ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ І ОСВІТИ ДОРОСЛИХ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

КОВАЛЬОВА СВІТЛАНА ВАСИЛІВНА

УДК 37.036: 371.124:78:371.14

РОЗВИТОК ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ ВЧИТЕЛІВ МУЗИКИ

В СИСТЕМІ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

13. 00. 04 – “Теорія і методика професійної освіти”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, старший науковий

співробітник Соломаха Світлана Олександрівна,

докторант відділу педагогічної естетики та етики Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, м. Київ.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Брилін Борис Андрійович, завідувач кафедри

ансамблевої гри та естрадного мистецтва,

Вінницького державного університету імені Михайла

Коцюбинського, м. Вінниця.

кандидат педагогічних наук Скрипник Марина Іванівна, доцент кафедри теорії і методики післядипломної освіти Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України, м. Київ.

Захист відбудеться 21 листопада 2007 року о 16 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України за адресою: ( 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9).

Автореферат розіслано 20 жовтня 2007 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради С.В. Лапаєнко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Процес державотворення в Україні збігається з поступовим входженням до світового співтовариства і пошуками свого місця у сучасному світі. Разом з тим, глибокі цивілізаційні трансформації зумовили зміни ціннісних орієнтацій в усіх сферах життєдіяльності людства, в тому числі й в освіті. У Державній національній програмі “Освіта. Україна ХХІ століття” (1993 р.), Національній доктрині розвитку освіти (2002 р). підкреслюється необхідність створення умов для творчої самореалізації кожного громадянина, створення життєздатної системи неперервного навчання і здобуття якісної освіти впродовж життя. У вирішенні цих завдань важлива роль належить системі підвищення кваліфікації педагогічних працівників, де створюються умови для їх нього особистісного та професійного зростання відповідно до індивідуальних потреб і запитів. Серед нагальних питань, що вимагають першочерговості розв’язання, є проблема щодо розвитку творчої активності вчителів музики, в якій виявляється прагнення до постійного самовдосконалення та самоактуалізації у музично-творчій діяльності, спрямованій на динамічний пошук оптимальних педагогічних рішень.

Проблема творчої активності особистості пов’язана із вивченням сутності поняття “творчість” та є предметом розгляду багатьох наук. У філософії творчість вивчали: Г.С.Батищев, І.А.Зязюн, М.С.Каган, Б.М.Кедров, П.П.Крамар, О.Ф.Лосєв, Б.В.Новіков, А.Г.Спіркін та ін. У психології означене поняття розглядається в особистісному (Д.Б.Богоявленська, Н.Ф.Вишнякова, Н.В.Дружинін, В.В.Клименко, В.В.Рибалка та ін.) та процесуальному (А.В. Брушлинський, В.О.Моляко, Я.О.Пономарьов, В.А.Роменець та ін.) аспектах. У педагогічній науці творча активність учителя є складовою педагогіки творчості (Ю.К.Бабанський, В.А.Кан-Калик, Н.В.Кичук, М.Д.Никандров, М.М.Поташник, С.О.Сисоєва та ін.); музично-психологічний аспект проблеми досліджували (Л.С.Виготський, О.Г.Костюк, А.А.Мелік-Пашаєв, Б.М.Теплов, П.П.Якобсон, С.І.Науменко, В.І.Петрушин, Т.Ф.Цигульська та ін.). Теоретико-методичні аспекти вивчення означеної проблеми розкрито у працях, присвячених професійній підготовці майбутніх учителів музики у системі вищої музично-педагогічної освіти (Л.А.Арчажнікова, Л.А.Баренбойм, Е.Б.Брилін, А.І.Ковальов, Л.М.Масол, О.М.Олексюк, Г.М.Падалка, О.Я.Ростовський, О.П.Рудницька, Н.Н.Прушковська, О.П.Щолокова та ін.).

Аналіз стану музично-педагогічної практики вчителів музики, опрацювання теоретичних джерел дали змогу виявити суперечність між соціальною потребою у творчій активності вчителів музики та недостатнім рівнем їхньої професійної підготовки й готовності до різних видів музичної та музично-педагогічної творчості в післядипломний період навчання.

Актуальність і важливість окресленої проблеми, її суспільно-педагогічне значення й недостатня теоретична та методична розробленість зумовили вибір теми дисертації “Розвиток творчої активності вчителів музики у системі підвищення кваліфікації”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у відділі педагогічної естетики та етики Інституту педагогічної освіти та освіти дорослих АПН України і є складовою науково-дослідної теми “Творчий розвиток особистості засобами мистецтва у системі професійної освіти” (РК №0104U010513).

Тему дисертації затверджено Вченою радою Національного педагогіч-ного університету імені М.П.Драгоманова (протокол № 8 від 29.03.2002 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6 від 18.06.2002 р.).

Об’єкт дослідження – процес підвищення кваліфікації вчителів музики.

Предмет дослідження – зміст, форми і методи розвитку творчої активності вчителів музики в процесі підвищення кваліфікації.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити методику розвитку творчої активності вчителів музики у процесі підвищення кваліфікації.

Концептуальна ідея дослідження: Творча активність є здатністю особистості вчителя музики, розвиток якої потребує створення спеціальних умов у системі підвищення кваліфікації. В процесі продуктивної творчої активності відбуваються особистісний та професійний розвиток учителів музики й значно підвищується рівень їх музично-педагогічної діяльності. Інтегральним компонентом творчої активності вчителів музики є музичність, в якій виявляється специфіка фахової діяльності педагога-музиканта.

