ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОЇ

КУЛЬТУРИ

Королiнська Станіслава Володимирівна

УДК 796.011.3:061.237

КЛУБНА ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

24.00.02 – фізична культура, фізичне виховання різних груп населення

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання i спорту

Львів – 2007

2 Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрi фiзичного виховання та здоров’я Нацiонального фармацевтичного унiверситету Мiнiстерства охорони здоров’я України.

Науковий керівник -

Офіційні опоненти:

Провідна установа:

доктор медичних наук, професор

Апанасенко Геннадій Леонідович,

Нацiональна медична академiя пiслядипломної освiти iменi Платона Лукiча Шупика, завiдувач кафедри спортивної медицини i санологiї

доктор біологічних наук, професор

Магльований Анатолій Васильович,

Львiвський нацiональний медичний унiверситет iменi Данила Галицького, завiдувач кафедри фiзично реабiлiтацiп, спортивної медицини, фiзичного виховання i валеологiї;

кандидат наук з фiзичного виховання i спорту, доцент

Кухтiй Андрiй Остапович,

Львiвський державний унiверситет фiзичної культури, завідувач кафедри туризму.

Тернопiльський нацiональний педагогiчний

унiверситет iменi Володимира Гнатюка, кафедра теоретичних основ i методики фiзичного виховання, Міністерство освiти i науки України, м. Тернопiль.

Захист відбудеться 23 травня 2007 року о 13 годині пiд час засідання спеціалізованої вченої ради К 35.829.01 Львівського державного унiверситету фізичної культури за адресою: вул. Костюшка, 11, м. Львів.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Львівського державного унiверситету фізичної культури (вул. Костюшка, 11, м. Львів, 79000).

Автореферат розіслано 21 квiтня 2007 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради

О.М. Вацеба

3

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Сформована в Україні система освіти та виховання не формує належної мотивації студентів до здорового способу життя. Студентській молоді властивий досить оптимістичний погляд на стан свого здоров'я i особистий рівень фізичної культури. Тому студенти оцінюють фізичне виховання не як можливість поліпшення здоров'я, а як повинність. 80% з них не відвідували б занять, якби вони не були обов'язковими (Доровських Т.В., 2001). Відомо, що організовані заняття з фізичного виховання, передбачені навчальною програмою, задовольняють лише 25-30% загальної добової потреби студентів у рухах. До тогож організація фізичного виховання у вищому навчальному закладі не сприяє ефективному рішенню проблеми зменшення дефіциту рухової активності молоді ( Виленский М.Я., 1999; Драчук А.І., 2001; Шиян Б.М., 2001; Кухтiй А.О., 2002).

Ситуація ускладнюється у зв’язку iз входженням України до системи єдиної європейської освіти та переведенням дисципліни “Фізичне виховання” до категорiп “дисципліна за вибором”. В умовах несформованоп мотивації до занять це може спричинити зниження рухової активності молоді в цілому.

Проблему вдосконалення системи фізичного виховання студентів у вищих навчальних закладах досліджувало чимало вчених, а саме В.К. Бальсевич, (1999); В.А. Барков, (1999); Е.С. Вiльчковський, (2003); А.В. Домашенко, (2003); С.М. Канiшевський, (1999); В.П. Краснов, (2000); Т.Ю. Круцевич, (2005); А.В. Магльованний, (1997), В.В. Пильненький, (2006), А.Д. Скрипок, (2004); Є.В. Токар, (2002) та ін. Сьогодні розроблено структурно-функціональну модель теоретико-методичного забезпечення фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів (Бiлогур В.Є., 2002); запропоновано організаційні моделі студентськоп спортивно-оздоровчої діяльності у ВНЗ (Драчук А.І., 2001; Базильчук В.Д., 2004); експериментально обґрунтовано, раціональний, спеціально організований режим рухової активності студентів вищого навчального закладу гуманітарного профілю (Романенко В.В., 2003); обґрунтовано педагогічні технології формування орієнтації студентів на валеологiчнi цінності, що базуються на використаннi адекватних засобів і методів фізичної культури (Павлова І.В., 1999; Садовникова В.В., 2005); розроблено методику нормування навантажень різної спрямованості на основі врахування індивідуальних інтересів і рівня фізичного стану студенток, що займаються оздоровчою аеробікою (Добровольська С.В., 2005) тощо.

Водночас клубна форма організації занять студентів ВНЗ залишилася поза увагою украпнських фахівців. Тоді як закордонний досвід свідчить, що в багатьох країнах пiд час організації масової та спортивної роботи з населенням усе вагоміше значення надається діяльності фізкультурно-оздоровчих клубів (Кухтiй А.О., 2002, Куц О.С., 2003).

