НСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. .С.КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

КУЧЕРОВСЬКА НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 159.922 (048)

ПСИХОСЕМАНТИЧНА СТРУКТУРА ПРОФЕСІЙНОЇ СВІДОМОСТІ

ПСИХОЛОГА-ПРАКТИКА

19.00.01 – загальна психологія, історія психології

АВТОРЕФЕРАТ

исертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2007

исертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі психології Київського національного лінгвістичного університету

Науковий керівник: член-кореспондент АПН України,

доктор психологічних наук, професор

Бондаренко Олександр Федорович,

Київський національний лінгвістичний університет,

кафедра психології, завідуючий

Офіційні опоненти доктор психологічних наук

ШЕВЧЕНКО НАТАЛІЯ ФЕДОРІВНА,

професор кафедри практичної психології

Запорізького державного університету;

– кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник МАЛКОВА ТЕТЯНА МИКОЛАЇВНА,

професор кафедри юридичної психології

Київського національного університету внутрішніх справ

Провідна установа - Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна, Міністерства освіти і науки України, м. Харків, кафедра загальної психології.

Захист відбудеться “20” березня 2007 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .453.02. в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2.

Автореферат розісланий “19” лютого 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Андрієвська В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. В наш час практична психологія, як і психологічна практика на всьому пострадянському просторі переживають період надзвичайно інтенсивного розвитку як нових напрямків і методів психологічної допомоги, так і форм свого існування в соціумі. Численні та різноманітні заходи освітнього плану, як-то семінари, тренінги, практикуми тощо, а також велика кількість факультетів післядипломної освіти та курсів перепідготовки кадрів видають сотні сертифікатів та дипломів за спеціальністю “практичний психолог”. Тим часом, власне наукові проблеми практики психологічної допомоги залишаються, як правило, осторонь цієї активної та вкрай комерціалізованої діяльності.

Актуальними для професійної психологічної спільноти залишаються проблеми осмислення власної професійної діяльності, проблеми методологічного й теоретичного, власне поняттєвого аналізу самої суті психологічної практики в її різновидах – консультуванні, психотерапії, коучінгу і т. ін., тобто, по суті, проблема власне діяльнісної та особистісної рефлексії, не здійснивши якої психолог так і не стане істинним професіоналом.

Проблема осмислення себе в професії, осмислення власне самої професії в останні роки ставилася вельми гостро цілою низкою вітчизняних дослідників (О.Ю.Артем’єва, О.Г.Асмолов, Б.С.Братусь, О.Ф.Бондаренко, Л.Ф.Бурлачук, М.Є.Бурно, Ф.Ю.Василюк, А.Ф.Єрмошин, В.П.Зінченко, С.Д.Максименко, З.Г.Кісарчук, О.Ф.Копйов, О.С.Кочарян, М.Р.Мінігалієва, Н.І.Пов’якель, О.П.Саннікова, О.Т.Соколова, О.И.Сосланд, В.М.Цапкін, Н.В.Чепелєва, Н.Ф.Шевченко, А.В.Юревич, Т.С.Яценко та ін.). Однак досі число експериментальних досліджень тих процесів, що відносяться, по суті, до об’єктивації власне професійної свідомості психологів-практиків, вкрай обмежене.

Тим часом, без історико-культурного та методологічного професійного самовизначення, вітчизняний психолог-практик ризикує виявитися іноземцем у власній культурі, оскільки ідеї, поняття, способи дій, що не були достатньо відрефлексовані, позбавляють його головної переваги – вільного самовизначення у просторі сучасної психологічної практики.

Отже, соціальна значущість проблеми та її недостатня наукова розробленість зумовили вибір теми нашого дисертаційного дослідження: “Психосемантична структура професійної свідомості психолога-практика”.

Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. исертаційне ослідження входить до комплексної науково-дослідницької теми МОН України “Професійна свідомість психолога-практика в контексті вітчизняного та світового психологічного консультування” (державний реєстраційний номер 012U002059). Тему дисертаційного дослідження затверджено на вченій раді Київського національного лінгвістичного університету (протокол № 19 від 26.06.2005) і узгоджено Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 7 від 27.09.2005).

Наукова постановка проблеми нашого дисертаційного дослідження конкретизується таким чином.

Об’єкт дослідження – рофесійна свідомість психолога-практика.

Предмет дослідження - сихосемантична структура професійної свідомості психолога-практика.

Мета дослідження олягає у реконструкції методами психосемантики структури професійних уявлень психологів-практиків про власні способи професійних дій, про ціннісно-смислову структуру підходу, що ними практикується, а також у розробці спеціального методичного інструментарію, що дозволив би діагностувати професійну структуру індивідуальної свідомості психолога-практика.

Основна гіпотеза нашого дисертаційного дослідження базується на припущенні, що структура професійної свідомості висококваліфікованих спеціалістів в царині психологічної практики характеризується більшою диференційованістю та несперечливістю змісту її концептів, ніж семантична структура професійної свідомості фахівців нижчого рівня професійної кваліфікації.

Додаткова гіпотеза істить уточнююче припущення про те, що змістові відмінності у структурі свідомості спеціалістів різного рівня кваліфікації та значні когнітивні розбіжності між задекларованим описом засад і способів професійних дій та їх фактичним виконанням спричиняються недостатнім рівнем професійної рефлексії власної діяльності як на рівні застосовуваних засобів, так і на рівні концептуальних, ціннісно-смислових конструктів практикованої моделі психологічної допомоги.

