Кушнірецька Оксана Василівна

УДК 332.021:338.45:6209

Розвиток регіональної енергетичної політики:
концептуальні засади та напрямки реалізації

Спеціальність: 08.00.05 –
Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Львів – 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті регіональних досліджень НАН України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, академік НАН України
Долішній Мар’ян Іванович,
Інститут регіональних досліджень НАН України.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Крикавський Євген Васильович,
Національний університет “Львівська політехніка”, завідувач кафедри;

кандидат економічних наук
Піріашвілі Борис Захарович,
Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України,
завідувач відділу.

Захист відбудеться 4 липня 2007 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розіслано 1 червня 2007 року.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук Жовтанецький В.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. В сучасних умовах управління та планування розвитку енергокомплексу носить комплексний характер, якому властиві поєднання державного регулювання і ринкових механізмів саморегуляції системи, так і взаємоузгодження управлінських зусиль і практичних сфер інтересів державного (національного) та регіонального (місцевого) рівнів. Усе частіше у світовій і вітчизняній практиці при пошуку шляхів подальшого збалансованого соціально-економічного розвитку наголошується на необхідності активізації регіонального фактора державотворення та організації в різних сферах суспільного життя. З позицій необхідності забезпечення збалансованого функціонування енергетики на регіональному рівні, першочергового врахування можливостей та інтересів регіонів щодо енергозабезпечення й поступового перенесення акцентів у системі планування і управління ним на регіональний рівень пошук стимулів та орієнтирів подальшого розвитку енергетики вимагає формування і реалізації дієвої регіональної енергетичної політики.

У сфері сучасних наукових досліджень проведено значну роботу щодо вирішення низки проблем енергозабезпечення та регіонального розвитку. Науковому розв’язку цих завдань присвячено праці таких науковців, як А. Борисенко, Н. Борисов, В. Вербинський, Б. Данилишин, М. Долішній, С. Дорогунцов, О. Дупак, Г. Забарний, Ф. Заставний, Н. Земляний, Б. Коробко, Є. Крикавський, С. Кудря, Б. Піріашвілі, Я. Побурко, М. Поровський, А. Праховник, Б. Синякевич, О. Суходоля, А. Шидловський, А. Шурчков, А. Щокін та ін.

У наукових працях і дослідженнях особлива увага зосереджується на опрацюванні окремих проблем розвитку енергетики, стратегічних питань підвищення ефективності виробництва та споживання енергоресурсів, ринкових перетворень в енергетичній сфері тощо. Разом з тим, подальшого наукового пошуку потребують комплексне висвітлення теоретико-прикладних, концептуальних основ розвитку та реалізації регіональної енергетичної політики, розробки на їх основі науково обґрунтованих рекомендацій господарським органам та владним структурам. Важливість зазначених проблем, їх теоретична і практична значимість зумовили вибір теми дисертаційної роботи, окреслили її мету та постановку основних завдань.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з науковою проблематикою Інституту регіональних досліджень НАН України. Матеріали дослідження використано при розробці науково-дослідних тем: “Моделі регіональної соціально-економічної політики: концептуальні підходи до формування та методи реалізації(№ ДР 0102U000424) та “Регіональні суспільні системи: організаційно-економічний механізм їх формування і розвитку в умовах соціально-орієнтованої економіки”(№ ДР 0104U005507).

Мета та основні завдання наукового дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення та удосконалення науково-прикладних підходів до формування концептуальних засад і напрямків реалізації регіональної енергетичної політики з врахуванням тенденцій і пріоритетних шляхів розвитку енергетики в умовах глобалізації, євроінтеграції та еколого-орієнтованої моделі розвитку.

Відповідно до поставленої мети вирішувалися наступні завдання:

- визначення теоретичної сутності та вихідних методологічних основ формування регіональної енергетичної політики;

- аналіз ключових природо-ресурсних, структурних, техніко-економічних показників розвитку енергетики;

- аналіз організаційно-правових, фінансово-економічних засад та управлінських взаємозв’язків у функціонуванні системи енергозабезпечення;

- з’ясування основних засад енергетичної безпеки регіону, зовнішніх передумов, цілей та напрямків регіональної енергетичної політики;

- визначення ключових проблемних питань в організації ефективного управління енергозабезпеченням регіонів, фінансово-економічної політики, розвитку ринкових відносин в системі регіональної енергетики та шляхів їх розв’язування;

- розкриття тенденцій і перспектив розв’язування регіональних соціально-екологічних проблем функціонування енергетики, розвитку енергозбереження в регіонах;

- з’ясування можливих напрямків розвитку й удосконалення систем централізованого і децентралізованого енергозабезпечення регіонів на базі використання новітніх технологій енерговиробництва та потенціалу нетрадиційних і відновлювальних джерел енергії.

Об’єктом дослідження є регіональна система енергозабезпечення як сукупність процесів виробництва, передачі, розподілу та споживання енергії кінцевими споживачами та процесів організації й управління нею.

Предметом дослідження виступають концептуальні засади формування та напрямки реалізації регіональної енергетичної політики.

