ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ І.І. МЕЧНИКОВА

КОВАЛЬ НАТАЛІЯ ЄВГЕНІВНА

УДК 340.134: 81’1(094=111)

МОВНІ ЗАСОБИ АРГУМЕНТАЦІЇ

В ЮРИДИЧНОМУ ДИСКУРСІ

(на матеріалі англомовних законодавчих та судових документів)

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

ОДЕСА - 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті підприємництва та перспективних технологій при Національному університеті “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор,

академік АН Вищої школи України

Кусько Катерина Яківна,

Львівський національний університет

імені Івана Франка,

професор кафедри іноземних мов

для гуманітарних факультетів.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Швачко Світлана Олексіївна,

Сумський державний університет,

професор кафедри перекладу;

кандидат філологічних наук, професор

Булатецька Людмила Іванівна,

Волинський державний університет

імені Лесі Українки,

зав. кафедри англійської філології

Захист відбудеться 21 червня 2007 р. о 12.30 годині на засіденні спеціалізованої вченої ради К 41.051.02 в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова за адресою: 65058, Одеса, Французький бульвар, 24/26, ауд. 165.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Одеського національного університету імені І.І. Мечникова за адресою: 65082, Одеса, вул. Преображенська, 24.

Автореферат олзіслано 18 травня 2007 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Матузкова О.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Дисертацію присвячено аналізу комунікативно-прагматичних та композиційно-мовних особливостей англомовного юридичного дискурсу (ЮД), зокрема засобів реалізації у ньому аргументаційних мотивів правознавчої проблематики. Дослідження здійснювалося з урахуванням базових положень дискурсознавства та прагмалінгвістики, у межах яких з’ясовують особливості процесів реалізації мови в дискурсі, у конкретній суспільнопрактичній діяльності людини, у мовно-екстрамовній взаємодії, що уможливлює визначення інформативної основи використання мови на основі дискурсних стратегій трансферу інформації.

Проаналізовані в аспекті дискурсної проблематики законодавчі тексти з Договірного права CША та протоколи судових засідань належать до офіційно-ділового стилю, властивості якого детально розглянуто у низці лінгвістичних праць вітчизняних і зарубіжних учених, зокрема А.Д.Бєлової, М.С.Власенко, І.М.Гумовської, Е.Т.Дерді, О.Р.Заруми-Панських, В.В.Калюжної, А.П.Коваль, В.І.Круковського, С.Є.Максимова, А.Ф.Марахової, Л.В.Мисик, Т.А.Скуратовської, А.С.Трофімової, V.J.Bhatia, J.Cotterill, M.Gustafsson, R.Hiltunen. Так, дослідження Н.М.Кожиної і А.Ф.Марахової присвячено аналізу специфічних лексичних, фразеологічних і граматичних особливостей офіційно-ділових, насамперед правознавчих документів; у роботах В.В.Калюжної здійснено системний аналіз стилістичних, граматичних і лексичних особливостей англомовних документів міжнародних організацій (ООН, ЮНЕСКО та ін.); класифікацію офіційно-ділових паперів за рівнем стандартизації розроблено А.П.Коваль; С.Є.Максимов проаналізував тексти міжнародних угод; І.П.Круковський, М.С.Власенко дослідили комунікативно-прагматичні аспекти законодавчих текстів; роботи О.Р.Заруми-Панських, Е.Т.Дерді, І.М.Гумовської присвячено вивченню лексичного складу юридичних документів, зокрема – юридичної термінології; проблеми юридичного дискурсу – серед яких – жанрові та прагматичні аспекти юридичного дискурсу (ЮД) досліджували В. Батіа (V.J.Bhatia), Д.Коттеріл (J.Cotterill); Т.А.Скуратовська з’ясувала специфіку усного судового дискурсу (СД). Проте багато питань із цієї проблематики, які насамперед стосуються лінгвістичної специфіки та прагматики фахового дискурсу, у тому числі юридичного, залишаються недостатньо опрацьованими і потребують подальших дослідницьких зусиль, особливо в аспекті кореляції в дискурсивних процесах мовно-екстрамовної презентації матеріалу. Це значною мірою зумовило наш вибір звернутися до аналізу законодавчих текстів і протоколів судових засідань, зокрема документів у галузі Договірного права США та протоколів судових засідань, які до цього часу не мали належного висвітлення (WAIS Document Retrieval California Codes Public Contract Code, USA Uniform Commercial Code).

Актуальність дослідження зумовлена тим, що воно виконано на теренах новітньої комунікативно-прагматичної і лінгвокогнітивної парадигм, які дають можливість поглибити вивчення юридичних текстів різної категорії, змісту та прагматики як вербального об’єкту шляхом звернення до структурно-синтаксичного та лексико-семантичного аналізу юридичних текстів, простежити шляхи і напрями їхнього формування, визначити специфіку структурної будови юридичного дискурсу, проаналізувати вплив прагматичної установки тексту на його мовну структуру. З’ясування цих питань прислужиться в якісному мовному забезпеченні процесів правового регулювання, мовного й у тому числі текстового тлумачення норм юридичного права та вдосконалення юридичної термінології.

Зв’язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у межах наукової теми “Дискурс іноземних мов на гуманітарних факультетах університетів: вербальна та екстравербальна реалізація”, що розробляється кафедрою іноземних мов для гуманітарних факультетів ЛНУ ім. І. Франка (тему затверджено Міністерством освіти і науки України, протокол № 1/9-139 від 20.03.2003, номер державної реєстрації ІГ-1276, код 2201020 фундаментальна). Тему дисертації затверджено Вченою радою Інституту підприємництва та перспективних технологій при Національному університеті “Львівська політехніка” 30.11.2005 року (протокол № 2).

