Міністерство освіти і науки України

Донецький національній університет

Лепа Роман Миколайович

УДК 65:005

Моделі ситуаційного механізму
прийняття управлінських рішень

Спеціальність 08.00.11 – математичні методи, моделі
та інформаційні технології в економіці

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Донецьк – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Науково-дослідному центрі інформаційних технологій Інституту економіки промисловості Національної академії наук України (м. Донецьк).

Науковий консультант – | доктор економічних наук, професор,
член-кореспондент НАН України
Лисенко Юрій Григорович,

Донецький національний університет
Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри економічної кібернетики.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Заруба Віктор Яковлевич, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут" Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економічної кібернетики та маркетингового менеджменту (м. Харків);

доктор економічних наук, професор Порохня Василь Михайлович, Інститут післядипломної освіти Гуманітарного університету "Запорізький інститут державного та муніципального управління", проректор-директор (м. Запоріжжя);

доктор економічних наук, професор Черняк Олександр Іванович, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, завідувач кафедри економічної кібернетики (м. Київ).

Захист дисертації відбудеться 28 серпня 2007 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .051.01 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 198-а, великий зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розісланий 6 липня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Овечко Г.С.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Масштабність соціально-економічної взаємодії суб’єктів національної економіки України, що характеризується ускладненням економічних, фінансових, соціальних, інформаційних, технологічних та організаційних зв’язків між ними, вимагає від керівної ланки промислових підприємств застосування в системі управління виробничо-економічними системами нових підходів до формалізації процесів підготовки та прийняття управлінських рішень. Перед керівниками підприємств особливо гостро постає проблема обґрунтування та вибору управлінських рішень щодо коригування діяльності підприємства з урахуванням змін економічної ситуації як на макро-, так і на мікрорівні. Відсутність дієвих наукових та практичних методів підготовки та прийняття управлінських рішень щодо ліквідації проявів проблемних ситуацій призводить до негативних наслідків у результатах функціонування та розвитку підприємства.

За цих умов тільки досвіду та інтуїції керівників вже недостатньо, щоб забезпечити в складних умовах прийняття адекватних ситуаціям управлінських рішень. Економічні проблеми, що постають перед керівниками промислових підприємств в Україні, є складними та багатобічними, вони залежать від значної кількості зовнішніх і внутрішніх факторів, які можуть різноспрямовано впливати на економічну ефективність функціонування підприємства й швидко змінюватися в часі. Внаслідок цього прийняття оптимальних управлінських рішень на промислових підприємствах доцільно здійснювати із застосуванням новітніх наукових методів, що відбивають як специфіку діяльності підприємств, так і сучасних економічних умов. Тому вкрай актуальною постає проблема розробки цілісного механізму прийняття управлінських рішень на підприємстві, в основу якого покладено принципи ситуаційного підходу.

Проблемі розробки механізмів підготовки та прийняття управлінських рішень на підприємстві присвячено дослідження таких вітчизняних і закордонних учених, як Р. Акофф, О.М. Алимов, В.Н. Амітан, О.І. Амоша, Я.Г. Берсуцький, Ст. Бір, І.П. Булєєв, В.М. Бурков, О.М. Бутнік, В.В. Вітлінський, В. М. Вовк, В.К. Галіцин, В.М. Геєць, М.Г. Гузь, Ю.А. Дайновський, Л.Г. Євланов, Ю.Ю. Єка-теринославський, В.А. Забродський, В.Я. Заруба, М.М. Іванов, Р. Кіні, Т.С. Клеба-нова, К.Ф. Ковальчук, М.О. Кизим, М. М. Лепа, Ю. Г. Лисенко, Ф. Лютанс, М. Мескон, Р. Моклер, Д.О. Новіков, Д.О. Поспєлов, В.С. Пономаренко, В.М. Порохня, О.І. Пушкар, Х. Райфа, С.П. Ріппа, Т. Сааті, Р. Саймон, Л.Н. Сергєєва, В.Н. Спицнадель, В.Ф. Ситнік, Т.А. Таран, Е.А. Трахтенгерц, О.М. Тридід, Р.А. Фатхутдинов, Дж. Форрестер, В.В. Христіановський, О.І. Черняк, М.Г. Чумаченко та ін. Проте концептуальні засади і теоретико-методологічні положення моделювання ситуаційного механізму прийняття управлінських рішень на підприємстві, економіко-математичні моделі, методи та інформаційні технології як необхідний інструментарій для керівників вітчизняних підприємств при розв’язанні проблемних ситуацій і забезпеченні конкурентних позицій в роботах цих авторів висвітлено недостатньо, що обумовило актуальність даного дослідження, вибір теми, мети і завдань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу підготовлено у відповідності з тематикою науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України: "Розробка автоматизованих комплексів прийняття управлінських рішень на рівні підприємств" (номер державної реєстрації 0197U009481, 1999 р.); "Проблеми оновлення та перспективи розвитку виробничого потенціалу" (номер державної реєстрації 0199U001189, 1999-2001 рр.); "Розробка економіко-математичних методів та моделей розвитку промислових підприємств" (номер державної реєстрації 0101U002580, 2000-2002 рр.); "Підвищення ефективності використання виробничого потенціалу в промисловості" (номер державної реєстрації 0102U001230, 2002-2004 рр.); "Моделювання процесів антикризового управління виробничо-економічними об'єктами" (номер державної реєстрації 0103U007372, 2003-2005 рр.); "Розвиток механізму фінансового регулювання виробничого потенціалу" (номер державної реєстрації 0104U003430, 2004-2007 рр.); "Розробка ситуаційного механізму управління конкурентоспроможністю підприємств" (номер державної реєстрації 0106U003528, 2006-2007 рр.).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження, обґрунтування та розробка теоретико-методологічних засад і концептуальних положень моделювання ситуаційного механізму прийняття управлінських рішень на підприємстві, а також розробка науково-практичних і методичних засобів його практичної реалізації.

