КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

КУПРІЙ ТЕТЯНА ГЕОРГІЇВНА

УДК 94:321(430)

УТВОРЕННЯ ХРИСТИЯНСЬКО-ДЕМОКРАТИЧНОГО СОЮЗУ

І ЙОГО УЧАСТЬ У ДЕРЖАВОТВОРЧОМУ ПРОЦЕСІ НІМЕЧЧИНИ

(1945-1950 рр.)

Спеціальність 07.00.02 – всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі нової та новітньої історії зарубіжних країн історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник кандидат історичних наук, доцент

Іванов Олександр Федорович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри нової та новітньої історії

зарубіжних країн, заступник начальника

Управління міжнародних зв’язків

Офіційні опоненти доктор історичних наук, професор

Кудряченко Андрій Іванович,

Національний інститут стратегічних досліджень,

завідувач відділу стратегії розвитку

політичної системи і громадянського суспільства

кандидат історичних наук

Чорногор Ярослав Олексійович,

Інститут світової економіки

та міжнародних відносин НАН України,

науковий співробітник відділу

трансатлантичних досліджень

Провідна установа Чернівецький державний університет

імені Юрія Федьковича

Захист відбудеться „_14_” 05___ 2007 р. о __ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.001.01 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий “_12_” ___04______ 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук Казакевич Г. М.

Загальна характеристика дисертації

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури та додатків. Загальний обсяг дисертації 226 c. (обсяг основного тексту 185 c.). Список використаних джерел і літератури містить 342 позиції; 10 додатків.

Вступ. Актуальність дослідження. Одним із найяскравіших виявів процесу політичного відродження післявоєнної Німеччини стало утворення Християнсько-демократичного союзу – нової політичної партії з широкою соціальною базою. Науковий аналіз зародження і формування партії християнських демократів у другій половині 40-х років XX ст. дозволяє глибше з’ясувати закономірності й особливості розвитку політичних процесів у Німеччині після 1945 року, дослідити формування нового партійного ландшафту, відмінного в східній і західних зонах окупації.

У дослідженні розкриваються основні аспекти утворення, становлення й діяльності ХДС Німеччини в перші повоєнні роки, що має не лише науково-пізнавальний, а й значний практичний інтерес. Як покажуть наступні повоєнні десятиліття, ХДС стане провідною політичною силою в Німеччині і не раз очолюватиме урядові коаліції у ФРН. З осені 2005 р. після семирічного періоду перебування в опозиції ХДС знову повернувся до урядової діяльності, сформувавши разом із СДПН за підсумками позачергових парламентських виборів, другу в історії ФРН „велику коаліцію”. Уперше в політичній історії Німеччини Федеральний уряд очолила жінка – лідер Християнсько-демократичного союзу Ангела Меркель.

Актуальність обраної теми зумовлюється також тим, що в країнах Західної Європи спостерігається значний вплив католицизму і діють християнські партії, які об’єднують представників різних прошарків та верств населення. В Україні процес формування політичних партій та визначення їх місця й ролі в політичному житті країни перебуває в стадії становлення. Партії, які виникають і виходять на політичну сцену України, формуються на різних ідейно-політичних засадах і перебувають у процесі пошуку своєї політичної ніші. Серед численних політичних утворень у нашій країні з’явилися, наприклад, Християнсько-демократична партія України, очолювана В. Журавським, Християнсько-демократичний союз, головою якого є В. Стретович та інші партії, які проголошують засадами своєї політичної діяльності християнські та демократичні цінності. Але в Україні християнські демократи, на відміну від своїх німецьких колег, не мають ані широкої підтримки християнських церков, ані великих симпатій виборців. Тому вивчення досвіду становлення та успішної діяльності ХДС в Німеччині є корисним із точки зору дослідження різних аспектів розвитку політичних процесів в Україні.

Зв'язок із науковими програмами, планами, темами. Робота є складовою частиною планів наукових досліджень кафедри нової й новітньої історії зарубіжних країн Київського Національного університету імені Тараса Шевченка і виконана в рамках наукової теми „Країни Західної Європи й Америки та Україна.” Вона також пов’язана з науковою темою „Історія української державності нової і новітньої доби” (державний реєстраційний номер № 6БФ046-01), яка розробляється на історичному факультеті університету.

Метою дисертаційної роботи є дослідження історії формування партії християнських демократів і її ролі в державотворчих процесах Німеччини в умовах політичного й соціально-економічного відродження країни після Другої світової війни.

Мета дисертації зумовлює наступні дослідницькі завдання:

- проаналізувати джерельну базу та стан наукової розробки обраної теми;

з’ясувати ідейні витоки й історичні традиції політичної діяльності християнських демократів у Німеччині та дослідити безпосередні передумови виникнення ХДС після краху нацизму;

дослідити процес формування первинних та регіональних організацій християнських демократів у різних зонах окупації та визначити вплив на нього окупаційних режимів;

виявити кількісний і соціальний склад ХДС у період його формування в загальнофедеральну партію;

прослідкувати ідейно-програмну еволюцію партії в процесі визначення засад повоєнного державного та соціально-економічного устрою Німеччини;

проаналізувати місце, участь і роль представників ХДС у формуванні та діяльності регіональних структур влади;

висвітлити практичну діяльність християнських демократів в Економічній і Парламентській радах у 1947-1949 рр. та її результати, дослідити участь і роль партії у формуванні законодавчих та виконавчих органів влади й визначенні основних напрямків їхньої діяльності після проголошення Федеративної Республіки Німеччини;

виявити етапи формування та процесу консолідації ХДС на міжзональному рівні і дати періодизацію ранньої історії партії християнських демократів.

