МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

ТА КУРОРТОЛОГІЇ

КОРОТАЄВА ВІКТОРІЯ АНАТОЛІЇВНА

УДК 616.127-005.4:616.12-007.61-08:615.847.8

ЗАСТОСУВАННЯ ОЗОНОТЕРАПІЇ ТА ЕЛЕКТРОСНУ

У ВІДНОВЛЮВАЛЬНОМУ ЛІКУВАННІ

ХВОРИХ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ

14.01.33 – Медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ОДЕСА – 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Одеському державному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник:

Заслужений діяч науки та техніки України, доктор медичних наук, професор

Якименко Олена Олександрівна,

завідуюча кафедрою пропедевтики внутрішніх хвороб та терапії Одеського державного медичного університету МОЗ України

Офіційні опоненти:

Доктор медичних наук, професор

Тондій Леонід Дмитрович,

завідувач кафедри фізіотерапії та курортології Харківської державної медичної академії післядипломної освіти МОЗ України

Доктор медичних наук, професор

Волошина Олена Борисівна,

завідуюча кафедрою загальної практики та медичної реабілітації Одеського державного медичного університету МОЗ України

Провідна установа:

Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгіївського, кафедра фізіотерапії, м. Сімферополь

Захист дисертації відбудеться 26 квітня 2007 року, о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.608.01 при Українському НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України (65014, Одеса, Лермонтовський пров., 6).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Українського НДІ медичної реабілітації та курортології за адресою: 65014, Одеса, Лермонтовский пров., 6.

Автореферат розісланий 24 березня 2007 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, старший науковий

співробітник Г.О. Дмитрієва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Гіпертонічна хвороба (ГХ), а в зарубіжній термінології – первинна (есенційна) артеріальна гіпертензія (АГ) є важливою проблемою світової охорони здоров'я, поширеність якої в 2003 році в Україні склала 24,3%, що на 5,5% більш ніж у 2000 р. (Волков В., Єрмакович І., 2003; Коваленко В., Корнацький В., 2004). Не дивлячись на ухвалення та виконання національної програми з лікування та профілактики артеріальної гіпертензії, захворюваність і смертність від даного захворювання все ж таки продовжують зростати. Так, смертність від серцево-судинних захворювань в Україні у 2005 р. склала 61,7%, що на 2,7% більше ніж у 2000 р. (Бобров В., Жаринов Ю., 2005; Коваленко В., Свіщенко Є., 2006).

Останнім часом активно розробляється і впроваджується в клінічну практику такий новий перспективний напрям як фізіофармакотерапія. Фізіотерапевтичні чинники володіють фармакомодулюючою дією, їх поєднане застосування дозволяє у багатьох випадках потенціювати сприятливі фармакологічні ефекти, нівелювати негативні побічні ефекти, суттєво знижувати дозування і частоту прийому медикаментозних засобів, що особливо може бути корисним в лікуванні хворих на АГ (Сорокина О., 1995; Кенц В., Мавродій В., 1999; Бабов К., Бокша В., Бліндер М., 2000).

Використання преформованних фізичних чинників у хворих на ГХ на сьогодення має достатнє експериментальне і клінічне обґрунтування. На даний час одним з преформованих фізичних чинників, який найбільш часто та ефективно використовується, є низькочастотна електротерапія у вигляді різних методик електросну (Кенц В., 1989; Міхно Л., 1992; Проніна О., 1995).

Останнім часом в літературі з'явились дані про високу ефективність озону в лікуванні серцево-судинної патології (Масленіков О., Конторщикова Д., 2003; Rilling S., Viebahn R., 1985; Devesa E., Rodriguez M., 1993).

Проте, дотепер відсутні дані про порівняльну оцінку ефективності озонотерапії та інших преформованих чинників в лікуванні хворих на ГХ, можливість їх поєднання, вплив на структурно-геометричні показники міокарду, на систему перекисного окислення ліпідів і рівень катехоламінів, іонізованого кальцію. Також не вивчалися віддалені результати застосування озонотерапії в реабілітації хворих на ГХ.

Зв`язок роботи з науковими темами. Дисертаційна робота є частиною держбюджетної науково-дослідної роботи: “Застосування озонотерапії у комплексному лікуванні хворих з серцево-судинною патологією”, яка виконувалась в Одеському державному медичному університеті на кафедрі пропедевтики внутрішніх хвороб і терапії, номер державної реєстрації 0102U006587. Фрагмент наукової роботи, присвячений застосуванню озонотерапії у хворих на гіпертонічну хворобу, виконаний безпосередньо дисертантом.

Мета проведеного дослідження. Підвищити ефективність відновлювального лікування хворих на гіпертонічну хворобу за допомогою включення в комплексне лікування озонотерапії та електросну.

ЗАДАЧІ дослідження.

1. Вивчити клінічну та антигіпертензивну ефективність озонотерапії у комплексному відновлювальному лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу.

2. Вивчити вплив озонотерапії на структурно-геометричні показники, систолічну, діастолічну функції міокарда лівого шлуночка у комплексному відновлювальному лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу.

3. Вивчити вплив озонотерапії на стан периферичної гемодинаміки та на фізичну активність у комплексному відновлювальному лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу.

4. Вивчити активність антиоксидантної системи, процесів перекисного окислення ліпідів, зміну вмісту катехоламінів та внутрішньоклітинного іонізованого кальцію у крові в результаті комплексного відновлювального лікування з включенням озонотерапії у хворих на гіпертонічну хворобу .

5. Обґрунтувати можливість та доцільність поєднаного застосування озонотерапії та електросну у комплексному відновлювальному лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу.

