Робота 3
НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР
„ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”
УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК
МАЛИНОВСЬКИЙ Антон Станіславович
УДК 338.43.02:332.122:711.437:504.054
СИСТЕМНЕ ВІДРОДЖЕННЯ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ
В РЕГІОНІ РАДІАЦІЙНОГО ЗАБРУДНЕННЯ
Спеціальність 08.00.03 – економіка та управління
національним господарством
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук
Київ – 2007
Дисертацією є монографія.
Робота виконана у Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук.
Науковий консультант:доктор економічних наук, професор, академік УААН
Юрчишин Володимир Васильович,
ННЦ “Інститут аграрної економіки” УААН, головний науковий співробітник
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, старший науковий співробітник, академік УААН
Ситник Віктор Петрович,
Українська академія аграрних наук,
Перший віце-президент
доктор економічних наук, старший науковий співробітник, член-кореспондент УААН
Прокопа Ігор Васильович,
ДУ „Інститут економіки та прогнозування НАН України”, головний науковий співробітник |
доктор економічних наук, професор
Сахацький Микола Павлович,
Одеська державна академія будівництва
та архітектури, завідувач кафедри менеджменту і маркетингу
Захист відбудеться 28 вересня 2007 р. о 12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .350.01 у Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони 10, 3 поверх, конференц-зал, кім. 317.
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони 10, 2 поверх, кім. 212.
Автореферат розісланий 23 серпня 2007 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук О. Г. Шпикуляк
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Ефективне ведення сільськогосподарського виробництва на Поліссі України традиційно ускладнювалось через низьку природну родючість земель, їх підвищену кислотність, малоконтурність полів, часту перезволоженість та заболоченість. За часів планово-централізованої економічної системи ця природна відмінність поліських земель певною мірою враховувалась державою шляхом диференціації закупівельних цін на сільгосппродукцію, що давало змогу перерозподілу частини ренти на користь господарств з гіршими землями. З переходом до ринкових відносин роль держави, а отже й можливості її впливу на цю ситуацію, кардинально змінилися. Економічні умови господарювання стали вигіднішими для сільгосппідприємств, що господарюють на кращих землях. Водночас процес розширеного відтворення виробництва на гірших за родючістю землях практично унеможливився.
Ситуація значно погіршилася через те, що Полісся України найбільш постраждало від найстрашнішої в історії людства техногенної катастрофи – аварії на Чорнобильській АЕС. Статтею 16-ю Конституції України її названо катастрофою планетарного масштабу. Період після аварії на ЧАЕС достатній для осмислення не тільки масштабності цієї біди, що позначилась на долях мільйонів людей та країни в цілому і спричинила колосальні фінансові витрати, а й реальної ефективності вжитих заходів для пом’якшення наслідків катастрофи, насамперед, безпеки здоров’я і життя постраждалого населення. Проблема настільки очевидна, нагальна, злободенна, що вийшла за межі регіону, набула національного, а за певними ознаками й міжнародного значення. Вона потребує системного вивчення, комплексного узагальнення і обґрунтування оптимістичної перспективи відродження сільських територій, уражених Чорнобильською аварією. Це зумовило вибір теми дисертаційної роботи.
Вітчизняними дослідниками різних галузей науки опубліковано з цього приводу значну кількість фундаментальних наукових праць. Вагоме наукове і практичне значення мають дослідження В.Д. Гладуша, Д.М. Гродзинського, Б.М. Данилишина, С.І. Пирожкова, Б.С, Пристера, К.М. Ситника, В.М. Трегобчука та ін. Але останнім часом саме в аграрній економічній науці з’явились нові концептуальні підходи до відродження виробництва, а отже й сільських територій (В.Г. Андрійчук, О.М. Бородіна, М.Ф. Кропивко, І.В. Прокопа, П.Т. Саблук, В.П. Ситник, М.П. Сахацький, В.В. Юрчишин та ін.). Їх широко презентовано на VII річних зборах Всеукраїнського конгресу економістів-аграрників. Отже, підстав і можливостей науково обґрунтованого вирішення проблеми збільшилось. Проте ситуація, що склалася в регіоні, ще не досліджувалася системно з урахуванням складних соціально-економічних процесів і явищ, викликаних посиленим екологічним навантаженням. Це зумовило необхідність проведення окремого дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, результати яких відображено у дисертації, виконані згідно з тематичними планами науково-дослідних робіт ННЦ „Інститут аграрної економіки” УААН за темою: “Розробити теоретико-методичні засади відродження села та розвитку сільських територій в умовах становлення багатоукладної економіки аграрного сектора” (номер державної реєстрації 0106U006646), а також Державного агроекологічного університету за темою: “Соціально-економічні основи відродження радіаційно забруднених внаслідок аварії на ЧАЕС сільських територій” (номер державної реєстрації 0106U004386).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у розробці теоретичних та науково-прикладних засад системного економічного і соціального відродження сільських територій, радіаційно забруднених внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Поставлена мета зумовила вибір таких найважливіших завдань:
· розробити і обґрунтувати методологічні засади наукового забезпечення процесу відродження радіаційно забруднених сільських територій Полісся України;
· здійснити теоретичне обґрунтування та опрацювати прикладні аспекти системного підходу до відродження сільських територій регіону радіаційного забруднення;
· поглибити теоретичне трактування економічної категорії „відродження” в контексті її використання в обґрунтуванні шляхів подолання наслідків екологічної катастрофи;
· визначити можливості використання синергетичної парадигми у відтворенні аграрної сфери і сільського соціуму регіону радіаційного забруднення;
· розробити методологічні основи та здійснити моніторинг процесу відродження сільських територій в регіоні радіаційного забруднення;
· запропонувати стратегію та визначити пріоритети розвитку регіону підвищеного екологічного навантаження з обґрунтуванням галузевих та територіальних аспектів процесу його відродження;
· розробити концептуальні принципи кадрового забезпечення процесу відродження сільських територій, уражених наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.