Об’єктом дослідження є процес відновлення держави в Німеччині після Другої світової війни та участь у ньому політичних партій.

Предметом наукового дослідження є процес зародження і формування партії християнських демократів, її ідеологічних і організаційних засад після Другої світової війни та роль ХДС у відродженні німецької державності.

Хронологічні рамки дисертаційної роботи охоплюють період, починаючи з травня 1945 р., коли після розгрому нацизму розпочався процес зародження організацій християнських демократів, з’явилися їх перші програмні документи, і закінчуючи жовтнем 1950 р., коли після утворення ФРН відбувся перший федеральний з’їзд християнських демократів у м. Госларі, на якому було прийнято Статут партії й офіційно завершено її інституціоналізацію.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є загальні засади наукового аналізу – принципи об’єктивності та історизму. Розкриття взаємозв’язків внутрішніх і зовнішніх чинників розвитку післявоєнної Німеччини передбачає використання принципів детермінізму та багатофакторності. Зазначені принципи реалізуються шляхом застосування комплексу як загальнонаукових, так і спеціальних історичних методів. Відображені в роботі положення й висновки, які окреслюють політичну діяльність партії на земельному та федеральному рівнях у перші післявоєнні роки, є результатом історично-порівняльного та ретроспективного аналізу. Так, у дисертації проведено порівняльний аналіз витоків, діяльності, соціального складу ХДС і його попередниці Католицької партії Центру.

У роботі над дисертацією використані також структурно-функціональний та статистичний методи. Вони застосовуються для виявлення сутності та особливості цілей, методів і результатів діяльності політичної партії з урахуванням її соціального складу й орієнтації на ті чи інші категорії населення.

Наукова новизна дисертації. У роботі вперше досліджено поетапний процес формування Християнсько-демократичного союзу на фоні проблем післявоєнної реконструкції Німеччини, уточнено його роль у становленні нового державного устрою, що до цього часу не було предметом спеціальних історичних досліджень. У дисертації встановлено ідейні витоки, історичні традиції та передумови зародження ХДС, проведено структурний аналіз формування єдиної політичної організації християнських демократів. Різноманітна, репрезентативна джерельна база дала можливість по-новому підійти до розкриття внутрішніх і зовнішніх факторів, які вплинули на створення організації християнських демократів, визначити ідейно-політичну та організаційну своєрідність партії. Наукова новизна визначається особистим внеском дисертантки в розробку цієї теми, і зокрема тим, що вперше було запропоновано періодизацію ранньої історії ХДС.

Практичне значення одержаних результатів. Результати наукового аналізу теоретичних концепцій, історії формування ХДС, його внутрішньополітичних стратегій можуть бути використані в подальших узагальнюючих дослідженнях політичної історії Німеччини, наукового прогнозування перспектив розвитку сучасних християнсько-демократичних партій у світі та Україні, у розробці та викладенні курсів новітньої історії зарубіжних країн, різноманітних спеціальних курсів для студентів гуманітарних факультетів.

Апробація результатів. Основні положення та висновки роботи оприлюднені у виступах на трьох науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених „Шевченківська весна” (Київ, 2003 р.), Науковій конференції „Україна і світ: історія, сьогодення, майбутнє” (Київ, 2003 р.), Міжнародній науковій конференції „Розвиток науки в університеті за 170 років очима молодих вчених та студентів” (Київ, 2004 р.) та під час обговорення на засіданні кафедри нової і новітньої історії зарубіжних країн Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Наукові положення дисертаційної роботи викладені в чотирьох наукових статтях загальним обсягом 1,8 д. а.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність і наукове значення роботи, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено об’єкт, предмет, хронологічні рамки, наукову новизну та практичне значення дисертації.

У першому розділі „Джерельна база, історіографія дослідження" простежено стан наукової розробки проблеми, подано огляд джерел, а також розкрито методологію дослідження.

Джерельна база дисертації включає широкий спектр джерел, які за походженням, характером та змістом умовно можна поділити на кілька груп.

