ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО



Кузьмінець Наталія Петрівна

УДК 94 (477) “1920/1925”

ДІЯЛЬНІСТЬ МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ ПОДІЛЬСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ У 1920-1925 РОКАХ

Спеціальність 07.00.01 – історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

історичних наук

Черкаси – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії України Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент

ЗІНЬКО ЮРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ,

Вінницький державний педагогічний університет

ім. М. Коцюбинського, доцент кафедри історії

слов’янських народів

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

ЖУРБА МИХАЙЛО АНАТОЛІЙОВИЧ,

Інститут історичної освіти Національного педагогічного

університету ім. М. Драгоманова, завідувач кафедри історії та

археології слов’ян

кандидат історичних наук, доцент

ДЕСЯТНІКОВ ОЛЕКСАНДР ВАЛЕРІЙОВИЧ,

Черкаський національний університет імені Б. Хмельницького,

доцент кафедри новітньої історії

Захист відбудеться 26 грудня 2007 р. о 15 годині на засіданні спеціалзованої вченої ради К 73.053.01 у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького за адресою: 18031, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 81, кім. .

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (18031, м. Черкаси, вул. Університетська, 22)

Автореферат розісланий 23 листопада 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент Корновенко С.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В сучасних умовах розбудови суверенної Української держави важливого значення набула проблема організації місцевої влади, яка б реально відображала і захищала інтереси населення. Особливий інтерес до цього питання обумовлений прийняттям Верховною Радою Конституції України, положення якої закріплюють право громадян самостійно вирішувати питання місцевого значення через органи місцевого самоврядування. У зв’язку з цим актуальним є дослідження принципів устрою і діяльності місцевих рад на різних етапах, зокрема, в першій половині 1920-х років, коли відбувалося становлення радянської системи органів влади. Зросла необхідність у ґрунтовних наукових дослідженнях історії місцевої влади, об’єктивному аналізі механізмів формування і функціонування органів влади. Процеси демократизації потребують всебічної оцінки суті і значення місцевих рад, організаційних форм їх діяльності, причин нереалізованих можливостей.

Оцінюючи результати суспільного розвитку в умовах панування радянської влади, слід підкреслити, що командно-адміністративна система управління, панування беззаконня призвели до серйозних стратегічних прорахунків, деформацій і перероджень у суспільстві. Тому тільки реальна оцінка історичних процесів може забезпечити об’єктивне переосмислення ролі місцевих органів влади на початку 1920-х років. Звернення до досвіду організації влади на місцях обумовлене не тільки зацікавленістю минулим. Воно життєво необхідне для сьогоднішньої діяльності місцевих рад, яку б форму вони не мали в майбутньому. Об’єктивне розкриття ролі місцевих органів радянської влади, становлення і діяльності їх структур на початку 1920-х років, аналіз помилок є необхідною умовою вирішення ключових проблем, які виникли на сучасному етапі розвитку Української держави.

Аналіз діяльності місцевих органів влади на прикладі Поділля допоможе запропонувати механізми для вдосконалення чинного законодавства у цій сфері.

Вибираючи тему дослідження, автор виходила з того, що актуальність історичного дослідження зумовлюється тим, наскільки важливі й повчальні уроки минулого, якою мірою вони, через їхнє узагальнення і осмислення, можуть стати у нагоді для сучасної практики місцевих органів влади.

Отже, обрана для вивчення тема має наукове, практичне, суспільно-політичне значення, чим і обумовлена її актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно наукової проблематики кафедри історії України Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського “Вивчення, узагальнення і наукове висвітлення історії Поділля в контексті історії України”, вона також пов’язана з темою наукового пошуку Науково-дослідного інституту селянства Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького “Історичні форми ментальності, соціально-економічної та громадсько-політичної самоорганізації українського села” (номер державної реєстрації 0102U006796).

Об’єктом дослідження є місцеві органи радянської влади Подільської губернії: їх організаційні форми, склад, об’єктивні і суб’єктивні фактори, які впливали на їх становлення і розвиток. Під поняттям “місцеві органи влади” розуміється система радянських органів влади, закріплена Конституцією УСРР 1919 р.: волосні, повітові, губернські з’їзди рад; в період між ними – сільські і міські ради, волосні, повітові і губернські виконавчі комітети.

Предметом дослідження є діяльність місцевих органів радянської влади Подільської губернії в господарській, культурно-освітній і соціальній сферах.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють 1920-1925 рр. – період існування Подільської губернії, коли вся територія Поділля була об’єднана в межах однієї адміністративної одиниці. В межах цього періоду на Поділлі було остаточно встановлено радянську владу. На фоні переходу від “воєнного комунізму” до непу відбувався складний та суперечливий процес налагодження роботи місцевих органів радянської влади. Вибір нижньої хронологічної межі (1920 р.) обумовлений відновленням радянської влади на Поділлі, а верхньої (1925 р.) – ліквідацією губерній, у тому числі Подільської, постановою ВУЦВК від 3 червня 1925 р., поділ республіки на окремі округи і райони.

