Міністерство освіти України

Львівський державний університет ім. І. Франка

Лисий

Ігор Васильович

УДК 336.(477) + 339.727.22/.24

ОРГАНІЗАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ

РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Спеціальність: 08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук.

ЛЬВІВ 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському державному університеті ім. І. Франка.

Науковий керівник | кандидат економічних наук, доцент

КОНЧАКІВСЬКИЙ ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ,

кафедра економіки підприємства Львівського

державного університету ім.І.Франка

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

ПЕТРОВИЧ ЙОСИП МИХАЙЛОВИЧ, завідувач кафедри економіки підприємства та менеджменту державного університету "Львівська політехніка".

кандидат економічних наук, доцент

КАЧМАРИК ЯРОСЛАВ ДМИТРОВИЧ,

кафедра економіки Львівської комерційної академії

Провідна організація | Тернопільська академія народного

господарства

Захист відбудеться " 4 " березня 1999 року о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук у Львівському державному університеті ім.І.Франка, пр. Свободи, 18.

Автореферат розісланий " 30 " січня 1998 року.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Львівського державного університету ім.І.Франка (м. Львів, вул. Драгоманова, 5).

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Панчишин С.М.

І. Загальна характеристика роботи

1.1. Актуальність теми дослідження та ступінь розробленості проблеми. Ринкове реформування економіки України суттєво ускладнене через глибинні суперечності, породжені командно-адміністративною системою колишнього СРСР. Низька адаптованість більшості підприємств до нових умов господарювання суттєво стримує процеси реструктуризації вітчизняної економіки. Необхідність значних капітальних ресурсів для подолання економічної кризи і забезпечення швидкого зростання надає особливої ваги питанням, пов'язаним з організацією планування, регулювання і управління інвестиційною діяльністю як на загальнодержавному рівні, так і на мікрорівні. Тому закономірним є зростання кількості наукових праць, в яких досліджуються проблеми ефективної організації інвестиційної діяльності в умовах переходу до ринку. Більшість з них присвячені практичному аналізу сучасного стану інвестиційного процесу в Україні, методичним питанням оптимізації інвестиційної діяльності на мікрорівні, закордонній практиці державного регулювання інвестиційної діяльності. Значна увага також приділена оцінці роботи іноземних інвесторів на українському ринку і механізмам активізації залучення закордонних капіталів у вітчизняну економіку.

Водночас масштаби і рівень наукової розробки таких проблем як закономірності трансформації економічного змісту інвестиційної діяльності у процесі переходу до ринку, механізми формування інвестиційного потенціалу підприємств і його ефективної реалізації в нових умовах господарювання, організація моніторингу інвестиційної діяльності, на нашу думку, є недостатніми з погляду методологічного забезпечення розвитку інвестиційної діяльності в Україні. Також суперечливими є підходи до реформування політики держави в галузі інвестицій і забезпечення її ефективності.

Необхідність зростання інвестиційної активності в Україні, підвищення ефективності роботи вітчизняних і іноземних інвесторів потребують пошуку нових шляхів і підходів до формування державної політики з організації управління, планування і регулювання інвестиційною діяльністю, чим і зумовлений вибір теми дисертаційної роботи.

1.2. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Окремі проблеми, які досліджено в дисертації, є складовими частинами планової теми Ем-193Б "Розробка організаційно-економічного механізму функціонування приватних підприємств" (№ др 0196V017395), над якою працює колектив кафедри економіки підприємства Львівського державного університету ім.І.Франка. Дисертаційна робота безпосередньо пов'язана з розробкою розділу Програми економічного і соціального розвитку Львівської області з питань регіональної інвестиційної політики.

1.3. Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обгрунтування організації інвестиційної діяльності при переході до ринкової економіки та розробка ефективних механізмів активізації інвестиційних процесів в Україні. Відповідно до заданої мети визначені такі завдання:

розкрити закономірності еволюції економічної суті понять "інвестиції" та "інвестиційна діяльність";

на підставі критичного аналізу існуючих підходів до класифікації інвестицій розробити класифікаційну схему, яка б відповідала вимогам сьогодення;

враховуючи наявний стан інвестиційного клімату в Україні та закордонний досвід державного регулювання інвестиційної діяльності, сформулювати концепцію реформування інвестиційної політики;

дати оцінку сучасної державної політики організації управління і регулювання інвестиційною діяльністю в Україні;

дослідити механізми формування і реалізації інвестиційного потенціалу підприємств в умовах трансформації економічної системи;

систематизувати світовий досвід організації інвестиційної діяльності;

встановити функціональну роль моніторингу в регулюванні інвестиційної діяльності і розробити механізм організації його системи;

визначити шляхи фінансування розвитку інвестиційної діяльності в Україні.

Предметом дослідження є інвестиційна діяльність в умовах переходу до ринку, а об'єктом дослідження економіка України.

Методика дослідження рунтується на теоретичних основах ринкової економіки та сучасного інвестиційного менеджменту. Під час написання роботи використано такі методи теоретичного дослідження, як аналіз, порівняння, систематизація та узагальнення. Для аналізу інвестиційних процесів широко застосовано динамічні порівняння та графічне зображення даних. Джерелами інформації стали: статистичні дані про основні макроекономічні показники, структуру промисловості, динаміку продукції галузей економіки України, обсяги і структуру вітчизняних та іноземних інвестицій.

