Харківський національний університет

імені В.Н.Каразіна

Кузовова Наталя Миколаївна

УДК 94: 352 (477.72) “18/19”

Просвітницька діяльність земств Херсонської губернії

(60-ті роки ХІХ – початок ХХ століття)

Спеціальність 07.00.01 – історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України та методики викладання Херсонського державного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: | кандидат історичних наук, доцент

Павленко Віктор Якович,

Херсонський державний університет,

доцент кафедри історії України

та методики викладання

Офіційні опоненти: | доктор історичних наук, професор

Лантух Валерій Васильович,

Харківський національний університет

імені В.Н.Каразіна,

професор кафедри історії Росії

кандидат історичних наук, доцент

Плиско Леонід Миколайович,

Харківський національний педагогічний

університет ім. Г.С.Сковороди, завідувач кафедри історичних дисциплін, професор кафедри

Провідна установа: | Донецький національний університет,

кафедра історії України Міністерства освіти і науки України, м. Донецьк |

Захист відбудеться 22 червня 2007 р. о 1630 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.10 у Харківському національному університеті ім. В.Н.Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. V-58.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий 11 травня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Є.П.Пугач

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Розбудова демократичного суспільства, невід’ємною складовою якої є система місцевого самоврядування, може бути ефективною лише за умов вивчення історичного досвіду та вмілого використання його найбільш прогресивних і раціональних здобутків у сучасній практиці.

Прикладом успішної роботи органів місцевого самоврядування може бути просвітницька діяльність земських установ Херсонської губернії. Її результатом стала активізація культурного життя великого регіону України. Цей складний процес характеризувався витісненням станової моралі системою загальнолюдських цінностей, формуванням правової та громадянської свідомості, поширенням національно-ліберального руху й іншими позитивними змінами. Земські органи місцевого самоврядування, вирішуючи багато інших важливих питань, приділили значну увагу підвищенню культурного та освітнього рівня населення. Така діяльність мала помітний вплив на ріст суспільної свідомості, стала джерелом правових та політичних цінностей нового часу: індивідуалізму, свободи вибору, громадянської свідомості та громадянського суспільства.

Разом з тим, просвітницька діяльність земств все ще не знайшла належного відображення у науковій літературі. Таким чином, актуальність дослідження визначається великим значенням просвітницької діяльності земств Херсонської губернії для прогресивного розвитку регіону та недосконалістю розробки цієї проблеми в історіографії.

Зв’язок роботи з науковими програми, планами, темами. Робота виконана у відповідності до планів наукових досліджень, які здійснюються кафедрою історії України та методики викладання Херсонського державного університету в межах науково-дослідних тем: “Проблеми регіональної історії ХІХ – ХХ ст.” та “Джерелознавчі та історіографічні проблеми регіональної історії України”.

Об’єктом дослідження обрано земства Херсонської губернії.

Предметом дослідження виступає просвітницька діяльність земств Херсонської губернії: система земської початкової та позашкільної освіти, видавнича діяльність, а також інші форми роботи земських установ, спрямовані на поширення знань, необхідних для поступального соціально-економічного та культурного розвитку.

Хронологічні межі дослідження охоплюють середину 60-х рр. ХІХ – початок ХХ ст., а саме 1865-1918 рр., тобто час виникнення, становлення і розвитку земського самоврядування у Херсонській губернії.

Територіальні межі – Херсонська губернія, що стала територіальною основою чотирьох областей сучасної України: Кіровоградської, Миколаївської, Одеської та Херсонської. На її прикладі можна виявити характерні та відмінні риси діяльності земств в інших місцевостях.

Мета даного дослідження – висвітлити основні напрями і форми роботи просвітницької діяльності земських установ Херсонській губернії та розкрити її значення для розвитку політичного, суспільно-економічного та культурного життя регіону.

Для досягнення мети поставлені такі наукові завдання:

- проаналізувати стан дослідження обраної теми в історіографії, виявити рівень і повноту джерельної бази;

- вивчити соціально-економічні та суспільно-політичні умови, у яких розгорталася просвітницька діяльність земств Херсонської губернії, виявити спільні та відмінні риси цього процесу в порівнянні з земствами інших губерній;

-

-

-

-

Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше у вітчизняній історіографії зроблено спробу комплексного дослідження просвітницької діяльності земств Херсонської губернії у відповідному історичному контексті. Авторка ввела до наукового обігу цілу низку земських видань, архівних матеріалів та інших джерел, які не потрапили в поле зору дослідників або використовувалися ними для висвітлення проблем, пов’язаних з іншими сторонами діяльності земських установ. Їх науковий аналіз допоміг визначити спільні та відмінні риси в порівнянні з такою ж роботою в інших регіонах. Подано авторське бачення просвітницької діяльності органів місцевого самоврядування як одного з чинників успішного розвитку суспільно-економічного та культурного життя Херсонської губернії. Визначено конкретні здобутки земської інтелігенції, зокрема доведено, що функції земств в гуманітарній сфері розширилися. Наслідком цього стало підвищення рівня грамотності населення, зростання його національної свідомості, громадської активності, загального рівня культури.