Гіпотеза дослідження – творча активність учителів музики в процесі підвищення кваліфікації значено зросте за таких педагогічних умов:

- при постійній самоосвіті вчителів музики;

- використання вчителями музики ефективних форм і методів розвитку творчих здібностей учнів у процесі музично-педагогічної діяльності;

- поєднання проблемного, активного, інтерактивного, ситуативного та спеціального навчання вчителів музики у процесі підвищення кваліфікації;

- самостійного виконання вчителями музики творчих завдань підвищеного рівня складності;

- гнучкого науково-методичного супроводу процесу навчання фахівців у системі підвищення кваліфікації відповідно до їх творчих потреб та запитів.

Відповідно до мети були визначені такі завдання:

1. Вивчити стан досліджуваної проблеми у філософській, психолого-педагогічній, мистецтвознавчій науковій та методичній літературі.

2. Уточнити сутність поняття “творча активність” учителів музики, виявити її структуру та специфіку.

3. Визначити особливості розвитку творчої активності вчителів музики у педагогічній практиці.

4. Розробити критерії та рівні розвитку творчої активності вчителів музики.

5. Теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити модель і методику розвитку творчої активності вчителів музики у процесі підвищення кваліфікації.

6. Створити навчально-методичний комплекс та його забезпечення для навчання вчителів музики у процесі підвищення кваліфікації.

Методологічною основою дослідження є філософські концепції творчості; положення сучасної психолого-педагогічної науки про активність суб’єкта діяльності та органічну єдність репродуктивного й продуктивного в її структурі; вчення про самоактуалізацію та життєтворчість особистості; ідеї гуманізації та гуманітаризації освіти в Україні; висновки андрагогічної науки щодо навчання дорослих; ідеї естетики й мистецтвознавства щодо ролі та значення мистецтва у формуванні творчої особистості.

Теоретичну основу дослідження становлять роботи філософського та психолого-педагогічного напрямів, у яких розкривається проблема творчої активності в контексті творчості (Г.С.Батищев, Л.С.Виготський, І.А.Зязюн, В.В.Клименко, П.П.Крамар, Я.О.Пономарьов, В.В.Рибалка, В.А.Роменець, В.А.Кан-Калик, Н.В.Кузьміна, Н.В.Кичук, М.М.Поташник, С.О.Сисоєва та ін.); праці щодо ролі внутрішніх умов у продуктивному музично-творчому процесі (Г.С.Гаспарян, С.І.Науменко, В.І.Петрушин, С.І.Торична, Т.Ф.Цигульська та ін.), дослідження, присвячені професійній підготовці майбутніх вчителів музики та мистецьких дисциплін у системі вищої музично-педагогічної (мистецької) освіти (Е.Б.Брилін, Б.А.Брилін, О.М.Олексюк, В.Ф.Орлов, Г.М.Падалка, О.Я.Ростовський, О.П.Рудницька, О.П.Щолокова та ін.); теоретичні положення художньо-творчого процесу (Б.В.Асаф’єв, А.А.Мелік-Пашаєв, Б.С.Мейлах та ін.); а також теоретико-методологічні основи та науково-педагогічні розробки системи підвищення кваліфікації (В.І.Бондар, Н.І.Клокар, С.В.Крисюк, В.І.Маслов, В.В.Олійник, Н.Г.Протасова, В.І.Пуцов, та ін.); роботи, в яких розкрито сутність організації педагогічного процесу у загальноосвітній та вищий школі (Г.П.Васянович, В.Ю.Биков, С.У.Гончаренко, Р.С.Гуревич, О.А.Дубсенюк, А.І.Кузьмінський, Н.Г.Ничкало, І.П.Підласий, Л.П.Пуховська, О.Я.Савченко, Т.І.Сущенко, Л.О.Хомич, Т.І.Шамова та ін.).

Для розв’язання визначених завдань перевірки гіпотези та досягнення мети в роботі застосовано комплекс наукових методів, зокрема:

- теоретичних: аналіз наукових джерел, кваліфікаційних програм, навчально-тематичних планів курсів підвищення кваліфікації, нормативно-правового, навчально-методичного забезпечення, планів і конспектів занять з музичного мистецтва; вивчення матеріалів передового педагогічного досвіду, формулювання науково-практичних висновків;

- емпіричних: педагогічного спостереження та опитування (усного й письмового), аналіз продуктів діяльності: творчих робіт, творчих проектів, тестових та творчих завдань, створених учителями музики презентацій, матеріалів до Всеукраїнського конкурсу ”Вчитель року“ у номінації “Музика”; метод інтроспекції з метою дослідження продуктивної професійної діяльності викладача; метод моделювання; педагогічний експеримент – для перевірки ефективності розробленої моделі розвитку творчої активності в процесі підвищення кваліфікації вчителів музики;

- методів обробки результатів дослідження: кількісний та якісний аналіз, методи математичної статистики, що застосовувалися з метою доведення достовірності одержаних у процесі педагогічного експерименту результатів.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалось у три етапи протягом 2000-2007 років.

На першому етапі (2000-2002 рр.) проаналізовано наукову та навчально-методичну літературу з досліджуваної проблеми, обґрунтовано об’єкт, предмет, гіпотезу, завдання та концептуальні ідеї дослідження; розроблено програму дослідницької роботи, визначено експериментальну базу, обґрунтовано якісний і кількісний склад учасників експериментальної роботи, визначено методику проведення констатувального експерименту.