4

Такий стан фізичного виховання актуалізує дисертаційне дослідження за темою “Клубна форма організації фізичного виховання у вищих навчальних закладах”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в напрямку реалізації положень Національної доктрини розвитку фізичної культури i спорту, а також відповідно до Зведеного плану НДР Державного комітету молодіжної політики, спорту та туризму України на 2001-2005 рр. за напрямком 2.1.6 “Комплексний підхід до вирішення задач фізичного виховання учнівської молоді” з проблеми 2.3.4 “Вдосконалення процесу фізичного виховання в учбових закладах” (номер державної реєстрації 0101U006477). Роль автора полягала в розробці концепції клубної форми організації занять з фізичного виховання у вищих навчальних закладах.

Об’єкт дослідження: організація фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів.

Предмет дослідження - клубна форма організації занять фізичними вправами серед студентів вищих навчальних закладів.

Мета дослідження - розробити концепцiю клубної форми організації фізичного виховання у вищих навчальних закладах та визначити її ефективність.

Завдання дослідження:

1. Узагальнити теоретичні вiдомостi з основних напрямків
удосконалення фізичного виховання студентів, нових форм організації
занять.

2.

3.

4. Розробити концепцію клубної форми організації фізичного
виховання, враховуючи фiзкультурно-оздоровчі та спортивні інтереси
студентів, їхні індивідуальні особливості, попередній досвід фiзкультурно-
оздоровчої практики, та наявну матеріально-технічну базу.

Методи досліджень:

1. Вивчення та аналіз науково-методичної літератури i
документальних матеріалів (програми з фiзичного виховання, контент-аналiз
медичних карт).

2.

3.

4.

5.

6. Математична обробка експериментального матеріалу.

Наукова новизна полягає в розробці концепції клубної форми організації фізичного виховання, в основу якої покладено максимальне врахування фiзкультурно-оздоровчих i спортивних інтересів студентів, рівень їхнього фізичного стану, попередній досвід фiзкультурно-оздоровчої практики та наявна матеріально-технічна база.

Практичне значення дослідження полягає в розробцi програми заходів для вдосконалення фізичного виховання студентів, що передбачає: нові підходи до планування процесу фізичного виховання у ВНЗ; широкий діапазон різних видів рухової активності з урахуванням мотивів та інтересів студентів; використання активних методів навчання; систему педагогічного контролю за станом i рівнем здоров’я, захворюваністю, фізичною працездатністю й підготовленістю. Розроблені практичні рекомендації дозволили знизити захворюваність, полiпшити відвідуванiсть та успішність студентів з фізичного виховання.

Результати наших досліджень можна використовувати під час планування та організації навчального процесу з фізичного виховання у вищих навчальних закладах різного профілю.

Результати дослiдження впровадженi в навчальний процес з фiзичного виховання студентiв Нацiонального фармацевтиченого унiверситету, м. Харків. Впровадження підтверджено відповідним актом вiд 6 лютого 2007р.

Особистий внесок здобувача полягає в теоретичній розробці та обґрунтуванні основних ідей і положень дисертаційного дослідження: проаналізовано та систематизовано дані літературних джерел з теми дослідження, визначено основні тенденції фізичного виховання; організовано та проведено комплексні експериментальні дослідження, розроблено зміст концепції клубної форми організації фізичного виховання; виконано експериментальну частину дисертації, здійснено статистичну обробку результатів дослідження та їхню інтерпретацію.

У роботах, виконаних у співавторстві, дисертантові належать результати досліджень, що стосуються показників фізичної підготовленості і стану фізичного здоров’я, змісту спортивно-оздоровчих потреб студентів, розробки концепції клубної форми організації занять.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення, експериментальні дані та висновки було обговорено на таких конференціях: II міжнародна електронна наукова конференція “Проблемы и перспективы развития спортивных игр и единоборств в высших учебных заведениях” (Харків, 2005, 2006), міжнародна науково-методична конференція “Восток-Россия-Запад. Физическая культура и спорт в развитии здоровьесберегающих и здоровьеобразующих технологий”, (Іркутськ, РФ, 2005), міжнародна науково-практична конференція “Современное состояние и перспективы развития физической культуры и спорта” (Владимир, РФ, 2005), міжнародна електронна наукова конференція “Физическое воспитание и спорт в высших учебных заведениях: интеграция в европейское образовательное пространство” (Харків, 2005), IX міжнародний науковий конгрес “Олімпійський спорт i спорт для всіх” (Київ, 2005).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані у чотирьох статтях і матеріалах наукових конґресів та конференцій (загальна кількість публікацій - 12, з них 4 фахових та 7 одноосібних).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, п’яти розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, додатків. Дисертацію викладено на 150 сторінках, проiлюстровано 19 таблицями, 19 рисунками та 5 додатками. У роботі використано 346 джерел наукової i спеціальної літератури, з них 89 - іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету i завдання дослідження; розкрито новизну та практичне значення роботи, особистий внесок дисертанта; описано сферу апробації результатів дослідження, вказано кількість публікацій; подано структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі “Теоретико-методичнi особливості організації фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів у сучасних умовах” викладено аналіз літературних джерел, який показав, що в зарубіжнiй та вітчизняній літературі накопичено значний матеріал з питань організації фізичного виховання студентської молоді. Визначено роль рухової активності, уточнено структуру фізичного виховання студентів, запропоновано тести i системи для оцінки фізичного здоров’я, фізичної підготовленості та фізичного стану молоді.

