ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КОБЕЦЬ ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК [159.922+340.11]:17.022.1-057.36

Особливості категоріальної структури

правосвідомості юриста

Спеціальність: 19.00.06 – юридична психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Харків - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України, м. Харків.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор,

Бочарова Світлана Петрівна,

Українська інженерно-педагогічна академія,

завідувач кафедри загальної та інженерної психології.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Тімченко Олександр Володимирович,

Університет цивільного захисту України,

начальник науково – дослідної лабораторії

екстремальної та кризової психології.

кандидат психологічних наук, доцент

Відєнєєв Ігор Олександрович,

Харківський національний університет внутрішніх

справ, доцент кафедри прикладної психології.

Провідна установа: Навчально-науковий інститут підготовки кадрів

громадської безпеки та психологічної служби Київського

національного університету внутрішніх справ.

Захист відбудеться “19” жовтня 2007 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.04 в Харківському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, Харків - 80, проспект 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, Харків - 80, проспект 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий “___” _________ 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради П.В. Макаренко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Соціально-економічна і політична ситуація в Україні, реформування органів правоохоронної та правозастосовної системи відповідно до задач побудови правової демократичної держави потребують змін у кадровому забезпеченні, розробки й застосування нових підходів і засобів виховання і використання персоналу, формування високого рівня розвитку правосвідомості юристів-професіоналів. Фахова юридична діяльність ставить перед людиною значні вимоги і накладає певний вплив на її особистість і весь спосіб життя.

В перехідний період соціально-економічних і політичних змін в суспільстві спостерігається напружена ситуація в формуванні правосвідомості певної частини населення, особливо молоді, порушення раніше засвоєних моральних стереотипів соціальної поведінки і затруднення в формуванні нових, значне підвищення рівня правопорушень і злочинності. В певній мірі ці процеси навіть стосуються якоїсь частини працівників правозастосовної системи у формі різних проявів професійної деформації. Тому проблема досягнення високого професіоналізму і компетентності представників юридичних професій стає однією з найбільш важливих у плані професійного відбору кадрів. В високій мірі це стосується працівників прокуратури, здійснюючих контроль за процесами правосуддя, професійно-юридична підготовка і психологічна культура яких є найбільш важливими в забезпеченні ефективності правозастосовної системи держави.

Проблему правової самосвідомості в галузях загальної та юридичної психології досліджували О.М. Бандурка, С.П. Бочарова, В.Л. Васильєв,

А.В. Дулов, М.І. Єнікєєв, О.В. Землянська, А.Ф. Коні, В.Н. Кудрявцев,

В.В. Романов, М.В. Кроз, О.Д. Сафін, А.М. Столяренко, Д.П. Котов,

М.В. Костицький, М.М. Коченов, І.А. Кудрявцев, В.Є. Коновалова,

А.В. Шепітько, А.Р. Раті-нов, Л.Б. Філонов, І.Н. Шахриманьян, В.Г. Дєєв

Г.Н. Шиханцов, А.Б. Глоточкин, В.Ф. Пирожков, П.Г. Пономарьов, С.А. Тарарухин, О.В. Тімченко, М.Г. Самойлов, Я.Й. Родзівідло та ін.

Правова самосвідомість — сфера індивідуальної свідомості, що відбиває правову дійсність у формі юридичних знань, оцінних відносин до права і практики його застосування, правових установок і ціннісних орієнтацій, що регулюють людську поведінку в юридично значущих ситуаціях. Її важливими характеристиками є зміст і рівень сформованості категоріальної структури, яка визначає професійну спрямованість особистості, її саморефлексію, свідоме ставлення до виконання службових задач.

Щоб мати високий стан правосвідомості, необхідні певні когнітивні дії, за допомогою яких людина формує внутрішній план діяльності, її програму, концептуальну модель. Правова самосвідомість як професійна якість юристів, зокрема спеціалістів в галузі прокурорської діяльності, відрізняється від правової самосвідомості законослухняного громадянина, а саме

відрізняється об’ємом, глибиною та формалізованим характером знань, принципів та норм права, вмінням їх застосовувати.

Психологічні особливості діяльності працівника правозастосовної системи досить докладно були досліджувані в юридичній психології. При цьому розробка даної проблеми йшла як у плані психологічного аналізу структури фахової діяльності працівників правозастосовної системи, так і в плані психологічної характеристики властивого їй комплексу психологічних особливостей.

Однак, в існуючих джерелах не досить повно і змістовно розкрито специфічність фахової діяльності юриста, не створено її чіткої професіографічної моделі, чіткої класифікації професійно важливих якостей працівників цього профелю і, зокрема, вивчення проблеми особливостей правосвідомості працівника прокуратури. Тому розкриття функціональної структури правосвідомості фахівця прокуратури є на сьогодні актуальною, але невирішеною задачею в галузі юридичної психології, що зумовлено: наявністю суперечностей між правовими нормами та їх застосуванням; недостатньо розробленою проблемою фахової діяльності юриста; потребою розкрити особливості категоріальної структури правосвідомості особистості працівників прокуратури для підвищення успішності їх професійного відбору і праці.