1.4. Наукова новизна одержаних результатів. Зміст наукової новизни дисертаційного дослідження полягає у такому:

удосконалено схему класифікації форм інвестицій, зокрема, виділено стимули, які спонукають до вкладення капіталу, розглянуто можливість аналізу ефективності інвестиційної діяльності щодо поставленої мети і функціональних завдань, розширено поняття джерел походження інвестиційного капіталу та ін.;

визначено концептуальні підходи до реформування державної інвестиційної політики, що включає в себе напрямки її структуризації для забезпечення основних економічних умов активізації інвестиційної діяльності, параметри, за якими необхідно здійснювати регулювання інвестиційних процесів в регіонах, заходи, спрямовані на створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні;

розроблено механізм організації системи моніторингу інвестиційної діяльності, зокрема, вказано шляхи інформаційно-аналітичного забезпечення процесу прийняття інвестиційних рішень на підставі формування інформаційного поля, моделювання стратегії розвитку і проведення оперативної оцінки альтернатив інвестиційних рішень і чинників зміни інвестиційного клімату;

запропоновано напрямки раціоналізації масштабів і структури іноземного інвестування в Україні, зокрема, визначено комплекс заходів щодо створення конкурентного ринкового середовища, забезпечення позитивного іміджу нашої країни в світі та налагодження ефективного державного регулювання руху і використання закордонних капіталів;

розвинуто механізм оптимізації інвестиційної діяльності підприємства в умовах переходу до ринку на підставі оцінки співвідношення ефективності і ризиковості інвестиційних видатків під час планування інвестицій.

1.5. Практичне значення одержаних результатів. Окремі результати та пропозиції стосовно організації системи моніторингу інвестиційної діяльності знайшли практичне застосування у процесі вдосконалення роботи відділу інвестиційних проектів та розміщення продуктивних сил управління економіки Львівської облдержадміністрації. Положення дисертаційної роботи про механізми підвищення ефективності організації інвестиційної діяльності в Україні були використані для розробки розділу Програми економічного і соціального розвитку з питань регіональної інвестиційної політики на 1997, 1998 роки, формуванні концепції створення сприятливого інвестиційного клімату у Львівській області.

Результати роботи можна також широко застосовувати у навчальному процесі, наукових дослідженнях з питань організації управління, планування і регулювання інвестиційною діяльністю як на макрорівні, так і на рівні окремих суб'єктів господарювання. Пропозиції і висновки дисертації можна використати для реструктуризації (санації) підприємств, організації роботи центрів моніторингу.

1.6. Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідницької роботи були апробовані на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях і семінарах "Реструктуризація економіки та інвестиції в Україні" (Чернівці, 1998); "Інвестиційний клімат в Україні та шляхи його покращення" (Львів, 1997); "Науково-практичні проблеми інвестиційної та інноваційної політики держави" (Київ, 1997); "Теорія і практика підприємництва: проблеми вивчення та економічної просвіти в Україні" (Трускавець, 1996).

1.7. Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені в семи наукових працях загальним обсягом 2,1 д.а.

1.8. Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків і рекомендацій, списку використаних джерел і чотирьох додатків. Дослідження містить 17 таблиць, 1 графік, 4 діаграми і 12 малюнків. Робота виконана на 174 сторінках машинописного тексту. Список літератури має 216 найменувань.

ІІ. Основні положення дисертаційної роботи

2.1. У вступі обрунтовано актуальність дослідження, сформульовані його мета, завдання, наукова новизна та практичне значення.

2.2. Перший розділ присвячений теоретичним основам організації інвестиційної діяльності в умовах переходу до ринку. Ефективне функціонування економіки країни і окремих суб'єктів господарювання в тривалій перспективі, забезпечення високих темпів їх розвитку і підвищення конкурентоспроможності значною мірою залежать від рівня та діапазону інвестиційної діяльності в державі. Особливістю перехідного періоду є те, що характер і структуру інвестиційної діяльності визначає вплив як елементів планової, так і ринкової економік. Це підтверджує і досвід ринкової трансформації України, коли лібералізація економічної діяльності та намагання швидко адаптуватись до нових умов господарювання спричинили появу помилкових підходів до трактування структури та напрямків інвестиційної діяльності. В умовах колишньої адміністративно-командної економіки у наукових публікаціях інвестиції ототожнювали із капіталовкладеннями, поняттю "інвестиційна діяльність" давали поверхове визначення. Розширення сфери конкуренції, вдосконалення засобів оцінки розмірів інвестицій і аналізу їх ефективності у вартісній формі та поява великої кількості нових джерел інвестиційного капіталу в ринкових умовах потребують глибшого розкриття суті цієї категорії. Основні напрямки трансформації економічного змісту поняття "інвестиційна діяльність" наведені у таблиці 1.

Об'єктивність послаблення адміністративного втручання держави в інвестиційну діяльність у процесі переходу до ринку зумовлена принциповою зміною умов економічної діяльності та появою нових суб'єктів інвестиційного процесу, в тому числі банків, фінансово-кредитних інститутів, консалтингових фірм. Посилення регулюючого впливу ринкових важелів на фінансово-господарську діяльність підприємств зумовлює ситуацію, коли під час організації інвестиційної діяльності особливого значення набуває процес прийняття інвестиційних рішень, невід'ємною частиною якого є якісна оцінка інвестицій. Будь-яка схема такої оцінки повинна грунтуватись на класифікації типів інвестицій. На нашу думку, існуючі підходи повно не розкривають економічну суть інвестицій, не даючи змоги виявити системний зв'язок, який є між ними та іншими вартісними категоріями грошима, фінансами, кредитом,