Аналіз науково-методичної літератури свідчить, що існує об’єктивна необхідність у вирішенні завдань, питань комплексного обліку мотиваційних пріоритетів, стану та рівня здоров’я, фізичної працездатності i фізичної підготовленості студентів. Без цього значною мірою знижується ефективність фізичного виховання у ВНЗ в умовах входження України до системи єдиної європейської освіти вiдповiдно до Болонського процесу через можливість переведення навчальної дисципліни “Фізичне виховання” до котегорiп дисциплiн для самостійного вивчення. Аналіз міжнародного досвіду показав, що, наприклад, у Фінляндії 450 тис. осiб, а це близко 34% населення, у тому числi діти i молодь, є членами різноманітних клубів рекреаційної спрямованості. Модель масового спорту в Бельгії також реалізовується в спортивних клубах. Спортивна діяльнiсть студентів Швеції за останні десятиліття позначена збільшенням відсотка активних членів спортивних клубів (Енгстрем Л.М., 2002).

Основною прикметою клубної форми організації занять з фізичного виховання є особистий вибір способу проведення вільного часу. Значення обраних видів діяльності зумовлене власне їхнiм змістом, а також процесом підготовки до цього виду діяльності. Одне із завдань навчання студента – запропонувати йому можливість одержати позитивний досвід участі в найрізноманітніших видах рухової активності. Однак, така форма організації фізичного виховання студентiв у вищих навчальних закладах не знайшла відображення в літературі. Окрiм того, перебудова системи нацiональної вищої освiти у напрямку iнтеграцiї до Болонського процесу значно актуалізує цю форму організації фізичного виховання.

У другому розділі “Методи та організація дослідження” описано та обґрунтовано систему взаємодоповняльних методів дослідження, адекватних об’єкту, предмету, метi та завданням дослідження; подано організацію дослідження.

Дослідження було проведене в Національному фармацевтичному університеті зі студентами I – IV курсів (всього 312 осiб, з них 149 чоловіків i 163 жінки). Дослідження було організовано трьома етапами:

Перший етап (лютий 2003 - березень 2004р.) – попереднє вивчення проблеми, вибір напрямів дослідження, обґрунтування теми дослідження, вивчення стану обраноп проблеми, визначення методів дослідження.

На другому етапі (квітень – червень 2004р.) було вивчено мотиви та інтереси молоді до різних видів фізкультурно-оздоровчих занять, визначено руховий режим студентів ВНЗ, розроблено та обґрунтовано зміст концепції клубної форми організації фізичного виховання студентів.

На третьому етапi (вересень 2004 – травень 2005р.) було вивчено динаміку фізичного стану та захворюваності, фізичної підготовленості студентів у процесі занять різними видами рухової активності. Вiн припускав обробку та узагальнення результатів дослідження, перевірку ефективності клубної форми організації фізичного виховання студентів ВНЗ, формулювання основних висновків за матеріалами проведеного дослідження, а також укладання практичних рекомендацій для викладачів фізичного виховання щодо вдосконалення фізичного виховання студентів, оформлення дисертаційної роботи.

У третьому розділі “Аналіз соцiально-педагогiчних чиників, що визначають ефективність процесу фізичного виховання студентів”представлені результати власних досліджень.

Для формування ефективної клубної системи фізичного виховання фізкультурна робота повинна максимально враховувати особливості конкретної вибірки студентів. До цих особливостей належать: рівень “фізкультурної освіченості” студентів; характер попередньої рухової активності; ступінь декларованого й реального обсягу рухової активності; характер і ступінь очікувань від занять фізичним вихованням. Індивідуалізація занять з фізичного виховання можлива тільки за умови врахування соціально-психологічних чиників, а не тільки даних оцінки стану здоров'я та фізичної підготовленості студентів.

