КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КЕЛЬМАН ЛІДІЯ МИХАЙЛІВНА

УДК 340.132

СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ФАКТОРИ ВПЛИВУ

НА ПРАВОЗАСТОСОВНУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Спеціальність: 12.00.01 – теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових учень

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справа

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор,

МУРАШИН Олександр Геннадійович,

Академія управління МВС,

начальник Навчально-наукового інституту

підготовки управлінського персоналу ОВС

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

ЛУЦЬ Людмила Андріївна,

Львівський національний університет імені Івана Франка,

професор кафедри теорії та історії держави і права

кандидат юридичних наук, доцент

ПОГРІБНИЙ Ігор Митрофанович,

Харківський національний університет внутрішніх справ,

начальник кафедри теорії та історії держави і права

Захист відбудеться 28 грудня 2007 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.04 в Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03680, м. Київ, Солом’янська площа, 1

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03680, м. Київ, Солом’янська площа, 1

Автореферат розісланий “14” листопада 2007 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.Б. Горова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Спрямованість державної політики на розбудову правової та соціальної держави, формування системи суспільних інститутів, які утворюють громадянське суспільство, обумовлюють корінні зміни у сфері правового регулювання. З розвитком ринкових відносин, повсякчас зростає роль автономних, до певної міри незалежних від держави способів, форм регулювання суспільних відносин. Проте, перехід до подібної моделі формує виклики для суспільства, котрі неминуче стикаються з проблемою реалізації прав і свобод громадян, а відтак, ефективності функціонування правової системи.

За таких обставин особливого значення набуває правозастосовна діяльність держави – як владна форма забезпечення реалізації нормативних положень.

Сучасне українське суспільство звуження сфер державного нормативного регулювання пов’язує з підвищенням ролі та значенням застосування норм права. Правозастосування – найбільш гнучка та дієва частина механізму забезпечення правореалізації, яка дозволяє не тільки оперативно вивчати суспільні потреби, а й формувати їх у вигляді, сприйнятному для законодавця. Зрештою, у правозастосуванні не тільки вагомо, а й зримо виявляються соціально-політичні фактори, що дозволяє суб’єктам правозастосування їх відчувати, сприймати, оцінювати та узагальнювати для інших суб’єктів суспільства. Роль зазначених факторів зумовлює необхідність наукового дослідження природи та специфіки їх впливу на правозастосовну діяльність.

Синтетичний характер дослідження, яке формує чимало проблем юридичної та інших суспільних наук визначив фундаментальний рівень вже набутих знань. Дослідження було б неможливим без вихідних положень і висновків, які містяться у працях видатних теоретиків держави та права: Н. Александрова, В. Бабаєва, Ю. Бро, А. Васильєва, Н. Вітрука, В. Горшеньова, Ф. Григор’єва, І. Дюрягіна, В. Карташова, М. Козюбри, А. Колодія, В. Копєйчикова, В. Котюка, В. Лазарєва, Л. Луць, О. Мурашина, Н. Недбайла, І. Погрібного, П. Рабіновича, І. Самощенка, О. Скакун, І. Фарбера, Н. Фаткуліна, Г. Шмельової, М. Цвіка, В. Юсупова, Л. Явича та інших. Особлива увага приділялася працям, в яких висвітлювалися питання правової природи, процедури правозастосування, необхідності формування високого рівня правової культури суб’єктів здійснення правозастосування як особливого виду правової діяльності.

Важливим теоретичним підґрунтям дослідження стали роботи М. Байтіна, С. Братуся, А. Венгерова, С. Гусарєва, А. Козловського, М. Костицького, В. Кудрявцева, Є. Лукашової, О. Лейста, О. Петришина, О. Тихомирова, В. Ткаченка, Р. Халфіної та інших, в яких при характеристиці питань дії права, правового регулювання, юридичної практики, правової поведінки, законності та правопорядку, правової свідомості та правових відносин, ефективності норм права, правопорушень та юридичної відповідальності, розглядались окремі аспекти застосування права.

Серед вітчизняних представників галузевих юридичних наук, які досліджували різні аспекти правозастосовної діяльності, необхідно відзначити В. Авер’янова, Ю. Бауліна, І. Голосніченка, А. Дубінського, А. Закалюка, В. Калмикова, А. Комзюка, В. Колпакова, М. Коржанського, В. Лихолоба, М. Міхеєнка, праці яких використані в дисертації.

Проблеми застосування права були також предметом дослідження зарубіжних учених: Е. Ерліха, С. Карбоньє, К. Ллевеніна, Р. Паунда, О. Холмса, Е. Дюркгейма, Р. Мертона, Н. Лумана, Д. Блека, Д. Кейрі та ін.

У дослідженні творчо використано доробок представників юридичної науки початку ХХ ст. С. Дністрянського, Л. Бича, Б. Кістяківського, Л. Владімірова, Л. Колі, В. Случевського, В. Старосольського, І. Файницького та ін.

Істотною, на наш погляд, прогалиною в цій галузі досліджень є недостатній аналіз специфіки соціально-політичних факторів правозастосовної діяльності. З огляду на зміни історичних умов, політичної та економічної систем, зростання авторитету міжнародних стандартів, видозмінилися ті умови та чинники – фактори, які впливають на правозастосовну діяльність.

