УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР“

ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ І КЛІНІЧНОЇ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ”

КИЧА КАТЕРИНА ІВАНІВНА

УДК 619:616.34-002:579.842.1/.2:636.02.35:615.37

ЕТІОЛОГІЧНА РОЛЬ ЕНТЕРОБАКТЕРІЙ І PSEUDOMONAS AERUGINOSA ТА ЗАСТОСУВАННЯ ІМУНОСТИМУЛЮЮЧОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ ШЛУНКОВО-КИШКОВИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ ТЕЛЯТ І ПОРОСЯТ

16.00.03 – ветеринарна мікробіологія та вірусологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському національному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: | кандидат ветеринарних наук, доцент Доценко Валерій Олександрович, Луганський національний аграрний університет, завідувач кафедри мікробіології і вірусології

Офіційні опоненти: | доктор ветеринарних наук, професор, заслужений працівник сільського господарства України Апатенко Володимир Максимович, Харківська державна зооветеринарна академія, професор кафедри мікробіології і біотехнології;

доктор ветеринарних наук, професор, Фотіна Тетяна Іванівна, Сумський національний аграрний університет, завідувач кафедри ветсанекспертизи, мікробіології та зоогігієни

Захист відбудеться “5 грудня 2007 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.359.01 у Національному науковому центрі “Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини” за адресою: 61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 83.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру “Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини” за адресою: 61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 83.

Автореферат розісланий “29” жовтня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, доктор ветеринарних

наук, професор Бабкін А. Ф.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В останні десятиліття в етіологічній структурі інфекційних патологій відзначені такі зміни, як зменшення числа захворювань, викликаних облігатно-патогенною мікрофлорою, розширення спектра, збільшення питомої ваги і кількості інфекційних процесів, спричинених умовно-патогенними збудниками (Пурич Н. К., 1997; Наконечний І., Мазутенко М., 1997; Воронин Е.С., 2002). Проблема гострих шлунково-кишкових захворювань молодняка, зумовлених умовно-патогенними мікроорганізмами, залишається актуальною і в теперішній час як для спеціалізованих тваринницьких комплексів, так і для дрібних фермерських господарств, де в багатьох випадках кількість тварин, що утримуються в приміщеннях, значно перевищує припустимі санітарно-гігієнічні норми (Апатенко В. М., 1990; Грязнева Т. И., Павлова И. Б., 1991; Ушкалов В. А., Жаров А. В., 1995; Субботин В. В., Сидоров М. А., 2001).

У господарствах при виникненні шлунково-кишкових хвороб у телят і поросят у більшості випадків проводять лише антибактеріальну терапію без урахування пригнічуючого впливу збудників, а іноді і антибіотиків на незрілі в імунологічному і фізіологічному плані організми молодняка. Вітчизняними та зарубіжними дослідниками встановлено негативний вплив умовно-патогенних мікроорганізмів на систему імунітету новонароджених тварин при захворюваннях шлунково-кишкового тракту і доцільність використання імуностимулюючих та імуномодулюючих препаратів для нівелювання цих явищ і наслідків як в імунній системі, так і взагалі в організмі тварини (Петрянкин Ф. П., Апатенко В. М., 1994; Красников Г. А., 1998; Воронин Е. С., 2002; Апатенко В. М., 1992, 2006). Іноді такі препарати мають ще й ростостимулюючий ефект (Урбан В. П. зі співавт., 1992; Прудников С. И., 1996; Щербаков П. Н., Гусев А. Г., 2002). Вітчизняною наукою і практикою запропоновано багато препаратів-імуноcтимуляторів, виготовлених із тимуса. Один із них – “комплекс активуючих факторів імунітету” (КАФI), виготовлений співробітниками кафедри зоогігієни та основ ветеринарії Білоцерківського ДАУ. Цей препарат є безбілковим, фізіологічно збалансованим набором гуморальних факторів, виділених із тимуса.

У зв’язку з цим, вивчення етіологічної ролі ентеробактерій і Pseudomonas aeruginosa при шлунково-кишкових захворюваннях телят і поросят та застосування імуностимулюючих препаратів у системі лікувально-профілактичних заходів має актуальне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з науковою тематикою факультету ветеринарної медицини Луганського національного аграрного університету на 2004–2007 рр. “Вивчення інфекційної патології молодняка сільськогосподарських тварин і птиці, розробка ефективних заходів боротьби в господарствах південно-східної частини України” (номер державної реєстрації 0104U005403).

Метою роботи було вивчити етіологічний спектр і роль ентеробактерій та синьогнійної палички при шлунково-кишкових захворюваннях телят і поросят та вдосконалити лікувально-профілактичні заходи із застосуванням антибактеріальної і імуностимулюючої терапії.

Для досягнення мети необхідно було вирішити такі завдання:

-

-

-

-

-

Об'єкт дослідження. Шлунково-кишкові хвороби телят і поросят бактеріальної етіології.

Предмет дослідження. Поширення, етіологічна роль ентеробактерій і P. aeruginosa та застосування антибактеріальної і імуностимулюючої терапії при захворюваннях шлунково-кишкового каналу новонароджених телят і поросят.

