Кравців Василь Степанович

УДК 332.021:332.142.6:330.3(477)

Регіональна екологічна політика
в умовах становлення ринкової економіки в україні
(теорія, методи, практика)

Спеціальність: 08.00.06 – Економіка природокористування
та охорони навколишнього середовища

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України.

Наукові консультанти: доктор економічних наук, професор, академік НАН України
Долішній Мар’ян Іванович,
Інститут регіональних досліджень НАН України;

доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України
Данилишин Богдан Михайлович
Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, голова.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, академік НАН України
Туниця Юрій Юрійович
Національний лісотехнічний університет України, ректор;

доктор економічних наук, професор
Мішенін Євген Васильович
Сумський національний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, завідувач кафедри теоретичної та прикладної економіки;

доктор економічних наук, старший науковий співробітник
Хлобистов Євген Володимирович
Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу сталого розвитку та екологічної безпеки.

Захист відбудеться “3” грудня 2007 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .160.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 60.

Автореферат розіслано “3” листопада 2007 року.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор економічних наук, професор Я.В. Коваль

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Розвиток політичних та соціально-економічних процесів в Україні, становлення ринкових відносин, більш виразний прояв європейського вектора її зовнішньої політики, необхідність виконання вимог міжнародних актів, до яких приєдналась наша держава, ставлять на порядок денний питання активізації національної політики у сфері екологічної безпеки. Важливо і те, що в сучасних умовах якість довкілля відіграє все більш вагому роль як фактор забезпечення конкурентоспроможності економіки України на світовому ринку.

Специфіка сьогоднішньої ситуації полягає в тому, що накопичувані десятиліттями екологічні проблеми тепер треба вирішувати в зовсім інших політичних та економічних умовах. У зв’язку з цим надзвичайно актуальними є еколого-економічні дослідження трансформаційних процесів, наукове обґрунтування стратегії екологічної політики, розробка теоретико-методичних основ формування регіональних систем екологічної безпеки і т.д.

Значна екологічна диверсифікація території України, особливості соціально-економічних процесів у регіонах, які в історичному, природному, соціальному, економічному відношеннях є далеко неоднорідними, актуалізують проблему регіонально диференційованих підходів до управління екологічною безпекою. Сьогодні, коли стала очевидною низька результативність уніфікованих механізмів регулювання стану довкілля, виникла об’єктивна необхідність здійснення ефективної регіональної екологічної політики, що вимагає відповідного теоретичного аналізу, осмислення її суті та змісту, оцінки сучасного стану, наукового обґрунтування шляхів її вдосконалення та механізмів реалізації.

Слід зазначити, що за період незалежності в Україні зроблені певні кроки щодо законодавчого, економічного, інституціонального, наукового забезпе-чення екологічної політики. Створено законодавчу базу у сфері охорони довкілля та раціонального природокористування, сформовано систему органів державного управління екологічною безпекою, запроваджено економічний механізм регулювання стану довкілля та використання природних ресурсів, відпрацьовано схему фінансування природоохоронної діяльності, розши-рюється та поглиблюється міжнародне співробітництво у сфері охорони природи.

Вагомий внесок в становлення національної екологічної політики зробили й українські вчені. Соціально – економічні аспекти формування та реалізації екологічної політики, її регіональні особливості висвітлені в працях Амоші О.І., Балацького О.Ф., Буркинського Б.В., Галушкіної Т.П., Герасим-чук З.В., Гри-нів Л.С., Данилишина Б.М., Долішнього М.І., Качинського А.В., Коваля Я.В., Мельника Л.Г., Мішеніна Є.В., Міщенка В.С., Павлова В.І., Сахаєва В.Г., Синя-кевича І.М., Стадницького Ю.І., Степаненка А.В., Сте-панова В.М., Трегоб-чука В.М., Туниці Ю.Ю., Федорищевої А.Г., Харіч-кова С.К., Хвесика М.А., Хлобистова Є.В., Чернюк Л.Г., Шевчука В.Я., Шос-так Л.Б. та ін. Правові та суспільно-політичні засади екологічної політики роз-криті в наукових дослідженнях Андрейцева В.І., Васюти С.І., Голуб-ця М.А., Костицького В.В., Кравченко С.М., Лазора О.Я., Луцька В.С., Толсто-ухова А.В., Хилька М.І. та ін. Економічним проблемам екологічної політики прис-вячені праці відомих зарубіжних вчених Баумоля У., Боулдінга К., Гофмана К.Г., Данилова–Данильяна В.І., Ендреса А., Кольхааса М., Корба Б., Начилхаута П., Ніза А., Панайоту Т, Пахомової Н.В., Порфир’єва Б.М., Сміта Ф. та ін.

Проте, незважаючи на певний науковий рівень досліджень у сфері екологічної політики, їх регіональний аспект потребує суттєвого поглиблення, удосконалення. Економічною наукою поки що не вироблено єдиної теоретичної бази формування регіональної екологічної політики, тактики і стратегії її здійснення в умовах ринкової трансформації економіки; не визначено роль та місце ринкових важелів у системі управління екологічною безпекою на регіональному рівні; потребують всебічного наукового обґрунтування пріоритети регіональної екологічної політики, адаптовані до реальних соціально – економічних умов; не розроблена цілісна методична база формування програмного та інституціонального забезпечення регіональної екологічної політики і запровадження в практику нових форм її активізації.

