Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ

ЛИТВИНОВА Людмила Володимирівна

УДК 572: 904(477.6/7)”11/14“

НАСЕЛЕННЯ НИЖНЬОГО ПОДНІПРОВ’Я

12 – ПОЧАТКУ 15 ст.

ЗА АНТРОПОЛОГІЧНИМИ ДАНИМИ

Спеціальність – 07.00.09 – антропологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Відділі біоархеології Інституту археології НАН України

Науковий керівник кандидат історичних наук,

старший науковий співробітник,

Потєхіна Інна Дмитрівна,

Інститут археології НАН України,

завідувач відділу біоархеології

Офіційні опоненти: доктор історичних наук,

Васільєв Сергій Володимирович

Інститут етнології і антропології

ім. М.М. Міклухо-Маклая РАН,

завідувач відділу фізичної антропології

кандидат історичних наук,

Козубовський Георгій Анатолійович,

Інститут археології НАН України,

науковий співробітник

відділу археології Києва

Захист відбудеться “11“ березня 2008 р. о 14годині на

Засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.234.01 для захисту

докторських дисертацій при Інституті археології Національної

Академії Наук України за адресою: 04210, м. Київ, проспект Героїв

Сталінграда, 12.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту археології

НАН України (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 12).

Автореферат розісланий “23“ січня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук О.Є.Фіалко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Нестабільність політичної ситуації у Східній Європі напередодні монгольської експансії та, особливо, у період існування Золотої Орди, призвела до потужних міграцій осілого та кочового населення. Територія Нижнього Подніпров’я на початку 1240-х р.р. увійшла до складу Улусу Джучі (Золотої Орди). Під час золотоординського панування відбулися кардинальні зміни не тільки в політичній сфері, але й в етнічному складі населення. У цей історичний період простежуються міграції до Нижнього Подніпров’я кочового та осілого населення із Середнього Подніпров’я, Поволжя та Північного Кавказу. Складна політична ситуація у Східній Європі в 12 – на початку 15 ст. призводить до значних змін в етнічному складі осілого та кочового населення Нижнього Подніпров’я.

Вирішення питань етнічної історії вимагає залучення даних різних джерел. Антропологічні матеріали дозволяють визначити етнічний склад та походження населення, ступінь спорідненості популяцій та з’ясувати напрямки міграцій, а також реконструювати палеодемографічну ситуацію.

Актуальність теми. Матеріали ґрунтових могильників Нижнього Подніпров’я 12 – початку 15 ст. епізодично вивчалися археологами та антропологами з кінця 50-х рр. 20 ст. За останні 20 років досліджена значна кількість могильників дозолотоординського та золотоординського періодів. Але, незважаючи на це, питання етнічного складу та походження населення, співіснування осілих і кочових груп та впливу середньовічної людності на формування фізичних рис українців залишаються на рівні дискусії. До цього часу, взагалі, не досліджувалась демографічна структура популяцій, що репрезентують осіле населення Нижнього Подніпров’я 12 – початку 15 ст.

Загальні свідчення щодо антропологічного складу населення цього періоду обмежуються кількома статтями та невеликими розділами у виданнях з антропології України. Не існує жодної узагальнюючої роботи, щодо етнічного складу середньовічного населення Нижнього Подніпров’я. До останнього часу спостерігалась певна невизначеність та відсутність цілеспрямованих антропологічних досліджень.

На сьогодні питання генези та етнічної належності осілого населення Нижнього Подніпров’я напередодні монгольської експансії та у період Золотої Орди залишається відкритим, а відтак, відтворення процесів історичного розвитку Східної Європи виявляється не повним. Вирішення цих питань і обумовлює актуальність обраної теми.

Зв’язок роботи з науковими програмами. Робота виконана в рамках

наукової теми “Давнє населення України. Антропологічний аспект” (№ дер-жавної реєстрації 15.133, шифр 4.12.15.1.), яка розроблялася науковцями групи антропології Відділу фізико-природничих методів досліджень в археології Інституту археології НАН України. Автор є виконавцем розділу “Населення Нижнього Подніпров’я 12-14 ст. за даними антропології”.

Метою роботи є дослідження антропологічного складу, походження та генетичних зв’язків населення Нижнього Подніпров’я 12 – початку 15 ст. та висвітлення питання про його вплив на формування морфологічного типу українців, а також вивчення демографічної ситуації за доби середньовіччя. Досягнення мети передбачає вирішення наступних завдань дослідження:

1. Узагальнити та проаналізувати краніологічні матеріали з грунтових могильників Нижнього Подніпров’я, для чого ввести в науковий обіг новий палеоантропологічний матеріал.

2. Виявити морфологічні компоненти, на підґрунті яких відбувалось формування антропологічного складу середньовічного населення Нижнього Подніпров’я.

3. Визначити генетичні зв’язки та місце осілого населення Нижнього Подніпров’я 12 – поч. 15 ст. серед хронологічно близького населення України, суміжних територій, а також територій, що розглядаються як вихідні для можливих міграцій.

4. Розглянути можливості впливу антропологічних типів, притаманних середньовічному населенню Нижнього Подніпров’я, на формування антропологічного складу українців.

5. Дослідити палеодемографічну ситуацію в середньовічних популяціях.

Об’єктом дослідження є палеоантропологічні матеріали з грунтових могильників, що репрезентують осіле населення Нижнього Подніпров’я 12 – початку 15 ст., а також пов’язані з ними середньовічні групи населення Східної Європи.