Практичне значення теми дослідження. Результати цієї праці можна використати для підготовки узагальнюючих робіт з історії України та в процесі викладання курсу історії України у навчальних закладах, а також у лекціях з культурно-освітньої тематики і в краєзнавчій роботі. Висновки можуть бути корисними для органів місцевого самоврядування, зокрема щодо розширення і вдосконалення їх функцій у гуманітарній сфері.

Апробація роботи здійснювалася у формі обговорення на засіданні кафедри історії України та методики викладання Херсонського державного університету. Основні положення та висновки були заслухані у вигляді наукових доповідей на міжнародних і регіональних науково-практичних конференціях: Міжнародній науковій конференції “Пам’ятні дати в історії рідного краю” (Херсон, 19-21 вересня 2003 р.); V Миколаївській обласній краєзнавчій конференції “Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження” (Миколаїв, 16-17 грудня 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Місцеве самоврядування: історія та сучасність (до 140-річчя впровадження земств у Херсонській губернії)” (Херсон, 16-17 вересня 2005 р.); краєзнавчих читаннях, присвячених 115-річчю від заснування Херсонського краєзнавчого музею (Херсон, 28-29 вересня 2005 р.).

Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у 11 наукових публікаціях, з яких 8 – у фахових виданнях, зареєстрованих ВАК України.

Структура дисертації обумовлена метою і завданням дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів (11 підрозділів), висновків (загалом 180 с.), списку джерел та літератури (317 позицій, 33 с.), семи додатків (7 с.). Загальний обсяг роботи становить 220 сторінок.

Основний зміст дисертації

У першому розділі “Історіографія, джерела та методологія дослідження” проаналізовано стан історіографічної розробки проблеми, охарактеризовано джерельну базу, використану для вирішення поставлених у дисертації завдань, розкрито методологічну основу роботи.

Історію вивчення проблеми можна поділити на декілька періодів. У її основу покладено головні етапи у розвитку історіографії земських установ: 60-ті рр. ХІХ ст. – поч. 1920-х рр., середина 1920-х рр. – І пол. 1950-х рр., ІІ пол. 1950-х – 1980-ті рр., і з 1990 р. по сьогодення. Запропонована періодизація відображає поступове поповнення наявних знань та еволюцію поглядів дослідників.

Процеси, що відбувалися у тогочасному суспільстві, зумовили неоднозначну оцінку діяльності земських установ у науковій та суспільно-політичній літературі. Так, характерною рисою досліджень з історії просвіти, здійснених представниками державної влади ще в ХІХ ст., був акцент на удосконалення законотворчої діяльності держави у цій галузі, а просвітницька діяльність земств розглядалася ними лише у комплексі з подібною діяльністю усіх відомств, задіяних у системі народної просвіти Историко-статистический очерк общего и специального образования в России / Всероссийская промышленно-художественная выставка 1882 г. в Москве – СПб., 1883 (обл.: 1884).. Окремі дослідження історії освіти містили відверто негативну оцінку земської діяльності та громадської ініціативи в галузі просвіти Мусин-Пушкин А.А. Некоторые общие соображения по вопросу о задачах низшего, среднего и высшего образования. – СПб., 1914. .

У цей же час з’явилися також політичні памфлети В.Леніна, присвячені критиці ліберального руху. Земства розглядалися В.Леніним як інструмент зупинення назріваючої революції, “п’яте колесо до возу російського самодержавства” Ленін В.І. З статті: “Гонителі земства і Аннібали лібералізму” // В.І.Ленін про Україну. – К., 1969. – Ч.1 – С.167-171.. Така упереджена оцінка започаткувала новий напрям подальшого розвитку історіографії у радянські часи і була незмінним орієнтиром для науковців.

Іншу точку зору висловлювала група дослідників із ліберальними поглядами. З.Левассер, В.Чарнолуський, Г.Фальброк, Л.Блінов, М.Бунаков та ін. Левассер З. Народное образование в цивилизованных странах.– СПб., 1899; Начальное народное образование в России / Под ред. чл. Совета бывш. Санкт-Петербургского комитета грамотности И.Фальброка и В.Чарнолуского. – СПб., Б.г.; Всеобщее образование в России: Сб. статей / Л.Н.Блинов, Н.П.Богданов, Н.Ф.Бунаков и др. – М., 1902., які піддали критиці діяльність міністерства народної освіти, об’єктивно оцінили здобутки земств у цій галузі.

Але найбільше робіт з історії просвітницької діяльності земств належить їхнім представникам. Вони представлені як загальними працями, так і публікаціями у періодичних видання Б.Веселовського Веселовский Б. История земства за сорок лет: В 4-х томах. – СПб., 1909, 1911, 1912; його ж. Земство и земская реформа. – Пг., 1918; його ж. Взгляды земств на вопрос о земском представительстве: (1865- 1902 гг.) // Саратовская земская неделя. – 1903. – № 8. – С. 38-74; № 9. – С. 70-104 та ін., Г.Львова і Т.Полнера Львов Г.Е., Полнер Т.И. Наше земство и 50 лет его работы. 2-е изд. – М., 1916. та ін. Характерною рисою цих робіт є позитивна оцінка діяльності земств у розвитку культурного життя населення. Особливо велике значення для вивчення історії земських установ Півдня України має нарис Б.Веселовського “Херсонська губернія”.

