КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Ковалко Наталія Миколаївна

УДК 347.73:336.717.1:662.6(477)+620.9(477)

ФІНАНСОВО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ РЕЖИМІВ РОЗРАХУНКОВИХ ВІДНОСИН

(НА ПРИКЛАДІ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ)

12.00.07 – адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник –

Доктор юридичних наук, професор, академік

Академії правових наук України

Воронова Лідія Костянтинівна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри конституційного та адміністративного права.

Офіційні опоненти:

Доктор юридичних наук

Нечай Анна Анатоліївна,

Київський університет права Національної академії наук України, проректор з наукової роботи;

Доктор юридичних наук

Заверуха Ірина Богданівна,

Львівський національний університет

імені Івана Франка,

доцент кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права

Захист відбудеться “24” січня 2008 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.04 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий “12” грудня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої ради,

кандидат юридичних наук,

професор Н.Г. Шукліна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження і постановка проблеми. Соціально-економічний розвиток України за роки незалежності пов’язаний із корінними змінами у відносинах власності, ринковими перетвореннями, подальшою спеціалізацією виробництва, розширенням сфери обміну і, як наслідок, ростом кількості учасників господарських відносин, виникненням складної структури міжгосподарських зв’язків. Одним із найголовніших засобів управління і регулювання економічних процесів стали грошові інструменти, які завжди, на всіх етапах розвитку економіки, становили її основу, індикатор її стану і засіб, за допомогою якого опосередковуються всі фінансові та виробничі відносини. Цей період супроводжувався складним процесом розвитку ринкових, договірних відносин і, водночас, переосмисленням ролі держави в управлінні економікою. Дещо ілюзорні уявлення про можливість саморегулювання ринку без участі держави змінились ідеями державного управління в деяких галузях (в т. ч. паливно-енергетичному комплексі) за допомогою сучасних методів, використовуючи більш тонкі механізми регулювання процесів виробництва і обміну, аніж просто план і наказ, як це було за часів командно-адміністративної системи.

Економіка і соціальна сфера являють собою систему з єдиним кругообігом коштів у готівковій та безготівковій формах. Неплатежі в одному із ланцюгів кругообігу коштів, наприклад, у системі паливно-енергетичного комплексу, неминуче тягнуть за собою виникнення заборгованості в іншій ланці, а в кінцевому підсумку - негативний сукупний економічний результат у вигляді дебіторської і кредиторської заборгованості, яка існує зараз у підприємств паливно-енергетичного комплексу внаслідок недонадходження коштів за спожиті газ, теплову та електричну енергію. Протиріччя тут полягають у загальносуспільному значенні паливно-енергетичного комплексу і приватному характері виробництва, яке не може бути зупинене навіть при часткових неплатежах. Саме тому державі і Уряду в найбільш складні періоди кризи неплатежів довелось вживати екстраординарних засобів впливу на економіку, в т. ч. на розрахунки в паливно-енергетичному комплексі, узгоджувати інтереси сторін за допомогою владних, імперативних велінь, шукати нетипові форми вирішення економічних проблем, однією із яких і стали спеціальні режими розрахунків, в яких поєднуються елементи державного управління і суворого дотримання інтересів виробників, власників та споживачів продукції. Спеціальні режими розрахунків, залишаючись за своєю суттю елементом грошових відносин і особливим різновидом розрахунків, водночас виявляють вплив на управління окремими галузями економіки, що вимагає їх комплексного дослідження.

Тематика правового регулювання розрахункових відносин відрізняється доволі високим ступенем наукового дослідження. Розрахунки вже неодноразово розглядалися в літературних джерелах в економічній науці, науках цивільного, господарського, фінансового і його частини – банківського права. Наукові основи дослідження розрахунків були закладені вже в перших підручниках і навчальних посібниках з фінансового права ще в радянські часи. В результаті цього сформувались різні позиції кожної з цих наук, а також точки зору окремих вчених. До числа загальних робіт із проблематики розрахунків можна віднести роботи Безклубого І. А., Белова В. А., Бричко Л. В., Воронової Л. К. (ряд робіт, зокрема – "Правовое регулирование кредитно-расчетных отношений в народном хозяйстве". – К.: Выща шк., 1988.– 216 с., яка стала першою в Україні фінансово-правовою роботою з питань розрахунків), Гуревича І. С., Десяткова В. М., Єфімової Л. Г., Когана І. Л., Колісника В. Б., Компанієць О. С., Корякова В. П., Кузьміна В. Ф., Куник А. Я., Лунца Л. А., Малеїна М. С., Новосьолової Л. О., Подцерковного О. П., Полонського Е. Г., Тімакової Т. Г., Флейшіц К. А. До числа робіт з окремих питань правового регулювання розрахунків відносяться роботи Агафонової Н. В. (акредитивна форма розрахунків), Ващенко Ю. В. (клірингові розрахунки), які захистили кандидатські дисертації з даної проблематики. Певне значення для правового аналізу розрахунків мають роботи вчених – економістів, наприклад, Березіної М. П., Зайденварга Г., Казанцева А., Косого А., Лібермана Ф. Х. та інших авторів. Подцерковний О. П. в дисертаційному дослідженні з питань розрахунків відмічає, що у правовій науці відсутня не тільки єдина концепція про організацію розрахункових відносин і співвідношення в ній публічно-правових і приватноправових засад, але і визначені межі взаємодії розрахункових відносин з іншими економіко-правовими системами. Це призводить до розосередженого, часом безсистемного, організаційного впливу на розрахункові відносини, що не завжди відповідає їх внутрішньому устрою і місцю в структурі майнових відносин, ускладнює доцільне розмежування компетенції різноманітних державних органів щодо організаційного впливу на розрахункові відносини, викликає часті коливання процесу упорядкування, що в сукупності негативно позначається на якості практичної правової діяльності та робить нормативне регулювання недостатньо ефективним і непопулярним.