Методи дослідження. При виконанні даної роботи нами були використані епізоотологічні, бактеріологічні, вірусологічні, серологічні, імунологічні, гематологічні та статистичні методи досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше визначено видовий спектр бактерій, що відіграють суттєву роль в етіології шлунково-кишкових захворювань телят і поросят у господарствах Луганської області, вивчено біологічні властивості ізолятів, а також склад асоціацій мікрофлори. Встановлено, що найбільш поширеними патогенами є Escherichia coli, Klebsiella рneumoniae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Citrobacter freundii, представники роду Enterobacter та P. aeruginosa.

Виявлено високий рівень антибіотикорезистентності виділених ентеробактерій та синьогнійної палички. Встановлено вагому різницю між антибіотикограмами ізолятів, що входили до спільних паразитоценозів.

Вперше встановлено вплив імуностимулятора КАФI при шлунково-кишкових захворюваннях телят і поросят, викликаних ентеробактеріями і P. aeruginosa, на перебіг хвороби, збереженість молодняка, гематологічні та імунологічні показники дослідних тварин в умовах Луганської області. Запропоновано схему застосування імуностимулюючого препарату КАФI поросятам для профілактики і комплексної терапії хвороб шлунково-кишкового каналу. Визначено вплив КАФI на гематологічні, імунологічні показники при гіперімунізації кролів ізолятом K. pneumoniae з метою одержання діагностичної сироватки.

Практичне значення одержаних результатів. Застосування імуностимулюючого препарату КАФI для профілактики та в комплексній терапії шлунково-кишкового тракту телят і поросят забезпечує позитивний вплив як на гематологічні, імунологічні показники, що вказує на підвищення природної резистентності, так і на ріст, розвиток та збереженість тварин.

Результати досліджень, викладені у дисертаційній роботі, застосовуються при вирощуванні телят і поросят у господарствах Луганської області. Економічний ефект на 1 гривню витрат у перший місяць життя тварин склав 11,13–11,93 грн. Економічна ефективність за час досліду при застосуванні КАФI склала 58,38–70,89 грн. на 1 теля та 40,75 грн. – на 1 порося.

Імуностимулюючий ефект препарату КАФI використано в схемі гіперімунізації кролів для одержання діагностичних сироваток.

Отримані результати використовуються при викладанні курсів ветеринарної мікробіології в Луганському та Сумському національних аграрних університетах, Полтавській державній аграрній академії.

За матеріалами досліджень розроблено методичні рекомендації “Лабораторна діагностика захворювань травного каналу молодняка сільськогосподарських тварин, що викликаються умовно-патогенними ентеробактеріями”, затверджені науково-методичною радою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України (протокол № 3 від 20 грудня 2006 року).

Особистий внесок здобувача. Здобувачем особисто виконано експериментальну частину роботи, статистичну обробку здобутих даних. Бактеріологічні дослідження, а також визначення біологічних властивостей ізольованих культур бактерій проводились дисертантом особисто в лабораторії бактеріології кафедри мікробіології та вірусології факультету ветеринарної медицини Луганського НАУ. Встановлення відсутності вірусних агентів здійснювали на базі вірусологічного відділу Луганської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини. Морфологічні дослідження крові телят проводили на базі імунологічного відділу Луганської ОДЛВМ. Імунологічні дослідження крові телят здійснювали на базі імунологічної лабораторії Луганської обласної дитячої клінічної лікарні. Морфологічні та імунологічні дослідження крові поросят і кролів проводили на базі міжкафедральної лабораторії кафедри педіатрії з інфекційними хворобами та дитячою хірургією Луганського ДМУ.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались та обговорювались на:

-

-

-

-

-

Публікації. Матеріали дисертації опубліковано в 12 наукових працях, з яких 8 статей (4 одноосібних) – у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів і методів досліджень, результатів власних досліджень, їх узагальнення та аналізу, висновків і пропозицій, викладених на 148 сторінках комп'ютерного тексту, списку використаних джерел, що містить 344 найменування, у тому числі – 236 іноземних, додатків. Робота ілюстрована 45 таблицями та 5 рисунками.

МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Робота виконувалась на кафедрі мікробіології і вірусології протягом 2003–2007 рр. Експериментальні дослідження проводили на базі навчального науково-дослідного агрокомплексу (ННДАК) Луганського НАУ і п'яти господарствах Луганської області.

Від загиблих телят і поросят відбирали патологічний матеріал за загальноприйнятими методиками. З відібраного патологічного матеріалу робили висіви на м'ясо-пептонний агар (МПА), м'ясо-пептонний бульйон (МПБ), середовища Ендо та Лєвіна, вісмут-сульфітний агар. Після інкубації у термостаті за температури 37–38 °С протягом 24–48 годин робили пересіви на МПА та середовище Ендо. Висіви знову інкубували в термостаті за температури 37–38 °С протягом 24–48 годин.

Після вивчення культурально-морфологічних властивостей з усіх окремих типових колоній робили висіви на МПА та МПБ і інкубували за температури 37–38 °С протягом 20–24 годин.

Вивчали морфологію виділених ізолятів бактерій. Визначали позитивність основних ідентифікаційних тестів на приналежність до родини Enterobacteriaceae за загальноприйнятими методиками. Для подальшої ідентифікації представників родини Enterobacteriaceae до роду і виду використовували довгий строкатий ряд, а також системи індикаторні (СIБ – Нижегородське державне підприємство з виготовлення бактерійних препаратів – фірма “Iмбіо”).