Проведені дослідження виявили значні резерви для змістового наповнення дозвілля студентів засобами рухової активності. Так, отримані дані свідчать, що у вільний час студенти залученi до різноманітних занять. У вільний час студенти зайняті пасивними видами рекреації: прослуховуванням музики – 38%, читанням художньої літератури - 15%, (23% жінок i 8% чоловіків). Третє місце структурі вільного часу студентів посiдають зустрічі з друзями (представниками протилежної статі) – 15% (6% жінок, 23% чоловіків). Інші заняття, зазначені в анкеті як передбачувані відповіді, не набрали і 5% кожне. Це стосується таких фiзично активних занять, як заняття спортом (4%), праця на присадибнiй ділянці (3%).

Отримані дані свідчать, що, раціонально пiдбираючи засоби фізичного виховання, враховуючи фізкультурно-спортивні інтереси студентів, можливо побудувати ефективну систему фізичного виховання.

Проведені соціологічні дослідження дозволили виокремити ряд соціально - психологічних чиників, що визначають ефективність процесу фізичного виховання. Виявлено недостатній рівень “фізкультурної освіченості” студентів, що проявляється в нечітких уявленнях про сутність здоров'я та здорового способу життя, про роль рухової активності у формуванні здорового способу життя. Визначено завдання, які ставлять студенти у процесi фізичного виховання, рiвень їх реалізації на заняттях, що є резервом для подальшого вдосконалення організації та змісту фізичного виховання студентів вищого навчального закладу Так, більшості студентів (32%) загалом подобаються проведені заняття (рис. 1), 20% з них цiлком задоволені заняттями. Водночас 34% студентів лише іноді подобаються проведені заняття, 10% узагалі не подобаються заняття i 4% вони зовсім не цікаві. Таким чином, 48% студентів не реалізовують свої оздоровчi, соціально-психологічнi інтереси на заняттях з фiзичного виховання у ВНЗ, що є підставою для розробки більш ефективної системи фізичного виховання.

Результати дослідження фізичної підготовленості та рухової активності студентів Національного фармацевтичного університету свідчать про низький рівень рухової активності студентів усіх курсів. Так, обсяг рухової активності студентів у період навчальних занять становив 9,5-14,2% від часу доби, у період іспитів - 1,0%, у період канікул - 35-39,2%. Індекси фізичної активності студентів I - IV курсів складали в середньому у віковій групі 32-37 балів. Низький рівень фізичної підготовленості виявлено у більшості студентів.

Рис. 1. Оцінка студентами занять з фізичного виховання у ВНЗ:

Чи подобаються Вам заняття з фiзвиховання у Вашому унiверситетi?

1 – іноді; 2 – узагалі так; 3 – так; 4 – узагалі ні; 5 – ні.

Результати дослідження стану фізичного здоров'я студентiв свідчать:

· найнесприятливiшими мiсяцями для здоров'я студентів (усього
112 осiб) є грудень і лютий;

· стуктуру захворювань студентів становлять хвороби органів
дихання (46,5%), нервової системи i органів чуття (17,2%), кістково-
м'язової системи (12,4%), захворювання шлунково-кишкового тракту
(12,3%), інфекційніхвороби (7,2%) та захворювання сечостатевої системи
(3,6%);

· серед студентів, обстежених за методикою Г.Л. Апанасенка
(1992), 49,1% мають низький, 22,3% - нижчий за середній, 22,3% -
середній, 5,4% - вищий за середній, i тільки 0,9% - високий рівень
фізичного здоров'я; при цьому не було виявлено дівчат із високим рівнем
фізичного здоров'я.

Результати комплексної оцiнки мотивацiйних прiоритетiв студентiв, стану їхнього фiзичного здоров’я, фiзичної підготовленості та рухової активності зумовили необхідність розробки клубної форми організації спортивно-оздоровчої діяльності, яка би враховувала бажання, потреби студентів і сприяла покращенню їх фізичної підготовленості та здоров’я.

У четвертому розділі “Клубні форми організації занять фізичним вихованням студентів вузів” викладено теоретичне обґрунтування концепції клубної форми організації фізичного виховання, в основу якої покладене максимальне врахування фiзкультурно-оздоровчих та спортивних інтересів студентів, рівень їхнього фізичного стану, попередній досвід фiзкультурно-оздоровчої практики та наявна матеріально-технічна база.

Клубна форма організації занять дозволяє диференційовано враховувати інтереси студентів, що займаються спортом, вести консультаційну роботу з ними, здійснювати педагогічну діяльність з урахуванням цих інтересів. У четвертому розділі подано аналіз нових форм фізкультурно-оздоровчої роботи зі студентами, зроблений на пiдставі вивчення найцікавіших і прогресивних форм організації клубної роботи з молоддю в різних країнах світу.