Для досягнення мети в дисертації поставлено та вирішено наступні задачі:

проаналізовано стан і тенденції розвитку економіки України, її промислового сектору та підприємств машинобудування в умовах трансформаційних змін;

досліджено методологічні й методичні підходи до управління та прийняття управлінських рішень на підприємстві, а також підходи до їх моделювання;

обґрунтовано необхідність застосування ситуаційного підходу до прийняття управлінських рішень на підприємстві;

розроблено концептуальні основи ситуаційного механізму прийняття управлінських рішень на підприємстві;

розроблено механізм діагностики проблемних ситуацій на підприємстві;

розроблено об'єктну модель виявлення проблемних ситуацій;

запропоновано моделі розпізнавання та ідентифікації ситуацій;

досліджено особливості моделювання динаміки розвитку ситуацій на підприємстві;

запропоновано динамічну модель прийняття управлінських рішень на основі збалансування процесів реалізації рішень;

розроблено моделі моніторингу процесу реалізації управлінських рішень на підприємстві;

розроблено моделі координації управлінських рішень;

досліджено методологічні аспекти оцінки якості й ефективності управлінських рішень;

розроблено нейромережеву модель підвищення об'єктивності управлінських рішень;

досліджено особливості моделювання рефлексивних процесів в системі підготовки та прийняття управлінських рішень;

розроблено модель оцінки економічної ефективності ситуаційного механізму прийняття управлінських рішень;

запропоновано методи організації ситуаційних центрів;

розроблено інформаційну модель ситуаційного механізму прийняття управлінських рішень на підприємстві;

розглянуто особливості реалізації ситуаційного механізму прийняття управлінських рішень на промисловому підприємстві.

Об'єктом дослідження є процеси підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень на промисловому підприємстві.

Предметом дослідження дисертаційної роботи є теоретико-методологічні засади, економіко-математичні моделі та методи побудови ситуаційного механізму підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень на підприємстві.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є праці вітчизняних і зарубіжних вчених у галузях: управління економічними системами (при дослідженні підходів до управління й прийняття управлінських рішень на підприємствах); теорії прийняття рішень (при розробці наукових положень функціонування ситуаційного механізму прийняття управлінських рішень); економіко-математичного моделювання (при побудові економіко-математичних моделей прийняття управлінських рішень на підприємстві); дослідження ефективності виробничо-економічної діяльності (при розробці підходів до підвищення ефективності функціонування підприємства за рахунок впровадження ситуаційного механізму прийняття управлінських рішень); методології життєздатних систем Ст. Біра (при розробці моделей координації, моніторингу та регулювання управлінських рішень, а також методів проектування ситуаційних центрів); використання сучасних інформаційних технологій (при розробці методів проектування ситуаційних центрів та інформаційних моделей прийняття рішень на підприємстві).

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації здійснено постановку й вирішення нової важливої наукової проблеми моделювання процесів прийняття управлінських рішень на підприємстві на основі ситуаційного підходу. При цьому отримано наступні нові наукові результати:

вперше розроблено:

концепцію моделювання ситуаційного механізму прийняття управлінських рішень на підприємстві, в основу якої покладено принципи теорії ситуаційного й рефлексивного управління та яку спрямовано на забезпечення конкурентоспроможності підприємств за рахунок підвищення рівня якості й ефективності управлінських рішень;

моделі механізму діагностики проблемних ситуацій на підприємстві, які засновані на принципах ситуаційного управління й синтезі процедур розпізнавання образів ситуацій, статичній та динамічній ідентифікації, реалізація яких дозволяє підвищити ефективність управління підприємством за рахунок зниження втрат від прийняття необґрунтованих управлінських рішень;

об'єктну модель діагностики проблемних ситуацій на підприємстві, засновану на інтеграції системи збалансованих показників розвитку підприємства та оцінки ефективності його функціонування, що дозволяє підвищити ефектив-ність організації процесу відстеження показників діяльності підприємства;

комплекс моделей розпізнавання ситуацій, в процесі застосування якого використано апарат нечіткої логіки, методи інтелектуального аналізу даних і нечислової статистики, що при реалізації в межах механізму діагностики проблемних ситуацій дозволяє формувати й класифікувати образи ситуацій, сприяючи підвищенню обґрунтованості управлінських рішень;

модель ідентифікації ситуацій на підприємстві, засновану на використанні нейронних мереж, що самоорганізуються, із шаром Кохонена для виявлення ступеня відповідності фактичної ситуації відомому образу, що дозволяє підвищити ефективність функціонування підприємства за рахунок прийняття адекватних сформованій ситуації управлінських рішень;

розподілену динамічну модель розвитку проблемних ситуацій на підприємстві без урахування керуючих впливів, в основу якої покладено процедури синтезу імітаційної моделі прогнозування ситуацій, побудовану з використанням апарату системної динаміки Дж. Форрестера, що має ієрархічну модельну структуру; застосування моделі дозволяє підвищити ефективність управління підприємством за рахунок урахування сценаріїв розвитку ситуацій;

