Київський славістичний університет

Курас Дмитро Іванович

УДК 94:316.64/65 (477) Шаповал

Суспільно-політичні погляди М.Шаповала:

становлення, еволюція, втілення в історичних концепціях

Спеціальність 07.00.06 - історіографія, джерелознавство

та спеціальні історичні дисципліни

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

КИІВ 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі етноісторичних досліджень Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор,

член-кореспондент НАН України

Солдатенко Валерій Федорович,

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України,

завідуючий відділом етноісторичних досліджень

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Гусєв Віктор Іванович,

Київський національний університет імені

Тараса Шевченка, професор кафедри

історії для гуманітарних факультетів

кандидат історичних наук, доцент

Гошуляк Іван Леонідович,

Київський славістичний університет,

доцент кафедри міжнародних відносин і світової політики

Захист відбудеться 15 січня 2008 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.123.01 у Київському славістичному університеті (м. Київ, пров. Рильський, 10, зал засідань вченої ради).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського славістичного університету (м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 9).

Автореферат розісланий "12" грудня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор історичних наук, професор І.І.Ільюшин

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг роботи – 173 с., у тому числі основний текст – 164 сторінки, список використаних джерел та літератури – 9 сторінок, 119 найменувань.

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена комплексом чинників. Актуалізація у сучасному світі проблем, пов’язаних із дослідженнями суб’єктів історичного процесу, - особистості та мікроспільнот - викликає сьогодні нову хвилю наукового інтересу до вивчення спадщини видатних постатей національної історії. В цьому контексті персоналізація окремих елементів історичного дослідження має на меті підвищення рівня його об’єктивності і відповідає потребам розвитку сучасного громадянського суспільства. Разом з цим, акцентуючи увагу на вивченні концептуальних підходів визначних діячів вітчизняної історії до ключових моментів суспільно-політичного розвитку, є можливість акумулювати позитивний досвід, як ефективну підвалину сучасної громадської і політичної практики.

Наукові зусилля в галузі дослідження процесу еволюції національної суспільно-політичної думки кінця ХІХ - першої половини ХХ століття привели до створення значного, концептуально різноманітного і неоднорідного масиву праць. Стан інформаційно-аналітичного забезпечення проблематики представленого дисертаційного дослідження на сьогоднішній день є фрагментарним при фактичній відсутності комплексних підходів в аналізі як джерельної, так і історіографічної бази. Проведення системного аналізу еволюції суспільно-політичних поглядів та їх реалізації в історичних концепціях такої видатної особистості національної історії, як М.Шаповал, відповідає потребам заповнення певних прогалин в історіографії достатньо важливої проблеми та подолання суб’єктивних і, нерідко, тенденційних підходів до висвітлення визначних постатей вітчизняної історії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено в рамках науково-дослідної теми "Суспільні трансформації в Україні ХІХ – початку ХХ століть в історико-політологічному вимірі" (№ 01-04 U 000845), яка включена до плану досліджень Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України.

Об’єктом дослідження є формування історичних концепцій національного і соціального визволення в українському суспільно-політичному русі кінця ХІХ – перших десятиліть ХХ століття і персональний внесок М.Шаповала у їхню розробку.

Предметом дослідження є процес формування та еволюції суспільно-політичних поглядів М.Шаповала, їхньої реалізації в авторських історичних концепціях.

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є розкриття змісту головних чинників становлення, розвитку, сутності та характерних особливостей історичних концепцій М.Шаповала.

З огляду на визначену мету, сформульовано наступні завдання дослідження:

· проаналізувати стан наукової розробки проблеми та ступінь її джерельного забезпечення;

· виявити передумови та чинники становлення суспільно-політичних поглядів М.Шаповала, його морально-етичних орієнтирів;

· розкрити взаємодію процесів розвитку національної громадсько-політичної думки і суспільно-політичних поглядів М.Шаповала;

· на основі всебічного аналізу документальних джерел виокремити головні напрями у концепціях національного і соціального визволення, українського відродження та державотворення, розроблених М.Шаповалом;

· визначити і дослідити сутність, внутрішню структуру та фактологічне наповнення основних елементів в історичних концепціях М.Шаповала;

· з'ясувати місце і роль історичного доробку М.Шаповала у досвіді обґрунтування теорії і практики політичної боротьби, формуванні концепцій державного відродження України та забезпечення національних інтересів української держави, дати комплексну історіографічну оцінку творчого спадку одного з видатних діячів українського суспільного та визвольного руху перших десятиліть ХХ століття.

Хронологічні рамки роботи визначаються періодом від оформлення активної позиції М.Шаповала і початку його суспільно-політичної діяльності (останні роки ХІХ – перші роки ХХ століття) і до його смерті у 1932 році.

Географічними межами дослідження є територія тих країн, з якими пов’язане життя і діяльність М.Шаповала.

