МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Левіна Ілона Валеріївна

УДК 330.14:330.31

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ:

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ВІДТВОРЕННЯ

Спеціальність 08.00.01 – економічна теорія

та історія економічної думки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Донецького національного технічного університету Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент

Рибнікова Галина Іванівна,

Донецький національний технічний університет

Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри

економічної теорії (м. Донецьк).

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Задорожний Григорій Васильович, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економічної теорії та економічних методів управління (м. Харків);

кандидат економічних наук, доцент Головінов Олег Миколайович, Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського Міністерства освіти і науки України, докторант кафедри економічної теорії (м. Донецьк).

Захист дисертації відбудеться 29 серпня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.01 Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 198-а, великий зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий 27 липня 2007р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Овечко Г.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасний період відбувається перехід до нового технологічного способу виробництва, що викликає значні соціально-економічні трансформації, пов’язані зі збільшенням інтенсивності процесів інтелектуалізації продуктивних сил суспільства. Структура національного багатства визначається не стільки виробничими та природними ресурсами, скільки інтелектуальним капіталом. Так, питома вага інтелектуального капіталу у національному багатстві постіндустріальних країн перевищує 75%. Забезпечення сталого економічного розвитку української економіки є можливим тільки на основі відтворення пріоритетного ресурсного компоненту нового технологічного способу виробництва – інтелектуального капіталу. Інвестиції в інтелектуальний капітал є умовою його відтворення та визначають не тільки рівень розвитку в майбутньому, але і безпосередній вплив на “генотип” виробничого потенціалу й на структуру сукупного попиту. Не зважаючи на всебічну інтелектуалізацію суспільства, проблема визначення економічної сутності інтелектуального капіталу та механізмів його відтворення ще недостатньо вивчена, що обумовлює актуальність даного дослідження.

Методологічною основою дослідження економічного змісту інтелектуального капіталу є теоретичні концепції Г. Беккера, М. Кастельса, Т. Сакайї, Т. Стюарта, М. Мелоуна, О. Тоффлера, Л. Туроу, Т. Шульца, Л. Едвінсона та ін. Відтворення інтелектуального капіталу досліджується на базі синтезу таких концептуальних підходів, як теорія постіндустріального суспільства
(Д. Белл), теорія конкурентних переваг (М. Портер), теорія трансакційних витрат
(О. Уїльямсон) та ін. Разом з тим, наведені теоретичні підходи вимагають критичного узагальнення, дослідження можливостей та умов їхнього застосування в транзитивній економіці України. Проблеми формування і розвитку інтелектуального капіталу та інші аспекти постіндустріальної трансформації розглянуто в роботах українських вчених С. Вовканича, В. Геєця, Л. Дмитриченко,  О. Головінова, Г. Задорожного, Є. Марчука, Г. Тарасенко, А. Чухна. Серед російських науковців слід визначити роботи Л. Абалкіна, С. Дятлова, В. Іноземцева,
М. Критського. Однак проблеми відтворення інтелектуального капіталу досліджено недостатньо повно. Оскільки сучасні трансформаційні процеси в Україні обумовлено постіндустріальними тенденціями, то виникає необхідність дослідження впливу загальноцивілізаційних закономірностей економічного розвитку на відтворення національного інтелектуального капіталу. Не знайшли достатнього обґрунтування заходи державного регулювання відтворення інтелектуального капіталу. Відзначені прогалини й обумовили цільову спрямованість дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах державної бюджетної теми кафедри економічної теорії Донецького національного технічного університету “Розробка методів управління розвитком інститутів ринкового господарства” (номер державної реєстрації 0106U001181).

Мета|ціль| і задачі|задачі| дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення економічної сутності інтелектуального капіталу та розробка концептуальної моделі його відтворення в економіці України.

