ЛИТОВЧЕНКО Анна Вікторівна

УДК 332.025:339.562:639.38/.6

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ

ІМПОРТУ риби та морепродуктів

08.00.03 – економіка та управління національним господарством

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КИЇВ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів

України

Науковий керівник ? | доктор економічних наук, професор

Кваша Сергій Миколайович,

Національний аграрний університет,

декан економічного факультету

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Бураковський Ігор Валентинович,

Національний університет

“Києво-Могилянська академія”,

професор кафедри економічної теорії

кандидат економічних наук

Кобута Ірина Вікторівна,

Національний науковий центр

“Інститут аграрної економіки” УААН,

докторант

Захист відбудеться “22” жовтня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.01 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус 4, к.28

Автореферат розісланий “19” вересня 2007р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.І. Балановська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Нові тенденції в трансформуванні міжнародного економічного середовища, які характеризуються глобалізацією, лібералізацією, інтернаціоналізацією ринків, поляризацією інтересів провідних економік світу, їх високою конкуренцією визначають складність процесів, що відбуваються в міжнародній економіці, зумовлюючи необхідність проведення наукових дослід-жень, спрямованих на вивчення розвитку економіки України та окремих її галузей під впливом вказаних чинників. Лібералізація світової сільськогосподарської торгівлі в рамках СОТ, особливо після проведення останніх раундових переговорів, вимагає зменшення впливу держави на регулювання зовнішньої торгівлі та оптимізації обсягів підтримки сільського господарства відповідно до досягнутих домовленостей. Вступ України до СОТ потребує насамперед вдосконалення діючих механізмів та інструментів державного регулювання імпорту продукції сільського господарства, які мають бути спрямовані на всебічне задоволення потреб держави, виробників і споживачів. Саме тому Україна не може проводити політику, яка суперечить її внутрішнім вимогам та потребам і одночасно, не може ігнорувати загальносвітові тенденції та вимоги міжнародних організацій.

Дослідження сучасних проблем державного регулювання міжнародної торгівлі, стану та тенденцій розвитку макроекономічних систем досліджували такі зарубіжні вчені, як А. Бузгалін, Р. Вернон, Дж.У. Гоббс, Г.Дж. Джонсон, Дж.М. Кейнс, П. Ліндерт, М. Портер, П. Самуельсон, Дж.Стігліц, М. Фрідман та інші, яких прийнято вважати відомими дослідниками з фундаментальних питань економічної науки.

Проблема міжнародних економічних відноси, зовнішньоекономічної діяльності в аграрному секторі економіки посідає провідне місце в роботах В.Г. Андрійчука, І.В. Бураковського, В.І. Власова, В.П. Галушко, В.І. Губенка, C.М. Кваші, І.В. Кобути, А.І. Кредісова, І.І. Лукінова, Б.Я. Панасюка, І.І. Пузанова, П.Т. Саблука, Є.В. Савальєва та інших учених.

Останнім часом дослідження окремих аспектів регулювання експортно-імпортних операцій ринків здійснено у дисертаціях науковцями: Н.В. Горіною, А.В. Жеваго, О.В. Жемойдою, Н.П. Злепко, О.М. Ком’яковим, О.Ф. Лукою, А.В. Савчуком, А.В. Сбітнєвим, Ю.В. Цьомик та ін.

Незважаючи на досить широкі дослідження аспектів зовнішньоекономічної діяльності в аграрному секторі, особливостям експортно-імпортних операцій рибою та морепродуктами не приділяється достатньо уваги і не завжди враховується його специфіка (група ТН ЗЕД 03 не є предметом регулювання Угоди про сільське госпо-дарство). Тому щодо ефективної державної політики формування рибного ринку залишається немало дискусійних питань, відсутня єдність поглядів відносно глибини впливу держави в даний процес, методів вирішення протиріч, що вини-кають внаслідок різних державних, приватних та суспільних інтересів.

В Україні зовнішньоторговельна політика на ринку риби та морепродуктів протягом останнього часу трансформувалася відповідно до вимог міжнародних, насамперед ФАО ООН і СОТ, та регіональних рибогосподарських, наприклад CCAMLAR, NAFO, NEAFC, організацій.

Виходячи з актуальності та особливостей даного сегменту агропродовольчого ринку виникла об’єктивна необхідність проведення наукового дослідження щодо формування пропозиції на українському ринку риби і морепродуктів та впливу на нього фінансово-економічних інструментів регулювання імпорту.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження відповідає науково-дослідній роботі кафедри держав-ного управління Навчально-наукового інституту бізнесу Національного аграрного університету, що проводиться у рамках тем: “Державне регулювання розвитку виробництва конкурентоспроможної продукції АПК в умовах інтеграції України в світове співтовариство” і “Державне регулювання ринків агропродовольчої продук-ції на основі їх моніторингу та прогнозування” (номери державної реєстрації відпо-відно 0102U006232 та 0106U005709).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування теоретичних і методичних положень, а також розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення використання інструментів фінансово-економічного регулювання при здійсненні операцій з імпорту риби та морепродук-тів на основі тенденцій і особливостей формування попиту і пропозиції на внутріш-ньому та зовнішньому сегментах ринку.

