ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ЕНДОКРИННОЇ ПАТОЛОГІЇ

ім. В.Я. ДАНИЛЕВСЬКОГО АМН УКРАЇНИ

КОСТЕНКО ТЕТЯНА ПАВЛІВНА

УДК [616-056.2+612.661]-053.5:612.014.48.

МКВ 7,8 А61В 5/00, 5/16, 10/00 G01N 33/48-33/56.

ФІЗИЧНИЙ І СТАТЕВИЙ РОЗВИТОК ХЛОПЦІВ,

НАРОДЖЕНИХ ВІД БАТЬКІВ-ЛІКВІДАТОРІВ АВАРІЇ

НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС

14.01.14 – ендокринологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті охорони здоров’я дітей та підлітків АМН України

Науковий керівник доктор медичних наук, професор ПЛЕХОВА Олена Ігорівна, Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків АМН України, заступник директора з наукової роботи

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук БОНДАРЕНКО Володимир Олександрович, Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського АМН України, завідувач відділенням патології статевих залоз

доктор медичних наук, професор ЛУЧИЦЬКИЙ Євген Васильович, Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України, завідувач відділенням клінічної андрології

Провідна установа Івано-Франківський державний медичний університет МОЗ України, кафедра ендокринології, м. Івано-Франківськ

Захист відбудеться “10” травня 2007 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.564.01 при Інституті проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського АМН України (61002, м. Харків, вул. Артема, 10).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського АМН України (61002, м. Харків, вул. Артема, 10).

Автореферат розісланий “05” квітня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук Т.М. Тихонова

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Два десятиліття, що минули з дня Чорнобильської катастрофи, не зменшили актуальність проблеми її наслідків для майбутніх поколінь. Багаторічні дослідження, проведені ученими України, Росії, Білорусі, дозволили одержати достатньо доказів погіршення стану здоров’я дітей опромінених батьків у порівнянні з однолітками із сімей без радіаційного ризику.

Усі наявні відомості вказують на те, що в сім’ях ліквідаторів аварії на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) частіше зустрічається патологія вагітності (загроза переривання, гестози), народжуються діти із затримкою внутрішньоутробного розвитку, зниженими адаптаційними можливостями (Траверсе Г.М., 1996). Доведено, що діти опромінених батьків мають більш низький рівень здоров’я, відхилення в психофізичному розвитку, функціональні порушення, більш ранню хронізацію соматичної патології, схильність до появи уроджених вад розвитку, особливості фізичного розвитку (Юліш Є.І. та співавт., 1998; Степанова Є.І. та співавт., 2001; Коренєв М.М. та співавт., 2003; Антипкін Ю.Г. та співавт., 2003). Слід відзначити вплив іонізуючого випромінювання на нейроендокринну систему, яка забезпечує активацію і мобілізацію компенсаторних механізмів, чітку дію всього організму (Дарянська Н.Г., 1992; Арабська Л.П. та співавт., 2003). Статеві залози є одними з найбільш чутливих до дії навколишнього середовища органів. Формування і дозрівання статевої системи є складним, багатоетапним, генетично детермінованим процесом. Але вплив різноманітних екзогенних чи ендогенних несприятливих факторів у будь-який період розвитку організму може призвести до численних порушень, характер і вираженість яких залежать від тривалості впливу, інтенсивності, природи фактора (Плехова О.І. та співавт., 2000; Krassas.E. et al., 2005; Тронько М.Д., 2006).

Істотний вплив на становлення чоловічої статевої системи і виникнення можливих її порушень надалі можуть спричиняти: професійна шкідливість у батьків (Іжевський П.В. та співавт., 1998; Перетятко Л.П. та співавт., 2001) і стан їхнього здоров’я на момент зачаття (Сорокіна І.В. та співавт., 1999; Гладкова А.І. та співавт., 2001; Гойда Н.Г. та співавт., 2001), патологічний перебіг вагітності і пологів у матері (Клімова О.П. та співавт., 2001), стрес матері під час вагітності (Резніков О.Г. та співавт., 1996; Ткачук О.В. та співавт., 2001; Takahashi.K. et al., 1990), вогнища хронічних інфекцій (Антіпіна Н.Н., та співавт., 1998) і соматичні захворювання в дітей (Кулікова Л.Ф., 1986; Сіренко І.А. та співавт., 2001), неповноцінне харчування (Нетребенко О.К., 2004), емоційний стрес у дитини на тлі несприятливого психологічного клімату в родині (Левенець С.О. та співавт., 1999) та значних навантажень у школі (ВлодзієвськаН.В., 2003).

Особливої уваги заслуговує період статевого дозрівання внаслідок підвищеної вразливості організму до ушкоджуючих факторів. Діти з диспубертатогенезом є групою підвищеного ризику до порушення репродуктивного здоров’я у майбутньому, що потребує своєчасного їх виявлення і проведення адекватної терапії (Демченко О.М., 2000; Бондаренко В.О., 2004, Лучицький Є.В., 2005).

Вважаючи, що більшість дітей, народжених від батьків, які брали участь у ліквідації аварії на ЧАЕС у 1986–1987 роках і зазнали радіаційного впливу, досягли одного з найбільш важливих етапів онтогенезу – періоду статевого дозрівання, стало актуальним вивчення особливостей цього періоду, а саме динаміки фізичного і статевого розвитку хлопців, активності тих систем, які перш за все забезпечують пубертатні зміни дитячого організму.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в Інституті охорони здоров’я дітей та підлітків АМН України (м. Харків) у рамках тем науково-дослідних робіт “Особливості формування здоров’я дітей, що народилися в сім’ях, які постраждали від аварії на ЧАЕС, на етапах статевого дозрівання” (№ державної реєстрації 0199V002039) та “Розробити прогноз соматичного та психічного здоров’я дітей, батьки яких зазнали впливу малих доз іонізуючого випромінювання” (№ державної реєстрації 0103U003541).

Мета і завдання дослідження. Визначити особливості соматостатевого розвитку та нейрогормональних механізмів, що його забезпечують, у хлопців-нащадків ліквідаторів аварії на ЧАЕС, удосконалити диспансерний нагляд за цим контингентом.

