Кожокар Юрій Васильович

УДК 332.122:338.242.4

Вдосконалення механізму стимулювання розвитку
промисловості приморських регіонів

Спеціальність: 08.00.03 – Економіка та управління
національним господарством

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Львів – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, старший науковий співробітник
Іщук Світлана Олексіївна,
Інститут регіональних досліджень НАН України,
завідувач відділу.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Сухоруков Аркадій Ісмаїлович,
Національний інститут проблем міжнародної безпеки при РНБО України, завідувач відділу

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник
Шульц Світлана Леонідівна,
Інститут регіональних досліджень НАН України,
старший науковий співробітник

Захист відбудеться “26” жовтня 2007 року о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026 м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий “25” вересня 2007 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук Жовтанецький В.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Сучасний етап трансформації економічної системи України пов'язаний із забезпеченням високого рівня конкурентоспроможності продукції вітчизняного промислового виробництва на внутрішньому і світовому товарних ринках.

Промисловість України забезпечує понад третини виробництва ВВП, майже половину товарів і послуг, 80% експортної продукції, концентрує значну частину трудових ресурсів та мобілізує більшість технологічних інновацій. При цьому промисловість України поки що залишається розбалансованою, динамічно нестійкою, вельми чутливою до чинників, що порушують економічну і екологічну безпеку та соціально напруженою сферою економічної діяльності.

Наявні сьогодні тенденції та закономірності розвитку промисловості України потребують вироблення ефективної національної промислової політики і формування нових та вдосконалення діючих механізмів її реалізації.

Дослідження проблем промислового розвитку та методологічно-методичних основ формування механізму управління ним є предметом наукових пошуків вітчизняної економічної науки. Вагомий внесок у дослідження цієї проблематики внесли вітчизняні вчені: Амоша О.І., Бєлєнький П.Ю., Бойко Є.І., Геєць В.М., Герасимчук М.С., Данилишин Б.М, Долішній М.І., Дорогунцов С.І., Кузьменко Л.М., Недін І.В., Пила В.І., Прокопенко М.І., Сухоруков А.І., Точилін В.О., Федулова Л.І., Чмир О.С., Чумаченко М.Г. та ін.

Питання реалізації національної промислової політики є, з одного боку, широко досліджуваним, а з іншого - внаслідок непослідовності та несистемності ринкових перетворень в українській економіці залишається дискусійним. Багатовекторна дія механізму стимулювання розвитку промисловості та значний інструментарій його реалізації обумовлюють необхідність поглибленого вивчення цього питання. Крім того, за умов запровадження механізму стимулювання розвитку промисловості до конкретних територій необхідно враховувати специфіку територіальної організації промислового виробництва та особливості спеціалізації досліджуваних територій. Названі аргументи є підставою для проведення наукового дослідження на прикладі приморських регіонів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведене дослідження пов’язане з науково-дослідними темами, що виконувалась в Інституті регіональних досліджень НАН України: „Механізм реалізації регіональної політики в умовах формування національної економіки (номер державної реєстрації 0100U002572) і „Розробка методології моніторингу соціально-економічного стану у регіонах України" (номер державної реєстрації 0105V901932).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретико-методологічних засад та практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму стимулювання розвитку промисловості приморських регіонів в контексті реалізації національної промислової політики.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність розв’язання таких завдань:

- обґрунтувати теоретичні моделі і методологічні підходи до формування національної промислової політики та охарактеризувати умови її реалізації;

- висвітлити особливості реалізації і дати оцінку складовим механізму стимулювання розвитку промисловості;

- узагальнити методичні засади державного стимулювання промисловості шляхом запровадження режиму вільних економічних зон (ВЕЗ);

- оцінити інституціональне середовище функціонування ВЕЗ та здійснити аналіз діяльності ВЕЗ приморських регіонів України в розрізі мети і завдань їх створення;

- вивчити тенденції розвитку промисловості приморських регіонів України на прикладі Миколаївської області та оцінити вплив функціонування ВЕЗ на інноваційно-інвестиційний розвиток регіону;

- запропонувати напрями вдосконалення механізму стимулювання промислового розвитку приморських регіонів;

- розробити методологію та інструментарій оцінки ефективності інвестиційних проектів;

- запропонувати систему індикаторів ефективності функціонування ВЕЗ та моніторингу розвитку промисловості.

Об'єктом дослідження є процеси управління промисловим розвитком приморських регіонів.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні аспекти вдосконалення механізму стимулювання розвитку промисловості приморських регіонів.

Методологія і методика дослідження. Теоретичною і методологічною базою дисер-таційної роботи стали фундаментальні теорії ринкової економіки, теорії конкурентоспроможності та інноваційного підприємництва, теорії інституціонального аналізу, а також сучасні теоретичні розробки з проблем реалізації національної промислової політики.

Дослідження виконувались на основі використання: методів струк-турного аналізу при вивченні структури промисловості приморських регіонів; методів економічного аналізу – при вивченні умов та наслідків функціонування ВЕЗ; методів статистичного аналізу – при визначенні критеріїв та показників оцінки ефективності інвестиційних проектів; методів комплексного підходу – при вивченні інструментів механізму стимулювання розвитку промисловості; методів маркетингу при вивченні попиту і пропозиції у сфері виробництва та споживання продукції проми-словості Миколаївської області.