Тому теоретико-правове висвітлення впливу соціально-політичних факторів на правозастосовну діяльність дозволить досягти більш чіткого і правильного розуміння цього явища. Науковий комплексний аналіз багатофакторного впливу на суб’єктів правозастосування надасть можливість вивчити особливості й специфіку процесу застосування норм права та запобігти негативному впливу низки факторів.

Емпіричну базу дисертації становлять матеріали практики Конституційного Суду України, судової практики Верховного Суду України, правозастосовна судова та правоохоронна практика низки областей України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація відповідає пріоритетним напрямам наукових та дисертаційних досліджень на 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України від 5 січня 2004 р. №755 "Шляхи взаємодії ОВС із населенням та органами місцевого самоврядування", загальноуніверситетській темі "Актуальні проблеми вдосконалення українського законодавства та практики протидії злочинності" (№29) й темам державної реєстрації кафедри теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ "Методологія вивчення державно-правових явищ; філософії права; стану і перспектив розвитку ОВС України" (№0108V003648), "Проблеми наукового забезпечення професійної діяльності органів внутрішніх справ в умовах розбудови правової держави та громадянського суспільства в Україні" (№ 0106V003639).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у виявленні основних соціально-політичних факторів, які впливають на правозастосовну діяльність, та в дослідженні особливостей їх впливу.

Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

- визначити стан наукової розробки дослідження впливу факторів на правозастосовну діяльність та описати методи, за допомогою яких буде відбуватись дослідження;

- охарактеризувати правозастосовну діяльність як різновид соціальної діяльності та з’ясувати соціально–політичну природу факторів, які впливають на неї;

- дослідити вплив соціально-політичних факторів на стадіях правозастосовного процесу;

- класифікувати соціально-політичні фактори, виявити їх значення;

- визначити ступінь юридичної та соціальної ефективності правозастосовної діяльності за наслідками впливу соціально-політичних факторів.

Об’єктом дослідження є соціально-політична, правова реальність та правозастосовна діяльність.

Предметом дослідження є соціально-політичні фактори та особливості їх впливу на правозастосовну діяльність.

Методи дослідження обрані з урахуванням мети та завдань, об’єкта і предмета дослідження. Методологічну основу дисертації складає система філософсько-світоглядних підходів, загальнонаукових та спеціально-юридичних методів, які забезпечують об’єктивний аналіз предмета дослідження.

Філософсько-світоглядною основою дослідження є ідеї законності та справедливості. Використання принципів діалектики дало змогу розглянути в розвитку та взаємозв’язку державно-правові процеси та явища, зокрема правозастосовну, правотворчу діяльність, реалізацію норм права, встановити їх ціннісне значення для суспільства, визначити взаємозумовленість з політичною та економічною системами.

Серед загальнонаукових та спеціально-юридичних методів застосовувались такі:

- системний метод та принципи цілісності, всебічності, системотворчих відносин частин і елементів, субординації, динамічності, випереджального відображення, що дозволило виявити особливості правозастосовної діяльності та розглядати соціально-політичні фактори як систему впливу на неї;

- функціональний метод використовувався з метою виявлення функцій правозастосування, місця і ролі явищ і процесів в системі правозастосовної діяльності, які здійснюють на неї вплив;

- історичний метод є доцільним при врахуванні тенденцій, змін, що відбуваються в нашій державі, внаслідок чого соціально-політичні фактори, які були суттєвими раніше (декілька років тому), сьогодні набули іншого значення для правозастосовної діяльності і по різному впливають на її ефективність;

- за допомогою загальних логічних прийомів – аналізу, синтезу, дедукції, індукції, моделювання – уточнили поняття правозастосовної діяльності, виявили вплив соціально-політичних факторів на правозастосування;

- соціологічний метод дав змогу дослідити правозастосовну діяльність як різновид соціальної діяльності, виявити її соціальний зміст та особливості впливу низки факторів як соціальних явищ на правозастосовну діяльність;

- статистичний метод використовувався для виявлення кількості допущених помилок в судових актах різних галузей права, що дозволило виокремити низку факторів, що впливають на правозастосовну діяльність;

- методи тлумачення та формально–юридичний метод використовувались при аналізі діючого законодавства та правозастосовної практики для з’ясування змісту правових норм, що сприяло виявленню особливостей правозастосовної діяльності щодо тих чи інших ситуацій;

- порівняльно-правовий метод застосовувався при порівнянні правозастосовної діяльності та правореалізації, що дозволило виявити низку відмінних ознак правозастосування;

- за допомогою методу класифікації систематизували за різними критеріями соціально-політичні фактори і дійшли висновку, що розмежування факторів за зовнішнім та внутрішнім впливом є найбільш оптимальним варіантом.

Крім вищезазначених використовувались методи документального та термінологічного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняному правознавстві загальнотеоретичних, монографічних досліджень впливу соціально-політичних факторів на правозастосовну діяльність. У результаті проведеного дослідження обґрунтовано положення про необхідність більш глибокого вивчення соціально-політичних факторів та врахування їх впливу на правозастосовну діяльність, оскільки вони зазнають суттєвих змін в сучасних глобалізаційних умовах.

Внаслідок проведеного дослідження сформульовано концептуальні положення, які відрізняються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення.