Об’єктом дослідження є процес соціально-економічного відродження сільських територій в регіоні радіаційного забруднення.
Предметом дослідження є методологічні та теоретико-прикладні аспекти системного відродження сільських територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС.
Методи дослідження. В основу методологічного забезпечення досліджень економічних та соціальних явищ, що мають місце в регіоні, покладено системний підхід, який дозволяє розглядати категорію „відродження” як сукупність взаємоузгоджених та синхронно діючих економічних, організаційних, соціальних та інших заходів, підпорядкованих кінцевій меті відродження. Широко використано комплексну оцінку екологічних (переважно техногенного походження), економічних та соціальних (в контексті регулювання екологічної рівноваги) явищ. Системний підхід у проведеному дослідженні ґрунтується на методології синергетики, згідно з якою будь-яка сільська територія розглядається як складна і дисипативна (неврівноважена) система. На основі наріжних принципів синергетики – гомеостатичності та ієрархічності – побудовано концептуальну конструкцію інституціональних регуляторів системи регіонального відродження. При цьому широко використовувався абстрактно-логічний метод дослідження.
Для моніторингу та аналізу матеріальних втрат та збитків, спричинених Чорнобильською катастрофою, загальної економічної, демографічної та соціально-психологічної ситуації використано статистико-економічний метод, зокрема такі його прийоми, як порівняння, групування, середні і відносні величини, графічний, побудови рядів динаміки. Проведено моделювання перспектив подолання наслідків техногенної катастрофи на основі активізації чинників використання ресурсного потенціалу та інвестиційного середовища, факторів галузевого відродження та формування сучасних організаційних структур. Все це сприяло розробленню стратегії системного відродження сільських територій в регіоні радіаційного забруднення. Емпіричні дані щодо якісної оцінки ситуації і вивчення думки населення, що мешкає на радіаційно забрудненій території, одержані за допомогою методу соціометричного опитування. Монографічний метод застосовано для вивчення можливостей відродження сільської території на кращих прикладах сільського соціуму, діяльності територіальних громад в умовах радіоактивного забруднення. Розрахунково-конструктивний метод дозволив визначити потребу в деяких видах ресурсів та визначити певні тенденції розвитку ситуації на перспективу. В процесі підготовки дисертації використовувались інші традиційні методи економічних досліджень.
Наукова новизна одержаних результатів представлена сукупністю теоретико-методологічних та науково-прикладних положень, що виносяться на захист. Основні елементи наукової новизни полягають у тому, що:
вперше
· розроблено методологічні засади наукового забезпечення процесу відродження радіаційно забруднених сільських територій, що передбачає обґрунтування основних принципів, стратегічної орієнтації, алгоритму реалізації, узгоджувального механізму в контексті поєднання економічної, технологічної та організаційної складових державної політики щодо подолання наслідків техногенної катастрофи;
· запропоновано системний підхід до відродження сільських територій у регіоні радіаційного забруднення, який полягає, з одного боку, у визнанні та доведенні об’єктивної нерозривності та взаємного впливу економічної, екологічної та соціальної складових вирішення проблеми, а з іншого, – у забезпеченні гармонійної, комплементарної та синхронної взаємодії різних за рівнем ієрархії напрямів досягнення цілей відродження: державного регулювання, регіонального управління, місцевого самоврядування, скоординованих зусиль організаційних структур первинного рівня: підприємств, наукових установ, освітніх закладів та громадських організацій;
· обґрунтовано концептуальні принципи підготовки, залучення та ефективного використання кадрового потенціалу аграрної сфери радіаційно забруднених територій, які, на відміну від існуючих підходів, передбачають докорінну зміну змісту і якості навчання, особливі фахові критерії, особистісне та ділове виховання, конструктивну екологічну свідомість, кардинальне поглиблення ступеня вмотивованості праці спеціалістів;
удосконалено:
· методологічні та методичні принципи вибору економічних та соціальних пріоритетів розвитку сільських радіаційно забруднених територій, що враховують як традиційно проблеми депресивного регіону, так і його екологічно проблемний стан;
· науково-прикладні аспекти економічної адаптації сільськогосподарських підприємств, галузей та аграрного сектора регіону в цілому до роботи у ринкових умовах, підвищення ролі державного регулювання цього процесу, формування регіональної аграрної політики;
дістали подальшого розвитку:
· теоретичне трактування змісту економічної категорії „відродження”, що передбачає її розгляд як соціально-економічного процесу із заданими динамічними характеристиками, кількісними та якісними параметрами, поетапно послідовним здійсненням, здатністю підлягати контролю та корегуванню, забезпеченням незворотності;
· використання синергетичної парадигми у відтворенні аграрної сфери і сільського соціуму регіону радіаційного забруднення, що базується на мультиплікаційних можливостях та ефекті масштабу, але й враховує при цьому підвищений ступінь екологічного навантаження й викликане ним загострення соціальних проблем сільських територій, обмеженість економічних ресурсів та доступу до інших інструментів подолання депресійного стану;
· методологічні основи здійснення моніторингу процесу відродження сільських територій радіаційно забрудненого регіону, що ґрунтуються на адекватних формах узгодження й здійснення економічного та екологічного контролю, обробки й аналізу інформації, її систематизації та використання як для оперативного господарського керівництва, так і стратегічного планування соціально-економічного розвитку регіону.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані та обґрунтовані у монографії наукові положення, висновки і практичні пропозиції є підґрунтям для розв’язання теоретичних і практичних проблем соціально-економічного відродження сільських територій у регіоні радіоактивного забруднення; визначені перспективи відтворювальних процесів і економічної поведінки господарюючих суб’єктів в умовах високого екологічного навантаження. Одержані теоретичні та науково-прикладні результати є першим систематизованим економічним поглядом на проблеми відродження Чорнобильської зони.
