КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

КІРІН Роман Станіславович

УДК 349.6:622.3

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИДОБУВАННЯ

КОРИСНИХ КОПАЛИН

Спеціальність: 12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсове право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі трудового, земельного

і екологічного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник:

доктор юридичних наук, професор, академік

Академії правових наук України, Заслужений

юрист України Андрейцев Володимир Іванович

Київський національний університет імені

Тараса Шевченка, декан юридичного факультету,

завідувач кафедри трудового, земельного та екологічного права.

Офіційні опоненти:

Шульга Михайло Васильович, доктор юридичних наук,

професор, член-кореспондент Академії

правових наук України, завідувач кафедри

екологічного права Національної юридичної академії

України імені Ярослава мудрого (м. Харків).

Каракаш Ілля Іванович, кандидат юридичних наук,

доцент, завідувач кафедри аграрного, земельного

та екологічного права, проректор

Одеської національної юридичної академії.

Провідна установа:

Львівський національний університет імені Івана Франка

Захист відбудеться “15__” __05______ 2007 р. о ____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.06 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 253 (зал засідань).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий “___” ______04__ 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради д.ю.н., проф. Боднар Т. В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Забезпечення енергетичної та екологічної безпеки в умовах подолання кризового стану в економіці України на основі її структурної перебудови можливо здійснити у стислі строки лише спираючись на ресурси держави. Важливе значення при цьому матимуть відносини в сфері видобування мінерально-сировинних ресурсів Закон України від 22.02.2006 р. № 3458 „Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України” // Офіційний Вісник України. – 2006. - № 13. – Ст. 855., які потребують детального наукового дослідження та належного законодавчого врегулювання як самостійного інституту права надрокористування.

На 1 січня 2005 року державним балансом запасів корисних копалин враховано близько 8 тисяч родовищ з 96 видів корисних копалин, 3349 родовищ корисних копалин (РКК) освоєно промисловістю, та на їх базі функціонує понад 2 тисячі гірничодобувних підприємств. Втім, не зважаючи на наявність у чинному Кодексі України про надра Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 36. – Ст. 340. (КпН) та Гірничому Законі України Офіційний Вісник України. – 1999. - № 43. – Ст. 2125. (ГЗУ) низки правових норм, що стосуються видобування корисних копалин (ВКК), на сьогодні сталого механізму його правового забезпечення не сформовано. Відсутність комплексного дослідження інституту права ВКК в межах екологічного права України зумовила необхідність теоретичного визначення його поняття, видів, об’єктно-суб’єктного складу, практичного вирішення організаційного, процесуального, економічного та юрисдикційного забезпечення, а також виявлення перспектив розвитку та вдосконалення гірничого законодавства, що регулює відносини в сфері ВКК.

Процесу виникнення права ВКК притаманна певна непослідовність, а іноді й некоректність етапів, нечіткість, нелогічність чи просто відсутність дефінітивних норм щодо окремих категорій нормативно-правових актів, що носить не тільки міжрівневий (законодавчий та підзаконний), а й міжгалузевий характер, самі ж акти не рідко змістовно неузгоджені, з наявними прогалинами, наслідком чого є непорозуміння, що виникають під час їх застосування, непоінформованість суб’єктів та недостатня визначеність і диференційованість об’єктів, невиправдана поліваріативність дозвільних систем і видова безальтернативність дозволів, що в сукупності, свідчить про невисоку ефективність, низьку інвестиційну привабливість існуючої дозвільної системи в Україні щодо ВКК та недостатність комплексного правового забезпечення в цій сфері.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане в контексті науково-дослідних робіт з теми “Проблеми формування та систематизації законодавства України в сфері паливно-енергетичного комплексу” (2002-2003 р.р., № держреєстрації 0102U00336) та „Дослідження сучасного стану правової урегульованості трудових та гірничих відносин в Україні” ( 2005-2007 р.р., № держреєстрації 0106U012169), які розроблялися кафедрою цивільного та господарського права юридичного факультету Національного гірничого університету.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у поглибленні теорії та практики гірничого права науковими знаннями про проблеми формування права ВКК, його поняття, види, генезу та місце в системі права надрокористування, а також про механізм правового забезпечення ВКК.

Завдання дослідження, відображаючи конкретизацію його мети, полягають в наступному:

- ґрунтовному аналізі загальнотеоретичної, спеціально-юридичної, гірничо-геологічної літератури, а також законодавства у сфері ВКК в Україні та в ряді інших країн;

- розкритті змісту наукових категорій, необхідних для поняття права ВКК, його організаційного, функціонального, процесуального, економічного забезпечення та відповідальності в зазначеній сфері;

- формулюванні на основі відповідних висновків пропозицій по вдосконаленню чинного законодавства у сфері ВКК.

Об’єктом дослідження є нормативно-правові акти різних рівнів юридичної сили, що регламентують гірничі відносини, практика їх застосування, наукові доробки та історичні пам’ятки, а також діяльність, документи та інформація у сфері ВКК.

Предметом дослідження є сукупність відносин повязаних із ВКК, як окремий різновид правовідносин у сфері користування надрами.