Для досягнення мети поставлено і вирішено|розв'язані| наступні завдання|задачі|:

на основі критичного аналізу існуючих теоретичних концепцій визначено сутність інтелектуального капіталу та його структурні елементи;

визначено загальноцивілізаційні тенденції відтворення інтелектуального капіталу і виявлено протиріччя цього процесу в умовах транзитивного стану;

розроблено концепцію відтворення інтелектуального капіталу;

проаналізовано джерела фінансування інтелектуального капіталу в українській економіці;

виявлено вплив екзогенних та ендогенних чинників на процес нагромадження інтелектуального капіталу мікро- і макросистем;

визначено ефективне співвідношення ринкових і державних методів регулювання відтворення інтелектуального капіталу;

досліджено інституціональні “пастки” в сфері інтелектуального капіталу;

розроблено методику інтегральної оцінки інтелектуального капіталу мікросистеми.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є|з'являється,являється| процеси відтворення інтелектуального капіталу з урахуванням загальноцивілізаційних тенденцій та специфіки національної економіки.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є|з'являється,являється| економічний зміст інтелектуального капіталу і механізми його відтворення на мікро- і макрорівнях в економіці України.

Методи дослідження. Для вирішення завдань|задач| у дисертаційному дослідженні використовуються загальнонаукові методи пізнання: аналіз і синтез (у розкритті сутності процесів відтворення інтелектуального капіталу), єдність логічного та історичного підходів (у розкритті суті інтелектуального капіталу, визначенні його специфічних особливостей в різних економічних системах), порівняння й узагальнення (у виявленні закономірностей відтворення інтелектуального капіталу). Теоретичну основу дослідження складає загальнометодологічний принцип холізму|, що надає змогу розглянути|розглядує| економічні процеси і явища, які відбуваються в єдиній динамічній системі. Центральними методологічними парадигмами є|з'являється,являється| інституціоналізм та| еволюційна теорія градуалізської| спрямованості. Особливе значення в роботі набуває|позичає,посідає| реалізація принципу диверсифікованості| економічних систем. Для обробки емпіричних даних використовується інструментарій статистичного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального завдання формування концептуальних основ відтворення інтелектуального капіталу, що знайшло своє відображення в наступних нових наукових результатах: |новинка||перебуває,складаєт

вперше|уперше|:

запропоновано концепцію відтворення інтелектуального капіталу, яка ґрунтується на принципах системного підходу до визначення структурних взаємозв’язків, джерел та механізмів його нагромадження, що дозволяє конкретизувати стратегію інноваційної політики держави;

розроблено авторську модель функціонального кругообігу інтелектуального капіталу, на основі якої визначено протиріччя відтворення інтелектуального капіталу в українській економіці та запропоновано напрямки подолання інституціональних “пасток”;

одержали |отримали,набули| подальшого|дальший| розвитку:

методологія категоріального аналізу інтелектуального капіталу на основі розмежування понять “інтелектуальний ресурс”, “інтелектуальний потенціал” та “інтелектуальний капітал”. Визначено, що під інтелектуальним капіталом слід розуміти продуктивну силу інформаційного технологічного способу виробництва, яка виникає в результаті раціонального пізнання та формування нового знання, що забезпечує приріст первісного авансованого капіталу та зростання граничного продукту;

дослідження впливу екзогенних та ендогенних чинників на процес формування та розвитку інтелектуального капіталу, засноване на компаративному аналізі, що надає змогу визначити загальноцівілізаційні закономірності відтворення інтелектуального капіталу та дозволяє виявити особливості цього процесу в українській економіці;

удосконалено:

методику інтегральної оцінки інтелектуального капіталу мікросистеми, яка ґрунтується на узагальнені теоретичних підходів до вимірювання нематеріальних активів, що дозволяє визначити ринкову вартість підприємства.

Практичне значення одержаних|отриманих,набутих| результатів. Запропоновані в роботі методологічні принципи аналізу інтелектуального капіталу рекомендується використовувати в процесах реформування сфери освіти|утворення|, розробки програм інноваційного розвитку держави. Окремі положення роботи використано Державною податковою адміністрацією у Донецькій області та ТОВ “Новатор – Спецстрой”, що підтверджено відповідними документами. Результати дослідження використовуються у викладацькій роботі на кафедрі економічної теорії Донецького національного технічного університету в навчальних курсах з економічної теорії та логіки економічного розвитку.

Особистий внесок здобувача. Всі наукові результати, які запропоновано у дисертаційній роботі, одержано здобувачем самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише матеріали, що належать особисто автору.