До першої групи відносяться опубліковані в Німеччині збірники офіційних документів і матеріалів, які відтворюють програмні документи ХДС, протоколи партійних засідань, з’їздів. Серед них слід виділити офіційні програмні документи: „Кельнські тези”, „Аленську програму”, „Дюссельдорфські тези”Ahlener Programm // Die CDU-Parteiprogramme: eine Dokumentation der Ziele und Aufgaben. – Bonn, 1995; Kцlner Leitsдtze. Vorlдufiger Entwurf zu einem Programm //Ebendа; Dьsseldorfer Leitsдtzen der CDU (1949) // Dokumentation. Die Geschichte CDU. – Bonn, 1972; Dьsseldorfer Leitsдtze ьber Wirtschaftspolitik, Landwirtschaftspolitik, Sozialpolitik, Wohnungsbau vom 15. Juli 1949 // Die CDU (Programme, Erklдrung, EntschlieЯungen). – Bonn, 1979., які віддзеркалюють соціально-політичні цілі й економічну платформу партії. Протоколи федеральних партійних з’їздів, регіональних партійних форумів, засідань Центрального правління ХДС, його комісійDie Unionsparteien 1946-1950: Protokolle der Arbeitsgemeinschaft der CDU/CSU. Deutschland und der Konferenz der Landesvorsitzenden. (Forschungen und Quellen zur Zeitgeschichte) – Dьsseldorf, 1991; Dokumente der CDU. Bd. I. 1945-1955. – Berlin, 1956. дозволяють простежити процес обговорення та прийняття важливих рішень, які стосувалися не лише власне партійних питань, а й долі Німеччини в цілому. Партійно-організаційний Статут ХДСDas Statut der CDU Deutschlands // Die deutschen Parteien seit 1945. Quеllen und Auszьge. O.K. Flechtheim. – Berlin-Kцln, 1964., а також його варіантиStatut der CDU Deutschlands (Juli 1950) // Die Unionsparteien 1946-1950: Protokolle der Arbeitsgemeinschaft der CDU/CSU. – Dьsseldorf, 1991., які були опубліковані у ФРН та НДР, відкривають дослідникам можливість аналізу процесу вироблення на демократичних засадах структури нової партії.

Цінний джерельний матеріал надають протоколи засідань і рішення Економічної й Парламентської радChristlich-Demokratische Union Deutschlands: Die CDU-CSU im Frankfurter Wirtschaftsrat: Protokolle d. Unionsfraktion 1947-1949. – Dьsseldorf, 1988; Christlich-Demokratische Union Deutschlands: Die CDU/CSU im Parlamentarischen Rat: Sitzungsprotokolle d. Unionsfraktion. – Stuttgart, 1981; Der parlamentarische Rat 1948-1949. Akten und Protokolle. Bd. I. Vorgeschichte. – Boppard am Rhein, 1975., частина з яких уперше аналізується в українській історичній науціDas Jahr 1949 in der deutschen Geschichte: die doppelte Staatsgrьndung. – Landsberg am Lech, 1997.. З аналізу матеріалів видно, що депутати зазначених вище німецьких представницьких органів, члени ХДС, протягом 1947-1949 рр. реально, крок за кроком, втілювали свої програмні політичні цілі й реалізували ідеї християнської демократії.

Важливе значення в дослідженні проблем, визначених завданнями дисертації, мають протоколи засідань Бундестагу, фракції ХДС/ХСС, уряду ФРН (1949-1950 рр.) Die Kabinettsprotokolle der Bundesregierung 1949. Bd. I. – Boppard am Rhein, 1982; Die CDU/CSU-Fraktion im Deutschen Bundestag 1949-1953. Sitzungsprotokolle //Quellen zur Geschichte des Parlamentarismus und der politischen Parteien. Vierte Reihe. Bd. 11. – Dьsseldorf, 1998; Der Gesamtdeutsche Ausschuss. Sitzungsprotokolle des Ausschusses fьr gesamtdeutsche Fragen des Deutschen Bundestages 1949-1953 //Ebenda. Bd. 14. – Dьsseldorf, 1998., у яких відбито основні засади й напрямки внутрішньої та зовнішньої політики кабінету К. Аденауера в перший рік його правління: взаємовідносини з західними державами, проблема Руру, західної інтеграції й ремілітаризації, стан соціального забезпечення населення, проблема безробіття.

Протоколи та рішення міжнародних конференцій, а також накази й розпорядження окупаційних воєнних адміністрацій держав-переможницьТегеран. Ялта. Потсдам. Сборник документов. – М., 1971; Potsdam 1945. Quellen zur Konferenz der “Grossen Drei“ – Mьnchen, 1963; Dokumente aus den Jahren 1945-1949. – Berlin, 1968; Dokumente zur parteipolitischen Entwicklung in Deutschland seit 1945. Bd II. – Berlin, 1963; СВАГ 1945-1949 гг. Сборник документов. – М., 1994; СССР и германский вопрос 1941-1949. Т.II. Документы из Архива внешней политики Российской Федерации. – М., 2000., дозволяють глибше зрозуміти різні аспекти політичного, економічного становища переможеної Німеччини, пріоритети окупаційної політики переможців.

Прослідкувати погляди керівництва християнських демократів на характер майбутнього державного, політичного й економічного устрою країни, на роль, яку відводили лідери ХДС своїй партії у повоєнній політичній структурі Німеччини, дозволяє така група джерел як опубліковані праці керівних діячів ХДС, їх інтерв’ю, виступи, доповіді, які викладають особисте бачення та підходи до вирішення актуальних політичних завдань партіїЭрхард Л. Благосостояние для всех: Пер. с нем. – М., 1991. Schwering L. Frьhgeschichte der Christlich-Demokratischen Union. – Recklinghausen, 1963; Kohl H. Die CDU. Portrдt einer Volkspartei. – Schwieberdingen, 1981.. У цих публікаціях подано також тлумачення програмних тез партії, інформацію про засідання партійних управлінь у центрі й на місцях. Окреме місце серед джерел посідають мемуари, щоденники, епістолярна спадщина діячів ХДС/ХСС (К. Аденауер, Л.Ерхард, Л. Шверінг та ін.)Аденауер К. Воспоминания 1945-1953: Пер. с нем. – Вып. 1. – М., 1966; Штраус Ф.Й. Воспоминания: Пер.с нем. – М., 1991; Adenauer K. Rhцndorfer Ausgabe Briefe 1945-1947. – Berlin, 1983..