Авторський доробок використано Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій в процесі підготовки трьох нормативно-правових документів: “Концепції ведення агропромислового виробництва на забруднених територіях та їх комплексної реабілітації на період 2000–2010 рр.”. – Київ, МНС України, 2000. – 48 с.; “20 років Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє”. Національна доповідь України. К.: Атіка, 2006. – 216 с.; Закон України “Про Загальнодержавну програму подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006-2010 рр.” від 14.03.2006 р., № IV (довідка № 191/8-59 від 25.07.2007 р.).
Результати наукових досліджень і методичні поради з економічних питань використано Міністерством аграрної політики України при підготовці і реалізації галузевих програм розвитку льонарства, хмелярства, картоплярства, ведення лісового господарства, програми щодо підготовки та закріплення кадрів (довідка № 37-18·1-15/11610 від 20.07.2007 р.).
Одержані результати дослідження використано для економічного обґрунтування підрозділу 3.6 “Хімічна меліорація ґрунтів” і розділу 9 “Соціальні, економічні, екологічні наслідки реалізації Програми охорони родючості ґрунтів Житомирської області на 2005–2010 рр.”
(Акт 4224-30/3·07 1111 від 30.07.2007 р.), а також у навчальному процесі при викладанні курсу “Економіка природокористування” у Державному агроекологічному університеті. За безпосередньої участі створена і функціонує при університеті школа підготовки резерву керівних кадрів для агропромислового виробництва (Акт від 11 квітня 2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Відображені у монографії ідеї та розробки належать особисто автору і є його персональним внеском у розвиток агроекономічної теорії та практики процесів відродження і ефективного господарювання на радіоактивно забруднених територіях. Усі результати дисертаційного дослідження отримано автором особисто. Внесок здобувача у публікаціях, написаних у співавторстві, відображено в переліку робіт наприкінці автореферату.
Апробація результатів дослідження. Результати досліджень та основні положення роботи оприлюднені і обговорені на щорічних науково-практичних конференціях науково-педагогічного складу Державного агроекологічного університету (до 2001 р. – Державної агроекологічної академії України), III, IV і V Міжнародних науково-практичних конференціях (“Досвід подолання наслідків Чорнобильської катастрофи в сільському та лісовому господарстві” (м. Житомир, 2001, 2003, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції “Аграрна освіта і наука на початку третього тисячоліття” (м. Львів, 2001), Міжнародній науково-практичній конференції “Методичні основи сучасного економічного дослідження”, присвяченій 100-річчю з дня народження І.В. Поповича (м. Житомир, 2005 р.), VІІІ і ІХ річних зборах Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників (м. Київ, 2006, 2007), Міжнародному науково-практичному семінарі “Чернобыль: экология, человек, здоровье” (м. Москва, 2006), Міжнародному науково-теоретичному симпозіумі “Роль соціального капіталу та місцевих ініціатив у забезпеченні сільського розвитку” (м. Житомир, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції “Біоекологізація і біоекоконверсія” (м. Житомир, 2007).
Публікації. Основні результати досліджень автора за темою дисертації викладено у 5 монографіях (з них 2 одноосібні), 41 іншій науковій публікації, в т. ч. 23 статтях у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій за темою дисертації складає 87,5 друкованих аркушів.
Обсяг і структура роботи. Робота складається зі вступного слова, вступу, восьми розділів, висновків, додатків. Робота викладена на 602 сторінках, в т.ч. 539 сторінок основного тексту, містить 153 таблиці, 25 рисунків та 13 додатків. Список використаних літературних джерел налічує 332 найменування.
Основний зміст роботи
У першому розділі – “Наукові основи системного відродження радіоактивно забруднених територій” – сформульовано категорійний апарат дослідження, що ґрунтується на методології триєдиних категорій: відродження, системність та сільські території.
Виконані дослідження дають підстави розглядати відроджувальний рух загалом і конкретно Чорнобильської зони як структурно складну динамічну систему, найважливішими ознаками якої є: відродження-етапи розвитку, тобто, така його організація, за якої єдиний відроджувальний процес з більшою чи меншою наближеністю до реально можливого стану розчленовується на взамємоузгоджені і взаємодоповнювані відтинки часу; відродження-мета – чого саме передбачається досягти на кожному відроджувальному етапі і на його завершальній стадії; відродження-механізм – якими засобами, способами передбачається досягти поетапних цілей.
