економіки Миколаївської області.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційного дослідження є базові положення економічної теорії, наукові розробки вітчизняних і зарубіжних учених з проблем розвитку підприємництва, законодавчі та нормативно-правові акти країни.

В процесі дослідження використовувалась низка методів, серед яких: діалектичний та абстрактно-логічний (при узагальненні теоретичних і методичних засад розвитку підприємництва); монографічний (при висвітленні поглядів учених на досліджувані в роботі проблеми, вивченні ретроспективи розвитку підприємництва в аграрному секторі регіону, вітчизняного і зарубіжного досвіду); кореляційно-регресивний (для виявлення впливу середньомісячного заробітку одного працівника на розміри прибутку з 1 га аграрних угідь та рівня рентабельності); розрахунково-конструктивний (в процесі розробки бізнес-плану щодо придбання техніки, необхідної для запровадження у ПОСП “Золота Нива” Новобузького району мінімального обробітку ґрунту за рахунок довгострокового кредиту); анкетування (при дослідженні проблем функціонування аграрних підприємницьких структур Миколаївщини); графічний (при вивченні динаміки і структурних змін у розвитку підприємств, механізмів взаємовідносин, відображенні результатів кореляційно-регресивного аналізу та групувань); статистичні групування (в процесі вивчення впливу середнього розміру площ сільгоспугідь на доходність діяльності підприємств); економіко-математичне моделювання (при визначенні оптимальної структури аграрного виробництва та його сполучення із переробкою зерна та насіння соняшнику в ПОСП “Золота Нива” Новобузького району, а також у мережному плануванні при проведенні технологічного циклу робіт по вирощуванню та реалізації озимої пшениці у ПОСП “Золота Нива” за допомогою програми Microsoft Project 2000); аналітичний (при проведенні SWOT- аналізу виявлення конкурентних позицій аграрних підприємств Миколаївської області на світовому ринку, розробці стратегічної карти виходу ПОСП “Золота Нива” на зовнішній ринок, дослідженні ретроспективи розвитку підприємницьких аграрних формувань області та ефективності їх діяльності); експертних оцінок (в оцінці маркетингового середовища аграрних підприємств Миколаївщини); екстраполяції (при розробці програм стабілізації розвитку тваринництва, зернового господарства, зрошувального землеробства та запровадженні нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії у Миколаївській області).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному.

Вперше:

- розроблено класифікаційну модель ризиків підприємницьких структур по основних видах їх діяльності (виробничої, комерційно-збутової, управлінської, соціальної, обслуговуючої, інвестиційної) і фінансових операціях (податкових, кредитних, розрахункових), з розділенням на дві групи – глобальні та локальні (з наведенням складових кожної з них);

- запропоновано класифікацію приватних сільськогосподарських підприємств за 11-ма ознаками (ступенем спеціалізації аграрного виробництва, предметом діяльності, включенням до складу підприємства переробних і торговельних структур, належністю земельних і майнових засобів виробництва, розмірами, використанням найманої праці, за організаційною та виробничою структурою управління, за участю у кооперативних формуваннях, за фінансовим станом, із залученням або без наявності іноземних інвестицій).

Удосконалено:

- дослідження розвитку підприємницької діяльності в аграрному секторі Миколаївської області з виявленням особливостей функціонування підприємств різних організаційно-правових форм;

- визначення сутності понять “підприємництво”, “бізнес”, “ризик”, а також різницю між поняттями “ефективність” та “ефективність виробництва”;

- класифікаційну модель сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм за основними ознаками (установчі документи, статутний фонд, керівництво, права та відповідальність учасників, розподіл прибутку, переваги, недоліки);

- систему показників економічної ефективності діяльності аграрних підприємницьких структур. При цьому по кожній з сфер їх діяльності (виробничій, комерційно-збутовій, управлінській, соціальній, обслуговуючій, інвестиційній) запропоновано конкретні специфічні показники ефективності;

- складові підприємницького середовища в аграрному секторі АПК (з виділенням зовнішніх і внутрішніх факторів);

- SWOT – аналіз конкурентних позицій підприємств на зовнішньому ринку (який розроблено стосовно аграрної сфери з урахуванням особливостей Миколаївської області);

- порядок виплати державних дотацій сільгосппідприємствам (за яким їх доцільно сплачувати не на 1 га посівів та 1 голову худоби, а на 1 грн. вартості товарної продукції).