модель підвищення об'єктивності управлінських рішень на підприємстві, засновану на застосуванні нейромережевого підходу, що дозволяє знизити витрати на проведення експертизи та підвищити якість експертних оцінок у процесі підготовки управлінських рішень на промислових підприємствах;

інформаційну модель ситуаційного механізму прийняття управлінських рішень на підприємстві, засновану на використанні структурного підходу, яка дозволяє знизити витрати на створення інформаційної системи підготовки та прийняття управлінських рішень на підприємстві;

удосконалено:

метод організації ситуаційних центрів на підприємствах, заснований на принципах життєздатних систем Ст. Біра, реалізація якого в практиці управління промислових підприємств забезпечує досягнення більш високого рівня ефективності управління за рахунок підвищення обґрунтованості та оперативності прийняття управлінських рішень;

дістали подальшого розвитку:

динамічна модель прийняття управлінських рішень на підприємстві, в основу якої покладено принципи балансування рішень, розподілених у часі, що дозволяє знизити витрати на ліквідацію проявів проблемних ситуацій за рахунок оптимізації послідовності дій їх вирішення;

модель моніторингу процесу реалізації управлінських рішень на підприємстві, в основу якої покладено принципи життєздатних систем Ст. Біра, реалізація моделі сприяє утриманню конкурентних переваг підприємства;

комплекс моделей координації управлінських рішень на підприємстві, заснований на застосуванні рефлексивного підходу до визначення пріоритетів особи, що приймає рішення, та принципів життєздатних систем Ст. Біра; реалізація комплексу в системі управління промислового підприємства дозволяє знизити витрати на узгодження управлінських рішень;

модель прийняття рішень на підприємстві з урахуванням фактору стадності, обумовленого обмеженістю та слабкою структурованістю інформаційного простору щодо проблемної ситуації; застосування моделі дозволяє підвищити ефективність функціонування підприємства за рахунок здійснення рефлексивних процедур інформаційного маніпулювання конкурентами й споживачами.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення дисертаційної роботи доведено до рівня конкретних методик і рекомендацій щодо удосконалення механізму прийняття управлінських рішень на підприємстві. Розроблені в дисертації моделі, механізми та методи є універсальними і можуть застосовуватися в процесі підготовки та прийняття управлінських рішень на підприємствах будь-якої галузі.

Методологічні положення і практичні розробки дисертації впроваджено в систему підготовки та прийняття управлінських рішень у сферах маркетингу, організації й планування виробництва, функціонування інформаційних систем на таких підприємствах, як: ВАТ "Новогорлівський машинобудівний завод" (довідка № /2 від 22.11.2006 р.), ВАТ "Донецькгірмаш" (акт № /04 від 26.04.2006 р.), ВАТ "Одескабель" (довідка № 231/06 від 19.05.2006 р.), Українсько-канадське спільне підприємство "Донбас-Ліберті" (акт №СП-650 від 6.07.2006 р.), ВАТ "Ковельсільмаш" (довідка № 50/01-5386 від 20.12.2006 р.). Економічний ефект від впровадження результатів дисертаційної роботи становить 1 190 тис. грн., що підтверджується відповідними актами та довідками.

Теоретичні положення, методи та моделі, які становлять наукову новизну дисертації, використовуються в навчальному процесі Донецького університету економіки та права (довідка №2.01-291 від 21.09.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Всі наукові результати дисертаційної роботи одержано здобувачем самостійно. З наукових праць, підготовлених у співавтор-стві, в дослідженні використано лише матеріали, що належать особисто автору.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на 26 наукових і науково-практичних конференціях, основними з них є наступні: IV Науково-практична конференція молодих економістів "Сучасні проблеми розвитку виробництва" (м. Харків, 2000 р.); II Міжнародна конференція "Математичні моделі та інформаційні технології в соціально-економічних та екологічних системах" (м. Луганськ, 2001 р.); Ювілейна міжнародна конференція "XXI век: очаквани реалности в бизнеса и мениджмънта" (Болгарія, м. Свищов, 2001 р.); Обласна науково-практична конференція "Актуальні проблеми економіки, фінансів, управління та права періоду трансформації" (м. Донецьк, 2002 р.); VIII Всеукраїнська науково-методична конференція "Проблеми економічної кібернетики", (м. Алушта, 2003 р.); ІV Міжнародна науково-практична конференція "Дослідження та оптимізація економічних процесів "Оптимум-2003" (м. Харків, 2003 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Інтелектуальні системи прийняття рішень та інформаційні технології" (м. Чернівці, 2004 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція "Економічні проблеми промислового розвитку в Україні" (м. Донецьк, 2005 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти" (м. Запоріжжя, 2005 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Економічні проблеми інноваційно-структурних перетворень в Україні" (м. Харків, 2005 р.); XІ Всеукраїнська науково-методична конференція "Проблеми економічної кібернетики" (смт. Партеніт, 2006 р.), а також на засіданнях Вченої ради Інституту економіки промисловості НАН України (1999-2006 рр.), Науково-технічної ради Науково-дослідного центра інформаційних технологій Інституту економіки промисловості НАН України (1999-2006 рр.), наукових семінарах кафедри економічної кібернетики Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України (1999-2006 рр.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 77 наукових та навчально-методичних праць загальним обсягом 176,87 д.а., з яких особисто автору належить 75,52 д.а., у тому числі одна одноосібна монографія (17,9 д.а.), 5 монографій у співавторстві, 41 стаття в наукових фахових виданнях, з них 14 у співавторстві, 2 статті в інших виданнях, з яких 1 у співавторстві, 25 публікацій матеріалів конференцій, 3 навчальних посібника, рекомендованих до використання Міністерством освіти і науки України. В авторефераті наведено список 33 основних опублікованих автором робіт за темою дисертації.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел з 370 найменувань, 2 додатків. Загальний обсяг дисертації – 440 сторінок машинописного тексту, у тому числі основний текст – 381 сторінок, матеріали ілюструють 72 рисунки та 24 таблиці.