Методологія та методи дослідження. Теоретичною і методологічною базою дослідження є система економічних законів, категорій ринкової економіки та регіонального розвитку, положення теорії оптимального розподілу ресурсів та економічного зростання, наукові дослідження вітчизняних і зарубіжних учених, присвячені сучасним проблемам енергетичної безпеки, раціональним системам енергозабезпечення, функціонуванню й організації енергосистем та енергоринків в умовах ринкової економіки, приватизації і тарифоутворенню в енергетиці, раціональному використанню паливно-енергетичних ресурсів та охороні довкілля.

Інформаційно-нормативною базою дисертації слугували вітчизняні і міжнародні нормативно-правові та законодавчі акти у сфері функціонування ПЕК, міжрегіонального та транскордонного співробітництва; державна статистична інформація; аналітична інформація незалежних дослідницьких центрів; звітні і програмні матеріали енергетичних підприємств.

Дисертаційна робота ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. У роботі використано: метод системотехнічного аналізу – при визначенні ролі паливно-енергетичних ресурсів у забезпеченні ефективного розвитку регіонів та формуванні понять регіональної енергетики, регіональної системи енергозабезпечення й регіональної енергетичної політики; методи порівняльного аналізу – при обгрунтуванні пріоритетів організаційно-технічних рішень щодо розвитку системи енергозабезпечення регіонів; методи статистичного аналізу – при обґрунтуванні сукупності критеріїв оцінювання ефективності функціонування енергетики.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що в межах комплексного вивчення теоретичних і прикладних проблем функціонування системи енергетики регіонів поглиблено теоретичні засади науки регіоналістики. У процесі дослідження отримано результати, що характеризуються новизною:

уперше:

- сформульовано визначення поняття “регіональна енергетична політика” як сукупність світоглядних, спрямовуючих, виконавських засад, економічно-організаційних передумов гарантування енергетичної безпеки регіону та паритету регіональних і національних інтересів, що спрямовані на стале, достатнє, економічно доцільне, технічно безпечне, екологічно чисте, соціально справедливе, енергоефективне задоволення потреб соціально-економічного розвитку регіонів в енергоресурсах та налагодження ефективних між - та внутрірегіональних механізмів взаємодії.

удосконалено:

- визначення поняття “енергетична безпека регіону”. Вона являє собою загальний стан захищеності та готовності ПЕК регіону надійно забезпечувати економічно обґрунтований попит на енергоносії (в достатній кількості та відповідної технологічної й екологічної якості), гарантувати здатність споживчого сектора раціонально використовувати енергоресурси, підтримувати соціо-екологічну стабільність та взаємоузгоджену керованість з боку центральних і регіональних органів влади.

- визначення поняття мети, цілей регіональної енергетичної політики, систематизовано та розширено перелік можливих напрямків її реалізації, зокрема: енергозабезпечення регіонів; фінансово-економічна політика; інформаційна та науково-технічна політика; соціально-кадрова політика; екологічна політика та охорона довкілля; регіональне співробітництво.

отримали подальший розвиток:

- комплексний підхід до аналізу основних природо-ресурсних, організаційно-правових, фінансово-економічних та управлінських складових функціонування системи енергетики як вихідних чинників формування та реалізації регіональної енергетичної політики;

- пропозиції можливих напрямків розвитку й удосконалення регіональних систем централізованого і децентралізованого енергозабезпечення на базі використання новітніх технологій енерговиробництва та потенціалу нетрадиційних і відновлювальних джерел енергії.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані наукові результати та розроблені на їх основі висновки і пропозиції поглиблюють знання у сфері регіональної економіки та розвитку продуктивних сил. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання державними та регіональними органами управління запропонованих у дисертаційному дослідженні методичних положень, практичних рекомендацій і пропозицій щодо концептуальних засад і напрямків реалізації регіональної енергетичної політики при розробці енергетичних програм, концепцій енергетичних політик регіону, а також національної енергетичної політики України.

Теоретико-аналітичні результати та методичні підходи дисертації отримали позитивну оцінку та впроваджуються в діяльності ВАТ “Західенерго” та ВАТ “Львівобленерго”, що підтверджується, відповідно, довідками № 43-4178 від 18.10.06 р. та № 165-60-802 від 19.10.06 р.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що викладені в дисертації та виносяться на захист, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні положення, що викладені в дисертації та виносяться на захист, доповідалися та обговорювалися на міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції “Економіка пострадянських країн: стан та перспективи розвитку” (м. Львів, 7–8 травня 2003 р.) та міжнародній науковій студентсько-аспірантської конференції “Економіка посткомуністичних країн в умовах глобалізації” (м. Львів, 23–24 травня 2004 р.).

Публікації. Основні наукові положення, висновки і рекомендації автора висвітлено у 6 публікаціях у провідних наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 210 сторінок комп’ютерного тексту; робота включає 11 таблиць, 8 рисунків, у додатках подано 18 таблиць та 4 рис. Список використаних джерел містить 246 позицій.

Основний зміст дисертації

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження процесів формування регіональної енергетичної політики” розглядаються основні термінологічно-поняттєві характеристики та передумови розвитку регіональної енергетичної політики.

