МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ`ЯЗКУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЕКОНОМІКИ І ТЕХНОЛОГІЙ ТРАНСПОРТУ

ЛУПАРЕНКО Григорій Володимирович

УДК 631.372. (091)

ІСТОРІЯ Становлення тракторобудування

на території України

в першій третині ХХ століття

07.00.07 – історія науки і техніки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ ? 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Державному політехнічному музеї при Національному технічному університеті України “Київський політехнічний інститут”

Науковий керівник: доктор технічних наук, професор

ГРІФФЕН Леонід Олександрович,

Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут”

Офіційні опоненти: доктор фізико-математичних наук, професор ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ Вячеслав Олексійович, Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України, провідний науковий співробітник

кандидат технічних наук, старший науковий співробітник, МУДРУК Олексій Сіверіанович, Державна наукова сільськогосподарська бібліотка УААН, провідний науковий співробітник Центру історії аграрної науки

Провідна установа: Херсонський національний технічний університет МОН України, кафедра українознавства, м. Херсон

Захист відбудеться 21 лютого 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.820.02 у Київському університеті економіки та технологій транспорту за адресою: 03115, м. Київ, вул. Котельникова 29/18.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського університету економіки і технологій транспорту за адресою: 03049, м. Київ, вул. Лукашевича 19.

Автореферат розісланий 19 січня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор фізико-математичних наук,

професор О.І.Барабаш

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження викликана потребою вивчення розвитку вітчизняної науки й техніки початку ХХ ст. з метою визначення їх місця в світовій історії, полягає в збагаченні історичної спадщини України, виявленні та поверненні до духовної спадщини імен багатьох діячів науки і техніки. Вивчення історичних тенденцій розвитку техніки необхідне для правдивого відтворення минулого з метою визначення напрямку удосконалення технічних засобів на майбутнє.

В наш час зросла зацікавленість в дослідженнях початкового періоду створення та впровадження тракторів в сільськогосподарське виробництво. Дана тема через ряд ідеологічних перепон досліджувалась неповністю, деякі факти тлумачились однобоко чи взагалі не досліджувались. А ті роботи, які мали місце, не охоплювали тему у взаємозв'язках з іншими сферами суспільного життя з урахуванням впливу інших країн, тобто, відсутнє комплексне дослідження проблеми.

Впровадження двигуна внутрішнього згорання в сільськогосподарське виробництво, здійснило революцію в обробітку грунту. І той величезний вплив, який вона мала на подальший розвиток сільськогосподарського виробництва, машинобудування, соціальний розвиток села та загальний розвиток країни, викликає потребу в дослідженні цього процесу.

Поширення тракторів для механізації робіт на селі відбувалось відповідно до конкретних особливостей виробництва окремо взятої країни. На території України цей процес був обмежений рівнем розвитку промисловості з одного боку та потребами сільськогосподарського виробництва - з іншого. Впровадження тракторів здійснювалось з урахуванням природно-кліматичних умов, рівня розвитку виробництва, демографічної та політичної ситуації. Особливості вітчизняного сільськогосподарського виробництва та машинобудування формували специфічні риси вітчизняних тракторів. Саме в цей час розробляються сформовані в конкретних історичних умовах теоретичні основи конструювання вітчизняного трактора, який повинен був відповідати рівню розвитку виробництва в країні.

Дослідження з історії розробки та впровадження у виробництво тракторів доповнюють загальну історію науки й техніки, історію українського народу, що в свою чергу сприяє духовному відродженню нації, її самоусвідомленню.

Звернення до яскравих неординарних історичних постатей діячів науки, техніки, вітчизняних інженерів, їх діянь у спробах здійснення суспільного прогресу, показує їх служіння народу в надзвичайно складних економічних та політичних умовах, що є незамінним прикладом для виховання майбутніх поколінь науковців, розробників техніки, громадян.

Досвід минулого є унікальним прикладом вирішення складних проблем на шляху до удосконалення сільськогосподарського виробництва, полегшення умов праці, загального суспільного прогресу. Цей досвід має бути використаний для вирішення схожих проблем сучасності, визначення стратегічних напрямків розвитку техніки, виховання висококваліфікованих кадрів. Він є основою критичного усвідомлення сьогодення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, що стали основою дисертаційної роботи виконувались у Державному політехнічному музеї при НТУУ “КПІ” в межах науково дослідної роботи експозиційного відділу, розділу “Машинобудування”, та “Дослідження еволюції розвитку грунтообробного знаряддя” яка виконувалась у Державній науковій сільськогосподарській бібліотеці УААН (державний реєстраційний номер 0102U003587).

Мета і завдання дослідження визначені відповідно до актуальності обраної теми та ступеня її наукового опрацювання. Мета дослідження полягає у комплексному вивченні, систематизації та узагальненні процесу наукової розробки, створення та впровадження перших тракторів на Україні в контексті даного процесу в розвинених країнах світу.

Виходячи з поставленої мети дослідження, сформульовано такі завдання:–

визначити ступінь дослідженості поставленої проблеми в історіографії, проаналізувати стан джерельної бази;–

виявити основні характеристики тракторів розвинених країн світу;

висвітлити стан теорії та практики розробки тракторів в Російській імперії;–

розкрити внесок вітчизняних вчених, інженерів в розробку тракторної техніки;–

визначити та дати характеристику історичним, економічним умовам розробки та впровадження перших тракторів, виявити фактори, що впливали на цей процес;–

проаналізувати особливості розробки, серійного виробництва та впровадження перших тракторів вітчизняної конструкції на Україні;–

з'ясувати результати, значення виробництва перших тракторів на Україні для народного господарства.