Предметом дослідження є сукупність популяцій із грунтових могильників Нижнього Подніпров’я 12 – початку 15 ст., їх антропологічний склад, походження та генетичні зв’язки.

Методичною основою роботи став принцип історизму та популяційний підхід при аналізі матеріалу. В дисертації були застосовані методи класичної антропології (краніологічні та палеодемографічні), які використовуються вітчизняною антропологічною школою. При аналізі антропологічних матеріалів використані сучасні статистичні методи, які набули широке розповсюдження в роботах вітчизняних та зарубіжних антропологів.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше проведено узагальнююче дослідження антропологічного матеріалу, що репрезентує осіле населення Нижнього Подніпров’я 12 – початку 15 ст. та виявлені основні напрямки зв’язків між ними. Залучаються також нові палеоантропологічні матеріали з грунтових могильників Благовіщенка та Мамай Сурка.

Антропологічна колекція з могильника Мамай Сурка зібрана і досліджена безпосередньо автором.

Наукові дослідження проводилися за допомогою сучасних статистич них методів опрацювання матеріалу з залученням широкого кола краніологіч них серій Східної Європи. На підставі антропологічних джерел реконстру йовані процеси формування антропологічного складу та походження насе лення доби середньовіччя Нижнього Подніпров’я. Встановлено, що в ньому брали участь представники антропологічно неоднорідного місцевого населен ня та потік мігрантів із Середнього Подніпров’я, Криму, Поволжя, Подоння та Північного Кавказу. Відзначені морфологічні зв’язки з сарматським, болгар ським, аланським та слов’янським середовищем, показаний вплив кочівниць кого компонента. Залучення до аналізу чоловічих та жіночих серій дозволило виявити відмінність у їх формуванні. Простежено вплив середньовічних груп населення Південної та Центральної України на формування антропологічного складу українців. Проведено палеодемографічне дослідження антрополо гічного матеріалу з найбільшого у Східній Європі могильника Мамай Сурка. Визначені середня тривалість життя, рівень дитячої смертності, тривалість покоління за доби середньовіччя.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 12 століття до початку 15 століття. Цей хронологічний період умовно можливо розділити на два: перший – з 12 ст. до 40-х рр. 13 ст., період напередодні монгольської експансії та другий – з 40-х рр. 13 ст. до початку 15 ст. – у цей період тери-торія Нижнього Подніпров’я увійшла до складу Улусу Джучі (Золотої Орди).

Географічні межі роботи охоплюють Нижнє Подніпров’я, яке вклю чає узбережжя пониззя Дніпра від району острова Хортиця до Дніпровського лиману, що входить в сучасні кордони Запорізької, Дніпропетровської і Херсо нської областей та займає північно-східну окраїну Причорноморської западини.

Джерельну базу дослідження складає антропологічний матеріал з 4 грунтових могильників, що становить загалом 231 череп. Автором вводяться у науковий обіг нові матеріали з могильників: Мамай Сурка та Благовіщенка – всього 163 черепи, які досліджені за краніологічною програмою. Крім цього, залучаються краніологічні серії з могильників Кам’янка та Каїри, загальною кількістю 68 черепів, які були опубліковані Т.С. Кондукторовою та Г.П. Зіневич. Детальний аналіз цих матеріалів проведений на новому рівні досліджень. До палеодемографічного дослідження залучено 1143 скелети, що походять з ґрунтового могильника Мамай Сурка, які були зібрані та досліджені особисто автором. В якості порівняльного матеріалу залучена значна кількість антропологічного матеріалу, що репрезентує населення Східної Європи доби середньовіччя. В роботі використані антропологічні, археологічні та історичні дані.

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає у тому, що вони можуть бути використані при написанні узагальнюючих наукових робіт та підручників з антропології, етнічної історії, археології та середньовічної історії України, а також курсів лекцій для вузів.

Особистим внеском здобувача є ініціювання актуальної та нерозкритої теми, поповнення, систематизація та узагальнення даних по ній, аналітичне дослідження матеріалу та висвітлення питань антропологічного складу, походження та генетичних зв’язків населення Нижнього Подніпров’я 12 – початку 15 ст. У двох роботах, написаних у співавторстві з С.І. Круц, введено до наукового обігу антропологічні матеріали з ґрунтового могильника Благовіщенка.

Апробація результатів дослідження. Головні положення дисертації репрезентовані у наукових статтях, розділі та додатку до монографій М.В. Єльникова (2001, 2006) та доповідях на регіональних та міжнародних наукових конференціях (Запоріжжя, 1997; Київ, 2002, 2006; Москва, 2004, 2006; Полтава, 2005; Кіровоград, 2006; Переяслав-Хмельницький, 2007).

Результати досліджень викладені у 8 наукових статтях і 5 матеріалах та тезах конференцій, з них у фахових виданнях – 8.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів (10 підрозділів), висновків (153 сторінки), одного додатку (173 сторінки), списку використаних джерел (197 найменувань), списку скорочень. Загальний обсяг роботи – 347 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

ВСТУП

У вступі визначено актуальність та новизну теми, які, насамперед, обумовлені відсутністю досліджень з означеної тематики, що, безумовно, створює значні проблеми у вивченні населення Східної Європи доби середньовіччя. У зв’язку з цим було визначено мету та завдання роботи. Окреслено географічні та хронологічні межі дослідження. Подана характеристика джерельної бази та методичні засади, які покладені в основу дисертації. Також, було визначено практичну значимість роботи, особистий внесок здобувача та апробацію результатів дослідження.

РОЗДІЛ 1

ІСТОРІОГРАФІЯ ПИТАННЯ. ОГЛЯД ДЖЕРЕЛ.

МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1. Сучасний стан археологічних досліджень пам’яток 12 - початку 15 ст. Нижнього Подніпров’я. Археологічне дослідження ґрунтових могильників 12 – початку 15 ст. у Нижньому Подніпров’ї розпочалось у 50-ті рр. 20 ст. Завдяки зусиллям О.В. Бодянського відкрита значна кількість могильників доби середньовіччя в Запорізькій та Херсонській областях (Бодянський, 1972; 1977).

Ґрунтовий могильник біля м. Кам’янка-Дніпровська (Запорізька обл.) у 1952 р. дослідив Е.О. Симонович, на некрополі відкрито 83 поховання (Сымонович, 1956; 1960). На ґрунтовому могильнику Каїри (Херсонська обл.) досліджено 89 поховань (Махно, 1961). У 1979 році біля с. Благовіщенка Запорізької області вивчено 41 поховання на ґрунтовому могильнику (Козловський, 1992). Ґрунтовий могильник Мамай Сурка знаходиться у с. Велика Знам’янка Запорізької області. За період з 1989 до 2006 року на могильнику досліджено 1160 поховань (Ельников, 2001; 2006).

Етнічна приналежність населення, яке залишило ґрунтові могильники у Нижньому Подніпров’ї розглядається дослідниками по-різному. Е.О.Симонович зазначав, що могильник Кам’янка належав степовому осілому населенню, асимільованому кочівниками та мало витоки у сармато-аланському середовищі (Сымонович, 1956). С.О. Плетньова та О.Б. Бубенок вважають це населення ясами (аланами) (Плетнева, 1958; Бубенок, 2001, 2004). Г.О. Федоров-Давидов та Л.М. Рутківська зазначали, що могильник належав кочівникам, цю думку підтримує також А.О. Козловський (Федоров-Давыдов, 1966; Рутківська, 1975; Козловський, 2002). На думку дослідників, могильник Каїри залишили слов’яни (Махно, 1961; Сміленко, 1975), або яси – нащадки салтівського населення (Плетнева, 1958; 1981). Ідею північнокавказького походження населення, що залишило могильник Каїри, відстоює О.Б. Бубенок. Він також вважає, що могильник Благовіщенка залишили нащадки алано-болгар, могильник Мамай Сурка належав аланам, які мали як місцеве, так і північнокавказьке походження (Бубенок, 1998; 2004).

В узагальнюючих роботах відзначається, що поховання степового Подніпров’я 11-13 ст. мають аналогії серед слов’янських могильників Середнього Подніпров’я (Сміленко, 1975). У 12 – першій половині 13 ст. серед населення переважали слов’яни, частина населення мала половецьке походження. У другій половині 13 ст. – 14 ст. населення складається з місцевих жителів та кочівників, що осіли (Козловський, 1992). О.П. Моця вважає, що у 13-14 ст. у Нижньому Подніпров’ї проживали групи східнослов’янського населення (Моця, 1993). О.Б. Бубенок також зазначає, що у Північному Причорномор’ї напередодні монгольської навали перебувало слов’янське населення. За часів Золотої Орди відбуваються нові міграції населення з різних районів Улусу Джучі (Бубенок, 2004).

Більшість дослідників відзначають неоднорідність етнічного складу населення Нижнього Подніпров’я напередодні монгольської навали та, особливо, у період існування Золотої Орди.

1.2. Антропологічні дослідження грунтових могильників 12 – початку 15 ст. Нижнього Подніпров’я. Історіографія питання налічує невелику кількість робіт, які присвячені вивченню антропологічних матеріалів з чотирьох ґрунтових могильників: Кам’янка, Каїри, Благовіщенка та Мамай Сурка.

Перше антропологічне дослідження матеріалу із розкопок ґрунтових могильників Нижнього Подніпров’я було проведене Т.С. Кондукторовою. Вона відзначила, що серія Кам’янка має найбільшу подібність з серією Зливки салтово-маяцької культури, а також деякими матеріалами із золотоординських міст Поволжя. Дослідниця припускає, що в могильнику Кам’янка були поховані авари або болгари (Кондукторова, 1957). Г.П. Зіневич дослідила антропологічну колекцію з ґрунтового могильника Каїри. Вона зробила висновки про неоднорідність серії, в цілому, та значну схожість з серією Кам’янка та з сарматами Нижнього Подніпров’я. Чоловіча серія Каїри має значну подібність до серії Салтів салтово-маяцької культури. Певна близькість простежується з серією черепів з Великого кургану в околицях Саркела на Дону та матеріалами з Херсонесу, які датуються 10 – 12 ст. Дослідниця дійшла висновку, що в етногенезі населення, яке залишило могильник Каїри певна роль належала сарматським племенам, морфологічний зв’язок зі слов’янським населенням вона заперечувала (Зіневич, 1960; Зиневич, 1967).

В останні роки автором в науковий обіг було введено нові антропологічні матеріали з двох ґрунтових могильників: Благовіщенка (у співавторстві з С.І. Круц) та Мамай Сурка. Аналіз серії Благовіщенка свідчить про неоднорідність та наявність різних морфологічних компонентів, на підґрунті яких відбувалось формування антропологічного типу населення. Простежено подібність до слов’янських серій Середнього Подніпров’я, аланських серій Подоння та Північного Кавказу, болгарських серій з різних територій та серії кочівників Півдня України (Круц, Литвинова, 2002; 2003).

