НаціональнИЙ УНІВЕРСИТЕТ державної податкової служби україни

Минюк Дмитро Іванович

УДК 351.713;343.359.3

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ПРОТИДІЇ ПРАВОПОРУШЕННЯМ У СФЕРІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право;

інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Ірпінь-2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі адміністративного права та адміністративної діяльності Національного університету державної податкової служби України.

Науковий керівник – кандидат юридичних наук, професор

Усенко Володимир Фадейович,

Національний університет державної податкової служби України, професор кафедри цивільно-правових дисциплін.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Коваленко Валентин Васильович

Академія правових наук України

Київський регіональний центр,

заступник головного вченого секретаря

Академії правових наук України,

заступник керівника Київського регіонального

центру Академії правових наук України;

кандидат юридичних наук, доцент

Кофлан Василь Михайлович,

Івано-Франківський

фінансово-комерційний кооперативний

коледж ім. С. Граната,

директор коледжу.

Захист відбудеться „17” листопада 2007 року о „12” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.855.02 у Національному університеті державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. К. Маркса, 31.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. К. Маркса, 31.

Автореферат розіслано „16” жовтня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.В. Коваль

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Перехід України до багатоукладної ринкової економіки обумовив бурхливий розвиток зовнішньоекономічної діяльності (далі ЗЕД) як складової господарської діяльності.

Розвиток світових інтеграційних процесів, ускладнення міжнародних господарських зв’язків потребують постійного вдосконалення її правової регламентації відповідно до міжнародних вимог і стандартів та їх урахування. Тому триває постійний процес розвитку та вдосконалення значного нормативно-правового масиву, який є підґрунтям для здійснення і забезпечення взаємовідносин вітчизняних та іноземних суб’єктів господарювання, що мають місце як на території України, так і за її межами. Але, на жаль, цей процес відбувається без належного наукового і організаційно-правового забезпечення, із значним запізненням. Діяльність у сфері ЗЕД регулюється чималою кількістю нормативно-правових актів (12 Законів України, 14 Указів Президента України, 63 Постанови Кабінету Міністрів України, 73 накази Національного банку України, ДПА України, Міністерств і відомств), які не позбавлені колізій, а це в свою чергу сприяє вчиненню різного роду правопорушень у сфері ЗЕД. Тільки за 2003 рік податковими органами України було виявлено 8665 правопорушень і порушено 212 кримінальних справ, 53 кримінальні справи порушено МВС України. Міністерством економіки України застосовано спеціальних санкцій до 2703 суб’єктів ЗЕД.

В Україні, як і в інших країнах СНД на теперішній час фактично існує дві економіки: легальна (контрольована державою) і нелегальна (тіньова). Періодично кримінальний капітал перетікає з легальної економіки в тіньову і навпаки. Але, не знаючи цих каналів, не маючи про них системного уявлення, повністю виявити механізми правопорушень неможливо, як і неможливо створити ефективну систему протидії таким правопорушенням адміністративними і фінансовими засобами.

Аналіз правозастосовчої практики показує, що в узагальненому вигляді правопорушення в сфері ЗЕД являють собою єдину протиправну технологію, яка здійснюється з використанням легальних форм господарської діяльності, а значна кількість правопорушень у сфері ЗЕД здійснюється в результаті ситуативно-корисливої, протиправної поведінки суб’єктів ЗЕД та їх корупційних зв’язків серед службових осіб реєстраційно-дозвільних і контролюючих органів, тобто створюється своєрідна і досить складна технологія протиправної діяльності у сфері ЗЕД, яка, на наш погляд, повинна бути об’єктом протидії.

Зазначені негативні тенденції значною мірою впливають на виникнення таких складових економічної кризи, як руйнація виробничого сектору вітчизняної економіки, зростання безробіття, невиплата заробітної плати, відтворення інших загально-соціальних і предметно-специфічних факторів, що викликають соціальну напругу, правовий нігілізм, тінізацію економічних і зовнішньоекономічних відносин, сприяють створенню протиправних схем відтоку валютних коштів за межі України, неповерненню валютної виручки з-за кордону, вчиненню координаційних діянь, ухилень від оподаткування, контрабанди та скоєння інших правопорушень, що супроводжують ЗЕД в Україні.

Означені чинники зумовлюють необхідність комплексного підходу до розробки проблем удосконалення організаційно-правового забезпечення протидії правопорушенням у сфері ЗЕД, обґрунтування способів протидії правопорушенням, більш тісного зв’язку адміністративних, фінансових і кримінологічних методів, які суттєво впливатимуть на зменшення відтоку капіталів за кордон; запобігатимуть ухиленням від оподаткування, незаконному відшкодуванню сум ПДВ з бюджету при здійсненні імпортних операцій, вчиненню корупційних дій та скоєнню інших правопорушень у сфері ЗЕД. Це, в свою чергу, сприятиме збільшенню надходжень до бюджету, розвитку економіки України, зростанню її конкурентоспроможності та інтеграції у світовий господарський процес.