Історіографію проблеми представлено насамперед дослідженнями німецьких вчених, роботами радянських істориків і новітніми працями російських вчених, які висвітлюють процес утворення та діяльності партії християнських демократів Німеччини.

Історіографію ранньої історії ХДС за методологією, змістом та результатами дослідження можна умовно поділити на два напрями: консервативний і неоліберальний. У перші повоєнні роки в західнонімецькій історичній науці домінував консервативний напрям. Першою помітної працею з історії утворення ХДС стала робота Г. Віка „Утворення ХДС і відродження партії Центру в 1945 р.” Wieck H-G. Die Entstehung der CDU und die Wiedergrьndung des Zentrums im Jahre 1945. – Dьsseldorf, 1953., автор якої подає ретроспективний аналіз розвитку Kатолицької партії Центру в роки Веймарської республіки і на цьому фоні аналізує ідейні витоки, історичні традиції та суспільно-політичні передумови виникнення її ідеологічного спадкоємця – ХДС. Наступною з’явилася колективна монографія „Партії у Федеративній республіці. Дослідження розвитку німецьких партій до виборів у Бундестаг у 1953 р.”Parteien in der Bundesrepublik. Studien zur Entwicklung der deutschen Parteien bis zur Bundestagswahl 1953. – Stuttgart, 1955., у якій висвітлені проблеми ідейної кристалізації партії християнських демократів в 1945-1950 роках, еволюцію її програмних документів. Проте у вказаних працях процес утворення ХДС розглядається оглядово.

Особливості створення організацій ХДС у різних землях і окупаційних зонах, аналіз ідейно-програмних засад нової партії знайшли висвітлення в ранніх працях Г. Цімдаля, Е. ДоєрляйнаZimdahl H-H. Wirtschaftssysteme und Parteiprogramme der wichtigsten Parteien der Bundesrepublik. – Baden-Baden, 1955; Deuerlein E. CDU/CSU 1945-1957. Beitrдge zur Zeitgeschichte. – Kцln, 1957.. Серед праць істориків консервативного напряму слід особливо виділити публікації Р. МорзеяMorzey R. Der politische Aufstieg Konrad Adenauers 1945-1949 // Konrad Adenauer. Seine Deutschlands und AuЯenpolitik. – Mьnchen, 1975. – S.38-96; Morzey R. Die Rolle Konrad Adenauers im parlamentarischen Rat // Politische Vierteljahresschrift – 1970. – Jg.18. – S.63-94; Morzey R. Konrad Adenauer und die Hohen Kommissare //Politische Meinung. – 1999. – Jg.44, №361. – S.13-22., присвячені дослідженню ролі К. Аденауера в післявоєнний період. Але в них помітний суб’єктивний підхід до висвітлення діяльності функціонерів ХДС, зокрема, подається апологетична характеристика постатей К. Аденауера та Л. Ерхарда.

Не менш стійкі позиції в західнонімецькій історіографії посідає неоліберальний напрям, який починає домінувати з другої половини 60-х років і є визначальним у наступний період розвитку історичної науки у ФРН. Характерною рисою істориків нового покоління став структурний підхід до вивчення соціально-політичної історії. Вони враховували значення масової соціальної бази в діяльності політичних партій. Неоліберальні історики В. Зоргель, Ф. Фоке, Р.Уертца, У. ВенгстSцrgel W. Konsensus und Interessen. Eine Studie zur Entstehung des Grundgesetzes fьr die Bundesrepublik Deutschland. – Stuttgart, 1969; Focke F. Sozialismus aus christlicher Verantwortung. – Wuppertal, 1978; Uertz R. Christentum und Sozialismus in den frьhen CDU. – Stuttgart, 1981; Wengst U. Die CDU/CSU im Bundestagswahlkampf 1949 // Politische Vierteljahresschrift. – 1986. – Jg.34, H.1. – S.1-52., досліджуючи діяльність ХДС в різних зональних і міжзональних органах, значну увагу приділили аналізу ідейного підґрунтя в програмних документах ХДС – „соціалізму з християнською відповідальністю”. Проте дослідники інколи піддають необґрунтованій критиці радикальну зміну ідейних принципів і засад партії.