Для реалізації даної мети були поставлені наступні завдання:

1. Проаналізувати динаміку фізичного і статевого розвитку, рівень патологічної ураженості хлопців, народжених від батьків-ліквідаторів аварії на ЧАЕС.

2. Вивчити функціональний стан гіпофізарно-гонадно-надниркової системи в залежності від віку та характеру статевого дозрівання хлопців.

3. Визначити стан тиреоїдної системи з урахуванням віку.

4. Вивчити рівень добової екскреції катехоламінів та мелатоніну в хлопців, народжених від батьків-ліквідаторів, на етапах статевого дозрівання.

5. Розробити пропозиції щодо удосконалення диспансерного нагляду за хлопцями, народженими у сім’ях ліквідаторів.

Об’єкт дослідження – перебіг пубертату хлопців, народжених від батьків-ліквідаторів.

Предмет дослідження – фізичний, статевий розвиток хлопців, їх гормональна характеристика.

Методи дослідження – клінічні, ультразвукові, імуноферментні, радіоімунологічні, біохімічні, статистичні (параметричні і непараметричні).

Наукова новизна одержаних результатів. На підставі моніторингу розвитку і стану здоров’я хлопців, народжених у сім’ях ліквідаторів, уперше були виявлені особливості перебігу пубертатного періоду. Встановлено більш високі показники їх статевого дозрівання в–12)-річному віці у порівнянні з однолітками із сімей без радіаційного ризику. Вперше дано клініко-гормональну характеристику нащадків ліквідаторів, рівень статевого розвитку яких перевищував вікові нормативи. Визначено, що характер фізичного розвитку синів ліквідаторів пов’язаний із особливостями їх статевого дозрівання.

Доведено, що більш ранній початок статевого розвитку нащадків ліквідаторів зумовлений передчасною активацією гіпофізарно-гонадно-надниркової системи на тлі активації симпатико-адреналової системи і зниження добової екскреції мелатоніну.
У–15)-річному віці гормональна характеристика нащадків ліквідаторів не має принципових відмінностей за винятком низького рівня екскреції мелатоніну.

Встановлено фактори ризику виникнення більш раннього початку статевого дозрівання нащадків, серед яких: тривалість та час перебування батька в зоні аварії, вік батька на час запліднення більше 35 років, віддаленість запліднення в часі від радіаційного впливу більше двох років, високі показники фізичного розвитку в молодшому шкільному віці та рідкі захворювання на гострі респіраторні інфекції.

Практичне значення одержаних результатів. На підставі вивчення клінічних, ультразвукових та гормональних даних у хлопців, народжених у сім’ях ліквідаторів, були удосконалені методи диспансерного нагляду за цим контингентом.

Основні результати проведених досліджень упроваджено в роботу клініки і поліклініки Інституту охорони здоров’я дітей та підлітків АМН України (м. Харків), у відділенні дитячої ендокринної патології Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України (м. Київ), дитячих поліклінічних відділеннях Центральних районних лікарень міст Великий Бурлук, Ізюм, Куп’янськ, Лозова, Шевченкове, Чугуїв, Полтава, дитячій обласній лікарні міста Кіровограда, УНДІ дитячої курортології і фізіотерапії (м. Євпаторія), санаторію “Орлятко” МО України (м. Євпаторія).

Матеріали дисертації відображено в методичних рекомендаціях “Особливості диспансерного нагляду за нащадками ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС у пубертатному періоді” (Харків, 2002 р.), “Прогнозування стану здоров’я підлітків із сімей радіаційного ризику” (Харків, 2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Автор дисертаційної роботи здійснювала клінічне обстеження дітей, проводила ультразвукове обстеження щитоподібної залози. Здобувач самостійно сформувала комп’ютерну базу отриманих даних, провела статистичну обробку результатів, проаналізувала результати дослідження та сформулювала основні положення і висновки роботи.

Апробація результатів дисертації. Отримані результати досліджень доповідались і обговорювались на науковому симпозіумі “Фізіологія та патологія становлення чоловічої статевої системи” (Харків, 2002), ІV Міжнародній конференції “Діти Чорнобиля – медичні наслідки та соціально-психологічна реабілітація” (Київ, 2003), науково-практичному симпозіумі з міжнародною участю “Медицинская реабилитация впедиатрии” (Євпаторія, 2003), науково-практичній конференції “Сучасні напрямки розвитку ендокринології” (Харків, 2003), “Актуальні питання ендокринології дітей та підлітків” (Харків, 2004), “Вікові аспекти сексології та андрології” (Київ, 2006), “Актуальні питання діагностики та лікування дитячої ендокринної патології” (Київ, 2006), на засіданні Харківського наукового медичного товариства педіатрів.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 20 наукових праць, з них 3 статті в наукових журналах (1 самостійна та 2 у співавторстві), рекомендованих ВАК України, решта – у збірниках тез доповідей з’їздів, симпозіумів та конференцій.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційну роботу викладено на 157 сторінках машинописного тексту, вона складається зі вступу, огляду літератури, розділу, що характеризує матеріали та методи досліджень, трьох розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення отриманих результатів, висновків та списку використаних джерел, який містить 360 позицій та складає 40 сторінок. Роботу ілюстровано 29 таблицями та 11 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Робота виконувалася в Інституті охорони здоров’я дітей та підлітків АМН України (м. Харків) протягом 2001–2005 років. Для вирішення поставлених завдань було проведене комплексне обстеження хлопців, народжених від батьків, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в –1987 рр. На момент аварії ліквідатори мали вік від 18 до 39 років. Батьки перебували в зоні аварії протягом 5–193 днів; у перший місяць після участі в ліквідації аварії реєструвалися поодинокі випадки зачаття дітей, основна частина хлопців була зачата на другому і третьому році – (66,25,2) %.

Під спостереженням знаходилося 622 хлопчики у віці 1015 років – мешканці м. Харкова, що народилися від батьків-ліквідаторів аварії на ЧАЕС (основна група), із них 78,0спостерігалось у динаміці. Групу порівняння склали 519 однолітків – учнів загальноосвітніх шкіл м. Харкова, батьки яких не мали радіаційного впливу до народження дитини.

