КОЗАК Тетяна Михайлівна

УДК 378.141

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ

ВПРОВАДЖЕННЯ КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЇ СИСТЕМИ

ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ

У ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

ІІІ-IV РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ

13.00.01- загальна педагогіка та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Житомир – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: | кандидат фізико-математичних наук, професор

Кишакевич Юрій Львович,

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка,

проректор з науково-педагогічної роботи.

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор

Жуковський Василь Миколайович,

Національний університет “Острозька академія”, проректор з навчально-виховної роботи;

кандидат педагогічних наук, доцент

Спірін Олег Михайлович,

Житомирський державний університет

імені Івана Франка,

докторант кафедри педагогіки.

Провідна установа: | Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, Міністерство освіти і науки України, м. Кіровоград.

Захист відбудеться 19 червня 2007 року об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 14.053.01 у Житомирському державному університеті імені Івана Франка за адресою: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 40, 2-й поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Житомирського державного університету імені Івана Франка (10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 40).

Автореферат розіслано 18 травня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Сейко Н.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Процеси європейської інтеграції охоплюють дедалі більше сфер життєдіяльності, чільне місце серед яких відводиться освіті. Приєднання України до Болонського процесу передбачає створення національної системи вищої освіти, зорієнтованої на загальноєвропейські рекомендації до учасників “Європи знань”. Наша країна належить до держав із високим науковим рівнем, має вагомі теоретичні та практичні досягнення у різних сферах життєдіяльності, тому важливо створити такі умови, які б забезпечували не лише зростання цього потенціалу, а й сприяли привабливості української вищої освіти для іноземних абітурієнтів.

У контексті загальноєвропейських підходів до побудови вітчизняної системи освіти особливої актуальності набуває проблема сумісності систем вищої освіти для полегшення мобільності студентів і викладачів, що підвищить якість освіти, допоможе молоді працевлаштуватися в іншій країні або здобути загальновизнану кваліфікацію чи науковий ступінь. Аспекти створення європейського освітнього простору досліджують Е. Барблан, М. Ван дер Венде, М. Квієк, Р. Проді, К. Таух, Г. Хауг та ін.

Проблеми та перспективи інтеграції України в освітній простір європейських країн, переваги та ризики, пов’язані з реформуванням вищої освіти, досліджуються у працях вітчизняних науковців. Зокрема, аспекти національної ідентифікації у контексті глобалізаційних процесів аналізують В. Бондар, О. Вишневський, О. Дем’янчук, К. Корсак, В. Кремень; нормативно-правового забезпечення освітніх реформ – В. Кремень, C. Ніколаєнко; структурного реформування вищої освіти – Я. Болюбаш, М. Головатий, С. Гунько, М. Євтух, В. Журавський, М. Згуровський, А. Колот, М. Степко; модернізації педагогічної освіти – В. Андрущенко, І. Зязюн, Н. Побірченко, П. Щербань; сутності кредитно-модульної системи – Ю. Рудавський, П. Сікорський, О. Спірін; науково-методичного забезпечення навчального процесу – В. Буряк, В. Грубінко; розвитку гармонійної, творчої особистості в системі сучасної освіти – Т. Левченко, Е. Лузік; посилення ролі студентства в умовах інноваційної технології навчання – В. Бондар, С. Сидоренко.

Болонська декларація передбачає реалізацію європейської кредитно-трансферної системи, що розглядається як шлях підвищення мобільності студентів при переході з однієї навчальної програми до іншої. Вагомою є можливість ураховувати не тільки виконання навчального навантаження, а й інші досягнення студента (участь у конференціях, предметних олімпіадах, проведення наукових досліджень тощо).

Якість професійної підготовки у вищій школі знаходиться у прямій залежності від рівня впровадження педагогічної технології, яка приймається для досягнення поставленої мети підвищення якості освіти загалом. Доцільність дослідження зумовлена його спрямованістю на розв’язання суперечностей між недостатнім рівнем підготовки вчителів у вищих педагогічних навчальних закладах в умовах традиційної системи навчання та сучасними потребами суспільства у висококваліфікованих конкурентноздатних фахівцях, зокрема:

– домінування виконавських функцій, переважання репродуктивних форм навчання в умовах наявних потреб формування творчої особистості;

– замкнутість, жорстка централізованість традиційної системи освіти у контексті необхідності впровадження кредитно-модульної системи, яка є відкритою, здатною до рефлексії, кількісного та якісного збагачення, перетворення;

– зорієнтованість на пересічного студента без урахування його унікальних природних здібностей і нахилів, особистісного потенціалу, реалізацію якого може здійснити лише інноваційна технологія навчання, що передбачає особистісно орієнтований підхід;

– тлумачення традиційною системою освіти фундаментальності як накопичення великого обсягу знань, а не зведення їх до певних стрижневих ідей, на яких ґрунтуються знання певної галузі чи міжгалузеві знання.

Актуальність дослідження та недостатня розробленість науково обґрунтованих засад практичного впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у підготовку майбутніх педагогічних кадрів зумовили вибір теми дисертації “Організаційно-педагогічні засади впровадження кредитно-модульної системи підготовки фахівців у вищих педагогічних навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану комплексної програми наукової роботи кафедри педагогіки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка “Зміст навчання і виховання в умовах реформування освіти України” (протокол № 15 від 21.12.2004 р.). Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні вченої ради Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (протокол № 18 від 20.11.2003 р.), а також узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 1 від 27.01.2004 р.).