Визначення сероваріантів виділених із патологічного матеріалу культур сальмонел здійснювали за допомогою реакції аглютинації (РА) на склі з використанням набору сальмонельозних О-комплексних і монорецепторних О- і Н-аглютинуючих сироваток біофабричного виробництва згідно з настановою. Визначення серогруп E. coli проводили за допомогою набору аглютинуючих О-колі-сироваток.

Гемолітичну активність і тип гемолізу визначали висівом виділених культур на середовище Цейслера. У виділених культур визначали патогенність шляхом біологічної проби на білих мишах та мишах лінії CBA та чутливість до 30 антибактеріальних препаратів.

Вірусологічні дослідження проводили за загальноприйнятими методиками (Панікар І.І., 1997).

Досліди з вивчення впливу на гематологічні та імунологічні показники телят при використанні імуностимуляторів у комплексній терапії захворювань шлунково-кишкового каналу, викликаних умовно-патогенними бактеріями, проводили в ННДАК Луганського НАУ і господарствах Луганської області на телятах червоної степової та чорно-рябої порід ВРХ. У кожному з них хворих тварин лікували за індивідуальними схемами, що були розроблені нами з урахуванням антибіотикорезистентності виділених збудників. Для проведення дослідів були сформовані по три групи телят за принципом аналогів: контрольна та дві дослідні (n=12). Тваринам дослідних груп у віці 3–5 діб і 2,5 місяця додатково внутрішньом’язово вводили імуностимулятори: першої групи – КАФI (серія 001, ТУ У .15.427-98) з розрахунку 0,015 см3/кг живої маси одноразово; другої групи – тімалін (серія 880904) з розрахунку 0,3 мкг/кг маси тварини 1 раз на добу впродовж 3–5 діб. Телятам контрольної групи в ті ж строки вводили по 1 см3/гол. ізотонічного розчина натрію хлориду. У тварин всіх груп брали кров у 3–5-добовому, 1,5-, 2,5- і 3-місячному віці.

У дослід із визначення впливу імуностимулюючих препаратів при застосуванні для профілактики та в комплексній терапії захворювань шлунково-кишкового каналу поросят було взято три свиноматки з однаковою продуктивністю, що мали по 10 поросят. Поросятам першої дослідної групи КАФI вводили 1-й раз у віці 3–4 доби, повторно через 10–12 діб із розрахунку 0,1 см3/кг живої маси та ще раз перед відлученням від свиноматки у віці 45 діб із розрахунку 0,02 см3/кг живої маси. Поросятам другої дослідної групи вводили тімалін із розрахунку 0,3 мкг/кг маси тварини 1 раз на добу протягом 3–5 діб за тією ж схемою. Тваринам контрольної групи у ті ж строки вводили 1 см3/гол. стерильного фізрозчину внутрішньом'язово. При виникненні шлунково-кишкових захворювань поросят лікували за схемою господарства з використанням антибактеріального препарату до зникнення клінічних ознак. У тварин всіх груп для морфологічних та імунологічних досліджень у віці 14, 45 і 60 діб брали кров.

При дослідженні впливу КАФІ на гематологічні, імунологічні показники під час гіперімунізації кролів антигеном виробничого штаму K. pneumoniae 24/3, тварин (n=8) чотирьохразово імунізували з наростанням дози від 1 до 12 млрд. м. к. Кролям дослідної групи додатково вводили 0,2 см3/гол. КАФI дворазово з інтервалом 14 діб. Перед початком, перед кожним наступним введенням антигену та через 14 діб після закінчення гіперімунізації у кролів відбирали кров із крайової вени вуха для дослідження на наявність специфічних антитіл до K. pneumoniae 24/3 і вивчали морфологічні та імунологічні показники крові.

Загальну кількість Т-лімфоцитів визначали методом спонтанного розеткоутворення з еритроцитами барана (Е-РУК) за M. Jondall et al. у модифікації метода (1989). Кількість В-лімфоцитів (ЕАС-РУК) визначали за методом N.F. Mendes at al. (1973) комплементарним розеткоутворенням з еритроцитами барана, що містять активні компоненти. ЕА-РУК – за модифікованим методом М. Florey, F. Petoom at al. (1976). Визначення кількості теофілін-чутливих (Т-супресорів) та резистентних до дії теофіліну (Т-хелперів) клітин виконували за методом P. Limatibul et al. (1978). Імунорегуляторний індекс (IPI) розраховували за співвідношенням ТФР/ТФЧ. Визначення термостабільних розеткоутворюючих лімфоцитів визначали за Е. Ф. Черушенко (1988). Загальний рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) та їх фракційний склад за молекулярною масою визначали за M. Digeon et al. у модифікації В. М.Фролова (1986). Визначення імуноглобулінів основних класів (A, M, G) у сироватці крові проводили за методом G. Mancini et аl. у модифікації С. Г. Мілевської, Г. В. Потапової (1998). Визначення фагоцитарної активності нейтрофілів периферійної крові проводили за Е. Ф. Черушенко із співавт. (1988). Визначення загальної окислювально-відновлювальної активності нейтрофілів за допомогою нітросинього тетразолію (НСТ) у венозній крові проводили за Г. Д. Каци, Л. І. Коюда (2003).

Визначення економічної ефективності застосування імуностимуляторів для профілактики, в комплексній терапії захворювань шлунково-кишкового каналу молодняка сільськогосподарських тварин проводили за І. Н. Нікітіним, В. Ф. Воскобійником (1999).