Наукова новизна одержаних результатів. Проведені автором дослідження дозволили отримати такі наукові результати:

вперше:

- запропоновано класифікацію інструментів механізму стимулювання розвитку промисловості приморських регіонів на основі систематизації форм та інструментів промислової політики. Відповідно до функціонального призначення виділено такі групи інструментів: управлінські (макроекономічні, регіональні і зональні), ресурсні (спрямовані на оптимізацію ресурсозабезпечення виробництва та ресурсозбереження), інформаційні (покращують інформаційне забезпечення діяльності суб’єктів національної промислової політики), інституціальні (створюють нормативно-правове та організаційно-економічне середовище діяльності).

удосконалено:

- зонально-територіальний підхід до стимулювання промислового розвитку, сутність якого полягає в узгодженні інтересів суб’єктів промислової політики різного ієрархічного рівня шляхом врахування пріоритетів національної і регіональної промислової політики та особливостей виробничої спеціалізації території;

- методичний підхід до оцінки ефективності інвестиційних проектів, що реалізуються на промислових підприємствах, зміст якого базується на використанні сукупності економічного, соціального, інноваційного та екологічного критеріїв та балансі інтересів всіх зацікавлених сторін. Це забезпечить вибір найбільш ефективних інвестиційних рішень та підвищить рівень суспільної значимості проектів;

набули подальшого розвитку:

- напрями вдосконалення інструментарію механізму стимулювання розвитку промисловості приморських регіонів відповідно до завдань економічної політики України та ієрархічних рівнів управління, зокрема, щодо стимулювання інвестиційно-інноваційної та експортної діяльності, стимулювання розвитку ВЕЗ, ресурсозбереження і детінізації капіталу, підприємницької активності та підвищення ефективності управління;

- система моніторингових показників ефективності діяльності ВЄЗ в розрізі соціально-економічної, бюджетної ефективності та ефективності пільгової системи. Це дозволить покращити методичне і аналітичне забезпечення процесу управління ВЕЗ та забезпечить комплексну оцінку діяльності промислових підприємств для прийняття стратегічних і тактичних рішень.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність роботи полягає в обґрунтуванні напрямів раціоналізації механізму стимулювання розвитку промисловості приморських регіонів на основі пріоритетів національної промислової політики. Сформульовані у роботі теоретичні положення і практичні рекомендації щодо процедури спрощення оподаткування суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та акцизу схвалені і запропоновані до впровадження Одеською митницею (Державна митна служба України) (довідка № 10/28-01/8833 від 27.09.2006 р.).

Пропозиції щодо вдосконалення механізму державного стимулювання промислового розвитку приморських регіонів використані Міністерством економіки України при підготовці проектів законів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України та інших нормативних матеріалів з питань формування сучасної зовнішньоекономічної політики, інтеграції України до Європейського Союзу та вступу до Світової організації торгівлі (довідка № 127-29/139 від 16.10 2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати дослідження, що виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертаційної роботи доповідалися на: II Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми європейської інтеграції і транскордонного співробітництва" (м. Луцьк, 2005 p.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Концептуальні засади формування менеджменту в Україні" (м. Судак, 20-22 вересня 2005 p.); Міжнародній науково-практичній конференції „Регіональна політика в Україні: сучасні форми та методи реалізації" (м. Львів, 27-28 жовтня 2005 p.), Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції “Сучасний соціокультурний простір” (м. Київ, 25-27 вересня 2006р).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 наукових праць, загальним обсягом 22 др. арк., з них особисто автору належить 5,3 др. арк., в т.ч. одна монографія і 6 статей у фахових виданнях.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (163 найменування), 6 додатків. Загальний обсяг дисертації складає 175 сторінок тексту, містить 9 таблиць і 14 рисунків.

Основний зміст роботи

У першому розділі "Теоретико-методологічні основи формування механізму стимулювання розвитку промисловості приморських регіонів" розкрито сутність національної промислової політики та умови її реалізації, обґрунтовано методологічні підходи до формування механізму стимулювання розвитку промисловості та висвітлені його особливості в контексті національної промислової та регіональної політики України.

Під національною промисловою політикою автор пропонує розглядати узгоджену стратегію і тактику держави, регіонів та підприємств усіх форм власності задля досягнення цілей промислового розвитку у загальнонаціональному, галузевому та регіональному масштабах, які формуються під впливом всіх інститутів громадянського суспільства і визначають характер та форми взаємодії між суб’єктами національної промислової політики та суб’єктами світової економіки за умов міжнародного поділу праці. Національна промислова політика визначає також особливості зовнішньоекономічних зв’язків країни в умовах посилення глобалізаційних тенденцій розвитку економіки, що сприяє формуванню конкурентних переваг вітчизняного промислового виробництва.