Клінічне обстеження передбачало огляд педіатра, ендокринолога, отоларинголога, невропатолога, окуліста, психіатра. Стан фізичного розвитку оцінювали шляхом порівняння основних антропометричних показників зросту і маси тіла з віковими нормативами за допомогою лінійних діаграм, розроблених співробітниками інституту на підставі даних оглядів школярів Північно-Східного регіону України (Коренєв М.М. та співавт., 1995; Даниленко Г.М. та співавт., 2002).

Оцінка стадій статевого дозрівання проводилась за класифікацією Таннера (Marshall Tanner1970). Рівень статевого дозрівання оцінювався за індексом маскулінізації (ІМ) (Демченко О.М., 2000).

При оцінці статевого розвитку нащадків ліквідаторів отримані показники ІМ порівнювалися зі значеннями групи порівняння. Хлопці, у котрих на початкових етапах статевого дозрівання показник ІМ на один-два роки перевищував середньовіковий норматив, були виділені в групу з більш раннім початком статевого дозрівання.

При аналізі патологічної ураженості використовувалась Міжнародна статистична класифікація хвороб Х перегляду.

Для з’ясування розповсюдженості тиреоїдної патології й уточнення особливостей її формування хлопчикам проводили ультразвукове дослідження щитоподібної залози на апараті “Logiq-400” фірми “General Electric” (США) датчиком 7,5 МГц за методикою, запропонованою Інститутом ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України (1989 р.).

Рівень гонадотропних, тиреоїдних і статевих гормонів вивчався у 196 хлопців основної групи та у – із групи порівняння.

Вивчення гормонального статусу хлопців передбачало визначення концентрації в сироватці крові лютеїнізуючого (ЛГ) і фолікулостимулюючого (ФСГ) гормонів імуноферментним методом за допомогою комерційних наборів фірми “Humann” на імуноферментному аналізаторі “Cobas ЕІО”; пролактину (ПРЛ), тиротропіну (ТТГ), тиреоїдних (тироксин (Т4), трийодтиронін (Т3)) і статевих гормонів (тестостерон (Т), естрадіол (Е2)), кортизолу – радіоімунологічним методом із використанням стандартних наборів, розроблених в Інституті біоорганічної хімії АМН Білорусі. Флюорометричним методом (Матліна Е.Ш. та співавт., 1965) визначали добову екскрецію діоксифенілаланіну (ДОФА), дофаміну (ДА), норадреналіну (НА), адреналіну (А) та вміст гормону епіфіза мелатоніну (М) за методом Друекса в модифікації Зубкова Г.В. (1974), колориметричним методом – 17-кетостероїдів (17-КС) (Колб В.Г., Камишніков В.С., 1982).

Нормативні показники гормонів отримано в лабораторіях ІОЗДП АМН України при обстеженні здорових школярів м. Харкова (Плехова О.І. та співавт., 2000).

Математична обробка отриманих у процесі роботи даних була проведена за допомогою пакетів програм “Statgraphics”, “Excel” із визначенням основних статистичних параметрів ряду. Задля оцінки вірогідності розходжень між ознаками, що характеризуються нормальним розподілом, застосовувалися параметричні критерії (обчислення критерію “t” Стьюдента, вірогідність відмінностей позначена як “pt”), в інших випадках використовували непараметричні критерії (визначення критерію “U” Вілкоксона-Манна-Уїтні, вірогідність відмінностей – “pU”). Значущість розходжень відсотків оцінювалася за методом кутового перетворення Фішера, вірогідність відмінностей – “p”. Кореляційний аналіз кількісних і якісних показників здійснювався за допомогою визначення коефіцієнта кореляції (r) і рангового коефіцієнта Спірмена ().

Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз даних проведеного дослідження дозволив визначити особливості фізичного і статевого розвитку синів ліквідаторів у порівнянні з однолітками із сімей без радіаційного ризику.

При оцінці характеру статевого дозрівання звернув на себе увагу більш ранній початок статевого дозрівання нащадків ліквідаторів. Так, у 10-річних хлопців основної групи ознаки статевого дозрівання реєструвалися у (59,24,2)що значно перевищує частоту в групі порівняння (р < ,05), до того ж,62,5)мали лобкове оволосіння (р < ,05). Індекс маскулінізації у (10–12)-річних хлопців основної групи достовірно перевищував значення групи порівняння (табл. 1), а у третини нащадків ((34,21,9)рівень статевого дозрівання перевищував середні вікові показники на один-два роки. У старшому віці
(13–15 років) середні показники рівня статевого дозрівання в цілому по групі хлопців, які народилися від батьків-ліквідаторів, не відрізняються від значень групи порівняння, але в переважної більшості підлітків ((86,97,0)з більш раннім початком статевого розвитку ІМ до 15 років досягав 6,0 ум. од. та більше.

Неправильний пубертат, коли поява статевого оволосіння випереджає зміни з боку геніталій, в основній групі зустрічався в поодиноких випадках і складав (1,51,0)У групі порівняння неправильний пубертат не реєструвався, але за даними літератури (Плехова О.І. та співавт., 1988), його частота не перевищує 1,1Частота затримки статевого розвитку ((4,61,4)не перевищувала показники в групі порівняння ((6,32,7)та в цілому серед школярів м. Харкова ((3,0 – 5,8)%) (Плехова О.І. та співавт., 2000).

Аналіз даних антропометрії нащадків ліквідаторів дозволив установити, що у віці
10–11 років хлопчики не відрізнялись від однолітків групи порівняння (рt ,05), подалі
(12–15 років) у них були виявлені більш низькі показники зросту і маси тіла в порівнянні з однолітками, батьки яких не зазнали радіаційного впливу (рt ,05) (див. табл. 1).

Таблиця 1

Середні показники фізичного і статевого розвитку хлопців 10–15 років основної групи

та групи порівняння (Mm)

Вік,

роки | Група обстежених | Число спостережень, n | Зріст,

см | Маса тіла,

кг | ІМ,

ум. од.