У дисертації визначається, що вихідним пунктом ефективного управління та розвитку системи енергозабезпечення на регіональному рівні є комплексне поєднання усіх чинників, пов’язаних з процесом організації виробництва та споживання паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР). Відповідно до цієї концепції комплекс “регіональна енергетика” трактується як сукупність суб'єктів енерговиробництва (підприємств-виробників та постачальників ПЕР), енергоспоживання (юридичних і фізичних осіб) та управління ними, пов’язаних між собою суспільно-економічними відносинами, що виникають в площині процесів виробництва, передачі, розподілу та споживання ПЕР в регіоні. Регіональна енергетика є складовою частиною державної (національної) енергетики та об'єднує, в свою чергу, енергетику населених пунктів (мала енергетика) та індивідуальну (окремі споживачі).

Базою формування та реалізації регіональної енергетичної політики пропонується (залежно від рівня та обсягу поставлених завдань) вважати регіон від обласного рівня аж до рівня великого соціально-економічного району в межах кількох областей чи то групи енергетично однорідних областей, об'єднаних спільними енергетичними комунікаціями, ресурсами тощо. Однак на даному етапі державотворення йдеться про обласний рівень регіональної енергетичної політики.

При постановці питання формування та розвитку регіональної енергетичної політики робиться акцент на її “функціональному” контексті, однак не заперечується правомірність міркувань про розвиток і реалізацію національної енергетичної політики в регіонах, про державну регіональну політику розвитку енергетики. Причому, на думку автора, при формуванні національної енергетичної політики пріоритет має бути наданий саме розробці взаємоузгодженої системи енергетичних політик усіх регіонів як бази формування останньої.

У той час, коли національна енергетична політика ґрунтується на розумінні енер-гетики (ПЕК) як надскладної міжгалузевої системи або сукупності процесів перетво-рення й передачі енергії від джерел отримання природних енергетичних ресурсів до приймачів включно та може тлумачитись як національна паливно-енергетична політика, регіональна енергетична політика передусім розглядає коло питань функціонування та перспективного розвитку існуючих у регіоні підсистем енергетики та загальних питань енергозабезпечення регіональних споживачів, оскільки на конкретному регіональному рівні, очевидно, не охоплює всі звичні напрямки ПЕК.

З огляду на важливість, пріоритетність і можливості, які на даний час мають органи місцевої влади щодо енергокомплексу, увага у формуванні концепційних засад регіональної енергетичної політики та напрямків її реалізації спрямовується автором на розгляд низки питань функціонування електроенергетичної системи.

Виняткове стратегічне значення енергетики обумовлює необхідність формування та розвитку енергетичної політики з позицій гарантування належного рівня енергетичної безпеки. Найактуальнішими проблемами у сфері енергетичної безпеки регіону визначено: модернізацію морально застарілої і фізично зношеної технологічної бази в системі регіональної енергетики, відтворення спрацьованої бази енергоресурсів; оптимізацію територіально-виробничої структури енергетики регіону відповідно до потреб і можливостей у сфері виробництва та споживання паливно-енергетичних ресурсів; досягнення енергетичної самодостат-ності регіональної енергетики, що передбачає часткове зменшення її залежності від зовнішніх джерел енергоресурсів шляхом повнішого використання власних природ-них енергоресурсів; підвищення ефективності виробництва та споживання енерго-ресурсів; досягнення соціальної стабільності та оптимального рівня екологічної безпеки в регіоні щодо функціонування енергетичного сектора тощо.

У ході дисертаційного дослідження встановлено, що внаслідок дії чинників еконо-міч-ного, природного, геополітичного характеру в регіонах України спостері-гаються значні диспропорції у виробництві та споживанні ПЕР як за обсягами, так і за видами. Так, найпотужнішими споживачами енергетичних матеріалів та продуктів переробки нафти в Україні є Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька обл., які використовують понад 50% паливних ресурсів країни.

Ряд областей, яким властиві високі рівні споживання енергетичних матеріалів, є одночасно й вагомими їх продуцентами. Водночас інші області, зокрема, Західного регіону (Волинська, Закарпатська, Чернівецька, Тернопільська), є слаборозвиненими у плані ПЕК, оскільки для них характерні як низькі показники споживання окремих видів енергоресурсів, так і фактична відсутність ланки з їх виробництва, що спричинюється малою кількістю власних паливних ресурсів та переважаючою агропромисловою спеціалізацією цих територій.

Нерівномірний регіональний розподіл споживання палива та енергії, згідно з існуючими прогнозами перспективних рівнів їх споживання, ймовірно залишиться і в найближчі роки, що поглибить існуючі проблеми у надлишкових за електроенергією регіонах (Вінницька, Запорізька, Івано-Франківська, Миколаївська, Рівненська, Харківська, Хмельницька обл., м. Київ), і може створити вкрай критичну ситуацію в регіонах, де спостерігається дефіцит генерації (АР Крим, м. Севастополь, Полтавська, Сумська, Чернігівська, Одеська та Закарпатська обл.).

Автором визначається, що стратегічні перспективи формування концепційних засад політики ефективного використання та розвитку енергопотенціалу на регіональному рівні повинні знаходитися в площині з’ясування і вирішення ключових проблем фінансово-економічного, територіально-виробничого, соціо-екологічного, науково-технічного, структурно-управлінського характеру та спрямовуватися на зростання його конкурентоспроможності та інвестиційно-інноваційної активності (рис. 1).