Апробація|випробування| результатів дисертації. Основні результати|становища| і висновки дисертаційної роботи апробовано|доповідалися| на науково-практичних конференціях: ІV Міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання|зріст|”, (м. Донецьк, грудень 2003р.); VI Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених "Інтеграція України у світовий економічний простір”, (м. Донецьк, березень 2004р.); Всеукраїнській міжвузівській науковій конференції студентів та молодих науковців “Управління регіональним економічним розвитком в контексті сучасних процесів міжнародної інтеграції”, (м. Івано-Франківськ, листопад 2005р.); IV Міжнародній науковій конференції “Проблеми сучасної економіки і інституціональна теорія”, (м. Донецьк, березень 2006р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 наукових робіт загальним|спільним| обсягом|обсягом| 3,3 д.а., з яких 3,0 д.а. належить особисто автору.

Структура й обсяг|обсяг| дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури з 177 найменування та 7 додатків |виведень|. Основний обсяг|обсяг| дисертації становить 179 сторінок, матеріали ілюструють 5 таблиць та 18 рисунків|застосувань|.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, задачі, предмет, об’єкт і методологію дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів.

Перший розділ “Економічна парадигма інтелектуального капіталу” присвячено визначенню методології дослідження змісту інтелектуального капіталу, його структурних елементів та ролі в сучасній економічній системі.

Зміст інтелектуального капіталу розглядається на основі наукового принципу єдності історичного і логічного підходів.

Історичний підхід надає можливість сформувати методологічні засади визначення суті інтелектуального капіталу в еволюційному контексті: по-перше, ретроспективний аналіз генезису форм капіталу дозволяє довести об’єктивну обумовленість виникнення інтелектуального капіталу через еволюцію виробничих відносин та продуктивних сил; по-друге, доведено, що з просуванням до постіндустріального суспільства головним джерелом доходу стає технологічне використання знань та інформації, тому інтелектуальний капітал набуває особливої значущості та обумовлює зміну відносин, форм та прав власності.

Логічний підхід до дослідження категорії інтелектуального капіталу на підставі аналізу взаємозв’язку понять “інтелект” - “капітал” дозволяє виявити подвійну|двоїсту| природу інтелектуального капіталу: з одного боку, як здібність людини до пізнання, тобто|цебто| як процес віддзеркалення|відображення,відбиття| і відтворення дійсності в мисленні, результатом якого є|з'являється,являється| нове знання; з іншого боку - використання нових знань і виявлених закономірностей в економічній діяльності.

Досліджено особливості, які визначають специфічну природу інтелектуального капіталу, а саме:

певна міра невиключеності у споживанні, що дозволяє вважати інтелектуальний капітал змішаним благом з ознаками приватного та суспільного благ;

невичерпність інтелектуального ресурсу, що обумовлює значний мультиплікаційний ефект його застосування, тобто при наявному рівні пропозиції більш ніж одна особа одночасно може мати вигоду від його застосування;

висока ступінь генерування позитивних екстерналій під час виробництва та споживання інтелектуального капіталу, під впливом котрих виникають вигоди третіх осіб, і які відбиваються, як на окремих споживачах (зовнішні ефекти “виробник-споживач”), так і на діяльності підприємств (зовнішні ефекти “виробник-виробник”);

коливання цінності інтелектуальних ресурсів та їх граничної корисності з урахуванням ефекту сітьової взаємодії, тобто цінність може бути обумовлена рідкістю (як для інших економічних ресурсів), так і мірою поширеності.

На основі критичного аналізу існуючих точок зору до визначення категорії інтелектуального капіталу подане його авторське тлумачення як продуктивної сили інформаційного технологічного способу виробництва, що виникає в результаті раціонального пізнання та формування нових знань, які забезпечують приріст первісного авансованого капіталу та зростання граничного продукту. Запропонований підхід дозволяє розширити традиційну сферу дослідження інтелектуального капіталу від внутрішньої структури мікрорівня до рівня суспільного відтворення.

Через вивчення різних підходів обґрунтовано авторську позицію щодо диференціювання структурних компонентів інтелектуального капіталу з урахуванням їх участі у відтворювальному процесі (рис. 1).