10 | основна | 135 | 138,50,58 | 32,90,52 | 3,00,03*

порівняння | 93 | 140,00,67 | 33,70,59 | 2,70,06

11 | основна | 236 | 144,00,4 | 36,30,5 | 3,30,03*

порівняння | 92 | 143,50,72 | 36,50,71 | 3,00,06

12 | основна | 220 | 149,00,5* | 39,20,5* | 3,70,05*

порівняння | 90 | 151,00,8 | 42,50,7 | 3,40,09

13 | основна | 148 | 155,00,6* | 44,30,7* | 4,30,07

порівняння | 119 | 159,00,8 | 48,10,9 | 4,40,08

14 | основна | 212 | 163,30,6* | 51,60,5* | 5,30,06

порівняння | 123 | 166,60,8 | 53,70,7 | 5,20,12

15 | основна | 152 | 168,50,7* | 56,20,6* | 5,90,07

порівняння | 143 | 172,00,7 | 58,00,5 | 5,80,12

Примітка. * – рt < ,05 – вірогідність різниці між показниками основної групи і групи
порівняння

Але відносне зниження фізичного розвитку синів ліквідаторів не пов’язане з більш раннім початком статевого дозрівання, навпаки, в цих хлопців показники фізичного розвитку за весь час спостереження були кращими порівняно з дітьми із середніми показниками статевого дозрівання (табл. 2).

Таблиця 2

Середні показники фізичного і статевого розвитку хлопців 10–15 років основної групи з різним характером статевого дозрівання (Мm)

Вік,

роки | Група статевого розвитку | Число спостережень, nЗріст,

см | Маса тіла,

кг | ІМ,

ум. од

10 | прискорений | 65 | 140,20,8* | 33,80,7* | 3,20,03*

нормальний | 70 | 136,30,9 | 31,50,9 | 2,80,02

11 | прискорений | 58 | 147,70,9* | 38,61,0* | 3,60,06*

нормальний | 178 | 142,40,5 | 35,40,5 | 3,00,02

12 | прискорений | 79 | 152,70,8* | 42,50,7* | 4,40,07*

нормальний | 141 | 146,40,6 | 36,940,7 | 3,20,02

13 | прискорений | 15 | 163,02,7* | 54,93,1* | 5,20,25*

нормальний | 68 | 153,80,9 | 43,91,2 | 4,10,08

14 | прискорений | 51 | 166,81,2* | 56,11,5* | 5,80,12*

нормальний | 57 | 161,41,2 | 51,21,5 | 5,20,11

15 | прискорений | 23 | 173,72,1* | 62,62,1* | 6,60,09*

нормальний | 39 | 168,11,4 | 56,10,8 | 5,70,14

Примітка. * – рt < ,05 – вірогідність різниці між показниками груп з прискореним
і нормальним статевим розвитком

Певні особливості фізичного розвитку нащадків ліквідаторів відмітили у своїх дослідженнях і інші автори, які писали про відсутність препубертатного і пубертатного “стрибків” зросту, плавне подовження тіла (Антипкін Ю.Г., Арабська Л.П., 2001). Також учені відмічають збільшення частоти збиткової маси тіла і ожиріння в дітей, народжених у сім’ях ліквідаторів (Боярська О.Я. та співавт., 2004). Виконане дослідження свідчить, що відсоток гармонійно розвинених дітей серед нащадків ліквідаторів достовірно не відрізняється від показників у групі порівняння (74,21,3 та (71,21,8)відповідно p ,05), причому серед дітей із дисгармонійним розвитком як в основній, так і в групі порівняння переважали хлопці із недостатньою масою тіла. У нащадків ліквідаторів із дифузним нетоксичним зобом дисгармонійний фізичний розвиток реєструвався достовірно частіше, переважно за рахунок різнонаправлених зсувів маси тіла.

Комплексне обстеження нащадків ліквідаторів в умовах Інституту охорони здоров’я дітей та підлітків АМНУ дозволило встановити високий рівень їх патологічної ураженості відносно дітей групи порівняння (6652 проти 2741 випадків на 1000 осіб у кожній групі, рt ,05). У структурі захворювань переважала патологія нервово-психічної сфери
(V, VI класи) ((33,90,6)органів травлення (ХІ клас) ((22,70,5)та вроджені аномалії розвитку (ХVІІ клас) ((12,60,4)Це узгоджується з повідомленнями низки дослідників про високу захворюваність дітей, котрі народилися в сім’ях ліквідаторів (Траверсе Г.М., 1996; Арабська Л.П., 2001). У хлопців основної групи з більш раннім початком статевого дозрівання розповсюдженість захворювань не відрізнялась від показників у дітей із фізіологічним стартом статевого дозрівання (5887 проти 6800 випадків на 1000 осіб відповідно, рt ,05).

Привертають увагу хвороби ендокринної системи (ІV клас) у структурі ураженості нащадків ліквідаторів ((6,20,3)Поширеність ендокринних захворювань (дифузний нетоксичний зоб, аутоімунний тиреоїдит, затримка темпів росту, ожиріння, гіпоталамічний синдром пубертатного періоду, юнацька гінекомастія, затримка статевого розвитку) складала в основній групі 410 проти 179 випадків на 1000 осіб у групі порівняння (рt ,05). Але до 1415 років рівень ендокринної патології у нащадків ліквідаторів зменшується в 1,4 рази за рахунок дифузного нетоксичного зоба. У (14–15)-річних хлопців з більш раннім початком статевого дозрівання в анамнезі відсоток хлопців, які мають ендокринну патологію, значно нижче, ніж у однолітків з нормальними темпами статевого дозрівання (27,3 проти 47,1відповідно, р ,05).

Враховуючи велике значення щитоподібної залози у формуванні здоров’я підлітків, процесів фізичного розвитку і статевого дозрівання, проаналізовано стан тиреоїдної системи в нащадків ліквідаторів.

Дифузний нетоксичний зоб І та ІІ ступеня достовірно частіше реєструвався в нащадків ліквідаторів, ніж у групі порівняння (18,61,3 проти 10,21,7р < ,05), переважно
у–12)-річному віці – (27,84,1 проти (10,22,6)у (13–15)-річних нащадків (р < ,05)). Найбільш висока частота реєструвалася у хлопців із більш раннім початком статевого дозрівання ((48,77,8)Дифузний нетоксичний зоб ІІ ступеня зустрічався тільки в дітей із сімей ліквідаторів ((2,10,9)Отримані дані дозволяють припустити, що збільшення об’єму щитоподібної залози у нащадків в значній мірі пов’язано саме із особливостями пубертату.