Реалізація поставленої мети та перевірка висунутих гіпотез передбачає виконання таких завдань:

1) здійснити науково-теоретичний аналіз проблеми професійної свідомості психолога-практика та обгунтувати адекватність психосемантичних методів для її експериментального дослідження;

2) реконструювати методами психосемантики професійний семантичний простір психолога-практика, що відображає в його свідомості суб’єктивний зміст професійної діяльності;

3) сконструювати, базуючись на виокремлених найбільш стійких змістових концептах структури професійної свідомості фахівців експертної групи, методику парадигмального семантичного диференціалу та провести експериментальне вивчення її прогностичних можливостей;

4) виявити особистісні детермінанти професійних уподобань у виборі психологами-практиками тієї чи іншої парадигми психологічного консультування.

Теоретико-методологічною основою ослідження виступають культурно-історична концепція розвитку психічних функцій Л.С.Виготського, а також методологія сучасної когнітивної психології, як вона представлена в роботах О.Ю.Артем’євої, Д.Банністера, О.Ф.Бондаренка, Дж.Келлі, О.О.Ністратова, Ч.Осгуда, В.Ф.Петренка, В.І.Похілько, В.П.Сєркіна, В.С.Собкіна, О.Г.Шмельова, Ф.Франселли, І.Б.Ханіної та ін.

Методи дослідження: зіставний аналіз, різноманітні процедури шкалювання, метод побудови суб’єктивних семантичних просторів категоріальних структур свідомості, контент-аналіз. В дослідженні використовувався також особистісний опитувальник СМДО (варіант ММРІ).

Організація дослідження. исертаційне дослідження здійснювалося в період з 2001 по 2005 роки, в чотири етапи.

На першому тапі проводився аналіз даних наукової літератури з питань теоретико-методологічних засад психосемантичної реконструкції професійної свідомості, методів та підходів до її емпіричного дослідження, а також специфічних для професії психолога-практика передумов становлення та функціонування професійної свідомості фахівця.

Другим тапом роботи було експериментальне дослідження психосемантичної структури професійної свідомості психологів-практиків високого рівня кваліфікації. На основі виокремленої факторної структури було сконструйовано методику парадигмального семантичного диференціалу та здійснено вивчення її прогностичних можливостей.

На третьому етапі проводилося експериментальне дослідження з реконструкції професійних уявлень психологів-практиків різного рівня кваліфікації щодо способів, цілей та концептуальних засад своєї професійної діяльності, вивчення специфіки особистісної та ціннісно-смислової детермінації моделі практикованої психологічної допомоги.

На четвертому етапі було узагальнено та систематизовано дані, отримані в ході дослідження, завершено оформлення дисертаційної роботи.

Експериментальна база дослідження. ослідження проводилося на базі лабораторії консультативної психології при кафедрі психології Київського національного лінгвістичного університету. Загалом в експериментальному дослідженні взяли участь 160 осіб, фахівців у галузі практики психологічної допомоги різного рівня професійної кваліфікації з Росії (Москва) та України (Київ, Донецьк, Сімферополь, Харків, Вінниця, Чернівці, Черкаси).

Надійність та достовірність результатів дослідження абезпечувалися всебічним теоретичним аналізом проблеми, методологічним обгрунтуванням експериментальних схем, надійністю та валідністю використаних методик, кількісним і якісним аналізом емпіричних даних, репрезентативністю вибірки. Опрацювання даних здійснювалося з використанням комп’ютерного пакету статистичних програм Statistical Package for Social Science (SPSS 10.0 for Windows).

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження абезпечуються постановкою актуальної проблеми та оригінальним підходом до її розв’язання, а також отриманими результатами, сутність яких полягає в наступному: а) вперше здійснено вивчення професійних уявлень про основні підходи у психологічному консультуванні та психотерапії та відповідні їм способи професійних дій, що застосовуються висококваліфікованими психологами-практиками України та Росії; б) вперше побудовано психосемантичну структуру професійної свідомості психолога-практика; в) вперше розроблено методику парадигмального семантичного диференціалу для дослідження категоріальної структури професійної свідомості психолога-практика.

Практичне значення роботи. езультати, отримані в ході дослідження, дають змогу забезпечити побудову початкової моделі орієнтувальної основи оволодіння різними напрямами психологічного консультування та психотерапії. Їх впровадження у практику професійної підготовки психологів-практиків сприятиме формуванню адекватної професійної рефлексії. Розроблено варіант семантичного диференціалу, придатний для дослідження категоріальної структури професійної свідомості психологів-практиків. Валідність методики парадигмального семантичного диференціалу (ПСД), що підтверджена експериментально, дозволяє рекомендувати її в якості вимірювального інструменту під час незалежного оцінювання рівня професійної підготовки або ступеня професійної зрілості фахівця як в умовах університетської освіти, так і під час складання кваліфікаційних іспитів.

Особистий внесок здобувача. озроблені автором наукові положення та отримані емпіричні дані є самостійним внеском у розробку проблеми психосемантичної структури професійної свідомості психолога-практика. Розробки та ідеї, що належать співавторам, у дисертації не використовуються.

Апробація результатів дослідження та їх впровадження. сновні положення та результати дослідження обговорювались на засіданнях кафедри психології Київського національного лінгвістичного університету, представлені у виступах і доповідях на таких наукових конференціях, семінарах та з’їздах: науково-практичній конференції “Феноменологія щирості: до сторіччя від дня народження К.Роджерса” (Вінниця, 2002); науково-практичній конференції “Актуальні проблеми вивчення мов і культур” (Київ, 2002); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Психолого-педагогічні засади професійного становлення особистості практичного психолога і соціального педагога в умовах вищої школи” (Тернопіль, 2003); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасна психотерапія: теоретичні проблеми і практика” (Харків, 2004); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: проблеми та перспективи” (Київ, 2004), методологічному семінарі Академії педагогічних наук України “Теоретико-методологічні проблеми розвитку особистості в системі неперервної освіти” (Київ, 2004), а також у стендовій доповіді на 26-му Міжнародному з’їзді з прикладної психології в Афінах (Афіни, 2006).