Вищенаведене обумовлює актуальність теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась відповідно до планів науково – дослідних робіт Інституту регіональних досліджень НАН України. Зокрема, в рамках:

бюджетних тем“

Удосконалення планово-економічного механізму раціонального природо-користування в регіоні” (№ держреєстрації 0186U038119) – участь автора: сформульовано принципи регіонального природокористування, розроблено методичні основи впровадження в практику господарювання економічних методів управління охороною навколишнього середовища; “Екологічна безпека економічних реформ в Україні: досвід, проблеми, перспективи (регіональні дослідження)” (№ держреєстрації 0197U012077) – участь автора: обґрунтовано теоретичні підходи до вивчення проблем охорони довкілля в системі ринкової моделі економіки, розкрито програмні засади формування та реалізації регіональної екологічної політики; “Теоретичні засади регіональної політики” (№ держреєстрації 0197U012834) – участь автора: висвітлено роль та місце екологічної складової в системі регіональної політики; “Соціально-економічні механізми реалізації регіональної екологічної політики” (№ держреєстрації 0100U002573) – участь автора: висвітлено соціально-економічні особливості управління екологічною безпекою в умовах перехід-ного періоду, розкрито поняття та зміст регіональної екологічної політики; “Концептуальні основи формування політики освоєння рекреаційного потенціалу регіону та механізми її реалізації в ринкових умовах” (№ держреєстрації 0102U000430) – участь автора: обґрунтовано пріоритетні завдання та шляхи освоєння рекреаційного потенціалу Карпатського регіону як напрямку екологізації територіального розвитку; “Еколого-економічні засади формування та реалізації політики сталого розвитку гірських територій” (№ держреєстрації 0103U004999) – участь автора: запропоновано форми та методи активізації екологічної політики в гірських умовах Українських Карпат; “Трансформація механізму економічного регулювання екологічної безпеки в контексті переходу України на євростандарти” (№ держреєстрації 0105U007639) – участь автора: обґрунтовано концептуальні підходи до вдосконалення економічних методів управління охороною довкілля в Україні з врахуванням європейського досвіду; “Обґрунтування методологічних засад розробки державної програми використання та охорони природно-ресурсного потенціалу Волинської області” (№ держреєстрації 0103U004866) – участь автора: розроблена структура програми використання та охорони природних ресурсів як важливого інструменту реалізації регіональної екологічної політики; “Розробка концептуальних засад формування і механізмів реалізації політики збереження, відтворення та ефективного використання природно-ресурсного потенціалу Карпатського регіону в умовах європейської інтеграції України” (№ держреєстрації 0107U003250) – участь автора: сформульовано основні принципи формування політики сталого розвитку Карпатського регіону.

госпдоговірних тем “

Розробка нормативно-методичних матеріалів по економічному регулюванню природоохоронної діяльності у Волинській області” (г/д з Волинським облвиконкомом) – участь автора: розроблено методику нарахування та стягнення платежів за забруднення навколишнього середовища; “Розробка концепції, технічного завдання, техніко-економічного обґрунтування проекту Державної програми соціально-економічного розвитку Карпатського регіону” (г/д з Міністерством економіки України) – участь автора: розроблено розділ “Екологічна безпека” як складову проекту Державної програми; “Розробка концепції, технічного завдання, техніко-економічного обґрунтування проекту Державної програми соціально-економічного розвитку Поділля” (г/д з Міністерством економіки України) – участь автора: розроблено розділ “Екологічна безпека” як складову проекту Державної програми; “Розробка програми охорони навколишнього природного середовища Львівської області на 1999-2002 рр.” (г/д з Львівською облдержадміністрацією) – участь автора: обґрунтовано критерії вибору пріоритетів програми, запропоновано програму дій щодо інституціоналізації екологічної політики; “Методичні рекомендації по розробці державних, регіональних та галузевих програм” (г/д з Міністерством економіки України) – участь автора: розроблено рекомендації щодо формування розділу “Охорона навколишнього середовища”; “Розроб-лення концепції державної стратегії регіонального розвитку України на 2003-2006 роки” (г/д з Міністерством економіки та європейської інтеграції України) – участь автора: обґрунтовано пріоритетні напрямки дій щодо забезпе-чення екологобезпечного розвитку регіонів; “Обґрунтування пріори-тетів реалізації Стратегії розвитку Львівської області до 2015 року” (г/д з Львівською облдержадміністрацією) – участь автора: розроблено критерії вибору пріоритетних цілей та завдань стратегії у сфері екологічної безпеки, запропоновано схему моніторингу їх виконання; “Обґрунтування системи заходів та інвестиційних проектів Програми раціонального використання та охорони природно-ресурсного потенціалу Волинської області” (г/д з Волинською облдержадміністрацією) – участь автора: сформульовано мету та основні завдання програми, обґрунтовано перспективні напрями раціональ-ного використання та охорони мінерально-сировинних ресурсів Волинської області.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи – розробити теоретико-методичні основи формування та реалізації регіональної екологічної політики як цілісної системи управління екологічною безпекою на регіональному рівні в період становлення ринкових відносин в Україні.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:–

розкрити теоретичну суть та зміст поняття “регіональна екологічна політика”;–

визначити місце та роль регіональної екологічної політики в системі регіональної політики;–

обґрунтувати методологічні підходи до дослідження екологічної безпеки, розкрити її економічний зміст;–

