МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КОРНЄВА Наталя Олександрівна

УДК: 338.439: 637.5: 637.1

Організаційно-економічний механізм

функціонування тваринницьких продуктових підкомплексів У регіоні

08.00.03 – економіка та управління національним господарством (економіка сільського господарства і АПК)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Миколаїв – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Миколаївському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

ТОПІХА Іван Наумович,

Миколаївський державний аграрний університет,

завідувач кафедри економіки сільського господарства.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

МАРМУЛЬ Лариса Олександрівна,

Херсонський державний аграрний університет,

завідувач кафедри обліку і аудиту;

кандидат економічних наук ,ст. науковий співробітник

ЖАРУК Людмила Володимирівна,

Інститут тваринництва степових районів

ім. М.Ф. Іванова “Асканія-Нова”,

завідувач відділу наукових досліджень з питань аграрної економіки, інтелектуальної власності та маркетингу інновацій.

Захист відбудеться “21” грудня 2007 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 38.806.01 у Миколаївському державному аграрному університеті за адресою: 54010, м. Миколаїв, вул. Паризької Комуни, 9, конференц-зала.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Миколаївського державного аграрного університету за адресою: м. Миколаїв, вул. Карпенка, 73.

Автореферат розісланий “20” листопада 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.Ф.Клочан

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

актуальність теми. Стратегічний напрям розвитку ринкової економіки України та створення цивілізованого аграрного ринку держави вимагає реалізації практичних заходів щодо становлення в кожному окремому регіоні ринку продукції тваринництва як органічної складової національного ринку країни. Внаслідок радикального реформування колишньої системи економічних відносин та допущених економічних прорахунків на цьому шляху, виникли кризові явища, що виходять за межі якоїсь однієї галузі, і охопили увесь господарський комплекс держави. Особливо глибока кризова ситуація склалася в тваринництві, що призвело до спаду виробництва та скорочення річного споживання мяса до 30-32 кг на душу населення, а також до цілої низки проблем соціального зрізу.

Тривала депресія виробництва і негативна кон’юнктура, що склалася у тваринницьких продуктових підкомплексах, вимагають негайного впровадження науково обґрунтованих заходів щодо вирішення наявних проблем. Важливим є вироблення підходів теоретичного і практичного супроводу процесів формування і регулювання тваринницьких продуктових підкомплексів з метою їх ефективного функціонування.

Висвітлення питань розвитку тваринницьких продуктових підкомплексів знаходимо у працях відомих учених економістів-аграрників Березівського П.С., Борщевського П.П., Дем’яненка М.Я., Дусановського С.Л., Ільчука М.М., Жарук Л.В., Євчук Л.А., Маліка М.Й, Мармуль Л.О, Месель-Веселяка В.Я., Саблука П.Т., Стельмащука А.М., Топіхи І.Н., Топіхи В.І., Шпичака О.М., Яценка В.М. та багатьох інших. Усі вони приділяли велику увагу системі правового забезпечення, управління, цінового регулювання розвитку агропромислової сфери, проблемі оподаткування сільськогосподарських товаровиробників, формуванню кредитно-фінансової політики в умовах аграрної реформи. Але в переважній більшості досліджень розглядаються процеси формування та функціонування ринку продукції тваринництва на загальнодержавному рівні, що на наш погляд, не цілком повно відображає специфіку на регіональному рівні.

Віддаючи належне науковим напрацюванням з даної проблематики, зауважимо, що ще недостатньо висвітлені питання державного регулювання міжгалузевих відносин. Потребують більш повного дослідження економічні механізми та регіональні особливості функціонування тваринницьких продуктових підкомплексів. Усе це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, обґрунтування її мети, завдань і змісту.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційну роботу виконано в рамках тематики наукових досліджень Миколаївського державного аграрного університету з проблеми "Організація інтенсивного виробництва і забезпечення економічного зростання в підприємствах АПК", що є складовою науково-технічної програми УААН на 2001-2005 роки за темою “Розробити пропозиції по організації ефективного виробництва в господарських формуваннях ринкового типу” (номер державної реєстрації 0102U000259).

Мета і завдання дослідження.

Метою дисертаційного дослідження є удосконалення організаційно-економічного механізму та обґрунтування концептуальних положень щодо формування і ефективного функціонування тваринницьких продуктових підкомплексів на регіональному рівні.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі основні завдання:

- дослідити теоретичні та методичні положення комплексоутворення тваринницьких продуктових підкомплексів та виявити закономірності його трансформації за умов ринкової економіки;

- узагальнити організаційно - економічні засади формування та функціонування тваринницьких продуктових підкомплексів на етапі ринкових перетворень;

- проаналізувати діяльність господарських суб’єктів регіональних тваринницьких продуктових підкомплексів (м'ясопродуктового, молокопродуктового, птахопродуктового);

- обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення складових та механізмів оподаткування, кредитування, ціноутворення сільськогосподарських тваринницьких підприємств;

- обґрунтувати необхідність створення регіональної інтегрованої системи підприємств тваринницьких продуктових підкомплексів Миколаївської області;

- визначити основні напрями розвитку тваринницьких продуктових підкомплексів та обґрунтувати механізми економічного регулювання розвитку тваринницьких продуктових підкомплексів області.

Об'єктом дослідження є сукупність теоретичних і методологічних положень організаційно-економічного механізму функціонування тваринницьких продуктових підкомплексів.

Предметом дослідження є організаційно-економічні умови та процеси формування тваринницьких продуктових підкомплексів на сучасному етапі розвитку ринкових відносин у Миколаївській області.