Об’єктом дослідження є кредитно-модульна система (КМС) у вищих педагогічних навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації.

Предметом дослідження є організаційно-педагогічні засади впровадження КМС, умови її ефективного функціонування.

Мета дослідження полягає у розробці, теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці організаційних та педагогічних засад упровадження та ефективного функціонування кредитно-модульної системи підготовки фахівців у вищих педагогічних навчальних закладах України.

Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

1. Проаналізувати стан дослідженості обраної проблеми в контексті інтеграційних процесів в освіті.

2. Провести порівняльний аналіз кредитних систем у вищих навчальних закладах ряду країн Європи та США.

3. Визначити та науково обґрунтувати організаційно-педагогічні засади впровадження кредитно-модульної системи підготовки фахівців у вищих педагогічних навчальних закладах.

4. Визначити та науково обґрунтувати позитивні і негативні чинники реалізації інноваційної технології навчання у вищих педагогічних навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації шляхом експериментальної перевірки ефективності кредитно-модульної і традиційної систем організації навчального процесу.

5. Розробити методичні матеріали, які регламентують діяльність ВНЗ в умовах функціонування КМС.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що якість підготовки майбутніх учителів підвищиться за умов:

– створення пакету навчально-методичної документації;

– введення індивідуального навчального плану;

– перенесення центру ваги підготовки фахівця на самостійну роботу;

– удосконалення системи контролю знань.

Методологічну основу дослідження становлять загальнотеоретичні й методологічні принципи теорії пізнання та діалектичного розуміння суті педагогічних процесів, концептуальні положення розвивального підходу до підготовки фахівця, принципи гуманізації та демократизації вищої школи, засади конструктивізму щодо організації навчального процесу. Дослідження ґрунтується на основних положеннях дидактики вищої школи, педагогіки професійної освіти, принципах особистісно орієнтованої підготовки фахівців, Законах України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, ідеях Національної доктрини розвитку освіти, а також стандартах вищої освіти.

Теоретичну основу дослідження становлять принципи створення єдиного європейського освітнього простору, які визначені у матеріалах Великої хартії університетів (Magna Charta Universitatum, 1980), Лісабонської конвенції про визнання кваліфікацій для системи вищої освіти європейського регіону (Лісабон, 1997), Сорбонської декларації щодо узгодження систем вищої освіти в Європі (Париж, Сорбонна, 1998), Болонської конвенції (Болонья, Італія, 1999), конференції європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій (2001, м. Саламанка, Іспанія), комюніке європейських міністрів, які відповідають за вищу освіту (2001, м. Прага), конференції міністрів, відповідальних за вищу освіту (2003, м. Берлін), конференції європейських міністрів освіти (Берген, Норвегія, 2005).

У процесі дослідження використовувалися також базові положення особистісно орієнтованого підходу, розвивального навчання, фундаментальні положення і прикладні розробки педагогіки вищої школи.

Для розв’язання визначених завдань та перевірки гіпотези було використано такі методи: теоретичні (аналіз наукових джерел і нормативно-правової документації з проблеми, порівняння, систематизація, узагальнення, моделювання, системно-структурні та системно-функціональні методи); емпіричні (анкетування, тестування, бесіди, контент-аналіз, спостереження за навчально-виховним процесом у вищому педагогічному навчальному закладі); експериментальні (діагностичний, констатувальний, пошуковий, формувальний етапи педагогічного дослідження); статистичні методи кількісної та якісної обробки результатів дослідження і графічні форми відображення отриманої інформації (таблиці, рисунки).

Дослідження здійснювалося протягом 2002-2007 років у три етапи.

На першому етапі (2002-2004 рр.) – теоретико-аналітичному – здійснювався вибір і обґрунтування теми дослідження, аналіз філософської, соціологічної, психолого-педагогічної та методичної літератури з обраної проблеми; будувалася структурна модель освітньої діяльності вищого навчального закладу ІІІ-IV рівнів акредитації; з’ясовувалася сутність основних понять кредитно-модульної системи організації навчального процесу; визначалися об’єкт, предмет, мета і завдання дослідження, формулювалася дослідницька гіпотеза.

На другому етапі (2004-2005 рр.) – пошуково-констатувальному –проводився констатувальний етап експерименту, вивчалися особливості управління навчально-освітньою діяльністю вищого навчального закладу (ВНЗ) в умовах кредитно-модульної системи, проводився аналіз нормативного та організаційно-методичного забезпечення ВНЗ, розроблялася методика формувального етапу експерименту.