Встановлено, що більшість сучасних проблемних питань функціонування системи регіональної енергетики зумовлено загальноекономічними проблемами та недоліками у функціонуванні системи відносин на енергоринках. Останні виражені у монополізації більшості енергоринків, занедбанні техніко-технологічної перебудови, викривленні системи ціно- і тарифоутворення та розрахунково-платіжної дисципліни, різноплановому перехресному субсидіюванні, орієнтації при плануванні розвитку енергетики на окремі галузеві підсистеми без врахування їх взаємозв’язку з інтересами регіонів їхньої безпосередньої реалізації; недосконалості механізмів реалізації державних та відсутності регіональних енергетичних програм.

Урахування та узгодження інтересів виробників і безпосередніх споживачів енергетичного продукту на всіх ієрархічних рівнях управління на засадах енергозабезпеченості, енергодоступності та енергоприйнятності лежить у площині розвитку дієвої регіональної енергетичної політики.

Систематизація можливих напрямків розвитку та реалізації регіональної енергетичної політики подана на рис. 2.

Об'єктом регіональної енергетичної політики виступає система регіональної енергетики, суб’єктом – орган регіональної влади та управління, що визначається як конгломерат органів місцевого самоврядування та органів державної влади на місцях – місцевих державних адміністрацій.

Рис. 1. Класифікація основних концепційних засад
регіональної енергетичної політики

Рис. 2. Основні напрямки регіональної енергетичної політики

У другому розділі “Аналіз ключових напрямків формування і розвитку регіональної енергетичної політики” досліджено основні позиції фінансово-економічної політики, управління, розвитку ринкових відносин в енергетичній сфері регіонів, соціально-екологічні та науково-технічні засади регіональної енергетичної політики й тенденції розвитку енергозбереження.

Встановлено, що значна частка проблем функціонування енергетики регіонів зумовлена складнощами переходу до нових умов ціноутворення, насамперед в електроенергетиці. При існуючих методиках визначення оптових цін не всі учасники ринку діють за однаковим принципом, а встановлений рівень тарифів для всіх видів генерації не забезпечує достатнього рівня рентабельності та обсягу засобів, необхідних для реконструкції, модернізації та введення нових генеруючих потужностей. На рівень тарифу на електроенергію для споживачів у регіонах безпосередньо впливають розміри втрат електроенергії, тенденція до зростання яких при зменшеннях обсягів виробництва електроенергії спостерігається ще з 1990 р. і складає 10-33 % залежно від регіону (значно вищі обсяги – в областях з великою питомою вагою населення і сільськогосподарських споживачів та відносно менші у промислово розвинутих). Мінімізація цін і тарифів пов’язана з підвищенням ефективності виробництва-передачі енергії, зменшенням втрат, проведенням ефективного менеджменту та оптимізацією фінансових потоків.

З позицій урегулювання ряду проблемних питань регіональної енергетики визначається необхідність подолання диспропорцій у тарифах на електроенергію для промисловості і населення та перегляду доцільності підтримки тарифів для останніх на необґрунтовано низькому рівні. Тарифи на електроенергію для населення покривають реальні витрати лише на 50-70% залежно від регіону та зумовлюють значні обсяги перехресного субсидування діяльності з постачання електроенергії населенню за рахунок інших груп споживачів (насамперед промисловості). Такі цінові диспропорції енергетики лише додатково спричинюють посилення інфляційних процесів, зниження темпів економічного зростання, а побутові споживачі лише програють від так званих низьких тарифів, оскільки оплачують свою частку дотаційних сум через купівлю кінцевих товарів і послуг.

Одночасно нівелюється унікальність ціни на електроенергію як індикатора та цінового сигналу формування у споживачів енергозберігаючого світогляду, стимулювання розвитку технологій ефективного електрообладнання.

Аналізуючи динаміку зростання споживання електроенергії населенням України за 1999–2005 рр. (табл. ), можна стверджувати, що навіть за наявності відносно низьких тарифів на електроенергію для населення за відповідний період не відбулося значного стрибка в обсягах споживання, що є виявом відносної цінової нееластичності електроенергії. Та, окрім того, при загальному зростанні сукупних ресурсів домогосподарств у відповідному періоді 3,98 разу, частка затрат на оплату електроенергії в останніх скоротилася з 3,8 до 1,1%. Аналізом встановлено, що сьогодні майже половина населення може сплачувати за електроенергію за ринковими цінами, які для паритету тарифів з урахуванням платоспроможності споживачів перспективно повинні рухатися до повного відшкодування ними вартості електроенергії.

Таблиця 1

Динаміка зміни об’ємів споживання електроенергії населенням у 1999-2005 рр.