Кожна тема дослідження передбачає розгляд одного і того ж явища, поняття під різними кутами зору, відокремлених в предметі необхідних для розгляду поставлених питань, сторін цього явища чи предмету, його особливостей, зв’язків, що дозволяє виявити нові особливості предмета вивчення. Аналіз цивільно-, господарсько-, фінансово-, а також банківсько-правової літератури з проблематики розрахунків зумовлює висунення робочих гіпотез про те, що розрахунки як предмет правового регулювання виходять за межі суто банківських відносин (і саме ця їх сторона найменш досліджена в літературі); що розрахунки мають певний режим, поняття якого ще належить сформулювати; що бачення розрахунків у цивільно-правовому і банківському вимірі ще не дає повної уяви про всі аспекти розрахункових відносин, а їх дослідження з позицій державного управління і регулювання економіки і грошового обігу розкриває нові сторони і значення змісту поняття "розрахунки", розширює його, формує єдиний, цілісний підхід до правового регулювання розрахунків і викликає необхідність більш чіткого розмежування між різними сферами правового регулювання. Детальний розгляд сфер застосування розрахунків дозволяє зробити висновок, що орієнтація на дослідження розрахунків і їх правової основи лише у сфері економіки і лише з "банківської" сторони ще не дає повного, широкого поняття цієї категорії та не охоплює всіх аспектів розрахункових відносин.

Сучасний період відрізняється більш детальним і системним аналізом правового регулювання розрахунків. Уявляється, що подальший розвиток наукових досліджень правового регулювання розрахунків має відбуватись за декількома напрямками. Аналіз розрахунків як загального поняття, з якого розпочалися їх дослідження, значною мірою вже здійснено, хоча і тут залишається поле для вивчень, зокрема, це публічно-правові аспекти розрахунків, які широко застосовуються в діяльності органів державної виконавчої влади. В той же час перспективним напрямком є опрацювання різних видів розрахунків, особливостей правового регулювання розрахунків у різних сферах (бюджетна, податкова та ін.) та ін. Дане дослідження є одним із перших кроків на шляху вивчення правових основ розрахунків у особливій сфері відносин – паливно-енергетичному комплексі, який відрізняється цілим рядом специфічних рис, обумовлених характером виробництва і споживання електроенергії, газу та іншої продукції, винятковим соціально-економічним значенням, і вимагають комплексного і цілісного підходу до розв’язання правових проблем, а тому передбачає врахування як цивілістичних, так і публічно-правових підходів.

Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обрана в ініціативному порядку, уточнена Вченою радою Київського національного університету імені Тараса Шевченка у 2006 році (протокол засідання Вченої ради юридичного факультету від 25 грудня 2006 року). Вона належить до числа пріоритетних тем в галузі фінансового права, а обраний напрям дослідження відповідає планам досліджень юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка на 2006 – 2010 роки та спеціальній науково-дослідній темі "Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу" (номер державної реєстрації 06 БФ 042-01).

Мета дослідження даної проблеми полягає в розкритті фінансово-правової природи спеціальних режимів розрахунків, з’ясування їх місця в системі правового регулювання розрахунків, а також аналізі і формулюванні висновків щодо розрахунків у паливно-енергетичному комплексі України. Із визначеної мети дослідження випливають його завдання:

- вивчити загальне та спеціальне законодавство, необхідні нормативно-правові акти та документи, що регулюють розрахункові відносини, узагальнити і систематизувати їх, дати оцінку їх ефективності;

- з’ясувати поняття, суть і значення спеціальних режимів розрахунків, їх місце і функції в системі розрахунків;

- проаналізувати в комплексі правовий і економічний механізм дії спеціальних режимів розрахунків у найважливіших сферах їх застосування; сформулювати висновки щодо їх ефективності і можливостей подальшого розвитку;

- охарактеризувати організаційно-правові форми застосування державою спеціальних режимів розрахунків, зв’язати його із діяльністю органів державного управління в цих сферах з метою цілісної синтетичної оцінки функціонування всього фінансового механізму у паливно-енергетичному комплексі;

- сформулювати висновки і пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства і механізму його реалізації.