Територіальні межі дослідження. Опрацьовані матеріали стосуються території Поділля у кордонах її адміністративно-територіального поділу 1920-1925 рр. В окреслений період до регіону входили сучасні Вінницька, Хмельницька області. В адміністративному плані Подільська губернія поділялася на шість округ: Кам’янецька, Проскурівська, Вінницька, Могилів-Подільська, Тульчинська, Гайсинська. Округи були поділені на 93 райони із загальною кількістю 2255 населених пунктів, їхній статус, адміністративно-територіальне окреслення вживаються відповідно до поділу 1921 року.

Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу історіографії, джерельної бази комплексно проаналізувати діяльність місцевих органів радянської влади Подільської губернії в 1920-1925 рр.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних дослідницьких завдань:

- з’ясувати стан наукового вивчення теми, визначити рівень і повноту її джерельного забезпечення;

- дослідити принципи формування складу місцевих рад Подільської

губернії, вплив на цей процес об’єктивних і суб’єктивних чинників;

- проаналізувати структуру місцевих органів влади Поділля, взаємини між різними ланками цієї структури;

- висвітлити форми і методи їхньої роботи;

- розкрити механізм і наслідки контролю місцевих органів влади з боку партійних органів;

- розглянути діяльність місцевих рад Подільської губернії за різними напрямками і на основі цього дослідити, якою мірою вони відображали і захищали інтереси населення, виявити фактори, які на це впливали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:–

на основі досягнень вітчизняної історіографії, аналізу нових архівних матеріалів діяльність місцевих радянських органів влади Подільської губернії в 1920-1925 рр. вперше розглянута як об’єкт спеціального дослідження; –

в дисертації на прикладі Подільської губернії показано місце місцевих радянських органів влади у формуванні державної тоталітарної системи в Україні в 1920-ті роки; –

розкрито механізми і наслідки контролю над радами з боку партійних органів; –

проаналізовано фактори, які впливали на формування складу і діяльність місцевих рад Поділля.

Практичне значення дисертації полягає у тому, що її фактичний матеріал, результати та висновки можуть слугувати як для подальшого вивчення діяльності місцевих органів влади Подільської губернії, так і при написанні узагальнюючих праць та посібників із історії місцевих органів влади України, довідникових видань, наукового вивчення проблем соціально-економічного, культурно-освітнього характеру. Результати дослідження можуть бути використані при розробці спецкурсів із історії Подільського регіону, при підготовці лекційних курсів із вітчизняної історії у вищих і середніх навчальних закладах.

Апробація результатів роботи. Основні положення та результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри історії України Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Загальна концепція дослідження знайшла своє відображення у доповідях і повідомленнях на Всеукраїнській науковій конференції “Національна інтелігенція в історії та культурі України в ХХ - ХХІ ст. (Вінниця, 28-29 жовтня 2004 р.), ХХ Вінницькій науковій історико-краєзнавчій конференції, присвяченій пам’яті В.П. Воловика – історика, дослідника Подільського краю ( 27-28 жовтня 2005 р.), ІІ Міжнародній науковій конференції “Національна інтелігенція в історії та культурі України у ХІХ – ХХ століттях (26-27 жовтня 2006 р., Вінниця), звітних наукових конференціях викладачів Вінницького державного педагогічного університету за 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 роки.

Публікації. Здобуті автором наукові результати опубліковано у 18 публікаціях, 12 з яких – у фахових виданнях, визначених переліком ВАК України.

Обсяг і структура дисертації підпорядковуються меті і завданням дослідження. Робота складається зі вступу, 3 розділів, які мають 10 підрозділів, висновків, списку джерел і літератури. Загальний обсяг дисертації становить 217 сторінок. Список джерел та літератури нараховує 384 позиції.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт і предмет дослідження, хронологічні та територіальні межі, сформульовано мету і завдання дисертації, розкрито наукову новизну і практичне значення, викладено інформацію про апробацію одержаних результатів та публікацій.

У першому розділі “Історіографія, характеристика джерел та методи дослідження”, який складається із двох взаємопов’язаних підрозділів, проаналізовано стан наукової розробки теми, джерельну базу дисертації, обґрунтовано методи дослідження.

У першому підрозділі першого розділу “Історіографія проблеми” з’ясовано стан наукового вивчення проблеми, здійснено класифікацію та аналіз наукової літератури. В історіографії з обраної теми можна виділити два періоди: радянський та сучасний. У свою чергу, в радянському є достатньо підстав виокремити наступні етапи: 1) 1920-ті – поч. 1930-х рр.; 2) середина 1930-х – поч. 1950-х рр.; 3) друга половина 1950-х – поч. 1960-х рр.; 4) друга половина 1960-х – перша половина 1980-х рр.; 5) друга половина 1980-х – початок 1990-х рр. Сучасний період можна поділити на сучасну українську та зарубіжну історіографії.