Показники | Роки | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005

Об’єми споживання, млн. кВт-год | 23675 | 21467 | 22393 | 22976 | 23852 | 24554 | 26395 | Зростання показника об’ємів споживання відносно показника попереднього року., % | -9,3 | 4,3 | 2,6 | 3,8 | 2,9 | 7,5 | Середньодушове споживання електроенергії за місяць, кВт-год | 40,7 | 36,9 | 38,5 | 39,5 | 41,0 | 42,2 | 45,8 | Споживання електроенергії в міс. у розрахунку на одне домогосподарство, кВт-год | 112,8 | 101,9 | 105,1 | 107,1 | 107,5 | 110,6 | 119,5 | Середній роздрібний тариф для населення, коп. | 10,8 | 10,8 | 11,31 | 11,95 | 12,4 | 12,4 | 12,4 | Оплата за середньомісячний об’єм споживання електроенергії одним домогосподарством, грн. | 12,18 | 11,00 | 11,88 | 12,80 | 13,33 | 13,71 | 14,82 | Середні сукупні ресурси за місяць у розрахунку на одне домогосподарство, грн. | 332,0 | 422,9 | 520,8 | 608,1 | 708,6 | 911,8 | 1321,4 | Процент витрат на оплату електро-енергії відносно середніх сукупних ресурсів одного домогосподарства | 3,8 | 2,6 | 2,3 | 2,1 | 1,9 | 1,5 | 1,1 | Зростання тарифів на електроенергію для побутових споживачів повинно стати стимулом пришвидшеного переходу на впровадження системи тарифів, диференційованих за періодами доби, особливо при використанні систем електроопалення чи інших енергоємних процесів у специфічних регіонах України (наприклад для перекачування води в сільській чи степовій місцевостях), що паралельно сприятиме вирішенню проблеми надлишку генеруючих потужностей у нічний період.

Одночасне введення єдиних роздрібних тарифів для споживачів – кожного із класів напруги (окрім населення, населених пунктів і зовнішнього освітлення) для усунення регіональні диспропорції у рівнях тарифів має супроводжуватися поглибленням диференціації споживачів і тарифів для них відповідно до класів напруги живлення, а також переходом крупних енергоємних промислових споживачів з бази формування роздрібних цін у схему участі в роботі енергоринку. Дані аспекти сприятимуть повнішому використанню потенціалу цінового саморегулювання розвитку систем енергозабезпечення регіонів в цілому.

Подальше формування ринкових відносин у системі регіональної енергетики пов’язується автором із застосуванням відкритої інвестиційно-інноваційної моделі приватизації енергокомпаній і довершенням процесу формування енергетичних ринків. Основні заходи щодо вдосконалення системи управління та регулювання енергетикою, які забезпечували б належні організаційно-правові та економічні умови функціонування її на регіональному рівні повинні, на думку автора, передбачати проведення належного моніторингу роботи енергоринку, упорядкування алгоритму розподілу коштів, запровадження відкритої системи ціноутворення, налагодження двосторонньої договірної взаємодії між регіональними постачальниками та споживачами ПЕР, ініціювання щодо справедливого розподілу сфер владних повноважень, відповідальності та взаємодії між регіональними та центральними органами влади.

У дисертації обґрунтовується, що перспективний розвиток та успішна реалізація енергетичних суспільних функцій як фундаменту економіки регіону перебуває у чіткій залежності від її інтелектуального і науково-технологічного забезпечення. З цих міркувань одним із стержнів розвитку регіональної енергетичної політики є створення інноваційної інфраструктури та впровадження складних організаційних форм фінансово-наукової співпраці в системі наукового забезпечення розвитку енергетики регіону і особливо таких критичних технологій, як розробка та використання нових видів палива, ефективне перетворення, розподіл і використання енергії та розвиток інформаційно-комунікаційних технологій в енергетиці.

Перспективні напрямки сталого розвитку регіональної енергетики автор пов’я-зує із переходом від попередньої моделі кількісного розвитку до моделі, що базується на якісно новій концепції взаємовідносин людини і природи в галузі енергетики та тісно корелюється із поняттям екологізації енерговиробництва та енергоспоживання.

До найбільш ефективних заходів з екологізації енергетики регіонів віднесено такі, як впровадження проектів з реконструкції існуючих енергоблоків ТЕС з використанням новітніх технологій спалювання паливних ресурсів; оснащення діючих і нових вугільних енергоблоків високоефективними електрофільтрами очищення димових газів, розробка та впровадження проектів дегазації шахт і високорентабельних екологоефективних технологій використання шахтного метану, впровадження механізмів екологічного менеджменту; виховання суспільної екологічної свідомості та задіяння в процесі управління екологічною безпекою енергетики ринкових механізмів.

В ході дисертаційного дослідження аргументується, що задоволення достатнього та надійного енергозабезпечення в регіонах повинно знаходитися в площині скорочення споживання ПЕР, оптимізації їх структури та більш високого рівня ефективності споживання ПЕР, тобто у проведенні гнучкої політики енергозбереження. Відзначається важливість переосмислення існуючих концептуальних напрацювань у галузі енергозбереження та перенесення значної частини акцентів щодо формування та відповідальності за енергозбереження безпосередньо на регіони, а також пов’язаної з цим необхідності формування чітких інституційних засад енергозбереження на регіональному рівні: формування дієвих координуючих органів управління енергозбереженням, джерел фінансування, системи статистичної звітності, розробка реальних регіональних програм енергозбереження та здійснення ефективного моніторингу і контролю за їх виконанням.