Результати дослідження знайшли застосування в змісті методологічного семінару, курсі лекцій та соціально-психологічному тренінгу що проводились в таких установах: Київська Асоціація Практичних Психологів та Психотерапевтів, Донецький національний університет, Київський національний лінгвістичний університет, Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України.

Публікації. Зміст та результати дослідження представлено у 9 ублікаціях, в тому числі у 7 таттях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (260 найменувань, з яких 20 іноземною мовою), 5 додатків. Основний зміст дисертації викладено на 167 сторінках. Робота містить 13 таблиць та 5 малюнків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Вступ містить обгрунтування актуальності проблеми дослідження та обраного напряму дисертаційної роботи, розкриває її об’єкт і предмет, основну мету, гіпотезу та завдання, методологічні та методичні підходи. Викладено наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи. Подано відомості про апробацію результатів дослідження, впровадження їх у практику та публікації за змістом дисертації.

У першому розділі – “Професійна свідомість психолога-практика: детермінанти становлення та теоретико-методологічні проблеми психосемантичної реконструкції” – викладено результати аналізу наукових літературних джерел з теоретико-методологічних засад побудови психосемантичної структури професійної свідомості, методів та підходів до її емпіричного вивчення, а також специфічних для професії психолога-практика передумов становлення та функціонування професійної свідомості спеціаліста.

Показано, що психосемантичний підхід в такому його різновиді, який розвивається у сучасній українській та російській психології (О.Ф.Бондаренко, В.Ф.Петренко, В.І.Похілько, В.С.Собкін, О.В.Улибіна, О.Г.Шмельов, та ін.), є результатом поєднання методологічних розробок проблеми свідомості школою Л.С.Виготського та технічного інструментарію когнітивного підходу для вимірювання значення. Об’єднує когнітивний та діяльнісний підходи ідея про опосередковуючу роль мови у структуруванні свідомості та буття людини. В цілому, поява на початку 50-х років ХХ ст. психосемантики стало ознакою нового етапу у розвитку досліджень свідомості, де свідомість розглядається не як позірна абстракція філософського чи ідеологічного змісту, а як конкретна система значень (афективних, когнітивних, поведінкових) конкретної людини у конкретних обставинах її життєдіяльності.

Адекватність психосемантичного підходу для експериментального дослідження професійної свідомості (в тому числі професійної свідомості психологів-практиків) грунтується на його методологічних та інструментальних можливостях щодо об’єктивації реальних (не декларативних) мотивів та способів професійної діяльності на основі знань про специфіку суб’єктивної організації системи значень, поряд з діагностикою особливостей когнітивної організації професійної свідомості фахівців різного рівня професійної кваліфікації. По суті, побудова методами психосемантики суб’єктивної системи значень, що описує певну змістову галузь, становить спосіб рефлексії фахівцем у певній професійній галузі засобів опису та пізнання цього фрагменту дійсності.

Власне проблема професійної свідомості розглядається в ряді досліджень, які умовно можна поділити на два блоки. Це, по-перше, дослідження, спрямовані на вивчення психологічних детермінант процесу професіоналізації, зокрема феномена професіоналізму як вищого рівня оволодіння професією (О.О.Бодальов, О.П.Єрмолаєва, Є.О.Клімов, Д.Н.Завалішина, О.О.Деркач, О.Б.Маркова, Ю.П.Поварьонков, Н.С.Пряжніков, Л.М.Мітіна, О.В.Москаленко, О.Р.Фонарьов, О.М.Борісова та ін.). По-друге, це дослідження, що спрямовані на вивчення причин неефективності професійної діяльності фахівців практичної спрямованості та вирішення задач по вдосконаленню професійної підготовки та подолання протиріччя, що склалося між традиційно-академічним, “знаннєвим” підходом до навчання у внз та практичним характером реальної професійної діяльності (Д.В.Ронзін, О.Б.Орлов, Г.В.Акопов, І.Я.Лернер, О.Ю.Артем’єва, І.Б.Ханіна, О.Г.Юдіна та ін.). Що стосується вибору вимірювального інструментарію при вивченні феноменології професійної свідомості, дослідники переважно вдаються до авторських розробок, побудованих за принципом анкетних методик (Г.В.Акопов, О.І.Донцов, Г.М.Бєлокрилова, Т.М.Буякас, Г.Ю.Любімова, Н.Н.Зотова, Н.О.Родіна, Н.І.Протасова, Б.В.Кайгородова, В.В.Овсяннікова та ін.), також застосовуються і класичні психосемантичні методики, що беруть початок у роботах Дж.Келлі та Ч.Осгуда (О.Ф.Бондаренко, Ю.А. Борисов, І.О.Кудрявцев, М.М.Абдулаєва, В.О.Бодров, Л.Д.Сєркін, В.М.Просєкова, Н.Ф.Шевченко, В.Ф.Петренко та ін.).

В термінології психосемантичного підходу професійна свідомість може бути визначена як семантична площина, в системах значень якої відображена суб’єктивна специфіка сприйняття, усвідомлення та практичної реалізації фахівцем норм, настановлень, мотивів, цінностей та смислів своєї професійної діяльності. Враховуючи специфіку предмета та засобів професійної діяльності психолога-практика, визначення професійної свідомості конкретизується як вміння та готовність психолога перетворювати різні аспекти життєдіяльності (ставлення, поведінку, цінності та ін.) клієнта/пацієнта у спільну з ним смислотворчу діяльність.