Методи дослідження. Теоретичною та методичною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, базові положення аграрної економічної науки, роботи вітчизняних і зарубіжних економістів з проблеми формування і функціонування тваринницьких продуктових підкомплексів, законодавчі та нормативні акти з питань розвитку АПК і тваринництва, зокрема.

Дослідження проводилося відповідно до методології системного підходу вивчення економічних процесів і явищ. Для досягнення поставленої мети в дисертаційній роботі використовувалися такі методи: абстрактно-логічний для розробці моделі формування тваринницьких продуктових підкомплексів, у всіх питаннях третього розділу; статистичного спостереження для збору даних про чисельність поголівя тварин, обсяги виробництва і реалізації продукції тваринництва; порівняння для виявлення особливостей стану і тенденцій чисельності поголівя тварин у суспільному і приватному секторах економіки; рядів динаміки і графічний для визначення циклічних коливань на ринку тваринництва; кореляційного аналізу для виявлення залежностей між продуктивністю тварин та рівнем наданих дотацій; соціологічний (під час опитування керівників сільськогосподарських підприємств Миколаївської області з метою виявити призначення кредитних запозичень в їхній діяльності); економіко-математичні для обґрунтування прогнозних параметрів розвитку ринку тваринництва на перспективу. Матеріали дослідження опрацьовано за допомогою сучасних інформаційно-комп’ютерних технологій і програм.

В основу інформаційної бази дослідження покладено законодавчі та нормативно-правові акти з питань кредитування сільськогосподарських підприємств та оподаткування, ціноутворення продукції тваринництва, дані Держкомстату України, Міністерства аграрної політики України, Державної податкової адміністрації в Миколаївській області, Миколаївського обласного управління сільського господарства, районних управлінь сільського господарства області, податкова і фінансова звітність переробних і сільськогосподарських підприємств області, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених-економістів, матеріали науково-практичних конференцій, професійних періодичних видань, інші літературні джерела, а також результати власних досліджень та розрахунків.

Наукова новизна одержаних результатів.

Вперше одержано:

- проведено комплексну оцінку функціонування спеціальних режимів справляння ПДВ у сфері сільськогосподарського виробництва (враховано акумуляцію сум ПДВ, виплати дотацій переробними підприємствами, застосування нульової ставки), узагальнено їх позитивні та негативні сторони, визначено вплив на ефективність функціонування тваринницьких продуктових підкомплексів, обґрунтовано перспективи їх подальшого застосування;

- розроблено організаційну структуру асоціації підприємств з виробництва, переробки та реалізації продукції тваринництва, механізм функціонування якої зорієнтований на більш повне врахування економічних інтересів партнерів, прискорення взаєморозрахунків, колегіальне вирішення питань встановлення роздрібних цін, удосконалення асортименту і збуту готової продукції, організації різного роду взаємодопомоги між учасниками формування;

удосконалено:

- розвинуто положення щодо окремих напрямів державної підтримки розвитку підприємств тваринницьких продуктових підкомплексів (стимулювання виробництва конкурентоспроможної продукції тваринництва, запровадження кредитування галузі під державні гарантії), а також раціонального використання цінових (удосконалена методика розрахунку ціни на різних стадіях виробничого процесу) та фінансово-кредитних механізмів стимулювання товаровиробників (застосування пільгового фінансування довгострокових інвестиційних програм, пільгового режиму оподаткування);

дістало подальший розвиток:

- механізм функціонування тваринницьких продуктових підкомплексів як системи економічних важелів, які впливають на ефективність виробництва, а саме: ціноутворення, кредитування, оподаткування та стимулювання виробництва;

- стратегічні напрями розвитку інтеграційних процесів між підприємствами тваринницьких продуктових підкомплексів на основі удосконалення цінового, кредитного, податкового механізмів.

Практичне значення одержаних результатів.

Основні положення та пропозиції дисертаційного дослідження доведено автором до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій, які можуть бути використані управліннями сільського господарства і продовольства різного рівня, починаючи від районних.

Пропозиції щодо практичного застосування результатів дисертаційного дослідження схвалено і прийнято для використання Головним управлінням сільського господарства і продовольства Миколаївської обласної державної адміністрації та Державною податковою адміністрацією у Миколаївської області (довідки № 274/01-02/09-01/07 від 25.05.2007р і № 1367/10/17-261 від 21.05.2007р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Полтавського університету споживчої кооперації України під час викладання дисциплін економічного циклу (постанова вченої ради від 27.06.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові дослідження за темою дисертації здійснено автором самостійні. З 6 опублікованих наукових праць 5 – одноосібно. Матеріали статті, виданої у співавторстві, використано в дисертації в частині, що належить здобувачеві.

Апробація результатів дисертації.

