Міністерство охорони здоров’я України

Харківська медична академія післядипломної освіти

КАДЕНКО

Олег Анатолійович

УДК 616.89 – 008.442.4 – 085.851:173.2

ПОДРУЖНЯ ДЕЗАДАПТАЦІЯ ТА ПОЗАШЛЮБНІ

СЕКСУАЛЬНІ ЗВ’ЯЗКИ

Причини, механізми формування, прояви,

психокорекція та психопрофілактика

19.00.04 – медична психологія

Автореферат

дисертація на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківській медичній академії після-диплом-ної освіти МОЗ України

Науковий консультант:

доктор медичних наук, професор Кришталь Валентин Валентинович, Харківська медична акаде-мія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра сексології та медичної психології, завідувач кафедри

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Михайлов Борис Володимирович, Харківська медична акаде-мія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра психотерапії, завідувач кафедри;

доктор медичних наук, професор Абрамов Володимир Андрійович, Донецький державний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України, кафедра психіатрії та медичної психології, завідувач кафедри;

доктор медичних наук, професор Пшук Наталія Григорівна, Вінницький національний медичний університет імені М.І.Пирогова МОЗ України, кафедра психіатрії, загальної та медичної психології, завідувач кафедри.

Провідна організація: Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України, м. Київ

Захист відбудеться "06" лютого 2007 р. о 11-00 годині на засіданні спеціалізованої ученої ради Д64.609.03 при Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58

Автореферат розісланий "05" січня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат психологічних наук, доцент |

Н.К.Агішева

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема подружньої дезадаптації та позашлюбних зв’язків становить одну з найменш вивчених проблем сексопатології, попри її беззаперечну актуальність. Тим часом медичне, медико-психологічне й соціальне значення даної проблеми є дуже великим. Це пояснюється тим, що, з одного боку, відсутність нормального статевого життя важко переживається подружжям, призводячи до розвитку внутрішньоособистісного та міжособистісного конфліктів, і відіграє негативну роль у сімейному житті, з другого боку –поширеність подружньої дезадаптації та позашлюбні зв’язки негативно впливають на демографічні показники у країні, психічне та соматичне здоров’я населення.

Водночас спеціальні праці, присвячені вивченню та корекції подружньої дезадаптації, сполученої з позашлюбними зв’язками, обчислюються одиницями, і загалом ця проблема є надто мало вивченою і зовсім недостатньо висвітленою в літературі (М.В.Москаленко, 2003; Є.А.Мєшковська, 2003). Хоч різні аспекти подружньої дезадаптації були предметом багатьох досліджень (Н.К.Агішева, 1990; Р.І.Білобрівка, 1995; В.В.Кришталь, С.Р.Григорян, 1999; В.В.Басалюков, 1999), первинна і вторинна дезадаптація, зумовлена позашлюбними зв’язками, залишається поза увагою авторів. Не вивчено спонукальні мотиви й умови виникнення подружніх зрад, їхню роль у формуванні дезадаптації подружжя, не досліджено механізми розвитку, перебіг та специфічні прояви дезадаптації за позашлюбних зв’язків у одного чи обох подружжів. Унаслідок цього не розроблено й ефективні методи діагностики, психотерапевтичної корекції та психопрофілактики первинного і вторинного порушення подружньої адаптації за таких умов, зумовленого дією різноманітних чинників та причин – психологічних, соціальних, соціально-психологічних, біологічних.

Сучасний клінічний досвід, зокрема праці В.В.Кришталя та представників його школи (С.Г.Бондаренко, 1989; Р.І.Білобрівка, 1995; Т.Д.Бахтєєва, 2000), переконливо свідчать про те, що оптимального результату корекції порушення сексуального здоров’я будь-якого генезу можна досягти лише за умови обстеження й лікування подружньої пари. Це визнане в сучасній сексології положення має особливе значення за позашлюбних зв’язків, оскільки при цьому деформуються і сексуальні стосунки, і особистісні відмінності подружжя, і соціальні аспекти шлюбу.

Проте для ефективного використання методів, які мають сучасна сексологія, медична психологія та психотерапія, необхідно достатньо глибоко дослідити всі зазначені вище аспекти подружньої дезадаптації та позашлюбних сексуальних зв’язків. Нові можливості щодо цього відкриває системний підхід до розробки досліджуваної проблеми, застосування якого покликано сприяти досягненню подружньої адаптації і створенню повноцінної гармонійної сім’ї. Необхідність рішення цього завдання, що має не лише медичну й медико-психологічну, але й велику соціальну значущість, стала передумовою для проведення цього дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України за темою: "Психопрофілактика порушень сексуального здоров’я" (№ державної реєстрації 0100U004263).

Мета дослідження – розробка на основі системного підходу до вивчення причин та механізмів розвитку подружньої дезадаптації, сполученої з позашлюбними зв’язками, методології комплексної її оцінки, системи психотерапевтичної корекції та принципів психопрофілактики.

Для досягнення цієї мети в роботі було поставлено такі завдання.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Об’єкт дослідження – подружня дезадаптація за позашлюбних сексуальних зв’язків у одного чи обох подружжів.

Предмет дослідження – причини, механізми розвитку, варіанти та клінічні форми дезадаптації подружжя, сполученої з позашлюбними зв’язками, та їх наслідки.

Методи дослідження – клінічні; спеціальні сексологічні; системно-структурний аналіз порушення сексуального здоров’я та подружньої адаптації; психодіагностичні методи дослідження особистості та міжособистісних стосунків подружжя; соціологічні методи; методи математичної статистики.