Об’єкт дослідження – комунікативно-прагматичні, структурно-синтаксичні та лексичні особливості законодавчих текстів та протоколів судових засідань.

Предметом вивчення є мовні засоби аргументації в англомовному юридичному дискурсі, у його прагматичній і мовностилістичній репрезентації.

Головна мета дослідження – проаналізувати і системно представити засоби аргументації на різних мовних рівнях, що зумовило необхідність розв’язання низки конкретних завдань:

· дослідити функціонування інтердискурсу в межах юридичного дискурсу (ЮД);

· визначити та систематизувати характерні мовні та екстрамовні ознаки законодавчого дискурсу (ЗД) і судового дискурсу (СД);

· з’ясувати особливості композиційної, структурної-синтаксичної, та лексичної організації ЗД і СД;

· проаналізувати і системно представити мовну структуру аргументації в ЗД і СД;

· здійснити зіставний аналіз комунікативно-прагматичних особливостей законодавчого й судового дискурсу та мовних засобів їхньої реалізації.

Джерельну базу дослідження склали тексти з Договірного кодексу США штату Каліфорнія (WAIS Document Retrieval California Codes Public Contract Code, Sections: 7100-7200; 10250-10265; 10335-10381; 20120-20145; 20410-20464; 20209.5-20209.14), чинного Комерційного кодексу США (Uniform Commercial Code), зібрання текстів протоколів судових засідань (American Casebook Series, 1964) та окремі законодавчі акти США. Загальна кількість опрацьованого матеріалу становить 1340 сторінок.

В ході дослідження використовувалися такі методи і прийоми лінгвістичного аналізу: структурно-синтаксичний, дескриптивний, контекстологічний, метод дистрибутивного, трансформаційного та структурного аналізу. Для розв’язання поставлених завдань застосовано метод прагматичної інтерпретації тексту та здійснено кількісний аналіз мовних структур фактологічного матеріалу. Вивчення структурно-синтаксичних особливостей і процесу реалізації аргументації, що діють у законодавчому та судовому дискурсах, ґрунтувалося на зіставному аналізі, традиційно-аналітичному методі спостереження. Контекстуально-інтерпретаційний метод використано при аналізі функціонування різних типів юридичного дискурсу.

Новизна проведеного дослідження полягає в тому, що на основі дискурсного та когнітивного підходу здійснено вивчення синтаксичних, композиційних та лексичних засобів з огляду на їхню участь у реалізації аргументації в англомовних законодавчих і судових документах. Вперше проаналізовано й описано типи англомовного юридичного дискурсу в залежності від структурної організації та комунікативно-прагматичної спрямованості законодавчих і судових документів. У роботі поглиблено тлумачення таких провідних понять, як юридичний дискурс, законодавчий дискурс, судовий дискурс, інтердискурс у межах юридичного дискурсу. Новизну роботи визначає і вибір мовного матеріалу – законодавчих текстів та текстів протоколів судових засідань США, що вперше стали предметом комплексного лінгвістичного дослідження.

Теоретичне значення роботи полягає в отриманні нових даних щодо структурно-синтаксичних і мовно-прагматичних особливостей законодавчого та судового дискурсів, з урахуванням соціальних факторів, позиціонування суб’єктів, цілей та інтенцій комунікації, що є внеском у дослідження соціальних і прикладних аспектів дискурсу. Також обґрунтовано положення про визначальну роль прагматичного фактору в мовній організації дискурсу. Визначено загальні принципи типології ЮД, з’ясовано мовні засоби реалізації аргументації у законодавчому та судовому дискурсі, проведено аналіз структурно-синтаксичних і прагматичних характеристик виокремлених типів англомовного юридичного дискурсу. Основні положення і висновки дисертації є певним внеском у теорію лінгвістичної прагматики, дискурсної лінгвістики. Результати роботи можуть слугувати основою порівняльних досліджень мовних особливостей законодавчого та судового дискурсу та інших типів юридичного дискурсу.

Практична цінність дисертації полягає в тому, що дані, одержані в результаті дослідження, можуть бути застосовані у навчальному процесі у ВНЗ: 1) у спецкурсах з лінгвостилістики, інтерпретації юридичних текстів, прагмалінгвістики; 2) у практиці викладання англійської мови як фахової, тощо.

Апробацію основні положення і результати дослідження пройшли на засіданнях регіонального семінару з дискурсознавства та текстолінгвістики при кафедрі іноземних мов для гуманітарних факультетів ЛНУ імені Івана Франка (2001-2006 рр.), на засіданнях кафедри іноземних мов Інституту підприємництва та перспективних технологій при НУ „Львівська політехніка” та на таких наукових конференціях: звітні науково-методичні конференції професорсько-викладацького складу ЛНУ імені Івана Франка (2001-2004 рр.); Міжнародна конференція „Лінгводидактика та лінгвостилістика на зламі століть: питання теорії і практики” (Львів, 2004); Міжвузівська конференція науково-педагогічних працівників Інституту підприємництва та перспективних технологій при НУ „Львівська політехніка” (Львів, 2006).