Основні положення і результати дослідження доповідалися і обговорювалися на засіданнях кафедри економіки сільського господарства та АПК Миколаївського державного аграрного університету і проходили апробацію на наукових конференціях у Миколаївському державному аграрному університеті (2004-2007 рр.),а також: на Міжнародній науково-практичній конференції “Ринкова трансформація соціально-економічних відносин в АПК ” (м. Мелітополь, Таврійська державна агротехнічна академія, 13-15 червня 2005р), на Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених “Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті” (м. Тернопіль, Тернопільський державний економічний університет, 23-24 лютого 2006р.), на Міжнародній науково-практичній конференції "Аграрний форум -2006" (м.Суми, Сумський національний аграрний університет, 25-29 вересня 2006 р.) на Міжнародній науково-практичній конференції “Наукові основи розвитку галузі тваринництва в сучасних умовах” (смт. Асканія –Нова, Інститут тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова “Асканія-Нова”,18-19 жовтня 2006р.); на Міжнародній науково-практичній конференції “Економічна безпека країни: проблеми теорії та практики в умовах демократичної трансформації форми влади” (м. Полтава, Полтавський університет споживчої кооперації України, 24-25 квітня 2007р.); на Міжнародній науково-практичній конференції “Формування і функціонування аграрних ринків та їх інфраструктури” (м.Мелітополь, Таврійська державна агротехнічна академія, 12-14 червня 2007р).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 6 статей загальним обсягом 2,65 друк. арк., з яких особисто авторові належить 5 у наукових фахових виданнях , обсягом 2,45 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків, викладених на 160 сторінках компютерного тексту, включає 30 таблиць та 15 рисунків. Список використаних джерел включає 180 найменувань і займає 15 сторінок, 20 додатків займають 24 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, ії зв'язок з науковими програмами і планами, сформульовано завдання дослідження, визначено його предмет, об’єкт, методологічну основу та методи, відображено наукову новизну і практичну цінність дослідження, апробацію та реалізацію його результатів.

У першому розділі “Теоретично-методичні основи організаційно-економічного механізму функціонування тваринницьких продуктових підкомплексів ” досліджуються теоретичні засади формування та особливості функціонування тваринницьких продуктових підкомплексів, їх суть і структура, а також методологія та методи дослідження ефективності функціонування.

За визначенням автора тваринницькі продуктові підкомплекси - це багатогалузеві системи, в яких постійно відбувається і вдосконалюється процес поєднання відокремлених виробництв у єдиний інтегрований спосіб виготовлення продуктів тваринництва за схемою “виробництво переробка споживання”.

На основі вивчення й аналізу наукових джерел установлено, що процес формування продуктових підкомплексів (м'ясопродуктового, молоко- продуктового, птахопродуктового та ін.), здійснюється під впливом таких закономірностей, як: перетворення виробництва та переробки продукції тваринництва в єдину цілісну систему на всіх рівнях (район, область, регіон, країна); територіальна концентрація виробництва деяких видів продукції тваринництва та її переробка в районах з найсприятливішими умовами; зосередження виробництва певних видів продукції і переробки в місцях територіальної концентрації населення. Прояв і сила дії кожної з цих закономірностей визначені конкретними умовами території. У межах усієї країни, окремих її регіонів та областей усі названі закономірності функціонують комплексно.

Формування тваринницьких продуктових підкомплексів повинно стати однією з найважливіших функцій держави, що випливає з необхідності створення державного фонду і запасів продовольства (сировини та продукції її переробки). Внаслідок скорочення виробництва, розриву торговельних зв’язків та не конкурентоспроможності на світовому ринку, торгівля продукцією тваринництва занепала. Якщо у 80-х роках експорт продукції тваринництва становив 25-30%, то у 2006 році його питома вага знизилася до 10%. Отже, проблема підвищення експортної спроможності тваринницьких продуктових підкомплексів стає однією з важливих.

Дослідженнями встановлено, що серед організаційно-економічних основ розвитку агропромислового виробництва значна роль належить державі, яка має створити господарський механізм, здатний об’єднати ефективну взаємодію всіх елементів економічної системи – продуктивних сил, техніко-економічних та виробничих відносин. При цьому державне регулювання економіки АПК необхідно здійснювати на основі обґрунтування комплексних програм розвитку продуктових підкомплексів та індикативного планування соціально-економічного розвитку країни.

Методика дослідження стану, ефективності та перспектив виробництва продукції тваринництва у регіоні повинна включати систему загальнонаукових та специфічних методів, комплексне використання яких дозволяє найбільш повно і якісно охарактеризувати об’єкт, підвищити достовірність та обґрунтованість отриманих результатів. Вважаємо, що головними способами ефективного функціонування тваринницьких продуктових підкомплексів повинно стати застосування економічних регуляторів (податки, кредити, тарифи, інвестиції, ціни, цінні папери, відсотки, резерви і нормативи, амортизаційні відрахування, бюджет, субсидії, програми), а також адміністративних регуляторів (державне замовлення, штрафи, санкції, ліцензії, дозволи, квоти, антимонопольні закони тощо).

У другому розділі – “Стан, тенденції розвитку і ефективність функціонування тваринницьких продуктових підкомплексів Миколаївщини” досліджено особливості розвитку тваринницьких продуктових підкомплексів Миколаївської області, стан їх виробництва та переробки продукції.

Проведений аналіз діяльності суб’єктів регіональних тваринницьких продуктових підкомплексів протягом 1990-2006 рр. показав, що особливістю сучасного їх стану є занепад усіх галузей тваринництва, зменшення продуктивного поголів’я, постійне скорочення виробництва молока, м’яса, яєць, зростання їх собівартості, зниження рівня рентабельності всіх тваринницьких господарств, вибір ними інших напрямів діяльності.

Дослідженнями встановлено, що в результаті зменшення виробництва продукції тваринництва населення позбавляється найцінніших продуктів харчування, що негативно впливає на демографічну ситуацію та добробут населення. У Миколаївській області потребу в споживанні м'яса в 2005 р. було задоволено тільки на 76,4%, молока - на 66,5%, яєць-на 85,7%.

Виявлено, що обсяги реалізації живої ваги тварин за останні роки були більшими, ніж вирощування, що характеризує спад виробництва (табл.1). Така тенденція характерна як для сільськогосподарських підприємств, так і для особистих господарств населення. Якщо у 1990 р. реалізація за всіма категоріями господарств становила 97,9 % від обсягів виробництва, що свідчить про розширене відтворення їх, то у 2000р. – 146,0%, у 2005р. – 109,8%.