Статистичну обробку отриманих даних проводили на комп'ютерному комплексі за допомогою електронних таблиць Microsoft Excel XP Professional за методом В. В. Обліванцева (2001).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА АНАЛІЗ ОДЕРЖАНИХ ДАНИХ

Визначення етіологічної ролі ентеробактерій і синьогнійної палички при шлунково-кишкових патологіях молодняка в господарствах Луганської області. У результаті проведених бактеріологічних досліджень 251 проби патматеріалу від 23 телят та 30 поросят, 56 проб фекалій від хворих тварин нами було виділено 385 ізолятів умовно-патогенних бактерій, що викликали захворювання шлунково-кишкового каналу, в тому числі: від телят – 172, від поросят – 213 культур (табл. 1).

Таблиця 1

Видовий склад виділеної мікрофлори від загиблих та хворих телят і поросят із проявом діареї

Мікроорганізми | Велика рогата худоба | Свині | Всього | культур | % | культур | % | культур | %

Escherichia coli | 45 | 26,2 | 87 | 40,8 | 132 | 34,3

Proteus vulgaris | 16 | 9,3 | 5 | 2,3 | 21 | 5,5

Proteus mirabilis | 18 | 10,4 | 27 | 12,6 | 45 | 11,7

Pseudomonas aeruginosa | 6 | 3,5 | 5 | 2,3 | 11 | 2,9

Klebsiella pneumoniae | 23 | 13,4 | 46 | 21,6 | 69 | 17,9

Klebsiella spp. | 6 | 3,5 | - | - | 6 | 1,6

Enterobacter agglomerans | 4 | 2,3 | - | - | 4 | 1,0

Enterobacter cloacae | 2 | 1,2 | - | - | 2 | 0,5

Enterobacter aerogenes | 2 | 1,2 | - | - | 2 | 0,5

Enterobacter spp. | 6 | 3,5 | 4 | 1,9 | 10 | 2,6

Citrobacter freundii | 14 | 8,1 | 8 | 3,7 | 22 | 5,7

Salmonella enteritidis | 5 | 2,9 | - | - | 5 | 1,3

Salmonella cholerae suis | - | - | 2 | 0,9 | 2 | 0,5

Edwardsiella tarda | 1 | 0,6 | 3 | 1,4 | 4 | 1,0

Yersinia enterocolitica | - | - | 3 | 1,4 | 3 | 0,8

Staphylococcus spp. | 2 | 1,2 | 9 | 4,2 | 11 | 2,9

Bacillus spp. | 22 | 12,8 | 14 | 6,5 | 36 | 9,4

Всього | 172 | 100 | 213 | 100 | 385 | 100 |

Мікроорганізми, що найчастіше виділялись від молодняку великої рогатої худоби із захворюваннями шлунково-кишкового каналу, E. coli – 45 культур (26,2 %), K. pneumoniae – 23 ізоляти (13,4 %), P. mirabilis – 18 культур (10,4 %) і P. vulgaris – 16 (9,3 %), ентеробактери різних видів та C. freundii – по 14 ізолятів (по 8,1 %). Доля ентеробактерій, ізольованих від телят, склала 82,5 %. Виділено також 6 ізолятів синьогнійної палички, що склало 3,5 % загальної кількості культур від телят.

Від поросят нами було виділено 87 % культур, що належали до родини Enterobacteriaceae. Найбільш поширеними умовно-патогенними мікроорганізмами, котрі виділялись при шлунково-кишкових захворюваннях поросят в дослідних господарствах, були E. coli – 87 культур (40,8 %), K. – 46 (21,6 %), P.– 27 ізолятів (12,6 %) та стафілококи – 9 культур (4,2 %). Частка виділень P. аеruginosa від поросят склала 2,3 % (5 культур).

Отримані результати свідчать про велику кількість виявлення різних видів ентеробактерій при шлунково-кишкових захворюваннях телят і поросят в умовах господарств Луганської області.

У результаті проведених бактеріологічних досліджень нами були визначені найпоширеніші асоціації мікроорганізмів, що виділялись від телят і поросят при захворюваннях шлунково-кишкового каналу. Зі внутрішніх органів та фекалій хворих телят було ізольовано 37 асоціацій, що склало 29,6від загальної кількості досліджених зразків матеріалів. E. coli входила до складу 81,7 % мікробних асоціацій від телят. K. pneumoniae входила до 40,5C. – до 29,7 %, представники роду Enterobacter – до 24,3асоціацій. Доля асоціацій мікрофлори, що складались з трьох співчленів, які виділялись від телят, склала 4,8 %. Зі внутрішніх органів та фекалій хворих поросят було ізольовано 68 асоціацій умовно-патогенних збудників, що склало 54 % від загальної кількості досліджених зразків матеріалів. E. та K. були найпоширенішими співчленами досліджених асоціацій. Частка асоціацій, до складу яких входили ці мікроорганізми, склала 86,8та 69,1відповідно. Асоціації з трьох співчленів, що виділялись від хворих поросят, склали 35,3 %. Ізоляцію асоціацій мікроорганізмів проводили як з фекалій, так і з внутрішніх органів (печінка, селезінка, мезентеріальні лімфовузли, нирки, серце). До складу всіх виділених асоціацій від хворих телят і поросят входили представники родини Enterobacteriaceae.