Важливий внесок у справу вивчення освітянських проблем, пов’язаних з наслідками асиміляційної політики російського уряду в Україні належить М.Грушевському, М.Драгоманову, О.Русову та ін. Грушевский М. Освобождение России и украинский вопрос: Статьи и заметки. – СПб., 1907; його ж. Про українську мову та українську школу. – К., 1991; Драгоманов М.П. Літературно-публіцистичні праці. – К., 1970. – Т.2; Русов А.А. Краткая энциклопедия земского дела в его историческом развитии. – К., 1914.

Окрім згаданих загальних праць, історіографія земств Херсонської губернії представлена місцевими “ювілейними” історичними нарисами, у яких значна увага приділена просвітницькій діяльності земських установ регіону в цілому. Щодо її окремих напрямів, то важливу інформацію опубліковано в історичних нарисах П.Кудрявцева та А.Зіновьєва, які присвячені досягненням земств у галузі медицини та сільського господарства Исторический очерк организации сельскохозяйственной помощи населению Херсонской губернии. / Сост. А.М.Зиновьев / Изд-е Херсонской губернской земской управы. – Херсон, 1901; Краткий исторический очерк земской медицины в Херсонском уезде за 1865-1895 годы / Сост. П.Ф.Кудрявцев / Изд-е Херсонской губернской земской управы.– Херсон, 1896.. Використання такого різнопланового комплексу літератури дозволяє розглянути проблему дисертаційного дослідження з позицій представників різних політичних та соціальних станів.

Після установлення радянської влади дослідження діяльності земських установ продовжилося у еміграції. Серед робіт представників української діаспори чільне місце належить праці С.Сірополка, активного учасника розбудови національної школи за часів Центральної ради та Директорії Сірополко С. Історія освіти на Україні. – Львів, 1937. – Вип. 6. . Поряд з глибоким історіографічним аналізом усієї української та зарубіжної літератури з цього питання, автор показує вплив просвітницької діяльності українських земств на розвиток національної культури. Важливе значення для оцінки діяльності земських установ щодо розвитку культурного життя мала робота В.Леонтовича “Історія лібералізму у Росії” Леонтович В.В. История либерализма в России. 1762-1911. – М., 1995. .

У другій половині 1950-х рр. діяльність земських установ знову привертає увагу вітчизняних дослідників. Праці В.Гармизи, Н.Пірумової, П.Зайончковського та ін. Гармиза В.В. Подготовка земской реформы 1864 г. – М., 1957.; Пирумова Н.М. Земская интеллигенция и ее роль в общественной борьбе до начала XX в. – М., 1985; Зайончковский П.А. Российское самодержавие в конце XIX столетия: (Политическая реакция 80 – начала 90-х годов). – М., 1970; Захарова Л.Г. Земская контрреформа 1890 г. – М., 1968. були найбільш помітними у радянській історіографії. Їх автори максимально використали поле, “виділене” Леніним для земств, виявили та опрацювали величезний масив фактичного матеріалу, розширили тематику досліджень.

У 70-ті – 80-ті рр. ХХ ст. розроблялась методологія дослідження дореволюційної школи та педагогіки. Е.Днепров звернув увагу на необхідність вивчення проблеми дореволюційної освіти у регіонах, виявлення її специфіки, наголосив на недостатньому вивченні діяльності освітянської інтелігенції. Під його керівництвом проведено класифікацію джерел з історії освіти Днепров Э.Д. Советская историография дореволюционной отечественной школы и педагогики. 1918-1977 гг. / Проблемы, тенденции, перспективы. – М., 1981; Исторические и методологические проблемы изучения истории отечественной школы и педагогики. – М., 1989. .

Тоді ж з’являється група праць, присвячених діяльності українських земств та земської інтелігенції щодо розвитку народної освіти та лібералізації суспільства Катренко А.М. Революційне народництво кінця 70-х – початку 80-х рр. ХІХ ст. на Україні: Дис… д-ра. іст. наук. 07.00.01. – К., 1968. . Серед них – праці М.Заволоки та В.Борисенка Заволока М.Г. Загальноосвітня школа України в кінці ХІХ – на початку ХХ століття. – К., 1971; Борисенко В.Й. Боротьба демократичних сил за народну освіту на Україні в 60-90-х роках ХІХ ст. – К., 1980., автори яких здійснили аналіз специфіки діяльності земств у галузі освіти в Україні.

Поряд із загальними роботами починають розвиватися регіональні дослідження Маскина А.С. Социальный состав и деятельность Таврического земства в 1866-1890 гг. // Вестник Моск. ун-та. – Сер. 8: История. – 1980. – № 6. – С. 40-52. . Однак, хоча протягом цього періоду були закладені методологічні основи вивчення історії земств, за радянських часів вона була вкрай заідеологізована.