Методологічною основою дисертації виступає науковий аналіз правових доктрин та окремих правових норм, необхідність проведення якого викликана потребою виявлення закономірностей взаємодії досліджуваних явищ, залежності фактичного стану суспільних відносин від рівня їх правової урегульованості, що зумовило застосування, перш за все, методу діалектики. У ході підготовки дисертації були використані також методи історичного, порівняльно-правового, формально-логічного, структурно-функціонального, системного аналізу та комплексний метод. Дослідження генези становлення законодавства у сфері ВКК здійснювалося за допомогою методу історичного аналізу. Порівняльно-правовий метод покладений в основу аналізу законодавства України в сфері ВКК та відповідного законодавства зарубіжних країн. Тлумачення норм права у поєднанні з формально-логічним методом слугували виявленню недоліків існуючого механізму правового забезпечення ВКК та шляхів його вдосконалення. З позицій структурно-функціонального аналізу було досліджено питання організаційно-правового та функціонального забезпечення ВКК. Метод системного аналізу використано під час виділення ознак права ВКК та визначення його місця в системі права надрокористування. За допомогою комплексного методу сформульовано ряд наукових визначень, прикладних положень дисертаційного дослідження, а також наукових положень, що виносяться на захист.

Теоретичною основою дослідження стали праці відомих вчених правознавців України у галузі гірничого та екологічного права: В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, А.Г. Бобкової, І.І. Каракаша, І.М. Козьякова, С.М. Кравченко, В.Л. Мунтяна, О.О. Погрібного, С.В. Размєтаєва, О. Сурілової, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги та інших.

В роботі також використано доробки представників радянської, російської та зарубіжної правової науки: Абамелєк – Лазарєва, Г.О. Аксеньонка, С.А. Боголюбова, Г.С. Башмакова, Т. Баттона, А.Б. Грамматчикова, Л.А. Заславської, М.І. Клеандрова, Б.Д. Клюкіна, М.І. Краснова, О.М. Курського, Б.А. Лісковця, Н.В. Мухітдінова, Л.Г. Навроцької, В.Г. Плахути, М.Є. Певзнєра, О.І. Пєрчіка, Н.А. Сиродоєва, О.М. Теплова., В.А. Удінцева, А.А. Штофа, Юр. Ч.

Дослідження автором проведено, базуючись на визнаних працях науковців в галузях гірничої справи, геології та екології: М.І. Агошкова, Г.О. Білявського, В.І. Вернадського, П. Загороднюка, Г.Г. Півняка, М.Ф. Реймерса, В.В. Ржевського, Р.С. Фурдуя та інших.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в юридичній науці України виконане комплексне дослідження права ВКК як самостійного правового інституту на основі чинного законодавства України та законодавства ряду зарубіжних країн.

Новизна дослідження характеризується положеннями, які виносяться на захист:

1. Вперше розроблено інтеграційно-диференційовану модель юридичної категорії „надра” з конкретизацією та індивідуальним визначенням її структурних об’єктів:

а) на зовнішньому інтеграційному рівні – загальний об’єкт права власності народу України, як частина довкілля у межах території держави, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, що потребує комплексного й раціонального використання та охорони, здійснення заходів щодо відвернення небезпечних наслідків впливу еволюції та експлуатації надр на людину, майно і природу.

б) на зовнішньому диференційному рівні – об’єкт права природокористування, надра виступають складовою геологічного середовища як частина земної кори (геосфери), що перебуваючи в природному або техногенному стані, може взаємодіяти з іншими частинами довкілля (ландшафтною, ґрунтовою, атмосферною та гідросферною оболонками);

в) на внутрішньому інтеграційному рівні - об’єкт права надрокористування, надра є самостійним об’єктом як сукупність ресурсів і ділянок надр (речовина, простір, енергія, інформація), що акумулюються у державний фонд надр і використовується в процесі антропо- чи техногенної діяльності виходячи з потреб суспільства та його науково-технічних можливостей у передбачених законом видах (метою);

г) на внутрішньому диференційному рівні – загальний об’єкт права ВКК, надра являють собою утилітарні нагромадження мінеральних речовин, як такі, що підготовлені до промислового освоєння або розробляються (перебувають в експлуатації) родовища всіх видів корисних копалин з оціненими запасами та обліковані у Державному фонді РКК.

2. Дістали подальший розвиток теоретичні висновки про те, що:

а) у структурі права надрокористування, як підгалузі гірничого права, самостійне місце займає полівидовий комплексний правовий інститут - право видобування корисних копалин, як така система юридичних норм і засобів, за допомогою яких здійснюється регулювання відносин щодо забезпечення раціональної, екологічно та технологічно безпечної діяльності з вилучення корисних копалин з надр та їх охорони, задоволення потреб суб’єктів у мінеральній сировині та захисту їх прав;

б) під складом права ВКК слід розуміти сукупність найбільш суттєвих, типових та універсальних юридичних ознак об’єктивного (об’єкт, об’єктивна сторона) та суб’єктивного (суб’єкт, суб’єктивна сторона) характеру, що розкривають ВКК як передбачене законом право суб’єкта одержувати мінеральні ресурси від наданого об’єкту надр, при цьому право ВКК та його склад співвідносяться між собою як явище та юридичне уявлення про нього;

в) розмежування різних видів права користування надрами, які передбачають у своєму складі однакові або тотожні дії суб’єктів, доцільно проводити на підставі кваліфікації кожного із юридичних складів за змістом суб’єктивних та об’єктивних ознак, що дає можливість не тільки диференціювати правові режими окремих видів об’єктів надр (георесурсів), а й оцінити правомірність дій суб’єктів їх використання; дослідно-промислову розробку та промислову розробку РКК можна розрізнити як за умовами так і за їх наслідками: - суб’єкт, мета, об’єкт видобування; - орган регулювання та контролювання; - дозвільний механізм, місце обліку; - підстави, вимоги, строк, обсяг діяльності.