Антропологічний матеріал з ґрунтового могильника Мамай Сурка відзначається значною неоднорідністю, чоловіча серія відрізняється від жіночої. Аналіз серії Мамай Сурка продемонстрував наявність різних за походженням морфологічних компонентів: аланського, болгарського, слов’янського та кочового (Литвинова, 1997; 2000; 2004; 2006).

До антропологічних матеріалів ґрунтових могильників Нижнього Подніпров’я зверталися різні автори в загальних роботах, краніологічні серії цього періоду використовувались в якості порівняльного матеріалу при вирішенні питань етногенезу різних народів доби середньовіччя Східної Європи (Алексеев, 1969; Алексеева, 1973; 1999; Великанова, 1975; Рудь, 1987; Ефимова, 1991, 1999; Сегеда, 2001).

1.3. Могильники Нижнього Подніпров’я 12 – початку 15 ст. Матеріали дослідження. Антропологічні матеріали, які були використані у дисертації, походять з ґрунтових могильників Нижнього Подніпров’я – Мамай Сурка, Благовіщенка, Каїри та Кам’янка. Краніологічні серії з чотирьох могильників нараховують, загалом, 231 череп. Палеодемографічне дослідження проводилось на матеріалах одного з найбільших у Східній Європі могильника Мамай Сурка, в аналізі використано 1143 визначення статі та віку. В розділі подається коротке зведення антропологічного матеріалу з ґрунтових могильників Нижнього Подніпров’я 12 – початку 15 ст.

1.4. Методика дослідження. Основою роботи є принцип історизму та популяційний підхід до антропологічного матеріалу.

Антропологічний матеріал вивчався за краніологічною та палеодемографічною програмами. Важливе значення для цих досліджень мають статево-вікові визначення, які проведені з урахуванням особливостей будови черепа, кісток верхніх та нижніх кінцівок, кісток тазу, а також стану черепних швів та зношеності зубної системи (Алексеев, Дебец, 1964; Алексеев, 1966; Пашкова, 1973; Ubelaker, 1984; Ferembach, Schwidetzky, Stloukal, 1990).

Виміри антропологічного матеріалу за краніологічною програмою з подальшим обчисленням кутів та покажчиків були проведені за традиційною методикою (Martin, Saller, 1959; Алексеев, Дебец, 1964).

Краніологічний матеріал аналізувався за допомогою методів одновимірної та багатовимірної статистики (Дерябин, 1983; Хрисанфова, Перевозчиков, 1991). Для характеристики краніологічних серій за одновимірними методами, використовувались такі параметри: кількість випадків, середня арифметична, мінімальна та максимальна величина, для оцінки внутрішньогрупової варіації ознак був використаний середньоквадратичний ухил. При порівнянні чоловічих та жіночих груп використовувалися стандартні коефіцієнти статевого диморфізму (Алексеев, Дебец, 1964). При аналізі матеріалів у багатовимірному плані з метою виділення найбільш діагностуючих ознак застосовувався факторний аналіз (для внутрішньогрупового аналізу – метод головних факторів, для міжгрупового – метод головних компонент), проведена кластеризація результатів аналізу (Дерябин, 1983; Алексеев, Трубникова, 1984). Дослідження за методами багатовимірної статистики здійснювались на основі пакету програм Systat 5.0. Міжгруповий аналіз проведений також за методом співставлення груп за формулою Пенроза-Кнуссмана в модифікації
О.Г. Козінцева (Penrose, 1964; Knussmann, 1967; Козинцев, 1974).

Палеодемографічні дослідження антропологічного матеріалу виявили статево-вікову структуру популяцій за параметрами: середній вік смерті з урахуванням дітей, середній вік смерті дорослого населення, жінок та чоловіків, рівень дитячої смертності, співвідношення чоловічих та жіночих скелетів. На підгрунті статево-вікових визначень були розраховані таблиці смертності та на їх основі побудовані графіки. Основні методологічні засади відповідають методам, що широко застосовуються в палеодемографії (Ascadi, Nemeskeri, 1970; Weiss, 1973).

РОЗДІЛ 2

ПАЛЕОДЕМОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАСЕЛЕННЯ
НИЖНЬОГО ПОДНІПРОВ’Я (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ҐРУНТОВОГО МОГИЛЬНИКА МАМАЙ СУРКА)

Вивчення демографічної ситуації населення давніх епох, при відсутності письмових джерел, неможливе без залучення антропологічного матеріалу, який дає інформацію про важливі демографічні показники: середній вік смерті чоловіків та жінок, тривалість репродуктивного періоду і, в цілому, покоління, рівень дитячої смертності, а також дозволяє отримати дані про статево-вікову структуру та тривалість життя палеопопуляцій.

Дослідження та реконструкція демографічної структури осілого населення проведено на значному антропологічному матеріалі, який налічує 1143 індивідууми та походить з ґрунтового могильника Мамай Сурка. За низкою ознак антропологічна серія Мамай Сурка є палеопопуляцією, яка може вважатися моделлю групи давнього населення, що реально існувала та залишила могильник. Рівень дитячої смертності в популяції Мамай Сурка значний – 48.4%. Перший пік смертності у дітей припадає на вік від народження до 1 року, найвищий рівень смертності у немовлят відзначений у віці 6-9 місяців. Другий пік смертності серед дітей зафіксований у віці від 1 року до 2 років, третій пік простежується у віці від 3 років до 6 років. Середній вік смерті для всієї популяції Мамай Сурка (з урахуванням дитячої смертності) дорівнює 18,7 років, для дорослої частини населення він становить 35,8 років, середній вік смерті чоловіків – 37,2 років, жінок – 34,1 років. Такі показники свідчать про високу смертність населення.