Із здобуттям Україною незалежності українські земства викликали посилений інтерес у науковому середовищі. Перші спроби узагальнити досвід їх культурно-освітньої діяльності в Україні та окремих регіонах були зроблені А.Гузом, В.Курченко та Р.Гавришем Гуз А.М. Культурно-освітня діяльність земських установ в Україні (1864-1914 рр.): Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01. – К., 1997; Курченко В.В. Діяльність земств України у розвитку освіти (1864-1914): Дис… канд. іст. наук. 07.00.01 – Х., 1997; Гавриш Р.Л. Шкільна діяльність земського самоврядування на Лівобережній Україні в 1865-1919 роках: Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01. – Х., 1999. .

Просвітницька діяльність земств на Україні стала предметом дисертаційного дослідження О.Мармазової Мармазова О.І. Просвітницька діяльність земств в Україні (к. ХІХ – поч. Х ст.): Дис… канд. іст. наук. 07.00.01. – Донецьк, 1998.. Нею була зроблена спроба визначити основні складові цієї діяльності, загальні для всіх українських земств, на прикладі земств чотирьох українських губерній: Катеринославської, Полтавської, Харківської та Чернігівської. У своїй роботі авторка приходить до висновків, що успішна просвітницька діяльність цих земств забезпечувалася поєднанням місцевих інтересів з місцевими можливостями. Рушійною силою земського просвітницького руху О.Мармазова визначає земську інтелігенцію, і з цим можна погодитись. Висновки, що містяться в дослідженні дуже важливі для вивчення діяльності земств інших регіонів, не відображених у згаданій праці.

Вагомий внесок у теоретичну розробку проблеми земської освіти в Україні зробила І.Захарова Захарова І.В. Роль земств у розвитку народної освіти в Україні (1964-1917): Дис… канд. іст. наук. 07.00.01. – Черкаси, 2002., яка високо оцінила діяльність земств, спрямовану на впровадження початкової народної освіти з метою її демократизації, націоналізації, гуманізації та підвищення грамотності населення. Висновки авторки допомагають краще зрозуміти загальні тенденції розвитку земської освіти в українських губерніях, проте вони не дають достатнього уявлення про його особливості в окремих регіонах, наприклад, в Херсонській губернії. Зокрема, діяльність земств Херсонщини розглянута побіжно, з аналізом незначної кількості друкованих видань та без використання архівних джерел.

Для дослідження проблеми цінною є робота Г.Яковенко, у якій, зокрема, досліджується питання взаємовідносин церкви та земств у галузі освіти в розрізі Харківської єпархії Яковенко Г.Г. Церковнопарафіяльна освіта у Харківській єпархії (1899-1917 рр.): Автореф. … дис. канд. ист. наук. 07.00.01. – Х., 2006..

Помітний доробок у розробку просвітницької проблематики, зокрема щодо участі земств у розвитку музейної та бібліотечної справи, здійснили Г.Бородіна та Т.Гребінник Бородіна Г.Г. Мережа бібліотек Півдня України: формування та тенденції розвитку (ХІХ – початок ХХ ст.): Дис… канд. іст. наук. 07.00.01. – К., 2003; Гребінник Т.О. Земські природничо-історичні музеї Півдня України: організація та природознавча діяльність (60-ті роки XIX ст. – початок XX ст.): Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.07. – К., 2002.. Так, Г.Бородіна дає високу оцінку вкладу земств, зокрема Херсонського повітового земства, у розвиток бібліотечної справи, відкриття безкоштовних народних бібліотек-читалень. Дослідження Т.Гребінник суттєво розширюють наявні знання, доповнюючи їх новими даними щодо діяльності музеїв. Проблем поширення санітарно-гігієнічних знань торкається Н.Рубан, вивчаючи розвиток земської медицини в Україні Рубан Н.М. Розвиток земської медицини в Україні (1965-1904 рр.): Дис… канд. іст. наук. 07.00.01. – Донецьк, 2004. .

Процесам становлення земської інтелігенції присвячені роботи А.Катренка Катренко А.М. Політична діяльність земців-лібералів України (друга половина 70-х – початок 80-х років ХІХ ст. // Київська старовина. – 2001. – № 1. – С. 118-137., М.Поліщука Поліщук М.С. Освітня діяльність інтелігенції на Правобережній Україні в ІІ половині ХІХ ст.: Автореф. дис… канд. іст. наук. 01.00.07. – К., 1998., діяльність учителів, у тому числі й земських, досліджує Г.Непорожня Непорожня Г.А. Суспільно-політична діяльність учителів і учнівської молоді України в 1900-1907 рр.: Дис… канд. іст. наук. 07.00.01 – К., 2002., участь земств та земської інтелігенції Лівобережної України в історико-краєзнавчому русі – А.Гапієнко Гапієнко А.А. Участь земств Лівобережної України в історико-краєзнавчому русі (1870-ті-1918 рр.): Автореф. дис... канд. іст. наук. 07.00.01. – К., 1999. .