Таблиця 1

Організація інвестиційної діяльності у централізовано-плановій і

ринковій економіках

Централізовано-планова економіка | Ринкова економіка

Основні джерела інвестиційного капіталу

Централізовані засоби сфери матері-ального виробництва, фонди розвитку виробництва, фонди амортизації, емі-сійні кредити | Доходи підприємств, інвестиційні за-ощадження, платежі в бюджет, інозе-мні кредити та інвестиції

Планування інвестиційної діяльності

Держплан як основа для розробки про-грами капіталовкладень господарюю-чих суб'єктів. Детермінованість проце-су, невисокий ступінь ризику і, як зви-чайно, довга тривалість реалізації капі-тальних вкладень | Планування і розробка оптимальної ін-вестиційної програми господарюю-чого суб'єкта на основі багатофактор-ного впливу ринку. Зростання значен-ня ри-зи-ку і часу у процесі планування інвес-тиційної діяльності

Порядок підготовки і прийняття рішень з інвестування

Адміністративний розподіл засобів: центральні органи управління мініс-терства главки і комбінати обєднання і підприємства | Маркетинг інвестицій: пошук і дослі-дження об'єкта інвестування, перед-пла-нові дослідження, розробка варі-антів і вибір оптимального, визначен-ня дже-рел фінансування, складання інвести-ційного проекту, розгляд і прийняття рішень, розробка плану ре-алізації

Механізм реалізації інвестицій

Державне управління: плановість, жор-стке директивне втручання держави в процес капіталовкладень. Стадії інвес-тиційного циклу: проектування створення освоєння. Адміністратив-ний контроль виробництва | Переважно ринкове, конкурентне ко-ри-гування інвестиційних процесів при ре-гулятивно-контролюючій ролі дер-жави. Стадії інвестиційного циклу: науково-проектна підготовка виро-бництво освоєння і реалізація реінвестиції. Організаційно-економі-чний контроль реалізації інвестицій на всіх стадіях

прибутком (доходами) і цінами. У дисертації запропоновано розширити набір класифікаційних ознак, як це показано на рис. 1.

Рис.1. Класифікація форм інвестицій

Наведені класифікаційні ознаки дають змогу охопити найголовніші напрямки реалізації інвестицій. Наприклад, розкриваються стимули, які спонукають до вкладення капіталу (мета інвестування), чого не розглянуто у жодній із описаних схем класифікації інвестицій. Крім того, стає можливим проведення аналізу ефективності інвестицій щодо поставленої мети і функціональних завдань простого чи розширеного відтворення фондів. Пропонована система класифікації значно розширює поняття джерел походження інвестиційного капіталу, оскільки основна увага зосереджена саме на каналах його надходження (централізовані і децентралізовані), а не просто на формі власності (приватні і державні). Нарешті, при групуванні інвестицій за фактором часу розкрито їхні особливості як вартісної категорії. Тут йдеться про характер поєднання двох протилежних процесів: вкладення капіталу й отримання прибутку в структурі інвестиційної діяльності. Адже, при незмінному існування обох процесів, вони можуть відбуватися послідовно, паралельно та інтервально.

Посилення попитових та фінансових обмежень, які супроводжуються зростанням регулюючого впливу держави на інвестиційну діяльність у ході ринкового реформування економіки, привертають увагу підприємств до стратегічних аспектів діяльності, питань реконструкції, кардинальної зміни технології тощо. Усвідомлення необхідності спеціальної інвестиційної політики, впровадження в життя масштабних проектів довготривалого характеру стимулюють зростання інвестиційної активності підприємств. У цих умовах особливого значення набувають проблеми формування інвестиційного потенціалу і його ефективної реалізації. Адже саме інвестиційний потенціал визначає можливості підприємства вкладати кошти (капітал) в різного роду фінансові інструменти, матеріально-речові та особисті фактори виробництва для забезпечення умов нормального відтворення, одержання очікуваного доходу.

Практика ринкових реформ в Україні засвідчила низьку адаптованість більшості підприємств до нових умов господарювання. Вкрай неефективна організаційна структура та невисокий рівень управління не дають змоги їм формувати власний інвестиційний потенціал. Ведення політики реструктуризації і фінансового оздоровлення допоможе не лише вивести економіку підприємств з кризи і підняти їх інвестиційний потенціал, а й значно підвищить інвестиційну привабливість, що є важливим фактором поліпшення інвестиційного клімату в Україні.

Розглядаючи питання ефективної реалізації наявного інвестиційного потенціалу в умовах ринкової трансформації економіки, підприємства повинні враховувати можливості альтернативних вкладень капіталу, встановлювати оптимальні обсяги і форми фінансових інвестицій, враховувати критерії ефективності та використовувати відповідні методи розрахунку оцінних показників. Для вирішення цих завдань пропонується в процесі інвестиційного планування формувати оптимальну програму інвестиційної діяльності підприємства на основі принципу ранжування проектів за критерієм ефективності, ризиковості або їх поєднання. Оптимальна інвестиційна програма в цьому випадку буде визначатись як сукупність упорядкованих проектів з гранично допустимим рівнем ризику, накопичені інвестиційні затрати яких не перевищують наявних грошових засобів. Однак цей метод оптимізації інвестиційної діяльності, як і всі інші, повязані з розрахуванням ступеня ризиковості капіталовкладень, не зможе забезпечити повної передбачуваності кінцевого результату через субєктивність експертної оцінки. Його слід розглядати лише як можливість зіставити запропоновані напрямки інвестицій на основі уніфікованого підходу з використанням, якщо є змога, об'єктивних і перевірюваних показників і скласти порівняно ефективнішу і менш ризикову інвестиційну програму.