На рубежі кінця 80-х – початку 90-х років, який ознаменував початок нового періоду в історіографії проблеми, з’явилися фундаментальні узагальнюючі дослідження із вказаної тематики. Так, у монографіях В. Беккера „ХДС і ХСС у 1945-1950 рр.: Попередники, зародження і регіональний розвиток ХДС до рівня федеральної партії” та Г.-О. Кляйнманна „Історія ХДС 1945-1980 рр.”Becker W. CDU und CSU. 1945-1950: Vorlдufer, Grьndung und regionale Entwicklung bis zum Entstehen der CDU-Bundespartei. – Mainz, 1987; Kleinmann H-O. Geschichte der CDU: 1945-1982. – Stuttgart, 1995. простежується діяльність ХДС у різних зональних і міжзональних органах, еволюція його програмних засад, здійснено аналіз участі ХДС в Економічній і Парламентській радах, значну увагу приділено заключному етапу консолідації партії на загально федеральному рівні. Поряд з загальновідомими фактами, які дослідники подають досить детально, висвітлено деякі події, які не були відображені в інших історичних дослідженнях, наприклад, діяльність ХДС в Західному Берліні. Однак, вказані автори майже не торкаються питань участі ХДС у виборах до ландтагів і крейзтагів 1946-1947 рр. та формування представниками ХДС коаліційного уряду. Нові оцінки деяких сторінок історії ХДС містяться також у працях Г. Маєра, Г. БухштабаMaier H. Die ьberkonfessionalle Volkspartei der Mitte. Zum historischen Ort der Parteigrьndung // In Verantwortung fьr Deutschland. 50 Jahre CDU. – Kцln, 1996. –S.11-24. Buchstab G. 1945-1949 // Lexikon der christlichen Demokratie in Deutschland. – Mьnchen-Wien-Zьrich, 2002. – S.53-64; Maier H. Prдnataldiagnostik und christliches Menschenbild //Politische Studien. –2005. – Jg.54, №399. – S.103-112..

Серед істориків НДР темі формування й діяльності ХДС присвятив свою монографію Г. БерчBertsch H. CDU/CSU demaskirt. – Berlin, 1961.. Але його робота мала на меті виключно критику й таврування з комуністичних позицій найвпливовішої партії ФРН. У зв’язку з цим її було перекладено на російську мову. Серед перекладених на російську мову слід відзначити також працю французького автора Е. ДзелепіДзелепи Э. Умереть за Германию: Пер. с фр. – М., 1955; Дзелепи Э. Конрад Аденауэр: легенда и действительность: Пер. с фр. – М., 1966., у якій подається критичний аналіз діяльності провідної партії Західної Німеччини.

Об’єктивним підходом до висвітлення місця й ролі ХДС в партійно-політичному житті країни відзначається праця американського дослідника Г. Прідхама „Християнська демократія у Західній Німеччині. ХДС/ХСС в уряді і опозиції 1945-1976 рр.”Pridham G. Christian Democracy in Western Germany. The CDU/CSU in Government and Opposition, 1945-1976. – New York, 1977., у якій особлива увага приділена історії розвитку ідеологічних засад партії.

Праці радянських авторів із цієї тематики почали з’являтися лише з початку 1970-х років. Деякі аспекти історії зародження й формування ХДС Німеччини висвітлили в своїх працях А.І. Борозняк, С.Л. Сокольський, Н. МушкудіаніБорозняк А.И. К истории формирования ХДС/ХСС // Ежегодник германской истории 1973. – М., 1974. – С.54-75; Сокольский С.Л. Христианско-демократический союз ФРГ: социология и политика. – М., 1983; Мушкудиани Н.Г. Создание организаций ХДС в Западной Германии в 1945г. // Общественные движения и политическая борьба в странах Европы и Америки в новое и новейшее время. – М., 1985. – С.35-50.. Вони спробували проаналізувати формування основ політичного життя післявоєнної Німеччини, звертаючи помітну увагу на ХДС. Але на відміну від німецьких учених, радянські дослідники намагалися максимально негативно висвітлити природу й діяльність ХДС, як партії „монополістів” і „реваншистів”.

Серед нових досліджень, переважно політологічного характеру, які почали публікуватися на початку 90-х років, варто відзначити праці російських авторів А.А. Амплєєвої, М.Д. Діманіса, І.О. ПономарьовоїАмплееева А.А. Субсидиарность и демократия. Введение в тему. – М., 1996; Диманис М.Д. Христианско-демократическая концепция государства. //Актуальные проблемы Европы. – Вып.1. – М., 1995. – С.83-97; Пономарева И.О. Христианская демократия в послевоенной Германии // Народ – Партия – Власть. Общественно-политические движения как предмет исследования. – М., 1997. – С.104-111., у яких висвітлюється роль християнських ідей у процесі вироблення партійно-політичних та економічних програм ХДС, деякі аспекти державницької діяльності партії в контексті відбудови післявоєнної Німеччини.

Українська історіографія історії політичних партій Німеччини знаходиться на початку свого формування. Серед досліджень новітньої політичної історії Німеччини, проведених українськими істориками (М.Л. Копиленко, А.І.Кудряченко, Я.О. Чорногор та ін.)Копиленко М.Л. Політичні партії у Німеччині. – К., 1997; Кудряченко А.І. Європейська політика Федеративної Республіки Німеччини (1970-1991 рр.). – К., 1996; Чорногор Я.О. Утворення Партії зелених у ФРН (кін. 1970-х – 1980-і роки) //Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. – 2004. – Вип. 74-76. – С. 40-43., тема утворення та розвитку ХДС ще не стала предметом наукової уваги.

Отже, аналіз джерельної бази та історіографії проблеми надають можливість ґрунтовно досліджувати питання ранньої історії ХДС Німеччини та відповідають поставленій меті й завданням дослідження.

У другому розділі „Передумови зародження та створення перших партійних організацій християнських демократів у повоєнній Німеччині (травень-листопад 1945 р.)” висвітлено історичні традиції та витоки партії християнських демократів Німеччини, проаналізовано суспільно-політичні передумови створення їх перших організацій.