Категорія „системність” розглядається як така організація функціонування системи, за якої система охоплює всю необхідну для кожного конкретного випадку сукупність складових. Система зможе нормально (ефективно) працювати лише за умови, якщо всі її складові діятимуть з визначеною для кожної з них віддачею і забезпечуватимуть одержання очікуваної від неї кінцево-результативної віддачі (синергії); всі складові системи будуть включатися в дію у заданий час (період) її функціонування; буде постійно (безперервно) здійснюватися активний і достатньо дійовий моніторинг функціонування системи та всіх її складових. Визначальною передумовою ефективного функціонування системи та її складових слід вважати їх надійне кадрове забезпечення, у т. ч. кадрово-управлінським персоналом, здатним забезпечити достатньо результативний відповідний менеджмент.
З урахуванням існуючих визначень категорії „сільська територія”, напрацювань інших авторів в цьому напрямку обґрунтована необхідність забезпечення одночасного розвитку сільських територій по вертикалі і горизонталі: на державному та регіональному рівнях, в конкретних сільських місцевостях. Це має здійснюватись за єдиною науково-організаційною методологією, покликаною забезпечити системний прояв потенціалів всіх без винятку складових розвитку. Лише на цій основі може бути досягнута сукупна синергетична віддача.
Практично всі дослідники проблеми сходяться на тому, що серцевиною кожної сільської території є селяни та весь інший сільський соціум. Тож розвиток сільських територіальних утворень повинен підпорядковуватись передусім забезпеченню соціальних інтересів і потреб сільських мешканців. Мається на увазі лише таке узгодження виробничого і соціального розвитку сільських територій, за якого вони поступально соціально і економічно розбудовувались і збагачувались, зростав би добробут їх жителів, а сільські поселення все більше набували рис, привабливих для проживання і роботи в них. Саме з таких позицій розглядаються проблеми відродження Чорнобильської зони. Однією із складових вирішення цієї проблеми приймається така організація відроджувальних процесів, за якої відроджувалась би не лише забруднена зона, а всі без винятку сільські поселення і відповідні їм сільські території.
При оцінці Чорнобильської катастрофи найбільш руйнівними слід вважати саме соціальні і психологічні наслідки. Не лише тому, що Чорнобильський вибух позначився передусім на психології його очевидців і постраждалих від нього. Він спричинив їх моральну пригніченість, призвів до численних соціальних втрат. Ключовим з погляду методології є висновок про необхідність розгляду соціальних аспектів відродження забруднених Чорнобильською катастрофою регіонів в якості однієї з найважливіших підсистем більш загальної відроджувальної системи.
Винятково важливе місце в науково-методологічному забезпеченні відродження посідає той факт, що Чорнобильське забруднення має всезагальний, всеохоплюючий і всепроникаючий характер. А очікувану віддачу можна досягти за умов вмілої, системно-цілеспрямованої консолідації навколо цієї проблеми всіх управлінських рівнів і наукових сил. Користуючись методологією синергетичного підходу до поведінки складних систем, в процесі дослідження побудовано концептуальну конструкцію ієрархії і регуляторів гомеостатичності системи відродження аграрної економіки, зокрема регіону посиленого екологічного навантаження (табл. 1).
Таблиця 1
Концептуальна конструкція ієрархії і регуляторів гомеостатичності
системи відродження аграрної економіки
Ієрархія системи | Регулятори гомеостатичності | Інституціональні детермінанти економічної поведінки
Система вищого порядку – відродження національної економіки | Механізм пріоритету агроекономіки | Інституція державного впливу
Система першого порядку – відродження аграрної сфери економіки | Механізми агрополітики
Механізми наукового та інноваційного розвитку
Механізми управління зовнішньоекономічною діяльністю | Інституція культури і освіти
Інституція науково технічного розвитку
Інституція зовнішньоекономічної діяльності
Система регіонального відродження:
- підсистема локального відродження (область, регіон);
- підсистема мікрорівневого відродження (селищні, сільські території) | Механізми організації
Механізми корпоративного управління
Механізми екологовиробничої рівноваги
Механізми галузевого відродження
Механізми самоврядного управління | Інституція організації
Інституція ринку
Інституція власності
Інституція екології
Інституція громади (общини)
Вершину ієрархії загальної системи займає система 1-го порядку – Відродження національної економіки, що характеризується відносною сталістю до змін макрорівня і є контекстом мінливої підсистеми мікрорівневого відродження. Основним регулятором гомеостатичності національної макросистеми є механізм пріоритету аграрного сектора економіки в загальній системі національної економіки. Інституціональним детермінантом економічної поведінки макрорівня є інституція державного впливу, до якої відносять інститути державної підтримки села, інститути правового регулювання, інститути державного регулювання ринку.
Внутрішнє середовище системи відродження аграрної економіки утворює дві підсистеми: підсистема локального відродження (областей, райцентрів і міст) і підсистема мікрорівневого відродження (сільських і селищних територій). Стійкість підсистеми мікрорівневого відродження найбільшою мірою адекватна дії механізмів самоврядного управління, яке здійснюється через інституцію громади (общини), детермінантами якої є інститути засобів впливу громади (політичні, релігійні, за інтересами). Посилення взаємозв’язків (синергетики) між ієрархічними рівнями системи та застосування в комплексі регуляторів (механізмів) її гомеостатичності для відродження сільських територій в регіоні радіоактивного забруднення матиме вирішальне значення, оскільки депопуляційні процеси тут розпочалися раніше і відбуваються більш активно, ніж в інших регіонах.