6. На підставі вивчених безпосередніх та віддалених результатів комплексного відновлювального лікування провести порівняльний аналіз ефективності розробленого лікувального комплексу, виявити частоту гіпертензивних кризів, ускладнень захворювання, повторних госпіталізацій, складу медикаментозної терапії у хворих на гіпертонічну хворобу.

Об`єкт дослідження. 144 хворих на гіпертонічну хворобу II ст. з концентричною гіпертрофією міокарда лівого шлуночка .

Предмет дослідження. Вплив комплексного лікування з включенням озонотерапії та електросну на клінічні, гемодинамічні, кардіоремоделюючі та біохімічні показники у хворих на гіпертонічну хворобу.

Методи дослідження. Загальноклінічні, лабораторні, біохімічні, інструментальні, у тому числі електрокардіографія, добове холтеровське ЕКГ та АТ-моніторування, стрес-тест (велоергометрія), ехокардіографія з доплеркардіографією, реографія, статистичні.

Наукова новизна дослідження.

Застосування озонотерапії у комплексному відновлювальному лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу посилює антигіпертензивний ефект, знижує кількість скарг, нормалізує добовий профіль артеріального тиску при зменшеному дозуванні планової медикаментозної терапії, а також знижує частоту її побічних дій.

Доведено позитивний вплив озонотерапії на структурно-геометричні показники серця, зниження індексу маси міокарда та регрес патологічного ремоделювання лівого шлуночка, зменшення розмірів лівого передсердя, оптимізацію трансмитрального потоково-інтегрального співвідношення, ступінь митральної регургітації у комплексному відновлювальному лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу.

Відмічено підвищення толерантності до фізичного навантаження під впливом комплексного відновлювального лікування із застосуванням озонотерапії у хворих на гіпертонічну хворобу.

Виявлено вплив озонотерапії на зниження рівня адреналіну та норадреналіну в крові, малонового діальдегіду, підвищення активності еритроцитарної глутатіонпероксидази та сироваткової каталази, зменшення концентрації внутрішньоклітинного іонізованого кальцію у комплексному відновлювальному лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу.

Разом с тим, у деяких пацієнтів зберігались скарги на головний біль, головокружіння, турбувало безсоння, а рівень катехоламінів крові та внутрішньоклітинного іонізованого кальцію були вище референтних величин. Тому було обґрунтовано та доведено можливість поєднаного застосування озонотерапії та електросну у комплексному відновлювальному лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу (деклараційний патент на корисну модель №16214 UA).

Приєднання електросну до комплексного відновлювального лікування зберігає усі вищезазначені позитивні аспекти впливу озонотерапії на стан хворих на гіпертонічну хворобу, а також додатково знижує кількість хворих зі скаргами на безсоння, головний біль, головокружіння, рівень катехоламінів в крові та внутрішньоклітинного іонізованого кальцію, дозування базисних медикаментозних засобів.

Аналіз віддалених результатів комплексного відновлювального лікування із застосуванням озонотерапії та електросну у хворих на гіпертонічну хворобу протягом 6 місяців виявив зменшення кількості гіпертензивних кризів, ускладнень захворювання, випадків повторної госпіталізації та зниження медикаментозного навантаження.

Практична значущість роботи. На підставі даних, одержаних в результаті проведеного дослідження, розроблено, апробовано і введено в практичну охорону здоров'я спосіб комплексного відновлювального лікування хворих на гіпертонічну хворобу з використанням озонотерапії і електросну. Одержані результати можуть бути використані в кардіологічних, терапевтичних і фізіотерапевтичних відділеннях лікарень, в санаторіях кардіологічного профілю, а також на амбулаторному етапі реабілітації, в поліклінічних умовах. Застосування даного способу фізіофармакотерапії дозволяє добитися зменшення числа гіпертензивних кризів та їх ускладнень, дозування планових медикаментозних засобів і частоти їх побічних дій, відповідно знизити собівартість лікування, число повторних госпіталізацій та кількість днів непрацездатності, а також поліпшити якість життя і прогноз у даної категорії хворих.

Особистий внесок претендента. Автором самостійно проведено первинний скринінг 255 хворих з артеріальною гіпертензією, а також відбір, повне клінічне і інструментальне обстеження всіх 144 хворих на гіпертонічну хворобу, яких було включено у дослідження. Здійснювався контроль за проведенням курсів озонотерапії та електросну, а також за ефективністю процесу лікування. Проводилось динамічне спостереження за станом здоров'я пацієнтів з використанням інструментальних і біохімічних методів дослідження. Автором самостійно проведено статистичну обробку одержаних даних, проаналізовано та узагальнено результати дослідження.

Апробація роботи. Основні матеріали дисертації викладені на першому міжнародному Балканському конгресі кардіологів і кардіохірургів (травень 2005р., Золоті Піски, Болгарія), на 17 Всесвітньому конгресі-виставці “Ozone & Related Oxidants. Innovative & current technologies” (серпень 2005р., Страсбург, Франція), на VI Всеросійській науково-практичній конференції з міжнародною участю “Озон в біології і медицині” (вересень 2005р., Н.Новгород, Росія).