Ефективність організації інвестиційної діяльності підприємства в перехідній економіці безпосередньо залежить від наявності відповідного механізму державного регулювання інвестиційних процесів і забезпечення сприятливого інвестиційного клімату. У дисертації вказано на потребу використання і закордонного досвіду організації інвестиційної діяльності. Проведені дослідження інвестиційних процесів в економічно розвинутих країнах та країнах з перехідною економікою засвідчують той факт, що в основі ефективної організації інвестиційної діяльності є активне державне регулювання, механізм якого передбачає чотири основні форми стимулювання інвестицій: пільгова податкова політика, фінансова підтримка, інфраструктурне забезпечення та цільове стимулювання основних економічних пріоритетів. Аналіз використання інструментів інвестиційної політики у країнах з різним рівнем розвитку економіки засвідчив певну закономірність. Наприклад, промислово розвинуті західні країни віддають перевагу фінансовим стимулам перед фіскальними, оскільки вплив податків є, по суті, безадресним, а фінансове стимулювання (урядові кредити з низькими відсотками, субсидії, субвенції і ін.) дає змогу уряду країни сконцентрувати зусилля на досягненні конкретних цілей. Країни, що розвиваються, віддають перевагу податковим заходам, що пов'язано з наявністю незначних фінансових ресурсів, які пріоритетно скеровуються на задоволення першочергових соціальних потреб. Однак перш ніж формувати власну концепцію державної інвестиційної політики, враховуючи закордонний досвід, спочатку потрібно оцінити сучасний стан інвестиційного процесу в Україні, зокрема, ефективність існуючого державного механізму організації управління, планування і регулювання інвестиційною діяльністю.

2.3. Другий розділ роботи присвячений дослідженню сучасного стану інвестиційного процесу в Україні. З цією метою проаналізовано інвестиційний клімат і його вплив на характер роботи інвесторів на внутрішньому ринку. Активізація інвестиційної діяльності в Україні прямо пов'язана з потеплінням інвестиційного клімату. Аналіз інвестиційного потенціалу засвідчує високу привабливість внутрішнього ринку для інвесторів. Однак поглиблення економічної кризи, недосконалість фінансово-кредитної системи, нестабільність та недосконалість законодавства, нерозвинутість фондового ринку та ринку капіталів, зростаючий рівень корупції і тінізації економіки та інші чинники зумовлюють надзвичайно низький інвестиційний рейтинг нашої держави і позиціонують її у другій сотні за інвестиційною привабливістю.

Відсутність належних макроекономічних умов для розвитку інвестиційної діяльності призводить до постійного падіння обсягів інвестування в Україні За період з 1990 по 1997 рр. капітальні вкладення у вітчизняну економіку зменшилися майже на 80 %! (див. табл. 2).

Таблиця 2

Капітальні вкладення в економіку України у 1990 —1998 рр. Складено за даними: Україна у цифрах у 1997 році: Коротк. стат. довідн. - К.: Наукова думка, 1998. С. 66; Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні. - 1998. - Вип. 2. - С. 82; Мельник О.О. Інвестиційний клімат в Україні / / Фінанси України. - 1998. - № 8. - С. 62.

(у порівнянних цінах)

Роки | Капітальні вкладення, млрд.грн. | У відсотках до

попереднього року | У відсотках до

1990 року

1990 | 55,4 | 1,9

1995 | 16,1 | -28,6 | -70,9

1996 | 12,6 | -21,7 | -77,6

1997 | 11,6 | -7,9 | -79,1

1998

1 квартал | 1,7 | 5,2

Зміна стратегії реформ, а саме посилення державного регулювання економіки на підставі указів Президента, постанов Кабінету Міністрів, нормативно-регулюючих актів міністерств і відомств, вплинула на характер управління інвестиційною діяльністю, що знайшло практичний розвиток у трьох напрямках: форми і методи нагромадження власних інвестиційних ресурсів; податкове стимулювання інвесторів; державна кредитна та бюджетна підтримка інвестиційних програм і проектів. Однак поглиблення економічної кризи, жорстка монетарна політика та дефіцит бюджетних коштів для підтримки інвестиційної діяльності зумовили звуження пільг і посилення податкового тиску на інвесторів. Це ще більше погіршило інвестиційний клімат в Україні і спричинило зниження активності іноземних інвесторів. Усвідомлюючи всі недоліки такого стану, важливо розуміти, що поліпшення ситуації можливе лише за умови комплексного реформування економічної політики держави у напрямку формування як загальних умов розвитку цивілізованих ринкових відносин, так і специфічних, які стосуються нових механізмів залучення і використання інвестиційних ресурсів, що є прерогативою її складової інвестиційної політики.

2.4. У третьому розділі дисертації розглянуто конкретні механізми підвищення ефективності організації інвестиційної діяльності в Україні через реформування державної політики в галузі планування, регулювання і управління інвестиціями. Виконаний аналіз свідчить, що сучасна політика держави не забезпечує ефективного механізму організації інвестиційної діяльності. Реформування державної інвестиційної політики повинно забезпечити основні економічні умови активізації інвестиційної діяльності. Цьому сприятиме структуризація цієї політики за такими чотирма напрямками:

1. Забезпечення фінансування пріоритетних для розвитку економіки України галузей і виробництв, чіткий поділ сфер інвестування між централізованими і приватними капітальними вкладеннями. Державні кошти потрібно використовувати переважно на пріоритети соціальної та екологічної спрямованості. Для комерційного (недержавного) інвестора, який повинен перебрати на себе весь тягар масштабної інвестиційної діяльності, необхідно визначити пріоритети промислово-технологічного спрямування, узгоджені з промисловою та науково-технічною політикою України.