Таблиця 1

Співвідношення обсягів реалізації худоби

та птиці і вирощування тварин, %

Показники | Роки

1990 | 1995 | 2000 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005

Усі категорії

господарств | 97,9 | 116,8 | 146,0 | 129,2 | 126,5 | 113,2 | 109,8

із них:

сільськогосподарські підприємства | 112,8 | 137,9 | 236,1 | 101,5 | 168,8 | 112,5 | 83,7

фермерські господарства | - | 75,0 | 200,0 | 150,0 | 200,0 | 200,0 | 100,0

господарства населення | 74,2 | 95,9 | 122,8 | 138,7 | 113,9 | 112,2 | 116,5

Дослідження показали, що останнім часом розладналися зв’язки між сільськогосподарськими виробниками, які вирощують тварин, і м’ясопереробними підприємствами, внаслідок чого зменшуються обсяги переробленої ними продукції. При цьому показник використання промислових потужностей з переробки м’яса худоби та птиці знизився до 20-25 %. У 2005р. переробним підприємствам продано 2681,4 тонн худоби і птиці, або лише 32,7% від загального обсягу реалізації (8205 тонн). Більше половини м’ясної сировини надійшло від господарств населення, питома вага яких постійно збільшуватиметься. Як зазначалося, основною причиною зменшення виробництва м’ясної продукції є різке скорочення поголів’я усіх видів худоби та птиці.

Якщо у 1990 р. на м’ясокомбінатах переробили 63,6% живої ваги реалізованої худоби, то у 2005 р. – лише 32,7 %. Отже, збільшилася питома вага переробки м’яса худоби та птиці безпосередньо у сільськогосподарських підприємствах, малих підприємствах та підсобних цехах промислових підприємств. Однак, за результатами наших досліджень, невеликі підприємства поступаються великим спеціалізованим переробним підприємствам, де забезпечується більш повна переробка сировини, а витрати виробництва значно менші. Внутрішньогосподарський забій та переробка худоби і птиці залишаються у цілому збитковими.

Зменшення питомої ваги переробки м’яса худоби та птиці на м’ясокомбінатах зумовлено тим, що економічні відносини між господарствами, що вирощують, і тими, які переробляють її, склалися не на користь сільськогосподарських товаровиробників.

Слід зазначити, що на тлі загального зменшення поголів'я великої рогатої худоби відбувається процес переспеціалізації, тобто перехід від м'ясного до молочного напряму. Питома вага корів у стаді постійно зростає. Якщо у 1995 р. вона становила в Миколаївській області 45,1%, то в 2005 - 64,7%, у тому числі по Україні вона зросла з 42,9 до 56,9%. У деяких районах Миколаївської області молочне скотарство почало відігравати провідну роль. Наприклад, у Березнегуватському районі поголів’я корів зросло з 43,9 до 72,0%, у Кривоозерському- з 48,6 до 72,2%.

Дані табл. 2 показують, що в розвитку молокопродуктового підкомплексу Миколаївської області протягом 1995-2006рр. спостерігається негативна тенденція: різке зменшення чисельності поголів’я та обсягів виробництва. Валове виробництво молока у 2006 р. скоротилося порівняно з 1995 р. на 22%. Одним із основних факторів зменшення обсягів виробництва молока, безумовно, є зменшення поголів’я корів на 54,9%. У валовому виробництві молока протягом останніх років приватний сектор продовжує відігравати визначальну роль, його питома вага зросла з 46,7% у 1995 р. до 90,6% у 2006 р. Відбулося суттєве підвищення собівартості продукції. Якщо в сільськогосподарських підприємствах області цей показник становив у 1995 р. 40,97 грн., то у 2006 р. –93,13 грн., тобто збільшився на 2 рази.

Таблиця 2

Динаміка виробництва молока у господарствах Миколаївської області

за роками

Категорії господарств | Поголів'я корів,

тис. голів | Середній надій моло-ка від 1 корови, кг | Виробництво молока,

тис. т

1995р. | 2000р | 2006р. | 1995р. | 2000р. | 2006р. | 1995р. | 2000р. | 2006р.

Усі категорії господарств | 232,6 | 144,7 | 105,0 | 2162 | 2037 | 3543 | 527,0 | 346,8 | 413,1

у тому числі: суспільний сектор | 140,2 | 44,2 | 11,5 | 1820 | 1241 | 2827 | 281,0 | 91,2 | 38,7

приватний сектор | 92,4 | 100,5 | 93,5 | 2747 | 2658 | 3640 | 246,0 | 255,6 | 374,4

Питома вага приватного сектора, % | 39,7 | 69,5 | 89,0 | 127,1 | 130,5 | 102,7 | 46,7 | 73,7 | 90,6

Регресійний аналіз собівартості реалізованого молока дозволив отримати модель множинної регресії:

y (x1, x2, x3) = 6,458- 1,20х1+1,49х2 -1,42х3.