Збільшення щитоподібної залози, що виявлялося при ультразвуковому дослідженні, лише в поодиноких випадках супроводжувалось порушенням структури у вигляді ехонегативних та ехопозитивних включень. Аутоімунний тиреоїдит реєструвався лише в одного хлопчика основної групи.

Вивчення функціонального стану тиреоїдної системи показало, що в нащадків ліквідаторів середній рівень ТТГ не відрізнявся від значень групи порівняння. Не виявлено і вікових розходжень показників цього гормону між групами (табл. 3). Але в основній групі встановлено достовірне підвищення вмісту ТТГ у 15-річних хлопців відносно 10-річних (рU ,05).

Таблиця 3

Показники тиротропіну і тиреоїдних гормонів у хлопців 10–15 років основної групи та групи порівняння (Me, Lq – Uq)

Вік,

роки | Група обстежених | Число спостережень, n | Досліджуваний показник

ТТГ, мМО/л | Т3, нмоль/л | Т4, нмоль/л

10 | основна | 36 | 2,10

(1,60–2,70) | 2,20

(1,60–2,90) | 125,00

(103,00–146,00)

порівняння | 25 | 2,60

(1,90–3,70) | 2,10

(1,50–2,40) | 152,00

(103,00–169,00)

11 | основна | 46 | 2,70

(1,90–3,80) | 2,30

(1,90–2,90) | 141,50

(116,00–174,00)

порівняння | 21 | 2,65

(2,10–3,70) | 2,20

(1,60–2,70) | 122,00

(80,60–154,00)

12 | основна | 33 | 2,40

(1,50–3,20) | 2,10

(1,80–2,60) | 121,40

(94,70–180,00)

порівняння | 23 | 2,10

(1,70–3,30) | 2,50

(1,90–2,90) | 149,00

(105,00–173,00)

13 | основна | 18 | 2,30

(1,80–3,30) | 2,75

(2,40–3,30) | 147,80

(108,80–168,00)

порівняння | 16 | 2,50

(1,70–3,10) | 2,70

(1,80–3,30) | 148,75

(118,00–162,00)

14 | основна | 44 | 2,50

(1,90–3,30) | 2,50

(2,10–3,20) | 142,00

(129,50–167,40)

порівняння | 10 | 2,20

(1,80–3,00) | 2,50

(2,00–3,50) | 141,00

(128,00–163,00)

15 | основна | 31 | 3,00

(1,20–4,80) | 2,40

(2,00–2,90) | 143,00

(105,00–166,00)

порівняння | 10 | 3,10

(2,50–3,50) | 2,45

(2,20–2,60) | 140,00

(116,50–165,50)

Щодо вмісту тироксину, трийодтироніну, то їх значення в хлопців основної групи в середньому не відрізнялись від показників групи порівняння. Отримані дані співпадають із результатами інших дослідників (Ліхолат Є.А. та співавт., 2002). У (11–12)-річних хлопців основної групи з більш раннім початком статевого дозрівання значення Т4 були істотно нижчі від показників однолітків з нормальними темпами статевого дозрівання, але відповідали нормальному діапазону. Зменшення показників Т4 у хлопців з прискореним статевим розвитком можливе за рахунок зниження єднальної здатності тироксинозв’язувального глобуліну під впливом андрогенів. У (39,57,5)цих хлопців активізована периферична конверсія Т4 в Т3 (співвідношення Т4 до Т3  менше ).

Проведений кореляційний аналіз засвідчив, що в нащадків ліквідаторів, на відміну від однолітків із групи порівняння, в 11 років існують позитивні зв’язки між вмістом ТТГ, Т3 і катехоламінами. Звертає на себе увагу різнонаправленість зв’язків між Т3 і Т у групах
12-річних хлопців: у нащадків ліквідаторів він позитивний (r=0,52, p ,05) , а у групі порівняння – негативний (r= ,60, p  < ,05).

Вивчення гормонального статусу дітей основної групи з дифузним нетоксичним зобом І ступеня засвідчує те, що рівні ТТГ (2,00 мМО/л), Т3 (2,30 нмоль/л) істотно не відрізнялись від аналогічних показників у хлопців з дифузним нетоксичним зобом І ступеня групи порівняння (ТТГ – 2,65 мМО/л, Т3 – 2,05 нмоль/л, рU ,05), крім Т4, рівень якого був значно меншим (112,00 проти 145,00 нмоль/л відповідно, рU ,05).

Аналіз фізичного розвитку нащадків ліквідаторів з підвищеними значеннями ТТГ (більше ,00 мМО/л) встановив, що третина ((38,98,1)цих дітей були дисгармонійно розвинені, в основному за рахунок надмірної маси тіла. Це свідчить про взаємозв’язок стану тиреоїдної системи та антропометричних параметрів, що узгоджується з даними інших авторів (Пономаренко В.М., 1995; Паршин В.С. та співавт., 1997; Осотова В.П. та співавт., 1998).

Одержані дані вказують на необхідність зосередити увагу на стані тиреоїдної системи дітей, народжених у сім’ях ліквідаторів.

Вивчено рівні гонадотропних гормонів, пролактину, статевих гормонів, кортизолу, катехоламінів і мелатоніну.

У дітей основної групи 11 років виявлялося достовірне збільшення рівнів
17-кетостероїдів у добовій сечі при зіставленні з однолітками групи порівняння (рU ,05), а в хлопців з більш раннім початком статевого дозрівання значення 17-КС вже у віці 10 років вірогідно перевищували рівні однолітків (11,60 проти 8,90 мкмоль/добу, рU ,05). Рівень тестостерону в нащадків ліквідаторів істотно перевищував показники в групі порівняння у річному віці (pU ,05) (табл. ). У цьому ж віці реєструється достовірне збільшення показників естрадіолу в хлопців основної групи проти групи порівняння (рU ,05), змінюється і співвідношення Т до Е2 (рU ,05). Таким чином, результати оцінки функціональної активності тестикул свідчать про більш ранню активність стероїдогенезу в хлопців основної групи.