Таким чином, за результатами бактеріологічних досліджень вочевидь, що умовно-патогенні ентеробактерії є домінуючими членами мікропаразитоценозів, які утворюються при шлунково-кишкових захворюваннях молодняка сільськогосподарських тварин у досліджених господарствах.

У 27,8 % виділені ізоляти кишкової палички утворювали на середовищі Цейслера добре виражену зону в-гемолізу, у 72,2 % – слабку зону в-гемолізу. Усі ізоляти клебсієл та синьогнійної палички мали середньовиражену гемолітичну активність. Культури ієрсіній не викликали гемолізу на кров'яному агарі.

Ентеропатогенні властивості виділених культур доведено позитивною біопробою на лабораторних тваринах (миші). Переважна більшість ізолятів кишкової, синьогнійної паличок та пневмонійної клебсієли при внутрішньочеревному введенні викликали стовідсоткову загибель мишей через 24–48 годин, що підтверджує їх ентеропатогенні властивості.

Виділені культури було тестовано на резистентність до антибіотиків. При аналізі антибіотикочутливості виділених штамів збудників встановлено наступне: практично ні один з антибактеріальних препаратів, що використовується на даний час у ветеринарії (окрім ципрофлоксацину), не проявляв пригнічувальної дії одразу на всі види мікроорганізмів. Більшість з виділених ізолятів ентеробактерій та синьогнійної палички з досліджених господарств проявляли високу чутливість лише до гентаміцину, цефатоксіну та ципрофлоксацину. Цілий ряд антибіотиків – еритроміцин, ампіцилін, бензилпеніцилін, цефалотин, лінкоміцин, карбеніцилін не справляли ніякої антимікробної дії ні на один із збудників. Дуже низьку активність проявляли тетрацикліни, левоміцетин, поліміксин, мономіцин, клоксацилін, ріфампіцин. Таким чином, для результативного лікування шлунково-кишкових захворювань молодняка, викликаних умовно-патогенними бактеріями, у дослідних господарствах необхідно застосовувати комплексну терапію.

У наших дослідженнях загальна картина ізоляцій мікроорганізмів із патматеріалу та фекалій хворих тварин характеризувалась великою часткою асоціацій мікрофлори та значною антибіотикорезистентністю ізольованих культур, що збігається з даними інших авторів.

Гемолітичні властивості та безвиняткова ентеропатогенність виділених ентеробактерій та синьогнійної палички для лабораторних тварин вказує на наявність досить високого патогенного потенціалу, що доводить етіологічну роль даних мікроорганізмів при патологіях шлунково-кишкового каналу телят та поросят в умовах господарств Луганської області.

Результати вірусологічних досліджень. У результаті проведених нами вірусологічних досліджень патматеріалу від 15 тварин та 177 проб крові від великої рогатої худоби і свиней було встановлено відсутність у досліджених господарствах захворювань вірусної етіології: парагрипу-3, вірусної діареї ВРХ, інфекційного ринотрахеїту, класичної чуми свиней, хвороби Ауєскі, а також хламідіозу.

Порівняльне вивчення впливу імуностимуляторів на показники крові та імунного статусу дослідних тварин при використанні у комплексній терапії шлунково-кишкових захворювань. У телят із дослідних господарств кількість еритроцитів знаходилась біля нижньої межі фізіологічної норми, а рівень гемоглобіну був навіть нижче цієї межі. Такий стан дослідних тварин ускладнювався наявністю шлунково-кишкових захворювань та загрозою виникнення залізодефіцитної анемії. Однак треба зазначити тенденцію загального підвищення рівня гемоглобіну в телят дослідних груп у віці 1,5- та 2,5 місяців. Дослідження гематологічних показників дослідних тварин показали, що використання імуностимуляторів у схемі терапії хвороб шлунково-кишкового каналу, викликаних умовно-патогенними мікроорганізмами, позитивно впливало на гемопоез тварин дослідних груп, проте КАФI мав більш виразний ефект.

В усіх господарствах простежувалась загальна тенденція підвищення кількості лейкоцитів у тварин дослідних груп у віці 3 місяця після введення їм КАФI у 2,5-місячному віці. Це свідчить про позитивний вплив цього імуностимулюючого препарату на лейкопоез. Після застосування тімаліну абсолютного лейкоцитозу не спостерігали.

При аналізі лейкоцитарної формули дослідних тварин було встановлено найбільш фізіологічно обґрунтоване розподілення її показників у телят після ін'єкцій КАФI протягом досліду. Після введення тімаліну також реєстрували позитивні зміни в складниках лейкоцитів, проте менш виражені. У тварин 3-місячного віку у через 14 діб після введення КАФI реєстрували зміни кількісного розподілу лейкоцитів, що мають захисний характер. Після введення тімаліну нейтрофільного лейкоцитозу не спостерігали.

Отримані результати свідчать про позитивний ефект та доцільність введення КАФI для регулювання та стимулювання лейкопоетичної функції в телят у віці від 3–5-діб до 3 місяців при застосуванні в терапії хвороб шлунково-кишкового каналу, викликаних умовно-патогенними мікроорганізмами в умовах господарств Луганської області.