На третьому етапі (2005-2007 рр.) експериментально-узагальнюючому – здійснювався формувальний етап експерименту, визначалися умови ефективного функціонування кредитно-модульної системи, експериментально перевірялися організаційно-педагогічні засади впровадження інноваційної технології навчання, проводився кількісний та якісний аналіз експериментальних даних, формулювалися висновки, узагальнювалися і оформлялися результати дослідження.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше розроблено організаційно-педагогічні засади впровадження кредитно-модульної системи підготовки фахівців у вищі педагогічні навчальні заклади; здійснено порівняльний аналіз кредитних систем організації навчального процесу в семи країнах Європи, які є учасниками Болонського процесу, та США; запропоновано схему практичного впровадження кредитно-модульної системи; експериментально досліджено переваги функціонування КМС у порівнянні з традиційною системою підготовки учителів; удосконалено структурну модель освітньої діяльності вищого педагогічного навчального закладу ІІІ-IV рівнів акредитації; схему професійної компетентності випускника ВНЗ; подальшого розвитку отримали окремі аспекти особистісно орієнтованого підходу підготовки майбутніх вчителів.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в розробці педагогічних умов та організаційного механізму впровадження кредитно-модульної системи підготовки фахівців у педагогічних ВНЗ ІІІ-IV рівнів акредитації; визначенні чинників реалізації КМС підготовки спеціалістів (розв’язання проблем нормативного забезпечення, вирішення організаційно-методичних завдань та врахування психолого-педагогічних умов).

Практичне значення дослідження полягає у розробці Положення про кредитно-модульну систему організації навчального процесу у вищому навчальному закладі; Положення про індивідуальні навчально-дослідні завдання; Положення про систему внутрішнього моніторингу якості підготовки фахівців; візитки дисципліни, які регламентують діяльність ВНЗ в умовах інноваційної технології навчання.

Результати дослідження впроваджені в навчально-виховний процес Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (довідка про впровадження № 375 від 31 березня 2006 року), Рівненського державного гуманітарного університету (довідка про впровадження № 406 від 11 квітня 2006 року), Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя (довідка про впровадження № 01/482 від 18 квітня 2006 року).

Матеріал дисертації може бути використаний викладачами та студентами вищих педагогічних навчальних закладів при вивченні курсу “Вища освіта і Болонський процес”.

Вірогідність та об’єктивність результатів дисертаційного дослідження забезпечуються методологічною обґрунтованістю його вихідних положень; застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів науково-педагогічного пошуку, адекватних об’єкту, предметові, меті та завданням дослідження; системним аналізом теоретичних та емпіричних матеріалів; кількісною та якісною обробкою емпіричних даних; апробацією матеріалів дослідження на наукових конференціях.

Апробація та впровадження отриманих результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, на: Всеукраїнській та 2-й Міжнародній науково-практичних конференціях “Управління в освіті” (Львів, 2003; Львів, 2005), 4-й, 5-й та 6-й Міжнародних міждисциплінарних науково-практичних конференціях “Сучасні проблеми науки та освіти” (Ялта, 2003; Алушта, 2004; Алушта, 2005), 4-й та 5-й Міжнародних міждисциплінарних науково-практичних конференціях “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (Харків, 2003; Житомир, 2004), Міжнародній науково-теоретичній конференції “Освіта як фактор забезпечення стабільності сучасного суспільства” (Тернопіль, 2004), 2-й Всеукраїнській науково-методичній конференції “Безперервна освіта: реалії та перспективи” (Івано-Франківськ, 2005), Міжнародній науковій конференції “Реалізація принципів і завдань Болонського процесу в Україні” ( Львів, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції “Наукові дослідження – теорія та експеримент” (Полтава, 2005), Міжнародних науково-практичних конференціях “Молодіжна політика: проблеми і перспективи” (Дрогобич, 2005; Дрогобич, 2006), 17-х Міжнародних людинознавчих філософських читаннях “Гуманізм. Людина. Мова” (Дрогобич, 2005); ІІ Міжнародній науково-методичній конференції “Болонський процес: трансформація навчального процесу у технологію навчання” (Київ, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасний стан і перспективи розвитку освітнього простору України” (Запоріжжя, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток наукових досліджень ?2005” (Полтава, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Психолого-педагогічні проблеми формування професіоналізму викладача вищої школи в умовах європейського вибору” (Полтава, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції “Молодь в умовах нової соціальної перспективи” (Житомир, 2006).

Публікації. Основні теоретичні положення і результати дослідження висвітлені у 23 одноосібних публікаціях автора, з яких 6 надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного, загальних висновків, списку використаних джерел (242 найменування) та додатків. Повний обсяг дисертації становить 272 сторінки друкованого тексту, з яких 170 сторінок основного тексту. Робота містить 6 таблиць, 20 рисунків, а також 9 додатків на 71 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність та доцільність дослідження; зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено об’єкт, предмет, мету та завдання роботи, сформульовано гіпотезу, обґрунтовано методологічні та теоретичні засади, наукову новизну, теоретичне і практичне значення дисертації, викладено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Організаційні засади впровадження кредитно-модульної системи підготовки фахівців” здійснено історичний та змістовний аналіз Болонського процесу, його роль у створенні європейського освітнього простору; проаналізовано документи, покладені в основу інтеграційних процесів; представлено результати дослідження організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ряду країн Європи, що є членами Болонського клубу, та США; виокремлено вітчизняні проблеми нормативного забезпечення функціонування нової технології навчання.