Вперше:

- сформульовано поняття соціально-політичних факторів впливу на правозастосовну діяльність як сукупності соціально-політичних явищ і процесів, які обумовлюють характер і спрямованість правозастосовної діяльності;

- обґрунтовано, що в сучасних умовах під впливом соціально-політичних факторів міжнародного характеру знижується рівень публічності правозастосовної діяльності. Цей процес відбувається внаслідок імплементації у національне право нових міжнародних соціально-політичних інститутів приватного характеру;

- виявлено, що штучно звужується коло публічних правозастосовних суб’єктів за рахунок розширення кола недержавних суб’єктів правозастосування, що є наслідком впливу певних соціально-політичних факторів. У результаті стихійної рецепції не повинно відбуватися штучної підміни, оскільки це може призвести до негативних наслідків. Важливо чітко встановити ті випадки, де перевагу буде мати публічний характер (імперативний метод) і де виправданим буде приватний характер з урахуванням можливої шкоди;

- з’ясовано, що від рівня виявлення та врахування соціально-політичних факторів залежить ефективність правозастосовної діяльності, можливість вирішення виникаючих юридичних колізій. Юридична ефективність здебільшого пов’язана з основною метою правозастосування – розв’язання справи і прийняття відповідного акту. Соціальна ефективність правозастосовної діяльності пов’язана з перспективними цілями і характеризується позитивними змінами, що відбуваються в суспільстві внаслідок правозастосування;

- пропонується доповнити проект Закону України про нормативно-правові акти статтею про те, що суб’єкт законотворення має вивчати соціально-політичні фактори, при цьому враховувати громадську думку.

Удосконалено: –

класифікацію соціально-політичних факторів впливу на правозастосування, які розмежовані на фактори зовнішнього і внутрішнього впливу. Встановлено, що цей вплив може бути об’єктивним та суб’єктивним, прямим або опосередкованим, позитивним і негативним. Зовнішній суб’єктивний вплив здебільшого має негативний характер.

Набуло подальшого розвитку:–

дослідження особливостей та специфіки правозастосовної діяльності, а також визначення цього поняття. Вироблена власна позиція для визначення правозастосовної діяльності, яка полягає у тому, що правозастосовна діяльність – це специфічний різновид соціальної діяльності, зумовлений соціально-політичними факторами, наділений правовою та юридичною природою, здебільшого має соціально-політичну сутність та полягає у здійсненні компетентними суб’єктами діяльності щодо індивідуалізації правових приписів та створенні необхідних умов для їх реалізації; –

положення про нагальну необхідність розробки процесуальної форми застосування норм права не лише для судової діяльності, а й для інших видів правозастосування;

– питання про необхідність вивчення та врахування соціально-політичних факторів та особливостей їх впливу на правозастосовну діяльність.

Практичне значення одержаних результатів визначається актуальністю теми дослідження і новизною розглянутих в дисертації проблем впливу соціально-політичних факторів на правозастосовну діяльність та пропозицій щодо їх вирішення.

Теоретичне значення дисертаційної роботи зумовлено тим, що отримані висновки сприяють подальшим науковим дослідженням нагальних проблем теорії держави та права стосовно правозастосовної діяльності, її особливостей. Зроблені в дисертації узагальнення щодо поняття, ознак, стадій правозастосовної діяльності, її ефективності можуть слугувати базовими конструкціями у процесі подальших загальнотеоретичних і галузевих досліджень.

Отримані автором результати мають практичну цінність і можуть бути використані у:

- науково-дослідницькій діяльності – з метою подальшого дослідження соціальної та юридичної ефективності правозастосовної діяльності;

- діяльності правоохоронних і судових органів – для вдосконалення правозастосовної практики (Акт впровадження територіального управління державної судової адміністрації в Львівській області від 05.06.07 р.);

- навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників, навчальних програм, рекомендацій та в процесі викладання нормативних курсів з теорії держави та права, актуальних проблем теорії держави і права, судових та правоохоронних органів, кримінального процесу, цивільного процесу, порівняльного правознавства тощо;

- у правовиховній роботі висновки та пропозиції, викладені у дисертації, можуть бути використані з метою підвищення рівня правової культури населення і суб’єктів правозастосовної діяльності.

Результати наукового дослідження використані у ряді законопроектів, які виносились на розгляд Верховної Ради України (Акт впровадження комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності № 06 – 19/15 – 12.64 від 08.06.07 р).

Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження обговорювалися на засіданнях кафедр теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ, Київського національного університету внутрішніх справ.

Основні висновки дослідження, положення й рекомендації обговорювалися на таких наукових та науково-практичних заходах:

- міжнародна науково-практична конференція "Комунікативна компетентність правників та їх зв’язки з громадськістю" (Львів, 2003 р.);

- науково-практичний семінар "Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні" (Львів, 2004 р.);

- науково-практична конференція "Органи внутрішніх справ у період розбудови держави та громадянського суспільства в Україні: філософсько-правове осмислення" (Львів, 2004 р.);

- науково-практична конференція "Актуальні проблеми реформування правової системи України" (Луцьк, 21–22 травня 2004р., тези опубліковано);

- міжнародна науково-практична конференція "Проблеми вдосконалення практики застосування кримінально-правових засобів протидії злочинності органами внутрішніх справ" (Львів, 2004 р.);

- наукова конференція "Юридичний процес як основа механізму правового регулювання в Україні" (Львів, 2005 р.);

- науково-практична конференція "Відомча освіта МВС в умовах незалежної Української держави: проблеми і перспективи" (Львів, 2005 р., тези опубліковано);

- міжнародна науково-практична конференція "Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення" (Львів, 2006 р., тези опубліковано);

- науково-практична конференція "Актуальні проблеми реформування правової системи України " (Луцьк, 2-3 червня 2006 р., тези опубліковано).

Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дослідження висвітлені у шести наукових статтях, які опубліковані у фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Структура дисертації складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації – 219 сторінок, в тому числі список використаних джерел – 300 найменувань – на 19 сторінках, додатки – на 5 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, з’ясовано зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, охарактеризовано методологічну основу; розкрито наукову новизну роботи, її практичне та теоретичне значення, подано інформацію про апробацію і публікації результатів дослідження, визначається його структура й обсяг.

РОЗДІЛ 1. "Теоретико-методологічні основи дослідження соціально-політичних факторів впливу на правозастосовну діяльність" складається з двох підрозділів та висновку до розділу, в яких проаналізовано наукові джерела щодо основних аспектів застосування норм права, його поняття, структурних елементів, стадій; описано методологію та визначені методи дослідження, за допомогою яких розглядається специфіка правозастосовної діяльності та соціально-політичні фактори, які впливають на неї.

У підрозділі 1.1. "Стан наукової розробки досліджуваної проблеми у вітчизняній та зарубіжній літературі" проаналізовано погляди різних науковців щодо визначення поняття, мети та призначення правозастосовної діяльності, розглянуто класифікації актів правозастосовної діяльності, факторів впливу на владу та на правозастосовну діяльність.

Досліджуючи наукові джерела, автор дійшла висновку, що проблемі правозастосовної діяльності приділялася чимала увага вже з кінця ХІХ – початку ХХ ст., зокрема, детально розглянула вчення Є.В. Васьківського, О.Ф. Кістяківского, Б.О. Кістяківського, С.С. Дністрянського.

Актуальною для даного дослідження стала позиція О.Ф. Кістяківського щодо дієвості судової практики та її переваг стосовно правоутворення – закон дає силу праву, а право зміцнює закони. На думку автора, такий підхід визначає місце правозастосовної діяльності в системі законодавства держави.

Обгрунтування Б.О.Кістяківським позиції, що правозастосування залежить не тільки від правильності виданих законів, а й від внутрішнього усвідомлення членами суспільства значення виконання ними цих законів, від їх правової культури і правосвідомості, на погляд автора, визначає вплив вищезазначених процесів на правозастосовну діяльність.

Для розгляду питання функцій та розсуду суб’єктів правозастосування були осмислені наукові погляди С.С.Дністрянського.

У позиціях західних юристів, зокрема американських вчених К.Ллевелліна, Р.Паунда, О.Холмса, відзначено, що визначальною характеристикою і важливим проявом права є правозастосування та правозастосовні акти, адже життя права – не в логіці, а в досвіді.

Автор проаналізувала визначення поняття процесу правореалізації, запропоновані низкою вітчизняних авторів, які узагальнені в розумінні реалізації права, як складного процесу, у ході якого приписи закону втілюються в реальне життя, забезпечується певний стан правопорядку й законності в суспільстві та існування держави в цілому.

Прийшли до висновку, що класифікації факторів впливу на правозастосовну діяльність, запропоновані М. Маліковим та С. Лазарєвим, необхідно доповнити та уточнити, адже на правозастосовну діяльність впливає набагато більше факторів і процесів; перелік вимог щодо правозастосовної діяльності запропонований рядом авторів також потребує ширшого розгляду.

У результаті аналізу стану наукової розробки проблеми виділили праці тих науковців, які приділяють значну увагу питанням правозастосовної діяльності: В. Авер’янова, Ю. Бауліна, І. Голосніченка, А. Колодія, Л. Луць, В. Лихолоба, М. Міхієнка, А. Дубінського, А. Закалюка, В. Капликова, А. Комзюка, О. Мурашина, В. Навроцького, В. Шибіка та ін.

Огляд зарубіжної та вітчизняної літератури спонукає до висновку про необхідність переосмислення сформованих позицій у розумінні правозастосовної діяльності на основі сучасних соціально-політичних реалій. Адже дослідження правозастосовної діяльності з позицій обумовленості її соціально-політичними факторами проведено не було.

Виявлено, що на сьогодні не існує єдиної думки з приводу визначення застосування норм права, багато теоретичних питань правозастосування мають дискусійний характер. Відтак, обґрунтовано позицію про необхідність детального розгляду особливостей і специфіки правозастосовної діяльності.

У підрозділі 1.2. "Методологія дисертаційного дослідження" визначені методи, якими доцільно керуватись для виконання мети і завдань даної роботи. Специфіка теми зумовила вибір ряду філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-юридичних методів.

Філософсько-світоглядною основою дослідження є ідеї законності та справедливості.

Використання діалектичного методу дозволило дійти висновку, що існування права є не повним без пізнання, врахування його зв’язку з економічними, політичними, духовними, культурними умовами життя суспільства, з природою життя людини.

Системний метод та принципи цілісності, всебічності, системотворних відносин частин і елементів, субординації, динамічності, випереджального відображення застосовувались для виявлення природи і сутності правозастосовної діяльності в системі соціальної діяльності, для визначення особливостей впливу соціально-політичних факторів як системи соціальних явищ.

Принцип історизму в даному випадку дозволив пізнати особливості сучасної правової системи України, історію її розвитку, що є важливим для дослідження правозастосовної діяльності та врахування відповідних тенденцій, спричинених історичними обставинами. Виділено політичний стан як впливовий фактор.