У другому розділі “Інтелектуальний капітал у системі суспільного відтворення” проведено дослідження процесів відтворення інтелектуального капіталу на нано-, мікро-, макрорівнях.

На нанорівні відтворювальна система визначається здатністю людського капіталу генерувати та використовувати знання. Дослідження функціонального індивідуального обороту людського капіталу дозволяє зробити висновок, що людина як природний носій інтелектуального капіталу має подвійну природу: з одного боку, їй притаманні індивідуальні властивості і здібності, потенційні можливості, утворені специфічними особистісними характеристиками; з іншого боку – нею придбані якості, які обумовлені зовнішніми факторами.

На мікрорівні разом з функціональним кругообігом людського капіталу відокремлено інноваційний оборот структурного капіталу, який обумовлено якісним оновленням інформаційних технологій, удосконаленням способів організації роботи, зростанням продуктивності праці. Таким чином, на мікрорівні траєкторія відтворення інтелектуального капіталу залежить від реалізації таких засад, як: інтеграція науки і виробництва; спрямованість на створення інтелектуальних продуктів; впровадження нововведень; орієнтація на стимулювання творчої складової труда.

Рис. 1. Структура інтелектуального капіталу

Відтворення інтелектуального капіталу на макрорівні спрямоване на забезпечення таких напрямків, як: поглиблення структурних трансформацій економіки з орієнтацією на високотехнологічні галузі; фінансування інтелектуальних ресурсів на підставі перерозподілу національного доходу; розширення інвестицій в людський капітал. З урахуванням обороту людського та структурного капіталу запропоновано схему кругообігу інтелектуального капіталу, яка демонструє процес його формування і складається з стадії створення інтелектуального потенціалу та стадії його комерціалізації (рис. 2).

Рис. 2. Функціональний кругообіг інтелектуального капіталу

Для вирішення проблеми методологічної та інструментальної забезпеченості процесу створення та розвитку інтелектуального капіталу у роботі запропоновано концепцію відтворення інтелектуального капіталу, схему якої наведено на рис. 3. Концепція відтворення інтелектуального капіталу ґрунтується на принципах системного підходу до визначення структурних взаємозв’язків, джерел та механізмів його нагромадження.

На основі функціонального кругообігу інтелектуального капіталу визначено напрями його відтворення та досліджено вплив екзогенних та ендогенних факторів на процес його формування та розвитку. Екзогенні чинники визначають зовнішні “правила гри”, вплив яких, с одного боку, забезпечує можливості розвитку, з іншого боку, формує низку обмежень фінансового та організаційного характеру, що лімітує процес нагромадження національного інтелектуального капіталу та призводить до протиріччя його розвитку.

На основі компаративного підходу щодо вивчення досвіду країн з розвинутою економікою визначено систему критеріїв розвитку інтелектуального капіталу, аналіз яких доводить, що спостерігаються значні розбіжності в розвитку інтелектуального капіталу країн з постіндустріальною економікою і трансформаційною економікою України.

Аналіз ендогенних факторів відтворення інтелектуального капіталу в Україні дозволяє виділити основні групи причин його неефективності:

точечна стратегія регулювання окремих структурних елементів інтелектуального капіталу. У роботі доведено, що атомістичний підхід суперечить принципу холізму і інтелектуальний капітал як система піддається незбалансованості його складових;

значний рівень розбіжності між інтелектуальним потенціалом нації і інтелектуальним капіталом. Доведено, що ефективність суспільного відтворення буде досягнута лише за умов трансформації нагромадженого потенціалу в інтелектуальний капітал, оскільки високий потенціал є лише передумовою майбутнього економічного зростання, але джерелом розвитку він стає лише тоді, коли може продуктивно використовуватися;

суперечливий характер механізмів та напрямів відтворення інтелектуального капіталу, що обумовлено наявністю “фіаско” ринку. Неспроможність ринку інтелектуального капіталу виявляється, перш за все, через асиметричність інформації, неможливість забезпечення суспільних благ та позитивних екстерналій;

спрямованість інвестиційних потоків на третій технологічний уклад, що не дозволяє стимулювати розвиток інноваційного сектору економіки. В роботі доведено, що на відміну від традиційної теорії “втрачених доходів”, запропонованої концепцією людського капіталу, в сучасних умовах інвестиції в знання – це “переваги” знань, які відносяться до результатів інтелектуальної діяльності і структуруються на індивідуальних і суспільних рівнях, забезпечуючи економічні і соціальні ефекти;

недосконалість обліку нематеріальних активів, які в сучасних умовах здобувають суттєве значення. Як на макрорівні, так і на мікрорівні вартісні показники реально не оцінюють знання й інформаційний продукт і містять у собі інформацію лише про прямі витрати виробництва та не відображують “неявних” витрат.