Апробацію роботи проведено на сумісному розширеному засіданні кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб та терапії і університетської проблемної комісії “Терапевтичні спеціальності” Одеського державного медичного університету, на засіданні клінічного відділу Українського НДІ медичної реабілітації та курортології.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових робіт, зокрема 4 статті в наукових журналах, рекомендованих для публікації вищою атестаційною комісією України і 4 - в матеріалах і тезах науково-практичних конференцій. Одержано 1 декларативний патент на корисну модель в державному департаменті інтелектуальної власності.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційну роботу викладено на 148 сторінках машинописного тексту, ілюстровано 12 таблицями і 24 малюнками. Робота складається з введення, огляду літератури, матеріалу і методів дослідження і лікування, результатів власних спостережень, висновків, практичних рекомендацій і списку використаної літератури, який містить 180 найменувань робіт вітчизняних і зарубіжних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Матеріал і методи дослідження. Після первинного скринінгу 255 пацієнтів з АГ, до дослідження увійшли 144 хворих на гіпертонічну хворобу II стадії з концентричною гіпертрофією лівого шлуночку (ЛШ). Встановлення діагнозу та стадії гіпертонічної хвороби (ГХ) ґрунтувалося на даних анамнезу, клініки та інструментальних досліджень, при цьому використовувалися критерії, вказані в наказі № 247 МОЗ України від 10.05.1998р.

У подальше дослідження хворих включалось згідно критеріїв включення / виключення. Критеріями включення до дослідження були: встановлений діагноз гіпертонічної хвороби; наявність концентричної гіпертрофії ЛШ (ураження серця як органу-мішені при ГХ); вік пацієнтів - від 18 до 75 років.

Критеріями виключення з дослідження були наступні: наявність об'єктивних ознак ураження органів-мішеней із симптомами з їх сторони та порушенням функції (інфаркт міокарду, серцева недостатність ІІА-ІІІст.); перенесені інсульт, транзиторна ішемічна атака, хронічна гіпертензивна енцефалопатія III стадії, судинна деменція; ознаки ниркової недостатності; крововиливи і ексудати сітківки з/без набряків диска зорового нерва; наявність клінічної ІХС (стенокардія напруги, серйозні порушення ритму і провідності); наявність важкої супутньої патології (цукровий діабет, ревматичні вади серця, ревматоїдний поліартрит, хронічні гепатити, хронічні пієлонефрити у стадії загострення, ураження щитовидної залози з клінічним гіпо- або гіпертиреозом).

Таблиця 1

Клінічна характеристика хворих на гіпертонічну хворобу ІІ ст.,

які увійшли у дослідження

Показники | Всі пацієнти (n=144)

Контрольна група (n=48) | Основна група І (n=48) | Основна група ІІ (n=48)

Вік (років) | 57,6±1,4

56,3±1,6 | 58,6 1,7 | 57,9±1,6

Стать, n ч/ж

% (ч/ж) | 63 / 81 (43,7 / 56,3)

17/27 (43,7/56,3) | 18/26(45,8/54,2) | 16/28 (36,4/63,6)

Індекс маси тіла, кг/м2 | 29,9±0,6

30,9 ± 1,1 | 29,61,2 | 29,21,1

Куріння, n (%) | 62 (43,1)

20 (41,7) | 23 (47,9) | 19 (39,6)

Тривалість АГ, років | 5,2±0,3

5,4 ± 0,4 | 5,00,4 | 5,20,5

Кризовий перебіг ГХ, n (%) | 63 (43,8)

23 (47,9) | 19 (39,6) | 21 (43,8)

Порушення толерантності до глюкози, n (%) | 10 (6,9)

2 (4,2) | 4 (8,3) | 4 (8,3)

Гіперхолесте-ринемія, n (%) | 29 (20,1)

11 (22,9) | 10 (20,8) | 8 (16,7)

Ступінь СН

0, n (%) / I, n (%) | 56 (38,9) / 88 (61,1)

18(37,5)/30(62,5) | 20(45,8)/28(54,2) | 18(37,5)/30(62,5)

Усереднений ФК СН, у.о. | 1,33±0,10

1,30±0,11 | 1,33±0,10 | 1,36±0,13

Найважливіші клінічні показники хворих на ГХ, що увійшли у дослідження представлені в таблиці 1.

Всіх хворих було розподілено на три групи залежно від одержаної терапії (плацебо і дві основні).

До контрольної групи (плацебо) увійшли пацієнти, що одержували стандартну медикаментозну терапію, яка включала Еналаприл у дозуванні 2,5-20 мг/добу і Індапамид - 1,5 мг/добу. Всім пацієнтам проводилися плацебо-інфузії неозонованого фізіологічного розчину хлориду натрію.

До першої основної групи увійшли 48 пацієнтів з медикаментозною терапією, ідентичною групі плацебо, яким проводилася озонотерапія - внутрішньовенне краплинне введення озонованого фізіологічного розчину хлориду натрію з концентрацією озону в розчині 1000 мкг/л, об'ємом 200 мл, з постійною автоматизованою підтримкою заданої концентрації озону в розчині, тривалістю інфузії 40-60 хвилин, через день, по 10-12 процедур на курс лікування.

У другій основній групі 48 пацієнтів одержували наступний фізіофармакотерапевтичний комплекс: медикаментозна терапія, ідентична з першими двома групами, озонотерапія курсом, ідентичним першій основній групі, а також процедури електросну, які відпускалися за глазничо-сосцевидною методикою прямокутними імпульсами струму тривалістю 0,2-0,5 мс, силою струму 2-3 мА, із зростаючою частотою імпульсів 5-10 Гц, тривалістю процедур 30-40 хвилин, через день, по 10-12 сеансів на курс.