Об’єктом дослідження є розрахункові відносини і їх правове регулювання в одному із найважливіших секторів економіки і грошового обігу – паливно-енергетичному комплексі.

Предмет дослідження складають фінансово-правові, владні, імперативні аспекти цих відносин, які виникають не за волею суб’єктів господарської діяльності, а за волею держави, і носять характер фінансово-правового режиму. Тому в роботі не розглядаються суто цивільно-правові чи господарсько-правові аспекти (наприклад, більшість відносин із споживачами).

Інформаційну основу роботи складають нормативно-правові акти чинного законодавства України, наукові дослідження з питань розрахунків (юридичні та економічні), матеріали практики, судові справи, а також роботи з різних галузей знань, що мають методологічне значення.

Методи дослідження даної теми обрано з урахуванням її особливого об’єкту, предмету, мети і завдань, виходячи із необхідності власного гносеологічного підходу до розкриття проблем, які ще не розглядались у фінансово-правовій науці, а також використання в контексті цієї специфічної теми вже апробованого наукового інструментарію. Виходячи з цього, в контексті даної теми використовуються загальнофілософські, загальнонаукові та спеціальні методи, засновані на застосуванні категорій, законів, принципів наукового пізнання, висновки наук конституційного, адміністративного, фінансового права, державного управління та економічної науки, що мають методологічне значення.

Діалектичний метод, основу якого складає зв’язок теорії і практики, розгляд будь-якого явища у його розвитку, єдності і боротьбі протиріч, відносності, взаємодії внутрішнього і зовнішнього чинників, складного переплетіння об’єктивного і суб’єктивного та ін., служить не лише у його загальному значенні, але і цілком конкретно при аналізі всього режиму розрахунків у паливно-енергетичному комплексі, зокрема, в електроенергетиці, в зв’язку з неоднозначністю оцінок і варіативністю у вирішенні питань їх управління і державного регулювання, поєднаного з деяким самоуправлінням і приватними началами у виробництві, суспільним характером споживання, з поєднанням владних, імперативних і диспозитивних елементів у правовому регулюванні розглядуваних відносин.

Метод системного і функціонального аналізу дає змогу чітко виділити декілька систем з відповідними підсистемами ( а/ розрахунків, встановлених для народного господарства в цілому; б/ сукупність інституціональних, функціональних структур і відносин паливно-енергетичного комплексу), в рамках яких здійснюється фінансово-правове регулювання розрахункових відносин, що відмежовується від тієї їх частини, яка побудована на засадах диспозитивності. Кожна з цих систем відрізняється цілісністю, структурністю, взаємозв’язком із зовнішнім середовищем, ієрархічністю, цілеспрямованістю, самоорганізацією. Формально-догматичний метод дає змогу визначити юридичну природу розрахунків і відділити їх в процесі аналізу від економічного змісту, після чого розглянути вплив правових елементів на функціонування всієї системи розрахунків у паливно-енергетичному комплексі. Термінологічний принцип дозволяє виявити зміст та обсяг понять, їх співвідношення (більш загальних і більш спеціальних) шляхом термінологічного аналізу і методу операціоналізації понять. Ці методи зумовлюють необхідність не обмежуватись лише формально-догматичними вимогами, а проникати в суть кожного явища, яке позначується певним терміном. Зокрема, такими є ключові поняття "спеціальний режим розрахунків", "поточний рахунок із спеціальним режимом використання" та ін.

В процесі дослідження використано також комплекс загальнонаукових методів - статистичний, логічний, соціологічний та ін., хоча деякі з них об’єктивно обмежені щодо часу і простору застосування (порівняльно-правовий, історичний методи).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці системи теоретичних та практичних положень щодо фінансово-правового регулювання спеціальних режимів розрахункових відносин у сфері паливно-енергетичного комплексу, формулюванні наукових висновків про вдосконалення нормативно-правової основи функціонування механізму фінансових правовідносин у ній, які в сукупності створюють можливість розв’язання важливої науково-практичної проблеми систематизації та вдосконалення правових засад у зазначеній сфері. В результаті проведених наукових досліджень, зокрема:

вперше: –

розглянуто виключно фінансово-правовий ("поза договорами") режим державного регулювання розрахунків, визначено особливості дії принципів правового регулювання розрахунків в умовах спеціальних режимів та обґрунтовано їх самостійність і відокремленість від банківських платіжних правовідносин, сформульовано істотні риси цих режимів (владність, імперативність, публічність та ін.);–

сформульовано визначення правового регулювання спеціальних режимів розрахунків як виключення із загального режиму розрахунків у народному господарстві України, що обумовлено особливостями функціонування паливно-енергетичного комплексу та інших об’єктів, які полягають у владному, імперативному встановленні державою ряду обов’язкових елементів розрахункових правовідносин, та проаналізовано особливості їх реалізації у фінансових правовідносинах в даній сфері;–