Вивчення статево-вікової структури популяції Мамай Сурка свідчить про те, що найбільша смертність у чоловіків припадає на вік 40-45 років і, вірогідно, пов’язана з природною зношеністю організму в складних умовах оточуючого середовища. Найбільша смертність у жінок відзначена у віці 25-35 років; це вік, на який припадає найбільша кількість пологів, тобто, найбільш активний фертильний період в цій популяції. Більша частина жінок помирала у молодому віці: так до 30 років помирало 38,3% жінок, а чоловіків – 20%. У віці 20-25 років жінок помирало в 2 рази більше, ніж чоловіків. Після 45 років рівень смертності чоловіків популяції Мамай Сурка стає вищий, ніж у жінок. Були розраховані таблиці смертності і на їх основі побудовані графіки для всієї популяції Мамай Сурка та окремо для чоловічої і жіночої групи. Середня очікувана тривалість життя популяції Мамай Сурка складає 20,6 років при рівні дитячої смертності 47,7% (діти до 15 років), що свідчить про дуже високу смертність населення, яке залишило могильник Мамай Сурка. Найбільша смертність для всієї популяції Мамай Сурка припадає на вік 30-40 років, до цього віку в живих лишається тільки 34,3% одночасно народжених. У віковому інтервалі 40-50 років живими лишається трохи менше половини – 43,5% чоловіків та кожна четверта жінка – 24,4%. Аналіз таблиць смертності показує дуже низький рівень тривалості життя в популяції Мамай Сурка, так, до 20 років в живих лишалися трохи більше половини (52,2%), до 40 років в живих лишається тільки кожний третій індивідуум. Аналіз демографічних показників популяції Мамай Сурка свідчить про несприятливу ситуацію існування та слабку ступінь адаптації до умов життя, що позначилось на високому рівні дитячої смертності та низькій тривалості життя дорослого населення.

РОЗДІЛ 3

АНТРОПОЛОГІЧНІ МАТЕРІАЛИ З ҐРУНТОВИХ МОГИЛЬНИКІВ 12 – ПОЧАТКУ 15 СТ. НИЖНЬОГО ПОДНІПРОВ’Я

3.1. Характеристика краніологічної серії з ґрунтового могильника Мамай Сурка. Антропологічна серія Мамай Сурка найбільш репрезентативна, що дозволило за допомогою різних статистичних методів, виділити в її складі морфологічні типи в чоловічій та жіночій серіях. В чоловічій серії, за результатами факторного аналізу, виявлено три морфологічні типи. Першому типу притаманна доліхо-мезокранія з відносно вузьким, добре профільованим обличчям та значним виступанням носа та носових кісток. Такий морфологічний тип притаманний деяким аланським та сарматським серіям. Міжгруповий аналіз демонструє значну морфологічну близькість першого типу з аланськими серіями Подоння і Північного Кавказу, та сарматськими серіями з різних територій – Подоння та Нижнього Поволжя (середній та пізній етап існування цієї культури). Другий морфологічний тип в чоловічій серії Мамай Сурка характеризується помірною брахікранією, відносно низьким черепом, обличчя широке та низьке, низькі орбіти, ніс – вузький, фіксується деяке сплощення обличчя, але, ніс та перенісся виступають добре. Простежується значна морфологічна подібність другого типу з болгарськими серіями, що мають широке та слабо профільоване обличчя – Зливки, Великі Тархани, Кайбели, Лимбар. Третьому морфологічному типу в чоловічій серії Мамай Сурка, загалом, притаманна помірна мезокранія, високе, широке та низьке обличчя, низькі орбіти та широкий ніс, горизонтальне профілювання обличчя помірне, але ніс виступає добре. Цей морфотип дуже неоднорідний: тут присутні мезокранні черепи з середньовисоким та середньошироким обличчям, добре профільованим у горизонтальній площині, які мають схожість зі слов’янськими серіями Середнього Подніпров’я та брахікранні черепи з широким, дещо сплощеним обличчям, що мають подібність з серіями сармат Півдня України та межиріччя Манича і Сала (середній етап ), а також болгарськими серіями Подоння та Поволжя.

Кожний з 3 краніологічних типів, виділених в чоловічій серії Мамай Сурка, морфологічно неоднорідний, але знаходиться в межах європеоїдного типу, причому другий та третій морфотипи мають невелику домішку монголоїдного компоненту.

У жіночій серії Мамай Сурка, за результатами факторного аналізу, виявлено два морфологічних типи. Першому притаманна брахікранія, широке, середньовисоке та дещо сплощене обличчя, виступання носу та перенісся середнє. Він проявляє схожість з болгарськими серіями, що мають широке та дещо сплощене обличчя. Другий морфологічний тип репрезентують помірно брахікранні черепи (в серії присутні доліхокранні та мезокранні форми), обличчя середньовисоке та середньошироке, добре профільоване, виступання носу та перенісся значне. Другий морфотип жіночої серії Мамай Сурка має схожість з серіями сарматської культури (середнього та пізнього етапу) з різних територій - Півдня України, Нижнього Подоння та Нижнього Поволжя, а також аланськими серіями Північного Кавказу.

Результати аналізу краніологічної серії Мамай Сурка демонструють неоднорідність та наявність у її складі різних за походженням морфологічних типів. Антропологічні типи склалися на підґрунті давніх, морфологічно неоднорідних краніологічних варіантів, які не виходять за межі південних європеоїдних груп.