Принципи і методи дослідження. Для вирішення завдань, поставлених у дисертаційному дослідженні, використовується ряд основних принципів і методів, зокрема:

· принцип історизму, дотримання якого сприяло урахуванню специфіки конкретної доби, історичної обумовленості як об’єктивних, так, частково, і суб’єктивних факторів, які сприяли еволюції суспільно-політичних поглядів М.Шаповала, розумінню динаміки цього процесу;

· принцип об’єктивності, який безвідносно до персонального ставлення дослідника до особи, погляди якої розглядаються у роботі, забезпечує неупередженість аналізу, всебічність трактувань, урахування критичних аспектів і позицій, є наріжним каменем наукового дослідження;

· принцип плюралізму, покликаний максимально розширити історіографічну і джерельну базу дослідження, дозволяє уникнути безальтернативності наукових підходів;

· діалектичний метод, використання якого створило можливості максимально об’єктивного визначення та аналізу внутрішніх факторів становлення та еволюції суспільно-політичних поглядів М.Шаповала, їхнього глибинного взаємозв’язку та взаємовпливу;

· проблемно-хронологічний метод комплектації і викладання матеріалу дає можливість, з одного боку, розробити проблематику дослідження через визначення сутнісно важливих елементів у суспільно-політичних поглядах М.Шаповала, а, з іншого, – зберегти відображений в предметі дисертаційної роботи аспект еволюції даних поглядів;

· порівняльно-історичний і, частково, синхронний методи дослідження є важливими для проведення аналізу взаємовідношення та взаємовпливу ідеологічних положень, запропонованих М.Шаповалом та представниками інших політичних течій українського національно-визвольного руху;

· формально-логічний метод, який є необхідним для формування доцільної і науково обґрунтованої структури дисертації, викладення матеріалу у чіткій послідовності і логічній завершеності;

· контекстуальний аналіз та інтерпретаційний синтез, які є основою обробки документальних джерел та оповідних матеріалів, дозволяють адекватно систематизувати та інтерпретувати документальні джерела та оповідні матеріали, які досліджувалися;

Наукова новизна одержаних результатів дослідження визначається тим, що автором отримані нові, науково-обґрунтовані висновки в історико-теоретичному сегменті сучасної історичної науки:

· продовжено традицію розвитку комплексного підходу до аналізу процесу еволюції національної суспільно-політичної думки першої половини ХХ століття; в контексті аналізу поглядів М.Шаповала встановлено парадигмальний зв'язок політичних концепцій передреволюційної доби (1900 – 1917 рр.), періоду Української революції (1917 – 1920 рр.) та перших років української післяреволюційної еміграції (1920 – початок 30-х років);

· вперше зроблено спробу дати комплексну історіографічну оцінку творчого спадку одного з видатних діячів українського визвольного руху перших десятиліть ХХ століття а також визначити місце і роль його історичного доробку у досвіді обґрунтування теорії і практики політичної боротьби, формування концепцій державного відродження України та забезпечення національних інтересів української держави.

· вперше у сучасній історичній науці на основі дослідження наявної джерельної бази та комплексу наукових праць проведено системний аналіз еволюції суспільно-політичних поглядів такої видатної особистості національної історії, як М.Шаповал, виявлено взаємочинність особистих морально-етичних переконань і запропонованих ним політичних конструкцій, розроблено основу характеристики його історичних концепцій;

· здійснений аналіз поглядів М.Шаповала дав можливість обґрунтувати положення про концептуальне поєднання ним у межах однієї теорії двох парадигм української суспільно-політичної думки досліджуваного періоду - соціальної (класової) і національної (державницької), що було нехарактерним для переважаючої більшості концепцій, де чітко проявлялася домінантність однієї з цих парадигм;

· введено до наукового обігу низку архівних документів і публікацій періодичної преси, які раніше не використовувалися, що надало можливість виокремити та структурувати систему суспільно-політичних поглядів М.Шаповала, а також деміфологізувати цілий ряд закидів щодо його позиції з боку як сучасників, так і сьогоднішніх авторів.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що положення проведеного дослідження розширюють і поглиблюють наукові знання про характер, еволюцію і тенденції розвитку політичної ідеології та суспільно-політичних ідей на одному з доленосних етапів розвитку української нації – першій половині ХХ століття. Отримані висновки та положення дисертаційного дослідження можуть бути використані для подальшого наукового аналізу історії політичної думки в Україні, аспектів політичної свідомості, тенденцій розвитку сучасних політичних концепцій і процесів у суспільстві.

Результати дослідження також можуть бути використані у навчальному процесі вищих закладів освіти гуманітарного спрямування при викладанні таких дисциплін, як історія України, історія держави і права України, історія вчень про державу і право, політологія, ряду спеціальних навчальних курсів.