2. Суттєва трансформація функцій держави у сфері інвестиційної діяльності, а саме перехід від розподілу капіталовкладень до виконання ролі комерційного інвестора і партнера недержавних інвесторів. До радикальної зміни функцій обєктивно змушують недоліки існуючої практики розподілу державних коштів та відсутність контролю за їхньою ефективністю.

3. Державне підтримання реструктуризації (санації) суб'єктів господарювання з метою підвищення їх інвестиційного потенціалу. Це можуть бути: пряме бюджетне фінансування на зворотній основі (бюджетні позики) і засадах беззворотності (субсидії, дотації, повний або частковий викуп державою акцій підприємств, що потребують реструктуризації і фінансового оздоровлення). Крім того, враховуючи дефіцитність державного бюджету, альтернативним джерелом фінансових ресурсів можуть бути кошти НБУ, які б надавали на конкурсній основі уповноваженим комерційним банкам для подальшого розподілу серед виробничих структур. У цьому випадку держава повинна підтримувати життєздатні підприємства, які за наявності "стабілізаційних" коштів зможуть за короткий час збільшити обсяги виробництва стратегічно важливої для України продукції (нові ефективні ресурсозбережні та екологічно безпечні технології, імпортозамінююча продукція тощо).

4. Вибіркове регулювання інвестиційної діяльності в регіонах. Цей напрямок інвестиційної політики має виняткове значення в умовах нерівномірного соціально-економічного розвитку регіонів України і рівня їх адаптації до нових умов функціонування економіки. Принцип вибірковості повинен рунтуватися на ранжуванні регіонів. У даному випадку за основний критерій можна взяти інтегральний показник інвестиційної привабливості, який дає змогу оцінити потенціал кожного окремо взятого регіону. Згідно з цим характер, інтенсивність і напрямки державного регулювання інвестиційної діяльності визначатимуться належністю того чи іншого регіону до однієї з чотирьох груп інвестиційної привабливості. В регіонах з високим економічним потенціалом, розвинутою інвестиційною і комерційною інфраструктурою, сприятливим підприємницьким кліматом (перша і друга групи) ступінь державного втручання у інвестиційну діяльність повинен бути мінімальним, зокрема, на рівні пайового інвестування і контролю проектів (програм), що мають стратегічне значення для економіки України. Водночас, державну інвестиційну політику у регіонах третьої, а особливо четвертої груп, потрібно вести у комплексі з іншими антикризовими заходами загальноекономічного значення (загальне оздоровлення економічної ситуації на їх території, створення стійких передумов для ефективного функціонування ринкового механізму, забезпечення умов для формування прогресивних територіально-галузевих пропорцій). Це дасть змогу створити заділ для нормального функціонування їх економіки у майбутньому.

Ефективність регіональної інвестиційної політики багато в чому залежить від правильного вибору стратегії інвестування структурних зрушень у кожному окремо взятому регіоні. Такими стратегіями можуть бути "атакуюча" і "реконструкційна". У першому випадку інвестиційне забезпечення здійснюють на основі широкого використання запозичених внутрішніх і зовнішніх засобів. Організаційно це підкріплюють формуванням мережі фінансово-кредитних інститутів, стимулюванням нових форм мобілізації вільних грошових ресурсів населення і суб'єктів господарювання. Певного ефекту також можна досягнути за рахунок спрощення порядку регламентації підприємницької діяльності, створення сприятливого інвестиційного клімату з "пом'якшенням" податкової політики. "Реконструкційну" стратегію реалізують шляхом залучення меншого обсягу фінансових ресурсів, але протягом тривалішого часу.

Кризовий стан української економіки дає змогу реалізувати в більшості регіонів лише "реконструкційну" стратегію. Винятком є ті з них, науковий і виробничий потенціали яких достатній для порівняно швидких структурних перетворень. Проте навіть там "атакуючу" стратегію можна реалізувати не шляхом так званого суцільного фінансування, а лише за умови правильної вибіркової підтримки окремих елементів регіонального розвитку. Важливою умовою вибору тієї чи іншої стратегії є визначення ступеня готовності окремих регіонів до її реалізації.

Виділені напрямки структуризації державної інвестиційної політики відповідають цілям реформування вітчизняної інвестиційної сфери і враховують досвід розвинутих країн. Проте їх реалізація ускладнена через несприятливий інвестиційний клімат. Беручи до уваги результати дослідження сучасного стану інвестиційного процесу в Україні та досвід організації інвестиційної діяльності за кордоном, у дисертації запропоновано зосередити основну увагу на реформуванні двох найважливіших елементів інвестиційного клімату: інфраструктурного комплексу і системи законодавства. Схема побудови інфраструктурної системи інвестиційної діяльності показана на рис. 2.