При порівнянні вмісту загальної кількості Т-лімфоцитів крові дослідних тварин було виявлено тенденцію до підвищення кількості Е-РУК з віком впродовж досліду у телят, котрим вводили КАФI. Даний показник перевищував такий контрольної групи на всіх етапах досліду за рахунок прискорення диференціювання та набуття лімфоцитами імунологічної компетенції. Це супроводжувалось зменшенням відносної кількості монорецепторних лімфоцитів та збільшенням багаторецепторних Т-лімфоцитів. У групах телят, котрим вводили тімалін, дана тенденція не спостерігалась.

При порівнянні відносної кількості В-лімфоцитів виявлено позитивну тенденцію до збільшення цього показника у телят, котрим ін'єктували КАФI. Ця тенденція зберігалась впродовж досліду та по відношенню до контрольних груп тварин. У групах телят, котрим вводили тімалін, дана тенденція з віком не зберігалась.

Завдяки активізації імунокомпетентних клітин (Е-РУК та ЕАС-РУК), у тварин дослідних груп реєстрували значне зменшення О-лімфоцитів (О-клітин), що було більш виражене в телят, котрим вводили КАФI.

При порівнянні відносної кількості теофілінрезистентних лімфоцитів (Т-хелперів) у тварин, що отримували КАФI, реєстрували тенденцію до збільшення з віком та відносно контрольних груп, тоді як у телят, котрим вводили тімалін, ця тенденція впродовж досліду зникала.

Імунорегуляторний індекс (ІРІ) в усіх групах телят впродовж досліду знаходився в межах норми для цього виду тварин. Однак у телят контрольної та двох дослідних груп у СТОВ “Степове” у віці 3–5-діб відзначали найнижчі показники IPI (від 1,79±0,06 до 1,91±0,09). Це слугувало одним із факторів виникнення захворювань, викликаних умовно-патогенними бактеріями. Дане ствердження підкріпилось у подальшому самим високим рівнем загибелі молодняка від шлунково-кишкових захворювань, викликаних умовно-патогенною мікрофлорою, саме в СТОВ “Степове”.

При аналізі отриманих даних що до вмісту імуноглобулінів різних класів у сироватці крові тварин, що знаходились у досліді, було визначено самий низький рівень Ig M у телят 3–5-добового віку у СТОВ “Степове” (0,61–0,64 г/л), тоді як у ТОВ “Агрофірма КОЛОС” цей показник складав 0,66–0,76 г/л, а в ННДАК Луганського НАУ – 0,71 г/л по всім групам телят. Саме цей клас імуноглобулінів бере участь на першому етапі імунної відповіді, особливо проти грамнегативних бактерій. За відсутності Ig M у молозиві та неможливості синтезування в незрілому організмі новонародженого, значно підвищується ризик виникнення захворювань шлунково-кишкового каналу, спричинених навіть умовно-патогенними ентеробактеріями.

За низького рівня Ig G унеможливлюється адекватна відповідь на антигени бактерій. Рівень Ig G у телят всіх господарств на всіх етапах досліду знаходився біля нижньої границі фізіологічної норми.

При виконанні досліду на поросятах у ННДАК Луганського НАУ ми використовували схему дворазового введення імуномодуляторів у віці 3–4-доби та повторно через 10–12 діб з додатковим введенням перед відлученням від свиноматок для профілактики і при захворюваннях шлунково-кишкового каналу, викликаних умовно-патогенною мікрофлорою.

Кількість еритроцитів у тварин усіх груп протягом досліду була в межах фізіологічної норми, а рівень гемоглобіну — нижче норми. У дослідній групі із застосуванням КАФI ці показники були вищими та зростали в процесі досліду. Кольоровий показник по всім групам поросят коливався на рівні 0,84–0,91 впродовж досліду, що свідчить про слабке насичення еритроцитів гемоглобіном і спостерігається при залізодефіцитній анемії молодняка. Дане явище фіксували не дивлячись на введення поросятам препаратів заліза за схемою господарства.

Можна виділити загальну тенденцію нижчої швидкості осадження еритроцитів (ШОЕ) та меншої кількості лейкоцитів у тварин дослідних груп. Проте після введення імуностимуляторів у 45-добовому віці дані показники у 2-місячних поросят дослідних груп перевищували контрольні. Однак після додаткового введення КАФI і тімаліну перед відлученням від свиноматок спостерігали активуючий ефект на лейкопоетичну функцію організму дослідних тварин, що проявлялось підвищенням кількості лейкоцитів та збільшенням ШОЕ. Це вказує на те, що триразове введення імуностимуляторів КАФI і тімаліну в рекомендованих дозах поросятам для профілактики і терапії хвороб шлунково-кишкового каналу, викликаних умовно-патогенною мікрофлорою, не тільки не викликало патологічних змін кровотворення за характеристикою клітинного складу периферичної крові, а й позитивно впливало на гемо- та лейкопоез дослідних тварин.

При аналізі отриманих даних щодо відносної кількості Е-РУК, ЕА-РУК, термостабільних розеткоутворюючих лейкоцитів, ТФР-РУК, IРI та ЕАС-РУК нами було зареєстровано позитивну динаміку підвищення цих показників та зменшення кількості ТФЧ-РУК і О-клітин у поросят, яким вводили КАФI. У групі тварин, що отримували тімалін, дана тенденція була менш вираженою, а в контрольній групі — взагалі відсутня.