узагальнити теоретичні підходи до дослідження взаємозв’язку між економічним розвитком та екологічною безпекою як визначальної передумови формування стратегії і тактики регіональної екологічної політики;–

розробити структурну модель регіональної екологічної політики як цілісної системи, показати механізм взаємодії її елементів;–

сформулювати принципи та критерії розробки концептуальної моделі регіональної екологічної політики, обґрунтувати пріоритетні напрямки її реалізації;–

обґрунтувати шляхи вдосконалення економічних методів реалізації регіональної екологічної політики з врахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду їх практичного застосування, –

визначити основні напрямки подальшого розвитку законодавчо-нормативної бази у сфері екологічної безпеки;–

обґрунтувати теоретико-прикладні підходи до розробки регіональних екологічних програм як інструменту реалізації екологічної політики;–

обґрунтувати пропозиції щодо запровадження нових форм і напрямків активізації регіональної екологічної політики в сучасних умовах.

Об’єкт дослідження – регіональна екологічна політика як процес цілеспрямованого управління якістю довкілля в умовах становлення ринкової економіки в Україні.

Предмет дослідження – теоретико-методичні основи формування та прикладні аспекти реалізації регіональної екологічної політики в Україні.

Методи дослідження. Методологічною базою роботи є загальновизнані методи наукових досліджень. Теоретичну основу становлять фундаментальні положення економіки природокористування та охорони навколишнього середовища, передові наукові розробки з питань теорії і практики регіональної політики, праці провідних українських і зарубіжних вчених з проблем охорони довкілля та управління екологічною безпекою.

В процесі дослідження застосовувались наступні методи: монографіч-ний – для вивчення та узагальнення існуючих наукових підходів до визначення понять “регіональна екологічна політика”, “екологічна безпека”, дослідження взаємозв’язку між економічним розвитком і станом довкілля; системно–структурний аналіз – для обґрунтування структурної моделі регіональної екологічної політики; порівняльний аналіз – для аргументації можливостей досягнення високого рівня екологічної безпеки в країнах з різною динамікою економічного розвитку; економіко-статистичні методи – для аналізу тенденцій розвитку екологічної ситуації як індикатора ефек-тивності регіональної екологічної політики; ретроспективний аналіз – для прогнозної оцінки стану навколишнього середовища залежно від динаміки розвитку економічної ситуації; індексний метод – для визначення рівня регіональної диференціації соціально-екологічної комфортності умов прожи-вання населення України; програмний метод – для обґрунтування методичних підходів та алгоритму розробки регіональних екологічних програм.

Інформаційною базою проведеного дослідження послужили Конституція України, Закони України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, міжнародні правові документи у сфері охорони довкілля. В роботі використані офіційні статистичні дані та інформація Державного комітету статистики України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Головного управління статистики у Львівській області, Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області. В дослідженні використані також результати аналізу соціологічних опитувань, проведені під науковим керівництвом та за безпосередньою участю автора.

Наукова новизна одержаних результатів. В роботі обґрунтовано теоретико-методичні основи формування регіональної екологічної політики як цілісної системи управління екологічною безпекою, розроблено пропозиції щодо вдосконалення механізмів її реалізації в період становлення ринкових відносин в Україні.

Одержані в процесі дослідження результати характеризуються науковою новизною:

вперше–

обґрунтовано теоретичну суть та зміст поняття “регіональна екологічна політика” як системи цілей і дій, що реалізуються органами державної влади та місцевого самоврядування, спрямованих на збереження довкілля та забезпечення екологобезпечних умов життєдіяльності населення за допомогою методів, що враховують специфіку територій; –

визначено місце екологічної політики в системі регіональної політики, об’єктом якої є весь спектр соціально-економічних та екологічних процесів, що відбуваються на певній території. В цьому плані зроблено акцент на необхідності поєднання державних та регіональних інтересів у сфері екологічної безпеки в процесі обґрунтування стратегічних і пріоритетних завдань регіональної екологічної політики;–

розроблено методологічні засади дослідження та розкрито економічний зміст поняття “екологічна безпека” як соціально необхідний рівень якості навколишнього середовища, при якому відсутні загрози здоров’ю людей та життєдіяльності суспільства, виникненню негативних змін у функціонуванні природних екосистем. Доказано, що екологічну безпеку слід розглядати як вид суспільного блага, на створення якого має бути орієнтована регіональна екологічна політика;–

розроблена концептуальна модель регіональної екологічної політики, в основу якої закладені принципи та пріоритетні напрямки, реалізація яких забезпечує досягнення максимальних результатів з врахуванням об’єктивних ресурсних обмежень.