При вивченні вмісту гонадотропних гормонів установлено, що рівні ЛГ і ФСГ у дітей основної групи у віці 11 років перевищували показники однолітків без радіаційного ризику (pU ,05). Щодо хлопців з більш раннім початком статевого дозрівання, то вміст ЛГ вже у річних дітей суттєво перевищував значення однолітків з нормальними темпами статевого дозрівання (1,65 проти 1,40 МО/л, рU ,05). У дітей без радіаційного ризику істотне збільшення показників ФСГ з віком реєструвалося у 13-річних хлопців (pU ,05). Нащадки ліквідаторів вже у віці 11 років мали кореляційні зв’язки між гонадотропними гормонами (ФСГ з ЛГ, r ,88, p ,05) та індексом маскулінізації (відповідно r ,61; r ,59, p ,05). У групі порівняння зв’язок ФСГ з ЛГ зафіксовано у віці 12 років (r ,53, p ,05).

Таблиця 4

Вміст гонадотропних і статевих гормонів у крові хлопців 10–15 років основної групи та групи порівняння, (Me, Lq – Uq)

Вік, роки | Група обстежених | Число спостережень, n | Досліджуваний показник

Т,

нмоль/л | Е2,

нмоль/л | Т/Е2,

ум. од. | ЛГ,

МО/л | ФСГ,

МО/л | Т/ЛГ,

ум. од.

10 | основна | 26 | 2,35

(1,503,50) | 0,10

(0,050,17) | 23,89

(15,8333,0) | 1,55

(1,401,83) | 1,90

(1,502,86) | 1,50

(0,93–2,43)

порівняння | 25 | 2,50

(0,603,30) | 0,10

(0,060,14) | 19,25

(8,9541,50) | 1,65

(1,402,14) | 1,97

(0,502,90) | 1,48

(0,43–2,38)

11 | основна | 46 | 2,10

(0,803,80) | 0,10

(0,060,17) | 20,77

(10,0038,89) | 1,80*

(1,403,76) | 2,50*

(1,705,10) | 1,33

(0,45–2,38)

порівняння | 21 | 2,10

(0,603,80) | 0,10

(0,080,14) | 19,50

(7,5032,00) | 1,53

(1,302,66) | 1,70

(0,503,47) | 1,83

(0,25–2,31)

12 | основна | 33 | 3,35*

(2,005,30) | 0,12*

(0,090,18) | 24,74*

(14,5060,00) | 1,83

(1,402,50) | 2,30*

(1,304,00) | 2,0*

(1,00–2,88)

порівняння | 22 | 1,20

(0,603,50) | 0,10

(0,080,14) | 14,00

(3,0853,00) | 1,50

(1,382,20) | 1,45

(0,922,30) | 1,63

(0,41–2,61)

13 | основна | 18 | 4,70

(1,0017,00) | 0,10

(0,090,17) | 32,22

(10,00111,25) | 3,18

(1,405,90) | 5,08

(2,308,70) | 1,96

(1,37–2,52)

порівняння | 16 | 4,20

(1,5010,00) | 0,10

(0,080,20) | 37,38

15,0070,00 | 2,64

(2,214,05) | 2,90

(2,004,60) | 2,48

(1,26–4,44)

14 | основна | 44 | 15,70

(6,6020,50) | 0,10

(0,060,10) | 153,50

(95,00224,43) | 2,21

(1,444,50) | 2,95

(1,836,40) | 4,00

(1,66–6,56)

порівняння | 10 | 16,86

(8,0019,09) | 0,09

(0,060,10) | 175,08

(100,00234,00) | 2,15

(1,902,87) | 3,01

(2,145,80) | 4,00

(1,87–5,93)

15 | основна | 29 | 14,60

(10,2 19,90) | 0,08

(0,040,10) | 245,00

(145,22260,00) | 1,92

(1,252,95) | 2,75

(1,744,49) | 4,30

(3,41–6,25)

порівняння | 10 | 13,20

(7,76–15,00) | 0,08

(0,06–0,10) | 170,00

(146,00–238,88) | 2,54

(1,40–5,40) | 3,44

(2,26–5,10) | 3,70

(1,25–5,28)

Примітка. * – рu ,05 вірогідність різниці між показниками основної групи і групи порівняння

Чутливість яєчок до стимулюючої дії ЛГ була визначена за допомогою коефіцієнта тестостерон/ЛГ. На тлі фізіологічного збільшення показників з віком визначено, що
у річних синів ліквідаторів коефіцієнт значно перевищував показників однолітків групи порівняння (2 проти 1,63 ум. од., pU ,05). У однолітків основної групи з більш раннім початком статевого дозрівання показник співвідношення Т до ЛГ був ще вищий (2,87 ум. од., рU ,05) за рахунок тестостерону.

Вивчення рівнів ПРЛ у хлопців обох груп протягом усього вікового періоду показало, що його вміст не залежав від етапу статевого розвитку чи віку дитини. Середні його показники не відрізнялися як в цілому по групах (4,50 та 4,70 мкг/л відповідно), так і в кожному віковому періоді. Але в результаті кореляційного аналізу були зафіксовані прямі зв’язки показників ПРЛ з ЛГ(r ,59, p ,05) і ФСГ (r ,80, p ,05) у 10-річних хлопців з більш раннім початком статевого дозрівання, що може свідчити про причетність ПРЛ до механізмів прискореного початку статевого розвитку. Отримані результати узгоджуються з даними деяких дослідників про зв’язок концентрації ПРЛ з рівнем секреції ЛГ і ФСГ (VedhuisJ.D. et al., 1988; ReddeK.et al., 1996).

З огляду на наявність у літературі даних про присутність хронічного емоційного стресу в дітей, народжених у сім’ях ліквідаторів наслідків аварії (Міхановська Н.Г. та співавт., 2003), були розглянуті показники кортизолу. Аналіз вмісту кортизолу показав, що в хлопців обох груп протягом усього вікового періоду виражених відмінностей не відзначалося. У дітей основної групи з більш раннім початком статевого дозрівання середні значення гормону були вищі за показники однолітків з нормальними темпами статевого дозрівання, а серед 11-літніх відмінності були вірогідними (624,00 проти 415,00 нмоль/л, рU ,05).

Отримані результати свідчать, що більш ранній початок статевого розвитку нащадків ліквідаторів пов’язаний з гіперактивацією гіпофізарно-гонадної системи в більш ранньому віці у порівнянні з однолітками, батьки яких не зазнали радіаційного впливу. Починаючи з–11)-річного віку рівень, 17-КС, тестостерону та гонадотропних гормонів був істотно вищим в основній групі, що й забезпечувало розвиток статевої системи і вторинних статевих ознак.