3. Корисні копалини, як об’єкт правового регулювання, характеризуються поліфункціональними зв’язками з елементами складу видобування, котрі об’єктивуються у відповідних рисах, що мають важливі наслідки для відособлення їх правових режимів: – геологічні, екологічні, економічні, соціально-трудові, міжнародні, інформаційні, технологічні, виробничі, історико-культурні, лікувально-оздоровчі, юридичні.

4. Вперше визначено з позицій теорії кваліфікації права природокористування:

а) родовий об'єкт права ВКК, яким слід вважати гірничий відвід - конкретну, фізично індивідуалізовану відособленням в натурі (місцезнаходженням, глибиною і координатами меж, площею, запасами і видом корисних копалин), юридично відокремлену засвідченням актом (обліковану реєстровим номером у встановленому місці фіксації) ділянку надр, надану уповноваженим державним органом спеціально ліцензованому суб’єкту для промислової розробки РКК на підставі затвердженого проекту. З приводу родового об’єкту права ВКК може виникати певне коло однорідних (тотожних) за своєю соціально-економічною сутністю суспільних відносин, що регулюються єдиним комплексом взаємозалежних гірничогеологічних правових норм;

б) безпосередній об'єкт права ВКК, яким слід вважати запаси корисних копалин (Proved mineral reserves) - об’єм корисних копалин і компонентів, виявлений та підрахований на місці залягання в ідентифікованому РКК (за кожним видом корисних копалин і напрямом їх промислового використання, по кожному об’єкту, в одиницях маси або об’єму), облікований у державному балансі запасів корисних копалин, врахований на підставі оформленого акту у Державному фонді РКК передачею на баланс суб’єкта експлуатації, обчислений як об’єкт стягнення плати за користування надрами та списання; в якості основного безпосереднього об'єкта слід розглядати запаси основних корисних копалин і компонентів, додаткового обов'язкового – гірничі (розкривні та супутні) породи та відходи гірничого виробництва, факультативного – запаси супутніх корисних копалин і компонентів, оцінені ДКЗ. З приводу безпосереднього об’єкту можуть виникати відносини у сфері конкретного складу надрокористування, що регулюються певною нормою гірничого законодавства.

5. Вперше одержані наукові класифікації видів права ВКК за суб’єктивними та об’єктивними критеріями: - організаційно-правовий стан суб’єкту ( правовий статус, форма організації, форма власності, кількісний стан); - техніко-економічний стан суб’єкту (економічний стан, стан промислової безпеки); - просторово-часовий стан суб’єкту (просторово-територіальний стан, часовий стан); - мета видобування; - мотив видобування; - режим видобування (режим, строковість, платність); - проектно-дослідницький стан об’єкту (стан геолого-економічного вивчення, стан підготовленості до освоєння, стан ризику проекту); - технологічний стан об’єкту (стан освоєння, умови розробки, спосіб відпрацювання, спосіб ведення гірничих робіт, вид гірничої технології); - геологічний стан об’єкту (складність геологічної будови, природа походження, складність мінералогічної будови, вид корисної копалини, фізичний стан корисної копалини, вид суміжного природного ресурсу, місце знаходження території видобування); - економічний стан об’єкту (категорія запасів корисних копалин, собівартість видобутку); - кількісно-якісний стан об’єкту (промислове значення, обсяг на місті залягання, особливості обліку, показники державних стандартів); - стан екологічної безпеки об’єкту (наслідки видобування на стадії проектування, будівництва, експлуатації, ліквідації, консервації, наслідки видобування для надр, людей, довкілля, майна, держави).

6. Дістало подальший розвиток ствердження, що в Україні створена науково необґрунтовано складна, міжгалузева дозвільна система в сфері ВКК, в якій останнє розглядається як діяльність з користування надрами (дозвіл - гірниче законодавство), господарська діяльність (ліцензія – господарське законодавство) та діяльність підвищеної небезпеки (дозвіл – трудове законодавство), з диференціацією її правових режимів за критеріями конкурентності, строковості дозволу, місця видобування, розвиненості виробництва, виду РКК та корисної копалини, при цьому, як структурна стадія процесуального забезпечення вона може бути реалізована однією з систем надання дозволів: 1) конкурсною; 2) позаконкурсною (безаукціонною); 3) аукціонною; 4) конкурсною (альтернативною або безальтернативною) по угодам про розподіл продукції (УРП) (двосторонню, багатосторонню); 5) безконкурсною по УРП; 6) тендерною (закритою або відкритою).