Основні положення дисертації та результати дослідження відображено в 7 публікаціях (5 із них вміщено у фахових виданнях), загальний обсяг яких складає 2,6 умовних друкованих аркушів.

Обсяг і структура роботи. Відповідно до визначеної мети та завдань дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, переліку джерел ілюстративного матеріалу (8 позицій), бібліографії (280 позицій), та списку лексикографічних джерел (10 позицій). Загальний обсяг роботи складає 184 сторінки, з них – 159 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Вступ містить короткий огляд теоретичних джерел дослідження, обґрунтування вибору теми та її актуальності. Визначено мету та конкретні завдання дослідження, його наукову новизну, теоретичне значення і практичну цінність, схарактеризовано фактичний матеріал, представлено структуру дисертації.

Перший розділ „Юридичний дискурс: комунікативно-прагматичні аспекти” присвячено вивченню прагмакомунікативних особливостей функціонування ЮД у контексті розвитку сучасних лінгвістичних досліджень, спрямованих на комплексне вивчення когнітивних, комунікативних, прагмастилістичних характеристик дискурсів різножанрової типології. Дискурс розглянуто не як імманентну структуру, а як явище процесуальне, як динамічний процес, що містить комунікативну ситуацію та індивідуальні, соціокультурні, психологічні та інші особливості комунікантів. Специфіка ЮД полягає у високому рівні варіативності фахової специфіки, аргументаційних технологій, особливостей реалізації суб’єкта дискурсу тощо. Виокремлено функціональне поле ЮД, що складається із законодавчого, усного та письмового судового та освітньо-правового дискурсів.

Інтердискурс у ЮД. Мовна фактура та екстрамовні (інтердисциплінарні) зв’язки як концептуальні ознаки наявні у всіх видах і типах дискурсу незалежно від сфери функціонування чи галузевої належності. Дискурс – це організуюча модель чи мобільний конструкт мовної діяльності, спрямованої на організацію і презентацію мовнокомунікативних актів різної типології шляхом поєднання глибинних і поверхневих мовних структур зі структурами екстрамовного змісту. Дослідження в українському та зарубіжному дискурсознавстві (О.Л.Бєссонова, Ю.Н.Караулов, К.Я.Кусько, Г.Г.Почепцов, І.А.Бехта, Т. ван Дейк, Г.Кук, Ч.Філлмор та ін.) свідчать про важливість актуалізації в об’ємному дискурсному діапазоні семантично плідної дискурс-типології під назвою „інтердискурс”. К.Я.Кусько визначає інтердискурс як міждискурсну категорію, пов’язану з категоріями дискурсу різних типологій (аргументативним, спонукальним, соціологічним, політичним, юридичним, рекламним тощо), що містять або набувають у процесі реалізації впливу провідної ознаки – плюралістичного концепту інтер (інтердержавний, інтермовний, інтерфаховий та ін.), тобто на різних вербальних й екстравербальних рівнях екстраполюють маркери інтерзмісту. Ознакою функціонування інтердискурсу тексту є його певним чином глобалізований зміст, а на мовному рівні – універсальний, міждисциплінарний, узагальнений за семантикою лексичний склад. Вивчення природи інтердискурсу в межах ЮД є важливим, оскільки це явище реалізується як на міждисциплінарному рівні, так і всередині самого дискурсу: текстові та дискурсійні корелятивні зв’язки постійно існують між законодавчим і судовим дискурсами, між законодавчим та освітньо-правовим, усним судовим та письмовим судовим дискурсами. Інтердискурс так само, як інтертекст, існує, функціонує, діє, впливає на рівень, стан та якість освітньої й наукової інформації.

ЮД: комунікативна прагматика. Важливою властивістю дискурсу є його соціально-психологічні та соціолінгвістичні кореляції. Юридичний дискурс – це специфічний вид комунікації, який функціонує у різних середовищах: 1) судові засідання; 2) консультація (адвокат – клієнт); 3) допит свідка в усній формі; 4) законодавчі документи (закони, контракти, угоди; 5) судові протоколи та рішення суду. Юридична сфера охоплює широкий діапазон явищ: 1) юридичні товариства та спільноти; 2) юридичні суб’єкти, інститути; 3) нормативні підсистеми, традиції, процесуальні особливості ведення судових засідань, винесення рішень; 4) методи, засоби юридичної діяльності; 5) юридична етика та культура. Всі елементи юридичного поля опосередковані дискурсом, відображаються в дискурсі, реалізуються через дискурс: вони або становлять предмет спілкування (його референтний аспект), або виступають як елементи прагматичного контексту. В межах ЮД виокремлюємо такі його основні типи: 1) законодавчий; 2) усний судовий; 3) письмовий судовий; 4) освітньо-правовий. Інтегральною ознакою юридичного дискурсу виступає ситуація спілкування в юридичній сфері, яка разом з екстралінгвістичними чинниками визначає його диференційні мовні ознаки. Ситуація спілкування зумовлює головну комунікативну настанову будь-якого типу юридичного дискурсу. Для отримання конкретнішої моделі того чи іншого типу юридичного дискурсу доцільно враховувати цілі, інтереси, бажання комунікантів, їхні соціальні ролі, статус, позиції. Ми розглядаємо законодавчий дискурс як комплексну систему лексичних, граматичних і синтаксичних засобів вираження, що підпорядковується завданням і цілям комунікації у сфері права, характеризується специфічною термінологією й особливими юридичними категоріями. Центр правової ідеологеми – юридична норма, вербальний знак, що моделює поведінку людини у конкретній ситуації. Вербалізація відбувається під час реалізації права, вивчення правових явищ, правового виховання і навчання, що в сукупності формують ЮД. Судовий дискурс (СД) функціонує у правничій сфері та забезпечує офіційно-ділові відносини між органами правосуддя і підсудним, визначає позиції органів нагляду та держави в кожній окремій справі. Комунікативно-прагматична спрямованість СД полягає у наданні правової оцінки діяльності особи/осіб, притягнутих до відповідальності, встановленні істини та доведенні законності позиції судових інстанцій.