Необхідно визнати, що за останні роки опубліковано ряд наукових праць, присвячених ЗЕД. Однак їх переважна більшість торкається, головним чином, практичної сторони ЗЕД, а не вирішення теоретико-прикладних питань протидії правопорушенням у цій сфері, причому адміністративно-правовими засобами.

Теоретичним дослідженням окремих напрямків у сфері зовнішньоекономічної діяльності займалися такі українські юристи та економісти як, Е. Авдокушкін, М. Азаров, Є. Азаян, Ю. Бахрамов, В. Білоус, В. Вердніков, Б. Горбанський, В. Глузів, А. Гутник, В. Додатко, Н. Даниленко, О. Данилов, І. Дахно, Є. Додін, В. Козик, О. Красавчиков, А. Кредісов, Ю. Лисенков, А. Омельченко, В. Осименський, В. Попович, А. Роздайбіда, Л. Руденко, О. Сохатська, С. Теньков, В. Фомін, С. Юдін та російські: Ю. Барамов, В. Глухов, Д. Денілс, С. Попов, К. Семенова, Л. Стровський, Е. Рубінська та ін.

Вперше на монографічному рівні організаційно-правові основи детінізації відносин у сфері ЗЕД аналізував Ю.Грошовик. Однак поза його увагою залишились питання дослідження діяльності державних органів, що здійснюють контрольно – наглядову діяльність у сфері ЗЕД та застосовують адміністративно – правові засоби протидії правопорушенням, що вчиняються у даній сфері, їх аналіз та ефективність впливу тощо.

Наявність неузгоджених питань, недостатня розробленість окремих теоретичних положень, відсутність комплексного дослідження організаційно-правових аспектів протидії правопорушенням у сфері ЗЕД вказують на актуальність обраної теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дослідження відповідає Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22 липня 1998 року за № 810/98. Дисертаційне дослідження проведено в межах науково-дослідної теми кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету ДПС України – „Організаційно–правові аспекти правоохоронної діяльності у сфері оподаткування (номер державної реєстрації 0105U000657), тема роботи затверджена Вченою радою університету

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації з’ясувати сутність, зміст та значення протидії правопорушенням, що вчиняються у сфері ЗЕД шляхом застосування адміністративно – правових засобів, виявити особливості діяльності державних органів, що здійснюють регулюючу та контролюючу діяльність у даній сфері і на цій основі виробити пропозиції та рекомендації щодо удосконалення застосування адміністративно – правових засобів протидії правопорушенням, що вчиняються при здійсненні ЗЕД.

Досягнення цієї мети здійснювалося через постановку та реалізацію наступних завдань:

- уточнення теоретичного поняття ЗЕД, його сутності та підходу держави до регулювання суспільних відносин, які виникають у зовнішньоекономічній діяльності;

- систематизувати принципи, які лежать в основі зовнішньоекономічної діяльності;

- визначити поняття “протидія правопорушенням”, що вчиняються у сфері ЗЕД та відмежувати його від таких термінів як “профілактика правопорушень” і їх “детінізація”;

- виокремити державні органи, які здійснюють регулювання ЗЕД та контролюють діяльність суб’єктів ЗЕД, а також проаналізувати їх компетенцію у вказаному напрямку;

- проаналізувати основні об’єкти, що контролюються відповідними державними органами у сфері здійснення ЗЕД;

- розглянути способи вчинення правопорушень у сфері ЗЕД;

- проаналізувати склад адміністративних правопорушень, що вчиняються у сфері ЗЕД;

- здійснити обґрунтування адміністративно – правових засобів протидії правопорушенням, що вчиняються у сфері ЗЕД;

- виробити конкретні пропозиції щодо державного контролю за ЗЕД шляхом удосконалення поточного законодавства, яке регулює сферу ЗЕД;

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються у сфері здійснення ЗЕД і пов’язані з протидією вчиненню правопорушень у цій сфері.

Предметом дослідження є правові норми, які регламентують ЗЕД і закріплюють елементи організаційно-правового механізму протидії правопорушенням у цій сфері, та правозастосовча діяльність контролюючих і правоохоронних органів, які здійснюють таку протидію, а також система наукових поглядів та розробок щодо оптимізації протидії правопорушенням на нинішньому етапі ринкових перетворень.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання соціальних процесів щодо взаємозв’язку та єдності теорії та практики, змісту і форми, загального, особливого та одиничного.

У роботі використано також окремі загальнонаукові методи, зокрема: за допомогою логіко-семантичного методу уточнено зміст понять “регулятивна діяльність держави”, “дерегулювання підприємництва” (підрозділ 1.2); на основі методу екстраполяції раніше отриманих знань визначені поняття “протидія правопорушенням”, “оцінка факторів, які зумовлюють вчинення правопорушень у сфері ЗЕД”, “структурні елементи механізму протидії правопорушенням у сфері ЗЕД” та деякі інші (підрозділи 2.1; 2.3); на основі статистичного узагальнення вивчалась думка фахівців (підрозділ 3.2); за допомогою порівняльно-правового, історичного, економіко-правового методів вивчалась міжнародна й вітчизняна практика застосування адміністративних та фінансових методів протидії правопорушенням у сфері ЗЕД (підрозділи 1.1; 3.2; 3.3); застосування системно-структурного, структурно-функціонального та формально-догматичного методів дозволило дослідити і класифікувати джерела та способи вчинення правопорушень, структуру, сутність та стан протидії правопорушенням у сфері ЗЕД як складової частини державного управління, а також визначити методологічні засади та принципи теорії управління, яких необхідно дотримуватись при удосконаленні організаційної, функціональної та правової інфраструктури протидії правопорушенням у сфері ЗЕД (підрозділи 1.2; 2.2; 3.1; 3.2).