Перші роботи з обраної нами теми представлені брошурами, статтями, промовами партійних і державних діячів 1920-х – початку 1930-х рр. М. Калініна, М. Володимирського, Г. Петровського, С. Власенка, В. Качинського, Д. Мануїльського, О. Буценка , О. Рибіна. Калинин М.И. Вопросы советского строительства: Статьи и речи (1919-1946). – М., 1958; Володимирський М.Ф. Організація радянської влади на місцях. – К., 1920; Петровський Г.І. Ради за період громадянської війни і за мирного будівництва. – Харків, 1927; Власенко С.М. Міські ради на Україні. – Харків,1921; Качинський В. Що повинна робити сільська рада? – Одеса,1925; Мануїльський Д. Порадник волосного організатора радянської влади, з додатком відповідного законодавства. – Харків, 1920; Буценко А.И. К вопросу о районировании Украины. – Харьков, 1925; Буценко А.И. Як переобирати Ради. – Харків, 1927; Рыбин А.Ф. Советы крестьянских и рабочих депутатов. – Харьков,1919. Їх аналіз показує, що в них утверджувалися положення, які не відображали реалій тих процесів, що відбувалися в суспільстві, стосувалися обґрунтованості політичної лінії Компартії. Безумовно, що про науковість і обґрунтованість цих висновків вести мову не доводиться. Діяльність місцевих рад України, зокрема Поділля, знайшла певне відображення в літературі 1920-х --початку 1930-х років, присвяченій окремим галузям радянського будівництва. Це роботи, написані народним комісаром освіти України Я. Ряппо Ряппо Я.П. Народна освіта на Україні за 10 років революції. – Харків, 1927., відомчі видання наркомату фінансів УСРР, в яких проаналізовано розвиток місцевого господарства республіки протягом трьох бюджетних років Местное хозяйство и местные финансы Украины. Обзор за 1912, 1922-1923, 1923-1924, 1924-1925 годы. – Харьков, 1925., Л. Дудника про розвиток селянського господарства протягом 1924-1925 рр Дудник Л.І. Що зробила радянська влада для селянського господарства протягом 1924-1925 рр. – Харків, 1926. . Усі ці видання містять не тільки значний фактологічний матеріал, а й дають уявлення про ідеологічну атмосферу, в якій виникали і функціонували місцеві органи радянської влади України, в тому числі Подільської губернії. Для всіх праць є однозначними переваги радянської системи органів влади.

У середині 1930-х – на початку 1950-х рр. практично були відсутні роботи, в яких йшлося б про діяльність місцевих органів влади взагалі та на Поділлі зокрема. Це пов’язано з культом особи І. Сталіна в суспільстві, наслідком чого було згортання навіть зовнішніх ознак демократизації рад. Історіографічна традиція цього періоду допускала зображення лише позитивного ставлення населення до здійснення політики партії на місцях. Крім того, в зазначений час сфера діяльності рад різко звузилася, знизився їх авторитет як органів народовладдя. Місцеві ради досліджувалися в контексті загальноісторичних процесів Мандельштам Л.И. Советы – политическая основа СССР. – М., 1940; Мандельштам Л.И. Ради – політична основа СРСР. – Х., 1941; Денисов А.И. Советы – политическая основа СССР. – М., 1953. .

Тимчасова лібералізація суспільно-політичного життя в СРСР, т.зв. „хрущовська відлига”, на деякий час активізувала роботу істориків із вивчення діяльності органів радянської влади на місцях у 1920-х рр. З’являються кандидатські дисертації П. Бакуменка, І. Вертелецького, Л. Левківського, П. Стояна та А.Лепьошкіна. Бакуменко П.І. Українська СРСР в період відбудови народного господарства (1921-1925 рр.). – К., 1960; Вертелецкий И.Т. Руководство Коммунистической партии Украины советским строительством в первые годы восстановительного периода (1921-1922): Автореф. дис. к.и.н.– К., 1953; Левковский Л.М. Советское строительство в украинской деревне в конце восстановительного периода (1924-1925): Автореф. дис. к. и. н. – К., 1954; Стоян П.К. Встановлення і зміцнення влади на Україні. – К.: Вид. АН УРСР, 1954; Лепешкин А.И. Местные органы власти советского государства (1921-1936 гг.). – М., 1959; Лепешкин А.И. Советы – власть трудящихся (1917-1936 гг.). – М., 1966. Як і сам період „відлиги”, ці роботи теж були позначені суперечністю в оцінках історичних процесів доби непу. Відзначаючи певний позитив цих праць, потрібно відзначити, що їм була властива кон’юнктурність, відсутність критичного аналізу матеріалу тощо.