Коефіцієнти отриманої моделі (а1 = -1,20, а2 = 1,49, а3 = -1,42) свідчать про те, що: при збільшенні середньорічного надою від 1 корови (х1) на 1 ц собівартість виробництва 1 ц молока зменшується в середньому на 1,20 грн.; при збільшенні вартості 1 ц кормових одиниць раціону годівлі (х2) на 1 грн. собівартість виробництва молока 1 ц збільшується на 1,49 грн.; а зменшення затрат праці у розрахунку на 1 ц виробленого молока (х3) на 1 люд. – год. призведуть до зменшення собівартості виробленого молока на 1,42 грн. Під час дослідження значущості даної моделі отримано фактичне значення F – критерію Фішера 262,116, що значно більше табличного значення. Це свідчить про високий ступінь достовірності (95%) проведених розрахунків. Таким чином, одержані коефіцієнти регресії є суттєвими. Про високу міцність зв’язку між факторами та результативною ознакою свідчить коефіцієнт множинної кореляції r (xi y) = 0,986.

Але коефіцієнти отриманої регресивної моделі, які мають різний зміст та одиниці вимірювання, не дають чіткого уявлення про те, які фактори найістотніше впливають на собівартість виробництва молока у досліджуваних господарствах. Для проведення такого аналізу розраховано коефіцієнти еластичності: Е1 = -0,809, Е2 = 0,870; Е3 = 0,569. Вони свідчать про те, що при збільшенні середньорічного надою від 1 корови, вартості 1 ц корм. од. раціону годівлі тварин або затрат праці на 1 ц молока собівартість виробництва молока сільськогосподарськими підприємствами Миколаївської області відповідно зменшується на 0,809% та зростає на 0,870 і 0,569%. Отже, найбільший вплив у даній ситуації на собівартість молочної продукції мають середньорічний надій на корову та витрати кормів.

Для дослідження впливу вищевказаних факторів на результативний фактор важливо скласти уявлення про те, як у досліджуваних господарствах розподіляються фактори впливу на зменшення собівартості виробництва молока. Шляхом розрахунків отримано, що з 98% загального коливання собівартості виробництва молока 20% варіацією середньорічних надоїв, 77% - варіацією вартістю кормів і лише 1% зумовлено варіацією затрат праці. Таким чином, найбільшим резервом зменшення собівартості виробництва молока є зниження вартості кормів.

Складовою частиною тваринницьких продуктових підкомплексів є птахопродуктовий підкомплекс, у якому останніми роками відбуваються відчутні зміни у співвідношенні чисельності поголів’я птиці в сільськогосподарських підприємствах та господарствах населення. Рік у рік більша частка поголів’я зосереджується в господарствах населення. На початок 1991 року у приватному секторі було всього 33% поголів’я птиці, але на початок 2006 року питома вага домогосподарств у загальній чисельності птиці зросла до 54%, а в сільськогосподарських підприємствах, навпаки, помітним є його зменшення на 21 відсотковий пункт. Таким чином, однією з характерних тенденцій птахівництва за останнє десятиріччя є переміщення обсягів виробництва продукції в господарства населення, яке супроводжується посиленням процесу деспеціалізації виробництва.

Обґрунтовано, що перспективним напрямом розвитку і вдосконалення територіальної організації птахопродуктового підкомплексу має бути створення нових і реконструкція діючих птахофабрик, постійне удосконалення технології виробництва яєць і м'яса птиці, зміцнення кормової бази на основі розвитку зернового господарства, комбікормової і мікробіологічної промисловості, підвищення рівня концентрації і поглиблення спеціалізації виробництва, його комбінування, комплексування і кооперування, поліпшення матеріально-технічного забезпеченості птахофабрик і птахівничих господарств, розширення їх виробничих потужностей, зменшення енергоємності продукції і підвищення рівня рентабельності галузі, налагодження надійної ветеринарної служби.

Проведений аналіз і оцінка економічних змін тваринницьких продуктових підкомплексів показує, що суттєвої корекції потребує політика держави, стратегія і тактика економічних реформ. Головними шляхами підвищення економічної ефективності функціонування тваринницьких продуктових підкомплексів повинно бути досягнення паритету цін, еквівалентності обміну між промисловістю і сільським господарством, між містом і селом, поліпшення системи матеріально-технічного забезпечення, розвиток комбікормової, мікробіологічної промисловості, сільськогосподарського машинобудування, насичення ринку промисловими засобами виробництва і розширення маркетингової діяльності підприємств, зниження матеріало-, фондо-, енерго- і трудомісткості продукції.

У третьому розділі “Удосконалення організаційно-економічного механізму ефективного розвитку тваринницьких продуктових підкомплексів” визначено основні напрями економічних взаємовідносин у системі тваринницьких продуктових підкомплексів, розроблено пропозиції щодо упорядкування змін до чинного стану оподаткування на ринку їх продукції, сформульовано методичні підходи щодо удосконалення кредитної політики у тваринництві, цінового механізму на продукцію.

Перспективною формою інтеграції у тваринницьких продуктових підкомплексах області є асоціації, що здійснюють свою діяльність без реєстрації юридичної особи (рис.1).

Агропромислова інтеграція у цьому напрямі досягається шляхом укладення господарської угоди про спільну діяльність між учасниками різних сфер виробництва. У такому об’єднанні визначається основний інтегратор, що виконує функції координатора діяльності учасників і для цього наділений ними визначеними повноваженнями, що офіційно вказано в договорі.

Основною перевагою даного формування є те, що його господарські суб’єкти залишаються повноправними власниками свого майна і функціонують самостійно з юридичної і виробничо-господарської точки зору. Для спільної діяльності вони поєднують лише частину свого майна або немайнових ресурсів. Результати спільної діяльності у цьому випадку розподіляються між учасниками відповідно до виробничого (трудового) внеску. У зв’язку з цим, схема організації розглянутого агропромислового формування, який поєднує окремі галузі тваринницьких продуктових підкомплексів, має являти собою ланцюг, першою ланкою якого служитимуть сільськогосподарські товаровиробники, які створюють сировину, а наступні ланки включатимуть її переробку і збут. Таке об’єднання зусиль партнерів на підставі угоди про спільне співробітництво покликано забезпечити зв'язок їх економічних інтересів, прискорити розрахунки, колегіально вирішувати питання встановлення роздрібних цін, зміни асортименту і збуту готової продукції, а також організовувати різного роду взаємодопомогу між учасниками формування.