ОСНОВНі положення дисертаційної РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність теми дослідження, сформульовано мету та завдання дослідження, зв’язок роботи з темами наукових досліджень, визначено наукову новизну отриманих результатів, теоретичну та практичну значущість роботи, наведено інформацію про апробацію отриманих результатів.

У першому розділі "Теоретичні основи ситуаційного підходу до прийняття управлінських рішень" розглянуто умови та основні показники функціонування підприємств України, проведено теоретичний аналіз системи підготовки та прийняття управлінських рішень на підприємствах, виявлено вплив наслідків реалізації управлінських рішень на ефективність діяльності підприємства. Значну увагу приділено теоретичному аналізу методологічних підходів до управління та прийняття рішень на промислових підприємствах.

За період 1991–2001 рр. обсяг внутрішнього валового продукту (ВВП) скоротився на 57обсяг промислового виробництва — на 43випуск продукції машинобудування зменшено на 65сільського господарства — на 51,5 Починаючи з 2000 р., на макрорівні чітко відзначається тенденція до стійкого підйому економіки, що супроводжується покращенням основних соціально-економічних показників. Так, щорічно збільшувалися прибутки населення, спостерігалося зростання таких показників, як ВВП, обсяг промислового виробництва, інвестиції в основний капітал, зовнішньоторговельний оборот (табл. ). Позитивна динаміка основних індикаторів соціально-економічного розвитку країни пояснюється, насамперед, адаптацією до ринкових умов, а також сприятливою кон’юнктурою та підвищенням цін на світових ринках металів, сировинних товарів і напівфабрикатів, де Україна має репутацію постачальника високоякісних товарів за прийнятною ціною, внаслідок чого їй належить вагома частка зазначених ринків. Проте за темпами збільшення експорт значно випереджає показник ВВП: з 2000 р. експорт збільшився в 2,4 рази, у той час, як за обсягом ВВП Україна ще й досі не вийшла на рівень 1990 р. (у 2005 р. ВВП становив 62до рівня 1990 р.), що поряд з високими темпами інфляції, нестабільністю умов функціонування вітчизняних підприємств є негативним наслідком переходу до вільного ринку через лібералізацію цін.

Оцінюючи сучасний стан економіки, можна стверджувати, що України знаходиться на етапі розвитку, який характеризується покращенням основних макроекономічних показників країни. Однак при цьому поряд з підприємствами, які протягом останніх років досягли високих темпів зростання обсягів виробництва, збільшення частки ринку та прибутків, ще досить вагомою залишається й кількість тих підприємств, які не змогли самостійно подолати негативні наслідки дезорганізації виробничо-фінансових процесів. Інформація, наведена у табл. 2, ілюструє той факт, що питома вага збиткових підприємств як у промисловості, так і в структурі економіки країни в цілому залишається на високому рівні.

Слід зазначити, що особливої уваги вимагає машинобудування, частка продукції якого в структурі промислового виробництва за період 2000-2005 рр. зросла з 11,3до 12,7Однак незважаючи на це, у розвитку самої галузі переважає несприятлива тенденція спаду обсягів виробництва. Так, якщо в 2003 р. зростання продукції машинобудування становило 135,8порівняно з попереднім роком, то за результатами 2005 р. цей показник досяг лише 107,1З усіх галузей промисловості найбільший приріст обсягів виробництва в 2003 р. спостерігався саме в машинобудуванні та склав 52,0У 2003 р. питома вага машинобудування в структурі промисловості становить 8,6чисельність промислово-виробничого персоналу –18,9основні засоби на кінець періоду – 13 Обсяги виробництва продукції машинобудування за період 2001–2005 рр. зросли в 2,4 рази.

Аналіз причин такого стану економіки України (табл. ) дозволив визначити у переході до ринкової економіки ознаки нових підходів до управління: економічних, ринкових критеріїв ефективності, підвищених вимог до гнучкості управління. При цьому в умовах нестабільного економічного середовища науко-во-технічний прогрес і динаміка зовнішнього середовища трансформують сучасні підприємства в економічні системи, які постійно ускладнюються. Загострюються й проблеми управління такими системами, тому для забезпечення відповідного рівня керованості зазначених систем необхідним є розробка нових концептуаль-них підходів, методів і моделей, що відповідають складності внутрішнього й зовнішнього середовища, а також докорінна перебудова систем управління економікою, підвищення вимог й до гнучкості самого управління. У зв’язку з тим, що процеси прийняття управлінських рішень посідають центральне місце в структурі управлінської діяльності виробничо-економічних систем, оскільки саме вони найбільшою мірою визначають зміст цієї діяльності та її результату, то на їх ефективності суттєво відбивається недостатність науково-методичного забезпе-чення управлінського персоналу підприємств з питань підготовки та прийняття управлінських рішень в системі функціонування та розвитку підприємств.

