ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КЛИМЕНЮК НАТАЛІЯ ВАСИЛІВНА

УДК 37.032:177.72+364.62

ВИХОВАННЯ ГУМАННОСТІ У МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ

ПРАЦІВНИКІВ В УМОВАХ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

13.00.07 – теорія та методика виховання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Херсон – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Миколаївському державному гуманітарному університеті

імені Петра Могили Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – доктор педагогічних наук, професор

Букач Микола Миколайович,

Миколаївський державний гуманітарний

університет імені Петра Могили,

завідувач кафедри соціальної роботи,

педагогіки та психології.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Богданова Інна Михайлівна,

Південноукраїнський державний педагогічний

університет імені К.Д. Ушинського,

завідувач кафедри соціальної педагогіки,

психології та педагогічних інновацій;

кандидат педагогічних наук, доцент

Яцула Тетяна Володимирівна,

Херсонський державний університет,

доцент кафедри педагогіки та психології.

Захист відбудеться 11 жовтня 2007 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.053.01 у Херсонському державному університеті за адресою: 73003, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27, ауд. 256 (зал засідань).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Херсонського державного університету (73003, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27).

Автореферат розісланий 9 вересня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради М.В.Бухтій

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Українське суспільство на сучасному етапі державотворення має гостру потребу у визначенні та оптимізації шляхів свого розвитку. Одним із цих шляхів є гуманізація. Соціальна робота виявляє значний вплив на гуманізацію суспільних відносин, де турбота про загальне добро та благо кожної людини є повсякденною практичною діяльністю працівників соціальної сфери.

Проблема виховання гуманності в студентської молоді набула актуальності в сучасному українському суспільстві. На її розв’язання спрямовані державні документи: Державна національна програма “Освіта” (“Україна ХХІ століття”) (1994), Закон України “Про вищу освіту” (2002), Закон України “Про захист суспільної моралі” (2003), Закон України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” (2000), у яких зазначено, що серед основних принципів соціальної політики держави є повага до загальнолюдських цінностей, прав людини і народів України, безпосередня участь молоді в соціальному та культурному житті, відповідальність держави за створення умов для самореалізації кожної особистості. У контексті цих положень особливо гостро постає проблема орієнтації університетської освіти не лише на забезпечення майбутніх соціальних працівників ґрунтовними знаннями, але й акцентування уваги на ціннісних та світоглядних аспектах професійної культури молодого фахівця.

Попередній досвід підготовки соціальних працівників указує на необхідність вивчення специфіки виховання й підвищення гуманності в студентів даного фаху, які в майбутньому працюватимуть з людьми, що більш за все потребують підтримки та допомоги. Соціальний захист має постійний зв’язок із духовністю, а гуманність є одним з найголовніших інструментів людей, професійна діяльність яких пов’язана з найбільш незахищеними верствами суспільства.

Звернення до цієї проблеми є актуальним і являє собою значний інтерес ще й тому, що на сучасному етапі суспільного розвитку багато уваги приділяється інтелектуально вагомим та професійно значимим якостям. Студентів навчають володінню сучасними технологіями, логічному мисленню, комунікабельності, наполегливості, не приділяючи належної уваги вихованню гуманних якостей, що несе в собі небезпеку у вигляді дегуманізації освіти під натиском індустріального технократизму.

Педагогічною наукою накопичено значний досвід вивчення питань виховання гуманності в підростаючого покоління. На теренах вітчизняної педагогічної думки над цим питанням працювали Г.Сковорода, П.Юркевич, К.Ушинський, Г. Ващенко, В.Сухомлинський та ін. (прізвища подaно в хронологічному порядку).

Дослідження проблеми гуманізації освітнього середовища здійснювали відомі зарубіжні вчені, такі як Д.Дьюї, А.Маслоу, Е.Фромм та ін.

Проблемі виховання гуманності в студентської молоді сьогодні приділяють увагу вітчизняні науковці Г.Балл, Є.Барбіна, І.Бех, Р.Бєланова, І.Богданова, М.Букач, В.Бутенко, З.Гіптерс, Г.Дашутін, І.Зязюн, О.Корольчук, Л.Кулікова, Л.Нечипоренко, Л.Сохань та ін. Але, незважаючи на інтерес науковців до цієї проблеми, слід констатувати, що на сучасному етапі остаточно не з’ясовані структура цього поняття, його місце в системі професійної підготовки майбутніх соціальних працівників, умови та шляхи виховання гуманності в процесі навчання в університеті. Значний інтерес для нашого дослідження становлять праці І.Герасимової, В.Донія, В.Кувакіна, В.Кузнецова, О.Столяренко, Т.Яцули та інших науковців, які розглядають питання гуманізації освітнього середовища.

Особливої уваги заслуговують роботи Л.Віннікової, Д.Годлевської, Н.Микитенко, О.Пічкар, Н.Собчак, у яких розглядається зміст та форми професійної підготовки майбутніх соціальних працівників. Проте проблема виховання гуманності в дослідженнях названих учених не знайшла свого відображення.