Для вивчення умов, у яких створювалася і розвивалася система земської просвіти важливого значення набувають праці, що вивчають політичну та економічну діяльність земств. Земські установи як органи місцевого самоврядування та осередки ліберального руху досліджувалися О.Редькіною, а питання соціально-економічної діяльності земств в Україні – О.Обметко Редькіна О.А. Земства Лівобережної та Південної України як органи місцевого самоврядування та осередки ліберального руху в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття: Дис… канд. іст. наук. 07.00.01. – Запоріжжя, 2002; Обметко О.М. Соціально-економічна діяльність земств в Україні (середина 60-х – 90-х років ХІХ ст.): Дис… канд. іст. наук. 01.00.07. – К., 2002.. У цих працях відзначена позитивна роль органів місцевого самоврядування Херсонської губернії у процесі реформування суспільства та їх успішна економічна діяльність.

Демократизація суспільного життя позитивно вплинула на подальшу розробку напряму серед краєзнавців Херсонщини. Ще наприкінці 80-х років минулого століття на шпальтах періодичних видань з’являються публікації З.Орлової, М.Братана, О.Голобородька та ін. Орлова З. “Видворити з губернії назавжди…” // Наддніпрянська правда. – 1992. – № 149. – С. 2; Герман В. Берегиня національної школи // Слово просвіти. – 1996. – Ч.7. – липень. – С. 12-15; Голобородько О. Василевські // Наддніпрянська правда. – 1991. – № 238. – С. 2; Братан М. “Я поїхав у Херсон статистиком…” Б.Д.Грінченко і наш край // Наддніпрянська правда. – 1988. – № 290. – С. 2; його ж. Письменниця – чайка // Наддніпрянська правда. – 1991. – № 230. – С. 2; Калиниченко І. Щоб не вмерла українська культура // Наддніпрянська правда. – 1989. – № 209. – С. 2. , присвячені земським діячам та інтелігенції, діяльність яких була пов’язана з Херсонською губернією: А.Грабенку (Конощенку), Б.Грінченку, Л. та Ф.Василевським, О. та С.Русовим.

Просвітницька проблематика не залишається поза увагою науковців Півдня України, які успішно вивчають діяльність окремих професійних груп земської інтелігенції, розробляють персоналії, створюють узагальнені праці з історії краю Водотика С.Г., Сінкевич Є.Г. Історія Херсонщини: Навчальний посібник. – Херсон, 2003; Кучеренко А.А. Український культурно-освітній рух у Херсонській губернії в період з 1861 по 1917 рр.: Автореф. … дис. канд. іст. наук. 07.00.01. – Х., 2006; Майстренко О.А. Роль Херсонського земства в медичному обслуговуванні населення у 1965-1917 рр.: Автореф. … дис. канд. іст. наук. 07.00.01. – К., 2006; Макієнко О.А. Розвиток земської статистики в Херсонській губернії: Автореф. … дис. канд. іст. наук. 07.00.01. – Х., 2006; Коник Н.В. Директор Херсонського земського сільськогосподарського училища А.О.Ніколаєв // Південний архів. Історичні науки. Зб. наук. праць. – Херсон, 2003. – Вип. 12. – С. 128-133; Павленко В.Я. Народницький рух після земської реформи на Півдні України // Південний архів. Історичні науки. Зб. наук. праць. – Херсон, 2005. – Вип. 20. – С.40-50..

Досвід багаторічного вивчення історії земств, у тому числі й сучасний, відображено у загальних історіографічних працях О.Бакуменко та І.Миколаєнко Бакуменко О.О. Земства Російської імперії: історіографія проблеми (ІІ пол. ХІХ ст.): Дис… канд. іст. наук. 07.00.06. – Дніпропетровськ, 2000; Миколаєнко І.М. Історіографія діяльності земських установ України (1864-2001 рр.): Дис… канд. іст. наук. 07.00.06. – К., 2000..