Рис. 3. Схема концепції відтворення інтелектуального капіталу

Третій розділ “Умови нагромадження інтелектуального капіталу” присвячено дослідженню механізмів вирішення проблем неефективності відтворення інтелектуального капіталу в транзитивній економіці.

Для подолання атомістичності розвитку людського та структурного капіталу в роботі досліджено співвідношення державних та ринкових важелів регулювання процесів відтворення інтелектуального капіталу. Аналіз “фіаско” ринку дозволяє визначити ті сфери, у яких держава повинна зосередити ресурси, оскільки приватний сектор є неспроможним і не може надати суспільний товар в достатній кількості.

Для забезпечення трансформації інтелектуального потенціалу в інтелектуальний капітал в роботі запропоновано інституціонально-інноваційну модель державного регулювання відтворювальних процесів. З метою ефективної її реалізації в умовах транзитивності визначено необхідність врахування принципу градуалізму, який визначає поетапність проведення реформ. На першому етапі реалізації стратегії державного регулювання доцільно забезпечити формування якісно нових “правил гри”, регламентувати права власності, спрямувати розвиток інституціональної інфраструктури з метою підтримки інтелектуального потенціалу нації і перетворення його в інтелектуальний капітал. На другому етапі доречно сформувати достатні умови для ефективного функціонування інтелектуального капіталу за рахунок структурної трансформації у відповідності зі збільшенням інтенсивності інтелектуалізації продуктивних сил суспільства. На третьому етапі з метою забезпечення інституціональних умов для нагромадження інтелектуального капіталу доцільно впровадження стратегії інноваційної експансії, забезпечення підтримки технопарків та бізнес-інкубаторів, розвиток сучасних інформаційних технологій, стимулювання темпів впровадження нанотехнологій, освоєння принципово нових сфер діяльності, сприяння розвитку людського капіталу.

Для подолання суперечливого характеру механізмів та напрямів відтворення інтелектуального капіталу в умовах постіндустріальної трансформації визначено інституціональні “пастки”, які перешкоджають ефективному нагромадженню інтелектуального капіталу. Інституціональні “пастки” являють собою неефективні інститути та неефективні сталі норми. В роботі запропоновано матрицю дослідження інституціональних “пасток” в сфері відтворення інтелектуального капіталу на мікро-, макрорівнях з урахуванням фінансової та структурної складових. На мікрорівні виявлено: “пастки” низької оплати праці, що призводять до спростування аксіоми людського капіталу про високій рівень кореляції заробітків з рівнем освіти; “пастки” неефективної системи прав власності, що обумовлюють нерівність розподілу дивідендів від інтелектуального капіталу та знижують мотивацію до творчої діяльності. На макрорівні досліджено інституціональні “пастки”, які мають прояв у неефективності законодавчих норм та формальних важелів забезпечення контрактів у сфері інтелектуального капіталу, що призводить до високого рівня несумлінної конкуренції, ризиків та високих трансакційних витрат. На ринку інтелектуального капіталу трансакційні витрати є досить високими з причин асиметричності інформації, наявності витрат на вимірювання патентної новизни, конфліктів контрагентів та ін.

Для усунення визначених неспроможностей ринку запропоновано створення нового інституту – банків інтелектуального капіталу з суспільно-правовим статусом, діяльність якого спрямовано на організацію конструктивної взаємодії між державою, виробниками і споживачами інтелектуального капіталу з метою удосконалення відтворювальних процесів.