Незважаючи на те, що друга половина 1960-х – перша половина 1980-х рр. позначена згортанням і так незначної хрущовської лібералізації, у цей час виходить з друку основний масив наукової літератури, який тією чи іншою мірою стосується обраної нами для вивчення теми. Були захищені кандидатські дисертації О.Олексієнком Алексеенко А.Г. Организация деятельности городских Советов рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов УССР (1917-1936): Автореф…. дис. к. іст. н. – К., 1957. , В. Сліпченком Слипченко В.А. Коммунистическая партия Украины в борьбе за укрепление Советской власти в 1921-1925 гг. – К., 1965., А. Шатовим Шатов А.И. Коммунистическая партия в борьбе за оживление работы Советов в деревне в1925-1929 гг.: Дисс…. к.ист.н. – К., 1958., Ф. Вайнером Вайнер Ф.Т. Борьба Коммунистической партии за укрепление государственного аппарата в 1921-1925 гг.: Автореф. дис. к.и.н. – Х., 1964. , В. Гречко Гречко В.В. Оживление местных Советов УССР и совершенствование их аппарата в 1921-1927 гг.: Автореф. канд. юрид. н. – К., 1960.. В них розкрито загальні проблеми формування радянської системи органів влади в Україні, організація і діяльність міських і сільських рад. У ці роки з’являються роботи, які містять історико-правовий аналіз державної системи, зокрема, місцевих органів радянської влади України в 1920-1925 рр. Насамперед це монографії Б.Бабія Бабій Б.М. Місцеві органи державної влади УСРР в 1917-1920 рр. – К., 1956; Бабій Б.М. Українська радянська держава в період відбудови народного господарства (1921-1925 рр.) – К., 1961. , в яких розкрито структуру місцевих рад України та правові основи їх діяльності. Історію виникнення і діяльності ревкомів як надзвичайних органів влади досліджувала Л. Потарикіна Потарикіна Л.Л. Ревкоми України в 1918-1920 рр. – К., 1957..

Основну масу досліджень з історії рад України в 1920-1925 рр. у цей період становлять статті в журналах і наукових збірниках. Кулаєв В.Г. З історії діяльності місцевих Рад України у відбудовний період ( 1921-1925) // Український історичний журнал (далі УІЖ). – 1974. – №2; Сліпченко В.А. Боротьба партійних організацій України за зміцнення Рад у відбудовний період (1921-1925) // УІЖ. – 1969. – №11; Мельник Т.М. Про участь громадських організацій в діяльності Рад депутатів трудящих Української РСР (1917-1936 рр.) //УІЖ. – 1974. – №11; Фрицький О.Ф. Про виникнення і розвиток деяких форм діяльності місцевих Рад і їх органів на Україні у 20-ті роки // УІЖ. – 1966. – №10; Фрицький О.Ф., Шабуніна В.С. З історії діяльності ВУЦВК по поліпшенню роботи радянського державного апарату ( березень1921 р. – січень 1922 р.) // УІЖ. – 1970. - №11; Перепелиця Г.М. Участь робітників у зміцненні Рад на початку відбудовного періоду (1921-1922 рр.) // УІЖ. – 1979. - №4; Стрельченко Ф.І. Раціоналізація державного апарату на Україні в 1921-1925 рр. // УІЖ. – 1971. - №11; Шатов П.І. Зміцнення сільських Рад на Україні і пожвавлення їх роботи в період завершення відбудови народного господарства // УІЖ. – 1959. - №4. Їхні автори розглядають форми і принципи роботи місцевих органів влади, заходи щодо раціоналізації державного апарату УСРР. З середини 1980-х років з’являються комплексні дослідження П.Тригуба, Е. Бойка, В. ВерстюкаТригуб П.Н. На защите завоеваний Великого Октября. – Киев-Одесса, 1987; Бойко Е.Д. Борьба органов диктатури пролетариата за укрепление социалистического строя на Украине. – К., 1987; Верстюк В.Ф. Боротьба трудящого селянства України за зміцнення влади Рад. – К., 1984. , в яких проаналізовано організацію та діяльність місцевих рад України, а також праці М. Олійника Олейник Н.Н. Деятельность Коммунистической партии по укреплению Советов (1921-1925). – Харьков, 1989; Олійник М.М. Діяльність партійних організацій по поліпшенню роботи державного апарату у відбудовний період ( 1921-1925 рр. ) // УІЖ. - №9. – 1989. , в яких розкрито питання щодо вдосконалення партійного керівництва діяльностю рад, їх ролі у відбудові народного господарства і культурному будівництві. В цілому роботи, видані в цей період, особливо в середині 1980-х років, характеризуються значним розширенням джерельної бази. Вони охоплюють широке коло питань, містять великий і різноманітний фактичний матеріал. З іншого боку, їхні автори підходять до аналізу проблем радянського будівництва, керуючись тодішніми стереотипами. Наслідком цього стала некритичність в оцінці подій, замовчування негативних рис радянської системи органів влади і дійсних причин недоліків в їх роботі.

Поновлення багатьох сторін життя нашого суспільства, яке розпочалося з кінця 1980-х років, призвело до перегляду сталих оцінок на проблеми історії України. В історичній науці розпочалося поступове усунення “білих плям”. Особливе зацікавлення у зв’язку з розбудовою держави викликають в істориків події 1920-х років. Значною подією для істориків, які вивчають діяльність рад, став вихід у світ монографії О.Гонтаря, цілком присвяченої історії становлення і розвитку міських рад. Гонтар А.В. Городские Советы Украины: История становления и развития (20-30-е гг. ). – Киев-Одесса, 1990. Автор зробив спробу показати конкретну діяльність міськрад із відновлення промисловості, розвитку кооперації в умовах непу. Проте монографія О. Гонтаря не позбавлена недоліків. В ній поєднуються старі й нові підходи, що ще раз підкреслює необхідність подальшої розробки на основі історичної конкретики питань історії рад.