Функціональний метод використано для виокремлення функцій правозастосовної діяльності.

Прикладне значення в роботі мають загальні логічні прийоми – аналіз, синтез, індукція, дедукція, моделювання; методи – соціологічний, статистичний.

Психологічний та соціально-психологічний підходи дозволили виокремити вплив на правозастосовну діяльність особистісних процесів і явищ суб’єктів правозастосовної діяльності.

З групи спеціально-юридичних методів описали формально-юридичний, метод тлумачення і порівняльно-правовий метод, які застосовували для встановлення зовнішніх ознак правозастосування, аналізу діючого законодавства та правозастосовної практики, з’ясування змісту правових норм, виявлення подібних та відмінних властивостей норм різних галузей права та ефективності правозастосовної діяльності.

Метод класифікації дозволив систематизувати соціально-політичні фактори за різними критеріями.

Керуючись методами документального та термінологічного аналізу, визначили напрями удосконалення теоретико-правових засад і практики правозастосовної діяльності, розглянули державно-правові явища, які не повністю визначені у формальному аспекті: правозастосовний розсуд, особливості застосування норм з оцінними поняттями.

Автором зроблено висновок, що ефективність отримання наукових результатів, розгляд та аналіз проблематики впливу факторів на правозастосовну діяльність можливі за умови використання всіх цих методів та прийомів методологічної науки.

У другому розділі "Специфіка правозастосовної діяльності" досліджено природу, сутність правозастосовної діяльності та факторів, які на неї впливають, а також характерні особливості правозастосування та впливу соціально-політичних факторів на стадіях правозастосування.

У підрозділі 2.1. "Правозастосовна діяльність як різновид соціальної діяльності, її співвідношення з реалізацією права" за допомогою термінологічного аналізу дійшли висновку, що правозастосовна діяльність – це сукупність дій, спрямованих на досягнення конкретного результату, пов’язаних з використанням, реалізацією (втіленням в життя) системи норм в практичному житті, що видозмінює його.

Особливість правозастосовної діяльності полягає в тому, що вона є специфічним різновидом соціальної діяльності як явище, яке відбувається в соціумі, окресленому правовими межами і впливає на відносини в суспільстві, регулюючи їх. Фактори, будучи рушійною силою і причиною правозастосовної діяльності, теж є соціальними за своєю природою.

Описали соціально-правову та юридичну природу правозастосовної діяльності, визначили її соціально-політичну сутність. У зв’язку з цим фактори, які впливають на правозастосовну діяльність, теж визначили як соціально-політичні. У підсумку запропоновано власне визначення соціально-політичних факторів впливу на правозастосовну діяльність – це соціально-політичні явища і процеси, які визначають характер і спрямування правозастосовної діяльності.

Розглядаючи співвідношення правореалізації та правозастосування, визначили ряд положень: 1) правозастосування – це діяльність щодо застосування матеріальних норм права до конкретних правовідносин – певне "посередництво" між законом і колом суб’єктів, на які поширюється його дія; діяльність, результати якої призводять до виникнення, зміни чи припинення прав та обов’язків учасників правовідносин; 2) мистецтво правозастосовної діяльності при вирішенні справ, прийнятті рішень полягає в тому, щоб зуміти знайти рівновагу, збалансувати державну волю, зазначену в нормах права з врахуванням інтересів та потреб громадян, не порушуючи їхні права; 3) аналізуючи поняття правореалізації та правозастосування, виділили правозастосовну діяльність як особливу, специфічну форму реалізації права; 4) порівнюючи процеси оцінювання під час правореалізації та правозастосування, виявили, що під час правозастосування процес оцінювання містить дооціночне та оціночне пізнання, внаслідок чого простежується вплив таких факторів: специфіка норм різних галузей права, свідомість і воля правозастосовника, правові установки, що сформувались внаслідок існуючої в суспільстві правової культури та ідеології, наявність громадської думки, професіоналізм, психологічні якості суб’єкта правозастосування; 5) визначили завдання оціночної діяльності при правозастосуванні, яке полягає у встановленні відповідності між соціальним значенням конкретних дій учасників правових відносин і правотворчою оцінкою дій, передбачених правовою нормою.

У підрозділі 2.2. "Особливості характеристики правозастосовної діяльності" при аналізі різновидів правозастосовної діяльності, згідно з класифікацією за способами визначення (або пізнання) змісту правовідносин, визначили особливе значення процесу оцінювання, яке відбувається на всіх стадіях правозастосовної діяльності.

З урахуванням позицій різних авторів розмежували функції правозастосовної діяльності на загально-соціальні і спеціально-юридичні.

Досліджуючи систему ознак правозастосовної діяльності, звернули увагу на те, що внаслідок змін в державній політиці та економіці відбувається звуження державного нормативного контролю, при чому встановлюються нові межі публічного характеру правозастосовної діяльності. Така ситуація призводить до появи нетипового суб’єкта правозастосовної діяльності – громадянина, яким в більшості випадків є приватний підприємець. З огляду на це, нам видається можливим виокремити як фактори впливу на правозастосовну діяльність – стан економіки в країні та стан державної політики. Також актуальним є міжнародний вплив на правозастосовну діяльність, оскільки внаслідок введення в національне законодавство міжнародних інститутів, відбуваються зміни в системі органів держави, в законодавстві, і в самій правозастосовній діяльності.