Об'єкт дослідження – процес становлення і розвитку теорії та конструкції тракторної техніки.

Предмет дослідження – становлення тракторобудування на Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є історико-науковий метод, в основі якого принципи історизму та об'єктивності наукового пізнання, багатофакторності розвитку. Історико-хронологічний метод та метод періодизації використовується для визначення хронологічних меж дослідження, періодизації розвитку тракторобудування. Історико-порівняльний метод дає можливість показати історичні зміни факторів впливу, особливості тракторної техніки, порівняти спроби виробництва тракторів в Російській імперіїї з подібним процесом в СРСР.

Використання логічного методу дозволяє чітко визначити зміст дисертації, внутрішню структуру розділів, обґрунтованість висновків. Аналіз дозволяє виявити об'єктивні та суб'єктивні чинники, що вплинули на розвиток об'єкту дослідження. Для доведення ряду тверджень використовується статистичний метод.

Особливості об'єкту дослідження та певний міждисциплінарний характер дисертації вимагає, крім комплексного підходу до вивчення всіх явищ, наявності необхідних знань та методів досліджень ряду технічних та гуманітарних наук.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють першу третину ХХ століття. Вони обумовлені початком процесу розробки, виробництва та впровадження перших тракторів на Україні, його чіткою локалізацією в часі.

Внаслідок стрімкого економічного зростання в кінці ХІХ ст. та нагальних потреб механізації сільськогосподарських робіт, в економічно розвинених країнах розпочинається поширення буксируючих тракторів для механізації цих робіт. В Російській імперії інженери, промисловці цікавляться цією технікою, в першому десятиріччі ХХ ст. вона завозиться в Росію - це є нижня межа періоду.

Дослідження хронологічно обмежене періодом відбудови та прийняттям першого п’ятирічного плану. Керівництво держави розпочало будувати спеціалізовані заводи з виробництва тракторів; тим самим було організовано нову галузь тракторобудування, завершено період становлення.

Хронологічні рамки дослідження подекуди порушено, що викликано потребою показати історичні корені та наслідки того чи іншого явища. Так, початкові хронологічні рамки знижено, щоб показати зародження буксируючих тракторів, що необхідно для розуміння особливостей розробки машин. Кінцеві хронологічні рамки дещо завищено, щоб прослідкувати процес виробництва та впровадження перших тракторів на фоні зміни економічної політики, висвітлити процес удосконалення перших тракторів та перспективи даної техніки.

Обрані межі дають змогу показати відношення до виробництва тракторів та їх роль за двох систем суспільного ладу – в Російській імперії та Радянській Україні; прослідкувати зміну економічної та політичної ситуації і її вплив вищезгаданий процес; розкрити особливості підходу до розробки та організації виробництва нової техніки за ринкових умов та зародження планової економіки.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що на основі нововиявлених джерел вперше зроблено спробу комплексного дослідження історії становлення вітчизняного тракторобудування, а саме:

– вперше введено до наукового обігу матеріали фондів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Державного архіву Харківської області, Державного архіву Запорізької області;

– здійснено поглиблений аналіз конструкції перших вітчизняних тракторів, вперше наводяться маловідомі факти;

– вперше виконано комплексне дослідження зародження тракторобудування на Україні в контексті подібних процесів в розвинених країнах світу, на фоні соціально-економічних процесів в СРСР;

– визначено роль вітчизняних інженерів та вчених в становленні тракторобудування;

– проаналізовано процес організації виробництва тракторів, виділено окремі його форми, зазначено основні етапи;

– вперше здійснено дослідження впливу міжвідомчих суперечок керівних органів на розробку та організацію виробництва тракторів, особливості конструкції машин;

– у роботі суттєво доповнено, удосконалено результати попередніх досліджень, заповнено прогалини, які існували довгий час в історичній науці, спростовано низку помилкових тверджень.

Практичне значення одержаних результатів. Узагальнені матеріали дослідження можуть бути використані при вивченні певних питань з історії науки та техніки, сільського господарства, історії України, корисні при складанні спецкурсів. В результаті здійсненої роботи введено до наукового обігу ряд раніше невідомих широкому загалу документальних джерел з історії тракторної техніки. Дослідження виявило, яке значення має ініціатива розробників техніки, держава підтримка в організації виробництва нових машин, чітке формулювання поставлених завдань. Дослідженням доведено, що впровадження новітніх досягнень техніки в сільськогосподарське виробництво потребує особливої підтримки державних інституцій, а також може відбутися лише за умови комплексного підходу, стимулювання розвитку сільськогосподарського виробництва. Впровадження нової сільськогосподарської техніки швидкими темпами не може здійснюватися на основі внутрішніх ресурсів села.

Матеріали дисертації доповнюють наявний теоретичний матеріал з історії науки та техніки, можуть бути використані відповідними державними установами, місцевими органами з питань науки, освіти, культури, рядом історичних, галузевих, краєзнавчих музеїв.