3.2. Аналіз краніологічного матеріалу з ґрунтового могильника Благовіщенка. Чоловіча серія Благовіщенка характеризується мезокранією, обличчя середньошироке, середньовисоке та добре профільоване, перенісся виступає значно. Жіночій серії притаманна брахікранія, широке та високе обличчя, ніс та перенісся виступають сильно. Присутність у жіночій серії гіпербрахікранів з послабленим профілюванням, високим та широким обличчям, слабким виступанням носових кісток свідчить про наявність у групі монголоїдного компонента при домінуванні мезобрахікранних, відносно вузьколицих європеоїдів. Відмінність між чоловічою та жіночою серіями значна, що свідчить про неоднорідність населення, яке залишило могильник Благовіщенка. Комплекс ознак, що фіксується на чоловічих та жіночих черепах, свідчить про приналежність їх до південних європеоїдів. Порівняльний аналіз чоловічої серії Благовіщенка демонструє значну подібність зі слов’янськими серіями Середнього Подніпров’я – Монастирьок, Григорівка, Зелений Гай і аланськими серіями Подоння та Північного Кавказу. У жіночій серії відзначена близькість з сарматськими, болгарськими та слов’янськими серіями, також відчутний вплив кочівників.

3.3. Краніологічна характеристика серії з ґрунтового могильника Кам’янка. З появою статистичних методів з’явилась можливість на новому рівні провести більш детальний аналіз чоловічої та жіночої серій Кам’янка. Чоловіча серія характеризується брахікранією, низьким черепом, обличчя середньошироке та середньовисоке. Жіночі черепи помірно брахікранні, середньовисокі, обличчя широке та високе, дещо сплощене, але виступання перенісся та носу значне. Внутрішньогруповий аналіз свідчить про неоднорідність серії та наявність різних морфологічних типів. Чоловіча серія демонструє найбільшу схожість з болгарськими серіями Подоння, Поволжя та міським населенням Поволжя періоду Золотої Орди, а також з кочівниками Півдня України та половцями Калмикії. Простежується подібність з середньовічним населенням Криму, відзначений певний вплив сарматського населення. За результатами статистичних аналізів жіноча серія демонструє близькість з сарматськими серіями Півдня України, Подоння та Нижнього Поволжя, слов’янською серією з Бранешт, а також болгарськими серіями - Зливки, Лимбар, Кайбели і кочівниками Півдня України.

Результати внутрішньогрупового та міжгрупового аналізу серії Кам’ян-ка демонструють відмінність між чоловічою та жіночою серіями та наявність різних морфологічних компонентів, на підґрунті яких формувалось населен-ня. Відзначена близькість з серіями, що репрезентують населення сарматської і салтово-маяцької культур, та кочівниками Півдня України та Калмикії.

3.4. Антропологічна характеристика серії з ґрунтового могильника Каїри. Нові статистичні методи дозволяють більш детально дослідити серію Каїри та провести її порівняльний аналіз на сучасному рівні.

Чоловічій серії притаманна мезокранія, обличчя має середню ширину та висоту, добре профільоване у горизонтальній площині, перенісся високе, ніс виступає значно. Чоловіча серія демонструє значну близькість з аланськими серіями Подоння та Північного Кавказу, а також сарматськими серіями з різних територій – Півдня України, Подоння та Нижнього Поволжя.

Жіночі черепи, загалом, характеризуються брахікранією, простежу-ється деяка сплощеність обличчя, перенісся невисоке, ніс виступає слабо, відзначена наявність невеликої монголоїдної домішки. Найбільша подібність простежується з аланськими серіями Подоння та Північного Кавказу, а також серіями сарматської культури (середнього етапу) Півдня України та Подоння.

Внутрішньогруповий та міжгруповий аналіз чоловічої та жіночої серії Каїри свідчить про змішаний склад населення та наявність різних морфологічних варіантів серед населення. Простежується значна близькість з аланськими серіями з різних територій: басейну Сіверського Дінця, Подоння та Північного Кавказу та низкою сарматських серій з Півдня України, Подоння та Поволжя.

РОЗДІЛ 4

АНТРОПОЛОГІЧНИЙ СКЛАД, ПОХОДЖЕННЯ ТА
ГЕНЕТИЧНІ ЗВ’ЯЗКИ НАСЕЛЕННЯ НИЖНЬОГО ПОДНІПРОВ’Я
12 - ПОЧАТКУ 15 СТ.

4.1. Антропологічна характеристика, походження та генетичні зв’язки населення Нижнього Подніпров’я. Антропологічне дослідження краніологічних матеріалів, що походять з грунтових могильників: Мамай Сурка, Благовіщенка, Каїри та Кам’янка, доводить, що населення Нижнього Подніпров’я 12 – початку 15 ст. мало змішаний склад, чоловіки значно відрізняються від жінок за морфологією черепа. Загалом, чоловічім серіям притаманна мезокранія, середньовисоке та середньошироке добре профільоване обличчя, хоча зустрічаються черепи з невеликою сплощеністю обличчя. Жіночі серії, в цілому, характеризуються брахікранією, більш широким обличчям, помірним виступанням носових кісток та деякою тенденцією до сплощеності обличчя на горизонтальному рівні, монголоїдна домішка присутня значно сильніше, ніж у чоловічих серіях. При значній морфологічній подібності середньовічного населення Нижнього Подніпров’я, яке залишило могильники Кам’янка, Каїри, Благовіщенка та Мамай Сурка, в кожному з цих могильників домінують різні морфологічні типи. Сарматський компонент простежений в чоловічих та жіночих серіях – Кам’янка, Мамай Сурка, Каїри та в жіночій серії Благовіщенка. Слов’янський компонент присутній в серіях – Благовіщенка (чоловіки та жінки), Кам’янка (жінки) та Мамай Сурка (чоловіки). Наявність кочового компонента відзначена в серіях домонгольського періоду – Кам’янка (чоловіки та жінки) та Благовіщенка (жінки). Аланський компонент виступає як домінуючий в період Золотої Орди в чоловічих та жіночих серіях: Мамай Сурка та Каїри, також його присутність відзначена в домонгольський період – серії Благовіщенка (чоловіки) та Кам’янка (жінки). Вплив болгарського компонента простежується в серіях Кам’янка (чоловіки та жінки), Благовіщенка (жінки), Мамай Сурка (чоловіки та жінки).