Аналіз сучасних наукових досліджень та стану підготовки майбутніх соціальних працівників у вищих закладах освіти дозволив зробити висновок, що питання виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників системно не вивчалося ні теорією, ні практикою, свідченням чого є ряд суттєвих протиріч: 1) між зростанням актуальності виховання гуманістично спрямованої особистості фахівця із соціальної роботи та недостатньою кількістю методик виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників; 2) між значними можливостями вищих закладів освіти для виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників та малоефективним характером їх використання в практиці вищої школи; 3) між моральними потребами особистості майбутнього фахівця та складністю сучасної ситуації, пов’язаною із девальвацією цінностей у суспільстві.

Ураховуючи суспільну значимість та об’єктивну потребу виховання гуманності в соціальних працівників, актуальність даної проблеми, її недостатню теоретичну та практичну розробленість, темою дисертаційного дослідження обрано „Виховання гуманності у майбутніх соціальних працівників в умовах професійної підготовки”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Договору спільної підготовки науково-педагогічних кадрів, спільних наукових досліджень та проведення експертизи освітньо-професійних програм між Миколаївською філією НаУКМА та Інститутом педагогіки і психології професійної освіти АПН України від 1 вересня 2000 р. Тема затверджена на засіданні Вченої ради Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили від 20.10.2005 р. (протокол №2/34), узгоджена рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні від 21.05. 2006 р. (протокол №3) та зареєстрована в УкрІНТЕІ – (РК № 0106 U 005073) від 26.04.2006 р.

Об’єктом дослідження є процес гуманістичного виховання майбутніх соціальних працівників.

Предметом дослідження є педагогічні умови виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників у процесі професійної підготовки.

Мета дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці ефективності педагогічних умов виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників у процесі професійної підготовки.

Досягнення поставленої мети вимагає розв’язання таких завдань:

1) дослідити на основі всебічного аналізу джерел, як закордонних, так і вітчизняних фахівців, рівень наукової розробки проблеми, що розглядається;

2) визначити структуру гуманності, змістову характеристику її компонентів, критеріїв та рівнів сформованості;

3) виявити та обґрунтувати педагогічні умови ефективного виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників у процесі професійної підготовки;

4) розробити та експериментально перевірити педагогічні умови виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників в умовах професійної підготовки;

5) укласти методичні рекомендації щодо виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників у процесі їх професійної підготовки.

Гіпотезу дослідження склало припущення про те, що досягти істотного підвищення ефективності виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників можливо за умов теоретичної розробки та впровадження комплексу заходів у навчально-виховний процес, а саме:

- зорієнтованості процесу професійної підготовки на поєднання активних та традиційних методів навчання, спрямованих на підвищення гуманності в майбутніх соціальних працівників;

- збагачення змісту виховної роботи засобами художньої культури з метою активізації творчого потенціалу та створення емоційно-чуттєвого середовища в позааудиторній діяльності майбутніх соціальних працівників;

- уведення в зміст соціально-педагогічної практики завдань гуманістичного спрямування та включення майбутніх соціальних працівників у гуманістично спрямовані акції з метою накопичення досвіду моральних учинків.

Методологічною основою дослідження є провідні положення філософії про зміст та організацію процесу виховання; положення психолого-педагогічної науки про ціннісні орієнтації особистості; концептуальні положення теорії з виховання гуманності студентів в умовах навчально-виховного процесу вищого навчального закладу; принципи професійної спрямованості, особистісного підходу; теорії розвивального та активного навчання, що забезпечує різнобічний розвиток майбутнього фахівця.

Вихідні положення ґрунтуються на засадах Державної національної програми “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Законів України “Про вищу освіту”, “Про захист суспільної моралі”, “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”.

Теоретичну основу дослідження становлять фундаментальні положення теорій і концепцій щодо: теоретичних основ педагогіки вищої школи та організації навчально-виховного процесу (А.Алексюк, І.Бех, Є.Голобородько, С.Гончаренко, І.Зязюн, Т.Осипова, І.Підласий, О.Сухомлинська, О.Цокур, О.Яцій та ін.); основних положень щодо професійної діяльності соціального працівника та його підготовки (О.Біла, І.Грига, І.Звєрева, А.Капська, Н.Клушина, Н.Ларіонова, В.Полтавець, Т.Семигіна, Н.Собчак, В.Ткаченко та ін.); гуманізації освітнього середовища вищої школи (Г.Балл, І.Богданова, І.Вільш, І.Герасимова, З.Гіптерс, В.Дзюба, І.Зязюн, О.Корольчук, Л.Нечипоренко, М.Ткаченко та ін.).

Для розв’язання завдань дослідження використано комплекс взаємопов’язаних теоретичних та емпіричних методів дослідження:

- теоретичні: аналіз філософської, психолого-педагогічної, соціологічної та методичної літератури (дозволив класифікувати та систематизувати теоретичний матеріал із досліджуваної проблеми);

- емпіричні: анкетні опитування, бесіди, стандартизовані спостереження, вивчення продуктів діяльності (уможливили визначення рівнів сформованості гуманності в студентів на різних етапах дослідження, а також реалізацію педагогічних умов виховання гуманності в експериментальних групах);

- експериментальні: педагогічний експеримент констатувальний та формувальний (сприяв дослідженню реального стану розвитку гуманності в студентів та апробацію створеної моделі педагогічних умов, що забезпечують ефективність виховання гуманності);

- статистичні: обробка математичних даних (дозволили виявити кількісні та якісні показники відсоткових співвідношень та порівняти рівні сформованості гуманності на різних етапах дослідження).