Рис. 2. Схема побудови інфраструктурної системи інвестиційної діяльності

В основу побудови системи потрібно закладати принцип комплексного поєднання нормативного, фінансового та інформаційно-аналітичного забезпечення інвестиційного процесу. Організація управління інвестиційною діяльністю за описаною схемою дасть змогу значно знизити рівень корупції серед державних службовців, оскільки їх буде усунуто від безпосередньої участі в реалізації інвестиції. Урядові структури матимуть змогу працювати лише з кількома надійними інвестиційними банками, які контролюватимуть весь процес обслуговування інвестицій і відповідатимуть за своїми зобов'язаннями власним акціонерним капіталом, а не з десятками тисяч реципієнтів, розкиданих по всій країні. Водночас, розвиток інституційного комплексу ринкового механізму значно спростить доступ стратегічних інвесторів до привабливих підприємств і забезпечить їм нормальну роботу на всіх етапах реалізації капіталовкладень. У цілому реформування інфраструктурної системи інвестиційної діяльності зможе суттєво поліпшити ділову репутацію нашої держави в очах іноземного бізнесу, що є надзвичайно важливою умовою для широкомасштабних інвестицій в Україну.

Для вдосконалення законодавчого поля необхідно переглянути не лише ті закони і нормативні акти, що стосуються специфічно інвестиційної діяльності, але й ті, які регулюють увесь механізм функціонування економіки. Зокрема, вже да-в-но на-з-рі-ли змі-ни до за-ко-нів про оподаткування, приватизацію, фондовий ринок і ряд інших. Взагалі, лише комплексний підхід до вирішення законодавчих невідповідностей дасть змогу поліпшити інвестиційний клімат, тим самим сприяючи активізації інвестиційних процесів і забезпеченню швидкого економічного зростання.

Суттєво поліпшити організацію інвестиційної діяльності в Україні неможливо без вирішення питання фінансового забезпечення її розвитку. Пошук шляхів мобілізації внутрішніх і зовнішніх джерел інвестиційного капіталу потребує системного підходу. Ці джерела умовно можна розділити на дві групи: власне інвестиції і позики. Щодо внутрішніх джерел, то головно вони були традиційними і для командно-адміністративної економіки (цільове бюджетне фінансування, позики на ринку державних боргових зобовязань, прибуток підприємств, амортизаційні відрахування, кошти населення). Однак перехід до ринкових методів господарювання відкрив нові можливості для фінансування розвитку інвестиційної діяльності інвестиційний кредит, надходження від приватизації та інвестиційний лізинг, який у світовій економіці посідає друге місце за поширенням та обсягами вкладення капіталу після банківських кредитів. Крім того, останніми роками в Україні склався прошарок підприємств і підприємців, які, накопичивши значні капітали, у наслідок нестійкості економічного стану переводять їх за кордон, що суттєво посилює "інвестиційний голод" у країні. Тому мобілізація цих капіталів повинна стати одним із найважливіших завдань інвестиційної політики держави.

В умовах економічної кризи, коли бюджетних коштів ледь вистачає на фінансування першочергових соціальних програм, не беручи до уваги інвестування структурних зрушень в економіці, особливо треба домагатися залучення зовнішніх ресурсів. Однак, несприятливий інвестиційний клімат є серйозним барєром на шляху широкого залучення іноземного капіталу в економіку України. З метою раціоналізації масштабів і структури іноземного інвестування пропонуємо застосувати комплексний механізм, основу якого складатимуть заходи зі створення конкурентного ринкового середовища в Україні, забезпечення її позитивного міжнародного іміджу та налагодження ефективного державного регулювання руху і використання закордонних капіталів.

Важливо зазначити, що досить часто інтереси іноземних інвесторів суперечать національним інтересам країни-реципієнта. Тому, враховуючи останні тенденції максимальної відкритості української економіки для іноземних капіталів, у механізмі раціоналізації масштабів та структури іноземного інвестування передбачається такий елемент, як контроль за оптимальним співвідношенням інтересів України та іноземних інвесторів у тих напрямках, які є визначальними для ефективності грошово-кредитної, валютної і податкової політики нашої держави, її бюджету, платіжного балансу, а також політики економічного розвитку.

Аналізуючи шляхи підвищення ефективності організації інвестиційної діяльності, необхідно памятати про те величезне значення, яке має якість та оперативність одержання інформації про стан і тенденції розвитку інвестиційних процесів у країні. З метою інформаційно-аналітичного забезпечення процесу прийняття рішень з управління, планування і регулювання інвестиційною діяльністю в Україні запропонована така схема організації системи моніторингу інвестиційної діяльності (див. рис. 3). Практична реалізація цього механізму дасть змогу:

забезпечувати динамічною інформацією про стан і структуру інвестиційного ринку та фактори зовнішнього середовища, що мають визначальний вплив на інвестиційний клімат в державі;

будувати на основі інформаційних масивів моделі, які б забезпечували часткове або повне структурування проблемних ситуацій і їх подальше ефективне вирішення;

коригувати напрямки ведення інвестиційної політики в країні, застосовувати точні методи із тих розділів системного аналізу й економіко-математичного моделювання, які дають змогу відповідно точно оцінити параметри інвестиційного ринку й оптимізації його функціонування;

оперативно поповнювати і модифікувати інформацію відповідно до швидких змін ринкової кон'юнктури та структури інвестиційного ринку;

орієнтуватись на широкі канали джерел інформації з можливістю застосування усього комплексу даних (текстова і графічна інформація, математичні моделі, динамічні показники тощо).

Лише такий системний підхід до реформування інвестиційної політики, на нашу думку, зможе забезпечити високу ефективність організації інвестиційної діяльності в Україні.