удосконалено–

методологічні підходи до визначення структурної моделі регіональної екологічної політики як цілісної системи, основу якої становлять такі основні блоки: науково-інформаційне забезпечення, нормативно-правові акти, виробничо-технічний потенціал, організаційно-економічний механізм, екологічна культура населення. Доказано, що ступінь досконалості цих елементів та налагодженість взаємодії між ними визначають ефективність регіональної екологічної політики;–

наукові підходи до обґрунтування стратегічних цілей та пріоритетних напрямів регіональної екологічної політики в контексті динаміки трансформаційних процесів в Україні. Як стратегічні цілі розглядаються: екологізація виробництва і всієї системи господарювання; екологізація свідомості населення; екологізація управління. В основі ж визначення пріоритетних завдань має бути об’єктивна оцінка реальних можливостей вирішення екологічних проблем;–

наукові підходи до виявлення особливостей екологічної безпеки як суспільного блага, які на відміну від існуючих враховують гуманітарний аспект, що дозволяє розглядати екологічну безпеку як важливий чинник формування екологічного менталітету нації та засобу їх консолідації;–

теоретико-прикладні положення розробки регіональних екологічних програм, що мають базуватись на відповідних методологічних, методичних, правових, політичних та аналітичних засадах; запропоновано алгоритм розробки таких програм;–

класифікацію інструментів екологічної політики, в якій на доповнення до існуючих підходів обґрунтовано доцільність виділення типологічних груп інструментів екологічної політики на базі таких класифікаційних ознак: досвід використання в Україні, перспективи застосування, межі просторового впливу.

одержали подальший розвиток–

теоретична аргументація пріоритетності економічних важелів у системі інструментів реалізації регіональної екологічної політики, яка випливає з об’єктивної необхідності економічного стимулювання екологізації виробничих процесів в умовах відсутності реальних фінансових можливостей забезпечення екологобезпечної модернізації існуючих технологій;–

принципи регіональної політики як базові критерії забезпечення дієздатності регіональної екологічної політики, яка в системі регіональної політики має займати провідне місце, що пояснюється об’єктивною необхідністю екологізації всіх інших складових регіональної політики, а не навпаки;–

теоретичні підходи до визначення взаємозв’язку і взаємозалежності між економічним розвитком та екологічною безпекою як вихідної методологічної бази формування стратегії і тактики регіональної екологічної політики, ефективність якої може бути досягнута і в умовах економічного зростання; –

обґрунтування місця і ролі ринкових методів у системі управління екологічною безпекою як суспільним благом, який дозволив зробити висновок про те, що найбільш ефективною регіональна екологічна політика буде тоді, коли вона базуватиметься на оптимальному поєднанні методів державного регулювання та важелів ринкового впливу;–

теоретична аргументація необхідності посилення соціальної мотивації активізації регіональної екологічної політики, яка випливає з того, що екологічна безпека, як суспільне благо, є важливим чинником покращення здоров’я населення, звідси – поліпшення демографічної ситуації в регіонах, а відтак – зміцнення національної безпеки держави;–

теорія регіонального екологічного маркетингу, яка в практичному плані має бути спрямована на вивчення попиту не тільки на екологічно чисту продукцію і послуги, а й регіони, де якість довкілля виступає вагомим аргументом для підвищення інвестиційної привабливості територій.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані в процесі дисертаційного дослідження наукові результати знайшли своє практичне використання на рівні центральних, регіональних та місцевих органів влади у вигляді відповідних рішень та нормативних документів щодо запровадження нових форм та методів активізації екологічної політики, в основі яких лежали авторські розробки, рекомендації, пропозиції.

Наукові і методичні розробки автора були використані: Львівським міськвиконкомом (рішення від 12.12.89 № 373 “Про затвердження Положення і методик про порядок визначення, утримання і використання платежів за шкоду, нанесену народному господарству забрудненням навколишнього середовища”); Львівською міською Радою народних депутатів (рішення сесії від 12.12.89 “Про проведення еколого-економічного експерименту з метою переведення м. Львова на економічні методи управління”); Львівським облвиконкомом (рішення від 19.03.91 № “Про плату за природні рекреаційні ресурси та впорядкування їх використання на території Львівської області”); Міністерством охорони навколишнього природного середовища при підготовці Порядку визначення плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища та Положення про Республіканський позабюджетний фонд охорони навколишнього природного середовища (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.92 № 8); Міністерством охорони навколишнього природного середовища України при розробці базових нормативів плати за забруднення навколишнього природного середовища України та методики визначення розмірів плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього середовища України (наказ від 16.04.93 № 35); Львівською обласною радою (рішення від 04.05.99 № “Про затвердження Програми охорони навколишнього природного середовища Львівської області на 1999-2002 роки”); Міністерством економіки України при підготовці проектів Державних програм соціально-економічного розвитку Карпатського регіону та Поділля (1997 р.); Міністерством економіки України при розробці пакета документів щодо створення спеціальної (вільної) економічної зони туристсько-рекреаційного типу “Курортополіс Трускавець” (затверджені Верховною Радою України 05.02.99); Головним управлінням економіки Львівської облдержадміністрації при прийнятті рішення щодо подальшого відпрацювання механізмів регіональної екологічної політики (довідка від 03.04.01 № 32-1/1-818); Міністерством екології та природних ресурсів України – пропозиції щодо подальшого вдосконалення методів економічного регулювання екологічної безпеки держави (довідка від 01.11.01 № 8449/07/5-10); Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України при підготовці методичних рекомендацій з розробки державної стратегії регіонального розвитку України на 2003-2006 роки (акт від 20.12.01 № 275); Львівською облдержадміністрацією про використання результатів соціологічного опитування щодо оцінки екологічних проблем (довідка від 24.12.01 № 5/30-5128/7-10); Львівською облдержадміністрацією при формуванні Стратегії економічного та соціального розвитку Львівської області до 2015 року (довідка від 01.07.04 № 5/15-2773/7-11); Головним управлінням економіки Закарпатської облдержадміністрації при підготовці Стратегії соціально-економічного розвитку Закарпатської області на період до 2015 року (довідка від 20.10.06 № 0/646); Національним інститутом стратегічних досліджень при підготовці розділу “Регіональна політика та розвиток місцевого самоврядування” експертної доповіді “Про внутрішнє і зовнішнє становище України в 2006 році” (довідка від 06.02.07 № 293/88).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним науковим дослідженням автора, в якому викладені теоретичні та науково-методичні підходи до формування та реалізації регіональної екологічної політики в Україні. Всі наукові положення, висновки, рекомендації, що виносяться на захист, є авторськими. З публікацій та методичних розробок, підготовлених у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї та наукові результати, що належать здобувачеві особисто.