Дістали подальшого розвитку:

- розгляд інтеграційних та кооперативних процесів у регіоні, а також напрями створення інтегрованих формувань із залученням банківських установ та багатофункціональних кооперативів;

- порядок складання “господарського портфелю” та профілю маркетингового середовища, які побудовані автором з урахуванням особливостей сільськогосподарських підприємств;

- методика розробки стратегічної карти виходу на зовнішній ринок підприємств, пристосована до особливостей аграрних підприємств.

Практичне значення одержаних результатів. Найбільшу практичну цінність мають наступні розробки дисертанта: методика оцінки ефективності підприємницької діяльності; комплексне дослідження розвитку аграрних підприємницьких формувань Миколаївської області; пропозиції щодо удосконалення спеціалізації та розмірів сільськогосподарських підприємств, покращенню їх ресурсного потенціалу і підвищенню ефективності його використання; заходи щодо стабілізації розвитку тваринницьких і рослинницьких галузей регіону; визначена за допомогою вирішення економіко-математичної задачі оптимальна структура агарного виробництва та його сполучення із переробкою зерна та насіння соняшнику в ПОСП “Золота Нива” Новобузького району; проект проведення технологічного циклу робіт по вирощуванню та реалізації озимої пшениці у ПОСП “Золота Нива” (за допомогою програми Microsoft Project 2000); бізнес-план щодо придбання техніки для запровадження у ПОСП “Золота Нива” мінімального обробітку ґрунту; рекомендації щодо удосконалення фінансової, цінової, кредитної, податкової, інвестиційної та страхової політики держави; пропозиції по укріпленню інфраструктури ринку та найбільш ефективній реалізації продукції; стратегічна карта виходу ПОСП “Золота Нива” на зовнішній ринок.

Розроблені дисертантом пропозиції щодо збільшення валового виробництва зерна та покращення його якості, підтримання розвитку інших галузей агропромислового комплексу, сприяння подальшому підвищенню культури землеробства, впровадження комплексу організаційно-технологічних і фінансових заходів, спрямованих на стабілізацію ситуації в зрошенні, визначення напрямів розвитку тваринництва ураховуються Головним управлінням сільського господарства і продовольства Миколаївської облдержадміністрації при розробці відповідних програм (довідка № 1-2067 від 8 жовтня 2006 р.). Пропозиції дисертанта щодо розвитку нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії прийняті союзом (об’єднанням) агротоваровиробників Миколаївської області для використання в практичній діяльності (довідка № 18 від 25 вересня 2006 р.).

Запропонований автором бізнес-план щодо придбання техніки для запровадження мінімального обробітку ґрунту, оптимізація структури аграрного виробництва та його сполучення із переробкою зерна та насіння соняшнику, проект проведення технологічного циклу робіт по вирощуванню та реалізації озимої пшениці та стратегічної карти виходу підприємства на зовнішній ринок прийняті керівництвом ПОСП “Золота Нива” Новобузького району для впровадження в практику (довідка №106 від 20 вересня 2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення, висновки та пропозиції дисертації сформульовані та обґрунтовані автором особисто. Матеріали наукових робіт, виданих у співавторстві, використані в дисертації в частині, що належать здобувачу.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, наукові результати та практичні розробки дисертації доповідалися та обговорювалися на наступних науково-практичних конференціях: міжнародних – “Соціально-економічні проблеми в пореформений період” (23-24 вересня 2004 р., м. Миколаїв), “Ринкова трансформація економіки АПК” (18-19 листопада 2004 р., м. Харків), “Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці” (3-5 березня 2005 р., м. Житомир), “Євроінтеграція та конкурентоспроможність продукції агропромисло-вого комплексу України” (5-6 жовтня 2006 р., м. Київ); всеукраїнській - “Сучасний соціокультурний простір 2006” (25-27 вересня 2006 р., м. Київ); регіональних – у Миколаївському державному аграрному університеті (2004, 2005, 2006 рр.).

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 12 наукових робіт (загальним обсягом 4,4 дрк. арк.), з яких 8 - у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний її обсяг становить 183 сторінки комп’ютерного тексту. Вона містить 41 таблицю, 10 рисунків і 33 додатків. Список використаних джерел включає 253 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретичні та методичні основи підприємництва в аграрній сфері економіки” розглянуто сутність, складові та об’єктивну необхідність підприємницької діяльності, висвітлено ретроспективу її становлення в сільському господарстві, досліджено методику оцінки ефективності підприємництва та ризику аграрних формувань.