Дослідження показали, що створення об’єднання сільськогосподарських товаровиробників, переробних підприємств і торгових організацій дозволяє:

1) забезпечити стабільний ринок збуту продукції товаровиробникам за прийнятних умов;

2) повніше завантажити наявні виробничі потужності переробного підприємства;

3) збільшити обсяг і розширити асортимент товарів, що задовольняють попит населення сферою торгівлі.

Підвищення рівня ефективності функціонування тваринницьких продуктових підкомплексів області вимагає чіткої взаємодії та координації зусиль виробників сировини і переробників. Важливу роль при цьому відіграють економічні умови співпраці: рівень спеціалізації та концентрації виробництва в аграрному секторі, ступінь інтеграції сільськогосподарських та переробних підприємств, рівень узгодженості інтересів суб’єктів взаємовідносин.

Проведений аналіз стану виробництва, заготівлі, переробки та реалізації продукції тваринництва у Миколаївській області дозволяє зробити висновки, що в даному регіоні можуть використовуватися різні форми інтеграційних об’єднань. У системі тваринницьких продуктових підкомплексів важливим має бути економічно обґрунтоване співвідношення форм дрібного, середнього та великого виробництва. Їх різноманітність дасть можливість підтримувати на ринку конкурентне середовище, звести до мінімуму кількість посередників, забезпечити найбільш повне використання виробничих потужностей з переробки сировини, а головне - налагодити систему взаємовигідних відносин між суб’єктами підкомплексу.

Проведений аналіз непрямих форм підтримки розвитку сільськогосподарського виробництва за допомогою спеціальних режимів та механізмів справляння ПДВ дає можливість виявити їх неоднозначність. Така практика має як негативні, так і позитивні моменти. До негативних, за результатами дослідження належать: деяка циклічність акумуляції сум ПДВ, неврахування життєвого циклу підприємств, можливості забезпечення виробничих потреб власними ресурсами (зокрема, кормами), брак навіть теоретичної можливості отримання бюджетного відшкодування надмірно сплачених сум ПДВ щодо операцій з продажу сільськогосподарської продукції, недостатню об’єктивність застосування нульової ставки з ПДВ. Проблеми з відволіканням коштів унаслідок недосконалості механізму підтримки особливо проявляються під час оновлення виробничих засобів та експорту власної продукції.

Починаючи з 1999 року, для сільськогосподарських підприємств передбачено функціонування спеціальних режимів та механізмів справляння ПДВ, спрямованих на стимулювання розвитку аграрного виробництва, що і є непрямою формою бюджетної підтримки (до таких форм підтримки належать механізми: акумуляції сум ПДВ, належних бюджету; виплати дотацій переробними підприємствами; застосування нульової ставки ПДВ).

Аналіз кореляційної залежності між виплатами дотацій на одну корову в молочному скотарстві і одну голову великої рогатої худоби у м’ясному скотарстві та відповідними показниками продуктивності тваринництва (надій на одну корову та середньодобовий приріст ВРХ) показав, що ступінь взаємозалежності цих показників є середнім. Відповідно, значного впливу на розвиток галузі тваринництва, зокрема щодо стимулювання розвитку виробництва продукції, чинний механізм виплати дотацій щодо сільськогосподарських підприємств не мав. Крім цього, переробні підприємства не завжди дотримують встановлених вимог щодо механізму перерахування дотацій, а їх розмір є значно нижчим, ніж визначено нормативними актами. Кошти зі спеціального рахунка використовуються ними не на дотування сільськогосподарських товаровиробників, а власних закупівельних цін. Тобто, за рахунок державних коштів частково фінансується закупівля сировини переробними підприємствами. Доцільним є збереження на перспективу механізму підтримки галузі за рахунок акумуляції сільськогосподарськими підприємствами сум ПДВ та їх використання на виробничий розвиток (принаймні в умовах, коли держава не може забезпечити належний обсяг прямої бюджетної підтримки). Даному механізмові притаманний об’єктивний характер розподілу коштів, оскільки держава за такого порядку лише контролює повноту нарахування та цільове використання коштів, що залишаються в розпорядженні підприємств, а отже, нема негативного впливу адміністративного чинника на розподіл фінансових ресурсів. Заходами щодо його удосконалення має стати забезпечення максимального контролю за цільовим використанням коштів.

Виявлено, що достатньо часто надаються пропозиції щодо необхідності запровадження в Україні пониженої ставки ПДВ на сільськогосподарську продукцію. Проаналізувавши можливі наслідки функціонування пониженої ставки ПДВ у галузі, ми дійшли висновку, що її запровадження на сучасному етапі недоцільне, оскільки виробники будуть більше втрачати від її застосування, ніж отримуватимуть переваги споживачі цієї продукції. Також обґрунтовано недоцільність застосування нульової ставки під час операцій з продажу окремих видів продукції тваринництва. Така практика у країнах ЄС не застосовується, а в Україні не виконує повною мірою покладені на неї функції.