Апробація результатів досліджень. Теоретичні та прикладні результати досліджень доповідались на 54 міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях і семінарах. Серед них:“

Карпати – український міст в Європу: проблеми і перспективи” (Львів, 1993); “Проблеми економічної політики у вільних економічних зонах” (Чернівці, 1995); “Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми” (Львів, 1998); “Карпатський регіон і проблеми сталого розвитку” (Рахів, 1998); “Екологія і суспільна трансформація на переломі віків” (Люблін, Польща, 1999); “Екологічні та соціально-економічні аспекти катастрофічних стихійних явищ у Карпатському регіоні (повені, селі, зсуви)” (Рахів, 1999); “Проблеми і перспективи розвитку природоохоронних об’єктів на Розточчі” (Шкло, Львівська обл., 2000); “Регіональна політика сталого розвитку: принципи формування, механізми реалізації” (Шацьк, Волинська обл., 2001); “Інноваційні фактори ресурсно-екологічної безпеки Карпатського регіону” (Чернівці, 2001); “Гори і люди (у контексті сталого розвитку)” (Рахів, 2002); “Проблеми регіонального розвитку польсько-українського прикордоння” (Ярослав, Польща, 2003); “Регіональна політика: досвід Європейського Союзу та його адаптація до умов України” (Львів, 2003); “Перспективи транскордонного співробітництва – створення міжнародної логістичної системи” (Ніредьгаза, Угорщина, 2004); “Формування стратегії розвитку регіону на інноваційній основі” (Чернівці, 2004); “Регіоналістика: нові підходи до формування і розвитку територіальних суспільних систем” (Ялта, 2004); “Регіональна політика в Україні: сучасні форми та методи реалізації” (Львів, 2005); “Актуальні проблеми регіонального розвитку в контексті європейської інтеграції” (Луцьк, 2005); “Стратегічний розвиток регіону – економічне зростання та інтеграція” (Чернівці, 2006); “Корпоративне управління в Україні: менеджмент, фінанси, аудит” (Рівне, 2006); “Сталий розвиток Карпат: сучасний стан та стратегія дій” (Львів, 2006); “Відтворення господарського комплексу регіону: методологія, механізми, інструментарій” (Чернівці, 2007).

Публікації. Основні результати проведених досліджень опубліковані у 88 наукових працях, з них 18 монографій і брошур, в т.ч. 2 – одноосібні монографії, 52 статті, в т.ч. 35 – у наукових фахових виданнях, 17 тез доповідей на наукових конференціях. Загальний обсяг друкованих робіт, що належать особисто автору, становить 83,0 др. ар.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел (405 найменувань), додатків. Повний обсяг роботи становить 373 стор. комп’ютерного тексту, який включає 28 таблиць, 22 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретичні основи дослідження регіональної екологічної політики” визначено поняття та розкрито суть регіональної екологічної політики, обґрунтовано її пріоритетні напрями; сформовано методологічні засади регіональної політики і показано місце в ній екологічної складової; проведено комплексний аналіз законодавчо-нормативної бази регіональної екологічної політики.

Історичні, природні, соціальні, економічні особливості регіонів України обумовили формування різних типів виробничих систем, наслідком функціонування яких став територіально диверсифікований екологічний простір держави. Якісні параметри стану довкілля мають свої просторові відмінності як за характером і гостротою проблем, так і за можливостями їх практичного вирішення. Звідси випливає об’єктивна необхідність регіональної диференціації управлінських рішень та практичних дій, спрямованих на стабілізацію і поліпшення екологічної ситуації. Отже, потреба здійснення регіональної екологічної політики виникає тоді, коли в умовах диверсифікованого екологічного простору стає очевидною низька результативність уніфікованих механізмів регулювання стану довкілля.

Таким чином, регіональна екологічна політика – це система цілей і дій, що реалізуються органами державної влади і місцевого самоврядування, спря-мованих на збереження довкілля та забезпечення екологобезпечних умов життє-діяльності населення за допомогою методів, що враховують специфіку територій.

Компонентну структуру регіональної екологічної політики становить єдність і взаємодія п’яти структурних блоків: науково-інформаційне забезпе-чення, нормативно-правові акти, виробничо-технічний потенціал, організа-ційно-економічний механізм, екологічна культура населення. Науково-інформаційний блок фіксує сам факт екологічного порушення, визначає його причину і пропонує органу управління можливі методи вирішення проблеми. Орган управління через відповідні нормативно-правові акти (рішення) вносить необхідні імпульси і корективи в основні цілереалізуючі ланки – виробничо-технічний потенціал, організаційно-економічний механізм, систему форму-вання екологічної культури населення. Так схематично виглядає механізм функціонування регіональної екологічної політики (рис. 1).