Актуальність зазначеної проблеми й недостатнє її теоретичне та практичне обґрунтування й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з „Пріоритетними напрямами наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 роки”, Наказом Генерального прокурора України №5 від 05.10.98 р. „Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України”, Законом України „Про прокуратуру”, Законом України від 12 червня 2001 року „Про внесення змін в Закон України „Про прокуратуру”, планом наукових досліджень лабораторії соціальної та психологічної роботи в органах внутрішніх справ України Харківського національного університету внутрішніх справ. Тема затверджена рішенням вченої ради Харківського національного університету внутрішніх справ від 28 жовтня 2005 року, протокол №11 і узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №2 від 27.02.2007 року).

Мета дослідження. Розкрити зміст і сутність правової свідомості особистості юриста і визначити особливості категоріальної структури правосвідомості працівника прокуратури.

Завдання дослідження:

1. Показати стан проблеми правосвідомості в сучасній психологічній літературі і розкрити сутність і функціональну роль правосвідомості особистості юриста - працівника прокуратури;

2. Провести професіографічний аналіз діяльності прокурора і побудувати її професіограму і психограму.

3. Здійснити системний аналіз категоріальної структури правосвідомості особистості юриста і розробити відповідну функціональну модель.

4. Визначити роль еталонів правосвідомості як чинників регуляції і саморегуляції фахової діяльності працівника прокуратури.

5. Розробити методичний комплекс з діагностики рівня розвитку елементів правосвідомості як професійно важливих якостей особистості прокурора.

Об’єкт дослідження - професійна діяльність працівників правозастосовної системи, здійснюючих прокурорські функції.

Предмет дослідження – особливості категоріальної структури правосвідомості особистості працівника прокуратури.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що надійність і ефективність праці юриста, зокрема фахівця в галузі прокурорської діяльності, суттєво залежить від рівня сформованості категоріальної структури правосвідомості як основи спрямованості і саморегуляції його професійної правозастосовної діяльності.

Методологічною і теоретичною основою дослідження є загальнопсихологічні положення про особистість, діяльність і поведінку людини (Л.С. Виготський, Б.Г. Ананьєв, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн,

Г.С. Костюк та ін.); системний підхід в психології (П.К.Анохін, М.О. Бернштейн, С.П. Бочарова, Б.Ф. Ломов, С.Д. Максименко, В.Д.Шадріков, Н.В. Чепєлєва); діяльностний підхід в галузі правозастосовної фахової діяльності та проблем правосвідомості особистості (О.М. Бандурка, С.П. Бочарова, М.І. Єнікєєв, В.Л. Васильєв, О.В. Землянська, О.В. Дулов,

В.Е. Коновалова, В.В. Романов, М.В. Костицький, В.С. Медвєдєв,

О.Р. Ратінов, О.Д. Сафін, О.В. Тімченко, та ін.).

Методи дослідження. У роботі був використаний комплекс наступних методів: теоретичні - системний аналіз професійної діяльності, узагальнення, порівняння, систематизація отриманої інформації та її інтерпретація, структурно-функціональне моделювання;

емпіричні - бесіда, інтерв’ю, спостереження, експертна оцінка, анкетування, тестування для визначення мотиваційно-цільових, когнітивних, комунікативних, емоційних якостей досліджуваних юристів;

 методи математичної статистики – кореляційний, кластерний та факторний аналіз.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

уперше: визначено сутність, зміст і функціональну роль правосвідомості суб’єктів правозастосовної діяльності; здійснено системний аналіз структури професійної діяльності і правосвідомості особистості юристів; визначено і систематизовано об’єктивні і суб’єктивні чинники розвитку правосвідомості особистості прокурора; досліджено проблему еталонів правосвідомості як чинників організації і самоконтролю фахової діяльності прокурора.

уточнені: поняття „професійна правосвідомість”, „професійна мотивація і цілеспрямованість юриста”, „професійно важливі властивості юриста”, „еталони правосвідомості працівника прокуратури”, „категоріальна структура правосвідомості особистості прокурора”.

розроблено: модель фахової діяльності прокурора, що відбиває взаємодію концептуального змісту правосвідомості з усіма функціями системи правозастосовної діяльності (психограма); структурно-функціональна модель організації правозастосовної діяльності працівника прокуратури.

удосконалені: психологічні знання про взаємозалежність рівня розвитку компонентів правосвідомості працівників правозастосовної системи і функцій їх фахової діяльності. Емпіричним шляхом доведено провідну роль мотиваційної, комунікативної, емоційної, інтелектуальної сфер особистості в розвитку професійної правосвідомості прокурора.

дістали подальшого розвитку: теоретичні уявлення про психологічну сутність особливостей категоріальної структури правосвідомості юриста; система психологічних чинників формування професійної правосвідомості особистості прокурора.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці: комплексу методик визначення рівня правосвідомості як професійно важливої властивості особистості прокурора, вивчення мотивації професійного відбору студентів юридичного факультету і професіоналів юристів; факторів фахового становлення правосвідомості прокурора; категоріальної структури правосвідомості особистості прокурора; практичних рекомендацій психологам правозастосовних органів з визначення професійної придатності претендента на посаду прокурора з урахуванням рівнів сформованості правосвідомості.