обґрунтовано положення про доцільність створення законодавчих засад здійснення державного регулювання фінансових відносин, зокрема, спеціальних режимів розрахункових відносин на оптовому ринку електроенергії та в інших галузях паливно-енергетичного комплексу України;–

здійснено юридичний аналіз правового регулювання розрахунків у паливно-енергетичному комплексі України, аргументовано визначено його особливості (діяльність спеціально уповноваженого банку, який призначається Кабінетом Міністрів України; наявність спеціальної правосуб’єктності всіх учасників розрахункових правовідносин щодо відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання саме в цьому банку і обов’язок останнього його відкрити, заборони закриття цього рахунку; здійснення розрахунків у порядку (за алгоритмом), що встановлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України, розподіл коштів уповноваженим банком між учасниками оптового ринку електроенергії на підставі алгоритму; встановлення законодавством і НКРЕ (яка детально регламентує ці відносини) єдиної форми розрахунків (без платіжних доручень); участь у розрахункових відносинах розпорядника системи розрахунків (ДП "Енергоринок"); встановлення заборони здійснення розрахунків у негрошовій формі, заборона звернення стягнень за зобов'язаннями учасників оптового ринку електричної енергії на поточні рахунки із спеціальним режимом використання та ін.);–

вноситься і обґрунтовується пропозиція про прийняття окремого закону про фінансові відносини в паливно-енергетичному комплексі України, оскільки: а) практика сучасного правового регулювання у цій сфері зумовлює доцільність владного, імперативно-державного регулювання відносин між суб’єктами різних форм власності (а також уповноваженим банком), що є виключенням із загального режиму розрахунків, встановленого Цивільним та Господарським кодексами України, але нині регламентуються на рівні Кабінету Міністрів України та НКРЕ; б) спеціальні режими у паливно-енергетичному комплексі України складають особливу частину фінансово-правових відносин, мають низку власних особливостей (викладених вище), а чинні норми не носять характеру системного урегулювання у цій сфері;–

на основі аналізу правового регулювання розрахункових відносин в електроенергетиці та на ринку нафти і газу запропоновано висновок про доцільність централізації частки фінансових ресурсів учасників ринку і утворення Фонду розвитку паливно-енергетичного комплексу України як певної гарантії фінансової стабільності суб’єктів зазначених правовідносин.

удосконалені та набули подальшого розвитку:–

ряд висновків щодо поняття і сфер розрахунків і розрахункових правовідносин, правового режиму платежів, функцій банківської системи, які не виходять за межі участі в платіжних відносинах і не охоплюють всього спектру цих відносин;–

пропозиції щодо Закону України "Про Національний банк України" в частині закріплення функцій НБУ в сфері розрахунків як організатора платіжної системи України;–

співвідношення норм різних галузей права, які регулюють розрахункові правовідносини; уточнено предмет правового регулювання цих галузей, призначення фінансового-правових норм у регулюванні розрахунків в сфері бюджету та оподаткування;–

теоретичні положення щодо удосконалення державного регулювання розрахунків;–

висновки про класифікацію принципів безготівкових розрахунків, пропозиції по їх удосконаленню, доповнено і виділено в окрему групу принципи грошового обігу.

Практичне і теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в наступному:

в сфері наукових досліджень – в можливості подальшого цілеспрямованого дослідження питань правового регулювання розрахунків, аналізі їх окремих елементів, підготовці навчальних посібників, курсів лекцій та підручників з названих курсів;

в сфері практичної діяльності державних органів – втілення в практику висновків з питань правового регулювання розрахунків;

в сфері правотворчості – використання результатів дослідження при оновленні чинного законодавства про розрахунки, розробці відповідних проектів нормативно-правових актів Національного банку України та органів державної виконавчої влади;

в навчальній роботі – можливості практичного застосування висновків, узагальнень, окремих положень у навчальному процесі, виділення окремо проблематики спеціальних режимів розрахунків як самостійної теми навчальних курсів, в яких розглядаються ці питання.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідалися автором на науково-практичних конференціях, зокрема: міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів "Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників" (квітень 2006 р., м. Київ), міжнародній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу "Изменяющаяся правовая система России в основе современного социально-экономического развития" (жовтень 2006 р., м. Ростов), міжнародній конференції "Сучасні проблеми теорії податкового права" (вересень 2007 р., м. Воронеж), Міжнародній науково-практичній конференції "Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права" (м. Ірпінь, 23 – 24 листопада 2007 р.).

Публікації. Основні положення дисертації автор виклала у 9 статтях, опублікованих у наукових журналах, а також матеріалах науково-практичних конференцій та засідань тематичних "круглих столів".

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи разом із списком використаних джерел становить 228 сторінок. Список використаних джерел становить 241 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, розкривається ступінь її наукової розробки, показується зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета і завдання дослідження, його об'єкт, предмет і методи, наукова новизна роботи, її практичне значення, наводяться відомості про апробацію, структуру та обсяг дисертації.

Перший розділ дисертації – “Фінансово-правове регулювання розрахунків в Україні” – складається із чотирьох підрозділів та висновків до розділу, де розглядаються загальнотеоретичні питання фінансово-правового регулювання розрахунків.