Особистий внесок здобувача. Робота виконана автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження доповідались науковій та технічній громадськості. Окремі положення і висновки дисертаційної роботи висвітлені та обговорені на наукових конференціях: 2-й Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні питання історії техніки” (м. Київ, 23-24 листопада 2003 р.); 3-й Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні питання історії техніки” (м.Київ, 20-21 жовтня 2004 р.); 10-й конференції молодих істориків освіти, науки і техніки України (м. Київ, 27 травня 2005 р.); 4-й Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні питання історії техніки” (м. Київ, 20-21 жовтня 2005 р.); 1-й Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції “Сучасність, наука, час. Взаємодія та взаємовплив” (м. Київ, 28-29 листопада 2005 р.); Всеукраїнській науково-методичній конференції “Викладання історії науки і техніки в університетах України” (м. Харків, 13-14 квітня 2006 р.); 11-й конференції молодих істориків освіти, науки і техніки (м. Київ, 21 квітня 2005 р.); 4-й молодіжній науково-практичній конференції “Історія розвитку науки, техніки та освіти” (м. Київ, 16 травня 2006 р.); 5-й Всеукраїнській науково-практичній конференції “Український технічний музей: історія, досвід, перспективи” (м. Київ, 18-19 травня 2006 р.), 5-й Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні питання історії техніки” (м. Київ, 19-20 жовтня 2006 р.).

Публікації. Основні результати дисертації відображені у 10 наукових публікаціях, з яких 4 опубліковано у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України та 6 у матеріалах наукових конференцій.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. Вона містить 211 сторінок, із них 175 сторінок основного тексту, 1 табл. та 10 додатків на окремих аркушах, у списку використаних джерел зазначено 156 найменувань на 11 сторінках.

СНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми і наукову новизну, визначено предмет, об’єкт дослідження. Сформульовані мета, основні задачі та методологічні основи дослідження. Визначено хронологічні межі, наукове та практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі “Джерельна база та методологічні основи дослідження” здійснено історіографічний аналіз праць за темою дисертації, огляд джерельної бази. Окреслено основні періоди розвитку наукової думки за даною тематикою.

У підрозділі 1.1 “Історіографічні дослідження” висвітлюються особливості джерельної бази та історіографії теми дослідження. Дається чітке визначення основному терміну – “трактор”, який поступово трансформується, та зрештою набуває того змісту, в якому використовується у дослідженні.

Визначаються процеси, які впливали на формування джерельної бази та історіографії дослідження. Обґрунтовується періодизація становлення історіографії обраної теми. Здійснено класифікацію основних джерел та наукових праць по темі дослідження. Вказується на причини визначення методів дослідження.

В підрозділі здійснюється огляд наукової літератури, аналізується рівень розкриття важливих аспектів проблеми, визначається питання, які потребують поглибленого вивчення. При висвітленні історіографії теми враховано той факт, що ці роботи виконувались в двох різних державах Російській імперії та СРСР. Історіографія теми відображає тенденції становлення тракторобудування на території сучасної України в контексті розвитку тракторобудування в розвинених країнах світу в кінці ХІХ - першій третині ХХ ст.