Наукова апробація результатів дисертаційного дослідження проведена при обговоренні на засіданні відділу етноісторичних досліджень Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України. Окремі висновки дисертації доповідалися на Всеукраїнській науковій конференції "Громадсько-політична діяльність В.Винниченка. До 125-річчя зі дня народження" (20 травня 2005р., м. Київ, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України), других Курасівських читаннях "Етнополітична ситуація в сучасній Україні: питання теорії і практики" (3 жовтня 2006 р., м. Київ, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України), круглому столі, присвяченому 90-річчю створення Центральної Ради і початку української революції (16 квітня 2007 р., м. Київ, Інститут історії України НАН України), Міжнародній науковій конференції "Україна в контексті європейських революційних процесів перших десятиліть ХХ ст." (20 –21 листопада 2007 р., м. Київ, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України). За результатами дослідження опубліковано п’ять статей у наукових фахових виданнях, визначених переліком ВАК України.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі визначено структуру дисертації та її зв'язок з науковими програмами, обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт і предмет дослідження, окреслено хронологічні рамки роботи, сформульовано мету і завдання, принципи і методи дослідження, наукову новизну і практичне значення дисертації, відображено рівень апробації її результатів.

В першому розділі "Стан історіографічної розробки проблеми та джерельна база дослідження" аналізується рівень джерельного забезпечення дослідження та масив дотичної до проблематики роботи дослідницької літератури.

Джерельна база дослідження включає в себе архівні документи, праці М.Шаповала, видані друком, та його публіцистику, мемуарну літературу.

Основний масив архівних справ, які містять суспільно-політичні та наукові праці М.Шаповала знаходиться у його особовому фонді в Центральному державному архіві вищих органів влади і управління України. ЦДАВО України, Ф. 3665, Оп.1. Даний фонд складається з одного опису і 245 одиниць зберігання. На сьогоднішній день вміст фонду фактично не зазнав наукового опрацювання, за винятком низки праць Н.Миронець і чекає на спеціальне дослідження. Чіткої внутрішньої структури зміст фонду не має. Аналізуючи документи за їхньою тематичною спрямованістю вбачається доцільним запропонувати їхній поділ на кілька груп: теоретичні праці історичного і соціологічного характеру та нотатки до них; виступи і статті переважно суспільно-політичного спрямування; справи мемуарного характеру; бібліографії творів М.Шаповала, складеної ним самим; рецензії на статті М.Шаповала та, нарешті, його епістолярна спадщина. Окремо необхідно наголосити на ускладненнях, що виникають в процесі датування значної кількості матеріалів. При відсутності авторського датування проблему доводилося вирішувати шляхом контекстуального аналізу документів.

У характеристиці джерельної бази необхідно звернути увагу на документи державних установ і різноманітних політичних та громадських організацій. Центральне місце у даній групі джерел займають документи Центральної Ради і Генерального Секретаріату. Переважна частина цих матеріалів опублікована у двохтомному збірнику "Українська Центральна Рада: Документи і матеріали". Українська Центральна Рада: Документи і матеріали: у 2-х тт. – К., - Т.1.–1996. – 589 с.; Т.2 – 1997. – 424с. Щодо діяльності М.Шаповала в лавах УПСР у період еміграції, то тут можна визначити документи Празького відділу закордонної організації Української партії соціалістів-революціонерів, які охоплюють період 1921 – 1936 років. ЦДАВО України. - Ф. 3911, Оп. 1, Спр. 1-68.

Серед праць М.Шаповала, виданих друком, необхідно виділити дві основні групи – роботи історико-політологічного характеру та праці, які були присвячені розробці проблематики соціологічного спрямування. Твори, які належать до другої групи, використовувалися при підготовці дослідження епізодично, лише у тому випадку, коли їхні положення екстраполювалися на питання, що розглянуті у дисертації. В числі головних праць історичного характеру, які стали системною основою дослідження, необхідно відзначити "Революційний соціалізм в Україні", Шаповал М. Революційний соціалізм в Україні. – Відень, 1921. – 256 с. "Большевизм і Україна", Шаповал М. Большевизм і Україна. – Прага, 1926. – 60 с. "Велика революція і українська визвольна програма", Шаповал М. Велика революція і українська визвольна програма. - Прага: Вільна Спілка, 1927. – 324 с. "Занепад УНР". Шаповал М. Занепад УНР. – Прага: Вільна спілка, 1928. - 42 с.