Організація дослідження. Дослідження проводилось протягом 2002-2006 рр. та включало кілька взаємопов’язаних етапів.

На першому етапі (2002-2003 рр.) – пошуково-теоретичному – вивчалась історія та стан висвітлення досліджуваної проблеми у філософській, педагогічній, психологічній та соціологічній літературі; визначалися вихідні положення, науковий апарат, методологія експерименту; проводився констатувальний експеримент; розроблялася теоретична модель виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників в умовах професійної підготовки.

На другому етапі (2003-2005 рр.) – дослідно-експериментальному – здійснено експериментальну перевірку запропонованих у моделі педагогічних умов виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників; у процесі формувального експерименту проводилась обробка, узагальнення та порівняльний аналіз отриманих даних.

На третьому етапі (2005-2006 рр.) – узагальнюючому – проводився кінцевий аналіз формувального експерименту; вносилися корективи у формулювання основних понять; розроблялися методичні рекомендації; результати обговорювалися на засіданнях кафедр університету.

Експериментальна база дослідження. Науково-дослідна робота виконувалася в Миколаївському державному гуманітарному університеті імені Петра Могили, Миколаївському політехнічному інституті, Миколаївському відділі Київського університету “Україна” та Миколаївській філії Київського Національного університету культури і мистецтв. Усього експериментально-дослідною роботою на всіх етапах дослідження охоплено 435 студентів.

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

уперше розроблено зміст гуманістично спрямованої організації навчально-виховного процесу майбутніх соціальних працівників; уточнено сутність поняття “виховання гуманності в майбутнього соціального працівника”; науково обґрунтована та експериментально перевірена ефективність педагогічних умов виховання гуманності у майбутніх соціальних працівників; запропоновано організаційно-педагогічну модель виховання гуманності у майбутніх соціальних працівників в умовах вищого навчального закладу; визначено критерії, показники та рівні гуманності, що дозволило підвищити ступінь чіткості діагностування її сформованості в майбутніх соціальних працівників; набули подальшого розвитку теоретичні положення з виховання гуманності у студентів в умовах навчально-виховного процесу вищого навчального закладу.

Практичне значення дослідження. Розроблено та апробовано методику діагностики, що дозволила визначити рівні сформованості гуманності в студентів; розроблено комплекс заходів гуманітарного спрямування, з метою впровадження в навчально-виховний процес вищих закладів освіти. Результати дослідження можуть бути використані в практиці професійної підготовки майбутніх соціальних працівників, окремі результати – екстрапольовані для підвищення рівнів гуманності студентів інших спеціальностей, у тому числі й технічного профілю.

Вірогідність і достовірність результатів дослідження забезпечено методологічною обґрунтованістю вихідних теоретичних положень наукового пошуку; застосуванням комплексу методів, що взаємодоповнюються, і є адекватними об’єкту, предмету, меті й завданням дослідження; логіко-системним аналізом теоретичного матеріалу, законодавчої та навчально-методичної документації вищих навчальних закладів; кількісним і якісним аналізом експериментальних даних, який дозволив установити, що визначена модель організації навчально-виховної роботи в умовах професійної підготовки сприяє підвищенню ефективності виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та методологічні положення роботи, практичні результати проведеного дослідження представлялися та доповідалися на наукових конференціях різного рівня:

- міжнародних конференціях: Науково-практична конференція „Ольвійський форум 2006: пріоритети України в геополітичному просторі” (Ялта, 2006).; Наукова конференція „Україна і франкомовний світ: формування нового мислення” (Миколаїв, 2006, 2007);

- щорічних наукових конференціях: Наукова конференція „Дні науки НаУКМА” (Київ, 2002, 2003); Науково-методична конференція „Могилянські читання” (Миколаїв, 2003, 2004, 2005);

- міжвузівських регіональних конференціях, семінарах, читаннях: Науково-практична конференція „Інформаційна діяльність сучасної бібліотеки” (Миколаїв, 2002); Науково-практичний семінар „Інноваційна діяльність бібліотек” (Миколаїв, 2003); Круглий стіл „Бібліотека вищого навчального закладу: грані співробітництва” (Миколаїв, 2003).

Упровадження результатів дослідження. Основні висновки й результати дисертаційної роботи впроваджені в навчально-виховний процес Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили (довідка від 04.01.2007); Миколаївського політехнічного інституту (довідка від 23.11.2006), Миколаївського відділу Київського університету “Україна” (довідка від 25.12.2006) та Миколаївської філії Київського Національного університету культури і мистецтв (довідка від 28.08.2006).

Основні теоретичні положення і висновки дисертації викладено в навчально-методичних рекомендаціях та 6 одноосібних наукових працях автора в провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, що включає 220 найменувань, із них – 5 іноземними мовами, 14 додатків, 16 таблиць, 2 схеми-моделі, 10 діаграм. Обсяг основного тексту дисертації складає 169 сторінок, а загальний – 260 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність і ступінь наукової розробки обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, основні завдання, розкрито методологічну й теоретичну основи та методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення, вірогідність одержаних результатів, наведено відомості щодо апробації та впровадження результатів дослідження і структуру роботи,

У першому розділі – “Теоретичні основи виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників в умовах професійної підготовки” – проаналізовано сучасні тенденції щодо виховання гуманності в студентів в умовах професійної підготовки. Визначено теоретико-методологічні основи виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників. Розглянуто основні дефініції, необхідні для розробки організаційно-педагогічних умов виховання гуманності в умовах вищого навчального закладу.