Результати дослідження впроваджено на факультетах підготовки студентів-юристів, на курсах підвищення кваліфікації професійних прокурорів і в практичній діяльності працівників прокуратури, а саме: у навчально-виховний процес підготовки фахівців юристів Бердянського інституту підприємництва, Азовського регіонального інституту управління, (м. Бердянськ) і Київського Національного університету імені Т.Г. Шевченка; в практичній діяльності працівників прокуратур: Київського району м. Сімферополя (акт реалізації №9 від 04.05.2007р.), Ленінського району м. Запоріжжя (акт реалізації № 23 від 17.05.2007р.), Бердянської міжрайонної природоохоронної прокуратури Запорізької області (довідка № /31-06 вих. від 04.10.2006р.), Бердянського району Запорізької області (довідка № 16/1904 вих. 06 від 28.11.2006р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто здійснено теоретичний аналіз наукової літератури з проблеми, що вивчається, розроблено методичний комплекс та проведено емпіричне дослідження, математичну обробку матеріалів і написано текст дисертації.

У тезах “Проблеми правового врегулювання психічної безпеки в Україні”, написаних у співавторстві з М.В. Банчук, автору належить обґрунтування необхідності підвищення правової свідомості населення України (50%).

Вірогідність і надійність результатів дослідження. Відповідність отриманих емпіричних результатів забезпечувалася достатньо репрезентативною вибіркою досліджуваних, а також якісним і кількісним аналізом результатів дослідження. Для обробки даних був застосований сучасний апарат багатовимірної статистики, кореляційний і кластерний аналіз, факторний аналіз.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та отримані в ході проведення дослідження результати пройшли апробацію на 3 міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Актуальні наукові проблеми управління у перехідний період співробітництва України і Китаю” (Краматорськ, 2004р.); “Wyksztlcenie I nauka bez granic – 2005” (Дніпропетровськ – Przemysl - Praha, 2005 р.); “Реабилитация и абилитация человека. Социально - психологическая безопасность и психическое здоровье” (Київ, 2006 р. ).

Публікації. Основні результати дослідження відображенні у 8 публікаціях, 4 з яких опубліковано у фахових наукових виданнях з психологічних наук, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації: дисертація складається зі вступу, 3 розділів, що включають 12 підрозділів, висновків, списку літератури, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 203 сторінки тексту, містить 18 малюнків, 8 таблиць. Список бібліографічних джерел містить 207 найменувань, в тому числі 10 на іноземних мовах.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Вступ містить обґрунтування актуальності проблеми дослідження та обраного напрямку дисертаційної роботи, розкриває її об'єкт та предмет, основну мету, гіпотезу та завдання, методологічні й методичні підходи. Визначено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи. Наведено відомості про особистий внесок автора, апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - „Методологічні основи дослідження правосвідомості особистості юриста” - розкриваються теоретико-методологічні підходи до проблеми психологічних особливостей фахової діяльності працівників правозастосовної системи як у плані психологічного аналізу її структури, так і в плані психологічної характеристики властивого їй комплексу професійно важливих якостей (О.М. Бандурка, С.П. Бочарова, В.Л. Васильєв, О.В. Дулов, О.В. Землянська, В.Є. Коновалова, О.Р. Ратінов, В.В. Романов, М.В. Кроз, А.М. Столяренко, Н.Г Самойлов, Я.Й. Радзівідло, О.В. Тімченко, В.С. Медвєдєв, В.А. Шепітько і ін.).

Аналіз сучасних досліджень в галузі загальної та юридичної психології свідчить про високу наукову актуальність вирішення проблеми правосвідомості особистості, зокрема правосвідомості фахівців правозастосовної діяльності. Правосвідомість фахівця юриста слід розглядати як особливу форму свідомості, яка, в зв’язку з впливом ряду об’єктивних (соціальних) і суб’єктивних (психологічних) факторів, має специфічну категоріальну структуру, що складається з комплексу базових правових понять (особистісних конструктів).

Системний аналіз професійної діяльності працівників прокуратури доводить, що ця діяльність є багаторівневим ієрархічним утворенням, в якому правосвідомість є компонентом вищого соціально-психологічного рівня організації поведінки особистості. У постійній взаємодії з іншими рівнями функціональної системи правосвідомість фахівця виступає психологічним механізмом мотивації і саморегуляції професійної діяльності.

В межах діяльнісної концепції категоріальна структура індивідуальної правосвідомості суб’єкта прокурорської праці розглядається як система значень, що розкриває особистісний смисл відображення соціальної системи права, яка сприймається суб’єктом і відповідно оцінюється ним.

Вивчення категоріальних структур індивідуальної правосвідомості працівників правозастосовної діяльності дозволяє виявити якість їх правових і моральних критеріїв, потенційні можливості розвитку професіоналізму, підвищити ефективність професійного відбору до певних видів юридичної праці.

У другому розділі - “Еталони правосвідомості як чинники регуляції фахової діяльності працівників правозастосовної системи” - визначено авторський підхід щодо професіографічного опису діяльності працівників органів прокуратури і на основі цього розкрито соціальну та суб’єктивно-психологічну детермінацію категоріальних структур правосвідомості професіонала-прокурора.