До того ж слід зазначити підвищення динамічності економічних процесів, що також відбивається на інтенсивності процесу управління підприємствами, а складність задач та об’єктів управління вимагає принципово нових, адекватних сформованим проблемним ситуаціям наукових методів прийняття управлінських рішень на підприємствах. Проведене дослідження підтвердило, що необхідним є розробка такого підходу до прийняття управлінських рішень, який дозволяє здійснювати збалансований розподіл формалізованих процедур та неформальних можливостей керівника в процесі прийняття ефективних управлінських рішень.

У другому розділі "Концепція моделювання ситуаційного механізму прийняття управлінських рішень на підприємстві" розкрито сутність ситуаційного підходу до управління та прийняття управлінських рішень на підприємстві, проведено аналіз підходів до моделювання процесів прийняття управлінських рішень на підприємстві та сформульовано концептуальні засади ситуаційного механізму прийняття управлінських рішень на підприємстві.

Аналіз існуючих підходів до моделювання процесів підготовки та прийняття управлінських рішень показав, що недоліком більшості з них є те, що вони недостатньо або зовсім не враховують посилену мінливість зовнішнього середовища, а отже прийняті рішення часто базуються на припущеннях, що застаріли на момент їх реалізації. Крім того, майже всі розглянуті моделі та методи виходять з того, що при прийнятті рішення є відомими всі або більшість необхідних для підготовки рішення параметрів зовнішнього і внутрішнього середовища, тобто особа, що приймає рішення (ОПР), має досить повний опис ситуації. Зазначене вище дозволяє аргументувати необхідність розробки якісно нового механізму, що дозволяє оперативно виявляти проблемні ситуації в процесі управління промисловими підприємствами та на підставі отриманого опису проблемних ситуацій формувати обґрунтовані управлінські рішення. Метою пропонованого ситуаційного механізму прийняття управлінських рішень на підприємстві є діагностика проблемних ситуацій, пошук шляхів їх подолання, підготовка та прийняття управлінських рішень, спрямованих на досягнення або утримання конкурентних переваг за умов своєчасного виявлення і ліквідації проблемних ситуацій.

На основі проведеного аналізу теоретико-методологічних і методичних підходів до вирішення завдань підготовки та прийняття управлінських рішень на підприємстві, а також аналізу наукових положень щодо їх розв’язання на основі ситуаційного підходу, в роботі сформульовано концептуальні положення ситуаційного механізму прийняття управлінських рішень на підприємстві. Так, з метою підвищення якості, обґрунтованості та ефективності управлінських рішень фаза їх підготовки має включати процедури розпізнавання образів ситуацій, а саме: шкалювання показників діяльності підприємства, формування образів ситуацій, їх класифікації, а також ранжирування. При цьому здійснення перманентного моніторингу ситуацій та адекватне виявлення проблемних є можливим виключно з застосуванням такої об'єктної моделі, яка враховує функціональні особливості елементів системи управління, можливість некоректного формування мети, достатню деталізацію ситуації та можливість її декомпозиційного аналізу, а також дозволяє акцентувати увагу ОПР на найбільш релевантних аспектах ситуації. На основі розпізнавання образів ситуацій здійснюється статична ідентифікація ситуацій, а також дослідження розвитку ситуацій без урахування керуючих впливів. Такий підхід до організації діагностики проблемних ситуацій, а також використання об'єктної моделі діагностики проблемних ситуацій дозволяє здійснювати на підприємстві оцінку проблемних ситуацій з достатнім ступенем точності, уникаючи інформаційних перевантажень апарату управління.

Економічна ефективність інтеграції в ситуаційний механізм прийняття управлінських рішень процедур оцінки доцільності їх реалізації підтверджується упорядкуванням процесу розподілу відповідальності між ієрархічними рівнями організаційної структури управління підприємством, скороченням адміністративних бар’єрів при реалізації управлінського рішення, вивільненням коштів і ресурсів за рахунок відмови або перенесення термінів його практичної реалізації.

У процесі підготовки інформації для прийняття рішення виявляється ряд організаційних процедур, які знижують її вірогідність. До таких процедур слід віднести використання експертних оцінок з метою одержання характеристик тих параметрів, кількісні значення яких неможливо одержати традиційними методами, оскільки при цьому не враховується фактор зацікавленості експерта в результатах експертизи, можлива некомпетентність експерта або схильності експерта до викривлення результатів експертизи. Для вирішення зазначеної проблеми в ситуаційний механізм прийняття управлінських рішень інтегровано процедури мінімізації суб'єктивності управлінських рішень, урахування фактору стадності і рефлексивних проявів.

Реалізація управлінських рішень в межах ситуаційного механізму їх прийняття має відстежуватися в процесі моніторингу, що дозволяє в реальному масштабі часу контролювати динаміку зміни показників і готувати інформацію для прийняття рішень щодо реалізації додаткових керуючих впливів з коректування траєкторії досягнення запланованих значень ключових показників. Результати систематичної оцінки доцільності реалізації управлінських рішень є основою для поповнення бази знань підприємства щодо розв’язання проблемних ситуацій в межах блоку розпізнавання ситуацій. Ієрархічно впорядкована система координації управлінських рішень з планування елементів об'єктної моделі діагностики проблемних ситуацій є підгрунтям для формалізації процедур узгодження управлінських рішень на підприємстві.