Звертає на себе увагу той факт, що при введенні КАФI імунорегуляторний індекс поросят не знижувався менше 2,06±0,05 (рис. 1), тоді як у другій дослідній та контрольній групах він не перевищував 1,98±0,04, а після відлучення від свиноматок знизився ще більше (1,77±0,11 у другій дослідній та 1,62±0,02 у контрольній групах).

Збільшення IРI вказує на посилення синтезу імуноглобулінів (антитіл) та кращий захист поросят після відлучення від свиноматок, а зменшення – зниження рівня їх синтезу та виникнення повторних спалахів шлунково-кишкових захворювань, викликаних умовно-патогенними бактеріями.

Рис. 1 Динаміка змін імунорегуляторного індексу дослідних поросят

Проведені нами дослідження підтверджують, що використана схема введення імуностимуляторів поросятам доцільна та позитивно відображується на фізіологічному стані тварин при профілактиці та лікуванні хвороб шлунково-кишкового каналу, спричинених умовно-патогенними мікроорганізмами.

Вивчення впливу імуностимулятора на показники крові кролів при його використанні в схемі гіперімунізації. Багатьма дослідниками доведено підвищення імуногенного ефекту імуномодулюючими препаратами. Ми використали препарат КАФІ при гіперімунізації кролів та з’ясували його вплив на зростання та тривалість специфічних титрів до виробничого штаму клебсієли, а також дослідили імунологічні і гематологічні показники дослідних тварин (рис. 2).

Отримані результати свідчать про те, що використання імуностимулюючого препарату КАФI в схемі гіперімунізації кролів позитивно впливає на синтез та накопичення антитіл. КАФI при імунізації виступив у ролі імуностимулятора синтезу діагностичних антитіл.

Загальна тенденція у контрольній та дослідній групах кролів вказує на різке зниження кількості еритроцитів одразу ж після початку гіперімунізації та знаходження на такому ж низькому рівні навіть через 2 тижні після закінчення імунізації. Хоча кількість гемоглобіну залишалась майже на тому самому рівні, що і на початку досліду. Це вказує на супресію гемопоезу при введенні великих доз антигену.

Тенденція щодо кількості лейкоцитів та швидкості осадження еритроцитів також характеризувалась зниженням через 7 діб після початку гіперімунізації і різким підвищенням у подальшому. Дані зміни характерні для гострого запального процесу. У кролів спостерігали явище медикаментозного лейкоцитозу. Проте в дослідній групі тварин ці показники були більш наближеними до попередніх, що не мало негативного впливу на зростання титрів антитіл. Наші дані показують, що додаткове введення КАФI до схеми гіперімунізації позитивно впливає на лейкопоетичну функцію кісткового мозку, лімфовузлів, селезінки, не знижуючи, при цьому, кількості антитіл, що утворюються у відповідь на введення великих доз антигену.

Рис. 2 Динаміка накопичення антитіл до K. pneumoniae в сироватках крові кролів у РА, n=8

Загальна тенденція щодо відносної кількості Е-РУК, ЕА-РУК, ТФР-РУК, ЕАС-РУК у кролів дослідної групи з ін'єкціями КАФI свідчить про підвищення цих показників вище початкового рівня, тоді як у контрольній групі відбулось їх значне зниження. Відносна кількість О-клітин у кролів, яким вводили КАФI, була набагато меншою ніж перед початком досліду. Показник імунорегуляторного індексу був нижче початкового в обох групах, за виключенням контрольної групи через 2 тижні після закінчення імунізації. Протягом досліду IPI був вище в дослідній групі за рахунок Т-хелперів. Тоді як через 14 діб після закінчення гіперімунізації, коли рівень ТФР-РУК був однаковий в обох групах, відносна кількість Т-супресорів була вищою в дослідній групі. За рахунок цього реєстрували нижчий імунорегуляторний індекс у групі кролів, яким вводили КАФI. Це свідчить про “затухання” запального процесу, викликаного гіперімунізацією. Даний факт підтверджується і іншими дослідниками, які вказують на зниження IРI при наявності запального процесу, що перебігає без ускладнень.

Зростання абсолютного вмісту Т- і В-клітин у периферичній крові, позитивна динаміка їх функціональної активності (збільшення за рахунок багаторецепторних клітин) відображує підвищення здатності імунокомпетентних клітин до рециркуляції в організмі, свідчить про розширення клітинних основ антитілоутворення та підсилення реакцій гіперчутливості сповільненого типу.

На всіх етапах досліду кількість загальних ЦІК у контрольній та дослідній групах була набагато вищою ніж перед проведенням гіперімунізації. Пік підвищення реєстрували на 14 добу після початку імунізації, що збігається з піком запального процесу, викликаного повторним введенням великих доз антигену. Вищезазначене свідчить про активну імунну відповідь дослідних тварин на процес гіперімунізації ще і через те, що на всіх етапах досліду кількість середньомолекулярних ЦIК, що вважають найбільш токсигенними, була навіть нижчою за початкову. Також зрозуміла підвищена частка ЦIК із великою молекулярною масою у тварин контрольної та дослідної груп через 14 діб після закінчення імунізації.

Упродовж гіперімунізації середній цитохімічний коефіцієнт (СЦК) та фагоцитарне число крові кролів контрольної і дослідної груп були значно нижчими ніж на початку досліду, тоді як фагоцитарна активність нейтрофілів крові, навпаки, вищою.