Важливим моментом осмислення суті та змісту регіональної екологічної політики є необхідність усвідомлення двох її зрізів. Пер-ший – це екологічна політика держави стосовно регіонів (державна регіональна екологічна політика), другий – екологічна політика, яку проводять самі регіони. Першу реалізують центральні органи державної влади, другу – місцеві органи державної влади і самовря-дування. Оскільки будь-яка політика покликана обслуговувати пев-ні інтереси, то й державна політика у сфері екологічної безпеки має забезпечувати реалізацію державних регіональних екологічних ін-тересів та створювати умови для реалізації місцевих екологічних ін-тересів силами регіонів. У цьому плані, безумовно, ключову роль відіграє законодавче закріплення прав і повноважень між різними гілками влади, відсутність якого неминуче спричиняє конфлікти і протиріччя між ними, в результаті чого стрімко падає ефективність екологічної політики. Тому дуже важливим є чіткий розподіл функ-цій між різними рівнями управління.

Суть та зміст екологічної політики треба розглядати крізь призму більш широкого поняття – регіональної політики. Водночас, зміщуючи акценти економічних реформ у регіони, держава аж ніяк не повинна знімати з себе відповідальність за їхній соціально-економічний та екологічний стан. Звичайно, в такому випадку виникає проблема пошуку компромісу між регіональними інтересами держави і місцевими інтересами регіону. Саме на балансі цих інтересів і повинна ґрунтуватись регіональна політика. А така політика буде ефективною тоді, коли:

а) регіони визнають пріоритет державних інтересів;

б) держава створить сприятливі умови для реалізації місцевих інтересів силами регіонів;

в) будуть забезпечені гарантії державної підтримки розвитку регіонів.

Незаперечним є факт, що між регіональними інтересами держави та місцевими інтересами є розбіжності. В принципі, вони об’єктивно неминучі. А тому ефективною буде тільки та політика, яка максимально згладжуватиме можливі суперечності між ними. Саме їм, національним інтересам, повинні бути підпорядковані регіональні інтереси держави та місцеві інтереси регіонів. Зазначимо, що регіональну політику треба розглядати крізь призму конкретності інтересів, які вона реалізує. Наскільки специ-фічними є інтереси регіонів, що відображають історичні, етнічні, при-родні, економічні, соціальні, культурні особливості територій, нас-тільки конкретно диференційованими є інтереси держави щодо них.

За напрямами регіональну політику поділяють на соціальну, промислову, аграрну, екологічну, гуманітарну, науково-технічну (рис. 2). Відповідно, деякі з цих видів політик мають кіль-ка елементів як порівняно самостійних напрямів регулювання важ-ливих територіальних процесів та сфер. Наприклад, у рамках регіональної соціальної політики можна виділити політику соці-ального захисту, житлову, демографічну, урбаністичну, рекреаційну, політику зайнятості. Структурними компонентами регіональної гуманітарної політики є національна, етнічна, культурна, освітня, міжконфесійна тощо.

Сказане вище повною мірою стосується й екологічної політики як невід’ємної складової регіональної політики. В цьому контексті слід вказати на домінуюче місце екологічної політики в системі регіональної політики, що пояснюється об’єктивною необхідністю екологізації всіх інших складових регіональної політики.

Вітчизняна практика законодавчого регулювання у сфері охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів здійснюється шляхом прийняття комплексних і спеціалізованих законодавчих актів.

Істотна особливість екологічного законодавства полягає в закріпленні сучасного екологічного імперативу щодо охорони екологічних прав людини, які беруть початок з конституційної вимоги стосовно права кожного на безпечне для життя і здоров’я довкілля. Тому епіцентром сучасної регіональної екологічної політики та екологічного законодавства повинні стати екологічні права громадян України.

У другому розділі “Соціально-екологічні засади формування регіо-нальної екологічної політики” обґрунтовано роль соціальних факторів як визначальних мотивів формування активної регіональної екологічної політики; показано територіальні особливості екологічного стану України, що є передумовою необхідності регіоналізації екологічної політики; розроблено її концептуальну модель.

Серед багатьох мотивів, які обумовлюють необхідність активізації регіональної екологічної політики в Україні, в числі пріоритетних слід назвати соціальні фактори. Адже метою регіональної екологічної політики є створення такого суспільного блага, як екологічна безпека. Безпосереднім споживачем цього блага є людина, життя якої є найвищою цінністю. А раз так, то і регіональна екологічна політика буде ефективною тоді, коли на кожний конкретний момент враховуватиме думку населення щодо пріоритетності вирішення екологічних проблем у спектрі інших проблем його життє-діяльності, з іншого боку – буде сприяти підвищенню екологічної свідомості громадян.

З метою вивчення рівня екологічної свідомості населення, визначення місця екологічних цінностей серед інших соціальних пріоритетів, нами було проведено соціологічне дослідження у п'яти районах Львівської області: Городоцькому, Миколаївському, Перемишлянському, Сокальському, Яво-рівському. Отримана в процесі такого дослідження експертна оцінка населенням окремих екологічних реалій містить цінну інформацію про стан навколишнього середовища, джерела екологічного напруження, шляхи вирішення екологічних проблем. Дослідження показало, що хоча екологічна ситуація в державі дуже складна і проблематична, населення реагує, в першу чергу, на кризу економіки – тяжке матеріальне становище здається небезпечнішим, ніж вплив на здоров'я несприятливої екологічної ситуації. Серед найактуальніших проблем, дошкульних і хворобливих для середньо-статистичного мешканця Львівської області, наші респонденти передусім визначили “низький рівень заробітної плати”. На сьогоднішній день проблеми безробіття, низькі грошові доходи населення, ріст злочинності об'єктивно відсувають екологічні пріоритети на другорядний план. Перспек-тиви вирішення екологічних проблем, в основному, визначатимуться рівнем усвідомлення їх актуальності науково-технічною елітою, політиками та тими державними інститутами, які формують і здійснюють екологічну політику.