Публіцистична спадщина М.Шаповала залишається загалом недослідженим (за винятком кількох статей Н.Миронець, О.Лупейка та автора Миронець Н. М.Ю.Шаповал про національне відродження і державність // Політологічні читання. – Київ, 1993. - № 2. – С. 149 - 172; Лупейко О. "Брати мої, враги мої!..." (Микита Шаповал та українофіли). // Слово і час. – Київ, 1994. – № 9 – 10.– С.28–32.; Курас Д. Публіцистична спадщина М.Ю.Шаповала. // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. – Вип. 13. – Київ, 2001. – С. 63 – 73.) але дуже привабливим об’єктом і заслуговує на окреме дослідження. Аналіз цього масиву значно ускладнюється тим, що М.Шаповал в основному видавав твори під псевдонімами. В ході дослідження автору вдалося встановити, що найбільш вживаним для М.Шаповала був псевдонім "М.Сріблянський" (обраний по назві рідного села), яким підписано переважну більшість його статей. Користувався він і такими: "М.С-кий", "М.С.", "М.Ш.", "М.Ш-л", "І.Г.", "І.Гук", "М.Бутенко". Ця практика залишиться у нього фактично до кінця життя, перетворившись, скоріше за все, на звичку. У період до революції 1917-1920 років основний масив статей М.Шаповала припадає на часопис "Українська хата", менш значна частина – на такі видання як "Рада", "Село" і "Літературно-науковий вісник". За доби революції кількість його статей істотно зменшується. В основному М.Шаповал друкується у "Відродженні" та "Боротьбі", є відомості про його статті у часописі "Шлях", що видавався в Москві, але підтвердити це документально поки що не вдалося. На початку 1919 року, після виїзду з Великої України, М.Шаповал друкується у часописі "Нове життя" (Станіслав), пізніше - "Червона Україна" (Будапешт), "Громадський вісник" (Прага), "Нова Україна" (Прага). В ході дослідження автором вперше був проведений кількісний аналіз публіцистичної спадщини М.Шаповала та запропоновано варіант її систематизації у відповідності до періодів його діяльності. Загалом автору вдалося документально підтвердити наявність близько 70 статей (включаючи рецензії, огляди до роковин, некрологи і т.п.) за період від 1909 до 1919 р. Деякі примірники часописів (наприклад "Шлях", що видавався у Москві), на які існують посилання, віднайти поки що не вдалося. Окремого уточнення і аналізу ще потребують статті у часописах, які виходили на території Чехословаччини.

Щодо мемуарних джерел і щоденників, то найбільш доцільною вбачається класифікація за хронологічним принципом. Доба революції 1917 – 1920 рр. представлена у мемуарних джерелах більш широко. Тут можна виділити щоденники Є.Чикаленка Чикаленко Є. Щоденник (1907 – 1917). – Львів, 1931. – 346 с. та В.Винниченка, Винниченко В. Щоденник. – Нью-Йорк, 1983. – 698 с. спогади М.Грушевського, Грушевський М. Спомини. // Київ. – 1989. - №№ 8, 9, 11. І.Майстренка, Майстренко І. Історія мого покоління. Спогади учасника революційних подій в Україні .- Едмонтон, 1985. – 117 с. та інших. Щодо мемуарних джерел, які висвітлюють період еміграції у житті М.Шаповала і є у тій чи іншій мірі дотичними до предмету дослідження, можна визначити спогади С.Русової. Русова С. Мої спомини. – Львів, 1937. – 280 с.

Вивчення масиву дослідницької літератури породило доцільність структурування історіографії за допомогою проблемно-хронологічного методу. Першим змістовним блоком тут є праці, видані у період від перших післяреволюційних років і до початку Другої світової війни. Характерною рисою робіт даного періоду є те, що переважна більшість їх авторів були безпосередніми учасниками революційних подій і мали близьке знайомство із самим М.Шаповалом як у часи визвольних змагань 1917-1920 років, так і за часів еміграції.

В цілому позитивно характеризує постать М.Шаповала у своїй відомій книзі "Відродження нації" колишній голова Генерального секретаріату В.Винниченко. Винниченко В. Відродження нації: У 3-х тт. – Київ – Відень: Дзвін, 1920 – 1921. – Т.1. – 1920. – 348 с. Інший підхід до постаті М.Шаповала в історіографії даного періоду репрезентує праця П.Христюка Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції 1917-1920 рр.: У3-х тт. – Тт. 2,3. – Прага, 1921.. Його оцінка поглядів і діяльності М.Шаповала має яскраво виражене негативне забарвлення. Особливо гостро автор висловився щодо діяльності фактично керованого у грудні 1918 – січні 1919 року М.Шаповалом Українського Національного Союзу, який вважав дрібнобуржуазним і фактично контрреволюційним. Христюк П. Назв. праця. – Т.3. – С. 12. П.Христюк розглядає діяльність і погляди М.Шаповала у розрізі боротьби за особисту владу, в чому він розходиться з В.Винниченком, але є співзвучним пізніше виданим споминам М.Грушевського. Грушевський М. Спомини // Київ. – 1989. - № 9. – С. 108. Інформативно важливою є робота К.Станіславського Ця стаття фактично порушила розгляд дуже цікавого періоду життя М.Шаповала, впродовж якого кристалізується більша частина його суспільно-політичних поглядів, а саме – діяльність у часописі "Українська хата". Станіславський К. Хатянська смуга в роботі М.Ю.Шаповала // Вільна спілка. – Прага – Львів, 1927 – 1929. – Зб. 3. – С.1 – 8.

Другим змістовним блоком в історіографії проблеми є період від початку Другої світової війни і до початку 90-х років. Тут необхідно наголосити на тому, що праці, представлені у цьому блоці (аналогічно до першого), фактично є доробком діаспорних авторів, так як у радянській історіографії проблема не розглядалася взагалі.