У підрозділі 1.1. “Поняття, сутність і система розрахунків” викладено питання про поняття, сутність і систему розрахунків, які можна розглядати у широкому і вузькому значенні. Розгляд поняття розрахунків із більш широких, ніж просто банківські операції, позицій, співставлення понять “розрахунки” і “платежі” дозволяє зробити висновок, що платіжні відносини є частковим випадком розрахункових відносин, їх обов’язковим складовим елементом, елементом виконання зобов’язання, реалізації розрахункових відносин. В безготівкових розрахунках функція банківської системи не стільки розрахункова, скільки платіжна, тобто зводиться до здійснення платежів, але не охоплює всього поняття розрахунків. В цьому підрозділі показано деякі суперечливі положення чинного законодавства при вживанні цих термінів, розглянуто інші теоретичні питання, проведено класифікацію розрахунків і їх елементів.

Аналіз цих питань свідчить про неоднозначну природу розрахунків, різноманітні сфери їх застосування, існування розрахункових відносин, як тих, що виникають за волею сторін, так і тих, що існують суто внаслідок імперативних, категоричних, владних приписів держави (наприклад, бюджетні, податкові), а також розрахункових відносин в народному господарстві, які владно врегульовані державою. Звідси виникає питання про предмет їх правового регулювання різними галузями (чи структурними підрозділами) права.

В підрозділі 1.2. “Розрахункові відносини як предмет правового регулювання” розрахункові відносини розглядаються як предмет правового регулювання. Зокрема, відмічається, що ряд авторів розглядають розрахунки або як цивільно-правову або ж як фінансово-правову категорію і досить часто відносять їх до числа комплексних правовідносин, хоча, на нашу думку, мова йде просто про різні елементи цих відносин і різний предмет правового регулювання. При спробі системного погляду на розрахункові правовідносини можна побачити, що у них наявні як цивільно-правові, так і фінансово-правові елементи, що надає їм комплексного характеру, а нормам, що їх регламентують – характеру комплексного правового інституту. Відмічається, що в процесі здійснення господарських відносин розрахунки постають як елемент господарського договору, але набувають відносно самостійного значення, переходячи в площину грошових відносин і здійснюються лише у формах, встановлених законодавством, тобто відносно відокремлюються від вихідних товарно-грошових зобов’язань. В цьому підрозділі розглядаються також питання про розрахунки як предмет правового регулювання господарського і цивільного права, а більш детально – фінансового права, де розрахунки постають як один із елементів організації грошового обігу, що регулюються Національним банком України.

Питання про розрахунки як правовий режим (підрозділ 1.3. “Розрахунки як правовий режим”) пов’язано із застосуванням особливих методів правового регулювання і їх сполученням в регулюванні розглядуваних відносин.

Методи правового регулювання обумовлюють особливий юридичний режим, який послідовно проводиться через усі інститути і норми галузі, за допомогою яких здійснюється регулювання відповідної сфери суспільних відносин. В науковій літературі виділяють конституційний, адміністративний, фінансовий та інші режими, а деякі автори стверджують, що кожній галузі права властивий свій спеціальний режим. Головною відмінністю правового режиму від методу правового регулювання є те, що метод правового регулювання зорієнтований на конкретні життєві ситуації, а правовий режим – на цілу сукупність відносин, виділених за певною ознакою.

Вступаючи у розрахункові відносини, суб’єкти господарювання входять у відносини із платіжною банківською системою, яка має власні правила функціонування, встановлені рядом законів та інших нормативно-правових актів, що створює певний банківський режим – режим платіжної системи, який характеризується особливим порядком ініціювання та проведення переказу грошових коштів, захисту інформації, відповідальності та ін.

Фінансово-правовий режим розрахунків відрізняється владністю, імперативністю, категоричністю приписів, що є однією із найбільш яскравих характеристик методу правового регулювання. В результаті фінансово-правового врегулювання розрахунки існують як певний режим, який має внутрішні закономірності, правила, принципи, форми і способи, які суб’єкт господарювання, вступаючи у розрахункові відносини, повинен сприйняти в цілому, а можливості його вибору обмежуються тими формами, які встановлені державою. Особливими елементами правового режиму є принципи, які надають єдиної спрямованості всьому механізму правового регулювання розрахунків. Принципи розрахунків визначаються не лише виходячи з інтересів учасників розрахункових відносин, загальних принципів цивільного судочинства, але і вимог, сформульованих державою, в них втілюються публічні та приватні інтереси, інтереси держави, грошового обігу, банківської справи. В роботі детально розглянуті окремо принципи готівкових, безготівкових розрахунків, а також принципи грошового обороту (наприклад, такий принцип, як обов’язкове зберігання всіх коштів на банківських рахунках є, на нашу думку, скоріше принципом організації грошового обігу, а не принципом безготівкових розрахунків), проводиться їх класифікація.