Рис. 3. Механізм організації системи моніторингу інвестиційної діяльності

ІІІ. Висновки і пропозиції

1. Непослідовна і суперечлива економічна політика уряду в умовах ринкової трансформації вітчизняної економіки створила несприятливий інвестиційний клімат, що стало найважливішим чинником різкого зниження інвестиційної активності та затяжного і глибокого спаду обсягу національного виробництва. Врахування у перехідному періоді впливу на характер і структуру інвестиційної діяльності як елементів адміністративної, так і ринкової економіки, а також значного незадоволеного попиту на інвестиційні ресурси потребує, на наш погляд, посилення державного регулювання інвестиційної діяльності.

2. Неефективна організаційна структура і невисокий рівень управління на більшості вітчизняних підприємств зумовлюють потребу формувати власний інвестиційний потенціал через їхню реструктуризацію (санацію). Для ефективної реалізації цього потенціалу в умовах переходу до ринку пропонуємо, плануючи інвестиційну діяльність, оптимізувати інвестиційні видатки не лише на основі критерію ефективності, а й також ступеня ризиковості. Це дасть змогу, на наш погляд, сформувати інвестиційний портфель як сукупність упорядкованих проектів з гранично прийнятним ступенем ризику, накопичені затрати яких не перевищують наявних грошових засобів.

3. Інвестиційну політику уряду треба докорінно змінити. Вона повинна формувати сприятливе макроекономічне середовище для інвестиційного процесу. З цією метою доцільно, на нашу думку, запровадити структуризацію цієї політики за чотирма такими напрямками:

забезпечення фінансування пріоритетних для розвитку економіки України галузей і виробництв, чіткий розділ сфер інвестування між державними і приватними капітальними вкладеннями;

перехід від розподілу державних засобів до їх партнерського інвестування разом із приватним сектором;

державне підтримання реструктуризації субєктів господарювання;

вибіркове регулювання інвестиційної діяльності в регіонах.

4. Нерівномірність регіонального розвитку економіки України потребує спеціального підходу до організації інвестиційної діяльності у кожному окремому регіоні. У регіонах з високим економічним потенціалом державне регулювання інвестиційної діяльності можна обмежити пайовим інвестуванням і контролем проектів (програм), які мають стратегічне значення для вітчизняної економіки. Водночас державну інвестиційну політику у менш розвинутих регіонах потрібно структуризувати за такими параметрами, як ціноутворення, оподаткування і загальнодержавна бюджетна підтримка. Інвестиційну політику в них потрібно вести у комплексі з антикризовими заходами уряду загальним оздоровленням економічного середовища, створенням стійких передумов для ефективного функціонування ринкового механізму, забезпеченням умов для формування прогресивних територіально-галузевих пропорцій.

5. Для поліпшення умов роботи інвесторів на українському ринку потрібно, на нашу думку, створити ефективну інфраструктурну систему інвестиційної діяльності, основними складовими якої повинні стати інституційні комплекси інвестиційного менеджменту і ринкового механізму. Функціонування такої системи, на наш погляд, повинно рунтуватися на принципі комплексного поєднання нормативного, фінансового та інформаційно-аналітичного забезпечення інвестиційної діяльності.

6. В умовах ринкової трансформації економіки, коли можливості мобілізації традиційних внутрішніх інвестиційних ресурсів вкрай обмежені, потрібно за допомогою правових, адміністративних та економічних методів й інструментів розвивати нові для України, але традиційні для ринкової економіки джерела інвестиційного капіталу, такі як інвестиційні кредити, надходження від приватизації, інвестиційний лізинг тощо.

7. Для раціоналізації масштабів і структури іноземного інвестування в Україні потрібно застосувати комплексний підхід, який, на наш погляд, повинен передбачати заходи, що сприяють створенню конкурентного ринкового середовища, забезпечують позитивний імідж нашої країни у світі і дають змогу державним органам ефективно регулювати рух та використання закордонних капіталів. При цьому слід забезпечувати суворий контроль за дотриманням паритету державних інтересів України та іноземних інвесторів.

8. Підвищення оперативності та якості ухвалення рішень з організації інвестиційної діяльності потребує, на нашу думку, створення системи її моніторингу. Комплексне дослідження параметрів інвестиційного ринку у поєднанні із оперативним аналізом альтернативних рішень і чинників зміни інвестиційного клімату забезпечуватиме потрібні дані для оцінки стану інвестиційної діяльності у вітчизняній економіці. Система моніторингу даватиме змогу моделювати і прогнозувати вплив на її інвестиційний рейтинг наслідків уведення того чи іншого нормативного акту або управлінського рішення.

ІV. Основні публікації з теми дисертації

1. Лисий І.В. Проблеми пожвавлення інвестиційної діяльності в Україні / / Становлення національної економіки в Україні. Вісн. Львів. ун-ту. Сер. екон. 1995. Вип. 26. - С. 36-39. (0,2 д.а.).

2. Лисий І.В. До питання про методику оцінки ефективності інвестиційного проекту / / Національна економіка України: проблеми становлення, перспективи. Вісн. Львів. ун-ту. Сер. екон. 1997. Вип. 27. - С. 36-39. (0,2 д.а.).

3. Лсй И. Инвестиционный климат в Украине: анализ и пути улучшения / / Бизнес Информ. - 1998. - № 3. - С. 44-46. (0,4 д.а.).

4. Лисий І. Інвестиційна політика в Україні і джерела її фінансування / / Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Щоріч. наук. праць. Вип. 2. НАН України, Інститут регіональних досліджень. - Львів, 1997. С. 244-252. (0,6 д.а.).