Наукова новизна. На основі системного міждисциплінарного підходу до дослідження феномена подружньої дезадаптації та позашлюбних зв’язків уперше розкрито умови й механізми порушення формування первинної і вторинної подружньої дезадаптації. Вивчено причинно-наслідкові зв’язки дезадаптації подружжя з подружніми зрадами, виявлено різні варіанти і форми дезадаптації, що при цьому виникає, встановлено типологію шлюбу за таких умов. Уперше визначено роль психогенних, соціогенних, негативних соціально-психологічних та соматогенних чинників у формуванні сексуальної поведінки чоловіків і жінок, що призводить до позашлюбних зв’язків, вивчено особливості їхньої загальної й сексуальної комунікації, перебіг та прояви первинної і вторинної дезадаптації подружньої пари, що розвивається за її порушень. Виявлено різномаїття – особистісні, міжособистісні, соматичні й соціальні наслідки подружніх зрад.

Запропоновано новий методологічний підхід до системної діагностики та психотерапевтичної корекції подружньої дезадаптації як причини позашлюбних зв’язків.

Практична значущість результатів дослідження. Для клінічної практики мають значення виявлення причин, механізмів розвитку, перебігу та специфічних особливостей первинної і вторинної дезадаптації подружньої пари, умовної функціональності й нефункціональності сім’ї, дезадаптивної загальної й сексуальної поведінки подружжя, форм подружньої дезадаптації за позашлюбних зв’язків у одного чи обох подружжів. Сформульовані критерії їх диференціальної діагностики, що грунтуються на інтегральних критеріях подружньої адаптації, і концептуальна система діагностики порушення сексуального здоров’я за подружніх змін відкривають можливісь вибору диференційованих лікувальних програм та методів психопрофілактики.

Запропонована система психотерапевтичної корекції подружньої дезадаптації за позашлюбних зв’язків, розроблена на основі виявлених на основі виявлених причин та механізмів її розвитку, успішно застосовується в медико-психологічній та сексологічній практиці, даючи змогу досягти високого і стійкого терапевтичного ефекту. Розроблені напрями й методи психопрофілактики дезадаптації та позашлюбних зв’язків подружжя мають бути використані у підготовці молоді до шлюбу.

Результати проведених досліджень запропоновано у практику роботи відділення сімейного лікарсько-психологічного консультування Харківського обласного психоневрологічного диспансеру, Хмельницького обласного шкірно-венерологічного диспансеру; в педагогічний процес на кафедрі сексології та медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Апробація результати роботи. Матеріали дисертації докладалися й обговорювалися на засіданнях Харківських медичних товариств психіатрів, психотерапевтів (2003, 2004, 2005), медичних психологів (2006); на науково-практичній конференції Європейської асоціації сексологів (Київ, 2003); науково-практичній конференції "Андрологія та сексуальна медицина" (Київ, 2006); на конференції сексологів та андрологів (Київ, 2006).

Публікації. Матеріали дисертації опубліковано в монографії та 20 статях у спеціальних наукових журналах згідно з Переліком ВАК України. Усі статті опубліковано без співавторів.

Структура дисертації. Основний зміст роботи викладено на 260 стор. машинопису. Дисертація складається зі вступу; оглядового розділу; 6 розділів власних досліджень; висновків; списку використаних джерел.

Матеріали дисертації ілюстровано 36 таблицями та 2 рисунками. Бібліографічний список містить 308 джерел, у тому числі 106 зарубіжних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Характеристика обстежених подружжів. Під нашим спостереженням перебувало 300 подружніх пар, які звернулися по консультацію до Хмельницького обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру з приводу імовірного венеричного захворювання. У 250 із цих пар відзначалася первинна дезадаптація, в 50 мала місце вторинна дезадаптація, зумовлена первинною сексуальною дисфункцією (у всіх чоловіків і 35 жінок). В усіх цих подружніх парах дружина, чоловік чи обидва подружжя (179 чоловіків і 247 жінок) мали позашлюбні зв’язки. Було обстежено також як контрольну групу 50 подружніх пар із гармонійними стосунками.

У 90 подружніх парах із дезадаптацією подружжя захворіли на венеричні хвороби (трихомоніаз – 42, гонорею – 35, сифіліс – 13), причому в 575% випадків джерелом зараження були жінки і в 434% – чоловіки.

Серед дезадаптованих подружніх пар, які перебували під спостереженням, було виокремлено дві групи: першу склали 250 пар із первинною дезадаптацією, другу – 50 пар із вторинною дезадаптацією, зумовленою первинною сексуальною дисфункцією у чоловіка, дружини чи обох подружжів. У першій групі 47 (153%) подружжів скаржилися на погані взаємини, решта подружжя (253, або 853%) – на сексуальну невдоволеність.

Раніше зверталися по допомогу до різних спеціалістів (сексопатологів, психотерапевтів) переважна більшість (983%) обстежених подружніх пар, і в половини з них після проведеної корекції наставало тимчасове (на 1-2 міс.) поліпшення взаємин та сексуальних контактів.

Обстежені подружжя були віком від 21 до 45 років, причому чоловіки й дружини в кожній подружній парі належали до тієї самої вікової групи, що охоплювала 5 років, до того більшість обстежених в усіх групах були віком до 35 років (переважно від 26 до 35).