Антропологічний тип осілого населення Нижнього Подніпров’я сформувався під впливом різних варіантів, морфологічно неоднорідних, наявність монголоїдної домішки в краніологічних серіях виступає специфічною рисою середньовічних південних груп та притаманна більшою мірою жінкам. Фізичний тип населення, яке залишило могильники Мамай Сурка, Благовіщенка, Каїри та Кам’янка, склався на підґрунті древніх краніологічних варіантів, що перебувають у межах південних груп європеоїдної раси.

Дослідження кожної краніологічної серії окремо виявило морфологічні компоненти в антропологічному складі населення Нижнього Подніпров’я, що свідчить про наявність різних генетичних ліній, які пов’язані як з місцевим населенням, так і з мігрантами. Частина пересування відбувалась в межах України – із Середнього Подніпров’я, басейну Сіверського Дінця, Криму, частина – з територій Подоння, Поволжя та Північного Кавказу.

Осілому населенню Нижнього Подніпров’я 12 – початку 15 ст., яке залишило ґрунтові могильники Мамай Сурка, Благовіщенка, Каїри та Кам’янка притаманна така риса, як багатокомпонентність антропологічного складу. Наявність різних морфологічних типів в цих серіях свідчить про те, що осіле населення було неоднорідним, причому, процеси метисації відбувались постійно, що свідчить про безперервні міграції населення з різних територій, як напередодні монгольської навали, так і в період Золотої Орди.

4.2. Вплив осілого населення 12 – початку 15 ст. Півдня України на формування антропологічного складу українського народу.

Для висвітлення питання історичної долі населення Нижнього Подніпров’я в подальшому формуванні людності на теренах України було проведено співставлення матеріалів з ґрунтових могильників Півдня та Центральної України доби середньовіччя з краніологічними серіями, що репрезентують різні групи (південна, східна, центральна та західна) українців 17-19 ст.

Результати порівняльних аналізів свідчать, що за більшістю краніологічних ознак виявлений значний морфологічний зв’язок між осілим населенням, яке залишило могильники Мамай Сурка, Благовіщенка, Кам’янка, Каїри і Торговиця та українцями 17-19 ст. Антропологічний тип українців, особливо, східних та південних районів сформувався під впливом морфологічних типів, які репрезентують осіле населення 12 – початку 15 ст. Півдня та Центральної України.

Дослідження антропологічних матеріалів з ґрунтових могильників Нижнього Подніпров’я 12 – початку 15 ст. доводять існування значної кількості осілого населення, що мешкало на цій території з давніх часів. У цей період етнічні процеси відбуваються за участю місцевих мешканців та прийшлого населення. Середньовічне осіле населення стало тим підґрунтям, на якому сформувались фізичні риси українців.

ВИСНОВКИ

Напередодні монгольської експансії та в період Золотої Орди відбуваються інтенсивні міграції осілого та кочового населення і це призводить до зміни етнічної ситуації, особливо, в контактних зонах, якою виступає Нижнє Подніпров’я.

Узагальнююче антропологічне дослідження населення Нижнього Подніпров’я 12 – початку 15 ст., яке проведено вперше, свідчить про неоднорідний склад та наявність різних морфологічних типів. Аналіз краніологічних матеріалів могильників Мамай Сурка, Благовіщенка, Кам’янка та Каїри показав, що чоловічі серії значно відрізняються від жіночих. Монголоїдна домішка (східний комплекс краніологічних ознак) простежується в чоловічих та жіночих серіях, але у останніх вона більш суттєва. Фізичний тип середньовічного населення Нижнього Подніпров’я склався на підґрунті древніх краніологічних варіантів, морфологічно неоднорідних, які належать до південного кола європеоїдів. Антропологічне дослідження доводить, що антропологічний пласт, який визначає особливості фізичного типу осілого населення доби середньовіччя, почав формуватися з сарматської доби. Населенню Нижнього Подніпров’я 12 – початку 15 ст., яке залишило могильники – Мамай Сурка, Благовіщенка, Кам’янка та Каїри, притаманна така риса, як багатокомпонентність антропологічного складу. В кожному могильнику домінують різні морфологічні компоненти, на підґрунті яких відбувалось формування населення, а саме: сарматський, аланський, болгарський, слов’янський та кочовий.