В період свого виникнення та початкового розвитку тракторна техніка цікавить вчених, інженерів та громадськість в першу чергу як машини, здатні здійснити кардинальний прорив у народному господарстві, як засіб та предмет виробництва. Величезний масив літератури, інших джерел виданих в цей час, має на меті ознайомити в першу чергу інженерів Матросов Е.Н. Производство сельскохозяйственных машин и орудий в С.-А. Соединенных Штатах // Сельскохозяйственное машиностроение. Отчет по секции сельскохозяйственных машин. Под ред. П.А. Козьмина. – Петроград: Типография М. Пивоварского и А. Типографа, 1914. – С. 321-331., користувачів цієї техніки з особливостями її конструкції Васильев Б. К характеристике трактора Титан 10-20 Н.Р. // Машина в сельском хозяйстве. 1918. №7-8. С. 158-160; Белянчиков В. Грузовики-тракторы //Машина в сельском хозяйстве. – 1918. – №1-2. – С. 19-27; Малпьев В.М. Испытание сельскохозяйственных нефтяных машин // Машина в сельском хозяйстве. – 1914. – №9. – С. 5-10; №10. – С. 10-15; Вольпер Е. Новый автоплуг Прага // Машина в сельском хозяйстве. –1914. – №9. – С. 12-15., обслуговування, використання Вольпер Е. Мертвый инвентарь в некоторых крупных хозяйствах юга России // Машина в сельском хозяйстве. – 1915. – №5. – С. 208-212; Островский М. Применение тракторов и моторных плугов в сельском хозяйстве // Машина в сельском хозяйстве. – 1914. – №1. – С. 5-12; Трейвас А. Тракторы, самоходные машины и орудия в сельском хозяйстве // Машина в сельском хозяйстве. – 1914. – №1. – С. 10-19; №4. – С. 4-11; №7. – С. 8-11; №8. – С. 13-15; №11. – С. 4-7; Что необходимо знать для покупки трактора // Машина в сельском хозяйстве. 1914. №24. С. 412-416; Трейвас А. Выбор трактора и уход за ним // Машина в сельском хозяйстве. 1915. №5. С. 198-200. та постачання Сельскохозяйственные тракторы и моторные плуги на 4-й Международной Автомобильной выставке в С.-Петербурге. Сост. А.А.Барановский. – С.-Пб., 1913. – 71 с.; Веселитский А.В. Пропаганда тракторов // Машина в сельском хозяйстве. – 1918. – №1-2. – С. 27-29; Филатов В.С. Сбыт сельскохозяйственных машин и орудий в России // Сельскохозяйственное машиностроение. Отчет по секции сельскохозяйственных машин. Под ред. П.А. Козьмина. - Петроград: Типография М. Пивоварского и А.Типографа, 1914. – С. 13-17.. Саме в цей період розпочинають працювати в даному напрямку вчені, які сформувались як визначні діячі науки й техніки вже в Радянському Союзі: М.Сладков Сладков Н.В. Подход к рациональному разрешению вопроса о выборе типа сельскохозяйственного трактора для России // Мотор. – 1923. – №1. – С.11-16; №2.– С. 52-60., В.Будрин Будрин В.И. Мотокультура. Тракторы, автоплуги, тракторы-передки, моторные передки-тачки, фрезы и канатные системы. – М.: Гос. Тех. издательство, Типолитография "Красный Печатник", 1924. – 110 с., В.Судаков Судаков А.Н. Тракторы с атласом рисунков. – Петроград, Из-во “Мысль”, 1923. – 228 с., Є.Львов. Під час війни дещо звужуються проблеми які висвітлюються в роботах зацікавлених осіб, інженерів, проте в науковій періодиці обговорюються важливі питання організації виробництва тракторів Лагунов С. Ближайшие организационные задачи // Машина в сельском хозяйстве. – 1918. – № 1-2. – С. 1-2; Островский М. Состояние отечественного сельскохозяйственного машиностроения и возможные меры к его восстановлению // Машина в сельском хозяйстве. – 1918. – № 1-2. – С. 6-19; Вольпер Е. Сельскохозяйственные машины, орудия и война // Машина в сельском хозяйстве. – 1914. – №10. – С. 3-10; Коваль В. Ближайшие перспективы сельскохозяйственного машиностроения на Украине // Машина в сельском хозяйстве. 1918. №3-4. С.49-52; Нейман М.И. Перспективы сельскохозяйственного машиностроения на Украине в связи с демобилизацией промышленности // Машина в сельском хозяйстве. 1918. №14-16. С. 297..

В радянській історіографії побудова тракторної техніки у Російській імперії ретельно не досліджувалась. Доречно відмітити відсутність ґрунтовних досліджень з даної теми, описовий характер більшості робіт, їх пропагандистську спрямованість. Досліджуються різні аспекти конструкції тракторів, окремих вузлів цих машин, принципи їх використання, здійснюються державні випробування Белянчиков П.М. Машины мотокультуры Германии и Чехо-Словакии // Мотор. 1923. №2. С. 63-67; №5. С. 185-189; Основные тенденции в конструкции американских тракторов в 1922 году // Мотор. 1923. №1. С. 18-21; Гольберг Я. Мировое тракторное хозяйство // Мотор. 1926. №23-24. С. 386; Трактор “Коммунар”. Характеристика трактора и области его применения. Харьков: Изд-во ХПЗ, 1925. Вип. 1. – 32 с.; Трактор “Коммунар”. Издание третье. Х-К: Научно-тех. издат. Украины, 1934. 156 с.; Редькин Я.И. Отчёт по испытанию тракторов в Персиановке. Л.: Издат. Всеросийского Комитета Конкурсного испытания тракторов, 1930. 186 с.. З’являються наукові роботи в яких автори здійснюють ґрунтовний аналіз конструкції тракторів різних типів. На основі новітніх досягнень науки того часу в теорії та практиці тракторобудування розробляються принципи розрахунку, основні вимоги до тракторів, конструюються окремі вузли Львов Е.Д. Тракторы их конструкция и расчёт. – М.-Л.: Гос. Научно-тех. издательство, 1931. – 656с.; Благонравов А.М. Танки и тракторы. М.: Гос. Из-во оборонной промышленности, 1940. 392 с.; Пожитько Ф.М. Трактори. Основи конструювання. – Х-К.: Держвидав, 1934. – 261 с.; Викторов В.А. Тяговый расчет трактора. – М-Л: ОГИЗ, 1934. – 40 с.; Карельских Д.К. Конструкция и расчет тракторов. – М-Л.: ОНТИ НКТП, 1936. – 262 с..

Значно більший масив робіт формується після організації масового виробництва тракторів, особливо з появою разючих наслідків їх використання. Проте роботи мають однобокий характер. Значний масив складають дослідження діяльності видатних винахідників Блінова Ф.А. та Маміна Я.В. Исаев А.С. Создатели первых отечественных тракторов. М.: Знание, 1957. 24 с.; Гуревич А.М. Краткая история отечественного тракторостроения. – Сталинград, Сталинградское книжное издательство, 1954. – 31 с.; Каменобородский Г. Россия – родина трактора. – Симфереполь: Крымиздат, 1951. – 35 с.; Давыдов Л. Родина трактора. – М.: Профиздат, 1951. – 372 с.. Натомість із зняттям з виробництва тракторів, які виготовлялись на Україні (“Комунар” та “Запорожець”), згадки про них в історичній літературі практично зникають.