Для оцінки можливості організації клубної форми занять з фізичного виховання нами було проведено комплексну експертизу навчального закладу i навчально-виховного процесу.

За результатами експертизи встановлено, що:

унiверситет має належнiматеріально-технічні умови: будiвлi та обладнання вищого навчального закладу відповідають санітарно-гігієнічним вимогам і вимогам техніки безпеки, спортивні зали обладнані мінімально необхідним спортивним інвентарем, кількість спортивних залів забезпечує можливість проведення двох пар занять для кожної навчальної групи;

кадрове забезпечення навчального закладу достатнє: серед професорсько-викладацького складу з дисципліни “Фізичне виховання” 23% викладачів мають ступінь кандидата наук, звання доцента - 23%, стаж викладання у вищий школi не менший нiж 5 років - 92%;

у ВНЗ є медичний кабінет, оснащений стандартним комплектом устаткування, який обслуговують медпрацівники, що проводять регулярні профілактичні огляди. На кожного студента заведено медичну картку, ведеться картотека, що містить дані про студентів, які знаходяться на диспансерному обліку;

у ВНЗ організовано заняття у спеціальних медичних групах для студентів, звільнених від основних занять за медичними показаннями; більшість студентів мають можливість відвідувати фізкультурно-оздоровчі заняття та спортивні секції; організовано команди з різних видiв спорту, які беруть участь у змаганнях рiзних рiвней.

У цілому клубна форма організації занять передбачала такі компоненти: організацію учасників програми; оцінку потреб; визначення пріоритетів; багаторівневе, багатофакторне втручання; оцінку процесу; оцінку результату.

Головними принципами формування та функціонування фізкультурно-оздоровчого клубу вищого навчального закладу, якими ми керувалися були:

· добровільне членство студентiв;

· орієнтація на інтереси членів клубу (клуб намагається задовольнити
інтереси членів клубу, щоб зберегти їх);

· демократична форма прийняття рішень (члени клубу, відповідно до
статуту, мають рівні права безпосередньо або опосередковано визначати,
що відбувається або має відбуватися в клубі);

· членом клубу може стати кожен, незалежно від здібностей та фізичної
підготовленості, статі, віку; добровільна робота в інтересах клубу.

Модель клубу, побудована на вказаних принципах, є класичною і відображає функціонування фізкультурно-спортивних клубів більшості країн світу.

Сьогодні виникла потреба, по-перше, активізувати роботу клубiв, по-друге - змінити характер їхньої діяльності. Основними напрямами вдосконалення клубної роботи є збільшення розмаїтості форм занять, зорієнтованих на вільне самовираження членiв клубу, культосвітню роботу, посилення уваги до процесів соціалізації студентів.

Для підвищення активності студентів у різнобічному вдосконаленні в клубі присуджуються спеціальні нагороди тим його членам, хто протягом певного часу домігся найбільших досягнень у реалізації запланованої індивідуальної програми.

На підставі аналізу практичного досвіду було виділено найбільш ефективні умови клубної форми організації занять:

· орієнтація на інтереси членiв клубу, надання широких можливостей
вибору видів рухової активності;

· орієнтація на змагальну діяльність, що стимулює до участі у змаганнях
місцевого рівня;

· орієнтація на здоровий спосіб життя: передбачає зручнiшу форму участі
студентів у змагальній діяльності порівняно з індивідуальними
заняттями, що у свою чергу впливає на мотивацію до занять;

· орієнтація на добровільну роботу з фізичного виховання з iншими
студентами, як керівника занять на громадських засадах.

Для оцінки ефективності запропонованої форми організації фізичного виховання у вищому навчальному закладі ми сформували дві групи студентів, одна з яких працювала за загальноприйнятою методикою, а друга (експериментальна) - за запропонованою клубною формою занять фізичним вихованням. Склад експериментальної та контрольної груп загальною чисельністю 58 осiб було підібрано таким чином, щоб за біологічним віком, показниками фізичного здоров'я та фізичної підготовленості вони iстотно не вiдрiзнялися.

Розробляючи програми занять експериментальної групи ми враховували: мотиваційні пріоритети; інтерес до певних видів рухової активності, що проявляється у виборі рухів під музику, танцювальних вправ, різних видів оздоровчої гімнастики, включаючи елементи йоги, спортивних ігор, що підвищують емоційність занять і забезпечують широку рухову базу для моделювання фізкультурно-оздоровчих програм, з врахуванням динаміки захворюваності протягом навчального року та показників фізичного стану й фізичної підготовленості.