Для реалізації мети в дисертації були поставлені такі задачі:

- узагальнити теоретико-методологічні засади наукових підходів регулювання економіки через застосування інструментів фінансово-економічного регулювання при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

- розкрити основні напрями регулювання імпорту на аграрному ринку та особливого його сегменту ринку риби та морепродуктів, визначити доцільність застосування окремих методів тарифного і нетарифного регулювання в умовах глобалізації світового господарства;

- дати оцінку кон’юнктури ринку риби і морепродуктів у світі та в Україні, вивчити сучасний стан, чинники, тенденції розвитку;

- опрацювати напрями загальної політики ЄС щодо організації ринку продукції рибальства та рибництва;

- запропонувати напрями здійснення диверсифікації каналів постачання риби та морепродуктів до України з використанням в імітаційному моделюванні впливу інструментів фінансово-економічного регулювання;

- обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення використання інструментів фінансово-економічного регулювання для забезпечення ефективного здійснення зовнішньоекономічних операцій з продукцією, що класифікується у ТН ЗЕД 03 в умовах постійно зростаючого попиту.

Об’єктом дослідження є механізм державного регулювання пропозиції на українському ринку риби та морепродуктів через застосування фінансово-економічних інструментів.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних, практич-них аспектів економічного механізму регулювання імпорту риби і морепродуктів.

Методи дослідження. Для наукового вирішення поставлених у роботі завдань використано загальнонаукові методи дослідження, пов’язані з регулюванням експорту-імпорту сільськогосподарської продукції: монографічний ? під час розгляду теоретичних засад та вивчення наукових підходів до фінансово-економічних інструментів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльнос-ті; історико-логічний ? під час аналізу формування та особливостей розвитку зовнішньоторговельної політики при здійсненні імпортних операцій з даною групою товарів; статистико-економічний (аналітичний) ? для аналізу кон’юнктури внутрішнього та зовнішнього сегментів ринку; графічний – для наочного зображен-ня основних тенденцій на ринку досліджуваної продукції; економіко-математичні методи дослідження економічних явищ ? при використанні моделі торговельної політики; покраїнного аналізу ? при визначенні особливостей здійснення експортно-імпортних операцій за групою ТН ЗЕД 03 окремими країнами.

За інформаційну базу дослідження слугували законодавчі документи Верховної Ради України, офіційні матеріали Кабінету Міністрів України, Міністерства аграрної політики України, Державної митної служби України, Державного комітету рибного господарства України, матеріали статистичних щорічників України, дані Організації ООН з питань продовольства та сільського господарства (FAO), Світової організації торгівлі (WTO), регіональних рибогосподарських організацій (NAFO, NEAFC, CCAMLAR, Globefish та ін.), Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD). Крім того, у процесі роботи над дисертацією аналізувалися праці вітчизняних і зарубіжних учених, опубліковані в періодичних виданнях та розміщені у мережі Інтернет, матеріали наукових конференцій і семінарів.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у вивченні теоретичних та методичних основ регулювання імпорту риби і морепродуктів як джерела формування внутрішньої пропозиції.

Результати дисертаційної роботи, які відображають наукову новизну та виносяться на захист, полягають у наступному:

вперше:

- визначено вплив інструментів фінансово-економічного регулювання імпорту риби та морепродуктів з використанням імітаційної моделі торговельної політики (trade policy simulation model) на зміну ціни, доходів (втрат) держави, а також ефекту від переорієнтації торгівлі на інші канали постачання (С. 15);

удосконалено:

- систему елементів, що об’єднують інститути (традиційні для світового ринку та спеціалізовані в галузі рибного господарства) та інструменти (тарифні та нетарифні) регулювання міжнародної торгівлі рибою і морепродуктами (ТН ЗЕД 03) в умовах глобалізації світового господарства (С. 7);

- методичний підхід до калькулювання імпортної ціни на продукцію групи 03 УКТ ЗЕД на українському ринку з урахуванням особливостей її видобутку як природного морського ресурсу з метою визначення ефективності здійснення експортно-імпортних операцій (С. 13);

набули подальшого розвитку:

- визначення тенденцій формування пропозиції на ринку риби і морепро-дуктів, шляхом здійснення комплексного аналізу сучасного стану її видобутку та зовнішньоторговельного балансу продукції, що класифікується в групі 03 відповідно до УКТ ЗЕД (С. 11);

- узагальнення щодо особливостей формування спільної політики ЄС по організації ринку продукції рибальства та рибництва (CFP) та впливу на нього специфічних інструментів міжнародних організацій (С. 10);

- класифікація бар’єрів, що виникають у процесі міжнародної торгівлі рибою та морепродуктами і узагальнення категорій та видів державної підтримки в рибному господарстві (на основі досліджень FAO та OECD) (С. 8);

- систематизація наукових засад регулювання експортно-імпортної діяльності в рибному господарстві в умовах зростання відкритості національних економік (підписання Робочою групою з вступу України до СОТ умов доступу до українського ринку риби та морепродуктів) з використанням тарифних і нетарифних методів регулювання (С. 6, 12);

- визначення позитивних тенденцій щодо збільшення світових обсягів споживання риби та морепродуктів і зростання значення продукції видобутої в штучних водоймах (продукція рибництва) для забезпечення продовольчої безпеки країни на основі аналізу світового ринку рибної продукції та тенденцій його розвитку (С. 9).