У своєму тритомнику "Україна в огні і бурі революції. 1917 – 1921" Мазепа І. Україна в огні і бурі революції. 1917 – 1921. – Т.1. Центральна Рада – Гетьманщина – Директорія. – Прага, 1942. – 212 с. І.Мазепа згадує М.Шаповала лише у зв’язку з подіями початку 1919 року, коли він вже фактично відсторонився від активної політичної боротьби в Україні і, обурений петлюрівщиною, отаманщиною, виїхав за кордон. В історіографії періоду 40-х – кінця 80-х років важливе місце займає велика за обсягом праця М.Стахова "Україна в добі Директорії УНР". Стахів М. Україна в добі Директорії УНР. – У 7 тт. – Торонто. – Т.1, 1962. – 272 с.; Т.2, 1963. – 248 с.; Т.3, 1963. – 276 с.; Т.4, 1964. – 353 с. У своїй роботі М.Стахів надає дійсно великої уваги особі М.Шаповала і, як результат, ця праця є чи не єдиною у даному періоді, яка дає цінний матеріал не тільки фактологічного, але й аналітичного характеру.

Також є цілий ряд праць, які відбивають участь М.Шаповала у громадському і науковому житті української громади в ЧСР. Ріпецький С. Український соціологічний інститут у Відні та Український інститут Громадознавства в Празі // Українці в американському та канадському суспільстві. – Нью-Джерсі, 1976. – С. 293 -308; Маруняк В. Видавнича діяльність української еміграції в ЧСР/ Протектораті в 1900 – 1945 рр. // Визвольний шлях. Кн. 7 – 8. – Кн. 7 (508). – Лондон, 1990. – С. 658 – 672 та інші. Однак дані праці висвітлюють лише окремі аспекти практичної діяльності М.Шаповала, не порушуючи проблеми еволюції його суспільно-політичних поглядів.

Наукові праці, які репрезентують третій змістовний блок, належать переважно сучасним вітчизняним авторам і розкривають різні напрями діяльності М.Шаповала як політичного, громадського та наукового діяча. Формування нових підходів до вивчення і висвітлення вітчизняної історії створило на початку 90-х років передумови для пожвавлення наукового інтересу до постаті М.Шаповала та його ідей.

Значний доробок в дослідженні даної проблематики належить Н.Миронець. ЇЇ роботи стали одними з перших щодо вивчення творчої спадщини та системи поглядів М.Шаповала. Саме Н.Миронець ввела до наукового обігу праці М.Шаповала, які раніше не були доступні широкому читацькому загалу, а у передмовах до видань здійснила різнобічний аналіз положень його світогляду і діяльності. Миронець Н. М.Ю.Шаповал про національне відродження і державність // Політологічні читання. – Київ, 1993. - № 2. – С. 149 – 172; Її ж. Борець за незалежну Україну // Київська старовина. – Київ, 1993. - № 5. – С. 40 – 41; Її ж. Шаповал про злуку ЗУНР з УНР // Міжнародна наукова конференція, присвячена 75-річчю Західно-Української Народної Республіки. 1 -3 листопада 1993 р. – Івано-Франківськ, 1993. – С. 82 – 83; Її ж. Микита Шаповал про соборність України // Проблема соборності України в ХХ столітті.–Київ, 1994.–С.114–119; Її ж. Трагічна постать української визвольної революції. Микита Шаповал про вбивство Симона Петлюри. // Розбудова держави. – Київ, 1994. - № 6. – С.48–52 та інші.

Перу О.Лупейка належать дві цікаві роботи, присвячені постаті М.Шаповала. У часописі "Слово і час" була надрукована стаття, яка була присвячена не дуже популярній на той момент проблемі критичного погляду на український національно-визвольний рух періоду початку ХХ століття. Лупейко О. "Брати мої, враги мої!.." (Микита Шаповал та українофіли) // Слово і час. – Київ, 1994. - № 9 – 10. – С. 28 – 32. На прикладі публіцистики М.Шаповала періоду 1910 – 1913 років, автор висунув тезу про регресивний характер неполітичної форми визвольної діяльності української інтелігенції, яку і сам автор, і М.Шаповал, визначали як “українофілів”. Друга стаття О.Лупейка Лупейко О. "Я відчуваю рух української душі…" // Вітчизна. – Київ, 1995. - № 11 – 12. – С. 127 – 130. має більше описово-біографічний характер, ілюструючи основні віхи життя і діяльності М.Шаповала.