У проведеному дослідженні використовувались наступні методики дослідження:

· розпит, об’єктивне дослідження з виміром АТ на обох руках, визначення антропометричних даних з обчисленням площі поверхні тіла за номограмою De Bois;

· ЕКГ у 12 стандартних відведеннях з розшифровкою;

· ультразвукове дослідження серця з доплерехокардіоскопією;

· добове моніторування артеріального тиску;

· добове холтеровське ЕКГ-моніторування;

· велоергометрія;

· інтегральне географічне дослідження;

· біохімічне дослідження крові з визначенням вмісту норадреналіну і адреналіну, внутрішньоклітинного іонізованого кальцію еритроцитів, маркерів інтенсивності перекисного окислення ліпідів (малоновий діальдегід) та активності антиоксидантної системи (еритроцитарної глутатіонпероксидази та сироваткової каталази);

· аналіз віддалених результатів лікування: проводився через 3 і 6 місяців після стаціонарного лікування, визначалась кількість неускладнених і ускладнених гіпертензивних кризів, повторних госпіталізацій, склад та дозування базисної медикаментозної терапії.

Результати дослідження та їх обговорення. При аналізі одержаної в результаті лікування динаміки скарг, що пред'являлись хворими на ГХ (див. табл. 2), частота спостерігання головних болів в контрольній групі знизилася в 4,7 рази (p<0,0001), тоді як в першій основній групі - в 14,7 рази (p<0,0001) і в другій основній групі - в 22,5 рази (p<0,0001), у відносних величинах - на 78,6%, 93,2% і 95,6% відповідно.

Таблиця 2

Вплив комплексної терапії з включенням озонотерапії та електросна на динаміку скарг у хворих на гіпертонічну хворобу

Показник | Контрольна група, n=48 | Основна група І, n=48 | р(0-1) | Основна група ІІ, n=48 | р(0-2)

Головні болі, n (%) | до лікування | 42 (87,5) | 44 (91,7) | 0,1 | 45 (93,7) | 0,05

після | 9 (18,8) | 3 (6,3) | 2 (4,2)

p | <0,0001 | <0,0001 | <0,0001

Голово-кружіння, n (%) | до лікування | 20 (41,7) | 16 (33,3) | 0,5 | 23 (47,9) | 0,4

після | 4 (8,3) | 2 (4,2) | 1 (2,1)

p | 0,0004 | 0,0006 | <0,0001

Болі в діл. серця, n (%) | до лікування | 17 (35,4) | 15 (31,3) | 1,0 | 15 (31,3) | 1,0

після | 1 (2,1) | 0 (0) | 0 (0)

p | <0,0001 | <0,0001 | <0,0001

Загальна слабкість, n (%) | до лікування | 32 (66,7) | 34 (70,8) | 0,04 | 31 (64,6) | 0,02

після | 11 (20,8) | 3 (6,3) | 2 (4,2)

p | <0,0001 | <0,0001 | <0,0001

Задишка при фіз/н, n (%) | до лікування | 30 (62,5) | 28 (54,2) | 0,4 | 30 (62,5) | 0,1

після | 15 (31,3) | 10 (20,8) | 8 (16,7)

p | 0,004 | 0,0004 | <0,0001

Почуття перебоїв, n (%) | до лікування | 11 (22,9) | 12 (25,0) | 0,6 | 11 (22,9) | 0,2

після | 3 (6,3) | 1 (2,1) | 0 (0)

р | 0,04 | 0,003 | 0,001

Безсоння, n (%) | до лікування | 9 (18,8) | 10 (20,8) | 1,0 | 10 (20,8) | 0,03

після | 8 (16,7) | 6 (12,5) | 1 (2,1)

р | 1,0 | 0,4 | 0,01

Примітка. р(0-1) – показник рівня значущості між даними контрольної та першої основної групи після лікування; р(0-2) – між даними контрольної та другої основної групи після лікування.

Головокружіння стали рідше турбувати в контрольній групі - в 5,0 разів (p=0,0004), в основній групі 1 - в 8,0 разів (p=0,0006), а в основній групі 2 - в 23,0 рази (p<0,0001), тобто частота спостерігання знизилася на 80,0%, 87,5% і 95,7% відповідно. Також достовірно знизилася частота спостерігання загальної слабкості і задишки у всіх клінічних групах: у контрольній групі частота скарги на загальну слабкість знизилася в 2,9 рази (на 65,6%, p<0,0001), на задишку - в 2,0 рази (на 50,0%, p=0,004); у основній групі 1 частота скарги на загальну слабкість знизилася в 11,3 рази (на 91,2%, p<0,0001), на задишку - в 2,8 рази (на 64,3%, p=0,0004); у основній групі 2 частота скарги на загальну слабкість знизилася в 15,5 рази (на 93,5%, p<0,0001), на задишку - в 3,8 рази (на 73,3%, p<0,0001).

Достатньо показовою виявилася тенденція зниження скарг на безсоння в групах хворих. Так, в результаті лікування, кількість пацієнтів контрольної групи, що скаржилися на безсоння практично не змінилася (зниження частоти зустрічається скарги в 1,1 рази або на 11,1%, p=1,0). У основній групі 1 зниження числа хворих з безсонням виявилося статистично недостовірним (у 1,7 рази або на 40%, р=0,4). У другій основній групі зниження частоти даної скарги виявилося найбільш вираженим і статистично достовірним (у 10,0 раз або на 90,9%, р=0,01), і навіть порівняно з результатом після лікування в контрольній групі (р=0,03), що зв'язано з потужною седативною та транквілізуючою дією електросну.

Більш позитивна динаміка в основних групах у порівнянні з контрольною виявилася статистично достовірною практично за всіма основними скаргами, специфічними для хворих на ГХ. Це вказує на те, що в результаті лікування якість життя була значно вище в основних групах. Даний факт дозволяє зробити висновок про самостійний позитивний вплив озону та електросну на якість життя хворих на ГХ.

Аналіз антигіпертензивної ефективності запропонованих способів лікування хворих на ГХ показав, що максимально її було досягнуто в основних групах пацієнтів.