Екстравербальні особливості функціонування ЮД. Учасники ЗД відрізняються від комунікантів інших видів дискурсу: 1) адресат ЗД – це масовий (узагальнений) і водночас достатньо визначений адресат, яким може і повинен бути кожен громадянин окремої держави; 2) для успішного спілкування у правовій сфері комуніканти повинні, з одного боку, знати право, з іншого – володіти правовою мовою; 3) законодавчі тексти (ЗТ) призначені для всіх громадян, тому мають бути чіткими за змістом, виразними та простими для сприйняття. Між адресантом і адресатом існує зв’язок у вигляді письмового законодавчого документа. Законодавець створює письмовий законодавчий документ і, крім прав та обов’язків громадян, перераховує конкретні правила, яких має дотримуватись адресат, і наслідки недотримання зазначених правил. Адресант ЗД є завжди колегіальним автором. Наявність чотирьох адресатів є специфічною характеристикою СД, це: 1) суддя; 2) присяжні; 3) громадяни, присутні в залі суду; 4) обвинувачуваний. Крім того, судове мовлення звернене й до процесуального супротивника, якщо необхідно заперечити, спростувати будь-яку його тезу, доказ чи висновок. У досліджуваному письмовому СД адресатом є 1) юристи, які використовують матеріали у подальшій судовій практиці; 2) судді – для використання прецедентного права; 3) студенти-юристи – у навчанні. Особливість письмового СД у тому, що фактично адресантом є особа, яка виступає в суді, а формально – секретар, який веде запис судового засідання, завдання якого полягає в точному й чіткому відтворенні виступів учасників засідання. Специфіку судового дискурсу визначає обмеженість сфери його призначення і функціонування. Важливими факторами є знання про предмет обговорення, комунікативна установка, ставлення комунікантів до об’єкта та предмета слухання. Значну роль у цьому відіграє рівень підготовки та знань адресатів, соціальні фактори та комунікативна ситуація. Екстралінгвістичні чинники виконують важливу роль у сприйнятті письмових юридичних документів, тому слід наголосити на таких соціально-культурних аспектах контексту ЮД як загальний рівень освіти адресата, його юридична компетенція, вміння кваліфіковано аналізувати ЗТ, співвідносити свої фонові знання в галузі юриспруденції зі змінами, що відбуваються в суспільстві в цілому, та тими з них, що безпосередньо пов’язані з упровадженням положень закону чи законодавчого акту, дотичних до інтересів, прав і обов’язків адресата в кожному окремому випадку. Відповідно ці екстралінгвістичні чинники значною мірою зумовлюють прагмакомунікативну ефективність ЮД.

Особливості аргументації в ЮД. Юриспруденція належить до аргументативно-активних сфер. Право, насамперед Комерційне та Договірне право, імпліцитно передбачає наявність конфліктної ситуації, конфліктуючих аргументів і механізми їх запобігання чи усунення. Аргументація у ЮД, на відміну від аргументації у формальній логіці, не обмежується встановленням істини, вона має на меті стимулювання конкретних практичних дій, тобто здійснення мовленнєвого впливу на адресата таким чином, щоб він добровільно виконав спрогнозовані адресантом дії. Особливість аргументації ЮД полягає в його жанровій специфіці, його належності чи співвіднесеності з офіційно-діловим стилем, якому притаманні такі стилістичні характеристики: точність, логічність, однозначність, послідовність і чіткість викладу, загальність і всеосяжність. За А.Д. Бєловою, способом реалізації аргументації в комунікації є аргументативний дискурс (АД), який містить мовні одиниці та мовленнєві конструкції, невербальні компоненти та фактори екстралінгвістичного характеру, що використовуються та враховуються аргументатором з метою максимального переконувального впливу на реципієнта. Смислова організація дискурсу так само як і аспекти когнітивної інфраструктури дискурсу, впливає на його аргументативне звучання і спонукальну дієвість.

Другий розділ „Мовні засоби реалізації аргументації у законодавчому дискурсі” присвячено аналізу прагмалінгвістичних особливостей функціонування сучасного англомовного ЗД.

Типологізація і прагматизація законодавчих положень. Текст усього Договірного кодексу США має загальну прагматичну мету – встановлення норм, які б регулювали майнові/немайнові відносини, але кожний окремий розділ цього кодексу має й окрему прагматичну мету і свого конкретного адресата. В основу класифікації законодавчих положень Комерційного кодексу США та Договірного права штату Каліфорнія ми поклали типологію Б.Гунарсона: 1) постанови дії (action rules), які виражають надання прав/обов’язків, надання повноважень, заборону дії, певним членам/органам виконавчої влади для встановлення закону чи міри покарання за певні дії; 2) постанови уточнення чи відсилання (stipulation rules), що визначають сферу застосування закону чи його окремої частини; 3) постанови визначення (definition rules), скеровані на забезпечення термінологічної реалізації. Структура ЗТ доводить, що прагматична спрямованість постанови визначення і постанови дії є різною: перша полягає в чіткому та зрозумілому поясненні терміна, друга – у спонуканні до дії. Аналіз текстів Комерційного кодексу США та Договірного права штату Каліфорнія (відповідно: 5234 та 241 ЗТ) свідчить, що законодавчі акти в основному складаються з постанов дії – 88%, інші положення представлено обмеженою кількістю прикладів: постанови визначення – 7%, постанови уточнення/відсилання – 5%. Отже, для подальшого дослідження комунікативно-прагматичних особливостей ЗТ особливий інтерес становить найчисельніша група законодавчих положень (постанови дії).