Відзначено, що професійна діяльність правознавця надзвичайно складна і багатогранна, оскільки вона пов'язана з роботою державних установ і посадових осіб різних рівнів ієрархії, спрямована на охорону інтересів держави, законних інтересів і прав громадян. Прокурорська діяльність відноситься до категорії складних інтелектуально-практичних видів діяльності, здійснюваної в контексті соціальних систем "людина-суспільство", "людина-колектив", "людина-людина". Саме завдяки такій багатогранності досягається повнота й ефективність у досягненні основних цілей і задач, що послідовно ставить і вирішує прокурор і які повинні бути позначені в психограмі прокурорської діяльності (рис.1).

Професіографічний аналіз діяльності працівників органів прокуратури дозволяє виділити систему професійно важливих якостей особистості фахівця і побудувати відповідну професіографічну модель (психограму), в якій відображена структура мотиваційних, комунікативних і регуляторних процесів, що створюють функціонально – психологічний механізм певного виду професійної правозастосовної діяльності юриста.

Виділена нами структура професійно – важливих якостей особистості фахівця – юриста може використовуватися як теоретична підстава для розробки певного комплексу психодиагностичних методик в процесі професійного відбору осіб, які претендують на навчання в юридичних вузах, вузах системи ВС, а також на роботу в органах прокуратури України.

Рис. 1. Схема-модель психограми діяльності працівника органів прокуратури

Розвиток правосвідомості професіонала – юриста зумовлюється постійною взаємодією двох факторів: об’єктивних (соціальних) і суб’єктивних (індивідуально – психологічних). Аналіз об’єктивних факторів розвитку правосвідомості особистості дозволяє в якості основних детермінант цього процесу виділити систему таких соціальних явищ, як соціально – економічну структуру суспільства, рівень і категоріальну структуру суспільної правосвідомості, існуючи в суспільстві норми моралі і права, систему загальної і професійної освіти в державі, тощо.

Професійна правосвідомість потребує глибокого пізнання правових явищ за допомогою повсякденної правосвідомості і визначається станом її основних компонентів: раціональних, емоційно-психологічних, поведінкових, причому соціально-психологічна сторона є провідною в професійній правосвідомості. Доведено, що:

· професійна правосвідомість проявляється у її системності. Це пов'язано із системністю права, з тим, що норми права не діють ізольовано. Правозастосовна діяльність не може бути забезпечена за допомогою розрізнених правових знань правозастосовників, їх простої сукупності;

· професійна правосвідомість досягається як у результаті спеціальної правової освіти, так і в процесі практичної правозастосовної діяльності;

· професійна правосвідомість означає не тільки знання й розуміння права, але й солідарність з ним, безумовну законослухняність в практичній правозастосовній діяльності. Правові знання, супроводжувані позитивними правовими почуттями, забезпечують інтеріоризацію знання права в цілому, позитивне відношення до правових явищ, підхід до них як до значних соціальних цінностей, і в остаточному результаті формують в професійній правосвідомості правові переконання й звички безумовного дотримання вимог законності в процесі правозастосовної діяльності;

· основними поведінковими компонентами професійної правосвідомості є правові установки правозастосовників і їхня готовність до правозастосовної діяльності певного змісту й конкретної предметної спрямованості;

· особливе значення має професійна правосвідомість у правозастосовній діяльності представників компетентних державних органів. У процесі правозастосовної діяльності в професійній правосвідомості тісно взаємодіють ії категоріальні компоненти, що включаються в механізм правового регулювання при застосуванні права.

Найважливішими суб’єктивно-психологічними факторами розвитку правосвідомості особистості працівника органів прокуратури є система засвоєних ним правових понять-категорій і принципів, на яких заснована психологічна структура його професійної правозастосовної діяльності.

На рис. 2 представлена структурно – функціональна модель, яка

Рис. 2 Схема-модель організації правозастосовної діяльності працівника прокуратури.

відображає саморегульовану систему засвоєння і застосування правової інформації і організацію правозастосовної діяльності працівника прокуратури.

Ця система має складну послідовність операцій: сприйняття інформації із соціальної системи права і процесу професійного навчання; формування правосвідомості з певним категоріальним змістом як еталону поведінки, прийняття рішень і прогнозування наслідків; правозастосовні дії, самоконтроль і саморегуляція; оцінка одержаного результату на підставі соціальних і особистісних критеріїв, а також детерміновані цими процесами емоційні стани, фіксація в пам’яті і певні зміни в структурі мотивації фахівця. Це особливо стосується працівників органів прокуратури, які несуть високу відповідальність за додержання норм права в усіх галузях правозастосовної системи держави.

У третьому розділі - “Емпіричне дослідження особливостей категоріальної структури правосвідомості працівників прокуратури” - наведено результати емпіричних досліджень особливостей категоріальної структури правосвідомості працівника органів прокуратури.

У дослідженні взяли участь студенти-юристи факультетів підготовки фахівців юристів ВНЗ м. Бердянська та м. Києва (n = 54); слухачі курсів підвищення кваліфікації Академії прокуратури України м. Київа (n =52); працівники прокуратури м. Бердянська, м. Запоріжжя та м. Сімферополя (n =50). Всього - 156 осіб. Стаж професіоналів складав від 3 до 10 років, але цей параметр не був об’єктом нашого дослідження (вивчався іншими авторами). Об’єктом дослідження не були також гендерні відмінності досліджуваних (серед яких було 87% чоловіків і 13% жінок).