Земська тематика дуже актуальна й за кордоном, зокрема, у Російській Федерації. Серед відомих сучасних дослідників історії земств найбільш помітні праці В.Абрамова. Вони присвячені організації земських установ, виборчій системі, становленню земств як органів місцевого самоврядування, школі та статистиці Абрамов В.Ф. Земская статистика народного образования // Социологические исследования. – 1996. – № 9. – С. 83-87; Абрамов В.Ф. Земство, народное образование и просвещение // Вопросы истории. – 1998. – № 8. – С. 44-60; Абрамов В.Ф., Живоздрова С.А. Земская статистика – национальное достояние // Социологические исследования. – 1996. – № 2. – С. 89-99 та ін.. Характерною рисою цих робіт є комплексний підхід до вивчення політико-культурної спадщини земств Російської імперії та, у цілому, її позитивна оцінка. Не втрачають популярності дослідження земської просвітницької діяльності Ботинова Н.И., Ваганова Е.А. Церковно-приходские школы и школы грамоты в системе начального образования пореформенной России (1880-е – начало 1900-х гг.) / В кн.: Уральские историко-педагогические чтения. Сб. докладов и сообщений. – Екатеринбург, 1998. – С. 54-61; Ворошилова С.В. Деятельность земств в среде народного образования / В кн.: Вопросы крестьяноведения. – Саратов, 1996. – Вып. 3. – С. 71-77; Каптерев П.Ф. История русской педагогики. Глава ХVII Народная школа, земство и правительство // Педагогика. – 1995. № 3. – С. 82-89; Кочеткова Е.А. Просвещение крестьянства как проблема политики и деятельности правительства, общественности России в 1874-1904 годы (по материалам европейской части страны): Автореф. … дис. канд. ист. наук. 07.00.02. – Оренбург, 1999., у тому числі й регіональні Сизинцева Л.И. “Одно из лучших в Костромской губернии...”: Земское дело в Ветлужском уезде // Ветлужская сторона: Историко-краеведческий сборник. – Кострома, 1995. – С. 38-47.. Висвітлюють процеси утворення провінційної інтелігенції Леонин А.В. Интеллигенция Енисейской губернии конца ХІХ – начала ХХ вв.: численность, состав, общественно-политическая деятельность: Автореф. … дис. канд. ист. наук. 07.00.01. – Красноярск, 2003; Санникова Т.О. Интеллигенция российской провинции ХІХ века: мировоззрение и образ жизни: Автореф. … канд. ист. наук. – Екатеринбург, 2002. , питання національної освіти Бабин В.Г. Проблемы национальной школы в Государственной думе І – ІV созывов: Автореф. дис… канд. ист. наук. 07.00.01. – СПб., 1992. . Розробляються проблеми історіографії та джерелознавства земської тематики Николаев Д.А. Источниковый комплекс по истории земского самоуправления в России во второй половине ХIХ – начале ХХ вв.: опыт теоретической систематизации // Российский исторический журнал. – 2001. – № 1. – С.46-49., з’являються ґрунтовні енциклопедичні статті Земское движение / Отечественная история / История России с древнейших времен до 1917 года / Энциклопедия в 5-ти томах / под ред. В.Л.Янина и др. – М., 1996. – Т. 2. .

Із дослідників зарубіжжя (США) слід окремо виділити Б.Еклофа, який привернув увагу читачів до ролі церковно-приходських шкіл, народної педагогіки та Санта Марію Філіпа, який досліджував обговорення питання національної освіти у ІV Державній Думі Eklof, Ben. Russian peasent schools: Officialdom, willage culture and popular pedagogy, 1861-1914. Berkelew etc., 1986; Santa Maria Phillip. The question of elementary education in the Third Russian State Duma, 1907-1912. Lewiston etc., 1990..

Таким чином, на сучасному етапі суспільного розвитку об’єктивне вивчення історії земських установ стало реальністю. Однак, проблеми, пов’язані з просвітницькою діяльністю земств в окремих регіонах, зокрема в Херсонській губернії, залишились без належної уваги, а тому потребують наукової розробки та відповідного вивчення.

Джерельна база дослідження представлена значним комплексом джерел, який включає управлінську документацію установ, законодавчі акти, статистичні матеріали, періодичну та мемуарну літературу.

Великий об’єм джерел представлений друкованими виданнями земств Херсонської губернії. Серед них чільне місце належить матеріалам офіційного діловодства земських установ.

Багаторічна земська діяльність зумовила потребу в упорядкуванні матеріалів діловодства, результатом якого стають “Систематичні зводи постанов Херсонського губернського земства”. Цінними джерелами є “Огляди народної освіти Херсонської губернії”, що являють собою статистичні звіти про стан початкових навчальних закладів різних категорій та соціальних навчальних закладів, підпорядкованих земству. Науковий аналіз цих джерел дає змогу прослідкувати зміну контингенту учнів, показати особливості динаміки цього процесу, охарактеризувати соціальне та матеріальне становище земських учителів, відношення населення до здобуття освіти.

Оригінальну і дуже інформативну групу джерел складають протоколи учительських та медичних з’їздів, що публікувалися окремо й у “Збірнику Херсонського земства”.

Важливими джерелами з історії Херсонщини є “Огляди Херсонської губернії” (додатки до звітів херсонських губернаторів). Їх науковий аналіз дає цілісну картину динаміки соціально-економічного та культурного життя губернії.

Для дослідження правових основ діяльності земств залучались законодавчі акти, опубліковані у “Повному зібранні законів Російської імперії”, інструкції та положення, що публікувалися окремо, статути і розпорядчі документи громадських організацій, а також сучасні тематичні збірки законів досліджуваного періоду.

У дисертації використаний і фактичний матеріал, напрацьований державною статистикою. Це збагатило зміст дослідження, дозволило дати порівняльну характеристику просвітницькій діяльності земств Херсонської губернії та інших регіонів Російської імперії.

Розробка персоналій дисертаційного дослідження стала можлива за використання “Пам’ятних книг”, “Адрес-календарів” та іншої довідкової літератури про Херсонську губернію.

Окремо слід відзначити інформативність матеріалів періодичних видань, серед яких важливе місце посідає “Збірник Херсонського земства” (1868-1906), який поєднав матеріали офіційного діловодства із суспільно корисною інформацією, а також місцеві періодичні видання, в яких повідомлялося про діяльність земств, вміщувалися некрологи земських діячів.