Дослідження та аналіз документів, покладених в основу інтеграційних процесів, дозволили визначити, що Болонська реформа не конкретизує зміни у змісті та методиці викладання, не вказує чітких орієнтирів щодо підвищення якості вищої освіти. Більшість завдань покладається не на національні уряди, а на вищі навчальні заклади, оскільки рівень їх автономії у Європі (на відміну від українських ВНЗ) досить високий. Одним з ключових моментів Болонської декларації є впровадження кредитно-модульної системи, а саме European Credit Transfer System (ECTS) – європейської системи перезарахування кредитів. Головною метою такої технології навчання є не бюрократична зручність обліку студентської діяльності, а розширення свободи вибору для студентів.

З’ясування сутності досліджуваних педагогічних систем дозволило зробити висновок, що навчальні плани відрізняються за кількістю годин у кредиті, кількістю кредитів у навчальному році, в цілому співпадає тривалість навчання для отримання освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавра та магістра. Більшість країн об’єднує продумана вступна кампанія, добре розвинута система стимулювання студентів, домінування концепції безперервної освіти, особистісно орієнтоване навчання і повна самостійність та відповідальність студента за результати своєї діяльності. Болонська декларація значною мірою відповідає національним пріоритетам європейських країн, які визнають необхідність створення привабливих умов для залучення іноземних абітурієнтів.

У розділі визначено, що організаційними засадами впровадження кредитно-модульної системи підготовки фахівців є дослідження особливостей КМС (навчання студента за індивідуальним планом, перенесення центру ваги на самостійну роботу, відсутність обов’язкової заліково-екзаменаційної сесії, семибальна шкала оцінювання тощо) та вирішення органами управління освітою проблем нормативного забезпечення інноваційної технології навчання (впровадження чинних Галузевих стандартів вищої освіти; надання студентам ВНЗ права на його дострокове закінчення; розв’язання проблем, пов’язаних із призовом юнаків до Збройних сил України; нормативне визначення перерви у навчанні у зв’язку з навчанням чи стажуванням в освітніх та наукових установах іноземних держав; здійснення підготовки вчителя освітніх галузей згідно з Державним стандартом базової і повної середньої освіти; врегулювання редакційно-видавничої діяльності ВНЗ; самостійне працевлаштування випускників; визнання професійної придатності абітурієнтів за наявності різних форм патології; вибір студентами викладача; проведення моніторингових досліджень за якістю процесів у вищій школі).

У другому розділі “Педагогічні засади впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу” представлено результати теоретичного аналізу організаційно-методичних завдань реалізації кредитно-модульної системи; психолого-педагогічних чинників учіння студентів ВНЗ в умовах інноваційної технології навчання; професійно-педагогічної діяльності викладача в рамках КМС; посилення ролі студентського самоврядування; формування та контролю професійної компетентності випускника вищого педагогічного навчального закладу. Теоретично обґрунтовано, що саме вищезазначені положення є педагогічними засадами впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

До організаційно-методичних завдань, які повинен розв’язати вищий педагогічний навчальний заклад, віднесено: створення інформаційного пакету про ВНЗ; положення про кредитно-модульну систему організації навчального процесу; положення про координатора; візитки дисципліни; внесення змін у положення, які регламентують діяльність ВНЗ; формування навчально-методичного комплексу предмету нового типу; вироблення критеріїв оцінок за семибальною шкалою на кожній кафедрі і з кожного предмету; створення матеріалів модульних робіт, індивідуальних навчально-дослідних завдань; усунення методики дроблення курсів; організація самостійної роботи, її методичне забезпечення; вдосконалення системи контролю знань на усіх рівнях; максимальне наближення змісту навчальної діяльності у педагогічному навчальному закладі до організації навчального процесу в школі; внесення змін в усі форми навчального процесу (лекції, семінарські, практичні, лабораторні, заняття тощо).

Значну увагу приділено організації самостійної роботи студентів, її методичному забезпеченню. За результатами наукового пошуку визначено позитивні та негативні чинники організації самостійної роботи в нових умовах. Наголошено на доцільності використання індивідуальних навчально-дослідних завдань у навчальному процесі, що допоможе систематизувати, узагальнити, поглибити та навчити практично застосовувати набуті знання.

Доведено, що вдосконалення системи контролю відповідно до вимог кредитно-модульної системи підвищить якість підготовки фахівців. Внутріуніверситетський контроль за впровадженням інноваційної технології навчання здійснюється на двох рівнях: контроль за якістю підготовки фахівців та контроль за управлінською діяльністю.

Обґрунтовано психолого-педагогічні чинники побудови навчальної діяльності за кредитно-модульною системою, а саме: орієнтування студента у змісті своєї професійної підготовки; структурування діяльності студентів відповідно до логіки етапів засвоєння знань; створення позитивної мотивації навчання; інформування студентів про особливості організації КМС; психологічна готовність студентів працювати в умовах академічної свободи; наявність спецкурсу для першокурсників щодо методики організації самостійної роботи; розуміння викладачами психологічних закономірностей розвитку особистості студента, на які слід спиратися у проектуванні своєї роботи; знання студентами і викладачами іноземних мов та інформаційно-комунікаційних технологій; психологічна готовність професорсько-викладацького складу до вільного вибору викладача студентами.