Безумовно, що неадекватність соціальної реакції гостроті екологічних проблем є негативним явищем. Разом з тим, у сьогоднішніх умовах воно відіграє і певну позитивну роль, оскільки не підвищує і без того високу соціальну напругу в суспільстві. А раз так, то шляхи виходу з еколого-економічної кризи треба шукати в площині вибору ефективної тактики природоохоронних дій в різних сферах соціально-економічного життя. Видається, що основними напрямками такої тактики мають бути: екологізація економічних реформ, екологізація управління, екологізація людської свідомості. Саме там криються дієві резерви підвищення ефективності регіональної екологічної політики в найближчій перспективі.

Екологічний фактор має значний вплив на соціальну асиметрію українського суспільства і в просторовому відношенні. Це підтверджують проведені розрахунки інтегральних індексів соціально-екологічної комфортності проживання населення в розрізі областей (табл. 1).

Таблиця 1

Соціально-екологічна комфортність умов проживання населення України | Області | Інтегральний індекс комфор-т-ності проживання населення1Рей-тинг | Індекс рівня забруд-нення довкілля2Рей-тинг | Інтегральний індекс соці-аль-но-екологічної комфортності3Рей-тинг | Україна | 1,00 | 1,00 | 1,00 | АР Крим | 0,85 | 18 | 3,69 | 14 | 1,77 | 14 | Вінницька | 0,86 | 13 | 1,85 | 19 | 1,26 | 21 | Волинська | 0,86 | 16 | 3,98 | 11 | 1,85 | 11 | Дніпропетровська | 1,05 | 6 | 0,40 | 26 | 0,65 | 26 | Донецька | 1,15 | 2 | 0,33 | 27 | 0,62 | 27 | Житомирська | 0,86 | 14 | 4,93 | 8 | 2,06 | 9 | Закарпатська | 0,75 | 26 | 10,28 | 2 | 2,79 | 2 | Запорізька | 1,04 | 7 | 0,59 | 24 | 0,78 | 24 | Івано-Франківська | 0,84 | 19 | 1,07 | 23 | 0,95 | 23 | Київська | 1,04 | 8 | 4,32 | 10 | 2,12 | 8 | Кіровоградська | 0,85 | 17 | 1,76 | 20 | 1,23 | 22 | Луганська | 0,99 | 10 | 0,48 | 25 | 0,69 | 25 | Львівська | 1,08 | 4 | 3,00 | 16 | 1,80 | 12 | Миколаївська | 0,82 | 23 | 2,53 | 17 | 1,44 | 18 | Одеська | 0,79 | 25 | 3,06 | 15 | 1,55 | 17 | Полтавська | 1,14 | 3 | 2,37 | 18 | 1,64 | 16 | Рівненська | 0,83 | 21 | 4,62 | 9 | 1,96 | 10 | Сумська | 0,88 | 12 | 5,82 | 7 | 2,27 | 7 | Тернопільська | 0,80 | 24 | 11,81 | 1 | 3,08 | 1 | Харківська | 1,05 | 5 | 1,54 | 21 | 1,27 | 20 | Херсонська | 0,84 | 20 | 7,86 | 4 | 2,57 | 5 | Хмельницька | 0,92 | 11 | 7,68 | 5 | 2,66 | 4 | Черкаська | 0,86 | 15 | 3,72 | 13 | 1,79 | 13 | Чернівецька | 0,83 | 22 | 9,15 | 3 | 2,76 | 3 | Чернігівська | 0,71 | 27 | 3,96 | 12 | 1,68 | 15 | Київ | 1,45 | 1 | 1,36 | 22 | 1,40 | 19 | Севастополь | 0,99 | 9 | 6,20 | 6 | 2,48 | 6 | Примітки:

1 Інтегральний індекс комфортності проживання населення розраховано кумулятивним методом на базі групових індексів розвитку окремих галузей житлово-комунальної сфери: індексу забезпеченості житлом, індексу благоустрою житлового фонду, індексу споживання комунальних послуг, індексу благоустрою населеного пункту. (Див.: Інтегральна оцінка та порівняння соціально-економічного стану регіонів / Побурко Я.О., Карпов В.І., Матковський С.О. та ін. // Регіони України. Економіко-статистичні порівняння: Додаток до журналу “Регіональна економіка” / НАН України. Ін-т регіональних досліджень. – Львів, 2000. – №4/5. – 88 с.).

2 Індекс рівня забруднення довкілля розраховано на основі часткових індексів забруднення атмосфери та поверхневих водних об’єктів у розрахунку на одного мешканця.