Історико-теоретичний аналіз проблеми виховання гуманності дозволив дійти висновку, що досліджуване питання займає одне з провідних місць у педагогічній науці, має глибоке історичне коріння та знаходиться на перетині наукових пошуків учених у галузі гуманітарних наук. З огляду на це, в дослідженні розкрито такі поняття, як “гуманність”, “виховання”, “соціальна робота”, “соціальний працівник”, “педагогічні умови”. Це дозволило простежити динаміку розвитку цих понять від найдавніших часів до сьогодення.

На основі здійсненого аналізу доробку науковців встановлено, що у широкому розумінні ”гуманність” означає зосередження на людських потребах і звершеннях, визнання творчого потенціалу людства і цінності суб’єкта, утвердження поваги до гідності й розуму людини, її права на земне щастя, вільний вияв природних людських почуттів і здібностей (С.Гончаренко, В.Піча, Н.Хома, В.Шинкарук). У вузькому це – щире, доброзичливе, чуйне, уважне ставлення до чужих потреб, людяність, повага до людини та її гідності, усвідомлене та співчутливе виявлення доброти, чутливості, любові (І.Бужина, В.Бусел, Л.Пустовіт, В.Стасюк, Т.Яцула).

З огляду на результати наукового пошуку вчених (І.Бех, С.Вітвицька, П.Козляковський) стосовно вікових особливостей студентської молоді, який характеризується визначенням спрямованості в способі мислення, характері, переоцінкою цінностей, підвищенням інтересу до моральних проблем, цей віковий період є сприятливим для цілеспрямованого педагогічного впливу на особистість молодої людини через надання їй достатнього простору для вияву самостійності й творчості через залучення до великого світу гуманітарної культури.

Теоретичним і практичним засадам соціальної роботи та підготовки соціальних працівників присвячено низку досліджень відомих українських та російських учених, таких як І.Грига, І.Звєрева, А.Капська, К.Кузьмін, Н.Ларіонова, Г.Медведєва, В.Полтавець, Т.Семигіна, Н.Собчак,

Б.Сутирін, М.Фірсов та ін. Порівняльний аналіз визначень понять “соціальний працівник” та “соціальна робота” свідчить про неусталеність цих понять у вітчизняній науці. У цілому ж соціальна робота розглядається як професійна діяльність з надання допомоги людині, групам чи спільнотам, посилення чи відродження їх спроможності до соціального функціонування й створення прийнятних суспільних умов для досягнення цієї мети. У нашому дослідженні ми виходимо із розуміння, що майбутні соціальні працівники – це фахівці, які працюватимуть з людьми, що більш за все потребують підтримки та допомоги. Соціальний захист має постійний зв’язок з духовністю, а гуманність є одним із найголовніших інструментів людей, професійна діяльність яких пов’язана з найбільш незахищеними верствами суспільства.

Результати теоретичного аналізу досліджуваної проблеми дозволили розробити схему-модель структури гуманності. Основою для розкриття складових структури гуманності стали визначення поняття “гуманність” у різних довідкових та науковх джерелах, які довели, що це цілісна система елементів, яка включає в себе “культуру етичного мислення”, “культуру почуттів” та “культуру поведінки” (І.Кон, Т.Осипова, О.Яцій). Визначаючи показники цих елементів, методом аналізу та систематизації було з’ясовано, що основними показниками “культури почуттів” є щирість, чуйність, піклування, доброта, милість, довіра, милосердя, співчуття, благодійність, вдячність, любов, а основними показниками “культури поведінки” є – повага, делікатність, тактовність, терпимість, самокритичність, толерантність, ввічливість, справедливість. Щодо “культури морального мислення”, то це здатність людини до розмірковування, процес відображення дійсності в уявленнях, міркуваннях, поняттях, тобто, це – глибина знань, отриманих шляхом накопичення інформації.

Метод порівняння дає можливість встановлювати подібність явищ. Аналогія дає підставу для висновків про еквівалентність у визначених відносинах одного об’єкта щодо іншого. Тобто більш простий за структурою об’єкт стає моделлю більш складного об’єкта. Прототипом для схеми-моделі структури гуманності стала піраміда ієрархії потреб видатного вченого А.Маслоу. Пропонуючи свій погляд на розташування людських потреб, він обрав геометричну модель піраміди-трикутника, який звужується догори. Це означає, що кількість осіб, які зуміли самоактуалізуватися, у суспільстві значно менша, ніж тих, які задовольняються лише фізіологічними потребами. Така модель дозволяє побачити співвідношення осіб, що зуміли самоактуалізуватися (нагорі) та людей з базовими потребами, які знаходяться в основі ієрархії піраміди. Проводячи аналогію з гуманністю, ми припустили, що кількість особистостей з розвинутою гуманністю поступається порівняно з тими людьми, у яких ця якість менш розвинута. Отже, піраміда, звужена догори, вказує на те, що більшість людей, які знаходяться в основі піраміди, мають потенціал нерозвинутих гуманних якостей. Ці якості не є ієрархічно впорядкованими, кожна із них однаково важлива, але, зважаючи на проаналізовані нами джерела, вважаємо, що основою для їх розвитку та структурування є любов. На середньому рівні розвиненості гуманності – знаходяться переважно особистості, які мають певний рівень знань про гуманність і можуть ними користуватися в різних ситуаціях, але таких осіб значно менше. Верхівка піраміди – це найменший відсоток особистостей із реалізованим потенціалом гуманної діяльності.