Структурно-композиційні та параграфемні засоби аргументації в ЗД. ЗД є письмовою формою спілкування. Ефективність аргументативної стратегії ЗД відзначається широким залученням засобів параграфеміки: 1) графічна сегментація ЗТ, його розташування; 2) розмір шрифту; 3) графічні виділення основних сегментів тексту; 4) знаки пунктуації. Графеміка утворює вторинний шар змісту ЗТ: у менш усвідомлюваному семіотичному сприйнятті, що містить знакові системи (мова, образи, символічні системи), простежується певний дискурсний потенціал, ієрархічні кореляції між шрифтовими варіантами дають можливість використати ці засоби для вираження підпорядкованості статей текстовій ієрархії, сприяють змістовій насиченості та виразності процесів авторської герменевтики. ЗТ мають регламентовану структуру і складаються з частин, розділів, підрозділів, параграфів, напр.: Uniform Commercial Code складається з 10 частин (articles), кожна з яких поділяється на розділи (parts) та підрозділи чи параграфи (sections), що нумеруються окремо. Шрифтове оформлення ЗТ Комерційного кодексу передбачає жирний шрифт, курсив, підкреслення важливих понять, а також різний розмір шрифту для виділення назв частин, розділів.

Лексичні засоби аргументації (термінологічний інструментарій, лексикологізація понять). Вербальною базою ЗТ Комерційного кодексу США є загальновживана лексика, спеціальна лексика та терміни. І. Загальновживана фонова лексика та фразеологізми виконують основну комунікативну функцію, забезпечують зрозумілість і доступність ЗТ. Цей найстійкіший прошарок лексики активно використовується у ЗД для творення і трансферу нових похідних лексем і конструкцій переважно за допомогою афіксації та словоскладання. ІІ. Спеціальна лексика. Процес формування ЗД супроводжується термінологізацією загальновживаних слів. Спеціалізація лексеми здійснюється у процесі реалізації якісно нового термінологічного значення, що розвивається додатково до власного загальномовного, звужуючи останнє до рівня терміна: confirmation, offer, promise, agreement, delivery, authority, government, record, debtor, sale, buyer, seller, interest, state, article, justice, donation, permission. ІІІ. Терміни. Терміни зберігають свою вузькогалузеву наукову, функціонально-стилістичну специфіку. У процесі розробки й укладання правових норм загальновживані слова звужували своє значення, термінологізувалися. Юридичні терміни здебільшого настільки близькі за значенням до загальновживаної лексики, що їхнє спеціальне значення не завжди береться до уваги у словниках і наводиться без ремарки “J”(jurisprudence) юриспруденція, напр.: termination, contract, agent, broker, warranty, guarantee, breach тощо.

Процеси номіналізації у ЗТ. Прагматична мета ЗТ – аргументована актуалізація думки – зумовлює використання численних простих, складених і віддієслівних іменників. За словами А.Д. Бєлової, номінативна аргументація дає змогу “нав’язати” концептуальну модель. Спрямованість ЗТ на чітке, зрозуміле вираження думки пояснює вживання великої кількості іменників, які містять відтінки конкретного значення, роблять ЗТ точним та допомагають уникнути повторення довгих описів, напр.: Except as otherwise provided in paragraph (c), provisions and limitations of any law respecting real property and obligations secured by an interest in real property or an estate therein, (…) against deficiency judgments, limitations on deficiency judgments based on the value of the collateral, limitations on (…) any personal property or fixtures other than personal property or fixtures as to (…) the obligation. У цьому реченні, що загалом складається зі 102 слів, іменники становлять 42,1% (43 слова), деякі повторюються: property – 5 разів, limitation, obligation – тричі, provisions, fixtures, judgements – двічі.

Cинтаксичні особливості ЗД. У ЗТ функціонує значна кількість складних речень, більшість з яких становлять складнопідрядні з кількома підрядними, що допомагає ввести додаткову інформацію, уточнити обставини та умови уникнення непорозумінь при тлумаченні закону: If the employee organization requests it, the executive officer shall grant the employee organization the opportunity to present its case against the contract and the reasons why the contract should be referred to the board for a hearing. Дослідження 5475 ЗТ (500 стор. вибірки) показало, що в середньому на 1 стор. ЗТ припадає 2 простих речення, близько 9 складних, 7 з яких – це складнопідрядні з кількома підрядними, функція яких в уникненні двозначності при тлумаченні документу через визначення та уточнення різних елементів речення. У ЗТ успішно функціонують практично всі види підрядних речень: 1) підрядні додаткові, які є засобом уведення до ЗТ додаткових відомостей про предмет/явище, що дає змогу досягти об’єктивності та вмотивованості, а відтак й аргументованості висловлювання; 2) підрядні часу, які містять темпоральну інформацію, дублюють та уточнюють обставину часу; 3) підрядні означальні займають значне місце у ЗТ, за їх допомогою реалізуються уточнення, дефініції, обмеження або виділення провідної думки; 4) підрядні умови, які передають логічні відношення (причина-наслідок) у межах ЗТ. Найчастіше використовують підрядні означальні речення і підрядні речення умови, що відповідно становить 30% та 47% від загальної кількості підрядних речень, підрядні ж додаткові та підрядні часу представлені меншою кількістю речень.