Практичне значення одержаних результатів. Отримані в дисертаційному дослідженні результати дають можливість завчасно передбачити можливі наслідки та результати стратегії державного регулювання імпорту при формуванні пропозиції на внутрішньому ринку риби та морепродуктів, а також вплив його інструментів на диверсифікацію каналів постачання.

Теоретичні узагальнення, висновки і пропозиції, що містяться в дисертації, використані Міністерством аграрної політики України під час дослідження форму-вання пропозиції на українському ринку риби та морепродуктів за рахунок власного виробництва та імпорту з точки зору продовольчої безпеки держави в умовах лібералізації світового господарства (довідка №37-23-13/5379 від 06 квітня 2007 року). Результати дисертаційного дослідження використовувалися Державним комітетом рибного господарства України під час опрацювання Закону України “Про внесення змін до Митного тарифу України”, яким передбачається запровадження більш детального опису на окремі види рибної продукції, а також при опрацюванні запитів країн-членів Робочої групи щодо вступу України до Світової організації торгівлі, насамперед в тому, що стосується доцільності скорочення ставок ввізного мита на імпорт риби і морепродуктів та використання методів тарифного регулювання (довідка №1-3-19/731 від 03 квітня 2007 року). Окремі теоретичні розробки і методичні підходи використані в навчальному процесі кафедри державного управління Національного аграрного університету при викладанні курсів “Державне регулювання економіки” та “Аграрна політика”, а також у формі лекційного матеріалу та навчально-методичних розробок (довідка від 22 січня 2007 року).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати з теоретико-методологічних і практичних питань фінансово-економічного регулювання імпорту риби та морепродуктів одержані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження апробовані під час IV міжнародної конференції "Схід-Захід. Рибогосподарська галузь" (Естонія, м. Таллінн, Організація з розвитку рибальства в центральній та східній Європі, 13-14 листопада 2003 р.), Третьої регіональної науково-практичної конференції “Страте-гічна реструктуризація регіональної економіки та соціальної сфери (у контексті вступу України до СОТ)” (м. Вінниця, Вінницький фінансово-економічний уні-верситет, 30 листопада 2006 р.), Міжнародної науково-практичної конференції “Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства” (м. Харків, Харківський національний аграрний універ-ситет ім. В.В. Докучаєва, 1-2 березня 2007 р.), VII Міжнародної науково-практичної конференції “Конкурентоспроможність національної економіки” (м. Київ, Київсь-кий національний університет імені Тараса Шевченка, 23-24 березня 2007 р.), Між-народної науково-практичної конференції “Аграрний форум-2007” (м. Суми, Сумсь-кий національний аграрний університет, 4-6 квітня 2007 р.), Міжнародного Форуму молодих вчених “Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи” (м. Харків, Харківський національний технічний університет сільського госпо-дарства імені Петра Василенка, 19-20 квітня 2007 р.), Третьої міжнародної науково-практичної конференції “Формування і функціонування аграрних ринків та їх інфраструктури” (м. Мелітополь, Таврійська державна агротехнічна академія, 12-14 червня 2007 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 12 наукових праць, 11 з яких є одноосібними, загальним обсягом 3,5 др. арк., в тому числі у фахових виданнях - 10 наукових статей обсягом 3,3 др. арк., у матеріалах конференцій - 2 тези доповідей обсягом 0,2 др. арк..

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Основний зміст дисертації викладено на 176 сторінках комп’ютерного тексту. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 211 найменувань, додатків. Дисертація містить 13 таблиць, 38 рисунків, 19 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, відображено наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, їх публікації, окреслено особистий внесок здобувача.

В першому розділі ? “Науково-теоретичні засади регулювання економіки в умовах глобалізації” ? простежено та систематизовано еволюцію поглядів на політику державного регулювання зовнішньої торгівлі у світовій економічній науці. На основі узагальнення теоретичних положень у працях вітчизняних та зарубіжних вчених встановлено, що еволюційні підходи у формуванні системи регулювання зовнішньої торгівлі відіграють важливе значення в умовах взаємодії тенденцій глобалізації та лібералізації світового господарства.

Вивчення досвіду державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності розвинутих країн, аналіз думок представників зарубіжних та вітчизняних вчених стосовно формування ринкового механізму дають підстави стверджувати, що його дія визначається необхідністю регулювання співвідношення попиту та пропозиції з урахуванням інтересів держави, споживачів і виробників на основі світової кон’юнктури ринку певного виду продукції. Існує багато наукових поглядів та шкіл, які розглядають необхідність та доцільність втручання держави в регулювання економіки. Розглянуті в ході дослідження теоретичні засади регулювання ринкової економіки дозволяють нам узагальнити три основні концепції. Перша, регулювання попиту ? представлена кейнсіанськими поглядами, які обґрунтовують об’єктивну необхідність і роль державного втручання в ринкову економіку. Згідно з другою концепцією (теорія монетаризму), регулювання економічних процесів відбувається за допомогою непрямих методів впливу на обсяги пропозиції. Третя, класична теорія, полягає у забезпеченні збалансованості попиту і пропозиції, а відповідно і формуванні ціни на ринку, без втручання держави.