Установлено, що впровадження кредитно-модульної системи зумовлює зміни в сутності всіх складових професійно-педагогічної діяльності викладача: конструктивної, організаційної, комунікативної, гностичної, дидактичної, розвивальної, мобілізуючої. Зроблено висновок, що компетентність, особистісні якості, рівень науково-педагогічної підготовки викладачів суттєво впливають на створення позитивної мотивації навчання, формування самооцінки студента, поглиблення процесів його самопізнання, становлення толерантних стосунків з іншими людьми, тобто на всі найважливіші процеси життєдіяльності, що визначають особисту і професійну долю молодої людини.

Наголошено на посиленні ролі студентського самоврядування в умовах реалізації КМС. Зокрема, важливою функцією представників цієї структури є доведення до відома студентів та роз’яснення даних про організацію навчання, особливості контролю успішності, порядок переведення, відрахування, поновлення, стипендіальне забезпечення в умовах інноваційної технології навчання.

Теоретично обґрунтовано та розроблено власний підхід до визначення професійної компетентності майбутнього педагога, представлено результати дослідження проблеми формування та контролю її рівноважних компонентів: предметної і загальної компетентності.

Запропоновано схему практичного впровадження кредитно-модульної системи підготовки фахівців у вищих навчальних закладах.

У третьому розділі “Порівняння ефективності кредитно-модульної і традиційної систем організації навчального процесу за даними педагогічного експерименту” подано характеристику вибіркової сукупності студентів за соціальними параметрами та результатами вхідного контролю, здійснено порівняльну оцінку контрольної та експериментальної груп на різних етапах дослідження.

Суть дослідження полягала у порівнянні ефективності двох систем організації навчального процесу: кредитно-модульної, введеної у вищі навчальні заклади Європи, і традиційної, яка діяла в Україні. До експерименту були залучені студенти Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (213 осіб), Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя (176 осіб) та Рівненського державного гуманітарного університету (46 осіб).

Базовим критерієм оцінки результативності впровадження КМС визначено рівень успішності студентів вищих педагогічних навчальних закладів.

Констатувальний етап експерименту, проведений на початку першого семестру 2004-2005 навчального року, засвідчив, що показники експериментальної та контрольної груп за основними соціальними характеристиками майже не відрізнялися, рівень знань студентів був приблизно однаковим (середній бал відрізнявся на 2,5 бали зі 100 можливих). Контрольна і експериментальна групи знаходилися в умовах однакового організаційного, навчально-методичного забезпечення та рівня професорсько-викладацького складу.

Під час формувального етапу експерименту студенти експериментальної групи (ЕГ) навчалися за кредитно-модульною системою організації навчального процесу, а студенти контрольної групи (КГ) – за традиційною для України системою. У кінці кожного семестру проводився зріз знань студентів обох груп за 100-бальною шкалою.

Результати проведеного експериментального дослідження засвідчують тенденцію до збільшення різниці середнього балу успішності в контрольній та експериментальній групах (див. рис. 1).

Рис. 1. Динаміка успішності студентів ЕГ та КГ упродовж експерименту

Для перевірки достовірності відмінностей між показниками експериментальної та контрольної груп був застосований t-критерій Стьюдента. Під час вхідного контролю t = 0,75 при tкрит.= 1,96 (на рівні значущості 0,05), тобто є підстави прийняти нульову гіпотезу рівноцінності традиційної та кредитно-модульної систем організації навчального процесу. У кінці першого семестру t-критерій Стьюдента був рівний 1,75. У наступних семестрах t = 3,39 та t = 3,59 відповідно, тобто t > tкрит.=2,58, що дає підставу відхилити нульову гіпотезу на рівні значущості 0,01.

Доведено, що використання у навчальному процесі форм і методів навчання, зумовлених упровадженням КМС, стимулюють студентів до систематичної навчально-пізнавальної діяльності, особистісна організація контролю створює позитивну динаміку успішності студентів. Наголошено, що самостійна робота студентів є основою для якісної підготовки фахівців.

Дослідженням доведено, що кредитно-модульна система організації навчального процесу сприяє стимулюванню і самоорганізації систематичної навчальної діяльності студентів, значно збільшує частотність контролю, забезпечує об’єктивність оцінки знань, ураховує індивідуальні особливості студентів.

Теоретичне та експериментальне дослідження підтвердили гіпотезу дисертаційної роботи, забезпечили виконання поставлених завдань та дали підстави зробити такі висновки:

1. Проведене дослідження організаційно-педагогічних засад упровадження кредитно-модульної системи підготовки фахівців у вищих педагогічних навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації в контексті світових інтеграційних процесів свідчить про достатньо демократичний характер Болонської реформи, яка не конкретизує зміни у змісті та методиці викладання, не вказує чітких орієнтирів щодо підвищення якості вищої освіти, залишаючи широке поле діяльності в умовах врахування специфіки національної системи освіти країн, які приєдналися до Болонського процесу. Безпосередніми суб’єктами впровадження КМС визначені вищі навчальні заклади, оскільки рівень їх автономії у Європі (на відміну від українських ВНЗ) досить високий. Головним в ECTS є не бюрократична зручність обліку студентської діяльності, а розширення свободи вибору для студентів, що визначає масштаб та рівень соціальної мобільності майбутніх фахівців у європейському освітньому просторі, зумовлює об’єктивне, своєчасне і ефективне визнання академічних та професійних кваліфікацій.