Важливою складовою історіографічної бази дисертації стала рубіжна у дослідженні проблематики української еміграції в Європі монографія В.Трощинського. Трощинський В.П. Міжвоєнна українська еміграція в Європі як історичне і соціально-політичне явище. – Київ, Інтел, 1994. – 258 с. Розглядаючи формування та еволюцію української політичної еміграції, автор, поміж інших питань, ставить також і мету вивчення особливостей ідеологічних доктрин різних політичних течій в емігрантському середовищі. Враховуючи загальну цінність і наукову вагу цієї праці, для даного дослідження найбільш цікавим і корисним є розділ, який має назву "Соціалісти-революціонери шаповалівської течії". Трощинський В.П. Назв. праця. – С. 121 – 130. Праця В.Трощинського є важливою складовою у дослідженні процесу еволюції поглядів М.Шаповала за доби його еміграції. Опосередковано дана проблематика відбилася і в інших його працях. Трощинський В.П. Исторический опыт межвоенной украинской эмиграции в Чехословакии в контексте современных общественно-политических процессов на Украине // Русская, украинская и белорусская эмиграции в Чехословакии между двумя мировыми войнами. Результаты и перспективы исследований. Фонды Славянской библиотеки и пражских архивов. – Прага, 14 – 15 августа 1995 г. – Сб. докладов. В 2-х ч. – Прага, Narodni Knihovna CR. – 1995. – С. 154 – 160. Трощинський В.П., Шевченко А.А. Українці в світі. // Україна крізь віки. – Т. 15. – К., Альтернативи, 1999. – 351с.

Однією з найбільш значимих у дослідженні проблематики історії України революційної доби 1917 – 1920 років є низка праць В.Солдатенка. В їхньому числі доцільно визначити вагому за змістом і обсягом монографію "Українська революція. Історичний нарис." Солдатенко В.Ф. Українська революція. Історичний нарис. – Київ, 1996.-975 с. Важливим для даного дослідження аспектом монографії є органічне поєднання суб’єктивних поглядів певних політичних діячів (які у тому числі відбилися також і в партійній ідеології) з об’єктивними обставинами та реаліями революційної боротьби, що складає фактологічну і методологічну основу для аналогічного дослідження щодо поглядів М.Шаповала. Необхідно також зупинитися і на фундаментальній праці цього ж автора "Українська революція. Концепція та історіографія" Солдатенко В.Ф. Українська революція. Концепція та історіографія. – У 2-х книгах. – Київ, Кн.. 1 – 1997. – 411 с., Кн.. 2 – 1999. – 507 с., яка вийшла у світ у двох книгах протягом 1997 - 1999 років. У своїй монографії В.Солдатенко ставить за основну мету об’єктивно і максимально неупереджено проаналізувати, з одного боку, творчий доробок найбільш визначних історіографів української революції (М.Грушевського, В.Винниченка, П.Христюка, Д.Дорошенка, М.Шаповала, С.Петлюри та І.Мазепи), з іншого – величезний обсяг документально-фактологічного матеріалу, створивши на цій основі систему знань і розуміння як концептуальних засад української визвольної боротьби, так і внутрішньої логіки соціально-економічних і суспільно-політичних явищ і тенденцій періоду 1917 – 1920 років.

Також не можна обійти увагою ґрунтовну і цікаву для дослідника працю Т.Бевз "Між романтизмом і реалізмом (сторінки історії УПСР)", Бевз Т. Між романтизмом і реалізмом (сторінки історії УПСР). – Київ, 1999. – 272 с. яка вийшла друком у 1999 році. У своїй монографії авторка розглянула достатньо широке коло питань, присвячених формуванню, становленню і розвитку УПСР як однієї з найвпливовіших українських політичних партій.

У 2002 році в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка була захищена дисертація О.Чумаченко на тему "Громадсько-політична діяльність Микити Шаповала". Чумаченко О.А. Громадсько-політична діяльність Микити Шаповала. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. – Київ, 2002. Дане дослідження за своїм об’єктом і предметом спрямоване на аналіз політичної та громадської діяльності М.Шаповала і складається з п’яти змістовних розділів, побудованих за хронологією його життя. Обравши метою дослідження "виявлення головних сфер й напрямів громадсько-політичних заходів М.Шаповала, обґрунтування передумов, історичних наслідків його діяльності у цих сферах, визначення й характеристику його ролі у тих чи інших громадсько-політичних акціях, подіях, організаціях, відносинах тощо", Чумаченко О.А. Назв праця. – С. 5. авторка цілком свідомо дистанціювалася від дослідження сфери суспільно-політичних поглядів М.Шаповала. В цілому ж дана праця є першим комплексним дослідженням діяльності М.Шаповала, в якому на основі ґрунтовного вивчення джерел і літератури зроблено цілий ряд сутнісно важливих висновків щодо різних аспектів його життя і діяльності.

Вартою окремої уваги є монографія В.Капелюшного "Здобута і втрачена незалежність: історіографічний нарис української державності доби національно-визвольних змагань (1917 – 1921 рр.)" Капелюшний В. Здобута і втрачена незалежність: історіографічний нарис української державності доби національно-визвольних змагань (1917 – 1921 рр.) – Київ, 2003. – 607 с. Не менш цікавою в аспекті джерелознавчого аналізу проблематики даного періоду є інша праця цього ж автора, присвячена вивченню аспекту псевдонімів і криптонімів в історіографії революційної доби. Капелюшний В. Замасковані імена: псевдоніми і криптоніми та проблема атрибуції авторства в історіографії українських національно-визвольних змагань 1917 – 1921 рр. – Київ, 2001. – 104 с.