Мотивом вступу до шлюбу у переважної більшості чоловіків (873%) і жінок (853%) було кохання. Тривалість шлюбу складала від деяких місяців до 15 років, найчастіше від 3 до 5 років. Подружня дезадаптація та сексуальна дисфункція у більшості подружніх пар тривала у 493% обстежених від 3 до 5, але в значній кількості випадків (253%) і від 6 до 10 років; найрідше (73%) вона починалася з самого початку подружнього життя. При цьому чимало подружжів, особливо в першій групі, і частіше жінки, думали про розлучення й навіть вдавалися до спроб розлучитися (573% чоловіків і 863% жінок). У контрольній групі ніхто з подружжя не замислювався про розлучення.

З подружніх пар, що перебували під спостереженням, 73% першої групи не мали дітей, у другій групі бездітними були 145% подружніх пар.

Понад половину обстежених мали вищу освіту, особливо часто – подружжя першої групи, куди входили особи із соціально-психологічною дезадаптацією.

Більшість подружжя (583%) складали працівники розумової праці та учні. При цьому 203% обстежених чоловіків і 283% жінок відзначили негативний вплив подружньої дезадаптації на трудову діяльність, 163 та 83% відповідно – на соціальні зв’язки. При цьому більш поглиблене дослідження дало змогу з’ясувати, що зриви у трудовій діяльності в більшості випадків були наслідком не подружньої дезадаптації, а системи ставлення особистості до дійсності загалом, у її домінуючій мотивації.

Методи обстеження подружжів. Із позицій системного підходу до досліджуваної патології з урахуванням багатомірності забезпечення сексуального здоров’я було проведено всебічне обстеження кожного з подружжя, що перебували під спостереженням; воно включало клінічні дослідження і вивчення соціальних, психологічних, соціально-психологічних та соматичних (біологічних) аспектів подружньої дезадаптації. До комплексу клінічного обстеження подружжя входило вивчення їхнього соматичного стану, в тому числі гінекологічного статусу жінок, урологічного статусу чоловіків, неврологічного й психічного стану жінок і чоловіків та спеціальне сексологічне дослідження.

З метою виявлення причин і умов порушень сексуального здоров’я подружжя було використано розроблений В.В.Кришталем (1994) метод системно-структурного аналізу сексуального здоров’я за його компонентами та складовими і за інтегральними критеріями.

Аналіз сексуального здоров’я за його критеріями передбачає оцінку стану соціального, психологічного, соціально-психологічного та біологічного (анатомо-фізіологічного) його компонентів. Як випливає із запропонованої автором чотирифакторної концепції забезпечення сексуального здоров’я, сексуальна поведінка індивіда являє собою інтеграцію всіх чотирьох зазначених компонентів. Інтегральними критеріями сексуального здоров’я є темп та характер сомато- і психосексуального розвитку, статеворольова поведінка, психосексуальна орієнтація, тип сексуальної мотивації і мотиви статевого акту, статева конституція. Аналіз за переліченими критеріями дає змогу отримати доволі повне уявлення про сексуальність кожного з подружжя і про їхню сексуальну адаптацію.

Для оцінювання статевої конституції чоловіків було застосовано критерії, розроблені Г.С.Васильченком (1990), статевої конституції жінок – І.Л.Ботнєвою (1983).

Зважаючи на найважливішу роль психологічних та соціальних чинників у розвитку сексуальної і соціально-психологічної дезадаптації подружньої пари, ми вивчали особистісні відмінності кожного з подружжя, їхні взаємини, соціальні й мікросоціальні чинники, що впливають на них.

Психодіагностичне обстеження було спрямовано на вивчення особистісних рис чоловіків і жінок, ступеня їхньої адаптації на різних рівнях взаємодії. При цьому враховували характеристики дошлюбних стосунків: тривалість знайомства, мотиви вступу до шлюбу, відмінності міжособистісних стосунків у дошлюбний період, потім аналізували характер зміни взаємин подружжя з початку спільного життя до моменту обстеження.

Психосексуальні типи чоловіка і жінки та ступінь їхньої відповідності в подружній парі досліджували за методикою С.С.Лібіха (1990), сексуальну мотивацію й сексуальну культуру – за В.В.Кришталем (1995), акцентуації характеру – за Г.Шмішеком (1970).

Вивчали також ступінь порушення функцій сім’ї та типи шлюбу за подружньої дезадаптації, сполученої з позашлюбним сексом. Типологію шлюбу визначали за класифікацією В.В.Кришталя, В.З.Кузьменка (1998), виконання сімейних функцій і відносну функціональність сім’ї – за І.А.Семьонкіною (2006), спілкування подружжя в сім’ї – за методикою Ю.Є.Альошиної зі співавт. (1985).

Для психодіагностичного дослідження використовували проективну методику L.Szondi (1960) та статеворольову шкалу ACL A.B.Heilbrun (1981). Перша дає змогу визначити маскулінність пацієнтів на біогенному рівні, друга дозволяє характеризувати маскулінні й фемінінні риси особистості, визначити маскулінність і фемінінність на рівні Я-концепції (на соціогенному рівні).

Подружню комунікацію вивчали за допомогою опитувальника Bienvenu (1982). Заcтосовували також шкалу сексуальності W.E.Snell, D.R.Papini (1989), яка дає змогу подружжям визначити самооцінку своїх сексуальних можливостей та наявність у них сексуальної заклопотаності й сексуальної депресії.

Соціологічні дослідження включали вивчення стажу сімейного життя та міцності сімейних стосунків, сімейного середовища, рівня освіти наших пацієнтів, їхньої трудової діяльності, соціальних зв’язків із метою виявлення взаємовпливу цих характеристик та сексуальної дезадаптації подружжя.