В цей час вийшло чимало праць, які містять принципово нові оцінки багатьох інших проблем історії України 1920-х років. Їх автори, зокрема С.В. Кульчицький, торкаються також і діяльності радянських органів влади, розкриваючи об’єктивні та суб’єктивні фактори, які вплинули на їх формування, реальні причини недоліків в їхній роботі, простежують етапи формування тоталітарного режиму в республіці. Даниленко В.М., Касьянов Г.В., Кульчицький С.В. Сталінізм на Україні: 20-30-ті роки. – К., 1991. Досить детально проаналізовано діяльність місцевих органів влади в роки нової економічної політики у монографіях О. Пиріг, Пиріг О.А. НЕП: більшовицька політика імпровізації. – К., 2001. В. Калініченка, Калініченко В.В. Селянське господарство України в доколгоспний період (1921-1929). – Харків: Основа, 1991. В. Марочка Марочко В.І. Українська селянська кооперація. Історико-теоретичний аспект (1861-1929 рр.). – К., 1995., С. Ляха Лях С.Р. Наймана праця в сільському господарстві України в умовах непу. – К.: Вища школа, 1990., О. Бакуменка Бакуменко О.П. Здійснення нової економічної політики на Україні (соціально-політичні аспекти проблеми).: Автореф. дис…. к.і.н. – К., 1992., Ю. Шаповала Шаповал Ю.І. Людина і система (штрихи до портрету тоталітарної доби в Україні ). – К., 1994; Шаповал Ю.І. Україна ХХ століття: Особи та події в контексті важкої історії. – К., 2001.. У монографії Я. Малика і О. Берези на широкій джерельній базі змальовано запровадження радянського режиму влади в українському селі в 1917-1920 рр. Mалик Я.Й., Береза О.І. Запровадження радянського режиму в українському селі (1917-1920 ). – Львів, 2001. Питання державного регулювання соціально-економічних відносин на селі у 1920-х роках висвітлено у праці О.Ганжі Ганжа О.І. Українське селянство в період становлення тоталітарного режиму ( 1917-1927 рр.) . – К., 2000., а податкова політика радянської влади у працях С. Корновенка та В. Лазуренка. Корновенко С. В., Лазуренко В.М. Село. Хліб. Гроші. Податкова політика радянської влади в українському селі у період НЕПу. – Черкаси, 2004; Лазуренко В.М. Куркуль чи господар? Селянська економіка як соціальна категорія. – Черкаси, 2005. Комплексним дослідженням проблеми діяльності сільськогосподарських кооперативних організацій в зазначений період є монографія А. Морозова Морозов А.Г. Село і гроші. Українська кредитна кооперація в добу НЕПу. – Черкаси, 1993.. Питання діяльності місцевих радянських органів в окреслений період знайшли своє відображення у роботах М. Журби Журба М.А. Етнонаціональні та міжнародні аспекти діяльності громадських об’єднань українського села (20-30 рр. ХХ ст.). – К., 2002; Журба М.А. Громадські об’єднання радянського села і національні меншини України (20-30-ті рр. ХХ ст.). – К., 2002., О. Десятнікова Десятніков О.В. Еволюція трудових відносин на селі в добу НЕПу.: – Автореф. дис…. канд.і.н. – Черкаси, 2005..

Окремо слід відзначити монографію І.Рибака та А. Матвеєва, в якій автори проаналізували розвиток подільського села в роки непу та розглянули початок колективізації та розкуркулення господарств Рибак І.В., Матвєєв А.Ю. Трагічний перелом. Колективізація і розкуркулення на Поділлі та Південно-Східній Волині. – Кам.-Под., 2001.. У дослідженні В. Нестеренка на основі аналізу маловідомих архівних джерел розкрито основні напрями та наслідки політики “українізації” на Поділлі, висвітлено її особливості Нестеренко В.А. Українізація на Поділлі в 20-30-ті роки ХХ ст. ( основні напрями, наслідки, недоліки та особливості). – Кам’янець-Подільський: Абетка, 2003..

Активізуються наукові та історико-краєзнавчі дослідження з історії Поділля початку 1920-х років. На окрему увагу заслуговує монографія П.С. Григорчука та О.А. Мельничука, в якій на основі широкого кола джерел висвітлено діяльність політичних організацій сільської бідноти – комітетів незаможних селян, які були використані більшовицькою партією для проведення своєї політики в подільському селі в 20-30-ті роки ХХ ст Григорчук П.С., Мельничук О.А. Комітети незаможних селян на Поділлі ( 1920 – 1933 рр.). – Вінниця: ВДПУ, 2001..

У 1990-х роках посилюється інтерес до вивчення української історії 20-х років ХХ ст. і з боку зарубіжних істориків. Дослідження питань, так чи інакше пов’язаних з характеристикою місцевої влади і питаннями встановлення радянської влади на Україні, є невід’ємними складовими праць з історії 20-х років ХХ ст. таких авторів, як Р. Конквест, Д. Хоскінг, Н. Верт , Б. Кравченко. Конквест Р. Жнива скорботи: Радянська колективізація і голодомор / Пер. з англ. – К.: 1993; Хоскинг Д. История Советского Союза. 1917-1991. – М., 1995; Верт Н. История Советского государства. 1900-1991.: Пер с фр., 2-е изд. – М.: ИНФРА. – М.: Издательство “Весь мир”, 1999; Кравченко Б. Соціальні зміни і національна свідомість в Україні ХХ ст.: Пер. з англ. – К., 1997.