Переосмислюючи деякі положення традиційної концепції застосування норм права за сучасних соціальних умов довели необхідність створення належної процесуальної форми не тільки для судової моделі, а й для інших різновидів правозастосовної діяльності.

На основі власного підходу до розуміння правозастосовної діяльності виділили низку факторів, що впливають на неї.

У підрозділі 2.3. " Вплив соціально-політичних факторів на стадіях правозастосовної діяльності" була розвинена концепція вимог до правозастосовної діяльності. Автор дійшла висновку, що запропонований в літературі перелік вимог не є вичерпним, оскільки не беруться до уваги важливі обставини: характеристика особи правозастосовника та правозастосовного акту. З огляду на це, перелік доповнено вимогами ефективності, оперативності та об’єктивності.

При дослідженні впливу соціально-політичних факторів на стадіях правозастосовної діяльності виділили розсуд та внутрішні процеси, що відбуваються в свідомості суб’єкта правозастосування, як фактори, які характеризують особистість правозастосовника, його правосвідомість, систему світоглядних та моральних принципів. Стикаючись із випадками колізії чи прогалин в законі чи праві, дійшли висновку, що провідне значення відіграє суб’єктивне бачення правозастосовного суб’єкта, яке формується під впливом вищезгаданих внутрішніх процесів.

Обставини конкретної справи передбачають врахування історичного фактору, який має неабиякий вплив і на розсуд правозастосовника, і на процес прийняття ним рішення.

Керуючись нормами моралі, правозастосовник може оцінювати та аналізувати ряд фактичних обставин та даних. З огляду на це, виділили норми моралі та культуру як фактори, що впливають на зміст правових норм і на суб’єкта правозастосовної діяльності.

При встановленні обставин здійснення низки правопорушень особливо актуалізується вплив економічного фактору, який відповідає за умови і обставини, що сприяли протиправним діям (безробіття, невиплати заробітної плати, пенсій, низький рівень життя тощо).

Аналізуючи значну кількість злочинів в сфері екології та пов’язаних з ними проблем під час застосування, виділили як фактор впливу на правозастосовну діяльність, екологічний стан в країні.

Встановили, що для сфери правосуддя важливими є факти формально-юридичного значення – це такі фактори, як: якість законодавства, ефективне та правильне створення системи правових норм. Інколи надмірна динаміка системи законодавства, як це не парадоксально, виступає фактором, що може спричинити прийняття незаконних правозастосовних рішень.

У випадках, коли текст норми треба порівняти з офіційним виданням для виправлення робочого тексту, професіоналізм правозастосовника є визначальним фактором.

Об’єктивна сторона стадії ухвалення рішення передбачає сукупність зв’язків і обставин, які існують поза свідомістю і не залежать від волі правозастосовного суб’єкта. Це соціально-політичні умови, в яких функціонує правозастосовна система, законодавство, принципи застосування норм права. Суб’єктивна сторона визначається відображенням об’єктивного у свідомості правозастосовника.

У третьому розділі "Особливості впливу соціально-політичних факторів на правозастосовну діяльність" класифіковано соціально-політичні фактори, розмежовано їх на фактори зовнішнього та внутрішнього впливу на правозастосовну діяльність, описано їх значення для правозастосовної діяльності. Подано соціальну та юридичну характеристику ефективності правозастосовної діяльності за наслідками впливу на неї соціально-політичних факторів.

- У підрозділі 3.1. "Класифікація соціально-політичних факторів та їх значення для правозастосовної діяльності" запропоновано ряд класифікацій соціально-політичних факторів в залежності від різних критеріїв.

На думку автора найбільш доцільним і актуальним є розмежування соціально-політичних факторів впливу на правозастосовну діяльність на фактори зовнішнього та внутрішнього впливу, оскільки такий підхід забезпечить всеохоплююче дослідження дії та впливу кожного з факторів.

Таким чином, до факторів зовнішнього впливу належать: державна політика, яка містить в собі систему норм права (систему законодавства) як окремий фактор, а також охоплює політичну систему, політичні процеси, стан політичної свідомості в країні, ступінь демократичності владних інститутів держави; політичні традиції, тобто політична сфера; економічний стан в країні, який в певній мірі визначає ефективність законодавства, рівень матеріальної залежності, аксіологічні орієнтації суб’єкта правозастосування, якість матеріально-технічного забезпечення, тобто економічна сфера; культура суспільства, правова культура, норми моралі, тобто духовна сфера; правова свідомість (правова ідеологія та правова психологія) це – правові фактори; громадська думка; екологічний стан в країні; історичні умови; демографічні умови.

Доцільно також додати до цього переліку науково-технічний прогрес, як допоміжний фактор зовнішнього впливу на правозастосовну діяльність.

Фактори внутрішнього впливу містять: правову культуру, моральність правозастосовника; правову свідомість (правову ідеологію та правову психологію правозастосовника); природні, біологічні потреби правозастосовника; розсуд правозастосовника; професіоналізм правозастосовника; правові очікування та настрої правозастосовника.

Як фактор, що пов’язує зовнішній та внутрішній вплив, виділено інформаційний фактор.

У результаті дослідження соціально-політичних факторів, групування їх за певними критеріями, автор дійшла висновку, що класифікація як процес є необхідним та ефективним етапом і напрямом пізнавальної діяльності, під час якого здійснюється різноаспектна характеристика факторів, що вивчаються шляхом виявлення в них рис схожості, відмінності, а також шляхом поділу на групи.