Здобуті дані клінічних та психодіагностичних досліджень було оброблено методом математичної статистики критеріїв знаків за таблицями відсотків та їх помилок (В.С.Генес, 1967). Верифікація результатів психодіагностичного дослідження проводилася з використанням кореляційного аналізу (коефіцієнт рангової кореляції Кендала ф) і методики перевірки вірогідності відмінностей вибірки (t-критерій Стьюдента).

Результати досліджень. Проведене обстеження показало, що хронічні соматичні захворювання були порівняно в небагатьох з подружжів, але при цьому значно частіше відзначалися хронічний аднексит у жінок (113%) та хронічний простатит у чоловіків (123%), що, можливо, було пов’язано з перенесеними ними венеричними захворюваннями.

У процесі системно-структурного аналізу сексуального здоров’я подружжів за його інтегральними критеріями було визначено, що соматосексуальний розвиток їх переважно був нормальним, тоді як психосексуальний розвиток – порушеним у 834% чоловіків і 11,3% жінок першої і в 326% чоловіків і 825% жінок другої групи. При цьому в чоловіків, як правило, спостерігалася ретардація психосексуального розвитку, за винятком осіб із соціально-психологічною дезадаптацією, у яких мав місце передчасний розвиток. У жінок також переважав затриманий психосексуальний розвиток. Характерними для обстежених були й асинхронії статевого дозрівання, у другій групі частіше сукупні, зумовлені дією психогенних та соціогенних чинників. Статеворольова поведінка в чоловіків найчастіше була трансформованою, у жінок нерідко гіперрольовою, особливо у другій групі. Серед типів сексуальної мотивації переважали дисгармонійні – генітальний та шаблонно-регламентований. Тип сексуальної культури у переважної більшості жінок був ліберальний, у чоловіків другої групи – переважно невротичний.

Статева конституція у чоловіків другої групи – слабка й послаблена середня, у першій групі у частини з них середня і сильна, у жінок – переважно середня, ерекція була послаблена у більшості чоловіків, особливо часто – у другій групі, оргастич-ність практично у всіх жінок не перевищувала 30%. Любов, що була основним мотивом вступу до шлюбу, частіше зберегли чоловіки, ніж жінки, – відповідно 715 і 477% у першій, 825 і 467% у другій групі. Поінформованість у питаннях психогігієни статевого життя була недостатньою у всіх чоловіків і переважної більшості жінок обох груп, виняток складали лише подружжя із соціально-психологічною дезадаптацією. Усі обстежені чоловіки й жінки зазнавали психосексуальної незадоволеності.

Аналіз за інтегральними критеріями сексуального здоров’я подружжя показав певні відмінності в його стані за первинної і вторинної подружньої дезадаптації. У першому випадку більшою мірою були порушені показники, що характеризують сексуальну поведінку, у другій – психофізіологічні показники.

Системно-структурний аналіз сексуального здоров’я за його компонентами й складовими дав змогу визначити їх стриж-неве ураження як причину різних форм первинної сексуальної дезадаптації та первинної сексуальної дисфункції, що зумовила вторинну дезадаптацію подружжя. Так, причиною розвитку сек-су-ального різновиду комунікативної форми дезадаптації стало ураження соціально-психологічного компонента; причиною соціо-культурної форми – сукупне ураження соціального та пси-хологічного компонентів; причиною статеворольової форми – ураження психологічного, сексуально-еротичної форми – також психологічного та інформаційно-оцінної складової соціального компонента. Причиною сексуально-аверсійної форми дезадап-та-ції стало сукупне стрижневе ураження психологічного та соці-аль-но-психологічного, а конституціональної форми – уражен-ня нейрогуморальної та психічної складових анатомо-фізіоло-гіч-ного компонента сексуального здоров’я. Причиною формування вто-ринної сексуальної дезадаптації, незалежно від форми пер-винної сексуальної дисфункції, що її зумовила, було стрижневе ура-ження психічної складової анатомо-фізіологічного компонента.

Загалом проведений системний аналіз сексуального здоров’я подружжя дав змогу таким чином класифікувати наявні в них клінічні форми подружньої дезадаптації.

І. Первинна подружня дезадаптація, 834%.

1.

сексуальна (213%);

соціально-психологічна (193%).

2.

3.

4.

5.

6.

ІІ. Вторинна сексуальна дезадаптація, зумовлена первинною сексуальною дисфункцією, 174%.

1.

2.

3.

4.

Залежність частоти подружніх зрад від форм сексуальної дезадаптації показано в табл.1. З наведених у ній даних видно, що найчастішими були позашлюбні зв’язки за комунікативної форми дезадаптації, а за сексуальної дисфункції вони мали місце лише у дружин хворих чоловіків.