2. Встановлено, що у досліджених освітніх системах (Болгарії, Великобританії, Італії, Німеччини, Польщі, Росії та США) навчальні плани відрізняються за кількістю годин у кредиті, кількістю кредитів у навчальному році, проте, в цілому, співпадає тривалість навчання для отримання освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавра та магістра. Більшість країн проводить продуману вступну кампанію, мають добре розвинену систему стимулювання студентів у контексті домінування концепції безперервної освіти, особистісно орієнтованого навчання і забезпечення повної самостійності та відповідальності студента за результати своєї діяльності.

3. Визначено та теоретично обґрунтовано, що кредитно-модульна система підготовки фахівців ефективно функціонуватиме за умов урахування відповідних організаційно-педагогічних засад. Поняття “організаційно-педагогічні засади” тлумачиться як діяльність освітян всіх рівнів, спрямована на реалізацію чинників, які визначають сутність системи організації навчання, забезпечують активність усіх учасників навчального процесу, стимулюють свідоме засвоєння навчального матеріалу, впливають на ефективність педагогічного процесу в цілому. Організаційні засади полягають у дослідженні особливостей КМС та вирішенні органами управління освітою проблем нормативного забезпечення інноваційної технології навчання. Педагогічні засади передбачають розв’язання організаційно-методичних завдань реалізації кредитно-модульної системи; врахування психолого-педагогічних чинників учіння студентів ВНЗ; зміни у діяльності викладача; посилення ролі студентського самоврядування; формування та контроль професійної компетентності випускника вищого педагогічного навчального закладу.

4. За результатами експериментального дослідження виявлено наступні переваги кредитно-модульної системи над традиційною: при КМС студенти, які мають навички самостійної роботи і високу мотивацію до навчання, просуваються у процесі здобуття знань значно швидше, ніж ті, що звикли бути пасивними учасниками навчального процесу; кредитно-модульна система розвиває творчі здібності студентів та їх загальну компетентність, тоді як традиційна система навчання ставить здебільшого завдання репродуктивного характеру; вдосконалення системи контролю знань при кредитно-модульній системі через врахування поточної оцінки, посилення зв’язку між суб’єктами навчального процесу підвищує якість засвоєння знань студентами.

На основі аналізу результатів формувального етапу експерименту розкрито проблеми функціонування КМС: неповне нормативне забезпечення функціонування кредитно-модульної системи організації навчального процесу; недостатня матеріальна база для самостійної роботи студентів; психологічна неготовність працівників вищої школи і студентів до інноваційної технології навчання.

5. У процесі дослідження розроблено методичні матеріали, які регламентують діяльність ВНЗ в умовах функціонування інноваційної технології підготовки фахівців: Положення про кредитно-модульну систему організації навчального процесу у вищому навчальному закладі; Положення про індивідуальні навчально-дослідні завдання; Положення про систему внутрішнього моніторингу якості підготовки фахівців; візитку дисципліни.

Доведено, що впровадження кредитно-модульної системи є необхідною, але недостатньою умовою приєднання української освіти до загальноєвропейської. Без реального підвищення якості навчання, спрямованості на підготовку конкурентноздатних фахівців для вітчизняного, європейського та світового ринку праці, без продуманої політики щодо науково-педагогічних кадрів неможливо забезпечити досягнення мети, яка в цілому передбачається Болонським процесом.

Проведене дослідження не вичерпує всіх проблем, пов’язаних із впровадженням кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Перспективними напрямами майбутніх досліджень вважаємо: теоретичне обґрунтування розвитку творчих здібностей майбутніх учителів в умовах кредитно-модульної системи; дослідження наукової організації навчального процесу у загальноосвітній школі в аспекті забезпечення принципу наступності середньої та вищої школи; розробку технології моніторингу якості підготовки фахівців у педагогічних ВНЗ; вивчення психолого-педагогічних умов впровадження інформаційно-комунікаційних технологій.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях автора:

1. Козак Т. Інформаційна модель освітньої діяльності вищого навчального закладу ІІІ-IV рівня акредитації // Нові технології навчання: Наук.-метод. зб. / Ред. кол.: В.О. Зайчук (гол. ред.), О.Я. Савченко, М.Ф. Дмитриченко та ін. – К.: НМЦ ВО, 2003. – Вип. 35. – С. .

2. Козак Т. Актуальні проблеми впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації // Людинознавчі студії: Зб. наук. пр. Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка / Ред. кол. Т.Біленко (гол. ред.), В. Кемінь, М. Чепіль та ін. – Дрогобич: Вимір, 2004. – Вип. 9. Педагогіка. – С. .

3. Козак Т. Кредитно-модульна система як чинник самоосвіти впродовж життя // Вища освіта України (додаток). – № 4 (14). – 2004. – С. .

4. Козак Т. Система внутрішнього контролю за впровадженням кредитно-модульної системи у вищих навчальних закладах // Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича: Зб. наук. пр. Педагогіка і психологія / Ред. кол.: Філіпчук Г.Г. (наук. ред.), Руснак І.С., Филипчук В.С. та ін. – Чернівці: Рута, 2005. – Вип. 258. – С. .

5. Козак Т. Кредитно-модульна система: перші результати впровадження // Рідна школа. – 2005. – № 12 (911). – С. .

6. Козак Т. Формування та контроль професійної компетентності педагога // Новий колегіум. – 2005. – № 6. – С. .