У процесі дослідження здійснено аналіз нормативно-правових актів та наукових публікацій провідних українських учених-юристів, які торкались окремих проблем організаційно-правового забезпечення державного управління взагалі, і контролю зокрема, які здійснюються у сфері ЗЕД, та удосконалення механізму адміністративно-правового впливу на протиправні діяння у цій сфері.

Науково-теоретичну базу дисертаційного дослідження склали нормативно-правові акти, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі загальної теорії права, теорії управління, адміністративного права і процесу, фінансового права, статистичний матеріал діяльності практичних органів у сфері ЗЕД.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дана дисертація є одним з перших в Україні комплексним, узагальненим дослідженням проблем організаційно-правового забезпечення протидії правопорушенням, що вчиняються у сфері ЗЕД, яка дала змогу сформулювати авторське бачення низки концептуальних понять, теоретичних положень і висновків та практичних рекомендацій щодо вдосконалення порядку здійснення протидії правопорушенням, що вчиняються у сфері ЗЕД шляхом удосконалення чинного законодавства і практики його застосування.

Елементи наукової новизни містяться в таких положеннях:

вперше:

- сформульовано висновок про необхідність об’єднання правових норм, що регулюють ЗЕД в єдиному нормативно-правовому акті. Це може бути розділ VII „Зовнішньоекономічна діяльність” Господарського кодексу України;

- запропоновано авторське визначення поняття „протидія правопорушенням, що вчиняються у сфері ЗЕД”;

- обґрунтовано, які саме адміністративно-правові засоби застосовуються у процесі протидії правопорушенням, що вчиняються у сфері ЗЕД;

- уточнено систему державних органів, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність та здійснюють контроль за діяльністю суб’єктів у сфері ЗЕД;

- визначено коло об’єктів та суб’єктів, які підлягають контролю зі сторони державних інституцій у процесі здійснення ЗЕД;

- дане авторське поняття “зовнішньоекономічна діяльність” та виказана пропозиція доповнити редакцію частини 1 статті 377 Господарського кодексу України дозволить привести визначені у статті 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” поняття цієї діяльності у відповідність до положень Господарського кодексу України;

- дістала подальшого розвитку систематизація принципів, що лежать в основі зовнішньоекономічної діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:

- у науковому забезпеченні організаційної та правотворчої діяльності, тобто – отримані дослідницькі положення можуть бути використані при удосконаленні нормативно-правової бази, яка регулює зовнішньоекономічну діяльність;

- у правозастосовчій діяльності – використання дослідницьких положень дисертації дасть можливість контролюючим і правоохоронним органам ефективно застосовувати адміністративно-правові засоби протидії правопорушенням, що вчиняються у сфері ЗЕД;

- у науково-дослідній діяльності та навчальному процесі –для подальшого розвитку окремих положень управлінської науки, що виникають у сучасних соціально-економічних умовах, та розробки відповідних навчальних спецкурсів, окремих тем лекцій, а також при написанні підручників, навчальних посібників, довідкової та методичної літератури для забезпечення викладання навчальних курсів “Адміністративна діяльність органів виконавчої влади”, “Податкове право”, „Банківське право” тощо.

Ряд положень дисертації використано автором при підготовці пропозицій для ДПА України щодо методологічних засад модернізації структури та діяльності державної податкової служби України (акт впровадження від 15 листопада 2005 року); при викладанні навчальної дисципліни “Адміністративна відповідальність” (акт впровадження від 22 червня 2005 року).

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення, висновки і рекомендації, розроблені в процесі дослідження, обговорювались на засіданні кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету ДПС України.

Окремі положення дисертації доповідались автором на науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського союзу” (м. Ірпінь, 16 квітня 2004 рік); науково-практичній конференції “Проблеми попередження правопорушень у сфері зовнішньоекономічної діяльності” // Молодь у юридичній науці: Зб. тез докладів Міжнародної наукової конференції молодих вчених „Треті осінні юридичні читання” (м. Хмельницьк, 6 листопада 2004 рік), Міжвузівській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності”, 30 квітня 2007 р. м. Ірпінь, Київської області.

Публікації. Основні результати дослідження – положення, висновки, пропозиції, практичні рекомендації – відображені в шести публікаціях, чотири із яких надруковані у фахових виданнях, та двох публікаціях тез доповідей, виданих за матеріалами науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують дев’ять підрозділів, висновків, додатків та переліку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 228 сторінок, з них список використаних джерел містить 10 сторінок (114 найменувань) і додаток № 1.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, вказується її зв’язок з державними і науковими програмами, планами і темами, визначається мета і завдання дослідження, його об’єкт, предмет, методологічні засади, відзначається наукова новизна і практичне значення роботи, особистий внесок здобувача, наводяться відомості про апробацію результатів дослідження та публікації.