Таблиця 1

Залежність частоти позашлюбного сексу від форми подружньої дезадаптації та сексуальної дисфункції

Форми дезадаптації

та сексуальної дисфункції | Частота позашлюбного сексу, %

чоловіки, n=179 | жінки, n=247

Первинна

дезадаптація, n=250

комунікативна, n=100, різновиди

сексуальна, n=53 | 924 | 815

соціально-психо-логі-чна, n=47 | 855 | 944

соціокультурна, n=40 | 727 | 826

статеворольова, n=25 | 6410 | 5610

сексуально-еротична, n=35 | 728 | 748

сексуально-аверсійна, n=22 | 916 | 868

конституціональна, n=28– | 964

Вторинна дезадаптація, первинна сексуальна дисфункція n=50

паторефлекторна, – | 7810

абстинентна, – | 7713

сексуальний фобічний невроз, ––

невроз очікування невдачі, ––

Обстеження показало, що й при первинних, і при вторин-них порушеннях сексуального здоров’я у всіх чоловіків і жінок розвиваються ті або інші невротичні розлади. Найчастішими з них у тих і інших є неврастенія і короткочасна депресивна реакція. У чоловіків за статевої форми дезадаптації переважає посттравматичний стресовий розлад (5210%), за сексуально-аверсійної форми – пролонгована депресивна реакція (4511%). У дружин хворих із первинною сексуальною дисфункцією – також короткочасна депресивна реакція та іпохондричний розлад. У всіх чоловіків із сексуальним фобічним неврозом спостерігаються специфічні ізольовані фобії (у наших пацієнтів – коїтофобія), а у хворих на невроз очікування невдачі – нав’язливі думки й міркування.

У всіх подружніх пар із комунікативною, сексуально-аверсійною формами первинної дезадаптації та абстинентною формою первинної дисфункції дезадаптація була набутою, в решті випадків – дебютантною і відповідала найчастіше другому й третьому ступеню, коли жінки досягали оргазму не більш ніж у 30% статевих актів або ніколи не досягали його.

Вивчення зв’язку між формою порушення сексуального здоров’я і частотою позашлюбних зв’язків дало змогу з’ясувати, що подружні зради здійснюють чоловіки й дружини з первинною дезадаптацією (за винятком чоловіків із конституціональною її формою), а за вторинної дезадаптації – дружини чоловіків із паторефлекторною та абстинентною формами сексуальної дисфункції. В жодного з чоловіків і дружин із первинною сексуальною дисфункцією не було позашлюбних зв’язків. Мотивами подружніх зрад були незадоволеність міжособистісними або сексуальними стосун-ками, іноді – бажання перевірити свої сексуальні можливості і часто – надмірно ліберальний погляд на сексуальні стосунки.

У всіх обстежених були явно виражені акцентуації характеру, до того ж відзначалася певна залежність між типом акцентуації та формою дезадаптації або сексуальної дисфункції. Збудливий тип акцентуації спостерігався переважно в чоловіків і жінок із статеворольовою і соціально-психологічною дез-адаптацією і не траплявся ні в кого з подружжя з первинною сексуальною дисфункцією. Емотивна акцентуація найчастіше мала місце при неврозі очікування та фобічному неврозі, застрягаюча – за паторефлекторної форми сексуальної дисфунк-ції. При цьому у подружжя із соціально-психологічним різно-видом комунікативної форми дезадаптації мало місце не-сприятливе сполучення акцентуацій у парі: збіг однакових їх типів або такі сполучення, як збудливий і демонстративний або тривожний. За сексуальної дезадаптації частіше траплялися сполучення акцентуацій, що доповнювали одна одну: демон-стра-тивної і педантичної або застрягаючої; збудливої й емотивної.

Акцентуації характеру позначалися і на міцності сім’ї обстежених. Хоч більшість із них (684% чоловіків і 764% жінок) взяли шлюб із любові, до моменту обстеження зберегли це почуття лише небагато хто з подружжів. Найчастіше (913% чоловіків і 933% жінок) думали про розлучення або робили спроби розлучитися чоловіки й жінки з демонстративною, збудливою, гіпертимною, застрягаючою, дистимічною акценту-аціями характеру, тоді як більшість осіб з педантичною, тривожною та емотивною акцентуаціями не припускали думки про розлучення (594% чоловіків і 524% жінок).

Характер стосунків подружжів, як відомо, багато в чому залежить від спрямованості їхньої особистості – домінуючої мотивації, ціннісних орієнтацій, переваг у проведенні дозвілля. Серед обстежених нами подружжів у більшості з них – 734% – відзначалася розбіжність ціннісних орієнтацій, що, безперечно, сприяло подружній дезадаптації.

Дезадаптація неминуче виникає, коли за несприятливого сполучення акцентуацій характеру і розбіжності спрямованості особистості подружжів у одного з них чи обох наявні дисгар-мо-нійні риси характеру й особистості. У всіх обстежених нами жінок позначалися такі дисгармонійні риси, як егоцент-ризм, нереалізм сприйняття дійсності, небажання адаптуватися до неї й до оточуючих людей, й такі якості, як невірність, непоряд-ність, брехливість. Для багатьох чоловіків першої групи були ха-рак-терні залежність, незрілість особистості, але також злісність, безсоромність, егоїзм, у другій найчастіше відзнача-лися знижен-ня самооцінки, самозневага, а також егоїзм та черствість.

Було виявлено й зв’язок між типом акцентуації характеру обстежених та їхньою статеворольовою поведінкою. Виявилося, що за демонстративної, застрягаючої та гіпертимної акцентуацій мали місце високі рівні і маскулінності, і фемінінності у статеворольовій Я-концепції подружжя, а за тривожної, педантичної, дистимічної та емотивної акцентуацій спостерігалося підвищення фемінінності й зниження маскулін-ності; за збудливої акцентуації у чоловіків підвищувалася маскулінність на соціогенному рівні. На біогенномі рівні гіпермаскулінність виявляли чоловіки із збудливою та жінки із збудливою, гіпертимною і застрягаючою акцентуаціями. Гіпер-маскулінними були особи з педантичним, тривожним, емотивним та демонстративним типами акцентуації характеру.