При аналізі середньоденного і середньонічного систолічного артеріального тиску (САТ), в контрольній групі в результаті лікування дані показники знизилися достовірно, на 21,8% і 22,9% відповідно (р<0,01). У першій основній групі антигіпертензивний ефект за середньоденним і середньонічним САТ був більш виражений - на 25,3% і 24,9% відповідно (p<0,01), в другій основній групі - на 26,4% і на 24,8% відповідно (p<0,01), причому показники середньоденного САТ в основних групах 1 і 2 після лікування були статистично достовірно відмінними від таких в контрольній групі (p<0,05 і p<0,01 відповідно). Показники середньоденного і середньонічного діастолічного артеріального тиску (ДАТ) також знизилися достовірно у всіх групах хворих на ГХ (p<0,01) - на 14,3% і 15,1% в контрольній групі, на 16,7% і 17,1% в першій основній і на 14,7% і 15,5% в другій основній групі. В основних групах відсоток хворих з нормальним підвищеним АТ був нижчим у порівнянні з контрольною групою (на 31,25% і 37,5%). Варто також вказати, що антигіпертензивна ефективність запропонованого комплексу спричинила зниження середньодобового дозування Еналаприлу. У контрольній групі воно порівняно з початковою практично не змінилось (знизилось в 1,08 рази або на 7,09%, p>0,05). Кінцеве добове дозування Еналаприлу першої і другої основних груп достовірно відрізнялося від даних контрольної групи (p<0,05) і знизилося від первинної в 1,46 і 1,55 рази (на 31,86% і 35,59% відповідно). Це привело до зниження основного побічного ефекту від застосування інгібіторів ангіотензин утворюючого фактору - сухого кашлю, який зустрічався достовірно рідше в основних групах лікування - відповідно на 12,5% і 14,6% (p(0-2)<0,05).

При аналізі даних добового холтеровського ЕКГ-моніторування, середньоденне і середньонічне ЧСС в результаті лікування в контрольній і першій основній групах практично не змінилося (знизилося на 1,07%, 0,45% і на 3,61%, 3,49%, p>0,1). У основній групі 2 зниження ЧСС було достовірним - на 7,84% по середньоденному і на 9,09% по середньонічному ЧСС (p<0,05). Це свідчить про те, що процедури електросну, через антисимпатоміметичний ефект, сприятливо діють на ритмогенез, приводять до нормалізації ЧСС.

При аналізі толерантності до фізичного навантаження, були виявлені наступні тенденції (див. табл. 3). Найвищу толерантність до фізичного навантаження та, відповідно, найнижчий ФК СН досягли пацієнти групи із застосуванням озонотерапії (приріст на 24,1%), що пов'язано, швидше за все, з антисимпатоміметичним ефектом процедур електросну, які проводилися в другій основній групі (приріст на 20,2%). Проте, результат хворих другої основної групи значно перевищував результат пацієнтів контрольної групи.

Також в групах застосування фізіофармакотерапевтичних комплексів динаміка питомого периферичного судинного опору (ППСО) була найпозитивнішою. Включення в комплекс лікування озонотерапії дозволило знизити ППСО на 20,3% (p<0,05), а використання озонотерапії в поєднанні з електросном в комплексному лікуванні хворих на ГХ дозволило знизити ППСО на 24,3%, p<0,01 (в порівнянні, в контрольній групі пацієнтів показник ППСО знизився всього лише на 14,5%).

Як видно з малюнка 1, в результаті лікування, найбільш виражене зниження числа ектопічних порушень ритму було також в другій основній групі: достовірне зниження числа надшлуночкових екстрасистол (НШЕ) - (на 78,57%, p<0,0001, р(0-2)<0,05), шлуночкових екстрасистол (ШЕ) - (на 83,3%, p<0,009; р(0-2)=0,09) і повна відсутність епізодів надшлуночкових тахікардій (НШТ). У решті груп динаміка була достовірною в кількості пацієнтів з НШЕ: зниження їх числа в контрольній групі на 55,9% (p=0,0002), в першій основній - на 65,6% (р<0,0001; р(0-1)=0,5). В результаті лікування кількість хворих з ШЕ знизилася в контрольній групі на 46,7% (р-0,1), в першій основній групі на 54,6% (р=0,1; р(0-1)=0,1), кількість хворих з НШТ знизилася на 66,7% і 50,0% відповідно (р=0,6; р(0-1)=1,0).

Таблиця 3

Вплив комплексного лікування з включенням озонотерапії та електросну на показники АТ, ЧСС, толерантності до фізичного навантаження та периферичної гемодинаміки у хворих на ГХ

Показник | Контрольна група, n=48 | Основна група І, n=48 | Основна група ІІ, n=48

Середній САТ (день), мм рт.ст. | до лікування | 168,3±3,2 | 170,2±3,5 | 171,9±3,4

після | 131,7±1,5** | 127,2±1,3**# | 126,5±1,7**##

Середній ДАТ (день), мм рт.ст. | до лікування | 96,3±2,0 | 97,2±2,2 | 94,2±1,9

після | 82,5±0,9** | 81,0±0,9** | 80,4±0,7**

Середній САТ (ніч), мм рт.ст. | до лікування | 166,4±3,4 | 167,2±3,2 | 166,3±3,3

після | 128,3±1,6** | 125,5±1,5** | 125,0±1,7**

Середній ДАТ (ніч), мм рт.ст. | до лікування | 93,9±1,9 | 95,1±2,4 | 92,8±2,5

після | 79,7±0,9** | 78,8±0,9** | 78,4±1,0**

ЧСС (день),

уд/хв | до лікування | 84,3±2,3 | 85,8±2,2 | 86,7±2,5

після | 83,4±2,2 | 82,7±2,4 | 79,9±2,1*

ЧСС (ніч),

уд/хв. | до лікування | 67,2±2,0 | 68,7±2,1 | 68,2±2,2

після | 66,9±1,9 | 66,3±1,9 | 62,0±2,0*

Середнє дозування Еналаприлу, мг | до лікування | 12,7±1,2 | 11,3±1,3 | 11,8±1,2

після | 11,8±1,1 | 7,7±1,1*# | 7,6±1,1*#

Виконане наван-таження, кгм/хв | до лікування | 678,3±42,7 | 651,7±45,4 | 667,4±43,8