На другому етапі (2002-2004 рр.) проведено констатувальний експеримент з метою з’ясування особливостей творчої активності вчителів музики у процесі підвищення кваліфікації; визначено критерії та рівні творчої активності вчителів музики; теоретично обґрунтовано, розроблено модель, авторську методику та методичне забезпечення процесу розвитку творчої активності вчителів музики в курсовий та міжкурсовий періоди підвищення кваліфікації.

На третьому етапі (2004-2007 рр.) проведено формувальний експеримент з метою перевірки моделі та авторської методики розвитку творчої активності вчителів музики; здійснено обробку, аналіз та узагальнення одержаних експериментальних даних; сформульовано загальні висновки дослідження.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів у курсовий та міжкурсовий періоди навчання. Дослідженням були охоплені вчителі загальноосвітніх навчальних закладів Київської області: Баришівського, Білоцерківського, Бориспільського, Васильківського, Згурівського, Кагарлицького, Макарівського, Миронівського, Обухівського, Сквирського, Ставищенського, Таращанського, Фастівського, Тетіївського районів та міст Біла Церква, Бориспіль, Богуслав, Березань, Бровари, Ірпінь, Фастів, Славутич. Експериментальним дослідженням на різних його етапах було охоплено 946 осіб. Серед них 554 учителя музики, 32 методисти з музичного мистецтва, 28 директорів загальноосвітніх закладів, 46 педагогів інших спеціальностей, 25 методистів з музичного мистецтва кабінетів музики та образотворчого мистецтва інститутів післядипломної педагогічної освіти в Україні та 261 учень загальноосвітніх навчальних закладів.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження:

- вперше теоретично обгрунтовано, розроблено модель та авторську методику розвитку творчої активності вчителів музики у системі підвищення кваліфікації; визначено сутність поняття творча активність учителя музики та виявлено її специфіку; розроблено критерії та рівні творчої активності вчителів музики;

- удосконалено діагностику творчої активності вчителів музики у процесі підвищення кваліфікації;

- набули подальшого розвитку положення щодо вдосконлення процесу підвищення кваліфікації вчителів музики, спрямованого на розвиток їх творчої активності.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці:–

освітньо-кваліфікаційних програм, навчально-тематичних планів проблемно-тематичних курсів підвищення кваліфікації вчителів музики; навчально-методичного комплексу, що охоплює авторські спецкурси “Науково-практичні основи музичної та музично-педагогічної творчості”, “Культура музичного сприймання” “Педагогіка мистецтва як педагогіка духовності”; системи творчих завдань для вчителів музики різного рівня складності. –

створенні авторських посібників (науково-методичного “Розвиток творчої активності вчителів музики у сучасних умовах: теорія й практика”, навчально-методичного “Сучасна післядипломна освіта педагога-музиканта”, електронного навчально-методичного “Сучасна післядипломна освіта педагога-музиканта”), електронних засобів навчання з метою забезпечення самоосвіти та змісту теоретичного й практичного навчання фахівців у курсовий та міжкурсовий періоди.

Результати дослідження є доцільними для вдосконалення педагогічного процесу в системі підвищення кваліфікації вчителів музики, їхньої самоосвіти та самопідготовки, а також при розробці освітньо-кваліфікаційних програм, навчально-методичних посібників та підручників.

Особистий внесок дисертанта полягає у: виявленні специфіки творчої активності вчителів музики; розробці моделі та авторської методики розвитку творчої активності вчителів музики у процесі підвищення кваліфікації; створенні освітньо-кваліфікаційних програм, навчально-тематичних планів проблемно-тематичних курсів підвищення кваліфікації вчителів музики; навчально-методичного комплексу та його забезпечення.

Результати дослідження впроваджено у процес підвищення кваліфікації вчителів музики на базі Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів в курсовий та міжкурсовий періоди навчання (довідка № 384 від 16.06.07 р.); Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників (довідка № 352 від 23.05.2007 р.); Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 01/264 від 29.05.07 р.); Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 4 від 25.05 2007 р); у практику діяльності закладів освіти Київської області (акт № 12-07-1430 від 15.06.07 р.).

Вірогідність і достовірність результатів дослідження забезпечено використанням сучасних досягнень філософії, психолого-педагогічної, мистецтвознавчої науки та методики розвитку творчої активності в процесі підвищення кваліфікації; застосуванням комплексу методів, адекватних його меті та завданням; теоретичною та методологічною обґрунтованістю вихідних положень дослідження; оцінно-кількісним та якісним аналізом одержаних експериментальних даних за допомогою методів математичної статистики; репрезентативністю сукупної вибірки; дослідно-експериментальною перевіркою висунутої гіпотези.

На захист виноситься:

- модель та авторська методика розвитку творчої активності вчителів музики у системі підвищення кваліфікації;

- специфіка творчої активності вчителів музики;

- критерії та рівні творчої активності вчителів музики;