У роботі доведено, що пріоритети, інструменти та методи регуляторно-стимулюючого механізму реалізації національної промислової політики змінювалися відповідно до змін концепцій промислової політики, які були адекватними стадії розвитку української економіки і відображали сутність певної моделі промислової політики (експортно-орієнтованої, імпортозаміщення та інноваційно-орієнтованої). Названі моделі не є взаємовиключаючими і можуть ефективно поєднуватися. В Україні протягом років ринкових перетворень робився акцент на ту чи іншу модель промислової політики. Однак ці зміни не мали системного характеру і не підкріплялися достатньою законодавчою базою та необхідною фінансовою підтримкою.

Еволюція концепцій промислової політики пов’язана зі зміною наступних пріоритетів: заперечення (або визнання) активної участі держави у регулюванні промислового розвитку; залучення заходів щодо підтримки промисловості шляхом взаємозаліків заборгованості підприємств та пільгового кредитування; селективна підтримка певних виробництв згідно з державними пріоритетами; підтримка ефективних проектів; активізація інвестиційної діяльності; інноваційний шлях розвитку промисловості. Основними критеріями вибору пріоритетів національної промислової політики слід вважати домінуючу в суспільстві ідеологію і характер конкурентних переваг у світовому господарстві.

Акцентуючи увагу на тому, що сьогодні відбувається зміна концептуальної парадигми розвитку промисловості України, вважаємо, що її метою стає не лише підвищення рівня ефективності промислового виробництва, а й вирішення проблем економічного, екологічного і соціального плану. Відповідно сучасний етап розвитку промислової політики в Україні пов’язаний із підвищенням конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках; підтримкою інтеграції, диверсифікації і транснаціонального характеру діяльності вітчизняних промислових підприємств; розвитком наукоємних галузей та "промисловим освоєнням інтелектуальної власності"; створенням громадсько-державного механізму формування та реалізації промислової політики.

Сформульовані автором принципи та класифікаційні ознаки національної промислової політики дозволили охарактеризувати її специфіку і визначити комплекс інструментів механізму її реалізації на всіх ієрархічних рівнях: від національного та регіонального до рівня конкретної галузі чи окремого підприємства. Залежно від рівня промислової політики, в роботі сформульовані завдання та визначені її суб’єкти. До останніх належать: органи державного управління; представники великого бізнесу, які реалізують корпоративні інтереси і несуть відповідальність за розвиток галузей та окремих регіонів. Наведений перелік продовжують промислові асоціації та союзи, торгово-промислові палати, Союз промисловців і підприємців та інші інститути громадського суспільства.

Промислову політику України регламентує пакет законодавчо-нормативних документів: концепція промислової політики, програма промислової політики і нормативно-правові акти з реалізації управлінських рішень щодо розвитку промисловості та суміжних сфер діяльності.

Реалізація національної промислової політики повинна здійснюватися шляхом реконструювання механізму відтворення та механізму управління. Дія механізму відтворення спрямована на вирішення конкретних проблем розвитку промисловості, зумовлених високим ступенем зношуваності основних фондів, високою фондомісткістю і технологічною відсталістю виробництва, недостатністю оборотних та інвестиційних коштів, низьким рівне якості продукції і продуктивності праці, неефективністю кадрового відтворення. Натомість механізм управління має регуляторно-стимулюючий характер і зорієнтована на створення умов для ефективного розвитку вітчизняної промисловості та підвищення рівня її конкурентоспроможності.

В основі механізму стимулювання розвитку промисловості лежить сукупність економічних інтересів: суспільні, колективні, особистісні, галузеві (чи секторальні), державні і територіальні інтереси, а також інтереси населення.

Автором доведено, що в основі формування механізму стимулювання розвитку промисловості закладено життєвий цикл процесу стимулювання, який може бути представлений у вигляді послідовного ланцюга: закріплення стимулів в нормативно-правовому полі – інформування суб’єктів господарювання про існуючу систему стимулів – усвідомлення суб’єктами господарювання дії стимулів – реалізація дій, викликаних внаслідок стимулювання. А відтак, механізм стимулювання розвитку промисловості виконує дві основні функції: оціночну, яка проявляється через виявлення протиріч між дійсним та перспективним станом розвитку промисловості, і активізуючу, яка передбачає посилення активності об’єктів стимулювання та надання можливостей реалізації цілей їх розвитку.

Основними напрямами державного стимулювання розвитку промисловості зазвичай вважаються діяльність держави з приводу проведення структурної, інноваційної, бюджетно-податкової, фінансово-кредитної, інвестиційної та зовнішньоекономічної політики. Автор пропонує наведений перелік доповнити системою заходів у сфері ресурсозберігаючої, кадрової та природоохоронної діяльності. Така постановка питання забезпечує комплексність та системність механізму стимулювання розвитку промисловості.

На основі систематизації форм та інструментів національної промислової політики в роботі здійснено класифікацію інструментів механізму стимулювання розвитку промисловості та охарактеризовані напрями їх дії.

У роботі проаналізовано особливості діючої в Україні та інших країнах світу системи фінансових та організаційних заходів і організаційних форм їх реалізації у сфері стимулювання розвитку промисловості в розрізі окреслених вище груп інструментів та напрямів державної політики.