Серія спланованих емпіричних досліджень дозволила нам оцінити ступінь виразності тієї чи іншої властивості особистості випробуваних та її вплив на формування правосвідомості фахівця.

Вибір і розробка методик дослідження здійснювалися нами на підставі системного принципу, що дозволило охопити важливіші прояви професійних якостей юриста на підставі певної психограми. Відповідно із структурою психограми юриста ми включили до емпіричного комплексу методики з вивчення: мотивації і професійної спрямованості; рівня інтелектуального розвитку і особистісних конструктів правосвідомості; комунікативних здібностей до професійного спілкування; емоційної витривалості і саморегуляції. Вивчення мотиваційної сфери досліджуваних здійснювалося з застосуванням модифікованої нами анкети (розробленою С.П. Бочаровою і А.П. Москаленко) на підставі класифікації типів мотивації, розробленої В.Л. Васильєвим для юристів. На рис.3 показано, що адекватний тип мотивації переважає у всіх категоріях випробуваних, відповідно в 32% і 41% студентів, 65% і 59% професіоналів - слухачів КПК і працівників прокуратури. Ці дані показують, що з накопиченням професійних юридичних знань зростає рівень адекватної професійної мотивації у студентів віддругого до четвертого курсу, у професіоналів він значно вище завдяки їх професійному досвіду і рівню правосвідомості.

Вивчення професійної спрямованості досліджуваних здійснювалося за тестом ДДО Є.А. Клімова. В усіх групах досліджуваних високого рівня досягає спрямованість на працю в системах „людина-людина”, що корелює з

показниками високого рівня мотивації, адекватної для ефективної діяльності в правозастосовній сфері (рис.4).

Діяльність в органах прокуратури відноситься до складних інтелектуально насичених видів праці, тому до важливих професійних якостей прокурора відносяться рівень інтелекту та семантичні особливості використання правознавчих конструктів.

Для визначення інтелектуальних якостей використовувався тест Г.Айзенка. Одержані результати (рис.5) показали, що більшість досліджуваних, як студентів так і професіоналів (52%), показують середній рівень інтелекту (коефіцієнт IQ = 92-108), що є достатнім показником для діяльності в правозастосовній сфері. Є і досить значна кількість досліджуваних (29-35%), які показують наявність високого рівня інтелекту (IQ = 112-140). Цей контингент студентів і професіоналів має підвищений потенціал ефективного використання своїх розумових здібностей в процесі розвитку своєї правосвідомості.

Вивчення семантичних особливостей правознавчих конструктів юристів здійснювалося методом категоріального аналізу за тестом Дж.А. Келлі, адаптованого до юридичних професій. Основними категоріями, що віддзеркалюють концептуальну структуру професійної правосвідомості, є такі категорії, як „право”, „закон”, „діяльність”, „відповідальність”, „принциповість” та ін. Система цих категорій створює комплекс особистісних конструктів, який зумовлює мотивацію і визначає професійно-психологічну культуру працівників органів прокуратури. Аналіз групової матриці досліджуваних дозволяє виділити 4 кластери (фактори) семантичних конструктів, які віддзеркалюють різні аспекти професійної оцінки діяльності юриста: прагматичний, професійно-оцінювальний (щодо відповідності якостей суб’єкта вимогам професії); загально оцінювальний за ефективністю діяльності; індивідуально – особистісний.

Одержані результати показують, що:

- професіонали аналізують діяльність фахівця-юриста за багатьма взаємопов’язаними параметрами, що мають професійну і соціальну цінність;

- об’єкт оцінювання – фахівець одержує характеристику також як особистість з індивідуальними якостями, які впливають на ефективність професійної діяльності правозастосовника.

На рис. 6. показано, що суб’єктивно найбільш значущим для всіх груп досліджуваних є перший прагматичний фактор – оцінка професійних функцій праці. На другому плані стоїть оцінка професійно-важливих якостей (ці показники переважають у студентів). 3 і 4 фактори відповідно займають низькі позиції і свідчать, що оцінці загальних характеристик діяльності і індивідуальних якостей професіонала досліджувані юристи не приділяють належної уваги.

Для визначення комунікативних здібностей досліджуваних був застосований тест КОЗ („Комунікативні та організаторські здібності”). Комунікативні здібності відносяться до важливіших професійних якостей працівника органів прокуратури, які знаходяться в постійній взаємодії з співробітниками і всіма учасниками правозастосовного процесу та повинні мати здібності впливу на людей, на їх свідомість і поведінку, на принципову оцінку їх вчинків з позиції закону і моралі.

Одержані дані показують, що в досліджуваних професіоналів юристів на досить високому рівні проявляються комунікативні здібності (шкальні оцінки 3, 4 і 5). У значної кількості студентів домінує середній рівень комунікативності: в 25% студентів юристів 2 курсу й в 30% - студентів 4 курсу). Це свідчить про здатність до активної взаємодії з людьми в умовах професійного спілкування. У всіх групах досліджуваних коефіцієнт комунікативності (Кк) перевищує коефіцієнт організаторських схильностей (Ко), що обумовлено переважно спрямованістю на взаємодію з людьми, ніж на керування колективом.