У третьому розділі “Напрямки подальшого розвитку регіональної енергетичної політики” обґрунтовуються перспективи розвитку централізованої та децентралізованої частин регіональних систем енергозабезпечення та напрямків міжнародного і міжрегіонального енергетичного співробітництва.

Визначено, що теплові електростанції як базові генеруючі потужності, маючи частку в структурі встановлених генеруючих потужностей не менше 60% та питому вагу в загальному виробництві електроенергії на рівні 45%, відіграють особливу стратегічну роль у системі енергозабезпечення регіонів. Більшість обладнання ТЕС введене в експлуатацію в 60-70-ті роки, досягши критичних часових меж своєї експлуатації, що обумовлює необхідність формування програм продовження строку їх служби шляхом ремонту, заміни та широкомасштабної реабілітації енергообладнання.

Відзначається, що ключовим фактором підвищення еколого-економічної ефективності енергоблоків ТЕС має стати вирішення проблем паливопостачання електростанцій, впровадження нових матеріалів і новітніх “чистих” високоефективних технологій енергогенерації. Можливими фінансовими джерелами для реалізації плану реконструкції та модернізації теплоелектростанцій повинні бути як власні кошти енергокомпаній, інвестиційна спецнадбавка до тарифу на електроенергію компаній, так і кредитні ресурси.

Щодо поповнення генеруючої бази централізованого енергопостачання слід розглядати проекти добудови об’єктів з високим ступенем готовності особливо в енергодефіцитних регіонах, а також нове енергетичне будівництво при максимальному наближенні його до джерела палива та відповідності сумарної потужності запасам палива. Особливої уваги заслуговує будівництво нових генеруючих потужностей поблизу родовищ бурого вугілля, а також поповнення паливної бази (насамперед Західного регіону) за рахунок розробки та застосування потенціалу горючих менілітових сланців.

Рис. 3. Система об'єктів регіональної децентралізованої розподільної генерації

Підвищити рівень енергетичної незалежності та життєздатності ряду міст і регіонів, мінімізувати витрати на транспортування палива та електроенергії, зменшити витратні частини місцевих бюджетів за рахунок істотної економії імпортного природного газу й створити додаткові робочі місця дозволить широке впровадження технологій когенерації в регіональних системах теплопостачання (ТЕЦ, районних опалювальних котелень). Як напрям диверсифікації джерел теплопостачання регіонів слід також розглядати можливість впровадження автономних теплоджерел, особливо в тих районах, де централізація через незначну щільність теплових навантажень економічно необґрунтована.

У дисертації як ключовий момент розвитку регіональної енергетичної політики визначається концептуальний підхід, що ґрунтується на поступовому перенесенні акцентів в енергозабезпеченні регіонів від електроенергетичних систем централізованого управління на користь розвитку систем, які базуються на ефективному поєднанні централізованої і децентралізованої (регіональної, місцевої, розподільної) генерації та передбачають розосередження енергоблоків за принципом використання місцевих енергоресурсів та нетрадиційних і відновлювальних джерел енергії.

Система енергетичних об’єктів регіональної розподільної генерації є системою джерел генерації порівняно невеликої потужності (від десятків до сотень кВт), що використовують викопне паливо (найчастіше природний газ або дизельне паливо), новітні технології (у тому числі мікротурбіни, поршневі двигуни, паливні елементи) або базуються на застосуванні доступного в конкретному регіоні потенціалу відновлювальних і нетрадиційних джерел енергії (рис. ), безпосередньо встановлюються на території кінцевих споживачів чи поблизу них і можуть бути як автономними, приєднаними до загальної мережі, так і працювати в режимі автономної роботи з одночасною можливістю використання їх для збалансування державної енергосистеми.

На підставі використання результатів наукових досліджень енергетичного потенціалу вітру, геотермальних джерел і малих річок в Україні шляхом співставлення обсягів умовного палива, що можуть бути зекономлені за рахунок використання того чи іншого виду НВДЕ, з обсягами умовного палива, які відповідають існуючим витратам традиційного палива, здійснено оцінку масштабів можливого зменшення споживання в регіонах традиційного органічного палива (табл. ). Встановлено, що технічно доступний енергетичний потенціал вітру, малих річок і геотермальних джерел достатній для заміщення, відповідно, 20%, 2% і 13% орга-нічного палива, що використовується для енергетичних потреб, а в ряді облас-тей (Закарпатська, АР Крим, Чернівецька, Херсонська) економія палива при застосу-ванні тих чи інших видів НВДЕ значно (у 1,5-2,5 разу) перевищує його споживання.

Зважаючи на недоліки та проблеми реалізації державної концепції використання потенціалу НВДЕ, автором у контексті розвитку регіональної енергетичної політики висловлюються пропозиції стосовно розробки і реалізації на регіональному рівні цілеспрямованої стимулюючої політики розвитку системи об’єктів генерації, що базуються на використанні потенціалу НВДЕ, які повинні послужити основою регіонального розвитку й інвестування на місцевому рівні та долучитися до вирішення ряду проблем еколого-енергетичної безпеки того чи іншого регіону.