Для вирішення проблем неефективності інвестицій в роботі досліджено механізм реалізації інвестиційної стратегії та розроблено матричну модель джерел фінансування інтелектуального капіталу з урахуванням ефекту пофазних ризиків на відповідних стадіях його функціонального кругообігу. Доведено, що на тих фазах, де ризик максимальний, доцільно впроваджувати венчурне фінансування поряд з диверсифікуванням ризиків у приоритетних, стратегічних секторах за допомогою державного софінансування.

Теоретичні положення дисертаційної роботи знайшли впровадження в конкретній методиці оцінки стану інтелектуального капіталу мікросистеми, схему якої наведено на рис. 4.

Рис.4. Схема дослідження рівня інтелектуального капіталу мікросистеми

На основі узагальнення теоретичних підходів до оцінки нематеріальних активів, як провідної складової потенціалу сучасних підприємств, в роботі зроблено спробу розширити традиційні напрямки оцінки з доповненням її ринкової вартості всіх складових інтелектуального капіталу як інтегрованої системи. На підставі розробленого реєстру критеріїв оцінки рівня інтелектуального капіталу, методика дає змогу уточнювати механізм вимірювання ринкової вартості підприємства.

В роботі досліджено модифікацію відносин, форм і прав власності та на цій підставі обґрунтовано існування інтелектуальної ренти як частки доходу власника інтелектуального капіталу. Визначено, що в економіці знань робітник творчої праці, який створює об’єкти інтелектуальної власності, повинен отримувати частку інтелектуальної ренти, пропорційну своєму внеску в інтелектуальний капітал. Відсутність розподілу надприбутку руйнує мотиваційний механізм заохочення до творчості та зменшує результати інтелектуальної діяльності.

ОСНОВНІ ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У дисертації проведено узагальнення і запропоновано вирішення важливого наукового завдання, що знайшло відображення у побудові концептуальної моделі відтворення інтелектуального капіталу. Результати дослідження можна представити наступними висновками.

1. На основі узагальнення та критичного аналізу концепцій виявлено закономірності генезису категорії інтелектуального капіталу і подано його авторське визначення як продуктивної сили інформаційного технологічного способу виробництва, що виникає в результаті раціонального пізнання й формування нового знання та забезпечує приріст первинного авансованого капіталу та зростання граничного продукту.

2. На основі вивчення досвіду економіки розвинених країн досліджено загальноцивілізаційні тенденції відтворення інтелектуального капіталу, що дозволяє визначити критерії його розвитку. Доведено, що відтворення інтелектуального капіталу в Україні визначається, з одного боку, загальноцивілізаційним вектором розвитку, який проходить у координатах глобалізації і постіндустріальних тенденцій, а з іншого боку,  трансформаційними змінами господарського механізму. Загальноцивілізаційні закономірності характеризують екзогенне середовище, що формує зовнішні “правила гри” та їх вплив вимагає формування інноваційної стратегії економічного розвитку в Україні.

3. Розроблено концепцію відтворення інтелектуального капіталу і механізм її реалізації, що ґрунтується на системному підході та включає комплекс методів і моделей, спрямованих на підвищення ефективності нагромадження інтелектуального капіталу.

4. Досліджено вплив екзогенних та ендогенних чинників на процес формування і розвитку інтелектуального капіталу в українській економіці та виявлено протиріччя його нагромадження. Запропоновано інституціонально-інноваційну модель державного регулювання процесів нагромадження інтелектуального капіталу.

5. Запропоновано модель функціонального кругообігу|звороту,оберту| інтелектуального капіталу з|із| виділенням основних стадій його розвитку. На основі цієї розробки запропоновано матричну модель розподілу джерел фінансування інтелектуального капіталу, яка дозволяє оптимізувати інвестиційні потоки. Доведено доцільність організації венчурного фінансування.

6. Визначено специфіку інтелектуального капіталу як змішаного блага та блага, яке генерує позитивні екстерналії, що не враховується ринковим механізмом та потребує державного регулювання. Для оптимізації регулювання відтворення інтелектуального капіталу обґрунтовано вибір стратегії градуалізму.

7. Досліджено інституціональні “пастки” в сфері інтелектуального капіталу на макро-, мікрорівнях з урахуванням фінансового та структурного аспектів. Обґрунтовано доцільність інституціональних трансформацій ринку, зокрема, створення банків інтелектуального капіталу, які зменшують трансакційні витрати за рахунок зниження асиметричності інформації.