Діяльність працівника органів прокуратури є емоційно високо насиченою, часто відбувається в конкурентних, стресових, конфліктних ситуаціях і потребує високої емоційної витримки і саморегуляції. В дослідженні нами була використана методика діагностики рівня емоційного вигоряння В.В. Бойко. Результати тестування показали, що показники стадії напруги: у студентів 59 - 42% (середній рівень), у „курсантів” і фахівців – низький рівень (16 і 35%). Стадія виснаження показує середній рівень у студентів 2 курсу і 4 курсу (50%); курсантів (54%); професіоналів (52%). Низькі показники з фази виснаження показують досліджувані всіх груп, відповідно 9; 9; 16 і 10%. У цілому показники досліджуваних усіх груп не перевищують 60 балів, не показують високих рівнів ні за однією фазою емоційного вигоряння, тобто вони мають досить високі здібності до саморегуляції своїх емоційних станів в ситуаціях впливу стрес - чинників. У той же час досить значні показники емоційного виснаження (у студентів 2 і 4 курсів 50 і 41%, у професіоналів 38%) вказують на необхідність подолання певних труднощів в емоційній витримці і застосування для цього спеціальних тренінгів для розвитку протидіяння входу в стресовий стан.

Дослідження особливостей категоріальної структури правосвідомості працівників прокуратури дозволили визначити професійно-важливі якості прокурорів, що дало можливість побудувати психологічний профіль кожного досліджуваного – претендента на навчання і професійну правозастосовну діяльність за рекомендованою схемою (рис. 7.). Така схема дозволяє наочно відобразити систему професійних якостей і професійну придатність особистості прокурора.

Оцінка професійно важливих якостей прокурора як особистості є необхідною умовою адекватного відбору на професійну правозастосовну діяльність. В категоріальній структурі свідомості професіонала – прокурора здатність такої оцінки повинна формуватися вже на початкових стадіях професійної освіти як елемент правової і психологічної культури працівника прокуратури. Системний аналіз структури професійної правосвідомості прокурора вимагає розглядати окремі здібності професіоналів в їх єдності і взаємодії. Когнітивні особливості категоріальної структури правосвідомості не існують відокремлено від інших структурних компонентів, а знаходяться в єдності і постійній взаємодії з усіма компонентами цілісної саморегульованої

Рис. 7. Схема побудови психологічного профілю особистості працівника прокуратури

системи правозастосовної діяльності прокурора: мотивацією, цілеспрямованістю, комунікативністю, когнітивними, емоційними і регуляторно-вольовими процесами особистості.

Застосований нами комплекс методик відповідає змісту психограми діяльності працівника органів прокуратури і дозволяє розкрити соціальну та суб’єктивно - психологічну детермінацію категоріальних структур правосвідомості професіонала прокурора, що дає можливість комплексно оцінювати основні професійно-важливі якості претендентів на навчання на юридичних факультетах і на професійну діяльність в органах прокуратури.

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дослідження дозволяють зробити загальні висновки.

1.Системний аналіз професійної діяльності фахівця – юриста доводить, що ця діяльність є багаторівневим ієрархічним утворенням, в якому правосвідомість є компонентом вищого, соціально-психологічного рівня організації поведінки особистості. У постійній взаємодії з іншими рівнями розвитку особистості, як цілісної функціональної системи, правосвідомість фахівця виступає психологічним механізмом мотивації і саморегуляції професійної діяльності.

2. Правосвідомість юриста - працівника прокуратури слід розглядати як особливу форму свідомості, яка, в зв’язку з впливом ряду об’єктивних (соціальних) і суб’єктивних (психологічних) факторів, має специфічну категоріальну структуру, що складається з комплексу базових правових понять – категорій.

Аналіз об’єктивних факторів розвитку правосвідомості юриста дозволяє в якості основних детермінант цього процесу виділити систему таких суспільних явищ, як соціально-економічну структуру суспільства, рівень і категоріальну структуру суспільної правосвідомості, норми моралі і права, систему загальної і професійної освіти. Найважливішими суб’єктивно-психологічними факторами розвитку правосвідомості особистості прокурора є система засвоєних ним правових понять-категорій і принципів, на яких заснована психологічна структура його професійної правозастосовної діяльності.

3. Професіографічний аналіз діяльності працівників прокуратури дозволяє визначити систему професійно-важливих якостей особистості фахівця і побудувати відповідну структурно-функціональну модель, в якій відображена структура мотиваційно-цільових, когнітивних, комунікативних і регуляторних процесів, що створюють функціональний механізм певного виду правозастосовної діяльності.

Вивчення категоріальної структури індивідуальної правосвідомості працівників правозастосовної системи дозволяє визначити якість їх ділових і моральних критеріїв, потенційні можливості розвитку професіоналізму, підвищити ефективність професійного відбору до певних видів юридичної праці, зокрема до виконання обов’язків прокурора.