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження обговорювались на засіданнях відділу педагогічної естетики та етики Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, кафедрі педагогіки та психології Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів та знайшли схвалення на науково-практичних конференціях: міжнародних – “Теоретичні та методичні засади розвитку мистецької освіти в контексті європейської інтеграції” (м. Суми, 2004); “Післядипломна педагогічна освіта в умовах глобалізації” (Київ – Біла Церква, 2005); всеукраїнських – “Післядипломна освіта: перспективи розвитку” (м. Київ, 2000); “Сільська школа: традиції та новаторство” (м. Луцьк, 2001), “Інноваційна система виховної роботи на основі проектування соціального розвитку особистості” (м. Луцьк, 2001); “Художньо-естетична освіта: реалії та перспективи розвитку” (м. Миколаїв, 2004); “Проблеми та впровадження комп’ютерно-орієнтованих засобів навчання” (Київ – Біла Церква, 2006); науковому семінарі – “Другі педагогічні читання пам’яті О.П.Рудницької” (м. Київ, 2004); всеукраїнських наукових семінарах “Педагогічні читання пам’яті О.П.Рудницької” (м. Київ, 2005, 2006); звітній науковій конференції Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України ”Теорія і практика професійної освіти в умовах європейської інтеграції“ (м. Київ, 2006); участі у роботі VІІ міжнародного тижня “Освіта дорослих в Україні”: “Освіта дорослих для збереження роду, землі, води” (м. Київ, 2006); всеукраїнському науково-практичному семінарі “Організаційно-методичні засади впровадження інтегрованих курсів освітньої галузі “Естетична культура” (м. Миколаїв, 2007); на обласних науково-практичних семінарах та курсах підвищення кваліфікації вчителів музики.

Публікації. Основні теоретичні положення, висновки та результати дослідження висвітлено в 15 друкованих працях, серед яких: 8 статей у збірниках наукових праць та провідних фахових виданнях; 1– тези доповіді на міжнародній науково-практичній конференції; 3 посібники (з них: 1 – науково-методичний, 2 – навчально-методичних на паперових та електронних носіях), 3 – навчально-методичні матеріали (з них: 1 – методичні рекомендації, 1 – збірник методичних матеріалів, 1 – методична розробка музично-естетичного виховного заходу).

Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел з 236 найменувань (з них 5 – англійською мовою) та 20 додатків на 80 сторінках; її повний обсяг становить 294 сторінки, з них основного тексту 194 сторінки. У тексті розміщено 11 рисунків на 11 сторінках і 9 таблиць на 10 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність та доцільність дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету, сформульовано загальну гіпотезу дослідження, викладено його завдання та методологічні засади, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення, подано відомості про апробацію і впровадження результатів роботи.

У першому розділі – “Теоретичні засади розвитку творчої активності вчителів музики” – висвітлюються теоретико-методологічні передумови дослідження, розглядається сутність поняття “творча активність” особистості у філософській, психолого-педагогічній та спеціальній музичній психолого-педагогічній та методичній літературі. Аналіз наукових праць дав змогу виділити найважливіші аспекти досліджуваної проблеми: осмислити загальні закономірності, характер, ознаки, властивості творчої активності, встановити її зв’язок із загальним психологічним механізмом творчості людини, її мотиваційною, інтелектуальною та емоційно-вольовою сферою, уточнити сутність цього поняття, визначити її структуру та специфіку у вчителів музики. Важливим є здійснений нами висновок щодо спільних основ механізму творчості особистості з музичністю, у якій виявляється фахова сутність педагога-музиканта, емоційність, що стимулює його до само-реалізації.

Дослідники розглядають поняття “творчість” і “активність” як два визначення діяльності, наголошують на їх взаємозв’язку й виділяють такі основні ознаки – принципову новизну, оригінальність, ціннісність створеного та прогресивний характер творчого продукту як для суспільства, так і окремої особистості. Варіативність тлумачення поняття “творча активність” ґрунтується на основі теорії діяльності в контексті психолого-педагогічної науки й розглядається дослідниками в особистісному та процесуальному аспектах. У понятті ”творча активність” розкривається вищий якісний рівень, зміст та сутнісна якість діяльності, що здійснюється на вищому рівні активності людини. Творча активність учителя є складовою педагогічної творчості (як розвиваючої взаємодії), його педагогічної майстерності, а також важливою професійною рисою та якістю. Термін “творча активність” пояснюється дослідниками як активність суб’єкта у творчій діяльності, а не як рівень його активності взагалі. У спеціальній музичній психолого-педагогічній літературі вивчення творчої активності пов’язано із специфікою художньої (музичної) творчості, музично-педагогічної діяльності, яка охоплює художньо-образний і педагогічний компонент у своїй структурі й ґрунтується на загальних закономірностях категорії “творчість”. Музично-педагогічну діяльність дослідники розглядають як творчу й підкреслюють її духовний зміст та естетичну спрямованість, пов’язану із духовним потенціалом мистецтва. При цьому вони надають пріоритет емоційному фактору, безсвідомості, інтуїції, музичності, музично-педагогічних здібностей та мислення, й не виключають ролі інтелекту в творчому процесі. Отже, творча активність вчителя музики в якості своєї сутнісної характеристики включає духовність, у якій виявляється міра можливостей актуалізувати естетичну, моральну та пізнавальну цінність мистецтва як почуттєвого освоєння дійсності. Ми вважаємо, що у творчій активності вчителя музики виявляється його потреба у формуванні творчої особистості учнів засобами музичного мистецтва, естетичне ціннісне ставлення до музично-педагогічної діяльності.

Осмислюючи різні наукові підходи до визначення сутності поняття, враховуючи специфіку музично-педагогічної діяльності, ми розуміємо творчу активність учителя музики як інтегровану психологічну якість особистості, що визначається дієвим емоційним станом готовності до музичного пізнання та музично-педагогічної діяльності за межами стандартних ситуацій. Творча активність учителя музики – це його здатність до індивідуально-неповторного музичного, особистісного та професійного самовираження, музично-педагогічна діяльність, що має продуктивний пошуково-перетворювальний характер музичної та гуманний духовний зміст з усіма характерними ознаками творчого процесу, детермінованого внутрішньо-емоційним спонтанним саморухом до якісних змін. Ми розглядаємо структуру творчої активності вчителя музики як музично-творчу активність, що втілює творчі можливості вчителя у власній музичній творчості: інтерпретації, імпровізації, створенні композиції та музично-педагогічну творчу активність, яка виявляється в оригінальному підході до розв’язання завдань теорії й практики музичного навчання й виховання учнів у процесі проведення занять із музичного мистецтва – основної ланки музично-педагогічного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах.