Визначені автором ідентифікаційні ознаки приморських регіонів, які є специфічною територіальною системою, а також проведений аналіз функцій, які виконують ці регіони у державному та міжнародному поділі праці і особливостей їх промислового розвитку дозволили побудувати концептуально-логічну модель розвитку промисловості приморського регіону. В основі побудови цієї теоретичної моделі закладено пріоритети розвитку промисловості приморських регіонів, засоби розвитку, які включають ресурси, умови і джерела розвитку та форми впливу, а також результати, що можуть бути отримані в економічній, соціальній та екологічний сферах діяльності.

Наявний ресурсний потенціал Приморського регіону, диверсифікована структура його господарського комплексу, екологічна та рекреаційна цінність довкілля обумовлюють необхідність інтегрованого управління розвитком цих територій, сутність якого згідно з "Європейським кодексом управління промисловими зонами" полягає у реалізації ідеї комплексності дій. Інтегроване управління дозволить подолати фрагментарність в управлінні територіями шляхом досягнення узгодженості дій у процесах регулювання розвитком різних сфер економіки, соціальної та екологічної діяльності, взаємодії різних рівнів влади, інтеграції сусідніх територій.

На основі аналізу зарубіжного досвіду функціонування зон із особливим статусом (ВЕЗ, ТПР) автор доводить, що вони є дієвою формою поєднання різновидового та різнорівневого інструментарію механізму стимулювання розвитку промисловості. Це, зокрема, про податкові, фінансово-кредитні та експортно-підтримуючі важелі впливу. Відповідно, функціонування ВЕЗ слід розглядати як один з прикладів реалізації регіонально-зонального підходу в управлінні промисловим розвитком.

У другому розділі "Оцінка та аналіз розвитку промисловості і особливостей функціонування ВЕЗ у приморських регіонах (на прикладі Миколаївської області)" проведено аналіз стану і проблем розвитку промисловості Миколаївської області, подано економіко-організаційний аналіз діючого механізму стимулювання розвитку промисловості у приморських регіонах та проаналізовано вплив ВЕЗ на інвестиційно-інноваційну діяльність у досліджуваному регіоні.

Проведений автором аналіз економічного розвитку Миколаївської області засвідчив, що промисловість є однією з пріоритетних сфер її економіки. Це підтверджують і визначені стратегічні напрями розвитку області, задекларовані у Постанові КМУ від 21 липня 2006 року №1001 "Про затвердження державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року", зокрема: експортоорієнтоване суднобудування та суміжні галузі, кольорова металургія, промисловість будівельних матеріалів та агропромислове виробництво. Частка промисловості у фінансових результатах діяльності регіону підприємств становить 27,6%.

Для просторової організації промислового комплексу області характерною є висока концентрація підприємств у південній (суднобудування, машинобудування, кольорова промисловість) та північній частинах регіону (електроенергетика, машинобудування).

Розвиток промисловості Миколаївської області протягом 2000-2006 років характеризує ряд тенденцій: зниження темпів приросту обсягів промислової продукції (з 15,1% до 7,1%); зростання кількості суб’єктів підприємницької діяльності з 7,9 тис. од. до 9,1 тис. од.; збереження незначної частки малих підприємств у загальному обсязі реалізованої промислової продукції та зменшення питомої ваги виробленої продукції на підприємствах малого бізнесу; зростання частки продукції малих підприємств у деревообробній промисловості (70% від загального обсягу, целюлозно-паперовому виробництві (55%), у виробництві електричного, електронного та оптичного устаткування (42%); скорочення зайнятості населення у промисловості.

Про конкурентоспроможність промислового виробництва регіону свідчить подвійне переважання експорту товарів над їх імпортом, що спостерігається з 2002 року і забезпечує Миколаївській області позитивне сальдо зовнішньої торгівлі (рис.1).

Складено за матеріалами Головного управління статистики Миколаївської області.

Рис.1. Динаміка експорту та імпорту товарів Миколаївської області
за період 2000-2006 років.

Експорт області щорічно збільшується завдяки нарощуванню поставок механічного обладнання та пристроїв, зернових культур, продукції неорганічної хімії, а імпорт через ввезення сировини для металургії, продуктів переробки овочів та плодів (концентратів соків), наземних транспортних засобів. Сьогодні експортно-імпортні пропозиції підприємств Миколаївської області включають пропозиції товарів та послуг конкурентоспроможних галузей промисловості, зокрема, суднобудування, машинобудування, металургії.

Географічна структура зовнішньої торгівлі товарами та послугами є традиційною для регіону. Попри розгалужену партнерську мережу зовнішьоторгівельних відносин, 47,7% обсягів зовнішньої торгівлі регіону припадає на країни СНД.

Стабілізація ситуації із зайнятістю населення області у промисловості стримується значною диференційованістю економічних показників розвитку різних галузей промисловості; коливаннями у кількості зареєстрованих безробітних; більшою питомою вагою чоловіків у статевій структурі безробітних та зменшенням потреби промислових підприємств у працівниках. Стримуючим фактором щодо створення нових та збереження існуючих робочих місць у промисловості є відсутність власних коштів на підприємствах області внаслідок низької завантаженості їх потужностей, зокрема, у стратегічно важливих та високотехнологічних галузях, зменшення кредитних ресурсів та інвестицій внаслідок обмежень діяльності ВЕЗ регіону.