Визначальною умовою економічного процвітання будь-якої країни, її регіону і кожного окремого товаровиробника є підприємницька діяльність. Окремі науковці ототожнюють “підприємництво” і “бізнес”, що є необґрунтованим. На нашу думку, бізнес – це комерційна діяльність (справа), яка охоплює відносини, що виникають між учасниками ринку – від виробників і державних структур до споживачів. Підприємництво ж – це ініціативна, самостійна, орієнтована на потреби ринку діяльність, яка здійснюється на власний ризик з метою одержання найбільшого прибутку за умови вільного виробництва та реалізації продукції (надання послуг), втілення новаторських ідей. Основні види, особливості, принципи, функції та етапи підприємництва висвітлені в роботі.

Кожна функціонуюча в аграрній сфері АПК підприємницька структура має свої специфічні ознаки, які синтезовані нами в класифікаційній моделі сільськогосподарських підприємств. Одним з найбільш ефективних підприємницьких сільськогосподарських формувань є приватне господарство, що базується на приватній власності на землю та майно, особистій праці засновника і має право найму робочої сили. Приватні сільськогосподарські підприємства можна класифікувати за такими ознаками: ступенем спеціалізації аграрного виробництва, предметом діяльності, включенням до складу підприємства переробних і торговельних структур, належністю земельних і майнових засобів виробництва, розмірами, використанням найманої праці, організаційною та виробничою структурою управління, участю у кооперативних формуваннях, фінансовим станом, із залученням або без наявності іноземних інвестицій. Перелік видів підприємств за кожною з перелічених ознак наведено в дисертації.

Хоча питанням оцінки ефективності діяльності підприємницьких формувань і приділяється певна увага в наявних економічних публікаціях, однак єдиного, загальновизнаного підходу до їх вирішення поки немає. По кожній з основних сфер діяльності будь-якої підприємницької структури (виробничій, комерційно-збутовій, управлінській, соціальній, обслуговуючій, інвестиційній) нами запропоновані конкретні специфічні показники ефективності, детальний перелік яких наведено в дисертації. Їх можна використовувати для порівняльної оцінки ефективності функціонування як тієї чи іншої сфери підприємницької діяльності господарських формувань, так і окремо взятого підприємства в цілому (за звітний рік у порівнянні з попередніми роками, а також з нормативними величинами).

На ефективність діяльності сільськогосподарських підприємницьких формувань впливає ризик, який являє собою, з одного боку, ймовірність понесення втрат ресурсів і доходів у зв’язку з цілою низкою несприятливих умов економічного середовища, а з другого – можливість одержання вигоди, додаткового прибутку, які, однак, не є гарантованими. Автором розроблено відповідні методичні підходи до оцінки ризику.

У другому розділі “Розвиток та ефективність підприємницької діяльності в аграрному секторі економіки регіону” висвітлено трансформацію складу підприємницьких формувань та їх місця в економіці аграрного виробництва, проаналізовано розвиток і сучасний стан виробництва та реалізації продукції, визначено ефективність сільськогосподарських підприємств.

Проведений нами по Миколаївській області аналіз (табл. 1) показав, що у результаті реформування аграрного сектору загальна кількість сільськогосподарських підприємств в 2005 р. порівняно з 2002 р. збільшилася, що відбулося за рахунок господарських товариств, приватних підприємств та сільськогосподарських виробничих кооперативів.

Провідні позиції (за кількістю) нині займають фермерські господарства, друге місце належить господарським товариствам, третє – приватним підприємствам. Найбільшу кількість аграрних формувань мають Баштанський, Жовтневий та Миколаївський райони, а найменшу – Очаківський, Врадіївський, Кривоозерський.

Таблиця 1

Трансформація складу зареєстрованих аграрних підприємств Миколаївської області за формою господарювання (станом на початок року)

Форми

господарювання | 2002 р. | 2003 р. | 2004 р. | 2005 р.

оди-ниць | % до підсум-ку | оди-ниць | % до підсум-ку | оди-ниць | % до підсум-ку | оди-ниць | % до підсум-ку

Господарські товариства | 275 | 5,4 | 187 | 3,8 | 177 | 3,7 | 338 | 6,6

Приватні підприємства

(без фермерських) | 154 | 3,0 | 107 | 2,2 | 101 | 2,1 | 274 | 5,3

Фермерські господарства | 4504 | 89,0 | 4533 | 93,3 | 4517 | 93,5 | 4445 | 86,5

Виробничі кооперативи | 16 | 0,3 | 9 | 2 | 8 | 0,2 | 22 | 0,4

Державні | 19 | 0,4 | 14 | 0,3 | 17 | 0,4 | 18 | 0,4

Інші | 95 | 1,9 | 10 | 0,2 | 9 | 0,2 | 44 | 0,8

Всього | 5063 | 100 | 4860 | 100 | 4829 | 100 | 5141 | 100

В останні роки практично по всіх організаційно-правових формах сільгосппідприємств відбулося помітне зменшення їх ресурсного потенціалу. Позитивним виключенням є лише фермерські господарства, загальна площа сільгоспугідь по яких за останні 4 роки зросла в 1,4 раза, а вартість основних виробничих засобів – в 1,6 раза. Найбільш великими за своїми розмірами є держгоспи, господарські товариства і приватні підприємства.