після | 780,3±44,1 | 809,2±45,3* | 794,5±45,9*

Час виконання навантаження, с | до лікування | 543,2±38,4 | 521,9±38,0 | 534,6±37,6

після | 624,8±39,9 | 648,0±39,0* | 642,8±38,6*

Подвійний добуток, у.о. | до лікування | 247,76±6,45 | 249,28±6,51 | 243,25±6,42

після | 234,72±6,56 | 234,04±6,71 | 233,87±6,72

ФК СН, у.о. | до лікування | 1,30±0,11 | 1,33±0,10 | 1,36±0,13

після | 1,07±0,13 | 1,04-±0,14 | 1,03±0,15

ППСО,

Дин с см-5/м2 | до лікування | 1372±22 | 1387±21 | 1365±24

після | 1173±31** | 1105±30**# | 1034±29**##

Примітка. Достовірність відмінності:

* - p<0,05 у порівнянні з даними до лікування; ** - p<0,01 у порівнянні з даними до лікування; # - р<0,05 між показниками основної та контрольної групи після лікування; ## - р<0,01 між показниками основної та контрольної групи після лікування.

Примітка. р(0-1) – показник рівня значущості між даними контрольної та першої основної групи після лікування; р(0-2) – між даними контрольної та другої основної групи після лікування.

Малюнок 1 Динаміка порушень серцевого ритму в результаті комплексного відновлювального лікування у хворих на гіпертонічну хворобу

При аналізі систолічної функції ЛШ у хворих на ГХ на фоні пропонованих способів лікування, можна визначити однонаправлену тенденцію у всіх групах обстежуваних. Як видно з таблиці 4, відбулося недостовірне зменшення кінцевого діастолічного об'єму у всіх трьох групах хворих (контрольної, першої і другої основної, p>0,05) - на 1,5%, 2,6% і 3,3% відповідно, при цьому відбулося достовірне збільшення ударного об'єму (УО) - (на 3,6%, 6,3% і 2,5% відповідно, p<0,05) і хвилинного об'єму крові (на 8,0% (p<0,05), 8,1% (p<0,05) і 10,9% (p<0,01) відповідно), при практично незмінній, нормальній фракції викиду (ФВ) ЛШ (збільшення відповідно на 1,0%, 1,0% і 1,1%, p>0,05). Хоча дані показників систолічної функції ЛЖ після лікування в контрольній і основних групах не були достовірно різними, їх динаміка в першій і другій основних групах була більш вираженою і статистично достовірною у порівнянні з результатами до лікування, що дозволяє зробити висновок про сприятливу дію озонотерапії та електросну на систолічну функцію ЛШ у хворих на ГХ.

Протягом останнього часу показники діастолічної функції лівого шлуночку (ДФЛШ) розглядаються як предиктори патологічного ремоделювання міокарду, зокрема у хворих на ГХ. Тому вивченню ДФЛШ у хворих на ГХ ми приділили особливу увагу. Розмір лівого передсердя (ЛП) суттєво не змінився ні в одній з груп хворих (p>0,05), ми це пов'язуємо з тим, що процес кардіорепарації є дуже тривалим і за термін дослідження суттєвих змін відбутися не могло. Але, не дивлячись на це, розмір ЛП в середньому зменшився в контрольній групі на 3,7%, в першій основній- на 2,7%, в другій основній- на 4,42%.

Таблиця 4

Вплив комплексного лікування з включенням озонотерапії та електросну на показники систолічної, діастолічної функції, структурно-геометричних показників міокарда у хворих на гіпертонічну хворобу

Показник | Контрольна група, n=48 | Основна група І, n=48 | Основна група ІІ, n=48

КДО, мл | до лікування | 108,2±1,6 | 109,0±1,5 | 109,3±1,4

після | 106,61,7 | 106,21,6 | 105,71,5

УО, мл | до лікування | 67,4±1,1 | 66,7±1,0 | 66,9±1,1

після | 69,81,0 | 70,91,0* | 71,21,1*

ФВ ЛШ, % | до лікування | 63,2±0,5 | 63,3±0,5 | 63,3±0,6

після | 63,8±0,7 | 63,9±0,7 | 64,0±0,7

Розмір

ЛП, мм | до лікування | 40,61,7 | 40,11,9 | 40,71,8

після | 39,11,9 | 39,01,9 | 38,92,0

Ступінь

Мрег, од. | до лікування | 0,730,09 | 0,740,10 | 0,860,11

після | 0,410,11* | 0,400,09* | 0,500,13*

Співвідношен-ня Ve/Va, у.о. | до лікування | 0,830,12 | 0,820,15 | 0,840,13

після | 1,230,18* | 1,250,20* | 1,310,19*

ТМШП, мм | до лікування | 12,0±0,2 | 11,9±0,2 | 12,0±0,2

після | 11,7±0,2 | 11,6±0,2 | 11,6±0,2

ТЗСЛШ, мм | до лікування | 11,9±0,2 | 11,9±0,2 | 11,8±0,2

після | 11,5±0,2 | 11,5±0,2 | 11,4±0,2

ІММЛШ,

г/м2 | до лікування | 124,6±3,8 | 124,1±3,6 | 123,4±3,8

після | 114,1±3,6* | 108,7±3,6** | 107,2±3,6**

Примітка. Достовірність відмінності:

* - p<0,05 у порівнянні з даними до лікування; ** - p<0,01 у порівнянні з даними до лікування; # - р<0,05 між показниками основної та контрольної групи після лікування; ## - р<0,01 між показниками основної та контрольної групи після лікування.