Програма передбачала наявність спеціалізованих блоків, що давали можливість вибірково впливати на різні сторони фізичної підготовленості студентiв, одержувати зворотний зв'язок у вигляді контролю за реалізацією поставлених фізкультурно-оздоровчих завдань і переформування комплексів; наявність широкого спектра музичного супроводу занять.

Формуючий експеримент тривав впродовж 8 місяців.

Порівняня показників фізичної підготовленості студентів контрольної групи до i після експерименту виявило позитивні зміни лише в результатах “човникового” бігу на 2-4%. (t = 2,0-2,4; р < 0,05).

На відміну від контрольної, у студентiв експериментальної групи цi зміни були значно більшi. У показниках швидкості та спритності приріст склав 5-6% (t = 3,6-6,2; р < 0,01-0,001), швидкісно-силових якостей - 10% (t = 5,0; р < 0,01), силових - 12% (t = 6,1; р < 0,001), витривалостi – 15% (t = 4,8; р < 0,01) Істотних зрушень не виявлено тільки в розвитку гнучкості (3%, t = 0,4; р > 0,05).

Оцінка рівня фізичного здоров'я обстежених після експерименту свідчила про істотні позитивні зміни. Рівень здоров'я експериментальної та контрольної груп до і після експерименту вiдображено у таблиці 1. Після проведення експерименту рівень фізичного здоров'я студентів змінився як в експериментальнiй, так i у контрольнiй групах. Проте основні зміни в експериментальній відбулися внаслiдок збільшення кількості студентів із середнім і вищим за середнiй рівнем здоров’я та зменшенням студентiв з низьким рівнем здоров'я. У контрольнiй групі цi змiни пов'язанi переважно з поліпшенням показників студентiв з низьким рівнем здоров'я. Показники здоров’я студентів iз середнiм і вищим за середнiй рівнями фізичного здоров'я не змiнилися.

Головні зміни рiвня фізичного здоров'я в експериментальній групі були пов'язані з поліпшенням показників силового індексу, що підвищився з низьких до середніх значень. Індекс Руф’є в межах нижчих за середні показникiв перейшов від нижньої межі до верхньої. Найбільш значимі зрушення вiдбулися в дихальному індексі та індексі Робiнсона. Тут цифрові значення під впливом експериментальної програми змінилися від нижчого за середнiй до середнього рівня.

Порівняльний аналіз величини індексу рухової активності за добу (Фремiнгемська методика), а також внесків кожного рівня дозволив отримати кількісне значення рівня добової рухової активності і якісну оцінку рухової активності за інтенсивнiстю докладених фізичних зусиль.

Індекси фізичної активності студентів складали в середньому у віковій групі 32-37 балів. Після впровадження експериментальної методики, побудованої на стимулюванні мотивації до систематичних занять фізичними вправами, в експериментальних групах індекс рухової активності помітно збільшився i у середньому складав 40,3 бала проти 35,8 бала на початку року. Його зростання відбулося в результаті збільшення на 60 хв. часу, що припадає на високий рівень рухової активності.

Таблиця 1

Рівень фізичного здоров'я студентiв до і після експерименту

(n = 58), %

У такий спосіб “ефект дії” при посиленні мотивації було зафіксовано також i в обсязі добової рухової активності. Карти добового хронометражу студенти заповнювали в той день тижня, коли вони за розкладом мали заняття фізичною культурою. Тому можна вважати, що підвищення “високого” рівня рухової активності вiдбувалося внаслiдок додаткових занять, на які вказували студенти в анкетах. У результаті проведених досліджень було розроблено рекомендації зі збільшення обсягу рухової активності студентів із різним рівнем фізичного здоров'я.

Виявлена динаміка захворюваності студентів протягом року дозволила нам варіювати спрямованість профiлактико-оздоровчих засобів фізичного виховання в різні місяці та семестри. Було відзначено поступове, від місяця до місяця збільшення числа днів, пропущених через хворобу, з вересня до груденя (від 175 до 405 людино-днів). Найбільш критичним місяцем у навчальному році був грудень. Тому час занять з листопада до січня було обрано з урахуванням піка захворюваності студентiв.

Після проведеного експерименту ми повторно оцінили захворюваність студентів. Достовірні робiжностi між показниками захворюваності контрольної та експериментальної групи було виявлено після двох місяців занять (з грудня місяця). Вірогідність розбiжностей у порівнюваних групах визначали методом зіставлення довірчих інтервалів. Припущення про те, що проведення профiлактико-оздоровчих занять напередодні сплесків гострих респіраторних захворювань дозволить знизити тривалість (тяжкість) і частоту захворювань, виправдалося. Підсумкова оцінка показників обстежених після експерименту свідчить про ефективність розробленої програми занять.