Розділ І „Правове регулювання ЗЕД в Україні” складається з трьох підрозділів, де розглядаються загальнотеоретичні та прикладні питання вітчизняної і світової практики організаційно-правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності, здійснюється класифікація об’єктів, суб’єктів контролю у сфері ЗЕД.

У підрозділі 1.1 “Сутність, мета та принципи державного регулювання ЗЕД” відзначається, що управління зовнішньоекономічною діяльністю є відносно молодою галуззю знань в Україні. Ефективність управління ЗЕД в Україні ускладнюється недосконалістю ринкової інфраструктури. Належного науково обґрунтованого забезпечення трансформації організаційно-правової системи державного управління і контролю, адекватного новому типу зовнішньоекономічних відносин, ще не розроблено.

Виконання основних завдань державного управління пов’язано з протидією правопорушенням, що вчиняються у сфері ЗЕД, вимагає створення відповідних організаційно-правових механізмів реалізації цих завдань щодо вдосконалення регулювання сфери ЗЕД та контролю за здійсненням експортно-імпортних операцій з боку контролюючих та правоохоронних органів.

Автор намагається дати чітке визначення поняття ЗЕД, детально розкрити сутність її змісту з позиції ефективного правового забезпечення, що повинно базуватись на відповідних принципах, які діють у даній сфері, і згідно з Науково-практичним коментарем Господарського кодексу України пропонує класифікувати їх на загальні і спеціальні.

Підрозділ 1.2 “Господарська діяльність, що пов’язана з перетинанням митного кордону України, майном, робочою силою, капіталом та їх документообігом, як об’єктів державного контролю у сфері ЗЕД” складається із трьох параграфів: 1.2.1. Види зовнішньоекономічної діяльності; 1.2.2. Зовнішньоторгові операції та їх види; 1.2.3. Зовнішньоторгова документація, в якому аналізується зовнішньоекономічна діяльність з точки зору господарської діяльності і акцентується увага на тому, що це така господарська діяльність суб’єктів ЗЕД, яка пов’язана з виготовленням та реалізацією продукції, виконанням робіт чи наданням послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Дається визначення щодо розуміння законодавцем майна, робочої сили, капіталу. Розглядаються принципи ЗЕД, які автор класифікує на загальні та спеціальні. Для усунення колізії між поняттями щодо ЗЕД, які зафіксовані в законі України „Про зовнішньоекономічну діяльність” і Господарському кодексі України, автор пропонує власне визначення поняття.

Характеризуючи сутність ЗЕД, визначаються терміни „експорт”, „імпорт”. Вказується, що видами ЗЕД є: експорт, імпорт товарів, капіталів, робочої сили; надання суб’єктами ЗЕД робочої сили; кооперація з іноземними суб’єктами господарської діяльності; міжнародні фінансові операції з цінними паперами; кредитні та розрахункові операції; спільна підприємницька діяльність; підприємницька діяльність з наданням ноу-хау; організація та проведення виставок, аукціонів, торгів, і т. ін.; товарообмінні операції; операції з придбання, продажу та обміну валюти; роботи на контрактній основі, інші види ЗЕД не заборонені законодавством України. Також дається характеристика зовнішньоторгових операцій та характеризується зовнішньоторгова документація як об’єкт державного контролю, який здійснюється контролюючими та правоохоронними органами. Для відслідкування протиправних діянь у сфері ЗЕД до об’єктів державного контролю необхідно включити: експортно-імпортні операції; реєстраційно-дозвільні та контрольні процедури; документообіг, що супроводжує зазначені процедури, і розрахункові операції тих чи інших видів ЗЕД.

Досліджуючи документообіг у сфері ЗЕД, з позицій протидії правопорушенням, що вчиняються в ній, акцентується, що він відіграє наступну роль: по-перше, є об’єктом державного контролю за сферою ЗЕД; по-друге, основним засобом корпоративного контролю за експортно-імпортними операціями; по-третє, є засобом конспірації протиправних проявів та фіктивних операцій у сфері ЗЕД.

Підрозділ 1.3. „Органи, які регулюють і контролюють процес здійснення ЗЕД в Україні” присвячений аналізу системи державних органів, які регулюють сферу ЗЕД та контролюють її процес. Відмічено, що суб’єктами регулювання діяльності в сфері ЗЕД є: держава – Україна в особі її органів; недержавні органи управління економікою; самі суб’єкти ЗЕД на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

Державне регулювання ЗЕД в Україні здійснюється шляхом: прийняття законів, передбачених нормативно-правовими актами тарифного та нетарифного регулювання; застосування економічних заходів оперативного реагування; винесення рішень недержавних органів; заключення угод, які укладаються між суб’єктами ЗЕД.