Усереднений ступінь митральної регургітації (Мрег) порівняно з показником до лікування зменшився в контрольній групі на 43,8%, в основних - на 46,0% і 41,9% відповідно (p<0,05 у всіх групах дослідження), а потоково-інтегральне співвідношення Ve/Va достовірно збільшилося на 48,2% 52,4% і 56,0% відповідно (p<0,05).

Структурно-геометричні показники ЛШ в результаті лікування також мали позитивну динаміку. Так, усереднена товщина міжшлуночкової перегородки (ТМШП) зменшилася на 2,50% в контрольній, на 2,52% в першій основній групі і на 3,3% в другій основній групі (p>0,05 у порівнянні з результатом до лікування). Товщина задньої стінки лівого шлуночка (ТЗСЛШ) зменшилася також недостовірно (р>0,05) - на 3,36%, 3,36% і 3,39% відповідно. Індекс маси міокарду лівого шлуночку (ІММЛШ) знизився достовірно у всіх групах обстежуваних: на 8,43% в контрольній (p<0,05), на 12,41% в першій основній (p<0,01) і на 13,13% (p<0,01) в другій основній.

При вивченні процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) і антиоксидантної активності в групах хворих на ГХ, виявлена чітка позитивна динаміка при застосуванні озонотерапії в комплексному лікуванні і відсутності її в контрольній групі (див. табл. 5). Концентрація малонового діальдегіду (МДА) в контрольній групі знизилася на 11,6% (p<0,05), тоді як в першій основній - на 20,3% (p<0,01), в другій основній - на 15,1% (p<0,05). Як і слід було чекати, максимальна активація антиоксидантної системи виявилася у хворих першої і другої основних груп - на 27,78% і 25,43% по еритроцитарній глутатіонпероксидазі (ГП), (p<0,01) і на 18,0% (p<0,01) і 12,1% (p<0,05) по сироватковій каталазі відповідно, в контрольній групі - на 15,6% і 8,8% відповідно (p<0,05).

При вивченні впливу озонотерапії і електросну на катехоламіновий профіль у хворих на ГХ виявлено, що в контрольній групі рівень адреналіну і норадреналіну практично не змінився (знизився на 5,8% за рівнем адреналіну (p>0,05) і на 16,8% за рівнем норадреналіну (p>0,05), що свідчить про те, що Еналаприл не впливає на симпатоадреналовий профіль. Динаміка першої основної групи була менш позитивною, ніж тенденція в другій оновній групі, в якій концентрація плазмового адреналіну достовірно знизилася на 21,2% (p<0,01) а рівень норадреналіну – на 35,17% (p<0,01), що доводить про значну ефективність застосування електросну щодо усунення патологічної гіперсимпатикотонії, яка є одним з найнесприятливіших моментів у розвитку АГ.

Додатково озонотерапія і електросон сприятливо впливають на внутрішньоклітинну концентрацію іонів кальцію, сприяють її зниженню - на 12,2% в першій основній групі (p<0,05) і на 16,0% в другій основній групі (p<0,01), що додатково підтверджує антигіпертензивний ефект даних комплексів лікування, у контрольній групі застосування Еналаприлу концентрація внутрішньоклітинного кальцію практично не змінилася (знизилася в середньому на 0,73%).

Дані віддалених результатів лікування показали, що через 3 місяці після стаціонарного лікування кількість неускладнених гіпертензивних кризів знизилась у всіх групах дослідження (див. табл. 6). Проте, дані шестимісячного обстеження свідчать про те, що кількість пацієнтів з кризовим перебігом ГХ збільшилась: у контрольній групі повернулась до початкового рівня, а дані першої основної групи були статистично недостовірними у порівнянні з контролем (р>0,1). У другій основній групі через 6 місяців після лікування їх кількість теж збільшилась (р<0,01), проте все ж таки була достовірно меншою (р<0,01).

Таблиця 5

Вплив комплексного лікування з включенням озонотерапії та електросну на показники ПОЛ, антиоксидантної активності, катехоламінів крові та внутрішньоклітинного кальцію у хворих на ГХ

Показник | Контрольна група, n=48 | Основна група І, n=48 | Основна група ІІ, n=48

Активність ГП, мкмоль SH/г•Hb•хв | до лікування | 145,82±7,93 | 153,54±8,12 | 147,20±7,99

після | 168,60±9,04 | 196,19±9,15**# | 184,63±8,43**

Каталаза сиро-ватки,мккат./л | до лікування | 32,141,23 | 32,82 ± 1,28 | 33,02±1,34

після | 34,971,29 | 38,73±1,30**# | 37,01±1,38*

МДА,

мкмоль/л | до лікування | 2,84±0,11 | 2,76 ± 0,12 | 2,78±0,14

після | 2,51±0,12 * | 2,20 ± 0,13 ** | 2,36±0,14*

Адреналін, нмоль/л | до лікування | 4,80±0,17 | 4,78±0,20 | 4,77±0,18

після | 4,52±0,25 | 4,13±0,24* | 3,76±0,25**#

Норадреналін, нмоль/л | до лікування | 12,46±0,78 | 12,65±0,81 | 12,37±0,79

після | 10,37±0,79 | 10,19-±0,79* | 8,02±0,83**#

Са2+in, нмоль/л | до лікування | 260,2 9,3 | 262,4 9,5 | 261,7±9,4

після | 258,3 9,9 | 230,4 9,8*# | 219,8±9,9**#

Примітка. Достовірність відмінності:

* - p<0,05 у порівнянні з даними до лікування; ** - p<0,01 у порівнянні з даними до лікування; # - р<0,05 між показниками основної та контрольної групи після лікування; ## - р<0,01 між показниками основної та контрольної групи після лікування.