7. Дістали подальший розвиток визначення окремих категорій у сфері правового забезпечення ВКК:

а) виникнення права ВКК як складного, послідовно-паралельний процесу, за якого окремі елементи цього права формуються (основні), змінюються (допоміжні) або реалізуються (проміжні) на певних стадіях і етапах надання дозвільних документів і природних ресурсів, обумовлюючи відповідний юридичний склад дій та подій, а також зміст інтеграційно-диференційованих повноважень суб’єктів надрокористування під час їх набуття, виникнення та реалізації по відношенню до конкретно визначених об’єктів надр;

б) плати за користування надрами для ВКК як форми реалізації економіко-правових відносин з приводу податкових і неподаткових надходжень між власником ресурсів надр в особі держави та надрокористувачем в особі суб'єкта господарювання, що здійснює ВКК;

в) державного гірничого нагляду в сфері ВКК як регламентовану законодавством систему гірничотехнічних і організаційно-правових заходів, яка забезпечується інспекційною діяльністю спеціально уповноваженого державного органу шляхом періодичних комплексних обстежень чи оперативних вибіркових перевірок з виконанням контрольно-наглядових, погоджувально-дозволяючих і експертно-інформаційних функцій та спрямовується на забезпечення точного й однакового додержання, виконання та використання суб’єктами ВКК актів законодавства, стандартів, правил, норм, встановлених вимог і показників в процесі експлуатації об’єктів ВКК та інших видів гірничих робіт, безпосередньо або опосередковано пов’язаних з підготовкою, супроводженням та припиненням чи призупиненням ВКК;

г) незаконного ВКК загальнодержавного значення як вчинені з прямим умислом дії фізичної осудної особи щодо відділення та вилучення усіма можливими способами і знаряддями з природних (геогенних) чи техногенних ділянок державного фонду надр у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони запасів корисних копалин і компонентів, які віднесені законодавством до переліку таких, що мають загальнодержавне значення, без спеціального дозволу на користування надрами, при закінченні строку, під час зупинення дії або після його анулювання, а так само проведення видобувних робіт за межами гірничого відводу, засвідченими у наданому в установленому порядку акті уповноваженого державного органу.

8. Удосконалено ствердження, що реалізація економіко-правового механізму в сфері ВКК забезпечується системою специфічних організаційних, економічних і правових засобів, спрямування яких відносно суб’єктів цього виду надрокористування має такі форми: 1) гірничо-економічні нормативи: а) нормативи плати за загальний режим ВКК; б) нормативи плати за особливий режим ВКК; в) збір за ГРР виконані за рахунок держбюджету; г) збір за надання спеціального дозволу на користування надрами для ВКК; д) плата за видачу ліцензії на ВКК ЗДЗ; є) акцизний збір; 2) гірничо-економічні квоти (ліміти): а) пооб’єктні квоти на видобуток корисних копалин; б) обсяги (рівні) ВКК; в) нормативи втрат корисних копалин під час їх видобування; 3) гірничо-економічні процедури: а) вибір форми внесення плати за ВКК; б) податковий контроль (перевірка) - правильності обчислення, своєчасності і повноти справляння, складання розрахунків плати та їх подання; платників, що розробляють ВКК не за місцем реєстрації; в) податковий облік - платників плати за ВКК та їх філій; - нарахованих і сплачених сум плати за ВКК; - повідомлень надання дозволу на початок ведення гірничих робі; г) гірничий аудит (контроль, перевірка) - договірних умов користування надрами; - правильності визначення обсягів видобування і погашення запасів; – дотримання квот; д) повернення і зарахування неправильно сплачених сум плати за ВКК; 4) гірничо-економічні санкції; 5) юридична відповідальність.

9. Доведено, що основою економіко-правового забезпечення у сфері ВКК є нормативи плати, що встановлюються як базові із зовнішнім рівнем диференціації по окремим видам чи групам корисних копалин, близьких за призначенням, та в подальшому диференціюються, на внутрішньому рівні, залежно від геологічних особливостей та умов експлуатації РКК, можуть переглядатися у разі зміни умов господарювання (оподаткування, кон'юнктура ринку, інфляція) або внаслідок вичерпання запасів надр, при цьому факторами їх визначення виступають: - вид корисних копалин; - розрахункова одиниця; - одиниця виміру; - глибина залягання покладів; - середньозважена ціна корисних копалин на аукціоні; - вид РКК; - спосіб видобування; - тип сировини (руди); - середній або граничний вміст корисного компонента, а родові об’єкти плати за ВКК, залежно від виду, можуть бути представлені: - обсягами фактично погашених у надрах балансових та позабалансових запасів корисних копалин; - обсягами видобутих корисних копалин; - вартістю мінеральної сировини (продукції переробки), причому на кінцевий абсолютний розмір плати впливає застосування постійних або тимчасових підстав для її підвищення, зменшення, зниження, корегування або звільнення від неї.