Біномінальні конструкції в законодавчому дискурсі. Аргументативний характер викладу будь-якої інформації виявляється у певному доборі лексико-синтаксичних засобів, які відображають закономірності логічного мислення. Одним із таких засобів втілення логічної аргументації в юридичному англомовному тексті є біномінальна конструкція. Біномінальну чи поліномінальну конструкцію витлумачуємо як послідовність двох або більше слів чи словосполучень, що належать до однієї граматичної категорії, мають певну семантичну спорідненість і поєднуються за допомогою сполучників and або or. Проаналізувавши 5.475 законодавчих положень з Комерційного та Договірного кодексів США встановлено, що одна сторінка тексту містить 19,6 біномінальних конструкцій. Біноміальні/поліномінальні структури є продуктивними текстотвірними засобами, що допомагають адекватно відобразити правові реалії ЗД узагальнювального характеру, є ефективним мовним засобом створення чіткого, логічного юридичного документу та конкретизують зміст, впливають на якість реалізації дискурсних стратегій.

Повтор як засіб аргументації. Проведений аналіз ЗТ показав, що найбільш поширеними видами повтору є синтаксичний і лексико-семантичий. Синтаксичний повтор у ЗТ найчастіше вживається для зазначення кількості наведених аргументів, оцінної номінації, опису для характеристики суб’єкта та широко використовується в таких формах: 1) повтор у вигляді однорідних членів речення; 2) синтаксичний паралелізм словосполучень; 3) синтаксичний паралелізм речень. Лексичний повтор сприяє уніфікації, підкреслює симетрію синтаксично паралельних конструкцій. Синтаксичний паралелізм є продуктивним засобом когезії ЗТ, розвиває та уточнює певні положення, сприяє творенню чіткої текстової структури документів. Рекурентність паралельних конструкцій у текстах договорів пов’язана з глибинним структурним взаємозв’язком речень у межах не лише статей і розділів, але й глобальної структури англомовного законодавчого тексту.

Третій розділ „Мовні засоби аргументації в судовому дискурсі” присвячено визначенню типологічних особливостей судового дискурсу, аналізу аргументативних засобів СД, здійсненню зіставного аналізу ЗД та СД. Аналізований дискурс є письмовим варіантом ведення судової процедури. Такі записи є достатньо різнотипними за формою і способом викладу та комунікативно-прагматичною спрямованістю. Тексти протоколів судових засідань можуть бути представлені у формі стенографічного запису засідання, що відтворює висловлювання кожного учасника засідання, та скороченим варіантом запису судового засідання, що ведеться від третьої особи. Він функціонує разом із судовим рішенням і може слугувати прецедентом при винесенні інших судових рішень.

Структурна інтерпретація судового дискурсу (СД). Предметно-логічна будова СД визначає його складну композиційну та лінгвостилістичну структуру. Кожен протокол засідання має типову чотирьохрівневу структуру. 1. Ідентифікація справи. Протоколи судових засідань разом з вироками суду є джерелом цитувань і посилань у різних юридичних комунікативних ситуаціях, вони повинні починатися із зазначення найменування конкретної судової справи за таким шаблоном:

Clark v. Marsiglia

Supreme Court of New York, 1964.

1 Denio 317, 43 Am. Dec. 670. (BCL 1964: 6).

Sardo v. Fidelity & Deposit Co.

Court of Errors and Appeals of New Jersey, 1946.

100 N.J. Eq. 332, 143 A. 774. (BCL 1964: 115).

Спочатку вказано конфліктуючі сторони: Sardo v. Fidelity & Deposit Co.; Clark v. Marsiglia; Dawson v. Beall; Engbretson v. Seiberling, розділені малою літерою v – скорочення від versus (“проти”), далі зазначається назва суду, місце та рік засідання. 2. Мовне представлення фактів справи. Американська судова система наслідує доктрину прецеденту, тобто вирок можна винести на підставі рішення аналогічної справи, якщо матеріали справи є подібними. У зв’язку із цим у процесі розгляду та вирішення певної справи важливо представити деталі, факти справи, описати їх у відповідній формі для можливого використання у майбутньому. Запис ходу засідання розглядається як засіб розвитку техніки правового обґрунтування й аргументації. 3. Обговорення справи, найскладніша і найважливіша частина судового розгляду, складається з кількох рівнів залежно від типу справи та її тривалості: а) представлення ходу справи або юридична кваліфікація злочину; б) презентація аргументів або аналіз доказів; в) встановлення підстави рішення (ratio decidendi). Обговорення справи починається із зазначення імені судді, який проводить судове засідання, і може містити: 1) історію (хід) справи у різних судах; 2) рішення, що виносилися попередніми суддями (це насамперед стосується апеляційних судових справ); 3) аргументи суддів; 4) свідчення і докази, які використовувалися для прийняття рішення. Судові тексти (СТ) містять перелік рішень прийнятих у подібних справах, якими суддя послуговується при винесенні вироку: This legislative history is dealt with in detail in Sullivan v. Visconti, 1952, 68 N.J.L. 543, 53A. 598. Загалом у цій частині СТ, як правило, функціонують дві форми презентації висловлювань: 1) дотримання послідовності при наведенні деталей справи (опис, розповідь); 2) наведення аргументів (заперечення, доказ). Для цієї частини СТ типовим є широке вживання мовних кліше, плідно використовують цитати з Комерційного та Договірного кодексів. 4. Виголошення вироку суду. Судова справа не може бути завершеною без прийняття й оголошення рішення суду. Це стисле формулювання, стандартизоване за характером і мовною репрезентацією. Найчастіше рішення подається зі словом held або словосполученням the court held на початку речення: The court held that in the case of the contract (…) was reversed.