Специфічну роль для визначення місця, що займала просвітницька діяльність земств у політичному, суспільно-політичному та культурному житті населення Херсонщини, відіграє мемуарна література. Особистісні оцінки тогочасних подій містять спогади громадських діячів та освітян: М.Бунакова, С.Русової, А.Конощенка (А.Грабенка). Своєрідним реквіємом земській системі просвіти стали подорожні записки М.Куліша, емоційні та суб’єктивні, але насичені інформацією.

Основу джерельної бази дослідження становлять архівні фонди, у яких відклалися документи, що виникли у результаті діяльності земських органів та установ, пов’язаних з ними. У дисертації використані документи Центрального державного історичного архіву України, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Державних архівів Одеської та Херсонської областей, Державного архіву Російської Федерації. Вони включають нормативно-правові акти, організаційно-розпорядчу документацію, доповідні записки, звіти, листування тощо.

Ці документи відображають політику земств у галузі освіти та проливають світло на завдання та мотивацію просвітницького руху земської інтелігенції, становлення системи просвіти на Півдні України, у тому числі, в світлі національної політики та боротьби, яку вів з революційними рухами імперський уряд.

У Центральному державному історичному архіві України м. Київ (ф. 386, ф. 419, ф. 351), Державних архівах Одеської (ф. 42) та Херсонської областей (ф. 1, ф. 3, ф. 5, ф. 6, ф. 189, ф. 210, ф. 300, ф. 310, ф.р-1900) зберігається значна частина управлінської документації установ та окремих посадових осіб, що діяли на території Херсонській губернії. Вона містить матеріали, які показують вплив різних чинників на діяльність земств у галузі освіти.

У фондах Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України зберігаються документи, що з’явились у результаті діяльності земських установ Херсонської губернії за часів Української революції (ф. 1867, ф. 1300, ф. 2241). У цих документах відклалась інформація про роботу земств у останні роки їхнього існування. В тих складних умовах проходив останній етап просвітницької діяльності земських установ, який характеризувався піднесенням у рядах земської інтелігенції, пов’язаним з її діяльністю на ниві національної освіти та культури.

Найбільш повно діяльність земських установ у Херсонській губернії відображена у фондах Херсонської губернської та повітової земських управ (ф. 5, ф. 6). Вони містять багато конкретних відомостей про основні напрями і форми просвітницької діяльності земств Херсонської губернії, цікаві відомості з життя земців.

У Державному архіві Російської Федерації (ф. 94, ф. 102, ф. 109) знаходяться огляди політичного і економічного положення Херсонської губернії, дані про участь жителів Півдня України у соціалістичних та національних рухах, звинувачення та доноси на вчителів і учнів у політичній неблагонадійності. Інформація, яка зберігається, унікальна, адже допомагає дізнатись про невідомі широкому загалу події, зокрема, про нелегальну діяльність земських діячів у 1877-1914 рр. Особливо звертає на себе увагу доповідь про настрої українців у Херсонській губернії (1916 р.), яка виразно у своїй упередженості розкриває складні умови морально-етичного буття учасників національного руху на Херсонщині. Принагідно зазначимо, ця частина архівних документів, використаних у дисертації, введена у науковий обіг вперше.

Аналіз і систематизація наявних історичних джерел дозволяє з максимальною об’єктивністю провести історичну реконструкцію культурного життя регіону та виявити участь земств у цьому процесі, охарактеризувати специфіку просвітницької діяльності, мотивацію та чинники, що впливали на її перебіг.

У третьому підрозділі розкрито теоретико-методологічну основу роботи, яку становить діалектичний підхід, принципи історизму, об’єктивності, багатофакторності та всебічності. При цьому вказано, що у процесі дослідження авторка використала порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний, футуроспективний та ретроспективний, статистичний методи, здійснила критичний аналіз джерел та літератури.

Щоб прослідкувати процеси, які відбувалися у житті Херсонської губернії під впливом просвітницької діяльності земств, застосовано діалектичний підхід, який дозволяє розглядати зміни в суспільстві в усіх проявах його розвитку й у взаємозв’язку із просвітницькою діяльністю земств.

У другому розділі “Створення і розвиток земської системи просвіти у Херсонській губернії” досліджуються передумови розвитку земської просвіти у губернії, основні напрями та форми цієї діяльності.

Перший підрозділ присвячений вивченню впливу на культурне та суспільне життя процесу формування земств як органів місцевого самоврядування, наслідком якого стала активізація громадського і національного життя, створення ліберальної земської інтелігенції – земських службовців. Розглядаються повноваження органів місцевого самоврядування та боротьба за їх розширення. При цьому звертається увага на спроби губернського земства збільшити кількість земських виборців з метою залучення громадськості до вирішення місцевих проблем, усунути недоліки Положення про земства 1864 р. з метою реалізації своїх обов’язків щодо поліпшення економічного та культурного становища в регіоні, здійснити розподіл повноважень між губернським та повітовими земствами для підвищення її ефективності.

Авторка відзначає негативні наслідки обмеження земського самоуправління з боку держави та недостатнє розуміння мети діяльності органів місцевого самоврядування самими земськими діячами – представниками дворянства. Це й обумовило особливості просвітницької діяльності земств та її значення для розвитку культурного життя на Херсонщині.