10. Аргументовано необхідність удосконалення чинного законодавства шляхом внесення змін та доповнень до КпН, ГЗУ інших законодавчих і підзаконних актів, які б регламентували та гарантували можливість реалізації права ВКК, а саме:

- внести зміни у положення ч. 3 ст. 16 КпН про попереднє погодження надання земельної ділянки для потреб користування надрами та у положення Порядку надання гірничих відводів про подання погоджувального документу від землеволодільця щодо надання гірничого відводу відповідно до норм ЗК України (пп. 3-5 ст. 123);

- розробити для реалізації довгострокових Енергетичної стратегії та Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України комплексну систему організаційно-правового та функціонального забезпечення у сфері ВКК в законі „Про державне регулювання та управління в галузі використання і охорони надр”;

- розробити й прийняти Закон України „Про плату за користування надрами”, де структурним розділом мають бути врегульованими питання „Плати за користування надрами для ВКК”, а саме: - правові засади порядку обчислення та справляння платежів за ВКК; - суб’єкти і об’єкти справляння платежів; - порядок визначення обсягу погашених балансових запасів корисних копалин; - нормативи плати за ВКК; - окремі види платежів, пов’язаних з ВКК (наднормативні втрати, видобування понад встановлені квоти, видобування позабалансових запасів, розробка комплексних і комбінованих РКК, видобування окремих видів корисних копалин, надання та продаж спеціальних дозволів, збір за ГРР); - податковий і бухгалтерський облік; - гірничий аудит; - порядок подання розрахунків і внесення плати; - пільги, фінансовий контроль, перевірки та відповідальність.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання сформульованих у роботі положень в процесі вдосконалення чинного гірничого законодавства, у правозастосовчій практиці, при подальшому реформуванні правового забезпечення гірничої справи. Результати дослідження можуть бути використані у навчальному процесі – при проведенні лекційних, практичних і семінарських заняттях, при підготовці посібників, підручників, вдосконаленні навчально-методичних матеріалів з курсів „Екологічне право”, „Гірниче право” та відповідних спецкурсів, у практиці здійснення гірничої справи, в тому числі й в процесі захисту прав її суб’єктів, а також слугувати основою подальших наукових досліджень права ВКК.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації були апробовані у наукових статтях, у навчальному процесі, повідомленнях на двох міжнародних та одній Всеукраїнській наукових та науково-практичних конференціях. Важливі положення дисертації були викладені і обговорювались на науковій конференції “Історія розвитку правової думки в Київському університеті” (17 вересня 1999 року), науково-практичному семінарі аспірантів і здобувачів юридичного факультету Київського національного університету (17 жовтня 2001 року), науково-практичній конференції „Проблеми розвитку підприємства ТОВ ПП „Нерудстройпром” (9 червня 2005 року), засіданнях кафедри трудового, земельного та екологічного права Київського національного університету (1998 – 2006 рр.).

Результати дослідження апробовані також у навчальному процесі при проведенні лекційних та практичних занять і підготовки курсових та дипломних робіт з дисциплін „Гірниче та геологічне право”, „Енергетичне право” для студентів юридичного факультету Національного гірничого університету.

Структура й обсяг дисертації зумовлені метою та завданням дослідження складається із вступу, двох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатку. Повний обсяг дисертації становить 211 сторінок, із них основного тексту - 177, список використаних джерел займає 30 сторінок і містить 334 використаних джерела.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1 „Проблеми формування права видобування корисних копалин” складається з чотирьох підрозділів. У підрозділі 1.1. „Корисні копалини як об’єкт правового регулювання, використання і охорони” проведений аналіз понять, необхідних для побудови правової моделі категорії „надра”. Природний зв’язок останніх з корисними копалинами обумовлює очевидну необхідність з’ясування й їх еколого-правового співвідношення. Зокрема, з’ясована лексикологічна функція терміну „надра” та визначений їх обсяг відносно категорій „надра Землі”, „надра землі”, "надра земної кори", „геологічне середовище”, „георесурси”.

Розроблена модель еколого-правового об’єкту (об'єкту права власності, права природокористування, права надрокористування, права видобування корисних копалин) дозволила розкрити, зіставити та розмежувати функції на відповідних рівнях категорій “надра” та „корисні копалини”, серед яких виділено: “державний фонд надр”, „державний фонд родовищ корисних копалин”, „родовище корисних копалин”, „гірничий відвід”, „мінеральна сировина”, „товарна продукція гірничого виробництва”, „запаси корисних копалин” та цій підставі констатувати, що корисні копалини, як об’єкт правового регулювання, характеризуються поліфункціональними зв’язками з елементами складу видобування, котрі об’єктивуються у відповідних рисах, що мають важливі юридичні наслідки для відособлення їх правових режимів: геологічні - походження, розташованість, структура (прості (однокомпонентні) та комплексні); екологічні - розташування (техногенні, зосереджені в місцях видалення відходів та втрат продуктів переробки); економічні - ступінь розповсюдження та економічна значущість (загально-державного, стратегічно важливого та місцевого значення), ступінь підготовки до реалізації (видобуті та перероблені (мінеральна сировина), вироблені та підготовлені до реалізації (товарна продукція), платність; соціально-трудові – зосередженість в охоронних зонах, рівень безпеки; міжнародні – зосередженість на транскордонних територіях (морське міжнародне дно, виключна (морська) економічна зона, континентальний шельф); інформаційні - оцінка на місці залягання (обсяги виявлені та підраховані); виробничі - міра та напрям використання (природні та техногенні корисні копалини, придатні для промислового використання), стадія використання (у безпосередньому чи переробленому вигляді), обсяг видобування (основні, супутні та спільно залягаючи); історико-культурні – рідкісні утворення (музейні, природні); лікувально-оздоровчі – солі, грязі, води; юридичні – дозвільний режим, статус суб’єкта, стадія юридичної фіксації (реєстрація, оцінка, експертиза, облік, передача на баланс, списання), форма власності, форма організації видобування, сумісність видобування, мета видобування.