В роботі наведено модель стратегії відродження виробничого середовища, що може слугувати базовою для соціально-економічного відродження сільських територій і сільського соціуму (рис. 1). Абстрактно-логічна інтерпретація побудови зазначеної моделі полягає в тому, що в зоні радіонуклідного забруднення виробнича діяльність людини значно дорожча, ніж у звичайних умовах праці і проживання.
Версія 1.
Еквівалентність
(рівновага) | Виробниче середовище | Соціально-побутові та екологічні потреби
Вартість виробленого регіонального (територіального) продукту | Соціально-побутова, медична, культурно-освітня, екологічна сфери життя
Версія 2.
Нееквівалентність
(нерівновага) | Задоволення потреб споживання у виробничо-му середовищі недостатнє | Порушення соціоекологічного відтворення
Експансіоністська політика щодо дотування цін на продукцію, що відповідає ТДР (тимчасово допустимим рівням) | Застосування заходів щодо соціального захисту потерпілого населення
Реалізація версій | Пільгове кредитування виробництва екологічно безпечної продукції | Здійснення контртехногенних заходів для зниження радіонуклідності
Законодавче закріплення пільгових режимів інвестиційної діяльності | Локальне переміщення виробництва і переселення.
Інтенсивне формування соціальної інфраструктури в мікрозонах локального переселення
Рис. 1. Схема відродження рівноваги
еколого-виробничого середовища
Зазначимо, що виробниче середовище об’єктивно відображає відтворювальну діяльність людини, оскільки існування виробництва неможливе без відтворення робочої сили, засобів праці і кінцевих результатів виробничого процесу. В той же час підтримання на належному рівні середовища проживання людини – забезпечення продуктами харчування, житлом, науково-технічне, побутове і медичне обслуговування, задоволення потреб у навчанні, інших духовних і культурних потреб є необхідною умовою нормальних процесів виробництва.
У розділі 2 – “Радіоекологічна ситуація в регіоні та ефективність контрзаходів у сільськогосподарському виробництві” – відмічено, що одним із найбільш згубних екологічних наслідків аварії на ЧАЕС стало радіоактивне забруднення сільськогосподарських угідь, яке визначило в кінцевій стадії надходження радіонуклідів в організм людини і подальше його опромінення. З цих та ряду інших причин зазначену техногенну катастрофу в історії людства вчені розглядають як „сільську аварію”.
Особливо інтенсивного забруднення зазнали північні райони Київської, Житомирської, Рівненської і Волинської областей, північні і західні райони Чернігівської області.
Головна небезпека накопичення рослинами радіонуклідів криється в тому, що вони є основною ланкою міграційного ланцюга на шляху передачі радіонуклідів більш радіочутливим видам живих організмів і, насамперед, людині. Отже, радіаційний стан визначається, передусім, інтенсивністю введення радіонуклідів у харчовий ланцюг „грунт-рослини-тварини”, яка значно змінюється залежно від грунтово-екологічних умов. В цьому зв’язку сільськогосподарська діяльність і технологія виробництва продукції набувають вирішального значення.
Чорнобильська катастрофа поставила Україну перед необхідністю термінової евакуації жителів з території високого радіаційного забруднення. Обов’язкові переселення здійснювалися переважно з Київської (56,5% від загалу) та Житомирської (38,9%), а також Рівненської, Чернігівської та Волинської областей. Процес переселення, інтенсивний в кінці 1980-х років, у період гострої економічної кризи загальмувався (табл. ).
Таблиця 2
Динаміка переселення із зони безумовного (обов’язкового) відселення
Показники | Всього | У тому числі по областях
Житомир-ська | Київська | Рівнен-ська | Чернігів-ська
Планувалось відселити сімей | 18147 | 8480 | 8721 | 721 | 228
Переселено сімей за 1990-2001 рр. | 14701 | 5774 | 8377 | 344 | 206
в т. ч. по роках:
1997 | 650 | 366 | 284 | - | -
1998 | 355 | 285 | 70 | - | -
1999 | 253 | 190 | 63 | - | -
2000 | 220 | 196 | 24 | - | -
2001 | 25 | 21 | 4 | - | -
Проживає сімей у зоні безумовного (обов’язкового) відселення | 1851 | 1303 (821*) | 19* | 517** | 12**
Примітка: * – необхідно переселити за бажанням громадян;
** – відмовились від переселення.
Проблематичною нині залишається як можливість, так і доцільність повного відселення людей з другої зони. Лише на Житомирщині тут проживає 4388 осіб, з них 835 дітей. Слід відзначити, що певна частина громадян взагалі не бажає переселитися з населених пунктів зони безумовного (обов’язкового) відселення.
Проблему населених пунктів, тобто людей, які проживають в них в невеликій кількості, певною мірою можна було б вирішити шляхом відселення до районних центрів, інших сіл, де мешкає значна кількість сімей, є вільний житловий фонд, створена відповідна інфраструктура. Проте цей захід, як можливість капіталовкладень у порівняно більші населені пункти другої зони з метою поліпшення життєдіяльності мешканців, вимагає зміни існуючого законодавства.