Глобалізація вимагає все більшої відкритості економіки країни і саме тому зовнішньоторговельна політика держави є специфічною сферою діяльності, для якої характерні постійні зміни у використанні певних інструментів державного регулю-вання, які можуть бути викликані коливанням кон’юнктури на світових товарних ринках, політичними змінами тощо. Сучасний етап розвитку світового господарства та регулювання зовнішньоекономічної діяльності характеризується високою динамічністю, що зумовлено гострою конкуренцією та багаточисленними торго-вельними війнами, а також розвитком інструментарію регулювання міжнародних потоків.

Незважаючи на практику досить широкого використання інструментів державного регулювання, особливу уваги в проведеному дослідженні було приділено застосуванню інструментів фінансово-економічного регулювання зовніш-ньоекономічної діяльності, які можна чітко поділити на митно-тарифні, ціно-утворюючі, бюджетно-податкові, валютно-розрахункові, грошово-кредитні. Надзви-чайно важливим елементом зовнішньої політики держави в процесі лібералізації умов доступу до ринку в умовах вступу України до СОТ і державного регулювання внутрішнього ринку товарів при його взаємодії зі світовим ринком є інструменти митно-тарифної політики.

Враховуючи важливість рибної галузі в забезпеченні населення продовольством, а також необхідністю збереження та відтворення рибних запасів, питаннями рибальства і міжнародної торгівлі рибою та морепродуктами активно займається цілий ряд міжнародних організацій. Визначальна роль у цій системі належить ФАО ООН та СОТ. Останніми роками ФАО та її відділ з регулювання торгівлі в підкомітеті з рибальства та рибництва (COFI:FT) все більше зближуються з СОТ у частині постановки та вирішення складних задач зовнішньоторговельних проблем міжнародної торгівлі рибою та морепродуктами (рис.1).

Рибне господарство як важлива складова сільського господарства теж вимагає здійснення ефективної політики державного регулювання дозволеними методами та інструментами у відповідності до вимог міжнародних і регіональних організацій. Сучасний портфель адаптованих методів регулювання, які широко використовуються на практиці в процесі торгівлі рибою і морепродуктами та проходженні міжнародними каналами, вже має в своєму арсеналі достатню кількість інструментів регулювання, які ми розподілили на тарифні та нетарифні (квоти, ліцензії, імпортні податки тощо.)

Рис. 1. Інститути та інструменти регулювання торгівлі рибою і морепродук-тами при проходженні міжнародними каналами

У тому, що стосується процесів рибальства та рибництва, необхідність застосування адекватних заходів регулювання з боку держави продиктовано появою у світовій економіці прикладів недієздатності ринкової конкуренції самостійно відрегулювати цей ринок (через прояв монополізму в результаті концентрації прав використання водних біоресурсів у великих судновласників та відсутність однако-вого доступу країн до ресурсів риби та морепродуктів). До того ж, рибу та морепро-дукти відносять до вичерпних природних ресурсів, які ринок не здатний забезпечити в необхідних обсягах, а практика вже надала багато підтверджень того, наскільки небезпечний ринковий лібералізм по відношенню до живих ресурсів. Доведено, що субсидіювання рибного господарства приводить до нуля захисний ефект від застосування тарифу в країні-імпорту. Проаналізувавши попередні напрацювання ФАО та врахувавши ресурси для фінансування субсидій, які використовують у сучасній економіці, ми класифікуємо їх на бюджетні, позабюджетні кошти, міжгалузеві субсидії та такі, що спрямовані на зменшення платежів за користування ресурсом.

Регулювання міжнародної торгівлі рибою і морепродуктами ускладнюється й тим, що рибна продукція не є предметом домовленостей Угоди про сільське господарство в рамках СОТ, і поліпшення доступу до ринку даної продукції відповідно пов’язують з прогресом у переговорах відносно доступу до ринку для несільськогосподарської продукції (NAMA). У багатьох розвинених країнах зросло усвідомлення необхідності комплексного реформування правил торгівлі продукції, що класифікується в ТН ЗЕД 03.

Одночасно існують підстави стверджувати, що незважаючи на наявність торговельних бар’єрів на світовому ринку риби та морепродуктів, які пропонується класифікувати на тарифні і нетарифні (адміністративні та економічні), вони є значно нижчими порівняно з традиційними ринками аграрної продукції. Так, тарифи значно нижчі, а імпортні квоти значно ліберальніші. Саме завдяки цьому міжнародна торгівля даною групою товару розвивається досить високими темпами.

У другому розділі дисертації – “Стан і тенденції розвитку світового ринку риби та морепродуктів і його вплив на формування пропозиції в Україні” ? проведено комплексний аналіз світового й українського ринків риби та морепродук-тів, досліджено принципи щодо організації спільного ринку продукції рибальства та рибництва в країнах-членах ЄС.