В умовах широкомасштабної правової і суспільної реформи посилюється вплив сукупності соціально-політичних факторів, а з метою упорядкування суспільних відносин він набуває особливо гострого соціального значення.

У підрозділі 3.2. "Фактори зовнішнього впливу на правозастосовну діяльність", описано особливості такого фактору, як державна політика. Виявлено, що його вплив може бути об’єктивним та суб’єктивним, наявність суперечностей між загальним політичним змістом правових норм та індивідуальним характером їх застосування спонукає до необхідності враховувати при розв’язанні проблемних ситуацій перш за все принципи та вимоги до правозастосовної діяльності.

З’ясовано, що вплив системи норм права залежить від специфіки різних галузей права. Наявність норм з оціночними поняттями істотно впливає на стадії кваліфікації та тлумачення, від чого залежить правильність та законність правозастосовних рішень. Деякі правові норми наділяють суб’єкта правозастосування розсудом, існуючі колізії, прогалини у праві і законі теж визначають вплив системи норм права на правозастосовну діяльність.

Не менш актуальним економічний стан в країні як фактор, що видозмінює процес застосування норм права, впливає на формування внутрішніх процесів, аксіологічних установок суб’єкта правозастосування, визначає рівень його матеріальної залежності.

Правова культура як явище ідеологічного порядку орієнтована державою і суспільством на формування й розвиток політичної і правової свідомості людей, їх ціннісно-нормативного комплексу, поведінки та діяльності у правовій сфері.

Суспільна правосвідомість (правова психологія і правова ідеологія) визначає характер і спрямованість правозастосування, рівень правосвідомості суб’єкта правозастосування, його переконань. У правовій психології при відображенні правової дійсності переважають емоційні компоненти.

Окремим фактором впливу на правозастосовну діяльність необхідно виділити громадську думку, як виразника соціальних інтересів. Для розвитку конституційних положень галузеве законодавство необхідно доповнити нормами, що регламентують механізм врахування суб’єктами законотворення громадської думки і санкціонують його виконання.

Описуючи вплив екологічного фактора, виявили, що він може діяти відносно самостійно, спонукаючи правозастосовника у зв’язку з екологічною ситуацією, що склалася, вживати спеціальних заходів і додаткових зусиль для недопущення або ліквідації негативних екологічних наслідків.

Аспект історизму дозволяє зрозуміти особливості сучасної правової системи України, врахувати те, що законодавець під час прийняття певної норми права керується тими історично-сформованими умовами, які існують на даний час в державі. Вплив історичного фактору має здебільшого об’єктивний, прямий вплив на правозастосовну діяльність.

Демографічні умови здійснюють вплив на тип громадської думки, їх необхідно враховувати при встановленні обставин справи, а також при виявленні внутрішніх, особистісних властивостей та якостей правозастосовника.

Проаналізувавши зовнішній вплив соціально-політичних факторів на застосування норм права, можна дійти висновку, що з ускладненням суспільної структури відбувається поява нових самостійних факторів, які впливають на правозастосовну діяльність. Наприклад, великого значення для правової сфери набуває науково-технічний прогрес.

У підрозділі 3.3. "Фактори внутрішнього впливу на правозастосовну діяльність" грунтовно досліджено вимоги, що ставляться до особи правозастосовника. Описуючи правову культуру суб’єкта правозастосування, визначили, що її рівень пов’язаний з особистісними рисами суб’єкта правозастосування, наявність яких забезпечує ефективну реалізацію прав і свобод громадян.

Внутрішній вплив на правозастосовну діяльність чинить правова свідомість суб’єкта правозастосування, до складу якого входить правова ідеологія та правова психологія. Правова ідеологія правозастосовника, особливо в умовах правової реформи, зазнає впливу соціальної практики, державної політики. Психологічні компоненти теж відіграють значну роль у свідомості правозастосовника, оскільки сама правозастосовна діяльність при зовнішній неупередженості відрізняється високою внутрішньою емоційною насиченістю.

Виділяючи як фактор внутрішнього впливу природні, біологічні потреби суб’єкта правозастосування, встановили, що чим більше право буде відповідати природнім потребам поведінки правозастосовника, тим вищою буде вірогідність добровільного підпорядкування і застосування правових норм. Суттєвим елементом механізму впливу виступає потреба – вихідний пункт поведінки особи.

Досліджуючи вплив розсуду на правозастосовну діяльність, розглянули його як творчу діяльність. Можливості розсуду є досить значними у випадках конкретизації права, усунення прогалин у праві, вирішення питання при розсудливості правозастосовника. Спрямованість особи правозастосовника може слугувати зміцненню законності, а може її порушувати.

У практичному професійному мисленні значну роль відіграє фактор професіоналізму правозастосовника, що містить особистий професійний досвід і знання, які формуються як на чуттєвому, так і на раціонально-абстрактному рівнях.

Крім цього, суб’єктам правозастосування, на відміну від пересічних громадян, властиві специфічні елементи внутрішнього світу, такі як правові очікування і настрої. Своєрідною сполучною ланкою зовнішніх і внутрішніх факторів виступає інформація, отже, доцільно відзначити важливу роль інформаційного фактора. Відсутність об’єктивної інформації про зовнішні фактори має велике значення в системі факторів внутрішнього впливу на правозастосовну діяльність.