Прикладний рівень реалізації концепції моделювання ситуаційного механізму прийняття управлінських рішень визначається формалізацією його основних методичних і модельних конструкцій до рівня конкретних інформаційних технологій ситуаційних центрів, впровадження яких у практику управління промисловими підприємствами дозволить підвищити обґрунтованість та оперативність прийняття управлінських рішень. У загальному вигляді зв'язок основних елементів теоретико-методологічного, методичного, інструментального, модельного та організаційно-практичного рівнів ситуаційного механізму прийняття управлінських рішень на підприємстві представлений у вигляді концептуальної схеми на рис. 1. Відзначені методологічні, методичні й прикладні особливості ситуаційного механізму прийняття управлінських рішень на підприємстві дозволили синтезувати його у вигляді комплексу взаємозалежних моделей, схему якого наведено на рис. .

У третьому розділі "Синтез моделей діагностики проблемних ситуацій на підприємстві" запропоновано моделі механізму діагностики проблемних си-туацій на підприємстві, сформульовано об'єктну модель діагностики проблемних ситуацій, відображено моделі розпізнавання та ідентифікації ситуацій, а також розподілену модель розвитку ситуацій без урахування керуючих впливів.

Кожний інформаційний зріз по показниках об'єктної моделі заноситься в базу даних, а також надходить в модель — блок ідентифікації ситуацій. Застосування апарату нейронних мереж забезпечує подання отриманого зрізу інформації у вигляді образу ситуації та його зіставлення з розпізнаними образами, що зберігаються в базі знань контуру "Розпізнавання образів ситуацій". Результат реалізації моделі надає статичну оцінку стану підприємства на основі ретроспективного аналізу функціонування підприємства, спираючись на досвід експертів, а також вказує на наявність проблемної ситуації на підприємстві, клас проблем, до якого вона належить, її масштаб, типовість і ступінь важливості для підприємства. Результатами розглянутого блоку та , який забезпечує динамічну оцінку обстановки, є сигнали до ініціалізації програми дій у заданому напрямку з метою запобігання або виходу з проблемної ситуації.

Блоки розпізнавання образів ситуацій, ідентифікації і блок прийняття та реалізації управлінських рішень утворюють замкнутий цикл процесу навчання бази знань образів ситуацій на підприємстві. У рамках блоку прийняття та реалізації управлінських рішень порівнюються очікуваний образ ситуації (її характер) з фактичною ситуацією, з якою зштовхнулося підприємство. Якщо відхилення є істотним, то в механізмі діагностики проблемних ситуацій відомі образи ситуацій коректуються, що підтримує гнучкість всієї системи прийняття управлінських рішень на підприємстві. Таким чином, моделі механізму діагностики проблемних ситуацій враховують повторювані, логічно очікувані й нові зміни, які відбуваються з різною частотою, визначають ступінь погрози даних змін, підвищуючи швидкість реагування на ті зміни, які можуть негативно вплинути на діяльність підприємства.

Якісно розрізняти ситуації (обстановку), визначати джерела виникнення проблемних ситуацій та їхній вплив на діяльність підприємства можливо з використанням об'єктної моделі діагностики ситуацій, що враховує притаманну промисловим підприємствам функціональну та ієрархічну організаційну структуру. Механізм діагностики проблемних ситуацій на підприємстві використовує принципи систем показників Balance Scorecard і Key Performance Indicators для забезпечення повноцінності ситуаційного управління, що дозволяє об'єднати в одній структурі стратегічні та оперативні показники, забезпечити вертикальну спадкоємність, розподіл відповідальності, а також співвіднесення проблемної ситуації з певним рівнем системи управління залежно від її характеру.

Об’єктну модель діагностики проблемних ситуацій представлено наступними елементами. Так, загальна стратегія розвитку підприємства охоплює різні сфери управління діяльністю підприємства та містить цілі, завдання й специфікацію заходів їх реалізації. Управлінські процеси в межах розділяються на часткові стратегії розвитку в кількості, які функціонально пов'язані з напрямками відстеження стану підприємства При цьому часткові стратегії можуть включати окремі елементи різних напрямків відстеження. Для кожного напрямку відстеження формується набір точок контролю. Точка контролю – це певний процес, об'єкт або функція, що має місце на підприємстві та вимагає регулярного проведення процедури вимірювання й виявлення відхилень.

В свою чергу, кожна точка контролю – це набір певних характеристик, що відображають у сукупності зріз стану деякого об'єкту, процесу або функції, а в сукупності формують картину ситуації підприємства в момент часу:

,

На початковому етапі розпізнавання ситуацій здійснюється постановка задачі шкалювання характеристик . Для кожної характеристики встановлюються діапазони виміру. Значення характеристик упорядковуються і кожній з них надається значення рангу (). Для кожної характеристики застосовується окрема рангова шкала. Далі множина розбивається на діапазони. В результаті отримаємо розмиту упорядковану класифікацію характеристик точок контролю. Розпізнавання образу ситуації зводиться до вимірювання характеристики, розподілу значень по діапазонах і виявленню характеристик, які потрапили в діапазони “небажаних”, “неприпустимих” і таким чином до “критичних” значень.