Органами, які здійснюють регулювання ЗЕД у державі, є: Верховна Рада України; Кабінет Міністрів України; Національний банк України; Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики, а також Міністерство економіки України; Державна митна служба України; Антимонопольний комітет України; місцеві ради народних депутатів та їх виконавчі і розпорядчі органи; територіальні підрозділи державного регулювання ЗЕД.

Господарські суди виступають як органи держави, що захищають суб’єктів ЗЕД при виникненні спірних питань, і одночасно контролюють дотримання суб’єктами ЗЕД вимог поточного законодавства, що регулює сферу ЗЕД.

Контролюючими органами є: в першу чергу, Державна податкова служба; органи Державного казначейства; банківсько-кредитні установи; по-друге, правоохоронні органи, такі як МВС, СБУ, прокуратура та ряд інших.

Проаналізовано, що документообіг супроводжує легальний, а також псевдолегальний тіньовий капіталообіг і знаходить своє відображення при здійсненні експортно-імпортних операцій, які фіксуються у зовнішньоекономічному договорі (контракті) та документах, які його супроводжують, а тому ці документи повинні підлягати комплексному аналізу при проведенні перевірок з метою попередження протиправних діянь, чи виявлення вже вчинених діянь суб’єктами ЗЕД.

Встановлено, що система корпоративного контролю має значний потенціал для виявлення ранньої стадії протиправних діянь суб’єктів ЗЕД, які випливають з конкретних зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Разом з тим, у зв’язку з слабким організаційно-правовим забезпеченням потенціал даного інституту управління у сфері ЗЕД недостатньо ефективний, особливо як на стадії прийняття управлінських рішень щодо заключення контрактів, так і на стадії контролю за їх реалізацією.

Розділ II „Характеристика правопорушень, що вчиняються у сфері ЗЕД” складається із трьох підрозділів, в яких досліджуються види правопорушень, що вчиняються у сфері ЗЕД, та їх характеристика; об’єкти та об’єктивна сторона, суб’єкти та суб’єктивна сторона таких правопорушень.

У підрозділі 2.1 „Види правопорушень, що вчиняються у сфері ЗЕД” досліджуються правопорушення, які на думку автора, є найбільш характерними. У сфері ЗЕД протиправні діяння проникають у досить широкий спектр суспільних відносин. Основними з них є: завищення-заниження собівартості продукції; операції з валютою та відмиванням капіталу; при здійсненні експортно-імпортних операцій; при здійсненні бартерних операцій; при здійсненні операцій з давальницькою сировиною; ухилення від сплати податків.

Використовуючи можливості зовнішньоекономічного договору, правопорушники завищують в ньому вартість імпортованої продукції, що залишається в українського покупця. Також вказується реальна вартість в тому договорі, що передається продавцю (імпортеру), надлишки валюти діляться між ними.

При здійсненні експортних операцій найбільш характерним є несвоєчасне надходження валютної виручки за експортними договорами. Автор вважає, що першопричиною, яка дає змогу незаконно вивозити валютні та матеріальні цінності за кордон, і у такий спосіб ухилятись від сплати податків (як резидентами, так і нерезидентами України), є низький рівень обміну інформацією між державними органами, на які покладено контроль за здійсненням зовнішньоекономічної діяльності. Привласнення валюти та відмивання капіталу можливе за усіх видів зовнішньоекономічної діяльності.

В експортній ЗЕД її суб’єкти часто вчиняють таке правопорушення як укладання договорів з фіктивними зарубіжними фірмами і поставка згідно цих договорів продукції, за яку валюта привласнюється, а порушник, використовуючи недоліки інструкції НБУ, залишається непокараним.

Правопорушення при здійсненні бартерних операцій в зовнішньоекономічній діяльності аналогічні тим, що вчиняються при експортно-імпортних операціях. Найбільш поширеними є: нерівноцінний обмін товарами, заниження ціни на експорт і завищення на імпорт, приховування валютної виручки та деякі інші.

Проведене автором дослідження показує, що є декілька способів зловживань з давальницькою сировиною. Перший - це підробка документів та відповідних печаток; другий - вивезення, ввезення експортної, імпортної сировини у вигляді давальницької і звільнення, таким чином, від податків та мита; третій - вивіз (експорт) готової продукції як виготовленої з давальницької сировини, а також у вигляді експорту товарів, виготовлених з давальницької сировини. Можливе вивезення матеріальних цінностей без ліцензій, оскільки такий експорт не підпадає під режим квотування і ліцензування. На неї не розповсюджується спеціальний режим експорту товарів.

Ухилення від сплати податків має місце як самостійний вид правопорушень, так і в процесі здійснення інших перерахованих вище операцій.

Автор підкреслює, що розглянуті способи вчинення правопорушень у сфері зовнішньоекономічної діяльності не є вичерпними, їх різновидність досить широка і на різних етапах розвитку домінує то одна, то інша група правопорушень.

У підрозділі 2.2. „Об’єктивні елементи складу адміністративних правопорушень, що вчиняються в сфері ЗЕД” автор концентрує увагу на тому, що від чіткого визначення неправомірного посягання на об'єкти зовнішньоекономічної діяльності у великій мірі залежать можливості протидії правопорушенням, що вчиняються в цій сфері.