Специфіка творчої активності пов’язана із визначенням її особистісної структури. Основою для цього стали праці та висновки дослідників І.А.Зязюна, В.В.Клименка, С.І.Науменко, С.О.Сисоєвої, Т.Ф.Цигульської щодо природи, ознак, закономірностей та внутрішніх умов творчості вчителя. В структурі творчої активності вчителя музики ми виділяємо такі її цілісні компоненти: психолого-педагогічний та музичний.

Психолого-педагогічний компонент, пов’язаний із мотиваційно-потребовою, інтелектуальною й емоційно-вольовою сферою особистості та визначається індивідуальними психологічними властивостями та якостями психічних процесів. Він розкриває додаткові мотиви, характерологічні особливості, творчі якості особистості; механізм творчості: (мислення, уява, почуття, психомоторика, енергопотенціал); педагогічні здібності (комуніка-тивність, перцептивні здібності; динамізм особистості; емоційна стабільність, креативність). Зазначимо що цей компонент є характерним для творчої активності вчителя будь-якого фаху.

Інтегральний музичний компонент розкриває специфіку праці педагога-музиканта й включає: музичність (музичний слух – ритмічний, мелодійний, гармонійний; творча уява, чуття цілого, емоційність); виконавські здібності (інструментальні, вокальні); психомоторні здібності (диригентські, виконав-ські, інструментальні, вокальні); творчі вміння (мистецько-інтегровані, музично-практичні, інтерпретаційні, імпровізаційні, композиторські, пошуково-дослідницькі, проблемно-ситуативні)

У другому розділі ”Розвиток творчої активності вчителів музики у педагогічній практиці” – з’ясовано загальний рівень професійної підготов-ки вчителів музики до музичної та музично-педагогічної творчості; здійснено діагностику інтегрального музичного компоненту їх творчої активності; визначено критерії та рівні творчої активності вчителів музики. В ході констатувального експерименту було доведено доцільність розвитку творчої активності вчителів музики; розроблено модель та авторську методику розвитку творчої активності фахівців у системі підвищення кваліфікації; визначено та обґрунтовано експериментальну методику дослідно-експери-ментальної роботи.

Констатувальний експеримент (2002-2004 рр.) проводився на базі Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів у курсовий та міжкурсовий періоди навчання вчителів музики. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася у два етапи: (діагностичний та прогностичний), у ході яких були використані такі емпіричні методи: спостере-ження, опитування (усне та письмове), вивчення дидактичних матеріалів та результатів діяльності вчителів музики та Всеукраїнського конкурсу “Учитель року“ у номінації “Музика”, статистична обробка отриманих даних.

Аналіз результатів опитування, перевірка виконаних респондентами тестових та творчих завдань, спостереження за проведенням занять з музичного мистецтва дозволив зробити висновок про те, що: загальний рівень стану підготовки та готовності вчителів музики до музично-педагогічної творчості є недостатнім. Найбільш істотні прогалини визначились у важливому виді професійної діяльності – організації занять із музичного мистецтва, вибору ефективних методів, форм, технологій музичного навчання школярів тощо. До типових тенденцій, які виявились у дослідженні творчої активності вчителів музики, належать такі: в основі музично-педагогічної діяльності відбувається адаптація, відтворення її традиційної нормативної схеми та лише часткове удосконалення і пошук нових конструктивно-продуктивних перетворень та підходів; існує необхідність у розв’язанні суперечності між потребою вчителів у творчій самореалізації та їх неготовністю до праці у творчому режимі.

Спеціальне дослідження було пов’язано із вивченням музичності вчителів музики, як інтегрального компоненту в структурі його творчої активності. На думку науковців, музичність є загальною музичною здібністю, професійною якістю педагога-музиканта, в якій виявляється його фахова сутність, що забезпечує продуктивність інтерпретації, імпровізації, компози-ції, створення. Тому у процесі діагностики музичності вчителів музики ми мали змогу отримати дані щодо рівня власної музичної творчості педагогів-музикантів. В результаті дослідження означеного аспекту вивчення проблеми творчої активності вчителів музики ми визначили, що музичність учителів музики впливає на особливості їх індивідуальних творчих проявів в музично-педагогічній діяльності. В результаті порівняння загального рівня музичної та музично-педагогічної творчої активності з фактичними показниками вивчення музичності вчителів музики було з’ясовано такі особливості їхнього взаємозв’язку: рівномірний якісний розвиток усіх структурних компонентів музичності впливає на високий рівень розвитку як музичної, так і музично-педагогічної творчої активності вчителів музики; розвинені структурні компоненти музичності є основою для успішності та продуктивності творчого результату музичної творчості, однак вони не завжди забезпечують такий самий результат у музично-педагогічній творчості на заняттях з музичного мистецтва. Музичність і педагогічні здібності вчителів музики в музично-педагогічній творчості виявляються цілісно, але мають різний якісний рівень розвитку своєї структури, що по-своєму впливає на реалізацію художньо-образного та педагогічного компонентів музично-педагогічної діяльності, якість та продуктивність музично-педагогічної творчості фахівців.