Оцінка процесів формування та функціонування ВЕЗ в приморських регіонах здійснено шляхом: визначення цілей і завдань щодо створення конкретної ВЕЗ та еволюційних етапів її функціонування; аналізу позитивних та негативних чинників розвитку ВЕЗ з висвітленням наданих підприємствам ВЕЗ преференцій та пільг (із сплати ввізного мита, податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств і плати за землю); обґрунтування наслідків функціонування ВЕЗ та перспектив раціоналізації умов їх діяльності.

Проведений аналіз дозволив окреслити лімітуючі чинники функціонування ВЕЗ в Україні, зокрема: домінування політичної доцільності над економічною при створенні ВЕЗ; нестабільність правового поля та тимчасових порушень режиму пільгового оподаткування суб’єктів ВЕЗ; недосконалість інституціальних засад функціонування зон в т.ч. неврегульованість нормативних положень щодо прийняття управлінських рішень стосовно реалізації інвестиційних проектів суб’єктами господарювання ВЕЗ; порушення принципу абсолютної рівності та конкурентних можливостей для всіх підприємств зон; відсутність стратегій розвитку; низька ефективність іміджевих заходів внаслідок недоопрацювання інвестиційних пропозицій; низька експортна та інноваційна спрямованість інвестиційних проектів і їх бюджетна ефективність; неконтрольований розвиток тінізації економіки та корупції; низький рівень розвитку інфраструктури. Окрім того, слід відзначити, що кожна ВЕЗ має особливі умови та проблеми функціонування, відповідно до законодавчої бази щодо їх створення.

У роботі висвітлено позитивні та негативні аспекти впливу СЕЗ “Миколаїв” на розвиток регіону. Насамперед, це стосується зростання обсягів прямих іноземних інвестицій, що надходять у регіон і скеровуються в інші країни світу. Позитивним є те, що у розподілі інвестицій за джерелами фінансування спостерігається тенденція до скорочення інвестицій за рахунок коштів держбюджету та місцевих бюджетів і навпаки - зростання інвестування за рахунок власних коштів підприємств, організацій та іноземних інвесторів. У структурі прямих іноземних інвестицій за видами діяльності лідером є промисловість (61% від загального обсягу).

Для Миколаївської області є властивим стабільне зростання обсягів реалізованої інноваційної продукції та збільшення її частка у загальному обсязі реалізованої продукції. У структурі підприємств, які займаються інноваційною діяльністю, вагома частка належить виробникам харчової продукції (37,1%) та підприємствам машинобудівного комплексу (29,6%), легкої промисловості (11,1%), металургії та оброблення металу (7,4%). Поряд з цим, рівень інноваційної активності в регіоні залишається низьким, що проявляється у: незначній кількості промислових підприємств, які здійснюються інноваційну діяльність; зменшенні впроваджень нових технологічних процесів у виробництво; значному зменшенні кількості освоєних інноваційних видів продукції.

Складено за: [Спеціальні економічні зони у Львівській області. Статистичний щорічник. Львів, 2007. – С.37].

Рис. 2. Надходження та освоєння інвестицій у ВЕЗ України

Для вирішення інвестиційних та інноваційних проблем регіону слід звернути особливу увагу на реалізацію інноваційно-інвестиційних проектів. За обсягами надходження інвестицій у реалізацію інвестиційних проектів ВЕЗ "Миколаїв" відстає від групи лідерів, однак, за рівнем освоєння має найкращі результати (рис.2).

Протягом 2004-2005рр. у Миколаївській області реалізовано 10 інвестиційних проектів на підприємствах суднобудування, металургії та хімічної промисловості. Особливе значення для промисловості регіону має реалізація інвестиційних проектів у суднобудівному виробництві, галузевою специфікою якого є наявність значних податкових надходжень ыз податку на майно (висока вартість необоротних активів і витрат на незавершене виробництво).

Сьогодні ефективність виробничо-господарської діяльності вітчизняних суднобудівельних підприємств має тенденцію до зниження внаслідок технологічного відставання та низького рівня організації виробництва. Тому основною метою інвестиційних проектів у цій галузі є модернізація основних виробничих фондів підприємств. І, оскільки підприємства вкладають значні кошти у модернізацію та нарощування засобів виробництва, вони збільшують податкові надходження із податку на майно, що призводить до зростання строків окупності проектів та зниження їх економічної ефективності. Така ситуація зумовлена тим, що додаткові витрати, пов’язані з податковими відрахуваннями, виникають значно раніше, ніж підприємства отримують віддачу від своїх капіталовкладень.

Механізм стимулювання реалізації інвестиційних проектів передбачає надання інвестиційних податкових кредитів та митних пільг на устаткування і техніку, що закуповується для переоснащення суднобудівельних підприємств, продовження практики зниження ПДВ на виробництво суден та дії пільг зі зменшення податку на прибуток з тієї його частини, яка спрямовується на розвиток нових технологій та цільове субсидіювання витрат, пов'язаних із впровадженням принципово нових технологій у суднобудівній галузі.