На другому етапі процедури розпізнавання ситуацій у межах функціонування ситуаційного механізму прийняття управлінських рішень на підприємстві здійснюється агрегування отриманих нечітких термів за всіма характеристиками в образ ситуації. Зв'язок між функціями приналежності задається через багатомірні функції приналежності, які наводяться як:

.

Третім етапом розпізнавання ситуацій на підприємстві є процедура класифікації образів ситуацій. Для розпізнавання образів ситуацій у дисертації використовується модифікований метод кластерного аналізу, який дозволяє на основі визначення щільності зрізів точок контролю виділити кластери ситуацій. Класи ситуацій формуються за допомогою визначення відношення подібності на множині структурних описів ситуацій (графів) і на його основі – розподілу множини ситуацій на кластери із застосуванням алгоритму виділення максимального двочасткового підграфу в нечіткому графі. У роботі запропоновано процедуру ранжирування образів ситуацій на основі застосування нечіткомножинного підходу до ранжирування альтернатив.

Відомо, що ситуаційне управління виробничо-економічними об'єктами зводиться до побудови системи реагування, яка найбільшою мірою відповідала б вимогам конкретної ситуації. Модель ідентифікації ситуацій заснована на застосуванні методу аналогій із ситуаціями, що виникали раніше, основною функцією моделі виступає ототожнення фактичної або гіпотетичної ситуації з відомим образом ситуації. Модель ідентифікації ситуацій розроблено на основі дотримання наступних умов із застосуванням нейронних мереж, що самоорганізуються, із шаром Кохонена: ототожнення ситуації з образом (або образами ситуацій) здійснюється не за найбільш явними і очевидними з погляду суб'єкта прийняття рішення для конкретної ситуації характеристиками, а за елементами об'єктної моделі ; інформаційною базою для ідентифікації образів виступає база знань, що містить опис ситуації в термах об'єктної моделі та набір правил рішення для її виводу з проблемного стану; відповідно до структури механізму діагностики проблемних ситуацій здійснюється ідентифікація статичних зрізів ситуацій. Після навчання нейронної мережі на ретроспективних даних на її вхід подається новий вектор даних, що характеризує певну ситуацію на дійсний момент, мережа гарантовано віднесе цей вектор до деякого з обчислених нею кластерів, що означає близькість умов поточної ситуації до минулих ситуацій, які потрапили до того самого кластеру, тобто її ідентифікацію. Таким чином, для подальшого динамічного аналізу й прийняття адекватних управлінських рішень отримано набір ситуацій різного рангу відповідності, що мали місце в історії діяльності підприємства (або інформація про які є в адекватній базі знань підприємства). Визначення динамічного контексту задачі діагностики проблемних ситуацій на підприємстві не виключає часткового застосування в блоці [B6] для виявлення тенденції розвитку ситуацій методів аналізу часових рядів. На основі прогнозних значень характеристик здійснюється ідентифікація ситуації в блоці [B5] механізму діагностики проблемних ситуацій. Якщо ця ситуація є новою, то інформація передається в контур розпізнавання образів ситуацій ([B1]-[B4]), і керівництво підприємства одержує якісну інтерпретацію образу очікуваної (прогнозованої) до моменту часу ситуації . Після цього в межах реалізації механізму діагностики проблемних ситуацій на підприємстві ОПР переходить до формалізації та аналізу обстановки (глобальної ситуації).

У роботі запропоновано сценарний підхід до отримання образу розвитку ситуації. У якості методу імітаційного моделювання розвитку ситуації обрано апарат системної динаміки Дж. Форрестера. Співпідпорядкованість моделей та забезпечення взаємозв'язку між моделями того самого рівня в загальній імітаційній моделі описано міждисциплінарними показниками. Змінні відповідають факторам, які впливають на процеси й результати діяльності підприємства. В окрему групу виділяються трендові змінні, які задаються у вигляді тренду або динамічного ряду, значення рівнів якого отримано в ході незалежного прогнозування з використанням методів аналізу часових рядів. Частина змінних відноситься до директивних (планових) показників. З позицій ситуаційного управління на підприємстві можливі випадки, коли за умов певних подій системою управління генерується сигнал про обов'язкове виконання чітко визначених дій або запуску процесів. Це є базою для включення в апарат системної динаміки Дж. Форрестера нового елементу – світчерів. Також запропоновано нові змінні імітаційної моделі, які, одержуючи імпульс про зміну факторів і характеристик, виробляють сигнал до певних дій, розподілених у часі й таких, що мають відносно меншу величину впливу порівняно з величиною імпульсу – резисторів. Кінцевою метою реалізації моделі є ідентифікація та вибір оптимального сценарію й визначення довірчого коридору. У загальному виді структура динамічної моделі розвитку ситуації без керуючих впливів наведена на рис. 3.

У четвертому розділі "Моделювання процесу прийняття й реалізації управлінських рішень" запропоновано динамічну модель прийняття управлінських рішень, відображено моделі моніторингу й регулювання процесу реалізації управлінських рішень, а також моделі координації управлінських рішень на підприємстві.

У дисертації запропоновано модель оптимальної динаміки прийняття управлінських рішень на підприємстві в термінах ситуацій планування, функціонування й регулювання, яку засновано на підході, описаному В.А. Забродським. Кінцевий стан розвитку підприємства визначається як глобальний стан, що оцінюється на основі діагностики обстановки. З урахуванням часових співвідношень задача розподілу управлінських рішень за часовими періодами контролю діяльності підприємства й аналізу відхилень від  — масиву показників об'єктної моделі діагностики проблемних ситуацій, що відображає найкращий стан підприємства, – формулюється саме в термінах глобальних станів. Останні, в свою чергу, виступають глобальними станами щодо більш дрібних часових періодів.