4. Побудована схема-модель правозастосовної діяльності працівників органів прокуратури показує, що правосвідомість прокурора не є відокремленою якістю, а формується і функціонує в єдності і взаємодії з мотиваційними (аферентними), праксичними (еферентними), операційними і оцінювальними (рефлексивними) компонентами його професійних дій. Тому методи психодіагностики, що застосовуються для визначення професійної придатності прокурора, повинні мати комплексний характер і відповідати змісту і структурі психограми, де відображені професійно-важливі якості особистості фахівця.

5. Проведене емпіричне дослідження дозволило визначити рівні сформованості мотиваційно-цільових, когнітивних, комунікативних, і регуляторних процесів досліджуваних юристів з різними рівнями професійної підготовки: студентів, слухачів курсів підвищення кваліфікації і працівників прокуратури.

Одержані дані показують, що з накопиченням правових знань і практичного досвіду значно зростає рівень адекватної мотивації до правозастосовної діяльності. Професійна мотивація правозастосовника, спрямовуючи його діяльність на певні соціально-правові задачі, закріплюється та розвивається в залежності від одержаного досвіду роботи, свідомої оцінки суб’єктом своєї професійної придатності й особистісних перспектив.

6. Вивчення когнітивних механізмів правосвідомості показує перевагу середнього рівня інтелекту у всіх групах досліджуваних, що є достатнім показником для навчання і професійної діяльності в правозастосовній сфері. Серед досліджуваних є певна група осіб з підвищеним інтелектом, які спроможні оптимально використовувати свій розумовий потенціал. Вивчення семантичних конструктів досліджуваних прокурорів показує, що категоріальні конструкти професійних уявлень доповнюються і уточнюються в процесі набуття професійного досвіду. В категоріальній структурі правосвідомості прокурора здатність до рефлексивної оцінки своїх якостей як особистості професіонала повинна формуватися вже на початкових етапах професійного розвитку як елемент правової і психологічної культури правозастосовника.

7. Рівень розвитку комунікативних здібностей досліджуваних юристів показує, що коефіцієнт схильності до спілкування і взаємодії досить високий, тоді як коефіцієнт організаторських схильностей досягає переважно лише середнього рівня. Це зумовлено змістом професійного досвіду, який більш спрямований на спілкування і взаємодію з людьми, ніж на організаторські функції в керуванні колективом.

8. Вивчення емоційної саморегуляції досліджуваних прокурорів показує здатність більшості з них до саморегуляції своїх емоційних станів в ситуації впливу стрес – чинників. В той же час значна частина досліджуваних мають певні труднощі в емоційній витримці, що вказує на необхідність спеціальних тренінгів для розвитку протидіяння входу в стресовий стан.

9.Емпіричне дослідження професійно-важливих особливостей працівників прокуратури дозволяє будувати узагальнений психологічний профіль кожного досліджуваного – претендента на навчання і професійну правозастосовну діяльність з врахуванням такої складної професійно важливої якості, як семантична (категоріальна) структура його правосвідомості.

Автор бачить перспективи подальшого розвитку роботи в розширенні насиченості змісту категорії “професійна правосвідомість” фахівців правоохоронної та правозастосовної діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кобець О.В. Еталони правосвідомості як психологічний механізм саморегуляції соціальної оцінки особистості професіонала. // Вісник ХНПУ ім. Г.С. Сковороди. Психологія.-Харків: ХНПУ, 2005 р. Вип.15.- Частина ІІ. С.20-26.

2. Кобець О.В. Загальна соціально-психологічна характеристика професійної діяльності прокурора// Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Психологія.- Харків:ХНУ -2006 р. Вип.35. №718. С.42-47.

3. Кобець О.В. Особливості категоріальної структури правосвідомості юриста (на прикладі діяльності працівника прокуратури)// Вісник ХНПУ ім. Г.С. Сковороди. Психологія.-Харків: ХНПУ, 2006. Вип.17. С.53-63.

4. Кобець О.В. Професіографічний аналіз діяльності суб’єктів правоохоронної діяльності // Проблеми освіти: Наук.-медод.зб. К.: Наук.-метод. центр вищої освіти - 2004.-Вип.38. с.280-286.

5. Кобець О.В. Вплив правових норм на формування правосвідомості особистості // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія. Ялта: РВВ КДГІ, 2005. – Зб. статей: Вип.7. Ч.І. С.135-144.

6. Кобець О.В. Структура професійної правосвідомості юриста // Педагогіка і психологія. Формування творчої особистості: проблеми і пошуки. Зб.наук.пр.-Київ-Запоріжжя.-2005-Вип.36. С.389-398.

7. Кобець О.В. Структурно-системні функціональні зв’язки правосвідомості і права// MATERIAL II MIEDZYNARODOWEJ NAUKOVO-PRAKTYCZNEJ KONFERENCJI „Wyksztlcenie I nauka bez granic - 2005”. Tom 20. Psychologia i socjologia.- Przemysl: Sp. Z o.o. „Nauka I studia”.-2005. S. 45-47.

8. Кобець А.В., Банчук М.В. Проблеми правового врегулювання психологічної безпеки в Україні. Реабилитация и абилитация человека. Социально-психологическая безопасность и психическое здоровье: Сборник научных работ/Под ред. Казакова В.Н. – Киев: КВІЦ, 2006. С.32-38.