В останній третині ХХ ст. з’являється ряд яскравих робіт. Варто відмітити дослідження по історії окремих підприємств, які виготовляли перші трактори. Це роботи краєзнавця Сосни М.П. Сосна Н.П. Так рождались традиции. Краткий очерк истории Дизелестроительного завода им. С.М.Кирова. – Днепропетровск: “Промінь”, 1977.– 111 с.; Коваленко В. Первісток. Як втілювалася в життя Ленінська мрія про вітчизняне тракторобудування // Комуніст. – 2006. – №34. – С. 3-4., а також колективу авторів, які написали кілька робіт з історії Харківського паровозобудівного заводу ХПЗ – завод им. Малышева 1895-1995 / А.В. Быстриченко, Е.И. Добровольский, А.П. Дроботенко и др. – Харьков: “Прапор”, 1995. – 792 с.; История двигателестроения на ХПЗ – заводе имени Малышева 1911 / А.В.Быстриченко, А.П. Дроботенко; Под ред. Е.И.Добровольского. – Харьков, 2001. – 480 с..

Підсумок розвитку тракторів в ХХ ст. здійснив Білоконь Я.Ю. Білоконь Я. Ю. Еволюція трактора. – К.: “Урожай”, 1990. – 152 с.. З кінця ХХ ст. зростає кількість робіт з дослідження цієї проблеми, в тому числі фахових. Проте ці дослідження стосуються іноземної техніки, ґрунтовні роботи про перші трактори, виготовлені на території України, відсутні. Досить часто подібні роботи, висвітлюючи механізацію сільського господарства, в розділі про початки тракторобудування наводять неточні дані.

Історіографія даної проблеми незначна. Хоча становлення, розвиток конструкції перших тракторів на Україні досліджувались з різних боків, ґрунтовних історичних робіт практично немає.

У підрозділі 1.2 “Джерельна база” здійснено огляд та класифікацію джерельної бази дослідження. Найбільший масив представляють статті в періодичних виданнях та матеріали архівів України. Значно переважають матеріали радянського періоду.

Ряд унікальних матеріалів подає журнал "Машина в сельском хозяйстве" (виходив з 1914 по 1919 рр.). Це видання висвітлювало питання машинознавства, машинокористування та машиноторгівлі.

Проаналізовано матеріали ряду фондів з Державного архіву Харківської області, Державного архіву Запорізької області, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Центрального державного історичного архіву України, які слугували джерельною основою дослідження.

У другому розділі “Перші розробки тракторів та їх поширення на початку ХХ ст.” висвітлюються особливості розробки, виробництва та поширення перших тракторів в розвинених країнах Європи та Америки, а також Російській імперії.

У підрозділі 2.1 “Становлення та розвиток тракторобудування в європейських країнах” розглядаються особливості розробки, виробництва тракторної техніки в країнах Європи. Висвітлюються причини, які сприяли впровадженню машини в сільськогосподарське виробництво Великобританії. Досліджується перехід від локомобілів до буксируючих тракторів з двигуном внутрішнього згорання. Буксируючий трактор в Англії еволюціонував з локомобіля, при цьому набув характерних для нього рис.

У Франції особливості сільськогосподарського виробництва викликали потребу в розробці універсальних невеликих тракторів для виконання основних робіт у фермерських господарствах. Це в свою чергу сприяло розробці величезної кількості різних систем тракторів, великого числа канатних систем та їх різновидів. Трактор у Франції розвинувся з легкої універсальної машини, що мала риси характерні для канатних систем, але зазнав значного впливу ззовні від тракторобудування США.

Розробка та поширення тракторів у Німеччині та Чехословаччині мали багато спільних рис. Основні з них це значне поширення моторних плугів. Крім того, Німеччина єдина країна, яка мала спеціалізоване підприємство, що будує подібну техніка – завод Штока. Через вдосконалення моторних плугів, поширення тракторів-передків в цих країнах підійшли до розробки універсального трактора.

Значна увага приділялась питанню палива. Наявність значних покладів вугілля в Англії сприяла поширенню локомобілів. Задоволення потреби в бензині для фермерів Франції сприяло поширенню цього типу двигуна. Вдале використання в воєнних діях гусеничного рушія призвело до використання його в тракторній техніці.

У підрозділі 2.2 Становлення та розвиток тракторобудування в США” розглянуто особливості розвитку конструкції тракторів в США від потужних буксируючи тракторів до появи та масового виробництва трактора “Фордзон”. Трактори в США розроблялись для власного ринку, перш за все для великих господарств та колонізації земель, тому не зовсім були придатні для використання в інших господарствах, зокрема в більшості господарств Європи. Проте налагодження їх виробництва, активність підприємців значно просувають ці машини на світовому ринку.

Поява універсального трактора “Фордзон” викликана прагненням Г.Форда налагодити виробництво дешевої, простої, універсальної машини для невеликих господарств. Саме характеристики, покладені в основу трактора, та конвеєрне виробництво призвели до панування трактора “Фордзон” на ринках Європи в 20-х роках.

Зруйновані економіки європейських країн після закінчення війни змушені були конкурувати з розвиненим тракторобудуванням США, й до середини 20-х., в основному, виробництво відновили.