Підрозділ 1.4. “Спеціальні режими в системі розрахункових відносин” присвячено питанням поняття і суті спеціальних режимів в системі розрахункових відносин. Спеціальний режим розрахунків відрізняється не частковими обмеженнями, а встановленням в імперативній формі загальних схем розрахунків, особливим правовим статусом суб’єктів, форм, способів та інших елементів розрахунків. Згадується він у Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті України, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, яка встановлює, що порядок проведення розрахункових операцій за цими (відкритими в банківських установах) рахунками регулюється цією Інструкцією, іншими нормативно-правовими актами Національного банку; якщо законами або актами Кабінету Міністрів України встановлено, що розрахунки за рахунками здійснюються за спеціальним режимом, то ця Інструкція застосовується в частині, що не суперечить йому.

Спеціальний режим розрахунків являє собою сукупність умов, правил, норм, заходів, спрямованих на досягнення певної економічної мети, та являє собою виключення із загального порядку розрахунків у народному господарстві України, обумовленими особливостями функціонування паливно-енергетичного комплексу та інших об’єктів і полягає у владному, імперативному встановленні державою в формі закону або постанови Кабінету Міністрів України ряду обов’язкових елементів розрахункових правовідносин. В більшій чи меншій мірі властивості цілісного режиму мають розрахунки в таких галузях, як бюджетна сфера, оподаткування, валютні відносини, митна справа та деякі інші. Практично ті чи інші особливості здійснення розрахункових відносин встановлено державою у всіх сферах, але в окремих із них ці особливості виступають більш виразно. Однак, в законодавчих актах в якості спеціальних режимів розрахунків називаються не всі із них, а лише розрахунки в паливно-енергетичному комплексі та на залізниці (в тексті дисертації останні приводяться лише як приклад).

Другий розділ “Фінансово-правове регулювання окремих видів розрахунків за спеціальними режимами” складається із трьох підрозділів та висновків до розділу, в яких розглядаються ряд питань фінансово-правового регулювання окремих видів розрахунків за спеціальними режимами в паливно-енергетичному комплексі України.

Підрозділ 2.1. “Спеціальний режим розрахунків в електроенергетиці” присвячено спеціальному режиму розрахунків у електроенергетиці. Він обумовлений державним регулюванням ряду відносин і особливостями управління у цій галузі, які, в свою чергу, викликані об'єктивними умовами функціонування галузі: постійним і безперервним збалансуванням виробництва і споживання електричної енергії, для забезпечення якого встановлено єдине диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об'єднаною енергетичною системою України, централізованим теплопостачанням споживачів теплоелектроцентралями і котельнями, які входять до об'єднаної енергетичної системи України (стаття 4 Закону України "Про електроенергетику").

Розрахунки в електроенергетиці являють собою складну систему відносин, аналіз якої слід здійснювати з врахуванням ряду елементів: 1) нормативно-правова база в цілому (її складають не тільки законодавчі та інші акти, але і Договір між Членами Оптового ринку електричної енергії України); 2) Оптовий ринок електричної енергії (функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється); 3) органи державного регулювання і управління – Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ) і ДП (державне підприємство) "Енергоринок" як органи регулювання і управління в електроенергетиці; 4) уповноважений банк (банкір оптового ринку електричної енергії); 5) учасники розрахункових правовідносин; 6) Алгоритм оптового ринку електричної енергії; 7) поточні рахунки із спеціальним режимом використання; 8) правові форми і порядок розрахунків. Всі ці елементи, які окремо розглядаються в тексті дисертаційного дослідження, утворюють єдиний механізм функціонування ОРЕ, на якому здійснюються розрахункові правовідносини у відповідності із укладеними учасниками ринку договорами за алгоритмом, який встановлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України. Особливе місце в регулюванні розрахункових відносин на оптовому ринку електроенергії займає Договір між Членами Оптового ринку електричної енергії України, характеристику якому дає Концепція функціонування і розвитку оптового ринку електричної енергії України, схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 р. № 1789: "аналіз юридичної природи Договору свідчить, що він містить значні відмінності від звичайного цивільно-правового договору, які дають підстави вважати його нормативно-правовим договором".

В електроенергетиці складаються такі групи розрахункових правовідносин: 1) між споживачами і уповноваженим банком з приводу здійснення платежів за спожиту електроенергію; 2) між уповноваженим банком і ДП "Енергоринок" з приводу перерахування коштів за спожиту електричну енергію за Алгоритмом, встановленим НКРЕ; 3) між ДП "Енергоринок" та електроенергогенеруючими підприємствами – виробниками електроенергії з приводу розрахунків за вироблену електроенергію; 4) між уповноваженим банком та постачальниками електроенергії за передану електроенергію згідно Алгоритму, встановленого НКРЕ; 5) відносини постачальників електроенергії за нерегульованим тарифом із споживачами та постачальними компаніями (НЕК "Укренерго"); 6) між ДП "Енергоринок" і НЕК "Укренерго", місцевими компаніями з приводу плати за передачу електроенергії; 7) між ДП "Енергоринок" та постачальниками згідно встановленого алгоритму розподілу електроенергії, встановленого НКРЕ; 8) між НКРЕ і ДП "Енергоринок" з приводу встановлення алгоритму оптового ринку електричної енергії.