Протягом останнього періоду на Миколаївщині намітився ріст обсягів виробництва рослинницької продукції (насамперед – насіння соняшнику, овочів, плодів і винограду). У результаті в 2005 р. її питома вага в загальнодержавному виробництві зерна становила 4,6 %, соняшнику – 9,1 %, винограду – 8,5 %.

Провідні позиції у виробництві більшості видів рослинницької продукції належать господарським товариствам, на частку яких у 2005 р. припадало 51,7 % вирощеного сільгосппідприємствами області зерна, 52,5 % насіння соняшнику, 94,0 % фруктів і 66,2 % винограду. По цукрових буряках і овочах головну роль нині відіграють приватні підприємства. Валове виробництво ж молока, м’яса великої рогатої худоби та свиней, а також вовни у сільгосппідприємствах області в останні роки зменшується. Наприклад, у 2005 р. проти 2002 р. їх обсяги скоротилися відповідно в 1,9, 1,7, 1,3 і 2,1 разів. І лише по м’ясу птиці та яйцях відбулося збільшення. Причому, негативні зміни по більшості видів тваринницької продукції спостерігалися практично по всіх формах господарств. Якщо ці тенденції збережуться і в майбутньому, населенню області загрожує гостра нестача вкрай необхідних йому продовольчих товарів. У виробництві більшості видів тваринницької продукції провідні позиції займають господарські товариства, а в останній час зростає і роль приватних.

За обсягами виробництва різних видів аграрної продукції місце адміністративних районів Миколаївської області є досить різними. Однак все ж по зерну, м’ясу і молоку у середньому за 2004-2005 роки позитивно виділяється Снігурівський район, а по насінню соняшника – Первомайський та Баштанський райони, які мають потужне аграрне виробництво.

Як показав аналіз, далеко не всі сільгосппідприємства Миколаївщини були прибутковими. Кількість збиткових господарств за 2002-2005 рр. коливалася від 55 у 2004 р. до 147 - у 2003 р. Більш того, по області в цілому відбувається її зростання. Причому, збиткові господарства є практично у всіх її районах та організаційно-правових формах господарств. З таблиці 2 видно, що кращими за часткою прибуткових господарств у 2005 році були Новобузький, Первомайський, Казанківський і Братський райони, а найгіршими – Березанський і Березнегуватський. Що ж стосується розмірів прибутку в розрахунку на 1 підприємство, то максимальним у звітному році він був в Арбузинському та Очаківському районах.

Таблиця 2

Розподіл прибуткових сільськогосподарських підприємств по адмінрайонах Миколаївської області та середній розмір прибутку по них

Назва району | Кількість, од. | Частка прибуткових господарств, % | Прибуток на

1 господарство, тис. грн.

2004 р. | 2005 р. | 2004 р. | 2005 р. | 2004 р. | 2005 р.