З дослідницької літератури останнього часу необхідно виділити фундаментальну працю М.Поповича "Червоне століття", Попович М.В. Червоне століття. – Київ, 2005. – 887 с. де приділяється певна увага і постаті М.Шаповала. Його позицію можна визначити скоріше як таку, що тяжіє до критичного підходу щодо ідей та діяльності М.Шаповала.

У другому розділі "Формування у М.Шаповала концептуальних підходів до дослідження головних тенденцій суспільно-політичного розвитку України" основним завданням визначається виявлення передумов та чинників становлення суспільно-політичних поглядів М.Шаповала та його морально-етичних орієнтирів.

Характеризуючи формування суспільно-політичних поглядів М.Шаповала, окрема увага звертається на оточення, в якому відбувається даний процес. Виховання у простій селянській родині, постійні злидні та важка праця змалку заклали основи багатьох життєвих принципів, які у майбутньому лягли в основу його світоглядної позиції, утворивши цілісну систему суспільно-політичних поглядів. Саме ці фактори можна вважати одним з основних витоків його майбутньої тези про обов’язково соціальний характер національної революції, яка червоною ниткою проходить крізь всі теоретичні виклади М.Шаповала. На жаль, є досить невелика група джерел, які здатні проілюструвати цей процес. В основному це архівні матеріали особового фонду М.Шаповала, про який вже згадувалося, і невелика кількість мемуарної літератури.

При розгляді питання формування у М.Шаповала концептуальних підходів до дослідження головних тенденцій суспільно-політичного розвитку України сутнісно важливим є період між двома російськими революціями. На цей час припадає початок його активної публіцистичної діяльності та остаточного оформлення багатьох світоглядних позицій. Загалом публіцистична спадщина М.Шаповала є одним з дуже цікавих джерел в дослідженні розвитку національної суспільно-політичної думки як передреволюційного періоду зокрема, так і першої третини ХХ століття в цілому. Щодо часу, який передував революції 1917-1920 років, то безумовна цінність даного кола джерел полягає, в першу чергу, у змісті полемічного протистояння часопису "Українська хата", одним із засновників та ідейних натхненників якого був М.Шаповал, і газети "Рада". Характеризуючи цю групу джерел, можна визначити їхню класифікацію за критерієм тематичної спрямованості. Першою і найвагомішою групою статей є публікації, присвячені полеміці з діячами ліберально-демократичного напрямку з проблем завдань, форм, методів і рушійних сил національно-визвольної боротьби. Друга група статей, яка майже не поступається за обсягом першій, концентрує увагу на проблемі як особистої, так і колективної етики, а також етичних обов’язків особи перед суспільством і суспільства перед особою. Третьою групою статей є літературна критика, огляди до різних роковин, біографічні нариси та бібліографічні нотатки. Але, навіть з огляду на деяку їхню суспільну загостреність, вони мають скоріше літературознавчу цінність.

Аналізуючи першу групу статей М.Шаповала, можна досить чітко визначити три основні позиції, які виступають в якості системоутворюючих для цієї групи. Перша позиція відбиває його погляди щодо стану розвитку української нації та державно-правових підвалин забезпечення національних інтересів. Висхідною точкою тут було положення про незавершеність процесу націогенезу української нації. Як і значна частина представників модерної української суспільно-політичної думки, М.Шаповал, поділяючи тезу про нерозривність факту завершення процесу націогенезу з утворенням національної держави, висуває дане положення як принципову основу вирішення проблеми захисту національних інтересів в цілому.

Друга позиція включає в себе визначення та обґрунтування тези про сутність, цілі та провідну силу національно-визвольного руху. З точки зору М.Шаповала, вищою метою визвольної боротьби було забезпечення прав та інтересів нації через утвердження української державності. Наявна також відмінність і у тлумаченні М.Шаповалом сутності процесу боротьби за національне визволення. У цей же час (1911 – 1914 роки) в його роботах, хоча ще і недостатньо чітко, але вже формулюється теза, яка у майбутньому стане для нього стрижнем концепції національного визволення –обов’язковість соціального характеру визвольної боротьби. На той момент ця ідея у поглядах М.Шаповала не була ще достатньо систематизована і структурована, однак її зміст не викликає сумнівів і двозначності у тлумаченні. Боротьба за права нації для М.Шаповала була боротьбою за права трудових мас, а національне визволення розглядалося, в першу чергу, як соціальне щодо цих же трудових верств населення. Отже, якщо для ліберальної інтелігенції соціальне питання мало суто теоретичний характер, то М.Шаповал визначав його, як наріжний камінь своєї концепції. Разом з вищеназваною проблемою він щільно пов'язував іншу - питання провідних сил та лідерства у національно-визвольному русі. Безумовно, головною рушійною і організуючою силою українського руху була інтелігенція. Однак, саме цю обставину М.Шаповал вважав чи не найбільшою, історично сформованою, вадою українського національно-визвольного руху взагалі. З його точки зору, ліберальна й дрібнобуржуазна за своєю природою українська інтелігенція апріорно була орієнтована на угодовську позицію, виступаючи природним союзником буржуазії. З позиції М.Шаповала тотожність соціальна зумовлює врешті-решт і тотожність кінцевої мети: „Нова культура користується старою мораллю, а на однаковім ґрунті, ґрунті з тотожними можливостями, можуть рости тільки однакові рослини”. Сріблянський М. Гіпноз єдності // Українська хата. - 1912. - № 11-12. - С. 649.