Схема-модель структура гуманності дає підстави стверджувати, що впливаючи на культуру почуттів, культуру мислення та культуру поведінки маємо можливість вплинути на рівень виховання гуманності.

Таким чином, виховання гуманності ми визначаємо як цілеспрямований процес впливу на особистість з метою формування в неї людяних якостей, таких як довіра, милість, милосердя, вдячність, співчуття, чуйність, благодійність, піклування, щирість, доброта, любов, ввічливість, толерантність, самокритичність, терпимість, тактовність, делікатність, повага, справедливість.

Найбільш сприятливими педагогічними умовами виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників визначено:

- зорієнтованість процесу професійної підготовки на поєднання активних та традиційних методів навчання, спрямованих на підвищення гуманності в майбутніх соціальних працівників;

- збагачення змісту виховної роботи засобами художньої культури з метою активізації творчого потенціалу та створення емоційно-чуттєвого середовища в позааудиторній діяльності майбутніх соціальних працівників;

- уведення в структуру соціально-педагогічної практики завдань гуманістичного спрямування та включення майбутніх соціальних працівників у гуманістично спрямовані акції з метою накопичення досвіду моральних учинків.

Результатом теоретичного аналізу стала розробка організаційно-педагогічної моделі, яка включає мету, педагогічні умови, види діяльності, куди включені студенти, методи й форми виховної роботи та очікуваний результат, що й має бути перевірено в процесі формувального експерименту з виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників в умовах професійної підготовки (рис. 1).

У другому розділі – “Експериментально-дослідницька робота з виховання гуманності у майбутніх соціальних працівників в умовах професійної підготовки” розкрито зміст і методи діагностики рівнів сформованості гуманності студентів розглянуто організацію, методику та хід експерименту (констатувального та формувального), основна мета якого – перевірка ефективності запропонованих умов при вихованні гуманності в процесі професійної підготовки.

Нами встановлено, що готовність до гуманної діяльності майбутнього соціального працівника визначається, перш за все, взаємодією компонентів: мотиваційно-чуттєвого, інформаційно-змістового, практично-діяльнісного. Дослідницько-експериментальна робота передбачала розробку системи критеріїв гуманності, визначених у відповідності із зазначеними компонентами, якими виступили культура почуттів (емоційно-чуттєве сприйняття навколишньої дійсності), інтелектуальне забезпечення гуманної діяльності (повнота, глибина й осмисленість відповідних знань), культура поведінки (здатність до гуманно-зорієнтованих дій і поведінки). Визначено рівні сформованості: низький, середній, високий. Усе це дало змогу простежити динаміку розвитку гуманності в студентів від початкового до заключного етапу.

Дані констатувального експерименту засвідчили, що практика виховання, яка існує у вищих навчальних закладах, не забезпечує належного рівня розвитку гуманності в майбутніх фахівців. Для перевірки ефективності визначених організаційно-педагогічних умов виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників у процесі їх професійної підготовки проведено формувальний експеримент, який дозволив простежити динамічну рухливість гуманності в контрольних і експериментальних групах, чим і засвідчив доцільність упроваджених умов у навчально-виховний процес університету. Проведений формувальний експеримент показав, що в умовах вищого навчального закладу є значний потенціал для виховання гуманних цінностей у студентів. У ході експериментальної роботи в студентів виявлено творчі здібності, підвищений інтерес до творчих завдань та активність у позааудиторній діяльності, що свідчить про їх глибоку потребу в самовдосконаленні.

Аналіз отриманих результатів експериментальних та контрольних груп у процесі порівняння показав прогнозовані результати зростання гуманності в майбутніх соціальних працівників внаслідок цілеспрямованого педагогічного впливу, що дозволяє говорити про ефективність розробленої педагогічної системи виховання гуманності в майбутніх фахівців у процесі їх професійної підготовки (табл. 1).

Таблиця 1.

Динаміка рівнів сформованості гуманності в експериментальних та контрольних групах за матеріалами вихідного та заключного зрізів (у %)

№ | Рівні

Спеціальності | низький | середній | високий

до | після | до | після | до | після

1. | Соціальна робота (ЕГ) | 30,7 |

10 | 25 | 15,3 | 42,7 | 73,7

2. | Соціальна робота ІІ (КГ) | 32,7 |

30,3 | 34,7 | 30,3 | 30,7 | 38,7

3. | Політологія (КГ) | 20,7 |

22,3 | 40,3 | 33 | 37,3 | 44

4. | Інтелектуальні системи прийняття рішень (КГ) | 41,3 | 55,3 | 24,7 | 27,3 | 33 | 16,3

Зведення та порівняння кількісних даних щодо сформованості гуманності дозволило нам зобразити на діаграмах динаміку її розвитку (рис 2).