Всього по області | 283 | 223 | 83,7 | 74,8 | 558,2 | 736,6

Арбузинський | 8 | 5 | 66,7 | 62,5 | 1361,3 | 3172,0

Баштанський | 27 | 16 | 84,4 | 76,2 | 202,0 | 444,1

Березанський | 15 | 6 | 93,8 | 46,2 | 403,3 | 801,7

Березнегуватський | 13 | 8 | 92,9 | 53,3 | 367,9 | 261,6

Братський | 12 | 10 | 92,3 | 83,3 | 205,6 | 225,7

Веселинівський | 13 | 10 | 76,5 | 66,7 | 612,6 | 692,1

Вознесенський | 13 | 11 | 72,2 | 68,8 | 401,3 | 265,3

Врадіївський | 10 | 5 | 90,9 | 71,4 | 177,7 | 166,1

Доманівський | 7 | 9 | 58,3 | 75,0 | 772,3 | 262,1

Єланецький | 7 | 6 | 77,8 | 75,0 | 154,6 | 266,4

Жовтневий | 14 | 10 | 66,7 | 66,7 | 1431,0 | 614,3

Казанківський | 10 | 14 | 71,4 | 87,5 | 316,1 | 182,5

Кривоозерський | 13 | 10 | 81,2 | 76,9 | 464,8 | 543,8

Миколаївський | 14 | 11 | 82,4 | 73,3 | 569,6 | 584,9

Новобузький | 20 | 19 | 100,0 | 95,0 | 385,5 | 298,1

Новоодеський | 16 | 11 | 88,9 | 68,8 | 460,3 | 214,0

Очаківський | 9 | 7 | 69,2 | 63,6 | 794,8 | 1692,7

Первомайський | 38 | 36 | 97,4 | 92,3 | 487,6 | 545,4

Снігурівський | 16 | 13 | 94,1 | 76,5 | 1066,4 | 645,8

Ефективність сільськогосподарської діяльності аграрних підприємств області в цілому змінювалося наступним чином: за розміром прибутку з 1 га сільгоспугідь та на 1 працівника за 2002-2004 рр. спостерігалося поступове зростання, а у 2005 р. – зменшення; по прибутку на 1 тис. грн. основних виробничих засобів, рівню рентабельності та рентабельністю продажу погіршення стану справ відмічається вже з 2004 р. Вказані зміни відбулися практично по всіх формах господарств. Позитивним виключенням є лише фермерські структури, які є лідерами за рівнем ефективності розвитку аграрної сфери.

За результатами визначених нами у середньому за 2004-2005 рр. рейтингів підприємств по рівню рентабельності їх загальної і сільськогосподарської діяльності перше місце належить фермерським господарствам, друге – групі інших формувань, третє ж місце займали: по загальній діяльності – виробничі кооперативи, по аграрній – приватні підприємства. Як бачимо з таблиці 3, майже ті ж самі форми господарств мають вищі рейтинги і по розмірах прибутку з 1 га сільгоспугідь та рентабельності продажу.

Таблиця 3

Прибутковість діяльності аграрних підприємств Миколаївської області

у середньому за 2004-2005 рр.

Форми господарства | Загальна діяльність | Сільськогосподарська діяльність

Прибу-ток

з 1 га, грн. | Рей-тинг за при-бутком | Рента-бель-ність прода-жу, % | Рей-тинг за нею | Прибу-ток

з 1 га, грн. | Рей-тинг за

при-бутком | Рента-бель-ність прода-жу, % | Рей-тинг

за нею

Господарські товариства | 175,87 | 5 | 7,5 | 5 | 50,12 | 4 | 6,3 | 3

Приватні підприємства | 188,00 | 4 | 17,7 | 3 | 128,30 | 3 | 5,9 | 4

Фермерські господарства |

345,12 |

2 |

25,2 |

1 |

330,05 |

2 |

27,4 |

1

Виробничі кооперативи | 323,36 | 3 | 17,4 | 4 | 9,7 | 6 | 1,4 | 6

Державні | 20,16 | 6 | 2,1 | 6 | 32,55 | 5 | 4,2 | 5

Інші | 958,83 | 1 | 19,6 | 2 | 338,27 | 1 | 21,0 | 2

Рослинництво в цілому у більшості районів Миколаївської області рентабельне, а тваринництво, навпаки, є збитковим. З рослинницьких видів продукції найбільш рентабельними в останні роки були виробництво насіння соняшнику і зерна (особливо по фермерським господарствам і приватним підприємствам).

У третьому розділі “Основні організаційно-економічні напрямки подальшого ефективного розвитку підприємницької діяльності” розглядаються питання, пов’язані з удосконаленням підприємницького середовища, формуванням раціонального виробничого потенціалу підприємств на основі інноваційно-орієнтованого їх розвитку, удосконаленням спеціалізації, оптимізацією розмірів підприємницьких структур, розвитком кооперації та інтеграції, організацією ефективної реалізації продукції та підвищенням конкурентоспроможності підприємств.

Зміцнення потребує насамперед підприємницьке середовище – як зовнішнє, так і внутрішнє, запропонований нами склад якого наведено на рис.1.

Сьогодні українським сільгосптоваровиробникам необхідна гнучка дієва державна підтримка, спрямована не на вирішення поточних завдань, а на забезпечення їм необхідного рівня доходів. Як показали проведені по Миколаївській області дослідження, хоча державні дотації агарним товаровиробникам в останні роки і збільшуються, але все ж вони є мізерними. Причому, сплачувати їх доцільно з розрахунку не на 1 га посівів, а на 1 вартості товарної продукції.

Рис. 1. Основні складові підприємницького середовища в аграрному секторі АПК

Удосконалення вимагає і податкова політика. Вважаємо, що застосований нині фіксований податок необхідно зберегти і на найближчі роки, оскільки його відміна призведе до зростання податкового навантаження на агротоваровиробників. Не доцільним є і передбачений на 2007 р. перехід до спеціального режиму збору ПДВ, за яким сільгосптоваровиробники втрачатимуть право на податковий кредит і його відшкодування з бюджету.