Таким чином, історіографічний аналіз свідчить про те, що окремі сюжети задекларованої нами теми знайшли своє відображення у науковій літературі. Однак спеціальної роботи, що стосується діяльності місцевих органів радянської влади Подільської губернії, ще не існує. Цим і зумовлене звернення автора до обраної для вивчення теми.

У підрозділі 1.2 “Характеристика джерел та методи дослідження” проаналізовано джерельну базу дослідження, що постає достатньо репрезентативною, обґрунтовано методологію дисертації.

Першу групу джерел становлять неопубліковані матеріали фондів українських архівів. У дисертації використані документи Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України), Центрального державного архіву громадських об’єднань України (ЦДАГО України), Державного архіву Вінницької області (ДАВО).

Значний масив документів для вивчення історії діяльності рад міститься у таких фондах ЦДАВО України, як “Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет Рад робітничих, селянських та червоноармійських депутатів (ВУЦВК)” (Ф. 1), “Рада міністрів” (Ф.2), “Центральна рада захисту дітей при Раднаркомі УРСР” (Ф. 20), “Міністерство сільського господарства УРСР” (Ф.27), “Міністерство освіти УРСР” (Ф. 166), “Всеукраїнський центральний комітет незаможних селян при ВУЦВК” (Ф.257), “Всеукраїнський революційний комітет” (Ф.2360).

Матеріали, що містяться в цих фондах, різноманітні за походженням. Це протоколи засідань, постанови, плани роботи, звіти про діяльність владних органів на місцях, листування районних, територіальних, обласних виконкомів з центральними правліннями, керівних органів із органами влади на місцях, акти обстеження низових осередків державними структурами, документи про участь громадськості в господарсько-політичних, культурно-освітніх кампаніях, рапорти, зведення тощо.

Серед архівних джерел ЦДАГО України варто відзначити документи фонду “Центральний комітет Комуністичної партії України” (Ф. 1). Серед них значною є кількість стенографічних звітів нарад і засідань ЦК КП(б)У, телеграм, листів, директив, довідок та інших документів, які безпосередньо чи опосередковано торкаються досліджуваної проблеми.

Важливі для з’ясування діяльності місцевих органів влади Подільської губернії у 1920-1925 роках документи дисертантка опрацювала у фондах державного архіву Вінницької області (ДАВО). Це матеріали фонду 1 “Подільський губком КП(б)У”(1920-1925 рр.)., Ф. Р-992 “Подільська губернська рада народного господарства (1919-1924 рр.)”, Ф. Р-254 “Подільський губернський відділ народної освіти”, Р-925 “Подільський губернський виконавчий комітет Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів”, Р-151 “Вінницька міська рада робітничих і червоноармійських депутатів”, Р-777 “ Подільська губернська інспектура охорони здоров’я”, Р-40 “ Подільський губернський земельний відділ”, Р-144 “Подільський губернський відділ внутрішньої торгівлі”, Р-207 “Подільський губернський революційний трибунал”, Р-965 “Подільське губернське статистичне бюро”. Всі ці фонди містять цінну інформацію щодо особливостей встановлення радянської влади на Поділлі і діяльності її місцевих органів влади в першій половині 1920-х років.

Опубліковану джерельну базу становлять матеріали наступних груп. Перша – рішення і постанови Всеукраїнських з’їздів рад, матеріали, декрети, положення, постанови ВУЦВК, ВЦВК, урядів України, Росії та СРСР. Ці документи створювали законодавчу базу і визначали головні напрямки роботи місцевих органів влади, їх права і компетенцію. Друга – матеріали політичних партій, громадських об’єднань і організацій. Третя – постанови, рішення та резолюції партійних з’їздів, конференцій, пленумів КП(б)У, ВКП(б), губернських і повітових партконференцій і пленумів парткомів. Четверта – стенограми та стенографічні звіти з’їздів, конференцій, пленумів радянських партійних органів на місцевому рівні. В них відображено ставлення тодішнього керівництва до органів влади на місцях. П’яту групу документів складають різноманітні статистичні збірники, які дозволяють проаналізувати структуру місцевих органів влади Поділля, взаємини між різними ланками цієї структури. Шоста – періодична преса, яка, будучи складовою частиною партійної роботи і функціонуючи під більшовицьким керівництвом, відображала загальний зміст і методи діяльності органів радянської влади на Поділлі. Її цінність полягає у тому, що вона часто виступає єдиним носієм інформації з окремих сюжетів теми. Слід відзначити відомчі періодичні видання - журнали “Вісті ЦК КП(б)У”, “Партактивіст”, “Справочник партийного работника”, “Партийное строительство”, “Більшовик України”, газети – “Правда”, “Комуніст” та багато інших. Найбільш поширеними на Поділлі були місцеві газети “Подольский пролетарий”, “Червоний край”, “Червоне село”.