Традиції партійних об’єднань християнських демократів були закладені ще в середині XIX століття. Християнські демократи, які політично згуртувалися в Католицьку партію Центру, орієнтувалися на міжкласовість, були прихильниками республіканської та федеративної системи правління, демократизму та верховенства права. В основу політичної діяльності ХДС було покладено також традиції правих партій Веймарської республіки. Тут були представлені різні ідейно-політичні групи повоєнної Німеччини: консерватори, ліберали, функціонери із християнських профспілок.

Виникнення ХДС пов’язане з переломним етапом німецької історії, коли в результаті розгрому фашизму перед німецьким народом відкрилися можливості для побудови нової демократичної держави. Уперше в історії Німеччини було започатковано політичне співробітництво католиків і євангелістів в одній партії. Обидві конфесії відіграли значну роль у створенні ХДС. Після краху нацизму ідея християнської народної партії в Німеччині відродилась із новою силою. У різних окупаційних зонах, починаючи з кінця травня 1945 року, виникали стихійно, часто незалежно одна від одної, ліберально-консервативні і християнсько-соціалістичні групи, де обговорювалися питання створення партії нового зразка.

Зв’язки між групами християнських демократів від Кельна до Берліна та від Рендсбурга до Мюнхена склалися задовго до оформлення партійних організацій у різних регіонах. Багато із ініціаторів створення ХДС, серед яких варто назвати А.Гермеса, Я. Кайзера, Л. Шверінга, були раніше членами Католицької партії Центру, Демократичної партії, Німецької народної партії. Пам’ятаючи всі помилки й недоліки Веймарської демократії, вони намагалися сформувати партію на широких демократичних міжконфесійних основах.

Поряд із організаційним оформленням регіональних організацій християнських демократів були прийняті перші програмні документи („Кельнські тези”, „Франкфуртські тези”, берлінський „Заклик до німецького народу”), у яких проголошувались ідеї соціалізації, націоналізації та рівності.

У радянській окупаційній зоні християнські демократи почали діяти з кінця червня 1945 р. у відповідності з дозволом військової адміністрації, яка водночас намагалася контролювати новостворену партійну організацію. У західних зонах вплив воєнної влади був помітно слабшим і ініціатори створення християнської партії отримали більше свободи для ідейної, організаційної розбудови, хоча офіційні дозволи на створення й діяльність політичних партій в американській зоні було отримано 13 серпня 1945 року, у британській – 15 вересня 1945 року, а у французькій – 13 грудня 1945 року.

Таким чином, встановлено, що вже до осені 1945 року в окупаційних зонах Німеччини сформувалися регіональні структури ХДС з відповідними програмними документами.

Третій розділ „Становлення єдиної політичної організації християнських демократів та їхня участь у державотворенні (грудень 1945 р. – кінець 1948 р.)” висвітлює процес консолідації партії на міжзональному рівні, участь представників ХДС у виборах до місцевих органів самоврядування, а також у роботі Економічної та Парламентської рад.

Після створення перших партійних осередків влітку – восени 1945 р. в Берліні, Кельні та Франкфурті-на-Майні процес формування партійних організацій християнських демократів розгорнувсь і в інших містах та землях Німеччини й продовжувався до першого з’їзду християнських демократів, який відбувся 14-15 грудня 1945 р. в м. Бад-Годесберзі неподалік від Бонна. На цьому з’їзді вирішувалося питання про злуку земельних організацій у єдину партію на загальнонімецькій основі. Очікуваних результатів щодо фактичного об’єднання учасники з’їзду не досягли, одначе було прийнято й затверджено єдину назву партії – Християнсько-демократичний союз, створено керівні координуючі органи (Генеральний секретаріат і Комітет міжзональних зв’язків). На початку 1946 р. відбулося ще кілька важливих зустрічей християнських демократів британської зони, які визначили подальшу політичну лінію партії та виявили партійно-організаторський талант таких її засновників як К. Аденауер, Л. Ерхарда, яких через кілька років буде знати не тільки країна, а й увесь світ.

Оскільки сам ХДС формувався протягом тривалого часу, то його ідейні засади, програмні вимоги й тактичні завдання також розвивались і вдосконалювались. Реалії партійно-політичного життя роз’єднаної Німеччини вимагали від християнських демократів переходу до більш поміркованої політики у сфері економіки, соціальних відносин. Спочатку ідеї виваженої соціалізації й націоналізації (та й то лише в окремих галузях народного господарства) простежувалися в Негайм-Х’юстенській програмі ХДС британської зони окупації (березень 1946 р.) й були проголошені в „Аленській програмі” (лютий 1947 р.).

Впевненість у своїх силах, партнерське ставлення до інших партій, а також виваженість соціально-економічного курсу ХДС проявилася й підтвердилася під час успішних для партії виборів до місцевих представницьких органів влади та формуванні на їхній основі земельних органів самоврядування. У 1946-1947 рр. в умовах окупаційного режиму були проведені на місцевому рівні перші післявоєнні демократичні вибори в ландтаги, крейзтаги, у результаті яких представники ХДС, при підтримці ХСС, отримали близько половини місць в органах місцевого самоврядування. Але ці показники в різних регіонах коливалися від 19% у північно-східних землях Німеччини до 58% у південних і південно-західних землях. Це свідчить про те, що присутність, авторитет і вплив християнських демократів у різних частинах країни помітно відрізнялися.