Аналіз ускладнених гіпертензивних кризів, яки відбулись за 6 місяців показав, що їх було значно менше в основних групах, проте, статистично недостовірно (р>0,5 і р>0,1 відповідно).

Кількість повторних госпіталізацій була максимальною серед пацієнтів контрольної групи. У основних групах повторні госпіталізації траплялися значно рідше (див. табл. 6).

Після 3 місяців спостереження 14,3% пацієнтів другої основної групи (р<0,05 порівняно з результатом безпосередньо після лікування) і 6,3% пацієнтів першої основної групи (р>0,05) було переведено на планову монотерапію Еналаприлом у зв'язку із стійким нормотензивним станом. Проте, в контрольній групі таких пацієнтів не спостерігалось, а 3,2% пацієнтів було переведено на планову терапію трьома препаратами (Еналаприл + Індапамид + Бісопролол) у зв'язку з недостатнім антигіпертензивним ефектом (р>0,5). Після 6 місяців спостереження кількість пацієнтів з плановою монотерапією зменшилась до 5,7% в другій основній групі, а в першій основній вони зовсім були відсутні (р>0,5), причому з'явилися пацієнти на плановій терапії трьома препаратами (2,9% в другій і 6,2% в першій основній групах, р>0,5). Кількість таких пацієнтів в контрольній групі також збільшилась на 6,5% і склала 9,7% (р>0,1). Також в основних групах дозування базисного препарату Еналаприлу було достовірно менше в порівнянні з контрольною групою як безпосередньо після лікування, так і через 3 і 6 місяців спостереження. Відповідно, середньогрупове дозування Еналаприлу в першій основній групі через 3 місяці було на 39,7% нижче (р<0,01) у порівнянні з контрольною групою, а в другій основній групі - на 41,2% (р<0,01). Через 6 місяців після лікування середньогрупове дозування Еналаприлу зросло у всіх групах хворих, причому у контрольній групі зростання було статистично достовірним (на 28,8%, р<0,05), проте тенденція збереглася і дані між контрольною і основними групами були також достовірними (р<0,05): дозування було нижчим на 30,3% і 31,6% відповідно.

Таблиця 6

Вплив комплексної терапії з включенням озонотерапії та електросну на віддалені результати лікування хворих на гіпертонічну хворобу

Показник | Контрольна група, n=31 | Основна група І, n=32 | р(0-1) | Основна група ІІ, n=35 | р(0-2)

Неускладнені гіпертензивні кризи:

до лікування (n=48),n (%)

через 3 місяці, n (%)

через 6 місяців, n (%)

p(0-3)

p(0-6) |

23 (47,9)

7 (22,6)

14 (45,2)

<0,05

>0,5 |

19 (39,6)

4 (12,5)

9 (28,1)

<0,01

>0,1 |

>0,5

>0,1

>0,1 |

21 (43,8)

1 (2,9)

5 (14,3)

< 0,0001

< 0,01 |

>0,5

<0,05

<0,01

Ускладнені гіпертензивні кризи,

у т.ч.: ТІА, n (%)

ГПМК, n (%)

ГІМ, n (%)

Всього, n (%) |

2 (6,5)

1 (3,2)

1 (3,2)

4 (12,9) |

2 (6,3)

0

0

2 (6,3) |

>0,5 |

1 (2,9)

0

0

1 (2,9) |

>0,1

Кількість повторних госпіталізацій:

через 3 місяця, n (%)

через 6 місяців, n (%) |

3 (9,7)

9 (29,0) |

1 (3,1)

3 (9,4) |

>0,5

<0,05 |

0

2 (5,8) |

>0,1

<0,01

Примітка. р(0-1) – показник рівня значущості між даними контрольної та першої основної групи після лікування; р(0-2) – між даними контрольної та другої основної групи після лікування; р(0-3) – між даними після лікування та через 3 місяці; р(0-6) – між даними після лікування та через 6 місяців.

Примітка. Достовірність відмінності:

* - p<0,05 у порівнянні з даними безпосередньо після лікування;

# - р<0,05 між показниками основної та контрольної групи після лікування;

## - р<0,01 між показниками основної та контрольної групи після лікування.

Малюнок 2 Групове середньостатистичне дозування Еналаприлу у хворих на гіпертонічну хворобу у віддалених результатах комплексного відновлювального лікування із застосуванням озонотерапії та електросну

Таким чином, застосування озонотерапії і електросну в комплексному відновлювальному лікуванні хворих на ГХ зменшує кількість скарг, тим самим покращує якість життя пацієнтів, потенціює антигіпертензивний ефект, підвищує толерантність до фізичного навантаження, покращує структурно-геометричні показники серця, систолічну і діастолічну функції лівого шлуночку, показники перекисного окислення ліпідів, антиоксидантної активності, рівня катехоламінів крові і внутрішньоклітинного іонізованого кальцію. Все це знижує медикаментозне навантаження і частоту побічних ефектів від медикаментозної терапії, частоту виникнення гіпертензивних кризів, зменшує кількість ускладнень і повторних госпіталізацій, що є основою для поліпшення прогнозу даної категорії хворих.

\

ВИСНОВКИ

1.

2.