3 Інтегральний індекс соціально-екологічної комфортності розраховано кумулятивним методом на базі інтегрального індексу комфортності проживання населення та індексу рівня забруднення довкілля. |

Як видно з табл. 1, стан довкілля в регіонах істотно змінює рейтинг областей за інтегральним показником комфортності проживання населення. Найвищий рівень соціальної комфортності спостерігається у м. Києві, Донецькій, Полтавській, Львівській і Харківській областях. Якщо врахувати екологічний чинник, то ці регіони посідають відповідно 19, 27, 16, 12, 20 місця. А лідерами в рейтингу областей за інтегральним індексом соціально-екологічної комфортності є області з незначним промисловим потенціалом: Тернопільська, Закарпатська, Чернівецька, Хмельницька, Херсонська.

Незважаючи на певну узагальненість проведених розрахунків, вони дають підставу говорити не тільки про суттєвий вплив екологічного чинника на регіональну диференціацію соціальних умов проживання населення, а й про необхідність його врахування при здійсненні соціальної та екологічної політики.

Динаміка забруднення довкілля тісно пов’язана з активністю економічних процесів. Така залежність особливо чітко простежується на показниках валових викидів шкідливих речовин в атмосферу. Якщо протягом 1992-1998 рр. спостерігалось відчутне зниження обсягів викидів шкідливих речовин, що було пов’язано з масовими простоями і зупинками роботи промислових підприємств, то починаючи з 2000 р. економічне пожвавлення викликало зворотну тенденцію – ріст емісій забруднюючих речовин в атмосферу. Менш виразним є взаємозв’язок між станом економіки та показниками динаміки скидання забруднених стічних вод у поверхневі водні об’єкти. Тут загальна кризова ситуація фактично не позначилась, оскільки найбільшим забруднювачем вод є житлово-комунальне господарство, котре функціонувало у більш-менш звичному режимі. Незважаючи на зменшення обсягів утворення токсичних відходів, їх загальна маса накопичення продовжує зростати. Загалом, проведений аналіз дає підстави говорити про те, що екологічна ситуація в Україні є далеко не благополучною, а тому її покращення можливе на основі активізації регіональної екологічної політики.

В дисертації обґрунтовано методологічні підходи до розробки концепції регіональної екологічної політики, що є важливим доку-ментом, в якому повинні бути визначені цільові орієнтири та принципи дій в сфері охорони довкілля, обґрунтовані пріоритетні напрямки природоохоронної діяльності та джерела її фінансування. Визначені концепцією напрямки екологічної політики мають бути дета-лізовані до рівня конкретних заходів та їх виконавців, термінів реалізації, обсягів та джерел фінансування у програмі охорони довкілля регіону. Саме такий підхід закладений в основу форму-вання та здійснення екологічної політики у Львівській області.

Пріоритетними напрямами регіональної екологічної політи-ки, на нашу думку, мають стати:–

повна і всеохоплююча інвентаризація джерел забруднення, оцінка екологічної надійності господарських об'єктів і виробни-чих систем;–

поетапне розгортання робіт щодо створення системи еколо-гічного моніторингу з максимальним використанням існуючих структур і матеріальної бази;–

створення банків екологічної інформації, автоматизація про-цесів її збору, обробки і аналізу;–

реалізація програм наукових досліджень актуальних екологіч-них проблем, прогнозування явищ і процесів, впровадження отриманих результатів у практику;–

забезпечення ефективного використання коштів природоохо-ронних фондів, налагодження оптимальних процедур контролю за їхньою діяльністю;–

екологізація конверсії оборонних галузей промисловості: пере-про-філізація підприємств на випуск природоохоронного устаткування, використання вивільненої військової техніки для еколо-гічних цілей;–

розширення мережі природоохоронних територій різного рангу, реалізація спільних з сусідніми державами проектів;–

формування розвинутого ринку екологічних послуг: створен-ня аудиторських фірм, екологічних банків, лабораторій, введення екологічного страхування тощо;–

внесення в процедуру підготовки і прийняття управлінських рішень обов'язкової норми проведення їхньої екологічної експер-тизи;–

законодавчо-нормативне стимулювання залучення бізнесу і підпри-ємництва до вирішення екологічних проблем;–

розширення і поглиблення конструктивного співробітництва з міжнародними екологічними організаціями, європейськими країнами;–

законодавчо-нормативне забезпечення економіко-правових відносин сторін при вирішенні конфліктних ситуацій між насе-ленням і органами влади, суб'єктами господарювання щодо еко-логічної безпеки прийнятих рішень і практичних дій;–

здійснення заходів щодо формування екологічної культури населення, активізація екологічної освіти і виховання, створення цивілізованих процедур інформування населення про стан приро-дного середовища і рівень його безпеки;–

налагодження конструктивної співпраці державних та місце-вих органів влади з громадськими екологічними рухами, політич-ними партіями.

Кардинальне вирішення екологічних проблем, пов'язане зі зменшенням забруднення довкілля і зниженням негативного антропогенного впливу на нього, можливе на основі впровадження новітніх мало- і безвідходних технологій у виробничі процеси, здійснення масштабних заходів по очистці і утилізації шкідливих емісій в природне середовище і т.п. Реалізація таких проектів вимагає великих коштів, що в сьогоднішніх умовах і найближчій перспективі є малореальним. Тому цей напрямок природоохоронної діяльності може слугувати лише стратегічним орієнтиром екологічної політики. Разом з тим курс на екологізацію виробництва і системи господарювання повинен витримуватись послідовно в рамках реалізації державних і галузевих програм, а також у процесі реконструкції і модернізації