Використовуючи гіпотезу про раціональність поведінки вищої керівної ланки промислового підприємства, можна припустити, що загальну стратегію розвитку підприємства спрямовано на забезпечення запланованого рівня його конкурентних переваг. Розглядаючи динамічний контекст проблеми, одержуємо послідовність задач підтримки конкурентних переваг підприємства, сформульованих для кожного окремого інтервалу часу. Таким чином, формується завдання моніторингу й регулювання процесів реалізації управлінських рішень.

,

.

Вихід системи за межі траєкторії буде означати, що система навіть у випадку збереження максимального значення негативних впливів досягне цільового значення до встановленого моменту. Ця траєкторія описується функцією:

Точка перетину з траєкторією обчислюється шляхом розв’язання системи рівнянь, де перше рівняння описує пряму, а друге — траєкторію руху за умови збереження швидкості:

Розв’язком буде точка, що показує, в який момент часу система досягне траєкторії, переміщення за межі якої унеможливить досягнення поставленої мети при постійному збереженні максимального негативного впливу. Траєкторія ілюструє значення, яке в цей момент часу буде мати показник, що характеризує стан системи. Процедура регулювання процесу реалізації управлінських рішень починається з оцінки перетину фактичних значень досліджуваного показника й визначення відповідних регулюючих впливів. Так, якщо система досягає траєкторії, переміщення за межі якої дозволить досягти поставленої мети навіть при постійному збереженні максимального негативного впливу, то дієвість керуючих впливів можна звести до нуля, що дозволить мінімізувати витрати на досягнення запланованих значень в межах запланованих термінів.

Ефективність ситуаційного механізму прийняття рішень на підприємстві залежить від системи координації управлінських рішень, що сприяє узгодженості інтересів структурних елементів підприємства різних рівнів ієрархії. У дисертації запропоновано агреговану процедуру координації управлінських рішень у процесі планування часткових стратегій підприємства для забезпечення досягнення запланованих значень стратегії розвитку підприємства. Формалізацію зазначеного процесу визначено моделлю . Введемо припущення, що керівник підприємства здійснює пряме керівництво директорами по функціональних напрямках діяльності підприємства та надає їм на узгодження варіанти планованих значень часткових стратегій підприємства, при цьому:

,

,

Керівник підприємства також може здійснювати свої корективи одержуваних від директорів по функціональних напрямках планованих значень часткових стратегій, затверджені значення яких представлено як . Керівникові не відомі точні значення суб'єктивних пріоритетів директора по функціональному напрямку. Виходячи з цього, задача координації управлінських рішень в системі планування часткових стратегій підприємства зводиться до знаходження таких оптимальних значень, які повинні бути компромісом між перевагами: керівника підприємства та відповідного директора по функціональному напрямку; директорів по функціональних напрямках, які беруть участь у забезпеченні стратегії розвитку підприємства.

Узгодження пріоритетів директорів по функціональних напрямках з пріоритетами керівника підприємства з урахуванням їхньої питомої ваги, тобто визначення компромісних значень має ґрунтуватися на мінімізації функції:

,

тоді:

,

.

Запропонований у дисертаційній роботі підхід до координації управлінських рішень є розвитком системи 2 моделі життєздатної системи Ст. Біра, що здійснює функцію забезпечення логічної взаємодії між її елементами. Ітеративна процедура узгодження управлінських рішень у моделі за термінологією життєздатних систем є коливанням, а сам процес координації управлінських рішень спрямований на підтримку стабільності життєздатної системи за рахунок поступового погашення коливань.

У п’ятому розділі "Методи й моделі підвищення якості та ефективності управлінських рішень на підприємстві" викладено методологічні аспекти оцінки якості й ефективності управлінських рішень на підприємстві, відображено нейромережеву модель підвищення об’єктивності управлінських рішень на підприємстві, висвітлено питання моделювання прийняття рішень із урахуванням фактору стадності та рефлексивних процедур, запропоновано модель оцінки економічної ефективності ситуаційного механізму прийняття управлінських рішень.

Для мінімізації впливу суб'єктивних факторів на процес прийняття рішень у дисертації запропоновано модель підвищення об’єктивності управлінських рішень на підприємстві. Будемо вважати, що група експертів оцінює певний набір деяких кількісних і якісних показників. Якісні показники оцінюються за певною шкалою, діапазон якої визначено в межах від 0 до 1. Задача підвищення якості проведення експертних оцінок і, як наслідок, – об’єктивності управлінських рішень, полягає у мінімізації впливу викривлених даних на підсумкову оцінку.

Викривлення дійсних характеристик об'єкту експертом можна розподілити на штучні й природні (контрольовані та неконтрольовані). При цьому для досить малих j є справедливим співвідношення ; або функція Fj є зворотною до функції, що характеризує штучні викривлення, припущені j-м експертом:

,

Завдання підвищення об'єктивності експертних оцінок можна розбити на два: уточнення експертних оцінок, для чого необхідно знайти найбільш адекватне для кожного експерта перетворення, аналогічне функції Fj з метою його використання для зворотного коректування оцінок; виявлення експертів, для яких помилка j є неприпустимо великою, з метою виключення їх