Після виборів постало питання, яким чином співпрацювати із великими партіями (СДПН), як заручитися підтримкою із спорідненими партіями (партія Центру, ХСС) і як укласти урядовий союз із вільними демократами та представниками Німецької партії. Питання ставлення до інших політичних сил загострювалось у зв’язку з тим, що в 1947 р. розпочала роботу Економічна рада, а в 1948 р. – Парламентська рада, які виконували роль передпарламенту. Християнські демократи, маючи величезний досвід в управлінсько-адміністративній сфері в довоєнний час і виявивши лояльність до окупаційної влади, отримали найвищі посади в Економічній Раді (голова – Л. Ерхард) та в Парламентській раді (голова – К.Аденауер). За ініціативи саме ХДС і за підтримки американської та британської окупаційних адміністрацій у Західній Німеччині в 1948 р. була проведена грошова реформа.

У четвертому розділі „Завершення інституціоналізації ХДС в процесі утворення Федеративної Республіки Німеччини (початок 1949 р. – жовтень 1950 р.)” досліджується внесок ХДС у розробку Основного закону ФРН, участь партії у виборчій кампанії до Бундестагу 1949 р. та вироблення нею політичного курсу на чолі парламентсько-урядової коаліції. Завдяки саме наполегливій позиції депутатів від ХДС в боннську конституцію були закладені принципи федеративного державного устрою, двопалатної структури парламенту, конструктивного вотуму недовіри у формуванні уряду та ін.

Йдучи на вибори із програмою „соціально-ринкової економіки, яка була проголошена партією напередодні виборів до Бундестагу, з успіхами у втіленні своїх програмних вимог в Економічній та Парламентській радах, підтримкою населення в землях, християнські демократи були реальними претендентами на перемогу. Вибори 1949 р. підтвердили сподівання ХДС, у результаті яких партія отримала найбільшу кількість голосів (31% від загальної кількості) і змогла, відповідно до конституції, сформувати у вересні 1949 р. разом із вільними демократами та представниками Німецької партії перший коаліційний уряд на чолі з канцлером К. Аденауером.

Перший рік урядової діяльності приніс помітні успіхи й перетворення в політичній сфері (послаблення впливу військових окупаційних адміністрацій і подальша передача важелів влади до рук самих німців), так і в економічній (поступове зменшення, а потім припинення проведення демонтажу, прийняття економічної допомоги за планом Маршала, розвиток соціальної ринкової економіки тощо) та соціальній сфері (розв’язання питання житлового будівництва, біженців, військовополонених і т. д.).

Разом із закінченням виборчих перегонів на державному рівні і проголошення Федеративної республіки Німеччина, християнські демократи об’єднуються в єдину партію на загальнофедеральному рівні. Заключний етап інституціоналізації партії відбувся на першому федеральному з’їзді ХДС 20-22 жовтня 1950 р. в м. Гослар, де зібралися представники земельних організацій, депутати Бундестагу від ХДС. На зібранні було прийнято Статут ХДС Німеччини та Статут фракції ХДС/ХСС у Бундестазі. На з’їзді в м. Госларі також було вирішено замість франкфуртського Генерального секретаріату створити Федеральну канцелярію.

У Висновках підсумовуються основні положення дисертації, що виносяться на захист:–

Опрацьований комплекс джерел у бібліотеках м. Києва, м. Москви (Росія) й м. Констанца (Німеччина) є репрезентативним і дає можливість дослідити тему та вирішити поставленні завдання. До дисертаційного дослідження було залучено такі групи джерел як офіційні документи й матеріали ХДС, накази й розпорядження окупаційних воєнних адміністрацій, протоколи засідань і рішення Парламентської та Економічної рад, фракції ХДС/ХСС в Бундестазі, мемуари, виступи, доповіді, щоденники, епістолярна спадщина діячів ХДС/ХСС, тощо. Аналіз історіографії обраної теми свідчить, що такий аспект, як періодизація історії формування ХДС залишилися поза увагою дослідників. У ході аналізу історіографії проблеми окреслено три основні періоди дослідження ранньої історії ХДС і наявність у німецькій історіографії, яка представлена великою кількістю праць різноманітного тематичного змісту, двох напрямів: консервативного й неоліберального.–

З’ясовано, що зародження партії християнсько-демократичного спрямування в повоєнній Німеччині було зумовлено як безпосередніми суспільно-політичними потребами та соціально-економічними обставинами, так і глибокими ідейно-політичними традиціями та історичним досвідом діяльності християнських демократів. Наслідки Другої світової війни, крах тоталітарного нацистського режиму спричинили глибокі зміни й трансформації в країні і покликали до життя нові політичні сили, які були готові відродити демократичну європейську державу. Війна призвела до зростання релігійності серед широких верств населення. Церква, особливо католицька, яка зберегла свою традиційну організацію, фінанси, зв’язки, величезний досвід соціального впливу, виступила одним із джерел формування нової партії. Після розгрому нацизму церква належала до небагатьох збережених соціальних інститутів, які були здатні допомогти відродити й реалізувати політичну ідею демократичної Німеччини. Аналіз ідейних витоків та історичних традиції ХДС свідчить, що партія на час заснування мала глибоке історичне коріння. В середині XIX ст. християнська демократія та політичний католицизм, представлені у вигляді Баварської народної партії, Католицької партії Центру та інших громадських організацій, проводили активну політичну діяльність і належали до найвпливовіших партій часів кайзерівської Німеччини і Веймарської республіки. Соціальні християнські принципи солідарності, субсидіарності, поваги до людини як до суб’єкта права, пріоритет особи чи громади над державою визначали основні ідейні засади ХДС після Другої світової війни. –