Виконаний аналіз законодавчих понять, пов’язаних з відділенням корисних копалин від надр, а саме: „освоєння надр”, „промислове освоєння”, „гірнича справа”, „видобування”, „видобуток”, „видобувні роботи”, „розробка родовища”, „промислова розробка родовища”, „дослідно-промислова розробка родовища”, засвідчив відсутність уявлення не тільки про їх чітке співвідношення, але й про конкретний зміст (склад) кожного з наведених видів (підвидів) надрокористування.

У підсумку розроблена дворівнева інтеграційно-диференційована модель юридичної категорії „надра” з конкретизацією та індивідуальним визначенням її структурних об’єктів.

У підрозділі 1.2. „Право видобування корисних копалин: поняття, місце в системі права надрокористування та види” встановлено, що сферу застосування права видобування корисних копалин, як екологозначущу поведінку, можна оцінювати не тільки в якості механізму правового регулювання і забезпечення правовідносин видобування корисних копалин, правового інституту, а й як суб’єктивне право, під яким слід розуміти сукупність повноважень особи безпосередньо здійснювати видобування корисних копалин (гірничу справу) в межах наданої їй ділянки надр.

Власне право ВКК, розглядаємо як таку систему юридичних норм і засобів, за допомогою яких здійснюється регулювання відносин щодо забезпечення раціональної, екологічно та технологічно безпечної діяльності з вилучення корисних копалин з надр та їх охорони, задоволення потреб суб’єктів у мінеральній сировині та захисту їх прав.

Визначаючи місце права видобування корисних копалин в системі права надрокористування слід виходити із наступних положень: 1. Гірниче право є складовою галуззю природноресурсного права – комплексної галузі екологічного права. 2. Право надрокористування є складовою підгалуззю гірничого права. А у структурі останнього, згідно теорії, що висувається, будемо розглядати полівидовий комплексний правовий інститут - право ВКК.

Запропоновано при визначенні виду природокористування проводити його кваліфікацію за елементами складу: об'єкт – загальний, родовий, безпосередній (основний, додатковий, факультативний); об'єктивна сторона – способи, засоби користування та їх наслідки; суб'єкт – загальний, спеціальний; суб'єктивна сторона – мета, мотив природокористування.

Визначені поняття загального, родового, основного безпосереднього та додатковий об’єктів права ВКК. Під суб’єктами права видобування корисних копалин, слід розуміти юридичних і фізичних осіб, які в установленому законом порядку набули права користування надрами для видобування корисних копалин і зобов’язані виконувати визначені законом вимоги щодо раціональної, екологічно безпечної розробки родовищ, їх вивчення та охорони.

Розроблена класифікація видів права видобування корисних копалин об’єктивується у критеріях, які характеризують його суб’єктивні та об’єктивні ознаки.

При розмежуванні різних видів права користування надрами, які передбачають у своєму складі однакові або тотожні дії суб’єктів, доцільно проводити кваліфікацію кожного із юридичних складів за змістом суб’єктивних та об’єктивних ознак, що дає можливість не тільки диференціювати правові режими окремих видів георесурсів, а й правомірність дій їх користувачів. Такі види надрокористування як дослідно-промислова розробка РКК (геологічне вивчення надр) та промислова розробка РКК (видобування корисних копалин можна розрізнити за такими елементами їх юридичних складів: - суб’єкт видобування; - мета видобування (розробки РКК); - орган регулювання діяльності суб’єктів; - вид контролювання діяльності суб’єктів; - дозвільний механізм діяльності суб’єктів; - підстави діяльності суб’єктів; - вимоги до діяльності суб’єктів; - місце обліку діяльності суб’єктів; - строк діяльності суб’єктів; - обсяг діяльності суб’єктів; - об’єкт видобування (родовий, безпосередній).

У підрозділі 1.3. „Генеза становлення законодавства у сфері видобування корисних копалин: історико-правовий аналіз” за матеріалами джерел історико-правової та гірничопромислової науки, а також ґрунтуючись на наявності загальновизнаної класифікації етапів еволюції держави і права на території України, досліджено генезу формування законодавства у сфері ВКК та запропоновано паралельно-послідовну періодизацію розвитку гірничого законодавства: І – руська доба (XI – XIII ст.ст.) ; ІІ – польська доба (XIII – XVI ст.ст.) ; ІІІ – австрійська доба (XVI – XX ст.ст.); ІV – російська доба (XVI – XX ст.ст.); V – радянська доба (1917 – 1991 рр.); VI – сучасна доба (1991 – 2006 рр.).