В Україні відсутній системний підхід та розробки щодо забезпечення кредитними ресурсами сільськогосподарських виробників. У сучасних умовах основним видом кредитного обслуговування аграрних підприємств є банківські кредити короткострокового характеру. Але задовольнити попит сільськогосподарських товаровиробників на кредитні ресурси вони повною мірою не можуть. Відсутність доступного довгострокового позичкового капіталу стримує процес оновлення основних фондів.

Провівши дане дослідження, пропонуємо запровадження багатоканальної схеми кредитування тваринницьких продуктових підкомплексів (рис.2).

Надання кредитів у грошовій формі

Надання сільськогосподарської техніки на умовах лізингу

Відшкодування за рахунок бюджетних коштів частини витрат сільськогосподарських товаровиробників по сплаті відсотків за кредитами, одержаними в комерційних банках

Кредитування сільськогосподарських товаровиробників банками і переробними підприємствами під облік векселів

Угода страхування аграрних кредитів і діяльності

сільськогосподарських товаровиробників

Рис.2. Кредитне обслуговування сільськогосподарських товаровиробників

Ядром цієї схеми має стати державний багатофілійний спеціалізований сільськогосподарський банк (Аграрний банк). Він повинен взяти на себе функції кредитного, розрахунково – касового та іншого обслуговування аграрного сектора.

Однією з головних умов розширення доступності кредиту для сільських товаровиробників має стати диверсифікація форм фінансового посередництва, яка й буде забезпечена багатоканальною схемою надання кредитних ресурсів. У межах цієї системи сільськогосподарським товаровиробникам надаються кредитні ресурси з кількох джерел, взаємопов’язаних між собою.

Важливою ланкою спеціалізованої системи кредитування АПК і одночасно умовою диверсифікації фінансового посередництва та створення конкурентного середовища на ринку кредитних ресурсів стає сільськогосподарська кредитна кооперація, яку необхідно розвивати паралельно із системою Сільськогосподарського банку.

Важливим елементом регулювання економічних взаємовідносин між учасниками інтеграції є визначення механізму взаєморозрахунків. Система взаєморозрахунків може здійснюватися як на стадіях виробничого циклу на основі цінового механізму, так і за кінцевим результатом залежно від зробленого внеску на основі застосування розподільчого механізму. В дисертації нами запропоновано для підприємств Миколаївської області здійснювати розрахунок закупівельних, відпускних та роздрібних цін на продукцію тваринництва на основі нормативної галузевої собівартості з урахуванням коефіцієнта обертання оборотних засобів та показника норми прибутку на авансований у виробництво капітал. Розрахований рівень оптимальної закупівельної ціни на м’ясну сировину 10,04 грн. та оптової ціни на продукцію в перерахунку за 1кг 21,88 грн. при умові виробництва 2005 р. може забезпечити рівні економічні умови для всіх учасників цього виробничого процесу. При такому рівні закупівельної і оптової ціни відшкодовуються затрати і забезпечується прибуток у розмірі, що відповідає нормі прибутку на авансований у виробництво капітал з урахуванням терміну його обороту на різних стадіях виробництва.

Висновки

1. У процесі тривалого розвитку агропромислового виробництва в Україні на базі розвитку інтеграції, комплексування, комбінування і кооперування виробництва сформувалися спеціалізовані тваринницькі продуктові підкомплекси: м'ясопродуктовий, молокопродуктовий, птахопродуктовий та ін., кожний з яких є поєднанням галузей сільськогосподарського виробництва, переробної і харчової промисловості для виробництва певних видів продукції.

2. Характерна особливість підкомплексів - використання переваг суспільного поділу праці, територіальної концентрації виробництва, поглибленої спеціалізації господарств і підприємств на виробництві тих чи інших видів продукції та їх переробки. Підкомплекси сприяють розвиткові інтеграції і кооперації, розширенню прямих економічних зв'язків між промисловими та сільськогосподарськими підприємствами і господарствами.

3. Особливістю сучасного стану економіки галузевих тваринницьких продуктових підкомплексів стала їх кризова ситуація, що проявляється як наслідок занепаду всіх галузей тваринництва, зменшення продуктивного поголів'я, постійного скорочення виробництва молока, м'яса, вовни, яєць, зростання їх собівартості, зниження рентабельності всіх тваринницьких господарств і зміни ними напряму діяльності.

4. Стратегічним напрямом розвитку тваринництва в Миколаївській області є курс на збереження наявної чисельності поголів’я великої рогатої худоби, зокрема, корів, поголів’я свиней та птиці. Основою збільшення виробництва продукції є нарощування продуктивності тварин. Регіон здатний до самозабезпечення продуктами тваринництва. Недостатнє виробництво яловичини на найближчу перспективу слід компенсувати більш широким розвитком свинарства та птахівництва, які постачають м’ясо на ринок.

5. Дослідженнями встановлено, що в області спад виробництва м’яса худоби та птиці призвів до зменшення обсягів їх переробки на підприємствах м’ясної промисловості. У 2006р. промислово перероблено лише 15,5 % вирощеної худоби та птиці. Це пояснюється тим, що сільськогосподарські товаровиробники переробляють продукцію безпосередньо у своєму господарстві.

6. Проведені дослідження та узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду переконливо свідчать про необхідність державного регулювання економічних відносин в агропромисловому комплексі та стимулювання виробництва продукції за допомогою комплексу економічних важелів. Основними з них є: створення відповідної законодавчої бази, поєднання державного регулювання розвитку галузі з економічною свободою суб'єктів її ринку, здійснення соціально-економічного захисту товаровиробників.