Отримані результати дослідження були враховані при розробці критеріїв та рівнів творчої активності вчителів музики, які відповідають вивченню її особистісного та процесуального аспектів. З метою вивчення динаміки якісної зміни музичної та музично-педагогічної творчої активності вчителів музики були визначені такі цілісні параметри критеріїв: мотиваційно-цільовий, особистісно-креативний, діяльнісно-творчий та духовно-ціннісний. На основі визначених параметрів критеріїв було обґрунтовано рівні творчої активності: низький (адаптивно-репродуктивний), середній (продуктивно-перетворю-вальний), високий (продуктивно-креатив-ний). Констатувальний етап дослід-ження ще раз підкреслив актуальність окресленої проблеми, засвідчив недостатній рівень музичної та музично-педагогічної творчої активності вчителів музики та доцільність її розвитку в процесі підвищення кваліфікації.

У третьому розділі – “Дослідно-експериментальна робота з розвитку творчої активності вчителів музики у системі підвищення кваліфікації” – розглядається модель та авторська методика розвитку творчої активності вчителів музики в процесі підвищення кваліфікації, представлено змістове наповнення формувального експерименту, кількісно та якісно проаналі-зовано результати дослідження.

Формувальний експеримент здійснювався протягом 2004-2006 років. У ньому брали участь 320 вчителів музики Київського регіону. З них – 160 респондентів експериментальних груп і 160 – контрольних. Для його проведення був розроблений зміст навчальних-тематичних планів, освітньо-кваліфікаційних програм проблемно-тематичних курсів “Творчий підхід до реалізації змісту освітньої галузі “Естетична культура”, “Науково-практичні основи музичної та музично-педагогічної творчості, визначено зміст модулів курсів підвищення кваліфікації вчителів музики з урахуванням специфіки їхнього фаху та потреб у розвитку творчості, а також навчально-методичний комплекс, який охоплював вивчення спецкурсів: “Педагогіка мистецтва як педагогіка духовності”, “Науково-практичні основи музичної та музично-педагогічної творчості”, “Культура музичного сприймання” та систему творчих завдань різного рівня складності. Питання змісту навчання фахівців було першочерговим у розробці експериментальної методики. Для її реалізації створено авторські посібники “Розвиток творчої активності вчителів музики в сучасних умовах: теорія й практика”, “Сучасна післядипломна освіта педагога-музиканта”, електронний навчально-методич-ний посібник “Сучасна післядипломна освіта педагога-музиканта”, які забезпечували зміст теоретичного та практичного навчання фахівців у курсовий, міжкурсовий та самоосвітній періоди підвищення кваліфікації.

Модель ми розглядаємо як єдність взаємопов’язаних основних компонентів (мети, змісту, методів, форм, засобів) педагогічного процесу, спрямованого на розвиток творчої активності вчителів музики у системі підвищення кваліфікації в курсовий та міжкурсовий періоди (рис. 1). Концептуальною основою для розробки моделі стало використання андрагогічного, особистісно діяльнісного підходів у процесі організації навчання вчителів музики з урахуванням художньо-педагогічних принципів навчання, розуміння педагогічного процесу як цілісної системи, компоненти якої взаємопов’язані між собою, а також уявлення про творчу активність суб’єкта діяльності, яку можна стимулювати при відповідно створених умовах.

Розроблено методику та розкрито зміст педагогічного процесу. Під методикою розвитку творчої активності в процесі підвищення кваліфікації ми розуміємо сукупність методів (прийомів), етапів навчання, спрямованих на реалізацію змісту педагогічного процесу в різних формах взаємодії між тими, хто навчається, й тими, хто навчає. Складовими цієї методики є комплекс методів проблемного, активного, інтерактивного, ситуаційного та спеціального навчання у їх поєднанні із традиційними, які використовуються комплексно. Серед них ми виділяємо такі методи:

- проблемні (проблемно-пошуковий, дослідницький, евристичний, емпатії, проблемна ситуація на основі проблемного запитання, аналіз конкретних ситуацій, метод “креативного поля”);

- активні (самостійна робота, проблемні й творчі завдання, “мозкова атака”(брейнстормінг), неімітаційні та імітаційні методи (неігрові, ігрові), метод паратеатру, метод дискусії, метод полеміки);

- інтерактивні (метод проектів, тренінгові методи: ситуаційно-рольові, педагогічні, ділові ігри, групова дискусія, метод конкретних ситуацій;

Рис.1. Модель розвитку творчої активності вчителів музики у системі підвищення кваліфікації

метод-прес, “телевізійне ток-шоу”); прийоми інтерактивного навчання (“акваріум”, коло ідей, “мікрофон”, “ажурна пилка”, навчання в командах досягнень, ”мозковий штурм”);

- ситуаційні (проектні завдання, моделювання, системний аналіз, методи опису, уявний експеримент);

- спеціальні (спостереження за музикою, художньо-педагогічного спілку-вання, інтонаційно-стильового, формотворчого заглиблення, моделювання ігрової ситуації, драматизації, театралізації, художнього контексту, імпровізації, інтерпретації художнього образу, музичної діагностики, активно-творчого ставлення до музичного мистецтва, усвідомлення інтонаційного змісту музичного твору, метод діалогу культур, фасилітована дискусія, інтегровані художньо-практичні, моделювання музично-творчого процесу).