У третьому розділі "Напрями вдосконалення механізму стимулювання розвитку промисловості приморських регіонів" визначені напрямки раціоналізації механізму стимулювання розвитку промисловості приморських регіонів, запропоновані методичні підходи до оцінки ефективності інвестиційних проектів та шляхи її підвищення, обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення системи соціально-економічного моніторингу розвитку ВЕЗ.

Запропоновані напрями вдосконалення механізму стимулювання розвитку промисловості приморських регіонів мають реалізовуватися відповідно до сучасних завдань економічної політики України у чотирьохрівневому вимірі (національному, регіональному, зональному та на рівні окремих підприємств) (табл.1).

При переході до ринкових методів господарювання, що призвели до наявності різних форм власності на засоби виробництва, виникає необхідність застосування багатокритеріального підходу до оцінки ефективності інвестиційних проектів. Суто економічні критерії, які визначають комерційну ефективність підприємства (прибуток, індекс доходності, внутрішня норма доходності та строк окупності) доцільно доповнити критеріями соціально-екологічної ефективності.

Таким чином, оцінку ефективності інвестиційних проектів пропонується здійснювати згідно із запропонованим алгоритмом задачі максимізації прибутку від реалізації інвестиційно-інноваційного проекту на промисловому підприємстві та методології сумарних вигод.

Методика вибору інвестиційних проектів має включати такі етапи: вибір пріоритетних напрямів та визначення цілей інвестування (підвищення ефективності виробництва; розширення діючого або освоєння нового виробництва; розробка нових технологій; інвестиції соціального призначення); визначення масштабу інвестиційних проектів (обсяг капіталовкладень та результативність); визначення джерел та методів фінансування проекту і терміну його окупності; оцінка соціальної та екологічної ефективності (оцінка умов праці та перспектив розбудови соціальної інфраструктури; збільшення кількості робочих місць; зменшення рівня екологічного навантаження на навколишнє середовище тощо).

Таблиця 1

Організаційна карта стимулювання росту ефективності промисловості за ієрархічними рівнями управління

Рівні управління | Напрями дії | Організаційні елементи

Державний | Стимулювання інвестиційної активності | Заохочення інвестиційного кредитування, збільшення капітальних видатків державного бюджетів, спрощення інвестиційного імпорту, проведення моніторингу трансфертного ціноутворення, посилення антимонопольного моніторингу поглинань національних фірм зарубіжними інвесторами, розвиток мереж страхування.

Стимулювання інноваційної активності | Запровадження податкових стимулів для інноваційних підприємств, заохочення створення інноваційних кластерів та асоціацій, науково-технологічний аудит державних наукових установ, інвентаризація науково-технічних програм, державна інформаційна підтримка інноваційних процесів.

Стимулювання експортної діяльності | Забезпечення захисту внутрішнього ринку, спрощення митних процедур для українських експортерів, впровадження механізмів експортного кредитування та експортного страхування, спрощення механізмів відшкодування ПДВ, надання інформаційно-правової підтримки діяльності експортерів, зміцнення засобів митного контролю.

Стимулювання внутрішнього попиту | Поширення практики держзамовлень та лізингу, в т. ч. державного лізингу, інтенсифікація рекламної діяльності, вдосконалення маркетингу.

Стимулювання детінізації капіталу | Посилення контролю над відпливом капіталів за межі України, проведення амністії по відношенню до тіньового капіталу через відкриття йому шляхів для легального інвестування, надання правових гарантій недоторканості власникам некримінальних капіталів.

Стимулювання розвитку ВЕЗ | Запровадження сучасних інструментів стимулювання розвитку ТПР та ВЕЗ; покращення адміністративно-правового режиму підприємницької діяльності в напрямку спрощення адміністративних процедур та підвищення рівня відповідальності суб’єктів господарювання ВЕЗ; створення агента з управління ВЕЗ;

Стимулювання ресурсозбереження | Впровадження податкових стимулів інвестицій в енергозбереження, цільове спрямування бюджетних інвестицій, започаткування довгострокової державної програми впровадження енергоощадних технологій.

Регіональний | Сприяння підприємницькій активності | Прогнозування основних напрямів та планування заходів з управління інвестиційною діяльністю, контроль за виконанням управлінських рішень, сприяння розширенню інвестиційних послуг (створення спеціалізованих фондів та розвиток фінансової та транспортної інфраструктури тощо), формування програм міжрегіонального та міжгалузевого розвитку.

Зональний | Забезпечення рівних умов діяльності всім суб’єктам господарювання | Розширення організаційно-правових форм ВЕЗ, створення централізованої системи управлінні ВЕЗ, надання пільг резидентам ВЕЗ та оцінка їх ефективності, використання концесійних та лізингових механізмів, поширення змішаного фінансування інвестиційної проектів, запровадження практики державно-приватного партнерства.

Підприємство | Підвищення ефективності управлінських рішень | Проведення організаційно-технічних заходів з вдосконалення виробництва, зниження собівартості продукції та підвищення ефективності інвестиційних проектів, використання в управлінському процесі сучасних інформаційних технологій, забезпечення стабільного залучення інвестицій.