Стан і тенденції світового рибного господарства, починаючи з 90-х років, характеризується підсиленням конкуренції серед розвинутих у риболовному відношенні країн за право використання морських рибних ресурсів і морепродуктів. Застосування надмірних потужностей в Світовому океані при здійсненні рибальства спричинило переексплуатацію основних об’єктів промислу, що користуються підвищеним попитом на світовому ринку, і зумовило необхідність розвитку рибництва – штучного вирощування риби та морепродуктів. Світові обсяги видобутку риби та морепродуктів з 1996 по 2005 роки зросли на 17,9%, з 120,3 до 141,4 млн тонн відповідно.

Таблиця 1

Динаміка виробництва та споживання риби та морепродуктів

Показники | Роки | 2005 р. у % до 1998 р.

1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005

Виробництво рибної продук-ції, млн т | 118,2 | 127,0 | 131,1 | 130,7 | 133,1 | 133,2 | 140,5 | 141,7 | 120

у тому числі:

продукція рибальства | 87,6 | 93,6 | 95,6 | 93,0 | 93,3 | 90,5 | 95,0 | 93,8 | 107

продукція рибництва | 30,6 | 33,4 | 35,5 | 37,7 | 39,8 | 42,7 | 45,5 | 47,9 | 157

Харчове споживання, млн т | 93,5 | 95,4 | 96,9 | 99,7 | 100,2 | 102,7 | 105,6 | 107,2 | 115

Нехарчове споживання, млн т | 24,5 | 31,6 | 34,2 | 31,3 | 33,5 | 30,4 | 34,9 | 34,4 | 140

Населення, млрд осіб | 5,9 | 6,0 | 6,1 | 6,1 | 6,2 | 6,3 | 6,4 | 6,5 | 110

Споживання рибної продукції на душу населення, кг | 15,8 | 15,9 | 15,9 | 16,2 | 16,2 | 16,3 | 16,6 | 16,6 | 105

Розраховано за даними ФАО ООН

За даними ФАО, споживання риби та морепродуктів у країнах, що розвиваються, постійно збільшуватиметься і безумовно значною мірою впливатиме на структуру та вартість торговельних потоків на світовому ринку. Оскільки чисельність населення продовжує зростати значно швидшими темпами, ніж обсяги пропозиції рибної продукції на світовому ринку, остання визначатиметься і форму-ватиметься у відповідності до можливостей виробництва продукції рибництва внаслідок природної обмеженості ресурсів для здійснення рибальства.

Пропозиція риби та морепродуктів на глобальному ринку формується за рахунок трьох основних ресурсів (табл. 1). Це рибальство у світовому океані, на яке припадає 61 % загального видобутку рибної продукції, та внутрішнє рибальство (озера й річки) в обсягах 6%, а також продукція рибництва (аквакультури), вирощуванням якої займаються як у внутрішніх водоймах, так і в спеціально облаштованих територіях уздовж морського узбережжя, що забезпечує 33% обсягів із позитивною тенденцією до збільшення.

Ведення рибальства та рибництва є висококонцентрованим видом діяльності. Близько 80% загального видобутку рибної продукції забезпечують усього 20 країн, серед яких Китай виступає беззаперечним лідером. Також світовий стан пропозиції на ринку риби та морепродуктів протягом тривалого часу визначають Перу, США, Чилі, Індонезія, Японія, Індія, РФ, Таїланд, Норвегія.

Здійснення експортно-імпортних операцій на світовому ринку продукцією групи 03 ТН ЗЕД дозволяє забезпечувати попит населення кожної окремої країни в умовах нерівності доступу до водних ресурсів. На сучасному етапі свого розвитку міжнародні потоки торгівлі рибою та морепродуктами продовжують бути направ-лені з тих, що розвиваються, до індустріальних країн. Лідерами серед країн-імпортерів вважаються: ЄС (близько 24% загальних обсягів імпорту), Японія (19%) та США (15%). В обсягах експорту навпаки частка країн, що розвиваються, найбільша і має постійну тенденцію до зростання. Так, за даними ФАО, в 1981 р. ці країни забезпечували до 34% обсягів експорту риби та морепродуктів, 2001р. ? 46%, а в 2005 році цей показник досягав 57 відсотків.

Аналіз чинного законодавства та практики регулювання торгівлі рибною продукцією й іншими водними живими ресурсами у зарубіжних країнах має важливе значення для здійснення ефективної політики щодо організації та регулювання внутрішнього ринку в Україні. Зважаючи на останні заяви про обрання курсу європейської інтеграції, обов’язкове вивчення та часткове запровадження елементів регуляторних і законодавчих актів Європейського Союзу стане одним з етапів розвитку нашої держави в найближчому майбутньому, тому в роботі проведено комплексне дослідження організації спільного ринку рибної продукції країн-членів ЄС. Правила управління спільною політикою в Європейському Союзі з організації ринку продукції рибальства та рибництва повинні враховувати розвиток і зміни в сучасній системі видобутку продукції. Основним законодавчим документом, що регламентує діяльність у цій сфері, є Директива ЄС №104/2000 від 17 грудня 1999 року Про спільну організацію ринку продукції рибальства та рибництва (Сommon organization of the markets in fishery and aquaculture products), яка є частиною Спільної рибогосподарської політики ЄС (CFP), започаткованої ще у 1970 році. Метою організації спільного ринку визначено забезпечення сталого управління водними ресурсами та досягнення стабільних цін на ринку, балансу між попитом і пропозицією враховуючи обсяги сировини у кількості, необхідній як кінцевим споживачам, так і переробній промисловості країн-членів ЄС.