5. Лисий І. Інвестиційна криза в Україні: причини і шляхи подолання / / Економіка України: минуле, сучасне, майбутнє. Зб. доповідей і повідомлень Восьмої наукової сесії Економічної комісії НТШ. - Львів, 1997. С. 49-52. (0,2 д.а.).

6. Лисий І.В. Роль інвестицій у становленні підприємництва в Україні / / Теорія і практика підприємництва: проблеми вивчення та економічної просвіти в Україні. Матер. міжнар. літнього економічного семестру "ІНТЕРЕКО". - Львів, 1997. С. 77-80. (0,2 д.а.).

7. Лисий І.В. Реструктуризація підприємства як фактор зростання його інвестиційної привабливості / / Наукові доповіді Міжнар. наук.-прак. конф. "Реструктуризація економіки та інвестиції в Україні". - Ч.1. - Чернівці,1998. - С. 74-78. (0,3 д.а.).

АНОТАЦІЯ

Лисий І.В. Організація інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки України. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 Організація управління, планування і регулювання економікою. - Львівський державний університет ім. І.Франка. Львів,1999.

Дисертацію присвячено обрунтуванню організації інвестиційної діяльності в умовах переходу до ринку і розробці ефективних механізмів активізації інвестиційних процесів в Україні. В ході дослідження автор проаналізував напрямки трансформації економічного змісту інвестиційної діяльності в умовах становлення ринкової економіки. Розглянуто теоретичні підходи до формування інвестиційного потенціалу підприємств і його ефективної реалізації. На основі оцінки сучасного стану інвестиційного процесу в Україні і досягнень світової практики організації інвестиційної діяльності запропоновано концептуальні підходи до реформування інвестиційної політики. Окремі результати і пропозиції дисертаційного дослідження практично застосовані в роботі управління економіки Львівської облдержадміністрації з підвищення ефективності організації інвестиційної діяльності в регіоні.

Ключові слова: інвестиційна діяльність, іноземні інвестиції, інвестор, інвестиційна політика, інвестиційний потенціал, реструктуризація, стратегія інвестування, інвестиційні ресурси, інвестиційний клімат, моніторинг інвестиційної діяльності.

АННОТАЦИЯ

Лысый И.В. Организация инвестиционной деятельности в условиях рыночной трансформации экономики Украины. Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 Организация управления, планирования и регулирования экономикой. Львовский государственный университет им.И.Франко, Львов, 1999.

Диссертация посвящена обоснованию организации инвестиционной деятельности в условиях перехода к рынку и разработке эффективных механизмов активизации инвестиционных процессов в Украине. В ходе исследования путей трансформации экономического содержания инвестиционной деятельности было установлено, что изменение критериев эффективного функционирования экономики, соотношения общественного спроса и предложения, оценки результативности инвестиций и других факторов создали предпосылки для перехода от административной развёрстки государственных заданий по созданию новых и технологической реконструкции действующих производственных и непроизводственных фондов к системе альтернативных инвестиционных решений. В организационной структуре инвестиционной деятельности вместо традиционной системы "государственный заказчик государственный подрядчик" формируется диверсифицированная структура инвесторов, которые представляют собой агентов разнообразных функциональных (производственные, посреднические, биржевые, инвестиционные и др.) и социально-экономических структур.

Переход на новые принципы функционирования экономики создает объективные условия для изменений в организации инвестиционной деятельности предприятий. Главной задачей становится формирование собственного инвестиционного потенциала, который, с одной стороны, является результатом эффективного использования потенциальных возможностей предприятия, а, с другой, фактором его дальнейшего развития. Низкая адаптированность большинства украинских предприятий к новым условиям хозяйствования доказывает их несостоятельность инвестировать собственное развитие. Поэтому для поднятия инвестиционного потенциала предприятий и создания предпосылок внешней привлекательности для инвесторов, автор предлагает целый комплекс мер по их реструктуризации и финансовому оздоровлению.

В условиях рыночной трансформации экономики огромное значение для активизации инвестиционной деятельности имеет привлекательность инвестиционного климата. Исследование состояния инвестиционного процесса в Украине позволило выделить целую группу факторов, которые определяют низкий инвестиционный рейтинг нашей страны. Это углубление экономического кризиса, несовершенство финансово-кредитной системы, нестабильность и несовершенство законодательства, неразвитость фондового рынка и рынка капиталов, слабая промышленно-техническая база, всёвозрастающий уровень коррупции и тенезации экономики, а также политическая нестабильность. Их воздействие создаёт серьёзные препятствия на пути поступления иностранного капитала в отечественную экономику, замедляет темпы реформ и вызывает социальное напряжение в обществе.

Проведённый анализ инвестиционного климата в Украине и сам процесс развития инвестиционной деятельности подтверждают тот факт, что теперешняя политика государства не обеспечивает эффективного механизма организации инвестиционной деятельности. По мнению автора, реформирование государственной политики в сфере инвестиций должно, в первую очередь, обеспечить основные экономические условия активизации инвестиционной деятельности. Для этого предлагается провести структуризацию политики в четырёх направлениях: обеспечение финансирования приоритетов развития экономики Украины, разделив сферы между централизованными и частными капиталовложениями; переход от распределения государственных средств к их партнерскому инвестированию вместе с частным сектором; государственная поддержка реструктуризации (санации) хозяйствующих субъектов; выборочное регулирование инвестиционной деятельности в регионах. Последнее направление особенно важно в силу неравномерного регионального развития экономики страны Практическая реализация этого направления во многом зависит от внесения необходимых изменений в инвестиционное законодательство относительно принципов формирования и реализации региональной