Таким чином, розрахунки в електроенергетиці України є частиною розрахункових відносин, яка має ряд суттєвих особливостей, відрізняючись, крім викладеного вище, такими узагальнюючими рисами як імперативність і публічність. Імперативність і публічність проявляється в правовому регулюванні банківських відносин у паливно-енергетичному комплексі України, зокрема, у тому, що: уповноважений банк призначається Кабінетом Міністрів України; всі учасники ОРЕ та інших галузей ПЕК зобов’язані відкрити рахунок саме в банку, який визначено Кабінетом Міністрів України і який зобов’язаний відкрити такий рахунок; закрити свій рахунок учасник ОРЕ теж не вправі; встановлюваний НКРЕ Алгоритм оптового ринку електроенергії; уповноважений банк виконує нетипову для банків операцію – на підставі рішення державного органу – НКРЕ, – розподіляє кошти між учасниками ОРЕ; платник і отримувач коштів не визначають форми розрахунків – уповноважений банк спрямовує кошти без доручень; всі напрямки розрахунків, коло платників і отримувачів визначено законодавством: розрахунки детально регламентуються НКРЕ, яка в примусовому порядку спрямовує потоки грошових коштів на потреби ОРЕ; всі розрахунки здійснюються через поточні рахунки із спеціальним режимом використання; розрахунки здійснюються через розпорядника системи розрахунків – державне підприємство ДП "Енергоринок"; заборонено здійснювати розрахунки у негрошовій формі; заборонено звернення стягнення за зобов'язаннями учасників оптового ринку електричної енергії на поточні рахунки із спеціальним режимом використання; заборона призупинення операцій на поточних рахунках із спеціальним режимом використання; дані про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки зі спеціальним режимом використання публікуються в засобах масової інформації; перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використовування в уповноваженому банку для зарахування засобів за електричну енергію затверджується і доводиться до уваги споживачів Національною комісією регуляції електроенергетики України (НКРЕ) через засоби масової інформації; регулярна публікація даних про заборгованість підприємств галузі та конкретних боржників та ін. Особливим елементом розрахунків на ОРЕ, аналога якому немає ні в цивільному, ні в господарському праві, є алгоритм оптового ринку електричної енергії, визначення якого дає Закон України "Про електроенергетику", а саме – це порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України. Алгоритм затверджується НКРЕ, доводиться до уповноваженого банку і є підставою для здійснення уповноваженим банком розрахунків і розподілу при цьому коштів, що надійшли на рахунки.

Таким чином, система розрахунків в електроенергетиці і паливно-енергетичному комплексі України в цілому має своєрідний в порівнянні із системою розрахунків в народному господарстві характер, обумовлений особливостями цих галузей. Для них характерна наявність єдиного управління, регулювання, яке поєднує елементи імперативності, публічності і дотримання права приватної власності. Все це дає підстави виділити систему розрахунків в цій сфері в єдиний спеціальний режим.

Аналіз розрахункових і в цілому фінансових відносин на оптовому ринку електроенергії України показує, що за суттю це є імперативний, владний перерозподіл коштів між учасниками ОРЕ з використанням їх певної частини в централізованому порядку. На нашу думку, більш чітких правових форм фінансові відносини на Оптовому ринку електроенергії могли б набути, якщо створити Фонд оптового ринку електроенергії, прийняти про нього Положення, в якому були б передбачені доходи і видатки фонду, чітко визначені повноваження суб’єктів і права господарюючих організацій – суб’єктів ОРЕ та ін. Необхідність такого Фонду обумовлюється тим, що на сьогодні в електроенергетиці України існує ряд складних відносин, пов’язаних не лише із ресурсами енергоринку, але і з коштами Державного бюджету України та коштами з інших джерел, які не завжди піддаються державному контролю і не набули чітких фінансово-правових форм.

У підрозділі 2.2. “Фінансово-правове регулювання розрахунків в нафтогазовому комплексі” досліджуються особливості фінансово-правового регулювання розрахунків у нафтогазовому комплексі, які, як і у електроенергетиці, відрізняються за колом суб’єктів. Ці відносини можна поділити на три групи: 1) внутрішні відносини (всередині ринку нафти і нафтопродуктів, газу, електроенергії – окремо в кожному секторі); 2) зовнішні (відносини між підприємствами цих секторів); 3) розрахунки із споживачами. До них можна додати відносини цих галузей із теплоенергетичною галуззю, житлово-комунальним господарством та іншими галузями та споживачами. Розрахунки в нафтогазовій галузі ПЕК України відрізняються від розрахунків у електроенергетиці України особливостями виробництва, добування, транспортування, зберігання, використання і споживання продукції нафтогазового комплексу: всі вони існують у фізичному вигляді, який дозволяє їх зберігати, накопичувати, транспортувати в особливому порядку (наприклад, трубопровідним транспортом) та мають ряд інших особливостей.