ЄС (27) має один з найбільших дефіцитів у торгівлі рибою та морепродуктами. Протягом 2004 р. (останні доступні офіційні дані), імпорт згаданої продукції до країн-членів складав 12 млрд євро, тоді як експорт лише 2 млрд євро, тобто торго-вельний дефіцит становив 10 млрд євро. Україна теж виступає імпортером рибної продукції, і використання досвіду ЄС щодо застосування методів та інструментів державного регулювання, спрямованих на забезпечення обсягів внутрішньої пропозиції, викликає значний науковий інтерес.

Спільна політика країн-членів ЄС щодо організації ринку продуктів рибного промислу та аквакультури об’єднує чотири складові частини (рис. 2). Беручи до уваги особливості здійснення рибного промислу, непередбачуваність і змінний характер виробництва, дисбаланс на ринку між попитом і пропозицією є неминучим, особливо для сезонних видів промислу. З метою коригування негативних коливань на ринку Спільнотою було створено спеціальні механізми з мінімізації негативних наслідків (інтервенційні механізми).

Рис. 2. Спільна політика щодо організації ринку продукції рибальства та рибництва в країнах-членах ЄС

Важливим елементом СFP у системі організації ринку та в умовах зростаючого попиту на досліджувану продукцію є механізм регулювання імпорту з третіми країнами. За основний інструмент такої політики слугують тарифи, тарифні квоти та відкриті імпортні квоти, встановлення мінімальних цін при ввезенні продукції на митну територію ЄС на окремі види рибної продукції.

Ринок рибних товарів в Україні значною мірою формувався стихійно, без науково обгрутнованої стратегії та за відсутності механізму ринкових відносин, достатньо адаптованих до нових умов. Все це негативно відбилося на товаровиробниках і більшості споживачів даного сегменту продовольчого ринку.

Незважаючи на позитивні тенденції у зростанні попиту на рибну продукцію, показники діяльності вітчизняної галузі рибальства та рибництва перебувають на критично низькому рівні. Обсяги видобутку риби і морепродуктів національного виробництва в 2006 р. знаходилися на рівні 228 тис.т, що складає лише 60% показників 1995 року. Одночасно негативні тенденції скорочення вилову риби та видобутку рибних продуктів українськими підприємствами супроводжуються погіршенням їх фінансово-економічної діяльності та подальшим скороченням одиниць флоту. У дослідженні доведено, що саме з цих причин зростання щорічних обсягів споживання в нашій країні відбувається за рахунок збільшення обсягів імпорту риби та морепродуктів (УКТ ЗЕД 03) і виробництва з нього рибної харчової продукції. Україна імпортує рибу та морепродукти за наступними позиціями: у вигляді свіжої (0301), охолодженої (0302), мороженої (0303), обробленої продукції (0304, 0305) та морепродуктів (0306, 0307).

За рахунок імпорту, показники якого за 2006 р. в кількісному виразі складають 332 тис.т, а у вартісному 361 млн дол. США, досягається постачанням на ринок тих видів риб та безхребетних, до яких не мають доступу українські рибалки, або розведення яких в Україні неможливе за природних умов (рис.3). Переважно це продукція, виловлена іноземними рибалками у конвенційних зонах міжнародних чи регіональних рибогосподарських організацій або водах, що знаходяться під юрисдикцією іноземних держав: оселедець, скумбрія, тріска, лосось, путасу, хек тощо. Насправді асортимент імпортованої продукції значно ширший, ніж той, що можуть забезпечити українські рибалки самостійно.

Рис. 3. Тенденції виробництва, імпорту та фактичного споживання риби та морепродуктів в Україні

Більше ніж 65% обсягу ввезеної продукції до України в 2006 р., була імпорто-вана з п’яти країн. Лідером серед постачальників протягом десяти років залишається Норвегія (39%). Частка ж інших країн у структурі імпорту змінюється як внаслідок дії певних факторів ринку, так і в результаті зміни торговельної політики між окремими країнами світу. За проведеним аналізом, більшу частину імпорту, а це близько 70 %, в 2006 році забезпечувала риба морожена, яка надходила з Норвегії (50,9%), США (9,1%), Канади (6,2 %), Сполученого Королівства (5,9%), Ісландії (4,7%), РФ (3,9 %), Естонії (2,3 %).

У такому разі, для задоволення внутрішнього попиту на рибу та море-продукти, важливе економічне значення має імпорт як відносно недорогих товарів (оселедці, салака, путасу, мерлуза, мойва), так і поставки більш якісних і цінних видів риби і морепродуктів (лососеві, окунь, палтус, форель та ін.). Можливості ж українського флоту дають змогу задовольнити попит внутрішнього споживача лише на такі види, як: сардини, ставрида, кілька, хамса, бичок, тюлька, креветка.