У сфері кредитування аграрних підприємств необхідно збільшити розміри довгострокових кредитів. У цьому плані на увагу заслуговує висвітлений в дисертації досвід Райффайзен банку Аваль. Водночас доцільно поширити застосування складських розписок, які дозволяють полегшити доступ підприємців до кредитів (бо їх заставою є майбутній урожай). Потребують збільшення і розміри державної компенсації по кредитах комерційних банків. В межах окремого адмінрайону для господарств, які забезпечують більш високу (ніж по району в середньому) урожайність сільгоспкультур і продуктивність тварин, є сенс встановлювати пільгові ставки по короткострокових кредитах. Необхідно збільшувати і розміри кредитів Аграрного фонду, заставою для одержання яких є зерно. За схемою заставних закупівель можуть працювати і вказані в дисертації елеватори Миколаївщини. Вважаємо за доцільне розширити застосування овердрафту. Заслуговує на увагу і висвітлений в роботі досвід США і Латвії щодо організації товарного кредитування. Належне місце повинні знайти і факторингові операції, які сприяють розширенню кредитного забезпечення сільгосптоваровиробників. Оскільки придбання техніки підприємствами за лізингом є більш вигідним, ніж за кредитом (що показано в роботі на прикладі трактору ХТЗ-17221), лізингові операції потребують поширення.

Цінова політика в аграрному секторі економіки повинна здійснюватися на основі вільного ціноутворення у поєднанні з елементами державного регулювання. Необхідність останнього викликана тим, що індекс цін на матеріально-технічні ресурси, що споживаються у сільськогосподарському виробництві, протягом останніх десяти років майже в шість разів перевищив індекс цін на аграрну продукцію. Ураховуючи вказане, цінова політика держави повинна бути спрямована на забезпечення прибуткового ведення аграрного виробництва та прозорості ринку. Держава має запроваджувати інтервенційні операції, здійснювати закупівлю сільськогосподарської продукції за заставними цінами, застосовувати інші антимонопольні та антидемпінгові заходи, встановлювати нетарифні імпортні та експортні обмеження, квотувати обсяги продукції, призначеної для реалізації на внутрішньому ринку.

Для забезпечення належної взаємодії сільськогосподарських підприємств і державних органів управління на Миколаївщині необхідно створити Міжвідомчу групу з питань розвитку підприємництва в сільській місцевості, яка сприятиме розвитку підприємництва на селі. Ефективному розвитку підприємництва в аграрному секторі сприяло б створення при Миколаївському державному аграрному університеті Інформаційно-консультативного центру, а в адмінрайонах – інформаційних відділів при управліннях сільського господарства і продовольства.

Для забезпечення ефективного функціонування підприємницьких структур доцільно належним чином організовувати планово-економічну роботу, обґрунтованості якої сприяє застосування програми Microsoft Project 2000. Саме за її допомогою нами для ПОСП “Золота Нива” Новобузького району розроблено проект проведення технологічного циклу робіт по вирощуванню та реалізації озимої пшениці.

Удосконалення потребують і використовувані підприємницькими структурами системи оплати праці. Як показали проведені нами дослідження, в останні роки в аграрних підприємствах Миколаївської області рівень оплати праці агротоваровиробників різних адмінрайонів Миколаївської області є досить неоднаковим (коливання в ньому в 2004-2005 рр. досягли 1,6-1,7 разів). Між тим необхідно, щоб кожна працююча в агросфері людина у всіх районах області за аналогічну роботу одержувала приблизно однакову плату. У цілому ж розміри оплати праці сільгостоваровиробників є досить малими, тому не випадково, що за результатами проведеного нами по господарствах восьми районів Миколаївської області кореляційно регресивного аналізу залежності між рівнем середньомісячних заробітків (х) і розмірами прибутку з 1 га сільгоспугідь (у1), та рівня рентабельності (у2) є незначними (коефіцієнти детермінації по них становлять відповідно 0,25 і 0,20). На увагу заслуговує висвітлена в дисертації організація оплати праці та преміювання у ПОСП “Золота Нива” Новобузького району та агрофірми “Краснопільська” Березанського району. Їх досвід є сенс використовувати і в інших господарствах області.

З метою удосконалення орендних відносин на селі в Україні необхідно: розробити відповідні законодавчі акти (які сприятимуть усуненню наявних нині у цій сфері недоліків); активізувати діяльність консалтингових служб; налагодити громадський контроль за використанням власності; надання в оренду земельних ділянок здійснювати на конкурсній основі. Для захисту своїх інтересів орендодавці мають об’єднуватися у спілки, які вирішуватимуть всі їх проблеми. На увагу заслуговує і створення при сільських громадах третейських судів (як це робиться в Донецькій, Київській та Одеській областях).