Історія користування надрами в світі показала шлях еволюції їх правового режиму від акцесії (надра є невід’ємною частиною землі і знаходяться у розпорядженні землевласника), через гірничу регалію (надра є об’єктом права власності суб’єкта державної влади і можуть надаватись у платне користування), гірничу свободу (надра є об’єктом платного користування для будь-якого суб’єкта незалежно від форми власності на землю) до концесії (держава регулює надрокористування на всіх землях з диференціацією суб’єктів і надрооб’єктів). З’ясовано, що запровадження принципу гірничої свободи, на відміну від гірничої акцесії, позбавляло землевласників права відмовляти гірночопромисловику, який отримував дозвіл уряду на проведення розвідки та розробки РКК. Вважалося, що узгодження цих двох принципів взагалі неможливо, але як показала практика застосування гірничого законодавства польської і австрійської доби на українських землях, їх співіснування не тільки було теоретично можливе, а й стало їх відмінною ознакою.

Сформульовано висновок про необхідність врахування позитивного та негативного історичного і сучасного досвіду правового регулювання гірничої справи, що синтезується у впливі законодавства на ефективність її здійснення, особливостях динаміки форм нормативно-правових актів в сфері ВКК та ступені їх урегульованості на території України та зарубіжних країн, оскільки вітчизняному законодавству бракує одноподібного понятійно-термінологічного апарату, характерна перевага підзаконних актів, яка має виражений диференційований напрямок регулювання, залишаючи поза увагою низку проблем, що накопичилися в середині об’єктного та суб’єктного складів правовідносин в цій сфері. Зокрема історичні норми стосовно співіснування різних форм власності на об’єкти гірничого виробництва, підвищення конкурентноздатності його продукції можуть бути використані при створенні новітнього гірничого законодавства України.

У підрозділі 1.4. „Порівняльний аналіз сучасного стану вітчизняного та зарубіжного законодавства у сфері видобування корисних копалин” з’ясовано коло нормативно-правових актів, що діють у сфері видобування корисних копалин в Україні, Росії, Казахстані, Киргізстані, Вірменії, Естонії, Литві, США, Канаді, Австралії, ФРН, Англії, Франції, Норвегії, Філіппінах, Парагваї, Венесуелі, Гвінеї, ПАР, Монголії, Угорщині, Чилі, Бразилії.

В результаті дослідження існуючого правового забезпечення ВКК, виявлені його позитивні та негативні риси, встановлено, що сучасна система вітчизняного законодавства в сфері видобування корисних копалин має доволі розгалужену структуру, якій, в той же час, бракує одноподібного понятійно-термінологічного апарату; для його структури характерна перевага підзаконних актів, що, по-перше, не забезпечує тієї сталості та передбачуваності, які притаманні законам, по-друге, породжує певну неузгодженість, коли передбачені законом урядові акти нерідко приймаються з запізненням або зовсім не приймаються, по-третє, ця ланка джерел має виражений диференційований напрямок регулювання, залишаючи поза увагою низку проблем, що накопичилися в середині об’єктного та суб’єктного складів правовідносин в цій сфері.

У правовому забезпеченні видобування корисних копалин зарубіжних гірничодобувних країн існує пріоритет юридично власних приписів органів державної влади відносно права власності та права користування корисними якостями надр.

Порівняльний аналіз засвідчив, що в Україні види РКК за порядком їх освоєння не враховують форму власності земель, під якими вони розташовані; порядок отримання дозволів на розвідку та розробку РКК в Україні не передбачає, як правило, їх видачу на споріднені види надрокористування, а також позбавляє можливості вступати у орендні відносини з приводу видобування корисних копалин; правовий режим мінеральних ресурсів в Україні не враховує (як наслідок відсутності в Україні законодавчого акту відповідного змісту, наприклад „Про мінеральні ресурси України”), економічне порівняння земле- та надрокористування, а також, на тлі перспектив європейської інтеграції, статус країни претендентів на розробку українських РКК.

Розділ 2 „Механізм правового забезпечення видобування корисних копалин” складається з чотирьох підрозділів. У підрозділі 2.1. „Організаційно-правове та функціональне забезпечення видобування корисних копалин” розглянуто сукупність державно-правових засобів, спрямованих на регулювання діяльності з ВКК, реалізацію законодавства в цій сфері (об’єктивно-правової форми) та суб’єктивного права на здійснення ВКК (суб’єктивно-правової форми), де одне з ключових місць посідають організаційно-правові форми забезпечення ВКК, як невід’ємний елемент загального механізму його державно-правового забезпечення. У такий спосіб проаналізовано два його основних структурні блоки: 1) організаційний (інституційний) – система і структура органів з реалізації законодавства в сфері ВКК; 2) функціональний – основні напрями діяльності, компетенція зазначених органів, їх взаємодія між собою та іншими органами.

Дістали подальший розвиток висновки про неефективність існуючого механізму правового забезпечення ВКК внаслідок недосконалості та недостатності правового регулювання у зазначеній сфері, а саме - функціонування, реалізація правового статусу організаційних структур, обсягу і змісту їх компетенції, узгодження та розмежування взаємовідносин і повноважень, які значною мірою залежать від рівня правового визначення, на сьогодні є очевидно недостатніми внаслідок невиправдано посиленої ролі підзаконно-правового регулювання гірничих відносин, що не відповідає а ні інтересам держави а ні вимогам закону.