Третя позиція визначає сутність поглядів М.Шаповала на проблему форм і методів визвольної боротьби. З його погляду для переважної частини інтелігенції національно-визвольна боротьба обмежувалась культурно-просвітницькою діяльністю лише із залученням деяких елементів політичних вимог. М.Шаповал наголошував та тому, що нові часи вимагали нових форм діяльності і в першу чергу – політичної, чого цурався у своїй більшості тогочасний український рух.

Друга група статей даного періоду нерозривно пов`язана з першою. Для М.Шаповала проблеми етики особистості, „моральності” або ж „культурності” самого суспільства, були фактично одним з аспектів проблеми сутності, цілей, ідеології та засобів визвольної боротьби. У публіцистиці М.Шаповала ця проблема розглядається у трьох аспектах, які наявні фактично в усіх статтях даної групи. Перший аспект – це загальне тлумачення самого поняття „культура”, яке він розглядає крізь призму рівня морально-етичного розвитку суспільства і особистості як складової цього суспільства. У другому аспекті означеної проблеми автор концентрує свою увагу на розгляді проблеми рівня моралі та етики провідної частини тогочасного українського суспільства – інтелігенції. Позиція М.Шаповала полягала в тому, що і ідеологію, і духовний стан нації визначає його еліта. Тому моральність або ж аморальність еліти формують ідеологію та напрямок розвитку нації. Саме цьому питанню присвячена чи не найбільша кількість його статей. Третім аспектом є проблема моральних обов`язків суспільства перед особою і особи перед суспільством. Однак в статтях вказаного періоду дана проблема розглядалася переважно під ракурсом взаємин суспільства та видатної особистості, лідера. Це, безумовно, стало основою для більш глибокого вивчення даної проблеми, коли М.Шаповал в еміграції повертається до неї вже на рівні вченого-соціолога.

У третьому розділі "Участь М.Шаповала у розробці концепції національно-державного будівництва у революційну добу 1917 – 1920 років – визначальний чинник майбутніх історичних досліджень" головним завданням є виокремлення на основі всебічного аналізу документальних джерел, основних напрямів концепції українського національного відродження та державотворення, розробленої М.Шаповалом у вказаний період.

Виходячи із всебічного аналізу наявної джерельної та історіографічної бази, доцільною є вибудова наступних елементів структури цього розділу. По-перше, виділяється питання цілей і змісту визвольної боротьби, по-друге - проблема форми державного устрою та політичного режиму в Україні за умов революційних змін у суспільстві, по-третє – військове питання, і по-четверте – питання внутрішніх та зовнішніх противників і союзників української республіки.

У визначенні М.Шаповалом характеристик першого питання докорінних змін щодо дореволюційного періоду фактично не відбулося. Як вже зазначалося, головною тезою тут залишається твердження про те, що саме поняття національного визволення має бути прив’язане не до абстрактного визначення "загальнонаціональних інтересів", а до конкретного становища і умов розвитку українського народу у певний історичний період. Таким чином, головною метою визвольної боротьби М.Шаповал однозначно визначав зміну соціальних відносин у суспільстві, що і є, власне кажучи, принциповою основою для будь-яких суспільно-політичних змін.

Другим питанням було розуміння М.Шаповалом форми державного устрою України після повалення монархії в Російській імперії. Хоча у його працях дореволюційного періоду інваріантність форм державного устрою України окремо практично не розглядалася, спонтанно виринаючи у відповідності до інших проблем, які ним висвітлювалися, ці погляди можна визначити як досить радикальні, зокрема, у тезі про необхідність забезпечення прав та інтересів нації через формування власної державності. Трансформація ж позиції М.Шаповала у період революції 1917-1920 років достатньо наочно демонструє процес еволюції його суспільно-політичних поглядів відповідно до реалій часу.

З початком революції М.Шаповал, не бажаючи поглиблювати внутрішні суперечності в національно-демократичному таборі, фактично відмовився від продовження полеміки, розпочатої в 1909-1912 роках. Тому підтримка ідей автономізму і федералізації колишньої Російської імперії стає на певний час важливою складовою суспільно-політичних поглядів М.Шаповала, що підтверджується цілою низкою його статей. Шаповал М. На шляху до федерації // Боротьба .- 1917.- № 11.; Його ж. Шлях до заключення федерації. // Боротьба. - 1917.- № 15-16.; Промова т-ша Шаповала на Демократичній нараді // Боротьба .- 1917.- № 11, та інші.

Окремою проблемою тут постає питання форм і методів федералізації колишньої Російської імперії. Розуміючи, з одного боку, неможливість подальшого розвитку у руслі російської