Професійний семантичний вимір свідомості психолога-практика може бути визначений як: 1) сукупність базисного тезаурусу і конструктів, що відносяться, перш за все, до самих психотерапевтичних концепцій та підходів; 2) сукупність атрибуцій та положень, що витікають з цих базисних конструктів; 3) специфіка особистісної позиції психолога-професіонала, який визначає себе в професійному та особистісному просторі психологічної практики.

пецифічні риси практики психологічної допомоги як вона склалася і функціонує в Україні та в інших пострадянських країнах визначаються наступним: традиційна наукова психологія сцієнтичної орієнтації існує практично поза будь-яким зв’язком з практикою психологічної допомоги та, відповідно, не забезпечує її необхідними теоретико-концептуальними основами, дослідники і практики не виражають інтересу до вітчизняних традицій психологічної практики та процес інституалізації професії психолога-практика є незавершеним, включно з такими його компонентами, як стандартизована система професійної підготовки і системи сертифікації, затвердження на законодавчому рівні прав та обов’язків спеціаліста та ін. Така ситуація призводить до утруднень процесів професійного самовизначення психологів-практиків.

оказано, що хоча особистість психолога-практика досліджується багатьма науковцями (О.Г.Асмолов, Б.С.Братусь, Г.М.Бєлокрилова, О.Ф.Бондаренко, Л.Ф.Бурлачук, М.Є.Бурно, Т.М.Буякас, Ф.Ю.Василюк, Д.Васко, Г.Л.Ісуріна, Б.В.Кайгородова, Т.А.Караваєва, З.Г.Кісарчук, О.Ф.Копйов, Г.Косєвська, О.С.Кочарян, Р.Кочюнас, Г.Ю.Любімова, С.Д.Максименко, М.Р.Мінігалієва, Н.І.Пов’кель, О.П.Саннікова, О.Т.Соколова, О.И.Сосланд, В.М.Цапкін, Н.В.Чепелєва, Н.Ф.Шевченко, А.В.Юревич, Т.С.Яценко, Y.Belkin, Y.Corry, R.Elliot, H.Eysenk W.P.Henry, C.Rodgers, E.A.Munro, I.D.Yalom та ін.), малодослідженою залишається проблема детермінації професійного вибору психолога-практика щодо теоретичних засад та психотехнічних засобів своєї діяльності його особистісними властивостями.

У дисертації уточнюється зміст термінів “психолог-практик” та “практичний психолог”. Наголошується, що коректною назвою для фахівця, який надає психологічну допомогу, маючи для цього глибоку теоретичну й практичну підготовку, а також членство у відповідних професійних організаціях, є саме термін “психолог-практик” (психолог, що практикує), на відміну від поширеної практики вживання терміну “практичний психолог”. Останній термін є адекватним для більш широкого загалу відповідних фахівців, зокрема для шкільних психологів тощо.

У другому розділі – “Розробка семантичного диференціалу дослідження парадигмальной рефлексії” – представлено результати дослідження психосемантичної структури професійної свідомості психологів-практиків експертної групи (висококваліфіковані психологи-практики); висвітлено логіку побудови, на основі даних дослідження, методики парадигмального семантичного диференціалу та результатів експериментальної перевірки її прогностичних можливостей шляхом дослідження віднесення психологами до тієї чи іншої психотерапевтичної парадигми референтного психотерапевтичного тексту Автор кладає щиру подяку старшим колегам, що люб’язно погодилися взяти участь в дослідженні професійної свідомості: Бондаренку О.Ф., Горностаю П.Г., Єрмошину А.Ф., Кочаряну О.С., Кошевій Т.В., Кісарчук З.Г, Маркову С.Л., Матюсі О.В., Потаповій В.Д., Сосланду О.Й., Тимощуку І.Г., Титаренко Т.М., Холодовій О.О., С.М.Хоружому та ін.

.

Реконструкція психосемантичної структури професійної свідомості групи експертів здійснювалась в логіці психосемантичного підходу. На етапі конструювання методики, що будувалася за принципом оцінних граток (Дж.Келлі), було виділено 41 елемент (імена авторів і представників найбільш відомих напрямків та методів психологічного консультування й психотерапії) та 31 двохполюсний конструкт (характеристики, що описують концепції та методи психологічної допомоги за низкою параметрів: способи професійної взаємодії, теоретичні уявлення про людину, організаційні особливості консультативного та психотерапевтичного процесу тощо). Диференційована оцінка кожного елементу методики за конструктами проводилась за семибальною шкалою. Фактично, за підсумком отриманих від учасників експерименту даних, середньогрупова матриця оцінок мала розмірність: 13 (елементів)31 (конструкт)20 (досліджуваних).

За результатами математичного опрацювання середньогрупових даних за допомогою факторного аналізу методом головних компонент та їх інтерпретації було встановлено, що факторну структуру професійної свідомості групи висококваліфікованих фахівців (експертів) складають п’ять факторів. Ці фактори, з огляду на зміст, отримали назви, відповідно: “Суб’єктність”, “Короткотривалість”, “Ідеологічність”, “Традиційність” та “Персоналістичність”.

Факторний аналіз даних був доповнений кластерним аналізом узагальненої матриці даних, який дає можливість виділити засади (ознаки), за якими відбувається суб’єктивна класифікація заданої групи об’єктів. Результати подано на рис. 1.

Задані об’єкти класифікації групуються, по суті, за двома досить значними кластерами (один складають номери 14, 5, 8, 7, 4, 3; другий – 6, 9, 11, 12, 15, 16). Якщо зважити на специфіку змісту кожного підходу, що представлений іменем його автора, що стає очевидним: простір професійної свідомості психологів-експертів відображає існування принципової осі, за якою всі підходи розподіляються на такі, що трактують людину як об’єкт впливу, або ж як його суб’єкт. До того ж, багаторівневість кластерної структури свідчить про широкий діапазон конотативних характеристик, на які спираються психологи-практики експертної групи, диференціюючи ці психотерапевтичні підходи.