Рис. 2. Динаміка сформованості гуманності в експериментальних та контрольних групах за результатами заключного діагностичного зрізу

Порівняння результатів рівнів сформованості гуманності дозволяє визначити, що відсоток студентів – соціальних працівників з високим рівнем сформованості гуманності майже в 1,9 рази перевищує кількість студентів – соціальних працівників із політехнічного інституту, в 1,67 рази перевищує кількість студентів-політологів з високим рівнем сформованості гуманності, а також у 4,5 рази перевищує кількість студентів-комп’ютерників з високим рівнем сформованості гуманності. Важливим позитивним результатом у проведеній експериментальній роботі можна вважати незначне зменшення середнього рівня сформованості гуманності у студентів експериментальних груп, водночас зі збільшенням кількості студентів з високим рівнем сформованості гуманності і зменшенням кількості студентів із низьким рівнем сформованості гуманності. Слід звернути увагу на коливання низького рівня сформованості гуманності, який серед експериментальної групи соціальних працівників з 30,7% знизився до 10%, у контрольних групах соціальних працівників низький рівень знизився лише на 2,4%, у контрольних групах політологів показник низького рівня зріс на 1,6%, а в контрольних групах комп’ютерників низький рівень зріс на 14%.

У цілому, з огляду на дані, отримані в результаті першого та другого діагностичних зрізів, можемо стверджувати, що і в експериментальних, і в контрольних групах мають місце зрушення рівнів сформованості гуманності в студентів. Однак, в експериментальних групах позитивні зрушення значно вищі.

Експериментальна робота засвідчує достовірність позитивних змін, що відбулися під час виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників, оскільки основні положення проведеної роботи втілені в практику вищих навчальних закладів у вигляді робочих програм, методичних рекомендацій та цілеспрямованих розробок.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні представлено теоретичне узагальнення та практичне розв’язання наукового завдання – проблеми виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників в умовах професійної підготовки. Нове розв’язання досліджуваної проблеми виявляється в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці ефективності педагогічних умов, що сприяють успішності підвищення рівня гуманності в майбутніх спеціалістів соціальної сфери. Узагальнення результатів теоретичного та експериментального дослідження з проблеми виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників підтвердило гіпотезу і дало змогу зробити висновки:

1. Актуальність проблеми гуманізації в педагогічній науці зумовлена умовами державотворення сучасного українського суспільства, де гуманність виступає показником духовної зрілості нації, а успішність її становлення є важливим завданням вищої школи.

Проведений аналіз філософської, педагогічної, соціологічної літератури з проблеми дослідження гуманності свідчить, що в сучасних умовах розвитку суспільства й особистості особливої уваги набуває підготовка гуманістично спрямованого соціального працівника, який є не тільки високим професіоналом, але й гуманною особистістю. Демократизація українського суспільства, перехід до ринкових відносин ускладнюють адаптацію різних категорій населення, що загострює протиріччя між рівнем сформованості гуманності й зростаючими суспільними вимогами до майбутніх фахівців соціальної сфери.

Теоретичний аналіз вітчизняної та зарубіжної психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми дав змогу: –

виявити сутність основних понять: “гуманність”, „гуманістичні цінності”, „соціальна робота”, „соціальний працівник”;–

визначити специфіку підготовки майбутнього соціального працівника та довести важливість наявності високого рівня гуманності в спеціаліста зазначеного фаху;–

вийти на нове розв’язання наукового завдання щодо обґрунтування шляхів та напрямків відтворення кадрового потенціалу майбутніх соціальних працівників з урахуванням сучасних соціальних перетворень та стратегічних напрямків реформування вищої освіти.

2. Розроблено схему-модель “Структура гуманності”, яка базується на принципі єдності чуттєвого, свідомого й діяльного і включає в себе “культуру почуттів”, що становить нижчий щабель (нереалізований потенціал гуманності), “культуру етичного мислення” – складник середнього щабля (можливість реалізації потенціалу гуманності) та “культуру поведінки” як складового елементу вищого щабля (реалізований потенціал гуманності).

Інтегральним показником сформованості гуманності майбутніх соціальних працівників є їх готовність до гуманної діяльності, яка складається з трьох взаємопов’язаних компонентів: мотиваційно-чуттєвого (мотивації, зумовлені ідеями, почуттями й переживаннями, що виражають духовні потреби людини); інформаційно-змістового (накопичення інформації, змістом якої є відображення основних чинників дії на склад знань з теорії і практики гуманних взаємовідносин); практично-діяльнісного (вміння застосовувати теоретичні знання в практичній діяльності). У відповідності із зазначеними компонентами розроблено систему критеріїв гуманності, якими виступили культура почуттів (емоційно-чуттєве сприйняття навколишньої дійсності); інтелектуальне забезпечення гуманної діяльності (повнота, глибина й осмисленість відповідних знань); культура поведінки (здатність до гуманно-зорієнтованих дій і поведінки). У своєму розвитку, в міру вираженості названих критеріїв, гуманність проходить кілька рівнів – низький, середній, високий.