Здобуті дані дають змогу говорити про міжрівневу статеворольову неузгодженість (дискордантність) за педантичної та застрягаючої акцентуацій характеру. Дискордантність визначається також за збудливої та демонстративної акцен-туацій. Розбіжність вираженості маскулінності на рівні статеворольової Я-концепції і біогенному рівні дає підставу припустити наявність внутрішньоособистісного конфлікту. Виявлені особливості статеворольової поведінки кожного з подружжя та їх сполучення в парі свідчать про існування такої закономірності: що адекватніша статеворольова Я-концепція подружжя, то гармонійніші їхні взаємини, тоді як біогенний рівень статеворольової поведінки є менш значущим у цьому.

Зі статеворольовою поведінкою і акцентуацією характеру тісно пов’язані психосексуальні типи чоловіка і жінки, відповідність яких у подружній парі має велике значення для сексуальної адаптації. Серед обстежених нами подружжів усі чоловіки й жінки зі збудливою акцентуацією належали до агресивних варіантів типів чоловік-чоловік і жінка-жінка, до цих самих варіантів належало й чимало обстежених із гіпертимною, демонстративною та застрягаючою акцентуа-ці-ями. Серед чоловіків із педантичною та тривожною акцен-туаціями переважав психосексуальний тип чоловік-син, а серед жінок із цими акцентуаціями – тип жінка-дочка та пасивно-підкорюваний варіант типу жінка-жінка. За дистимічної акцентуації більшість чоловіків та жінок були пасивно-підкорюваними, за гіпертимної – у чоловіків переважав тип чоловік-батько, а всі жінки належали до типу жінка-мати, а за емотивної акцентуації всі чоловіки – до типу чоловік-батько, а всі жінки – до типу жінка-мати. У переважної більшості наших пацієнтів спостерігалося несприятливе сполучення в парі агресивного чоловіка й агресивної жінки, пасивно-під-ко-рюваних обох подружжів, типів чоловік-батько та жінка-мати, чоловік-син і жінка-дочка. При цьому серед подружжя із соціально-психологічним різновидом комунікативної форми дезадаптації значною мірою переважали агресивні чоловіки і жінки, а серед подружжя із сексуальним різновидом цієї форми – чоловік-син та жінка-дочка.

Формування сім’ї було порушено вже на етапі психо-логічної адаптації у подружжів із соціально-психологічною дезадаптацією і на етапі сексуальної адаптації – у решти подруж-жя, тобто за сексуального різновиду комунікативної форми, решти форм первинної та всіх форм вторинної дезадаптації. Етап виконання функцій сім’ї був порушений у всіх обстежених подружніх пар. Вивчаючи значущість функцій сім’ї для подружжів, можна було відзначити певну її залежність від акцентуацій характеру. Тож сексуально-еротична та рольова функції були більш значущими для осіб із збудливою, захисна та психотерапевтична – для осіб із демонстративною, функція збереження здоров’я – для осіб із тривожною акцентуацією.

За первинної подружньої дезадаптації найгірше оціню-валося подружжям виконання таких функцій сім’ї, як емоційна, духовна, психотерапевтична (внаслідок конфліктів) та реабілі-таційна, дуже низько оцінювалася, особливо жінками, також рольова функція. Гарна оцінка виконання функцій сім’ї траплялася рідко (виняток становила оцінка чоловіками репродуктивної функції). За вторинної дезадаптації більшість чоловіків і жінок (відповідно 567 і 607%) відзначали добре виконання емоційної функції, що й було причиною збереження сім’ї, незважаючи на сексуальну дисгармонію. Спостерігалося також компенсаторне задовільне виконання господарсько-побутової та виховної функцій.

На підставі результатів вивчення функціонування сім’ї обстежених подружніх пар нами було визначено функці-о-нальність (адаптивність) сімей за дезадаптації та позашлюбного сексу подружжя, а саме існування умовно-функціональних та нефункціональних шлюбів. Аналіз їх розподілу серед обстежених показав, що в групі подружжя з первинною дезадаптацією всі сім’ї були нефункціональними, а в групі з вторинною дез-адаптацією, зумовленою первинною сексуальною дисфункцією в одного чи обох подружжів, усі були умовно-функціональними.

Ні в кого з обстежених не було гармонійного типу шлюбу, і в обох групах подружніх пар переважали антагоністичний (373%) і негативно-доповнюючий (323%) типи дисгармо-нійного шлюбу. В решті випадків мав місце псевдогармонійний його тип із псевдопозитивно-доповнюючим, псевдосимбіо-тичним і, найрідше, псевдосинергічним його варіантами.

Однією з суттєвих мікросоціальних та психологічних передумов дезадаптації й позашлюбних зв’язків подружжя було здобуте ними виховання. Чоловіки найчастіше виховувалися в умовах гіпопротекції, домінуючої гіперпротекції або в умовах жорстоких взаємин, жінки – в умовах домінуючої гіпер-протекції, емоційного відторгнення або підвищеної моральної відповідальності. Ніхто з обстежених не дістав також пра-вильного, гуманістичного статевого виховання. У чоловіків найчастіше мали місце патріархальний, примітивний або ігноруючий типи виховання, у жінок – ліберальний, патрі-архальний, рідше пуритансько-аскетичний тип. Непра-виль-не загальне виховання зумовлювало формування рис, що не сприяли успішному міжособистісному та сексуальному спілкуванню чоловіків і жінок. Поряд із неправильним статевим вихованням воно відігравало велику роль у розвитку первинної подружньої дезадаптації та первинної сексуальної дисфункції, а також, не сприяючи виробленню правильних і міцних морально-етичних настанов, створювало передумови для виникнення такого негативного явища в сімейному житті, як позашлюбні зв’язки. Вивчення причин подружніх зрад (табл.2) дало змогу визначити, що найчастішими (у всіх чоловіків і жінок) були соціальні причини й такий психологічний мотив, як психосексуальна незадоволеність. З решти причин у чоловіків найчастіше відзначалося бажання перевірити себе, алкогольне сп’яніння, дещо рідше – негативний вплив особистісних та характерологічних рис, а також задоволення сексуальних потреб. Останній мотив було виявлено у всіх жінок, а з решти причин найчастішими були невідповідність із чоловіком сексуальних настанов, сексуальної мотивації та мотивів статевого акту, наявність у чоловіка сексуальних комплексів та, як і в чоловіків, алкогольне сп’яніння, негативний вплив