У третьому розділі – “Механізм забезпечення ефективності імпорту риби і морепродуктів через застосування інструментів фінансово-економічного регулювання” ? здійснено аналіз впливу можливих наслідків від застосування інструментів фінансово-економічного регулювання за умови диверсифікації постачальників (країн-імпортерів) риби та морепродуктів на український ринок.

Дослідження підтверджують, що на сучасному етапі в рибному господарстві необхідні нові механізми, які розглядаються нами як система органічно пов’язаних фінансових, економічних та організаційних заходів, що забезпечують необхідні умови для ефективного розвитку галузі.

Дослідження фінансово-економічних інструментів регулювання імпорту дало змогу виявити, що такий інструмент регулювання зовнішньоекономічної діяльності як мито суттєво впливає на формування заявленої митної вартості імпорту групи товарів 03 УКТ ЗЕД. Так, незважаючи на лібералізацію ставок ввізного мита, яка була проведена у відповідності до тарифної пропозиції України на переговорохах по вступу України до СОТ, у липні 2005 р. доходи до Державного бюджету України навпаки збільшилися майже вдвічі (табл. 2).

Таблиця 2

Оцінка надходжень в Державний бюджет України від сплати мита та ПДВ при ввезенні продукції групи 03 УКТ ЗЕД

Код

за УКТ ЗЕД | Вартість імпорту,

млн дол.

США | Ставка мита, % (середня по підгрупі) | Надходження до Державного бюджету,

млн дол.США | Зміни 2006 р.

у % до 2005 р.

від сплати ввізного мита | від сплати ПДВ | всього (ставка мита +ПДВ)

2005 р. | 2006 р. | 2005 р. | 2006 р. | 2005 р. | 2006 р. | 2005 р. | 2006 р. | 2005 р. | 2006 р.

0301 | 0,02 | 0,04 | 23,65 | 20,00 | 0,00 | 0,01 | 0,00 | 0,01 | 0,01 | 0,02 | 186,05

0302 | 0,38 | 3,32 | 8,85 | 1,38 | 0,03 | 0,05 | 0,08 | 0,66 | 0,11 | 0,71 | 647,47

0303 | 61,64 | 118,33 | 5,00 | 1,14 | 3,08 | 1,35 | 12,33 | 23,67 | 15,41 | 25,01 | 162,33

0304 | 8,57 | 30,62 | 10,00 | 1,17 | 0,86 | 0,36 | 1,71 | 6,12 | 2,57 | 6,48 | 252,13

0305 | 1,11 | 4,26 | 18,20 | 10,26 | 0,20 | 0,44 | 0,22 | 0,85 | 0,42 | 1,29 | 304,01

0306 | 1,05 | 7,09 | 20,90 | 0,50 | 0,22 | 0,04 | 0,21 | 1,42 | 0,43 | 1,45 | 338,44

0307 | 0,57 | 2,65 | 41,10 | 2,36 | 0,23 | 0,06 | 0,11 | 0,53 | 0,35 | 0,59 | 170,14

Всього по групі 03 | 73,34 | 166,30 | 18,15 | 5,26 | 13,31 | 8,75 | 14,67 | 33,26 | 27,98 | 42,01 | 150,13

Розраховано за показниками першого півріччя 2005 р. та 2006 р. у відповід-ності до діючих ставок ввізного мита на даний період

В результаті здійснених розрахунків та проведеного нами аналізу виявлено факт зростання вищої митної вартості продукції на фоні загального зменшення митних ставок. Це пояснюється легалізацією проведення операцій з ввезення риби та морепродуктів і зазначення митної вартості продукції в показниках, близьких до фактичних, внаслідок чого находження від впровадження принципів митної політики збільшилися до 42,01 млн дол.США, в основному за рахунок ПДВ. Крім того, у відповідності до нових діючих ставок ввізного митна за групою 03 УКТ ЗЕД відсутня диференціація пільгових та звичайних ставок мита на імпортну продукцію. Дослідження доводять позитивний підхід у формуванні митної політики України в приєднанні до глобальної міжнародної торговельної діяльності, що дозволить забезпечити зростаючий попит населення на рибу та морепродукти.

Аналіз ціноутворення при здійсненні імпорту риби та морепродуктів на український ринок дозволяє виділити таку особливість формування собівартості продукції рибальства, як відсутність її свідомого нагромадження (рис. 3). Тобто собівартість продукції починає формуватися лише з того моменту, коли остання потрапляє на борт рибальського судна.

Рис. 3. Схема калькулювання ціни на морожений оселедець іноземного походження (продукція рибальства)

Лібералізація торговельного режиму в сфері рибного господарства стала однією з причин, що сприяла насиченню українського ринку риби та морепродуктів товарами іноземного походження. Здійснення калькуляції імпортної ціни дозволяє сформувати умови ефективного здійснення операцій для вітчизняних підприємців, враховуючи як витрати на здійснення самої операції, так і на митні процедури стосовно досліджуваного нами норвезького товару на українському ринку. Дана модель ціноутворення забезпечує одержання прибутку імпортером при дотриманні всіх умов законодавства України (здійснення митного та податкового оформлення). При цьому нами свідомо зазначена довідкова митна вартість продукції з інформа-ційних джерел міжнародних організацій. Така модель чітко показує, що конку-рентна боротьба на українському ринку в даному сегменті розвинута не на достатньому рівні, оскільки частка прибутку на 1 т імпортованої продукції є досить високою і не відповідає висококонкурентному середовищу.