Таблиця 2

Економія органічного палива, що може бути отримана при використанні
технічно-доступного енергетичного потенціалу деяких видів НВДЕ по регіонах

Область (регіон) | Споживання органічного палива для виробництва електро- та теплоенергії ТЕС і котельнями, тис.т.у.п./рік** | Енергетичний потенціал вітру | Енергетичний потенціал малих річок | Енергетичний потенціал геотермальних джерел енергії | Технічно-доступний електроенергетичний потенціал вітроустановок, млн. МВт год/рік | Об’єм палива, що може бути зекономлений при використанні енергії вітру, млн.т.у.п./рік | Частка органічного палива, що може бути заміщена ,% | Технічно-доступний електроенергетичний потенціал малих рік, млн. МВт год/рік | Об’єм палива, що може бути зекономлений при використанні енергії малих рік, млн.т.у.п./рік | Частка органічного палива, що може бути заміщена ,% | Технічно-доступний енерге-тичний потенціал, млн.МВт год /рік | Об’єм палива, що може бути зеко-ном-лений при використ. геотерм. джерел енергії , млн.т.у.п./рік | Частка органічного палива, що може бути заміщена ,% | тепловий | електричн. | АР Крим | 1,04 | 2,99 | 1,432 | 137,6 | 0,009 | 0,0043 | 0,4 | 5,43 | 0,86 | 1,11 | 106,7 | Вінницька | 1,68 | 0,36 | 0,172 | 10,2 | 0,029 | 0,014 | 0,8 | 0,7 | 0,09 | 5,3 | Волинська | 0,42 | 0,28 | 0,134 | 31,9 | 0,007 | 0,0034 | 0.8 | 0,35 | 0,045 | 10,7 | Дніпропет-ровська | 8,17 | 0,87 | 0,418 | 5,1 | 0,109 | 0,0522 | 0,6 | 4,45 | 0,58 | 7,1 | Донецька | 13,12 | 1,46 | 0,699 | 5,3 | 0,007 | 0,0034 | 0,02 | 2,84 | 0,37 | 2,8 | Житомирська | 0,62 | 0,41 | 0,197 | 31,8 | 0,009 | 0,0043 | 0,7 | 0,42 | 0,054 | 8,7 | Закарпатська | 0,21 | 1,41 | 0,675 | 321,4 | 0,684 | 0,3276 | 156,0 | 2,77 | 1,0 | 0,84 | 400,0 | Запорізька | 3,78 | 1,5 | 0,718 | 19,0 | 0,143 | 0,0685 | 1,8 | 1,65 | 0,22 | 5,8 | Ів.-Франківська | 3,13 | 1,53 | 0,733 | 23,4 | 0,334 | 0,16 | 5,1 | 1,89 | 0,24 | 7,7 | Київська | 6,78 | 0,4 | 0,192 | 2,8 | 0,077 | 0,0369 | 0,5 | 2,35 | 0,31 | 4,5 | Кіровоградська | 0,61 | 0,67 | 0,321 | 52,6 | 0,049 | 0,0235 | 3,8 | 0,94 | 0,13 | 21,3 | Луганська | 3,82 | 1,46 | 0,699 | 18,3 | 0,013 | 0,0062 | 0,2 | 3,6 | 0,47 | 12,3 | Львівська | 2,11 | 2,41 | 1,154 | 54,6 | 0,172 | 0,0824 | 3,9 | 2,07 | 0,27 | 12,7 | Миколаївська | 0,95 | 1,36 | 0,651 | 68,5 | 0,018 | 0,0086 | 0,9 | 4,21 | 0,54 | 56,8 | Одеська | 1,10 | 1,83 | 0,876 | 79,6 | 0,011 | 0,0053 | 0,4 | 4,89 | 0,63 | 57,2 | Полтавська | 1,50 | 0,79 | 0,378 | 25,2 | 0,047 | 0,0225 | 1,5 | 1,66 | 0,22 | 14,7 | Рівненська | 0,49 | 0,28 | 0,134 | 27,3 | 0,013 | 0,0062 | 1,2 | 0,24 | 0,031 | 6,3 | Сумська | 0,90 | 0,32 | 0,153 | 17,0 | 0,006 | 0,0029 | 0,3 | 0,93 | 0,13 | 14,4 | Тернопільська | 0,45 | 0,19 | 0,091 | 20,2 | 0,067 | 0,0321 | 7,1 | 0,32 | 0,04 | 8,9 | Харківська | 5,40 | 0,86 | 0,413 | 7,6 | 0,01 | 0,0048 | 0,1 | 1,82 | 0,5 | 0,47 | 8,7 | Херсонська | 0,41 | 1,57 | 0,752 | 183,4 | 0,014 | 0,0067 | 1,6 | 4,03 | 0,52 | 126,8 | Хмельницька | 0,59 | 0,29 | 0,139 | 23,6 | 0,02 | 0,0096 | 1,6 | 0,54 | 0,07 | 11,9 | Черкаська | 1,18 | 0,29 | 0,139 | 11,8 | 0,062 | 0,0297 | 2,5 | 0,89 | 0,12 | 10,2 | Чернівецька | 0,21 | 0.89 | 0,426 | 202,8 | 0,088 | 0,0421 | 20,1 | 0,64 | 0,08 | 38,1 | Чернігівська | 0,77 | 0,43 | 0,206 | 26,8 | 0,043 | 0,0206 | 2,7 | 1,51 | 0,2 | 26,0 | Всього по Україні | 59,44 | 24,85 | 11,902 | 20,0 | 2,041 | 0,9805 | 1,65 | 51,2 | 2,36 | 7,78 | 13,1 |