Таблиця 2

Характеристика причин позашлюбних зв’язків чоловіків і жінок

Причини подружніх зрад | Кількість обстежених

чоловіків, n=179 | жінок, n=247

Соціальні

Невідповідність у подружжя рівня загальної

і типів сексуальної культури | 100-3 | 100-3

Невідповідність сексуальної поведінки подруж--жя суспільним нормам та встановле-ним формам сексуальної поведінки | 100-3 | 100-3

Позашлюбний секс як розвага– | 273

Психологічні

Наявність у чоловіка сексуальних комплексів– | 613

Бажання перевірити себе | 673 | 123

Психосексуальна незадоволеність | 100-3 | 100-3

Інтерес, цікавість | 283 | 363

Бажання урізноманітнити статеве життя | 103 | 483

Самоствердження | 293 | 523

Негативний вплив особистісних, характеро-логічних особливостей подружжя на сексуальну поведінку | 563 | 563

Соціально-психологічні

Небажання сексуальних контактів із чоловіком– | 103

Відсутність у подружжя почуття любові та глибоких емоційних зв’язків | 393 | 363

Любов до об’єкта позашлюбного сексу | 83 | 168

Відсутність оптимального міжособистісного контакту в інтимних стосунках– | 483

Невідповідність спрямованості особистості

і рольових позицій подружжя | 203 | 123

Невідповідність у подружжя проведення дозвілля | 103 | 93

Невідповідність у подружжя сексуальних настанов, мотивації та мотивів статевого акту | 223 | 803

Біологічні

Невідповідність типів статевої конституції чоловіка і дружини | 163 | 113

Алкогольне сп’яніння | 613 | 803

Тривале статеве стримування або нерегулярне статеве життя | 173 | 127

Задоволення сексуальних потреб | 503 | 100-3

особистісних та характерологічних рис. При цьому причини подружніх зрад, як правило, були сукупними.

Жінки найчастіше (763%) мали одного-трьох поза-шлюбних партнерів, а 613% чоловіків – від 4 до 10 і більше. Ініціатором позашлюбного зв’язку в першій групі подружніх пар частіше був чоловік, у другій групі – жінка. Позашлюбний зв’язок у 393% чоловіків тривав лічені дні, у решти переважно тижні чи місяці і лише в поодиноких випадках – роки. У жінок зв’язок лише зрідка (73%) тривав кілька днів, набагато частіше (443%) – місяці і у 283% – роки. У більшості жінок (723%) позашлюбний зв’язок являє собою "службовий роман", випадкові позашлюбні сексуальні контакти були рідкісними (84%). Причинами припинення позашлюбного зв’язку зазвичай були втрата інтересу до нього та/або зараження на венеричну хворобу. Слід відзначити, що лише 255% жінок обох груп застосовували під час позашлюбних сексуальних контактів ті чи інші засоби запобігання вагітності, які здебільшого були запобіжником проти венеричного захворювання.

Під час вивчення ставлення подружжя до подружніх зрад з’ясувалося, що переважна більшість із них – 753% чоловіків та 923% жінок – вважають зради припустимими за умови, що друге подружжя не знає про них, але частина чоловіків і деякі жінки вважають їх неприпустимими та навіть такими, що призводять до руйнування сім’ї. Беззастережно припустимими вважали позашлюбні зв’язки лише 4 жінки та ніхто з чоловіків.

У тих подружжів, які, з одного боку, були переконані у неправомірності подружньої зради та навіть у її фатальних наслідках, а з другого, незважаючи на це, дозволяли собі зради, така суперечлива ситуація призводила до розвитку внутрішньо-особистісного конфлікту. Опитування показало також, що для жінок позашлюбні зв’язки привабливі насамперед своєю емоційною спрямованістю: за всіх обставин вони шукають в чоловіка прихильності, розуміння, і лише потім – фізичної насолоди. У чоловіків позашлюбний зв’язок найчастіше починається з фізичного контакту, вони зазвичай не шукають в жінці друга чи однодумця. Здобуті дані переконують у тому, що позашлюбний зв’язок, як правило, не може компенсувати жінкам незадоволеність своїм подружнім життям. У чоловіків він викликає більше позитивних емоцій, але ні в тому, ні в іншому разі не сприяє подружній гармонії та щасливому шлюбу.