У підрозділі 2.3 “Перспективи застосування тракторів в Російській імперії” висвітлено умови, в яких розпочинається поширення тракторної техніки в Російській імперії. Визначені основні стримуючі фактори дешевизна людської праці, наявність необхідної кількості тяглової худоби, відсутність кваліфікованих фахівців з обслуговування цієї техніки.

На початковому етапі, роботи вчених та інженерів зосереджувались на вивченні досвіду використання тракторів в господарствах за кордоном та в Росії. Поступово зростає кількість робіт, в яких обґрунтовуються характеристики вітчизняного трактора, враховуючи рівень розвитку вітчизняного машинобудування, особливостей сільського господарства. Період характеризується значною кількістю інженерів, науковців, що займаються даними питаннями. В теоретичній розробці тракторного питання російські вчені досягли значних успіхів. Зокрема важливим було питання палива: для Росії вважається найбільш придатним трактор з нафтовим двигуном.

Власне виробництво тракторів в Росії стримується нерозвиненим ринком, значною потребою в інших машинах та знаряддях, виробництво яких потребувало менших витрат та ризиків. Локомобілі та трактори застосовуються в найбільших економічно міцних господарствах, зокрема, в глибокій оранці, де вони перевершують тяглову худобу. Проте, під впливом зростаючого ввезення іноземних машин, промисловці розпочинають роботи з розробки тракторів. В Російській імперії значних досягнень в розробці тракторів досяг Мамін Я.В., який розробив кілька тракторів різної потужності з нафтовим двигуном.

Високий рівень розвитку сільськогосподарського машинобудування на території України, відсутність спеціалізації підприємств, наближеність їх до споживача все це сприяло розробці перших тракторів. Встановлено, що перші трактори були виготовлені в 1913 р.

Особливість промисловості Росії чітко позначилась на розробці та випуску тракторів. Виробництво перших тракторів можна поділити на кілька форм:

1) випуск машин вітчизняної конструкції, виходячи з умов промислового і сільськогосподарського виробництва та використання машин, на яких встановлювали нафтові двигуни;

2) виготовлення машин вітчизняної розробки з двигунами іноземного виробництва;

3) виробництво тракторів іноземного зразка з укладенням угод чи просто копіюючи зразки.

Перший трактор, виготовлений на Україні, зафіксований на фоторепродукції, був триколісним.

Третій розділ “Ініціативна побудова трактора на території Української СРР” висвітлює розробку, виробництво, поширення першого серійного вітчизняного радянського трактора, його роль в історії.

Підрозділ 3.1 “Розробка першого вітчизняного серійного трактора “Запорожець” висвітлює кризу в сільському господарстві країни після завершення Громадянської війни, швидкий вихід з якої вбачався лише у впровадженні тракторів у сільськогосподарське виробництво. Оскільки природний приріст худоби відбувався досить повільно, різке зменшення кількості тяглової худоби могло бути компенсоване лише механічним двигуном. Катастрофічна ситуація з тягловою худобою була саме в степових районах, зокрема, Запорізькому окрузі, де до того ж на їдця припадало найбільше землі.

Введення НЕПу вимагало налагодження виробництва якісних машин, які б мали попит на ринку. Матеріальні ресурси села, направлені в сільськогосподарське виробництво та легку промисловість, розглядались необхідною основою відновлення промисловості.

Після закінчення війни на місцевих заводах відновлюються перервані роботи з виробництва тракторів. Інженер Унгер Л.А. розробив простий у використанні та виробництві триколісний трактор, який отримав назву “Запорожець”. Налагоджене виробництво нафтових двигунів на заводі в місті Великий Токмак призвело до встановлення нафтового двигуна на трактор. Виготовлення трактора та спроби організації виробництва, розпочаті до того часу, коли держава звертає необхідну увагу на дану проблему – тому це ініціативне виробництво трактора.

Розробка трактора, розпочата в 1921 році, завершилась його випробуванням влітку 1922 р. До 1923 р. трактор вдосконалено комісією інженерів (Унгер, Ремпель, Пульст). До жовтня 1923 року 11 “Запорожців” було виготовлено на заводі Копп в Запоріжжі, після чого виробництво перенесено на завод “Червоний прогрес” (Великий Токмак). Вдосконалення трактора на основі досягнень науки та техніки полегшило його виробництво та використання, максимально спростило конструкцію, збільшило надійність.

Теоретикам тракторобудування майбутня машина бачиться перш за все простою та універсальною. Унікальність “Запорожця” в його максимальній простоті, чого не змогли досягти інші інженери. Порівняння науково обґрунтованих характеристик тракторів, розроблених вітчизняними вченими, з “Запорожцем” підтверджує його відповідність вимогам. Триколісний рушій на даному етапі розвитку тракторної техніки не вважався недоліком, а навпаки полегшував виробництво та використання машин. Трактор мав застосовуватись в господарствах з некваліфікованим обслуговуючим персоналом для основних робіт на селі. Це був перший серійний трактор вітчизняної конструкції, який на випробуваннях перевершив “Фордзон”.

Підрозділ 3.2 “Виробництво трактора “Запорожець” висвітлює різні аспекти виробництва машини. Воно було налагоджено на одному з підприємств Українського тресту сільськогосподарського машинобудування (УТСМ), який утворився внаслідок злиття УТСМ та ПУСМТ (Південноукраїнського сільмаштресту). Трест зміг виділяти належні кошти для організації виробництва. Позитивно проявила себе концентрація та спеціалізація виробництва на заводах тресту.