ис. 1.

Дендрограма ієрархічного розташування психотерапевтичних підходів (за іменами їх авторів) у психосемантичному просторі професійної свідомості експертної групи досліджуваних

Рівні схожості

б’єкти класифікації

(10 - Роджерс; 13 - Гроф; 16 - “робоча”; 15 - “ідеальна”; 12 – Б’юдженталь; 11 - Франкл; 9 - Морено; 6 - Перлс; 14 - Еріксон; 5 - НЛП; 8 - Бек; 7 -Элліс; 4 - Берн; 3 - Адлер; 2 - Юнг; 1 - Фройд).

Характерною рисою групової професійної свідомості спеціалістів високого рівня професійної кваліфікації виступає несуперечливість та граничне зближення, як видно на рис.1, уявлень про “ідеальну” концепцію психологічної допомоги та “робочу”, тобто ту, що реально ними практикується.

За результатами зіставного аналізу загальногрупової факторної структури професійної свідомості та індивідуальних факторних структур було сконструйовано семантичний диференціал, який може використовуватися для вимірювання категоріальної структури професійної свідомості, а також суб’єктивних інваріантів суттєвих відмінностей різних психотерапевтичних концепцій і отримав назву “Парадигмальний семантичний диференціал” (ПСД).

Зміст ПСД склали такі біполярні шкали: 1) концепція зорієнтована на суб’єктність чи об’єктність у трактуванні клієнта; 2) концепція зорієнтована чи не орієнтована на швидке досягнення психотерапевтичного ефекту; 3) концепція зорієнтована на ідеологію чи технологію методу; 4) концепція тяжіє до ідеалів класичної чи посткласичної раціональності; 5) концепція припускає (чи не припускає) емоційну залученість психотерапевта; 6) концепція новаторська чи традиціоналістська; 7) концепція зорієнтована на досягнення гомеостазу чи на розвиток.

Прогностичні можливості та валідність методики ПСД перевірялася шляхом вивчення специфіки атрибутування психологами-практиками психотерапевтичних дискурсів психоаналітичного, поведінкового та гуманістичного напрямів. В дослідженні взяло участь 105 осіб, що склали дві групи: у першу групу увійшли психологи-практики, що мають досвід роботи близько 10 років (47 осіб), другу групу склали студенти-психологи випускних курсів (58 осіб). Досліджуваним пропонувалося оцінити психотерапевтичний підхід, що відображений в кожному з трьох поданих текстів-стимулів, за шкалами ПСД. Попередньо було здійснено аналіз психолінгвістичних характеристик та контент-аналіз текстів, що подавалися як стимульний матеріал. Кількісний аналіз всього масиву даних проводився біноміальним методом (за критерієм знаків). Дані, що відбивають ступінь точності атрибутування стилістичних особливостей різних психотерапевтичних напрямів, представлено в табл. 1.

Як видно з таблиці, ступінь диференційованості професійного сприймання парадигмальних дискурсів, який є очевидно вищим в групі психологів, що мають великий досвід роботи, відбиває логіку їхнього професійного розвитку. Отримані дані слугують додатковим підтвердженням валідності сконструйованого нами парадигмального семантичного диференціалу.

абл. 1.

тупінь відповідності реальних оцінок текстів ідеальним за ПСД

Парадигма | Психоаналітична | Поведінкова | Гуманістична

Кваліфікація

досліджуваних

|

рофесійні психологи | Студенти-

випускники | Професійні психологи | Студенти-

випускники | Професійні психологи | Студенти-

випускники | Точність атрибутування текстів

(ступінь наближення значення до одиниці) |

0,82 |

0,59 |

0,79 |

0,57 |

0,82 |

0,55 |

У третьому розділі – “Експериментальне дослідження професійних уявлень психологів про практику психологічної допомоги” - викладено схему, методику та результати дослідження професійних уявлень психологів-практиків про способи, цілі та концептуальні засади своєї діяльності в сфері психологічної практики, а також про основні цінності та мотиви вибору ними професії психолога-практика.

В цьому дослідженні брали участь професійні психологи-практики, психологи-психотерапевти та лікарі-психіатри, що надають психотерапевтичні послуги. Вибірку склали 82 фахівця різного рівня професійної кваліфікації та досвіду роботи з різних міст України та Москви (33 чоловіка та 49 жінок).

Методика дослідження передбачала оцінку досліджуваними власної практики психологічної допомоги за такими структурними компонентами процесу: теоретико-методологічні засади, професійна позиція у ставленні до клієнта/пацієнта, психотехнічні прийоми та цілі роботи. За кожним компонентом, спираючись на дані профільної наукової літератури, було визначено їх основні варіації. Загалом було виокремлено 50 об’єктів класифікації, які оцінювалися за семибальною шкалою відповідно до того, наскільки часто фахівець звертається у своїй власній роботі до кожного з них. Крім цього, до методики було включено 13 найменувань способів підвищення професійної кваліфікації психолога-практика, як, наприклад, читання фахових книг та журналів, досвід власної роботи, спостереження за роботою інших фахівців на семінарах, у навчальних фільмах та відеозаписах, отримання психотерапевтичної допомоги в якості клієнта тощо, які також оцінювалися за семибальною шкалою відповідно до міри їх суб’єктивної значущості для професійного розвитку фахівця. Низка питань, що стосувалися етичних принципів професії психолога-практика, мотивів вибору цієї професії та опису типового результату психотерапевтичної або консультативної роботи передбачала вільну форму відповідей, які в подальшому аналізувалися за методом контент-аналізу.