Вибір методів зумовлює використання таких форм навчання: проблемна лекція, лекція-презентація, проблемний семінар-практикум, семінар-дискусія; кооперативне навчання: робота в парах, “ротаційні трійки”; “круглий стіл”, конференція, тренінг, самопідготовка, практикум уроку музики, консультації, брифінг, педагогічна “Майстерня творчого пошуку “Пізнай себе”. Важливим у реалізації методики була розробка та забезпечення змісту постійно діючого консульпункту, створеного на базі Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів, використання матеріалів виставки передового педагогічного досвіду, що вивчались, поширювались, по-новому використовувались у практиці вчителів музики.

Методика розвитку творчої активності вчителів музики являє собою взаємозумовлені та взаємопов’язані причинно-наслідковими зв’язками етапи (мотиваційно-цільовий, змістовий, креативно-процесуальний, контрольно-регулювальний, оцінно-рефлексивний), які детермінують один одного у процесі їх теоретичного та практичного навчання і становлять алгоритм вивчення окремої теми, цілісного модулю та спецкурсу в цілому.

На мотиваційно-цільовому етапі виявляється рівень фактичних знань, творчих умінь та навичок, забезпечується розуміння фахівцями необхідності розвитку особистісного та процесуального аспектів творчої активності, створюються умови для усвідомлення власного механізму творчості, ролі самоосвіти в означеному процесі тощо.

На змістовому етапі здійснюється удосконалення знань, умінь та навичок, які є основою для розвитку музичної та музично-педагогічної творчої активності, оволодіння новими способами творчих дій, збагачення творчого досвіду тощо.

На процесуально-креативному етапі, який пов’язаний із мотиваційно-цільовим та змістовим, відбувається розвиток особистісного та діяльнісного аспектів творчої активності вчителів музики, здійснюється їхнє особистісне та професійне зростання у процесі різних видів музичної та музично-педагогічної творчості, розв’язання творчих завдань різного рівня складності, розкриваються вміння самостійно, оригінально застосовувати знання та вміння в нових нестандартних педагогічних ситуаціях з досягненням творчого результату. Він охоплює весь процес підвищення кваліфікації та його форми, методи, прийоми, технології. Поточний контроль рівня розвиненості музичної та музично-педагогічної творчої активності та їх корекція здійснюються на контрольно-регулювальному етапі педагогічного процесу. Даний етап є наскрізним, що зумовлюється практичною творчою спрямованістю всіх навчальних занять. Оцінно-рефлексивний етап, присвячений аналізу та оцінці рівнів розвитку творчої активності та їх готовності до різних видів творчості. За результатами аналізу вивчення спецкурсів, опитування, виконаних тестових та творчих завдань проводиться контрольний зріз знань, умінь та навичок, визначається динаміка якісної зміни творчої активності вчителів музики, а також прогнозується її майбутній розвиток.

Повне уявлення про ефективність розробленої моделі та методики розвитку творчої активності вчителів музики у системі підвищення кваліфікації дає порівняльний аналіз одержаних результатів в експеримент-тальних та контрольних групах на таблиці 1 та рисунку 2.

Співставлення вихідних даних з кінцевим результатом дослідження в експериментальній та контрольній групах показало якісні зміни та динаміку розвитку творчої активності вчителів музики в експериментальних групах від 9% на початку формувального експерименту до 58% на високому рівні, середнього – 35% до 42% при відсутності низького рівня, який у науці не вважається продуктивно-якісним.

Таблиця 1

Результати діагностики розвитку творчої активності вчителів музики
в експериментальних і контрольних групах до початку та

після експерименту

Критерії творчої активності | Рівні творчої активності

Адаптивно-репродуктивний | Продуктивно-перетворювальний | Продуктивно-креативний

Низький | Середній | Високий

вхід | вихід | вхід | вихід | вхід | вихід | вхід | вихід | вхід | вихід | вхід | вихд

ЕГ | КГ | ЕГ | КГ | ЕГ | КГ

Мотиваційно-цільовий | 52% | 0% | 57% | 49% | 46% | 48% | 37% | 42% | 8% | 52% | 6% | 9%

Особистісно-креативний | 60% | 0% | 56% | 39,5% | 31% | 40% | 36% | 52% | 10% | 60% | 8% | 8,5%

Діяльнісно-творчий | 62% | 0% | 56% | 38,5% | 32% | 38% | 37% | 53% | 10% | 62% | 7% | 8,5%

Духовно-ціннісний | 58% | 0% | 51% | 43% | 31% | 42% | 42% | 49% | 8% | 58% | 7% | 8%

Середнє значення | 56% | 0% | 55% | 42,5% | 35% | 42% | 38% | 49% | 9% | 58% | 7% | 8,5%

Рис.2. Динаміка розвитку творчої активності вчителів музики в експериментальній та контрольній групах до початку й після експерименту

У контрольних групах показник високого рівня підвищився лише на 1,5% у порівнянні з 7% на початку формувального експерименту, тоді як низький рівень знизився на 12,5 % (із 55% до 42,5%), на 11% підвищився середній рівень. У процесі проведення формувального експерименту в експериментальних групах відбувся приріст усіх параметрів творчої активності вчителів музики на високому та середньому рівнях за рахунок зниження до нуля низького рівня. Порівняння дисперсії за результатами вхідного та вихідного діагностичного зрізів формувального експерименту щодо рівнів розвитку творчої активності вчителів музики в експеримент-тальних групах, показало, що після проведення експерименту вона зменшилась на 1,9 рази (від 4,3 до 2,4 рази). Аналіз усіх отриманих показників, що зазначені вище, використання методів математичної обробки статистичних даних довели результативність упровадженої методики розвитку творчої активності вчителів музики в процес їх підвищення кваліфікації. В ході формувального експерименту остаточно підтверджені здійснені нами теоретичні висновки та результати його констатувального етапу щодо специфіки та особливостей прояву їх творчої активності. Реалізація впровадженої нами моделі розвитку творчої активності вчителів музики в процесі підвищення кваліфікації за розробленою методикою показала її ефективність та результативність, забезпечила їхню готовність до різних видів музичної та музично-педагогічної творчості, високого рівня самоорганізації музично-педагогічної діяльності на рефлексивній основі за відповідно створених умов.