У другому підрозділі визначено і обґрунтовано п’ять етапів щодо поширення грамотності та професійних знань у земських установах, характеризується їх перебіг та наслідки; систематизуються й аналізуються нормативно-правові акти, пов’язані з утворенням земських установ, їх права та обов’язки, а також законодавство в галузі просвіти, що в цей період набуває інтенсивного характеру.

Авторка звертає увагу на становище народної освіти та перші кроки земських установ на цьому шляху. Аналізуються особливості діяльності земств щодо розвитку культурного життя в регіоні: роль земств у зростанні кількості навчальних закладів різних типів: початкових, середніх та професійних, їх робота по підготовці кваліфікованих вчительських кадрів, умов для підвищення їх фахових знань. Досліджується мотивація просвітницької діяльності земств, причини, що спонукали земства опікуватися передусім народною освітою, залишивши поза своєю увагою гімназії, збільшувати фінансування на потреби просвіти, вжити заходи щодо введення в губернії загальнообов’язкового навчання. Обґрунтовуються висновки про результати цієї діяльності та їх наслідки.

Третій підрозділ присвячений позашкільній діяльності земств. Головними формами позашкільної просвітницької роботи земств була організація народних бібліотек та проведення читань. Ці заходи спрямовувались на поширення наукових та культурних знань серед населення губернії. Переконливим досягненням земств Херсонщини видається організація безоплатного користування бібліотеками, забезпечення їх літературою, що користувалася попитом у населення; проведення народних читань, які охоплювали багато людей і видаються ефективними з огляду на значну масу неписьменного населення.

Однак, перешкодами на шляху реалізації цих планів стала політика уряду, спрямована на викорінення національної ідеї та вільнодумства, яка призвела до сповільнення окремих напрямів роботи земств, як-то відкриття книжкових складів та влаштування недільних шкіл. Організація системи дошкільного навчання у Херсонській губернії потребувала значного, окремого від народної освіти, фінансування як з боку земств, так і з боку держави. Оскільки губернське земство практично не брало участі у розвитку цієї системи, позашкільна освіта, влаштування бібліотек тощо у повітах проходило нерівномірно.

У четвертому підрозділі розглядається видавнича діяльність земських установ. Авторка стверджує, що її можна оцінити як значний внесок у розвиток культури Херсонської губернії та розглядати значно ширше, в державних масштабах. Систематична публікація земської документації сприяла позитивному сприйманню діяльності органів місцевого самоврядування громадською думкою, утвердженню принципів гласності та демократизму як у середовищі земств, так і в суспільстві. У 1898 р. Херсонське губернське земство підтримало ініціативу своїх костромських колег щодо заснування друкованого загальноземського органу. Земські видання не обмежували свою тематику лише інформаційними публікаціями, а стали ще й джерелом поширення знань.

Розділ третій “Земська інтелігенція як важливий чинник просвітницької діяльності земств” присвячений участі земської інтелігенції у просвітницькій діяльності.

У першому підрозділі розкриваються механізми залучення освічених людей до роботи в земських установах. Земська інтелігенція сформувалася у процесі функціонування земських установ, оскільки саме вони створювали необхідне середовище для успішної діяльності вчителів, лікарів, агрономів, статистиків та інших професійних груп, задіяних у земському самоврядуванні. При цьому важливу роль мала та обставина, що земці отримали право здійснювати підбір відповідних кадрів. В результаті земська служба стала доступною для людей з високими професійними та моральними якостями.

Взаємодія професійної інтелігенції та ліберальних діячів земства створила більш сприятливі умови для розвитку суспільства, наблизила досягнення науки та мистецтва до народу.

Разом з тим, значна частина консервативно настроєних представників дворянства всіляко протидіяла ініціативі прогресивних земських діячів. Вони захищали станові інтереси та затримували природне прагнення народу збагатити свій духовний світ та розширити світогляд. Часто це виявлялось у спробах навмисно знизити культурні потреби людей.

У другому підрозділі аналізується процес формування освітянської інтелігенції та наслідки її просвітницької діяльності для соціально-економічного та культурного розвитку регіону.

Земські вчителі Херсонської губернії стали провідниками прогресивних ідей як в царині освіти, так і в громадсько-політичному житті, здобули авторитет і повагу в суспільстві як подвижники у боротьбі з народним невіглаством. Їх особливими рисами стали високий професійний рівень та активна, принципова соціальна позиція. Земства прагнули захищати права народного вчителя: підвищували оплату праці, піклувались про достатнє пенсійне забезпечення, вимагали для вчителів статусу державних службовців, відповідних пільг. Відчутним результатом роботи земств стало послаблення тотального контролю за діяльністю вчителів з боку державних структур. Крім того, вони протидіяли намаганням усунути педагогів від участі у вирішенні важливих питань народної освіти, намагались надати вчителям більше можливостей виявити ініціативу.

Перешкодою, що заважала успішній діяльності освітянської інтелігенції стали соціальна та вимушена мовна відмінність вчителів, що віддаляла їх від населення губернії. Протягом періоду, який досліджується, всі намагання легітимно запровадити навчання на рідній мові виявились