Мовна специфіка викладу СД. Використання біноміальних конструкцій у СД є характерним для ідентифікації елементів складу злочину, процесуального статусу осіб, процесуальних дій і документів, для формулювання висновків щодо фактичних обставин справи та кваліфікації правопорушення і міри покарання. Особливість вживання біномінальних конструкцій у протоколах судових засідань полягає, у тому, що вони поєднуються за допомогою сполучника and :instance and request, definite and substantial, judgment reversed and trial ordered, discounts and defenses. СД вимагає високого ступеня логічності та аргументованості викладу, тому доцільним є використання сполучника and у біномінальних та поліномінальних структурах. За допомогою такого зв’язку вдається реалізувати в текстах логічну послідовність доведення певної думки, деталізувати опис фактів справи, аргументувати певну позицію.

Значна частотність вживання складно-прийменникових структур (Preposition + Noun + Preposition) у СД пояснюється тендер

цією до стандартизації та традиційності висловлювань. Англомовному ЗД та СД притаманне якісно та кількісно різне використання складно-прийменникових конструкцій. У СД вони вживаються частіше, ніж у ЗД, відповідно 3,8 та 2,1 складно-прийменникових структур на одну сторінку тексту. Найбільш вживаними є складно-прийменникові структури, що використовуються при укладанні протокольних записів: for the purpose of, in respect of, in view of, by virtue of, by reason of, for breach of, in order tо. Наявність складно-прийменникових структур надає аналізованому СД додаткової логічності та послідовності міркувань і офіційності викладу. Такі стандартизовані вирази прискорюють процес укладання офіційного документа.

Граматичні засоби реалізації аргументації в судовому дискурсі. Спонукання, відмінне від наказу, будується на аргументації. Процес аргументаційного спонукання є непрямим вираженням інтенції адресанта щодо мовленнєвих та немовленнєвих дій адресата. Спонукання реалізується в судовому дискурсі за допомогою таких модальних дієслів: shall, will, may, might, should, would, must, have to, ought to. Модальні дієслова мають певні особливості, які виникають не тільки у зв’язку з їхнім традиційним використанням, але й через ті семантичні відтінки, яких ці дієслова набувають в аналізованому дискурсі. Вживання конструкцій типу may/might + перфектний інфінітив, would / will + перфектний інфінітив, may + перфектний інфінітив є достатньо поширеним у записах протоколів судових засідань. На особливу увагу заслуговують певні моменти застосування багатофункціональних дієслів should і would у судових документах. Ці дієслова вживаються як допоміжні: а) для узгодження часу в підрядних додаткових реченнях, для вираження майбутнього часу; б) для утворення аналітичної форми умовного способу. Дієслово would, як і дієслово may/might, утворює цілий ряд ввідних безособових конструкцій, які зустрічаються на початку речень: 1) it would be held + підрядне додаткове; 2) it would be + інфінітив дієслова : Іt would be held, either at law or in equity, by any one, that the seller in such case could rescind the contract. До практики укладання протоколів судових засідань увійшло активне вживання пасивної форми, часто із займенником it в ролі підмета. Основною причиною використання пасивних конструкцій у СД є ланцюгова модель викладу, що слугує для переліку фактів справи, а також при наведенні аргументів та доказів.

ВИСНОВКИ

Аргументація як феномен дискурсно-мовленнєвої діяльності має власний арсенал структурно-композиційних і лексико-семантичних засобів реалізації. До найбільш типових засобів вираження аргументації в ЮД належать біномінальні/поліномінальні структури, кваліфікатори, паралельні конструкції.

Інтердискурс функціонує в межах ЮД та реалізується як на міждисциплінарному рівні, так і всередині самого ЮД. Ознаки інтердискурсу в ЮД зумовлені основною функцією ЮД – регулюванням суспільно-правових процесів у різних соціальних сферах. У межах ЗД та СД виокремлено аргументативний, директивний, спонукальний та авторитарний дискурси, які успішно взаємодіють між собою.

Екстрамовні чинники відіграють важливу роль у сприйнятті письмових юридичних документів, тому слід наголосити на таких соціально-культурних аспектах контексту ЮД, як загальний рівень освіти адресата, його юридична компетенція, вміння кваліфіковано аналізувати ЗТ, співвідносити свої фонові знання в галузі юриспруденції зі змінами, що відбуваються в суспільстві загалом. Відповідно ці екстралінгвістичні чинники значною мірою зумовлюють прагмакомунікативну ефективність СД та ЗД. Вербальні засоби аргументації ЮД у процесі реалізації тісно поєднуються і взаємодіють з екстравербальними, зокрема соціальними, психологічними, політичними факторами.