Правове регулювання розрахунків у паливно-енергетичному комплексі охоплює такі найважливіші напрямки, як організація порядку розрахунків у ПЕК (в т.ч. встановлення спеціального режиму розрахунків) та періодичне коригування стану розрахунків шляхом проведення взаємозаліків, списання заборгованості та ін., а також встановлення субсидій, пов’язаних із оплатою продукції паливно-енергетичного комплексу. Правовий режим розрахунків у нафтогазовому комплексі передбачає функціонування поточних рахунків із спеціальним режимом використання, норматив розподілу коштів, який затверджується Національною комісією регулювання електроенергетики України.

У підрозділі 2.3. “Фінансово-правовий режим взаєморозрахунків у паливно-енергетичному комплексі України” розглядаються питання фінансово-правового режиму взаєморозрахунків у інших галузях паливно-енергетичного комплексу України, порядок списання заборгованості та ін.

ВИСНОВКИ

У висновках в узагальненому вигляді сформульовані основні наукові та практичні результати, отримані в процесі дослідження, внесено пропозиції щодо вдосконалення законодавства про розрахунки в паливно-енергетичному комплексі України.

Отже, серед основних висновків дисертаційного дослідження є наступне:

1. Аналіз чинного законодавства, змісту і сфер застосування розрахункових відносин (народне господарство, державний і місцеві бюджети, оподаткування) дозволяє розширити поняття “розрахунки”, зміст якого не зводиться лише до банківських платежів, побудованих на засадах диспозитивності, а має і публічні, фінансово-правові аспекти. В розрахункових відносинах можна виділити цивільно-правові, фінансово-правові елементи, що надає їм комплексного характеру, а нормам, що їх регламентують – характеру комплексного правового інституту. В результаті врегулювання цих відносин нормами фінансового права створюється правовий режим, в який вступають учасники розрахункових відносин. Він являє собою певну цілісність, що має внутрішні закономірності, правила, принципи та ін. В окремих галузях народного господарства держава може вводити правовий режим державного регулювання з типовими для фінансового права владними, імперативними приписами. Одним із найголовніших елементів формування правових режимів розрахунків є принципи. В роботі дається власна класифікація принципів безготівкових розрахунків, які відокремлено від принципів грошового обігу.

2. На основі загального поняття “правовий режим” можна сформулювати поняття спеціального режиму розрахунків, які відрізняються рядом специфічних властивостей і являють собою сукупність умов, правил, заходів як виключень із загального порядку розрахунків у народному господарстві України, спрямованих на досягнення певної економічної мети. Спеціальний режим розрахунків встановлюється законом або постановою Кабінету Міністрів України. В нормативно-правових актах в якості спеціальних режимів запроваджено розрахунки в електроенергетиці та в певній мірі в інших галузях паливно-енергетичного комплексу.

3. Виходячи із аналізу розвитку процесів управління і саморегулювання у паливно-енергетичному комплексі, можна зробити висновок, що відносини з виробництва і постачання електричної та інших видів енергії об’єктивно потребують державного регулювання і управління, яке має органічно доповнювати саморегулювання ринку і мати чіткі межі державного втручання.

4. Функціонування паливно-енергетичного комплексу має свої особливості і передбачає особливу модель фінансових відносин в електроенергетичній галузі, зокрема, на Оптовому ринку електроенергії, яка включала в себе такі основні елементи: 1) законодавча основа; 2) Оптовий ринок електричної енергії; 3) Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ) і ДП "Енергоринок" як органи регулювання і управління в електроенергетиці; 4) уповноважений банк (банкір оптового ринку електричної енергії); 5) учасники розрахункових правовідносин; 6) Алгоритм оптового ринку електричної енергії; 7) поточні рахунки із спеціальним режимом використання; 8) правові форми і порядок розрахунків. Всі ці елементи утворюють єдиний механізм функціонування ОРЕ, на якому здійснюються розрахункові правовідносини у відповідності із укладеними учасниками ринку договорами за алгоритмом, який встановлюється НКРЕ.

5. В результаті аналізу правового режиму розрахунків в електроенергетиці України можна сформулювати висновок, що спеціальний режим розрахунків у ній має такі особливості: уповноважений банк призначається Кабінетом Міністрів України; всі учасники ОРЕ та інших галузей ПЕК зобов’язані відкрити рахунок саме в банку, який визначено Кабінетом Міністрів України і банк при цьому не має права відмовити у відкритті такого рахунку учасникам ОРЕ; закрити свій рахунок учасник ОРЕ теж не вправі; встановлюваний НКРЕ Алгоритм щодо розподілу коштів не має аналогів у цивільному та господарському праві і є обов’язковим як для власників рахунків, так і для уповноваженого банку; уповноважений банк виконує нетипову для банків операцію – на підставі рішення державного органу – НКРЕ, – розподіляє кошти між учасниками ОРЕ; платник і отримувач коштів не визначають форми розрахунків –