В Законі України „Про зовнішньоекономічну діяльність” не дається визначення поняття „об'єкти зовнішньоекономічної діяльності”. Але в статті 4 цього ж Закону перераховуються види зовнішньоекономічної діяльності. Це вказує на те, що до них належить експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили. Виходячи з цього та положень інших нормативно-правових актів, які регулюють цю діяльність, автор розглядає цінні папери, валюту, товари, послуги як об'єкти зовнішньоекономічної діяльності.

Особливим об'єктом правопорушень у зовнішньоекономічній діяльності є валюта та цінні папери. Вони виступають двояко: як засіб платежу і як предмет правопорушень. Кожен з цінних паперів має свій правовий статус і при певних умовах є об'єктом фінансових та адміністративних правопорушень. Детальний аналіз цих об'єктів дає можливість встановити способи вчинення правопорушень у цій сфері та засоби протидії їх вчиненню.

Відповідно до Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” цінні папери – документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам. Вони за порядком їх розміщення (видачі) поділяються на емісійні та неемісійні. Емісійні цінні папери - цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент). Цінні папери, що не належать згідно законодавства до емісійних цінних паперів, можуть бути визнані такими Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. В Україні відповідно до цього закону та інших нормативних актів можуть випускатися такі види цінних паперів: акції; облігації підприємств; облігації місцевих позик; державні облігації України;іпотечні сертифікати;іпотечні облігації; сертифікати фондів операцій з нерухомістю; інвестиційні сертифікати; казначейські зобов'язання України.

Об'єктом зовнішньоекономічної діяльності є також торгівля та транспортні послуги. Загальновідомо, що близько 80% зовнішньоекономічних операцій припадає на здійснення торгівельних операцій. Економічну сутність торгівлі визначають, по-перше, як перерозподіл результатів людської праці від однієї стадії виробництва до іншої і, по-друге, як передачу товарів від виробників споживачам.

Торгівельні операції здійснюються з різними цілями, що обумовлюють їх розмаїття в зовнішньоекономічній діяльності. Зовнішня торгівля - частина міжнародної торгівлі, яка становить специфічну форму обміну товарами між продавцем і покупцями з різних країн.

Транспортні послуги - це специфічний товар міжнародної торгівлі, що забезпечує переміщення товарів і людей. Залежно від виду транспорту розрізняють морське, річкове, залізничне й автомобільне сполучення.

Проведене автором дослідження показало, що в зовнішньоекономічній діяльності значна кількість правопорушень здійснюється саме з цінними паперами та при перевезеннях.

Підрозділ 2.3 „Суб’єктивні елементи складу адміністративних правопорушень, що вчиняються в сфері ЗЕД” присвячений сутності суб'єкта правопорушень у зовнішньоекономічній діяльності і впливу факторів, що дають можливість суб'єктам цієї діяльності вчиняти правопорушення.

Автор підкреслює, що в нині діючому цивільному та господарському законодавстві, в законодавстві про зовнішньоекономічну діяльність відсутнє поняття суб'єкта цієї діяльності, тому автор пропонує своє визначення: „суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності - це юридична чи фізична особа, яка є необхідним елементом правовідносин цієї діяльності і приймає безпосередню участь у зовнішньоекономічних відносинах". Він є - специфічним суб'єктом господарювання.

Відповідно до ст. З Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є: фізичні, юридичні особи; об'єднання цих осіб; структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності; спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів; інші, суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Автор підкреслює, що важливим елементом діяльності суб'єктів ЗЕД є їх державна реєстрація, яка проводиться в органах місцевої влади та пропонує на законодавчому рівні закріпити право на реєстрацію в органах державної податкової служби, що позбавить можливостей чиновників зловживати своїм становищем та спростить порядок такої реєстрації. Установчі документи не повинні містити положень, що суперечать законодавству.

Автор надає особливого значення державній реєстрації. Саме на цьому етапі простежуються можливості майбутніх правопорушень.

Необхідно відмітити, що відповідно до ст. 5 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність" усі суб'єкти ЗЕД мають однакові права здійснювати будь-які її види незалежно від форми власності та інших ознак, що не заборонені законами України.

Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності. Згідно з законодавством вони повинні мати постійне місце проживання на території України і бути зареєстрованими як підприємці відповідно до Господарського кодексу України. Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, але мають вказане право, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законами держави, в якій вони постійно проживають або є її громадянами.

Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Розділ III „Адміністративно-правові заходи протидії правопорушенням, що вчиняються у сфері ЗЕД” складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню можливостей застосування адміністративно-правових заходів протидії правопорушенням, що вчиняються у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У підрозділі 3.1 „Поняття та сутність адміністративно-правових заходів протидії правопорушенням, що вчиняються в сфері ЗЕД” відмічається, що протидія протиправним діянням, що вчиняються у сфері ЗЕД, посідає важливе місце в діяльності органів, що ведуть боротьбу такого роду порушеннями. І від того наскільки законодавчо врегульований механізм такої діяльності відповідних органів залежить ефективність їх попередження, припинення та виявлення осіб, що вчинили такі правопорушення і притягнення їх до відповідальності.