7. Козак Т. Шляхи удосконалення просвітницької діяльності вищого навчального закладу ІІІ-IV рівнів акредитації // Молодь і ринок: Щоквартальний науково-педагогічний та економічний журнал / Ред. кол.: М. Вачевський (гол. ред.), Г. Левченко, М. Савчин, В. Скотний та ін. – Дрогобич: Коло, 2004. – № 1 (7). – С. .

8. Козак Т. Аналіз результатів вхідного контролю у педагогічному експерименті щодо впровадження кредитно-модульної системи // Молодь і ринок: Щоквартальний науково-педагогічний та економічний журнал / Ред. кол.: М. Вачевський (гол. ред.), Г. Левченко, М. Савчин, В. Скотний та ін. – Дрогобич: Коло, 2005. – № 2 (12). – С. .

9. Козак Т. Законодавче забезпечення освітньої діяльності вищого навчального закладу і довіра до влади // Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління: Матер. 4-ї Міжнар. міждисципл. наук.-практ. конф. – Харків: Українська асоціація “Жінки в науці та освіті”, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2003. – С. .

10. Козак Т. Деякі питання організаційно-методичного забезпечення функціонування кредитно-модульної системи підготовки фахівців // Освіта як фактор забезпечення стабільності сучасного суспільства: Матер. Міжнар. наук.-теор. конф. – Тернопіль: ІНОТ, 2004. – С. .

11. Козак Т. Проблеми законодавчого забезпечення впровадження кредитно-модульної системи у підготовку фахівців з вищою освітою // Сучасні проблеми науки та освіти: Матер. 5-ї Міжнар. міждисципл. наук.-практ. конф. – Харків: Українська асоціація “Жінки в науці та освіті”, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2004. – С. .

12. Козак Т. Кредитно-модульна система організації навчального процесу як засіб гуманізації та гармонізації вищої освіти // Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління: Матер. 5-ї Міжнар. міждисципл. наук.-практ. конф. – Харків: Українська асоціація “Жінки в науці та освіті”, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2004. – С. .

13. Козак Т. Психолого-педагогічні умови впровадження кредитно-модульної системи у вищих навчальних закладах // Реалізація принципів і завдань Болонського процесу в Україні: Матер. Міжнар. наук. конф. – Львів: Видавничий центр ЛНУ, 2005. – С. -61.

14. Козак Т. Особливості управління навчально-освітньою діяльністю вищого навчального закладу в умовах кредитно-модульної системи // Тези доповідей 2-ї Міжнар. наук.-практ. конф. “Управління в освіті” – Львів: Видавництво ДЦ МОНУ, 2005. – С. .

15. Козак Т. Самостійна робота студентів: проблеми організації та контролю // Сучасні проблеми науки та освіти: Матер. 6-ї Міжнар. міждисципл. наук.-практ. конф. – Харків: Українська асоціація “Жінки в науці та освіті”, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2005. – С. .

16. Козак Т. Деякі результати порівняння ефективності традиційної та кредитно-модульної системи організації навчального процесу // Наукові дослідження – теорія та експеримент ?2005: Матер. Міжнар. наук.-практ. конф. – Полтава: Полтавський національний технічний університет ім. Юрія Кондратюка, 2005. – Т. 12. – С. .

17. Козак Т. Студентський фактор у функціонуванні кредитно-модульної системи. // Молодіжна політика: проблеми і перспективи: Матер. Міжнар. наук.-практ. конф. – Львів: Вимір, 2005. – С. .

18. Козак Т. Деякі результати експерименту щодо впровадження кредитно-модульної системи у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка // Болонський процес: трансформація навчального процесу у технологію навчання: Матер. ІІ Міжнар. наук.-метод. конф. – К.: Видавництво ДУІКТ, 2005. – С. .

19. Козак Т. Професійна компетентність педагога: проблеми формування та контролю // Сучасний стан і перспективи розвитку освітнього простору України: Матер. Міжнар. наук.-практ. конф. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2005. – Т. 2. – С. .

20. Козак Т. Педагогічна співтворчість викладача і студентів в рамках кредитно-модульної системи організації навчального процесу // Розвиток наукових досліджень ’ : Матер. Міжнар. наук.-практ. конф. – Полтава: ІнтерГрафіка, 2005. – Т. 5. – С. .

21. Козак Т. Творчий викладач вищої школи -– вимога європейської інтеграції // Психолого-педагогічні проблеми формування професіоналізму викладача вищої школи в умовах європейського вибору: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. – Полтава: ПДПУ, 2006. – С.26-28.

22. Козак Т. Посилення ролі студентського самоврядування в умовах кредитно-модульної системи // Молодіжна політика: проблеми і перспективи: Матер. Міжнар. ІІІ наук.-практ. конф. – Дрогобич: ДДПУ, 2006. – С. .

23. Козак Т. Актуальні проблеми студентського самоврядування через призму Болонського процесу // Молодь в умовах нової соціальної перспективи: Матер. VIII Міжнар. наук.-практ. конф. – Житомир: Житомирський економіко-гуманітарний інститут Університету “Україна”, 2006. – С. .

Козак Т.М. Організаційно-педагогічні засади впровадження кредитно-модульної системи підготовки фахівців у вищих педагогічних навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. – Житомирський державний університет імені Івана Франка, Житомир, 2007.