У п’ятому розділі “Аналіз та обговорення отриманих результатів” охарактеризовано повноту вирішення завдань дослідження.

У процесі нашого дослідження одержано три групи результатiв: що підтверджують (1 група); що доповнюють існуючі розробки (2 група) та абсолютно нові результати за проблемою дослідження (3 група).

Наші результати підтверджують висновки Є.А. Захарiної (2004), О.Ю. Фанигiної (2004) про низький рівень рухової активності студентів.

Результати наших досліджень підтверджують загальні закономірності, що покладені в основу фізичного розвитку, функціонального стану серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, висвiтленi у численних дослідженнях (Кудряшов В.Л., 1991; Магльований А.В., Мурза В.Б., 2000; Кузнецова О.Т., 2005; Пильненький В.В., 2005;Феофiлактов В.В., 2005 та iн.).

Матеріали наших досліджень підтверджують висновки О.Т. Кузнецової (2005), Л.П. Долженко (2006) про погіршення стану здоров’я студентів.

Загальна структура захворюваності студентiв перебуває на високому рівні та відповідає загальноукраїнській. Результати наших досліджень підтверджують думку інших авторів про те, що найважливiшою умовою результативності фізичного виховання є ставлення до занять.

Ми доповнили наведену у працях Л.В. Хрипко (2003), Є.А. Захарiної (2005), Л.П. Долженко (2006) характеристику факторiв, які знижують мотивацію студентів до занять (примусовий характер, неможливiсть вибору занять за інтересами, відсутність індивідуального підходу, відсутність елементів популярних видів рухової активності як засобу фiзичного виховання).

Абсолютно новими результатами є розроблена концепція клубної форми організації фізичного виховання, в основу якої покладено максимальне врахування фiзкультурно-оздоровчих i спортивних інтересів студентів, рівень їхнього фізичного стану, попередній досвід фiзкультурно-оздоровчої практики та наявна матеріально-технічна база.

Запровадження клубної роботи з фізичного виховання в умовах нашого вищого навчального закладу дозволило нам підвищити інтерес студентiв до фізкультурно-оздоровчої діяльності.

Результати наших дослідженнь не претендують на вичерпне вивчення усіх аспектів вищевказаних проблем. Подальші дослідження будуть спрямовані на організацію фізкультурно-оздоровчих занять студентiв різних спеціальностей, а також в умовах реалізації кредитно-модульної системи навчання студентів.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз спеціальної науково-методичної літератури виявив такi
невирішенi проблеми фізичного виховання студентів у вищих навчальних
закладах: суперечнiсть між визнанням необхідності диференційованого
навчання та технологічною нерозробленістю соціально-педагогічних умов
його здійснення у ВНЗ; суперечнiсть між соціальною потребою в
різнорівневій освіті й недостатньою підготовкою викладацького складу
кафедр фізичного виховання до роботи з різнорівневими групами.

Крім того, більшість дослiджень з організації фізичного виховання у вищому навчальному закладi не завершилися створенням технології організації оздоровчої роботи в навчальній установі.

Свiтова практика організації клубної форми фізичного виховання практично не відображена у вітчизняній літературі i найчастіше залишається поза увагою фахівців. Мiж тим закордонний досвід свідчить, що в багатьох країнах у процесi організації масової та спортивної роботи з населенням усе більше значення надається діяльності фізкультурно-оздоровчих клубів. Відкритим залишається питання організації клубної форми занять з фізичного виховання у вищих навчальних закладах. Таким чином, можна констатувати наявність наукової проблеми, що полягає в недостатньому методологічному, i особливо технологічному, розробленi питань клубної організації фізкультурно-оздоровчої роботи у вищих навчальних закладах.

2. На підставі вихідних соціологічних досліджень встановлено, що:*

переважна більшість студентiв під фізичною культурою
розуміють фізкультурні заняття у ВНЗ, а під терміном “спорт” - більш-
менш систематичні заняття фізичними вправами зі спортивною або
оздоровчою спрямованістю у вільний час як у рамках організованих, так і
самостійних форм занять;*

бажання підвищити свою фізичну підготовленість висловлюють
87% студентів, а активність для досягнення мети проявляють лише
близько 40% з них;

•

•

3. Обсяг рухової активності студентів у період навчальних занять становив 9,5-14,2% від часу доби, у період іспитів - 1,0%, а в період канікул -35-39,2%. Порівняльний аналіз величини індексу рухової активності за добу, а також внесків кожного рівня дозволив отримати кількісне значення рівня добової рухової активності і якісну оцінку рухової активності за інтенсивністю

докладених фізичних зусиль. Індекси фізичної активності студентів I - IV курсів перебували в середньому у віковій групі в межах 32-37 балів. Виявлене зниження рухової активності середнього та високого рівня студентів старших курсів порівняно зі студентами молодших курсів пов'язане, очевидно, зі зміною структури спеціальних дисциплін і збільшенням унаслідок цього часу на підготовку до занять.