Для інтенсифікації розвитку регіональних систем децентралізованого енергозабезпечення на базі використання НВДЕ необхідно:

1)

2)

3)

4)

Вирішення завдань розвитку регіональної енергетичної політики пропонується поєднувати з реалізацією євроінтеграційних завдань держави, що зумовить необхідність поглиблення енергетичного співробітництва та налагодження прямих контактів між сусідніми і спорідненими регіонами в національному та міжнародному вимірі з метою ефективнішого використання на взаємовигідних основах наявного в них природо-ресурсного, наукового-освітнього, економічного потенціалу.

Пріоритетним та найприйнятніших напрямком такої інтеграції та можливої співпраці регіонів в європейському напрямку автором визначається активне використання потенціалу електроенергетики (особливо західних областей), що дозволить не лише повністю забезпечити електроенергією вітчизняних споживачів, але й здійснювати значні експортні поставки електроенергії. Забезпечення розвитку регіональної енергетичної політики щодо міжнародного енергетичного співробітництва пропонується проводити шляхом посилення співпраці органів регіональної влади з міжнародними фінансовими організаціями, інвестиційними компаніями та банківськими установами з метою реалізації пріоритетних енергетичних проектів у рамках програм регіонального розвитку.

Висновки

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та представлено авторський підхід до вирішення важливої організаційно–методичної та практичної наукової проблеми – розвитку регіональної енергетичної політики, зокрема: формування концептуальних засад і напрямків реалізації регіональної енергетичної політики з урахуванням тенденцій і пріоритетних напрямків еколого-орієнтованої моделі розвитку енергетики в умовах глобалізації та євроінтеграції. Результати дослідження є підставою для таких висновків:

1. Формування, розвиток та реалізація регіональної енергетичної політики повинні грунтуватися на триєдиному комплексі соціально-еколого-економічних засад <енергозабезпеченість – енергоефективність – енергодоступність> та конкретизуватися за такими напрямками, як: енергозабезпечення регіонів, фінансово-економічна політика, інформаційна та науково-технічна політика, екологічна політика та охорона довкілля, соціально-кадрова політика та регіональне співробітництво.

2. Розвиток регіональних систем енергозабезпечення необхідно здійснювати з позицій подальшого використання як основної бази енергозабезпечення регіонів, централізованих систем електро-, тепло- та паливопостачання, а також розвитку регіональних систем децентралізованого енергозабезпечення.

3. Щодо розвитку централізованої частини регіональних систем енергозабезпечення, то необхідно забезпечити проведення широкомасштабної модернізації та технічного переоснащення існуючих енергооб’єктів, добудови енергооб’єктів з високим ступенем готовності та планування нового електро- теплогенеруючого й мережного будівництва згідно зі стратегічними планами розбудови єдиної енергетичної системи та перспективних схем енергопостачання регіонів з метою оптимізації схем енергозабезпечення й подолання кількісних та якісних між- та внутрірегіональних диспропорцій.

4. Масштабний розвиток об’єктів децентралізованих регіональних систем енергозабезпечення повинен здійснюватися шляхом освоєння та залучення до енергетичних балансів регіонів потенціалу регіональних (місцевих) покладів горючих копалин, вторинних енергетичних ресурсів, нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії та забезпечення належного розвитку їх інфраструктури.

5. Реалізація засад екологізації енергетики та енергозбереження на рівні регіонів потребує посилення робіт зі створення регіональної управлінської вертикалі з енергозбереження, налагодження систем енергетичного менеджменту, розробки реальних регіональних програм енергозбереження, запровадження чітких форм контролю якості та звітності щодо їх виконання.

6. Основними передумовами формування системи якісного, надійного, безпечного та достатнього енергозабезпечення регіонів є розмежування функцій, господарських повноважень і сфер відповідальності центральних і регіональних органів влади, органів місцевого самоврядування у сферах економічного, технологічного та господарського управління загальнодержавними і регіональними системами енергозабезпечення й створення гнучкої системи регулювання енергетики з чітким визначенням регулюючих органів та їх статусу.

7. Реалізація регіональної енергетичної політики повинна базуватися на впровадженні комплексу механізмів законодавчо–правового, фінансово-економічного та управлінського характеру й здійснюватися на основі концентрації зусиль і фінансових ресурсів держави та регіонів.

Список опублікованих праць здобувача за темою дисертації

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Анотація

Кушнірецька О.В. Розвиток регіональної енергетичної політики: концептуальні засади та напрямки реалізації. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 – Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. – Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2007.

Дисертація присвячена питанням формування концептуальних засад розвитку та напрямків реалізації регіональної енергетичної політики. В роботі аналізуються зовнішні організаційно-правові і фінансово-економічні умови функціонування системи регіональної енергетики, висвітлюються теоретико-методологічні засади формування регіональної енергетичної політики, розвитку систем енергозабезпечення регіонів,