Відмічається, що сучасна регламентація організаційно-правового та функціонального забезпечення користування надрами України, для внутрішньої будови якої характерне поєднання матеріальних і процесуальних норм, орієнтована, перш за все, на здіснення загальними, міжгалузевими та галузевими органами відповідних функцій управління та застосування методів регулювання права ВКК на всіх його стадіях шляхом прогнозування, стандартизації, нормування, суб’єктного ліцензування та об’єктної дозвільності, квотування, державного обліку, реєстрації, оцінки та експертизи, гірничого нагляду, контролю та інформування, запровадження економіко-правового механізму ВКК, розподілу надроресурсів.

У підрозділі 2.2. „Процесуально-правові гарантії реалізації права видобування корисних копалин” досліджено юридично значимі обставини (юридичні факти, склад юридичних дій), пов’язані з виникненням повноважень суб’єктів надрокористування, які в сучасних умовах набули значно складнішого змісту. Виникнення і реалізація (здійснення) права ВКК здійснюється на підставі юридичних фактів, які пов’язують норму права, суб’єктивні права і обов’язки користувача. В загальному вигляді процес набуття права ВКК можна подати як наступну сукупність послідовно-паралельних стадій: 1. Попереднє погодження питання про надання земельної ділянки для ВКК. 2. Подача заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами. 3. Укладення договору на розробку проекту відведення земельної ділянки між ліцензованою землевпорядною організацією і замовником – надрокористувачем. 4. Надання спеціального дозволу на користування надрами. 5. Надання гірничого відводу. 6. Надання земельної ділянки. Крім зазначених стадій, у підрозділі детально розгянуті кожен за етапів існуючих в Україні дозвільних систем: - конкурсної; - аукціонної; - тендерної; - системи УРП.

Серед характерних ознак гірничих відводів, як об’єкту процесуальної стадії забезпечення права ВКК на диференційованому рівні, що надаються з визначеною метою - промислової розробки РКК, можна виокремити такі: - сумірність гірничого відводу та РКК; - індивідуалізація гірничого відводу (за місцем знаходження, за розмірами, за межами, за характеристикою РКК, за видом об’єкта використання, за правовим титулом суб’єкта користування); - легалізація гірничого відводу (засвідчення актом, заборона передачі, обов’язковість експертизи і оцінки ДКЗ запасів, визначеність уповноваженого органу, облік і реєстрація).

За особливістю правових режимів об’єктно-суб’єктного складу розрізняються групи претендентів та гірничих відводів відповідно: - залежно від стану розвитку підприємства; - залежно від обсягу робіт підприємства; - залежно від особливостей підземного будівництва; - залежно від особливостей наземного будівництва; - залежно від розміру родовища; - залежно від кількості видів корисних копалин, що видобуваються; - залежно від спільності розробки нафтового і газового горизонтів; - залежно від виду технології розробки; - залежно від значущості видів корисних копалин, що видобуваються.

У підрозділі 2.3. „Економіко-правовий механізм видобування корисних копалин” розглядаються поняття плати за користування надрами для ВКК та класифікаційні групи факторів, що визначають нормативи плати за цей вид надрокористування. Досліджуючи родові об’єкти плати за ВКК, автор виходить із того, що залежно від виду, вони можуть бути представлені: - обсягами фактично погашених у надрах балансових та позабалансових запасів корисних копалин; - обсягами видобутих корисних копалин; - вартістю мінеральної сировини (продукції переробки), причому на кінцевий абсолютний розмір плати впливає застосування постійних або тимчасових підстав для її підвищення, зменшення, зниження, корегування або звільнення від неї. Зазначено, що рівень економіко-правового забезпечення користування надрами для ВКК залишається національно незабезпеченим, відрізняючись перманентною колізією гірничого та бюджетного законодавства.

Звернено увагу, що до нормативів збору за геологорозвідувальні роботи (ГРР) застосовуються коефіцієнти, які мають відповідну внутрішню диференціацію за критеріями: 1) вид ГРР; 2) вид корисної копалини; 3) вид запасів; 4) вид родовищ; 5) ступінь вилучення корисних копалин. Підстави звільнення від сплати збору за ГРР визначаються такими показниками як: - стадія ВКК; - вид РКК; об’єкт ВКК; об’єкт збору; строк звільнення від сплати.

Проаналізовано розвиток нових форм надання спеціальних дозволів на користування надрами для ВКК (аукціонна система та система УРП), які сприяли появі низки разових та регулярних платежів, прямо чи непрямо пов’язаних з цією сферою, що передують або супроводжують власне надроресурсну плату у вигляді: - плати за пакет аукціонної документації; - плати за участь в аукціоні; - попереднього внеску (завдатку); - плати за пакет геологічної інформації; - плати за спеціальний дозвіл на користування надрами; - компенсації затрат попереднього надрокористувача; - бонусу підписання; - бонусу; - рентних платежів