Одним із засобів протидії протиправним діянням, що вчиняються в сфері ЗЕД, є застосування адміністративно-правових заходів попередження, припинення правопорушень у цій сфері, виявлення осіб, що вчиняють правопорушення у вказаній сфері, та притягнення їх до відповідальності.

Законодавець при конструюванні окремих норм права в їх редакціях використовує термін „протидія” так, наприклад, ст. 206 Кримінального кодексу України „Протидія законній господарській діяльності”, розкриваючи сутність цього протиправного діяння в диспозиції дається наступне йому визначення – протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна за відсутністю ознак вимагання є кримінально карним проступком”.

Термін „протидія” вживається і Кодексі України про адміністративні правопорушення, Так, ст. 166-7 має назву „Протидія тимчасовій адміністрації або ліквідації банку”, а ст. 166-9 має назву „Порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом”.

Застосовуючи такі поняття адміністративного права як адміністративно-правові норми, приписи, заборони, дозволи, адміністративний примус, попередження, припинення, адміністративний делікт, притягнення до адміністративної відповідальності, автор приходить до висновку, що вони мають своє закріплення і в законах та інших нормативно - правових актах, які регулюють сферу ЗЕД.

Досліджуючи заходи адміністративного попередження у сфері ЗЕД автор вважає, що це способи і засоби, спрямовані на попередження та запобігання правопорушенням, обставинам, що загрожують нормальній діяльності державних органів, підприємств та організацій, які здійснюють ЗЕД.

Підставою для застосування заходів адміністративного попередження може служити припущення про намір особи вчинити адміністративне правопорушення або інше протиправне діяння. Адміністративно-попереджувальні заходи носять профілактичний характер і застосовуються, як правило, у вигляді певних обмежень і заборон.

До кола заходів адміністративного попередження відносяться:*

перевірка документів (зокрема особистих, на речі, вантаж, транспорт та ін.);*

різні види огляду (особистий, технічний, експертний, митний огляди, а також огляд вантажу, речей тощо) та інші.

Заходи адміністративного припинення - це різновид заходів адміністративного примусу, що застосовуються уповноваженими на те органами чи посадовими особами у передбачених законом випадках і в установленому порядку з метою примусового припинення правопорушень, усунення їх шкідливих наслідків та забезпечення умов для притягнення до відповідальності правопорушників.

До кола заходів адміністративного припинення належать наступні групи примусових заходів:*

особистого характеру (безпосереднього впливу на особу), та інша вимога припинити протиправні дії;*

адміністративного характеру – вилучення і затримання речей та документів, транспортних засобів та вантажів, тощо;*

фінансово-економічного характеру, а саме: тимчасове припинення фінансування, кредитування, інвестування; арешт вкладів;*

позбавлення ліцензій та дозволів, тощо.

Адміністративні стягнення - це матеріалізований вияв адміністративної відповідальності, негативний правовий наслідок неправомірної поведінки особи, яка вчинила адміністративний проступок і повинна відповісти за свій протиправний вчинок та понести за це відповідне покарання у вигляді певних несприятливих заходів морального, матеріального та фізичного впливу.

Вказані норми адміністративного законодавства стосуються, як господарської діяльності, так зовнішньоекономічної діяльності.

В цьому підрозділі також дається авторське визначення поняття протидії правопорушенням, що вчиняються у сфері ЗЕД.

У підрозділі 3.2 „Протидія правопорушенням, що вчиняються у сфері ЗЕД, шляхом їх попередження та припинення” автор підкреслює, що фінансові засоби попередження правопорушень у цій сфері є досить ефективними, оскільки дозволяють припиняти протиправні діяння безпосередньо при здійсненні фінансового контролю.

Основним у попередженні правопорушень у сфері зовнішньоекономічної діяльності є фінансовий контроль цієї діяльності. Він не відрізняється від фінансового контролю підприємницької діяльності за виключенням випадків, передбачених статтею 23 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Автор пропонує ряд тактичних прийомів виявлення правопорушень фінансовими засобами:

- перевірити дані бухгалтерського обліку, вантажно-митних декларацій, укладені з нерезидентами угоди; вивчити загальні обсяги реалізації продукції, робіт, послуг за період, який підлягає перевірці. Ці дані можна взяти з книги складського обліку, карток складського обліку, звіту про рух матеріальних цінностей, книги обліку реалізації продукції і т. ін.;

- у бухгалтерії перевірити наявність валютних рахунків з усіх видів валют, відкритих в установах банків; звірити ці дані у кожному банку; проаналізувати рух валютних коштів відповідно до виписок банків. При цьому слід проконтролювати повноту та своєчасність обов'язкового 50-відсоткового продажу в іноземній валюті. Необхідно з'ясувати відповідність звітної дати даних статей балансу з даними бухгалтерських документів (книга-головна, журнал обліку, відомості, виписки банку);

- за даними бухгалтерського обліку встановити вивезення за межі України імпортованої продукції в обсязі, що передбачено контрактом, і вияснити доцільність погашення векселя чи письмового зобов'язання, повноту сплати ввізного мита, податків і зборів на частину давальницької сировини, з якої вироблена продукція.