Важливим напрямом підвищення ефективності підприємництва є формування належного виробничого потенціалу підприємств. Напрями вирішення цих питань обґрунтовані в роботі. Проведене нами анкетування 184 керівників і головних спеціалістів економічних служб сільськогосподарських підприємств Миколаївщини показало, що 45,7 % опитаних в якості найбільш доцільної сфери інвестування обрали запровадження нових технологій. На другому місці знаходиться вкладання коштів в нові породи худоби і птиці (22,8 %) і прогресивні сорти сільськогосподарських культур (20,7 %).

Майже всі підприємницькі структури регіону потребують удосконалення їхньої спеціалізації. Практично у всіх господарствах області необхідно попіклуватися про те, щоб частки провідних сільськогосподарських культур у загальних посівних площах не перевищували: 55 % - по зернових культурах, 15 % - по соняшнику. У складі зернових доцільно розширити посіви фуражних культур (голозерного вівса, ячміню, кукурудзи), а в групі технічних – посіви ріпаку, сарапетської озимої гірчиці, сої. У виробництві тваринницької продукції слід збільшувати частку великотоварних спеціалізованих господарств.

Для ПОСП “Золота Нива” Новобузького району у результаті вирішення економіко-математичної задачі нами одержано проект оптимальної структури аграрного і промислового виробництв. Оптимальні розміри посівних площ сільгоспкультур і поголів’я худоби та птиці наведені в таблиці 4.

Запровадження вказаного проекту у ПОСП “Золота Нива” призведе до зростання загального прибутку підприємства (у порівнянні з 2005 р.) на 1360 тис. грн., а рівня рентабельності - у 5,5 раза.

За одержаними при вирішенні вказаної економіко-математичної задачі результатами нами розроблено бізнес-план щодо придбання (на умовах довгострокового кредиту) техніки для впровадження мінімального обробітку ґрунту. В результаті запровадження цього проекту вже в 1-й (2007) рік підприємство одержатиме 579,1 тис. грн. чистого прибутку, а у кінцевому (2011) році – 1200,2 тис. грн.

Таблиця 4

Фактичний та проектний (за результатами вирішення економіко-математичної задачі) склад посівних площ сільськогосподарських культур та поголів’я худоби і птиці у ПОСП “Золота Нива” Новобузького району

Культури | Фактично за 2005 р. | Проект-ний |

Індекс проекту до факту | Культури та види тварин | Фактично за 2005 р. | Проект-ний |

Індекс проекту до факту

Посівна площа, га:

озима пшениця | 1756,5 | 1614 | 0,9 | багаторічні трави на зелений корм | 140 | 100 | 0,7

озимий ячмінь | 370 | 300 | 0,8 | багаторічні трави на сіно | 60 | 70 | 1,2

ярий ячмінь | 660 | 550 | 0,8 | природні сінокоси | 100 | 300 | 3,0

кукурудза на зерно | 0 | 0 | Х | пприродні пасовища | 688 | 400 | 0,6

горох | 12 | 15 | 1,3 | пар | 317 | 604 | 1,9

соняшник | 700 | 950 | 1,4 | Разом | 6100 | 6021 | 1,0

цукровий буряк | 200 | 300 | 1,5 | Поголів’я худоби та птиці, голів

ріпак озимий | 0 | 120 | Х | велика рогата худоба - всього | 1143 | 1160 | 1,0

баштанні кормові | 100 | 0 | Х | у т.ч.: - корови | 106 | 120 | 1,1

цукровий буряк на корм | 50 | 28 | 0,6 | свині | 1538 | 2805 | 1,8

кукурудза на силос | 455 | 400 | 0,9 | вівці | 80 | 80 | 1,0

кукурудза на зелений корм | 62 | 50 | 0,8 | птиця | 12400 | 32000 | 2,6

однорічні трави на зелений корм і сінаж | 350 | 300 | 0,9 | коні | 39 | 40 | 1,0

Оптимальним повинні бути і розміри підприємницьких структур. Проведене нами по господарствах восьми адмінрайонів Миколаївської області групування показало, що найбільш ефективними є господарства з площею сільгоспугідь від 3100 до 3900 га. Однак, ураховуючи слабку матеріально-технічну базу і сучасний економічний стан значної частини сільгосппідприємств, для вирішення продовольчих проблем в нашій країні потрібні і фермерські, і особисті селянські господарства, від яких відмовлятися поки що недоцільно.