Мовна структура аргументації ЗД та СД представлена за принципом послідовного та паралельного наведення аргументів. Послідовне розміщення аргументів за допомогою паралельних конструкцій і кваліфікаторів, які уточнюють умови та обставини справи, потребує концентрованого та цілеспрямованого розгортання аргументації. Кореляція окремих аргументів у послідовному когерентному аргументаційному ланцюгу створює ефект інтенсивності викладу. Функціонально різні призначення способів розміщення аргументів поєднуються у процесі пошуку та розробки аргументаційної концепції.

Використання загальномовної фонової лексики та фразеології, напівтермінів, термінів має велике значення для змістовних засад аргументації в ЮД: процеси аргументації стають більш адекватними та оптимальними відповідно до конкретної комунікативної ситуації. Аргументаційна інфраструктура ЮД створюється за допомогою вербальних засобів, при цьому за ступенем здатності виразити інформацію законодавчого характеру лексико-синтаксичні засоби аргументації займають чільне місце в загальній системі вербальних засобів аргументації англомовного ЮД. Спрямованість законодавчих та судових текстів на чітке та адекватне формулювання думки зумовлює наявність значної кількості іменників та іменникових структур. Типовим явищем є номіналізація, яка полягає в заміщенні дієслівних конструкцій номінативними та слугує ефективним засобом аргументації.

ЗД і письмовий СД є письмовими формами спілкування, що сприймаються візуально. Одним із засобів вираження аргументативної стратегії в досліджуваних дискурсах є засоби параграфеміки: графічна сегментація тексту та його розташування, розмір шрифтового набору, курсив і різноманітні виділення основних сегментів тексту та знаки пунктуації. За своєю структурою ЗТ належать до структурно регламентованих текстів, вони складаються з частин, розділів, підрозділів, які, у свою чергу, поділяються на параграфи. Двоскладова структура речень (основне речення + кваліфікатори) є продуктивним засобом аргументації у ЗД. Текст протоколу судового засідання має чотирирівневу структурно-композиційну будову, характерну для СД. Композиційна організація тексту та параграфеміка виступають ефективними засобами реалізації прагматичних цілей ЗД і СД.

Результати зіставного аналізу ЗД та СД свідчать, що активне використання паралельних конструкцій, синтаксичного та лексичного повторів допомагає значно збільшити аргументативний потенціал ЗД і СД. Якщо у ЗТ синтаксичний повтор переважно виконує функції переліку аргументів, оцінної номінації та опису з метою характеристики суб’єкта, то в текстах судових протоколів повтор однорідних членів речення використовується у функції зіставлення і протиставлення аргументів. Синтаксичний паралелізм речень з метою побудови ефективної аргументації є більш характерним для ЗТ. У судових документах синтаксичний паралелізм у функції протиставлення сприяє посиленню експресивності порівняння і виступає як ефективний засіб реалізації інтенції автора. Як у ЗД, так і в СД спостерігається тенденція до широкого використання складно-прийменникових конструкцій. Функціонування зазначених структур в аналізованих типах ЮД сприяє формуванню таких функціональних характеристик, як офіційна тональність викладу матеріалів судової справи чи законодавчого документа, логічна зв’язність наведеної аргументації, стандартизація вербальних форм викладу. У записах протоколів судових документів за допомогою біномінальних та поліномінальних конструкцій вдається більш точно передати зміст, водночас у законодавчих текстах вони слугують для вираження не лише аргументації, але й категорії узагальнення, при цьому враховуються і додаткові умови, обставини та способи певної діяльності. Мовні засоби сприяють реалізації різних дискурсних характеристик у ЗД та СД.

Порівняльний аналіз законодавчих і судових документів у галузі Договірного та Комерційного права США дає підстави стверджувати, що функції і комунікативно-прагматичні настанови цих типів ЮД зумовлені комунікативними факторами та надають досліджуваним текстам тональності офіційності, точності, стислості, логічної послідовності та узагальненості викладу. Ці риси визначають якісну відмінність кожного типу ЮД і перебувають в основі добору та вживання відповідних мовних засобів. Дослідження свідчить, що дискурсний підхід до аналізу мовної структури юридичних текстів різного змісту та прагматичної орієнтації надає широкі можливості для аналізу, тлумачення й адекватного розуміння текстів різних категорій.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

1. Коваль Н.Є. Комунікативні та номінативно-синтаксичні особливості англомовних законодавчих та судових текстів: зіставний аналіз // Проблеми семантики слова, речення та тексту. – К.: КНЛУ. – 2002. – № 8 – C. 135-141.

2. Коваль Н.Є. Структурно-синтаксичні засоби реалізації прагматичної установки законодавчого тексту // Проблеми семантики слова, речення та тексту. – К.: КНЛУ. – 2003. – № 9. – С. 130-136.

3. Коваль Н.Є. Судовий документ як тип тексту // Іноземна філологія. – 2004. – Вип. 113. – Львів. – С. 216-220.

4. Коваль Н.Є. Дискурс-аналіз як нова галузь лінгвістики (англ. мовою) // Праці міжвуз. конф. науково-техн. і науково-педагог. працівників Ін-ту підприємництва та перспективних технологій при НУ „Львівська політехніка” „Новітні технології в галузі лінгвістики та методики викладання іноземних мов”. – Львів. – 2006. – С. 233-234.

5. Коваль Н.Є. Комунікативно-прагматичні аспекти юридичного дискурсу // Викладання