Встановлено, що процес виникнення первинних і регіональних організацій християнських демократів у чотирьох окупаційних зонах розпочався з перших тижнів і місяців після розгрому нацизму і за своєю інтенсивністю, динамікою та обставинами розвитку помітно відрізнявся в залежності від зони окупації. У Східній Німеччині, яка належала до радянської зони окупації, центром створення перших партійних осередків став Берлін. Тут склалося впливове коло фундаторів нової партії на чолі із А. Гермесом та Я. Кайзером, яке наприкінці червня 1945 р. проголосило свій перший програмний документ „Заклик до німецького народу. Згідно з офіційним дозволом Радянської воєнної адміністрації (РВАН) від 10 червня 1945 року християнські демократи могли вже діяти легально, але перебували під ідейно-політичним тиском РВАН. Іншим потужним центром створення нової партії стало м. Кельн у рейнському регіоні, який належав до британської зони окупації. Тут сформувалося авторитетне коло християнських демократів на чолі з Л. Шверінгом, яке в середині червня 1945 р. склало свій програмний документ „Кельнські тези. Подібним центром в американській зоні стало м. Франкфурт-на-Майні, де у вересні 1945 р. було складено ще один програмний документ „Франкфуртські тези. Але на противагу радянській адміністрації західні союзники намагалися в перші післявоєнні місяці пригальмувати процес відродження політичного життя, який міг би піти, як вони вважали, хаотичним шляхом. Тому після офіційного дозволу на відновлення політичних партій у західних зонах вплив воєнної влади став помітно слабшим і фундатори створення християнської партії отримали там більше свободи для ідейного та організаційного самовираження.–

Виявлено, що до складу ХДС входили колишні члени партій центристського спрямування Веймарської республіки, ядром якого була Католицька партія Центру. ХДС формувався на засадах паритетності двох найбільших конфесій - католицької і протестантської, як біконфесійна партія. За п’ять років партійно-організаційного формування чисельність членів ХДС невпинно зростала й досягла в 1949 р. 400 тис. чол. у Західній Німеччині, у тому числі в британській окупаційній зоні – 205 тис. чол., в американській – 120 тис. чол., у французькій – 30 тис. чол. У радянській зоні окупації загальний кількісний склад на кінець 1945 р. (до періоду остаточного розриву з організаціями Західної Німеччини) складав 220 тис. чол. Встановлено, що ХДС приймав до своїх лав представників всіх соціальних прошарків населення, серед яких були присутні робітники, селяни, торгівці, службовці, чиновники, приватні підприємці. Ідеї християнської демократії знайшли підтримку також серед священиків, молоді, пенсіонерів, безробітних. ХДС розширював свою соціальну базу тоді, коли інші партії залишалися на позиціях 1945 року, що також результативно позначилося на діяльності християнських демократів.–

З’ясовано, що від зародження перших партійних організацій до об’єднання партії на загальнофедеральному рівні ХДС пройшов також ідейну еволюцію. Проголошення принципів демократичної правової держави під моральним законом християнства вперше зафіксовано в ранніх програмних документах різних зон окупації ще в 1945 році: „Заклику до німецького народу, „Кельнських тезах, „Франкфуртських тезах. Керуючись ідеями „християнського соціалізму”, автори „Аленської програми” (1947 р.) шукали нові шляхи розвитку економіки, прагнули до золотої середини між капіталізмом і соціалізмом. Ідейно-політична консолідація ХДС відбувалася саме в результаті реалізації її програмних вимог у ході роботи Економічної й Парламентської рад, а також у діяльності місцевих представницьких органів влади. Встановлено, що економічна модель „соціалізму з християнською відповідальністю” була розроблена колишніми членами християнських профспілок під впливом фундаторів ХДС. „Дюссельдорфські тези” (липень 1949 р.) як програмний документ, у якому вперше була сформульована ідея побудови соціальної ринкової економіки, стали передвиборчою платформою християнських демократів у перших виборах до Бундестагу, і їх реалізація мала вирішальний вплив на подальший розвиток ФРН.–

Виявлено, що на рівні земель процес відновлення німецьких органів адміністративної влади розпочався в кінці 1945 року – на початку 1946 року за активної участі християнських демократів. У більшості округів в результаті виборів до ландтагів і крейзтагів у 1946-1947 рр. перемога була на їхньому боці. Заручившись підтримкою спорідненої партії ХСС, ХДС у середньому отримав на виборах 45% голосів від загальної кількості, тоді як соціал-демократи змогли набрати 27,9% голосів, а вільні демократи 18,1%. З 17 земель чотирьох окупаційних зон на виборах у ландтаги ХДС отримав абсолютну більшість у трьох із них (Баварія, Південний Баден, Вюртемберг), у Північному Рейн-Вестфалії, Рейнланд-Пфальці