Загалом результати проведених досліджень свідчать про те, що першопричиною подружньої дезадаптації та позашлюбних зв’язків є особистісні відмінності подружжя, їхні морально-етичні настанови, що уможливлюють подружню зраду. Проте для її реалізації потрібен комплекс умов та чинників, що відіграють більшу або меншу роль у складному генезі феномена дезадаптації. Одним із суттєвих чинників є наявність внутрішньоособистісного або міжособистісного конфлікту, а нерідко і їх сполучення. Позашлюбний зв’язок у таких випадках є способом розв’язання конфлікту. Серед інших причинних і патопластичних чинників подружньої дезадаптації слід назвати розбіжність спрямованості особистості подружжів; порушення психосексуального розвитку, неправильне загальне та статеве виховання; несприятливе сполучення у парі акцентуацій характеру; дисгармонійні риси характеру та особистості; відсутність статеворольової комплементарності у парі; невідпо-відність психосексуальних типів, сексуальної культури та сексуальної мотивації, статевої конституції та сексуальної поведінки подружжів; низький рівень поінформованості в питаннях психогігієни статевого життя; порушення функціону-вання сім’ї. В усіх чоловіків та жінок із первинною подружньою дезадаптацією та вторинною дезадаптацією, зумовленою первинною сексуальною дисфункцією, розвивається невротич-ний розлад, форма якого залежить від типологічних відмінностей особистості.

Під впливом цих чинників, як правило, сукупних, розвивається психосексуальна незадоволеність та формуються клінічні форми подружньої дезадаптації та сексуальної дисфункції.

За комунікативної форми первинної подружньої дез-адаптації основними чинниками є за соціально-психоло-гічно-го її різновиду – міжособистісний конфлікт подружжів, за сексуаль-ного різновиду – утруднення спілкування з представниками протилежної статі та невміння спілкуватися на сексуальні теми. Причиною соціокультурної форми дезадаптації є інноваційний конфлікт, що виникає внаслідок невідповідності сексуальної культури подружжів. Статеворольова форма дезадаптації розвивається в результаті дисгармонійного сполучення в парі порушеної статеворольової поведінки чоловіка і дружини. Причиною сексуально-еротичної форми є розбіжність сексу-аль-ної поведінки подружжів, зумовлена низьким рівнем поінфор-мованості в питаннях психогігієни статевого життя. Причина сексуально-аверсійної форми дезадаптації – наявність сексу-альної та психологічної аверсії в одного з подружжів, причина конституціональної форми – невідповідність типів статевої конституції подружжів – слабкого в чоловіка і середнього або сильного у дружини чи зворотнє співвідношення. Основними причинами первинної сексуальної дисфункції, що зумовлює вторинну дезадаптацію подружньої пари, є за паторефлекторної форми – патологічна фіксація фіаско при статевому акті, зумовленого, як правило, ситуаційними моментами; за абстинентної форми – тривале вимушене статеве стримування чи короткочасні, але часто повторювані періоди стримування. Сексуальний фобічний невроз, зокрема коїтофобія, є наслідком невдалого сексуального дебюту або невдалої спроби статевого акту та самонавіювання. Невроз очікування невдачі розви-вається після невдачі статевого акту, яка може бути зумовлена різноманітними екзогенними та ендогенними чинниками, коли спричинене ними тривожне очікування невдачі призводить до дезавтоматизації сексуальних реакцій. Перелічені форми пер-вин-ної сексуальної дисфункції здебільшого виникають у схиль-них до фіксації та тривожно-помислових особистостей, як пр-ави-ло за слабкої чи послабленої середньої статевої конституції.

Визначені виконаними дослідженнями причини, механізми розвитку, клінічні прояви форм первинної та вторинної подружньої дезадаптації, причини та характер позашлюбних зв’язків подружжів дали змогу розробити систему психотерапевтичної корекції дезадаптації, що призводить до позашлюбних зв’язків подружжів. В основу пропонованої системи корекції було закладено чотири компоненти міжособистісних стосунків: когнітивний (інформаційний), що має на меті вироблення у подружжя правильних настанов на свої міжособистісні стосунки, ознайомлення їх з формами поведінки, у тому числі сексуальної, що сприяють нормалізації стосунків та функціонування сім’ї; афективний (емоційний), завданнями якого є дезактуалізація пов’язаних із дезадаптацією переживань, зміна неадекватного реагування під час кон-фліктів; конативний (поведінковий), спрямований насамперед на ліквідацію позашлюбних зв’язків; особистісний, мета якого – зміна потрібнісно-мотиваційного та ціннісно-смислового аспек-тів міжособистісних стосунків для досягнення оптимальної взаємодії подружжів як особистостей.

Система грунтується при цьому на науково обгрунтованих та апробованих клінічною практикою принципах комплексності, диференційованості, послідовності та етапності психотерапевтичних впливів. Вибір методу та конкретного змісту здійснюваної корекції визначається формою сексуальної дезадаптації або сексуальної дисфункції, тобто залежить від її причин, умов розвитку та клінічних проявів. Корекція усіх форм дезадаптації проводилася після діагностичного обстеження, у два основні етапи – вироблення настанови та навчення, кожен з яких у свою чергу проводився поетапно.

Основним методом психокорекції комунікативної форми дезадаптації був комунікативний тренінг, який починався з ознайомлення подружжів з подружньою тактикою Карнегі та правилами ліквідації та попередження конфліктів. Як метод навчення використвували запропоновану Кратохвілом конструктивну сварку. Проводили також раціональну (індивідуальну та парну) і групову психотерапію, що включала рольові ігри. Для корекції соціокультурної форми дезадаптації на першому етапі застосовували раціональну та інформаційну психотерапію, доповнюючи ці методи бібліотерапією та методом опосередкованого коригуючого самоаналізу (ОКС); на другому етапі застосовували