При обґрунтуванні стратегій ведення сільськогосподарського виробництва та аналізі значення захисних заходів слід виходити з якісної оцінки критичності об’єкту і очікуваної ефективності. При оцінці значення контрзаходів поряд з використанням радіоекологічних критеріїв їх ефективності (радіологічна ефективність), тобто оцінки зниження питомої активності радіонуклідів в продукції після впровадження заходів, широко використовуються радіологічні показники (дозова ефективність) – оцінка відвернутої дози за рахунок застосування захисних заходів визначена в одиницях колективної дози і вимірювана в люд.-Зівертах. Важливою складовою загальної ефективності є вартість одиниці відвернутої дози завдяки контрзаходу – гривень на 1 відвернутий людино-Зіверт (грн./люд.-Зіверт).
У розділі 3 – “Використання трудового і виробничо-ресурсного потенціалу. Демографія та продуктивна зайнятість населення” – на об’єктах зони радіоактивного забруднення Житомирської області, яка є найбільш типовою для досліджуваного регіону, встановлено, що складна екологічна ситуація в регіоні Чорнобильської ядерної катастрофи породжує ряд глибоких і специфічних проблем формування та використання створеного виробничо-ресурсного потенціалу. Спостерігається стала тенденція до скорочення сільгоспугідь, посівних площ, виробництва і реалізації продукції землеробства.
Формування соціально-економічного розвитку території, забрудненої в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, в основному пов’язане із формуванням потенціалу сукупної робочої сили. Разом з тим саме накопичення людського капіталу досліджуваного регіону та збільшення віддачі від нього повинно визначати розвиток самого регіону, можливості його економічного зростання і підвищення добробуту населення. Чисельність населення зони радіоактивного забруднення Житомирської області на 1 січня 2006 р. становила 347,7 тис. осіб, з яких 190,6 тис. осіб працездатного віку, що складає чверть цієї категорії населення області. За період з 1990-2005 рр. кількість населення радіоактивно забрудненого регіону зменшилась на 76,6 тис. осіб, або на 9,2%, що складає в середньому 5104 чол. в рік, або 1,1 % від загальної кількості (табл. 3).
Таблиця 3
Динаміка чисельності населення Житомирської області
в зонах радіоактивного забруднення внаслідок
Чорнобильської катастрофи
Рік | Всього по регіону радіоактивного забруднення | У тому числі по зонах
II зона
(обов’язкового відселення) | III зона (добровільного відселення) | IV зона (посиленого радіологічного контролю)
1990 | 424285 | 16738 | 211079 | 196468
1991 | 419646 | 14375 | 211833 | 193438
1992 | 419917 | 13067 | 213400 | 193450
1993 | 417531 | 10618 | 220559 | 186354
1994 | 407203 | 8539 | 215538 | 183126
1995 | 401283 | 7775 | 212454 | 181354
1996 | 396136 | 6451 | 210259 | 179426
1997 | 390802 | 5784 | 207126 | 177892
1998 | 386320 | 4963 | 205255 | 176102
1999 | 381657 | 4462 | 203354 | 173841
2000 | 375900 | 4101 | 200166 | 171633
2001 | 369899 | 3857 | 199798 | 166244
2002 | 361969 | 4408 | 196007 | 161524
2003 | 357772 | 4232 | 194180 | 159360
2004 | 352519 | 4018 | 191778 | 156723
2005 | 347732 | 3847 | 189650 | 154235
2005 р. (+,–)
до 1990 р. | -76553 | -12891 | -21429 | -42233
Демографічна ситуація регіону радіаційного забруднення значною мірою впливає на кількісний та якісний стан трудових ресурсів сільськогосподарських підприємств зони. В цілому вона залишається складною. Тут у 2005 р. коефіцієнт природного скорочення населення склав –9,0, що більше від рівня цього показника в Україні у 1,2 раза. Основною причиною цього є міграція та переселення населення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. У гендерній структурі відбувається більш інтенсивне зменшення кількості чоловіків, порівняно із жінками.
На досліджуваній території вікова структура населення значно відрізняється від відповідних показників по області. Позитивним явищем на сучасному етапі є вища питома вага дітей та підлітків у цій місцевості – 18,8-19,3порівняно з середньо обласним показником (17,7-18,5 %). В цілому по забрудненій зоні народжуваність перевищує середньообласний рівень цього показника і має постійну тенденцію до збільшення. Ріст народжуваності, переважно в зоні радіоактивного забруднення, пояснюється, насамперед, соціально-економічними пільгами для вагітних жінок та тих сімей, які утримують малолітніх дітей.
Згідно з правовими нормами, у зоні радіоактивного забруднення збільшено термін оплачуваної відпустки з приводу пологів, виплати по догляду за дитиною до трьох років, передбачено екологічно безпечне харчування дітей у дитячих садках, школах або його грошова компенсація. Оскільки жінки в цих районах часто не мають можливості працевлаштуватися і рівень заробітної плати, яка їм пропонується, низький, вони, керуючись соціальними пільгами, погоджуються виконувати роль матері та домогосподарки у сім’ї.
Однак і надалі спостерігаються тенденції щодо погіршення стану здоров’я. Лише кожний четвертий з оглянутих визнаний здоровим. Кількість пенсіонерів на 1 тис. чол. населення на забрудненій території значно перевищує цей показник в цілому по області (361 і 312).