Беручи до уваги роль катехоламінів у механізмах центральної гіпоталамічної регуляції гонадотропної функції гіпофіза (Плехова О.І., 1986; Бабичев В.Н., 1998; Йена С.С.К., Дфаффе Р.Б., 1998), були проаналізовані величини їх екскреції в хлопців, батьки яких брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

При вивченні екскреції ДОФА у дітей обох груп істотних змін показників простежити не вдалося. Вміст ДА у нащадків ліквідаторів зростав зі збільшенням віку, його максимальні показники реєструвались у років, у групі порівняння це відбувалось у більш старшому віці. Звернула на себе увагу вікова динаміка НА, якому належить стимулююча роль у продукції гонадотропних гормонів. Якщо в хлопців групи порівняння вміст НА досягає максимальних показників у 13–14 років, то в дітей основної групи істотне підвищення відбувалось у 12 років (115,64 проти 83,78 нмоль/добу у 10-річних, рU ,05), тобто на один-два роки раніше. А в хлопців з більш раннім початком статевого дозрівання вже
в–11)-річних була встановлена тенденція до збільшення екскреції НА. Коефіцієнт НА/ДА
у)-річних хлопців основної групи значно перевищував показники однолітків групи порівняння (0,24 і ,21 ум. од. проти 0,20 і ,19 ум. од. відповідно, рU ,05). Проведення кореляційного аналізу дозволило виявити в 11-річних хлопців основної групи з більш раннім початком статевого дозрівання міцні кореляційні зв’язки НА з ЛГ (r ,82, р ,05), ФСГ (r ,85, р ,05), 17-КС (r ,78, р ,05) та індексом маскулінізації (r ,73, р ,05). У даній віковій групі порівняння будь-які кореляційні зв’язки між катехоламінами і гонадотропними гормонами були відсутні.

Таким чином, доведено, що більш ранній початок статевого дозрівання та вікові зміни активності гіпофізарно-гонадної системи пов’язані з активацією біосинтезу катехоламінів у більш молодшому віці при збереженні фізіологічних зв’язків у системі, що забезпечує статеве дозрівання.

У результаті проведення фундаментальних досліджень була розглянута і доведена роль М у нейроендокринній регуляції статевого дозрівання людини. Визначено його інгібіторний вплив на становлення репродуктивної функції (Плехова О.І., 1987, 1998; Gupta D., 1986; Lang., 1986).

Вивчення вікової динаміки вмісту мелатоніну показало, якщо в дітей основної групи істотне зниження добової екскреції М відносно однолітків групи порівняння відбувалося у віці 10–11 років (рU ,05), то в синів ліквідаторів з більш раннім початком статевого дозрівання рівень М був ще нижчим (р ,05) проти показників однолітків зі звичайними темпами статевого дозрівання (табл. ). Беручи до уваги той факт, що в хлопців групи порівняння зниження продукції мелатоніну відбувається у (12–13)-річному віці, можна відзначити, що у нащадків ліквідаторів мелатоніновий блок гіпофізарно-гонадної системи знімається на один-два роки раніше.

Також необхідно відмітити, що в нащадків ліквідаторів низький рівень мелатоніну, який є фізіологічним на початку статевого дозрівання, зберігається й у більш старшому віці, в 14–15 років його показники істотно нижчі, ніж у однолітків групи порівняння (рU ,05). Враховуючи широкий спектр біохімічних ефектів мелатоніну (Бондаренко Л.О. та співавт., 1999; Квєтная Т.В., Князькін І.В., 2003; Комаров Ф.І. та співавт., 2004; Подольский В.В. та співавт., 2005), можна припустити, що зниження продукції мелатоніну в пізньому пубертаті може негативно вплинути на функціонування інших життєзабезпечуючих та регуляторних систем, обміну речовин, зменшити адаптаційні можливості підлітка.

Таким чином, уперше отримано результати, які підтверджують зрушення у центральних ланках регуляції функціональної системи, яка зумовлює і забезпечує статевий розвиток у нащадків ліквідаторів Чорнобильської катастрофи.

Можна відзначити, що перебіг періоду статевого дозрівання хлопців, народжених у сім’ях ліквідаторів, має певні особливості у порівнянні з однолітками без радіаційного ризику. Обґрунтовано доцільність диспансерного нагляду за цими дітьми для попередження порушень перебігу пубертатного періоду.

Таблиця 5

Рівень екскреції мелатоніну у хлопців 10–15 років основної групи

та групи порівняння (Me, Lq – Uq)

Вік, роки | Група обстежених | Число спостережень, n | Мелатонін, нмоль/добу |

10 | основна | 26 | 33,50*

(20,00–44,00) | порівняння | 18 | 38,60

(26,40–63,40) |

11 | основна | 46 | 26,60*

(21,10–54,60) | порівняння | 15 | 39,50

(28,90–49,90) |

12 | основна | 33 | 32,10

(24,10–41,20) | порівняння | 22 | 30,25

(25,90–38,90) |

13 | основна | 18 | 33,80

(25,40–45,70) | порівняння | 16 | 29,05

(23,20–36,60) |

14 | основна | 44 | 33,30*

(24,10–51,10) | порівняння | 10 | 65,60

(56,50–69,55) |

15 | основна | 29 | 33,90*

(25,30–56,80) | порівняння | 10 | 70,60

(66,40–80,60)

Примітка. * –  рu ,05 – вірогідність різниці між показниками основної групи і групи
порівняння

ВИСНОВКИ

1. У дисертаційній роботі представлено нове рішення актуального питання про стан статевого і фізичного розвитку хлопців, народжених від батьків-ліквідаторів аварії на ЧАЕС, гормональних механізмів, що його забезпечують, визначено фактори ризику прискореного статевого розвитку.

2. Статевий розвиток нащадків ліквідаторів має певні особливості: вже в річному віці у,24,2)хлопців реєструються ознаки початку статевого розвитку, що значно частіше, ніж у групі порівняння. У третини (10–12)-річних нащадків індекс маскулінізації перевищує середні вікові показники на один-два роки, що свідчить про прискорений статевий розвиток.