Для оцінки ефективності функціонування ВЕЗ запропоновано систему моніторингових показників в розрізі трьох груп (рис.3).

Рис.3. Критерії та показники оцінки ефективності функціонування ВЕЗ

Результати моніторингу ефективності господарювання суб’єктів ВЕЗ та оцінка ефективності інвестиційно-інноваційних проектів формують інформаційну базу щодо визначення перспективних напрямів розвитку промислових підприємств та обґрунтування управлінських рішень із вдосконалення механізму стимулювання розвитку промисловості окремих регіонів.

Висновки

У дисертаційній роботі досліджено теоретичні та прикладні проблеми діючого механізму стимулювання розвитку промисловості приморських регіонів в умовах реалізації національної промислової політики. Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки:

1. В роботі обґрунтовано концепцію національної промислової політики в світлі сучасної моделі промислової політики. Авторський підхід вирізняє те, що ефективність реалізації політики визначають якісні ознаки розвитку суспільства та його потреби в площині матеріального добробуту та інтелектуально-інноваційного розвитку. Концепція зорієнтована на поєднання виробничих традицій країни, її регіонів та вимог інноваційного світового поступу. Крім того, національна промислова політика є складовою політичної і макроекономічної діяльності та виступає інструментом державного впливу, спрямованим на зміцнення державності, національної безпеки та забезпечення високого рівня життя населення. Базисом сучасної національної промислової політики України має стати поєднання чинників економічного зростання: інвестиційного, інноваційного та вертикальної і горизонтальної інтеграції.

2.. Об’єктивна необхідність концептуального обґрунтування і практичного впровадження механізму стимулювання, визначається його спрямованістю на прискорення темпів зростання обсягів виробництва, а процес стимулювання слід розглядати як засіб безпосереднього впливу на результати діяльності.

3. Реалізація національної промислової політики потребує застосування методів, важелів та інструментів механізму відтворення та механізму стимулювання розвитку промисловості за такими напрямами: сприяння розвитку підприємницької ініціативи; участь у виконанні державних програм економічного розвитку; застосування пільгових режимів діяльності на окремих територіях - вільних економічних зон; стимулювання зовнішньоекономічної та природоохоронної діяльності, стимулювання розвитку всіх видів інфраструктурного забезпечення територій тощо. До методів стимулювання віднесено: економічні (фінансові, податкові, митні, тарифні); інституціональні (нормативно-законодавчі та інституційні); бюджетні (організаційні та фінансові); адміністративні та соціально-політичні (держане управління, взаємодія бізнесу і влади через механізм рефлексії).

4. Основними важелями державного стимулювання розвитку промисловості є податкове та бюджетне стимулювання. Реформування податкового стимулювання потребує удосконалення правил спрощеного оподаткування, вдосконалення системи податкових стимулів, підвищення ефективності податкового адміністрування та запобігання необґрунтованому посиленню фіскального тиску на бізнес, розширення бази оподаткування за рахунок впровадження податку на нерухомість, додаткових місцевих податків, започаткування переходу до єдиного соціального податку. Вдосконалення бюджетного стимулювання передбачає запровадження системи середньострокового бюджетного планування, підвищення ефективності бюджетних інвестицій, удосконалення конкурентних механізмів розподілу бюджетних асигнувань, децентралізацію міжбюджетних відносин.

5. Економічна діяльність приморських регіонів вимагає реформування задля підвищення конкурентноздатності її галузей на вітчизняному і світовому ринках продукції. Основними стратегічними засадами розвитку галузей економіки приморських регіонів мають стати: максимізація вкладу інтелектуальної праці у продукцію, що виготовляється у регіоні; ощадне використання місцевих ресурсів; мінімізація техногенного впливу на довкілля; використання ресурсозберігаючих технологій; використання досягнень науково-технічного прогресу; співпраця з приморськими регіонами інших країн не тільки у сфері зовнішньо-торгівельних відносин, а й з метою створення належної сучасної інфра-структури транскордонних комунікацій, мережі телекомунікаційного забезпечення тощо.

6. ВЕЗ в роботі пропонується розглядати як спосіб санації депресивних регіонів, як полюси економічного зростання і як інститут стимулювання розвитку промисловості. Для сприяння розвитку промисловості Миколаївської області доцільно відновити дію пільгового режиму функціонування вільної економічної зони „Миколаїв", який має відповідати міжнародній практиці. При цьому слід розширити перелік видів діяльності, яким надаються пільги, оскільки підприємствами суднобудівної промисловості виробляються не тільки судна, а й здійснюється їх ремонт тощо.

7. Проведений аналіз сучасних підходів і методичного інструментарію оцінки ефективності інвестиційних проектів в промисловості дозволи зробити висновок про необхідність досягнення балансу інтересів всіх учасників інвестиційного процесу та сумарних економіко-соціо-екологічних вигод від їх реалізації.