3. Науково обґрунтовано та експериментально перевірено, що підвищення ефективності виховання гуманності майбутніх соціальних працівників у процесі професійної підготовки забезпечується завдяки таким педагогічним умовам: зорієнтованості процесу професійної підготовки на поєднання активних та традиційних методів навчання, спрямованих на підвищення гуманності в майбутніх соціальних працівників; збагачення змісту виховної роботи засобами художньої культури з метою активізації творчого потенціалу та створення емоційно-чуттєвого середовища в позааудиторній діяльності майбутніх соціальних працівників; уведення в структуру соціально-педагогічної практики завдань гуманістичного спрямування та включення майбутніх соціальних працівників у гуманістично спрямовані акції з метою накопичення досвіду моральних учинків. Згідно з визначеними умовами, результатом теоретичного аналізу та експериментальної роботи стала розробка організаційно-педагогічної моделі виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників в умовах професійної підготовки, яка ґрунтується на загально-педагогічній схемі перебігу навчального процесу і включає три взаємопов’язані блоки: 1) педагогічні умови, 2) види діяльності (до яких уключені студенти), 3) методи й форми виховної роботи. Метою спільної взаємодії є створення оптимальних умов для виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників у процесі їх професійної підготовки, а результатом цих умов – підвищення рівня гуманності майбутніх соціальних працівників.

4. Порівняльний аналіз даних засвідчив, що в результаті експериментальної роботи покращилися показники сформованості гуманності в майбутніх соціальних працівників. Реалізація означеної сукупності умов дозволила підвищити ефективність виховання гуманності та отримати позитивну динаміку зростання кількості студентів експериментальних груп із високим рівнем з 42,7% до 73,7%, і зниженням у групах із середнім рівнем з 25% до 15,3% та низьким рівнем із 30,7% до 10%, що підтверджує узагальнення про порівняння емпіричних і статистичних даних початкового й заключного зрізів експерименту. Кількісні та якісні результати експериментальної роботи засвідчили позитивні зміни у вихованні гуманності майбутніх соціальних працівників і підтвердили ефективність дії висунутого в гіпотезі комплексу педагогічних умов у навчально-виховному процесі.

5. За результатами експериментальної роботи розроблено та укладено методичні рекомендації з соціології для майбутніх соціальних працівників, зорієнтовані на поєднання традиційних та активних методів навчання, з метою розкриття специфіки соціологічної системи знань та формування в студентів теоретичних уявлень про гуманістичну спрямованість суспільної діяльності.

Проведене дослідження не вичерпує порушеної проблеми повною мірою. Подальшого вивчення потребують теоретико-методологічні засади обґрунтування змісту професійної підготовки соціального працівника; оптимізація змісту дисциплін професійно-орієнтованого циклу; розроблення спеціальних методик виховання професійних якостей соціальних працівників; забезпечення особистісно-орієнтованого підходу до гуманістичного виховання майбутніх соціальних працівників; урахування особливостей роботи соціального працівника з різними категоріями клієнтів; вивчення впливу системи організації навчального процесу в університетах на підготовку майбутніх соціальних працівників до гуманістично-спрямованої професійної діяльності.

Основні положення дисертаційного дослідження відображено в таких публікаціях:

1. Клименюк Н.В. Навчально-методичні матеріали з соціології для майбутніх соціальних працівників. – Миколаїв: Вид-во МДГУ імені Петра Могили, 2007. – 176  с.

2. Клименюк Н.В. Інноваційні методи в бібліотеці МФ НаУКМА: застосування Intranet в паблік рилейшнз бібліотеки // Наукові записки. Спеціальний випуск: У двох частинах. – Ч.1. – К: НаУКМА, Видавничий дім “КМ Академія”, 2002. – С. 70-73.

3. Клименюк Н.В. Виховання гуманних якостей у студентів засобами бібліотерапії // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Педагогічні науки. – Миколаїв: Вид-во МДГУ імені Петра Могили, 2003. – Т.28. – Вип. 15. – С. 88-94.

4. Клименюк Н.В. Зміна життєвих пріоритетів у майбутніх соціальних працівників у процесі формування гуманних якостей // Теорія і практика управління соціальними системами / Щоквартальний науково-практичний журнал. – Х: НТУ “ХПІ”, 2006. – №1. – С. 110-118.

5. Клименюк Н.В. Гуманізм – як система загальнолюдських цінностей (історичний аспект) // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Педагогічні науки. – Миколаїв: Вид-во МДГУ імені Петра Могили, 2006. – Т.46. – Вип. 33. – С. 104-108.

6. Клименюк Н.В. Виховання гуманності у майбутніх соціальних працівників методами активного навчання. // Зб. наук. праць: Педагогічні науки. – Херсон: Вид-во ХДУ, 2006. – Вип. 43. – С. 281-288.

7. Клименюк Н.В. Практика – як засіб гуманізації освітнього середовища для майбутніх соціальних працівників // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Педагогічні науки. – Миколаїв: Вид-во МДГУ імені Петра Могили, 2006. – Т.56. Вип. 43. – С. 65-70.

АНОТАЦІЇ

Клименюк Н.В. Виховання гуманності у майбутніх соціальних працівників в умовах професійної підготовки. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 – теорія та методика виховання. – Херсонський державний університет, Херсон 2007.

У дисертації досліджується проблема виховання гуманності в студентів спеціальності “Соціальна робота” в умовах професійної підготовки. Досліджено рівень наукової розробки проблеми. Обґрунтовано гуманність як професійно значиму якість майбутнього соціального працівника. Визначено структуру гуманності та змістову характеристику її компонентів. Виявлено основні критерії та визначено рівні сформованості гуманності. Обґрунтовано педагогічні умови ефективного виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників у процесі професійної підготовки.