З метою виявлення впливу особистісних рис на надання переваги у виборі психологом-практиком тієї чи іншої парадигми психологічного консультування, було використано скорочений варіант методики СМДО (ММРІ).

Опрацювання даних здійснювалося методами факторного й кластерного аналізу та методом ранжування.

Методом факторного аналізу опрацьовувалася матриця даних, до якої увійшли оцінки 82 досліджуваних за 68 позиціями методики: дані соціально-демографічного характеру (6 позицій - стать, вік, стаж роботи, науковий ступінь, членство у професійних організаціях, спеціалізоване навчання); оцінки за рубриками: теоретичні концепції (13 позицій), технічні прийоми (19 позицій), цілі психологічної роботи (10 позицій), професійні рольові позиції (8 позицій) та оцінки за 12-ма шкалами методики СМДО (ММРІ).

У результаті факторизації даних за методом головних компонент було виокремлено чотири фактори, що пояснюють, відповідно, 14.2%, 8.6%, 7.9%, 7.3% загальної дисперсії та відбивають конкретний спектр узагальнених уявлень, які реально зумовлюють професійні дії психологів-практиків, що детермінується як впливом уявлень про основні психотерапевтичні підходи, так і специфікою дійсної професійної поведінки. Враховуючи зміст шкал, що увійшли до виділених факторів, вони були нами названі, відповідно, “Екзистенційно-психодинамічні уподобання”, “Професійна досвідченість”, “Поведінковий підхід” та “Психотехнічна ізоляція”.

Виявлено, що надання переваги жорстко формалізованим психотехнічним засобам, таким як, наприклад, техніка НЛП, перебуває в тісній залежності від наявності у психолога власних особистісних проблем, наслідком чого є переживання ним внутрішньої напруги та тривожності й намагання вплинути на клієнта суто психотехнічними засобами. Про це свідчить, зокрема, поєднання в одному факторі (Ф 4) таких змінних: шкала 7 методики СМДО (“тривожність”); шкала 8 методики СМДО (“індивідуалістичність”); НЛП як концепції психологічного консультування й психотерапії та психотехнічного прийому “керована уява”.

Більш повне вивчення закономірностей, що існують в реалізації психологами-практиками власної моделі психологічної допомоги, забезпечувалося аналізом окремих тематичних рубрик методики (теоретичні концепції, технічні прийоми, професійні позиції та цілі роботи психолога-практика). Для цих груп даних паралельно використовувався кластерний аналіз, що відображає характер групування об’єктів класифікації, та метод ранжування, що дозволяє побудувати ієрархічну послідовність у виборі заданих об’єктів.

Було виявлено наступну закономірність: за існування в структурі групової професійної свідомості психологів нижчого рівня кваліфікації лише трьох кластерів, що відображають три базисні концепції психологічного консультування та психотерапії (екзистенційну, психодинамічну та когнітивно-поведінкову), реальний репертуар як цілей (завдань), так і способів дій (психотехнік) у них значно ширший.

Встановлено, що хоча на рівні декларації психологи-практики в своїй практичній роботі переважно спираються на екзистенційно-гуманістичні концептуальні положення, а концепції психодинамічного напряму оцінюють скоріше як незначущі для їх практичного застосування, фактично, за даними факторного та кластерного аналізу, психодинамічні концепції відіграють значну роль як в теоретичному, так і в суто технологічному аспектах реальної професійної поведінки фахівця.

іставлення результатів кластерного аналізу та ранжування за всіма тематичними рубриками дає підстави дійти висновку про те, що вихідна когнітивна простота групової професійної свідомості фактично обертається слабшою диференційованістю професійного самовизначення, тобто відсутністю необхідної особистісної та професійної рефлексії у групі психологів нижчого рівня кваліфікації.

За результатами ранжування середніх оцінок щодо запропонованих способів підвищення професійної компетенції в галузі практики психологічної допомоги (див. табл. 2) встановлено: відсутність таких важливих аспектів професіоналізації психолога-практика як інститут супервізорства та проходження фахівцем власної особистісної психотерапії або психологічного консультування, змушує фахівців спиратися переважно на власний досвід та самоосвіту, що, безперечно, є недостатнім для повноцінної професіоналізації у галузі психологічної практики.

В роботі показано, що в структурі професійної мотивації психологів-практиків стрижневою, формотвірною є етична складова, в основі якої лежать афіліативні мотиви вибору професії. При цьому очевидною стає відсутність безпосередніх зв’язків між етичною проблематикою та самим змістом парадигм сучасної психотерапевтичної практики, оскільки парадигми, що поширюються та приймаються професійною спільнотою вітчизняних психологів-практиків, не відбивають спрямованості до духовності та етичного способу суспільного та особистісного буття, яка властива східнословянській ментальності. Із сказаного можна зробити висновок, що справжня проблематика професійної свідомості вітчизняного психолога-практика полягає у необхідності відродження саме вітчизняних традицій консультативної психології та психотерапії, що беруть початок від російської та української класичної філософії.

абл. 2.

цінка досліджуваними факторів професійного розвитку за їх значенням для підвищення професійної кваліфікації (розподіл за рангами)

№

п/п | Ранг | Фактори професійного розвитку | Сер. знач.