АНОТАЦІЇ

Кобець О.В. Особливості категоріальної структури правосвідомості юриста. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.06 – юридична психологія. Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2007.

Дисертація присвячена вивченню особливостей категоріальної структури правосвідомості юристів (на прикладі професійної діяльності працівників прокуратури). Розглянуті теоретичні і методологічні підходи до вивчення проблеми правосвідомості працівників правозастосовної системи. Поданий психологічний аналіз сучасного стану проблеми формування належного рівня категоріальної структури правосвідомості суб’єктів правозастосовної діяльності.

У роботі на основі системного підходу виділено та обґрунтовано комплекс вимог до професійної компетентності та професіоналізму юристів. Побудована психограма, яка охоплює характеристику якостей, що відповідають багаторівневій ієрархічній структурі психіки. Застосований комплекс методів професійного відбору відповідає структурі розробленої психограми і дозволяє визначити основні професійно важливі якості працівника органів прокуратури: мотиваційно-цільові, інтелектуальні, комунікативні, регуляторні. Розроблена структурно - функціональна модель організації правової поведінки юриста - працівника прокуратури. Виявлено фактори фахового становлення правосвідомості прокурора. Розкрито соціальну та суб’єктивно-психологічну детермінацію категоріальних структур правосвідомості професіонала - прокурора.

Ключові слова: правосвідомість, категоріальна структура, системний аналіз, професіоналізм, професійний відбір, правозастосовна діяльність, психограма.

Кобец А.В. Особенности категориальной структуры правосознания юриста. - Рукопис. Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.06 - юридическая психология. Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, 2007.

Диссертация посвящена изучению особенностей категориальной структуры правосознания юристов (на примере профессиональной деятельности работников органов прокуратуры). Рассмотрены теоретические и методологические подходы к изучению проблемы правосознания работников правоприменительной системы. Осуществлен психологический анализ современного состояния проблемы категориальной структуры правосознания субъектов правоприменительной деятельности.

Определены сущность, содержание и функциональная роль правосознания субъектов правоприменительной деятельности; осуществлен системный анализ структуры профессиональной деятельности и правосознания личности юристов; определены и систематизированы объективные и субъективные факторы развития правосознания личности прокурора; исследована проблема эталонов правосознания как факторов организации и самоконтроля профессиональной деятельности прокурора.

Уточнены понятия „профессиональное правосознание", „профессиональная мотивация и целенаправленность юриста", „профессионально важные свойства юриста", „эталоны правосознания работника прокуратуры", „категориальная структура правосознания личности прокурора".

Усовершенствованны: психологические знания о взаимозависимости уровня развития компонентов правосознания работников правоприменительной системы и функций их профессиональной деятельности. Эмпирическим путем доказана ведущая роль мотивационной, коммуникативной, эмоциональной, интеллектуальной сфер личности в развитии профессионального правосознания прокурора.

Разработаны методологические принципы определения категориальной структуры правосознания работников прокуратуры как профессионально важного качества личности специалиста правоохранительной и правоприменительной системы.

В работе на основе системного подхода выделен и обоснован комплекс требований к профессиональной деятельности и профессионализму юристов. Построена психограмма, которая включает в себя характеристику качеств, отвечающих многоуровневой иерархической структуре профессиональной деятельности прокурора. Составленный комплекс методов профессионального отбора отвечает структуре созданной психограммы и позволяет определить основные профессионально важные качества работников органов прокуратуры: мотивационно-целевые, когнитивные, интеллектуальные, коммуникативные, регуляторные.

Ключевые слова: правосознание, категориальная структура, профессионализм, профессиональный отбор, правоприменительная деятельность, психограмма.

Kobets A.V. Peculiarities of category structure of lawyer’s leagal consciousness. - Manuscript. Dissertation for the associate of the Candidate of Psychological Sciences in speciality 19.00.06 - Juridical psychology. National University of Internal Affairs, Kharkov, 2007.

Dissertation is devoted to the study of category structure of lawyers’ leagal consciousness (on the example of professional activity of employees of public prosecutor office). Theoretical and methodological approaches to the study of the problem of employees’ leagal consciousness of the leagal system have been considered. Psychological analysis of the modern state of the problem of leagal consciousness category structure of employees of law-enforcement activity has been carried out.

On the basis of systemic approach the number of requirements to the professional competence and lawyers’ professionalism has been selected and grounded. Psychogramma which includes the description of qualities corresponding to the multilevel hierarchical structure of psyche has been worked out. The applied complex of methods of professional selection corresponds to the structure of the worked out psychogramma and allows to define the basic professionally important qualities of employees of public prosecutor office: motivational, purposeful, cognitive, intellectual, communicative, regulating. The structural-functional model of the lawyers’ activity of public prosecutor office has been worked out. The social and subjective-psychological determination of category structure of professionalist – prosecuter’s leagal consciousness has been considered.

Keywords: leagal consciousness, category structure, systemic analysis, professionalism, professional choice, law-enforcement activity, psychogramma.

Підписано до друку 2007. Формат 60х84/16.

Умов. друк. арк. 0,9. Тираж 100 прим. Замов. №

___________________________________________

Видавництво Харківського національного

університету внутрішніх справ

61080, Харків - 80, проспект 50-річчя СРСР, 27.