Отже, залежно від зовнішнього впливу формуються і змінюються внутрішні процеси правозастосовника, які саме через здійснення ним правозастосовної діяльності виходять у так званий зовнішній світ, виявляються назовні, таким чином відбувається зворотна дія факторів.

Як було виявлено в попередніх розділах даного дослідження, зовнішній і внутрішній вплив соціально-політичних факторів на правозастосовну діяльність може бути як позитивний, так і негативний, що визначає стан її ефективності, яка існує у двох видах: юридична і соціальна ефективність. Найкращого співвідношення соціальної і юридичної ефективності правозастосовної діяльності можна досягнути шляхом чіткого і послідовного законодавчого і нормативно-правового регулювання її характеру, змісту, форм і методів здійснення з урахуванням динаміки соціальних процесів.

ВИСНОВКИ

У проведеному дослідженні було розв’язане актуальне наукове завдання, яке полягає в обґрунтуванні зумовленості правозастосовної діяльності соціально-політичними факторами, з’ясуванні значення та посилення ролі застосування норм права в суспільстві як найбільш гнучкого засобу врахування соціальних потреб і інтересів суспільства, що виникають у процесі правового регулювання.

Як з’ясувалося в результаті аналізу проблем правозастосовної діяльності, незважаючи на достатню розробленість питань застосування норм права в юридичній літературі, на сьогодні немає єдності думок вчених щодо юридичної природи правозастосування, ставиться під сумнів владний характер застосування норм права, необґрунтовано розширюється або штучно звужується коло суб’єктів правозастосовної діяльності. У теорії права не існує єдиного методологічного підходу до вивчення правозастосування, недостатньо досліджені питання зумовленості правозастосовної діяльності внаслідок впливу низки факторів, не з’ясована природа та особливості впливу факторів на правозастосування.

Отримані в процесі дослідження результати дозволяють зробити такі висновки:

- сформована авторська позиція щодо правозастосовної діяльності, під якою слід розуміти, що правозастосовна діяльність – це специфічний різновид соціальної діяльності, зумовлений соціально-політичними факторами, наділений правовою та юридичною природою, здебільшого має соціально-політичну сутність та полягає у здійсненні компетентними суб’єктами діяльності щодо індивідуалізації правових приписів та створенні необхідних умов для їх реалізації;

- сформульоване поняття соціально-політичних факторів як сукупності соціально-політичних явищ та процесів, що зумовлюють характер та спрямування правозастосовної діяльності;

- уточнена класифікація, згідно з якою соціально-політичні фактори поділяються на фактори зовнішнього та внутрішнього впливу. Встановлено, що цей вплив може бути об’єктивним та суб’єктивним, прямим або опосередкованим, позитивним і негативним. Зовнішній суб’єктивний вплив здебільшого має негативний характер. Обґрунтовано, що запропонована класифікація є значущою для вироблення моделей правозастосовної діяльності, а також для визначення критеріїв обмеження негативного впливу соціально-політичних факторів у випадку неефективної чи незаконної діяльності;

- з’ясовано суттєве значення міжнародного впливу на правозастосовну діяльність в сучасних умовах, зокрема, цей вплив виявляється в процесі впровадження нових соціально-політичних інститутів в національне законодавство та їх функціонування через правозастосовну діяльність. Зокрема, ці інститути (наприклад, місцеве самоврядування) передбачають передачу, делегування владних повноважень від органів держави до органів приватного спрямування, таким чином відбувається децентралізація системи виконавчої влади держави при одночасному визнанні нововведених соціально-політичних інститутів на рівні міжнародної спільноти демократичними;

- доведено, що внаслідок впливу соціально-політичних факторів збільшується коло суб’єктів правозастосовної діяльності за рахунок зменшення кількості суб’єктів публічно-правового характеру та збільшення кількості приватноправових суб’єктів, що в свою чергу призводить до можливості визнання як суб’єкта правозастосовної діяльності фізичної та юридичної особи – громадянина. Таким чином, питома вага публічних норм знижується, і зростає питома вага приватних норм;

- виявлена відсутність процесуальної форми для низки видів правозастосовної діяльності (місцевого самоврядування, суб’єктів приватного права та ін.);

- обґрунтовано, що вивчення та врахування належним чином соціально-політичних факторів впливає на ефективність правозастосовної діяльності. Зокрема, це дасть можливість прорахувати випадки виникнення потенційних та нових юридичних колізій та заповнити прогалини, зробить реальним створення належних правових засобів для розв’язання проблемних ситуацій під час застосування правових норм. Доведено, що такий підхід допоможе вдосконалити національне законодавство та правозастосовну практику;

- підготовлені та сформульовані рекомендації про включення до проекту Закону України про нормативно-правові акти статті, де буде зазначено, що суб’єкт законотворення має вивчати соціально-політичні фактори, при цьому враховувати громадську думку, що допоможе запобігти виникненню юридичних колізій та прогалин та сприятиме правильному вирішенню існуючих проблемних ситуацій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кельман Л.М. Проблеми правозастосування у діяльності органів внутрішніх справ // Збірник наукових праць "Держава і право". – К., 2003. – № 22. – С. 53-56.

2. Кельман Л.М. Правозастосування як складова частина механізму правового регулювання // Збірник наукових праць "Держава і право". – К., 2004. – № 26. – С. 42-47.

3. Кельман Л.М. Правове регулювання: місце та значення правозастосовної діяльності.// Вісник наукового товариства студентів та