8. Розроблено методику інтегральної оцінки стану інтелектуального капіталу. Визначені критерії оцінки, що надають змогу уточнювати механізм вимірювання ринкової вартості підприємства. Доведено, що працівник творчої праці, який створює об’єкти інтелектуальної власності, повинен отримувати частку надприбутку, який генерує його труд. Такий висновок дозволяє обґрунтувати необхідність перерозподілу надприбутка через інститут інтелектуальної ренти.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

у наукових фахових виданнях:

1. Левина И. В. Меры по обеспечению роста собственных инвестиционных ресурсов предприятий // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Випуск 53. – Донецьк, 2002. – с. 53-58.

2. Левина И. В., Купавых Е. В. Институциональные подходы к определению модели экономической роли государства в трансформационный период // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Випуск 55. – Донецьк, 2003. – с. 15-21. (Особистий внесок здобувача: досліджено “фіаско” ринку та запропоновано напрями державного регулювання).

3. Левина И. В. Интеллектуальный капитал и его значение в контексте современного экономического развития // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Випуск 69. – Донецьк, 2004. – с. 113-118.

4. Левина И. В., Рыбникова Г. И. Принципы формирования нового механизма экономического развития в Украине // “Прометей”: региональный сборник научных трудов по экономике / Донецкий экономико-гуманитарный институт; Институт экономико-правовых исследований Национальной академии наук Украины. – Донецк: ООО “Юго-Восток, Лтд”, 2004. – Выпуск 14. – с. 83-87. (Особистий внесок здобувача: виявлені закономірності економічного розвитку в Україні та обґрунтовано напрями щодо побудови економіки знань).

5. Левина И. В. Институциональные факторы воспроизводства интеллектуального капитала // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Випуск 103-3. – Донецьк, 2006. – с. 134- 139.

6. Левіна І. В. Роль держави у розвитку інтелектуального капіталу нації // Економічний вісник НТУУ “КПІ”. – 2006 (3) - С.83-86.

за матеріалами конференцій:

7. Левина И. В. Инвестиции в интеллектуальный капитал как фактор инновационного развития экономики Украины // Матеріали IV Міжнародної наукової конференції студентів і молодих вчених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”. – Донецьк: ДонНТУ, 2003. – 337с. – с.83-86.

8. Левина И. В. Теоретические предпосылки формирования экономики знаний // Матеріали VI Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів і молодих вчених “Інтеграція України у світовий економічний простір”. – Донецьк: ДЕГІ, 2004. – 142 – 144.

9. Левіна І. В. Інтелектуалізація суспільного розвитку в умовах сучасної глобалізації // Матеріали Всеукраїнської міжвузівської наукової конференції студентів та молодих науковців “Управління регіональним економічним розвитком в контексті сучасних процесів міжнародної інтеграції”. – Івано-Франківськ, 2005. – с. 118-122.

в інших виданнях:

10. Левина И. В. Внешние и внутренние факторы формирования интеллектуального капитала // Теорії мікро-макроекономіки. Збірник наукових праць. Випуск 18. – Київ, 2005. – с. 187-195.

АНОТАЦІЯ

Левіна І. В. Інтелектуальний капітал: концептуальні основи
відтворення. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01 – економічна теорія та історія економічної думки. – Донецький національний університет, Донецьк, 2007.

У дисертації досліджено економічний зміст інтелектуального капіталу та розроблено концепцію його відтворення в умовах транзитивного стану економіки. Досліджено загальноцивілізаційні тенденції відтворення інтелектуального капіталу в постіндустріальній економіці та їх особливості в умовах транзитивності. Визначено оптимальне співвідношення ринкових і державних методів регулювання інтелектуального капіталу. Обґрунтовано вибір джерел фінансування інтелектуального капіталу в українській економіці з урахуванням фаз його відтворення та ризиків інтелектуальної діяльності. В результаті дослідження сформульовані теоретичні та практичні рекомендації, які спрямовані на відтворення інтелектуального капіталу, впровадження нових знань, інноваційних технологій, створення об’єктів інтелектуальної власності, розвиток людського капіталу. Побудовано методику інтегральної оцінки стану інтелектуального капіталу мікросистеми.