Державні органи влади виділяли на виробництво трактора “Запорожець” незначні кошти: на заохочення розробки 48400 крб., до 1 жовтня 1925 р. ще 300 тис. крб.; в подальшому виробництво не фінансувалось.

Вищими органами управління розроблялись перспективні плани виробництва тракторів, за якими “Запорожець” мав виготовлятись до 1931 року в обсязі 1000 шт. на рік. Проте, зі швидкою організацією виробництва новітніх тракторів, вирішенням питання з паливом, технічними кадрами, та орієнтацією на створення колективних господарств, трактор вимогам не відповідав і 1927 році був знятий з виробництва.

На заводах УТСМ, за катастрофічного невистачання матеріалів та коштів, зуміли налагодити першими в країні виробництво тракторів. Держава в основному лише сприяла отриманню замовлень. Виробництво трактора “Запорожець” досить добре включилось в номенклатуру виробів заводу “Червоний прогрес”. Розробники машини, управління УТСМ на розвалених війною заводах, при обмежених засобах змогли дати селянам потрібну машину.

У підрозділі 3.3 “Трактор “Запорожець” в народному господарстві” обґрунтовується важливість збуту тракторів для виробництва в умовах НЕПу. Собівартість трактора “Запорожець” складала 2200-2500 крб., на ринку він не міг конкурувати з “Фордзоном”, ціна якого 1450 крб. Тому держава вдалась до регулювання цін. Вартість трактора “Фордзон” склала 1700-1800 крб., здобуті кошти йшли на підготовку фахівців, механізаторів, утримання інспекторів та компенсацію виробництва вітчизняного трактора. За рахунок цієї операції ціна “Запорожця” складала 1450 крб.

Поширенню трактора сприяли його характеристики, основна – простота конструкції та використання, краща пристосованість до стаціонарних робіт.

Дефіцит тракторів на ринку викликав потребу регулювання збуту неціновими важелями. З метою ефективного використання тракторів вони продавались в першу чергу в колективні господарства, радгоспи, товариствам спільного обробітку землі, а потім вже приватним особам. Крім того, такий розподіл не сприяв зростанню могутності “класового ворога” заможного селянина.

Порівняно з вкладеними коштами виробництво “Запорожців” мало більший позитивний результат, ніж на деяких інших заводах, якщо порівняти результати та витрати.

Четвертий розділ “Перша спроба державної організації тракторобудування на території України” обґрунтовує необхідність організації виробництва тракторів в СРСР, розробку конструкції найпотужнішого вітчизняного трактора “Комунар”, його виробництво та поширення.

У підрозділі 4.1 “Підготовка до виробництва на Харківському паровозобудівному заводі” висвітлені причини, які сприяли розміщенню виробництва тракторів на ХПЗ. Основні з них: наявність вільних потужностей на заводі, високий рівень організації виробництва на заводі при наявності досить нового обладнання, розміщення заводу у великому місті з технічними навчальними закладами, що вирішувало питання з робітничими кадрами.

Для виробництва обрано прототип - трактор “WD”, будується окремий цех. Уточнення вимог замовниками призвело до повного переконструювання трактора, після чого він отримав назву “Комунар”. Розробка конструкції машини була ускладнена нечіткими вимогами, відсутністю наукових робіт з даної проблеми, які довелось проводити власними силами, вперше. Випробування виявили унікальні характеристики трактора, як найпотужнішого в СРСР. Значну роботу з організації розробки тракторів здійснили колективи очолювані Мар’їним К.І. та Зубарєвим М.Г. Трактор було піддано кільком модернізаціям, внаслідок яких потужність зросла з 50 до 90 к.с., швидкість з 7 до 15 км/год.

Керівництво ХПЗ ім. Комінтерна активно взялось за організацію тракторобудування і почало розробляти на основі здобутого досвіду, враховуючи науково обґрунтовані характеристики машин, колісні та гусеничні трактори потужністю 27 к.с. Трактори такої потужності на той час вважались найбільш перспективними. Дві машини було виготовлено, проте ці розробки припинені вищими органами влади.

Намагання конструкторів розробити універсальну потужну машину для різних робіт було доречним на певному етапі поширення тракторів, організації їх виробництва. В подальшому формулювання більш чітких, жорсткіших, специфічних вимог замовниками не могло реалізуватись в одній машині. Трактор “Комунар” перший вітчизняний потужний трактор, який міг реалізувати себе у великих господарствах на селі. З цієї машини почалось будування військових тягачів.

Підрозділ 4.2 “Проблеми взаємодії з органами управління” з’ясовує непорозуміння у вищих органах управління, яке зашкодило організації масового виробництва тракторів. Військове відомство розглядає машину як сільськогосподарську, тобто відмовляється повністю завантажити завод замовленням. Наркомзем розглядає машину як військову. Це призвело до відсутності необхідних замовлень, а отже значного зменшення виробництва.

У підрозділі 4.3 “Організація серійного виробництва трактора “Комунар” розглядаються різні аспекти виробництва трактора. Заплановане в значних масштабах (1200 шт. в рік) виробництво трактора потребувало надходження значних коштів, великої кількості верстатів, розміщення замовлення. Виробництво на непристосованих верстатах було організовано найкраще в СРСР. Виділено окремий цех, збирання велося на кабестані. Та перешкоди у виробництві виявились нездоланними. Навіть зменшену виробничу програму завод зміг виконати лише в 1926/27 році.