Оптимізація процесу виховання гуманності в майбутніх соціальних працівників передбачала такі напрямки: організацію навчальної діяльності шляхом поєднання традиційних та активних методів навчання; виховну роботу шляхом збагачення її змісту в позааудиторній діяльності, шляхом упровадження засобів художньої культури; уведення в структуру соціально-педагогічної практики завдань гуманістичного спрямування.

Розроблено та експериментально перевірено методику виховання гуманності в студентів у результаті спеціально організованого навчально-виховного процесу в умовах університету.

Ключові слова: гуманність, гуманізація, гуманітаризація, соціальний працівник, соціальна робота, професійна підготовка, педагогічні умови, культура почуттів, культура поведінки.

Клименюк Н.В. Воспитание гуманности у будущих социальных работников в условиях профессиональной подготовки. Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 – теория и методика воспитания. – Херсонский государственный университет, Херсон 2007.

В диссертации исследуется проблема воспитания гуманности у студентов специальности “Социальная работа” в процесе профессиональной подготовки. Рассматривается понятие “гуманность” с точки зрения психолого-педагогического, социологического, филологического подходов, конкретизировано понятие “условия профессиональной подготовки”. Исследован уровень научной разработки проблемы в педагогической практике. Определено состояние воспитания гуманности в условиях профессиональной подготовки специалистов по социальной работе на современном этапе. Охарактеризована гуманность как профессионально значимое качество будущего социального работника. Уточнена структура понятия “гуманность”, которая базируется на принципе единства чувственного, сознательного, деятельного и включает в себя “культуру чувств”, составляющую низшую ступень (нереализованный потенциал гуманности), “культуру этического мышления” – являющуюся составляющей средней ступени (возможность реализации потенциала гуманности) и “культуру поведения”, что стала составляющей высшей ступени (реализованного потенциала гуманности).

Сформулирована смысловая характеристика компонентов гуманности (мотивационно-чувственного, информационно-содержательного, практично-действенного) и основные ее критерии: культура чувств (эмоционально – чувственное восприятие окружающей действительности); интеллектуальное обеспечение гуманной деятельности (полнота, глубина и осмысленность соответствующих знаний); культура поведения (способность к гуманистически сориентированным действиям и поведению), определены уровни ее сформированости – низший, средний, высокий. Обозначены педагогические условия эффективного воспитания гуманности у будущих социальных работников в процессе профессиональной подготовки, которыми выступили: ориентация процесса профессиональной подготовки на сочетание активных и традиционных методов обучения, направленных на повышение гуманности у будущих социальных работников; обогащение содержания воспитательной работы средствами художественной культуры с целью активизации творческого потенциала и создания эмоционально-чувственной среды во внеучебной деятельности будущих социальных работников; введение в структуру социально-педагогической практики заданий гуманистической направленности и включение будущих социальных работников в гуманистически направленные акции с целью накопления опыта нравственных поступков.

Разработана и экспериментально проверена методика воспитания гуманности у студентов в путем специально организованного, в условиях университета, учебно-воспитательного процесса. В процедуре диагностического експеримента был задействован комплекс взаимозависимых методов, таких как анкетный опрос, беседа, наблюдение, анализ документов. Использование их позволило получить достоверные результаты.

Проведенный эксперимент дает основания констатировать: благодаря обновлению содержания и методики преподавания курса “Социология”, аудиторные формы учебной работы насыщаются разнообразными методами активного обучения, а домашние задания обретают направленность на гуманистическое саморазвитие; обогащение содержания воспитательной работы способами художественной культуры позволяет активизировать творческий потенциал и инициативность студентов, повысить культуру чтения, приобщить к народным обычаям и традициям; введение в структуру социально-педагогической практики заданий гуманистической направленности формирует осмысленное отношение к будущей профессии и осознанность ее важной роли в жизни общества.

По результатам експериментальной работы разработаны методические рекомендации по социологии для будущих социальных работников, которые ориентированы на объединение традиционных и активних методов обучения с целью раскрытия специфики системы социологических знаний, а также формирования у студентов представлений о гуманистической направленности общественной деятельности.

Результаты исследования могут быть использованы в практике профессиональной подготовки будущих социальных работников, отдельные результаты – экстраполированы на повышение уровня гуманности студентов других специальностей, в том числе и технического профиля.

Ключевые слова: гуманность, гуманизация, гуманитаризация, социальный работник, социальная работа, профессиональная подготовка, педагогические условия, культура чувств, культура поведения.

Klimenyuk N.V. Upbringing of humanity for future social workers in the conditions of professional training. Manuscript.

The thesis for the scientific degree of Candidate of Pedagogical Sciences in speciality 13.00.07 – theory and methods of upbringing. – Kherson State University, Kherson, 2007.

The problem of upbringing of humanity in the students on speciality “Social work” in the conditions of professional training, is investigated in the thesis. The level of the scientific development of the problem has been analyzed. Humanity as professionally important quality of the future social worker has been grounded. The structure of humanity and contents characteristics of its components have been revealed. Pedagogical conditions for effective upbringing of humanity in future social workers in the process of professional training has been grounded.

Optimization of the process of humanity upbringing in future social workers foresaw such trends: organizing educational process by means of combining traditional and active methods of studying;