7. Прийняте на державному рівні рішення щодо надання сільськогосподарським товаровиробникам права розпоряджатися ПДВ від реалізації тварин, встановлення надбавки за реалізацію молодняку великої рогатої худоби високовагових кондицій сприяло усуненню дисбалансу між обсягами вирощеної й реалізованої худоби, підвищенню ефективності галузі. Рівень збитковості виробництва м’яса був найнижчим у 2003 р., у цей же час прибутково працювала м’ясна промисловість, а в цілому вирощування і переробка продукції тваринництва забезпечували прибутки.

8. З моменту введення спеціальних режимів оподаткування ПДВ, виникає питання у його відшкодуванні сільськогосподарським товаровиробникам. Тому з метою переведення аграріїв на пільгові умови вважаємо, що ставка ПДВ на продукцію сільського господарства не повинна перевищувати 10% (маючи на увазі в перспективі можливість її диференціації на окремі види продукції у межах від 5 до 10%).

9. Сьогодні кредитування сільгосппідприємств здійснює понад 26 різних кредитних установ Миколаївської області. Аналізуючи ці показники, можна зазначити, що відбулося збільшення як загального розміру наданих кредитів, так і кількості сільгоспвиробників, які одержали кредит. Провівши дане дослідження, пропонуємо ставити і розглядати питання про запровадження багатоканальної схеми кредитування тваринницьких продуктових підкомплексів. Ядром цієї схеми має стати державний багатофілійний спеціалізований сільськогосподарський банк (Аграрний банк). Він повинен взяти на себе функції кредитного, розрахунково – касового та іншого обслуговування аграрного сектора.

10. Удосконалення взаємовідносин виробників, переробних і реалізаційних структур є можливим за рахунок удосконалення цінової політики, перш за все - переробних підприємств по відношенню до сільськогосподарських. Прибуток повинен розподілятися відповідно до витрат кожного учасника, забезпечувати економічну заінтересованість всіх учасників. Нами запропонована методика розрахунку ціни на різних стадіях виробничого процесу. За основу взято розраховані нормативи затрат сільського господарства, переробної промисловості та торгівлі й норму прибутку 15 %. Hа місцях, виходячи з конкретних умов, ці показники можуть уточнюватися. Ціну встановлюють на всі види сировини та готової продукції.

11. Ефективним важелем відродження виробництва є інтеграція сільськогосподарських товаровиробників з промисловими переробними та торговельними підприємствами. Окрім вже існуючої інтеграції виробництва і переробки продукції тваринництва на господарському рівні, необхідно сформувати інтегровані господарські структури на міжгосподарському, регіональному і галузевому рівнях.

Список опублікованих праць за темою дисертації:

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Корнєва Н.О. Методологічні засади формування тваринницькопродуктового підкомплексу АПК// Вісник аграрної науки Причорномор’я. -2005.-№2.- С.150-153.(0,25 друк.арк.)

2. Корнєва Н.О. Роль інтеграційних процесів у формуванні організаційної структури тваринницькопродуктового підкомплексу// Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія “Економіка та менеджмент”. -2006.-№3-4(20-21).- С.74-77.(0,25 друк.арк.)

3. Корнєва Н.О. Основні шляхи збільшення виробництва продукції м'ясо- продуктового підкомплексу// Вісник аграрної науки Причорномор’я. -2006.-№4.- С.115-120. (0,31 друк.арк.)

4. Корнєва Н.О. Напрями вдосконалення цінового механізму на продукцію тваринництва// Вісник аграрної науки Причорномор’я. -2007.-№2.- С.115-119. (0,25 друк.арк.)

5. Корнєва Н.О. Вдосконалення економічних відносин у системі тваринницькопродуктового підкомплексу// Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка.-2007.-вип.52.- с.187-196 (0,56 друк. арк.)

6. Топіха І.Н., Корнєва Н.О.Необхідність змін чинного стану непрямого оподаткування на ринку тваринництва // Економіка: проблеми теорії та практики.- Вип. №228. Том ІІІ.– 2007.–с.562-568 (загальний обсяг – 0,38 друк. арк., автору належить збір та обробка даних, формулювання основних положень та висновків.)

Матеріали науково-практичних конференцій:

1.Корнєва Н.О. Шляхи покращення функціонування тваринницько-продуктового підкомплексу АПК в сучасних умовах // Збірник наукових праць ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. Молодих вчених Терноп. держ.економ.ун-ту. – 2006. –– с. 387-388 (0,10 друк.арк.).

2. Корнєва Н.О.Обґрунтування ціноутворюючих чинників на продукцію тваринництва в ринкових умовах// Збірник наукових праць Другої Міжнародної науково-практичної конференції Таврійської державної агротехнічної академії.-2005.-с.108-109.( 0,10 друк.арк.)

3. Корнєва Н.О. Деякі питання напрямів розвитку тваринницько-продуктового підкомплексу в Миколаївській області// Збірник наук. праць Міжнар. наук.-практ. конф. Сумського національного аграрного університету. – 2006.– с. 206- 207 (0,15 друк.арк.)

4. Корнєва Н.О. Державне регулювання розвитку регіонального тваринницькопродуктового підкомплексу// Матеріали Міжн. наук.-практ. конференції Полтавтавського університету споживчої кооперації України.-2007.-с.109-113 (0,30 друк.арк.)

АНОТАЦІЯ

Корнєва Н.О. Організаційно-економічний механізм функціонування тваринницьких продуктових підкомплексів у регіоні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. Миколаївський державний аграрний університет, Миколаїв, 2007.

Дисертація присвячена вивченню і розробці теоретичних положень, методичних і практичних рекомендацій стосовно організаційно-економічного механізму функціонування тваринницьких