Наявність різних морфологічних типів в серіях Мамай Сурка, Благовіщенка, Кам’янка та Каїри свідчить, що процеси метисації відбувались постійно, очевидно, за рахунок безперервних міграцій населення з різних територій у домонгольський період та під час існування Золотої Орди. Досліджені антропологічні матеріали дозволяють зробити висновки про значні міграційні потоки населення із Середнього Подніпров’я, Криму, Подоння, Поволжя та Північного Кавказу. Напередодні монгольської експансії домінуючими у морфологічному типі осілого населення Нижнього Подніпров’я 12 – початку 15 ст. виступають болгарський, слов’янський та кочовий компоненти. У період Золотої Орди головним морфологічним компонентом у складі населення стає аланський, присутність слов’янського та болгарського компонентів відчувається дещо менше. Вплив кочового компоненту на формування антропологічного складу осілого населення незначний, його присутність простежується у домонгольський період. Слов’янський компонент більш вагомий у домонгольський період, а наявність сарматського компоненту відзначена напередодні монгольської навали та в період Золотої Орди.

Монголоїдна домішка простежується в серіях у домонгольський час та в період існування Золотої Орди, але його доля у золотоординський період суттєво зменшується.

Процеси історичного розвитку Східної Європи 12 – початку 15 ст. призвели до появи нових етнічних спільностей, зокрема, українців. Середньовічні групи населення стають тим підґрунтям, на якому формувались фізичні риси українців. Дослідження антропологічних матеріалів з ґрунтових могильників Південної України – Мамай Сурка, Благовіщенка, Каїри, Кам’янка та Центральної України – Торговиця свідчать про значний морфологічний зв’язок з українцями 17 – першої половини 19 ст. Формування антропологічного типу українців відбувалось під впливом населення 12 – початку 15 ст. Південної та Центральної України.

Дослідження та реконструкція демографічної структури осілого населення проведено на антропологічному матеріалі з ґрунтового могильника Мамай Сурка, який, за низкою ознак, репрезентує палеопопуляцію та може вважатися моделлю групи давнього населення, що реально існувала. Середній вік смерті для популяції Мамай Сурка (з урахуванням дитячої смертності) дорівнює 18,7 років, для дорослої частини населення він становить 35,8 років, середній вік смерті чоловіків 37,2 років, жінок – 34,1 років. Рівень дитячої смертності в популяції значний – 48,4%. Найбільша смертність у чоловіків відзначена у віковому інтервалі 40-45 років, у жінок – у віці 25-35 років. При співставленні з демографічними показниками, які притаманні населенню різних епох – від доби бронзи до доби середньовіччя, з’ясувалось, що осіле населення Нижнього Подніпров’я 12 – початку 15 ст. характеризується меншою тривалістю життя дорослих та вищим рівнем дитячої смертності.

Аналіз палеодемографічних показників свідчить про складні умови життя та слабку ступінь адаптації населення, які позначились на високому рівні дитячої смертності та низькій тривалості життя населення.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Литвинова Л.В. Население Нижнего Поднепровья в XIII – XIV вв. (по материалам могильника Мамай Сурка) //Степи Европы в эпоху средневековья. – Том 1. – Донецк, 2000. – С.369-379.

2. Круц С.І., Литвинова Л.В. Антропологічний склад населення Південного Подніпров’я за матеріалами могильника Благовіщенка // Археологічні відкриття в Україні 2001-2002 рр. – Вип.5. – Київ, 2003. – С.143-149.

3. Литвинова Л.В. Антропологічна характеристика населення Нижнього Подніпров’я доби середньовіччя (за матеріалами могильника Мамай Сурка) // Археологія. – 2004. – №2. – С.68-78.

4. Литвинова Л.В. Населення Півдня України доби середньовіччя (палеодемографічні аспекти дослідження) // Археологічний літопис Лівобережної України. – 2005. – №1-2. – С.108-116.

5. Литвинова Л.В. Антропологічний матеріал з ґрунтового могильника Торговиця // Археологічні дослідження в Україні 2003-2004 рр. – Вип.7. – Київ. ІА НАН України. – Запоріжжя: Дике поле.– 2005. – С.406-408.

Збірки наукових праць:

6. Литвинова Л.В. Антропологический материал из могильника Мамай Сурка (исследования 1989-1992 гг.) // Ельников М.В. Средневековый могильник Мамай-Сурка (по материалам исследований 1989-1992 гг.). - Запорожье, 2001. – Том 1. - С.197-269.

7. Литвинова Л.В. Население эпохи средневековья Юга Украины (по материалам грунтовых могильников XII - начала XV вв.) // Вестник антропологии. – 2006. – Выпуск 14. – С.52-60.

8. Литвинова Л.В. Палеоантропологический материал из грунтового могильника Мамай Сурка (исследования 1993-1994 гг.) // Ельников М.В. Средневековый могильник Мамай Сурка (по материалам исследований 1993-1994 гг.). – Том II. – Запорожье, 2006. – С.298-354.

Тези та матеріали конференцій:

9. Литвинова Л.В. Палеоантропологический материал из средневекового могильника Мамай Сурка // Запорозьке козацтво в пам’ятках історії і культури. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Запоріжжя, РА “Тандем-У”, 1997. – Секція I, II. – С.31-36.

10. Литвинова Л.В. Населення Нижнього Подніпров’я доби середньовіччя за антропологічними даними // Сучасні проблеми археології. – Київ, 2002. – С.126-128.

11. Круц С.И., Литвинова Л.В. Антропологічна характеристика населення Нижнього Подніпров’я доби середньовіччя (за матеріалами могильника Благовіщенка) // Сучасні проблеми археології. – Київ, 2002. – С.115-117.

12. Литвинова Л.В. Антропологический состав населения Нижнего Поднепровья в эпоху средневековья // Экология и демография человека в прошлом и настоящем. Третьи антропологические чтения к 75-летию со дня рождения академика В.П.Алексеева. – Москва. – 2004. – С.


Сторінки: 1 2