1 | 1 | освід власної роботи з клієнтом | 5,0 | 2 | 2 | итання фахових книг та журналів | 4,6 | 3 | 3 | ласний життєвий досвід поза психотерапією | 4,5 | 4 | 4 | ідвідування курсів, семінарів | 4,2 | 5 |

5,5 | постереження за роботою інших терапевтів на семінарах, в навчальних фільмах, у відеозаписах | 4,0 | 6 | еформальне обговорення з колегами результатів власної роботи | 7 | 6 | роведення досліджень | 3,3 | 8 | 8,5 | мови теперішньої роботи | 3,2 | 9 | итання курсів і лекцій або проведення семінарів | 10 |

11 | тримання психотерапевтичної допомоги в якості клієнта | 2,8 | 11 | обота з супервізором або консультантом | 12 | обота з ко-терапевтом | 13 | 12 | иконання обов’язків супервізора по відношенню до інших | 1,7 |

У висновках підводяться підсумки проведеного дослідження, висвітлюються перспективи подальшого вивчення проблеми. Зокрема, результати дослідження уможливили такі висновки:

1. Підтверджується гіпотеза про залежність більш високого рівня структурованості та диференційованості системи уявлень про концептуальні та операціонально-технологічні засади власної діяльності від професійної кваліфікованості психолога-практика.

2. Семантична структура групової професійної свідомості, за даними, отриманими від групи психологів-експертів, відзначається чіткою диференційованістю та несперечливістю концептів і конструктів, що її утворюють. Найближчою до особистісно-професійних цінностей та найбільш прийнятною в плані раціонально-технологічних засобів для даної групи фахівців виявляється сукупність методів екзистенційно-гуманістичного напряму. Повноцінність або завершеність професійного самовизначення характеризується вираженою тенденцією до зближення ідеальних уявлень та реальних способів власної діяльності в галузі психологічної практики.

3. Семантичний простір професійної свідомості менш кваліфікованих фахівців характеризується невисокою розмірністю та парадоксальністю змістового наповнення її основних концептів. Розбіжності у змісті факторів, що описують специфіку практики психологічної допомоги, та характері класифікації об’єктів, окремі аспекти моделі психологічної практики, яка реалізується фахівцем, підтверджують висунуту нами гіпотезу про дезінтегрований характер співвідношення системи значень та системи рефлексивних дій стосовно цих значень.

4. Отримані дані дозволяють конкретизувати специфіку детермінації професійного вибору в практиці психологічної допомоги особистісними якостями психолога-практика: надання переваги жорстко формалізованим психотехнічним засобам, як, наприклад, техніка НЛП, перебуває в тісній залежності від наявності у психолога власних особистісних проблем, наслідком чого є переживання ним внутрішньої напруги та тривожності.

5. В основу розробленої в дисертації методики парадигмального семантичного диференціалу (ПСД) покладено базові конструкти суб’єктивної класифікації підходів у психологічному консультуванні та психотерапії, які виокремлено в ході побудови професійного семантичного простору групової свідомості психологів-практиків експертної групи. Стійкість цих когнітивних концептів підтверджується результатами міжфакторної кореляції за груповими даними, а також кореляцією індивідуальних та групових факторних структур. Зміст ПСД склали такі біполярні конструкти: 1) концепція орієнтована на суб’єктність чи об’єктність у трактуванні клієнта; 2) концепція зорієнтована / не зорієнтована на швидке досягнення психотерапевтичного ефекту; 3) концепція зорієнтована на ідеологію чи технологію методу; 4) концепція тяжіє до ідеалів класичної чи посткласичної раціональності; 5) концепція припускає / не припускає залученість психотерапевта; 6) концепція є новаторською чи традиціоналістською; 7) концепція зорієнтована на досягнення гомеостазу чи на розвиток.

6. Валідність методики парадигмального семантичного диференціалу підтверджується експериментальним дослідженням атрибутування психологами стилю психотерапевтичного дискурсу. Спираючись на дані засади, можна рекомендувати методику ПСД в якості вимірювального інструмента для незалежного оцінювання професійної підготовки або ступеня професійної зрілості психологів-практиків як в умовах університетської освіти, так і під час проходження кваліфікаційної атестації.

7. Професійна мотивація вітчизняних психологів-практиків характеризується: пріоритетом гностичних (інтелектуальних) цінностей, спрямованістю до іншої людини, відмовою від позиції домінування та пошуком глибинних етичних засад професійної діяльності (на противагу демонстративності, агресивності та негативу). Специфічність їх внутрішньої етичної позиції визначається орієнтацією своїх практичних дій на сприяння розвитку іншої людини, як очікуваного результату. Водночас спостерігається відсутність безпосередніх зв’язків між етичною проблематикою, представленою в глибинних структурах професійної свідомості, та змістом психотерапевтичних парадигм, прийнятих вітчизняною психологічною спільнотою. Сутність вказаної проблематики вбачається в тому, що вітчизняні психологи змушені адаптуватися до професійної діяльності, ціннісні змісти якої походять, в основному, від інших культурних орієнтацій та традицій, в той час як їхня свідомість тяжіє до соціокультурних цінностей етичного персоналізму.

Основний зміст дисертаційного дослідження відображений у таких публікаціях автора:

1. Кучеровская Н.А. Профессиональное сознание психолога-практика как предмет исследования // Журнал практикующего психолога. Выпуск 7. 2001. – С. 84-94.

2. Кучеровская Н.А. Становление профессионального самосознания психолога-практика: обоснование подхода // Феноменологія щирості. Збірник матеріалів конференції / За загальною редакцією І.А. Слободянюка. Вінниця: “Поділля-2000”. 2002 – С. 286-292.

3. Бондаренко А.Ф., Кучеровская Н.А. Задачи исследования профессионального сознания психолога-практика / Психолого-педагогічні засади професійного становлення особистості практичного психолога і соціального педагога в умовах вищої школи. - Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (27-28 лютого 2003). Тернопіль. 2003 – С. 3-10.

4. Кучеровская Н.А. Экспериментальное исследование психосемантической структуры профессионального сознания практикующих психологов // Журнал практикующего психолога. Выпуск 9. 2003. – С. 97-115.

5. учеровская Н.А. Экспериментальное исследование профессиональных представлений психологов о практике психологической помощи (психосемантический подход) // Журнал практикующего психолога. Выпуск 10. 2004. – С. 106-126.