Ключові слова: інтелектуальний капітал, відтворення інтелектуального капіталу, людський капітал, інтелектуальна власність, постіндустріальна економіка, інтелектуальна діяльність.

АННОТАЦИЯ

Левина И. В. Интеллектуальный капитал: концептуальные основы воспроизводства. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.01 – экономическая теория и история экономической мысли. – Донецкий национальный университет, Донецк, 2007.

В диссертационной работе исследовано содержание интеллектуального капитала как фактора экономического и социального развития. На основе критического обобщения теоретических подходов обосновано авторское определение категории интеллектуального капитала как производительной силы информационного технологического способа производства, которая возникает в результате рационально познания и формирования новых знаний и обеспечивает прирост первичного авансированного капитала и увеличение предельного продукта.

Разработана модель кругооборота интеллектуального капитала, которая позволила выявить “провалы” его воспроизводственного процесса в украинской экономике. Проанализированы общецивилизационные закономерности формирования и воспроизводства интеллектуального капитала и определены их особенности в условиях транзитивной экономики. На основе анализа выявленных критериев развития интеллектуального капитала доказано, что главным противоречием воспроизводства интеллектуального капитала является невостребованность интеллектуального потенциала и проблематичность его коммерциализации. Выделены экзогенные и эндогенные факторы, влияющие на воспроизводство интеллектуального капитала микро-, макросистемы.

Предложена концепция воспроизводства интеллектуального капитала, которая базируется на системном подходе к определению структурных взаимосвязей, источников и механизмов формирования и накопления интеллектуального капитала.

Доказано, что наличие институциональных “ловушек” приводит к нерациональному воспроизводству интеллектуального капитала и проблемам в сфере интеллектуальной собственности. Предложена матрица исследования институциональных “ловушек” в сфере интеллектуального капитала на макро- и микроуровне с учетом финансовой и структурной составляющих.

С целью преодоления “провалов” воспроизводства интеллектуального капитала аргументирована целесообразность создания общественно-правовых организаций, позволяющих снизить трансакционные издержки за счет уменьшения асимметричности информации контрагентов интеллектуальной деятельности.

Обоснована авторская позиция относительно институциональных преобразований рынка интеллектуального капитала. Аргументирована необходимость использования стратегии градуалистского подхода при моделировании государственной политики, оптимизирующей функционирование интеллектуального капитала в транзитивной экономике.

Разработана матричная модель источников финансирования интеллектуального капитала с учетом фаз его воспроизводства. Предложены основные направления совершенствования воспроизводственных процессов с целью эффективного развития интеллектуального капитала в трансформационной экономике Украины.

Разработана методика интегральной оценки интеллектуального капитала микросистемы, позволяющая определить рыночную стоимость предприятия.

Ключевые слова: интеллектуальный капитал, воспроизводство интеллектуального капитала, человеческий капитал, интеллектуальная собственность, постиндустриальная экономика, интеллектуальная деятельность.

SUMMARY

Levina I. V. Intellectual Capital: Conceptual Foundation of Reproduction. – Manuscript.

Thesis for the candidate degree in Economic Sciences on speciality 08.00.01 - economic theory and history of economic thought. - Donetsk National University, Donetsk, 2007.

The dissertation is devoted to the investigation of the economic aspect of intellectual capital, analysis of the main approaches to the problem of its forming in transitive conditions. Common civilizations of post-industrial economy formation and peculiar national elements that influence intellectual capital of reproduction of macrosystem are distinguished and analyzed. Optimum correlation of market and public key factors of regulating intellectual capital is defined. The choice of Ukrainian economy intellectual capital financing sources with the phases of its reproduction and intellectual activity risk are accounted for.

The research resulted in development of the theoretical conclusions and practical recommendations directed to provide an extended reproduction of intellectual capital, introduction of new knowledge, innovative technologies, objects of intellectual property, development of human capital. The method of integral evaluation of microsistem intellectual capital state is build.

Key words: intellectual capital, reproduction of intellectual capital, human capital assets, intellectual property, post-industrial economy, intellectual activity.