Отже, джерельна база з обраної теми вивчення є потужна, різноманітна за інформативністю та характером. Це дозволяє провести об’єктивне, комплексне дослідження зазначеної проблеми.

Методологічною основою дисертації став системний підхід до вивчення соціально-економічних, політичних та культурних явищ у їхньому розвитку і взаємозв’язку. У ході роботи автор дотримувалася принципів історизму й об’єктивності. Вони передбачають розгляд історичних процесів у тому вигляді, в якому вони відбувалися в дійсності та вимагають від дослідників їх вивчення шляхом зіставлення фактів на підставі наукового підходу, що дозволило розширити знання з обраної для вивчення теми і найбільш повно підійти до її об’єктивної оцінки. Особливо важливими для нас стали власне історичні методи: хронологічний, проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, порівняльно-хронологічний. В дослідженні також використовувалися статистичний та математичний методи, методи соціальної демографії.

У другому розділі “Становлення і господарська діяльність місцевих рад Подільської губернії”, який складається з чотирьох взаємопов’язаних підрозділів, проаналізовано утвердження радянської влади на Поділлі, удосконалення організаційних форм і методів роботи органів влади на місцях, розглянуто роль рад у відновленні сільського господарства, промисловості та транспорту.

У підрозділі 2.1 “Формування місцевих органів радянської влади на Поділлі у 1920-1925 рр.” охарактеризовано формування місцевих структур радянської влади. В роботі зазначено, що, відповідно до Конституції УСРР, органами радянської влади на місцях проголошувалися ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів, а також обрані ними виконавчі комітети. Вищими органами влади на місцях оголошувалися губернські, повітові і волосні з’їзди рад.

Насправді, оскільки відновлення радянської влади в Україні відбувалося за допомогою Червоної Армії і становище більшовиків було нестабільним, першими органами влади на місцях були революційні комітети, які створювалися політичними відділами військових частин та партійними комітетами. Становлення радянської системи органів влади почалося на Поділлі після виборів до рад влітку 1921 р. Проте опір місцевого населення політиці “воєнного комунізму” обумовив існування ревкомів в окремих повітах Подільської губернії аж до кінця 1921 р.

Здійснений в дисертації аналіз політичних умов, в яких діяли ревкоми, а потім і ради, засвідчує, що формування їх складу в губернії відбувалося під контролем партійних органів. Це здійснювалося через позбавлення виборчих прав окремих прошарків населення, нерівні норми представництва для робітників і селян. Крім того, партійні комітети затверджували склад виборчих комісій, виборчі програми, розроблені виконкомами, контролювали висунення кандидатів до міських і сільських рад, що викликало незадоволення і опір виборців.

В своїй діяльності місцеві органи влади були повністю підконтрольні більшовицькому керівництву в центрі й на місцях. Всі відповідальні працівники радянських установ були підпорядковані парткомам через комфракції виконавчих комітетів і членство в бюро, інші працівники – через партосередки і сувору дисципліну.

У підрозділі 2.2 “Діяльність рад щодо проведення землевлаштування та відбудови сільського господарства” проаналізовано основні напрямки діяльності місцевих органів радянської влади щодо відбудови і розвитку сільського господарства. В дисертації зазначено, що із завершенням революційних подій у 1920 р. на Поділлі розпочалося стихійне землевлаштування, яке не припинилося і після остаточного утвердження радянської влади. У губернії не було проведено ні генерального, ні спеціального межування, ні навіть обліку земель. Тому селянство Поділля не могло швидко отримати землю в достатній кількості. Нормальній роботі місцевих рад перешкоджала загальна розруха, відсутність кваліфікованих фахівців і коштів. Особливість аграрних перетворень на Поділлі полягала у перенаселеності регіону і відсутності губземвідділу аж до кінця 1921 року. Увага місцевих рад була спрямована також на відновлення тваринництва, розвиток садівництва, городництва, проведення меліоративних, агрономічних робіт, боротьбу із шкідниками тощо. Державна політика, спрямована на підтримку дрібного одноосібного господарства, поєднувалася із всебічним сприянням розвиткові соціалістичних форм господарювання на селі – колгоспів, радгоспів, а також кооперативному будівництву, яке вважалося передумовою колективізації.

У підрозділі 2.3 “Участь рад у відбудові промисловості і транспорту” розглянуто стан промисловості Поділля на початку 1920-х років, причини занепаду промислових підприємств та транспорту. Підкреслено, що кризове становище у промисловості Поділля було зумовлене наслідками революції та громадянської війни, політикою “воєнного комунізму”, яка мала відверто грабіжницький характер і призвела до колапсу у промисловості регіону. Підприємства були позбавлені керівництва і постачання, а у держави не було можливості налагодити їх роботу. Тому в кінці 1921 року націоналізацію було припинено, а згодом почалася денаціоналізація дрібної та середньої промисловості. Місцеві ради брали участь у відновленні роботи транспорту, зокрема, ремонт вагонів і паровозів, забезпечення залізниці будівельними матеріалами, ремонту залізничної колії і шосейних доріг. У дисертації зроблено висновок, що чимала робота місцевої влади здійснювалася не на користь регіону і його населення, а на користь центру.