6. ондаренко О.Ф., Кучеровська Н.О. Контент-аналіз структури професійної мотивації практикуючих психологів // Теоретико-методологічні проблеми розвитку особистості в системі неперервної освіти: Матеріали методологічного семінару АПН України16 грудня 2004 року / За ред. академіка С.Д.Максименка. – К., 2005. – С. 614-619.

7. Кучеровская Н.А. Исследование распознавания психологами стилистики психотерапевтического дискурса // Вісник ХНУ. Випуск 32. № 653. 2005. - С. 132-135.

8. Кучеровская Н.А. Понятие и проблема профессионального сознания: подходы и методы // Журнал практикующего психолога. 2006. Вып. 12. – С. 87-99.

9. Bondarenko A.F., Kucherovska N.A. Professional Self-Awareness of Post-Soviet Practicing Psychologists (psychosemantic approach): Proceedings of the 26-th International Congress on Applied Psychology. Athens. 2006.

АНОТАЦІЇ

Кучеровська Н.А. Психосемантична структура професійної свідомості психолога-практика. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 – загальна психологія, історія психології. – Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. – Київ, 2006.

Дисертацію присвячено проблемі реконструкції семантичного простору професійної свідомості психолога-практика. Робота містить теоретико методологічне обгрунтування та результати дослідження психосемантичної структури професійної свідомості психологів-практиків різного рівня професійної кваліфікації, а також розробку методу парадигмального семантичного диференціалу, призначеного для діагностики рівня професійної підготовки або ступеню професійної зрілості психологів-практиків.

Встановлено, що професійна свідомость висококваліфікованих фахівців у галузі психологічної практики характеризується високим рівнем структурованості та диференційованості системи уявлень щодо концептуальних та операційно-технологічних засад власної діяльності. Семантичний простір професійної свідомості менш кваліфікованих фахівців відзначається невисокою розмірністю та парадоксальністю змістового наповнення її основних концептів, що пояснюється відсутністю або недостатнім рівнем парадигмальної рефлексії.

Базові конструкти суб’єктивної класифікації підходів у психологічному консультуванні та психотерапії, що виокремлені в результаті побудови семантичного простору професійної свідомості психологів-практиків експертної групи, були покладені в основу методики парадигмального семантичного диференціалу.

Ключові слова: професійна свідомість, психосемантика, психолог-практик, парадигмальна рефлексія, психотерапевтичний підхід, парадигмальний семантичний диференціал.

Кучеровская Н.А. Психосемантическая структура профессионального сознания практикующего психолога. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 – общая психология, история психологии. – Институт психологии им. Г.С.Костюка АПН Украины. – Киев, 2006.

Диссертация посвящена проблеме построения семантического пространства профессионального сознания практикующего психолога. Работа содержит теоретико-методологическое обоснование и результаты исследования психосемантической структуры профессионального сознания практикующих психологов разного уровня профессиональной квалификации, а также разработку методики парадигмального семантического дифференциала, предназначенного для диагностики уровня профессиональной подготовки, или степени профессиональной зрелости практикующих психологов.

Установлено, что профессиональное сознание высококвалифицированных специалистов в сфере психологической практики характеризуется высоким уровнем структурированности и дифференцированности системы представлений о концептуальных и операционально-технологических основах собственной деятельности, непротиворечивостью концептов и конструктов, которые образуют его семантическое пространство. Семантическое пространство профессионального сознания менее квалифицированных специалистов отличается малой размерностью и парадоксальностью содержательного наполнения его основных концептов, что объясняется отсутствием или недостаточным уровнем рефлексии относительно теоретических оснований и технологии практикуемой ими модели психологической помощи, т.е. профессионального самоопределения и профессионального сознания.

Анализ содержательных особенностей профессиональной мотивации психологов-практиков показал выраженную ориентацию специалистов на поиск глубинных этических оснований своей профессиональной деятельности и стремление содействовать развитию другого человека в противовес демонстративности и манипулятивности.

Базовые конструкты субъективной классификации подходов в психологическом консультировании и психотерапии, выделенные в результате построения семантического пространства профессионального сознания практикующих психологов экспертной группы, положены в основу методики парадигмального семантического дифференциала.

Ключевые слова: профессиональное сознание, психосемантика, практикующий психолог, парадигмальная рефлексия, психотерапевтический подход, парадигмальный семантический дифференциал.

Kucherovska N. Psychosemantic Structure of a Practising Psychologist’s Professional Awareness. – Manuscript.

The dissertation for Candidate Degree in Psychological Sciences on specialty 19.00.01 – general psychology, history of psychology - G.S.Kostiuk Institute of Psychology of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kiev, 2006.

This dissertation is dedicated to the problem of reconstructing psychosemantic structure of a practising psychologist’s professional awareness. This covers both methodological and theoretical grounds and the results of psychosemantic structure research concerning practising psychologists professional awareness among specialists with different levels of professional qualification. Concurrently, it presents as a research result a specific technique of the Paradigmatic Semantic Differential, which is designed for diagnosing the level of professional training, or degree of practising psychologists’ professional maturity.

It is ascertained that the professional awareness structure of the highly qualified counsellors is characterized by high levels of structures and differentiations in the system of ideas and notions concerning conceptual and operational bases of their professional activity. The semantic space of professional awareness of less qualified specialists is characterized by a low dimensionality. Additional paradoxical contents of its principal components presents contradictory and inconsistent fragments of different conceptual approaches and frameworks in describing their proper practice. This fact is explained by an insufficient or even low level of paradigmatic (approach) awareness.

The basic constructs of the subjective classification of different therapeutic approaches, (extracted from the results of psychosemantic reconstruction