Виробництво мало дрібносерійний характер і високий відсоток браку внаслідок відсутності якісних матеріалів, низької культури виробництва, новизни конструкції і її частих змін (особливо на перших порах виробництва), відсутності спеціального обладнання. Все це обумовило високу собівартість. Нечіткість планів виробництва, замовлень пояснюється становленням планової економіки, випробуванням її основ в даний період. Недообладнання виробництва тракторів, зменшення фінансування призвело до того, що вже розміщене обладнання використовувалось з низькою ефективністю.

ПМТ змушений був постійно витрачати кошти на підтримання цього виробництва. Нове виробництво потребувало фахівців, тому завод організував власні курси.

Відсутність замовлень вела до зменшення виробництва тракторів та збільшення їх ціни, що знову зменшувало замовлення. За умов НЕПу виробництво виявилось особливо прив’язаним до ринку, а ринок покупців потужних дорогих тракторів не був сформований.

Виробництво організовувалось із врахуванням передових світових технологій в машинобудуванні. Значно покращилась ситуація з виготовленням тракторів із початком індустріалізації. Промисловість потребувала потужних тракторів, тому виробництво та збут поступово зростає. Проте модернізація трактора “Комунар” не давала змоги значно покращити його характеристики, тому розпочалась розробка та виготовлення нового трактора “Комінтерн”. Його попередника припинили виготовляти.

Позитивні наслідки виробництва трактора “Комунар” спричинили спочатку формування планів зростання виробництва до 5 чи навіть 40 тис. тракторів на рік, пізніше розміщення в цьому районі нового тракторного заводу. Виробництво тракторів на ХПЗ було однією з найбільших шкіл тракторобудування. Організовувалось воно під впливом новітніх досягнень в технології машинобудування.

Підрозділ 4.4 “Особливості розповсюдження трактора “Комунар”, його роль в народному господарстві” присвячений розповсюдженню тракторів та їх ролі в історії. Виробництво тракторів планувалось в розмірі 1200 шт. на рік. Проте не знайдено жодних підтверджень того, що на таку кількість тракторів були замовлення, таким чином трактор потенційно був збитковим через прорахунки в плануванні. Такі ж прорахунки мали місце і в подальшому.“

Комунар” мав високу ціну 24 тис. крб., тому його збут було ускладнено. Держава вдалась до регулювання цін, для сільського господарства, внаслідок чого ціна на трактор зупинилась на позначці 16 тис.

ерівництво заводу намагалось організувати збут тракторів іншим організаціям, для використання в яких машину значно модернізують. Це призвело до того, що трактор використовується в промисловості, лісорозробках, нафтових розробках як тягач та мобільна енергетична установка.

Висока ціна машини не сприяла збуту, не було підготовлено ринок збуту цих машин. Надання кредитів на дорогий трактор не призвело до значного його поширення. З часом, коли ринок розвинувся, змінилась кон’юктура, покупці мали змогу придбати трактор “Комунар”, але машина вже не відповідала висунутим до неї вимогам.

ВИСНОВКИ

1. З’ясовано, що вивчення процесу становлення вітчизняного тракторобудування є фрагментарним і вимагає додаткових досліджень. Наявна джерельна база, представлена першоджерелами, є достатньою для здійснення комплексного дослідження поставленої наукової проблеми.

2. Підтверджено, що розвиток тракторобудування у світі був викликаний нагальною необхідністю використання механічного двигуна для найважчих сільськогосподарських робіт, належним рівнем розвитку машинобудування. Спочатку виробники тракторів виготовляли їх на власний ринок, задовольняючи потреби сільського господарства конкретної країни. Відповідно до особливостей сільськогосподарського виробництва країн сформувалися типи та конструктивні особливості тракторів. Становлення тракторобудування відбувається під впливом значної конкуренції виробників машин, яка загострилась з початком масового виробництва трактора “Фордзон” в США.

3. Простежено, що в Російській імперії трактори через свою високу ціну та особливості розвитку економіки (перш за все дешевизну робочої сили) значного поширення не набули. Встановлено, що на початку другого десятиріччя ХХ ст., виконуючи замовлення промисловців, інженери розпочинають роботи з конструювання трактора як перспективної машини зі значним резервом просування. Однак, наявність значного незаповненого ринку сільськогосподарських машин, які вже виготовлялись підприємствами, не сприяла впровадженню тракторів у виробництво. На основі проведеного аналізу уточнено, що перші трактори, виготовлені на Україні, певною мірою дублювали зарубіжні зразки. Це відбувається на фоні проникнення у вітчизняне виробництво зарубіжних виробників. З початком війни роботи припинені.

4. Доведено, що вивчаючи досвід використання тракторів, критично оцінюючи іноземні машини, науковці та інженери сформулювали характеристики вітчизняного трактора, який спочатку за основну роботу мав оранку. За незначний час практика та наукові дослідження затвердили вимоги до вітчизняного сільськогосподарського трактора як універсальної машини. Значну роботу у вирішенні вказаних проблем, дослідженні та узагальненні особливостей використання тракторів здійснили П.Бєлянчіков, В.Ємцев, Є.Вольпер. Обґрунтування,