У загальних висновках викладено результати теоретичної та методичної розробки проблеми розвитку творчої активності вчителів музики у системі підвищення кваліфікації.

ВИСНОВКИ

1. Вивчення філософської, психолого-педагогічної та спеціальної музично-методичної літератури дозволило дати визначення поняттю “творча активність” вчителя музики як психологічної якості особистості, що визначається дієвим станом емоційної готовності до музичного пізнання та музично-педагогічної діяльності за межами стандартних ситуацій. У творчій активності вчителя музики виявляється його здатність до неповторного музичного, особистісного та професійного самовираження, продуктивний пошуково-перетворювальний характер музичної та музично-педагогічної діяльності, що містить в собі гуманний духовний зміст з усіма характерними ознаками творчого процесу, детермінованого внутрішньо-емоційним спонтанним саморухом до якісних змін.

2. Уточнено сутність поняття “творча активність” учителя музики й визначено її структуру та специфіку, яка розглядається нами в діяльнісному (процесуальному) аспекті. Ми розглядаємо структуру творчої активності вчителя музики як музично-творчу активність, що втілює творчі можливості у власній музичній творчості: інтерпретації, імпровізації, створенні, композиції та музично-педагогічну творчу активність, яка виявляється в оригінальному підході до розв’язання завдань теорії й практики музичного навчання та виховання учнів у процесі проведення занять із музичного мистецтва. У структурі творчої активності особистості вчителя музики ми визначили такі цілісні компоненти: психолого-педагогічний та музичний. Визначено зміст поняття “розвиток творчої активності вчителів музики”, під яким ми розуміємо цілісний неперервний творчий процес педагогічної взаємодії викладача(ів) і слуха(чів), спрямований на підвищення рівня їхньої готовності до самостійної музичної та музично-педагогічної творчості з метою музичного, особистісного та професійного самоудос-коналення, високої самоорганізації музично-педагогічної діяльності на рефлексивній основі.

3. Співставлення здійснених нами наукових висновків із результатами дослідно-експериментальної роботи стали основою для визначення особливостей творчої активності вчителів музики. Вони пов’язані із специфікою музично-образного та педагогічного компонентів у структурі музично-педагогічної діяльності, що забезпечується цілісним взаємозв’язком музичності, як інтегральної професійної якості педагогів-музикантів із їх педагогічними здібностями. Виявлено, що музичність учителів музики впливає на особливості індивідуальних творчих проявів і пов’язана із психологічним механізмом творчості. Високі результати в різних видах музичної та музично-педагогічної творчості показали ті вчителі музики, які водночас володіють високим рівнем розвитку музичності та педагогічних здібностей. Тому музичність та педагогічні здібності вчителя музики ми визначаємо як музично-педагогічну креативність, що є особливою здатністю творчої особистості педагога-музиканта, яка детермінує його творчу активність і забезпечує цілісність, продуктивність та оригінальність реалізації змісту художньо-образного та педагогічного компонентів музично-педагогіч-ної діяльності. Врахування вищевизначених факторів дослідження є важливим у розробці змісту навчання, спрямованого на розвиток музичності та інших особистісних компонентів творчої активності вчителів музики, які впливають на успішність та якість творчого результату в їхній музично-педагогічній діяльності. Виявлено, що загальний рівень професійної підготовки та готовності вчителів музики до музичної та музично-педагогічної творчості характеризується як недостатній і потребує вдосконалення.

4. Визначено критерії та рівні творчої активності вчителів музики: мотиваційно-цільовий параметр критеріїв пов’язаний із особистісними та ситуативними факторами, що спонукають до творчої активності суб’єкта діяльності. Особистісно-креативний критерій розкриває музично-педаго-гічну креативність учителя музики, що детермінує його творчу активність і визначений її особистісними структурними компонентами; діяльнісно-творчий критерій – рівень володіння вчителів музики способами творчих дій та творчих умінь і розкриває його готовність до різних видів музичної та музично-педагогічної творчості; духовно-ціннісний критерій – особливості музично-педагогічної творчості вчителя музики, що охоплює художньо-образний компонент, у якому реалізується його духовність, виявляється художній світогляд, здатність до особистісної оцінки музичних творів та естетичного ставлення до музично-педагогічної діяльності. На основі визначених параметрів критеріїв було обґрунтовано три рівні: низький (адаптивно-репродуктивний), середній (продуктивно-перетворювальний), високий (продуктивно-креативний).

6. Теоретично обґрунтовано та розроблено модель, яка розкриває неперервний процес підвищення вчителів музики, спрямований на розвиток творчої активності вчителів музики в курсовий та міжкурсовий періоди їхнього навчання. Під час впровадження моделі були визначені умови, що сприяли активізації музичної та музично-педагогічної творчості фахівців з музичного мистецтва. Вони полягають в усвідомленні вчителями музики потреби у творчій самореалізації та постійній самоосвіті; володінні вчителями музики ефективними методами та формами розвитку творчих здібностей учнів у процесі музично-педагогічної діяльності, самостійного виконання