4. Кількість студентів, що належать до 1-ї групи здоров'я,
скорочується на 8% вже протягом першого року навчання у ВНЗ. Значне
погіршення здоров’я відбувається в періоди, що мають стресовий характер
(пiд час переходу зі школи у вищий навчальний заклад, під час і після сесій).
І якщо на початку основна ротація відбувається між 1-ю та 2-ю групами
здоров'я (функціональні порушення), то до кінця навчання спостерігається
хронiзацiя захворювань із переходом з 2-п до 3-ї групи здоров'я. У структурі
захворювань, що викликають таке погіршення здоров'я, домінують хвороби
органів дихання (46,5%). Далі йдуть хвороби нервової системи та органів
чуття (17,2%), кістково-м'язової системи (12,4%) і захворювання шлунково-
кишкового тракту (12,3%), інфекційні хвороби (7,2%), захворювання
сечостатевої системи (3,6%).

5.

6.

7. Найефективнішими педагогічними умовами клубної форми
організації занять є орієнтація на інтереси студентів; надання їм широких
можливостей вибору видів рухової активності; орієнтація молодi на здоровий
спосіб життя, що у свою чергу впливає на мотивацію до занять; орієнтація на
активну роботу з фізичного виховання як керівникiв занять на громадських
засадах.

8. Результати педагогічного експерименту свідчать про ефективність
запропонованої нами форми організації занять з фізичного виховання
студентів. Підвищився рівень їхнього фізичного здоров'я, покращилися
показники фізичної підготовленості (приріст результатів рухових тестів в
експериментальній групі склав зi швидкості та спритності 5-6% (р<0,001),
швидкісно-силових якостей - 10% (р<0,01), силових - 12% (р<0,001),
витривалості - 15% (р<0,01), і тільки в показниках гнучкості істотних
зрушень не виявлено - 3% (р>0,05)), збільшився обсяг рухової активності,
знизилася захворюваність. Подальшi дослiдження будуть спрямованi на органiзацiю фiзкультурно-оздоровчих занять зi студентами рiзних спецiальностей, а також в умовах реалiзацiї кредитно-модульної системи навчання студентiв.

9.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

АНОТАЦІЇ

Королiнська С.В. Клубна форма організації фізичного виховання у вищих навчальних закладах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.02 – фізична культура, фізичне виховання різних груп населення. – Львівський державний унiверситет фiзичної культури, Львів, 2007.

Дисертація присвячена актуальній проблемі удосконалення організації фізичного виховання студентів ВНЗ, в основу якої покладена розробка концепції клубної форми організації занять. У роботі на підставі використання сучасних дослідницьких методів виявлено мотиваційні пріоритети молоді, особливості рухового режиму студенів, динаміку захворюваності, фізичного стану та підготовленості студентiв у процесі занять різними видами рухової активності.

На підставі аналізу вперше системно визначено та виділені найбільш ефективні умови клубної форми організації занять. У результаті проведеного експерименту було обґрунтовано ефективність розробленої концепції організації фізичного виховання, в основу якої покладено максимальне врахування фiзкультурно-оздоровчих i спортивних інтересів студентів, рівня їхнього фізичного стану, попереднього досвіду фiзкультурно-оздоровчої практики та наявної матеріально-технічної бази.

Основні результати роботи впроваджено в практику навчального процесу Національного фармацевтичного університету, та розроблено практичні рекомендації для впровадження нових форм клубної роботи в системі вузівської підготовки для викладачів фізичного виховання, керівників спортивних клубів та студентів.

Ключові слова: фізичне виховання, клубна форма, студенти, руховий режим, мотивацiйнi прiоритети, динамика захворюваностi, iнтереси студентiв.

Королинская С.В. Клубная форма организации физического воспитания в высших учебных заведениях. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24.00.02 – физическая культура, физическое воспитание разных групп населения. – Львовский государственный университет физической культуры, Львов, 2007.

Диссертация посвящена актуальной проблеме усовершенствования организации физического воспитания студентов вузов, в основу которой положена разработка концепции клубной формы организации занятий.

Анализ научно-методической литературы свидетельствует о том, что существует объективная необходимость в решении задач, касающихся