Дисертація присвячена проблемам теоретичного обґрунтування та експериментальної перевірки організаційно-педагогічних засад впровадження кредитно-модульної системи підготовки фахівців у вищих педагогічних навчальних закладах України.

На основі аналізу документів, покладених в основу інтеграційних процесів, педагогічної та методичної літератури, наукових праць з теми дисертації, порівняння кредитних систем у ВНЗ окремих країн Європи і США, експериментального дослідження встановлено позитивні і негативні чинники впровадження кредитно-модульної системи в освітній простір України, виявлено і обґрунтовано організаційні та педагогічні засади.

Поняття “організаційно-педагогічні засади” тлумачиться як діяльність освітян всіх рівнів, спрямована на реалізацію чинників, що визначають сутність системи організації навчання, забезпечують активність усіх учасників навчального процесу, стимулюють свідоме засвоєння навчального матеріалу, впливають на ефективність педагогічного процесу в цілому.

Доведено, що гнучкість побудови навчального процесу, варіативність його компонентів, відмова від уніфікованих моделей навчання, які ігнорують особистісні характеристики студента, перенесення центру ваги підготовки спеціаліста на самостійну роботу, впровадження інноваційних технологій, посилення зв’язку між студентом і викладачем через удосконалення методики контролю знань дають можливість підвищити результативність навчання та якість підготовки фахівця.

Ключові слова: Болонський процес, кредитно-модульна система, організаційно-педагогічні засади, самостійна робота студентів, контроль знань, моніторингові дослідження, професійна компетентність.

Козак Т.М. Организационно-педагогические основы внедрения кредитно-модульной системы подготовки специалистов в высших педагогических учебных заведениях ІІІ-IV уровней аккредитации. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 – общая педагогика и история педагогики. – Житомирский государственный университет имени Ивана Франко, Житомир, 2007.

Диссертация посвящена проблемам теоретического обоснования и экспериментальной проверки организационно-педагогических основ внедрения кредитно-модульной системы подготовки будущих учителей.

В работе осуществлен системный анализ теоретических концепций в контексте интеграционных процессов, педагогической и методической литературы, научных работ. Факторами эффективного функционирования инновационной технологии обучения определены организационные (исследование особенностей КМС и решение органами управления образованием проблем нормативного обеспечения) и педагогические основы (решение организационно-методических заданий реализации кредитно-модульной системы; учёт психолого-педагогических факторов обучения студентов ВУЗ в условиях инновационной технологии обучения; изменения в содержании деятельности преподавателя; усиление роли студенческого самоуправления; формирование и контроль профессиональной компетентности выпускника высшего учебного заведения).

Представлены экспериментальные результаты сравнительного анализа эффективности кредитно-модульной и традиционной системы организации учебного процесса. Динамика успеваемости студентов контрольной и экспериментальной групп свидетельствует о том, что в условиях КМС используются формы и методы обучения, стимулирующие студентов к систематической познавательной деятельности. Подтверждена возможность непрерывного отслеживания хода учебного процесса и эффективного его управления с учетом индивидуальных особенностей студентов.

Обоснованы положения о том, что гибкость построения учебного процесса, отказ от унифицированных моделей учебы, которые игнорируют личностные характеристики студента, увеличение доли самостоятельной работы в подготовке специалиста, внедрение инновационных технологий, усиление связи между студентом и преподавателем через усовершенствование методики контроля знаний дают возможность повысить результативность учебы и качество подготовки специалиста.

Ключевые слова: Болонский процесс, кредитно-модульная система, организационно-педагогические основы, самостоятельная работа студентов, контроль знаний, мониторинговые исследования, профессиональная компетентность.

Kozak T.M. Organizational and pedagogical foundations for introduction of the credit-module system of specialists training in the higher educational establishments of the III-IV level of accreditation. – Manuscript.

Thesis for a degree of the candidate of the pedagogical science. Specialty 13.00.01 – General Pedagogy and History of Pedagogy. Zhytomyr Ivan Franko State University, Zhytomyr, 2007.

This thesis deals with the problem of theoretical basis and experimental testing of the organizational and methodical prerequisites of introduction of the credit-module system of the specialists’ training in the higher educational establishments of Ukraine.

On the grounds of study of the documents which lay at the core of integration processes, pedagogical and methodical literature, scientific works on the researched topic, comparison of the credit-module systems in the higher educational establishments in certain European countries and in the USA, as well as experimental study the author identifies the positive and negative constituents of the credit-module system’s introduction into the educational space of Ukraine, substantiates organizational and pedagogical prerequisites.

The notion of organizational and pedagogical prerequisites is interpreted as the activity of the educators of all levels directed at the implementation of the constituents which define the essence of the training organization system, ensure activity for all the participants of the educational process, stimulate the conscious comprehension of the educational material and influence the efficiency of the pedagogical process as a whole.

It is proved that flexibility of the educational process formation, diversity of its components, rejection of the unified learning models, which ignore the student’s personal characteristics, transition of the focus of the specialist’s training towards the individual work, introduction of the innovative technologies, intensification of the feedback between the student and the teacher by means of improving methods of knowledge control allow to increase the educational results and the quality of a specialist’s