У регіоні гостро стоїть проблема молодіжного безробіття. Якщо у 2006 р. в цілому по області на вищезазначену категорію зареєстрованих безробітних припадало 22,7%, то в радіоактивно забрудненій зоні – 26,8%.
Без залучення інвестиційних капіталів, інновацій, розвитку ринкової інфраструктури і соціального облаштування територій, забруднених внаслідок аварії на ЧАЕС, та інших заходів, націлених на підтримку молодих кадрів, що мають відповідну освіту і стаж роботи, формування продуктивної, стабільної і конкурентоспроможної зайнятості у регіоні неможливе.
У розділі 4 – “Основи соціального відродження сільських територій” – відображено результати соціологічного аналізу, можливості відродження сільського та міського соціумів.
Зважаючи на необхідність визначення основних проблем та з метою створення умов, за яких людський потенціал розглядається як сукупність знань, умінь і здібностей, нами проведено один із типів емпіричного дослідження – соціологічне: вибіркове опитування методом інтерв’ювання. У проведеному опитуванні взяли участь 1043 особи. З них у другій зоні проживають 97 чол. (понад 9%), у третій зоні 534 чол. (понад 51%) і у четвертій – 403 чол. (39% респондентів).
Однією з найважливіших складових соціальної інфраструктури у зоні радіаційного забруднення є заклади охорони здоров’я, їх ефективне функціонування. Переважна більшість опитаних (92,4%) підтвердили їх наявність, що значною мірою є результатом високої питомої ваги серед респондентів міських жителів. Здоровими себе вважають тільки трохи більше 26% опитаних, понад 58% – хронічно хворими, 7% знаходяться на диспансерному обліку, більше 8% – інваліди 1-3 груп. На відпочинок та лікування давно не їздили понад 48% опитаних, ні разу – 31% і тільки біля 5% – кожен рік. Оздоровлення дітей організовано краще: 66,5% респондентів стверджувально відповіли на поставлене запитання.
Фінансове становище жителів у зв’язку із скороченням виробництва та в умовах нестабільності розвитку усіх сфер економіки країни більш складне, ніж у населення, що мешкає на “умовно чистих” територіях. Відповіді респондентів щодо розміру бюджету сім’ї (заробітна плата, пенсії, продаж сільськогосподарської продукції та інше) розподілились таким чином: 17,5% сімей мають доходи до 350 грн. на місяць, 17,9% – 350-550 грн., 20,2% – 550-750 грн., 14,4% – 750-950 грн., 25,9% – понад 950 грн. До того ж найбільше сімей з найнижчими доходами проживають у 4-й зоні, а серед сімей із найвищими доходами найбільша частина опитаних із 3-ї зони забруднення. Компенсаційні виплати держави постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи дуже незначні. Більшість опитаних (майже 70%) вважають, що ці виплати становлять усього десяту частину бюджету родини. Зовсім мізерну доплату від 2,10 до 12,60 грн. отримують 10% респондентів. Переважна більшість опитаних (81,3%) потребують поліпшення житлових умов. На запитання: „Чи надаються побутові послуги у Вашому населеному пункті?” майже 60% опитаних відповіли: „Ні”.
Протягом двох останніх років майже у 60% домогосподарств не відбирались проби молока для визначення рівня радіаційного забруднення, і проблема радіологічного контролю саме цього виду сільськогосподарської продукції набуває соціального значення. Основним джерелом надходження продуктів харчування жителів радіаційно забруднених територій є особисте селянське господарство, що підтвердили 53,2% опитаних.
Умови, в яких знаходяться жителі радіаційно забруднених територій, значно складніші у порівнянні з іншими регіонами. Майже всі респонденти відмітили декілька чинників. Найбільше не задовольняє людей радіаційне забруднення – 26% респондентів, відсутність або неефективне водо- та газопостачання – 22%, низький рівень медичного обслуговування – 21%, відсутність або поганий стан доріг – 17%, неефективна робота сфери побутового обслуговування – 14 % (рис. 2).
Рис. 2. Основні проблеми жителів
радіаційно забруднених територій
Опитуваним було запропоновано назвати конкретні заходи щодо поліпшення умов проживання жителів досліджуваного регіону (так зване відкрите питання). Усі відповіді можна звести до п’яти основних: газифікація – 37%, ремонт доріг – 30%, освітлення вулиць – 15%, водопостачання – 11%, телефонізація – 7%.
Основна частина респондентів не задоволена діяльністю місцевої влади: тільки 9% опитаних вважають, що місцева влада поліпшила турботу про мешканців регіону. Надзвичайно важливим (можна сказати тестовим) запитанням цієї анкети було таке: „Чи погодились би Ви, щоб Ваші діти (онуки) залишились працювати в селі?” 91,2% опитуваних відповіли „Ні”.
Складним залишається традиційне запитання: “Що найголовніше потрібно зробити, щоб ситуація докорінно змінилась?”. Найбільша частина опитаних (31%) вважають, що необхідно регулярно обстежувати стан здоров’я людей, безкоштовно надавати їм у разі необхідності медичну допомогу, в т.ч. ліки, майже 26% – покращити роботу соціальної сфери, 16,4% – надати спеціальні кредити на відродження території, майже 15% – створити спеціальні фонди підтримки відродження територій, 12% – знизити податковий тиск на виробників сільськогосподарської продукції, які працюють на цій території (рис. 3).