3. Характер фізичного розвитку нащадків ліквідаторів пов’язаний із особливостями їх статевого дозрівання. У хлопців із прискореним статевим розвитком показники зросту і маси тіла достовірно вищі, ніж у нащадків із середньовіковими показниками статевого розвитку, у яких із річного віку спостерігається уповільнення фізичного розвитку відносно групи порівняння.

4. Для нащадків ліквідаторів характерні більш високі показники загальної патологічної ураженості у порівнянні з однолітками із сімей без радіаційного ризику, які не залежать від особливостей статевого розвитку. Поширеність хвороб ендокринної системи у нащадків складає 410 проти 179 випадків на 1000 осіб у групі порівняння, найбільш високі її показники зареєстровано у хлопців 10–12 років із прискореним статевим розвитком за рахунок дифузного нетоксичного зоба І та ІІ ступеня.

5. Прискорений статевий розвиток нащадків ліквідаторів пов’язаний із більш ранньою активацією гіпофізарно-гонадно-надниркової системи, у (10–11)-річному віці показники
17-КС, тестостерону, гонадотропних гормонів значно вищі, ніж у однолітків із нормальними темпами статевого розвитку, і мають тісні кореляційні зв’язки з індексом маскулінізації, зростом і масою тіла.

6. Рівень ТТГ і тиреоїдних гормонів у нащадків ліквідаторів 10–15 років не відрізняється від показників у однолітків групи порівняння. Між тим, у синів ліквідаторів протягом пубертату визначено достовірне збільшення показників ТТГ. Встановлено позитивні кореляційні зв’язки між вмістом ТТТ, Т3 і катехоламінів.

7. Встановлено особливості вікової динаміки екскреції мелатоніну та катехоламінів, в першу чергу норадреналіну, які пов’язані і забезпечують вікову активацію гіпофізарно-гонадної системи у нащадків ліквідаторів на один-два роки раніше. У (14–15)-річному віці рівень добової екскреції катехоламінів у них не залежав від ступеня статевого розвитку і не відрізнявся від показників у групі порівняння при значно зниженій продукції мелатоніну.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Враховуючи високу патологічну ураженість нащадків ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, у тому числі значну поширеність ендокринних захворювань, слід проводити щорічні поглиблені їх огляди із залученням ендокринолога.

2. Огляд ендокринологом повинен передбачати оцінку рівня статевого дозрівання із розрахунком індексу маскулінізації як інтегрального показника статевого розвитку хлопця. За умови, коли ІМ не відповідає віковим нормативам, необхідне гормональне обстеження підлітка для визначення причин порушення статевого дозрівання.

3. Хлопці із особливостями статевого дозрівання повинні оглядатися ендокринологом не рідше двох разів на рік.

4. З огляду на високу розповсюдженість дифузного нетоксичного зоба І та ІІ ступеня в нащадків ліквідаторів, особливо в (10–12)-річному віці, необхідно передбачати щорічне ультразвукове дослідження щитоподібної залози. При її збільшенні недоцільне ізольоване визначення ТТГ, бо його підвищені рівні не завжди є наслідком субклінічного гіпотиреозу, а відображають збільшену активність симпатико-адреналової системи.

5. Визначення низького рівня мелатоніну в (14–15)-річному віці є підставою для виділення цих хлопців у групу високого ризику розвитку порушень функціонування нервової, серцево-судинної систем, формування метаболічних ускладнень.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Костенко Т.П. Особливості стану тиреоїдної системи у хлопчиків, народжених в сім’ях ліквідаторів аварії на ЧАЕС // Пробл. ендокринної патології. – 2003. – № 3.
– С. –50.

2. Плехова О.І., Костенко Т.П., Хижняк О.О. Особливості фізичного і статевого розвитку хлопців-нащадків ліквідаторів Чорнобильської катастрофи // Медицина сегодня и завтра. – 2003. – № 1. – С. –92. (Дисертантом здійснено набір матеріалу, статистичну обробку результатів, аналіз літератури та результатів.)

3. Плехова О.І., Костенко Т.П. Вікова динаміка добової екскреції катехоламінів і мелатоніну у нащадків ліквідаторів аварії на ЧАЕС // Пробл. ендокринної патології. – 2004. – № 2. – С. –46. (Дисертантом проведено набір матеріалу, аналіз літератури, статистичну обробку результатів.)

4. Формирование здоровья мальчиков из семей ликвидаторов аварии на ЧАЕС в подростковом возрасте / Г.А. Бориско, Т.П. Костенко, Л.И. Рак, В.Л. Кашина // Мед. реабилитация в педиатрии. – 2003. – Вып. . – С. –39. (Дисертантом здійснено клінічне спостереження за хлопцями на етапах пубертату, оцінку ендокринного статусу дітей, статистичну обробку і узагальнення отриманих результатів.)

5. Особливості диспансерного нагляду за нащадками ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС у пубертатному періоді: Метод. рекомендації / Інститут ОЗДП АМН України; уклад.: М.М. Коренєв, О.І. Плехова, С.О. Левенець, Г.О. Бориско, Л.В. Камарчук, Н.Г. Міхановська, Г.В. Кукуруза, Т.С. Введенська, В.Л. Кашіна, О.О. Хижняк, Т.О. Костенко, А.І. Терещенко, Т.П. Костенко. – Харків, 2002. – 24 с. (Дисертантом проведено клінічне спостереження за хлопцями, дано оцінку фізичного та статевого розвитку, здійснено статистичну обробку результатів.)

6. Прогнозування стану здоров’я підлітків із сімей радіаційного ризику: Метод. рекомендації / Інститут ОЗДП АМН України; уклад.: М.М. Коренєв, Г.О. Бориско, Л.І. Рак, В.Л. Кашіна, Н.О. Костюріна, Н.В. Шляхова, Т.П. Костенко. – Харків, 2006. – 24 с. (Дисертантом проведено клінічне спостереження за хлопцями, дано оцінку фізичного і статевого розвитку, здійснено аналіз літератури, статистичну обробку результатів.)

7. Плехова О.І., Костенко Т.П., Кашіна В.Л. Прогноз перебігу пубертату у хлопчиків, народжених в сім’ях ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС // Інформаційний бюлетень. Додаток до “Журналу Академії медичних наук України”.