У підрозділі 2.4 “Діяльність рад у торгово-фінансовій сфері” проаналізовано заходи радянської влади у податковій політиці, особливості впровадження товарообміну, пізніше – торгівлі. Зазначено, що в 1920-1921 рр. податкова діяльність центральної і місцевої влади ґрунтувалася на застосуванні методів “воєнного комунізму”: жорстока централізація і мілітаризація продовольчої справи, конфіскація продукції у селян із забороною вільної торгівлі. Із запровадженням непу стає можливим перехід від чисельних натуральних податків до єдиного грошового податку. Губернський виконком сільськогосподарський податок вважав в цілому для Поділля посильним. Незадоволення селян викликали додаткові місцеві збори. Для розвитку торгівлі в регіоні при губернському та окружних виконкомах створювалися комітети внутрішньої торгівлі, діяльність яких була спрямована на регулювання внутрішнього губернського ринку, розвиток державної і кооперативної торгівлі. У роботі відзначено, що діяльність місцевих органів влади губернії в цій галузі була здебільшого позитивною. Однак перевага віддавалася кооперативним і державним формам торгівлі і чинилися перепони розвитку приватної торгівлі.

У третьому розділі “Культурно-освітня і соціальна діяльність місцевих органів радянської влади”, який складається з чотирьох взаємопов’язаних підрозділів, розкрито основні напрямки діяльності місцевих органів влади щодо налагодження і розвитку освіти і культури, вирішення проблем соціального захисту населення Подільської губернії.

У підрозділі 3.1 “Освітня політика і проведення українізації на Поділлі” проаналізовано основні напрямки державної політики в галузі освіти і науки; детально розглянуто особливості проведення українізації на Поділлі і з’ясовано стан розвитку вищої школи у регіоні. В роботі підкреслено, що основна увага радянських органів влади була спрямована на організацію контролю над розвитком початкової школи, середніх і вищих навчальних закладів освіти Подільської губернії. Одним із найважливіших завдань у цей період була ліквідація неписьменності серед населення краю. Розкрито також матеріальне становище вчителів губернії, з’ясовано їхній фаховий рівень.

У підрозділі проаналізовано розвиток вищої освіти на Поділлі. Відзначено, що у 1922-1923 рр. відбувається, з одного боку, збільшення чисельності ВНЗ, а з іншого – спостерігається інтенсивна пролетаризація вищої школи. Такий підхід обмежував доступ до освіти здібній молоді непролетарського походження.

Ще однією складовою діяльності місцевих органів влади Поділля було проведення політики українізації. Дослідження національного складу населення дозволило виявити переважаючу частку українців у населенні регіону. Крім того, проживали євреї, росіяни, поляки. Були зроблені кроки щодо українізації апарату держслужбовців та впровадження української мови в усі сфери життєдіяльності керівних органів губернії. Слід зазначити, що з перших своїх кроків українізація наштовхнулася на серйозні перешкоди, а саме, брак коштів, відсутність необхідних посібників, а то й пряме ігнорування української мови. Але, попри всю суперечливість і незавершеність процесу українізації, автор дійшла висновку про її важливість у національному та духовному відродженні подолян.

У підрозділі 3.2 “Культурне забезпечення населення Подільської губернії” досліджено діяльність культурно-освітніх закладів та основні форми культурно-масової роботи серед населення краю, з’ясовано рівень розвитку мистецтва, радіо та кіно.

В дисертації підкреслено, що культура на Поділлі у 1920-195 рр. розвивалася складно і суперечливо, була повністю підпорядкована радянській владі, оскільки їй потрібні були не стільки “вогнища культури”, скільки “центри агітації та пропаганди”. Більшовики прагнули виховати не просто культурну і освічену людину, а таку, яка б відповідала їхнім вимогам з ідеологічної точки зору. Саме тому було розпочато “реорганізацію” мережі “Просвіт”. Протягом 1922-1923 рр. більшість “Просвіт” була насильно перетворена в сільські будинки і хати-читальні, чисельність яких постійно зростала. Одночасно проводилася перебудова їхньої роботи в напрямі ширшого залучення населення до радянського будівництва на місцях. Позитивним було те, що більшість цих установ на селі проводила свою роботу українською мовою – в цьому був вплив політики українізації. У містах осередками культурно-освітньої роботи стали робітничі клуби, які створювалися переважно при підприємствах.

Велику роль у забезпеченні культурних потреб подолян відігравали бібліотеки. Аналіз розвитку бібліотечної справи дозволяє говорити лише про початок її становлення в 1920-1925 рр. Основними перешкодами у її розвитку була відсутність приміщень, кадрів, нестача книжкових фондів. Інколи в бібліотеках зовсім не було україномовних книжок.

У роботі охарактеризовано рівень розвитку національного мистецтва у губернії. Важливою подією було створення у Вінниці українського драмтеатру імені Івана Франка, діяли також місцеві театральні колективи і аматорські драматичні гуртки. В побут подолян починає входити радіо і кіно.

В цілому досягнення в галузі