Рис. 3. Основні чинники покращання умов проживання
людей у зоні радіаційного забруднення
Проведене соціологічне опитування дає підстави стверджувати, що основним пріоритетом у розвитку радіаційно забруднених територій, окрім загальних, є гарантування радіаційної (екологічної) безпеки.
Прикладне дослідження проблеми формування і функціонування сільських територій здійснено з позицій розгляду їх як системоутворюючих факторів розвитку аграрного сектора економіки. За об’єкт дослідження взято територію Нововелідницької сільської ради Овруцького району Житомирської області, яка знаходиться в ІІІ зоні. За досліджуваний період (1985-2005 рр.) загальна кількість населення тут скоротилася на 38,2%; народжуваність зменшилася на 46,3%; смертність сільських жителів зросла на 5,1%; природний приріст знизився у 6,6 рази.
Результати дослідження засвідчують, що сільська громада попри всі негаразди поступово перетворюється у визначальний соціальний осередок функціонування сільської території. Завдяки консолідації її зусиль, органів самоврядування, керівників і спеціалістів виробничих структур та закладів, установ і організацій, а також масштабної допомоги держави вдалося зберегти інтелігентно-інтелектуальний прошарок, кадри і забезпечити функціонування створеної соціально-культурної, побутової та виробничої сфер (табл. 4).
Таблиця 4
Мережа закладів освіти, культури, медицини, торгівлі, зв’язку
на території Нововелідницької сільської ради
Овруцького району Житомирської області
(станом на 01.01.2006 р.)
Населений пункт | Дворів | Населення, осіб | Назва і коротка характеристика закладу
Всього | з них
дітей
до 17
років | пенсі-онерів
с. Нові Велідники | 275 | 763 | 199 | 209 | Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, в якій навчається 310 учнів; дитсадок на
45 місць; будинок культури; бібліотека; дільнична лікарня на 25 ліжок; будинок престарілих на 25 осіб; магазин; відділення зв’язку
с. Красилівка | 300 | 856 | 192 | 294 | Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, в якій навчається 120 учнів; будинок культури; бібліотека; ФАП; магазин
с. Прибитки | 241 | 571 | 94 | 229 | Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, в якій навчається 56 учнів; будинок культури; бібліотека; ФАП; магазин
с. Старі Велідники | 147 | 403 | 98 | 121 | Клуб; ФАП; магазин
с.Сорокопень | 112 | 266 | 51 | 101 | Клуб; ФАП; магазин
с. Іллімка | 50 | 135 | 33 | 46 | Клуб; магазин
с. Чабан | 43 | 108 | 20 | 37 | Клуб; магазин
Разом по Нововелід-ницькій території | 1172 | 3102 | 687 | 1037 | Діють: 3 загальноосвітні школи, в яких навчається 486 учнів; дитсадок на 45 місць; 3 будинки культури та 4 клуби;
3 бібліотеки; дільнична лікарня і 4 ФАПи; 7 магазинів; відділення зв’язку; будинок урочистих подій.
Заклади освіти, культури, медицини, зв’язку, виробничі структури цієї сільської території повністю забезпечені кваліфікованими кадрами. В школах працюють 65 вчителів, в закладах культури – 13 культпрацівників, медперсонал дільничної лікарні налічує 11 чол.
Вирішальна роль у соціальному розвитку Нововелідницької сільської території та ефективній економічній діяльності місцевого ПСП “Велідницьке” належить кваліфікованим кадрам, які вдалося зберегти і навіть поповнити протягом двох десятиріч після аварії на ЧАЕС. Аналізуючи економічну ефективність діяльності підприємства, кращих агроформувань інших форм господарювання, приходимо до висновку, що, незважаючи на значну їх різноманітність в досліджуваному регіоні, очевидна правомірність їх існування. А ефективність стверджується менеджментом господарювання і величиною дотацій держави з врахуванням комплексу економічних, організаційних та екологічних чинників.
Досліджуючи відродження сільських територій та умов координації їх розвитку, за об’єкт обрано громаду Коростеня – міста обласного підпорядкування, районного центру, найбільшого населеного пункту на території України, який потерпів від аварії на ЧАЕС. Фінансовий результат від звичайної діяльності міста за 2004 р. склав 574 млн. грн., або 71% від результату по області. Завдяки підтримці з боку міської ради розвитку підприємництва, підвищенню рівня активності громади, місцевому патріотизму Коростень розвивається, красивішає і збагачується. Розвитку економіки міста сприяє участь в міжнародних програмах. Потужний координаційний потенціал розвитку м. Коростеня завдяки розширенню робочих місць, спільних з районом підприємств, сумісному використанню інфраструктури, меценатству, організаціям земляцтва, узгодженим діям органів самоврядування, міської та сільських громад створює передумови відродження життєдіяльності на навколишніх радіаційно забруднених територіях, зумовлює підвищення ефективності розвитку Коростенського регіону. Основа цього розвитку закладена в передумовах можливої кластеризації бізнесу регіону. Створення регіональних кластерів забезпечить об’єднання взаємодоповнюючих видів діяльності (бізнесу, інфраструктурної і соціальної підтримки, освіти, інвестування), а їхня ефективна координація забезпечить створення „соціального капіталу” і „довіри”.
У розділі 5 – “Галузеві аспекти відродження” – узагальнено ряд проблем відродження провідних галузей рослинництва і тваринництва та відтворення на цій основі еколого-виробничої рівноваги в регіоні.
З часу аварії на Чорнобильській АЕС