8. В роботі доведено, що інформаційне забезпечення промислової діяльності потребує не лише впровадження сучасних інформаційних технологій, а й проведення моніторингових спостережень за ефективністю діяльності промислових підприємств - суб’єктів господарювання ВЕЗ, що сприятиме посиленню фінансової дисципліни та відповідальності за прийняті управлінські рішення. При обґрунтуванні джерел та методів фінансування проектів розвитку виробничої та інженерно-транспортної інфраструктури доцільно запровадити системи корегуючих коефіцієнтів для визначення обсягів пайової участі інвесторів: коефіцієнт соціально-економічного значення, коефіцієнт збережених та додатково створених робочих місць, екологічний та зональний коефіцієнт. Використання цих коефіцієнтів є одним із заходів механізму стимулювання вдосконалення інфраструктури – однієї із невирішених проблем функціонування ВЕЗ приморських регіонів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1.1. Публікації у фахових виданнях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

1.2. У інших виданнях:

8.

9.

Анотація

Кожокар Ю.В. Вдосконалення механізму стимулювання розвитку промисловості приморських регіонів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – Організація і управління національним господарством. – Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2007.

У дисертації висвітлені теоретико-методологічні основи формування механізму стимулювання розвитку промисловості приморських регіонів. На основі визначених класифікаційних ознак та сформульованих принципів формування національної промислової політики обґрунтовано її сутність та інструментарій реалізації. Розкриті методологічні засади розвитку промисловості приморських регіонів в контексті промислової та регіональної політики України. На основі аналізу позитивних та негативних тенденцій розвитку промисловості Миколаївської області та оцінки впливу ВЕЗ “Миколаїв” та інших ВЕЗ приморських регіонів зроблені висновки щодо ефективності їх функціонування. Окреслено напрями та інструменти вдосконалення механізму стимулювання розвитку промисловості в розрізі видів промислової політики та різних рівнів управління. Запропоновано методологічно-методичні підходи до оцінки ефективності функціонування ВЕЗ, зокрема, з приводу реалізації інвестиційних проектів та проведення моніторингового оцінювання.

Ключові слова: національна промислова політика, механізм стимулювання розвитку промисловості, вільні економічні зони, інноваційно-інвестиційний проект, ефективність.

Аннотация

Кожокар Ю.В. Усовершенствование механизма стимулирования развития промышленности приморских регионов. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.00.03 – Организация и управление национальным хозяйством. – Институт региональных исследований НАН Украины, Львов, 2007.

Для определения сущности национальной промышленной политики проанализирована эволюция мировых моделей ее реализации. В работе предполагается разграничение заданий и мероприятий промышленной политики в разрезе двух механизмов: воспроизводства и управления. Определены принципы и классификационные характеристики национальной промышленной политики, что позволило раскрыть ее особенности и обосновать комплексный характер механизма ее реализации. В процессе изучения составляющих механизма стимулирования классификованы его инструменты соответственно функционального направления.

В роботе представлена концептуально-логическая модель развития промышленности приморського регіону, в которой определены приоритеты ее развития, средства их достижения и результаты.

Анализ зарубежного опыта функционирования свободных экономических зон позволил сделать вывод про эффективность этого института развития и управления промышленным развитием.

На основе анализа экономического развития Николаевской области и организационно-экономический анализа формирования и функционирования СЕЗ в приморских регионах Украины определены проблемы и лимитирующие факторы развития промышленностью региона и управления ним. Проведено оценку процессов инвестиционной и инновационной активности в регионе та охарактеризовано особенности инвестиционной деятельности на предприятиях судостроительной отрасли.

В работе составлена организационная карта стимулирования роста эффек-тивности промышленности по разным уровням управления и направлениям. Предложено многокритериальный подход к оценке эффективности инвести-ционных проектов и сделаны предложения по этапности работ при их выборе. Оценку эффективности функционирования ВЕЗ предложено осуществлять по трем направлениям: социально-экономическому; бюджетному и льготному.

Ключевые слова: национальная промышленная политика, механизм стимулирования развития промышленности, свободные экономические зоны, инновационно-инвестиционный проект, эффективность.

Summary

Kozhokar U.V. Perfection of mechanism of stimulation of development of industry of seashore regions. – Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of economic sciences after speciality 08.00.03 is Organization and management a national economy. Institute of regional research of NAN of Ukraine, Lviv, 2007.

In dissertations lighted up theoretical-methodological bases of forming of mechanism of stimulation of development of industry of seashore regions. On the basis of certain classification signs and formulated principles of forming of national industrial policy its essence and tool of realization is grounded. Methodological principles of development of industry of seashore regions are exposed in the context of industrial and regional policy of Ukraine. On the basis of analysis of positive and negative progress of industry of the Mikolaiv area and estimation of influence of VEZ “Mikolaiv” and other VEZ of seashore regions trends conclusions are done in relation to efficiency of their functioning. Outlined directions and instruments of perfection of mechanism of stimulation of development of industry in the cut of types of industrial policy and different levels of management. The methodologically methodical going is offered near the estimation of efficiency of functioning of VEZ, in particular, concerning realization of investment projects and leadthrough of monitoring evaluation.

Keywords: national industrial policy, mechanism of stimulation of development of industry, economic clearzones, innovative investment project, efficiency.