Це ті основні напрями у виявленні правопорушень фінансовими засобами, що дозволять, на думку автора, ефективно здійснювати попередження правопорушень у зовнішньоекономічній сфері.

У підрозділі 3.3. „Особливості застосування адміністративно-правових санкцій стосовно осіб, що вчинили правопорушення в сфері ЗЕД”, автор констатує, що Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність” не передбачає адміністративну відповідальність за правопорушення в цій сфері. Стаття 33 цього Закону безпосередньо вказує, що у сфері зовнішньоекономічної діяльності можуть застосовуватися такі види відповідальності: майнова відповідальність; кримінальна відповідальність, як передбачено в інших законах України.

Ретельно проаналізувавши законодавство, що регулює зовнішньоекономічну діяльність (розглянуто у розділі II нашого дослідження), - автор прийшов до висновку, що в ньому закладена і адміністративна відповідальність. Враховуючи поняття, адміністративне право і аналізуючи окремі статті Кодексу України про адміністративні правопорушення, автор стверджує, що такі положення закладені в статтях 1, 2, 9, 164-13, 166-9 цього Кодексу, де безпосередньо вказується, що адміністративна відповідальність наступає за порушення прав суб'єктів на власність, заняття підприємницькою діяльністю без належного її оформлення та порушення законодавства.

Якщо співставити положення вказаних статей КУпАП, законів та інших нормативних актів, що регулюють ЗЕД, то побачимо, що в них закладені норми адміністративного впливу. Відсутність таких норм дозволяє недобросовісним суб'єктам ЗЕД вчиняти правопорушення, а правоохоронних органів позбавляє можливості вести активну боротьбу з правопорушеннями в цій сфері. Тому, автор вносить пропозицію доповнити КУпАП ст. 164-15 та внести зміни до ст. 33 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність".

Внесення такої ст. в КУпАП, на думку автора, значно зміцнить законність у сфері здійснення ЗЕД і правозастосовчої діяльності органів, які здійснюють контроль цієї діяльності.

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження дозволило авторові обґрунтувати ряд положень науково-теоретичного та практичного характеру, направлених на удосконалення процедури протидії протиправним діянням, що вчиняються у сфері ЗЕД та сформулювати рекомендації щодо доповнення і уточнення правових приписів, що регламентують цей напрямок суспільної діяльності.

1. У зв’язку з цим констатовано, що ЗЕД є однією з основних напрямків економічного розвитку нашої держави. В Україні вона набуває динамічного розвитку і на сучасному етапі носить виражений сировинний характер експорту та імпорту готової продукції та науковоємких виробів.

2. Встановлено, що правове регулювання ЗЕД досить об’ємне, більше того, воно є розпорошеним в різних нормативно-правових актах і така велика їх кількість породжує аморфність і невизначеність правового реагування, інколи веде до виникнення законодавчих колізій, тому автором обґрунтована необхідність уніфікації нормативно-правової бази ЗЕД. На думку автора, таким уніфікованим нормативно-правовим актом у сфері ЗЕД може бути розширений розділ Господарського кодексу України, який регламентує сферу ЗЕД.

3. Дано чітке визначення поняття ЗЕД, детально розкрита сутність її змісту з позиції ефективного правового забезпечення, що базується на відповідних принципах, які діють у даній сфері, і згідно з Науково-практичним коментарем Господарського кодексу України пропонується класифікація їх на загальні і спеціальні.

4. Обгрунтовано, що сферою державного контролю при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності є господарська діяльність суб’єктів ЗЕД, яка пов’язана з дотриманням вимог законодавства, які торкаються процедури переміщення через митний кордон України майна, капіталів та робочої сили. Причому, як сама діяльність, так і різні її види, не заборонені законом, а також зовнішньоекономічні операції і їх документообіг є предметом контролю правоохоронних та контролюючих органів.

5. Враховуючи розбіжності у визначенні поняття ЗЕД в Законі України „Про зовнішньоекономічну діяльність” та Господарському кодексі України здобувач пропонує власне визначення цього поняття: ЗЕД – це, заснована на законах України та міжнародних правових документах, прийнятих для реалізації підзаконних нормативно-правових актів, узгоджена діяльність українських суб’єктів підприємництва та іноземних суб’єктів господарської діяльності на території України, або за її межами, яка потребує перетинання через митний кордон України товару, капіталу та робочої сили в процесі її здійснення.

6. Встановлено, що у сфері ЗЕД адміністративні проступки представлені як досить широкий спектр вторгнення в регульовані правом суспільні відносини. Ці проступки вчиняються при здійсненні експортно-імпортних операцій; бартерних операцій; операцій з давальницькою сировиною; шляхом завищення чи заниження собівартості продукції; ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів); вчинення протиправних операцій з валютою та відмиванням капіталу та інших випадках.

7. Досліджено, що об’єктами зовнішньоекономічної діяльності є суспільні відносини, які торкаються регулювання обігу: інтелектуальної власності; цінних паперів; валюти; товарів; впровадження ноу-хау; послуг; тощо. Одночасно вони є і