В роботі проведено оцінку загальноекономічних наслідків для України від впливу фінансово-економічних інструментів в умовах диверсифікації торгівлі на ринку риби та морепродуктів, адже саме система заходів регулювання імпорту, на наш погляд, має бути спрямована на забезпечення диверсифікації джерел поставок продукції з метою зменшення залежності від головних постачальників. Наші дослідження ґрунтувалися на використанні Імітаційної моделі торговельної полі-тики (TPSM) представленої на Конференції Об’єднаних Націй з торгівлі та розвитку (UNCTAD), яка дозволяє одночасно враховувати зміни від зменшення (збільшення) ставок ввізного мита та ціни постачальників однакового ресурсу. Два окремі наслідки розраховується наступним чином.

Перший ? зміни від переорієнтації споживчих уподобань, який дозволяє відобразити зміну рівня внутрішнього попиту на імпорт від окремих партнерів, який може бути спричинений зміною ціни на імпортований товар (формула (1)):

ТСijk =Mijk ЧEmЧdtijk/((1+tijk)Ч(1(Em/Ex)), (1)

де Mijk ? імпорт продукції і до країни j з країни k, Em ? еластичність попиту на імпорт залежно від внутрішньої ціни; dtijk ? можливі зміни розміру мита на продукт і в країні j з країни; tijk ? тариф на продукт і в країні j з країни k; Ex ? еластичність пропозиції експорту залежно від експортної ціни.

Другий - наслідки диверсифікації торгівлі (здобутки чи втрати залежно від обставин), які можуть відбутися в результаті змін тарифних податків, цін з інших країн через зміни умов торговельної політики (формула (2)):

де Pijk ? ціна продукції і в країні j; k? символізує імпорт однієї (групи) країн іноземних постачальників; K ? імпорт з іншої (групи) країни іноземних постачаль-ників, Ex ? еластичність товарів замінників ( в даному випадку товари замінники є товар з різних країн походження).

Моделювання ситуації на ринку проводилося на прикладі зміни торговельних постачальників оселедця до України оскільки в загальній структурі імпорту за кодом 03 УКТ ЗЕД цей продукт становить найбільшу частку: 29% та 21% кількісних і вартісних показників від загального по групі відповідно. Виходячи з аналізу географічної структури імпорту, де основними учасниками є Норвегія, Естонія, Ісландія, Великобританія, ми припускаємо, що Україна зможе змінити постачальників. В 1-му сценарії домінуюча частка ринку належить Норвегії, решта країн розподіляють ринок на паритетних умовах. Зміна структури імпорту шляхом збільшення частки Естонії, Ісландії, Великобританії розглядається нами в кожному із сценаріїв (2-4) відповідно. При цьому 5-й сценарій полягає у можливості одночасного збільшення обсягів імпорту з цих країн. Крім того, ми враховуємо, що на ринку відбулася лібералізація умов торгівлі і розмір ставки ввізного мита зменшився до 0% (початкова ставка мита дорівнює 5%).

Таблиця 3

Наслідки диверсифікації каналів постачання оселедців іноземного походження, млн дол.США

Сце-нарій | Зміни | Загальний ефект від застосування інструментів регулювання

від переорієн-тації спожив-чих уподобань | від диверсифі-кації каналів постачання | у ціні, % | у доходах бюджету | у добро-буті

ТС | TD | P | R | W | TE

1 | -8,380 | 10,251 | 6,887 | 0,178 | -0,269 | 1,871

2 | -0,311 | 1,619 | 3,242 | 0,086 | -0,003 | 1,309

3 | -0,107 | 0,606 | -1,084 | -0,022 | 0,006 | 0,499

4 | 0,001 | 0,566 | -2,023 | -0,020 | 0,046 | 0,566

5 | 0,089 | 6,967 | 1,212 | -0,009 | 0,049 | 7,057

Розрахувавши показники еластичності та використавши методологію моделі TPSM було визначено вигоди чи втрати, що виникнуть у відповідності до умов у зазначених сценаріях диверсифікації каналів імпорту з використанням інструментів фінансово-економічного регулювання (табл. 3). В нашому випадку визначення показників еластичності попиту на продукцію імпорту (Em) та еластичності пропозиції (Ex) є достатньо важливим, оскільки ефект від диверсифікації торгівлі залежить насамперед від цих показників.

З отриманих результатів видно, що у випадку коли ми змінюємо канали імпорту, то відповідно до умов сценарію 3 та 4 наслідки диверсифікації матимуть позитивне значення для споживачів по критерію змін в ціні, оскільки ціна зменшується на 1,08 та 2,02 % відповідно.

Порівнюючи дослідження окремих ринків постачання зауважимо, що важливу роль в отриманні загального позитивного ефекту від диверсифікації каналів постачання відіграє частка окремої країни в загальному балансі зовнішньої торгівлі. Загальний ефект від застосування інструментів фінансово-економічного регулювання найбільшого значення