Одержані результати доводять доцільність використання КАФI в схемі гіперімунізації кролів. Введення даного імуностимулятора супроводжувалось помірним підвищенням загальної кількості лейкоцитів та збільшенням їх функціональної активності і продукції антитіл. Тоді як процес гіперімунізації тварин контрольної групи супроводжувався значним підвищенням загальної кількості лейкоцитів (вище верхньої границі фізіологічної норми) та зниженням функціональної активності і наростання кількості антитіл.

Визначення економічної ефективності застосування імуностимуляторів для профілактики і в комплексній терапії захворювань шлунково-кишкового каналу молодняка сільськогосподарських тварин. При використанні КАФI реєстрували більший середньодобовий приріст маси тіла дослідних тварин (357–384 г) ніж при використанні тімаліну (306–347 г) і в контрольних групах (266–327 г) на 13,5 і 39 % відповідно. Економічний ефект на 1 гривню витрат в перший місяць життя тварин був вищим у групах, котрим вводили тімалін (12,48–20,26 грн.) ніж у групах із застосуванням КАФI (11,13–11,93 грн.). Це відбувалось за рахунок більших витрат на проведення ветеринарних заходів у цих групах телят саме в період від їх народження і до 1-місячного віку, коли спостерігається пік захворюваності та загибелі молодняку. Проте, розрахувавши фактичну економічну ефективність на 1 теля за час досліду, ми отримали вищі результати в групах після застосування КАФI (58,38–70,89 грн.), ніж тімаліну (27,4–50,61 грн.). Це пов'язано з більшим середньодобовим приростом маси тіла та меншою кількістю загиблих тварин цих груп.

Використання КАФI зменшувало захворюваність поросят на 44а застосування тімаліну – на 22 %. Загальна маса поросят у 2-місячному віці при використанні КАФI була на 14,8 %, а при застосуванні тімаліну — на 6,44вищою, ніж у контрольній групі. Економічна ефективність на 1 порося за час досліду при застосуванні КАФI була на 53,18а при використанні тімаліну — на 36,8 % вище, ніж у контрольній групі.

ВИСНОВКИ

1. Встановлено широке поширення в господарствах Луганської області шлунково-кишкових захворювань телят і поросят, спричинених ентеробактеріями з родів Escherichia, Klebsiella, Proteus, Enterobacter, Citrobacter, а також Pseudomonas aeruginosa. Визначено склад бактеріальних паразитоценозів за участю ентеробактерій та синьогнійної палички. Доведено наявність у виділених ізолятів виражених ознак ентеропатогенності та мультиантибіотикорезистентності. Обґрунтовано доцільність і ефективність включення до схеми лікування та профілактики патологій шлунково-кишкового каналу імуностимулятора КАФI. Удосконалено метод гіперімунізації кролів з метою одержання діагностичних сироваток.

2. При бактеріологічному дослідженні патматеріалу від загиблих тварин і зразків фекалій від телят і поросят із діарейним синдромом виділено 385 ізолятів мікроорганізмів. Найбільш поширеними були Escherichia coli – 132 культури (34,3 %), Klebsiella рneumoniae – 69,9протеї (вульгарний та мірабіліс) – 66 (17,2Citrobacter – 22 культури (5,7 %), представники роду Enterobacter – ,6Pseudomonas аeruginosa – 11 культур (2,9Виділені кишкові палички були представлені сероваріантами О26 – , О9 – , О101 – 20, О126 – 50 штамів.

3. Домінуючими мікроорганізмами, що виділялись у телят, були Escherichia – 45 культур (26,2 %), Klebsiella рneumoniae – 23,4Proteus – 18 культур (10,4 %), Proteus vulgaris – 16,3Enterobacter spp. та Citrobacter freundii – по 14 культурпо ,1Бактеріальні асоціації у хворих телят із симптомокомплексом діареї виявили у 29,6 % досліджених зразків матеріалів.

4. Найбільш поширеними умовно-патогенними мікроорганізмами, що викликали шлунково-кишкові захворювання поросят, були Escherichia coli – 87 культур (40,8 %), Klebsiella pneumoniae – 46 (21,6Proteus mirabilis – 27 культур (12,6 %). Бактеріальні асоціації у поросят із шлунково-кишковими захворюваннями спостерігались у 54досліджених зразків матеріалів.

5. Ізольовані культури ентеробактерій та синьогнійної палички характеризувались високим рівнем антибіотикорезистентності – від 50 до 86,6Ізоляти від телят і поросят з різних господарств були високочутливими до гентаміцину, цефатоксіну та ципрофлоксацину, тобто лише до 10 % випробуваних антибактеріальних препаратів.

6. Застосування імуностимуляторів тімаліну (телятам дворазово і поросятам триразово у дозі 0,3 мкг/кг) і КАФІ (телятам дворазово у дозі 0,015 см3/кг живої маси, поросятам триразово у дозі 0,1–0,02 см3/кг) позитивно впливало на показники факторів клітинного і гуморального імунітету, підвищуючи відносну кількість Т- і В-лейкоцитів, термостабільних розеткоутворюючих лейкоцитів, Т-хелперів, імунорегуляторного індексу та знижуючи кількість Т-супресорів і О-клітин, достовірно підвищувало рівень гемоглобіну, гемо- та лейкопоез у дослідних тварин. При застосуванні КАФI спостерігали більш виражений та довготривалий позитивний ефект ніж