Належного успіху у підприємництві можна досягнути лише на основі ефективного розвитку кооперації та інтеграції. В умовах слабкої матеріально-технічної бази значної частини сільгосптоваровиробників вкрай необхідним є їх кооперування із створенням різноманітних обслуговуючих кооперативів, машинних рингів, наданням “сусідської” допомоги тощо. В умовах Миколаївської області із сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів найбільш доцільними є багатофункціональні, а також кооперативи при сільських громадах. Досить перспективним є і створення молочарських та свинарських кооперативів до складу яких, можна залучати сільськогосподарські підприємства різних форм власності, фермерські та особисті селянські господарства. Ураховуючи, що створені в багатьох господарствах власні переробні цехи частіш за все не в змозі забезпечити глибоку переробку сировини і належний рівень конкурентоспроможності виробленої продукції, майбутнє - за великими агропромисловими формуваннями, до складу яких входять сільськогосподарські та переробні підприємства, торговельні структурні і навіть банки. На увагу заслуговує створення об’єднань потужних переробних підприємств з господарствами, що постачають їм сировину, а також формування холдингових агропромислових структур (однією з яких є холдинг, побудований Райффайзен банком Аваль в Баштанському районі).

У ринкових умовах кожний підприємець повинен забезпечити найбільш ефективну організацію реалізації продукції і підвищення конкурентоспроможності свого бізнесу. Нині більша частина (у 2005 р. – 60,2 %) аграрної продукції в Миколаївській області продається посередникам, що призводить до недоотримання сільгосптоваровиробниками значних доходів. Для забезпечення високоефективного функціонування кожне підприємство повинно обирати найбільш вигідні для себе канали продажу виробленої продукції. Насамперед слід збільшувати обсяги її продажу через біржі, оптові ринки та агроторгові доми, переробним підприємствам, у фірмових магазинах, а також на експорт. Важливим заходом щодо досягнення останнього є побудова стратегічної карти виходу конкретного підприємства на зовнішній ринок. Розроблена нами для ПОСП “Золота Нива” Новобузького району така карта, підсумки проведеного SWOT-аналізу конкурентних позиції аграрних підприємницьких формувань Миколаївської області, а також результати дослідження її маркетингового середовища (за бальною оцінкою) наведені в роботі. Дієвими заходами у цьому плані є запровадження бенчмаркінгу та складання “господарського портфелю” підприємства (розроблений для ПОСП “Золота Нива” такий “портфель” наведено в роботі).

ВИСНОВКИ

1. Визначною умовою ефективного функціонування кожного підприємства є здійснення належної підприємницької діяльності, яку, на нашу думку, слід відокремлювати від поняття “бізнес”. Кожна функціонуюча в аграрній сфері АПК підприємницька структура має свої специфічні ознаки, які синтезовані нами в класифікаційній моделі сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм.

2. Показники ефективності діяльності сільськогосподарських підприємницьких формувань доцільно визначати за запропонованою нами для кожної з сфер діяльності (виробничої, комерційно-збутової, управлінської, соціальної, обслуговуючої, інвестиційної) системою. На ефективність діяльності сільськогосподарських підприємницьких формувань впливає ризик, методичні підходи до оцінки якого висвітлені в роботі.

3. В аграрному секторі Миколаївської області нині по кількості провідні позиції займають фермерські господарства, на другому – господарські товариства, на третьому – приватні підприємства. В останні роки практично по всіх організаційно-правових формах сільгосппідприємств відбулося помітне зменшення їх ресурсного потенціалу, але їм при цьому вдалося досягти зростання обсягів виробництва рослинницької продукції (насамперед – насіння соняшнику, овочів, плодів і винограду). З наявних у регіоні організаційно-правових форм підприємств провідні позиції у виробництві більшості видів рослинницької продукції належать господарським товариствам. На жаль, по більшості видів тваринницької продукції відбуваються негативні зміни, що спостерігаються практично по всіх формах господарювання. Тому в регіоні необхідно прийняти дійові заходи щодо стабілізації розвитку тваринницьких галузей і подальшого збільшення обсягів виробництва їх продукції.

4. За обсягами виробництва зерна, м’яса і молока у середньому за 2004-2005 рр. позитивно виділяється Снігурівський район, а по насінню соняшника – Первомайський та Баштанський райони, які мають потужне аграрне виробництво.

5. Кількість збиткових господарств за 2002-2005 рр. коливалася від 55 у 2004р. до 147 - у 2003 р. З основних організаційно-правових форм підприємств найбільш ефективними по загальній діяльності